Державнамитна служба України
Академіямитної служби України
Кафедраадміністративного та митного права
КУРСОВАРОБОТА
здисципліни Митне право
натему:
Суб’єктипровадження в справах про порушення митних правил
Дніпропетровськ
2008р.
План
правовепорушення митне правило
Вступ
1. Правовий статус учасниківпровадження в справах про порушення митних правил
1.1 Особи, які притягуються довідповідальності за порушення митних правил
1.1.1 Фізичні особи
1.1.2 Посадові особи підприємств
1.2 Представники осіб, якіпритягуються до відповідальності за порушення митних правил
1.3 Участь захисника у розглядісправи про порушення митних правил
1.4 Права та обов’язки експерта увипадку його призначення
1.5 Свідки, поняті та перекладач якучасники провадження в справах про порушення митних правил
Висновки до розділу
2. Посадові особи митнихорганів, які здійснюють провадження у справах про порушення митних правил
2.1 Визначення посадових осіб митнихорганів, які здійснюють провадження у справах про порушення митних правил
2.2 Особливості реалізації прав івиконання обов’язків посадовими особами митних органів, що здійснюютьдіяльність з протидії митним правопорушенням
Висновки до розділу
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Усвітлі сучасних державотворчих та правотворчих процесів в Україні важливоїактуальності набувають питання нормативного закріплення правового статусуучасників митно-правових відносин, в тому числі, й при здійсненні провадження усправах про порушення митних правил. Приймаючи до уваги важливість нормативногозакріплення і подальшої реалізації прав та обов’язків суб’єктів провадження усправах про порушення митних правил, я вважаю за необхідне дослідити ці питання,висвітлити наявні недоліки законодавства та запропонувати можливі шляхи їхусунення. Проблема прав, обов’язків та відповідальності осіб завжди була актуальною,і, незважаючи на постійні зміни законодавства, не завжди вдало вирішувалася. У порівнянніз попередньою редакцією МК України, чинний кодекс зробив крок уперед на шляхудо покращення якості правового регулювання процесуального статусу суб'єктів провадження.Але в проекті Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України»зміна положень що регламентують статус суб’єктів провадження у справах пропорушення митних правил не передбачена.
Першніж підійти до питання аналізу нормативного закріплення процесуального статусусуб'єктів провадження в справах про порушення митних правил, необхідно зазначити,що одностайність поглядів адміністративістів щодо осіб, які приймають участь упровадженні в справах про адміністративні правопорушення відсутня. В контекстіданої роботи я використала загальновизнану класифікацію суб'єктів провадження,відповідно до якої у провадженні в справах про порушення митних правилпропонується виокремлювати:
— лідируючихсуб'єктів — державні органи та їх посадових осіб, які мають державно-владніповноваження і уповноважені на прийняття рішень у справі;
— учасниківпровадження — осіб, які не мають владних повноважень, мають різний ступіньзацікавленості у справі, та зобов'язані сприяти провадженню в силу свогослужбового чи громадського обов'язку.
Метоюданої роботи, як вже зазначалося, є аналіз статей Митного кодексу України, яківизначають процесуальний статус суб'єктів провадження у справах про порушеннямитних правил, що надає можливість виявити прогалини у його правовійрегламентації та сформулювати пропозиції щодо їх подолання. При написанні даноїроботи я поставила завдання дослідити правовий статус осіб, які притягуються довідповідальності за порушення митних правил, їх представників, захисників,свідків, перекладачів, експертів, понятих як учасників провадження та посадовихосіб митних органів, які уповноважені на складання протоколів у справах пропорушення митних правил і які здійснюють провадження у справах про порушеннямитних правил.
Вадміністративно-процесуальній науці до проблем провадження в справах проадміністративні правопорушення (а митні правопорушення є різновидом адміністративних)звертались Д.М. Барах, А.П. Клюшніченко, В.Д. Сорокін, Н.Г. Саліщева. Питанняпроцесуального статусу суб’єктів провадження в справах про порушення митнихправил розглядали Д.В. Приймаченко, А.В. Дусик та інші дослідники.
При написанні даної роботи я використовувала такі науковіметоди як аналіз та порівняння. Зокрема я порівнювала досліджувані нормичинного Митного кодексу з відповідними положеннями попередньої редакції таположеннями проекту нової редакції.
1. Правовийстатус учасників провадження в справах про порушення митних правил
1.1 Особи,які притягуються до відповідальності за порушення митних правил
1.1.1 Фізичніособи
Згідно ст. 320Митного кодексу суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можутьбути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річноговіку, а також посадові особи підприємств.
Під поняттям«громадяни», згідно п. 4. ст. 1 Митного Кодексу розуміються фізичні особи:громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Громадянин – загальний суб'єктадміністративної відповідальності, найпоширеніший порушником-учасникомпровадження. Маємо на увазі не громадянина взагалі, а громадянина як особу, якузвинувачують у порушенні митних правил і яка в зв'язку з цим бере участь упровадженні у справі про порушення митних правил. Він під часадміністративно-процесуальної діяльності реалізує елементи свого процесуальногостатусу з метою досягнути конкретного результату, який здебільшогоототожнюється з вирішенням справи на його користь.
Іноземці й особибез громадянства, які перебувають на території України, підлягають притягненнюдо відповідальності за порушення митних правил на тих же підставах, що йгромадяни України.
Питання про відповідальність за порушення митних правил, учинені натериторії України іноземцями, які згідно із чинними законами й міжнароднимидоговорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни, користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України,вирішуються дипломатичним шляхом.
Згідноз матеріальними нормами МК відповідальність за порушення митних правил настаєвід 16 років. Попри це, норми КУпАП встановлюють деякі відмінності щодопритягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх — осіб віком від16 до 18 років; зазначають, що повна процесуальна дієздатність настає післятого, як особі виповнилося 18 років. Процесуальний статус неповнолітніх маєтакі характерні ознаки:
1)справи про порушення митних правил ізбоку неповнолітніх розглядають виключно суди незалежно від того, якеправопорушення було скоєно;
2)у таких справах може бутизастосований специфічний вид постанов — про застосування заходів впливу, які засвоєю природою не є адміністративними стягненнями і мають здебільшого виховнийхарактер;
3)інтереси неповнолітніх на всіхстадіях справи можуть захищати їхні законні представники — батьки абопіклувальники. Цих осіб допускають до участі у справі на підставі документів,що засвідчують їхнє батьківство або факт встановлення піклування.
Адміністративно-процесуальніправа складають значну частину статусу громадянина як учасника провадження пропорушення митних правил. Це нормативно закріплений вид та міра можливоїповедінки в процесі. Це, зокрема:
— право давати пояснення та висловлювати зауваження щодозмісту протоколу про правопорушення;
— право ознайомитися з протоколом, яке є гарантомознайомлення громадянина зі звинуваченням, яке йому пред'являють, а також праводоповнити протокол інформацією, яка відсутня (із різних причин);
— право відмовитися підписувати протокол;
— право письмово викласти мотиви своєї відмови від підписанняпротоколу;
— право на представника чи адвоката;
— право давати пояснення, заяви та клопотання рідною мовою, атакож право на послуги перекладача;
— право отримати примірник адміністративного протоколу.Протокол можна вручити особисто (під розписку) або надіслати поштою;
— право вимагати дозволу на особистий огляд та дотриманнявсіх вимог щодо процедури такого огляду;
— право на сповіщення про час та місце розгляду справи;
— право на участь у розгляді справи;
— право на оскарження постанови у справі;
— ціла низка прав, пов'язаних із розглядом справи, якізгруповані у ст.366 МК «Права осіб, які притягуються до відповідальності запорушення митних правил», однак із тексту цієї статті випливає, що йдеться сутопро права, які реалізуються на другій стадії провадження і які пов'язані зрозглядом справи компетентним митним органом або судом. Зокрема в цій статтізазначено, що громадянин має право ознайомитися з матеріалами справи, робити зних витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є усправі, бути присутнім під час розгляду справи у митному органі та брати участьу судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявлятиклопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи,міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді),а також користуватись іншими правами, наданими йому законом. [7; c.38]
Згіднозі своєю назвою ст. 366 МК України, вона повинна визначати процесуальні праваособи, яка притягається до відповідальності й гарантії забезпечення її прав тазаконних інтересів. Проте зміст статті свідчить, що в ній йдеться виключно проправа, які можуть бути реалізовані лише на одній стадії провадження в справахпро порушення митних правил — стадії розгляду справи. Крім того викликає подиввідсутність серед прав даного учасника провадження можливості при розглядісправи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузіправа, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи задорученням юридичної особи, або права виступати рідною мовою та користуватисяпослугами перекладача, якщо він не володіє мовою, якою здійснюєтьсяпровадження. Безумовно відсутність цих гарантованих Конституцією України прав устатті можна пояснити наявністю наступного формулювання: «особи, якіпритягаються до відповідальності за порушення митних правил, під час розглядусправи у митному органі або суді мають право… також користуватись іншимиправами, наданими їм законом». Проте відсутність прямої вказівки на наявністьправ, які мають суттєве значення для захисту законних інтересів даної особи, єнезрозумілою.
