Зміст
Вступ
1. Гігієна фізичної культури – предмет, задачі іметоди
2. Основи гігієни фізичної культури
2.1. Особиста гігієна
2.2. Раціональне харчування
2.3. Закалювання
3. Гігієничні основи фізичної культури й спорту навиробництві
Висновок
Література
Вступ
Увизначенні стратегії й тактики реалізації завдань оздоровчої спрямованостінеобхідно з усією виразністю розуміти, що успішне рішення проблеми здоров'япідростаючого покоління можливо тільки в тому випадку, коли людин поряд ізправильною й достатньою по обсязі й інтенсивності руховою активністю будесистематично виконувати й інші шість заповідей збереження здоров'я (по М.Кенлехнеру): правильно дихати, правильно пити, правильно є, правильнорозслаблюватися, правильно берегтися, правильно думати.
Дотриманняцих або подібних принципів і правил мав на увазі й Н.А. Семашко, колизатверджував, що для зміцнення здоров'я людина повинен займатися фізичноюкультурою 24 години на добу.[1] А дляцього він повинен хотіти це робити, знати, як правильно це робити, умілореалізовувати свої потреби й знання в практичній діяльності в процесісамозроблений ствования. Рішення цих найважливіших завдань і повинне бутиголовним змістом уроків фізичної культури й гігієни.
Основнимизавданнями сучасної гігієни є наукова розробка основ попереджувального йпоточного санітарного нагляду, санітарного законодавства, обґрунтуваннягігієнічних заходів щодо охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умовпраці й відпочинку, охорона здоров'я дітей і підлітків, участь у розробцігігієнічних основ раціонального харчування, а також санітарна експертиза якостіхарчових продуктів і предметів побутового побуту.
Знаннягігієни необхідно для правильного рішення питань по попередженню захворювань,підвищення працездатності й опірності організму до несприятливих впливівнавколишнього середовища.
Науковоюосновою гігієни служить розробка гігієнічних нормативів — гранично припустимихконцентрацій і рівнів, орієнтовних безпечних рівнів впливу (ПДК, ПДУ, ВЗУВШИ йін.) для повітря населених місць і промислових підприємств, води, продуктівхарчування, одягу й взуття з метою створення найбільш сприятливих умов длязбереження здоров'я й попередження захворювань, забезпечення високої працездатностій збільшення тривалості життя.[2]
1.Гігієнафізичної культури — предмет, завдання й методи
Гігієна(hygieinos) — область медичної науки про збереження й поліпшення здоров'яшляхом проведення попереджувальних заходів. Вона вивчає вплив умов життя йпраці на здоров'я людини й розробляє заходу щодо профілактики захворювань.
Наорганізм людини можуть впливати різні фактори зовнішнього середовища: [3]
§ Хімічні — хімічні елементи й з'єднання, що перебувають уповітрі, воді, ґрунті, їжі.
§ Фізичні — температура, вологість і тиск повітря, радіація,вібрація, шум і т.п.
§ Біологічні — мікроорганізми, гельмінти, гриби.
§ Соціальні фактори — характер трудової діяльності,харчування, житло-побутові умови й ін.
Залежновід розв'язуваних завдань гігієнічна наука використовує різноманітні методи.Вони використовуються для гігієнічної оцінки факторів навколишнього середовища.До них ставляться санітарне обстеження й опис, фізичні, хімічні й біологічніметоди санітарної експертизи.
Методисанітарного опису й обстеження дозволяють виявити загальні стани окремих груп абонаселених пунктів. При цьому залучаються статистичні й демографічні показники вдосліджуваному районі й робляться загальні висновки про стан здоров'я населенняй факторах, що впливають на нього.
Длявизначення кількісних характеристик середовища, і її властивостейвикористовуються фізичні, хімічні, біологічні методи дослідження.
Длявивчення впливу навколишнього середовища на організм людини використовуютьсяфізіолого-біологічні, клінічні, антропометричні, експериментальні методи. Принеобхідності встановити вплив середовища на здоров'я колективу користуютьсясанітарно-статистичним методом.
