План
Вступ
1. Загальнахарактеристика митних режимів України
1.1 Визначення поняття, система,зміст митного режиму
1.2 Класифікація митних режимів
1.3 Митні режими в механізмідержавного регулювання зовнішньоторгової діяльності (історичні аспекти розвиткуна прикладі Франції)
2. Проблемизастосування та шляхи вдосконалення окремих митних режимів
2.1 Спеціальна митна зона
2.2 Переробка поза/на митнійтериторії України
2.3 Реімпорт та реекспорт
2.4 Тимчасове ввезення (вивезення)
Висновок
Список використаних джерел талітератури
митнийрежим реімпорт реекспорт
Вступ
Докорінназміна основного закону, що регулює митну справу, обумовила нормативний вакуумпідзаконних актів. Найбільше це позначилося на процедурі митного оформленнявантажів та транспортних засобів відповідно до мети переміщення товарів черезмитний кордон України.
Актуальністьдослідження проблем правової природи та змісту категорії «митний режим»,класифікації митних режимів зумовлена тим, що ця категорія у вітчизнянійлітературі та законодавстві не є чітко визначеною. З набранням чинності якіснонового Митного кодексу України від 2002 р. виявилася відсутність ефективноїсистеми нормативних актів щодо порядку переміщення товарів і транспортнихзасобів через митний кордон України із застосуванням конкретних митних режимів,більше того ці нормативні акти містять дуже велику кількість колізій, щозумовлює проблеми в застосуванні митних режимів.
Метою моєї роботиє визначити поняття митного режиму, як одного із видівадміністративно-правового режиму, який в свою чергу є видом правового режиму,систему та зміст митних режимів в Україні, розглянути класифікацію митнихрежимів, дослідити історичні аспекти розвитку митних режимів на прикладіФранції в механізмі державного регулювання зовнішньоторгової діяльності,дослідити проблеми застосування та шляхи вдосконалення окремих, на мій погляднайбільш не досконалих митних режимів.
Митнийкодекс України визначає митний режим як сукупність норм, встановлених законамиУкраїни з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товаріві транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такогопереміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.
Митнийрежим — основна категорія українського митного законодавства. Процес митногооформлення залежно від обраного митного режиму обумовлюється (а) вимогамизаконодавства до зовнішньоекономічної угоди, тобто мети переміщення товару і(б) здійсненням деякого обсягу митних процедур — операцій, що пов'язані ізздійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобівчерез митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортнихзасобів, а також зі сплаченням передбачених законом податків і зборів (п.19 ст.1 МК України).
Обраниймитний режим впливає на можливість переміщення деяких категорій товарів,порядок митного оформлення та митного контролю, обкладення митними платежами, атакож визначає обсяг митних процедур, що мають трансформуватися у процесімитного оформлення товарів та транспортних засобів у конкретний митний режим.
Задопомогою митного режиму визначають:
— порядок переміщення товару через митний кордон України залежно від йогопризначення (мети переміщення);
— умови знаходження товарів та можливе використання його на (поза)митнійтериторії;
— права йобов'язки користувача (беніфіціара) митного режиму;
— обсягповноважень митних органів.
1. Загальна характеристикамитних режимів України
1.1 Визначенняпоняття, система, зміст митного режиму
На сучасномуетапі поняття «режим» усе більше утверджується в юридичній науці як одна знайважливіших її категорій. Взагалі, поняття «режим», «правовий режим» і«адміністративно-правовий режим» є тісно взаємопов'язаними як «загальне»,«особливе» та «часткове», що дає можливість з'ясувати сутність поняття «митнийрежим», застосувавши метод діалектики, основою якого є розкриття частковогочерез загальне.
Французьке слово«режим» — управління, може вживатися в значеннях: державний устрій; точновстановлений розпорядок життя; умови існування чого-небудь; система правил,заходів, запроваджуваних для досягнення певної мети.
Визначення ознак,що характеризують поняття «режим», утруднено тим, що в юридичній літературі,залежно від авторського підходу, вкладається різний зміст у це поняття, вонотрактується у вузькому і в широкому розумінні. А.Е. Наташев та Н.С. Стручковвисловили думку, що «режим» у вузькому значенні — це сукупністьправил поведінки, а в широкому — вся система заходів, що використовується длядосягнення поставленої мети[23, с. 100].
Слід зазначити,що широке тлумачення є більш прийнятним для визначення поняття «правовийрежим», оскільки охоплює як правовий статус суб'єктів відносин, так івстановлені державою методи забезпечення передбачених законом правовідносин.Б.В. Ісаков визначає правовий режим як соціальний режим певного об'єкта,закріплений правовими нормами й забезпечений сукупністю правових заходів[2, с. 258].
Правовий режимможна визначити як систему норм права, що регулює суспільні відносини задопомогою засобів правового регулювання (дозволів, заборон, позитивних зобов'язань).При цьому критерієм поділу на галузеві види є найхарактерніший для певногорежиму засіб правового регулювання.
Оскільки вправовому режимі діє особливий юридичний порядок, характерний для кожної галузіправа, можна стверджувати, що правовий режим галузі права являє собоюсукупність юридичних засобів регулювання, опосередкованих галузевим методомправового впливу й характерними для галузі принципами.
Адміністративномуправу притаманні галузеві режими, засновані на заборонах, приписах і позитивнихзобов'язаннях[23, с.101].
В.В. Ласточкінкваліфікує адміністративно-правовий режим як сукупність правових засад інеобхідних організаційних управлінських заходів, що забезпечують порядокреалізації окремими громадянами своїх прав та обов'язків, а також такий порядокдіяльності державних органів, який найадекватніше відповідає інтересам безпекий охорони громадського порядку на суворо обмеженій ділянці державногоуправління[12, с. 55-56].
Адміністративно-правовийрежим впливає на діяльність державних органів у їхній взаємодії з громадянамита організаціями щодо реалізації кожним своїх функціональних обов'язків урегулюванні різних соціальних об'єктів і процесів. Він може бутисхарактеризований як загальний режим діяльності державних органів, розрахованийна повсякденну адміністративну роботу, типові управлінські ситуації. Коли жвимагаються особливі заходи виконавчої діяльності, де застосовуються щодопевного об'єкта на чітко визначеній території, тоді встановлюються спеціальніадміністративно-правові режими[1, с. 412].