Правовіможливості, якими наділені особи, які притягаються до відповідальності, крімзгадуваної статті передбачені й іншими статтями кодексу. З метою більш чіткогота повного встановлення правового статусу цього учасника провадження в ст. 366МК України було б доцільно сформулювати принаймні основні процесуальні права,якими особа змогла б користуватись на усіх стадіях провадження в справах пропорушення митних правил.
Адміністративно-процесуальніобов'язки й адміністративно-процесуальні права є основою процесуального статусугромадянина. Ці обов'язки — нормативно закріплені види необхідної поведінки,яку держава має право вимагати від громадянина для законного й об'єктивногоздійснення провадження. Правові норми, що встановлюють обов'язки громадянина упровадженні у справах про порушення митних правил, у МК розсіяні по різних статтяхі главах. Серед основних обов'язків слід назвати:
-обов'язок добросовісно користуватисяпроцесуальними правами. Щоправда, цей обов'язок встановлює стаття, де йдетьсяпереважно про права, пов'язані з розглядом і вирішенням справи, але, на мій погляд,доцільно встановити, що цей обов'язок має стосуватися всіхадміністративно-процесуальних прав, які виникають на будь-якій стадіїпровадження;
-обов'язок не пізніше як через 5 днівподати документи, які потребує митний орган, і які необхідні для розглядусправи;
-обов'язок подати зразки підпису, листи,а також проби та зразки товарів, необхідних для проведення експертизи;
— обов'язок виконати постанову у справі;
— обов'язок відшкодувати витрати у справі, якщо громадянинавизнали винним. [7; c.39]
1.1.2 Посадовіособи підприємств
Відповідно до ч.2 ст. 320 Митного кодексу України, суб'єктами відповідальності за порушеннямитних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такогоправопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.Згідно п. 29 ст.1 Митного кодексу України підприємство — будь-яка юридичнаособа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створенняюридичної особи. У такій трактовці ми можемо припускати, що під підприємствамизаконодавець розуміє підприємства, установи та організації
Необхідновідмітити, що суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Закон України «Прозовнішньоекономічну діяльність» поряд з іншими суб'єктами визначає юридичнихосіб, зареєстрованих в Україні, які мають постійне місце знаходження натериторії України (підприємства, організації, об'єднання всіх видів та ін.).Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України юридична особа – це організація, якастворена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Крім цього, ст. 83визначає, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ, таінших формах, встановлених законом. [25] Таким чином, можна констатувати, що убагатьох законодавчих актах під юридичною особою зустрічаються такі терміни якпідприємство, установа, організація. Наприклад у Кодексі законів про працюУкраїни у ряді норм ми зустрічаємо «тріаду» цих термінів, а саме підприємства,установи, організації.[8]
Господарськийкодекс України в ст.62 дає визначення підприємству, як самостійному суб'єктугосподарювання, що створений компетентним органом державної влади, або органоммісцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних таособистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,науково-дослідної, торговельної, іншої. господарської діяльності в порядкупередбаченому цим Кодексом. [3]
Установа — організація, яка створена однією або кількома особами (засновниками), які не берутьучасті в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна длядосягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Згідно з п. 30ст. 1 Митного кодексу України посадові особи підприємств — це керівники та іншіпрацівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які з огляду на постійно аботимчасово виконувані ними трудові (службові) обов'язки відповідають завиконання вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншиминормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України зпитань митної справи, укладеними в установленому законом порядку.
Аналіззаконодавства, що встановлює правовий статус посадових осіб, свідчить про те,що термін «посадова особа» застосовується до всіх працівників, які наділеніхоча б деякими управлінськими і розпорядчими повноваженнями щодо організаціїроботи інших осіб. Це можуть бути функції з керівництва трудовим колективом уповному обсязі; з організації праці й виробництва в конкретному підрозділіпідприємства або фірми; з контролю й перевірки виконання будь-яких рішень абоактів; з прийому, звільнення і переведення на іншу роботу співробітниківвідповідної організації; застосування заходів заохочення або стягнення тощо.Посадові особи підприємств зосереджують у своїх руках розпорядження значнимиматеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами, здійснюють важливіорганізаційно-управлінські функції, а саме, внаслідок цього, наділяютьсявладними повноваженнями й несуть підвищену відповідальність за результати своєїслужбової діяльності. [17; c.195] Потрібно зауважити, що протиправна поведінкапосадової особи підприємства може заподіяти значно більшу шкоду, ніжадміністративна провина звичайного громадянина. Саме тому, санкції окремихстатей Митного кодексу України, що передбачають відповідальність за порушеннямитних правил, значно суворіші, стосовно посадових осіб підприємств, ніж догромадян. [2, c. 46]
Посадові особипритягуються до адміністративної відповідальності тільки за наявності їх вини уздійсненні правопорушення. Однак, в окремих випадках можливе й умисне скоєнняпосадовою особою адміністративного правопорушення, коли вона свідомо допускаєнастання певних шкідливих наслідків, хоч і не бажає (непрямий умисел). Прицьому, Митним кодексом України встановлено ряд санкцій для посадових осібпідприємств за певні види порушень митних правил. Отже, посадові особипідприємств є суб'єктами митного права і мають при цьому права та обов'язки.
Тобто, в митномузаконодавстві простежується тенденція, що лише посадові особи підприємств єсуб'єктами порушень митних правил і несуть при цьому відповідальність. Алеекспортно-імпортними операціями можуть займатися установи та організації, іможливий варіант недодержання ними норм Митного кодексу, що призведе довчинення порушення митних правил. На жаль, як вже було зазначено вище, суб'єктамивідповідальності за порушення митних правил можуть бути лише посадови особипідприємств.[4; c. 114]
На мою думку, дляоднозначного та більш ефективного застосування законодавства, що регламентуєвідповідальність суб'єктів за порушення митних правил, необхідно внести зміни уп. 29 ст. 1 Митного кодексу України, в якому деталізувати, що це за юридичніособи, а саме: підприємства, установи, організації. Звідси, на рівні Митногокодексу України слід закріпити відповідальність не тільки посадових осібпідприємств, а й посадових осіб інших суб'єктів зовнішньоекономічноїдіяльності, на яких покладено обов'язок дотримання митного законодавства припереміщенні цими суб'єктами товарів і транспортних засобів через митний кордонУкраїни. Зокрема, необхідно внести зміни в п. 2 ст. 320 Митного кодексуУкраїни, де передбачити відповідальність за порушення митних правил не тількипосадових осіб підприємств, а також і установ та організацій.
