МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства
та природокористуванняКафедра регіонального управлінняКОНТРОЛЬНАРОБОТА
з дисципліни
“УПРАВЛІННЯРОБОТОЮ ТРАНСПОРТУ”
Плануваннягосподарсько-економічної діяльності АТП
Виконала:
студентка ІV-го курсу
факультету менеджменту(заочне відділення),
групи ОПУАТ-41
(інтегровані плани)
Пецькова О.П.
Перевірив:
д.е.н., професор
Зінь Е.А.
Рівне 2010
1 Планування господарсько-економічної діяльності АТП
Дляпланування, обліку й аналізу роботи рухомого складу вантажного автомобільноготранспорту застосовується система показників, що дозволяє оцінювати ступіньефективності використання рухомого складу і результати його роботи.
Об'ємнимипоказниками роботи автомобільного транспорту є виконаний обсяг перевезень утоннах (т) і вантажообіг у тонно-кілометрах (ткм).
Показник,що характеризує середню відстань перевезення 1 т вантажу:
/>,(1.1)
де Р– вантажообіг, ткм;
Q – виконаний обсягперевезень, т.
Техніко-експлуатаційніпоказники, що характеризують інтенсивність використання рухомого складу, можнарозділити на чотири групи:
1. Використання рухомого складу в часі (дні, автомобіле-дніексплуатації, коефіцієнт випуску рухомого складу, час на маршруті та в наряді,час простою під навантаженням-розвантаженням або пунктами зупинки і коефіцієнтвикористання робочого часу);
2. Використання швидкісних властивостей рухомого складу (швидкостіруху — технічна й експлуатаційна);
3. Використання пробігу рухомого складу (коефіцієнти використанняпробігу за різні періоди часу роботи на лінії);
4. Використання вантажопідйомності рухомого складу (коефіцієнти використаннявантажопідйомності — статичний і динамічний).
Техніко-експлуатаційніпоказники роботи транспорту підрозділяються на:
— одиничні — коефіцієнт використання парку, швидкість руху, коефіцієнтвикористання пробігу, коефіцієнти використання місткості рухомого складу;
— комплексні — час циклу процесу переміщення, швидкість доставки вантажів абопасажирів, продуктивний пробіг і продуктивність за аналізований період часу.
Коефіцієнтвикористання парку показує частку робочого часу парку рухомого складу відусього календарного часу; визначається відношенням сумарного часу перебуваннятранспортних засобів у роботі до сумарного часу перебування їх на балансітранспортного підприємства.
Швидкістьруху характеризується відношенням пройденого шляху до витраченого часубез обліку простоїв під комерційними і технічними операціями (технічнашвидкість) або з урахуванням цих простоїв (експлуатаційна або комерційна швидкість).
Коефіцієнтвикористання пробігу визначається відношенням продуктивного пробігутранспорту (з вантажем, пасажирами) до загального пробігу за той же періодчасу.
Ступіньвикористання вантажопідйомності характеризується статичним і динамічнимкоефіцієнтами.
Статичнийкоефіцієнт використання визначається відношенням фізично виконаногообсягу перевезень за дане число операцій транспортування до можливого за те жчисло операцій при повному завантаженні рухомого складу.
Динамічнийкоефіцієнт використання — відношенням фактично виконаної транспортноїроботи за даний продуктивний пробіг до можливого за цей же пробіг при повномузавантаженні рухомого складу.
Часциклу процесу переміщення включає продуктивний пробіг, простої підкомерційними і вантажними операціями, непродуктивний пробіг по подачі рухомогоскладу під чергове завантаження; визначається відстанню транспортування, довжиноюнепродуктивного пробігу, технічною швидкістю руху і простоями у вантажно-розвантажувальнихпунктах і на шляху руху. Прискорення циклу переміщення за рахунок підвищенняшвидкості транспортування і скорочення простоїв є однією з важливих задач натранспорті. [1]
Швидкістьдоставки визначається відношенням відстані транспортування до витраченогона це часу, що складається з часу руху і простоїв у шляху рухомого складу якпід комерційними, технічними операціями, так і під час відпочинку водіїв.
