Чинники підвищення життєдіяльності

1

.
Ризик-чинники токсичної безпеки життєдіяльності

Науково-технічний прогрес призвів до інтенсивного розвитку хімічної, нафтохімічної та інших споріднених видів промисловості. На підприємствах цих галузей промисловості використовуються, зберігаються та переробляються и великих кількостях різноманітні хімічні речовини, серед яких є небезпечні та шкідливі для здоров'я та життя людини.

Так, наприклад, для отримання паралону, пінопласту, поліуретанів, які застосовуються в різних галузях народного господарства використовують фосген. Для виготовлення оргскла, спеціальних синтетичних каучуків, штучного хутра використовують синильну кислоту. Обидві ці сполуки, як відомо, в роки першої світової війни використовувалися як бойові отруйні речовини. Дуже отруйними хлор, аміак, фтористий водень, формальдегід та інші речовини, які у великих кількостях використовуються в хімічному синтезі та багатьох технологічних процесах.

Хімічна речовина, яка використовується з народногосподарською метою і є токсичною та здатною викликати масове ураження людей, тварин та рослин, називається сильнодіючою отруйною речовиною (СДОР).

В сучасних народногосподарських системах використовується понад 100 СДОР. До найбільш розповсюджених СДОР відносяться: аміак, хлор, сірчаний ангідрид фосген, ціаністий водень, бензол та інші. Вони можуть бути елементами технологічного процесу. СДОР можуть утворювати при пожежах на, об'єктах народного господарства ( оксид вуглецю, оксид азоту, хлористий водень, сірчаний газ).

Деякі з цих речовин в звичайному стані с газами, інші - рідинами, які утворюються при випаровуванні отруйних парів. Як одні так і другі діють на людину в основному через органи дихання, травлення, подразнюють слизові оболонки носа та горла, діють на очі. Деякі СДОР при відповідних концентраціях подразнюють шкіру. Тому при роботі з ними необхідно використовувати відповідні засоби захисту.

Вагову кількість СДОР в одиниці об'єму повітря називають І концентрацією, що виражається в міліграмах на кубічний метр) чи літр повітря (мг/м чи мг/л).

Коли визначають ступінь дії СДОР на людину, концентрацію речовини в повітрі поєднують з тривалістю перебування людей в зараженій атмосфері. Відношення концентрації речовини в повітрі до часу називають експозицією. Одна і та ж концентрація СДОР при різних експозиціях по-різному діє на організм людини. Розрізняють гранично допустимі, вражаючі та смертельні концентрації.

В даний час на складах різних підприємств зберігаються сотні тон потенційно токсичних продуктів. Велика кількість їх транспортується всіма видами транспортних засобів. Нерідко внаслідок порушення правил зберігання, транспортування чи використання виникають надзвичайні ситуації, які супроводжуються викидами в атмосферу і ґрунту отруйних парів та рідин.

Аварії з витіканням чи викидом СДОР та зараженням навколишнього природного середовища і середовища проживання виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозо паперової, м’ясо-молочної та харчової промисловості, водопровідних та очисних спорудах при їх транспортуванні всіма видами транспортних засобів.

Наслідки аварій, що супроводжуються витіканням СДОР та утворенням вогнищ хімічного забруднення за своїми характеристиками аналогічні наслідкам від вогнищ зараження, які виникають при використанні зброї масового ураження у вигляді отруйних речовин.

Територію, що підпала внаслідок аварії під дію хімічної речовини здатної викликати ураження людей, тварин та рослин, називають вогнищем хімічного забруднення.

Причинами аварій з витіканням чи викидами СДОР є порушення правил зберігання та їх транспортування, помилкові дії обслуговуючого персоналу, недотримання правил техніки безпеки в технологічних процесах, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, пошкодження ємкостей і та ін.

безпека життєдіяльність отруйний токсичний

2. Характерні властивості деяких СДОР та їх дія на організм людини

Сильно діючі отруйні речовини характеризуються різноманітними фізичними властивостями (температура кипіння, пружність пари, леткість і та ін.), які визначають їх поведінку в зовнішньому середовищі та обумовлюють порушення нормальної життєдіяльності організму.

Поводження хімічних речовин в середовищі буває різноманітним і визначається їх фізичними властивостями. Сполуки,які мають добру леткість, здатні створювати в середовищі високі концентрації. Хімічні речовини з високою леткістю (бензол, сірковуглець, дихлоретан) збільшують щільність повітря понад 25%, швидко осідають (0,2 м/с) і мають властивість накопичуватися переважно в нижніх зонах виробничого середовища чи середовища проживання. Речовини, які мають низьку легкість (ртуть, нітробензол, анілін) не обтяжують газоповітряну суміш, тому розподілення їх відбувається рівномірно по всьому об'єму оточуючого середовища. Хімічні речовини газоподібного та пароподібного стану відносно швидко розповсюджуються в повітряному середовищі внаслідок дифузії та повітряних течій.

