/>Вступ
Високийрівень захворюваності, її поширення та поява нових, складніших різновидівхвороб – ось реальність нашого сьогодення. Тому не дивно, що у найважливішихдокументах національної школи першочерговим завданням дошкільного закладу є «забезпеченняфізичного та психічного здоров’я дітей, своєчасне виявлення тих, що потребуютькорекції здоров’я» [8, 18].
УДержавній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») одним іззавдань реформування змісту освіти є: «сприяння фізичному і психічному здоров’юмолоді, врахування потреб індивідуальної корекційно-компенсуючої спрямованостінавчання і виховання дітей з вадами психофізичного розвитку» [6, 113]. Узв’язку з цим у структуру системи освіти входить вдосконалення психолого-педагогічноїдопомоги сім’ям, в яких є діти-інваліди, і впровадження підпрограми «Реабілітаціядітей з вадами розвитку», а також розробка однойменної концепції: Державноюнаціональною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття») передбачено створеннядошкільних закладів спеціального призначення, важливе місце в яких повиннозаймати загартування дітей, як засіб зміцнення їх здоров’я лікуваннязахворювань, зміцнення імунної системи» [5, 11].
Завданняпрограми «Малятко», подані у розділі «Виховуємо здорову дитину», спрямовані напоетапне фізичне вдосконалення дітей, і містять різні види загартування, що єобов’язковим елементом режиму дня дітей у дошкільному закладі.
Отже,в основних документах, якими повинен керуватись кожен дошкільний навчальнийзаклад у вихованні дітей, обумовлено, що загартування є обов’язковим елементомвиховного процесу, тому у зв’язку з високою захворюваністю дітей-дошкільниківважливим є створення нових типів дошкільних закладів і розширення мережідошкільних закладів спеціального призначення.
/>1. Необхідність використанняфізично-оздоровчої роботи в ДНЗ
Завданнята зміст фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах визначаютьсявимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними програмамирозвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку «Малятко», «Дитина», «Українськедошкілля» [6, 123].
Самев перші шість – сім років життя у людини закладаються основи здоров’я,довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні якості(спритність, швидкість, сила та ін.).
Фізичномувихованню сприяє створення відповідних умов (раціонального режиму, харчуваннята ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного виховання (заняття,ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо), підвищення рухової активності протягомдня та інше.
Завдякивисокій пластичності нервової системи у дошкільників дуже швидко встановлюютьсянервові зв’язки й формуються умовні рухові рефлекси. Однак, дитина повинна нетільки вміти користуватися своїми рухами у звичній обстановці, а й у різнихумовах, які змінюються (в іграх, під час прогулянок, коли треба перестрибнутичерез рівчак, підлізти під гілку тощо). Отже, сформована навичка з того абоіншого руху повинна бути не тільки міцною, а й достатньо гнучкою (пластичною).
Порядіз формуванням навичок з основних рухів розвиваються фізичні якості: сила,швидкість, спритність, витривалість та інше. Рух треба виконувати не тількиправильно, а й досить швидко або тривалий час (наприклад ходьбу, біг), а дляцього потрібний певний рівень розвитку тих або інших фізичних якостей. Для їхвідновлення і вдосконалення використовуються загально розвиваючі вправи,основні рухи, вправи спортивного характеру й рухливі ігри [12, 56].
Підчас ігор, виконання різних вправ також дитина виявляє ініціативу, вчиться бутинаполегливою в досягненні мети.
Заняттяз фізичної культури, рухливі ігри, особливо сприяють вихованню в дітейдисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей,необхідних людині. Наприклад, щоб стати сміливим, треба навчитися долати страх,стикаючись з небезпекою. На заняттях з фізичної культури деяким дітям буваєстрашно пройти по гімнастичній лавці, перестрибнути через перешкоду, стрибнутиу висоту з розбігу і т.д. Однак, вони (іноді з допомогою вихователя)переборюють свій страх і виконують рух, що, безумовно, сприяє вихованнюсміливості. Навчання і виховання на заняттях з фізичної культуривзаємопов’язані.
Формуванняправильної постави та профілактики плоскостопості – одне з основних завданьфізичного виховання дошкільнят. Правильна постава важлива не тільки зестетичного погляду, а ще й тому, що створює сприятливі умови для роботисерцево – судинної системи, дихальної й травної систем, благотворно впливає насамопочуття дитини.
Наформування постави великий вплив має статико – динамічна функція стопи. Навітьнезначна зміна її форми може спричинити дальшу деформацію, порушенняправильного положення таза, хребта, що може призвести до виникненняпатологічних дефектів постави. Отже, заходи запобігання плоскостопості повинніпосідати належне місце в загальній системі фізичного виховання [5, 111].
Удошкільному віці важливе значення має формування навичок особистої тагромадської гігієни. Це завдання розв’язується протягом усього періодуперебування дітей у дошкільному закладі. Перед вступом до школи дитина повиннавміти вмиватися, чистити зуби, самостійно вдягатися, охайно їсти, підтримуватичистоту в приміщенні тощо.
Здійсненнюфізичного виховання дітей дошкільного віку сприяють різноманітні засоби:фізичні вправи, оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода) та гігієнічніфактори.
Фізичнівправи – основний засіб фізичного виховання. Вони всебічно впливають нарозвиток дітей. За допомогою і фізичних вправ зміцнюється здоров’я дошкільника,формуються навички життєво – важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання,лазіння та ін.), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість,витривалість) [6, 24].
Виконанняфізичних вправ пов’язане з активним сприйманням навколишнього середовища, зорієнтуванням у просторі, виявленням вольових якостей, різноманітних емоційнихпереживань.
Правильноорганізована рухова діяльність справляє істотний вплив на формування психікидитини. Саме рухи здійснюють безпосередньо практичний зв’язок людини знавколишнім світом і цей зв’язок лежить в основі розвитку її психічнихпроцесів.
Фізичнівправи широко застосовуються в різноманітних організаційних формах (ранковагімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі ігри, тощо).
Дитинівластива біологічна потреба в рухах. Обмеженість їх (гіподинамія) негативнопозначається на фізичному розвитку дошкільника (затримується ріст, деякі дітинабирають зайвої ваги), знижується опірність проти інфекційних захворювань.Таким чином, фізичні вправи є профілактичним засобом проти можливих порушеньнормального фізичного розвитку дитини.
Відповіднодо Законів України «Про дошкільну освіту», «Про фізичну культуру» одним із пріоритетнихнапрямків освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах залишаєтьсяфізичне виховання дітей. Воно спрямовується на охорону та зміцнення здоров’я,підвищення спритності й захисних сил дитячого організму, поліпшення йогопрацездатності, своєчасне формування у малюків життєво – важливих рухових вміньта навичок, розвитку фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізичноїпідготовленості й фізичної культури взагалі, на виховання стійкого інтересу дорухової активності, потреби в них вироблення звички до здорового способу життя[8, 203].
Однакорганізація роботи з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладахпотребує вдосконалення. Про це свідчить наявність значної кількості дітей здисгармонійним фізичними розвитком, а також із недостатнім розвитком основнихрухів та фізичних якостей. Фіксується досить високий відсоток дітей, які частохворіють на респіраторні інфекції та мають хронічні недуги.
Недостатнійфізичний розвиток і низька фізична підготовленість дошкільнят здебільшогопояснюється зниженням їхньої рухової активності.
Ізінструктивно-методичних рекомендацій щодо організації фізкультуро-оздоровчоїроботи в дошкільному навчальному закладі Міністерства освіти та науки Українивидно, що потреба дітей в рухах задовольняється лише на 30–50%. Гіподинаміюспричинюють часті респіраторні захворювання, нераціональна побудова руховогорежиму й загального режиму дня, недостатнє перебування дітей на свіжому повітрітощо. Зокрема, на руховому режимі дошкільних дитячих закладів негативнопозначаються неправомірне скорочення кількості фізкультурних заходів,відсутність системності у проведенні прогулянок – походів за межі дитячогосадка, фізкультурних пауз і хвилинок у процесі навчальної діяльності, розваг,свят тощо.
Щобусунути ці недоліки, слід приділити основну увагу організації фізичноговиховання в дошкільних навчальних закладах, де було б передбачено правильнупобудову та активізацію рухового режиму, надання йому оздоровчого спрямування,дієвий медико-педагогічний контроль і своєчасну лікувально-профілактичну роботу[11, 76].
Основоюсистеми фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах залишаєтьсяруховий режим як сукупність поєднуваних і послідовно використовуваних залежновід віку дітей, місця в режимі дня, сезону тощо.
Вмежах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активностірекомендований для дітей молодшого дошкільного віку, становить 3–4 години, длястарших дошкільників – 4–5 год [6, 65].
Ефективністьфізичного виховання забезпечується комплексним застосуванням традиційнихзасобів фізичного виховання. Це, зокрема: фізичні вправи (гімнастика, ігри,елементи спорту й туризму); оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода);гігієнічні чинники (режим харчування, занять і відпочинку, гігієна одягу,взуття, обладнання та ін.)
