МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ІНАУКИ УКРАЇНИ
НІЖИНСЬКИЙДЕРЖАВНІЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ
КАФЕДРА ФІЗИКИ
Методивимірювання температури полум’я
Курсова робота
Студента4-го курсу
групиПФ-41
фізико-математичногофакультету
ЛозкаВалерія Івановича
Науковийкерівник
доцент
ЗАКАЛЮЖНИЙВ.М
Ніжин 2009р.
Зміст1. Вступ
2.Контактні методивимірюваннятемператури полум’ята особливості їх застосування
3.Безконтактні методи вимірювання температури полум’я
3.1Метод обернення спектральних ліній
3.2Метод випромінювання і поглинання
3.3Метод абсолютної інтенсивності спектральної ліні
3.4Метод відносних інтенсивностей спектральних ліній
3.5Визначення «обертальної» температури
3.6Визначення «коливальної» температури
3.7Метод яскравісної температури
3.8Метод кольорової температури
4.Висновки
5.Список використаної літератури
1.Вступ
Сучасні наукові та виробничі технології вимагають використаннявисокотемпературних реакцій для отримання тугоплавких високоміцних матеріалів,процесу легування тощо. Тому джерела енергії повинні забезпечувативисокі температури.
Зазвичай вимірювані температури лежать в доситьширокому інтервалі від -273ºС до 3000ºС і більше. Тому длявимірювання температури у всіх можливих випадках необхідні різноманітні засобиі методи вимірювань, до яких, в залежно від поставленого завдання вимірювання,висуваються різні вимоги.
Загальні відомості про характер випромінювання полум’я
Полум’я являє собою газовий потік, у середині якоговідбувається хімічна реакція горіння завислих у потоці частинок твердого,рідкого або газоподібного палива з бурхливим виділенням теплоти. Швидкістьвиділення теплоти і інтенсивність випромінювання визначають температуру полум’я.
У спокійному ламінарному полум’ї можна виділити тризони: внутрішній конус, в якому відбувається хімічна реакція; зовнішній конус,що містить продукти горіння; проміжна перехідна зона, що знаходиться між цимидвома конусами. У турбулентному полум’ї хімічна реакція горіння відбувається рівномірнопо всьому перерізу полум’я.
Наявність процесів горіння в полум’ї викликаєспецифічні особливості його випромінювання. Поряд з термічним випромінюваннямнагрітих газів, що характеризується рівномірним розподілом енергії по всіхступенях вільності молекул і атомів газів, що _имірювання_, у зонах реакціївиникає додаткове випромінювання, що називається хемілюмінесцентним. У цьомувипадку хімічна енергія горіння безпосередньо перетворюється у випромінювання,яке за властивостями відрізняється від термічного.
У реагуючих газах не може відбуватися рівноважнийрозподіл енергії, навіть якщо не розглядати можливість утворення нових типівмолекул в результаті хімічного процесу. Молекула в результаті хімічної реакціїпереходить в збуджений стан. Середній час, необхідний молекулі длявипромінювання світла і переходу в основний стан, для дозволених електроннихпереходів становить 10/>…10/>с. Збуджена молекула в газі приатмосферному тиску зазнає від 10 до 1000 зіткнень, що явно недостатньо длядосягнення рівномірного розподілу енергії за ступенями вільності. Відновленнюрівноважного розподілу енергії перешкоджають також величезні градієнтитемператур, що досягають сотень тисяч кельвінів на міліметр. Такі градієнтитемператур, відповідають сильній просторовій анізотропії швидкостей молекул іпорушення статистичних законів.
Температура груп молекул і атомів характеризуєтьсярозподілом ймовірностей енергетичних станів. При нерівномірному розподілуенергії за ступенями вільності кожному виду руху молекул буде відповідати своятемпература. Тому залежно від обраного фізичного закону, що використовуєтьсядля вимірювання температури не рівноважного полум’я, отримують «поступальні»,«коливальні» або «обертальні» температури. Ці назви умовних температур вказуютьна вид енергії руху,який використанийдля вимірювання температури.
