Влаштування, монтаж і ремонт освітлювальних електроустановок

Тема:Влаштування, монтаж і ремонт освітлювальних електроустановок

Зміст
1. Основні відомості проосвітлювальні електроустановки
2. Електричні джерела світла,прилади і світильники освітлювальних установок
2.1 Електричні джерела світла
2.2 Прилади освітлювальнихелектроустановок
2.3 Світильникиосвітлювальних електроустановок
3. Схема вмикання лампрозжарювання
4. Схеми вмиканнялюмінесцентних ламп
5. Розмітка місць установки світильників
6. Монтаж світильників
7. Експлуатація і ремонтосвітлювальних установок
Список використаних джерел

1. Основні відомості про освітлювальні електроустановки
Освітлювальноюелектроустановкою називається спеціальний електротехнічний пристрій,призначений для освітлення територій, приміщень, будинків і споруд.
Освітлювальнаелектроустановка великого житлового будинку або промислового підприємства являєсобою складний комплекс, що складається з розподільних пристроїв, магістральнихі групових електричних мереж, різних електроустановочних приладів,освітлювальної арматури (світильників) і джерел світла, а також підтримуючихконструкцій та кріпильних деталей. Характерною особливістю освітлювальнихелектроустановок є різноманітність схем, які застосовуються, і способіввиконання електропроводок, конструкцій світильників та джерел світла. Всучасних потужних електроустановках застосовують складні пристрої автоматики ітелеуправління.
Залежновід призначення світильників освітлювальної електроустановки розрізняютьзагальне, місцеве, комбіноване робоче і аварійне освітлення.
Загальнимназиваютьосвітлення всього або частини приміщення. Місцеве — це освітлення робочихмісць, предметів або поверхонь, наприклад спеціальне освітлення оброблюваноїдеталі чи інструмента на токарному верстаті.
Комбінованесполучаєзагальне і місцеве освітлення.
Робочимназиваютьосвітлення, призначене для забезпечення нормальної діяльності виробничих ідопоміжних підрозділів підприємств.
Аварійнимназиваєтьсяосвітлення, яке при порушенні робочого освітлення тимчасово забезпечуєможливість продовження роботи або евакуації людей. Аварійне освітленняобладнують у промислових приміщеннях, коридорах, проходах, проїздах і насходових клітках. Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися відінших світильників пофарбуванням і конструкцією; їх приєднують до електричноїмережі, не зв'язаної з мережею робочого освітлення.
Електроживленнясвітильників загального, місцевого, робочого та аварійного освітлення внормальних приміщеннях здійснюється на напругу 127 або 220 В, а в приміщеннях зпідвищеною небезпекою і в особливо небезпечних приміщеннях — на напругу 12, 24 або36 В.
Розрізнюютьтакож освітлення переносне, охоронне і світло-огороджувальне.
Переносне(ремонтне) освітлення здійснюють переносними ручними лампами, які приєднують до мережі напругою127 або 220 В у нормальних приміщеннях і 12 В у приміщеннях підвищеноїнебезпеки і на (відкритих ділянках території підприємства.
Охороннеосвітлення встановлюютьвздовж огорожі території, що охороняється, з таким розрахунком, щоб одночасноосвітлювалися зовнішня і внутрішня зони, які прилягають безпосередньо доогорожі.
Світлоогороджувальнеосвітлення встановлюютьна високих будинках, димових трубах та інших спорудах для забезпечення безпекипольотів літаків у темну пору доби.
Основноювимогою, що ставиться до освітлення, є забезпечення нормованих значеньосвітленості. Нормовані значення освітленості визначаються умовами зоровоїроботи, в тому числі: розмірами предметів розрізнення, їх контрастом з фоном ікоефіцієнтом відбиття фону; наявністю доступних небезпечних для дотиканняпредметів (відкритих струмопровідних частин, не огороджених частин машин, щообертаються, тощо); наявністю в полі зору світних поверхонь значної яскравості(електро- або газозварювання,
розплавметалу, розжарені оброблювані деталі, що випромінюють світло, виробничі вогнітощо).
Рівеньосвітленості на окремих ділянках приміщень або робочих місцях збільшуютьлокалізованим розташуванням світильників загального освітлення, обладнанняммісцевого освітлення, застосуванням конструктивно більш удосконаленихсвітильників або підвищенням потужності ламп.
Дотримуванняпід час монтажу освітлювальних електроустановок нормованих параметрівосвітленості сприяє поліпшенню умов і підвищенню продуктивності праці, зниженнювтомлюваності зору робітників, підвищенню якості продукції, що виготовляється,економії електричної енергії, яка витрачається на освітлення.
Монтажосвітлювальних електроустановок здійснюють згідно з проектом, у якому наводятьсвітлотехнічні розрахунки і дають розрахунок освітлювальної мережі. При цьомувраховують характер технологічного процесу, умови експлуатації і станнавколишнього середовища. Розрахунок за втратою напруги ведуть на основінайменших витрат провідникових матеріалів (проводів, кабелів, шин тощо).Напруга найвіддаленіших ламп повинна становити не менше: 95 % номінальної — длямережі аварійного і зовнішнього освітлення, яке виконується світильниками; 97,5% номінальної — для мережі робочого освітлення всередині приміщень промисловихпідприємств і прожекторних установок зовнішнього освітлення. Напруга лампповинна становити при нормальному режимі не більше 102,5 % номінальної.
Розрахунковенавантаження живильної освітлювальної мережі визначається множеннямвстановленої потужності ламп, виявленої в результаті світлотехнічногорозрахунку, на коефіцієнт попиту, який дорівнює: 0,6 — для розподільнихпристроїв, підстанцій, складських і допоміжних приміщень підприємств; 0,8 — длялабораторій і лікувальних закладів; 1 — для виробничих приміщень. Живленняосвітлювальних електроустановок здійснюється від окремих освітлювальнихтрансформаторів або від трансформаторів, до яких одночасно приєднані й силовіспоживачі (електродвигуни, електрозварювальні апарати тощо).