Продуктивнийпробіг і продуктивність указують на інтенсивність експлуатації рухомогоскладу транспорту; визначаються пробігом (км), обсягом перевезень (т) ітранспортною роботою (ткм), виконаними за конкретний період робочого абокалендарного часу (година, доба, місяць, рік) парком або одиницею рухомогоскладу. Продуктивність рухомого складу може бути виражена в перерахуванніна 1 т вантажопідйомності.
Основнимитехніко-економічними показниками роботи транспорту є собівартістьперевезень і продуктивність праці.
Собівартістьвантажних або пасажирських перевезень визначається величиною експлуатаційнихвитрат, що приходяться на одиницю транспортної продукції:
/>,(1.2)
де ЗЕ– експлуатаційні витрати;
Р – транспортнаробота, ткм.
Продуктивністьпраці визначається в натуральному або грошовому вираженні і являє собоювідношення виконаної транспортної продукції (ткм або грн.) до трудових витрат. За календарнийперіод (наприклад, за рік) вона визначається як відношення транспортноїпродукції до чисельності працівників.
Приплануванні й організації перевезень основними задачами є:
- підвищення техніко-експлуатаційних показників (крім простоїв) рухомогоскладу;
- скорочення простоїв під навантаженням-розвантаженням(посадкою-висадкою);
- зниження собівартості перевезень.
Своєчаснийаналіз техніко-експлуатаційних показників дозволяє вживати заходів по керуваннютранспортним процесом з метою підвищення його ефективності.
Розглянемо,які техніко-економічні показники застосовуються для опису процесу переміщеннявантажів.
Переміщення — це сукупністьоперацій, зв'язаних з рухом вантажів у просторі.
Урезультаті переміщення вантаж Q транспортується на визначену відстань lrі при цьому відбувається транспортна робота Р (ткм), рівна:
/>,(1.3)
Операціяпереміщення — частина процесу, виконувана за допомогою одного або системиспільно діючих механізмів або вручну.
Транспортування — операціяпереміщення вантажу по визначеному маршруті від місця навантаження до місцярозвантаження або перевантаження.
Переміщеннявключає операцію транспортування вантажу і початково-кінцеві операції:підготовку, навантаження, розвантаження, подачу транспортних засобів, перевантаження,складування.
Навантаження—операція переміщення вантажу з місця постійного збереження або тимчасовогонагромадження на транспортний засіб, а розвантаження — ізтранспортного засобу — на місце постійного збереження або тимчасового нагромадження.
Перевантаження — операціяпереміщення вантажу з одного транспортного засобу на інше або з одного місцязбереження на інше.
Складування—операція розміщення вантажів у визначеному порядку для збереження аботимчасового нагромадження.
Переміщеннявиконується відповідно до транспортно-технологічної схеми (ТТС). Це схемавиробничого процесу або його частини, у якій усі виробничі операції, у томучислі переміщення, дані в послідовності і взаємозв'язку.
Цикломпроцесу переміщення називається закінчений комплекс операцій по доставці вантажуз моменту навантаження до наступного навантаження.
Наавтомобільному транспорті під циклом процесу переміщення розуміється час їздки
/>,(1.4)
де /> – часнавантажування, год;
/> - часперевезення (рух з вантажем), год;
/> - часрозвантаження, год;
/> - час подачітранспортних засобів для наступного навантаження
(час нарух без вантажу), год;
/> - час на рухза їздку, год;
/> - часнавантажування – розвантаження, год.
Обсягперевезень вантажу за оборот
/>,(1.5)
де qi– кількість перевезеного вантажу за i-у їздку;
m – число їздок звантажем за оборот.
Розглянемо показникзагальної вантажопідйомності автомобільного парку підприємства:
/>,(1.6)
де /> — загальнавантажопідйомність автомобільного парку підприємства;
ni – кількістьавтомобілів з i-ою вантажопідйомністю;
(qзаг)i –вантажопідйомність автомобілів i-ого виду;
k – кількістьвидів автомобілів в автомобільному парку.
Розглянемотехніко-економічні показники, що описують роботу парку рухомого складу.
Під паркомрухомого складу розуміють усі транспортні засоби (автомобілі, тягачі,причепи) автомобільного транспортного підприємства.
Обліковий(інвентарний) парк рухомого складу — це парк, що числиться на балансіпідприємства на даний період. По своєму технічному стані він підрозділяється напарк, готовий до експлуатації АТ, і парк, що знаходиться в ТОі ремонтах Ар:
/>.(1.7)
Частинапарку Ат використовується на перевезеннях, а інша частиназнаходиться в простої:
/>,(1.8)
де АЕ– число автомобілів на лінії;
АП–число автомобілів у простої.
