МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО
Кафедра транспортні технології
РОЗРАХУНКОВО-ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДОКУРСОВОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ
«ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХЗАСОБІВ»
Тема роботи: Організація технічногообслуговування автомобіля ГАЗ – 3307
Кременчук КДУ 2010
Зміст
Вступ
1.Основні чинники, що визначають організацію технічного обслуговування автомобілів
1.1 Економічно-географічнахарактеристика міста (району)
1.2 Режимроботи виробничих підрозділів підприємства
1.3 Загальнепроектне рішення
1.4 Вибір ікорегування нормативів для проектування АТП
2. Розрахуноквиробничої програми РОВ підприємства
2.1Розрахунок виробничої програми РОВ за кількістю технічних діянь
2.2Розрахунок виробничої програми РОВ у одиницях праці
2.3Розрахунок виробничої програми допоміжних робіт
2.4Розрахунок програми виробничих підрозділів РОВ
3.Розрахунок чисельності виконавців робіт
3.1Визначення чисельності ремонтно-обслуговуючого персоналу
3.2Організація праці у виробничих підрозділах
4. Організаціятехнологічного процесу технічного обслуговування і поточного ремонту автомобіля
4.1 Обґрунтуванняі вибір методу технічного обслуговування
автомобілів
4.2 Визначеннянеобхідної кількості робочих постів для технічного обслуговування і поточногоремонту автомобілів
4.3Обґрунтування і вибір методу поточного ремонту автомобілів
4.4Обґрунтування організаційних форм побудови технологічного процесуобслуговування і поточного ремонту автомобілів
4.5Визначення площ виробничих приміщень підприємств
5.Організація зберігання автомобілів
6.Організація зберігання технічного майна
7.Організація заправлення автомобілів
8.Планування робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів
9.Техніко – економічне оцінювання прийнятих рішень
10.Спеціальне завдання
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Транспорт є частиною економічної діяльності якапов'язана з збільшенням ступеня задоволення потреб людей при змінігеографічного положення товарів чи людей.
Транспорт буває:
1) автомобільний;
2) залізничний;
3) водний;
4) повітряний;
5) трубопровідний;
Основне призначення транспорту – своєчасне, якісне іповне задоволення потреб народного господарства і населення у перевезеннях.Автомобільний транспорт є найбільш мобільним і універсальним засобомкомунікації і посідає важливе місце в транспортному комплексі України, вінрозвивається якісно та кількісно стрімкими темпами. У даний час щорічний прирістсвітового парку автомобілів складає 10-12 млн. одиниць, а його чисельність –більше 400 млн. одиниць, на його частку припадає понад 80% усіх вантажних іблизько 80% пасажирських перевезень, приблизно 70% трудових ресурсів, понад 60%палив нафтового походження, значна частина капітальних вкладень і основнихвиробничих фондів, понад 65% усіх транспортних витрат.
У процесі експлуатації автомобіля його функціональнівластивості поступово погіршуються внаслідок спрацьовування, корозії,пошкодження деталей, утомленості матеріалу, з якого їх виготовлено, й т. ін. Вавтомобілі виникають різні несправності (дефекти), що знижують ефективністьйого експлуатації. Для запобігання появі дефектів і своєчасного усунення їхавтомобіль піддають технічному обслуговуванню та ремонту.
Технічне обслуговування (ТО) — це комплекс операцій(операція) для підтримання автомобіля в працездатному чи справному стані підчас використання його за призначенням, стоянки, зберігання або транспортування.ТО як профілактичний захід здійснюється примусово в плановому порядку черезточно встановлені періоди використання автомобіля.
За періодичністю, переліком і трудомісткістювиконуваних робіт розрізняють такі види ТО автомобілів:
• щоденне;
• перше;
• друге;
• сезонне.
Щоденне технічне обслуговування (ЩТО) передбачає: •контроль стану автомобіля; • підтримання належного зовнішнього вигляду; •заправлення паливом, мастильним матеріалом та охолодною рідиною. Дляавтомобілів зі спеціальними кузовами в ЩТО входить санітарне оброблення кузова.ЩТО виконують після закінчення роботи автомобіля або перед виїздом його налінію. В разі зміни водіїв на лінії автомобіль оглядають і перевіряють йоготехнічний стан.
Перше (ТО-1) та друге (ТО-2) технічні обслуговуванняпередбачають такі роботи: • контрольно-діагностичні, • кріпильні, •регулювальні, • мастильні, • інші, спрямовані на запобігання та виявленнянесправностей автомобіля, зниження інтенсивності спрацьовування його деталей,економію палива, мастильних матеріалів, зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу,забезпечення безвідмовної роботи автомобіля в межах установлених пробігів.
Таким чином, у процесі технічної підготовкиавтотранспортних засобів до транспортного процесу забезпечується їхнянадійність і передумови подальшої ефективної експлуатації.
1. Основні чинники, що визначаютьорганізацію технічного обслуговування автомобілів
Вихідні дані:
1) Містообслуговування – м. Бровари;
2) Маркарухомого складу – ГАЗ – 3307;
3) Кількістьавтомобілів (Аu) – 100 шт.;
4) Середньодобовийпробіг (lcc) – 230 км;
5) Спецзавдання– зона Д-2.
1.1 Економічно-географічнахарактеристика міста (району)
Бровари — місто обласного підпорядкування, центроднойменного району. Розташоване на автомагістралі Київ – Санкт-Петербург –Москва, за 20 км від Києва. Через місто проходить залізниця. Площа міста 34тис. кв. км., що становить 3,2% від загальної території області, водні ресурси- 12 га, населення складає 87,4 тис. чоловік. Орган місцевого самоврядування — Броварська міська рада.
Основою господарського комплексу міста Бровари єпромисловість.
В Броварах знаходяться такі підприємства, як: філія“Меркс-Трейд”, ВАТ “Броварський завод будівельних конструкцій”, ВАТ“Кранобудівна фірма „Стріла”, ДП “Основа-Бровари”, Казенний завод порошковоїметалургії .
Найбільша частка виробленої продукції припадає напідприємства металургії та оброблення металу (32,8%) та на підприємствахарчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів (24,8%).
Стратегія розвитку сфери торгівлі полягає у зростанніобсягу роздрібного товарообороту підприємств торгівлі, в першу чергу,вітчизняного виробництва, формуванні та стабілізації споживчого ринку. У містіпрацює 200 магазинів, з них: 111 магазинів переважно продовольчого профілю та 89- непродовольчого. Мережа закладів ресторанного господарства складає 96об’єктів, в тому числі: 6 ресторанів та 64 кафе. В місті працює 2 супермаркетита сучасний торгово-розважальний комплекс.
В місті працює 4 ринки, постійно діючі, відкриті законструкцією, змішаного профілю за товарною спеціалізацією.
Географія в місті Бровари полягає в наступному: кліматпомірно-континентальний з теплим літом і помірно холодною зимою. Водоноснийкомплекс міста характеризується декількома водоносними горизонтами ісприятливий для водопостачання міста. Усі водоносні горизонти надійно захищенівід радіоактивного забруднення. На північно-західній околиці міста, у лісовомумасиві Броварського лісництва Дарницького лісопаркового господарства, розвіданімінеральні води типу «Миргородська», «Куяльник».
Клімат помірно континентальний, м'який, з достатнімзволоженням. Середня температура січня −6°, липня +19,5°. Тривалістьвегетаційного періоду 198—204 дні. Сума активних температур поступовозбільшується з Півночі на Південь від 2480 до 2700°. За рік на територіїобласті випадає 500—600 мм опадів, головним чином влітку
Рельєф міста переважно рівнинний, є лише кількапагорбів.
Переважаюча категорія доріг – це дороги з асфальтнимпокриттям, сфера діяльності рухомого складу “Броварський завод будівельнихконструкцій”.
Вихідні дані:
1) тип підприємства – Броварський завод будівельнихконструкцій;
2) місце розташування – м. Бровари;
3) облікова кількість автомобілів – Аобл =100 од.;
4) модель автомобіля – ГАЗ 3307;
5) пробіг автомобіля з початку експлуатації у часткахвід нормативного до cписання – 0,25;
6) середньодобовий пробіг – Lдоб = тис.км.;
7) зона, цех, дільниця, відділення – Д-2;
Автомобілі здійснюють підвезення сировини длявиготовлення будівельних конструкцій, а також доставлення готової продукції замісцем призначення.
1.2 Режим роботи виробничихпідрозділів підприємства
Режим роботи рухомого складу встановлюємо виходячи зпризначення автомобілів та місця розміщення підприємства, враховуючизаконодавство та фактичне використання рухомого складу загального користування.