Отруйні речовини, які попали в оточуюче середовище та середовище проживання, можуть призвести до будь-яких порушень нормальної життєдіяльності людини, спричинити гострі інтоксикації, а в деяких випадках призвести до смерті.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності необхідно знати дію деяких СДОР на організм людини та основні симптоми отруєнь. СДОР частіше всього потрапляє в організм через дихальні шляхи (гази, пари, пил) і рідше через шкіряні покрови. Можливо заковтування пилу через шлунково-кишковий тракт. Добре розчинні гази та пари СДОР затримуються і всмоктуються верхніми вдихальними шляхами; погано розчинні проникають з повітрям в легені.

Отрута, яка потрапила в організм залежно від хімічної будови, може швидко виводитися чи тривало задержуватися в ньому. В деяких випадках СДОР мають як місцеву так і загальну дію на організм.

Уява про механізм токсичної дії деяких СДОР на організм людини ще остаточно не відома. Можливість попадання отрути в клітину, ступінь та швидкість проникнення їх через мембрани є визначальним чинником при взаємодії отрути з різноманітними біокаталітичними системами клітини і визначає зміну в процесах обміну речовини та ферментних системах організму.

Отрута може порушувати процес надходження в клітину субстрату, змінювати проникненість клітинних і серединно-клітинних мембран. Однак, частіше всього має місце політропний характер дії отрути і на організм людини пов'язаний з ураженням сукупності всіх хімічних реакцій.

Поряд з прямою дією на тканини, можуть виникати рефлекторні зміни, обумовлені дією отрути на рецептори.

Деякі хімічні речовини переважно мають отруйну дію на ті чи інші органи чи системи організму. В інших випадках виникає дія, коли уражуються багато органів та систем (так звані протоплазматичні отрути) Не дивлячись на велику різноманітність отруйних речовин,вони можуть призводити до однакових патологічних процесів. ^Внаслідок цього по своїй дії воші поділяються нa:

а)речовини, що викликають запалення;

б)речовини, що викликають алергічні стани;

в)речовини, що викликають лихоманку;

г) речовини, що викликають дистрофічні процеси:

д) речовини, що викликають отрути крові;

є) речовини бластомогенні;

ж) речовини мутагенні.

Під час техногенних аварій проявляється дія не однієї хімічної речовини, а сумісний вплив декількох хімічних речовин. Комбінована дія декількох отруйних ! речовин може носити різноманітний характер. При аваріях часто виникає сумарна дія, такий ефект чинить сумарна дія окису вуглецю з бензолом, бензином, сірководнем. Такі речовини як бензол, бензин, фреон дуже швидко насичують кров, тканини, клітини. Внаслідок цього в організмі за відносно короткий проміжок часу створюється біологічно діюча концентрація, яка обумовлює швидкий розвиток інтоксикації.

Нижче приводиться характеристика вражаючих властивостей деяких СДОР та деякі ознаки інтоксикації ними організму.

Бензол
- це рідина без кольору з характерним запахом, пари якої важчі за повітря. Він використовується для виробництва фенолу, аніліну, хлорбензолу і багатьох інших речовин, для синтезу фарбників пестицидів, полімерів, вибухових речовин, фармацевтичних препаратів, розчинників лаків, добавок до моторного палива для підвищення октанового числа.

Бензол шкідливо діє на органи дихання. Дихання спочатку стає частим, а потім уповільнюється. Отруєння невеликими концентраціями проявляється у вигляді збудження, яке нагадує алкогольне сп'яніння. З часом виникає загальна слабкість, сонливість, запаморочення, нудота, рвота, головний біль та втрата свідомості. При більш сильних концентраціях можливі м'язові скорочення, які переходять в судоми. Зіниці часто розширені, не реагують на світло, різко падає температура тіла, шкіра та слизові оболонки стають блідими. Пульс частий з малим наповненням. Кров'яний тиск падає. Відомі випадки сильної серцевої аритмії, яка закінчується дуже швидко повною зупинкою серця.

При нетривалій експозиції гостра легка інтоксикація може виникати при концентраціях бензолу 1000-5000 мг/м³

Аміак
- це газ легший за повітря, без кольору з характерним запахом нашатирного с парту. Використовується для виробництва нітрату. сульфати, амоній, рідких добрив (аміаків), мочевин, соди Має широке застосування холодильних машинах харчової та будь-якої іншої промисловості, при фарбуванні тканин, нікелюванні, посрібленні дзеркал і т.ін.

Аміак подразнює переважно верхні дихальні шляхи. Ознаками його дії < кашель, важке дихання, ядуха, головокружіння, розладнання системи кровообігу (серцебиття). Пари аміаку сильно подразнюють слизові оболонки та шкіряні покрови, викликають почервоніння, свербіння шкіри, різку біль в очах, сльозотечу. Попадання аміаку на шкіру викликає опіки різного ступеню . Середня вражаюча токсикодоза для аміаку складає - 15 мг.хв/л.

Фосген
- газ без кольору з запахом гнилих фруктів та прілого сіна, важчий за повітря. Використовується для виробництва фарбників, полі карбонатних полімерів, поліуретанів, похідних мочевини, в фармацевтичній промисловості.