Для кожної одиниці парку рухомого складу число календарнихднів:
/>,(1.9)
де ДЕ – дні в експлуатації;
ДР – дні в ТО і ремонтах;
ДП – дні в простої в готовому до експлуатаціїстані.
Для визначення днів експлуатації, ремонту або простою парку рухомогоскладу користуються показником автомобіле-дні:
/>,(1.10)
де АД — сумарне число автомобілів-днів паркуавтомобілів у розглянутому стані;
АДк — сумарне число автомобілів-днів k-їгрупи автомобілів (наприклад, однієї вантажопідйомності);
n — число груп автомобілів.
Вантажно-розвантажувальними роботами називаєтьсякомплекс операцій, зв'язаних з навантаженням вантажу на рухомий склад у пунктахвідправлення і розвантаженням у пунктах призначення.
Загальний час простою рухомого складу піднавантаженням-розвантаженням за одну їздку включає наступні елементи:
- очікування навантаження-розвантаження;
- маневрування рухомого складу в пунктах навантаження-розвантаження;
- безпосереднє виконання вантажно-розвантажувальних робіт;
- оформлення документів.
Час безпосереднього виконання вантажно-розвантажувальнихробітє основним елементом загального часу простою і складається з часу,затрачуваного на відкриття і закриття бортів і дверей кузова, ув'язуваннявантажу, зміцнення брезенту, зважування і перерахування вантажу, навішенняпломби і т.д.
Тривалість вантажно-розвантажувальних робіт залежить відспособу їхнього виконання, вантажопідйомності і типу рухомого складу, родувантажу. Величина загального часу визначається граничними нормами простою рухомогоскладу під навантаженням-розвантаженням, що встановлюються тарифами на вантажніперевезення.
Норма часу на вантажно-розвантажувальні роботи поділяється наосновну (механізований спосіб виконання робіт) і додаткову (зв'язана з ручнимпровадженням робіт або додаткових операцій — зважування вантажу, перерахуваннявантажних місць, проведення лабораторних аналізів і т.п.). Скорочення часупростою під вантажно-розвантажувальними операціями досягається:
- підвищенням рівня механізації робіт і застосуванням продуктивних вантажно-розвантажувальнихмашин і механізмів;
- використанням спеціалізованого рухомого складу (самоскидів,самонавантажувачів);
- укрупненням вантажних місць;
- рівномірним надходженням рухомого складу на пунктинавантаження-розвантаження;
- організацією роботи автомобілів-тягачів зі змінним (оборотним)причіпним складом;
- чіткою організацією робіт.
Продуктивність вантажного автомобільного транспортного засобувизначається кількістю виконаних тонно-кілометрів або перевезених тонн вантажуза одиницю часу. Вона може бути віднесена до вантажопідйомності автомобіля.Найбільше часто при розрахунках користуються годинною і добовою продуктивністю.
Оскільки за середньозважену їздку одиниці рухомого складуперевозиться />тонн вантажу і виконується />тонно-кілометрів,то годинна продуктивність:
/> (1.11)
або
/>, (1.12)
де Qe – середня кількість перевезеноговантажу;
Ре– середня кількістьтранспортної роботи;
te– середній час однієї повної їздки.
Собівартість перевезень є узагальнюючимпоказником роботи транспорту, що представляє собою витрати на виконання одиницітранспортної продукції. Таким чином, для визначення собівартості вантажнихперевезень необхідно витрати, зв'язані зі здійсненням транспортної роботи завизначений період, розділити на виконану за той же час транспортну роботу,тобто
С = З/Р.(1.13)
Уповну собівартість автомобільних перевезень вантажів (транспортнінародногосподарські витрати) входять витрати на транспортування, щовраховуються підприємством, на підготовку вантажу до перевезення, на вантажно-розвантажувальніроботи, а також дорожня складова. Витрати на транспортування можна розділити наперемінні витрати, зв'язані з рухом рухомого складу (паливо,експлуатаційні матеріали, шини, ТО і ремонт, амортизаційні відрахування накапітальний ремонт і відновлення рухомого складу) і постійні, що практично незалежать від пробігу автомобіля (накладні витрати й умовно заробітна платаводіїв). Перемінні витрати встановлюють на 1 км пробігу рухомого складу, а на 1годину його роботи.