Говорити проспеціальні адміністративно-правові режими можна лише тоді, коли вони отрималисвоє законодавче закріплення. Як правило, в законі визначаються вид режиму тайого носій, умови запровадження, суб'єкт, що здійснює режимне управління, режимнізаходи[9, с. 42-43].
Найважливішимкритерієм для здійснення класифікації наявних адміністративно-правових режимівє об'єкт спрямування дії «режимних норм», їх спеціальна спрямованість надотримання національної безпеки. Різновидом спеціальних адміністративно-правовихрежимів, спрямованих, зокрема, на безпеку економічну, є митний режим з усімапритаманними йому функціями[23, с. 102].
Притаманноютільки митному режиму ознакою є специфіка його об'єкта — правовідносини щодовстановлення порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митнийкордон. Митний режим розглядається більшістю правознавців як один із видівадміністративно-правового режиму, який знаходить своє відбиття в науковихпрацях Д.М. Бахраха, О.П. Альохіна, Ю.М. Козлова, К.К. Сандровського, Ю.О.Тихомирова, С.В. Ківалова, О.М. Козиріна, М.І. Матузова, О.В. Малька та іншихучених. У юридичній літературі, присвяченій митним режимам, розглядаються, якправило, тільки деякі його особливості, властиві митним режимам. Наприклад,О.М. Козирін стверджує, що за допомогою митного режиму визначаються: порядокпереміщення товару через митний кордон; умови його знаходження на митнійтериторії чи поза нею; права й обов'язки користувача (бенефіціара) митногорежиму; додаткові вимоги до товару й до статуту особи, яка переміщує товар, таін. [10, с. 7]. Ю.О. Тихомиров доелементів загального митного режиму відносить: заходи економічної політики,тобто адміністративний вплив на ввезення й вивезення товарів шляхомвстановлення заборони й обмежень, що передбачає ліцензування, квотування йзастосування інших адміністративних важелів регулювання економічних процесів;митне оформлення; митні платежі; митний контроль; правила використання й розпорядженнямитними товарами і транспортними засобами [26, с. 411]. С.В. Ківалов зробив висновок про те, що сукупність правил, щовстановлюють митний режим, визначається нормами міжнародних угод, правовиминормами національного законодавства й нормами з технічним змістом, якірегулюють права й обов'язки осіб у зв'язку з переміщенням товарів та іншихпредметів через митний кордон [8, с. 20].
Визначенняпоняття «митний режим», його видів, порядку їх застосування є однією знайважливіших новел нового МКУ. В Митному кодексі України 1991 р. нероз'яснювалося поняття «митний режим», не наводився їх перелік (лише в розділіIV вказувався загальний порядок стосовно пропуску через митний кордон Українитоварів та інших предметів)[13].
В науковійлітературі категорія «митний режим» вживається в значенні загального таспеціального митних режимів. Загальний митний режим розуміється як постійнийзагальнодержавний режим, який встановлює засади порядку переміщення черезмитний кордон України товарів і транспортних засобів.
У юридичній науцітриває полеміка стосовно розмежування категорій «митний режим» і«митно-правовий режим». Зокрема, В.С. Нерсесянц підкреслює, що зміст митногорежиму становлять не тільки положення, які знайшли своє вираження в нормахправа й, відповідно, є загальнообов'язковими, формально визначеними,охоронюваними державою, а й технічні норми (під час функціонування митногорежиму посадова особа митного органу здійснює митний огляд із застосуваннямтехнічних пристроїв) та інші норми (наприклад корпоративні) [21, с.246].
Підмитно-правовим режимом розуміють сукупність правових норм, які, залежно відзаявленої мети переміщення товарів та інших предметів, визначають порядоктакого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на митнійтериторії держави; встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин, щопри цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, які здійснюються митнимиорганами[22, с.6].
Слід зазначити,що «загальний митний режим» є лише науковою категорією, оскільки чиннезаконодавство України не містить такого поняття [23, с.103].
Використовуючи яккритерій класифікації обсяг процедур митного контролю, що змінюється залежновід об'єктів та суб'єктів — користувачів митного режиму, О. Нападистий поділяєзагальний митний режим на звичайний (передбачає загальні правила переміщеннятоварів через митний кордон України й поширюється на всю митну територіюУкраїни); особливий (пільговий), яким передбачається можливість звільнення відокремих форм митного контролю (ввезені дипломатичними представництвами іншихдержав на митну територію України товари для службового користування,звільняються від митного огляду), і посилений митний режим (використовуєтьсядля захисту національного культурного надбання відповідно до Закону України«Про ввезення (вивезення) та повернення культурних цінностей» від 21 вересня1999 р.)[19, с. 70].
Звичайний митнийрежим передбачає встановлені законодавством України загальні правилапереміщення товарів і транспортних засобів через митну територію України (діютьна всій митній території України), до яких можна застосувати всі засоби митногоконтролю.
Порядокрозміщення товарів у конкретному митному режимі свідчить про те, що кожниймитний режим має свою внутрішню структуру, яка є складною, що й обумовлює різніхарактеристики, підходи при його дослідженні. Таким чином, вирішення цього завданняще потребує свого вираження.
Доприйняття нового МК України не знаходила відбиття в українському законодавствій Міжнародна конвенція про спрощення й гармонізацію митних процедур (1974 р.) — так звана Кіотська конвенція. У 1999 р. Радою Всесвітньої митної організаціївона була змінена з метою модернізації митних процедур для їх ефективноговикористання у ХХІ ст. Ця Конвенція не використовувалась, хоча й проте булаврахована в новому МК, орієнтованому на міжнародні норми і стандарти. Ось чомуприйняття нового МК України — це важливий крок на шляху приєднання України дозміненої Кіотської конвенції. Він відповідає сучасному розвитку митногозаконодавства, орієнтованому на міжнародні норми і стандарти, які саме йзабезпечують ділову стабільність і дієвість світової торгівлі[28, с. 60].