2. Контактні методи вимірювання температури полум’я та особливості їхзастосування
Високі температури і агресивність газів в полум’їстворюють істотні обмеження застосування контактних методів.
Контактні методи вимірювання температури допускають безпосередній контакт звимірюваним об’єктом. Проте використання контактного термометра може призводитидо порушення структури полум’я. При виборі контактного термометра слід враховувати,що термометр повинен витримувати механічні, хімічні та термічні навантаження,яким він піддається на даному об’єкті дослідження. Часто власна температураконтактного термоперетворювача відрізняється від температури вимірюваногосередовища. Ця відмінність визначається особливостями теплообміну міжтермоперетворювачем і вимірюваним середовищем, конструктивними і теплофізичнимихарактеристиками самого перетворювача та окремих його частин арматури.
При виборі матеріалів термоперетворювача длявимірювання температур у зоні реакції слід брати до уваги можливість виникненнякаталітичного ефекту, який часто призводить до досить істотного (до кількохсотень кельвінів) перевищення температури термоперетворювача в порівнянні зтемпературою його газів. Тому доцільно утримуватися від застосування термоперетворювачів,які за своєю конструкцією допускають безпосередній контакт з полум’ям.
Контактні методи для вимірювання температур полум’я такожмають переваги над оптичними. За допомогою контактного термопетворювача доситьмалого розміру можна провести локальні вимірювання температури і, отже,досліджувати температурне поле полум’я, що здійснити оптичними методами доситьважко, а в ряді випадків і неможливо. Якщо за низкою зазначених вище причинконтактні термоперетворювачі дають помилкові абсолютні значення температуриполум’я, то вимірювання, необхідні для дослідження температурного поля полум’я,дають досить надійні значення.
У разі великих температур і швидкодіючих процесіввикористовуються оптичні методи вимірювання температури.
3. Безконтактніметоди вимірювання температури полум’я
3.1 Метод обернення спектральних ліній
Для вимірювання температури полум’я, що не світитьсяабо мало світиться, широкого розповсюдження отримав метод оберненняспектральних ліній. Цей метод заснований на тому, що інтенсивність резонансноїспектральної лінії, що випускається збудженими атомами речовини, залежить відтемператури полум’я. Для цієї мети часто використовуються спектральні лініїлужних металів (натрію, літію, калію), що мають низький поріг іонізації.Найбільш зручними є жовті лінії натрію, які присутні (у складі хлориду натрію)в домішках пального.
Принципова оптична схема пристрою, щовикористовується для вимірювання температур полум’я методом оберненняспектральних ліній, представлена на рис.1. Випромінювання від джерела Sрегульованої інтенсивності за допомогою лінзи L/>фокусується усередині об’єму,заповненого полум’ям G. Випромінювання, що пройшло через газ, разом з власнимвипромінюванням полум’я фокусується другою лінзою L2 на щілини спектральногоприладу D, сполученого з відповідним реєструючим приладом Р або замінюють йогоокуляром для візуального спостереження спектра. Спостерігач на виходіспектрального приладу бачить суцільний спектр, обумовлений джерелом випромінювання,і накладає на нього зображення спектральної лінії. Змінюючи яскравість джерела(силу струму через температурну лампу), добиваються, щоб видимі яскрависніспектральні лінії і лінії суцільного спектру (фону) зрівнялися – відбудеться оберненняспектральної лінії.