1.2 Представникиосіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил
Ст. 367 МКпередбачає можливість участі у провадженні представників осіб, які притягуютьсядо відповідальності за порушення митних правил. Особиста участь у справігромадянина не позбавляє його права мати по цій справі представника. Інтересиособи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка є неповнолітньоюабо особою, що через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснюватисвої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представлятиїх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
До категоріїосіб, що не можуть самостійно здійснювати свої права, відносять і громадян,визнаних недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства або обмеженодієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами.
Законніпредставники мають право знайомитися з матеріалами справи; робити з них витяги,одержувати копії рішень, поставно та інших документів, що є у справі, бути присутнімипід час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях,подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи;від імені особи, інтереси якої вони представляють, подавати доводи, міркуваннята заперечення, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), якийрозглядає справу.
Законніпредставники не можуть бути свідками по обставинам, які їм стали відомі узв’язку з виконанням обов’язків представника.
Законніпредставники користуються під час участі у справі усіма правами, зазначеними устатті 366 Митного кодексу.
Інші особи можутьбути представниками на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Громадяниможуть також посвідчити довіреність на участь у справі на підприємстві, де вонипрацюють, або в управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці — у відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених пунктах, денемає нотаріальних контор, — у виконавчому комітеті сільської, селищної,міської ради; особи, які перебувають на лікуванні, — у відповідномулікувальному закладі. Довіреності на право бути представником особи, щопритягується до відповідальності за порушенням митних правил, від іменідержавних підприємств, установ, організацій видаються за підписом керівника абоіншої уповноваженої ним службової особи і з прикладенням печатки підприємства,установи, організації.
Довіреності відімені кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організаційвидаються за підписом службових осіб, уповноважених статутом (положенням), і зпечаткою організації.
Повноваження цихпредставників на участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб,яких вони представляють, усіх дій, зазначених у статті 366 Кодексу, крімпередачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження постанови митногооргану або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у разі їхповернення. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дійповинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.
Представникамиосіб, які притягуються до відповідальності не можуть бути особи, які не досяглиповноліття; особи, над якими встановлено опіку, піклування; адвокати, якіприйняли доручення про подання юридичної допомоги з порушенням правил,встановлених законодавством України про адвокатуру, а також особи, виключені зколегії адвокатів.
Посадові особимитної служби України, а також судді, слідчі і прокурори не можуть бутипредставниками осіб, які притягуються до відповідальності, крім випадків, коливони діють як батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники цих осіб.
1.3 Участьзахисника у розгляді справи про порушення митних правил
Згідно з ч. 1 ст.368 у розгляді справи про порушення митних правил може брати участь захисник,якого самостійно визначає особа, що притягується до відповідальності, з числаосіб, які є фахівцями в галузі права і за законом мають право на надання правовоїдопомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Участь захисника у розглядісправи про порушення митних правил є одним з видів факультативної участі іцілком залежить від волі особи, яка притягається до відповідальності.
Науково-теоретичната довідково-енциклопедична література не містить однозначного визначеннятерміну «захисник». Захисником у справі про порушення митних правил може бути професійнийадвокат, тобто особа, яка має вищу юридичну освіту, стаж роботи заспеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склалакваліфікаційні іспити, одержала свідоцтво на право заняття адвокатськоюдіяльністю та прийняла присягу адвоката України (ч.1 ст.2 Закону України «Проадвокатуру»).
Для допуску доучасті у справі адвокат повинен пред’явити ордер адвокатського об’єднання абодовіреність на ведення справи, видану його клієнтом.
Відповідно дорішення Конституційного Суду України №13-рп/2000 від 16 листопада 2000 рокузахисниками у справі, в тому числі і тієї, яка перебуває в адміністративномупровадженні, може бути будь-який фахівець в галузі права, який за законом маєправо на надання юридичної допомоги особисто чи за дорученням юридичної особиПроцесуальною підставою участі у справі такого захисника є нотаріальнопосвідчене доручення, в якому зазначаються конкретні права захисника та терміндії доручення.
Відповідно до ч.2 ст. 368 захисник має право:
1) знайомитися зматеріалами справи;
2) заявлятиклопотання;
3) подаватискарги;
4) здійснюватиінші права, передбачені законом.
Більш широкийобсяг прав адвоката перелічений в ст. 6 Закону України «Про адвокатуру», відповіднодо якої при здійсненні професійної діяльності адвокат має право:
– представляти ізахищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіхорганах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входитьвирішення відповідних питань;
– збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази вцивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративніправопорушення, зокрема:
— запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств,установ, організацій, об’єднань, а від громадян – за їх згодою;
— ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях знеобхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих,таємниця яких охороняється законом;
— отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальнихзнань, опитувати громадян;
— застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинногозаконодавства;
— доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб тавідповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ціклопотання і скарги;
— бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданняхколегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
— виконувати інші дії, передбачені законодавством.[16]
Захисник є самостійним учасником розгляду справи про порушення митних правил,він не заміняє особу, яка притягається до відповідальності, а діє поряд з нею.Навіть, якщо порушник визнає себе винним, захисник вправі за наявності дляцього підстав відстоювати перед органом, який розглядає його справу, невинністьчи меншу винність. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про адвокатуру» приздійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильнододержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбаченізаконом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб іне має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якоїприйняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного,обвинуваченого, підсудного.[16]
Кодекс Українипро адміністративні правопорушення (ст.268) і Митний кодекс (ст.366,368)одностайні у визначенні процесуального моменту вступу захисника у справу пропорушення митних правил. Ним є момент розгляду справи по суті.
1.4 Права таобов’язки експерта у випадку його призначення
В рамкахпровадження про порушення митних правил здійснюється значно більша кількістьекспертиз, ніж у звичайних провадженнях про адміністративні правопорушення. Цезумовлено особливостями правопорушень, адже у багатьох складах як обов'язковийелемент передбачений предмет, знаряддя або засоби скоєння правопорушення,об'єктивна оцінка яких часто потребує спеціальних знань.
Процесуальнийстатус експерта визначається ст. 369 МК України. Експертом може бути особа, якамає необхідні знання для надання відповідного висновку. На думку В.Г. Драгановаекспертами (лат. expertus — знаючий, досвідчений) прийнято називатиуніверсально освічених людей, що володіють, як енциклопедичними пізнаннями, такі спеціальними знаннями, персональними знаннями і досвід. Експерт призначаєтьсяпосадовою особою органу, в провадженні якої перебуває справа про порушеннямитних правил, у разі потреби в спеціальних знаннях.[5; c. 229]
Проводячи дослідження експерт за допомогою спеціальних знаньмає отримати необхідну для подальшого вирішення справи інформацію і дативідповіді на поставлені перед ним питання, провести їх дослідження,формалізованим підсумком якого є експертний висновок Такий висновок надаєтьсяекспертом у письмовій формі від власного імені. В ньому має бути викладена сутьпроведеного дослідження (експертизи) та подана обґрунтована відповідь напоставлені запитання.
Якщоексперт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значеннядля справи, з приводу яких йому не було поставлене запитання, він вправі, але незобов'язаний, викласти таку інформацію у своєму висновку. [6; c. 41]
Посадоваособа митного органа, у провадженні якого знаходиться справа про порушеннямитних правил, як відзначалося вище, може не погодитися з висновком експерта, імотивовано відобразити свою незгоду в постанові, що виноситься в справі пропорушення митних правил.
