Зміст
Вступ
Розділ 1 Огляд літературнихджерел про олімпійський рух
1.1 Літературніджерела щодо міжнародного олімпійського руху
1.2 Літературніджерела про створення українського олімпійського руху
Розділ 2 Теоретичніаспекти вивчення олімпійського руху
2.1 Сутність таідеї олімпійського руху та олімпізму
2.2 Олімпійськахартія
2.3 Олімпійськийрух і механізм його дії
Розділ 3 Олімпійський рух
3.1 Олімпійськийрух в історії людства
3.2 Міжнародніспортивні федерації
Розділ 4 Факельнаестафета
4.1 Факельнаестафета в Торіно
4.2 Факельна естафетаСолт-Лейк-Ситі
Висновки
Список використанихджерел
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження досить величезна, адже Метоюолімпійського руху — поставити спорт на службу гармонійному розвитку людини зтим, аби сприяти створенню мирного суспільства, яке піклується про дотриманнялюдської гідності. Для досягнення цієї мети олімпійський рух бере участь — самостійно або у взаємодії з іншими організаціями в діяльності по захистусвіту.
Міжнародний спортивний рух — це важлива частинасоціально-культурної сфери суспільного життя. Сюди можна віднести наступнізаходи які класифікуються по наступних ознаках: а) по географічному — наусесвітніх і регіональних; би) по характеру членства в них — на колективних ііндивідуальних; у) по професійній приналежності — по видах спорту; г) порелігійних переконаннях.
Ці організації можуть бути класифіковані по термінах їх діяльностіна тимчасових і постійних. До категорії тимчасових відносяться міжнародніконгреси, симпозіуми, конференції. До постійних — спортивні неурядовіорганізації, наприклад Генеральна Асоціація міжнародних спортивних федерацій.Звідси витікає, що членами спортивних організацій є національні і міжнародніспортивні організації. Розрізняють НСК(Національний спортивний комітет) загальногохарактеру, (наприклад, Міжнародна Рада фізичного виховання і спорту — МРФВІС);спеціальні — по видах спорту (міжнародні спортивні федерації); по галузяхвідомий і діяльності (наприклад, Асоціація спортивної преси — АСП); запрофесійною ознакою (наприклад, Європейська федерація психології спорту іфізичної діяльності — ЄПСІФД); по релігійному (наприклад, Міжнароднийкатолицький союз фізичного виховання і спорту) і інші об'єднання.
Метою дослідження є теоретичний опис та дослідження олімпійськогоруху.
Об’єктом дослідження є ґенези та сучасного стану олімпізма таолімпійського руху. Предметом дослідження є аналіз міжнародного олімпійського руху.
Розділ1 Огляд літературних джерел про олімпійський рух 1.1 Літературні джерела щодо міжнародногоолімпійського руху
Насучасному етапі розвитку олімпійського руху чимало дослідників висловлюють своєбачення розвитку олімпійського руху.
Так,в статті Л. П. Арськой містяться нові цікаві матеріали про діяльністьКубертена, про його погляди на дорозі установлення миру в міждержавних відносинах.
ПьерКубертен – засновник сучасного олімпійського руху.
Такожвиділяються статті, в яких робиться спроба охарактеризувати гуманістичний ідеалособи спортсмена-олімпійця. Автори цих статей — Пітер Макинтош, відомийанглійський соціолог спорту, Мохамед Мзалі, прем'єр-міністр Тунісу, ЧЛЕН-МОК, іСт І. Столярів, автор проекту «СпАрт», на основі якого в Росії з 1991р. розвивається новий культурно-спортивний рух.
Міжнароднийспортивний рух (МСД), який включає і олімпійський, до теперішнього часу не бувпредметом комплексного системного аналізу. Окремі спроби, зроблені в цьомунапрямі, носили історіографічний і культурологічний характер.Організаційно-правові аспекти структуризації і функціонування даногосоціального явища не отримали належного віддзеркалення ні у вітчизняній, ні взарубіжній науковій літературі, хоча окремі їх питання розглядалися вченими врізні періоди.
Врезультаті проведеного дослідження з'ясувалося, що суспільні об'єднання, у томучислі і спортивні, є певним блоком і складають органічну частину будь-якоїполітичної системи тієї або іншої держави. Вони включаються в цю систему разомз іншими неурядовими організаціями і діють разом з ними. Свою діяльність вониздійснюють на користь єдиної політики в розвитку спорту вищих досягненьвідповідно до законодавства тієї або іншої країни, Олімпійській Хартії істатутними документами.
Важливетеоретичне і практичне значення має питання про взаємодію громадських організаційі державних органів. Ця взаємодія відбивається в багатьох сферах життя того абоіншого суспільства, особливо в соціально-культурній, куди відноситься іміжнародний спортивний рух.
Послідовнерозширення і зміцнення статусу неурядових спортивних організацій є одній ізсторін такої закономірності. Наприклад, підвищення ролі громадських організаційна сучасному етапі. Необхідно відмітити, що статус даних неурядових спортивнихорганізацій носить комплексний характер і здійснюється різними галузями права, щоскладаються з багатьох елементів. Важливе місце серед цих елементів займаєконституційне право громадян на об'єднання в громадські організації, у томучислі і спортивні. Не менше важливий і інше. Громадські (неурядові) спортивніорганізації в МСД до певної міри володіють якістю так званої«політичності». Наявність такої якості дозволяє розглядати спортивнінеурядові організації як цілісний феномен політичної системи. Це наголошуєтьсяв більшості конституцій різних держав. Так, наприклад, в Конституції Італії, встатті 18, говориться: «Громадяни мають право вільно, без особливогодозволу об'єднуватися в організації, переслідуючі цілі, не забороненікримінальним законодавством окремим особам». Конституція Угорщини, в главі6, передбачає, що: «За підтримки і допомозі відповідних державних органівспортивні об'єднання повинні забезпечувати для широких шарів молоді можливостідля розвитку фізичної культури і заняття спортом».
Цікавапостановка даного питання, яка трактується в Конституції Республіки Куби. Главаперша, стаття 8, свідчить: «Будучи владою народу, службовки самомународові, гарантує, що не буде людини, яка не мала б доступу до навчання,культури і спорту», а в Конституції Румунії, в статті 27, сказано, що«громадяни Румунії мають право об'єднуватися в різні об'єднання, у томучислі спортивні. Держава підтримує діяльність масових і суспільних організацій,створює умови для розвитку матеріальної бази цих організацій і охороняє їхмайно. Масові і суспільні організації забезпечують широку участь народних мас вполітичному, соціальному і культурному житті Румунії». Наведені приклади івитримки з Конституцій деяких держав дають підставу говорити про те, щогромадські (неурядові) спортивні організації в МСД носять політичний характер івідповідають системі, типові і формі демократії тієї або іншої держави.
Міжнародніспортивні об'єднання (МСО) відносяться до неурядових організацій. В даний часїх понад 200, більшість з яких є міжнародними федераціями по видах спорту.Єдиної класифікації МСО на даний період не існує.
Якнаголошується в літературі, громадські спортивні організації (об'єднання) (ОСО)є перш за все сукупністю осіб, що здійснюють організаційні функції на громадськихзасадах (Д.Н. Бахрах, 1978).
Підставоюдля визнання ОСО суб'єктами МСД є наявність у них особливого статусу. Для нихвластиві ознаки, загальні для всіх суб'єктів адміністративного права:самостійність цілей і завдань, організаційна єдність і внутрішнявідособленість, правоздатність і дієздатність органів, право прийматиуправлінські рішення, реалізовувати свої права в повсякденнійсоціально-культурній діяльності по керівництву МСД.
Лідируючаправова риса в діяльності сучасних міжнародних спортивних об'єднань полягає втому, що статути і положення про них є свого роду договорами, що мають певніособливості. Так, наприклад, Статут міжнародної організації на відміну відзвичайного багатобічного міжнародного договору створює міжнародний механізм,який діє на його підставі. Він визначає статус учасників договору, а також ціліі завдання організації (об'єднання). З цього виходить, що статути спортивнихоб'єднань — це складніше джерело права, чим звичайний багатобічний договір.