Величина витрат на перевезення залежить від багатьохфакторів. Головними з них є:
— вантажопідйомність автомобілів, застосування автопоїздів,тягачів з напівпричепами і причепами, конструктивні і динамічні якостітранспортних засобів;
— умови експлуатації, використання економіко-математичнихметодів і обчислювальної техніки при раціоналізації перевезень, відстаньперевезень, структура вантажу, використання вантажопідйомності транспортнихзасобів;
— концентрація і спеціалізація парку автомобілів на підприємстві,рівень централізованих перевезень;
— рівень агрегатно-дільничного методу поточного ремонту ітехнічного обслуговування транспортних засобів, стан виробничо-технічної базидля їхнього ремонту й обслуговування, дотримання амортизаційних термінів службирухомого складу;
— рівень оплати і стимулювання праці водіїв, ремонтник іінженерно-технічних працівників;
— рівень цін на транспортні засоби, устаткування, паливо,запасні частини, теплову й електричну енергію, воду, використання вториннихресурсів;
— розвиток і стан дорожньої мережі.
Зниження собівартості перевезень досягаєтьсязарахунок зменшення питомих перемінних Зпер і постійних Зпоствитрат, а також підвищення коефіцієнта використання пробігу, коефіцієнтавикористання вантажопідйомності і скорочення часу простоїв піднавантаженням-розвантаженням.
Важливим заходом щодо зниження собівартості перевезень єпідвищення коефіцієнта використання пробігу. За допомогоюекономіко-математичних методів і електронно-обчислювальної техніки здійснюєтьсяоптимальне планування перевезень вантажів, що забезпечує ріст коефіцієнтавикористання пробігу це, у свою чергу, впливає на зниження перемінних і частинипостійних витрат. Підвищення коефіцієнта приводить до росту продуктивностіавтомобілів без збільшення пробігу, а, отже, без збільшення перемінних витрат.Залишаються незмінними і постійними витратами.
Зниженню собівартості сприяє підвищення показниківвикористання рухливого складу: коефіцієнта випуску автомобілів на лінію,тривалості їхнього перебування в убранні, технічній швидкості і часі простоюпід завантаженням і розвантаженням.
Підвищення технічного стану транспортних засобів впливає назниження транспортних витрат. Воно багато в чому залежить від прийнятої системитехнічного обслуговування і поточного ремонту. [1-5]
Істотний вплив на зниження собівартості вантажних перевезеньроблять дорожні умови. При роботі в поганих дорожніх умовах збільшуєтьсявитрата палива і мастильних матеріалів, знос шин, скорочується періодичністьпроведення технічного обслуговування рухомого складу, частіше виникаєнеобхідність у поточному ремонті. Собівартість перевезень на дорогах з удосконаленимпокриттям знижується на 12-15%.
2 Принципи та методика ліцензування діяльності АТП
Перехід України до ринкової системи господарювання та процесроздержавлення, призвів до виходу на ринок транспортних послуг великоїкількості перевізників. В основному це суб’єкти господарювання – приватніпідприємці, які працюють на спрощеній системі оподаткування, які використовують1 – 2 автомобіля.
Такі перевізники, як правило не мають власної матеріально — технічної бази і відповідних спеціалістів, не забезпечують зберігання,технічний огляд та обслуговування транспортних засобів; проведення медичногоогляду водіїв; інструктажі з безпеки руху; стажування водіїв.
Це призводить до використання для провадження автоперевізноїдіяльності несправних транспортних засобів та допуску до роботи водіїв, які застаном здоров’я не можуть здійснювати перевезення, що в кінцевому результатістає причиною надзвичайно важких дорожньо – транспортних пригод.
Цілями внесення змін до Ліцензійних умов та Порядку контролю за їхдодержанням є забезпечення безпеки перевезень пасажирів автомобільнимтранспортом загального користування, запобігання дорожнього травматизму тапосилення контролю за додержанням законодавства у цій сфері відповідно до вимогУказу Президента України від 20 травня 2004 року „Про заходи щодо посиленнябезпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом”.