Позначимо через /> яскравість джерела, через /> яскравість полум’я і через /> - коефіцієнт поглинання полум’яу вузькій області довжин хвиль, що охоплює спектральну лінію. Вважаючи, що іспектральна лінія, і сусідній з нею фон зазнають однакових ослаблень в оптичнихдеталях спектрального приладу, отримуємо для яскравості спектральної лінії, щоспостерігається в спектроскопії, вираз
/>=/>(1-/>) + />
/>
Рис.1. Схема експериментальноїустановки для вимірювання температури полум’я методом обернення спектральнихліній:
S – джерело світла; G – полум’я; L1і L2 – лінзи;
D – спектральна роздільна система; Р– реєструючий прилад
Так як градієнт яскравості з суцільного спектруджерела невеликий, то можна вважати, що яскравість суцільного спектру поблизулінії буде дорівнювати його яскравості при довжині хвилі спектральної лінії.Тоді для умови рівності яскравості довжин хвиль можна записати
/>=/>(1-/>) + /> (1)
або
/> (2)
Але випромінювання спектральної лінії носитьтермічний характер. Тому на підставі закону Кірхгофа
/>
де /> - спектральна яскравістьабсолютно чорного тіла при тій же довжині хвилі і тій же температурі. Томузамість (2) отримаємо
/> (3)
Але Т1 – яскравісна температура джерела. Тому для умови оберненняспектральної лінії дійсна температура полум’я повинна бути рівна яскравіснійтемпературі джерела S. Той факт, що в кінцевому виразі (3) не фігурує коефіцієнтпоглинання полум’я />, різний для різнихділянок спектральної лінії, означає справедливість цього виразу для всієїлінії. Незалежність характеру зникнення спектральної лінії від коефіцієнтапоглинання дозволяє прийти до висновку про застосовність методу обернення длявимірювання температур полум’я, що містять довільну кількість збуджених атомівречовини, спектральні лінії якого використовуються для вимірювання. Однак придуже малій концентрації в полум’ї збуджених атомів інтенсивність спектральноїлінії стає настільки малою, а похибки візуального або фотоелектричного рівнянняяскравості лінії і фону настільки великими, що вони можуть привести до великихпохибок визначення температури полум’я.
Цей метод використовується не тільки для вимірюваннясередньої температури полум’я в даному його перетині,але іноді і для дослідження поля температур. У цьому випадку вибираютьсяспектральні лінії такого лужного металу, який або зовсім відсутній, абоперебуває в дуже невеликій кількості в пальному. Розчин солей такого лужногометалу послідовно вводять в окремі місця полум’я,здійснюючи тим самим «фарбування» і спостерігаючи кожного разу оберненнявибраних спектральних ліній. Очевидно, що введення «барвника» в окремі зонифакела в тій чи іншій мірі порушує його температурне поле.
Інтенсивність спектральних ліній лужних металіввизначається енергією поступального руху атомів. Тому результати вимірюваннятемператур полум’я у нерівноважному стані з використанням методу оберненняможуть відрізнятися від результатів вимірювань, отриманих із застосуваннямінших оптичних методів, що використовують енергію коливального або обертальногоруху атомів і молекул. Для перевірки можливого впливу хемілюмінесцентноговипромінювання слід вимірювати температуру полум’я по декількох спектральнихлініях одного і того ж металу або по спектральних лініях різних металів.Близькість результатів вимірювань будуть вказувати на незначний впливхемілюмінесцентного випромінювання, інтенсивність якого сильно змінюється поспектру. Точність вимірювання температур методом обернення визначається якхарактером даного полум’я, так і інструментальними похибками застосовуваноївимірювальної апаратури, її динамічними характеристиками. Похибка результатувимірювання температур полум’я методом обернення в найкращих умовах оцінюєтьсяв ± 10 К без урахування похибки градуювання використаного джерелавипромінювання. Застосування автоматичних вимірювальних пристроїв підвищуєвеличину цієї похибки.
3.2 Метод випромінювання і поглинання
Метод випромінювання і поглинання застосовуєтьсязазвичай для вимірювання температур полум’я, що світяться, з такоюконцентрацією завислих у полум’ї твердих частинок, яка дає коефіцієнт чорнотивипромінювання всього полум’я не менше 0,2. Принципова схема установки,призначеної для вимірювання температури полум’я за методом випромінювання тапоглинання, представлена на рис. 2.