О.Нападистий, зазначив, що при визначенні поняття «митний режим» насампереднеобхідно відобразити найважливіші положення, які становлять зміст цьогопоняття. На його думку, це а) сукупність правил, що застосовуються митнимиорганами (залежать від заявленої мети переміщення товарів фізичними чиюридичними особами через митний кордон), і б) сукупність правил, що регулюютьбезпосередньо сам порядок переміщення товарів і застосування до них митнихпроцедур. Він запропонував при правовому забезпеченні митного режиму виходити зтого, що спочатку необхідно на законодавчому рівні закріпити визначеннязагального митного режиму, а вже потім на його підставі вирізняти інші видимитних режимів залежно від об'єкта митного контролю у сфері торговельного,неторговельного обороту й цілей переміщення цього об'єкта через митний кордон [19,с. 71]. Є також роботи, в яких елементи митного режиму розглядаються вконтексті теорії митного контролю, митного оформлення та ін.
Можнапогодитися з думкою О.М. Козиріна про зміст митного режиму, до якого вінвідносить:
а)умовимитного режиму — обставини, які обумовлюють можливість розміщення під ньоготоварів та транспортних засобів;
б)вимоги— дії, під час виконання яких є можливість завершити митний режим;
в)обмеження —прямі або непрямі заборони здійснення з ними деяких дій [10, с. 15]
Отже, більшістьвчених вважають, що митний режим є видом адміністративно правового режиму, атому має свої особливості. Новий Митний кодекс значно розширив коло дозволенихдо використання режимів, хоча й не ліквідував наявності численних прогалин і недозволив повною мірою застосовувати окремі митні режими. Прийняті на розвитокКодексу підзаконні акти (постанови Кабінету Міністрів, відомчі акти митноїслужби та ін.) не створили комплексного правового регулювання для кожногорежиму визначеного в МК України
Крімтого, застосування кожного з визначених на законодавчому рівні митних режимівнеобхідно детально й докладно регламентувати. Регулюванню підлягають усіаспекти відносин поміж користувачем митного режиму й митним органом. Розкриттязмісту кожного режиму повинно забезпечуватись окресленням його умоввикористання, встановленими обмеженнями в застосуванні й вимогами, якісупроводжують його реалізацію. Під умовами митного режиму розуміютьсяобставини, які зумовлюють можливість розміщення відповідно до нього товарів ітранспортних засобів, під обмеженнями — безпосередні або опосередкованізаборони на здійснення щодо них відповідних дій, а під вимогами — дії, зіздійсненням яких пов'язана можливість завершення митного режиму. При цьому врамках одного митного режиму можуть установлюватись вимоги, умови, обмеження іне тільки загального характеру, а й ті, що належать до окремих видів товарів.Відсутність систематизованого законодавства щодо застосування митних режимівзаважає закріпленню режиму законності в митній сфері.
1.2Класифікація митних режимів
Для глибшогорозуміння змісту категорії «митний режим» необхідно звернутися до наявної влітературі класифікації митних режимів.
В.Г. Драгановподіляє митні режими, залежно від їхньої ролі в процесі господарськоїдіяльності, на дві групи. Дія першої є характерним загальний, без будь-якихвинятків та обмежень, порядок застосування митних засобів і методіврегулювання. З економічного погляду митні режими цієї групи є відносносамостійними й завершеними комерційними операціями (випуск для вільного обігу,реімпорт, експорт, реекспорт).
Другу групускладають так звані «економічні» митні режими, які вирізняються гнучкішимвикористанням митно-правових інструментів регулювання і є результатом їхадаптації до різних потреб учасників зовнішньоекономічної діяльності.Пропонуючи своїм користувачам певні економічні вигоди (наприклад звільнення відсплати мита), митні режими цієї групи допускають використання товарів лише зчітко визначеною метою[5, с. 656].
М.М. Салогорподіляє митні режими за такими критеріями:
1) жорсткістьвпливу на економічні відносини (звичайний, який передбачає загальні правилапереміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митнийкордон України; пільговий, що передбачає звільнення від окремих форм митногоконтролю — особистому оглядові не підлягають народні депутати України припереміщенні через митний кордон України; посилений, який використовується для захисту,наприклад культурного надбання України); 2) за ознакою об'єкта (наприклад,режими транспортних засобів, режими валют і валютних цінностей, товарів тощо)[24,с. 60-64];
Класифікацію заознакою об'єкта можна деталізувати й виокремити, наприклад, особливі режимипереміщення через митний кордон України нафти, нафтопродуктів тощо.
3) обсяг прав таобов'язків іноземних суб'єктів господарської діяльності порівняно з суб'єктамигосподарської діяльності України та територія застосування.
Відповідно до метипереміщення товарів через митний кордон України ст. 185 МКУ запроваджуютьсятакі види митного режиму: 1) імпорт; 2) реімпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5)транзит; 6) тимчасове ввезення (вивезення); 7) митний склад; 8) спеціальнамитна зона; 9) магазин безмитної торгівлі; 10) переробка на митній територіїУкраїни; 11) переробка за межами митної території України; 12) знищення аборуйнування; 13) відмова па користь держави.
Незважаючи насуттєві відмінності, у митних режимів є багато спільного, їх можна поділити натри основні групи.
До першої групиналежать митні режими: «імпорт» «експорт», «реімпорт», «реекспорт», «спеціальнамитна зона», що передбачають перехід права власності на товари в процесіздійснення зовнішньоекономічних операцій і мають завершений характер.
До другої групиможна віднести митні режими, що застосовуються в межах надання певних послуг упроцесі зовнішньоекономічної діяльності й допускають використання товарівтільки за визначеною метою й дотриманням обмежень, установлених законодавствомУкраїни («митний склад» — зберігання товарів під митним контролем; «магазинбезмитної торгівлі» — зберігання товарів і торгівля ними у пунктах пропускучерез митний кордон; «транзит» — перевезення товарів під митним контролемтериторією України: «тимчасове ввезення» — переміщення товарів для проведеннявиставок).
До цієї ж групивходять митні режими: «переробка на митній території України», «переробка позамитною територією України».