Режим зон ТО і ПР визначається:
— режимом роботирухомого складу на лінії;
— оснащеннямматеріально-технічної бази (виробничих можливостей) підприємства;
Якщо автомобілі працюють на лініївдень (1,5—2 зміни), то зона ТО має працювати в 1,5—2 зміни, починаючи змоменту повернення рухомого складу в парк. ТО-1 організовують на підприємстві уміж змінний час, у 1—1,5—2 вечірні зміни, залежно від пропускної здатності зониТО-1. Проведення ТО-1 потребує затрат часу в середньому не менш як 2—3 год. Узоні ТО-2 і ПР звичайно організовують роботу в 2—3 зміни, причому в денну, аіноді й у вечірню зміни виконуються роботи, передбачені ТО-2. ПР виконують уденну, вечірню та нічну зміни.
У нічний час виконують роботи з ПР автомобілів тількималої трудомісткості — заміну несправних деталей, механізмів, систем іагрегатів з метою підготовки рухомого складу до своєчасного виходу на лінію.
Допоміжні відділення, дільниці, цехипрацюють удень і ввечері (у денну і вечірню зміни можуть працюватиелектротехнічні, карбюраторні, шиномонтажні, мідницькі, бляхарські, зварювальніта інші відділення, а в денну — агрегатні, акумуляторні, вулканізаційні,ковальсько-ресорні, слюсарно-механічні, столярні, арматурно-кузовні, обойні тамалярні).
Нормальне функціонування зон ТО і ПРзалежить від роботи складів. Тому основою для вибору режиму роботи складів єрежим роботи зони ТО і ПР. Наприклад, якщо зони ТО і ПР працюють у 2 зміни(вдень і ввечері), то й склади працюють теж у дві зміни. Для ефективноїорганізації ПР у нічну зміну створюють проміжнийсклад, який працює в той самий час. Його комплектують удень потрібноюкількістю найчастіше змінюваних елементів автомобіля. Відділ головногомеханіка, відділ постачання, виробничо-технічнийвідділ працюють у деннузміну.
Таким чином, технічна служба організовуєсвою роботу в 1—2 денні зміни і тільки деякі її підрозділи — у нічну. Цепояснюється тим, що в нічний час значно знижуються якість технічних дій іпродуктивність праці ремонтно-обслуговуючих робітників, виникають додатковізатрати на оплату праці. Режим роботи зон ТО і ПР має бути узгодженийізграфіком випуску автомобілів на лінію. У разі багатозмінної роботи автомобілівна лінії з випуском її у різний час доби або за розкладом (автобуси, таксі)доцільно будувати графік випуску і повернення автомобілів з лінії, суміщений ізграфіком ТО.
Виходячи з вище наведених даних можна скласти такийрежим роботи даного АТП:
Таблиця 1. Режим роботи виробничих підрозділів АТПВиробничий підрозділ Режим роботи
Кількість робочих днів на рік, Дроб
Кількість змін, nзм
Тривалість зміни, tзм Зона ЩО 305 1 10,5 Зона ТО – 1 305 2 7 Зона ТО – 2 305 2 7 Зона ПР 305 2 7 Виробничі дільниці з нормальними умовами праці: діагностування, агрегатна, слюсарно-мех., електротехнічна, шиномонтажна, жерстяницька, арматурна, оббивна. 255 2 7 Виробничі дільниці з шкідливими умовами праці: акумуляторна, рем. система живлення, вулканізаційна, ковальсько-ресорна, мідницька, зварювальна, малярна. 255 2 7
1.3 Загальне проектне рішення
На технічну характеристику автомобіля впливають цілийряд рішень під час організації технічного обслуговування і поточного ремонту,тому складаємо коротку експлуатаційно-технічну характеристику автомобіля ГАЗ –3307.
Таблиця 2. Коротка експлуатаційно-технічнахарактеристика автомобіля ГАЗ – 3307Показники Одиниці виміру Значення показника Призначення – фургон Колісна формула – 4х2 Вантажопідйомність (пасажиромісткість) кг. (чол.) 4500 Власна маса кг. 2350 Габаритні розміри:
довжина La м 6330
ширина Sa м 2380 Двигун (тип) – Бензиновий, карбюраторний, 4 – тактний, V – 8, водяне охолодження Робочий об’єм л 4,25 Розмір шин – 8,25R20 Радіус повороту м 8
Технологічне планування – складний етап планування, щомає забезпечувати експлуатаційні зручності, задовольнити технологічні,будівельні та інші потреби.
Прийом рухомого складу. Рухомий склад приймаємеханік КПП, який є працівником відділу технічного контролю або механікомколони. Черговий механік перевіряє технічний стан автомобіля та направляє йогоу зону ПМР.
Після ПМР справні автомобілі їдуть на стоянку – зонузберігання, а ті, кому прийшов час слідують на ТО-1, ТО-2, у яких єнеобхідність у ПР, черговий механік оформлює потрібну документацію та направляєза вказівкою диспетчера на відповідні пости або в зону очікування, якщо постизайняті.
Щоденне обслуговування. ЩО включає в себеконтрольно-оглядові роботи, що виконуються механіком КПП та водієм при випускута прийомі автомобіля з лінії; заправочні роботи – на заправці КПП чиавтозаправці загального користування; прибирально-мийні роботи, що проводятьсяв спеціалізованій зоні АТП.
Операції ЩО виконуються водієм в передбаченому режимійого роботи 18-20 хвилин. Всі автомобілі що повертаються на АТП перевіряються механіком.Він перевіряє агрегати, системи, механізми які впливають на безпеку руху,зовнішній вигляд, світлову сигналізацію, ходову частину підвіску, гальма, шини.Зранку при випуску перевіряються автомобілі які були в ТО і ТР і ті які неперевірялися вечором.
Планування постановки автомобіля уТО-1 з Д-1. ТО-1з Д-1 планує технічний відділ або відділ обробки та аналізу інформації зафактичним пробігом з особистої картки автомобіля. З початком роботи зони ТО-1водій направляє автомобіль в зону Д-1, де заповнюється діагностична карта, позакінчення виконання робіт бригадир ставить підпис та робить відмітку вплані-звіті. Контролером ВТК проводиться вибіркова перевірка повноти та якостівиконання робіт (не менше 30%).
Якщо в процесі виконання робіт ТО-1 з Д-1 виявленінесправності гальмівної системи, рульового управління, переднього моста,ходової частини, ліквідація яких не передбачена технологією ТО-1 та не є супутнімремонтом, то бригадир виписує ремонтний лист і після Д-1 направляє автомобіль узону ПР, який повинен бути виконаний у між змінний час.
Планування постановки автомобіля уТО-2 з Д-1.При ТО-2 з Д-1 передусім складається план-звіт, який за 3 доби до ТО-2передається механіку КПП, у зону Д-2 та майстру дільниці ТО-2. Водій за 2 добидо ТО-2 доставляє автомобіль у зону Д-2. Якщо несправність вдалося позбутися надільниці Д-2, то вона записується в ремонтний листок у розділі „Фактичновиконані роботи”, якщо ні – у розділі „Зовнішні прояви несправностей” з поміткоюД-2. Перелік несправностей, що ліквідовані у Д-2, регламентується. Якщовиявлені об’єми попутних ПР не впливають на безпеку руху и не перевищують 20%ТО-2, автомобіль направляється в експлуатацію та відповідно графіку поступає наТО-2. Якщо ж об’єм ПР має значну трудомісткість, автомобіль попередньонаправляється в зону ПР, а потім в ТО-2, роботи ПР реєструються в ремонтномулистку.
ТО і ремонт здійснюють працівники різної кваліфікаціїі спеціалізації. На профілактичних роботах зайняті діагностики, акумуляторними,прибиральники, мийники, мастильники, заправники, слюсарі-авторемонтники,автоелектрики-карбюраторники, слюсарі з ТО і ПР паливної апаратури дизельнихдвигунів та ін., ремонт виконують мідники, бляхарі, ковалі, столяри,арматурники, токарі, оббивальники і маляри. Найбільшу групу становлятьслюсарі-авторемонтники. Використовують спеціалістів 5 розрядів, кожен –відповідає рівню складності виконуваних операцій, що виражається тарифнимкоефіцієнтом.
Робота даного АТП ґрунтується на забезпеченні необхідногорівня працездатності парку, підвищення продуктивності праці персоналу,скорочення затрат на підтримання парку в працездатному стані.
1.4 Вибір і корегування нормативівдля проектування АТП
ремонт автомобіль технічне обслуговування
Вихідні нормативи, що використовується для технічногорозрахунку, передбачають дані про періодичність та трудомісткість ТО і ТРавтомобіля. Нормативні значення приймаються згідно з діючим Положенням протехнічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільноготранспорту, сервісних книжок або заводських інструкцій, ін. нормативнихдокументів.