Уразі неналежної якості або повноти експертного висновку може бути призначенаповторна експертиза, проведення якої доручається іншому фахівцеві. [23]
Важливоюпроблемою є порушення експертом своїх процесуальних обов'язків. В законодавствіпередбачена відповідальність експертів (до речі й адміністративна) за такіпорушення лише в тому випадку, коли вони виникають у сфері кримінальногопроцесу або негативно впливають на діяльність суду. Так, ст. 384 КримінальногоКодексу передбачає відповідальність експерта за наперед свідомий неправдивийвисновок під час провадження дізнання, досудового слідства або проведеннярозслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією ВерховноїРади України або в суді, а ст. 185-3 КУпАП — відповідальність за зліснеухилення експерта від явки в суд.[9]
Тобтосклалась ситуація, коли порушення експертом своїх обов'язків в межахдосліджуваного провадження може мати різні наслідки. Коли розгляд справивіднесений до компетенції суду, то експерт може бути притягнений до правовоївідповідальності, а коли розгляд справи проводиться митними органами длязастосування такої відповідальності немає підстав. Такий стан речей навряд чиможна визнати правильним. Він не сприяє ефективній участі експерта в справі ійого відповідальності за власний висновок.
Алетак чи інакше, експерт обов'язково повинен нести відповідальність за наступніпорушення: надання наперед свідомого неправдивого висновку та ухилення віднадання висновку по справі про порушення митних правил, оскільки такаповедінка, експерта буде істотно перешкоджати ефективному і своєчасномуздійсненню провадження у справі. Запровадження відповідальності за ухилення віднадання висновку по справі вимагає законодавчого визначення випадків, колиексперт може відмовитись від провадження експертизи на законних засадах.
Щож стосується підстав, які виключають можливість проведення конкретною особоюекспертизи в окремо взятій справі, то доцільно закріпити на законодавчому рівніїх вичерпний перелік. До таких підстав варто віднести наступні:
— некомпетентність експерта;
— відсутність необхідного для проведення експертизи знаряддята обладнання;
— наявність родинних зв’язків між експертом та ким-небудь зосіб, зацікавлених в результатах експертизи;
— пряма чи побічна зацікавленість в результатах справи;
— пряма службова залежність експерта від домінуючого учасникапровадження, який ініціював експертизу.
Зодного боку, слід встановити обов’язок експерта повідомити митному органу пронаявність підстав, що виключають можливість здійснення ним експертизи у справі,а з іншого, наявність цих підстав дає експертові право цілком законновідмовитись від проведення експертизи.[6; c.42]
Як,цілком слушно вважає Д.В. Приймаченко, визначаючи процесуальний статусексперта, потрібно було б законодавчо закріпити його обов’язок з’явитися завикликом органу (посадової особи), у провадженні якої перебуває справа, а такожнадати йому право ставити особі, яка притягається до відповідальності, свідкамзапитання, що стосуються предмета експертизи, і бути присутнім при розглядісправи.[15; c. 6]
Узагальнююческазане, треба ще раз підкреслити, що питання експертизи у провадженні посправах про порушення митних правил потребують більш уважної регламентації іузгодження з чинним законодавством про експертну діяльність. В мірунагромадження практичного матеріалу, зв’язаного з проведенням експертизи врозглянутому провадженні, доцільно більш точно та однозначно визначити права експерта,встановити відповідальність за порушення ним своїх обов’язків.
1.5 Свідки, поняті та перекладач як учасники провадження в справах про порушеннямитних правил
Відповідно доположень ст. 371 МК України свідком може бути будь-яка особа, якщо є підставивважати, що їй відомі обставини, що підлягають встановленню у справі пропорушення митних правил.
За викликоморгану, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил,свідок зобов'язаний з'явитися у призначений час до цього органу і дати детальніта правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти напоставлені запитання.
Аналізправового статусу свідка свідчить, що його процесуальні права й обов’язки вцілому збігаються із загальновстановленими в адміністративному законодавстві. Свідокмає обов’язок з’явитись у призначений час за викликом посадової особи, упровадженні якої перебуває справа чи яка уповноважена на її розгляд, і датидетальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі, відповістина поставлені питання не забезпечений можливістю застосування примусовихзаходів (зрозуміло, що цей обов’язок не поширюється на випадки, передбачені ст.63 Конституції України, яка визначає, що особа не несе відповідальності за відмовудавати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів) УМК України ця позиція також не врахована.
В якості свідківможуть бути залучені неповнолітні особи але в обов’язковій присутності педагогаабо близьких для свідка осіб (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників),якщо вони не зацікавлені у справі.
Не можуть бутисвідками особи, нездатні через свої фізичні або психічні вади правильносприймати обставини, що мають значення для справи, або давати про них правильніпоказання.
Свідок непідлягає заміні іншою особою, оскільки саме йому відома певна інформація.[12;c. 266]
Згідно зі ст. 372МК, понятими є особи, які залучаються до участі у проведенніпроцесуальних дій у справі про порушення митних правил.
Як понятізапрошуються особи, не заінтересовані у справі. Понятим не може бути родичособи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, їїпредставника, а також працівники митних органів. Поняті, присутні припроведенні процесуальних дій, засвідчують своїми підписами відповідність записіву протоколі виконаним діям.
Поняті, вкількості не менше двох, можуть залучатися під час проведення процесуальнихдій, в тому числі у наступних випадках: при пред’явленні особам, що вчинилипорушення митних правил, або свідкам товарів, транспортних засобів тадокументів для впізнання а також при проведенні особистого огляду. В останньомувипадку поняті повинні бути однієї статі з особою, яка проходить огляд.
Понятізапрошуються для того, щоб засвідчити в протоколі факт, зміст та результатидій, що проводяться в їх присутності. Саме про це вони можуть бути опитані вразі необхідності в якості свідків. Поняті мають право з приводу проведених дійробити зауваження, які підлягають занесенню в протокол
На жаль, правовийстатус понятих в митному кодексі України визначено недостатньо чітко, а вКодексі України про адміністративні правопорушення не визначено взагалі. Впроекті Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України»деталізація прав і обов’язків понятих не передбачена. [18] Так зокрема неврегульовано ситуацію, коли понятий не погоджується із змістом протоколу,складеного за результатами проведення процесуальної дії, при здійсненні якоївін був присутній; які юридичні наслідки матиме відмова понятого підписатипротокол з цієї причини. [15; c. 6]В науковій літературі існує думка, що зааналогом Кримінально-процесуального Кодексу України, понятим має бути наданоправо вносити зауваження чи заперечення з приводу відповідності записів упротоколі виконаним діям.[11]
Ст. 370 МКвизначає процесуальний статус перекладача. Перекладачем може бути особа,що володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під часпровадження у справі про порушення митних правил. Як перекладач може виступатипосадова особа митного органу.
З аналізу ст. 370випливає, що перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженніякого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладачзобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно йточно доручений йому переклад. Перекладач не може бути залучений допроцесуальних дій, якщо він особисто, прямо чи побічно зацікавлений врезультаті справи; якщо він є родичем осіб, які беруть участь у справі; якщовін перебуває в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; якщобудуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у його безсторонності.
Перекладач залучається з метою виконання лише однієїфункції — повно і точно виконати переклад. Таким чином не допускаєтьсяпоєднання в одній особі функцій перекладача та особи, що веде провадження усправі про порушення митних правил або розглядає дану справу, адвоката,представника, свідка чи іншого учасника процесу. Разом з тим належністьперекладача до посадових осіб митних органів не є підставою для відводу, про щопрямо зазначено в ч. 3 ст. 370. Але аналіз судової практики свідчить, щопоєднання в одній особі посадової особи митного органу, яка складає протокол, іособи, що здійснює переклад для громадянина, щодо якого такий протоколскладається часто є підставою для оскарження рішення митних органів. Зрозуміло,що за умови виконання фіскальної функції навіть шляхом притягнення довідповідальності, посадова особа митного органу заінтересована у винесенніпостанови про накладення адміністративного стягнення, а тому не завжди єоб’єктивною. [14; c. 6]
Висновки до розділу
1.У розділі XIX Митного кодексу України «Провадження у справах про порушеннямитних правил» сформульовано норми, що визначають правовий статус суб'єктівцього різновиду провадження в справах про адміністративні правопорушення. Якбачимо, законодавець не приділив достатньо уваги для більш точного тадетального закріплення положень, що регулюють права та обов’язки суб’єктівпровадження в справах про порушення митних правил, тому дана тема має достатньодискусійних, суперечливих моментів на які слід звернути увагу.
