Рекреаційне господарство Україна
Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика рекреаційних ресурсів
2.Рекреаційне законодавство України
3. Забезпеченість регіонів Україні рекреаційними ресурсами
4. Основні рекреаційні регіони України
4.1 Рекреаційні ресурси Кримського півострова
4.2Рекреаційні ресурси Приазовського регіону
4.3 Рекреаційні ресурси Закарпаття
4.4Рекреаційні ресурси Донецької області
Висновок
СписоклітературиВступ
Останні роки розвитку економіки України характеризуютьсярозвитком сфери рекреації, збільшення її значущості. Щорічно мільйони людей подорожуютьпо Україні з метою оздоровлення а також ознайомлення з історичними та культурнимипам'ятками. Саме тому пріоритетним завданням перед державою стоїть підтримка рекреаційноїсфери, її розширення і розвиток.
Метою даної роботи є дослідження рекреаційногопотенціалу України, її природно-географічних та історико-культурних ресурсів.
У першому розділі дана загальна характеристикарекреаційних ресурсів: природно-рекреаційні територій, рекреаційних соціально-побутовихресурсів.
Другий розділ присвячений законодавчим аспектамрекреаційної діяльності в Україні.
У третьому розділі проведено аналіз забезпеченостірізних областей України рекреаційними ресурсами.
У четвертому розділі — більш докладний опис основнихрекреаційних територій України.
1. Загальна характеристика рекреаційнихресурсів
Рекреаційними в науковій літературі прийнято називатисуспільні відносини щодо задоволення потреб громадян у відпочинку, відновлення громадськихі духовних сил, використанню для цього природних та інших ресурсів.
Рекреаційні ресурси — це сукупність природно-кліматичних,побутових, культурних, оздоровчих, пізнавальних, історичних та інших ресурсів, яківикористовуються або можуть використовуватися для надання рекреаційних послуг впроцесі рекреаційної діяльності.
Рекреаційні ресурси доцільно розділити на дві групи:
1. Природні рекреаційні території і ресурси (рекреаційні,курортні, лікувально-оздоровчі зони, інші природні території, об'єкти, комплекси,використання яких можливе в рекреаційних цілях);
2. Рекреаційні соціально-побутові ресурси (будівлі,споруди, архітектурні та будівельні комплекси, інші об'єкти соціально-культурногопризначення, що використовуються для рекреаційних цілей).
Природні рекреаційні території — це частина просторунавколишнього природного середовища, призначена для масового відпочинку населення,для відновлення життєвих сил і здоров'я людей.
До них відносяться: рекреаційні, курортні, лікувально-оздоровчізони; землі рекреаційного, історико-культурного та частково природоохоронного призначення;окремі ділянки земель лісового, водного фонду; інші рекреаційні території, комплекси,придатні для використання з метою рекреації.
Природні рекреаційні ресурси — це природні курортні,лікувальні, оздоровчі ресурси і фактори, придатні для використання з метою відновленняі зміцнення здоров'я людей.
До природних лікувальних ресурсів належать родовищакорисних копалин мінерального і органічного походження, які надають на організмлюдини лікувальний ефект і придатні для промислового освоєння (мінеральні води,лікувальні грязі).
До природних оздоровчим ресурсів відносяться природніутворення, що формують особливі ландшафтні та мікрокліматичні умови в регіоні, якінадають на організм людини оздоровчий ефект (парки, пляжі, лісопарки, лісові і гірськімасиви).
До природних оздоровчим факторів належать природніявища, які присутні й відбуваються в конкретній місцевості на найбільш оптимальнихдля організму людини концентраціях і поєднаннях — тривалість та інтенсивність сонячноговипромінювання, вологість повітря, температура навколишнього середовища.
2. Рекреаційне законодавство України
В даний час актуальність правових досліджень рекреаційнихвідносин обумовлена їх значимістю для оздоровлення населення, необхідністю збереженнята раціонального використання природних ресурсів. Рекреаційне законодавство в данийчас перебувати в стані розвитку і представлено безліччю нормативних актів.
Для правового режиму природних рекреаційних територійхарактерно:
наявність загального та спеціального правовогорегулювання їх використання та охорони;
спрямованість на забезпечення спеціальної мети- відновлення життєвих сил і здоров'я людини;
заборона господарської та іншої діяльності, шкідливовпливає на навколишнє природне середовище, будь-які зміни природного ландшафту;
заборона будь-яких дій, що порушують суспільнірекреаційні інтереси при їх використанні;
встановлення спеціального порядку їх створення,обмеження права користування ними;
загальнодержавний характер власності на них;
встановлення додаткових обов'язків користуванняними;
змішаний характер їх правового режиму.