Вихідні нормативи наведені з метою врахуванняособистостей АТП:
К1 – коефіцієнт, що враховує категорію умовексплуатації;
К2 – коефіцієнт, що враховує модифікаціюрухомого складу;
К3 – коефіцієнт, що враховуєприроднокліматичну зону;
К4 – коефіцієнт, що враховує розмір АТП;
К5 – коефіцієнт, що враховує умовизберігання рухомого складу.
Вихідні нормативи для автомобіля ГАЗ – 3307 наступні:
— періодичність ТО – 1 4 тис. км.
— періодичність ТО – 2 16 тис. км.
— трудомісткість ЩО 0,3 люд.-год.
— трудомісткість ТО – 1 3,6 люд.-год.
— трудомісткість ТО – 2 14,4 люд.-год.
— питома трудомісткість ПР 3,0 люд.-год./тис.км.
Умови експлуатації автомобіля відносяться до ІІ категорії,тому для корегування нормативів періодичності ТО — К1= 0,9; дляпитома трудомісткість ПР — К1= 1,1.
Автомобіль ГАЗ – 3307 базовий бортовий автомобіль,тому для трудомісткості ТО і ПР — К2= 1,2.
Відповідно до кліматичного району в якому буду працюватиавтомобіль ГАЗ – 3307 для періодичності ТО — К3 = 1,0; для питоматрудомісткість ПР — К3 = 1,0.
Для заданого складу парку автомобілів К4=1,35.
Підприємство, що розглядається має 100 автомобіліводнієї моделі, які мають відкриті умови зберігання, отже коефіцієнт корегуваннятрудомісткості ТО і ПР — К5= 1,0.
Таблиця 3. Вихідні дані для коригування нормативів.Норматив Одиниці виміру
Вихідне
значення Значення коефіцієнтів Скоригований норматив
К1
К2
К3
К4
К5 Періодичність:
ТО-1, Lто-1 тис. км 4 0,9 - 1,0 - - 3600
ТО-2, Lто-2 тис. км 16 0,9 - 1,0 - - 14400 Трудомісткість:
ЩО, tщо люд.-год 0,3 - 1,0 - - 1,0 0,3
ТО-1, tто-1 люд.-год 3,6 - 1,0 - - 1,0 3,6
ТО-2, tто-2 люд.-год 14,4 - 1,0 - - 1,0 14,4
ПР, tпр люд.-год 3,0 1,1 1,0 1,0 1,35 1,0 4,455 Простій в ТО і ТР люд.-год 0,35 - 1,0 - - 1,0 0,35
Визначимо сумарний річний пробіг автомобілів АТП:
/>; (1)
де /> -кількість календарних днів у році;
/> - коефіцієнт випуску парку (/>=0,5);
/> - облікова кількість автомобілів упідприємстві;
/> - середньодобовий пробіг автомобіля,тис.км.
Тобто:
Lр = 365 ∙ 0,5 ∙ 100 ∙ 0,23= 4197,5 тис.км.
Всі ці розрахунки впливають на виробничий процесданого АТП, тому їхнє врахування забезпечить більш ефективне функціонуванняпідприємства.
2. Розрахунок виробничої програми РОВпідприємства
Виробничу програму ремонтно-обслуговуючогопідприємства слід розраховувати за кількістю всіх видів технічних діянь, водиницях праці і грошовому виразі.
2.1 Розрахунок виробничої програмиРОВ за кількістю технічних діянь
Використовуючи дані таблиці 3, а також кількістьавтомобілів, режим роботи виробничих зон з ТО і ремонту автомобілів, категоріяумов експлуатації і кліматична зона, у якій працюють автомобілі, режим роботирухомого складу на лінії – розрахуємо виробничу програму РОВ за кількістютехнічних діянь.
LР = 4197,5 тис.км; LТО-1=3,6тис.км; LТО-2=14,4 тис.км; АОБЛ=100 шт.;
LДОБ=0, 23 тис.км; /> дн; /> дн; /> дн.
Розраховуємо річну та добову кількість технічнихдіянь, дані занесемо в таблицю:
Таблиця 4. Розрахунок виробничої програми РОВ закількістю технічних діяньПрограма за видами Розрахункова формула Розрахунок Результат розрахунку Річна:
/>
/> 4197,5/14,4 291,5
/>
/> 4197,5/3,6-291,5 874,5
/>
/> 100·2 200
/>
/> 4197,5/0,23 18250 Добова:
/>
/> 291,5/305 0,96
/>
/> 874,5/305 2,9
/>
/> 18250/305 59,8
2.2 Розрахунок виробничої програмиРОВ у одиницях праці
Річна програма технічного обслуговування в одиницяхпраці розраховується використовуючи дані таблиці 3 та 4, за формулою:
Тто = />∙tто люд.-год. (2)
де /> - річнакількість ТО певного виду;
/> - скоригована трудомісткість одиниціТО;
Виробничу програму поточного ремонту автомобілязнаходять виходячи з нормативної питомої трудомісткості ПР на тис. км. пробігу:
Тпр = Lр ∙ tпр люд.-год.(3)
/> - річний пробіг; /> - скоригованатрудомісткість одиниці ПР;
/>; /> -річна кількість ЩО; (4)
/> - скоригована трудомісткістьодиниці ЩО;
/>; (5)
/> - скоригована трудомісткістьодиниці ТО-2; /> - коефіцієнт трудомісткостідодаткових робіт (0,2);
/>; (6)
де /> -загальна трудомісткість виробничих робіт ТО і ПР.
Розраховуємо річну програмутехнічного обслуговування в одиницях праці для нашого автомобіля:
Таблиця 5. Розрахунок виробничоїпрограми в одиницях праці; люд-год.Програма за видами (річна) Розрахункова формула Розрахунок Результати розрахунку
/>
/> 18250∙0,3 5475
/>
/> 874,5∙3,6 3148,2
/>
/> 291,5∙14,4 4197,6
/>
/> 200·14,4·0,2 576
/>
/> 4197,5∙4,455 18699,9
Всього ( />): 32096,7
Твр =5475+3148,2+4197,6+576+18699,9 = 32096,7люд.-год.
2.3 Розрахунок виробничої програмидопоміжних робіт
На кожному АТП виконують ще обсягдопоміжних робіт />, які складаютьсяіз робіт по самообслуговуванню /> підприємствата робіт загальновиробничого характеру />:
/>; (7)
/> - загальна трудомісткістьвиробничих робіт з ТО і ПР;
b – коефіцієнт допоміжних робіт, якийзалежить від розміру підприємства (0,3);
Тдоп = 32096,7∙0,3 =9629,01 люд.-год.;
/> (8)
ТАТП = 32096,7 + 9629,01 =41725,71 люд.-год.;
Результати розрахунків розподілудопоміжних робіт за видами наведені в таблицях 6 та 7:
Таблиця 6. Розподіл трудомісткостідопоміжних робіт АТПВиди робіт Обсяг робіт % люд.-год. Із самообслуговування (ВГМ) 40 3851,6 Транспортні 10 962,9 Перегін автомобілів 23 2214,7 Приймання, зберігання та видача матеріальних цінностей 10 962.9 Прибирання приміщень та території 17 1636,9 Разом: 100 9629,01 Таблиця 7.Розподіл трудомісткості робіт з самообслуговування підприємства Види робіт Обсяг робіт % люд.-год. Електротехнічні 25 8024,2 Механічні 10 3209,7 Слюсарні 16 5135,5 Ковальські 2 641,9 Зварювальні 4 1283,9 Жерстяницькі 4 1283,9 Мідницькі 1 320,9 Трубопровідні (слюсарні) 22 7061,3 Ремонто-будівельні та деревообробні 16 5135,4 Разом: 100 32096,7
2.4 Розрахунок програмивиробничих підрозділів РОВ
Обсяг робіт з ТО і ПР розподіляють замісцем їх виконання, враховуючи технологічні і організаційні ознаки. ТО і ПРвиконуються на постах і виробничих дільницях (у відділеннях). До виконання напостах належать роботи, які здійснюються безпосередньо на автомобілі (мийні, діагностичнітощо). Роботи по ремонту та регулюванню агрегатів, вузлів і механізмів, знятихіз автобуса, виконують у майстернях. Майстерні складаються з дільниць.
При визначенні обсягу робіт ПР навиробничих дільницях необхідно мати на увазі, що при не великому обсязі(8000…10000 люд.-год. на рік) роботи з самообслуговування АТП можутьвиконуватися безпосередньо виробничими дільницями. У цьому випадку, прирозрахуванні річного обсягу робіт відповідних виробничих дільниць, слід урахуватитрудомісткість робіт з самообслуговування (див. табл. 7). На великих тасередніх АТП (трудомісткість > 10000 люд.-год.) ці роботи виконуютьсяробітниками самостійного підрозділу – відділу головного механіка (ВГМ), ускладі як комплектуються відповідні бригади з самообслуговування та ремонтуустаткування, будівель тощо. В такому випадку затрати праці враховуютьсяокремо.