Дія фосгену на організм викликає у людини набряк легенів (просочування плазми крові в альвеоли), внаслідок чого порушується газообмін. В крові збільшується вміст двоокису вуглецю, а вміст кисню падає. Ця реакцій проявляється після скритого періоду який триває від 4 до 8 годин, а то і більше. В цей період уражена людина відчуває себе задовільно і, як правило, не має уяви про отруєння.

Ртуть
- рідкий метал, випаровується при кімнатній температурі (0° С), пари значно тяжчі за повітря (в 7 разів). Використовується для виготовлення різноманітних ртутних препаратів (пестицидів), вибухових речовин (гримуча ртуть), приладів (термометрів, манометрів і т.ін.), випрямувачів, ламп денного світла, в стоматології - для металевих пломб (ртутна амальгама) і ін.

Ртуть попадає в організм (у вигляді парів чи пилу ртутних сполук) через легені, частково через шлунково-кишковий тракт. Можливе проникнення і через неушкоджену шкіру. Циркулює в крові у вигляді альбуміната, депонується и паренхіматозних органах, легенях, мозку і кістках. Виводиться з організму нирками, слинними і іншими залозами.

Ртуть належить до так званих толових отрут, які блокують білкові сполуки, чим порушують білковий обмін та ферментативну діяльність організму Уражує переважно нервову та вивідну системи.

При аварійних ситуаціях можливе вдихування високих концентрацій парів ртуті, внаслідок інтоксикації настає тяжке ураження нирок (смерть настає від уремії).

Внаслідок отруєння настає функціональне порушення нервової системи з включенням в патологічний процес серцево-судинної системи. Ртуть подразник шкіру та швидко акумулюється в організмі. Типовими ознаками отруєння < невеликий інтенсивний тремор пальців рук, повік та язика, підвищена емоційна збудливість. З часом тремор рук набуває інтенсивного характеру, а його амплітуда постійно збільшується.

оболонки набувають червоного кольору. Через деякий час настають судоми, втрата свідомості та рефлексів, зупиняється дихання,настає смерть людини

Середня вражаюча токсикодоза для ціаністого водню складає - 0,7> мг.хв/л.

3. Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах впливу СДОР

Успіхи захисту населення від токсичного впливу СДОР будуть залежати від терміновості, послідовності та повноти виконання відповідних заходів Залежно від того, яка СДОР є джерелом заражень навколишнього середовища їй середовища проживання,визначають засоби захисту населення.

Одним з необхідних елементів захисту в умовах впливу СДОР є терміном обмеження часу перебування на ураженій території. Щоб припинити подальші надходження СДОР в організм потерпілих, необхідно застосувати засоби індивідуального захисту (респіратори, протигази, ватно-марлеві пов'язки) Вивести потерпілих за межі зараженої місцевості, в загерметизовані приміщення чи сховища.

Усунути чи послабити домінуючі ознаки ураження можна шляхом термінового виведення отрути з організму, шкіряних покровів та слизових оболонок.

Інформації про аварію з викидом в атмосферу чи витоком СДОР та про небезпеку хімічного зараження місцевості та середовища проживання населення отримує з повідомлення» яке передається місцевим штабом ЦО. В цьому повідомленні населення інформується про дії в кожному конкретному випадку.

Після отримання повідомлення необхідно виконати такі рекомендації:

Вжити термінові заходи по захисту органів дихання (прикрити органи дихання змоченою водою пов'язкою) та покинути заражену місцевість.

Коли немає можливості покинути зону зараження, необхідно лишатись в приміщенні, захистити органи дихання, а приміщення за герметизувати. Для цього щільно закрити вентиляційні люки, димарі, вікна та двері. Щілини у вікнах закрити за допомогою плівки, лейкопластир чи звичайного паперу. На вхідні двері повісити змочену , водою ковдру або іншу щільну тканину. Потім діяти згідно з вказівками отриманими при наступних повідомленнях органів місцевої влади чи штабу ЦО.

На випадок неможливого подальшого перебування в приміщенні необхідно його залишити та вийти з зони зараження. Якщо напрямок виходу невідомий, необхідно рухатись в одну із сторін перпендикулярно напрямку вітру (бажано в ту сторону, яка підвищена та добре провітрюється).

При переміщенні по зараженій території необхідно рухатися швидко, але не бігти, щоб не знімати куряви. При переході уникати понижені місця (тунелі) де може бути застій та накопичення токсичних речовин.

Після виходу з зони зараження необхідно водою промити очі та відкриті ділянки тіла, в великій кількості випити теплого чаю або молока та виключити будь-яке фізичне навантаження.

При підозрі на отруєння токсичними речовинами необхідно звернутися в лікарняний заклад, щоб уникнути будь-якого ускладнення.

При отруєнні хлором потерпілому необхідно надіти протигаз, а в разі його відсутності органи дихання захистити ватно-марльовою пов'язкою, змоченою водою або 2 % розчином питної соди, а при отруєнні аміаком - 5 % розчином лимонної кислоти, та вивести його з зони зараження.