Сукупністьорганізаційних форм роботи, обов’язкових для впровадження в освітній процес,становлять: заняття з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи (ранковагімнастика, гімнастика після денного сну, фізкульт-хвилинки, фізкультпаузи,загартовуючи процедури); різні форми організації рухової активності уповсякденні (заняття фізичними вправами на прогулянках, фізкультурні свята ірозваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, дні татижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання) [9, 105].
Фізкультурнізаняття є пріоритетними у процесі систематичного, послідовного формування,закріплення і вдосконалення основних рухових умінь і навичок у дітей розвиткуїхніх фізичних якостей. Проводяться вони в усіх вікових групах, переважно впершій половині дня – з усіє групою або підгрупами дітей. Встановленатривалість фізичних занять в межах: для дітей 3 – го року життя – 15 – 20 хв.,для дітей 4-го року життя – 20 – 25 хв., для дітей 5 – го року життя – 25 –30хв., для дітей 6-го року життя – 30 – 35 хв.
Такізаняття проводяться двічі на тиждень за загальним розкладом занять у приміщенніабо на майданчику (в період з квітня по жовтень за належних погодних умов,систематично, починаючи з середньої групи) і тричі на тиждень під часпрогулянок у першій половині дня протягом усього року. Тривалість фізкультурнихзанять на прогулянках така сама, як і занять у залі, але за холодної днини можеподовжуватися на 5 хвилин. Варіативність проведення визначається різнимичинниками, як – от: пора року і погода (відповідно – одяг та взуття дітей),наявність обладнання та інвентарю, ступінь володіння дітьми рухами. Якщо удошкільному закладі проводяться заняття з плавання (1–2 рази на тиждень залежновід віку дітей) то у день їх проведення не плануються фізкультурні заняття зарозкладом на прогулянці [8, 72].
Зметою активізації рухового режиму в повсякденні як варіант фізкультурних занятьна прогулянках 1 раз на тиждень організовується дитячий туризм у форміпрогулянок – походів за межі дошкільного закладу (пішки, на велосипедах, лижахабо санчатах), але лише за наявності відповідних природно – ландшафтних умов:лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку та ін. Не можна підміняти зазначенуформу роботи цільовими прогулянками та екскурсіями за межі дитячого садка, щопосідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення вихованцівіз довкіллям, природою. Основна мета прогулянок – походів – оздоровлення дітей,запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок у природних умовах тарозвиток фізичної витривалості. Вони проводяться, починаючи з другої молодшоїгрупи. Їхня тривалість становить: у другій молодшій групі – 15–20 хв., усередній – 20 – 25 хв., у старшій – 25 – 30 хв. (в один бік).
Особливогозначення набуває самостійна рухова діяльність як форма активізації руховогорежиму. Щодня в усіх вікових групах на неї відводиться час у вільні від занятьгодини ранкового прийому, прогулянок, надвечір’я тощо. Завдання педагогів –забезпечити належний рівень та зміст рухової активності дітей завдякизбагаченню їхнього рухового досвіду, створенню необхідної матеріальної бази в приміщенняхзали, груп, рекреацій, на фізкультурному та ігровому майданчиках, використаннюінших прийомів непрямого (опосередкованого) й прямого (безпосереднього)керівництва цією формою роботи [9, 117].
Увідведений для самостійної рухової діяльності час з дітьми різних віковихкатегорій щодня організовується також індивідуальна робота з фізичноговиховання. Дітей залучають до неї для ознайомлення з основними рухами,поглибленого розучування їх та закріплення відповідних навичок для усуненнявідставання в розвитку фізичних якостей (внаслідок невідвідування дитячогосадка дошкільного закладу, індивідуальних особливостей стану здоров’я,фізичного і психічного розвитку та інших чинників). Її метою є такожактивізація малорухливих дітей, запобігання порушення постави і стопи тавиправлення їх. Виходячи з аналізу стану здоров’я, фізичного розвитку йпідготовленості, інтерес дітей, педагоги визначають мету індивідуальної роботи,добирають потрібне обладнання та інвентар і проводять її з однією дитиною чи зпідгрупами по 2–4 дітей.
Длянормального розвитку здорової дитини необхідно багато рухатися, займатися,грати. Гра допомагає пізнавати навколишній простір, розвивати увагу,зосередженість, фантазію, логічне мислення. Для дітей гра – не тільки забава, аважлива і серйозна справа [3, 57].
Враховуючипровідне значення ігрової діяльності – гра являється одним із складовихпідготовки дитини до школи.
Кориснірізні ігри. Навіть «несерйозні» ігри: у «лікарню», «доньки-матері», «школу».Особливо цінно, коли в таких іграх беруть участь відразу декілька дітей. Церозвиває колективізм, дитина вчиться будувати взаємини, вирішувати виникаючіконфлікти. Діти освоюють доросле життя, систему поведінки, обов'язки. Вчатьсявиконувати вказівки «дорослого». І головне – все відбувається без примушення,легко і охоче. Розвивається уява – уміння уявити собі, «що було б, якби…» [8,44].
Рухливіігри – після попереднього розучування їх на прогулянках – вводяться до різнихформ роботи з дітьми (заняття, свята, розваги, походи, фізпаузи тощо). В усіхвікових групах вони посідають важливе місце як самостійна форма роботи зфізичного виховання й проводяться щодня під час ранкового прийому 9 1–2 грималої та середньої рухливості).
Загартовуючипроцедури доповнюють усі форми роботи з фізичного виховання підвищуючи їхнюефективність. Для масового використання в режимі дня різних вікових категорійрекомендовано традиційне загартування повітрям (повітряні ванни, прогулянки,сон на свіжому повітрі), водою (місцеві і загальні, контрастне обтирання та обливання,умивання, купання), сонцем (сонячні ванни) відповідно до розроблених нори іметодів.
Нетрадиційнізагартовувальні процедури, в тому числі інтенсивне загартовування (ходіннябосоніж, обтирання холодною водою) та спеціальні лікувально-профілактичні заходи(фітотерапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичніпроцедури та ін.) вводяться до загальної системи фізкультурно-оздоровчої роботиза призначенням лікаря, обов’язково за згодою батьків з урахуванняміндивідуальних показників стану здоров’я, самопочуттям дітей та типу закладу.
Медико-педагогічнийконтроль за фізичним виховання забезпечує комплексне здобуття відомостей простан цієї роботи в дошкільному навчальному закладі спільними зусиллями медичнихпрацівників (лікаря, медсестри) та педагогів (завідувачки, старшого вихователяй за участі інструктора з фізичної культури, вихователя).
Змістовінапрямки медико-педагогічного контролю:
– контрольза станом здоров’я, нервово – психічного та фізичного розвитку дітей, медичніогляди з комплексним медичним обстеженням, функціональні проби на визначенняможливостей серцево – судинної та дихальної систем, розподіл дітей на медичнігрупи для фізкультурних занять і загартовування, індивідуальні призначенняобсягів доз фізичних навантажень у руховому режимі та загартування, своєчаснийперегляд питань про переведення дітей з однієї медичної групи в іншу та прозміну медичних призначень, визначення динаміки фізичного розвитку дітей іпоказників захворюваності по кожній групі та дошкільному закладу загалом;
– контрольза розвитком рухів і фізичних якостей у дітей (на початку та в кінцінавчального року), обстеження фізичної підготовленості дітей за середнімипоказниками розвитку рухів і фізичних якостей з урахуванням кількісних іякісних показників рухової підготовленості хлопчиків і дівчаток; аналіздинаміки змін у розвитку рухів і фізичних якостей відповідно до програмнихнормативів для різних вікових груп;
– оцінкаорганізації змісту, методики проведення форм роботи з фізичного виховання: їх систематичність,тривалість та раціональність розподілу часу між структурними частинами; зміст,послідовність дібраних вправ та інших засобів, їхнє дозування; нормизагартування; методи і прийоми проведення кожного заходу, раціональність виборуспособів організації дітей та використання інвентарю; попередження травматизмуу дітей; відповідність теми і змісту заходів наміченим завданням та обранійформі проведення, ступінь реалізації поставлених завдань тощо;
– оцінкавпливу різних організаційних заходів на дитячий організм: щомісячне визначеннязагальної і моторної щільності фізкультурних занять, інших форм роботи (індивідуальнехронометрування) та ступеня фізичних і психічних навантажень на дитину (візуальнаоцінка зовнішніх ознак стоми, підрахунок частоти дихання, пульсометрія, якаслугує основою для побудови фізіологічної кривої фіззаняття – графікапульсометрії, контроль за реакціями на загартовування у дітей, особливо – уновачків та ослаблених, узагальнення даних про стан здоров’я та про змінупоказників захворюваності;
– контрольза організацією рухового режиму: доцільність і достатність поєднання у режимідня різних форм роботи з фізичного виховання, визначення шляхом хронометруваннята аналіз показників тривалості виконуваних рухів на день чи за інший часовийвідтинок;
– наглядза санітарно – гігієнічними умовами: утримання місць занять (груповіприміщення, фізкультурні куточки в групах, рекреаціях, фізкультурна і музичназала, басейн, фізкультурний майданчик, ігровий майданчик); стан фізкультурногообладнання та інвентарю в приміщеннях в на майданчиках; стан одягу та взуттядітей для щоденного перебування в групах, прогулянок, для участі в різнихформах роботи з фізичного виховання тощо [2, 58].