До третьої групиналежать митні режими знищення або руйнування, відмови на користь держави іреімпорту (за певних умов), які застосовуються у разі припиненнязовнішньоекономічних операцій через неефективність або неможливість здійсненняподальших дій з товарами на внутрішньому ринку (наприклад через відсутністьнеобхідних документів, втрату товарами споживчої якості)[23, с. 104].
Залежновід значення та місця митних режимів у загальному процесі господарської діяльностіїх поділяють на дві групи. Для першої — характерний загальний, без жоднихвинятків і обмежень, порядок застосування митних процедур. З економічногопогляду митні режими цієї групи є своєрідними регуляторами відносно самостійнихта завершених комерційних операцій, що не потребують подальшого митногоконтролю за використанням товарів після їх митного оформлення (імпорт,реімпорт, експорт, реекспорт).
Другугрупу складають так звані економічні режими, які відрізняються більш гнучкимвикористанням митно-правових інструментів регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності та потребують подальшого митного контролю після здійснення митногооформлення товарів, а також є результатом їхньої адаптації до різних потреббеніфіціарів митного режиму [5, с. 656].
Економічнімитні режими пропонують своїм користувачам деякі економічні вигоди та перевагиу вигляді повного або часткового звільнення від сплати мита та інших податків,а також незастосування заходів нетарифного регулювання. Але використовуватитовари в цих режимах допускається тільки з визначеною метою.
Доцієї групи можна віднести всі інші передбачені Митним кодексом України митнірежими.
Васпекті митно-правової проблематики застосування митні режими можнакласифікувати за завершеністю митного контролю.
Допершої групи відносять режими, під час застосування яких товари після митногооформлення переходять у повне розпорядження власника без подальшого контролю збоку митних органів за їх використанням (ч.5 ст.43 МК України) [14]. Це режимиімпорт, реімпорт, експорт, реекспорт.
Митнірежими, що відносяться до другої групи, допускають використання товаріввідповідно до визначеної мети та із забезпеченням суворого додержання умов, яківстановили митні органи: транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад,спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митнійтериторії України, переробка за межами митної території України, знищення аборуйнування, відмова на користь держави. Згідно з вимогами до застосуваннявказаних режимів вони потребують подальшого контролю з боку митних органів заїх використанням і після виконання свого завдання вимагають завершення митногоконтролю шляхом оформлення вантажної митної декларації відповідно до митногорежиму що забезпечує зняття товару з контролю в митних органах.
Деякінауковці використовують інші класифікаційні критерії: територія дії (митнийсклад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі), час дії (триваючі —тимчасове ввезення (вивезення), переробка на митній території України,переробка за межами митної території України), напрям переміщення товару[25, с.59].
Надумку Є.А. Болибока, митні режими, визначені МК України, доцільно класифікуватина п'ять груп.
Допершої належать режими, які використовуються при здійсненні основного обсягузовнішньоторговельних операцій, пов'язаних з продажем українськими суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності товарів в інші країни і з закупівлею товарівдля потреб вітчизняного виробника. Це експорт, реекспорт, тимчасове ввезення(вивезення), імпорт; реімпорт, спеціальна митна зона.
Додругої слід включити митні режими, за яких переміщення товарів через кордонпоєднується з виконанням митними органами конкретних операцій в інтересахвідповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг. Це режимимитного складу, магазину безмитної торгівлі.
Дотретьої доцільно віднести режими, у рамках яких товари перемішуються через кордону зв'язку з їх переробкою в іншій країні. Це переробка на митній території абоза межами митної території.
Четвертаоб'єднує режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічнихоперацій у зв'язку з неможливістю дозволу реалізації транзиту або йогонеефективністю на ринку України. Це такі, як знищення або руйнування, відмована користь держави.
Доп'ятої групи відносять митні режими, при яких товари не купуються і нереалізовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, а переміщуютьсячерез територію України з метою доставки з однієї іноземної країни в іншу. Доцієї групи належить транзит[3, с. 164].
Класифікаціяза професором Гребельником:
1. Режимосновного обсягу зовнішніх операцій (Імпорт, Експорт, Реімпорт, Реекспорт, Тимчасовеввезення/вивезення)
2. Режимивідповідно до яких можна надавати послуги (МБТ, МС)
3. Режимипереробки (Переробка поза/на митній території України)
4. Режимиприпинення операцій у сфері митно-тарифних відносин (Знищення або руйнування,Відмова на користь держави)
5. Спеціальнірежими (Транзит, Спеціальна митна зона).
Науменко В.Поділяє їх на 2 групи залежно від завершеності митного режиму:
· Завершенімитні режими (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт, знищення або руйнуваннявідмова на користь держави, спеціальна митна зона)
· Незавершенімитні режими (тимчасове ввезення/вивезення, режими переробки, митного складу,транзиту) [15, с. 126]
Запропонованийкількість класифікацій митних режимів дасть змогу повніше розкрити і внутрішнюпобудову, і специфіку врегулювання й застосування дозволяючих або недозволяючихдій, і використання заходів економічної політики й умов сплати митних платежів,і класифікацію відповідальності за митними режимами.
1.3 Митнірежими в механізмі державного регулювання зовнішньоторгової діяльності(історичні аспекти розвитку на прикладі Франції)
З'ясуваннямісця митного режиму в механізмі митного регулювання і — розкриття зміступоняття «Митний режим» представляється важко здійснюваним завданням беззвернення до історії становлення і розвитку даного інституту. Для розглядунайбільш істотних історико-правових аспектів еволюції інституту митного режимудалі передбачається проаналізувати загальнозначущі правові питання йогорозвитку у французькому митному праві. Така увага саме до французького праваможе бути виправдана наступними обставинами. По-перше, митне законодавствоФранції розвивалося, можна сказати, «природним чином, тобто зберігаючи, аж достворення митного союзу ЄС, свою самобутність, національні риси, ніколи невтрачаючи при цьому зв'язку з економікою, заснованою на ринкових принципах.По-друге, враховуючи дану обставину, а також той факт, що митне регулювання уФранції завжди займало важливе місце в системі засобів реалізації державноїполітики, історія митного права Франції дає приклад унікального досвідувикористання митного регулювання в цілому і застосування митних режимівзокрема. Свідоцтвом «визнання» значення даного досвіду може служити його широкевикористання при створенні правових основ митного союзу європейських держав.