Випромінювання джерела 1 (температурної лампи)розділяється на два канали. В одному каналі промінь від джерела пронизує полум’я2, а в другому обходить полум’я. В обох каналах випромінювання модулюється задопомогою двох дисків 7 і 5 з секторними вирізами. При цьому частота модуляціїдиском 7 в кілька разів більше, ніж диском 5. Після проходження однаковихсвітлофільтрів 3 і 6 промені знову сходяться на катоді фотоелемента 4.Діафрагма 8 служить для зміни величини сигналу джерела 1 з яскравісноїтемпературою Tнс. Таким чином, у кожномуциклі вимірювань фотоелемент фіксує по черзі три інтенсивності: /> - випромінюванняджерела, /> - випромінювання полум’я, /> - випромінювання джерелапройшовшого через полум’я. Можна показати, що
/> (4)
/>
Рис. 2. Установка для вимірюваннятемператури полум’я методом випромінювання і поглинання
1 – джерело порівняння; 2 – полум’я;3, 6 – світлофільтри;
4 – фотоелемент; 5. 7 – диски з секторнимивирізами; 8 – діафрагма
При використанні фотоелектричної вимірювальноїсистеми з лінійною характеристикою ліва частина цієї рівності виходитьбезпосередньо як різниця відношень ординат відповідних сигналів. Тому, знаючияскравістну температуру джерела /> і ефективну довжину хвилі /> пропусканнясвітлофільтрів з даними фотоелементом, за допомогою формули (4) легко визначититемпературу полум’я /> .
Вимірювання стаціонарних температур полум’я звикористанням методу випромінювання і поглинання може бути здійснено більшпростими вимірювальними засобами, наприклад звичайним оптичним пірометром з зникаючоюниткою. У цьому випадку пірометри по черзі вимірюють три _имірювання температури:джерела (температурної лампи), полум’я і джерела, пронизуючого полум’я.Розрахунок температури полум’я здійснюється за формулою (4), в ліву частину якоїпідставляється значення яскравості чорного тіла, що відповідають трьомвимірюваним значенням температур. Точність вимірювання стаціонарних температурполум’я методом випромінювання та поглинання, крім інструментальних похибокзастосовуваної апаратури, визначається також ступенем однорідностітемпературного поля полум’я.
3.3 Метод абсолютної інтенсивності спектральноїлінії
Цей метод ґрунтується залежностю інтенсивностінасиченого центру резонансної спектральної лінії від температури полум’я. Дляцієї мети зазвичай використовуються спектральні лінії будь-якого лужного металуз досить низьким потенціалом іонізації. При малій концентрації лужного металу впальному інтенсивність резонансної лінії залежить не тільки від температуриполум’я, але й від ступеня концентрації. Контур лінії для цього випадку представленийкривою 1 на рис. 3. У міру збільшення концентрації інтенсивність лінії зростає,збільшується ордината центру лінії. Зростання ординати центру лініївідбувається до тих пір, поки не наступить свого роду «насичення» (криві 2 і 3 рис.3), при якому подальше збільшення концентрації лужного металу не викликаєбільшого зростання центральної частини лінії.
Така властивість емісійних ліній спектру призводитьдо того, що при достатній концентрації випромінюючого елемента інтенсивністьнасиченого центру спектральної лінії стає однозначною функцією тількитемператури полум’я з монохроматичним коефіцієнтом чорноти випромінюваннярівним 1. Отже, насичена частина лінії випромінює як абсолютне чорне тіло, івимірявши інтенсивність центру насиченої лінії, можна визначити справжнютемпературу полум’я за законами випромінювання абсолютно чорного тіла.
/>
Рис. 3. Залежність контурурезонансної лінії від концентрації лужного металу в пальному:
1 – при малій концентрації лужногометалу;
2, 3-при концентраціях, достатніхдля «насичення»
Метод абсолютної інтенсивності спектральних лінійпрактично не має верхньої межі вимірюваних температур. При дуже високихтемпературах застосовність методу обмежується областю, в якій має місцеіонізація основної маси атомів випромінюючого металу.