Істотнимкомпонентом в організації фізичного виховання у дошкільному навчальному закладіє співпраця педагогічного колективу з родинами вихованців, просвітницька роботаз батьками і персоналом дошкільного закладу. Цей напрямок діяльностізабезпечується: організацією змістовної наочної пропаганди (батьківські куточки,інформаційні бюлетені, фото стенди та ін.); обговорення проблем зміцненняздоров’я і фізичного розвитку дітей на батьківських зборах та консультаціях,виробничих нарадах; активним залученням технічного, медичного персоналу тачленів родин вихованців до безпосереднього спостереження системи роботизакладу, до підготовки та проведення фізкультурних заходів з дітьми таметодичної роботи з педкадрами (педради, семінари і практикуми, педагогічнічитання тощо).
Плануваннята облік роботи з фізичного виховання відображається у діловій документаціїзгідно з «Інструкцією про ділову документацію в дошкільних закладах» таінструктивно-методичним листом «Про планування освітнього процесу в дошкільнихнавчальних закладах» [6, 34].
Заняттяє основною формою організованого систематичного навчання дошкільників фізичнихвправ. Основна мета занять – зміцнювати здоров’я дітей, загартовувати їхорганізм, формувати навички виконання життєво необхідних рухів (ходьби, бігу,стрибків, метання та ін.), виконувати позитивні моральні та вольові рисихарактеру, розвивати фізичні якості та інтерес до доступних дошкільникам видіврухової діяльності. Усі ці завдання взаємопов’язані і розв’язуються комплексно.Наприклад, під час заняття діти (старша група) метають м’ячі в ціль, стрибаютьу довжину з місця та беруть участь у грі «Гуси – лебеді». В цьому разі в нихудосконалюються рухові навички метання в ціль і стрибків у довжину з місця, атакож розвиваються м’язи ніг та рук. Участь у грі впливає на розвиток фізичнихякостей: швидкості, спритності, а також сприяє вихованню вольових рисхарактеру: дисциплінованості, сміливості тощо [7, 131].
Заняттяз фізичної культури в усіх вікових групах проводяться 2 на тиждень. До змістузанять з фізичної культури входять гімнастичні вправи (основні та загальнорозвиваючі) і різноманітні рухливі ігри. Це відповідає інтересам дошкільників ідає змогу побудувати заняття відповідно до вимог фізіології та гігієни,всебічно й послідовно впливати на всі функції їхнього організму.
Увсіх вікових групах заняття складається з чотирьох органічно пов’язаних частин:вступної, підготовчої, основної та заключної.
Вступначастина – основне її завдання – це організація дошкільників, мобілізація їхньоїуваги на виконання наступних загально розвиваючих вправ. Чітка організаціядошкільнят на початку заняття – неодмінні умова якісного його проведення.
Підготовчачастина – мета її – підготувати організм дітей до більш напруженої роботи.Загально розвиваючі вправи, які пропонуються при цьому, покликані збільшитифізичне навантаження поступовим залученням до роботи основних груп м’язів.
Основначастина. У цій частині заняття вивчаються різні основні рухи (ходьба, біг,стрибки, метання, лазіння та ін.) і вдосконалюються навички їх виконання.Значне місце тут також приділяється рухливим іграм.
Питанняорганізації відпочинку та оздоровлення дітей є невід’ємною складовою державноїполітики України.
Основнізасади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей,повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування,правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячихзакладів оздоровлення та відпочинку, права, обов’язки та відповідальність усіхучасників процесу визначені Законом України «Про оздоровлення та відпочинокдітей» (від 04.09.2008 №375-VI). Конкретизуються ці положення у Типовомуположенні про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №422 [5, 101].
Відпочинок− це комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного,гігієнічного, спортивного характеру, що забезпечують протягом відпочинковоїзміни організацію дозвілля дітей, відновлення фізичних і психічних функційдитячого організму, сприяють розвитку духовності та соціальної активності дітейта здійснюються в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку.
Оздоровлення− комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного,гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцненняфізичного і психологічного стану здоров`я дітей, що здійснюється в дитячомузакладі оздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни.
Дитячийзаклад оздоровлення та відпочинку – це постійно або тимчасово діючий,спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення,відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування,матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для наданняпослуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальнихстандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку [6, 108].
Відповіднодо умов та особливостей діяльності дитячі заклади оздоровлення та відпочинкуподіляються на 2 основні типи: заклади оздоровлення та заклади відпочинку.
Додитячих закладів оздоровлення відносяться: дитячий заклад санаторного типу,дитячий центр, позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку.
Однієюз умов повноцінного оздоровлення та розвитку дітей є раціональний режим їхперебування в оздоровчому закладі. При складанні режиму враховуються такіфактори, як тематику відпочинкових чи оздоровчих змін, природно-кліматичніумови, санітарно-гігієнічні вимоги, вимоги до харчування та сну дітей. Режимдня має забезпечити дітям максимальне перебування на свіжому повітрі, участь воздоровчих, фізкультурних і спортивних заходах, достатню тривалість сну,повноцінне харчування.
Основнемісце в режимі дня посідає харчування, яке є одним з найважливіших чинниківзбереження здоров’я та працездатності. Правильно організоване харчування сприяєфізичному та розумовому розвитку, зміцнює організм, створює бадьорий настрій. Вокремих випадках харчування відіграє роль лікувального фактора (дієтичне,лікувальне харчування). Тому в режимі дня дитячих закладів оздоровлення тавідпочинку приймання їжі дітьми слід суворо регламентувати в часі: після 3–4годинної перерви, як мінімум, тричі на добу у встановлені години [6, 124].
Повноціннийвідпочинок та оздоровлення дітей неможливо забезпечити без здорового сну,потреба в якому тим більша, чим дитина молодша. Мінімальна тривалість сну дляучнів молодшого шкільного віку − 11–10 год., середнього шкільного віку −10–9 год., старшого шкільного віку − 9–8 год. При організації сну маютьвраховуватися стан здоров’я дитини, її фізичний розвиток, стомлюваність, атакож необхідність за 1–1,5 год. до сну припинити заходи, що викликаютьфізичне, розумове чи емоційне напруження [9, 108].
Дляоптимального розподілу навантаження протягом дня та посилення оздоровчогоефекту доцільним є чергування видів діяльності дітей з врахуванням їх віку,статі, стану здоров’я та функціональних можливостей. Як свідчить практика,процес життєдіяльності дітей в закладах оздоровлення традиційно поділяється натри блоки: перша половина дня, друга половина дня та вечірній блок. У першійполовині дня доцільно організовувати освітню та трудову діяльність. Другаполовина дня є більш сприятливою для проведення пізнавальної та спортивноїдіяльності. Вечірній блок раціональніше присвятити дозвіллєво-розважальнійпрограмі та вільному спілкуванню.
Слідзазначити, що з огляду на чималу насиченість дозвіллєво-розважальної програми вдитячих оздоровчих закладах необхідно щодня передбачати можливість дітям побутинаодинці з собою, щоб вони мали змогу проаналізувати та осмислити побачене тавідчуте. Для цього виділяється не менш як 1,5 години вільного часу з рівномірнимрозподілом його на першу та другу половини дня [10, 74].
Крімстворення умов для оздоровлення та відпочинку дітей, оздоровчий заклад маєзначний потенціал для виховання особистості через залучення до різних видівдіяльності: пізнавальної, трудової, ігрової, художньо-естетичної,фізкультурно-спортивної, екологічної тощо. Надзвичайно емоційне середовищесприяє самоствердженню особистості, розкриттю власних талантів, набуттюжиттєвого досвіду, руйнуванню негативних стереотипів. Неформальний дитячийколектив розкриває перед дітьми нові цінності стосунків, нові можливостісамореалізації, допомагає розвинути лідерські та комунікативні здібності.
Виховнаробота у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку має певні особливості, якінеобхідно враховувати педагогам. Зокрема, вона проводиться з дітьми, які певнийчас знаходяться поза сім’єю у тимчасових колективах дітей з різним соціальнимдосвідом, здійснюється на принципах вільної участі дітей у заходах знеобхідністю збереження життя та здоров’я дітей; режимні моменти є складовоювиховного процесу тощо.