Категорія«митний режим» довгий час — приблизно до кінця XIX в. — практично невикористовувалася для визначення інституту митного права, що має самостійнезначення. Таке положення може бути пояснене в першу чергу абсолютнимпереважанням протекціоністських цілей в діяльності французької митної системитого часу і як наслідок — відносною недосконалістю митного інструментаріюрегулювання зовнішньоторговельної діяльності. У цих історичних умовах функціїмитниці фактично зводилися до забезпечення захисту національного ринку відконкуренції іноземних товарів, застосуванню виключно протекціоністських засобівдії на зовнішньоторговельні потоки, а також виконанню фіскальних завдань.
Проте,не дивлячись на таку вузьку спрямованість діяльності митниці, вже в епохупанування протекціонізму можна побачити перші свідоцтва зародження інститутумитного режиму. Цілком закономірно, що основою його становлення і відправноюточкою подальшого розвитку стали різні «модифікації» митних призначень, щозазвичай використалися: остаточний вивіз національних товарів за межі митноїтериторії (тобто експорт товарів) і ввезення іноземних товарів на національнумитну територію (випуск для споживання (або у вільне звернення), що часто такожпозначається як імпорт товарів). Поступово разом з цими, можна сказати,простими, «природно» обумовленим рівнем зовнішньоторговельних зв'язків митно-правовимистатусами товарів в механізмі митного регулювання стали застосовуватисяспеціальні митні призначення економічного характеру, покликані забезпечитидеяке послаблення жорсткої спрямованості митної системи на протекціонізм і фіскальніцілі.
Спеціальний,особливий, характер даних митних призначень визначався тим, що їх застосування,безумовно, виходило за рамки традиційного сприйняття митниці, її протекціоністськогопризначення і спочатку розглядалося як виняток в сталій системі митно-правовогорегулювання. Такий характер «винятковості» нових митних режимів, що поступововводяться, обумовлювався регламентацією, що головним чином допускалася, їх використанняможливістю не застосовувати протягом встановлених термінів (і/або придотриманні деяких умов) до окремих товарів, переміщуваних через митний кордон зпевною метою, зазвичай використовувані засоби регулювання (перш за все митнийтариф, а також зрівняльні податки, адміністративні обмеження і т.п.). При цьомуне можна не відзначити, що спроби модернізації митного регулювання і введеннянових митних режимів були не просто виразом практичній реалізації окремихреформаторських концепцій, а диктувалися об'єктивною необхідністю активізаціїмитного регулювання і усвідомленою затребуваністю економічного потенціалу,закладеного в нових режимах, що пізніше цілком обґрунтовано отримали визначення«економічних».
Вумовах активного розвитку промислового виробництва і розширення зовнішньоторговельнихзв'язків зі всією очевидністю виявилася обмеженість участі митної системи впроведенні економічної політики держави, оскільки спочатку митниця булаорієнтована на використання лише «класичних», найбільш простих митних режимів —експорту і імпорту (випуску у вільне звернення). Потреба підвищенняефективності функціонування митного механізму в умовах ринкового господарства іагресивної зовнішньоторговельної політики привела до модернізації арсеналумитних інструментів регулювання і перегляду основоположних принципів діяльностівсієї митної системи. Одним з найбільш значних напрямів її реформування,засобом активізації економічного потенціалу митниці можна вважати що роблятьсяз середини кінця XIX в. спроби збагатити гамму вирішуваних операцій, дляпроведення яких товари могли переміщатися через митний кордон. Даний спосібреформування здійснювався головним чином за допомогою введення різних варіантівзастосування традиційних режимів експорту і імпорту, «модифікацій» правовоїоснови їх використання, що передбачають мінімізацію негативних наслідків діїтих або інших інструментів регулювання відносно товарів, що допускаються дляпереміщення через митний кордон, в цілях проведення певних операцій (тимчасовеввезення для певної мети, проведення переробки і т.п.).
Використаннянових митних призначень (режимів), продиктоване потребою забезпеченнятимчасовий «пільговий» допуск на національну митну територію іноземних товарів,спочатку обмежувалося вельми вузьким переліком товарів і операцій, яківідповідно допускалися для приміщення під нові режими і могли проводитися в їхрамках (наприклад, достатньо вузький перелік дозволених способів митногоскладування, обмежені види переробки на митній території). Основна проблемаполягала в створенні легітимної основи такого «пільгового» переміщення товарівчерез митний кордон і її гармонійної інтеграції в загальний правовий длямитниці механізм протекціонізму. Тому на перших етапах свого розвитку прообразисучасних економічних режимів розглядалися як екстраординарна міра, що допускаєзвільнення від митних платежів і мерів торгової політики деяких товарів,призначених надалі до зворотного вивозу або (після виконання певних умов) довипуску у вільне звернення на внутрішньому ринку. Це багато в чому пояснює те,що нові режими економічного характеру і офіційної термінології митного законодавстваФранції і в митній доктрині стали визначатися як «режими відстрочення» або«звільнення», «суспенсивні режими».
Такимчином, можна сказати, що на перших етапах розвитку митних режимів (в першучергу економічного характеру) на них позначався вплив протекціонізму, щозакономірно обмежувало сферу їх застосування. Більше того, нерідко через певнітрадиції, консерватизму законодавчої техніки перелік режимів обмежувавсяформально: положеннями митного законодавства номінально фіксувалися основнівиди режимів, але фактично їх склад був ширший, оскільки до «схожих» по багатьомпараметрам (тобто, що володіє основними «режимотвірними» ознаками) митнимситуаціям застосовувалися де-факто загальні правила використання митнихрежимів. Проте такі призначення по формальних підставах довгий час не могливідноситися: митним режимам відстрочення. Наприклад, до введення в дію митногозаконодавства ЄС про митні режими у французькому законодавстві проводиласявідмінність між товарами, поміщеними під митний режим відстрочення, і товарами,що перевозяться під митним контролем (транзитом), що з потреби приводило довиключення останнього з переліку режимів «відстрочення». При цьому практично неможливодати скільки-небудь змістовних доводів, що виключають віднесення транзиту доданим режимам.