Необхідновідмітити, що статути багатьох неурядових організацій, їх положення застосовніі до статутів МСО. В той же час мають місце окремі випадки змін в них. Цьогодотримується, зокрема, Віденська конференція про право міжнародних договорів1969 років, стаття 5 якою свідчить: «Справжня конвенція застосовується добудь-якого договору, що є засновницьким актом міжнародної організації, беззбитку відповідних правил даної організації».
Результатидосліджень дозволяють прийти до виводу, що внутрішньоорганізаційна діяльністьОСО регулюється не законодавством, а організаційними нормами, які здійснюютьсвою діяльність по моделі, визначуваній як суспільне управління. Таким чином,МСО — це неурядова структура, що складається з національних спортивнихфедерацій і інших об'єднань, що є добровільним союзом осіб, що займаютьсяспортом, фізичною, педагогічною і олімпійською освітою, для задоволення своїхпотреб, захисту прав і інтересів на основі статутних документів.
Необхіднотакож визнати, що деякі нагромадження спортивних об'єднань в загальнійструктурі МСД наводять до непотрібного паралелізму в роботі. Так, наприклад,Європейська спортивна конференція (ЕСЬК), створена в 1973 році, ставить своєюза мету гасити конфлікти, що виникають в МСД. В той же час потрібний відмітити,що в Європі існує ще одна структура, переслідуюча подібні цілі — Комітет зрозвитку спорту Поради Європи. Ці організації в своїй роботі фактично дублюютьодин одного, а сили витрачаються на вирішення одних і тих же завдань. У зв'язкуз цим було б правильніше і ефективніше розробити конкретний механізмкоординації цих двох організацій. З врахуванням цього можливе створенняВиконкому Європейської конференції, куди на постійній основі і з рівнимиправами запрошувалися б представники Комітету Поради Європи і іншихЄвропейських спортивних організацій, для участі в координаційному процесі.1.2Літературні джерела про створення українського олімпійського руху
Ідею самостійного НОК підтримує спортивна преса. Наприкінці 1988року «Спортивна газета» однією з перших в Україні почала друкуватилисти громадян про необхідність створення у республіці Українськогоолімпійського комітету.
У вересні 1989 року в газеті " Львів спортивний" ЄвгенБобко запитує: «Чому Україна не бере участі в Олімпійських іграх?» Найого думку, яку поділяла переважна більшість українців, Україна, якрівноправний суб'єкт ООН і ЮНЕСКО, мала повне на це право.
6 грудня 1989 року Г. Абрамян порушує питання про розподілповноважень між Олімпійським комітетом і Держкомспортом СРСР.
Дискусія перекинулась на інші видання. І все ж, перед вела«Спортивна газета». Вона не лише вміщує проект Статуту Олімпійськогокомітету України, а й розгортає дискусію навколо нього, активно виступає протитого, щоби наш НОК став підрозділом ОК СРСР без права самостійного виходу наміжнародну
Рішенням редколегії газети ведення теми доручили відомійжурналістці, призерці XVII Олімпійських ігор у Римі, Людмилі Радченко. Об'єктивно, без поквапу, з глибоким знанням теми вона вміщує матеріали, якідопомагають спортивній громадськості глибше проникати у суть проблеми.
Ось назви статей того періоду: В. Борзов «Від бажання дореалізації», В. Маєвський «На шляху до визнання», В. Смирнов«Нові часи, нові підходи», Л. Радченко «Тверезо оцінюватиситуацію», С. Родак «Своєю командою до Барселони» тощо.
Газета першою сповіщає про той Статут НОК, який самостійнорозробили члени незалежної ініціативної групи В. Сікач, В. Кудько та В. Шутий.Його ніхто доти не читав. Але, якщо і читали люди, то неозброєним оком можнабуло помітити безліч помилок юридичного та спортивного плану.
Я на той час працював в Українській раді профспілок і був ближчийдо цих процесів. Часто зустрічався з авторами різних пропозицій, допомагавредагувати відозви, проекти статутів, постанов. Зазначеній трійці казав, щобине поспішали. Ґарячкуватість у державотворчих процесах неприпустима.
Але ми бігли попереду потяга, чим розшматовували спортивний рух,зайве сперечалися, нервували.
12 березня у Львові проголошує про себе Підготовчий комітет постворенню
Української спортивної асоціації, а вже через два місяці відбулисьУстановчі збори. На них головою Львівської організації УСА обранофізкультурного працівника, народного депутата України Ярослава Кендзьора.
Я давно знав Ярослава. Він багато потерпав за «проявиукраїнського буржуазного націоналізму», був виключений з Державногоуніверситету, навіть з Інституту фізкультури. Залишили у спокої, коли перейшовна заочне відділення.
На певний час фізкультурно-спортивний рух в Україні огортає криза.Майже припиняється фінансування республіканських змагань, дитячо-юнацькихспортивних шкіл, деяких установ і організацій. Суспільство живе в очікуваннічогось нового, воно прагне змін на краще.
19 квітня 1990 року «Спортивна газета» друкує зверненнядо спортивних фахівців республіки зі закликом подолати кризу, що охопиласпортивне життя в Україні, підтримати ідею створення самостійного Олімпійськогокомітету.
Майже одночасно під головуванням Валерія Шутого створюєтьсяУкраїнська Національна Олімпійська Комісія Руху. В одній із«Петицій», яка була видрукувана в «Спортивній газеті» 13жовтня 1990 року, він був категоричний: «Український НаціональнийОлімпійський Комітет, який було створено 1918 року, відновлює свою роботу».
Не знав ні він, ні інші учасники цієї акції, що в ті найважчі рокиборотьби за національну незалежність НОК Української Народної Республіки,дійсно, було проголошено. Але в Міжнародному олімпійському комітеті це поданнятак і не встигли розглянути. Через кілька місяців наша молода незалежна державаУНР, не втримавши навали, припинила існування. Мені здається, що ця тема дужецікава для дослідників.
Усі перші намагання свідомих українців створити самостійнийНаціональний олімпійський комітет України не дістали належної підтримки.Призначена на червень 1990 року Конференція засновників так і не була скликана.
Напрямки формування та розвитку Олімпийського руху
Великий спорт, який знаходить своє відображення на Олімпійськихіграх, підштовхує сотні, тисячі спортсменів до активного вдосконалення своєїособистості з метою досягнути успіхів на цих престижних міжнародних змаганнях.
Неймовірний ентузіазм французького барона П`єра де Кубертенавідродив стародавні змагання, які беруть свій початок ще з 776-го року до нашоїери. Нині олімпійський рух є потужним чинником розвитку сучасного спорту.
На самому початку Олімпіада ще не мала такої популярності. Напершій афінській Олімпіаді виступали лише 245 спортсменів із 14 країн світу.Атлети змагалися у 9 видах спорту: греко-римській боротьбі, велосипедномуспорті, гімнастиці, легкій і важкій атлетиці, плаванні, стрільбі, тенісі тафехтуванні.
Серед учасників першої олімпіади не було представників України.Кілька атлетів із Одеси намагалися потрапити на ці змагання, однак грошей у нихвистачило доїхати лише до Стамбулу, тодішнього Константинополя.
Минуло 109 років: зараз олімпійці є гордістю нації, і спортивнідержави вкладають небачені суми у розвиток олімпійського руху.
Олімпіада пройшла два етапи розвитку. Більшу частину 20 сторіччяОлімпійські ігри прогресували завдяки політизації. Лідери могутніхдержав-агресорів розглядала ці змагання як стратегічний плацдарм.
Започаткувала цей етап гітлерівська Німеччина, а потім гіднимипослідовниками стали Сполучені Штати та Радянській Союз. І саме за радянськихчасів українські атлети продемонстрували найкращі результати, здивувавши увесьспортивний люд. Вітчизняний спринтер Валерій Борзов у Мюнхені 1972-го рокузламав усі існуючи стереотипи, вперше в історії Олімпійських ігор здолавшитемношкірих атлетів на 100-метрівці.
У Мюнхені Борзов став дворазовим олімпійським чемпіоном, здобувшиперемогу і на двохсотметрівці.
Україна ще мала чималі здобутки на олімпіадах у складі РадянськогоСоюзу та і у роки незалежності, коли розпочався вже другий етап розвиткуолімпійського руху — комерціалізація.