Оскількивиховний вплив на дитину в дитячому оздоровчому закладі здійснюється не стількипедагогом, скільки дитячим колективом, одним з найважливіших завдань виховногохарактеру залишається формування такого тимчасового дитячого колективу, який непригнічує індивідуальність, а допомагає їй проявити себе всебічно, сприяєрозвитку комунікативних навичок. Життя в тимчасовому колективі дає дитині шансрозкритись як особистості, стимулює до активного спілкування та пошуку свогомісця в ньому. Виховний потенціал колективу підсилюється цікавими та доступнимизаходами, у яких є місце кожній дитині [9, 111].
/>2. Загартування як один іззасобів фізичного виховання дітей дошкільного віку
Проблемузагартування дітей досліджували такі вчені як: Е.Вільчковський, Д. Хухлаєва, А. Кенеманй ін. Фізичне виховання, як один з елементів суспільного виховання розглядали П. Лесгафт,Е. Аркін, І. Муравйов, Т. Круцевич, А. Ляхович, М.Єфименко, А. Бикова,та ін. [8, 107].
Загартуваннядітей у дитячих установах спеціального призначення є досить важливим, аленедостатньо висвітленим і дослідженим питанням як у теорії, так і в практиціроботи з ослабленими і хворими дітьми дошкільного віку в спеціальних дошкільнихзакладах.
Забрудненедовкілля, нераціональне харчування, стреси у батьків негативно впливають наздоров’я дітей ще до їх народження. Відтак на світ діти з’являються хворими абодуже ослабленими. Причому негативна статистика має тенденцію до зростання. «Дедалібільше занепокоєння викликає стан здоров’я підростаючого покоління. Зростаєкількість дітей з відхиленнями генетичного характеру, 2,5% немовлят маютьуроджені вади розвитку або спадкову патологію. Загальна захворюваність середдітей в останні роки зросла на 19,2%. У структурі захворюваності домінуютьпсихоневрологічні хвороби. Так, на диспансерному обліку в Україні ниніперебувають 696 тисяч дітей переважно з такими захворюваннями: органів дихання– 438 тис. органів травлення – 575 тис.; гематологічними – 205 тис. дітей,ендокринними – 175 тис.; 40 тисяч дітей мають вроджені хвороби серця. Поширеннятуберкульозу серед дітей збільшилося в 1,4 рази. Група дітей-інвалідів ниністановить майже 140 тисяч осіб. І це – на тлі несприятливої демографічноїситуації, коли смертність в Україні на 50% перевищує народжуваність. УКиївський області, за даними Центру медичної статистики МОЗ України, на облікуперебуває 54,6 тис. дітей з психоневрологічними розладами.» [9, 5].
Статисткасвідчить, якою важкою є ситуація в Україні; що важливою проблемою зараз єоздоровлення дітей і своєчасна державна допомога дітям-інвалідам, хворим, якітеж мають право на одержання освіти, професії. Важливо відзначити, що хворідіти потребують більшого піклування й індивідуального підходу. Перш за все,таким дітям потрібно, принаймні, зміцнити свою імунну систему, щоб могтиборотися з несприятливими умовами навколишнього світу.
Одниміз засобів оздоровлення організму і збільшення тривалості періоду ремісії єзагартування організму хворої чи ослабленої дитини – «комплекс спеціальнихтренуючи організм заходів для підвищення його стійкості до дії несприятливихзовнішніх факторів. Його дія ґрунтується на здатності організмупристосовуватися (адаптуватися) до змін умов середовища. При проведеннізагартування необхідно враховувати вік дитини, стан її здоров’я і фізичногорозвитку, уважно стежити за самопочуттям дитини» [5, 129].
Згідноз Е. Аркіним, «під загартовуванням слід розуміти систему заходів, спрямованихна підвищення стійкості організму, його опірності шкідливим впливам,вдосконалення його вміння швидко і цілеспрямовано пристосовуватися дорізноманітних проявів (перемін) в умовах життя. У загартуванні організмзапозичує нові якості. Саме в ньому втілюється великий принцип виховання,принцип, за яким ми з дитини, якою вона є, повинні створити таку, якою вонаможе і повинна бути» [1, 290].
Загартування,за Е.Вільчковським, – це «система заходів, спрямованих на підвищення опірностіорганізму людини, розвиток у неї здатності швидко й без шкоди для здоров’япристосуватися до різноманітних умов навколишнього середовища. Системазагартування будується на використанні природних факторів» [2,8].
Організмдитини в дошкільному віці постійно росте і розвивається, тому дуже важливаувага вихователя, його зацікавленість у вихованні підростаючого поколінняздоровим і фізично розвиненим, а цього можна досягти завдяки правильнійорганізації та проведенні фізичного виховання в дошкільному закладі. Е. Аркін усвоїй праці «Дитина в дошкільні роки» пише, що «турбота про здоров’я дітей,збереження і укріплення якого є основними завданнями фізичного виховання, маєстояти в центрі всієї нашої виховної роботи. Що потрібно робити і як потрібноробити для того, щоб зберегти і укріпити здоров’я дітей, збільшити їх силу івитривалість, підвищити їх опірність хворобам, – такий зміст фізичноговиховання» [1, 289].
Вільчковськийнаголошує, що «фізичне виховання в дитячому садку спрямоване на всебічнийгармонійний розвиток дітей, зміцнення їх здоров’я і загартування організму»[3,3].
Однак,щоб правильно організувати загартування в дошкільному закладі спеціальногопризначення, мало знати його теорію і методику. Важливою умовою його доцільногозастосування є глибокі знання вихователя про фізіологічні особливості організмудітей дошкільного віку, а також про хвороби дітей цього віку, їх протікання,етіологію та лікування, у тому числі, лікування загартуванням.
«Хворобоюназивається порушення життєдіяльності організму, які виникають внаслідок діїнезвичних подразників зовнішнього і внутрішнього середовища» [10, 26].
Удошкільному віці найчастіше виникають такі хвороби, як: 1) інфекційні(респіраторні – грип, вірусний гепатит, туберкульоз, дифтерія, кір, краснуха іт. ін.); 2) хвороби серця та легень (вроджені вади серцево-судинної системи,ревматизм, бронхіт, бронхіальна астма і т. ін.); 3) хвороби шкіри та крові(фурункули, вітрянка, пухирчатка, анемії та діатези різної етіології й т. ін.);4) хвороби нирок і сечовивідних шляхів (пієлонефрит, цистит); 5) захворюванняочей і нервово-психічні захворювання.
Коженвихователь, приступаючи до загартування дітей, повинен враховувати не тількиіндивідуальні особливості дитини але й (у дошкільних закладах спеціальногопризначення – особливо) стан здоров’я дитини на даний момент, специфікузахворювання (етіологію, характер протікання), правильне проведеннязагартовуючих процедур при певних захворюваннях і їх доречність.
Непри всіх перелічених захворюваннях є можливим і необхідним проведеннязагартовуючих процедур. Але при захворюваннях органів дихання та хворобах,пов’язаних з розладами центральної нервової системи, загартування є необхіднимкомпонентом режиму дня дітей в період їх реабілітації.
Хронічнийтонзиліт, який у дошкільному віці зустрічається найчастіше, – це довготривалийзапальний процес, який виникає в мигдалинах і сприяє деформації тканин,характеризується загальними проявами інтоксикації. В мигдалинах можуть бутипробки з гноєм, дитина температурить, худне, має поганий апетит. Хронічний тонзилітможе бути джерелом інфекції, в результаті якої вражають серце, нирки, жовчнийміхур, суглоби, часто тонзиліт передує розвитку ревматизму, ускладнюючи його.
Укомплекс лікувальних заходів тут входять і загартування повітрям, сонцем іводою, які сприяють швидкому одужанню [2, 151].
Дещоменш поширеною у дошкільному віці є бронхіальна астма – в її розвитку великезначення спадкового фактора (близькі родичі таких дітей хворіли на бронхіальнуастму, екзему, подагру, ожиріння й ін.), впливу зовнішнього середовища(різноманітні інфекційні захворювання, поганий режим харчування, побут,несприятливі умови психофізичного розвитку). Обов’язковою умовою розвитку астмиє сенсибілізація організму, пов’язана з накопиченням алергічних антитілвнаслідок впливу різноманітних алергенів: побутових, епідермальних, пилкових,хімічних речовин, речовин лікарського, харчового, інфекційного походження.
Дитина,хвора на бронхіальну астму, повинна якнайбільше часу проводити на свіжомуповітрі. Навіть при деяких легких нападах астми може бути використане свіжеповітря. Важливе значення має тут і загартування водою. Щоб дитина добрепереносила купання, її треба загартовувати поступово. Методи загартування тісамі, що і для здорових дітей, але користуватись ними треба обережніше, повільнішезмінювати температуру води і повітря. Дитині, хворій на бронхіальну астму,рекомендують заняття з плавання, але навантаження потрібно збільшувати зурахуванням стану її здоров’я і тільки у період ремісії. Її треба купати щодняі лише в окремих випадках – не рідше двох разів на тиждень.