У Законі України «Про охорону навколишньогоприродного середовища» дано поняття рекреаційної зони.
Рекреаційна зона — це ділянки суші або водногопростору, призначені для організованого масового відпочинку і туризму.
Створення рекреаційних зон на ділянках лісовогофонду регулюється нормами лісового законодавства (Лісовий кодекс України, ПоложенняКабінету Міністрів України від 21.07.1995 «Про затвердження порядку поділулісів на групи, віднесення їх до категорії захищеності та виділення особливо захиснихземель ділянок лісового фонду» та ін).
Згідно зі ст.3 Лісового кодексу України рекреаційнафункція лісу визнається за переважну, а рекреаційне лісокористування розглядаєтьсяяк обов'язкова умова відновлення сил і здоров'я людини, підвищення трудового потенціалусуспільства.
Особливості режиму рекреаційного використання ресурсів(у т. ч. лісокористування) відображені в Законі України «Про природно-заповіднийфонд України», зокрема для зон регульованої та стаціонарної рекреації національнихприродних і регіональних ландшафтних парків, експозиційних зон ботанічних садів,дендрологічних парків, рекреаційних зон зоологічних парків (ст.21-38 зазначеногозакону).
Так, зона регульованої рекреації може використовуватисядля короткострокового відпочинку та оздоровлення населення, огляду особливо мальовничихі пам'ятних місць, пристрої й устаткування туристичних маршрутів і екологічних стежок;зона стаціонарної рекреації — для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, іншихоб'єктів обслуговування відвідувачів парку, крім здійснення будь-якої діяльності,яка може вести до погіршення стану середовища та зниження рекреаційної цінності.
При користуванні окремими рекреаційними територіямирозробляються допустимі межі рекреаційного навантаження. Допустимої рекреаційноїнавантаженням у науковій літературі вважається гранична місткість території длязабезпечення нормальних умов відпочинку без порушення відновлювальних властивостейприродних комплексів. Ці межі визначаються нормативами рекреаційного навантаженнящодо функціональних зон (лісовий, лісопаркової, паркової), або в залежності відвеличини міста. За функціональними ознаками для лісових територій визначено норматививід 1 до 10 чоловік на гектар; для лісопаркових — від 8 до 20 чоловік; для паркових- від 20 до 150.
Крім встановлення граничних розмірів рекреаційногонавантаження становить інтерес лімітування, яке передбачено для використання природнихресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавногозначення. При цьому встановлення лімітів на використання природних ресурсів в оздоровчих,рекреаційних та освітньо-виховних цілях передбачає визначення меж територій та кількостірекреантів з урахуванням ступеня рекреаційного навантаження на ці території. Лімітна даний вид використання природних ресурсів може бути короткостроковим — до 1 року,і довгостроковим — від 1 до 10 років, в залежності від категорії території чи об'єкта,встановленого режиму його охорони, використання і порушення його природних комплексів.У результаті всього вище сказаного можна зробити висновок, що рекреаційне право- це сукупність норм, що регулюють рекреаційні відносини з метою забезпечення ефективногофункціонування рекреаційного господарства, раціонального використання і охоронирекреаційного фонду, реалізації прав громадян на відпочинок, відновлення основнихжиттєвих сил. Рекреаційне право є підгалуззю господарського та екологічного права,тому що правові інструменти саме цих галузей є базовими для її формування. Такожу формуванні рекреаційного права значна роль належить науковим дослідженням. У цьомусенсі рекреаційне право являє собою сукупність теорій, наукових підходів, знаньпро рекреаційні відносинах.
В останні 10 років питання рекреації та її правовогорегулювання ставилися неодноразово, визнавалася необхідність їх спеціального регулювання,проте вирішені не були. Були прийняті окремі нормативні акти, які вирішували окреміпитання в цій області, але не проблему. У результаті була накопичена велика базанормативних документів, яка потребує систематизації та узагальненні.
Основними етапами систематизації рекреаційногозаконодавства є:
прийняття концепції формування правового регулюваннярекреаційної діяльності;
прийняття Закону України «Про рекреаційномуфонд України»;
внесення змін і доповнень до інших нормативнихактів чинного законодавства;
розробка правового регулювання здійснення рекреаційноїдіяльності на окремих територіях.
Загальні положення законодавства про рекреаційнудіяльність
Конституція України;
Закон України «Про власність»;
Закон України «Про природно-заповідний фондУкраїни»;
Закон України «Про охорону навколишнього природногосередовища»;
Закон України «Про патентування окремих видівпідприємницької діяльності»;
Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію»;
Лісовий кодекс України;
Водний кодекс України;
Земельний кодекс України;
Закон України «Про тваринний світ»;
Закон України «Про екологічну експертизу».