Шляхом його реалізації є встановлення вимог щодо наявностіматеріально – технічної бази для організації здійснення перевезень, зберігання,підтримання належного технічного стану та проходження технічного огляду транспортнихзасобів, забезпечення проведення медичного огляду водіїв, або наявність тавиконання договорів на проведення цих робіт у разі відсутності бази таспеціалістів, а також встановлення відповідальності за не виконання цих вимогдозволить упорядкувати діяльність ліцензіатів в першу чергу фізичних осіб тазабезпечити безпеку перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортомзагального користування.
Переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензіїна провадження автоперевізної діяльності встановлено, що суб’єкт господарюванняподає відомості про відповідність матеріально – технічної бази, необхідної дляпідтримання належного стану технічного стану транспортних засобів тапроходження технічного огляду автомобілів, забезпечення проведення медичногоогляду водіїв або копії договорів на проведення цих робіт у разі відсутностівласної бази та спеціалістів, але практика свідчить, що суб’єкти господарюванняформально відносяться до зазначеної вимоги: подають недостовірні данні та непроводять роботи, які є основою для забезпечення безаварійно діяльності.
Тому для забезпечення безпеки пасажирів та оточуючих проектом змінпередбачено встановлення відповідальності шляхом анулювання ліцензії заневиконання зазначених вимог.
Заходи до суб’єктів господарювання та механізми їх реалізаціївизначені статтями 20 та 21 Закону України „Про ліцензування певних видівгосподарської діяльності”.
Провадження господарської діяльності з надання послуг зперевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загальногокористування та господарської діяльності з надання послуг з перевезенняпасажирів та їх багажу на таксі без оформлення відповідної ліцензії заборонено.Анулювання ліцензії вимушує суб’єкта господарювання припинити діяльність взв’язку з тим, що він не виконує встановлених вимог та створює загрозу дляпасажирів та оточуючих.
Можливість виведення суб’єкта господарювання з ринку транспортнихпослуг стимулює його на виконання вимог і є адекватним заходом направленим напопередження дорожньо — транспортних пригод за участю транспорту загального користування.
Запровадження регуляторного акта направлене на забезпеченнябезпеки людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Взв’язку з тим, що питання безпеки на транспорті покладені на Міністерствотранспорту та зв'язку України додаткового фінансування крім передбаченого,реалізація регуляторного акта не потребує.
В такій ситуації вивід суб’єкта господарювання шляхом анулюванняліцензії, який створює небезпеку для людей з ринку транспортних послуг, єоправданим заходом.
Державнимдепартаментом автомобільного транспорту створена нормативно-правова базаліцензування автоперевізної діяльності. Зокрема, розроблені, затвердженіспільним наказом Держпідприємництва та Мінтрансу, зареєстровані в Мін’юстіЛіцензійні умови провадження зазначених видів господарської діяльності тапорядок контролю за додержанням цих ліцензійних умов.
Уструктурі автоуправлінь сформовані підрозділи з ліцензування внутрішніхавтомобільних перевезень, забезпечений добір керівників і спеціалістів цихпідрозділів, створена матеріальна-технічна база, розроблено необхідне програмнезабезпечення.
Станомна 1 травня 2004 року на підставі діючих ліцензій на ринку транспортних послугпровадять діяльність 54,1 тис. ліцензіатів, які використовують 142,1 тис.транспортних засобів, на які оформлені ліцензійні картки.
Іззагальної кількості суб’єктів господарювання, які отримали ліцензії, понад 41,5тис., або 77 % становлять фізичні особи, які експлуатують понад 58,5 тис. транспортнихзасобів, або 41 % із загальної кількості автомобілів, на які видані ліцензійнікартки. Кожен такий підприємець використовує для надання послуг у середньому 2автомобілі.
Разомз тим, робота по здійсненню ліцензування автоперевезень має ряд недоліків таневирішених питань, що негативно впливають на показники якості наданняперевізниками послуг, та не в повній мірі дозволяють вирішувати завдання щодозабезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортомзагального користування.
Основнимнедоліком діяльності діючої системи ліцензування є заявницький принцип видачіліцензій, який без наявності механізму перед- ліцензійної перевірки заявника недозволяє виявити перевізників, які неспроможні належним чином організуватидіяльність, не мають відповідної виробничої бази, рухомого складу та кваліфікованихспеціалістів.