Першу золоту нагороду для незалежної держави виборола Оксана Баюлна Зимових Олімпійських іграх у Ліллехаммері 1994 року. А вже на першій літнійдля самостійної України Олімпіаді в Атланті вітчизняні спортсмени здобули аж 23медалі, 9 з яких найвищого ґатунку.
Через 108 років Олімпійські ігри повернулися на історичнубатьківщину — до Афін, де українці знову не пасли задніх. У нашій скарбничціопинилося знову ж таки 23 медалі, і знову 9 з них були золотими.
Валерій Гончаров, олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики:«Олимпиада – это вещь настолько непредсказуемая, и как показывает практика,иногда такие моменты – умопомрачительные. Бывают люди, которые железно,допустим, должны были иметь медаль – они вообще ничего не завоевывают. Исходможет быть любой и конечно выигрыш медали, особенно золотой».
З кожним роком Олімпійські ігри набувають розмаху. Навіть не всізаможні країни мають змогу провести у себе цей спортивний форум через величезнукількість учасників. Та одного разу олімпійський вогонь побував в Україні, аколись, у майбутньому головні спортивні змагання планети, можливо, пройдуть і унашій державі.
Історіяолімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли спортсмени України ускладі збірної команди Радянського Союзу вперше прийняли участь в Іграх XVОлімпіади в Хельсінкі.
З 1952 по1990 роки олімпійський рух в Україні розвивався та зміцнював свою позицію вжитті країни. Українські атлети складали щонайменше 25% кожної олімпійськоїкоманди СРСР. Під час Ігор ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольноготурніру з великим успіхом проводилися в Києві.
22 грудня1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створитиНаціональний олімпійський комітет України і ця дата є офіційною датою йогостворення. У вересні 1993 року НОК України був остаточно визнаний Міжнароднимолімпійським комітетом.
НОК Українидіє у відповідності до положень Олімпійської хартії, Конституції України тачинного законодавства України і свого Статуту.
Основнізавдання НОК України — організація підготовки та участі спортсменів вОлімпійських іграх, розширення міжнародного співробітництва, популяризаціямасового спорту і здорового образу життя, фізичне і духовне збагачення людей. Зцією метою НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншимиорганізаціями. На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійськийкомітет України об'єднує більше 50 федерації з видів спорту. Він також має 24відділення у всіх областях та по одному відділенню в Автономній республіціКрим, містах Києві і Севастополі. Колективними членами НОК України є більше 80організацій.
Першимпрезидентом НОК України був обраний олімпійський чемпіон Валерій ПилиповичБорзов (Ігри ХХ Олімпіади в Мюнхені, легка атлетика 100 м та 200 м). У 1994році В.П.Борзов був обраний членом Міжнародного олімпійського комітету вУкраїні та перевибраний президентом НОК в грудні цього ж року.
10 грудня1998 року ІХ Генеральна асамблея НОК України обрала президентом ІванаНикифоровича Федоренка.
ВпершеНОК України представляв самостійну національну команду на Іграх XVII Олімпіадив Лілехамері, де українські атлети завоювали 1 золоту і 1 бронзову медалі іпосіли 13 місце в неофіційному командному заліку. На іграх ХХVI Олімпіади вАтланті національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12бронзових медалей, посівши 9 загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійськихзимових іграх в Нагано завойовано 1 срібну медаль.
Всього959 атлетів України приймали участь в Олімпійських іграх. Ними завойовано 207золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.
НОКУкраїни брав участь в 4 зимових (1993 — 1999 роки) та 3 літніх (1993 — 1997роки) Європейських юнацьких олімпійських днях. Учасники завоювали всього 60медалей (зимові дні: 4 срібних та 1 бронзова медаль, літні дні: 19 золотих, 15срібних та 21 бронзова медаль).
НОКУкраїни має угоди з відомими у світі фірмами «Adidas»,«Coca-Cola», «Samsung», оператором мобільного зв'язку«UMC», українською правничою фірмою «Юріс», яка надаєпостійну юридичну допомогу в діяльності організації. ОфіційнимІнтернет-провайдером НОК є компанія «Relcom-Ukraine».
В1995 році НОК україни почав випускати свій офіційний (квартальний) журнал, якийвиходить кожних три місяці, під назвою «Олімпійська арена», а з 1997року видає щомісячний бюлетень «Олімпійські новини від НОК України».
НОКУкраїни має широкі зв'язки з НОКами сусідніх країн та олімпійськимиорганізаціями. 16 представників НОК України є членами різних міжнароднихорганізацій і об'єднань.
Тіснізв'язки НОК України має з українськими спортивними осередками за кордоном.Комітети друзів НОК України були створені і працюють зараз у США, Канаді,Австралії.
20грудня 2002 року відбулась XIV звітно-виборна Генеральна асамблея НОК Україна,яка обрала новий склад керівництва на 2002-2006 роки. Президентом НОКабсолютною більшістю голосів був обраний Віктор Янукович — Прем'єр-міністрУкраїни, Голова Організаційного Комітету по підготовці та участі спортсменівУкраїни в Олімпійських і Паралімпійських іграх, Всесвітніх іграх глухих таВсесвітніх Універсіадах. Першим віце-президентом обрано Івана Федоренка,віце-президентами — Анатолія Писаренка та Миколу Костенка. На посаду генеральногосекретаря був переобраний Володимир Геращенко.
Генеральнаасамблея затвердила склад членів НОК нового скликання (139 членів), обраласклад Виконавчого комітету (23 члени) та склад ревізійної комісії (3 члени).
Наприкінцірозділу, ще раз відмічу, що на сучасному етапі розвитку олімпійського рухучимало дослідників висловлюють своє бачення розвитку олімпійського руху.
Так,в статті Л. П. Арськой містяться нові цікаві матеріали про діяльністьКубертена, про його погляди на дорозі установлення миру в міждержавних відносинах.
Такожвиділяються статті, в яких робиться спроба охарактеризувати гуманістичний ідеалособи спортсмена-олімпійця. Автори цих статей — Пітер Макинтош, відомийанглійський соціолог спорту, Мохамед Мзалі, прем'єр-міністр Тунісу, ЧЛЕН-МОК, іСт І. Столярів, автор проекту «СпАрт», на основі якого в Росії з 1991р. розвивається новий культурно-спортивний рух.
В Україні в період створення олімпийського руху газети на певнийчас фізкультурно-спортивний рух в Україні огортає криза. Майже припиняєтьсяфінансування республіканських змагань, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, деякихустанов і організацій. Суспільство живе в очікуванні чогось нового, воно прагнезмін на краще.
19 квітня 1990 року «Спортивна газета» друкує зверненнядо спортивних фахівців республіки зі закликом подолати кризу, що охопиласпортивне життя в Україні, підтримати ідею створення самостійного Олімпійськогокомітету.
Майже одночасно під головуванням Валерія Шутого створюєтьсяУкраїнська Національна Олімпійська Комісія Руху. В одній із«Петицій», яка була видрукувана в «Спортивній газеті» 13жовтня 1990 року, він був категоричний: «Український НаціональнийОлімпійський Комітет, який було створено 1918 року, відновлює свою роботу».