3. Забезпеченість регіонів Україні рекреаційнимиресурсами
Забезпеченість природним туристично-рекреаційнимпотенціалом є важливою складовою частиною розвитку туризму в регіоні. Особливу актуальністьу зв'язку з цим набуває стан екології території. Забруднене середовище обмежує розвитоктуризму, навіть якщо територія має високий туристично-рекреаційним потенціалом.Тому вивчення територіальних відмінностей впливу природно-туристського потенціалуна розвиток туризму в регіоні представляється актуальним.
Великий внесок у вивчення природно-рекреаційногопотенціалу України внесли А.А. Бейдик, А.П. Голіков, О.А. Любіцева, Я.Б. Олійник,В.П. Руденко, П.Г., Шищенко та ін. Однак проблема характеристики і оцінки впливуприродного туристично-рекреаційного потенціалу на розвиток туризму і тепер перебуваєу сфері наукових досліджень.
До оцінки природно-рекреаційного потенціалу існуютьрізні підходи. Наприклад, В.П. Руденко потенціал природних рекреаційних територійУкраїни визначав через грошову оцінку вільного часу.
Вартість вільного часу вимірювалася величиною валовогосуспільного продукту, створеного усіма працюючими за одиницю часу і розрахованогона кількість всього населення регіону, яке використовує ресурси рекреації. Потімвираховувалася нормативна потреба населення в рекреаційних закладах, місцях санаторно-курортноголікування, тривалого і короткочасного відпочинку і туризму в людино-годинах, якакоректувалася з урахуванням міського та сільського населення окремих районів відповіднодо існуючої практики планування місць відпочинку та лікування
За розрахунками В.П. Руденко, в сумарному обчисленніприродно-рекреаційний потенціал складає 9,6% від інтегрального природно-ресурсногопотенціалу країни. У його структурі значна частка належить відпочинку і туризму(75%), а на санаторно-курортне лікування доводиться 25%. Розвиток природного туристично-рекреаційногопотенціалу варіює по регіонах Україні (див. табл.1).
Максимальна питома вага природно-рекреаційногопотенціалу в сумарному природно-ресурсному потенціалі (ПРП) має АР Крим (1,76%),а мінімальний — Тернопільська (0,11%) та Рівненська (0,12%) області.
Згідно А.А. Бейдик всі регіони України можна розділитина 5 груп за рейтингом оцінки ресурсно-рекреаційного потенціалу (див. табл.2). Інтегральнаоцінка природного блоку рекреаційно-туристського потенціалу регіонів України визначаласяяк сума складових балів оцінки спелеологічних, орографічних, кліматичних, гідрологічнихресурсів, ресурсів флори і фауни.
Таким чином, можна відзначити деякі відмінностів оцінці природно-рекреаційного потенціалу по В.П. Руденко і О.О. Бейдик з-за різнихметодик і повноти обліку складових компонентів. Тим не менш, вивчення природногопотенціалу країни показує, що є значні можливості в кожному регіоні, щоб розвиватив них туристську діяльність.
Регіони Україна неоднаково забезпечені природнимтуристично-рекреаційним потенціалом. Однак з метою розвитку туристської діяльності,залучення туристів в регіони необхідно максимально використовувати наявні там природно-рекреаційніресурси. Для цього слід виділити найбільш привабливі для туристів природні об'єкти,природно-рекреаційні райони і розвивати відповідну інфраструктуру.
4. Основні рекреаційні регіони України4.1 Рекреаційні ресурси Кримського півострова
Рекреаційне господарство Криму спирається на потужнуресурсну базу. До рекреаційних ресурсів Криму відносяться: пляжі (протяжність складає 517 км), мінеральні води (дебет — 30 тис. м3/добу); лікувальні грязі (запаси — 24 млн. м3); море, морське і лісове повітря, клімат; ландшафти (рельєф, рослинністьі т.д.).
Рекреаційні підприємства розподілені по територіїКриму нерівномірно. Найбільшу концентрацію вони складають на Південному та Південно-східномуберезі Криму — тут розміщено 51% всіх місць здравниць республіки, на західному березі- 39%, Східному — 8% і в глибинних територіях — менше 3%. Найменш освоєна в рекреаційномуплані Східне узбережжя і зовсім не освоєна територія Арабатської стрілки, узбережжяКазантипськї затоки. Приблизно 97% здравниць сконцентровані на вузькій трьох кілометровійприбережній смузі моря — це найбільш комфортабельні здравниці. У глибинних територіях(гірських і передгірних) розміщені невеликі, менш комфортабельні здравниці: це переважнодитячі табори, туристичні бази, розташовані на туристичних маршрутах. Глибинні територіїреспубліки володіють всіма необхідними умовами для рекреаційного розвитку, це:- мальовничі ландшафти долин гірського та передгірного Криму;
Наявність джерел мінеральних вод;
Достатня інфраструктурна освоєність (транспорт,зв'язок);
Наявність вільних земель і зручні площадки длябудівництва корпусів з більш низькими витратами.