Основнимнедоліком, на мій погляд, є недостатня регламентація прав та обов’язків осіб,що є учасниками провадження в справах про порушення митних правил. Так,наприклад, перелік прав осіб, що притягаються до відповідальності за порушеннямитних правил є неповним, а вказівка на те, що дані особи мають право «такожкористуватись іншими правами, наданими їм законом», зовсім не допомагає вситуації, що склалася. Правові норми, що встановлюють обов'язки громадянина упровадженні в справах про порушення митних правил, у МК розсіяні по різнихстаттях і главах, тому доцільно було б об’єднати їх.
2. Також слідвдосконалити положення Митного кодексу, що регламентують правовий статуспосадових осіб підприємств як суб’єктів відповідальності за порушення митнихправил. Видається доцільним переробити ч. 2 ст. 320 відповідним чином,зазначивши, що «суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можутьбути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річноговіку, а також посадові особи підприємств, установ, організацій», привівши тимсамим дану норму митного права у певну відповідність з нормами господарськогота цивільного права.
3. Що ж допредставника як учасника провадження в справах про порушення митних правил, то йогоправа висвітлені досить детально, на відміну від обов’язків тавідповідальності. Тому я вважаю за необхідне доповнити ст. 367 відповідниминормами. Як варіант, можна взяти за основу інститут представництва в цивільномуправі України.
4. Права таобов’язки захисника в Митному кодексі визначені з урахуванням відповіднихположень Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зважаючи на те, щозахисником виступає адвокат, слід звернутися до норм Закону України «Проадвокатуру» для визначення його правового статусу, який прописаний тамдостатньо повно.
5. Стосовно експерта,на мою думку, то його правовий статус окреслений недостатньо чітко. В Митномукодексі зазначені основні права експерта, а обов’язки та відповідальністьпотребують додаткової регламентації, про що вже згадувалося вище. На основіпрактики, яка вже склалася в українському законодавстві, можна деякою міроювикористати надбання російських дослідників митного права, запозичивши певнінорми зі ст. 381 Митного кодексу Російської Федерації, відповідно до якої
«1. Экспертвправе:
1) знакомитьсяс материалами, относящимися к предмету экспертизы;
2) с согласиятаможенного органа привлекать к производству экспертизы других экспертов;
3) запрашиватьдополнительные материалы, необходимые для проведения экспертизы;
4) отказатьсяот дачи заключения, если предоставленные ему материалы являются недостаточнымиили если он не обладает необходимыми знаниями для проведения экспертизы.Сообщение о невозможности дать заключение представляется в таможенный орган,назначивший экспертизу, в письменной форме;
5) сразрешения таможенного органа участвовать в проведении конкретных действий приосуществлении таможенного контроля.
2. Полученнаяэкспертом в ходе проведения экспертизы или при подготовке к ее проведениюинформация, составляющая коммерческую, банковскую или иную охраняемую закономтайну, а также иная конфиденциальная информация не должны им разглашаться,использоваться в иных целях либо передаваться третьим лицам, за исключениемслучаев, предусмотренных … законами.»
6. Слідзазначити, що в Митному кодексі України також згадується спеціаліст, як особа,що може залучатися для участі у здійсненні митного контролю або для проведенняекспертизи. При цьому спеціаліст не є суб’єктом провадження. Тому пропонуювнести до Митного кодексу відповідні зміни, додати спеціаліста до складуучасників провадження у справах про порушення митних правил (на рівні зекспертом) і зазначити його права, обов’язки та відповідальність, використовуючиза основу ст. ст. 384, 385 Митного кодексу Російської Федерації, які визначають,що «В необходимых случаях для участия в совершении конкретных действий припроведении таможенного контроля может быть привлечен не заинтересованный врезультатах таких действий специалист, обладающий специальными знаниями инавыками, необходимыми для оказания содействия таможенным органам, в том числепри применении технических средств.
Привлечениелица в качестве специалиста осуществляется на договорной основе.
Специалиствправе:
1) знакомитьсяс материалами, относящимися к предмету действий, совершаемых с его участием;
2) сразрешения должностного лица таможенного органа задавать вопросы, относящиеся кпредмету соответствующих действий, участникам таких действий;
3) знакомитьсяс документами, оформляемыми по результатам совершения действий при проведениитаможенного контроля, в которых он принимал участие, и делать заявления илизамечания по поводу совершаемых им действий, подлежащие занесению в такиедокументы.
Специалистобязан:
1) участвоватьв совершении действий, требующих специальных знаний, давать пояснения по поводусовершаемых им действий;
2)удостоверить своей подписью факт совершения указанных действий, их содержание ирезультаты.
Полученнаяспециалистом при привлечении его к совершению действий по таможенному контролюинформация, составляющая коммерческую, банковскую или иную охраняемую закономтайну, а также иная конфиденциальная информация не должны им разглашаться,использоваться в иных целях, передаваться третьим лицам, за исключениемслучаев, предусмотренных федеральными законами.
Расходы,возникшие у таможенных органов в связи с привлечением специалиста, возмещаютсяза счет федерального бюджета, за исключением случаев привлечения специалиста непо инициативе таможенных органов.
Таможенныеорганы вправе привлекать в соответствии с законодательством РоссийскойФедерации специалистов других правоохранительных или контролирующих органов дляоказания содействия в проведении таможенного контроля.
Расходы,связанные с привлечением специалистов других государственных органов, если этаработа не входит в круг их служебных обязанностей, возмещаются в порядке,определяемом Правительством Российской Федерации.»
7. Певнимдосягненням Митного кодексу є включення до числа учасників провадження понятих,чого не було в попередній редакції Кодексу і немає в Кодексі України проадміністративні правопорушення. Питання процесуального статусу понятогопотребує подальшого вивчення і доопрацювання з метою вдосконалення, про щозазначалося вище. Але і за наявності певних недоліків цей інститут існує доситьуспішно.
8. Правовийстатус свідка потребує певних уточнень щодо деталізації прав тавідповідальності за ухилення від явки та за дачу завідомо неправдивих показаньабо за відмову від дачі показань без законних на те підстав. Крім того,законодавством не передбачено будь-яких формальних ознак кола осіб, які можутьбути свідками, хоча запис свідчень неповнолітніх свідків має свою специфіку.Тому я пропоную певною мірою деталізувати правовий статус свідка.
9. Здійснюючиправовий аналіз процесуального статусу перекладача слід звернути увагу на дещосуперечливу норму стосовно того, що перекладачем може бути посадова особамитного органу. Можливим шляхом вирішення проблеми є створення спеціальноїпосади перекладача, хоча це й достатньо складно.
10. Отже,аналізуючи процесуальний статус учасників провадження в справах про порушеннямитних правил, можна зробити висновок, що в Митному кодексі України в основномузакріплені права учасників. Відповідно, їх обов’язки та відповідальністьпотребують додаткової регламентації. На жаль, проект Закону України «Провнесення змін до Митного кодексу України» практично не передбачає змін додосліджуваного розділу. Запропоновані в законопроекті зміни стосуються питаньпорушення справи про порушення митних правил, складання протоколу, тощо.
Тобто, можнапередбачити, що певні проблемні питання стосовно правового статусу учасниківпровадження в найближчому майбутньому не будуть вирішені. Шляхами виходу зданої ситуації може бути внесення відповідних змін до Митного кодексу або жприйняття ряду нормативно-правових актів, що доповнюватимуть певні положенняКодексу.