При отруєнні аміаком потерпілого заводять В тепле та спокійне місце. Шкірні покриви, очі, ніс та рот промивають водою у великій кількості. Після цього в очі закапати дві-три каплі ЗО % розчину альбуциду, а в ніс-оливкового масла. Робити штучне дихання при отруєннях аміаком забороняється.

При отруєннях хлором ,коли у потерпілого зупинилося дихання,необхідно вжити заходів до його відновлення. Шкірні покриви, рот та ніс рясно промити 2%розчином питної соди.

При ураженні фосгеном потерпілого винести з небезпечної зони, забезпечити йому повний спокій та тепло. Розстебнути комір, пояс та всі ґудзики, а при можливості зняти верхній одяг, тому що він може бути забруднений парами фосгену. Дати випити гарячого чаю. Штучне дихання потерпілому від парів фосгену робити забороняється. Його необхідно терміново відправити в лікарняний заклад.

При ураженні сірчаним ангідридову потерпілого необхідно винести на свіже повітря. Шкіру та слизові оболонки промивати водою чи 2 % розчином соди на протязі 15 хвилин, очі промивати тільки водою також на протязі 15 хвилин.

При ураженні ціаністим воднем (синельною кислотою) перша допомога повинна надаватися терміново. На потерпілого надіти протигаз, дати антидот (роздавити ампулу амілнітрату і покласти під маску протигазу). Одночасно потерпілому необхідно забезпечити спокій та тепло. Негайно звернутися в медичний заклад.

При ураженнях бензолом першу допомогу надають терміново. Потерпілого виносять на свіже повітря, кладуть та забезпечують спокій та тепло. Шкіру промивають водою з милом та змащують дерматоловою мазью. При утрудненому диханні дати зволожений кисень чи карбоген, к при необхідності зробити штучне дихання.

Велике значення при проведенні рятувальних операцій є швидка локалізація та ліквідація наслідків аварії, здійснення заходів по боротьбі з витіканням чи викидами в атмосферу СДОР, контроль за проведенням всіх необхідних аварійно-відновлювальних робіт в зоні зараження.

4.
Безпека дорожнього руху як чинник підвищення життєдіяльності

В наш час важко знайти людину, яка б не користувалася послугами будь-якого виду транспорту. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країн, створюють зручність та комфорт для людей. Однак, транспортні засоби мають ряд негативних явищ, які характеризуються людськими жертвами, великими матеріальними збитками, шумом, загазованістю навколишнього природного середовища, загромадженістю вулиць.

Автомобільний парк України на сьогоднішній день складає понад сотні тисяч одиниць автотранспортних засобів. Третина цієї кількості припадає на автотранспортні засоби народного господарства. Велика кількість автотранспортних засобів знаходиться у власному користуванні.

Збільшення кількості легкових автотранспортних засобі» приватного користування, в тому числі швидкісних іноземного виробництва, викликало зростання інтенсивності руху на дорогах України.

Щорічно в транспортний потік вливається біля 10 тисяч молодих водіїв. Перебуваючи за кермом швидкохідних автомобілів іноземною виробництва, не маючи ще достатніх навичок управління, дана категорія учасників дорожнього руху стає призвідниками надзвичайних ситуацій на дорогах України.

Питома вага автомобілів іноземного виробництва від загальної кількості легкових автомобілів складає лише 7 відсотків, а на протязі минулого року ними скоєна кожна п'ята аварія. Половина від всіх дорожньо-транспортних пригод (ДТП) допущена водіями віком до 30 років.

В умовах швидкого кількісного зростання автомобільного парку України сильно відстає будівництво доріг та утримання їх в належному стані Через економічні труднощі останнім часом дорожнє будівництво в багатьох областях України практично припинено. Складною залишається ситуація і утриманням та ремонтом вуличної мережі міста та населених пунктів.

Рух автомобілів проходить на дорогах разом з тракторами, пішоходами, велосипедистами, гужовим транспортом і навіть домашніми іа дикими тваринами.

Спостерігається значне зростання пригод через наїзд автомобілів на гужовий транспорт (у 19% році - на 46.2 відсотка). На 24 відсотки зросла кількість пригод через наїзди на транспортні засоби, що стоять на дорогах.Значна частина їх споюється через відсутність належної зовнішньої Інформації про транспортний засіб в умовах недостатньої видимості, особливо І темну пору доби.

Розвиток транспортних систем , підвищення їх ролі в суспільному житті супроводжується не тільки позитивним ефектом, але і негативними чинниками, серед яких найбільш від'ємним є високий рівень аварійності транспортних заходів та дорожньо-транспортних пригод.

В світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тис. чоловік і приблизно в 30 разів більша кількість людей отримує травми.