Рекреаційний комплекс Криму в основному представленийпідприємствами спеціалізуються на лікуванні — оздоровниці, санаторії. У Криму налічуєтьсяблизько 800 рекреаційних підприємств (здравниць) ємністю понад 200 тис. місць, 40%з них цілорічного функціонування.
На частку оздоровчих здравниць (будинки відпочинку,пансіонати, бази відпочинку і т.д.) припадає 72% всіх місць рекреаційної мережі.Територіальну структуру мережі здравниць формують Південний і Південно-східний берегКриму (64%), Західний (33%), Східний берег Криму (близько 1%), глибинні території(близько 2%). На частку профілактичного лікування (санаторіїв) припадає 28% місць.Санаторії зосереджені в основному на Південному березі Криму та в Євпаторії (курортЄвпаторія спеціалізується на лікуванні дітей — частка дитячих місць 73%).
Особливе місце в рекреаційному господарстві Кримузаймає туризм. Крим має надзвичайно великими можливостями для розвитку найрізноманітнішихвидів туризму. Це незвичайно красиві пейзажі, а також можливості кожному вибратимаршрут під силу — від найлегших (не категорійних) до подолання найскладніших(«альпійських» скельних стін). М'який клімат дозволяє в Криму займатисятуризмом круглий рік. У той же час велика кількість снігу на гірських територіяхсприяє появі невластивих Криму чисто зимових видів туризму — лижного і гірськолижного.Особливо привабливі для туристів пейзажні ресурси, якими виключно багата Головнагряда Кримських гір. Це чудові панорами: ущелини, водоспади, вигадливі форми, створенівивітрюванням. Значній частині туристів, особливо старшого віку, цікаві пейзажіКримського передгір'я, створені м'яким рельєфом Внутрішньої і Зовнішньої гряд Кримськихгір. Безумовно, дуже важливим для розвитку пізнавального туризму є історичні пам'яткиКриму.
1. Незважаючи на очевидне соціально-економічнуперевагу рекреаційного господарства, в економічній структурі республіки воно займаєлише п'яте місце за кількістю зайнятих у ньому після промисловості, сільського господарства,будівельної індустрії, транспорту.
2. Необхідно відзначити також те, що розлад в економіцівсієї країни привів до виникнення соціальних нерівностей в доступності традиційнихзагальновизнаних приморських курортів. Так відпочинок на курортах Південного берегаКриму став «елітарним», доступним лише не великий частині матеріальнозабезпеченого населення. У результаті різкого зростання цін на санітарно-курортніпутівки заповнюваність рекреаційних підприємств складає 10-60% навіть у сезон«пік». Посилилися фактори сезонності і неорганізованого відпочинку, щоробить рекреаційну галузь нерентабельною і призводить до закриття цих підприємств.
3. Зростання стихійного і неорганізованого відпочинкув свою чергу призводить до перерозподілу рекреантів по узбережжю теплих морів країни,веде до стихійного освоєння Азовського узбережжя Криму, що сприяє різкого загостренняекологічної ситуації в даному регіоні.
Тому в сучасних умовах необхідний розвиток і створеннятуристичних баз та баз відпочинку з урахуванням вище названих чинників, а саме низькаплатоспроможність населення та екологічні умови.
На далеку перспективу необхідно докорінно перебудуватиінвестиційну політику в Криму у напрямку створення такої економічної структури республіки,яка забезпечила б пріоритетний розвиток рекреаційної функції. Територіальною формоюорганізації господарства Криму повинен виступати рекреаційний комплекс з наборомгалузей, що задовольняє вимогам ринку і наближає його до стандартів міжнароднихрекреаційних корпорацій.
4.2 Рекреаційні ресурси Приазовськогорегіону
Приморський район Азовського узбережжя Донецькоїта Запорізької областей має протяжність 350 км.
Рекреаційний потенціал Донецького Приазов'я відповідаєнайвищим світовим стандартам.
Тут збереглися більше 60 пам'яток археології, відраннього палеоліту до початку ХХ століття, фрагменти традиційної культури і забудовиукраїнців, греків, донських козаків, а найголовніше — куточки неповторної незайманоїприроди.