Таблиця 8. Розподіл трудомісткостіробіт ТО-1 та ТО-2Види робіт Розподіл трудомісткості робіт ТО-1 Розподіл трудомісткості робіт ТО-2 % люд.-год % люд.-год Діагностичні 9 283,3 8 335,8 Кріпильні 35 1101,9 35 1469,2 Регулювальні 11 346,3 18 755,6 Мастильні, заправно-очисні 21 661,1 16 671,6 Електротехнічні 11 346,3 10 419,8 По системі живлення 5 157,4 11 461,7 Шинні 8 251,8 2 83,9 Кузовні - - - - Разом: 100 3148,2 100 4197,6
Таблиця 9. Розподіл трудомісткостіробіт ПРВиди робіт Розподіл трудомісткос-ті, % Трудомісткіс-ть, люд.-год 1.Роботи, що виконуються на постах: діагностичні 2 373,9 регулювальні 1 186,9 розбирально-збиральні 35 6544,9 Разом: 38 7105,9 2. Роботи, що виконуються в дільницях: агрегатні 19 3552,9 слюсарно-механічні 12 2243,9 електротехнічні 5 934,9 акумуляторні 1 186,9 ремонт приладів систем живлення 4 747,9 шиномонтажні 1 186,9 вулканізаційні 1 186,9 ковальсько-ресорні 3 560,9 мідницькі 2 373,9 зварювальні 3,5 610,8 жерстяницькі 3,5 610,8 арматурні 1 186,9 оббивні 1 186,9 малярні 5 934,9 Разом: 62 11593,9 Всього: 100 18699,9
Є необхідність створення відділуголовного механіка (ВГМ), бо Тсам = 32096,7 люд.-год.>10000люд.-год.
3. Розрахунок чисельності виконавцівробіт
3.1 Визначення чисельностіремонтно-обслуговуючого персоналу
Чисельність виконавців робіт розраховують, вираховуючивиробничу програму і режим роботи функціональних підрозділів підприємства завидами робіт.
Розрізняють:
— технологічно необхідну (явочну) РЯ –потрібну для виконання добової виробничої програми;
— штатну РШ — потрібну для виконання річноївиробничої програми, кількість робітників.
В дільницях (цехах) кількість явочних робітників можнавизначити за формулою:
/>; (9)
де Тц – річний обсяг робіт цеху чидільниці, люд.-год.;
Фм – річний фонд часу робочого місця читехнологічно необхідного працюючого (малярні – 1830год., прибирально-мийніроботи – 2070 год, роботи ТО і ПР – 2070 год, ковальсько-ресорні – 2070 год,).
Штатна чисельність ремонтно-обслуговуючих робітниківвизначається:
/>; (10)
де Тц – річний обсяг робіт цеху чидільниці;
Фш – річний фонд часу робітника:
Фш – 1610 год. для малярної дільниці;
Фш – 1820 год. для інших дільниць зшкідливими умовами праці;
Фш – 1840 год. для дільниці з нормальнимиумовами праці;
Фш – 1860 год. для прибиральників імийників рухомого складу;
Виконуємо розрахунок робітників виробничих підрозділівданого АТП:
Таблиця 10. Розрахунок чисельності робітниківвиробничих підрозділів
Виробничі
підрозділи
Річна
трудо-місткість
люд.-год.
Річний
фонд, год. Кількість робітників, чол.
часу
робі-тника
робо-чого
місця
штатна Рш
явочна Ря розра-хункова прий-нята розра-хункова прий-нята Зона ЩО 5475 1860 2070 2,9 3 2,7 3 Зона ТО-1 2864,9 1840 2070 1,6 2 1,4 1 Зона ТО-2 і СО 4437,8 1840 2070 2,4 2 2,1 2 Пости ПР 18326 1840 2070 9,9 10 8,9 9 Дільниці: діагностування 993 1840 2070 0,5 1 0,5 1 агрегатна 3552,9 1840 2070 1,9 2 1,7 2 слюсарно-механічна 2243,9 1840 2070 1,2 1 1,1 1 електротехнічна 934,9 1840 2070 0,5 1 0,5 1 акумуляторна 186,9 1820 2070 0,1 - 0,1 -
рем. систем
живлення 747,9 1820 2070 0,4 - 0,4 - шиномонтажна 186,9 1840 2070 0,1 - 0,1 - вулканізаційна 186,9 1820 2070 0,1 - 0,1 - ковальсько-ресорна 560,9 1820 2070 0,3 - 0,3 - мідницька 373,9 1820 2070 0,2 - 0,2 - зварювальна 610,8 1820 2070 0,3 - 0,3 - жерстяницька 610,8 1840 2070 0,3 - 0,3 - арматурна 186,9 1840 2070 0,1 - 0,1 - оббивна 186,9 1840 2070 0,1 - 0,1 - малярна 934,9 1610 1830 0,6 1 0,5 1 Разом: 43602,1 - - 23,5 23 21,4 21
При незначному річному обсязі окремихвидів робіт можна організувати виробничі дільниці з нормальними умовами праціта виробничі дільниці з шкідливими умовами праці. До нормальних умов працівідносять: діагностування, агрегатна, слюсарно-механічна, електротехнічна,шиномонтажна, жерстяницька, арматурна, оббивна дільниці. До шкідливих умовпраці відносять: акумуляторна, ремонт систем живлення, вулканізаційна,ковальсько-ресорна, мідницька, зварювальна, малярна.
Тобто, використовуючи отримані дані,маємо наступну таблицю:
Таблиця 11. Розрахунок чисельності робітниківвиробничих підрозділів
Виробничі
підрозділи
Річна
Трудомісткість люд.-год.
Річний
фонд, год. Кількість робітників, чол. Часу робітника
робочого
місця
штатна Рш
явочна Ря розрахункова прийнята розрахункова прийнята Зона ЩО 5475 1860 2070 2,9 3 2,7 3 Зона ТО-1 2864,9 1840 2070 1,6 2 1,4 1 Зона ТО-2 і СО 4437,8 1840 2070 2,4 2 2,1 2 Пости ПР 18326 1840 2070 9,9 10 8,9 9 Дільниці: Виробничі дільниці з нормальними умовами праці: діагностування, агрегатна, слюсарно-мех., електротехнічна, шиномонтажна, жерстяницька, арматурна, оббивна. 8896,2 1840 2070 4,8 5 4,3 4 Виробничі дільниці з шкідливими умовами праці: акумуляторна, рем. система живлення, вулканізаційна, ковальсько-ресорна, мідницька, зварювальна, малярна. 3602,2 1820 2070 1,9 2 1,7 2 Разом: 43602,1 - - 23,5 24 21,1 21 /> /> /> /> /> /> /> /> />
3.2 Організація праці у виробничихпідрозділах
За характером роботи і виробничимпринципом ремонтно-обслуговуючі робітники об’єднуються в групи, з якихскладаються бригади. Організовують спеціалізовані та комплексні бригади.
Спеціалізовані – формуються ізробітників різних професій і кваліфікацій, кожен робітник виконує певніоперації. Робітники можуть бути спеціалізовані за видами дій (одна – ТО-1,друга – ТО-2, третя – ПР і т.д.) та за окремими агрегатами та механізмами.Продуктивність праці за видами дій спеціалізованих бригад значно вище закомплексні. Їх неважко організаційно створити.
Комплексні – організовуються з робітників-універсаліввисокої кваліфікації, оскільки їм доводиться виконувати різноманітні та складніроботи. За такої форми організації праці робітники виконують будь-які роботи зТО і ремонту на універсальних тупикових постах. Праця комплексних бригадмалопродуктивна через неможливість широкої механізації робіт та зберігаєтьсязнеосібка у відповідальності за якість ТО і ПР, розпорошуються матеріальнізасоби АТП, що знижує ефективність матеріально-технічної бази та ускладнюєоперативне управління виробництвом.
Працю виробничих підрозділів даногоАТП організовуємо за рахунок створення на місцях спеціалізованих бригад.Розподілимо робітників даних бригад за змінами, виходячи з їхньої штатноїкількості:
Таблиця 12. Розподіл виконавців за змінами, чол.Виробничий підрозділ Кількість виконавців Штатна За змінами 1 2 3 Зона ЩО 3 - - 3 Зона ТО-1 2 - 1 1 Зона ТО-2 2 - 1 1 Пости ПР 10 5 5 - Дільниці: Виробничі дільниці з нормальними умовами праці: діагностування, агрегатна, слюсарно-мех., електротехнічна, шиномонтажна, жерстяницька, арматурна, оббивна. 5 3 2 - Виробничі дільниці з шкідливими умовами праці: акумуляторна, рем. система живлення, вулканізаційна, ковальсько-ресорна, мідницька, зварювальна, малярна. 2 1 1 - Разом: 24 9 8 5
Такий розподіл забезпечить раціональний та ефективнийвиробничий процес АТП.