2. Електричні джерела світла, прилади і світильникиосвітлювальних установок
 
2.1 Електричні джерела світла
 
Електричнимиджерелами світла є лампи розжарювання, люмінесцентні лампи низького тиску тартутні лампи високого тиску.
Електричнілампи розжарювання (рис.2.1, а) найпоширеніші. Принцип дії ламп розжарювання ґрунтується наперетворенні електричної енергії, що підводиться до її волоска, на енергію видимихвипромінювань, які впливають на органи зору людини і створюють у неї відчуттясвітла, близького до білого. Процес перетворення відбувається в лампі принагріванні її волоска з вольфраму до 2600—2700 °С. Волосок лампи не перегоряє,оскільки температура плавлення вольфраму (3200—3400 °С) значно вища за температурурозжарювання волоска, а також внаслідок того, що з колби лампи видалене повітряабо колба заповнена інертними газами (сумішшю азоту, аргону, ксенону), всередовищі яких метал не окислюється.
/>
Рис. 2.1. Електричні лампи: а — розжарювання; б — люмінесцентна низького тиску; в — дуговартутна високого тиску; 1 — цоколь; 2 — ніжка; 3 — електрод; 4 — гачок; 5 —колба; 6 — волосок; 7 — трубка; 8 — резистор; 9 — основний електрод; 10—кварцовий пальник; 11 — додатковий електрод; 12 — люмінофор: 13 — скляна трубка

Строкслужби ламп розжарювання коливається в широких межах, оскільки залежить відумов роботи, в тому числі від стабільності номінальної напруги, наявності чивідсутності механічних впливів на лампу (поштовхи, струси, вібрації),температури навколишнього середовища тощо. Середній строк служби лампрозжарювання загального призначення становить 1000—1200 год.
Притривалій роботі лампи розжарювання її волосок розжарення під дією високоїтемператури нагрівання поступово випаровується, зменшуючись у діаметрі, і,нарешті, перегоряє. Чим вища температура нагрівання волоска розжарення, тимбільше світла випромінює лампа, але при цьому інтенсивніше відбувається процесвипаровування волоска і скорочується строк служби лампи. Тому для лампрозжарювання встановлюється така температура розжарення волоска, за якоїзабезпечуються необхідна світловидатність лампи і певна тривалість її служби.
Лампирозжарювання, з внутрішнього об'єму (колби) яких видалено повітря, називаються вакуумнимиа з колбами, заповненими інертними газами, — газоповними.
Газоповнілампи за інших однакових умов мають більшу світловидатність, ніж вакуумні,оскільки газ, який знаходиться в колбі під тиском, перешкоджає випаровуваннюволоска розжарення, що дає змогу підвищити її робочу температуру. Недолікомгазоповних ламп є деяка додаткова втрата в них теплоти волоска розжарення черезконвекцію газу, що заповнює внутрішню порожнину колби.
Зметою зниження теплових втрат газоповні лампи заповнюють малотешюпровіднимигазами. Одним із способів зниження теплових втрат є також зменшення розмірів ізміна конструкції волоска розжарення. Волоски розжарення ламп виконують увигляді щільцої гвинтоподібної (моноспіралі) або подвійної спіралі (біспіралі).
Основнийнедолік ламп розжарювання — низька світловидатність: лише 2—4 % споживаної нимиелектричної енергії перетворюється на енергію видимих випромінювань, щосприймаються людським оком, решта енергії переходить, головним чином, утеплоту, яка випромінюється лампою.
Досконалішіпорівняно з лампами розжарювання люмінесцентні лампи, які дістали широкезастосування в освітлювальних електроустановках підприємств, установ,навчальних і лікувальних закладів.
Люмінесцентналампа (рис. 2.1,б) являє собою скляну герметично закриту трубку 7, внутрішня поверхня якоївкрита тонким шаром люмінофору. З трубки видалено повітря і до неї введенонезначну кількість газу (аргону) і дозовану краплю ртуті. Всередині трубки (наїї кінцях) у скляних ніжках 2 закріплені біспіральні електроди 3 з вольфраму,з'єднані з двоштирьовими цоколями 1, призначеними для приєднання лампи доелектричної мережі через спеціальні патрони.
Підчас подавання напруги до лампи між її електродами і виникає електричний розряду парі ртуті, в результаті чого лампа починає випромінювати потоки світла. Длязабезпечення більш інтенсивного випромінювання електронів електродилюмінесцентних ламп вкривають активуючими речовинами, наприклад оксидамистронцію, барію або кальцію.
Залежновід кольоровості випромінюваного лампою світлового потоку розрізняють лампиденного світла (ЛД), білого світла (ЛБ), холодно-білого світла (ЛХБ),тепло-білого світла (ЛТБ) тощо. У приміщеннях або під час робіт, де необхіднеточне визначення кольорових відтінків, наприклад у друкарні при виготовленнікольорових репродукцій, у художній майстерні, на текстильному підприємствітощо, застосовують лампи ЛДІ, призначені для правильного кольоропередавання.
Люмінесцентнілампи низького тиску є газорозрядними електричними джерелами світла.Люмінесцентні лампи низького тиску виготовляють: на напругу 12? В потужністю 15і 20 Вт; на напругу 220 В потужністю 30, 40, 80 і 125 Вт. Строк служби інормальної роботи люмінесцентних ламп становить близько 5000 год. за умовинечастих вмикань, стабільності номінальної напруги та забезпечення оптимальноїнавколишньої температури (яка не виходить за межі 15—25 °С).
Усучасних освітлювальних електроустановках промислових підприємств широке застосуваннядістають дугові ртутні лампи (ДРЛ) високого тиску. Лампи ДРЛ випускають з двомаі чотирма електродами.
Чотириелектроднадугова ртутна лампа ДРЛ (рис. 2.1, в) складається з нарізного цоколя 1, колби(балона) 5 і кварцового пальника 10. Всередині пальника є дозована крапля ртутіі газ — аргон; в кінці пальника впаяні активовані основні 9 і додаткові //електроди з вольфраму. Внутрішня поверхня колби вкрита тонким шаром люмінофору.
Підчас подавання напруги до електродів лампи відбувається електричний розряд упарі ртуті високого тиску, який супроводжується інтенсивним випромінюваннямсвітла, в спектрі якого немає оранжево-червоних променів. Відсутністьоранжево-червоних променів робить лампу непридатною для освітлення, тому складлюмінофору, яким вкривають внутрішню поверхню колби, підібраний так, що підвпливом ультрафіолетового опромінення він випромінює світло оранжево-червоногокольору, яке, змішуючись з основним потоком лампи, створює світло, щосприймається людським оком як біле із слабким зеленуватим відтінком.
Чотириелектроднілампи ДРЛ відрізняються від двохелектродних наявністю в них двох додатковихелектродів, підключених до основних електродів через додаткові опори. Наявністьдодаткових електродів полегшує запалювання лампи, оскільки при подаваннінапруги до лампи між основним і найближчим додатковим електродами виникаєжевріючий розряд, під дією якого пара ртуті іонізується, сприяючи розряду міжосновними електродами лампи Лампи ДРЛ з цоколем 0 40 мм випускають потужністю250—1000 Вт.
Газорозрядніджерела світла (люмінесцентні лампи і лампи ДРЛ) значно економічніші від лампрозжарювання — світловидатність їх і строк служби у кілька разів перевищуютьсвітловидатність і строк служби ламп розжарювання.