Практичнеперетворення в життя гігієнічних нормативів, правил і заходів називаєтьсясанітарією. Досягнення гігієни впроваджуються шляхом суспільно-гігієнічнихзаходів. Із цією метою розробляються різні санітарні правила й норми. Дляефективного використання досягнень гігієни необхідно, що б кожна людинарозуміла їхнє значення. У зв'язку із цим величезна роль належить санітарнійосвіті.
Залежновід предмета вивчення гігієнічна наука підрозділяється на:[4]
1. Гігієну навколишнього середовища
2. Гігієну харчування й здоров'я
3. Гігієну праці
4. Соціальну гігієну.
2. Основи гігієнифізичної культури
Гігієна –наука про збереження й зміцнення здоров'я людини. Її головне завдання –вивчення впливу умов життя й праці на здоров'я людей, попередження захворювань,забезпечення оптимальних умов існування людини, збереження здоров'я йдовголіття.[5]
Молодіфахівці, що закінчили Вузи, повинні добре знати основні положення особистої йсуспільної гігієни й уміло застосовувати їх у побуті, навчанні, на виробництві,при організації різних заходів щодо масової фізичної культури й спорту в умовахпрофесійної діяльності.
Однієї ізпрофільних гігієнічних дисциплін є гігієна фізичної культури й спорту. Вонавивчає взаємодію організму займающіхся фізичною культурою й спортом іззовнішнім середовищем. Ціль такого вивчення — розробка гігієнічних нормативів,вимог і заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, підвищення працездатності йдосягнення високих спортивних результатів.
2.1 Особиста гігієна
Особистагігієна містить у собі: раціональний добовий режим, догляд за тілом іпорожниною рота, гігієну одягу й взуття. Особливо воно важливо для студентів,тому що строге їхнє дотримання сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумовоїй фізичної працездатності й служить заставою спортивних досягнень.
Раціональнийдобовий режим створює оптимальні умови для діяльності й відновлення організму.В основі його лежить ритмічне й правильне чергування праці й відпочинку й іншихвидів діяльності.
Добовийрежим повинен ґрунтуватися на законах про біологічні ритми. При правильному йстрого дотримуваному добовому режимі дня виробляється певний ритмфункціонування організму, у результаті чого студенти можуть у певний часнайбільше ефективно виконувати конкретні види робіт.
Основніправила організації добового режиму: підйом у те саме час;[6]
ВиконанняУГГ і процедур, що гартують;
Прийомуїжі до те саме часу, не менш 3 разів у день (краще 4 — 5 разів у день);
Самостійнізаняття по навчальних дисциплінах в одне й теж час;
Не рідше 3- 5 рази в тиждень по 1,5 — 2 ч. заняття фізичними вправами й спортом зоптимальним фізичним навантаженням;
Виконанняв паузах навчальної діяльності (3 — 5 хв) і фізичних вправ;
Щоденнеперебування на свіжому повітрі (1,5 — 2 ч);
Повноціннийсон (не менш 8 ч) із засипанням і пробудженням в одне й теж час.
Догляд затілом. Гігієна тіла сприяє правильній життєдіяльності організму, сприяєполіпшенню обміну речовин, кровообігу, травлення, подиху, розвитку фізичних ірозумових здатностей людини. Від стану шкірного покриву залежить здоров'ялюдини, його працездатність, опірність різним захворюванням. Догляд за тіломмістить у собі щоденний догляд за шкірою всього тіла, догляд за волоссями,догляд за порожниною рота й зубами.[7]
Гігієнаодягу й взуття. Спортивний одяг повинна відповідати вимогам, пропонованимспецифікою занять і правилами змагань різних видів спорту. Вона повинна бути поможливості легкої й не стискувати рухів.