В Україні за 1993 р. скоєно 40 тис. ДТП, в яких понад 7 тисяч загинуло та 43 тисячі травмовано. Проведена профілактична робота дозволила в деякій мірі зменшити аварійність на транспорті. Але рівень травматизму залишається ще дуже високим. З вини водіїв усіх видів транспорту у 1994 році скоєно 30,2 тис. ДТП, в яких загинуло 5838 осіб; Ця категорія учасників руху найбільше впливає на стан аварійності в Україні. Нетверезими водіями власних автотранспортних засобів скоєно 5,8 тис. пригод, або 85% від усіх ДТП, скоєних з вини нетверезих водіїв.

Щодоби під колесами транспортних засобів втрачають життя двоє дітей та ще двадцять стають каліками. Щороку на шляхах України з дітьми трапляється декілька тисяч трагічних випадків, в яких гине стільки дітей, скільки навчається у декількох школах з середньою чисельністю учнів.

Протягом останніх п'яти років в державі провчиться певна робота

І щодо попередження аварійності на транспорті. Удосконалюється організація дорожнього руху транспортних засобів та пішоходів шляхом забезпечення засобами його регулювання. За чотири роки введено в ^експлуатацію 5,2 тисячі км автодоріг з твердим покриттям, відремонтовано 67 тисяч км автошляхів. У 1994 р. встановлено 165 тисяч дорожніх знаків, 107 км транспортних огороджень, влаштовано жорстких поверхневих обробок на 9,4 тисячі км доріг.

Однією з причин ДТП є незадовільна профілактична робота серед населення країни, в трудових колективах автопідприємств та низька адміністративна відповідальність керівного складу підприємств щодо виконання нормативних актів, пов'язаних з безпекою дорожнього руху.

Стан профілактичної роботи з безпеки дорожнього руху особливо незадовільний у дрібних автогосподарствах, чисельність яких з кожним роком зростає і зараз складає понад 60% від загальної кількості автогосподарств. В таких господарствах заходи щодо організації цієї роботи не плануються, не виконуються також вимоги нормативних актів.

В державних автогосподарствах незадовільно організовується проведення перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв.

В деяких підприємствах внаслідок недостатнього фінансування ці служби скорочуються. В цілому в Україні з 94 тисяч автогосподарств тільки у 3,9 тисячі є служби дорожнього руху.

Багато автотранспортних одиниць переводиться на стиснутий природний газ. При цьому допускаються суттєві порушення «Правил техніки безпеки при експлуатації автомобілів на стиснутому, природному газі». В господарствах відсутні навчені згідно Правил безпеки в газовому господарстві, Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском та ін. В автогосподарствах часто відсутні інструкції по техніці безпеки при експлуатації автомашин, що працюють на стиснутому газі, водії не інструктуються з правил техніки безпеки при експлуатації таких автомобілів, не проводиться щоденний якісний огляд на герметичність та справність газової апаратури та інше.

В деяких автогосподарствах несвоєчасно проводиться державний технічний огляд транспортних засобів з метою перевірки їхньої справності, підвищення технічного стану.

Як свідчить статистика УДАІ УМВС на автошляхах в 1996 р. з причин керування транспортними засобами з технічними неполадками скоєно дорожньо-транспортних пригод значно більше ніж за аналогічний період 1995 року.

Закон України «Про дорожній рух» визначає жорсткі вимоги щодо технічного стану транспортних засобів, що перебувають в експлуатації. За несвоєчасне проведення державного технічного огляду передбачається штраф у розмірі 17-34 грн. (ст. 121,2.1).

За випуск на лінію технічно несправних транспортних засобів у 1994 р. притягнуто до адміністративної відповідальності 24 тис. посадових осіб. Зафіксовано понад 9 млн порушень правил дорожнього руху, допущених водіями та пішоходами. Затримано 326 тис водіїв, які керували транспортними засобами у нетверезому стані.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою створення безпечних та комфортних умов для учасників руху і охорони навколишнього природного середовища закріплені в Законі України «Про дорожній рух». ;он регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки та відповідальність суб'єктів - учасників дружнього руху, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Низька транспортна дисципліна характерно для учасників дорожньо-транспортного руху усієї країни. Напевно, це одна з причин того, що 18 березня 1997 року значно підвищені штрафні санкції за порушення Правил дорожнього руху, внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, наприклад, за керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння штраф складає 2550-3400грн, позбавлення прав водія на 1-2 роки. Повторення протягом року - штраф 3400-6800 грн, Позбавлення прав на 2-3 роки з оплатним вилученням транспортних засобів чи без нього (ст. 130; ч.2). Безумовно, щоб не сплачувати чималих штрафів потрібно не порушувати існуючих Правил дорожнього руху.

Безпеку руху як чинник зниження дорожньо-транспортних пригод Необхідно розглядати, враховуючи чотири основних напрямки: автомобіль, дорога, організація руху, учасники руху.

За статистичними даними на місці дорожньо-транспортної події Гине біля 65 відсотків від загальної кількості людських жертв, причому понад 2/3 з них гине всередині транспортних засобів (водії, пасажири).

Будь-який транспортний засіб (ТЗ) - це джерело підвищеної пеки. Людина, що скористалася послугами ТЗ, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це обумовлюється можливістю виникнення ДТП

Кожний учасник транспортного потоку в силу неправильних дій чи поведінки може створити небезпечну дорожньо-транспортну ситуацію як на самому транспортному засобі , так і поза ним. До учасників транспортного потоку входять ті, що керують транспортними засобами (водії, пілота, і ін.) пасажири ТЗ та пішоходи.