2.2 Прилади освітлювальних електроустановок
Приладиосвітлювальних електроустановок призначені для приєднування джерел світла доелектричної мережі, керування джерелами світла і забезпечення необхіднихрежимів роботи освітлення, які визначаються місцевими умовами, наприкладхарактером виробництва, тривалістю світлового дня.
Донайпоширеніших приладів освітлювальних електроустановок належать патрони (рис.22),вимикачі (рис.23, а, б), перемикачі (рис 23, в), штепсельні розетки з вилкамистартерні пристрої для пуску люмінесцентних ламп тощо.
Законструкцією, призначенням і способом встановлення розрізняють патронипідвісні, арматурні з ніпелем або ніпельною шийкою (рис. 2.2, а, б, в),підвісні напівгерметичні з металевим вушком (рис 2.2, г), стельові (рис. 2.2, д)і стінні (рис. 22, в). Патрони відповідно до розмірів цоколів ламп бувають знарізкою 14, 21 і 40 мм.
/>
Рис. 2.2. Патрони а — арматурний з корпусом із пластмаси, б — арматурний з корпусом із латуні, в— арматурний з корпусом із фарфору, г — підвісний напівгерметичний; д — стельовийпластмасовий, є — стінний фарфоровий похилий, 1 — корпус; 2 — фарфоровийвкладень, 3 — контактні гвинти для приєднування проводів до центральногоконтакту і гільзи 4 — контакт, 5 — нарізна гільза, 6 — сталеве вушко дляпідвішування патрона
Вимикачі(рис 2.3, а, б) і перемикачі (рис. 2.3, в) однополюсні на напругу до 250 В і наструми до 10 А призначені для комутації електричних кіл освітлювальнихелектроустановок змінного струму частотою 50 Гц. Вимикачі й перемикачіоднополюсні захищеного і герметичного виконання для відкритого та схованоговстановлення повинні витримувати не менше 20 тис. вимикань.
Дляпідвищення комутуючої здатності та стійкості проти спрацювання контактнічастини сучасних вимикачів і перемикачів виконують з металокераміки, що дає їмможливість витримувати понад 200 тис. вимикань.
Приєднаннядо електричної мережі однофазних і трифазних електроприймачів (переносних ламп,побутових електроприладів, електрифікованого інструменту тощо) з номінальнимиструмами до 10 і 25 А на напругу до 250 і 380 В відповідно здійснюють задопомогою штепсельних з'єднань.
/>
Рис 2.3. Вимикачі і перемикачі а — клавішний вимикач для схованого встановлення, б —поворотний герметичний вимикач в — перемикач для схованого встановлення
/>
Рис. 2.4. Елементи штепсельних з'єднань: а — штепсельна розетка на 6 А длявідкритого встановлення, б — штепсельна розетка на 6 А для схованоговстановлення, в — надплінтусна розетка; г — двополюсна штепсельна розетка на 10А з плоскими струмовими і заземлюючими контактами для схованого встановлення; д— двополюсна штепсельна розетка на 10 А з заземлюючим контактом захищеноговиконання для відкритого встановлення, є — триполюсна штепсельна розетка на 25А і 380 В із заземлюючим контактом у захищеному виконанні для відкритоговстановлення, є — вилка на 6 А; ж — вилка на 10 А з заземлюючим контактом; з —вилка двополюсна на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом; и — вилка триполюснана 25 А і 380 В із заземлюючим контактом.
Штепсельніз'єднання складаються з двох основних елементів: розетки (рис.2.4, а — є) івилки (рис.2.4, є — и).
Штепсельнірозетки випускають з круглими (рис.24, а, б, в) і плоскими (рис.24, г, д, є) контактами.Застосування плоских контактів дає змогу створити більш надійне контактнез'єднання, зменшити витрати міді і майже вдвічі порівняно з круглими контактамизбільшити строк їх служби.
Дляпідключення переносних електроприймачів до електричної мережі напругою понад 36В у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних застосовуютьдвополюсні (рис 24, г, д) і триполюсні (рис. 24, є) штепсельні розетки ззаземлюючим контактом, до якого приєднують провідник місцевої мережізаземлення.
Доконтактних затискачів двополюсних штепсельних розеток на струми до 10 А можнаприєднувати електричні проводи перерізом до 2,5 мм2, до триполюснихрозеток на струми до 25 А — проводи перерізом до 16 мм2.
 