2. Посадові особи митних органів, які здійснюють провадження у справахпро порушення митних правил
2.1 Визначенняпосадових осіб митних органів, які здійснюють провадження у справах пропорушення митних правил
Лідируючимисуб'єктами провадження у справах про порушення митних правил є посадові особимитних органів та судді, серед яких залежно від характеру функціональнихповноважень можна вирізняти, по-перше, посадових осіб, уповноважених складатипротоколи про порушення митних правил (ст. 359 МК України); по-друге, посадовихосіб митних органів, які здійснюють провадження у справі про порушення митнихправил (ст. 362 МК України); по-третє, органи, уповноважені розглядати справипро порушення митних правил (ст. 386 МК України).
Яквипливає із аналізу статей Кодексу коло осіб, уповноважених на складанняпротоколу, не у всіх випадках співпадає з колом осіб, які здійснюютьпровадження у справі про порушення митних правил, а коло осіб, уповноважених нарозгляд справи, взагалі не співпадає з переліком осіб, визначених ст. 362 МКУкраїни. Така ситуація є неприйнятною з огляду на теорію адміністративногопроцесу, і пояснюється нерозумінням законодавцем того, що адміністративнепровадження — це певна єдність послідовно здійснюваних дій і процедур,спрямованих на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних (адміністративних)справ. З цього випливає, що усі зазначені суб'єкти здійснюють провадження усправах про порушення митних правил, тільки свої владні повноваження вониреалізують на різних його стадіях. Коло посадових осіб, уповноважених складатипротоколи про порушення митних правил визначено ст. 359 МК України, аналіззмісту якої викликає низку запитань та заперечень. Так, наприклад, п. 1 ч. 1пов'язує повноваження на складання процесуального акту з такою правовоюкатегорією як штатний розпис, хоча під останнім варто мати на увазі документ,затверджений наказом, який визначає склад працівників установи, організації іззазначенням їх посад та посадових окладів, особливостей оплати праці. В проектіЗакону України «Про внесення змін до Митного кодексу України» ця неточністьвиправлена. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 469 цього нормативно-правового актупротокол про порушення митних правил мають право складати посадові особи, яківідповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль,митне оформлення і пропуск товарів через митний кордон України і якібезпосередньо виявили порушення митних правил.
Видаєтьсянадмірною у п. 2 даної статті така деталізація підрозділів митних органів,посадових осіб, які уповноважені складати протоколи про порушення митних правил.Тільки з січня 2004 р. і дотепер було здійснено неодноразові реорганізаціїпідрозділів митних органів безпосереднім завданням яких є боротьба з митнимиправопорушеннями, наслідками яких було їх перепідпорядкування, зміна назви,структури тощо. Так, згідно з Наказом Державної митної служби України від19.02.08 № 157 «Про органiзацiйне забезпечення дiяльностi пiдроздiлiв митнихорганiв, що здiйснюють заходи з протидiї митним правопорушенням» вiдповiдно донаказу Державної митної служби України вiд 04.02.08 N 85 «Про органiзацiйне вдосконаленнядiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митнимправопорушенням» мають бути реорганізовані служби боротьби з контрабандою тамитної варти регiональних митниць i митниць у служби митної варти таорганiзацiї боротьби з порушеннями митного законодавства регiональних митниць,митниць у межах затверджених фонду оплати працi й граничної чисельностiпрацiвникiв вiдповiдного митного органу. [21]Отже, знову змінюються назви тафункції відповідних пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiїмитним правопорушенням.
Відтеперспеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з порушеннямимитних правил (ст. 19 МК України), що мають особливi статус i умовипiдпорядкування, мають право на складання таких протоколів.
Прианалізі п. З ст. 359 МК України виникає низка питань щодо того, який статусмають «інші посадові особи, уповноважені керівником спеціально уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади». Зі змісту цієї статті випливає, що вонине є особами уповноваженими здійснювати митний контроль, митне оформлення іпропуск через митний кордон товарів і транспортних засобів, а також не єпосадовими особами підрозділів боротьби з контрабандою та порушеннями митнихправил, про які йдеться у пп. 1, 2.
Долідируючих суб'єктів, уповноважених відповідно до ст. З62 МК України наздійснення провадження у справі про порушення митних правил, належать посадовіособи підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правилмитниці, регіональної митниці, а також підрозділу по організації боротьби зконтрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. На думкуПриймаченка Д.В. цей різновид лідируючих суб’єктів було б більш доцільновизнати особами, які уповноважені на здійснення митних розслідувань. Тимбільше, що такий термін уже використовується як в науковій літературі, так ізаконодавстві.[14; c. 4]
В майбутньому цястаття може мати дещо інший вигляд. Зокрема ч.1 виглядатиме так: «Провадження усправі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбаченихчастинами другою і третьою цієї статті, посадові особи підрозділу по боротьбі зконтрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в зоні діяльностіякого було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії усправі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженимискладати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 469 цьогоКодексу, а у випадку, передбаченому статтею 495 цього Кодексу, – такожпосадовими особами іншого митного органу». Ч.2 визначатиме, що посадова особапідрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правилспеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митноїсправи має право передавати справу про порушення митних правил для здійсненняпровадження з однієї митниці до іншої або приймати цю справу до свого провадження.[18]Ст. 373 МК передбачає, що з метою уникнення конфлікту інтересів посадової особидержавного органу, працівник підрозділу по боротьбі з контрабандою не повиненздійснювати провадження у справі про порушення митних правил, приймати рішенняпо справі, проводити будь-які процесуальні дії по справі за умови, щофігурантами у справі виступають родичі (батьки, дружина, чоловік, діти, ріднібрати і сестри, дід, баба, онуки та інші). А також, коли існують інші очевидніпосадовій особі обставини, коли ця особа особисто заінтересована у вирішеннісправи (близькі стосунки, існування відповідної залежності, обумовленоїфінансовими, договірними та іншими взаємовідносинами). Такі обставинивиключають можливість здійснення посадовою особою митного органу провадження усправі про порушення митних правил. У такому випадку зазначена вище посадоваособа підрозділу по боротьбі з контрабандою повинна негайно повідомити пронаявність таких обставин безпосередньому керівнику. Якщо керівник підрозділу поборотьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в якомуздійснюється провадження у справі про порушення митних правил, є родичем особи,яка притягується до відповідальності, її представника, інших осіб, які берутьучасть у провадженні у справі, а також коли існують інші обставини, які даютьпідстави вважати, що керівник зазначеного підрозділу може бути особистозаінтересованим у розгляді справи, справа підлягає передачі до іншого митногооргану. Перелік лідируючих суб'єктів третьої групи прямо визначений ст. 386 МКУкраїни і має закритий характер. В чинному МК України чітко розмежованокомпетенцію посадових осіб митних органів, уповноважених розглядати справи пропорушення митних правил та суддів, а тому на практиці питання з цього приводуне виникають, як це було за дії попередньої редакції Митного кодексу.