Митнірежими з моменту їх становлення як самостійний інститут митного права в першіперіоди розвитку залишалися практично незмінними в своїй первинній структурі.Це, з одного боку, було причиною їх поганої адаптованості до нових економічнихумов, а з іншої — позбавляло можливості митну адміністрацію забезпечитиефективність митного регулювання. Лише протягом тривалої еволюції функціймитних органів поступово усвідомлювалася і до другої половини XX в., можнасказати, повністю була визнана важлива роль і це, «економічне», призначеннярежимів, визначених як режими «відстрочення». Найбільш істотний «поштовх»розвиток інституту митного режиму в митному праві Франції отримав в результатіпроцесу митної інтеграції західноєвропейських держав. Як і в інших питанняхправового для митниці механізму регулювання, установа спільного ринку і рамкахЕС привело до глибоких потрясінь в розвитку митних режимів. Новели, привнесенів цю область митного законодавства, диктувалися потребами поліпшеннянаціональних митних систем, здатних адекватно відповідати економічній ситуації,що склалася, і відкриттю митних меж. В умовах орієнтації на створення митногосоюзу країн — членів ЄС більшою мірою, чим в рамках ГАТТ або — Європейськійасоціації вільної торгівлі, позначилася проблема активізації митнихінструментів регулювання, їх комплексного використання в цілях надання допомогидеяким секторам економіки країн митного союзу, які могли постраждати унаслідокпосилювання умов конкуренції, а також для створення основи інтенсифікаціїзовнішньоекономічних зв'язків і активізації підприємницької діяльності вцілому. В даному випадку мова йшла не про обмежене і поступове пом'якшеннямитних бар'єрів, а про повне і швидке знищення митних меж усередині новогоекономічного простору. Враховуючи роль економічних митних режимів і їхможливості у вирішенні даної проблеми, в умовах, що створилися, почавсячерговий етап розробки правової бази їх застосування, що забезпечує досягненняпоставленої мети ефективніше і прийнятнішими формами, ніж це практикувалосяраніше. Ці зусилля знайшли свій вираз у вдосконаленні традиційних митнихінструментів регулювання, а також в розширенні переліку митних режимів і застосуваннів їх рамках нових формул і інститутів, краще пристосованих до деякихспецифічних потреб економіки.
Вданий час західноєвропейське митне право, увібравши в себе багатий досвідмитного регулювання держав-членів і продовжуючи постійно удосконалюватися, єоднією з найбільш розвинених митно-правових систем. Важливе місце в митномуправі ЄС вже впродовж багатьох років відводиться використанню комплексу митнихрежимів. У текстах правових актів ЄС, так само як і у французькомузаконодавстві, про що вже мовилося вище, немає позитивного визначення даногопоняття. Проте, враховуючи достатньо детальну регламентацію різних митнихрежимів, це дозволяє практично однозначно визначати їх юридичний зміст і неперешкоджає їх активному використанню в правовому механізмі зовнішньоторговельногорегулювання ЕС. У сучасному митному законодавстві Франції (приймаючи до уваги,що частиною останнього є правова для митниці система ЄС) митний режим виступаєодним з основних інституційних елементів правового для митниці регулювання зовнішньоторговельноїдіяльності. Використання інституту митного режиму дозволяє в концентрованому ісистематизованому виді структурувати окремі складові механізму митногорегулювання. При цьому можна відзначити, що в останньому він грає двояку роль.З одного боку, інститут митного режиму має важливе організаційно-методологічнезначення в правовій основі здійснення митного регулювання зовнішньоторговельноїдіяльності, оскільки дане поняття в узагальненому вигляді використовується якщо позначає сукупність положень, що визначають статус товарів для митних цілей.З іншого боку, митний режим в системі державного регулювання має значне засвоїм змістом функціональне і практичне призначення. По-перше, даний інститутслужить для позначення найбільш простих митних призначень, не переслідуючицілей рішення яких-небудь економічних задач, окрім вивозу і ввезення товаріввідповідно з національної митної території або за її межі. По-друге, митнийрежим (часто уточнюваний за допомогою спеціальних визначень — «економічний»,«відстрочення» і т.п.) використовується як комплексний спосіб здійсненнямитного регулювання при здійсненні окремих видів економічної діяльності(економічних операцій), пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон іщо передбачають використання особливого порядку застосування митнихінструментів регулювання (наприклад, звільнення від митних платежів, попереднєнадання фіскальних податкових або фінансових пільг і т.п.).
Розвитокінституту митних режимів в митному праві і законодавстві може розглядатися якпевний результат еволюції функцій митних органів, підвищення їх ролі в системідержавного регулювання економіки. Розширення сфери застосування митних режимівтакож відображає результати процесу постійного пошуку оптимального поєднання, зодного боку, вирішенням митницею завдань протекціоністського і фіскальногохарактеру, які впродовж всієї попередньої її історії вважали найбільшважливими, а з іншої — широкої участі митної системи в активізації сприяннязовнішньоторговельної діяльності і економічної активності в цілому[27, с. 26-30].
2. Проблемизастосування та шляхи вдосконалення окремих митних режимів
2.1 Спеціальнамитна зона
Здобуттянезалежності, розвиток зовнішньоекономічних відносин та подальше декларуванняінтеграції України з Європейським Союзом потребувало зміни й адаптаціїзаконодавства держави до міжнародно-правових стандартів. У межах діяльностіщодо реформування законодавчої бази прийнято і новий Митний кодекс України [14],у якому детально й із урахуванням світового досвіду врегульовано відносини вмитному праві. Попри це, у Митному кодексі 2004 року проведено систематизаціюмитних режимів відповідно до вимог часу й інтеграційних процесів з ЄвропейськимСпівтовариством.