Безпосередньо на узбережжі розташовані 20 населенихпунктів загальною чисельністю проживають близько 600 000 чоловік. Фактична ємністьзнаходяться тут же організацій з тривалим відпочинком становить 55 000 місць, зяких 42 000 припадає на пансіонати і 13000 на дитячі табори.
Прибережна смуга Азовського моря на ділянці Донецькоїобласті має протяжність 112 км. Рекреаційні ресурси: м'який клімат, лікувальні грязіта мінеральні води, піщані пляжі, природні комплекси Білосарайської коси і Кривоїкоси.
Постановою уряду м. Маріуполь, м. Новоазовськ,селище Ялта, села Мелекіно і Урзуф віднесені до категорії курортних населених пунктів.Тільки в межах Донецької області в Приазов'ї розташовано понад 250 закладів відпочинкута оздоровлення: понад 200 — у Першотравневому районі і близько 50 — в Новоазовському.Навіть у сучасній кризовій обстановці в них щороку відпочиває понад 200 тис. чол.
Селище Ялта є характерним прикладом рекреаційногоосвоєння приморській території на Азовському узбережжі. В даний час у межах Ялтинськоїзони розташовані 122 заклади відпочинку, у тому числі 10 дитячих оздоровчих таборівсезонного функціонування в с. Юр'ївка та 112 закладів відпочинку для дорослих тасімей з дітьми. Всі вони пристосовані переважно до літнього відпочинку. Гостримипроблемами цього регіону є забезпечення населення і відпочиваючих водою питної якості,відсутність централізованої мережі каналізації, очисних споруд стічних вод. Дужеобмежені транспортні послуги та засоби зв'язку. Практично відсутні установи длярозваги відпочиваючих. У зв'язку зі зниженням рівня рекреаційної діяльності числовідпочиваючих скорочується.
Адаптація існуючих тур ресурсів Ялтинської рекреаційноїзони до потреб майбутнього передбачає чотири основні аспекти. Це адаптація природнихресурсів та закладів відпочинку, організація розвиненої мережі сервісного обслуговування,розвиток інженерної інфраструктури. Стратегія сталого розвитку туризму мінімізуєнегативні процеси, що впливають на навколишнє середовище. При цьому основними принципамиприродокористування є виконання екологічних стандартів і норм, збереження цілісностіприродних комплексів, гармонія рекреаційних, екологічних, економічних і соціальнихінтересів.
На узбережжі Азовського моря, в адміністративнихмежах Донецької області створений (червень 2000 р.) регіональний ландшафтний парк«Меотіда», у структурі адміністрації якого утворені відділи «рекреаціїта пропаганди природоохоронних знань» та «науки, збереження і відновленнябіологічного і ландшафтного різноманіття».
РЛП «Меотида» організований у періодрізкого погіршення умов традиційного літнього (тривалого) відпочинку всіх віковихкатегорій населення, що обумовлено переходом в «ближнє зарубіжжя» курортнихзон Прибалтики, Кавказу, Російської Федерації, розвалом пільгової системи профспілковихі відомчих здравниць. При цьому цілком очевидно, що з урахуванням економічних перспектив,відвідини «далекого зарубіжжя» ще довгий час буде залишатися надбаннямлише фінансово елітарних верств суспільства.
4.3 Рекреаційні ресурси Закарпаття
Прикордонне положення в поєднанні з рекреаційнимпотенціалом сприяє перетворенню області в курортно-туристичний комплекс.
Туристів залучають у Закарпатті краса ландшафтів,мінеральні джерела та термальні води, розвинена мережа санаторіїв і туристичнихбаз, а також самобутня культура етнографічних груп гуцулів, бойків, лемків. Тутзбереглися військово-фортифікаційні споруди, пам'ятки дерев'яної архітектури (церкви,житлові будинки, млини), архітектурні пам'ятки в стилі бароко і готики. Широкийвибір у любителів активного відпочинку: сходження на Говерлу, пішохідні, автобусні,комбіновані маршрути, кінні або велосипедні прогулянки, сплав по Тисі (рафтинг),мисливські тури, взимку — гірські лижі.
Місто Мукачево розташований на берегах річки Латориці,на стику відрогів Вулканічних Карпат та Закарпатської низовини, в 42 км на південний схід від обласного центру. Перша згадка про нього відноситься до 1196 році. Мукачевопершим із поселень Закарпаття одержало право міста, про що свідчить грамота (1376)королеви Угорщини і Польщі Єлизавети Анжу. Грамота давала місту право користуватисяпечаткою із зображенням святого Мартина для скріплення документів.