4. Організація технологічного процесутехнічного обслуговування і поточного ремонту автомобіля
4.1 Обґрунтування і вибір методутехнічного обслуговування автомобілів
Розрізняють два методи ТОавтомобілів:
— одиничний;
— потоковий.
Під одиничним методомрозуміютьвиконання усіх робіт, пов'язаних з доглядом за автомобілем на одному посту. Цейметод застосовують на невеликих АТП, у польових умовах та ін.
Для одиничного методу ТО автомобілівхарактерні: широка номенклатура робіт, рідка повторюваність однотипних робіт;відсутність типізованих технологічних процесів, різна послідовність виконанняоперацій і їх несинхронність; велика трудомісткість і тривалість циклуобслуговування, комплексність операцій; відносно велика частка ручних робіт,низька продуктивність праці, висока кваліфікація виконавців робіт; великівтрати часу на маневрування автомобілів при переїзді з поста на пост.
Потоковий метод перспективніший, він дає змогуреалізувати всі принципи раціональної організації виробництва.
При потоковому методі всі роботивиконуються на кількох розташованих у технологічній послідовностіспеціалізованих постах, сукупність яких створює потокову лінію. Переміщенняавтомобілів із поста на пост при потоковому методі ТО може бути примусовим(конвеєрами) і своїм ходом. Пости розташовують прямолінійно, що дає змогузастосовувати механічну тягу і забезпечує найкоротші шляхи переміщення автомобіляз поста на пост. Потокові лінії організовують окремо для кожного видуобслуговування, це зумовлено різним обсягом і характером робіт. Потоковий методТО потребує забезпечення однакового терміну перебування автомобіля на кожномупосту, виконання певного обсягу робіт і сталої чисельності працюючих. Порушеннявиконання обсягу робіт хоча б на одному посту спричиняє простої на інших постахі порушує процес потокового виробництва. Тому організація обслуговування напотокових лініях потребує однотипності автомобілів і однакового обсягуобслуговування, що ускладнює в багатьох випадках їх використання, особливо приТО-2, за якого обсяги робіт дуже різняться і виникає велика асинхронізаціяроботи постів.
Потоковий метод ТО ефективний, якщодобова або змінна програма обслуговування достатні для повного завантаженняпотокової лінії; точно додержується графік подачі автомобіля; чіткорозподіляються операції ТО за виконавцями; роботи широко механізуються йавтоматизуються; є належна матеріально-технічна база, резервні пости і «ковзні»виконавці; добре налагоджено постачання потокової лінії всіма потрібнимидеталями, матеріалами й інструментом. Потоковий метод дає змогу підвищуватикультуру обслуговування, поліпшувати умови праці й техніку безпеки, підвищуватипродуктивність праці та якість обслуговування, застосовувати високопродуктивнеустаткування, засоби механізації та автоматизації, забезпечувати ритмічністьвиробничих процесів, краще використовувати виробничі площі.
Разом з ТО можна виконуватитехнологічно пов'язані з ним операції супровідного поточного ремонту малоїтрудомісткості (при ТО-1 до 5—7 люд.-хв, при ТО-2 — до 20—30 люд.-хв), що частоповторюються. Сумарна трудомісткість операцій супровідного поточного ремонту немає перевищувати 15—20 % трудомісткості відповідного ТО.
Потоковий метод ТО як найбільшпрогресивний застосовують на АТП при організації ЩО і ТО-1 і меншою мірою —ТО-2 [5, c.149-150].
Технічне обслуговування здійснюєтьсяна потокових лініях при добовій програмі ТО-1 не менш як 12-15 і для ТО-2 – 5-6обслуговувань технічно сумісних автомобілів.
Раціональний метод ТО автомобіліввизначають у конкретних умовах експлуатації по відношенню такту поста /> до ритму виробництва R.
Такт поста (/>) чи лінії (/>) – це фактичний часвиконання технічного обслуговування на посту чи на потоковій лінії
/>= (60 ∙ tто ∙Сто / />)+tп хв.(11)
де tто – трудомісткістьпевного виду технічного обслуговування, люд-год.
Сто – доля постових робітв ТО (Сщо, Сто-1 = 1; Сто-2 = 0,8)
/> - кількість одночаснопрацюючих на посту, чол… (/>=1…3чол.)
tп – час додаткових робіт,tп = 2…3 хв.
Ритм виробництва (R) – це частинаробочого часу, яка припадає на одне із запланованих на зміну технічних обслуговувань
Rто = 60 ∙ tзмто∙ nзмто/ Nдто хв. (12)
де tзмто –тривалість зміни роботи зон ТО, год.
nзмто –кількість робочих змін на добу
Nдто – добовакількість технічних обслуговувань певного виду
Розрахунки такту та ритму для даногоАТП наведені у таблиці:
Таблиця 13. Вибір методу технічногообслуговування автомобілівПоказник Розрахункова формула Розрахунок Результат Ритм, хв.:
Rщо
60 ∙ nзмщо ∙ tзмщо / Nдщо 60∙1∙10,5/59,8 10,5
Rто-1
60 ∙ nзмто-1 ∙ tзмто-1 / Nдто-1 60∙2∙7/2,9 290
Rто-2
60 ∙ nзмто-2 ∙ tзмто-2 / Nдто-2 60∙2∙7/0,96 875 Такт поста, хв.
/>
(60 ∙ tщо ∙ Сщо / />)+tп
(60∙0,3∙1/2)+3 12
/>
(60 ∙ tто-1 ∙ Сто-1 / />)+tп
(60∙3,6∙1/3)+3 75
/>
(60 ∙ tто-2 ∙ Сто-2 / />)+tп
(60∙14,4∙0,8/3)+3 233,4 Відношення
/>/ Rщо 12/10,5 1,14
/>/ Rто-1 75/290 0,26
/>/ Rто-2 233,4/875 0,27
4.2 Визначення необхідної кількостіробочих постів для технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів
Для потокового методу технічного обслуговуванняавтомобілів кількість робочих постів /> визначаютьшляхом множення кількості потокових ліній /> накількість прийнятих робочих постів Zто на одній потоковій лінії.
Кількість робочих постів ПР визначається за формулою:
Хппр = /> (13)
де Тпр – річна трудомісткість постовихробіт з ПР автомобіля, люд-год. (18699,9);
Кнн – коефіцієнт нерівномірностінадходження автомобілів на пост (Кнн =1,2…1,5);
/> - число робочих днів на рік (365);
/> - кількість змін
/> - тривалість змін роботи зони ПР (8/>)
/> - кількість робітників на посту ПР(1…3 чол.);
Таблиця 14. Розрахунок кількості робочих постів для ТОі ПР автомобілівВиди постів Розрахункова формула Розрахунок Результат розрахунку
/>
/>/(Rщо∙φп) 12/(10,5∙0,9) 1,27(1)
/>
/>/(Rто-1∙φп) 75/(290∙0,9) 0,29(1)
/>
/>/(Rто-2∙φп) 233,4/(875∙0,9) 0,3(1)
/>
/> />
/> 3,5(4)
/> - коефіцієнт використання робочогочасу поста ПР (0,8…0,9);
Кількість постів ПР для даного АТП:
/>= /> = 3,5 =4
Характерний одиничний метод ТО, бо роботи по ЩО, ТО-1,ТО-2 виконуються на універсальних постах.
Вводимо всі розрахунки щодо постів ЩО, ТО, ПР утаблицю:
Отже, передбачено проведення робіт ЩОна 1-му універсальному пості; ТО-1 проводимо також на 1-му універсальному пості(добова програма ТО-1 передбачає менше 5-6 обслуговувань); ТО-2 проходитимутьтеж на 1-му універсальному пості, (добова програма ТО-2 передбачає менше 12-15обслуговувань).
Поряд з робочими постами визначимо кількість місцьочікування перед ТО і ПР. Вони призначені для підвищення ефективностівикористання робочих постів за рахунок скорочення часу пошуку автомобілів натериторії АТП та їхнього перегону, забезпечення можливості почати роботивідразу після постановки автомобіля на пост, особливо взимку. Кількість місцьочікування приймається з розрахунку – 20% кількості робочих постів ТО і ПР:
(1+1+1+4) />0,2=7/>0,2=1 робочий пост.
Кожен з універсальних постів має по одному місцюочікування.
4.3 Обґрунтування і вибір методупоточного ремонту автомобілів
Ремонт – відновлення справності, працездатностірухомого складу або його складових частин.