2.3 Світильники освітлювальних електроустановок
Світильникиосвітлювальних електроустановок призначені для освітлення об'єктів (предметів,робочих поверхонь, виробничих площ тощо), які знаходяться на відстані, що неперевищує, як правило, 25 м.
Світильникскладається з арматури і джерела світла. Джерело світла знаходиться всерединіарматури, яка забезпечує необхідний розподіл світлового потоку джерела світла ізахист його від механічних пошкоджень та впливу зовнішнього середовища.
Залежновід джерела світла освітлювальну арматуру умовно поділяють: для лампрозжарювання і ртутних ламп (рис.2.5, а — д), для люмінесцентних ламп (рис. 2.6,а—г).
Арматурасвітильників для лампи розжарювання і ртутної лампи складається з корпусу ізакріпленого в ньому патрона. До корпусу закритих підвісних світильниківприкріплюють внизу захисне скло для запобігання забрудненню і механічним пошкодженнямлампи, а вгорі — вушко для підвішування до опорної конструкції. Горловинукорпусу важких світильників, які жорстко встановлюють на трубі, виконують увигляді патрубка з внутрішньою нарізкою 3/4". Деякі типи світильниківоснащують спеціальним пристроєм, який вкручують у патрубок корпусу,— бюгелем,що має два сальники для роздільного ущільненого вводу про водів живильноїмережі, а також гачок для підвішування.
Характерноюособливістю світильників є велика різноманітність їх конструкцій тасвітлотехнічних характеристик.
/>
Рис 2.5. Арматура світильників з лампами розжарювання і ДРЛ: а — «Універсалі»; б — рудничний;в — пилонепроникний; г — глибокого випромінювання; д — зовнішнього освітлення; 1— відбивач; 2 — корпус; 8 — болт заземлення; 4 — скоба (вушко) дляпідвішування, 5 — проводи; 6 — патрон; 7 — кришка; 10 — захисна сітка; 11 — бугель.

/>
Рис. 2.6. Світильники з люмінесцентними лампами: а — ОДР; б — ШЛП; в — ВОД; г — ПВЛ; 1 —підвіс, 2 — ковпачок підвісу; 3 — корпус; 4 — відбивач; 5 — екранізуючі грати; 6— розсіювач; 7 — опорна рама; 8 — відкидна рама; 9 — вузол кріплення
Арматурасвітильника для люмінесцентних ламп найчастіше являє собою металевий корпус, уякому змонтовані пускорегулювальні пристрої (ПРП), лампотримачі,стартеротримачі та з'єднувальні проводи. Світильник приєднують до живильноїелектричної мережі за допомогою затискачів, розташованих під одним з ковпачківвузла підвіски. До корпусу арматури прикріплений відбивач, а на відбивачізалежно від конструкції світильника є екрануючі грати, захисне скло або розсіювач.
Світильникиза своєю конструкцією, світлотехнічними показниками та характеристиками повиннівідповідати умовам роботи і навколишнього середовища, а також вимогам безпеки ізручності експлуатаційного обслуговування. Рекомендації щодо вибору світильниківнаведені в табл.8.
Недолікомлюмінесцентних ламп і ламп ДРЛ, які вмикаються в мережу змінного струму, єперіодичні зміни їх світлового потоку в часі з частотою, що дорівнює подвоєнійчастоті струму живильної мережі. Ці зміни (пульсації) світлового потоку, які несприймаються оком людини внаслідок відомої інерції її зору, все ж доситьнебезпечні, коли лампи застосовують для освітлення рухомих предметів.
Припульсації світлового потоку спотворюється сприйняття зором людини дійсноїшвидкості і напрямку руху предметів внаслідок стробоскопічного ефекту. Так,освітлювані люмінесцентними лампами і лампами ДРЛ деталі машини або оброблюваніпредмети, які обертаються з певною частотою, можуть видатися нерухомими інавіть такими, що повільно обертаються в протилежний бік. Тому при освітленніприміщень, де є верстати і механізми з доступними для працюючих частинами, щообертаються, застосовують схеми вмикання люмінесцентних ламп і ламп ДРЛ, якіусувають небажані й небезпечні пульсації світлового потоку.
Схемивмикання ламп розжарювання, люмінесцентних ламп і ламп ДРЛ, які застосовуютьнайчастіше, наводяться нижче.
 

3. Схема вмикання ламп розжарювання
 
Восвітлювальних електроустановках для керування лампами розжарюваннязастосовують кілька схем. Так, дві і більше ламп розжарювання можутьприєднуватися до мережі однополюсним вимикачем (рис.3.1, а).
/>
Рис. 3.1. Схеми приєднання ламп розжарювання. а — з одним вимикачем; б — з двомавимикачами; в — з одним перемикачем; г — з двома перемикачами; д — на лінійнунапругу; є — на фазну напругу
Керуванняп'ятьма лампами здійснюється двома розташованими поруч однополюсними вимикачами(рис.3.1, б). При повороті першого вимикача вмикаються дві лампи, а приповороті другого — ще три лампи. Таку схему вмикання ламп застосовують увеликих приміщеннях з режимом роботи, що потребує різного ступеня освітлення.
Якщонеобхідна поперемінна зміна кількості ламп, що вмикаються (наприклад, улюстрі), їх приєднують до мережі за допомогою люстрового перемикача (рис.3.1, в).З першим поворотом перемикача вмикається одна лампа з трьох, з другимиповоротом — дві інші, але вимикається перша лампа, з третім поворотомвмикаються всі лампи, а з четвертим — усі лампи, люстри вимикаються.
Принеобхідності незалежного керування однією або кількома лампами з двох місцьзастосовують схему з двома перемикачами, з'єднаними двома перемичками іпроводом (рис.3.1, г). Наявність перемичок і проводу, який іде від перемикачадо лампи, створює необхідні кола. Цю схему використовують при освітленнікоридорів та сходових кліток Житлових будинків і підприємств» а також тунелів здвома або кількома виходами.
Лампиосвітлювальних електроустановок, які живляться від трипровідної системитрифазного струму, вмикають між двома фазами мережі (рис.3.1, д) а ті, щоживляться від чотирипровідної мережі,— між фазним і нульовим проводами (рис.3.1, є).
 