Тут збереглися пам'ятники архітектури, в тому числі:замок «Паланок» (13-17 ст.), Який неодноразово перебудовувався, готичнакаплиця святого Мартіна (14 ст.), Резиденція трансільванських князів (так званий«Білий дім», 17-18 ст.), арсенал (17 ст.), ансамбль Нікольського монастиря(18-19 ст.), ратуша початку 20 століття. З міських монументів слід відзначити пам'ятникуродженцю міста Міхаю Мункачі (1844-1900) — одного з лідерів романтизму в угорськогоживопису. У Мукачеві створені два музеї його імені: художній музей дитячої творчостіта меморіальний музей. У місті також працюють краєзнавчий музей, історичний музейМукачівського гарнізону. У парковій зоні Мукачево знаходиться спортивно-оздоровчийкомплекс «Латориця» з водолікарнею на базі місцевої хлоридної кальцієво-натрієвоїмінеральної води.
Синяк — бальнеологічний курорт в 20 км на північний схід від Мукачева, у передгір'ях Вулканічного хребта на висоті 420 м, в оточенні змішаних лісів. Основний лікувальний фактор — сульфідна сульфатна кальцієва мінеральнавода з вмістом сірководню 50 г / л. Окисляючи у воді джерела, сірководень надаєїй синюватий відтінок, звідси і назва курорту. Воду використовують для ванн. Показаннямидля перебування в санаторії «Синяк» є захворювання серцево-судинної тапериферичної нервової систем, опорно-рухового апарату.
Виноградів — місто на правому березі Тиси, в 108 км на південний схід від Ужгорода, біля підніжжя Чорної гори. До 1946 року називався Севлюш. Містозасноване в 9 столітті і першим у краї одержав привілеї королівського міста. Середархітектурних пам'яток: руїни замку Канків, палац барона Перені (15 в), костел(16 ст.), Костел францисканців (17-18 ст.).
Хуст — місто біля підніжжя Карпат, при впадінніРіки в Тису. Місто відоме з 10 століття, тут збереглися залишки замку 14 століття,Єлизаветинська церква 14 століття. У Хусті розташований спортивно-оздоровчий комплекс«Нарцис». Лікувально-оздоровчий цикл побудований на основі мінеральноїводи «Шаян», цілющих трав. Недалеко від Хуста знаходиться пам'ятник природи- «Долина нарцисів», де охороняється найбільша в Середній Європі популяціянарциса вузьколистого. Вона існує з післяльодовикового періоду, має реліктовий характер.Помилуватися красою ніжно-білих квітів можна в першій половині травня, в пору масовогоцвітіння.
Свалявська група курортів включає бальнеологічнікурорти «Квітка Полонини», «Поляна», «Сонячне Закарпаття»,курортну місцевість Плоске, які розташовуються між Вулканічним і Полонинським хребтамина висотах 280-340 м, поблизу від міста Свалява. Основним лікувальним фактором ємінеральні води. Вони відносяться до вуглекислих гідро карбонатних натрієвих воді використовуються для пиття і ванн. Тут лікують захворювання шлунково-кишковоготракту, печінки і жовчних шляхів, підшлункової залози, цукровий діабет.
Курорт «Квітка Полонини» знаходитьсяв селі Голубине, в 7 км на північ Сваляви, на березі річки Пінія. Тут використовуєтьсямінеральна вода Лужанського джерела. Курорт «Сонячне Закарпаття» створенийпоблизу села Поляна, в 11 км на північ від Сваляви (використовує мінеральну водуджерела Поляна Квасова). Курорт «Поляна» розташований у мальовничій долинірічки Пінії, в 10 км на північ від Сваляви (використовує мінеральну воду джерелаПоляна Купель).
Карпатський біосферний заповідник розташовуєтьсяна стику Закарпатської та Івано-Франківської областей. Він створений в 1968 дляохорони гірських ландшафтів. Його загальна площа становить 57,9 тисяч га. У складізаповідника шість відокремлених масивів на висотах від 180 до 2061 м: Чорногірський,Свидовецький, Марморожскій, Кузійський, Угольсько-Широколужанський, Долина нарцисів.Тут представлені не порушені людською діяльністю передгірні діброви, гірські букові,змішані і смерекові ліси, субальпійські та альпійські луки з сосново-вільхові криволіссямі скельно-лишайникові ландшафти. У заповіднику охороняється понад тисячу видів вищихрослин, 64 види ссавців, 173 види птахів.