Якправило, спортивний одяг виготовляється з еластичних тканин з високоюповітропроникністю, добре вбираючий піт і сприятливих його швидкому випару.Спортивне взуття повинна бути легкої, еластичної й добре вентильованої. [8]
Необхідно,щоб і теплозащитные й водотривкі властивості відповідали погодним умовам.Найкраще цим вимогам відповідає взуття з натуральної шкіри, що має малутеплопроводимость, гарну еластичність, а так що само володіє здатністю зберігатиформу після намокання
2.2 Раціональне харчування
Раціональнехарчування, побудоване на наукових основах, забезпечує правильний ріст іформування організму, сприяє збереженню здоров'я, високої розумової й фізичноїпрацездатності й продовженню творчого довголіття. Для людей, що займаютьсяфізичною культурою й спортом, раціональне харчування сприяє підвищеннюпрацездатності, найшвидшому відновленню після стомлення й досягненню високихспортивних результатів.
Гігієнічнівимоги до їжі. Їжа являє собою певну комбінацію продуктів харчування, щоскладаються з білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей і води.Основні гігієнічні вимоги, пропоновані до їжі наступні:[9]
1. оптимальна кількість, що відповідає енергетичним витратамлюдини, у процесі життєдіяльності;
2. повноцінна якість, тобто включення всіх необхіднихживильних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних солей),збалансованих в оптимальних пропорціях;
3. розмаїтість і наявність різних продуктів тваринного йрослинного походження;
4. гарна засвоюваність, приємний смак, захід і зовнішнійвигляд;
5. доброякісність і нешкідливість.
Енерговитратиорганізму виражаються в кілокалоріях (ккал). У цих же одиницях позначається йенергетична цінність їжі. Підвищення активності відсотків обміну речовин іенергії при виконанні різної, головним чином м'язової, діяльності є вирішальнимчинником при визначенні добової витрати енергії. Ніж інтенсивніше виконуванафізична робота, тим вище енерговитрати. Розумовий або повністю автоматизованапраця вимагає невеликих витрат енергії.
Прирозрахунку калорійності їжі і її складу в добу можна користуватися данимитаблиці 1.[10]
Таблиця 1.Склад і калорійність харчових раціонів для спортсменів у добу, г на 1 кг маси тіла.Найбільш масові види спорту Білки Жири Вуглеводи Калорійність ккал Гімнастика 2.1-2.4 1.5-1.6 8.3-9.0 60-62 Легка атлетика: Біг на короткі, средн. дист., стрибки, метання 2.4-2.5 1.7-1.8 9.5-10.0 65-70 Біг на довгі дистанц., спортивна ходьба 2.0-2.3 2.0-2.1 10.0-11.5 70-60 Марафон 2.4-2.5 2.1-2.3 11.0-13.0 75-85 Плавання 2.1-2.3 2.0-2.1 9.5-10.0 65-70 Важка атлетика, атлетична г-ка 2.4-2.5 2.0-2.3 10.0-11.0 70-75 Футбол і хокей 2.3-2.4 1.8-1.9 9.0-10.0 62-65 Баскетбол, волейбол 2.1-2.3 1.7-1.8 9.0-10.0 62-65 Лижний спорт, короткі дистанції 2.0-2.1 1.9-2.0 9.5-10.0 65-70 Довгі дистанції 2.1-2.3 2.0-2.1 10.5-11.0 70-73
Вітаміни внеобхідній кількості обов'язково повинні бути присутнім у раціоні спортсменів іфізкультурників. Під час виконання інтенсивної м'язової роботи у зв'язку зпідвищенням обміну речовин потреба у вітамінах зростає. Задовольняти потребаорганізму у вітамінах потрібно, насамперед, за рахунок уживання натуральнихпродуктів. У випадку їхньої недостачі рекомендується приймати вітамінніконцентрати із природних продуктів (настій шипшини й ін.) синтетичнихпрепаратів (“Аэровит”, “Ундевит” і ін.).
Ухарчуванні спортсмена, поряд зі звичайними харчовими речовинами, можуть бутивикористані різні живильні суміші й продукти підвищеної біологічної цінності.
У добовомурежимі варто встановлювати й строго дотримуватися певного часу для прийому їжі,що сприяє її кращому переварюванню й засвоєнню. Приймати їжу треба за 2-2.5 годдо тренування й через 30-40 мін. після її закінчення.