4. Схеми вмикання люмінесцентних ламп
 
Люмінесцентнілампи можуть вмикатися в електричну мережу за стартерною і безстартерноюсхемами запалювання.
/>
Рис. 4.1. Принципова схема вимикання люмінесцентної лампи стартерним запалюванням
Привмиканні ламп за стартерною схемою запалювання (рис. 4.) стартером єгазорозрядна неонова лампа з двома (рухомим і нерухомим) електродами.
Люмінесцентнулампу вмикають у електричну мережу лише послідовно з баластним опором, якийобмежує зростання струму в лампі і таким чином запобігає її руйнуванню. Вмережах змінного струму як баластний опір застосовують котушку з великим індуктивнимопором – дросель.
Запалюваннялюмінесцентної лампи відбувається таким чином.
Підчас вмикання лампи між електродами стартера виникає тліючий розряд; йоготеплота нагріває рухомий біметалевий електрод. При досягненні певноїтемператури нагрівання рухомий електрод стартера, згинаючись, замикається знерухомим, утворюючи електричне коло, по якому протікає струм, необхідний дляпопереднього підігрівання електродів лампи. Підігріваючись, електроди починаютьвипускати електрони. Під час проходження струму в колі електродів лампи розряду стартері зникає, внаслідок чого рухомий електрод стартера остигає і,розгинаючись, повертається у вихідне положення, розриваючи при цьому електричнеколо лампи. Під час розривання електричного кола до напруги мережі додаєтьсяелектрорушійна сила самоіндукції дроселя, і імпульс підвищеної напруги, щовиник у дроселі, викликає дуговий розряд у лампі та її запалювання. Звиникненням дугового розряду напруга на електродах лампи і паралельно з'єднанихз ними електродах стартера знижується настільки, що виявляється недостатньоюдля виникнення тліючого розряду між електродами стартера. Якщо запалюваннялампи не відбудеться, то на електродах стартера з'явиться повна напруга мережіі весь процес повториться.
Длявмикання люмінесцентних ламп застосовують спеціальні стартерні і безстартерніпускорегулювальні апарати (ПРА), що являють собою комплектні пристрої, якізабезпечують надійне запалювання і нормальну роботу ламп, а також підвищеннякоефіцієнта потужності та зниження пульсації світлового потоку ламп. У ПРАвстановлюють також пристрої, що заглушують перешкоди радіоприймання.

5. Розмітка місць установки світильників
/>
Виконаннярозмітки місць установки світильників безпосередньо на стелі (а) і методомперенесення точок з підлоги на стелю (б)
Розмітка місцяустановки одного світильника
/>
Розмітити двідіагональні лінії. Відзначити точку перетину діагоналей і перенести її зпідлоги на стелю жердиною з відвісом, для чого вістря жердини встановити настелі так щоб схил знаходився точно над точкою перетину діагональних лінії напідлозі
Розмітка місцьустановки двох світильників
/>

Розмітити осьовулінію по центру уздовж приміщення і відзначити на ній точки, розташовані навідстані В/4 від поперечних стін. Перенести дві розмічені точки на стелюжердиною з схилом. Виконати розмітку лінійкою-рамкою або двома жердинами зшнуром у вказаній послідовності безпосередньо на стелі.
Розмітка місцьустановки чотирьох світильників
/>
Розмітити напідлозі дві лінії, паралельні подовжнім стінам, на відстані А/4 Відзначити налініях чотири точки на відстані В/4 від поперечних стін і перенести на стелюжердиною з схилом. Виконати розмітку аналогічно розмітці двох світильників.
Розмітка місцьустановки декількох світильників в шахматному порядку
/>
Розмітити напідлозі дві лінії, паралельні подовжнім стінам, на відстані А/4 Відзначити наодній лінії точки першу на відстані В/9, інші через кожні 2В/9. Повторити наіншій лінії розмітку в такому ж порядку, тільки відлік почати від протилежноїпоперечної стіни. Виконати цю розмітку аналогічно розмітці чотирьохсвітильників.
Розмічальні інструменти і пристрої

/>
а— шаблон; б —розмічальна жердина; в — дерев'яний циркуль, г — розмічальна рама з жердиною: д— висок із шнуром; є — набір розмічальних інструментів: 1 — телескопічналінійка; 2 — кутомір; 3 — рулетка; 4 — розмічальний трафарет
Наескізах, у заготівельних відомостях і супроводжувальній технічній документаціїзазначають технічні дані, які вичерпно характеризують ці електричні мережі. Длязображення елементів електричної мережі на ескізах застосовують умовніпозначення. Ескізи заготовок нескладних трас виконують у площинних зображеннях,а складних трас — у просторовому зображенні. Для зручності складання ескізівмонтажними організаціями застосовують спеціальні віддруковані друкарськимспособом бланки з нанесеною на них площинною або об'ємною масштабною сіткою.
Наескізах замірювань електропроводок освітлювальних електроустановок зазначають:
— марку, перерізи і кількість жил проводів і кабелів;
— способи виконання з'єднань окремих ділянок заготовок і відгалужень від них(паянням, зварюванням, опресовуванням тощо);
— способи окінцювання жил проводів і кабелів для приєднання їх до світильників,приладів та апаратів (товкачиком, кільцем або наконечником із зазначенням йоготипу);
— умовне розпізнавальне забарвлення фаз і маркування кінців жил проводів ікабелів;
— загальну довжину і розміри окремих ділянок електропроводок із зазначенням місцьїх відгалуження та розташування відгалужувальних коробок;
довжинуділянок відгалужень до світильників і приладів, а також висоту підвішування ітип світильника.
/>
Приклади складання замірювальних ескізів освітлювальних електропроводок: а — проводами АППВ; б — кабелем АНРГ; в —проводом АТРГ; г — відрізком кабельної лінії
/>
Приклади складання замірювальних ескізів на складні трубні заготовки: а трубні розведення в просторовому(об'ємному) зображенні: б — виходи труб з коробок; в — обходи трубами виступнихбудівельних конструкцій
Підчас замірювання і складання ескізів тросових електропроводок додатковозазначають проектні марку і діаметр несучого троса або дроту, марки та перерізипроводів і кабелів, способи прикріплення проводок до несучого троса (на клицях,хомутах, опорних конструкціях тощо), типи кінцевих анкерних кріплень тапроміжних тросових підвісів і відтяжок, і відстані між підвісами й відтяжками,способи влаштування захисного заземлення та його приєднання до контурузаземлення.
Дозамовлення на заготовлення електропроводок, відрізків кабелів і трубнихкомунікацій додають відомість заготовок, у якій крім даних, необхідних длявиготовлення потрібних вузлів і деталей, зазначають способи їх комплектації,пакування і транспортування.
 