Урезультаті до перевезення пасажирів і вантажів допускаються суб’єкти господарювання,які не забезпечують дотримання вимог щоденного технічного контролю тазберігання транспортних засобів, передрейсового медичного огляду, стажування таінструктажів з безпеки руху водіїв, що призводить до аварій з тяжкими наслідками.
Відсутністьпротягом довгого часу чинного Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов,а також механізму анулювання ліцензій знизила протягом 2000-2003 років рівеньвпливу Укравтотрансу на перевізників в частині виконання вимог, які впливаютьна безпечність перевезень.
Державнимдепартаментом автомобільного транспорту запроваджено з березня цього рокуПорядок контролю за додержанням ліцензійних умов, який створює умови дляпроведення контролю за діяльністю ліцензіатів.
Основні принципи державної політики у сфері ліцензування викладеніу ст. 3 Закону України Проліцензування певних видів господарської діяльності:
Стаття 3. Основні принципи державноїполітики у сфері ліцензування
Основними принципами державної політики у сфері ліцензування є:
забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;
захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишньогоприродного середовища та забезпечення безпеки держави;
встановлення єдиного порядку ліцензування видів господарської діяльності на територіїУкраїни;
встановлення єдиного підвищення кваліфікації фахівців зліцензування;
веде Єдиний ліцензійний реєстр;
організовує замовлення, постачання, облік і звітність витрачаннябланків ліцензій;
видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпорядження проусунення порушень законодавства у сфері ліцензування;
здійснює контроль за наявністю ліцензії. ( Частину першу статті 5 доповнено абзацом згідноіз Законом N 2953-ІІІ ( 2953-14 ) від 17.01.2002 )
Для забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікаціїфахівців з ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснюєрозроблення навчальних програм, методичних рекомендацій та посібників,установлює порядок підготовки та атестації фахівців з ліцензування. Дляздійснення своїх повноважень спеціально уповноважений орган з питаньліцензування має свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуютьсяспеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Розпорядженняспеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті у межах йогокомпетенції, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади та органамимісцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичнимиособами — суб'єктами підприємницької діяльності. Розпорядження спеціально уповноваженогооргану з питань ліцензування можуть бути оскаржені до суду.
Перелік документів, які необхідно надати органу ліцензуваннянаведено в ст. 10 Закону України Проліцензування певних видів господарської діяльності.
Стаття 10. Документи, що подаютьсяоргану ліцензування для одержання ліцензії
Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарськоїдіяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особузвертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразкапро видачу ліцензії.
У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:
1) відомості про суб'єкта господарювання — заявника:
найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційнийкод — для юридичної особи;
прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта,ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи — платникаподатків та інших обов'язкових платежів — для фізичної особи;
2) вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (повністю абочастково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.
У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів,які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, узаяві зазначається їх місцезнаходження.
До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державнуреєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесеннядо Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріальноабо органом, який видав оригінал документа.
Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню,до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюєтьсяКабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питаньліцензування.
Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарюванняінші документи, не вказані у цьому Законі, крім документів, передбаченихчастиною п'ятою цієї статті.
Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаютьсяза описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документіворганом ліцензування та підписом відповідальної особи. Заява про видачуліцензії залишається без розгляду, якщо:
заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;
документи оформлені з порушенням вимог цієї статті.
Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляєтьсяв письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензіїбез розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії.
Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви провидачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку,встановленому цим Законом.
Додатки
Міністерствотранспорту та зв’язку України
ЗАЯВА
про видачуліцензії
Заявник_____________________________________________________
(найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батьковіфізичної особи)
____________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я та по батькові керівника юридичної особиабо серія і номер паспорта фізичної особи, ким і коли виданий)
_____________________________________________________________
(місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичноїособи, тел/факс)
організаційно-правова форма____________________________________
ідентифікаційний код(номер) юридичної (фізичної) особи ___________
Індивідуальний податковийномер юридичної (фізичної) особи _______
розрахунковий рахунок № в_____________________________________
(найменування кредитноїустанови)_______________________________
валютний рахунок № в_________________________________________
(найменування кредитноїустанови) ______________________________
просить видатиліцензію на провадження господарської діяльності щодо надання послуг зперевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом, а саме
_____________________________________________________________
(необхідно указати повний перелік послуг, при необхідностіоформить додатком до заяви)
Перелік філій(відділень), інших відокремлених підрозділів ліцензіатів, які проводятьгосподарську діяльність на підставі виданої копії ліцензії (повне найменування;код території; поштовий індекс; місцезнаходження; номер телефону, номер факсу;перелік кодів робіт, операцій, послуг)
З порядкомотримання ліцензії, ліцензійними умовами провадження вказаного виду діяльностіі порядком контролю за їх додержанням ознайомлений і зобов'язуюсь їхвиконувати.(посада) (підпис заявника) (ініціали та прізвище керівника) М.П.