Розділ 2 Теоретичні аспекти вивчення олімпійського руху 2.1 Сутність та ідеї олімпійського руху таолімпізму Ідеїолімпійського руху та олімпізму мають весь глибинний, мудрий і прекрасний сенсолімпійських принципів. Це Засадничі принципи, з яких починається Олімпійськахартія. Отже:«1. Ідея сучасного олимпизма належить Пьеру деКубертену, за ініціативою якого в червні 1894 року був проведений в ПарижіМіжнародний Атлетичний конгрес. Міжнародний олімпійський комітет (МОК)самоучредился 23 червня 1894 року. У серпні 1994 року в Парижі прошел XIIконгрес, Олімпійський конгрес століття, який був названий «Конгресом єдності».2. Олімпізм — це філософія життя, що прославляє іоб'єднуюча в збалансоване ціле достоїнства тіла, волі і розуму. Олімпізм, щосполучає спорт з культурою і освітою, прагне до створення способу життя, щогрунтується на радості від зусилля, виховній цінності хорошого прикладу іпошані загальних основних етичних принципів.3. Мета олимпизма — повсюдно поставити спорт наслужбу гармонійному розвитку людини з тим, аби сприяти створенню мирногосуспільства, що піклується про дотримання людської гідності. Для досягненняцієї мети олімпійський рух бере участь — самостійно або у взаємодії з іншимиорганізаціями і в рамках можливостей, що є у нього, — в діяльності по захистусвіту.4. Олімпійський рух, очолюваний МОК, грунтується насучасному олимпізмі.5. Під верховною владою МОК олімпійський рух об'єднуєорганізації, спортсменів і інших осіб, які згодні керуватися Олімпійськоюхартією. Критерієм приналежності до олімпійського руху є визнання Міжнароднимолімпійським комітетом. Організація і управління спортом повинні здійснюватисянезалежними, і визнаними як такі, спортивними організаціями.6. Мета олімпійського руху — сприяти побудові мирногоі кращого світу шляхом виховання молоді в процесі занять спортом, безякої-небудь дискримінації і в олімпійському дусі, основному на взаєморозумінні,дружбі, солідарності і чесній грі.7. Діяльність олімпійського руху, символ якого п'ятьпереплетених кілець, є постійною і універсальною. Вона |охоплює п'ятьконтинентів. Вона досягає кульмінації об'єднанням спортсменів світу на великомуспортивному святі Олімпійських іграх.8. Заняття спортом є одним з прав людини. Коженповинен мати можливість займатися спортом відповідно до своїх потреб.9. Олімпійська хартія — це прийнятий МОК зведенняЗасадничих принципів, правив і роз'яснень до них. Вона управляє організацією іфункціонуванням олімпійського руху, а також визначає умови святкування Олімпійськихігор».… Сотні учених впродовж багатьох десятилітьнамагаються коротко сформулювати єство олимпизма. А все ж нічого не придумаликраще за те, що сказане в Хартії:«Олімпізм є філософією життя, що прославляє іоб'єднуючу в збалансоване ціле достоїнства тіла, волі і розуму».Мета цієї філософії, повторюваний, в тому, абиоб'єднати і збалансувати, тобто гармонійно зрівноважити в одній особідостоїнства тіла (його спритність, силу і інші «рухові» якості ), могутню волюі прояснень розум.Мета олімпійського руху — зробити так, щоб спортслужив саме такий — гармонійному — розвитку людини. А загальна гармоніядопоможе створити дійсно благородне, мирне і процвітаюче суспільство.
2.2Олімпійська хартія
ОлімпійськаХартія є зведенням засадних принципів Олімпізма, Олімпійського руху, Правил іОфіційних роз'яснень, затверджених Міжнародним Олімпійським комітетом (МОК).Олімпійська хартія регламентує структуру, механізм дії і процеси Олімпійськогоруху і визначає умови проведення Олімпійських ігор. В цілому, ОлімпійськаХартія виконує три основні завдання:
а)Олімпійська Хартія, як головний інструмент, що має характер основного закону,регламентує засадні принципи і невід'ємні цінності Олімпізма.
b)Олімпійська Хартія є також статутом Міжнародного Олімпійського комітету
с)Окрім цього, Олімпійська Хартія визначає основні права і обов'язки трьохголовних складових Олімпійського руху, а саме: Міжнародного Олімпійського руху,Міжнародних спортивних федерацій і національних Олімпійських комітетів, а такожОргкомітетів по проведенню Олімпійських ігор, які зобов'язані виконуватиположення Олімпійської Хартії.
Використанняв Олімпійській хартії чоловічого роду відносно фізичної особи, (наприклад,президент, віце-президент, голова, член, керівник, офіційна особа, керівникделегації, учасник змагань, що змагається, спортсмен, суддя, арбітр, член жюрі,аташе, кандидат, персонал) або займенників (таких як він, вони, ним),розуміється як що включає і жіночий рід, за винятком особливий обумовленихвипадків.
УОлімпійських Хартії слово РІК означає календарний рік, який починається 1 січняі закінчується 31 грудня, якщо немає письмового пояснення про інше трактування.
Концепціясучасного Олімпізма належить Пьеру де Кубертену, за чиєю ініціативою в червні1894 року в Парижі відбувся Міжнародний атлетичний конгрес. 23 червня 1894 р.самоучредился Міжнародний Олімпійський комітет (МОК). Святкування першихОлімпійських Ігор (Ігор Олімпіади) сучасності відбулося в Афінах, в Греції, в1896 р. У 1914 р. на Олімпійському Конгресі в Парижі був затвердженийОлімпійський прапор, дарований Пьером де Кубертеном. На нім змальовано п'ятькілець, що переплітаються, які символізують союз п'яти континентів і зустрінуспортсменів всього світу на Олімпійських іграх. Перші Зимові Олімпійські ігрипроходили в Шамоні, Франція, в 1924 р.
Засадніпринципи Олімпійського руху
1. Олімпіськийрух є філософією життя, що прославляє і об'єднуючу в збалансовану цілу гідністьтіла, волі і розуму. Олімпізм, що сполучає спорт з культурою і освітою, прагнедо створення способу життя, що грунтується на радості від зусилля, на виховнійцінності хорошого прикладу і на пошані до загальних основних етичних принципів.
2. МетоюОлімпійського руху є повсюдне становлення спорту на службу гармонійногорозвитку людини з тим, аби сприяти створенню мирного суспільства, що піклуєтьсяпро збереження людської гідності.
3. Олімпійськийрух є концентрованою, організованою, універсальною і постійною діяльністю всіхосіб і організацій, що надихаються цінностями Олімпізма, здійснювану підкерівництвом МОК. Ця діяльність охоплює п'ять континентів. Вершиною її єоб'єднання спортсменів всього світу на великому спортивному святі — Олімпійськихіграх. Її символом є п'ять переплетених кілець.
4. Займатисяспортом — одне з прав людини. Кожен повинен мати можливість займатися спортом,не піддаючись дискримінації, у дусі Олімпізма, взаєморозуміння, дружби,солідарності і чесної гри. Організація, керівництво і управління спортомповинні контролюватися незалежними спортивними організаціями.
5. Будь-якаформа дискримінації відносно країни або обличчя расового, релігійного,політичного характеру, або за ознакою підлоги — несумісні з приналежністю до Олімпійськогоруху.
6. Приналежністьдо Олімпійського руху вимагає обов'язкового дотримання положень ОлімпійськоїХартії і визнання МОК. 2.3 Олімпійський рух і механізм його дії
А.Состав і загальна організація Олімпійського руху
1. Олімпійськийрух, що знаходиться під верховною владою МОК, включає організації, спортсменіві осіб, які згодні керуватися Олімпійською Хартією. Метою Олімпійського руху єсприяти побудові мирного і більш кращого світу за допомогою виховання молодізасобами спорту відповідно до ідей Олімпізма і його цінностями.
2. Трьомаголовними складовими Олімпійського руху є: Міжнародний Олімпійський комітет (МОК),міжнародні спортивні федерації (МСФ) і національні Олімпійські комітети (НОК)Для будь-якої особи або організації, що належить до Олімпійського руху вбудь-якій якості, положення Олімпійської Хартії обов'язкові; вони також повиннітвердо виконувати рішення МОК.
3. Окрімтрьох основних складових, в Олімпійський рух входять також Оргкомітети попроведенню Олімпійських Ігор (ОКОЇ), національні асоціації, клуби і особи, що єчленами МСФ і НОК, і особливо спортсмени, дотримання інтересів яких складаєосновний елемент діяльності Олімпійського руху, а також судді, рефері, тренериі інші спортивні офіційні особи і технічні фахівці. У нього включені також іншіорганізації і установи, визнані МОК.