Не всі дорожньо-транспортні ситуації закінчуються благополучно, значна частина їх закінчується транспортними аваріями.Транспортна аварія - це подія, що закінчується загибеллю чи тілесними ушкодженнями людей або пошкодженням транспортних засобів, споруд чи вантажів.

Чимало аварій транспортних засобів закінчується людськими жертвами, які можна розподілити на дві групи.

Перша група
- це люди, що загинули безпосередньо під час аварії.

Друга група
- це ті, що загинули внаслідок недостатньо ефективних рятувальних заходів та поганої організації рятувальних робіт.

Зменшити число жертв першої групи можна шляхом прийняття заходів запобігання аварій та досконалої підготовки осіб для управління і обслуговування транспортних засобів. Число жертв другої групи може бути суттєво зменшеним завдяки підвищенню ефективності рятувальних заходів та засобів , вмілим їх використанням, а також за рахунок своєчасного надання потерпілим допомоги на місці події.

Транспортно-дорожня безпека людини як пасажира,так і пішохода може бути забезпечена:

високим рівнем професійної підготовки водіїв, пілотів, машиністів і ін.;

вдосконаленням конструктивних характеристик транспортних засобів, що складають їх технічну безпеку;

безумовним виконанням пасажирами та пішоходами правил дорожнього руху і правил користування різними видами транспорту.

Безпека транспортних засобів поділяється на активну, пасивну та після аварійну.

Активна безпека
- це сукупність конструктивних та технічних характеристик транспортних засобів, що дозволяють попередити чи зменшити ймовірність виникнення ДТП.

Активна безпека залежить від гальмівних та динамічних характеристик транспортних засобів, рівня внутрішнього та зовнішнього шуму, ступеню токсичності вихлопних газів, світлотехнічних характеристик, рівня обзорності з місця водія і т. ін.

Пасивна безпека
- це сукупність технічних характеристик транспортних засобів, що дозволяють зменшити тяжкість наслідків транспортних Аварій.

Пасивну безпеку забезпечують елементи обладнання транспортних засобів і його конструкції. До них відносяться травмобезпечні з м'якими накладками панелі приладів, оббивка дверей, стійок, верха, бампери, ремені безпеки, різні поручні, без осколочне скло вікон, спеціальна конструкція кузова, що дозволяє зберегти «життєвий простір» для водія та пасажирів, пристрої екстреного відкривання дверей та зупинки транспортних засобів і т. ін.

Післяаварійна безпека
- це сукупність конструктивних експлуатаційних властивостей, що направлені на запобігання погіршення

наслідків після виникнення аварії. Вона залежить від достатньої кількості дверей, наявності аварійних виходів (дверей, люків, трапів), рятувальних засобів, первинних засобів пожежогасіння і всього того, що дозволяє забезпечити після аварійну безпеку.

Велике значення при аваріях відіграє психофізіологічний чинник, найбільш небезпечний з них це емоційний стрес. Для пасажирів зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій , цей чинник відіграє відповідну негативну роль.

Люди, які підготовлені , знають про можливі ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, мають швидку реакцію і будуть виконувати все те, що необхідно для їх спасіння. Крім цього вони менше скоюють помилок під час дійсної аварійної ситуації.

Тому необхідно, щоб кожен пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав потенційно-аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався. Крім того, був добре обізнаний з засобами індивідуального та колективного захисту, що знаходяться на транспортному засобі та знав способи їх використання,

В процесі підготовки водіїв необхідно включити розділ з розслідування конкретних аварійних пригод. Це дасть психологічний настрій на акуратну поведінку під час дорожнього руху, крім того, допоможе зрозуміти, як вести себе під час неминучої аварії, щоб врятувати себе та пасажирів.

Під час неминучої аварії водій повинен втиснути себе в сидіння спиною, а витягнутими руками впертися в кермо. Це дуже важливо: завдяки витягнутим рукам _$
які міцно тримають кермо, тіло водія стає мов би розпіркою між рулем та сидінням. В такому положенні воно може витримати дуже сильний удар. Не варто думати, що можуть при цьому зламатися кісті рук, вони сприймуть удар в самому вигідному «стійкому» положенні. Наприклад, як гвіздок, що забивають у дошку, зігніть його трохи і спробуйте забити, він обов'язково зігнеться. А кість, якщо її розташувати боком зламається. Якщо вже кісті рук зламаються в такому фіксованому положенні, то це, ймовірно, був удар, після якого за життя водія поручитися важко,

Автогонщики, які мають дуже добре натреновані руки, рятують себе таким чином в дуже серйозних аваріях. Крім цього, розташування тіла водія увигляді розпорки не дозволяє в момент удару вилетіти йому через лобове скло, що дуже небезпечно.