Застосування випромінюючого елемента з більш високимпотенціалом іонізації дозволяє збільшити область _имірювання. Метод абсолютноїінтенсивності застосовується для вимірювання температур полум’я, що несвітиться, так і для полум’я, що світиться. Його інструментальна похибкаскладає близько 1% вимірюваної температури при використанні спектральноїапаратури з дифракційними гратками. При дослідженні цим методом полум’я знеоднорідним температурним полем виникають додаткові похибки.
вимірюваннятемпература полум’я спектральний
3.4 Метод відносних інтенсивностей спектральнихліній
Цей метод дозволяє здійснити визначення температурполум'я за результатами вимірювання відношень інтегральних інтенсивностей двохспектральних ліній, що належать одному і тому ж випромінюючому елементу. Яквипливає з квантової теорії випромінювання, відношення інтенсивностей />і /> двох спектральних ліній,відповідних довжин хвиль /> і />, визначається виразом
/> (5)
де />,/> — відповідні цим лініяменергії збудження; />,/>,/>,/> — ймовірності переходіві статистична вага вихідних рівнів; /> - постійна Больцмана.
На відміну від методу абсолютної інтенсивності, щозастосовується в умовах достатньої, для насичення лінії, концентраціївипромінюючих атомів, метод відносних інтенсивностей може бути використанийтільки в умовах малих концентрацій. Причина такого обмеження полягає в тому, щоабсолютні інтенсивності різних спектральних ліній різні, і, отже, ступіньнаближення їх до стану насичення буде різним. Тому відношення інтенсивності r неє однозначною мірою тільки температури полум'я Т, а також визначається тим, наскількиспектральні лінії далекі від стану насичення, тобто від тієї області, в якійпорушується пряма пропорційність інтенсивності лінії і концентраціївипромінюючого елементу.
Логарифмування (5) дає
/> (6)
Таким чином, обернене значення температури полум'ялінійно пов'язане з логарифмами відношення інтенсивностей двох ліній.
З метою перевірки на відсутність впливу областінасичення або хелюмінесценціії корисно використовувати декілька спектральнихліній одного і того ж елемента, знаходячи попарно відношення їх інтенсивностейі визначаючи для кожної пари температуру полум'я
Відносна похибка визначення температури, обумовленапохибкою /> вимірювання відношень />, прямо пропорційнатемпературі Т і обернено пропорційна різниці енергій верхніх станів двох ліній
/> (7)
Для здійснення методу відносних інтенсивностействорена спеціальна апаратура, яка в поєднанні з електронною обчислювальноюсхемою знаходить логарифм відношення інтенсивностей вибраних спектральних лінійі вирішує рівняння (6) безпосередньо щодо Т.
Найбільш ефективним є застосування метода відноснихінтенсивностей для дослідження полум’я з температурами вище 3000 К. У цихумовах сильно збільшується кількість ліній в спектрі полум'я, що полегшує їхвибір. Крім того, в умовах дуже високих температур значно розширюються межіобласті лінійної залежності інтенсивності ліній від концентрації випромінюючогоелементу.
3.5 Визначення «обертальної» температури
Вимірювання температур полум'я, що мають у спектрісмуги випромінювання, може бути виконано по енергії обертального руху молекул.Цей метод аналогічний методу відносних інтенсивностей. Для його здійсненнявибираються дві чи краще декілька ліній тонкої обертальної структури смуг. Якпоказує теорія, інтенсивність Е кожної такої лінії характеризується виразом
/> (8)
де N — число збуджених молекул; /> і/> — обертальні енергіїпочаткового і кінцевого станів.
Знаходячи відношення інтенсивностей кожної з обранихліній до однієї з них, будують напівлогарифмічний графік, в якому по осі абсцисвідкладають величину /> для різних ліній. Тоді 1/Твизначається як тангенс кута нахилу прямої.
3.6 Визначення «коливальної» температури
Смугасті спектри випромінювання молекул дозволяютьвизначити температуру полум'я, що відповідає енергії коливального руху атомів вмолекулі. Для цієї мети знаходиться або відхилення інтенсивностей поблизумаксимумів двох смуг, або відношення їх повних інтенсивностей. Так якінтенсивність смуг коливальної структури описується рівнянням, аналогічним (8),то «коливальна» температура знаходиться як котангенс кута нахилу прямої,побудованої в напівлогарифмічному масштабі по відношенню вимірюванняінтенсивностей кожної пари смуг.