Харчуватисякраще 4 рази в день: сніданок – 7 – 7.30, обід – 13.00 – 14.00, полуденок –16.00 – 17.00, вечеря – 20.00 – 20.30. можна обмежитися й триразовимхарчуванням.[11]
Зразковийрозподіл калорійності добового раціону харчування. сніданок обід полуденок вечеря Чотириразове харчування 35-40 30-35 5 25-30 Триразове харчування 40 35 - 25
Приприйманні їжі вся увага варто приділяти їжі.
Відволіканнявід їжі приводять до порушення травлення й засвоєння їжі. Під час їжі не можнаквапитися. Їжа повинна завжди добре пережовуватися.2.3 Загартовування
Загартовування- система заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до різнихвпливів навколишнього середовища (холоду, тепла, сонячної радіації, зниженнюатмосферного тиску).
Систематичнезастосування процедур, що гартують, знижує число простудних захворювань в 2 — 5разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їх. Загартовування сприяєпідвищенню фізичної й розумової працездатності, поліпшує кровообіг, підвищуєтонус ЦНС, нормалізує обмін речовин, допомагає виробити раціональнийгігієнічний режим.[12]
Приступатидо загартовування можна практично в будь-якому віці, попередньо порадившись ізлікарем. Він не тільки перевірить стан здоров'я, але й допоможе визначити формупроцедур, що гартують, і їхнє дозування. Установлено наступні гігієнічніпринципи загартовування: систематичність вимагає регулярного, щоденноговиконання процедур, що гартують. Тривалі перерви в загартовуванні ведуть доослаблення або повної втрати придбаних захисних реакцій. Звичайно через 2 — 3тижні після припинення процедур стійкість організму до фактора, що гартує,знижується; поступове й послідовне збільшення дозування процедур. При виборідозування й форм проведення загартовування необхідно враховувати індивідуальніособливості людини (вік, стан здоров'я й ін.), оскільки реакція організму назагартовування в різних людей неоднакова;
Розмаїтістьзасобів і форм забезпечує всебічне загартовування. Як правило, стійкістьорганізму підвищується тільки до того подразника, впливу якого він багаторазовопіддавався. Так, повторний вплив холоду виробляє стійкість організму лише дохолоду, повторна дія тепла, навпаки до тепла.
От чомунеобхідне використання різноманітних форм загартовування.[13]
Активнийрежим, тобто виконувати під час процедур які-небудь фізичні вправи;
Сполученнязагальних і місцевих процедур: місцеві процедури роблять менш сильна дія, чимзагальні. Але якщо вміло піддавати впливу різних температур найбільш чутливі доохолодження ділянки тіла — ступні ніг, горло, шию, можна домогтися ефекту й примісцевому загартовуванні;
Самоконтроль.Показниками правильного проведеного загартовування і його позитивного ефекту єміцний сон, гарний апетит, поліпшення самопочуття, підвищення працездатності йт.п. Безсоння, дратівливість, зниження апетиту й працездатності вказують нанеправильне проведення загартовування. У цих випадках необхідно звернутися долікаря й змінити форму проведення й дозування процедур.
/>/>3. Гігієнічніоснови фізичної культури й спорту на виробництві
В Україніоздоровча спрямованість фізичної культури обумовлює її зв'язок з різнимисторонами життя й діяльності людини, у тому числі з роботою на виробництві, дезаняття фізичними вправами, підібраними з урахуванням особливостей трудовихпроцесів, відіграють важливу роль не тільки в гігієнічному відношенні, але й упідвищенні продуктивності праці.
Форми йметоди занять фізичною культурою на виробництві можуть бути різними залежно відтого, де вони виробляються – безпосередньо на підприємстві або на спортивнихспорудженнях у позаслужбовий час. З погляду гігієни заслуговують на особливуувагу заняття в робочих приміщеннях. При їхньому поводженні необхіднозабезпечити задовільний санітарний стан цих приміщень і вибрати комплексфізичних вправ, що на даному промисловому підприємстві робить найбільшоздоровча дія й підвищує працездатність. Організація занять фізичною культуроюна виробництві вимагає знань гігієни й фізіології праці.[14]
Гігієнічнізаходи на виробництві спрямовані не тільки на оздоровлення навколишньогосередовища, але й на раціоналізацію й полегшення трудових процесів з поглядуфізіології праці. Створюються умови, найбільш сприятливі для нормальногофункціонального стану організму при виконання тої або іншої роботи. Для цьогоорганізується правильний режим праці й відпочинку, раціональне й зручні робочемісце й поза, усуваються змушене, одноманітне положення тіла, перенапругаокремих органів і систем, значні статичні зусилля. Цим досягається попередженнястомлення, окремих захворювань, виробничих травм і підвищується працездатністьі продуктивність праці. На додаток до цього використовуються деякі допоміжнізасоби підвищення працездатності й охорони здоров'я, у числі яких важливе місцезаймає фізична культура.