Спортсмени автомобілісти використовують спеціальні ремені безпеки, які опоясують груди навхрест. Ремені безпеки рятують дуже багато людей. За статистикою, приблизно в семи з десяти ДТП пристебнуті ремені врятовують водіїв від травм. Тому водії та пасажири повинні добре усвідомити, що ремені безпеки потрібні не працівникам ДАІ, а для збереження власного життя.

Під час неминучого зіткнення транспортних засобів дуже часто страждають ноги. Ступні ніг до самого останнього моменту не можна забирати з педалей гальму та газу. Іноді треба мати сміливість не тиснути на педалі, гальма, навіть якщо нога сама тягнеться це зробити. Адже за допомогою газу та пониженої передачі легше утримати автомобілі від обертання, збільшити її маневреність і намагатися відвести машину вправо, щоб уникнути неминучою удару.

Якщо не вийшло, тоді при неминучому зіткненні коліна необхідно миттєво притиснути до важеля переключення швидкостей, а ступні тримайте на педалях. В останні долі секунди ноги зі зведеними разом коліньми підніміть вверх і вправо. Руками , як вже писалось, необхідно упертися в кермо, а тіло втиснути в сидіння. Очі не прикривати до кінця - тільки в самий критичний момент. Голову треба притиснути до грудей.

Пасажири також повинні знати, як вести себе під час неминучого зіткнення. Особливо це стосується того, хто сидить поряд з водієм.

Статистика стверджуй, що це місце саме небезпечне. Найбільш безпечним за статистикою вважається місце за спиною водія. Пасажиру поряд і водієм під час удару слід підняти ноги і уперти їх в передню панель, голову схилити на груди, а руками закрити лице, щоб воно не постраждало від можливих осколків переднього скла.

Інші пасажири повинні уперти ноги в підлогу чи нижню частину передніх сидінь, по можливості викинути руки вперед і також упертися ними в спинку переднього сидіння, напрягти м'язи, згрупуватися.

Обізнані водії та пасажир з правилами поведінки при будь-яких раптових ситуаціях мають більшу ймовірність врятувати своє життя ніж не обізнані.

В реальному житті неможливо передбачити всі чинники, що впливають на безпеку дорожнього руху, однак, дотримуючись діючих законодавчих та нормативних актів, що діють в сфері дорожнього руху, можна створити безпечні та комфортні умови для учасників руху. Для реалізації цього необхідна координація зусиль всіх учасників дорожнього руху, органі» державної влади та інших зацікавлених сторін.

5. Ризик - чинники небезпеки міського транспорту

В єдиній транспортній системі України важливе місце займає міський транспорт. Він представлений різноманітними видами транспортних засобів, які здійснюють перевозку пасажирів та вантажів по місту. Сюди відносяться - автобуси, тролейбуси, трамваї, таксі, а також вантажні та легкові автомашини.Причиною можливих аварій може бути велика інтенсивність транспортних потоків, низька кваліфікація водіїв, недисциплінованість учасників дорожнього руху, відсутність належної перед рейсової перевірки технічного стану транспортних засобів та перед рейсових медичних оглядів водіїв, випуск на лінію транспортних засобів, що мають несправність гальмівної системи або рульового управління чи своєчасно не пройшли державного технічного огляду, перевищення водіями визначених обмежень швидкості руху, незадовільний стан доріг та інше.

Перед рейсовий медичний огляд водіїв має велике значення щодо запобігання ДТП. Так, французькі вчені визначили, що із 1300 випадків позбавлення посвідчення водія у осіб, які порушили правила руху, 150 водіїв мали гостроту зору нижче допустимої норми, у 138 випадків був підвищений артеріальний тиск, страждали психічними розладами, 31 - діабетом, 14 - серцево-судинними захворюваннями, 42 - розладом рухової функції.

У цій же країні 6,8% ДТП зі смертельним наслідком скоюється внаслідок фізичних недоліків, втоми і непритомності. У Німеччині із 12 млн. осіб, які мають посвідчення водія, 70 тис. хворі на діабет, який може стати причиною раптової втрати свідомості. Серед причин, які призводять до втрати свідомості у водіїв при керуванні автомобілем, 1/5 пов'язана з серцевими захворюваннями. У США внаслідок гострого інфаркту міокарда щорічно виникає до 2 тис. ДТП. При цьому в чотирьох - п'яти випадках із 14 приступи сильного серцевого болю виникають настільки раптово, що водій не встигає зупинити автомобіль.

Причиною можливих аварій може бути не тільки хворобливий стан водіїв, але і уживання водіями ліків.

У Німеччині від 10 до 20% ДТП пов'язані з уживанням водіями ліків. В Австралії і Швеції близько 15% водіїв, з вини яких сталися ДТП, протягом 24 годин до цього приймали який-небудь заспокійливий засіб.

Австрійський учений Вагнер стверджує, що у 16% причинами ДТП є приймання снодійних та інших лікарських засобів. Від 4 до 20% водіїв приймають ліки без призначення лікаря. ДТП нерідко виникають внаслідок сонливого стану водіїв чи їх засинання за кермом автомобіля. Причиною такого стану може стати приймання снодійних, загально-заспокійливих чи лікарських засобів, які знижують артеріальний тиск. Тому при лікуванні всіма цими препаратами водій повинен бути звільнений від роботи чи тимчасово переведений на іншу, не пов'язану з керуванням автомобіля.