Б.Задачі і роль МОК
ЗавданнямМОК є поширення Олімпізма в світі і керівництво Олімпійським рухом. Роль МОКполягає в тому, аби:
1. заохочуватиі підтримувати поширення етики в спорті, а також виховувати молодь за допомогоюспорту і направляти зусилля на те, аби в спорті панував дух чесної гри, анасильство було заборонене;
2. заохочуватиі підтримувати організацію, розвиток і координацію спорту і спортивних змагань;
3. забезпечуватирегулярне святкування Олімпійських Ігор;
4. співробітничатиз громадськими і приватними організаціями і органами в тому, аби поставитиспорт на службу людства, сприяючи тим самим боротьбі за мир;
5. братиучасть в зміцненні єдності і захисту незалежності Олімпійського руху;
6. протидіятипроти будь-якої форми дискримінації, що завдає збитку Олімпійському руху;
7. заохочуватиі підтримувати просування жінок в спорті на всіх рівнях і у всіх структурах зметою добитися здійснення принципу рівності чоловіків м жінок;
8. очолюватиборотьбу проти вживання допінга в спорті;
9. заохочуватиі підтримувати заходи по захисту здоров'я спортсменів;
10. протистоятибудь-яким політичним або комерційним зловживанням спортом і спортсменами;
11. заохочуватиі підтримувати зусилля спортивних організацій і органів суспільного управління,направлені на забезпечення соціального і професійного майбутнього спортсменів;
12. заохочуватиі підтримувати розвиток спорту для всіх;
13. заохочуватиі підтримувати відповідальність і турботу про охорону довкілля, забезпечуватидотримання екологічних принципів при розвитку спорту і вимагати, абиОлімпійський ігри проводилися відповідно до вимог екології;
14. сприятиздобуттю позитивного результату від проведення Олімпійських Ігор містом ікраїною, організуючих Олімпійські ігри;
15. заохочуватиі підтримувати ініціативи по стиранню граней між спортом, культурою і освітою
16. заохочуватиі підтримувати діяльність Міжнародної Олімпійської академії (МОА) і іншихучбових закладів, діяльність яких присвячена Олімпійській освіті.
Офіційнероз'яснення до Правила 2
1. ВиконкомМОК може надати патронат МОК міжнародним регіональним, континентальним абоусесвітнім комплексним змаганням на умовах, які МОК визнає резонними, за умови,що вони проводитимуться відповідно до Олімпійської Хартії і будуть організованіпід контролем НОК або асоціацій, визнаних МОК, за сприяння відповідних МСФ іпри дотриманні технічних правил МСФ.
2. ВиконкомМОК може надати патронат МОК іншим спортивним заходам, за умови, що їх завданнявідповідають цілям Олімпійського Руху.
В.ВизнанняМОК
1. Умовоюприналежності до Олімпійського Руху є визнання МОК.
2. МОКможе визнавати в якості НОК національні спортивні організації, діяльність якихпов'язана із завданнями і роллю МОК. МОК може також визнавати асоціації НОК,сформовані на континентальному або світовому рівні. Все НОК і асоціації НОКповинні мати, де це можливо, статус юридичної особи. Вони повинні керуватисяОлімпійською Хартією. Їх статути мають бути затверджені МОК.
3. МОКможе визнавати МСФ(Міжнародна спортивна федерація) і асоціації МСФ.
4. Визнанняасоціацій МСФ або НОК аж ніяк не впливає на право кожної МСФ або НОК мати пряміконтакти МОК, і навпаки.
5. МОКможе визнавати неурядові організації, що пов'язані із спортом, діють наміжнародному рівні, чиї статути і діяльність узгоджуються з ОлімпійськоюХартією.
6. ВизнанняМОК може бути тимчасовим або постійним. Рішення про надання тимчасовоговизнання або його відгук приймається Виконкомом МОК на конкретний абоневизначений період. Виконком МОК може визначити умови, відповідно до якихтермін тимчасового визнання закінчується. Рішення про повне визнання або йоговідгук приймається на Сесії. Деталі процедури визнання визначаються Виконкомом МОК.
Г.Олімпійський конгрес
НаОлімпійський конгрес збираються представники структур, складових Олімпійськийрух; терміни проведення Конгресів встановлює МОК; Конгрес скликаєтьсяПрезидентом МОК; Конгрес має консультативне значення.
Офіційнероз'яснення до Правила 4
1. Олімпійськийконгрес за рішенням Сесії скликає Президентом МОК, Конгрес організовує МОК вмісці і в терміни, які визначає Сесія. Президент головує на Конгресі і визначаєйого процедуру.
2. НаОлімпійському Конгресі присутні члени МОК, Почесний президент МОК, Почеснічлени і Члени шани МОК, делегати, представляючі МСФ і НОК; на нім можуть бутитакож присутніми представники організацій, визнаних МОК. Крім того, наОлімпійському конгресі можуть бути присутніми спортсмени і особи, запрошенііндивідуально або як представники.
3. ВиконкомМОК визначає повістку для Олімпійського конгресу на підставі консультацій з МСФі НОК.
5. ОлімпійськаСолідарність
ЗавданнямОлімпійської Солідарності є організація допомоги НОК, зокрема тим, хто понадусе її потребує. Ця допомога має форму програм, розроблених спільно МОК і НОК,при технічній допомозі МСФ, якщо це необхідно.
Офіційнероз'яснення до Правила 5
Завданнямипрограм, що приймаються Олімпійською Солідарністю, є:
1. поширюватизасадничі принципи Олімпізма;
2. здійснюватидопомогу НОК в підготовці спортсменів і команд для участі в Олімпійських Іграх;
3. удосконалюватизнання технічних аспектів спорту спортсменами і тренерами;
4. підвищуватитехнічний рівень спортсменів і тренерів в співпраці з НОК і МСФ, включаючи задопомогою виплати стипендій;
5. готуватиспортивних керівників;
6. співробітничатиз організаціями і структурами, що ставлять перед собою аналогічні завдання,особливо засобами Олімпійської освіти і пропаганди спорту;
7. створювати,де це необхідно, прості, функціональні і економічні спортивні споруди вспівпраці з національними або інтернаціональними органами;
8. підтримуватиорганізацію змагань національного, регіонального і континентального рівнів підкерівництвом або патронатом НОК, і надавати НОК сприяння в організації, підготовціі участі їх делегацій в регіональних або континентальних Іграх;
9. заохочуватиспільні двосторонні або багатобічні програми співпраці НОК;
10. спонукатиуряди і міжнародні організації включати спорт в офіційну програму розвиткусприяння.
Ціпрограми контролюються Комісією з Олімпійської Солідарності.
Д.Олімпійські ігри
1. Олімпійськіігри — це змагання не країн, а спортсменів в індивідуальних або командних видахспорту. На Олімпійські Ігри збираються спортсмени, відібрані їх відповіднимиНОК, заявки на яких були затверджені МОК. Спортсмени змагаються по технічнихрегламентах відповідних МСФ.
2. ОлімпійськіІгри складаються з Ігор Олімпіади і Зимових Олімпійських Ігор. Лише ті видиспорту, якими займаються на снігу або на льоду, вважаються зимовими видамиспорту.
3. Останньоювищою інстанцією з будь-якого питання, пов'язаного з Олімпійськими Іграми, є МОК.
4. Недивлячись на вживані правила і терміни при веденні судових процедур і подачіапеляцій і дотримання положень Усесвітнього Антидопінгового Кодексу, жоднерішення МОК відносно Олімпійських Ігор, що включає, але не обмежується,питаннями змагань і їх наслідками (наприклад, займане місце або результат) неможе бути оспорено ким або після закінчення трьох років з дня церемоніїзакриття Ігор.
Офіційнероз'яснення до Правила 6
1. Олімпіада- це період з чотирьох календарних послідовних років, що починається 1-го січняпершого року, і що завершується 31 грудня четвертого року.
2. РахунокОлімпіад ведеться послідовно з перших Олімпійських Ігор (Ігор Олімпіади), якісвяткувалися в Афінах в 1986 р. XXIX-я Олімпіада почнеться 1 січня 2008 р.
3. ЗимовіОлімпійські Ігри нумеруються в тому порядку, в якому вони проводяться.
Е.Права на Олімпійські ігри і Олімпійську власність*
1. Олімпійськіігри є винятковою власністю МОК, якому належать всі права і дані, пов'язані зними; зокрема, і без яких-небудь обмежень, МОК належать права на Ігри,пов'язані з організацією, використанням, мовленням, записом, виставою,відтворенням, доступом і поширенням в будь-якій формі і будь-якими засобами іметодами, що існують в даний час або тими, що будуть розвинені в майбутньому. МОКвизначає умови доступу і використання даних, що мають відношення доОлімпійських ігор, до змагань і виступів на Олімпійських іграх.