«___»______________200__ р.
Дата і номер реєстраціїзаяви «___»___________200 __ р. №_________(посада особи, яка прийняла заяву) (підпис) (ініціали та прізвище)
Нормативні вимоги доавтомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірнихумовах
1.Загальні положення
Цейнормативний акт розроблений з метою підвищення безпеки перевезень пасажирівавтомобільним транспортом та на виконання Указу Президента України від 20травня 2004 року № 570/2004 “Про заходи щодо посилення безпеки пасажирськихперевезень автомобільним транспортом”.
Цівимоги є обов’язковими для автомобільних перевізників, що здійснюютьперевезення пасажирів на договірних умовах, незалежно відорганізаційно–правових форм діяльності та форм власності (далі – Перевізники).
2. Вимоги до Перевізника
Перевізник повинен:
здійснювати перевезення пасажирів сертифікованимитранспортними засобамивідповідного типу;
утримувати транспортні засоби у належномутехнічному стані та забезпечити їх зберігання на спеціальних стоянках іззасобами охорони;
забезпечувати контроль технічного станутранспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стануздоров’я водіїв (періодичного, поглибленого та перед початком роботи);
забезпечувати умови праці та відпочинку водіївзгідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажуводіїв;
забезпечувати водіїв відповідною документацією наперевезення пасажирів;
мати необхідне для виконання послуг і вимогзаконодавства фінансове і матеріальне забезпечення.
Перевізник,який не має власної необхідної матеріально–технічної бази та фахівців з вищоюпрофільною освітою, може одержати ліцензію і брати участь у конкурсі наперевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування за умовиукладання договорів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 4липня 2001 р. № 756 (п. 39) “Про затвердження переліку документів, які додаютьсядо заяви про видачу ліцензій для окремого виду господарської діяльності”,виключно з атестованими підприємствами автомобільного транспорту. Перелік обов’язкових робіт наведений удодатку.
Атестаціяпідприємств автомобільного транспорту здійснюється у порядку, затвердженомунаказом Мінтрансу.
3. Вимоги до підприємства автомобільного транспорту(далі – Підприємство)
НаПідприємстві мають бути:
фахівці,що відповідають за організацію, безпеку перевезень та технічний стантранспортних засобів, з вищою профільною освітою, які систематично проходятьпідвищення кваліфікації у порядку, визначеному Міністерством транспорту України;
власнітранспортнізасоби;
виробничабаза, яка забезпечує охоронне зберігання та контроль технічного стану транспортних засобів;
системаконтролю технічного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
медичний контроль за станом здоров’я водіївперед виїздом на маршрут.
Підприємствомає забезпечити:
умови праці івідпочинку водіїв згідно з чинними нормативами;
інструктаж тастажування водіїв;
контрольрежимів праці і відпочинку водіїв та диспетчерське управління роботоютранспортних засобів на маршрутах.
3.1.Контроль технічного стану транспортних засобів
Контроль технічного стану транспортних засобівздійснюється на відповідність вимогам ДСТУ 3649–97 “Засоби транспортні дорожні.Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю”.
Контрольтехнічного стану транспортних засобів на готовність їхньої роботи на маршрутахвключає щоденну перевірку технічного стану відповідним технічним персоналом наконтрольно–пропускному пункті при заїзді з маршруту та перед виїздом намаршрут.
Результатищоденної перевірки технічного стану транспортних засобів заносяться дооблікової документації контрольно–пропускного пункту.
Транспортнізасоби після повернення на Підприємство находяться на стоянці під охороною віднесанкціонованого доступу.