Національний парк «Синевир» знаходитьсяв центральній частині Українських Карпат, у верхів'ях Тереблі і Ріки. Він заснованийв 1989 році на території 40 тисяч га. Озеро Синевир розташовано на висоті 989 м. Воно нагадує формою неправильний чотирикутник, має глибину від 10 до 20 м. У центрі озера знаходиться невеликий острів. Поблизу від озера знаходяться туристичні бази«Морське око» і «Синевирське озеро». У межах національного паркує джерела мінеральних вод, збереглися пам'ятки дерев'яної архітектури.
Полонина Драгобрат знаходиться на півдорозі міжРаховом і Яремчею. Це гірськолижний курорт з розвиненою інфраструктурою зимовоговідпочинку. Перепад висот тут складає 500 м. Сніговий покрив тримається з початку листопада до кінця травня. Тут працюють чотири підйомники довжиною від 350 до 1100 м. Підготовка трас проводиться ратраком (трактором зі спеціальними гусеницями).Відпочиваючих приймають туристичні бази та готелі.
рекреаційний господарство україна
4.4 Рекреаційні ресурси Донецької області
Туристичний бізнес є важливою галуззю економікиневиробничої сфери і являє для густонаселеного промислового Донбасу особливу значимість.
Донецька область має величезні можливості для розвиткутуризму: знамениті гідрологічні, геологічні та біологічні пам'ятки природи, багатеісторичне минуле краю, численні пам'ятки історії та культури, курортні комплекси,десятки унікальних виробництв.
Природно-кліматичні ресурси регіону сприяють розвиткуекологічного туризму. У Донецькій області збереглися екосистеми, які не відчулисуттєвого впливу господарської діяльності людини і які можна використовувати в науковихцілях або для естетичної насолоди. Такими місцями є: ботанічні природні заповідники:Хомутовський степ, Кам'яні могили, Азовська дача, Чердакли та ін.; ландшафти Білосарайськоїкоси; ряд зоологічних та орнітологічних заказників: Крівокоскій лиман, Білосарайськата Крива коса; етимологічні заказники: Старченківського і Кальчінський.
Світове визнання здобув Великоанадольський ліс.Лісовий масив протягнувся з північного заходу на північний схід між селом Благодатнимі містом Волновахою; його площа — 2543 га.
У Донецькій області є і дивовижні геологічні пам'яткиприроди. Серед них виділяються Дружківський скам'янілі дерева (Костянтинівськийрайон). Первомайський район Донеччини має добру базу для розвитку мисливського тарибальського туризму. Кліматичні умови Азовського моря та Сіверського Дінця сприяютьрозвитку яхтингу, катання на водних лижах, віндсерфінгу та інших видів водного туризму.
У Донецькій області є всі умови для розвитку історико-культурноготуризму. На території Донеччини є багато археологічних пам'яток, курганів, городищ,кам'яних баб, місць, пов'язаних з легендарним українським козацтвом на березі Азовськогоморя і в межиріччі Сіверського Дінця.
Серед пам'яток історії Донеччини особливо виділяєтьсяСавур-Могила як пам'ятка старовини (курган, древні поховання) і героїчного українськогоепосу.
Донецький край має величезні можливості для розвиткупромислового туризму. Унікальним є широко відомий у нашій країні і за кордоном Артемівськийзавод шампанських вин, розташований під землею на глибині 70-80м у виробках ранішедіючих шахт для видобутку гіпсу. У рекреаційних цілях використовуються Артемівськісоляні шахти. Їх унікальний мікроклімат ідеально підходить для лікування верхніхдихальних шляхів і використовується для лікування астми.
У Донецькій області в межах Краснолиманського іСлов'янського районів на площі 40448 га розмістився національний парк «Святігори». Природа парку барвиста і неповторна. У його межах зосереджено більшетретини фіто ценотичного різноманіття рослинного покриву південного сходу України.Ліси складають 91% території парку, луки — 1,5%, болота — 2,5%. Переважають дубово-соснові(корінні субори) і борові ліси сосни звичайної (45% від площі лісів парку). Тутзбереглася єдина на Лівобережжі діброва площею до 300 га.
Літні погодні умови НПП «Святі Гори»сприятливі для організації рекреаційної діяльності взагалі, еко туризму зокрема.Так купальний сезон триває 93 дні, середні глибини для купання становлять 1,5 — 2,5 м, на значних ділянках є піщані і трав'яні пляжі. На території парку є джереломінеральної залізистої води з цінними лікувальними властивостями. Вона сприяє лікуваннюзалізодефіцитної анемії.
Для перенаселеного Донбасу з його великою потребоюу відпочинку та оздоровлення місцевих жителів національний парк «Святі Гори»може і повинен стати справжньою «рекреаційної Меккою». Так, до складузони стаціонарної рекреації парку входять 137 оздоровчих заклади, найвідоміші зяких санаторій «Святі Гори» і «Шахтар». В даний час функціонуєтільки 81 заклад, з них — 50 баз відпочинку, 26 оздоровчих таборів. Більша частинакурортно-рекреаційних закладів (64,2%) зосереджена на території курорту «Слов'яногірськ».