Як відомо, розрізняють 2 методи ПР автомобілів:
— індивідуальний;
— агрегатний
Дане АТП має 100 вантажних автомобілів ГАЗ – 3307, якіпрацюють 365 днів на рік, потребує безперервного виробничого процесу, то кращероботи ПР здійснювати агрегатним методом – несправні агрегати, агрегати, щопотребують капітального ремонту, замінюють справними, взятими з обмінного фондуАТП.
Поточний ремонт включає постові (розбірно-складальні)роботи та виробничо-цехові. Постові роботи виконують на універсальних постах –ремонт виконує одна бригада робітників, яка скомплектована виконавцями різнихспеціальностей, вона має своє місце, універсальне обладнання, запас обіговихагрегатів та деталей. Пости оснащені оглядовими канавами і обладнані підйомно-транспортнимипристроями й інструментами. Перевагою такої організації є бригаднавідповідальність за якість проведених робіт ПР.
Для забезпечення виробничо-цехових робіт у АТПстворені допоміжні виробничі дільниці: агрегатна, слюсарно-механічна, ковальсько-ресорна,кузовна та ін. У них відповідно до їхнього призначення виконуютьремонтно-відновні роботи агрегатів і механізмів автомобілів.
4.4 Обґрунтування організаційних формпобудови технологічного процесу обслуговування і поточного ремонту автомобілів
Організація технологічного процесу – важливий елементуправління діяльністю АТП, без якого неможливе його ефективне функціонування.
виділяють 4 організаційні форми побудовитехнологічного процесу ТО і ПР. Це:
— типова;
— агрегатно-дільнична;
— комплексна;
— спеціалізована.
Врахувавши те, що дані вантажні автомобілі у кількості100 шт. обслуговуються одиничним методом ТО та агрегатним методом ПР, ТО-2автомобіль у середньому проходить на четверте ТО-1, то можна обратиопераційно-постову форму організації ТО і ПР даного АТП.
Комплекс робіт певного виду ТО (восновному ТО-2), включаючи й ремонтні роботи, поділяють на частини (не більш якшість), які виконують послідовно у різні дні одного тижня на спеціалізованих,незалежних один від одного, робочих постах. Роботи тут ведуть у міжзмінний часз метою збільшення випуску автомобілів на лінію. На відміну від комплексної, заопераційно-постової форми організації виробництва обслуговування здійснюєтьсяодиничним методом, що підтверджують розрахунки, виконані вище. Автомобілі наробочі пости надходять своїм ходом. Операційно-постова форма організаціївиробництва дає змогу спеціалізувати устаткування, механізувати виробничіпроцеси, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість і культуруобслуговування та використання площ. Недоліки операційно-постової форми — ускладній організації її здійснення, а також, у необхідності маневруванняавтомобілів при заїжджанні на пост і з'їжджанні з нього, що спричиняєнепродуктивні втрати часу і загазованість виробничих приміщень відпрацьованимигазами.
Рівень організації ТО і ПР істотно впливають напродуктивність рухомого складу та собівартість перевезень. Вияв недоліківдопомагає намітити шляхи поліпшення роботи технічної служби АТП.
4.5 Визначення площ виробничихприміщень підприємств
Площа приміщень характеризує організацію усьоговиробничого процесу АТП. Правильно розрахована площа забезпечує раціональневикористання обладнання та правильну організацію роботи самого підрозділу.
Площі основних і допоміжних приміщень мають бутикомпактними, але достатніми для забезпечення нормальних умов. Існує кількаметодів визначення площ. Методи розрахунку приймаються в залежності відособливостей компонування дільниць, також від методу організації роботи назонах — потокова лінія або універсальний пост.
Площа зон зберігання, ТО, ПР визначають за формулою:
/> (14)
де х – кількість постів ТО, ПР або місць длязберігання автомобілів;
f – площа горизонтальної проекції автомобілів, м2;
К – коефіцієнт щільності розставлення автомобілів(К=4,5 для постів, К=2,5
для місць відкритого зберігання автомобілів).
Таблиця 15 Розрахунок площ виробничих і допоміжнихприміщень, кв. м.Виробничі підрозділи Розрахункова формула Розрахунок Результат Прийняте значення
Зона ЩО, Fщо
/> 1∙15,07∙4,5 67,8 70
Зона ТО-1, Fто-1
/> 1∙15,07∙4,5 67,8 70
Зона ТО-2, Fто-2
/> 1∙15,07∙4,5 67,8 70
Зона ПР, Fпр
/> 4∙15,07∙4,5 271,3 280
Зона зберігання, Fзб.
/> 100∙15,07∙2,5 3767,5 3770
Площі складських приміщень визначаються за площею, якузаймаються складське устаткування, проходи і проїзди, а також за масоюматеріалу, що припадає на одиницю площі.
Fскл. можна визначити за формулою:
Fскл. = 10-6 ∙ Lp ∙Aоб. ∙ f ∙ К1 ∙ К2 ∙ К3∙ К4 (15)
де Lp – середньорічний пробіг автомобіля(4197,5 тис. км.);
Aоб – облікова кількість автомобілів (100шт.);
f – питома площа на 1млн. км пробігу автомобіля (17,3 м2);
К1 – коефіцієнт який враховує кількістьтехнологічно сумісного рухомого складу (К1=1,2);
К2 – коефіцієнт який враховує тип рухомогоскладу (К2=0,8);
К3 – коефіцієнт який враховує висотускладування (К3=1,35);
К4 – коефіцієнт який враховує категоріюумов експлуатації (К4=1,05);
Fскл. = 10-6 ∙ 4197,5 ∙100 ∙ 17,3 ∙ 1,2 ∙ 0,8 ∙ 1,35 ∙ 1,05 = 99 м2.
Площі технічних приміщень даного АТП вказані в таблиці16:
Таблиця 16 Площі технічних приміщень, кв. м.Приміщення
Площа, м2 Компресорна 15 Насосна 15 Вентиляційна 30 Трансформаторна 20 Котельна 75 Склад палива 160
Площі санітарно-побутових,адміністративно-громадянських приміщень визначаються за формулою:
/> (16)
де — /> - відсотокприміщень, що одночасно використовуються;
/> - пропускна здатність одиниціустаткування або площі (для аміністративно-громадянських приміщень />=1);
fр – санітарна норма площі на одноговиконавця;
Р – кількість виконавців робіт, які використовують цеприміщення;
/> м2
/> м2
Площі громадських приміщень даного АТП вказані втаблиці 17:
Таблиця 17 Площі громадських приміщень, кв. м.Приміщення
Площі, м2 Приміщення громадських організацій 48 Спеціальне приміщення 18 Кабінет безпеки руху 25 Медпункт 48
5. Організація зберігання автомобілів
Правильно обраний спосіб зберігання автомобілівзабезпечує утримання їх у технічно справному стані на території АТП уміжзмінний період та на час вилучення із експлуатації. Є 2 види зберіганняавтомобілів: короткочасне та тривале (консервація) зберігання автомобілів.
Типовим і характерним для АТП є короткочаснезберігання автомобілів у міжзмінний час. Мета цього зберігання – зберегти справністьта працездатність автомобілів, не допустити руйнування їхніх деталей.
Поширені такі два способи короткочасного зберіганняавтомобілів: у закритих приміщеннях (опалювальних та неопалювальних) та навідкритих майданчиках (з підігрівом, без підігріву, під навісами). Зберіганняавтомобілів у опалювальних приміщеннях у холодну пору року, на відміну віднеопалювальних, повністю захищає їх від будь-яких дій (холоду, снігу, дощу,вітру, пилу, сонячної радіації), але не кожне АТП по різним причинам не може забезпечитисаме таке зберігання.
Із всього вище сказаного, можна зазначити, що на цьомуАТП краще зберігати автомобілі на відкритих майданчиках, оскільки їхнякількість досить значна та необхідно здійснювати безперервний виробничийпроцес. Також потрібно обладнати ділянку системою підігріву – паровою,призначеною для легшого пуску двигунів у холодний період. Вона функціонує зарахунок циркуляції води температурою близько 900С.
Це призведе до систематичності та злагодженостівиробничого процесу АТП, забезпечити раціональне використання рухомого складу,що позитивно вплине на діяльність АТП.
6. Організація зберігання технічногомайна
Технічне майно АТП – це агрегати, запасні частини,акумуляторні батареї, шини, гумові вироби, матеріали, металеві вироби, які зберігаютьсяна складах АТП. За конструкцією виділяємо наступні типи складів: відкриті –метал, вугілля, лісоматеріали; напіввідкриті – труби, пиломатеріали; закриті –запчастини, агрегати; спеціальні – склади палива, мастильних матеріалів.
Вони повинні забезпечувати зручність приймання тапідготовки його до зберігання, надійне збереження і швидкість видачі, пожежнубезпеку.