2. Олімпійськісимвол, прапор, девіз, позначення (включаючи, але не обмежуючись словами«Олімпійські ігри» і "ігри Олімпіади"), знаки, емблеми,вогонь і факели, як вказується в Правилах 8 — 14 далі, всі разом і окремо є«Олімпійською власністю». Всі права на кожен окремо і на всі разомелементи Олімпійської власності належать виключно МОК, включаючи, але не обмежуючись,використанням в комерційних цілях, для здобуття доходу і рекламних цілях. МОКможе ліцензувати все або частина своїх прав на умовах, що регламентуютьсяВиконкомом МОК.
Ж.Олімпійський символ*
Олімпійськийсимвол складається з п'яти кілець однакового розміру (Олімпійські кільця), щопереплітаються, використовуваних окремо, в одно- або багатоколірного виконання- зліва направо — блакитного, жовтого, чорного, зеленого і червоного кольорів.Вони переплітаються зліва направо. Блакитне, чорне і червоне кільця розташованівгорі, а жовте і зелене кільця — внизу. Символізує собою діяльністьОлімпійського руху, союз п'яти континентів і зустріну спортсменів всього світуна Олімпійських іграх.
З.Олімпійський флаг*
Олімпійськийпрапор є білим полотнищем без облямовування. У його центрі розташованийОлімпійський символ в п'яти кольорах.
І.Олімпійський девіз*
Олімпійськийдевіз «Citius, Altius, Fortius» (швидше-вище-сильніше) виражаєпослання Олімпійського руху.
К.Олімпійські емблеми*
Олімпійськоюемблемою є складна композиція, в якій Олімпійські кільця пов'язані з іншимвідмітним елементом.
Л.Олімпійський гімн*
Олімпійськимгімном є музичний твір «Олімпійський гімн», написане Спіросом Самара.
М.Олімпійський вогонь, Олімпійські факели*
1.Олімпійськимвогнем є вогонь, що запалюється в Олімпії під егідою МОК.
2.Олімпійськимфакелом є переносимий факел або його модель, затверджені МОК, призначений длязапалення Олімпійського вогню.
Н.Олімпійські знаки
Олімпійськийзнак — це будь-яке візуальне або аудіо відтворення якої-небудь асоціації абозв'язку з Олімпійськими Іграми, Олімпійським Рухом або його складнику.
Офіційнероз'яснення до Правил 7 — 14
1. Юридичнийзахист
1. МОКможе робити всі необхідні дії для здобуття юридичного захисту, на національномуі міжнародному рівні своїх прав на Олімпійські Ігри і на будь-яку Олімпійськувласність.
2. КоженНОК несе відповідальність перед МОК за дотримання в своїй країні Правил 7 — 14і Офіційних роз'яснень до Правил 7 — 14. НОК повинен зробити всі заходи длятого, щоб заборонити використання будь-якого вигляду Олімпійської власності,яке могло б порушити ці Правила і Офіційні роз'яснення до них. НОК повинентакож докласти всі зусилля, аби забезпечити захист Олімпійської власності МОК вкористь МОК.
3. Там,де національне законодавство, процедура реєстрації товарного знаку або іншаюридична форма захисту надає законне право НОК на реєстрацію Олімпійськогосимволу або іншої Олімпійської власності, цей НОК може користуватися лишевитікаючими правами відповідно до Олімпійської Хартії і інструкцій, отриманих зМОК.
4. Будь-якийНОК може у будь-який час звернутися в МОК за сприянням в здобутті юридичногозахисту якого-небудь вигляду Олімпійської власності і у вирішенні суперечок порозбіжностях, які можуть в таких випадках виникнути з третьою стороною.
2. ВикористанняОлімпійської власності МОК третіми сторонами, на яке отриманий дозвіл абовидана ліцензія МОК
ВикористанняОлімпійської емблеми повинне сприяти розвитку Олімпійського руху і не наноситийому збитку; будь-яка асоціація між Олімпійською емблемою, продуктами іпослугами заборонена, якщо ця асоціація несумісна із Засадничими принципамиОлімпізма або роллю МОК, викладеними в Олімпійській Хартії.
Зазапитом МОК кожен НОК або ОКОЇ повинен надати копію будь-якого ув'язненого нимиконтракту.
Філателія
МОК вспівпраці з НОК відповідних країн заохочує використання Олімпійського символуна поштових листівках, що випускаються спільно з МОК відповідними національнимиорганізаціями, при дотриманні умов, що встановлюються МОК.
Музичнітвори
ОКОЇі НОК міста і країни, організуючі Олімпійські Ігри, повинні забезпечитизаслання МОК як володар права на музичні твори, створені спеціально у зв'язку зОлімпійськими Іграми.
Розділ 3 Олімпійський рух 3.1 Олімпійський рух в історії людства
ІгриОлімпіад і зимові Олімпійські ігри — важливі спортивні фестивалі в сучасномусвіті. Вони є грандіозним яскравим святом світового масштабу, де, незважаючи нагостру конкуренцію й запекле спортивне суперництво, панує атмосфера дружби ісолідарності. Вони привертають увагу мільярдів телеглядачів і залучають нарозвиток спорту величезні кошти країн-організаторів Ігор, численних фірм такомпаній, спонсорів та партнерів. У всіх країнах світу здобуття олімпійськоїмедалі є вершиною спортивних досягнень атлета.
ЧомуОлімпійські ігри стали такими популярними в сучасному світі?
Мабуть,тому що Олімпійські ігри ґрунтуються на комплексі ідеалів та принципів, якихмають дотримуватися люди, що організовують і беруть участь в Олімпійськихіграх. Цей комплекс ідеалів, що називається олімпізмом, пропагується не лишеспортсменами та офіційними особами, а й багатьма працівниками освіти, бізнесменамита організаціями, які підтримують ці принципи. Вони проголошуються в Олімпійськійхартії, що є основним документом Міжнародного олімпійського комітету(МОК).(табл..3.1-3.2)
Таблиця 3.1
Ігри Олімпіад№ Рік Місто Кількість країн учасників 1. 2. 1896 1900 Афіни Париж 14 24 245 1225 3. 1904 Сент-Луїс 13 689 4. 1908 Лондон 22 2035 5. 1912 Стокгольм 28 2547 6. 1916 Не проводилися 7. 1920 Антверпен 29 2678 8. 1924 Париж 44 3092 9. 1928 Амстердам 46 3014 10. 1932 Лос-Анджелес 37 1408 11. 1936 Берлін 49 4066 12. 1940 Не проводилися 13. 1944 Не проводилися 14. 1948 Лондон 58 4099 15. 1952 Гельсінкі 69 4925 16. 1956 Мельбурн 67 3184 17. 1960 Рим 83 5348 18. 1964 Токіо 93 5140 19. 1968 Мехіко 112 5530 20. 1972 Мюнхен 121 7123 21. 1976 Монреаль 92 6028 22. 1980 Москва 80 5217 23. 1984 Лос-Анджелес 140 6797 24. 1988 Сеул 159 8465 25. 1992 Барселона 169 9367 26. 1996 Атланта 197 10320 27. 2000 Сідней 199 10651 28. 2004 Афіни 202 10625 29. 2008 Пекін ЗО. 2012 Лондон
Таблиця 3.2
ЗимовіОлімпійські ігри№ Рік Місто Кількість країн учасників 1. 2. 1924 1928 Шамоні Санкт-Моріц 16 25 258 464 3. 1932 Лейк-Плесід 17 252 4. 1936 Гарміш-Партенкірхен 28 668 5. 1948 Санкт-Моріц 28 669 6. 1952 Осло ЗО 694 7. 1956 Кортіна д'Ампеццо 31 820 8. 1960 Скво-Веллі ЗО 665 9. 1964 Інсбрук 36 1091 10. 1968 Гренобль 37 1158 11. 1972 Сап поро 35 1006 12. 1976 Інсбрук 37 1123 13. 1980 Лейк-Плесід 37 1072 14. 1984 Сараєво 49 1274 15. 1988 Кал гар і 57 1423 16. 1992 Альбервіль 64 1801 17. 1994 Ліллехаммер 67 1739 18. 1998 Нагано 72 2302 19. 2002 Солт-Лейк-Сіті 77 2399 20. 2006 Турін 80 2508 21. 2010 Ванкувер ЗО. 2014 Сочі
ІсторіяОлімпійських ігор налічує проведення 25 Ігор Олімпіад і 20 зимових Олімпійськихігор. Тричі (у 1916, 1940, 1944) Олімпійські ігри не проводилися з причинисвітових війн. Найближчі ХХІХ Ігри Олімпіади в Пекіні (Китай) відбудуться у2008 році, а за ними в 2010 році ХХІ зимові Олімпійські ігри — у Ванкувері(Канада).