По сусідству з парком розміщений другий курорт- «Слов'янськ». У межах м. Слов'янська знаходяться солоні озера Ріпне,Сліпне — з лікувальними сульфідними мулових грязями, а також хлоридно — натрієвоїРаповию водою. З рекреаційно-оздоровчою метою використовуються також озера Вайсовое,Лиман.
На території Донецької області розвивається такожрелігійний туризм. Тисячі паломників відвідують Святогірський монастир.
НПП «Святі Гори» — не тільки одні з найяскравішихперлин «природного скриньки» Україна. Це місце релігійного паломництвачисленних віруючих та прихожан Свято-Успенської Святогірської лаври, розміщеноїв межах парку на мальовничому правому березі річки Сіверський Донець.
На початку XVII ст. тут, у печерах крейдяної скелі,існував православний Успенський монастир. На самій вершині цієї скелі, розташовуєтьсяМиколаївська церква, побудована невідомими майстрами в XVII ст. До середини другоїполовини XIX ст. належать такі оригінальні споруди Святогірського ансамблю, як Андріївськакаплиця на крейдяній скелі, головний храм монастиря — Успенський собор, Покровськацерква з дзвіницею, Печерника, залишки Кирило-Мефодіївських сходок, меморіальніпоховання відомих родин XIX ст. — Голіциних, Куракіних, Іловайських та ін Пізнавальнурекреаційну цінність представляють печери на території колишнього монастирськогоАрсеніевского скиту «Святе місце», а також гора «Фавор», деіснувала Преображенська церква. Більша частина цих унікальних пам'яток архітектуризараз відреставрована і являє національне культурне надбання.
Висновок
Рекреаційні ресурси — це сукупність природних іантропогенних об'єктів і явищ, які можна використовувати для відпочинку, лікуванняі туризму.
Найбільше значення мають природно-географічні таісторико-культурні ресурси.
Рекреаційне законодавство в даний час перебуватив стані розвитку.
Регіони Україна неоднаково забезпечені природнимтуристично-рекреаційним потенціалом. Максимальна питома вага природно-рекреаційногопотенціалу в сумарному природно-ресурсному потенціалі (ПРП) має АР Крим (1,76%),а мінімальний — Тернопільська (0,11%) та Рівненська (0,12%) області. Проте, не дивлячисьна це, з метою розвитку туристської діяльності, залучення туристів в регіони необхідномаксимально використовувати наявні там природно-рекреаційні ресурси. Для цього слідвиділити найбільш привабливі для туристів природні об'єкти, природно-рекреаційнірайони і розвивати відповідну інфраструктуру.
Основними рекреаційними регіонами Україні є територіїПриазов'я, Причорномор'я а також Закарпаття. Донецька область в достатній мірі забезпеченарекреаційними ресурсами. На її території розташовується національний парк«Святі Гори», Великоанадольський ліс, природні заповідники: Хомутовськийстеп, Кам'яні могили, Азовська дача, Чердакли та ін.; ландшафти Білосарайської коси;ряд зоологічних та орнітологічних заказників: Крівокоскій лиман, Білосарайська таКрива коса; етимологічні заказники: Старченківського і Кальчінський.
Таким чином Україна має хорошу забезпеченість рекреаційнимиресурсами, необхідними для оздоровлення населення. Однак соціально побутовий комплексз регіонах, використовуваних для рекреації не відповідає сучасним вимогам, що служитьперешкодою як для розвитку національного туризму так і для залучення в Україні туристівз інших держав.
Список літератури
1. Бобкова А.Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності.- Донецьк: Юго — Восток, 2000. — 308 с.
2. Рекреаційна географія: ідеї, методи, практика [Текст]:зб. наукових праць / відп. ред.А. А. Ткаченко. — К.: Наукова книга, 2006. — 144с. — 200 екз. — ISBN 5-9032-95672-5.
3. Руденко, В.П. Географія природно-ресурсного потенціалуУкраїни [Текст]: монографія — Львів: Світ, 1993. — 240 с. — Бібліогр. с.236-237.
4. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогіїта рекреаційної географії. — К.: Інститут туризму федерації профспілок України,1998. — 130 с.
5. Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс у умоваРинку. — Львів, 1999. — 162 с.
6. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична Географія України:Підручник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. — 511 с.
7. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України.- Львів, 1997. — 259 с.
8. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична Географія України:Підручник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. — 511 с.