2.2 Особливостіреалізації прав і виконання обов’язків посадовими особами митних органів, щоздійснюють діяльність з протидії митним правопорушенням
Як вжезазначалося вище, Митний кодекс України визначає коло осіб, які здійснюють провадження усправі про порушення митних правил. Відповідно, вони наділені певнимипроцесуальними правами та обов’язками. Так, наприклад, «Примiрним положенням прослужбу митної варти та органiзацiї боротьби з порушеннями митного законодавстварегiональної митницi, митницi» передбачено, що посадові особи Служби маютьправо:
— з метоюприпинення порушень митних правил, установлення осiб, якi вчинили порушеннямитних правил, а також для складення протоколу про порушення митних правил,якщо його неможливо скласти на мiсцi вчинення правопорушення, здiйснюватиадмiнiстративне затримання громадян, якi вчинили такi порушення, у встановленомузаконодавством порядку;
— складати протоколипро порушення митних правил;
— вилучатитовари, що є безпосереднiми предметами порушення митних правил, товари зiспецiально виготовленими сховищами, що використовувалися для приховування вiдмитного контролю безпосереднiх предметiв порушення митних правил, транспортнiзасоби, що використовувалися для перемiщення через митний кордон Українибезпосереднiх предметiв порушення митних правил, а також документи, потрiбнiдля розгляду справи про порушення митних правил;
— здiйснюватипроцесуальнi дiї дiзнавачами та посадовими особами, що займаються провадженняму справах про порушення митних правил i розглядають справи про порушення митнихправил, заведенi посадовими особами митницi;
— одержувати вустановленому порядку вiд пiдроздiлiв митницi, iнших митних органiв, оглядовихкомiсiй, пiдприємств, органiзацiй i установ, окремих громадян документи,необхiднi для здiйснення провадження у справах про порушення митних правил iпроведення дiзнання у справах про контрабанду та ряд інших прав.[22]
Основним загальним обов’язком, що покладається на посадових осіб митнихорганів, що здійснюють провадження в справах про порушення митних правил, єдодержання вимог чинного законодавства. Ця достатньо абстрактна нормаконкретизується у відповідних нормативно-правових актах, що визначають правовийстатус певних підрозділів митних органів, посадових інструкціях митників тощо. Реалізуючисвої права та обовязки посадові особи митних органів виконують рядпроцесуальних дій. До них належать:
1) складанняпротоколу про порушення митних правил;
2) опитуванняосіб, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил, свідків,інших осіб (відповідно до положень проекту Закону України «Про внесення змін доМитного кодексу України»);
3) витребуваннядокументів, потрібних для провадження у справі про порушення митних правил;
4) вилученнятоварів, транспортних засобів і документів;
5) митнеобстеження;
6) пред’явленнятоварів, транспортних засобів і документів для впізнання;
7) призначенняекспертизи;
8) взяттяпроб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).
У справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метоюотримання доказів, потрібних для правильного вирішення цієї справи.
Рішення про проведення певної процесуальної дії приймається посадовоюособою митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митнихправил. При проведенні процесуальних дій, зазначених у пунктах 2, 4 — 6, 8,складаються протоколи, форми яких встановлюються спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.[19]
У разі перешкоджання посадовій особі в проведенні окремих процесуальнихдій (витребуванні документів, потрібних для провадження у справі про порушеннямитних правил, вилученні товарів, транспортних засобів і документів, митномуобстеженні, взятті проб і зразків), це перешкоджання може бути кваліфіковане якпорушення митних правил, передбачене статтею 342 Митного кодексу України.
Тобто, взаконодавстві визначено достатньо широкий обсяг прав, але не завжди всі вониреалізуються на практиці. Крім того, посадові особи митних органів, щоздійснюють провадження в справах про порушення митних правил мають ще йобов’язки, які точно і повністю не зазначені в жодному нормативно-правовомуакті. Що ж до відповідальності, то митники несуть відповідальність згідно іззаконодавством. Виходить, для того, щоб встановити весь обсяг прав, обов’язківта хоча б приблизну міру відповідальності необхідно опрацювати значну кількістьдокументів. Крім того, нормативно-правова база, що регулює дане питання була ізалишається недосконалою, ряд проблемних питань, пов'язаний з цим залишаєтьсябез відповіді.
В теперішній часспостерігається реалізація положень ст. 364 МК «Провадження у справі пропорушення митних правил за матеріалами, одержаними від інших правоохороннихорганів». Відповідно до положень даної статті у разі закриття кримінальноїсправи про контрабанду щодо конкретної особи за наявності в її діях складупорушення митних правил матеріали про таке порушення передаються до митногооргану або до суду для притягнення цієї особи до адміністративноївідповідальності. Після отримання митним органом постанови про відмову упорушенні кримінальної справи за ознаками контрабанди, провадження дізнанняякого віднесено до компетенції митних органів, якщо тим не менше вбачаютьсяознаки порушення митних правил, у випадку достатності матеріалів, що дозволяютьприйняти рішення по справі, посадова особа митного органу, уповноваженарозглядати справи про порушення митних правил, після виконання передбаченихпроцесуальних вимог призначає справу для розгляду. Посадова особа, якійдоручено вести провадження у справі про порушення митних правил приймає справудо свого провадження. В ході провадження у справі з органів попередньогослідства, прокуратури чи суду витребуються необхідні матеріали (або їх копії),а також предмети, документи, визнані речовими доказами у справі про порушення митнихправил.
На жаль, в цій статті зазначено можливість подальшого провадження всправі про порушення митних правил лише в разі закриття кримінальної справи проконтрабанду. Але провадження у справі про порушення митних правил заматеріалами, одержаними від інших правоохоронних органів можливе і за іншоїситуації. Іноді провадження у справі про порушення митних правил здійснюєтьсяна основі матеріалів, одержаних посадовими особами митних органів від посадовихосіб Державної прикордонної служби України (крім того, митні органи в ходісвоєї діяльності іноді просто змушені співпрацювати з різними правоохороннимиорганами).
Так у разі виявлення ознак порушення митних правил поза пунктом пропускучерез державний кордон старший прикордонного наряду зобов’язаний: з дотриманнямвимог КУпАП ужити вичерпних заходів для затримання правопорушників і товарів —предметів правопорушення, транспортних засобів, якими вони переміщувалися, атакож товаросупровідних та інших документів на відповідні товари, транспортнізасоби; невідкладно передати інформацію про час і обставини затриманняправопорушників і предметів правопорушення черговому прикордонної застави(відділення прикордонного контролю) для негайного інформування митного органу,у зоні діяльності якого виявлено порушення; скласти процесуальні документи:відповідний протокол про адміністративне правопорушення й протокол проадміністративне затримання та ін.
Відповідно, посадова особа митного органу після отримання від черговогопо прикордонної застави інформації про виявлення ознак порушення митних правилдля процесуального оформлення правопорушення не пізніше ніж за 3 години повиннаприбути на місце виявлення правопорушення й за наявності достатніх підставскласти з урахуванням обставин виявленого правопорушення протокол про порушеннямитних правил; одержати відповідні письмові пояснення в посадових осіб органу(підрозділу) Державної прикордонної служби України, що брали участь узатриманні правопорушників і вилученні предметів правопорушення, а такожпояснення в інших учасників затримання або свідків правопорушення; провестиінші процесуальні дії, передбачені МК України; за наявності ознак злочину вжитизаходів, передбачених законодавством.
При цьому матеріали, що стосуються правопорушення (копії протоколів проадміністративне правопорушення, про адміністративне затримання, а такожпояснення, рапорти, схема затримання, товаросупровідні й інші документи натовари — предмети правопорушення, транспортні засоби, якими вонипереміщувалися, тощо), після реєстрації у відповідних облікових документахпередаються органом (підрозділом) Державної прикордонної служби України вмитний орган, у зоні діяльності якого виявлено правопорушення.Прийняття-передання товарно-матеріальних цінностей (предметів правопорушення йтранспортних засобів, якими вони переміщувалися) здійснюється міжпредставниками митного органу й органу (підрозділу) Державної прикордонноїслужби України на місці скоєння правопорушення відразу ж після складенняпосадовою особою митного органу відповідних процесуальних документів, а в разіпотреби — на складі митного органу або підприємства, що приймає товар навідповідальне зберігання. Під час здійснення таких дій складається відповіднийакт у двох примірниках, один з яких залишається в справах митного органу, аінший передається представнику органу (підрозділу) Державної прикордонноїслужби України.[20]
Висновки дорозділу
1. Отже, в даномурозділі я приділила увагу визначенню кола посадових осіб митних органів, які уповноваженіскладати протокол про порушення митних правил, які здійснюють провадження усправах про порушення митних правил, особливостям реалізації їх прав таобов’язків.