3.2.Виробнича база
Виробничабаза повинна включати:
неменше десяти власних транспортних засобів, які за конструкцією відповідаютьвимогам нормативних документів із питань безпеки перевезень пасажирів;
будівлідля закритого та/чи площадки із твердим покриттям для відкритого зберіганнятранспортних засобів під охороною;
постидля технічного огляду транспортних засобів перед виїздом на маршрут і післяповернення на Підприємство;
пунктмедичного огляду водіїв, обладнаний медичними засобами;
приміщенняй технічні засоби для управлінського й інженерно–технічного персоналу;
приміщеннядля проведення інструктажу водіїв, обладнані наочними засобами;
огородженутериторію, на якій розміщуються виробничі споруди та транспортні засоби.
3.3.Персонал та умови праці
Фахівці, що відповідають за експлуатацію і технічнийстан транспортнихзасобів, повинні мати вищу профільнуосвіту, проходити підвищення кваліфікації відповідно до “Ліцензійних умовпровадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів івантажів автомобільним транспортом загального користування” затвердженихспільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики тапідприємництва та Міністерства транспорту України від 18 грудня 2003 р. №136/985 і зареєстрованих Міністерством юстиції України 30 грудня 2003 р. за №1259/8580.
Умови праці та відпочинку водіїв повиннівідповідати вимогам “Положення про робочий час і час відпочинку водіївавтотранспортних засобів”, яке затверджене наказом Міністерства транспортуУкраїни від 17.01.2002 р. № 18 і зареєстрованим Міністерством юстиції України04.02.2002 р. за № 97/6385.
Стан здоров’я водіїв до безпечногокерування транспортнимизасобами повинен відповідати вимогам “Положення про медичний огляд кандидатів уводії та водіїв транспортних засобів”, яке затверджене наказом Міністерстваохорони здоров’я України та Міністерства внутрішніх справ України від05.06.2000 р. № 124/345 і зареєстрованим Міністерством юстиції України18.07.2000 р. за № 435/4656.
Перелік
обов’язкових робіт, щоза договором з перевізником виконує атестоване підприємство автомобільноготранспорту
№ п/п Характеристика перевізника Перелік обов’язкових робіт 1. Не має будівель для закритого та/чи площадки з твердим покриттям для відкритого зберігання транспортних засобів під охороною. Зберігання транспортних засобів в належних умовах. 2. Не має постів для технічного огляду транспортних засобів. Контроль технічного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут і після повернення на підприємство. 3. Не має пункту медичного огляду водіїв. Медичний контроль стану здоров’я водіїв перед виїздом на маршрут. 4. Не має обладнаних наочними засобами приміщень для проведення інструктажу водіїв. Проведення інструктажу та стажування водіїв. 5. Не має фахівців з вищою профільною освітою. Забезпечення необхідних режимів праці і відпочинку водіїв.
Словник термінів
господарська діяльність — будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичнихосіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана звиробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконаннямробіт;
ліцензіат — суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певноговиду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;
ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадженнязазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку заумови виконання ліцензійних умов;
ліцензійні умови — установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних,кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання припровадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;
ліцензування — видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатівліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержаннямліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушеньліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства усфері ліцензування;
орган ліцензування — орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України,або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видівгосподарської діяльності;
суб'єкт господарювання — зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особанезалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадитьгосподарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування,а також фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності;
ЛІТЕРАТУРА
1. Плужников К.И.Транспортное экспедирование. – М.: «РосКонсульт», 1999.
2. Автомобильные перевозки встранах Центральной и Восточной Европы. — М.: АСМАП. — 1998г.
3. Гаджинский А.М.Логистика: Учебник для высших и средних специальных учебных заведений. – М.:Информационно-внедренческий центр «Маркетинг». — 2000.
4. Карбанович И.И.Международные автомобильные перевозки. – Мн.: Юнипак, 2002.
5. Ходош М.С. Грузовыеавтомобильные перевозки. – М.: Транспорт, 1980.
6. Закон України “Проліцензування певних видів господарської діяльності” №1775-ІІІ від 01.06.2000року.
7. Указ Президента Українивід 20 травня 2004 року № 570/2004 “Про заходи щодо посилення безпекипасажирських перевезень автомобільним транспортом”.
8. Постанова КабінетуМіністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 “Про затвердження перелікудокументів, які додаються до заяви про видачу ліцензій для окремого видугосподарської діяльності”