Запасні частини й агрегати складають 40-60%, матеріали- 10-12%, шини – 8-15%, паливо – 4-8%, інструменти, спецодяг – 15-28% загальноївартості запасів підприємства.
Запасні частини та матеріали зберігають у закритихскладах на багатоярусних стелажах або в шафах, агрегати – на стелажах абовстановлюють на дерев’яному настилі підлоги, метали – у прудках набагатоярусних стелажах у горизонтальному положенні, листові метали – увертикальному положенні, легкозаймисті матеріали та кислоти – у вогнестійкомуприміщенні, яке ізольоване від основних.
Для прискорення отримання необхідних матеріалів тадеталей створюють проміжні склади (20% від основних).
Склади запасних частин і матеріалів розміщуютьсяпоблизу зони ТО і ремонту рухомого складу.
Закриті склади організовують вопалювальних будівлях. Вибираючи місце для технічного майна, враховується, щона нижній полиці стелажів укладаються важкі і важкопересувні деталі, а наверхні — легкі. До полиць стелажів прикріплюються ярлики з назвами майна.Майно, що зберігається в тарі (ящиках), укладається у штабелі на дерев'янихпідставках завтовшки 20-25 см. Висота таких штабелів залежить від висотиприміщення, роду майна та міцності упаковки. Між штабелями створюються проходизавширшки 1 м для огляду, маркування, укладання, видачі майна, а такожвентиляції. На кожному ящику прикріплюються ярлики, на яких зазначається назваі кількість майна.
В усіх складських приміщенняхзаборонене зберігання технічного майна купою або зберігання разом різних затехнічним станом категорії майна. Усе воно підлягає точному обліку. На коженйого вид у складі заводиться облікова картка, у якій записується надходження івитрати матеріалу, виводяться залишки. За цими даними регулюється надходженняна склади нового технічного майна.
Під час зберігання майна з нього періодичновидаляється пил, бруд, волога, провітрюється та просушується, а ураженікорозією та цвіллю обробляються, захисне покриття відновлюється змащуванням абопідфарбовуванням. Виходячи з цього, маємо наступні нормативи зберіганнятехнічного майна:
Зберігання палива та мастильних матеріалів
Рідке автомобільне паливо зберігається у спеціальнихпідземних складах, у резервуарах різної місткості. Склади палива обладнанізасобами пожежегасіння, розміщені на ізольованій огородженій території іоснащенні обладнанням для заправки автобуса паливом.
Мастильні матеріали зберігаються у спеціальнихсховищах, де рідкі оливи тримаються у цистернах, а консистентні мастильніматеріали – у металевих бочках з кришками. Склади мастильних матеріаліврозташовані у підвальних приміщеннях під постами ТО автобусів.
Зберігання запасних частин, агрегатів, матеріалів
Запасні частини, агрегати, прилади йелектроустаткування зберігаються у закритих опалювальних складах набагатоярусних стелажах, розташованих за агрегатною системою для зручностізнаходження. Температура повітря не нижче 50С за відносної вологості40-75%.
Для упакування використовуються картонні коробки,спеціальна металева, комбінована, дерев’яна тара, полімерні матеріали.
Фарби та лаки зберігаються в неопалювальнихприміщеннях у справному герметичному упакуванні з доброю вентиляцією,захищеними від прямої дії сонячних променів.
Балони з киснем знаходяться у вертикальному положенніна дерев’яних пірамідах. Приміщення для їх зберігання обладнане витяжнимитрубами, ізольоване та віддалене не менш, ніж на 100 м від ін. будівель.
Кольорові метали зберігаються на стелажах роздільно,щоб уникнути хімічної взаємодії між ними.
Зберігання шин та гумотехнічних виробів
Зберігаються в окремому сухому приміщенні, захищеномувід сонячної радіації. При зберіганні шин допустиме коливання повітря у межах -300С– 350С і відносній вологості 50-80%.
Шини зберігаються у вертикальному положенні настелажах або на рівній підлозі, камери – підвішеними на кронштейнах ізциліндричними поверхнями, через кожних 3 місяці їх повертають, змінюючи секторпідвісу.
Виконання вимог забезпечує захист технічного майна віддії шкідливих чинників: сонячного світла, тепла, кислот, тривалого контакту зіншими активними речовинами.
7. Організація заправленняавтомобілів
Заправка автомобіля – невід’ємна складова йогофункціонування. Вона здійснюється паливно-мастильними матеріалами, повітрям,охолоджуваними рідинами.
На сьогодні використовують комбіновану систему змазки,коли найбільш навантажені деталі змащуються під тиском, який створюється мастильнимнасосом, а останні – розбризкуванням мастила. Розбризкування мастилаздійснюється КВ та іншими швидко обертаючими деталями. Для подачі рідкогомастила може використовуватися пневматичний насос.
Для подачі інших матеріалів використовуються самонамотуючіна барабани шланги. Барабани при цьому оснащені спіральними пружинами тастопорними приладами для фіксації шлангу певної довжини.
Заправка паливом здійснюється за допомогою паливно-розподільчоїколонки, яка, як правило, стаціонарна.
Для розрахунку необхідної кількості колонок на даномуАТП маємо наступну формулу:
/>; (26)
де /> -експлуатаційна кількість автомобілів;
/> - тривалість заправки одногоавтомобіля, хв.;
/> - загальна тривалість заправки всіхавтомобілів (1-1,5 год.);
1 – кількість резервних колонок.
Тривалість заправки одного автомобіля визначається:
/> (27)
/> - тривалість підготовчо-завершальнихоперацій (1,5-2 хв.),
/> - тривалість власне заправки одногоавтомобіля (хв.), що розраховується за наступною формулою:
/> (28)
/> - місткість паливного баку, л.;
/> - подача колонки, л/хв.
Маємо:
/>,
/>
/> шт.
Заправка автомобілів – складовий елемент забезпеченняпрацездатності АТП, без якого неможливе забезпечення виробничого процесу вантажнимиавтомобілями ГАЗ – 3307.
8. Планування робіт з технічногообслуговування і ремонту автомобілів
Обсяг робіт з ТО і ремонтуавтомобілів визначається виробничою програмою експлуатації, що є основою дляпланування всіх видів робіт та визначення штатної чисельностіремонтно-обслуговуючого персоналу.
Технічна служба розробляє планикапітального ремонту автомобілів (річний), ТО (річний, квартальний, місячний,тижневий і добовий), перспективного використання автомобілів (річний,квартальний, місячний), оперативного використання автомобілів (добовий) та ін.Ці плани мають забезпечити своєчасне і безперебійне виконання транспортноїроботи, дотримання встановленого порядку відправки автомобільної техніки времонт, ритмічну роботу ремонтно-обслуговуючого виробництва АТП, органівпостачання, своєчасне одержання автомобільної техніки з автообслуговуючих іавторемонтних підприємств.
Плани профілактичних і ремонтнихробіт завчасно погоджують зі службою експлуатації, оскільки вони є основнимидокументами, які регламентують роботу рухомого складу.
Завдання технічної служби – правильнепланування використання наявних у АТП автомобілів.
Основні способи опису планів системипрофілактичних і ремонтних робіт – це словесний опис, лінійні (стрічкові)графіки, матриці (таблиці), сіткові графіки й аналітичні описи, найпростіший –лінійні графіки, матриці ще мало застосовані, проте розробляються алгоритми дляїхньої побудови.
Розрізняють три принципи призначенняперіоду виконання профілактичних робіт: регламентний, календарний, комбінований.
При регламентному принципі профілактику проводять післядосягнення автомобілем певного напрацювання, що вимірюється в кілометрахпробігу або в годинах роботи. У тих випадках, коли автомобіль перебуває назберіганні (не працює) або коли інтенсивність спрацювання залежить в основномувід тривалості зберігання (залежність від напрацювання знехтувано мала),профілактичні роботи проводять за календарними періодами. Інакше кажучи, прикалендарному принципі період виконання профілактичних робіт залежить від вікуавтомобілів, а не від напрацювання.
Таким чином, відмінність міжрегламентним і календарним принципами полягає лише в тому, від якого параметра(від напрацювання чи від календарного періоду) залежать характеристикинадійності. Окремі елементи автомобіля спрацьовуються як під час роботи, так іпри зберіганні їх. У таких випадках застосовують комбінований принцип.
Профілактику проводять за плановим абомішаним режимами.
Плановий режим полягає в тому, що профілактикуздійснюють через певну величину або час експлуатації автомобіля незалежно відкількості відмов, що сталися.
Мішаний (комбінований) режим охоплює планову і неплановупрофілактику. Останню проводять після відмов, включаючи до неї, крім ремонту,ще й профілактичні роботи.