Умитному праві України режим СМЗ опрацьовано недостатньо, хоча деяким аспектамцього митного режиму як складникові спеціальної (вільної) економічної зониприділяли увагу такі дослідники, як Л.Д. Деркач, П.В.Пашко, В.П. Кузьменко,Л.І. Кузнєцова. Проблематиці СМЗ на теренах сучасного Європейського Союзуприділяли увагу такі науковці А.Кусь, М. Люкс, В.Чижович.
Початкомрозвитку СМЗ в Україні можна вважати момент проголошення незалежності, колирозпочалася активна розбудова ринкових відносин на території нашої держави. Навідміну від європейського, українське митне право пов'язує запровадженнямитного режиму СМЗ зі встановленням на деяких частинах території Україниправового режиму вільної економічної зони. Прийняття 1992 року Закону України«Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон»[6] підготувало правову основудля створення вільних економічних зон і відповідно СМЗ. Для створення вільноїекономічної зони прийняли спеціальний закон, у якому йшлося про запровадженнярежиму СМЗ на конкретній території [14]. СМЗ створюють відповідно дозаконодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони, приймаючи щоразузакон для кожної СМЗ із визначенням її статусу, території, терміну, на який їїстворюють, та особливостей застосування законодавства України на її території [14,с. 218]. На підставі цього виділімо специфіку врегулювання статусу СМЗ, зодного боку — це митне законодавство, з другого — законодавство, що стосуєтьсявідповідної вільної економічної зони. Зауважмо, що необхідно розмежуватитерміни „вільна (спеціальна) економічна зона" (СЕЗ) і „спеціальна митназона" (СМЗ) в законодавстві Європейського Союзу, оскільки ці інституціїрегулюють різні норми права. Натомість європейське митне право містить спільнінорми регулювання статусу СМЗ та безмитних складів. Зокрема в Митному кодексіЄС передбачено спільні норми врегулювання статусу спеціальної митної зони ібезмитних складів. Для прикладу, секція третього розділу Кодексу, яка регулюєвідносини в галузі спеціальних митних зон має назву «Спеціальні митні зонита безмитні склади».
Напідставі аналізу українського законодавства про спеціальні митні й вільніекономічні зони можна дійти висновку про доцільність вживання терміна«запровадження режиму спеціальної митної зони» на території вільноїекономічної зони замість терміна «створення спеціальної митної зони».Це підтверджують, до речі, положення Закону України «Про спеціальнуекономічну зону „Закарпаття“, де йдеться, що митний режим спеціальноїмитної зони запроваджується на території створеної вільної економічної зони [7,с. 7]
УМитному кодексі ЄС передбачено, що держави-члени можуть встановлювати начастинах митної території спільноти СМЗ. Ініціювати створення митних зон можекожна особа, звернувшись до митних органів держави-члена ЄС із поданням провиділення частини митної території під СМЗ. Наприклад, у Польщі право настворення СМЗ має Міністр фінансів, який за погодженням із Міністром зі справгосподарства видає відповідне розпорядження, у якому передбачено територіюзнаходження СМЗ і керівника цієї зони. Керівником митної зони може бути особа,місце перебування якої є на території ЄС і яка має право власності абодовічного користування територією, на якій буде встановлено СМЗ. Ініціювати створенняСМЗ в Україні можуть: Президент — країни, Кабінет Міністрів України або місцеварада депутатів України та місцева державна адміністрація. У разі створення СЕЗз ініціативи Президента України чи Кабінету Міністрів України рішення простворення СЕЗ приймають після одержання письмової згоди місцевої ради народнихдепутатів України та місцевої державної адміністрації, на території якоїпередбачається розташувати СЕЗ. Український законодавець обмежив коло суб'єктівініціювання створення СМЗ, а рішення про створення такої зони приймає парламенткраїни. Обмеження щодо створення митних зон на території ЄС передбачає, що зметою утримання відповідного рівня експорту на території Спільноти встановлюютьсякількісні межі митних зон. На 2005 рік в ЄС існувало 32 СМЗ, список якихопубліковано в Урядовому Віснику Європейських Спільнот серії С. Для порівняння,в Україні у цей же час існувало 12 вільних економічних зон [11, с.5-7].
Керуєдіяльністю СМЗ в ЄС особа, зазначена в розпорядженні про створення такої зонияк керівник В Україні керує СЕЗ орган господарського розвитку й управління —адміністрації, юридичні особи, яких створили суб'єкти зони за погодженням змісцевими радами, на території яких створено СЕЗ. Окрім цього, керівниками СЕЗє місцеві державні адміністрації та місцеві ради обласного рівня. Діяльність натериторії СМЗ контролюють митні органи, на території яких розташовано конкретнузону[17, с. 34-36].
Щодомоменту початку функціонування СМЗ в Україні законодавець зазначив, що режимСМЗ запроваджується від дня, коли Державна митна служба України затвердила актздавання-приймання в експлуатацію об'єктів митної інфраструктури [18]. Дещоінше положення є в нормах митного права ЄС — із моменту затвердження регламентуфункціонування такої зони. Регламент функціонування зони розробляє керівникзони і подає його на затвердження митним органам, на території яких знаходитьсяСМЗ. Керівник також зобов'язаний забезпечити відгородження території зони відмитної території ЄС. Таке відгородження проводять відповідно до розпорядженьмитного органу про встановлення місць перетину кордону спеціальної митної зонита про спосіб відгородження.