/>
Пекін, 2008 Ванкувер, 2010
Рисунок 3.1Емблеми олімпіад 2008-2010 років 3.2 Міжнародні спортивні федерації
Кожнимвидом спорту на Олімпійських іграх керує Міжнародна спортивна федерація(МСФ).Федерації встановлюють і контролюють правила у своїх видах спорту. Кожна МСФ єсамостійною та незалежною. МОК надає право проведення змагань з видів спорту впрограмах Ігор Олімпіад 28 міжнародним федераціям, а в програмах зимовихОлімпійських ігор — семи.
Першіміжнародніспортивні федерації були організовані ще у XIX столітті до створення МОК,наприклад Міжнародна федерація гімнастики (1881 р.), Міжнародний союзковзанярів, Міжнародний союз веслярських товариств (1892 р.).
Міжнародніспортивні федерації:
забезпечують розвиток своїх видів спорту в усьому світі;
сприяють досягненню мети, проголошеної Олімпійською хартією;
встановлюють критерії відбору учасників Олімпійських ігор;
здійснюють нагляд за технічним контролем і керівництвом своїмивидами спорту на Олімпійських іграх;
забезпечують технічну допомогу програмам Олімпійськоїсолідарності.
Національніолімпійські комітети
Кожнакраїна, яка бере участь в Олімпійських іграх, має Національний олімпійськийкомітет (НОК). Кожен НОК розвиває і захищає олімпійський рух у своїй країні:
Іпропагує основні принципи олімпійського руху засобами освіти,
національних олімпійських академій, культурних програм тощо;
заохочує розвиток спорту на всіх рівнях;
вживає запобіжних заходів щодо проявів будь-яких форм шахрайства,дискримінації та насильства у спорті;
запобігає вживанню речовин і здійсненню процедур, забороненихВсесвітньою Антидопінговою Агенцією (ВАДА);
представляє свої країни на Олімпійських іграх.
Національніолімпійські комітети утворюють п'ять континентальних асоціацій:
Асоціація європейських олімпійських комітетів;
Асоціація національних олімпійських комітетів Африки;
Олімпійська рада Азії;
Панамериканська спортивна організація — Північна і ПівденнаАмерика;
Національні олімпійські комітети Океанії.
/>
Рисунок 3.2.Емблема Асоціації
Найбільшзначними спортивними заходами, що проводяться цими організаціями, є регіональніігри, ідея проведення яких належить П'єру де Кубертену і бере свої витоки зісторії олімпійського руху Стародавньої Греції. Достеменно відомо, що вСтародавній Греції поряд з Олімпійськими іграми, значною популярністюкористувались різні регіональні ігри: Істмійські, Немейські та Піфійські.
НОКвиставили команди своїх країн на європейських Олімпійських іграх 2004 року вАфінах: Європа —48, Азія — 45, Америка — 42, Африка — 53, Австралія та Океанія— 14.
Олімпійськасолідарність
МетаОлімпійської солідарності полягає в організації допомоги національнимолімпійським комітетам, які визнані МОК, зокрема тим, що мають найбільшупотребу в ній. Ця допомога набуває форми програм, які розробляються МОК спільноз національними олімпійськими комітетами:
підготовка НОК до Олімпійських ігор та участі в них;
олімпійські стипендії для атлетів і тренерів;
підтримка командних видів спорту;
розвиток молоді;
підготовка до регіональних і континентальних ігор;
розвиток національної системи підготовки;
розвиток напрямів спортивної медицини,
збереження навколишнього довкілля, масового спорту;
проведення культурних, освітніх та наукових заходів у сферіолімпійського спорту.
/>
Рисунок 3.3Емблема олімпійської солідарності
Розділ 4 Факельна естафета
Олімпійськийрух в нашому дослідженні представлен факельними естафетами. 4.1 Факельнаестафета в Торіно
Ранішефакельна естафета проходила по території Італії при проведенні Ігор 1956 роківв Кортину д'Ампеццо і в 1960 році — при проведенні Ігор в Римі.
27 листопада2005 року після запалювання вогню в Священному гаї храму Гери в Олімпіїфакельна естафета прошла по території Греції і 6 грудня 2005 року післяподорожі по Адріатичному морю прибула на територію Італії.
Подальшідва місяці Олімпійський вогонь прошел по містах країни по маршруту: Рим,Палермо, Неаполь, Трієста.
/>
Рисунок 4.1 Маршрут факельної естафети по території Італії
8 грудня2005 року Олімпійський вогонь був освячений Папою Римським Бенедиктом XVI. 18грудня факельна естафета прибула до Генуї, 5 січня в Барі.
Даліфакельна естафета прошла по території Військової академії в Модене (14 січня),по Великому каналу Венеції (17 січня) і ряду інших міст.
10 лютого2006 року Олімпійський вогонь прибув в Торіно. На останніх етапах естафети вній взяли участь найбільш відомі італійські спортсмени. За рухом Олімпійськоговогню спостерігали понад 10000 глядачів.
Однимз найурочистіших моментів на церемонії відкриття XX зимових Олімпійських ігор2006 років був момент запалювання вогню в Олімпійській чаші — символу світу,братерства і Ігор.
Етойчесть була удостоєна 37- літня мати двох дітей, власниця 10 Олімпійськихвинагород, 23 винагород різної гідності, отриманих на Чемпіонатах світу,багатократна Олімпійська чемпіонка на змаганнях по лижному спорту — СтефаніяБельмондо.
/>
Рисунок 4.2 Олімпійськийфакел XX Зимових Олімпійських
Ігор 2006 років
Факел
Нарізних етапах факельної естафети в ній взяли участь атлети, велосипедисти,наїзники, лижники, бобслей, каноїсти і навіть гондольєри.
Уруках спортсменів був алюмінієвий факел, вагою біля 2-х кг, створенийпроектувальниками з інноваційною внутрішньою системою згорання, створюючийфантастичний ефект невагомості і здатний горіти навіть за будь-якихнесприятливих кліматичних умов (сильний вітер, дощ або сніг) полум'ям якеохоплювало його вершину. 4.2 Факельна естафета Солт-Лейк-Ситі
Зтравня 1999 року НОК США і Організаційний комітет Олімпійських ігор приступилидо детальної розробки маршруту факельної естафети XIX зимових Олімпійських ігор2002 роки, яка повинна була пройти по території країни. Маршрут факельної естафети(у листопаді 2001 року в Олімпії був засвічений Олімпійський вогонь) повиненбув пройти по п'яти областях 46 штатів протягом 65 днів, здолавши відстань в21725 км. або 13500 миль (церемонія відкриття Ігор відбулася 8 лютого 2002року).
Прицьому маршрут факельної естафети повинен був пройти по 300 містам США, депротягом дня (у кожному місті) проходили урочисті зустрічі факелоносцев(опівдні і увечері).
Уфакельній естафеті повинні взяти участь понад 12000 атлетів, вибраних серед 96національних спортивних федерацій і союзів на конкурсній основі серед 125000кандидатів. У жовтні 2000 року і в березні 2001 року були проведенівипробування маршруту факельної естафети. У групі супроводу під час випробуваньбуло 17 транспортних одиниць, а при проведенні факельної естафети — 50 (штатгрупи — 150 чоловік). Ці події були широко висвітлені в ЗМІ.
Прирозробці маршруту факельної естафети організатори Ігор врахували досвід їїпроведення на Іграх 1996 років (Атланта, США), 1998 років (Нагано, Японія), і2000 років (Сідней, Австралія).
Основнагрупа, яка взяла участь в розробці деталей маршруту факельної естафети потериторії США, складалася з 2-х провідних фахівців і 3-х помічників членівОргкомітету Ігор (ОКОЇ) 2002, а також з 20 чоловік групи підтримки, представниківміста Солт-Лейк-Ситі. Ця група постійно координувала свої дії з представникамиміст, по яких пролягав маршрут факельної естафети. Були враховані і питаннябезпеки руху естафети на всьому її протязі.