При організаціїпрофілактичних заходів необхідно враховувати характер праця, що може бутипереважно фізичним або розумовим. У тім і іншому випадку вивчають особливостітрудової діяльності, що впливають на хід фізіологічних процесів в організмі йвизначальному ступені труднощі роботи, можливі негативні наслідки для здоров'яй необхідні профілактичні заходи.
Науково-технічнийпрогрес у різних галузях народного господарства підвищує вимоги до розвиткурозумових і фізичних здатностей робітників та службовців. У системі науковоїорганізації праці фізична культура повинна займати певне місце як факторполіпшення здоров'я трудящих, боротьби із професійними вредностями, підвищенняпрацездатності людини й продуктивності праці.
Напідприємствах і в установах роботу в області фізичної культури й спортуочолюють колективи фізичної культури, які організують і розвивають масовуфізкультурну роботу, утягують трудящих у добровільні спортивні суспільства,створюють групи для занять фізкультурою з особами старшого віку, організують туристичніпоходи й т.д. Робота колективу фізичної культури протікає в безпосередньомуконтакті з медико-санітарною частиною підприємства для більше правильноїорганізації занять фізичною культурою й спортом з медичної сторони, забезпечуєпідвищення працездатності, оздоровчого ефекту.
Для цьогопотрібно знать характер виробничої роботи. Тому що кожна професія має своїособливості, з якими потрібно вважатися при виборі найбільш корисних у цьомувипадку засобів і методів фізичної культури й спорту. Наприклад, дляпрацівників розумової праці й осіб, що ставляться до категорії так званихсидячих професій, робота яких пов'язана зі змушеною певною позою й тривалоюстатичною напругою. Найбільш корисними будуть види занять, що відрізняютьсявисокою динамічністю й проводимые на відкритому повітрі. Для робітників, працяяких характеризується великим м'язовим навантаженням і супроводжується високимиенергетичними витратами, рекомендується заняття більше легкими фізичнимивправами. Робітником, які піддаються впливу пилу й шкідливих газів, доцільнозайматися плаванням, веслуванням, лижним і ковзанярським спортом, що поліпшуютьфункції подиху й кровообігу. Особам, що працюють у холодну пору року навідкритому повітрі або в приміщеннях зі зниженою температурою повітря, не слідзайматися зимовими видами спорту.
Особливемісце в системі занять фізичною культурою робітників та службовців займаєвиробнича гімнастика — комплекс фізичних вправ, виконуваних у перервах упроцесі роботи безпосередньо в робочих приміщеннях.
Фізіологічнасутність її заснована на феномені И.М. Сєченова, що показало, що спокій незавжди є кращою формою відпочинку. Працездатність однієї руки відновлюєтьсяшвидше, якщо під час відпочинку працює інша рука. Цей феномен і послуживприводом до розвитку активного відпочинку, що широко використовується у формівиробничої гімнастики. Вона показана при фізичній і розумовій праці й сприяєзняттю виниклого стомлення, відновленню сил, поліпшенню самопочуття йпідвищенню працездатності.
Першимзавданням лікаря підприємства й методиста по фізичній культурі при організаціївиробничої гімнастики є вибір місця для занять.[15] Найбільш зручним по простоті організаціїзанять і економії на них часу є проведення физкультпауз безпосередньо наробочому місці, у проходах і т.д. Щоб з'ясувати, чи можливо це, проводятьсанітарне обстеження робочих приміщень. Рекомендується вибирати для проведеннявиробничої гімнастики місця, де повітря більше чистий, використовувати вікна йкватирки для провітрювання приміщень.