Крупознапневмонія (запалення легенів) – інфекційно-алергічне захворювання, якетрапляється переважно в дітей старшого дошкільного та шкільного віку. Хворобарозвивається при ослабленні організму, переохолодженні. Збудником найчастіше єпневмококи (ІV тип), а також стрептококи, стафілококи, палички Фрідлендера. «Прилікуванні важливо, щоб повітря в кімнаті було завжди свіжим (t˚ – 18–20˚С)і достатньо зволоженим (60–80%). Дослідженнями було встановлено, що на свіжомуповітрі відбувається швидке покращання загального стану дитини, томурекомендується проводити прогулянки. Температура повітря повинна бути не нижча,як – 10˚С. При загостренні хвороби використовують водні процедури –ванни з поступовим підвищенням температури до 40–42˚С, тривалістю 5–6 хв.і обливанням після цього більш прохолодною водою (27–29˚С)» [2,121].
Г. Гребенчукрадить провітрювати приміщення в присутності хворої дитини. Тільки в такомуразі можна досягти бажаного результату. «Дитину при цьому одягають або добревкривають (так звана кімнатна прогулянка). Особливо корисно носити дитину наруках під час провітрювання кімнати. Тоді поліпшується робота серця, дитинастає спокійною і засинає, в неї покращується апетит. Однак, при різковираженому запаленні верхніх дихальних шляхів (сильний нежить, частий кашель),коли дитина змушена дихати переважно ротом, найкращий ефект дає свіже, алетепле повітря» [4, 25].
Туберкульоз– інфекційне захворювання, викликане мікобактерією. Збудник туберкульозу буввідкритий Кохом у 1882 році, й відноситься до великої групи мікобактерій –бактерій Коха. Збудник туберкульозу стійкий до фізичних подразників, і цеутруднює дезинфекцію при даному захворюванні. Головним джерелом зараження тут єхвора на туберкульоз людина, всі виділення якої можуть бути джерелом зараження.Найбільше значення має мокрота. При кашлі, розмові, чханні людина сіємікобактерії туберкульозу (дрібні краплі слизу), до яких дуже вразливимвиявляється незміцнілий ще дитячий організм.
Притуберкульозі, як і при інших інфекційних захворюваннях, виробляється імунітет,але він під впливом різноманітних шкідливих впливів зовнішнього середовища можебути порушеним. У цих умовах нове потрапляння туберкульозних мікобактерій ворганізм дитини викликає зовсім інші реакції. Розвиток туберкульозу в організміобумовлюється різноманітними факторами, одним з яких є вікові особливостіорганізму дитини. У старшому дошкільному віці найбільш характерною формоютуберкульозу є туберкульоз без чіткої локалізації – хронічна туберкульознаінтоксикація, яка має доброякісне протікання.
Важливимфактором у лікуванні хворих на туберкульоз є правильна організація режиму:широке користування свіжим повітрям і сонцем. Повітря в приміщенні завжди маєбути чистим і свіжим, температура його – 18–20˚С. Діти повинні максимальнокористуватись зовнішнім повітрям. Зимою режим потрібно організувати так, щобдіти перебували на відкритому повітрі протягом 3–4 годин на добу, чергуючипрогулянки з перебуванням дітей у приміщенні. Прогулянки зимою повинні входитив режим дня за будь-якої погоди та температури повітря.
Літомусе життя хворої дитини повинне проходити на відкритому повітрі, а на ніч дітейкраще вкладати спати на верандах. До числа елементів загартування відносятьсяобтирання, обливання і душ, які стимулюють процеси обміну і тонізують нервовусистему. Водолікувальні процедури починають з теплої води (36–37˚С),поступово, у міру звикання, знижують температуру води до 25–26˚С.
Якщоу хворобі відбулося загострення, то необхідно припинити загартувальніпроцедури. Зокрема, припиняють водні процедури та сонячні ванни. Способилікування загартуванням строго індивідуальні. При гострому спалаху процесу,вираженому потовиділенню, підвищеній збудливості нервової системи хворомупотрібно знаходитися в кімнаті при відкритому вікні, адже доступ свіжогоповітря є дуже важливим. Великої обережності потребує використання прямогосонячного проміння. Воно може викликати загострення хвороби. Багатьом хворимпризначають у вигляді водолікувальних процедур хвойні та хвойно-кисневі ванни.Лікування найчастіше проходить у санаторних дошкільних закладах закритого типу»[11,18].
Дитячийцеребральний параліч є тяжким захворюванням центральної нервової системи, щопризводить не тільки до рухових порушень, але й викликає затримку або патологіюрозумового розвитку, порушення слуху, зору, розлади мовлення. Вперше клінічнийопис ДЦП дав англійський лікар-хірург Літтель в 1861 році. Назва даноїпатології, її класифікація змінювалися на різних етапах розвитку науковихдосліджень.
Дитячийцеребральний параліч виникає під впливом різноманітних причин. Це можуть бути:
– порушеннянормального плину вагітності (токсикози, асфіксія плоду й ін.);
– післяродовіфактори (родові травми черепа, недоношеність і т.д.).
К.А. Семеновавиділяє три стадії ДЦП: початкову, ранню резидуальну та пізню резидуальну здвома ступенями важкості протікання. Фізичний стан дітей з церебральнимпаралічем, за даними деяких авторів (Межаніна, Болотіна) і спостереженнями,часто є незадовільним, або такі діти фізично недорозвинені. Відставання у ростіта розвитку скелету, порушення ваги, диспластичність будови черепа, явищавегето-судинної дисфункції – ось аномалії фізичного розвитку дитини з ДЦП. Унеї нестійкий ритм серцевої діяльності та дихання, порушення моторної функціїкишечника, підвищене потовиділення, особливо кистей рук і стоп. У деяких дітейз’являються порушення терморегуляції (зі схильністю до підвищеної температуритіла без видимих причин), порушення білкового, жирового, вуглеводного балансу йінших обмінних процесів. Усе це підтверджує думку, що кожна дитина, ураженаДЦП, потребує обстеження і догляду для виявлення всіх проявів захворювання як збоку нервової, так і інших систем організму.
Узв’язку з тим, що в хворих дітей часто спостерігається фізична послабленнявнаслідок різноманітних хронічних соматичних хвороб (хронічний тонзиліт,бронхіт), підвищується сприйнятливість організму до простудних захворювань(слабка імунна система), тому педагогу потрібно зміцнювати здоров’я дітей,покращуючи їх імунну систему. Цього можна досягти за рахунок використаннязагартовуючих процедур (під керівництвом лікаря) у поєднанні з ЛФК і масажем.
Дещоспецифічним захворюванням дитини є заїкання – складне порушення мовлення, щовиявляється в розладі його нормального ритму, мимовільних зупинках у моментвисловлювання або в змушених повтореннях окремих звуків і складів. Найчастішезаїкання спостерігається в чоловіків і починається в 2–5 річному віці. З вікомзаїкання ускладнюється мовними вивертами, мимовільними рухами, наростаючоюбоязкістю перед мовленням, судомами м’язів обличчя, кінцівок. Лікування у такихвипадках проводиться в спеціальних лікувальних установахлікарями-невропатологами або психіатрами спільно з логопедами. Часто лікуванняможе проводитися в дошкільному закладі спеціального призначення логопедомспільно з вихователем і сім’єю дитини. Важливе значення в системі лікуваннязаїкання має загартування, яке повинне входити в комплекс режиму дня хвороїдитини.
Дозагартувальних процедур, перш за все, відноситься щоденне перебування дитини насвіжому повітрі. Через шкірні покриви, органи дихання й органи відчуття надитину позитивно впливають кліматичні, метеорологічні та природні фактори.Прогулянки, ігри на свіжому повітрі, різні спортивні розваги (санки, лижі) заспокоюютьїї нервову систему, створюють емоційну підйом, гарний настрій. Повітряні ваннивпливають і на серцево-судинну систему нормалізують її. Сонячні ванни приобережному і продуманому лікарем дозуванні (вони протипоказані дітям зрозладами центральної нервової системи) також добре впливають на організмдитини, підсилюють і прискорюють обмін речовин. Важливе значення для дітей, якістраждають на заїкання, мають водні процедури: обтирання, обливання, душ ікупання, які є прекрасним засобом для загартування організму дитини, зокрема,її нервової системи [12, 105]./> 3. Нетрадиційне загартування дітей в ДНЗ
Великуроль для імунної та нервової системи відіграє не тільки фітотерапія, а йароматерапія. Особливо, якщо ми поєднуємо її з дихальною гімнастикою, масажем,ультрафіолетовим опромінюванням.
Всанаторних дитячих садках в групах реабілітації, в медкабінетах наявне(оснащення) відповідне обладнання. У дітей нервова система відрізняється не такморфологічною, як функціональною завершеністю. Малята дуже чутливі доподразників. У них переважають процеси збудження, що обумовлює швидкеформування рефлексів. Тому у дітей краще і швидше розвивається реакція нареабілітаційні процедури при невисоких дозах та менш тривалому курсі лікування.Неадикватні вікові дозування навіть сонячних ван можуть викликати надмірнузбудженість, розлади апетиту, сну, погіршення загального стану здоров’я. Томупроведення водних, повітряних, теплових і світлових процедур вимагає особливогоконтролю та обережності. Жодна із цих процедур не проводиться без наглядудорослих [8, 103].