Уподальшому після подій 11 вересня 2001 року були прийняті крутіші заходибезпеки по всьому маршруту руху Олімпійського вогню.
ЖителямСША через ЗМІ про маршрут факельної естафети було оголошено 4 грудня 2001 року.
Основніетапи факельної естафети:
· Білий дім і Пентагон;
· Статуя Свободи і міст «Золотих воріт»;
· Пам'ятники і національні парки;
· Лижні курорти.
Рухфакельної естафети проходило з використанням таких транспортних засобів яклітак і повітряна куля, поїзд, автомобіль і велосипед, катер і каное. Де б невідбувалися події, вогонь факельної естафети був постійно забезпеченийцілодобовою охороною.
Навсіх етапах факельної естафети її учасників привітно зустрічали жителі всіхнаселених пунктів країни, по яких проходила естафета. У руках жителів були інаціональні прапори, і емблема Ігор, і талісман. Серед жителів, які віталифакелоносцев, були і дорослі, і діти, люди різних професій і соціальних груп,різних національностей і рас, атеїсти і віруючі. Це було національне святокраїни.
/>
Рисунок 4.3 Олімпійськийфакел XIX Зимових
Олімпійських Ігор2002 роки
4 лютогоОлімпійський вогонь прибув в штат Юту, штат гірських масивів і красивих озер. УСолт-Лейк-Ситі в місто-організатор XIX зимових Олімпійських Ігор факельнаестафета прибула 7 лютого 2002 року. На урочистій зустрічі учасників факельноїестафети, все хто був присутній на церемонії, пригадали про тих, хто загинуввід рук терористів 11 вересня 2001 року.
Підчас урочистого відкриття Ігор 8 лютого 2002 року факельна естафета завершиласязапалюванням вогню в Олімпійській чаші центральної спортивної арениСолт-Лейк-Ситі.
Витратабюджету на виконання програми факельної естафети в лютому 2000 року склала 25млн. доларів. Головними інвесторами цієї програми виступили компанії«Coca-Cola» і «Шевроле», забезпечивши 2/3 бюджету. Окрім цього фінансовупідтримку організаторам Ігор надали компанії авіаліній «Дельта» і «AT&T»,банки і спортивні організації США
Висновки
Всебічнийаналіз розвитку олімпізму в нашій країні дає всі підстави твердити про йогопотужний і наступальний рух. Якщо вдатися до цифрових показників, то помітимо,що лише за 15 років від дня створення Національного олімпійського комітетуУкраїни, або лише за три літні і три зимові Олімпіади, Україна має майже такіздобутки у медалях, які досягли за сто років участі в Олімпійських іграхАвстрія, Аргентина, Чехія, Єгипет, Португалія, Іспанія, Греція, Норвегія,Канада й інші країни.
Близькодесяти діячів українського олімпійського руху нагороджені найвищими відзнакамиМіжнародного Олімпійського Комітету. Двоє наших земляків — члени МОК, до 40осіб у керівних органах Міжнародних спортивних федерацій.
Україназа 15 років участі у засіданнях МОК неодноразово виступала з конструктивнимипропозиціями, спрямованими на пожвавлення олімпійського руху у світі. Нашукраїну відвідують високі посадові особи МОК та інших Міжнародних спортивнихорганізацій. Тут проводяться масштабні різнопланові заходи всесвітнього рівня.
НапередодніОлімпійських ігор у Атланті один з оглядачів, прогнозуючи остаточний розподілмісць, назвав Україну «темною конячкою», яка може посунути назад такзваних фаворитів. І не помилився.
Вінже, напередодні Афінської Олімпіади, маючи на руках підсумки Олімпіади вСіднеї, де ми припустилися багатьох помилок, писав, що такі пострадянськідержави, як Україна, котра жила ніби-то старим багажем, можуть розраховувати намісця лише у третій десятці. Коли ж стали відомі остаточні результати виступів,цей спеціаліст визнав, що знову помилився. На цей раз говорив про існування такзваного «українського парадоксу». В чому він полягає, розшифруваннями не одержали.
Нанаше глибоке переконання, весь «парадокс» полягає у великомупраце-любстві наших людей, їхньому бажанні жити і бути не гіршими від тих, хтонаселяє так званий цивілізований світ.
Можнатільки позаздрити тій силі й енергії, яка з'являється у нашого народу, якийпіднявся з колін і розбудовує власну державу на свій розсуд для майбутніхпоколінь.
Подальшаісторія олімпійського руху в Україні обіцяє бути не менш захоплюючою.
Список використаних джерел
1. А. Суник, Российский спорт и олимпийское движение на рубеже XIX—XXвеков, М., 2001;
2. Б. Базунов «Эстафета олимпийского огня»; Москва 1990.
3. Базунов Б. А., Боги стадионов Эллады, М., 2002;
4. Базунов Б. Эстафета олимпийского огня; Москва 1990.
5. Барвинский В., Вилинский С. Рождено Олимпиадой; Москва 1985.
6. Власов Р.М. Робота над собою. – М., 1999.
7. Все о спорте. — Москва, 1988.
8. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта; Москва 1987.
9. Павлов С.П. Олимпийская энциклопедия. – М., 1990.
10. ПолитикаОлимпиад. Коллекция фактов — Washington Profile, 11 апреля2008 года.(рус.)
11. Сергей Арутунян. Олимпийская политика.Спорт-ревю, № 17 (412), 25 апреля-1 мая 2008
12. СергейШилов. Спартакиада. Лучшие из лучших —«Великая эпоха», 20 апреля 2008 года.
13. Шанин Ю. От эллинов до наших дней; Москва 1995.
14. Штейнбах В. Л. Век олимпийский, в 2-х томах, М., 2002.
15. Энциклопедический словарь юного спортсмена. — Москва, 1996.
16. Ю. Бойков. PR-кампанииОлимпийских игр на сайте pr-club.com.
17. Юрий Теппер.Олимпийские метаморфозы. — «Отечественные записки»,2006, № 6
Додаток А
Талісмани літніхолімпійських ігор
/>
Талісмани зимовихолімпійських ігор
/>Додаток Б
Годы и места проведения
Игры
Год
Город
Страна
Количество
Количество
стран-участниц
спортсменов-участников
спортивных дисциплин
видов спорта
I
1924
Шамони
/> Франция 16 280 14 4
II
1928
Санкт-Мориц
/> Швейцария 25 464 14 4
III
1932
Лейк-Плэсид
/> США 17 252 14 4
IV
1936
Гармиш-Партенкирхен
/> Германия 28 646 17 4
—(1)
1940
Гармиш-Партенкирхен
/> Германия
—(1)
1944
Кортина д'Ампеццо
/> Италия
V
1948
Санкт-Мориц
/> Швейцария 28 669 22 4
VI
1952
Осло
/> Норвегия 30 694 22 4
VII
1956
Кортина д'Ампеццо
/> Италия 32 821 24 4
VIII
1960
Скво-Вэлли
/> США 30 665 27
4(2)
IX
1964
Инсбрук
/> Австрия 36 1091 34
6(3)
X
1968
Гренобль
/> Франция 37 1158 35 6
XI
1972
Саппоро
/> Япония 35 1006 35 6
XII
1976
Инсбрук
/> Австрия(4) 37 1123 37 6
XIII
1980
Лейк-Плэсид
/> США 37 1072 38 6
XIV
1984
Сараево
/> Югославия 49 1272 39 6
XV
1988
Калгари
/> Канада 57 1423 46 6
XVI
1992
Альбервиль
/> Франция 64 1801 57 6
XVII
1994(5)
Лиллехаммер
/> Норвегия 67 1739 61 6
XVIII
1998
Нагано
/> Япония 72 2302 68
7(6)
XIX
2002
Солт-Лейк-Сити
/> США 77 2399 78 7
XX
2006
Турин
/> Италия
80 2508 84 7
XXI
2010
Ванкувер
/> Канада 82 86 7
Додаток В
/>
Літні олімпійськіігри
/>
Зимні олімпійськіігри