Іншимзавданням є вивчення характеру трудових процесів.[16] З'ясовують робочу позу, ступіньнервово-психічної й м'язової напруги, наявність механізації й автоматизаціївиробничих процесів, дистанційного керування й т.д. На цій основі підбираютьсятакі комплекси фізичних вправ, які б впливали на стан певних функцій і системорганізму. Перед початком занять виробничою гімнастикою працюючі проходятьпервинний лікарський огляд для визначення можливості допуску їх до занять.Надалі здійснюється поточний лікарський контроль за що займаються.
Висновок
Значногорозквіту гігієна досягла в наші дні. У цей час у країні існує ціла системагігієнічних установ різного типу: науково-дослідні інститути,санітарно-гігієнічні лабораторії, санітарно-епідеміологічні станції.
Впровадженняв життя гігієнічних вимог здійснюється шляхом санітарного, тобто спрямованогона оздоровлення законодавства, санітарного нагляду, санітарної освіти.
По своїйприроді гігієна — наука попереджувальне, головне її завдання — запобігтишкідливому впливу на організм людини яких-небудь несприятливих факторів.
Важливимрозділом гігієнічної роботи є диспансеризація. Так називається активнеспостереження медичних працівників за здоров'ям різних груп практично здоровихлюдей з метою попередження або своєчасного виявлення в них захворювань інапрямку їх якщо буде потреба на лікування, не чекаючи, поки людина відчує себехворим і звернеться за медичною допомогою. Зокрема, диспансеризація проводитьсясеред дітей, що готуються до надходження в школу. Профілактичний огляд дітейрізними фахівцями — педіатрами, окулістами, отоларингологами, психоневрологамий іншими лікарями проводиться для того, щоб вчасно виявити можливі відхилення встані здоров'я дітей і до моменту надходження в школу повністю їх вилікувати,інакше нездоров'я перешкодить їм успішно вчитися.
Державапіклується про здоров'я громадян, про створення найкращих умов для їхньогожиття, праці, побуту. Підкреслюється, що дбайливе відношення до свого здоров'яй здоров'я інших членів суспільства є обов'язком кожного громадянина нашоїкраїни. І це зовсім справедливо. Справа в тому, що створювані державоюсприятливі умови для життя людей самі по собі ще не можуть забезпечити високогорівня їхнього здоров'я. Важливо те, як самі громадяни ставляться до свогоздоров'я, чи володіють вони санітарною культурою, необхідними гігієнічниминавичками. Що з того, наприклад, що людина працює в чистому, добревентильованому й добре освітленому приміщенні, що на цьому підприємствіправильно організоване харчування працюючих і т.д., якщо ця людина не вважає занеобхідне чистити зуби, стежити за чистотою тіла й одягу, дотримуватиправильного режиму праці й відпочинку, уникати таких шкідливих речовин, якалкоголь і нікотин.
Особливоблизькі гігієні дві інші науки про людину — анатомія й фізіологія. Анатоміявивчає будову й форму тіла, окремих органів і тканин; фізіологія — життєдіяльність організму в цілому, а також окремих органів і їхніх систем.
При цьомувідомості, що добуваються різними іншими науками, гигиенисты оцінюють у світлізнань про людину, одержуваних анатомією й фізіологією.
Література
1. Волинська Е.В.Гігієнічні основи здоров'я: Методичний посібник. — Липецк: Изд-У ЛГПИ, 2000.
2. Лаптєв А.П.Гігієна масового спорту. — М.: Фис, 1984.
3. Лаптєв А.П.,Малишева И.Н. Практикум по гігієні. — М.: Фис, 1987.
4. Лаптєв А.П.,Полиевский С.А. Гігієна: Підручник для ин-тов физич. культ. — М.: Фис, 1990.
5. Минх А.А.Загальна гігієна. — М.: Медицина, 1984. — С. 18-76.
6. Полиевский С.А.Фізичне виховання чнівський молоді. — М.: Медицина, 1989.