Плановий режим дає змогу прогнозуватипробіг або час надходження автомобіля на профілактику, планувати обсяг робіт ізТО, цим самим забезпечуючи рівномірне завантаження обслуговуючого персоналу.При мішаному режимі час надходження автомобіля на ТО заздалегідь невідомий, щоускладнює планування робіт ремонтно-обслуговуючого персоналу.
Наявність певної інформації протехнічний стан автомобіля, про обсяг перевезень та можливості АТП забезпечуютьефективне планування робіт ТО і ПР. Вдало сплановані роботи забезпечатьбезперешкодну, вдало організовану роботу даного АТП.
9. Техніко – економічнеоцінювання прийнятих рішень
Основними техніко-економічними показниками (ТЕП) єпоказники, які розраховані на 1 автомобіль:
o /> - кількість працівників;
o /> - кількість постів;
o /> - площа виробничо-складськихприміщень;
o /> - площа адміністративно-побутовихприміщень;
o /> - площа стоянки;
o /> - площа території АТП.
Порівняння ТЕП даного проекту проводимо за допомогоюеталонного значення яке береться з відповідної літератури.
На даному АТП такі відхилення:
— кількість робітників на 1 млн. км. пробігуавтомобіля (чол.) повинна не перевищувати 5, а в нашому випадку 6.
— кількість робочих постів на 1 млн. км. пробігуавтомобіля повинна знаходитися в межах 0,75 – 1,45, а нас 1,7.
— площа виробничих приміщень на 1-н автомобіль м2повинна дорівнювати 15, а в нашому випадку вона становить 4,9.
Будь –яке збільшення основних фондів (будівництвонових, реконструкція існуючих підприємств) знижує рентабельність. Для їїпідвищення або, в крайньому разі, підтримування на одному рівні треба, щоб кожнагривня, вкладена в основні фонди, давала віддачу не нижчу відсередньогалузевого нормативу. Тому для кожного проектного рішення требаздійснювати економічне оцінювання.
10. Спеціальне завдання
Діагностування – технологічний елемент профілактики таремонту, основний метод виконання контрольних робіт. Специфічною якістю, якавідрізняє діагностику від звичайного визначення технічного стану, є, перш завсе, вияв скритих несправностей без розбирання. Приналежність діагностування доТО та ремонту виражається технологічним призначенням і ступенем спеціалізації.Перед ТО-2 автомобілі піддаються попередньому діагностуванню Д-2. У разіпотреби Д-2 можна виконувати і перед ПР. Мета цього діагностування – дістатибільш потужні та економічні характеристики автомобілів, виявити несправності,визначити способи та місце (ТО-2 чи ПР) їхнього усунення. На дільницю Д-2автомобілі надходять після діагностування за графіком. Після діагностуваннясправні автомобілі повертаються на деякий час в експлуатацію, а через 1-2 днінадходять до ТО-2. Виявлені несправності усувають при Д-2, ТО-2 або на дільниціПР. Водночас рекомендується виконувати з цим діагностуванням регулювальніоперації невеликої трудомісткості та робити заміну дрібних деталей(трудомісткість операцій менш як 10 люд.-хв.). Комплекс діагностуваннярекомендовано підпорядковувати начальникові відділу технічного контролю (ВТК).
Необхідне обладнання для діяльності дільниці наступне:№ Найменування Кількість Габаритні розміри 1 Стенд для діагностування тягових якостей автомобіля 1 4×2×0,68 2 Пульт управління стендом 3 Табло команд стенда 4 Реостат стенда 5 Стіл на механічній основі 1 1,2×0,7×0,73 6 Стіл на металевій основі 1 1,37×0,6×0,34 7 Електрошафа 1 1×0,52×1,85 8 Шафа для одягу 1 1,1×0,4×1,8 9 Передвижний підйомник 1 10 Вентилятор 1 0,86×0,425 11 Стенд для перевірки електрообладнання 1 1,37×0,345 12 Стенд для контролю встановлення передніх коліс 1 1,5×1×0,6 13 Прилад для контролю відпрацьованих газів 1 0,5×0,5×0,8 14 Шланг для відсмоктування відпрацьованих газів 15 Гальмівний стенд 1 2×1,5×0,5 16 Пульт гальмівного стенда
Для визначення площі дільниці враховуємо площу, якузаймає обладнання, коефіцієнт щільності його розстановки (4,5-7) та площусамого автомобіля. Виходячи з цього маємо наступну площу дільниці Д – 2:
/>м2,
тому створюємо зону довжиною 10 м та шириною 6 м.
Висновок
Автомобільний транспорт є найбільш масовим та гнучкимвидом транспорту. Стрімке зростання автомобільного парку світу зумовилинеобхідність ефективної організації робіт АТП та покращення умов праці. Уданому курсовому проекті організація робіт була розглянута на АТП з вантажнимиавтомобілями середнього класу ГАЗ – 3307.
Дане автотранспортне підприємство (АТП) займаєтьсяперевезенням вантажів рухомим складом у кількості 100 шт. в околицях містаБровари при середньодобовому пробігу 230 км, здійснює ТО, ремонт та зберігання автомобілів, також забезпечує необхідними експлуатаційними, ремонтнимиматеріалами та запасними частинами виробничі підрозділи для здійсненнябезперервного виробничого процесу.
У ході проведеної роботи маємо такі результати щодофункціонування цього АТП.
Ефективність здійснюваного технічного обслуговуваннявизначається наступними факторами: організацією ТО і ПР, промисловою базою(обладнання), персоналом (зацікавленість, кваліфікація), системою забезпеченнята резервування (запасні частини), парком рухомого складу (розмір та структурапарку), умовами експлуатації.
Тут постійно діють такі відділи як відділексплуатації, відділ технічного контролю, відділ головного механіка, такожпрацює 1 універсальний пост ЩО, ТО-1, ТО-2 за одиничного методу ТО, контроль задіяльністю яких здійснює відповідний відділ.
ПР потрібно здійснювати агрегатним методом на 4постах. При цьому технологічний процес ТО і ПР має операційно-постову формуорганізації. Роботи виконують послідовно у різні дні одного тижня наспеціалізованих, незалежних один від одного, робочих постах. Працюють уміжзмінний час з метою збільшення випуску автомобілів на лінію.
Роботи у виробничих підрозділах АТП проводяться 24штатними робітниками різних спеціальностей: діагностики, акумуляторними,прибиральники, мийники, мастильники, заправники, слюсарі-авторемонтники,автоелектрики-карбюраторники, слюсарі з ТО і ПР паливної апаратури дизельнихдвигунів, мідники, бляхарі, ковалі, столяри, арматурники, токарі, оббивальники імаляри, слюсарі-авторемонтники, які працюють у спеціалізованих бригадахпозмінно (7 год).
Оскільки для забезпечення роботи необхідна значнакількість технічного майна, то діють складські приміщення для зберіганняавтомобільного палива, мастильних матеріалів, автошин, металів, агрегатів,деталей, вузлів, інструменту та інших цінностей. Заправка паливом 100 вантажнихавтомобілів ГАЗ – 3307 здійснюється 5 стаціонарними колонками потужністюблизько 60 л/хв.десь за 1-1,5 год.
Обраний відкритий спосіб зберігання з системоюводопідігрівання двигунів у холодну пору, що забезпечує ефективне використаннярухомого складу, допомагає уникнути зриви рейсів.
Створення даних умов роботи підрозділів та персоналузабезпечить функціонування даного вантажного АТП, сприятиме подальшомуудосконаленню та розвитку виробничого процесу шляхом з’ясування та вирішеннявиникаючих проблем при безперервній роботі АТП.
Список використаної літератури
1. Краткийавтомобильный справочник. – 10-е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1984. –220 с. (Гос. науч.-исслед. ин-т автомоб. трансп.).
2. КолесникП.А., Шейнин В.А. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей: Учебник длявузов – М.: 1985. – 325 с.
3. КанарчукВ.Е., Лудченко А.А., Курников И.П. Техническое обслуживание, ремонт и хранениеавтотранспортних средств: Учебник в 3 кн. – К.: Выща шк., 1991. – Кн. 1.Теоретические основы. Технология. – 359 с.
4. ЛудченкоО.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління:Підручник. – К.: Знання-Прес, 2004. – 478 с.
5. Методическиеуказания к курсовому проектированию по дисциплине «Производственно-техническаябаза АТП» (технологическое проектирование АТП и СТО). – Кременчуг: КГПУ, 1999.– 98 с.
6. Методичнірекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни „Технічне обслуговуваннятранспортних засобів”. – Київ: НТУ, 2003. – 45 с.
7. Табельтехнологического оборудования и специализированного инструмента для АТП и ЦБТО.М.: ЦБНТИ Минавтотранса РСФСР, 1983, 98 с.