Вимірювання інтенсивностей смуг не вимагаєспектральної апаратури великої роздільної здатності, що істотно спрощує технікуексперименту. Однак при недостатньо ретельному виборі спектральних областейрезультат вимірювань може виявитися спотвореним накладенням ліній тонкої структури.Найкращі результати вимірів «коливальних» температур виходять при використаннісмуг випромінювання двоатомних молекул.
3.7 Метод яскравісної температури
Для випромінюючого полум'я з високим коефіцієнтомчорноти випромінювання може бути застосований простий у апаратурній реалізаціїметод вимірювання яскравісної температури полум'я. У багатьох випадках це можебути звичайний оптичний пірометр із зникаючою ниткою. Ототожнення вимірюваноїтаким приладом яскравісної температури полум'я з його дійсною температуроюможливо тільки для полум'я з настільки великою концентрацією твердих завислихчастинок, що коефіцієнт чорноти його випромінювання стає практично рівнимодиниці. Тому із яскравісною температурою полум'я доцільно вимірюватимонохроматичний коефіцієнт чорноти випромінювання для тієї довжини хвилі, щовідповідає ефективній довжині хвилі застосованого оптичного пірометра. Найбільшпростий і достатньо надійний спосіб такого виміру складається у використаннісферичного увігнутого дзеркала, що встановлюється позаду полум'я (рис. 4) так,щоб центр його кривизни знаходився всередині полум'я. Цим же оптичнимпірометром виконується вимірювання власної яскравості факела а і сумарноїяскравості b обумовленою власною яскравістю полум'я і яскравістю йогозображення, що утворюється в фокусі дзеркала розглянутого через полум'я. Якщопозначити через /> коефіцієнт відбивання сферичногодзеркала для даної довжини хвилі, а через /> середній коефіцієнт поглинанняполум'я для тієї ж довжини хвилі, то для обох результатів вимірювань отримаємо
/>, />
звідки
/>
/>
Рис .4 Схема прибору з сферичнимдзеркалом для вимірювання яскравісної температури полум'я
Для термічного випромінювання полум'я />. Визначення дійсноїтемператури полум'я за його яскравісної температурі і коефіцієнтом чорнотивипромінювання знаходиться звичайним способом.
Вимірювання яскравості температур нестаціонарногополум’я вимагає застосування відповідної швидкодіючої фотоелектричноїапаратури.
3.8 Метод кольорової температури
До полум'я з суцільним спектром застосуємо звичайнийметод визначення кольорової температури по відношенню виміряних значеньінтенсивності /> і/>спектру в двох довжинаххвиль. Якщо монохроматичні коефіцієнти чорноти випромінювання в цих довжинах хвильрівні, то в цьому випадку, як відомо, колірна температура полум'я дорівнює йогодійсній температурі. Однак для дуже яскравісного полум’я така рівність незавжди дотримується. Справа в тому, що випромінювання маси завислих в газітвердих частинок супроводжується розсіюванням на них променевої енергії. Урезультаті монохроматичний коефіцієнт поглинання випромінюючого полум’я />, при термічному характерівипромінювання, і його монохроматичний коефіцієнт чорноти випромінювання /> зменшуютьсяз довжиною хвилі спектру. Ця залежність може бути представлена у вигляді
/> (9)
Дані про показник степеня n для різних типів полум’я наведено в табл. 1.
Таблиця 1. Показник степеня n для різного полум’яТип полум'я n Тип полум'я n Тип полум'я n Ацетон 1,43 Бензол – повітря 1,23 Бензол – оксид азоту 1,05 Амілацетат 1,39 Нитроцеллюлоза 1,14 Ацетилен – повітря 0,66…0,75 Коксовий газ — повітря 1,29
Вплив розсіювання випромінювання завислих частинокна вид залежності />змушує з обережністю підходити довибору колірного методу вимірювання температури полум'я. Доцільно перед використаннямметоду на маловивченому полум’ї поставити контрольний експеримент, що дозволяєоцінити, чи має місце в даному полум'ї відчутна величина інтенсивностірозсіяння світла.