Стаття 359Митного кодексу, що визначає посадових осіб, уповноважених складати протоколипро порушення митних правил видається досить суперечливою. Надмірна деталізаціята технічна недосконалість даної норми, безумовно, потребують вдосконалення.Деякою мірою ці недоліки будуть ліквідовані в новій редакції Митного кодексу,але, на мою думку, недостатньо.
2. Стаття362 «Посадові особи митних органів, які здійснюють провадження у справі пропорушення митних правил» в проекті нового Митного кодексу зазнала більших змін,які, на мою думку, є досить позитивними. Взагалі, питання визначення посадовихосіб митних органів, які мають право здійснювати провадження у справах пропорушення митних правил, є чи не найважливішим при з’ясуванні питання їхпроцесуального статусу.
3. Стосовнолідируючих суб’єктів третьої групи, то Митний кодекс передбачає, що до нихналежать митні органи (справи про порушення митних правил, передбачені статтями329 — 335, 337, 338, 342 — 344, 346, 347, 354, 355 Митного Кодексу) та суди замісцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадженняу цих справах (справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336,339 — 341, 345, 348 — 353 цього Кодексу, а також усі справи про порушеннямитних правил, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років). Вновій редакції ч. 2 ст. 386 зазначено, що місцеві суди розглядають справи пропорушення митних правил, вчинені особами, що не досягли 18-річного віку, прицьому, приймаючи до уваги положення ст. 320, майбутньої 426, мінімальний віктаких осіб не зазначається.
4. Ст.375 МКвстановлює чітко визначений перелік процесуальних дій у справі про порушеннямитних правил з метою подальшої фіксації цих процесуальних дій і використанняданої інформації в якості доказів у справі про порушення митних правил. Прицьому, відповідно до положень проекту Митного кодексу, доказами в справі пропорушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузаконом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митнихправил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення дляправильного вирішення справи.При провадженні процесуальних дій повинні дотримуватись праваучасників цих дій. Особам, що беруть участь у проведенні процесуальної дії, роз¢яснюються їх права та обов¢язки. Всі вищезазначеніпроцесуальні дії повинні здійснюватись та фіксуватись в порядку, передбаченомуМК України та відповідно до вимог чинного законодавства, інакше фактичні дані,отримані в результаті їх проведення, не можуть мати доказової сили. Дотриманнявимог законодавства щодо провадження процесуальних дій має суттєве значення,оскільки неналежне виконання хоча б однієї процесуальної дії являє собоюпорушення процесуальних норм, що в свою чергу є підставою для відміни постановимитного органу по справі про порушення митних правил.
5. Ще однієюпроблемою є визначеність підрозділів митних органів, що здійснюють боротьбу зконтрабандою та порушеннями митних правил. У зв’язку з постійною динамікоюзаконодавства точно визначити такі підрозділи та всі повноваження івідповідальність їх працівників практично неможливо. Для самих митних органівтакої проблеми практично немає, вона існує швидше для інших учасниківпровадження.
6. Я вважаю задоцільне внести відповідні зміни до Митного кодексу або ж видати відповіднийНаказ Державної митної служби України для докладнішої регламентації можливостейспівпраці митних органів з іншими органами державної влади, що необхідно дляпротидії митним правопорушенням
Висновок
При написанніданої роботи я проаналізувала положення Митного кодексу України та іншихнормативно-правових актів з питань митної справи, наукові публікації, щовизначають статус суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил.
Ця тема маєдостатньо нерозкритихпитань, на які я намагалася дати відповідь.Незважаючи на достатню актуальність даної теми (частоту і кількість вчинюванихпорушень митних правил), деякі її аспекти залишаються недостатньо висвітленимиабо взагалі не регламентованими. Особливо це стосується питаннявідповідальності учасників провадження. Так, наприклад, в чинному Митномукодексі недостатньо регламентовано можливість відповідальності експерта,перекладача, свідків та понятих. Відповідальність посадових осіб митнихорганів, що здійснюють провадження в справах про порушення митних правилрегламентована в ряді інших документів. Права та обов’язки суб’єктівпровадження, на мою думку, також потребують додаткової регламентації.
В даній роботі ярозглядала проблему визначення суб’єктів провадження в справах про порушеннямитних правил. Зокрема така проблема існує стосовно посадових осіб підприємствяк суб’єктів відповідальності та посадових осіб митних органів, що здійснюютьпровадження. Крім того, я вважаю за доцільне віднести до учасників провадженняспеціаліста, правовий статус якого в Митному кодексі майже не розкрито.
Для ліквідаціїнедоліків чинного Митного кодексу України можна використати певні норми Митногокодексу Російської Федерації. В майбутньому, при подальшій інтеграції Українидо європейського співтовариства, слід звертати увагу на норми міжнародного митногоправа, приводити українське законодавство у відповідність з ними.
На основівикладеного вище матеріалу, вважаю, що поставлена мета роботи досягнута,зазначена тема розкрита.
Списоквикористаної літератури
1. Адміністративне право України / заред. Ю.П. Битяка. – К., 2005. – 544 с.
2. Бурденюк О.В. Посадові особипідприємств як суб’єкти відповідальності за порушення митних правил // Митнасправа, № 3, 2007. С. 45-47.
3. Господарський кодекс України від16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. — № 18, № 19-20,№20-21.
4. Додін Є. Місце норм проадміністративну відповідальність при порушенні митних правил у системізаконодавства України // Право України, № 8, 2006. С. 110-115.
5. Драганов В.Г. Основи таможенногодела: Ученик. – М.: «Экономика», 1998. – 453 с.
6. Дусик А.В. Повноваження митногооргану при призначенні експертизи при здійсненні провадження у справах пропорушення митних правил // Митна справа, № 4, 2005. С. 40-43.
7. Дусик А.В. Права й обов’язкиособи, яку притягують до відповідальності за порушення митних правил // Митнасправа, № 6, 2004. С. 37-39.
8. Кодекс законів про працю Українивід 10.12.1971 // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – додаток до № 50.
9. Кодекс Українипро адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР,1984, додаток до N 51.
10. Коментар до Митного кодексуУкраїни / за ред. М.М. Каленського, П. В. Пашка. – К.: Юстиніан, 2004. – 617 с.
11.Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений Законом від 28.12.60 //Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961, N 2.
12. Митне право України: Навч.Посібник / За заг. ред. В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2007. – 328 с.
13. Митний кодекс України від11.07.2002 N9-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. — № 38-39.
14. Приймаченко Д.В. До питаннявдосконалення провадження у справах про порушення митних правил //Підприємництво, господарство і право, № 3, 2007. С. 3-6.
15. Приймаченко Д.В. Суб’єктипровадження у справах про порушення митних правил: проблемні питання процесуальногостатусу // Митна справа, № 6, 2006. С. 3-6.
16. Проадвокатуру. Закон України // Відомості Верховної Ради, 1993, N 9.
17. Проблемы теории и практикитаможенного дела: Сборник научных трудов: В 2 частях. Часть 2 / Под науч. ред.Проф. И.М. Блинова. – М.6 РИОРТА, 1997. – 332 с.
18. Проект Закону України «Провнесення змін до Митного кодексу України» (нова редакція).
19. Про затвердження Методичнихрекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил. НаказДержавної митної служби України від 30.12.04 № 936.
20. Прозатвердження Порядку дій у разі виявлення органами (підрозділами) Державноїприкордонної служби України порушень законодавства й порушення справ,провадження в яких віднесено до компетенції митних органів. Спільний Наказ Державноїмитної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби Українивід 01.06.2005 N 461/439.
21. Про органiзацiйне вдосконаленнядiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митнимправопорушення. Наказ Державної митної служби України вiд 04.02.08 N 85.
22. Про органiзацiйне забезпеченнядiяльностi пiдроздiлiв митних органiв, що здiйснюють заходи з протидiї митнимправопорушенням. Наказ Державної митної служби України від 19.02.08 № 157.
Размещено на www.