Процедурипроводяться не раніше як через годину після їди або за 30–50 хв. до їди.Високого ефекту можна досягти тільки в тому разі, коли процедури збігатимутьсяз фазою найбільшої чутливості функціональних систем організму. «Жайворонкам», уяких активність біоритмів вища в I половині дня, процедури призначають від 8.00-до10.00, а «Совам» доцільніше приймати процедури в II половині дня. Кисневікоктелі, сеанси ароматерапії проводяться за схемою. Перед сеансами обов’язковиймедогляд. Процедури строго дозуються (від 3 до 7 хв.) за умови нормальногодихання. Під час прийому інгаляцій дитина повинна глиббоко дихати (це можеспричинити гіпервентиляцію легенів, а як наслідок запаморочення). Дихати требабез зусиль, концентрація лікарських рослин, які вуикористовують апаратнимспособом, повинна ббути малою. Для тих хто хворіє на бронхи рекомендованоробити сольові інгаляції [7, 45].
Внинішніх екологічних умовах доцільно використовувати для зміцнення захисних силорганізму дітей не тільки ароматерапію, а і фіточай. Особливо подобається дітям«Бахчисарайський», де складниками являється: шипшина, ромашка, лаванда,кропива, м’ята; «Вітамінний» – в складі якого горобина, шипшина; «Здоров’я» – зтрав алтею, шавлії, кропиви, м’яти, лаванди, горобини – по 130–150 мл на прийомз 4 до 7 років.
Єдинимпротипоказанням може бути поліноз – алергія на рослини.
Вцивілізації багато змін. Але біологічна сутність людини залишається такою ж, вїї тісного взаємоконтакті з усіма фактами зовнішнього середовища. Тому цілющіречовини в рослинах по природі своїй гармонічні організму людини. Лікувальнихрослин 800 видів, перевірених практикою [9, 104].
Проціну життя людина зрозуміла спочатку свого становлення і продовження йогомолила багатьох і єдиного Бога. Людина зрозуміла, що природа і вона єдина.Завдяки їй людина впізнала багато таємниць. Внаслідок догадливість сталаназиватись інтуїцією, за допомогою якої дізнались про лікувальну силу рослин.
Взлагоді з природою, відтворивши її, людина не наносить ущерб своєму здоров’юбореться за збереження його, а цим самим забезпечує собі активне довголіття [14,22].
Цілителямина Україні були монахи, ченці. («Збірник Святослава» 1076 р.). Вони черезвіки пронесли практику далеких предків, передаючи її з покоління в покоління.Вони ділили рослини по «статевому признаку»: кропива, душиця, конюшинарахувалися жіночими, які чоловіки повинні уникати, а полин, дев’ясил,безсмертник – чоловічі рослини. Рогедрон являвся продовжувачем роду, звіробій –«травою від 99 хворіб, плоди абрикосу (8 видів) – плоди здоров’я, а полин – «матіртрав»». Дози раніше відміряли не на вагах, а щепкою, яка приблизно мала 10–14 г.сухоі рослини [13, 11].
Всхідній фітотерапії кожній частині рослини назначалось лікувати відповіднучастину тіла: кора – шкіру, вітки – судини, листя – внутрішні органи, квіти –органи чуття, коріння – кісткову систему.
Відхімічних препаратів рослинні відрізняються тим, що ефект появляється не зразу,а поступово. Збільшувати дози при лікуванні травами це те саме, що передозуватитаблетками [6, 104].
Складлікарських зборів – вищий пілотаж. В одному зборі може бути від 3 до 24лікарських рослин (наприклад, в бальзамі Бітнера).
Висококваліфікованийспеціаліст Олександр Георгієвич Селезньов, доктор медичних наук, який двічізахистив докторську дисертацію (в Росії і в Україні) заслужив позитивні відгукинаучних рад та геронтологів, пропонує нам 39 видів фіточаїв. Опираючись в своїйнаучній і практичній діяльності на головні принципи системи природногооздоровлення і висунуті ще Равіценою, – «Не нашкодь!» – доктор Селезньовактивно використовує сучасні комп’ютерні технології. Сюди включається іправильне харчування, дихання, фізичні вправи, цілющі напої, водні процедури,які забезпечують виздоровлення, профілактику і зміцнення, омоложення організму[7, 98].
Вилікуватисьодним фіточаєм неможливо. Необхідне ще і гармонія з самим собою. На відміну відлікарських трав, що приймають з лікувальною метою, повсякденні побутові,профілактичні і лікувальні чаї не мають сильнодіючих і ядовитих компонентів,володіють широким спектором терапевтичних особливостей, мають лікувальні явищаз оздоровчими симптомами захворювань [8, 211].
Вкінці зими організму необхідне примінення простого трав’яного чаю. Збір длянього ми можемо приготовити самі. Можна скласти суміж різноманітних трав: листякропиви, яка багата вітамінами, а особливо «C». Смачний і корисний чай іззвіробою, з сушених ягід малини, смородини горобини.
Заваркоюдля чаю може бути шалфей, чебрець. Ці трави можна брати в любомуспіввідношенні. Загальна кількість суміші неповинна перебільшувати 1 ч. л.на один стакан води. Чим більше компонентів входить в склад чаю, тим більшебіологічно активних речовин ми дістанемо. Пити такий чай корисно ранком івечером без солодощів та кондитерських виробів.
Заваркадля лікувального чаю готовиться в виді відвару або настойки із суміші трав.Відвар, настойка – це водяні витяжки з рослин. Відвари готуються із коріннярослин, кори, настойки – з листя, стебел, квіток.
Травироздроблюються і засипаються в емаліровану або фарфорову посуду, заливаютьводою, ставлять на водяну баню (тобто нагрівають паром або кип’яченою водою).Нагріваємо трави на протязі 30 хв., при частому помішуванні.
Вдомашніх умовах відвари і настої можна приготувати і простіше – без кип’ятіння.Збір чаю із суміші лікувальних рослин заливають крутим кип’ятком, посудугерметично закривають кришкою, утеплюють і настоюють 4–6 годин, а потімпроціджують. Настої краще готувати щоденно, зберігати в темному прохолодномумісці або в холодильнику (термін зберігання не більше двох діб).
Якийрецепт для Вас буде найкращим, Вам підкаже лікуючий лікар.
Передтим, як почати пити лікувальний чай – проведіть очистну терапію.
Великуроль для імунної та нервової системи відіграє не тільки фітотерапія, а йароматерапія. Особливо, якщо ми поєднуємо її з дихальною гімнастикою, масажем,ультрафіолетовим опромінюванням.
Всанаторних дитячих садках в групах реабілітації, в медкабінетах наявне(оснащення) відповідне обладнання. У дітей нервова система відрізняється не такморфологічною, як функціональною завершеністю. Малята дуже чутливі доподразників. У них переважають процеси збудження, що обумовлює швидкеформування рефлексів. Тому у дітей краще і швидше розвивається реакція нареабілітаційні процедури при невисоких дозах та менш тривалому курсі лікування.Неадекватні вікові дозування навіть сонячних ван можуть викликати надмірнузбудженість, розлади апетиту, сну, погіршення загального стану здоров’я. Томупроведення водних, повітряних, теплових і світлових процедур вимагає особливогоконтролю та обережності. Жодна із цих процедур не проводиться без наглядудорослих [8, 134].
Процедурипроводяться не раніше як через годину після їди або за 30–50 хв. до їди.Високого ефекту можна досягти тільки в тому разі, коли процедури збігатимутьсяз фазою найбільшої чутливості функціональних систем організму. «Жайворонкам», уяких активність біоритмів вища в I половині дня, процедури призначають від 8.00-до10.00, а «Совам» доцільніше приймати процедури в II половині дня. Кисневікоктелі, сеанси ароматерапії проводяться за схемою. Перед сеансами обов’язковиймедогляд. Процедури строго дозуються (від 3 до 7 хв.) за умови нормальногодихання. Під час прийому інгаляцій дитина повинна глибоко дихати (це можеспричинити гіпервентиляцію легенів, а як наслідок запаморочення). Дихати требабез зусиль, концентрація лікарських рослин, які використовують апаратнимспособом, повинна бути малою. Для тих хто хворіє на бронхи рекомендовано робитисольові інгаляції [13, 129].
Внинішніх екологічних умовах доцільно використовувати для зміцнення захисних силорганізму дітей не тільки ароматерапію, а і фіточай. Особливо подобається дітям«Бахчисарайський», де складниками являється: шипшина, ромашка, лаванда,кропива, м’ята; «Вітамінний» – в складі якого горобина, шипшина; «Здоров’я» – зтрав алтею, шавлії, кропиви, м’яти, лаванди, горобини – по 130–150 мл. наприйом з 4 до 7 років.