6. Монтаж світильників
Монтаж світильників і приладів
Монтажсвітильників, вимикачів, перемикачів, штепсельних розеток та інших приладівздійснюють після виконання в приміщенні всіх оздоблювальних і малярних робіт.
Зарядженісвітильники, що надійшли на об'єкт монтажу, перевіряють, відзначаючи при цьомуфазні, нульові і холості жили проводів, після чого підвішують світильники доарматурного гака або кронштейна.
Незарядженісвітильники заряджають за допомогою спеціальних арматурних, переважно гнучких,мідних проводів відповідних марок і перерізів (ПРКС, ПРБС тощо). Під часзаряджання світильників кінці фазних або холостих жил проводів повинні бутиприєднані до головок (центральних контактів) патронів, а кінці нульових проводів— до їх гвинтових гільз. Проводи не повинні зазнавати натягів, які могли бпризвести до обривання або висмикування їх з контакту.
Пристрійдля введення проводів у світильники залежить від типу світильника і способупроводки. Багато ввідних пристроїв оснащені ніпелями з нарізкою, щоб буломожливо приєднувати до них сталеві труби електропроводки. В арматурі,призначеній для приміщень сирих, з їдкими парою й газами, а також длявстановлення на відкритому повітрі в разі відкритого прокладання проводів (нароликах або ізоляторах) передбачаються два отвори для окремого вводу проводів.У світильників, які застосовуються для вводу кабелю (СРГ, ВРГ тощо), ввідніпристрої мають сальники; якщо сальника немає, ввідний пристрій повинен бутигерметизований заливанням ізоляційною мастикою.
Світильникиі підвісні штанги ізолюють від арматурних гаків і кронштейнів ізолюючимидеталями з фарфору або фібри, а за їх відсутності — накладанням на гак двохшарів ізоляційної стрічки.

/>
Рис 6.1. Приклади підвішування світильників при різних способахпрокладання проводів і кабелів а — при схованому прокладанні проводів, б — при відкритому прокладанніпроводів у трубах, в — при тросовому прокладанні проводів, г — при проводцікабелем АВРГ
Світильникиу вигляді плафонів, бра, настінних і стельових патронів встановлюють надерев'яних розетках завтовшки 10— 12 мм, міцно закріплених на стіні або стелі.
Уразі монтажу освітлювальної мережі трубчастим проводом АТПРФ кріпленнясвітильника повинно робитися жорстким (наприклад, на штанзі із сталевої труби).Приклади підвішування світильників у різних приміщеннях і за різних способівпрокладання проводів і кабелів зображені на рис. 6.1.
Вимикачі,перемикачі та штепсельні розетки встановлюють залежно від їх конструкції іприйнятого способу виконання проводки (рис. 6.2). Однополюсні вимикачі йперемикачі приєднують до проводок у розсічку фазних жил проводів і кабелів.Металеві корпуси вимикачів, перемикачів і штепсельних розеток, які підлягаютьзаземленню, приєднують окремим проводом до нульового проводу електропроводки,при цьому один його кінець — паянням або зварюванням до нульового проводу,другий кінець — до корпусу апарата за допомогою заземлюючого гвинта, що є накорпусі.

/>
Рис. 6.2. Приклади монтажу установочних приладів: а — вимикача при відкритому прокладанніпроводів АППВ; б — штепсельної розетки при закритому прокладанні проводів угумових напівтвердих трубках, в, г — вимикача і штепсельно розетки у разіпроводки кабелем ВРГ у сирому приміщенні
Вироби длякріплення світильників з лампами розжарювання і ДРЛ
 
Стельоварозетка РПУХЛУ
/>
Розеткувиготовляють з пластмаси і використовують для закривання отворів виходупроводів і крюків У623УХЛУ, 4625УХЛУ з перекриттів. У ній розміщують затиски,що сполучають дроти світильника з дротом лінії
 
УтримувачУ25МУЗ світильника
/>
Утримувачкріплять до кронштейнів, підвісів, стійкам через різьбові патрубки з трубнимрізьбленням 3/4". Світильник, що прикріплюється до утримувача, повиненмати у верхній частині крюк, кільце і бугель.

Крюки для підвіскисвітильників масою до 5 кг до перекриттів з порожнистих і суцільних плит
/> />
 
Крюки кріплять доперекриття через заготовлені отвори, ізолюють при підвісці світильників і використовуютьразом із стельовою розеткою. Для підвіски світильників до перекриттів зпорожнистих плит крюки мають уздовж осі ряд отворів, що дозволяють міняти їхрозмір залежно від відстані усередині перекриття, а для підвіски світильниківдо перекриття з суцільних плит — один кріпильний отвір, розрахований накріплення до плити певної товщини.
Для порожнистихплит випускають крюки У623УХЛ4 і У628УХЛ4 (I) завдовжки (L) відповідно 60 і 120мм, для суцільних плит — крюки У625УХЛ4, У629ХЛ4 (II) заввишки (Н) 155 мм ізавдовжки 80 і 120 мм, а також У629УХЛ4 заввишки 215 мм і завдовжки 80 мм.
ШпилькиУ624УХЛ4 — У626УХЛ4 для кріплення світильників
/>
ШпилькиУ624УХЛ4-У626УХЛ4 кріплять до перекриття з порожнистих і суцільних плит череззаготовлені отвори двома пластинами з отворами уздовж осі. Такий пристрійдозволяє міняти розміри кріплення залежно від відстані усередині перекриття.Світильники кріплять до шпильок гайкою
Шпильки У632УХЛ4,У626УХЛ4 для кріплення світильників
/>
Шпильки кріплятьдо перекриття з суцільних плит через заготовлені отвори, а світильники до шпильки- гайкою. Довжина шпильки залежить від товщини перекриття.
Крюк для кріпленняугвинчуванням
/>
Крюки кріплять додерев'яних перекриттів і до них підвішують світильники. Якщо крюк угвинчують вдерев'яну підставу, ізоляція світильника від крюка, що встановлюється вжитлових будинках, не обов'язкова.
Крюк для кріпленнявмазуванням
/>
Крюки кріплятьвмазуванням, а світильники — тільки після закінчення встановлених термінівсхоплювання розчину. При установці в житлових будинках і напрузі мережі 127/220В крюк від світильника ізолюють.