Мабуть, слід визнати перспективним при наявностівираженої залежності /> визначеннятемператури полум'я по відношенню не двох, а попарно взятих трьохінтенсивностей суцільного спектру. Тоді відповідним чином складені рівняння дозволяютьвиключити показник степеня n і привести випромінювання полум'я довипромінювання сірого тіла. Виміряна в цьому випадку колірна температура будедорівнювати дійсній.
Інструментальна похибка колірних пірометрівпризначених для вимірювання стаціонарних або повільно мінливих температур,становить 1%.
Деякі труднощі виникають при вимірюванні колірнихтемператур нестаціонарного полум’я. Використання двоканальних вимірювальнихсистем з двома незалежно діючими приймачами, що забезпечують одночаснуреєстрацію двох світлових імпульсів, призводить до досить відчутного впливунестабільності кожного каналу посилення. Застосування одноканальних схемвимагає почергової реєстрації імпульсів, що обмежує можливість вимірюваннятемператур при короткочасних процесах. В останньому випадку є доцільнимзастосування методів фотографічної фотометрії, за рахунок втрати точності.
Висновки
Крім викладених вище, розроблені й інші методивимірювання температур полум’я: вимірювання температур по швидкостірозповсюдження ультразвуку; вимірювання, засновані на використанні залежностівід температури ступеня іонізації газового середовища або зміни її показниказаломлення. Однак проблему вимірювання температури полум’я не можна вважативирішеною задовільно. Не існує ще досить універсального і надійно працюючих врізних умовах приладів, що обумовлюється не тільки складністю проблеми, але йвеликою різноманітністю об'єктів і умов вимірювання.
В ряді випадків отримання досить надійнихрезультатів вимірювань температури полум'я може бути досягнуто тількипостановкою спеціального дослідження із залученням арсеналу засобів різнихобластей вимірювальної техніки. Вибір методу (одного або декількох) длявимірювання температури повинен бути проведений з врахуванням насампередособливостей спектру випромінювання полум'я, умов вимірювань і тимчасовиххарактеристик процесу горіння. При цьому необхідно враховувати, що складністьструктури об'єкта вимірювань може, при використанні того чи іншого методу,привести до виникнення дуже істотних методичних похибок. Представляєтьсядоцільним у відповідальних випадках не обмежуватися застосуванням одного методувимірювання, а використовувати принаймні два принципово різних методи, щобазуються на різних фізичних властивостях полум'я. Тоді ступінь збіжностірезультатів вимірювань, отриманих при незалежному використанні методів, можеслужити критерієм їх надійності.
Список використаної літератури
1. О. А. Геращенко, А. Н.Гордов, В. И. Лах, Б. И. Стаднык, Н. А. Ярышев: Температурные измерения .- К.: Наук. думка, 1984.- 493 с.
2. В. З. Гуревич: Энергияневидимого света .-М.: Наука, 1973.- 143 с.
3. В. Е. Зарко: Физыка горения и взрыва.- М.: Наука, 1982.
4. О. А. Геращенко: Основытеплометрии.- К.:Наук. думка, 1965.- 304 с.
5. А. Н. Гордов: измерениетемпературы газових потоков.-Л.: Машгиз, 1962.- 136 с.
6. С. П Гриднев.: Методбезконтактного измерения действительной температуры нагретых тел по ихтепловому излучению.-М.: Автомиздат, 1974.
7. Г. Н. Дульнев: Обизмерении нестацонарных тепловых потоков с помощю тепломеров .- ИРЖ, 1975.- 814-820 с.
8. А. Е. Кадышевич:Измерение температуры пламени. Физические основы и методы.- М.:Металлургиздат,1961-3-9с.