Єдинимпротипоказанням може бути поліноз – алергія на рослини.
Вцивілізації багато змін. Але біологічна сутність людини залишається такою ж, вїї тісного взаємоконтакті з усіма фактами зовнішнього середовища. Тому цілющіречовини в рослинах по природі своїй гармонічні організму людини. Лікувальнихрослин 800 видів, перевірених практикою./> 4. Фізкультуро-пізнавальнезаняття «Подорож до Арктики» для дітей в ДНЗ Обладнання: капелюхи на кожну дитину зі сніжинками,гімнастичний бум «Морж», масажні доріжки, гімнастична лава, дуги (3 шт.),зірочка, гімнастична стінка, похила дошка, сухий басейн, «сніжки», вирізаннібурульки, кошик, великі м’ячі, кеглі, дорожня валіза, велике дерев’яне яйце,коробка з кіндер сюрпризами «пінгвинята».Хід заняттяІ Вступна частина (до 4,5 хв.)Діти заходять в зал шикуються в шеренгуФізрук: Доброго ранку наші гості, дівчата тахлоп’ята.Сьогодні в нас заняття незвичайне, ми будемоподорожувати до самої холодної частини земної кулі – до Арктики.Ой, а це що? (у залі яйце, біля нього валіза, вній капелюшки)Як яйце тут опинилось?Як до зали закотилось?От так чудо-чудернацькеОпинилось тут зненацькаІ цікаво хто в нім єЯ постукаю в яйце!(під музику з’являється дитина «пінгвинятко»,міні таночок з елементами акробатики та брейкдансу)– Я маленький пінгвинятко.А де мої мамо й татко?Фізрук: Малий, як же ти тут опинився? А де жтвої батьки? Не сумуй, ми тобі допоможемо, пішли з нами.Давайте підійдемо до вказівника частин світу (дітирозглядають). Пригадаємо мешканців, які мешкають на північному полюсі.Діти відповідають.Ось ми і пригадали, тоді вирушаймоДо веселої Арктичної країниДе живуть сильні та міцні пінгвіниВсіх запрошую малятаУ мандрівку вирушати(Одягають капелюшки) ходьба з корегувальнимкапелюхом на голові, слідкувати щоб капелюх не падав, для цього потрібно –тримати спину пряму, голову не нахиляти, основна ортопедична стійка «Потримаймогорішок між лопатками»– Научимо наше маленьке пінгвинятко, щоббула правильна постава, п’ятки разом носочки порознь, спинку прямо усімтримати, голівоньки не опускати. Шляпки зняли, тримаймо у руках перед грудьми:– Ходьба звичайна, ходьба навшпиньках,руки з шляпкою до гори, ходьба звичайна.Руки зі шляпкою за спинку сховалиНа п’ятках всі разом закрокувалиХодьба на п’ятках, ходьба звичайна, ходьба звисоким підніманням колін, «капелюшок» перекладають із руки в руку, під ногою(спина пряма), ходьба звичайна, «крабики» – ходьба на долонях і ступнях,«капелюх» покласти на низ живота, ходьба звичайна, ходьба приставним крокомНа тулуб кладемо свої рученята,Галопом бічним побіжать всі малятаПравим боком по колу повертаймосяТа бічним галопом просуваємосяЛівим боком, скоком, скокомПо крижині просувалися до веселої країниНепомітно наближаємосяХолодно стало, а щоб нам не змерзнути, трішечкирозігріємось разом з пінгвинятком, зробимо декілька вправ, щоб перевірити вашувитривалістьІІ Підготовча частина (8 хв.)Діти шикуються у 2 шеренги через середину залу.Комплекс корегувальної гімнастики «Веселіпінгвинята» (з капелюшками)1. «Весела голівонька»Нахили голови з почерговим підніманням плечейВихідне положення – ноги разом, руки опущенівздовж тулуба1 – нахил голови до лівого плеча, плече підняти2 – Вихідне положення3-нахил голови до правого плеча4 — в.п (повторить 7 раз)2. «Капелюшки»Піднімання рук вперед, вгору з виставляннямноги на носок, назадВихідне положення – ноги разом, руки зкапелюшком перед грудьми1 – руки вгору, ліва нога на носок назад,прогнутися в спині2 – Вихідне положення3 – руки вгору, права нога на носок назад4 – Вихідне положення (пов. 7 раз)3. «Зустріч друзів»Нахили тулуба вперед з просуванням дрібнимкроком у перед друг другу назустріч.Вихідне положення – о.с руки з капелюшком внизу1 – нахил тулуба вперед2,3 – дрібні кроки4 – Вихідне положення (пов. 7 раз)4. «Міцні ніжки»Виставляння ніг з розведенням рук в сторони,обличчям один до одногоВихідне положення – ноги разом, руки зігнуті вліктях з’єднані перед грудьми.1 – виставлянні лівої ноги на п’ятку вліво,руки розвести в сторони2 – Вихідне положення3 – виставляння правої ноги на п’ятку вправо,руки в сторони4 – Вихідне положення (пов. 7 раз)5. «Човники» (виконується в парах)Напівприсідання з нахилом тулуба в сторониВихідне положення – ноги разом, руки з’єднанні,розведені в сторони «човником»1 – легке напівприсідання з нахилом тулубавліво2 – Вихідне положення3 – легке напівприсідання з нахилом тулубавправо4 – Вихідне положення (повторити 7 раз)6. «Гойдалки»Вихідне положення – у парах, дівчата сидячи нап’ятах, хлопчик стоячи на колінах1 – хлопець сідає на п’ятки підтягуючи дівчину,дівчина підводиться на коліна2 – рух навпаки7. «Пінгвинчики – стрибунчики»Стрибки на обох ногах, у чергуванні з дрібнимикроками з поворотом навколо себеВихідне положення – ноги разом, руки опущеннідо низу1,8 – стрибки на носках9,16 – кружляння на прямих ногах, дрібнимкроком навколо себе8. Дихальна вправа «Дмухаємо на сніжинку»Перешикування в колону один за одним, ходьбазвичайна, ходьба з перекладанням капелюшка із руки в руку над головою (рукипрямі через сторони догори, донизу, слідкувати за осанкою дітей), ходьбазвичайна (капелюшки складаємо у валізу).– Відправляємось у подорож де нам з вамитреба подолати перешкоди для того щоб знайти батьків пінгвинятка, мої помічникидопоможуть мені підготуватися до подорожі. (Діти розкладають атрибути)– І ми з вами підготуємось. Щоб зміцнитизахисні сили організму зробимо точковий масаж: (3–4 хв.) «розбудимо гномиків» потираннядолоньок, одну долоньку кладемо на чоло другу на потилицю. (5 р.)– «Мамині бровки» вказівними пальчикаминатискуємо на брови (5 р.)– «Клубочки» у ділянці носа (5 р.)– «Козацькі вуси» (5 р.)– «Вушка чебурашки» натискуємо край вуха зверху вниз (3 р.)– «Одягнемо рукавички» по 3 рази гладимокожну руку і розтираємо пальчикиІІІ Основна частина (18 хв.)Спосіб організації потоково-коловийПогляньте ось нас вже зустрічає мешканець – моржвін хоче з вами погратисяА) Вам потрібно стати на низькі «четвереньки» іперелізати правим, лівим боком, коли попередній дістанеться середини починаєрух наступнийБ) Ходьба по «крижинам» – по дерев’яних брускахВ) Просування через сніговий намет тунелем; просуваннягімнастичною лавою хлопці на животі, підтягуючись руками, дівчата – сидячи задопомогою рук та ніг.Г) «Доторкнись до полярної зірки» – підстрибуваннядо предмета.Д) А ось і маленькі ведмежата хочуть з вамипогратися, вони розставили широко свої ніжки, щоб ви могли під ними пролізти –підлізання під дугами грудьми вперед.Е) Дісталися океанського узбережжя і по гальці,щебеню, крижинкам, мохові будемо просуватися далі. А щоб не заблукати і незагубитися у холодному арктичному просторі звертайте увагу на вказівники, іпригадуйте як виконували вправи раніше і подорожуйте далі у пошуках батьківпінгвинятка (ходьба по коригувальним доріжкам).Ж) Тепер наш путь пролягає по гладких,слизьких, відшліфованих вітрами великих крижаних горах. Погляньте, яка чудовакрижана гірка з такої гірки навіть білі ведмеді влаштовують собі цікаву гру,ковзають з крижаної гірки прямо у океан – лазіння по гімнастичній стінці таспуск по похилій дошці у сухий басейн. Будьте обережними, коли будетеповертатися і сідати на гірку.З) Після такого купання треба швидше зігрітисяі зробити силову вправу – вис із розкачуванням, а далі пограємось із тюленем,він пропонує зігріти ніжки, піднурюємо під крижинами і потренувати окомірвлучаючи сніжкою у бурульки – кидання сніжками правою, лівою рукою з-за голови.Є) Пробігаємо між крижинками по хвилястійдоріжці «змійкою».И) Прокачування «сніжних кульок» між крижинами.Хто закінчив виконувати вправи сідайте наснігові намети (масаж стоп гладкими брусками, катання по долівці)На крутих скалах арктичних островів селятьсявеличезні колонії птахів їх називають «пташині базари». Які птахи мешкають уАрктиці?