Трубчасті підвісиК980УЗ- К983УЗ
/>
Трубчасті підвісизастосовують для кріплення світильників масою до 10 кг на фермах і перекриттях.
КронштейнК986УЗ з трубним держателем К939УЗ
/>
Кронштейн (I)застосовують для кріплення світильників масою до 6 кг на стінах, колонах абофермах і встановлюють за допомогою трубного утримувача К939УЗ(ІІ). Світильникикріплять до кронштейна різьбовим з'єднанням (якщо воно передбачене)
 

7.Експлуатація і ремонт освітлювальних установок
Правильнаексплуатація освітлювальних установок заключається в забезпеченні їх безперебійноїроботи і підтримці необхідної освітленості кожного виробничого приміщення. Цедосягається уважним обслуговуванням установок, регулярним чищенням освітлювальнихприладів, своєчасною заміною ламп, що вийшли з ладу, виконанням поточного і капітальногоремонтів.
Огляд і ремонтосвітлювальних установок (чищення світильників, зміну ламп і плавких вставок,ремонт мережі) оглядають при відключеній напрузі.
Для нормальної експлуатаціїосвітлювальних установок необхідно мати виконавчі креслення і схеми освітлювальноїмережі об'єкту.
При прийманні вексплуатацію освітлювальних установок перевіряють:
відповідністьпроекту всіх елементів освітлювальної установки;
надійністьконтактів і правильність роботи комутуючих апаратів (вибірково);
надійністьзакріплення освітлювальних приладів, щитків, вимикачів, штепсельних розеток іінших елементів електроосвітлювального обладнання (вибірково);
якість виконання захисногозаземлення;
опір ізоляції освітлювальноїмережі;
відповідністьдійсній освітленості прийнятою в проекті або потрібною по нормах.
В процесіексплуатації систематично контролюють постійну напругу на світильниках наокремих ділянках мережі і усувають причини, викликаючи втрати або коливаннянапруги.
Вся освітлювальнамережа і апарати установок піддаються періодичним перевіркам і профілактичнимремонтам. Терміни проведення оглядів і ремонтів залежать від умов навколишньогосередовища, в якому працює освітлювальне устаткування.
Пристрійавтоматичного перемикання аварійного освітлення перевіряють один раз в тримісяці (вдень). Один раз в три місяці перевіряють також справність аварійногоосвітлення при одночасному відключенні робочого освітлення.
Величина опоруізоляції установки повинна бути не меншого 0,5 Мом. Якщо опір ізоляції невідповідає нормам, ізоляцію випробовують напругою 1000 в протягом 1 мин. Опірізоляції мереж робочого і аварійного освітлення, кабелів і заземлюючихпристроїв перевіряють не рідше за один раз на три роки, при цьому вимірипроводять на ділянках між двома суміжними запобіжниками або іншими захиснимиапаратами.
Під час перевіркиопору ізоляції плавкі вставки знімають, лампи розжарювання вивертають, асвітильники з люмінесцентними лампами і лампами ДРЛ від'єднують від мережі.
Ремонт переноснихзнижувальних трансформаторів, ламп і при сполучених до них проводів проводитьсяодин раз в три місяці, а стаціонарних знижувальних трансформаторів — один разна рік.
Величинуосвітленості виробничих цехів підприємства і основних робочих місць перевіряютьне рідше за один раз на рік.
Ремонт окремихділянок освітлювальної мережі здійснюється при відключеному на щиті рубильникуабо вимикачі освітлювальної групи і знятих плавких вставках.
Догляд засвітильниками. Лампи, що перегоріли, в світильниках замінюють новими. Не можнавстановлювати в світильниках лампи більшої потужності, чим передбаченопроектом, щоб уникнути недопустимого нагріву світильника, патрона і проводів.Знімати скляні ковпаки забороняється, оскільки вони пом'якшують шкідливе дляочей яскраве свічення лампи і захищають освітлювальну арматуру від діїнавколишнього середовища. Розбиті ковпаки потрібно замінювати новими.
Лампи, патрони,ковпаки і зовнішні частини корпусів освітлювальних приладів протирають м'якоюганчіркою. Іноді, якщо це необхідно, ковпаки і відзеркалювальні поверхні світильниківпромивають. Одночасно з чищенням освітлювального приладу перевіряють справністькріпильних деталей і контактів. Відмічені несправності устраняють.
Догляд залюмінесцентними лампами. Експлуатація люмінесцентних ламп дещо відрізняєтьсявід експлуатації ламп розжарювання. Люмінесцентні лампи не запалюються принизьких температурах на малій величині напруги якщо в установці злюмінесцентною лампою спостерігається несправність, її необхідно терміновоусунути, оскільки наявність одного несправного елементу схеми може привести довиходу з ладу решти елементів. Несправність лампи приводить до псуваннястартера і баластного опору, а несправність стартера викликає псування лампи ібаластного опору.
Найбільшхарактерні випадки несправностей люмінесцентних ламп і способи їх усунення.
1.Лампа незапалюється. Причиноюможе бути порушення контакту або обрив дротів, обрив електродів в лампі,несправність стартера і недостатня напруга в мережі. Для визначення і усуненнянесправності перш за все слід змінити лампу, якщо вона знов не горітиме,замінити стартер і перевірити напругу на контактах утримувача. При відсутностінапруги на контактах утримувача лампи необхідно знайти і усунути обрив мережі іперевірити контакти у місцях приєднання проводів до баластного опору іутримувачів.