Важливу роль у підвищенні ймовірності .ДТП відіграє зумовлене хворобою зниження працездатності, а саме, навіть погіршення самопочуття призводить до збільшення ймовірності ДТП.

Ступінь впливу того чи іншого захворювання на ймовірність ДТП значно змінюється залежно від багатьох чинників: тяжкості та форми захворювання, умов і напруженості праці, особливостей особистості і та ін. Зокрема, ймовірність ДТП при гіпертонічній хворобі підвищується приблизно в 2,5 рази.

Що можна пояснити як зниженням працездатності хворих, так і більш інтенсивним розвитком у них процесів втоми.

Наведені факти свідчать про серйозні зміни в регуляції геодинамічних функцій у хворих водіїв порівняно зі здоровими під впливом робочого навантаження. Все це, очевидно, знижує показники працездатності і, як наслідок, надійність водіїв в екстремальних ситуаціях.

Основними видами аварій міських видів транспорту є: перекидання, зіткнення між транспортними засобами, наїзди на пішоходів, нерухомі перешкоди, тварин і та ін.

В даний час автотранспорт став найбільш небезпечним порівняно і іншими видами транспортних засобів. Наприклад, згідно статистичний дани* на 1 млрд. пас, /км на автотранспорт приходиться 20 загиблих, на повітряному - 6, на залізничному - 2. Жертвами аварій є водії, пасажири та пішоходи.

Трамвайний парк України зношений, про що свідчать трагічні події, які мали місце в останні роки. За всю історію існування трамвая, найбільша аварія по кількості жертв була в Луганську (1994 р.). Тоді семеро загинули на мірці, а кілька чоловік померли пізніше, потім катастрофа 2 липня 1996 р. у Дніпродзержинську за своїми жахливими наслідками приголомшила весь світ На узвозі довжиною 900 метрів й нахилом 5-6 градусів відмовили гальма і, злетівши з колії на швидкості до 130 км/год, трамвай врізався в бетонну огорожу і перекинувся. Відома на весь світ трагедія забрала життя 34 чоловік, десятки важкопоранених з травмами різного ступеня - переломи, нейрон-травми, з душення були доставлені в лікарню. З липня в Україні було оголошено днем трауру.

Чи можна було запобігти страшній біді, навіть коли трамвай зірвався зі схилу? Можна, якби замість бетонної загорожі на цьому небезпечному перехресті стояла нехай загорожа, але з амортизуючими властивостями наприклад міцні металеві троси, ударна хвиля не мала б такої міцності. Бетонна стіна на цьому місці була зведена після того, як в цьому ж місці зірвалася вантажівка і влетіла прямо в споруду школи - дітей, на щастя, в той час не було. Таким непродуманим інженерним засобом захищали школу.

Перед зіткненням водій крикнув людям, щоб лягали на підлогу.

З розроблених рекомендацій відомо, якщо аварія неминуча, необхідні зайняти фіксоване положення. Фіксована поза значно зменшує ймовірність отримання травми особливо коли вдається так компактно розташувати голову, руки і ноги, щоби вони опинилися затиснутими при аварії. Наприклад, якщо людина сидить в трамваї чи автобусі, то треба зробити нахил вперед, а руки в перехрещеному положенні покласти на крісло, що розташоване спереду, Голову (Необхідно притиснути до рук, а ноги наскільки це можливо просунути вперед, але не під крісло, так як під час аварії крісло може зламатися та травмувати ноги.

Сідати чи виходити з транспортних засобів дозволяється тільки після їх повної зупинки. Очікувати громадський транспорт треба на посадочних площадках, а при їх відсутності на тротуарі чи обочині.

Пішоходи повинні рухатись тільки по тротуарах, з правої сторони, а де їх Немає - по обочині. Поза населеними пунктами при русі по обочині треба йти назустріч руху транспортних засобів.

І Проїжджу частину дороги необхідно переходити по пішохідних підземних чи наземних переходах, а при їх відсутності на перехрестях по лінії Тротуарів чи обочин. Дорогу переходити під прямим кутом до краю проїжджої частини дороги, де вона добре проглядається з обох сторін. Там, де рух регулюється, треба користуватися сигналами світлофора. Виходити на проїжджу частину дороги треба тільки після того, коли впевнилися, що перехід вільний, а ви не створюєте перешкоду транспортному засобу.

В будь-якій аварійній ситуації людина повинна зберігати спокій (не кричати і не метушитися) та не робити нічого такого, що може дезорганізувати оточуючих. Якщо в аварії людина не постраждала, вона мусить при необхідності викликати швидку допомогу та подзвонити в Міліцію. Аварійність, про яку йшла мова, не має глобального характеру. Вона має свої причини, які можна і треба ліквідувати, щоб нормалізувати обстановку на шляхах.