Діти: називають.Діти пограємо в гру «Пташиний базар», але незабувайте що спокійне життя птахів порушують арктичні хижаки – білий полярнийвовк та песець. Ось я вже бачу їх лігво. Поки хижак відпочиває у птахів є змогавільно порухатися, пошукати їжу – рибу та мох, арктичні ягоди:– Будьте обережними, прислухайтеся чи нейде хижак, спритними та чемними, коли повертатиметься до скелі. Тож правила грими пригадали і поки є час пограємо. Гра проводиться 2 рази.– Щось наше пінгвинятко засумувало, щобйого розвеселити зліпимо сніговиків, розбивайтеся на дві команди хлопчики тадівчата. Ви будете перекочувати снігові кулі до протилежної стіни, починаючи звеликих до малих.Гра – естафета «Сніговик». Ой які гарнісніговики з’явились в нас. Але дуже замерзли рученята. Погляньте скоріш осьвесела зграйка морських їжачків допоможе нам зігрітися беріть по одному ізробимо масаж.1. Масаж рук: Діти у коло збираються, а їжачкив ручки забираються. Їжачок, їжачок ти колючий, покатайся поміж ручок, м’ячиккатається, долонька посміхається. Дітки стараються, їжачки повільно катаються.Потім швидше побігав, побігав на долоньку він натиснув правою рукою потім лівою,поглянь, ямки стали, а долоньки не заморилися.2. Масаж груді: м’ячик катаємо долонькою поколу на груді.3. Масаж спини:Діти повертаються по колу підходять ближче одиндо одного, так щоб кожна дитина дотримувалась до спини сусіда. Діти роблятьмасаж спини один одному – катають м’ячик зверху вниз, потім по колу. Засигналом діти повертаються в другу сторону і знову роблять масаж спини.Психогімнастика:Сідайте, трохи відпочинемо ми з вами багатоподорожували, подолали довгий шлях, заплющуйте свої оченятка і пригадайте як мизустріли моржа та перелізали через його спинку, просувались через сніговийтунель, піднімались по крижаних горах та спускались з крижаної гіркі у сухийбасейн, збивали сніжками бурульки навіть бачили північну зірку, але нажаль мине побачили північного сяйва. Оченятка відкривайте. А хто з вас серед мешканцівАрктики знайшов родичів пінгвінів? До кого звернутися за допомогою? Навіть незнаю. Залишається сподіватись на чудо.Прихід сніговика: (вітається, каже що вінпрацює на телебаченні. До передач «В мире животних» і «Жди меня» прийшли листиз проханням знайти малятко – пінгвинятко. В листі розповідається жахливаісторія. До зоопарку мандрувала родина пінгвінів привітати своїх родичів ізсвятами і з ними було пінгвинятко – немовлятко у своєї колисці – в яйці, осьйого фото, але в аеропорті загубилось. Ви його не бачили? Бо мати й татковирушили до дому знайти свого немовля.Діти: розповідають, що воно з ними.Сніговик: – Як добре. Бо мати і татко вжевирушили до дому, до холодної країни шукати своє немовля.Фізрук: А де ця домівка? Хіба не тут живуть ухолоді пінгвіни?Сніговик: Почекайте, зараз з’ясуємо.1. Скільки холодних полюсів на планеті Земля?Як вони називаються? Давайте з’ясуємо хто сусіди пінгвінів?2. На якому ж полюсі живуть пінгвіни?3. А на якому полюсі ми подорожуємо зараз?4. Чим можна туди швидко дістатися до іншогополюсу?– Ну що ж дякуємо за допомогу. А за те щови допомогли пінгвиняткові не загубіться від родини пінгвінів вам на пам'ятьось такі подарунки маленькі пінгвінятка, будуть нагадувати про зустріч зпінгвинятком.– Пінгвинятко тримай вище носика, ми їдемододому, до побачення!Фізрук: – Давайте ми з вами перетворимося воленів і відправимось до літака, який полетить до Антарктиди.Перешикування парами, ходьба з високимпідніманням ніг, руки схрещені угорі)ІV Заключна частинаА ми взуваємо лижі скороходи і повертаємось додому, рівніше спинки (ходьба звичайна, імітаційна ходьба, перешикування вшеренгу) загартувалися у холоді, зміцнили. Ну ось ми і вдома!
/>Висновок
Щобзабезпечити повноцінний розвиток особистості дитини потрібно велику увагуприділяти її психофізичному розвитку і вдосконаленню. Фізичний і розумовийрозвиток на етапі становлення особистості (тобто в дошкільному віці)перебувають в тісній взаємодії. Дуже важливо в цьому віці забезпечитиоптимальний руховий режим дитини протягом дня, реалізуючи вроджену потребу уруховій активності. Це досягається використанням різних форм роботи з фізичноговиховання, як у дома, так і в дошкільному закладі (під керівництвомвихователя):
1)щоденні заняття з фізичної культури;
2)ранкова та гігієнічна гімнастика;
3)рухливі ігри, фізкультурні паузи;
4)розваги, свята здоров’я;
5) загартовуючипроцедури.
Якщовсі ці види роботи з фізичного виховання поєднувати у комплекси івикористовувати щоденно, то можна забезпечити оптимальний руховий режим івиховати дитину здоровою та фізично загартованою, оздоровити її організм.
Діти,які страждають на серйозні психосоматичні захворювання, зокрема, ДЦП; зпорушенням опорно-рухового апарату особливо потребують до себе індивідуальногопідходу і великого терпіння. Фізичне виховання і загартовуючи процедури длятаких дітей мають важливе значення. Причому в систему фізичного виховання дітейз порушенням опорно-рухового апарату повинні обов’язково входити лікувальніпроцедури (масаж, ЛФК), коригуючи гімнастика й елементи загартування.
Вихователіта батьки повинні пам’ятати, що фізично розвивати і загартовувати дитинупотрібно з раннього віку, дотримуючись принципів послідовності,систематичності, безперервності, індивідуального підходу і т. ін.
Метоюпрактичного розділу даної курсової роботи є закріпити комплексмузично-ритмічної композиції «Веселі пінгвинята» (з капелюшками). Продовжуватироботу з формування правильної постави та профілактики плоскостопості.Закріпити різні види лазіння, а також: удосконалювати навички пересуваннясидячи на лаві за допомогою рук та ніг (дівчата), хлопці на животі підтягуючисьруками. Закріпляти вміння підстрибувати до предмета, підвішеного на 15 смвище піднятої руки дитини; а також стрибкам з обруча в обруч. Вправляти дітей уметанні вдалину правою і лівою рукою з-за голови; у прокопчуванні м’яча правоюі лівою рукою між предметами. Розвивати спритність, влучність, окомір,рівновагу, координацію рухів, зміцнювати м’язи рук, ніг, тулуба. Виховуватидружні відносини, взаємодопомогу, інтерес до занять з фізкультури. Розширитизнання про природні явища та мешканців Арктики і Антарктиди.
/>Список використаних джерел
1. Козєтов І. Методикавикористання нестандартного обладнання на уроках фізкультури // Фізичневиховання в школі. – 2002.
2. Лечебная физическаякультура: Справочник./ Под ред. В.А. Епифанова. – М.: Медицина, 2003.
3. Матвеев Л.П. Теорияи методика физической культуры. – М.: ФиС, 1999.
4. Методика физическоговоспитания школьников /Под ред. Г.Б. Мейксона, Л.Е. Любомирского. – М.:Просвещение, 2001.
5 Минаев Б.Н., Шиян Б.М. Основыметодики физического воспитания школьников. М., 2002.
6. Петрик О.І.Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: Курслекцій. Навч. посібник. – Львів: Світ, 1993. – 119 с.
7. Сенсорні механізми управління точнісними рухами людини. За ред. Роєного А.С. – Харків, 2001.
8. Сінчаєвськйй С.М.Фізичне виховання школярів (теоретична підготовка) // Фізичне виховання вшколі, 2003.
9. Уилмор Дж.Х., Костилл Д.Л. Физиологияспорта и двигательной активности. – Київ: Олімпійська література, 2001.
10. Фізіологія людини (Заред. Кучерова І. С. та ін.). – К.: Вища школа, 2003.
11. Формування здоровогоспособу життя: Навч. посібник /За ред. О. Яременко. – К., 2000.
12. Чорнобай І.Валеологія та фізична культура. // Початкова школа. – 1998.
13. Шиян Б.М. Методикафізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1998.
14. Шиян Б.М. Теоріяі методика фізичного виховання школярів. Ч. 1. – Тернопіль: Навчальнакнига. – Богдан, 2001.
15. Экологическаяфизиология человека и восстановительная медицина (Под ред. Денисова И.Н.).– М.: ГЭОТАР Медицина, 1999.