2.Лампа мигає,але не зажигается, свічення спостерігається тільки з одного кінця лампи. Причиноюнесправності може бути замикання в проводах, утримувача або у виводах самоїлампи Для усунення несправності необхідно переставити лампу так, щоб кінець, щосвітиться і несправний, помінялися місцями. Якщо при цьому несправність не будеусунена, слід замінити лампу або шукати дефект в утримувачі або проводці.
3. На кінцяхлампи видно тьмяне оранжеве свічення, яке то зникає, то знов з'являється,але лампа не запалюється. Причина несправності — наявність повітря в лампі.Така лампа підлягає заміні.
4. Лампаспочатку запалюється нормально, але потім спостерігається сильне потемніння їїкінців і вона гасне. Звичайне таке явище пов'язано з несправністю баластногоопору, не забезпечуючого необхідний режим роботи лампи. В цьому випадку слідзамінити баластний опір.
5.Лампаперіодично запалюється і гасне. Це може відбутися в результаті несправності лампи абостартера. Необхідно замінити лампу або стартер.
6.Привключенні лампи перегорають спіралі і чорніють кінці лампи. В цьому випадку слідперевірити напругу живлячої мережі і відповідність його напрузі лампи, щопідключається, а також баластний опір. Якщо напруга мережі відповідає напрузі
лампи, тонесправний баластний опір, який повинен бути замінено. Освітлювальні пристрої злюмінесцентними лампами необхідно щодня оглядати і усувати відмічені дефекти.Не рідше за один раз на місяць люмінесцентні лампи і всю освітлювальнуапаратуру потрібно очищати від пилу і перевіряти в роботі.
Черговий монтер,обслуговуючий освітлювальні установки, повинен мати в запасі справні лампи істартери в кількості 5-10% загального числа ламп, що знаходяться в експлуатації.Зберігати лампи слід у заводській упаковці на спеціальному стелажі або в ящикуокремо від несправних ламп.
Переноснісвітильники і знижувальні трансформатори.
При оглядахустановок і ремонтних роботах застосовують переносні світильники, до якихпред'являються підвищені вимоги з погляду безпеки персоналу.
Рукояткапереносного світильника повинна бути виконана з ізоляційного волого- і теплостійкогоматеріалу. Всі струмоведучі частини світильника і лампи захищають, щобвиключити випадковий дотик до них.
Лампу і патронзакривають спеціальною запобіжною металічною сіткою, що закріплюється нарукоятці світильника таким чином, щоб її неможливо було зняти без застосуванняспеціального інструменту. Переносний світильник повинен бути заряджений шланговимгнучким шнуром ШРПЛ і ШРПС.
Переноснісвітильники можуть представляти значну небезпеку для персоналу при пошкодженніізоляції дроту, особливо якщо вони підключені до мережі напругою 110-220 в. Уприміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних переноснісвітильники застосовують на напругу не вище 36 В. За особливо несприятливихумов, коли той, що працює може стикатися з металевими (добре заземленими)поверхнями або знаходитися в особливо сирих приміщеннях (у казанах, баках,колодязях), для живлення переносних світильників слід застосовувати напругу невище 12 В.
Переноснісвітильники приєднують до стаціонарної мережі напругою 12-36 В або до мережінапругою 110-220 В через знижувальні трансформатори. Довжина проводів відштепсельної розетки на напругу 127-220 В до переносного трансформатора повиннабути не, більше 2 м. Ізоляцію переносних проводів, а також знижувальних трансформаторівне рідше за один раз на місяць перевіряють мегомметром. Результати перевіркизаносять в спеціальний контрольний журнал. При роботах усередині металевихбаків, казанів і т.п. знижувальний трансформатор розташовують зовні.
У знижувальнихтрансформаторів корпус і обмотки нижчої напруги заземляють, відкриті токоведучінезахищені частини огороджують. Всі контактні з'єднання повинні мати хорошіплотні контакти.
Освітлювальніщитки.
На освітлювальнихщитках біля запобіжників, рубильників, вимикачів повинні бути написи з вказівкоюпризначення лінії або групи і номінальної величини струму плавкої вставки.
У освітлювальнихмережах необхідно застосовувати тільки калібровані плавкі вставки, які повиннівідповідати струму навантаження освітлювальних ліній. Контактні з'єднання на щитках,затиски, апаратуру і їх окремі частини слід добре затягнути і міцно укріпити.Всі контактні поверхні на щитках у міру обгорання очищають або замінюютьновими.
Вимикачі,перемикачі, штепсельні розетки. Вимикачі, перемикачі і штепсельні розеткиповинні мати хороші контакти з проводами і працювати при струмах не вищеномінальних.
Всі контакти уміру обгорання очищають. Штепсельні розетки для мережі напругою 12-36 В повиннівідрізнятися від розеток напругою 127-220 В; вилки 12-36 В не повинні підходитидо розеток 127 і 220 в.

Список використаних джерел
1.  Ктиторов А. Ф. Злектрослесарьстроительный: Учеб. для проф.-тех. училищ. -М.: Стройиздат, 1990.- 383 с: ил.
2.  Атабеков В.Б. Монтажэлектрических сетей и силового электрооборудования: Учеб. для сред. проф.-тех.училищ. — 4-е изд., испр. — М.: Высш. шк., 1985. -176 с, ил. — (Профтехобразование).
3.  Корнилов Ю.В., Бредихин А.Н.Слесарь-электрик: Учеб. пособ. для СПТУ. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Высш.шк., 1988. — 256 с: ил.
4.  Родштейн Л.А. Электрическиеаппараты: Учебник для техникумов. — 4-е изд., перераб. и доп. — Л.:энергоатомиздат. Ленингр. отд-ние, 1989. -304 с: ил.