Напідставі положень українського законодавства про СМЗ можна дійти висновку продвояке значення терміна „спеціальна митна зона». По-перше, це режим, щозастосовують до товарів, які переміщують через межі деякої вільної економічноїзони, по-друге, це територія, яка обмежена кордонами вільної економічної зони.Такий висновок також підтверджує дефініцію терміна „спеціальна митназона", подану в статтях 217 та 218 Митного кодексу. У статті 218 СМЗокреслені як частини території України, а у статті 217 — СМЗ виступає як режим,що застосовують до товарів, і полягає передусім у незастосуванні заходів тарифногоі нетарифного регулювання. Ця особливість СМЗ розкриває завдання митногоконтролю, який здійснюється під час застосування цього митного режиму. Навідміну від українського, у митному праві Європейського Союзу на підставі цієїознаки було виділено два види СМЗ. У ст.799 Виконавчих приписів до Митногокодексу ЄС визначено два види митного контролю, який здійснюється в межах цьогомитного режиму: митний контроль типу І та митний контроль типу II. На основі поділу митного контролювиділено й види СМЗ: СМЗ, на якій здійснюється митний контроль типу І, та СМЗконтролю типу II. Митний контроль типу Іполягає передусім у відгородженні території спеціальної митної зони з метою забезпечитиефективний митний контроль за товарами та запобігти їх неправильномупереміщенню з території спеціальної митної зони. Контроль типу II означає здійснення митного контролющодо передбачених на території митної зони формальностей, вимог, які ставлятьдля митного режиму митного складу. У Митному кодексі ЄС норми регулюваннявідносин у сфері митного режиму спеціальної митної зони об'єднані з нормамирежиму митного складу. За аналогією, у Митному кодексі України перераховановимоги до СМЗ та заходи, які митні органи вживають для забезпечення митногоконтролю у спеціальних митних зонах. таких товарів із метою їх контролю;
Можнапровести паралелі щодо ведення обліку товарів на території СМЗ в Україні та вЄвропейському Союзі У митному законодавстві ЄС передбачений облік товарів, якийведе оператор. Оператором може бути будь-яка особа, котра обробляє, перетворює,зберігає, продає чи закуповує товари на території СМЗ. Облік товарів фіксують увідомості під якою в митному праві ЄС розуміють будь-який носії інформації, де занесенавсю необхідну інформацію й технічні особливості, що подають митним органам дляздійснення митного контролю, зокрема й контролю за переміщенням і зміноюстатусу товарів. Відомість має велике значення для ведення господарськоїдіяльності на території спеціальних митних зон в ЄС — будь-яку діяльність ізтоварами на території зони необхідно реєструвати у відомості, яку затверджуємитний орган.
Основнимпризначенням СМЗ, як і СЕЗ, є створення корисних умов для здійсненняпідприємницької дальності. Для цієї мети в українському законодавстві буловизначено можливість виконувати виробничі й інші комерційні операції з товарамина території відповідної зони. Перелік видів товарів та операцій визначено вЗаконі про конкретну СМЗ. Щоб забезпечити виконання законів, беручи до увагихарактер товарів, можуть бути запроваджені деякі заборони й обмеження щодоздійснення операцій із товарами в СМЗ. Такі заборони й обмеження стосовно цихмитних зон встановлюють закони. На відміну від українського митного законодавства,Митний кодекс ЄС містить вичерпний перелік операцій, які можуть бутизастосовані до товарів, що походять із-поза меж ЄС. Товари можуть бути:
— допущенідо вільного обігу на території ЄС згідно з митним режимом Імпорту, для цьогопередбачені спрощені митні формальності, які зводяться до внесення відомостейпро товари до облікових документів СМЗ, при цьому до вартості товарів, на;підставі якої нараховують податки за імпорт, не включено коштів складування ізвичайних операцій, необхідних для забезпечення збереження цих товарів;
— підданізвичайним операціям, необхідним для забезпечення збереження цих тої варів, длятаких операцій не потрібно дозволу від митних органів;
— задекларованідо митного режиму перетворення на митній території, згідно з умовами,передбаченими для цього митного режиму; вимоги до проведення перетворення на;території спеціальної митної зони аналогічні до тих, які ставлять у разіперетворення на} митній території ЄС; митний режим перетворення вважаютьзавершеним, коли компенсаційні товари вписано до облікових документів на територіїСМЗ;
— задекларованідо митного режиму перетворення під митним контролем, згідно з; умовамипередбаченими для цього митного режиму; вимоги до проведення перетворення натериторії спеціальної митної зони аналогічні до тих, які ставлять у разіперетворення на митній території ЄС; закінчення митного режиму наступає змоменту внесення перероблених товарів до облікових документів;
— задекларованідо митного режиму тимчасового ввезення, згідно з умовами, передбаченими дляцього митного режиму;
— задекларованідо режиму „відмова на користь держави”;
— знищені,якщо зацікавлена особа на вимогу відповідних органів надасть всю необхіднуінформацію.
Деяківиди діяльності на території СМЗ ЄС митні органи можуть обмежити або заборонитидля осіб, які не гарантують виконання законодавства.
Ізметою створити найбільш сприятливі умови для господарської діяльності як вМитному кодексі України, так і в кодексі ЄС визначено, що товари можутьперебувати у СМЗ протягом усього часу функціонування таких зон.
Товариможуть бути вивезені з території СМЗ згідно з режимом експорту (якщо це:національні товари) або реімпортовані (якщо це товари, що походять із-закордону) або ввезені на територію держави згідно з режимом імпорту.
Терміндіяльності СМЗ в Україні залежить від терміну, на який було створено вільнуекономічну зону; після закінчення терміну існування вільної економічної зонибуде; ліквідовано і СМЗ. Оскільки створення СМЗ відбувається на підставізакону, то передчасна ліквідація зони повинна відбуватися на рівні ухилення відзакону. Інший, порядок створення СМЗ на території ЄС обумовлює інші умовиліквідації цих зон. Знову ж, для опису підстав ліквідації митних зон в ЄС звернімосьдо законодавству Польщі, яке передбачає проведення ліквідації на підставіподання керівника СМЗ або в адміністративному порядку. Адміністративний порядокпередбачає, що ліквідація зони відбувається або внаслідок міжнароднихзобов'язань Республіки Польща, або-якщо керівник зони значно порушив нормиподаткового чи митного права, або якщо; діяльність зони не було розпочатопротягом 24 місяців від моменту її створення.
Створеннязон безмитної торгівлі у світі набуло популярності через спрощення митнихформальностей та лібералізацію сплати митних платежів, а також завдякистворенню пільгового податкового режиму. Такі умови господарської діяльностіпо-і винні приваблювати на територію цих зон як іноземних, так І вітчизнянихінвесторів. Іншим важливим аспектом утворення СМЗ є створення правової основидля збільшення конкурентоспроможності національних товарів на закордоннихринках та збільшення кількості робочих місць. Це спрямоване на економічнийрозвиток регіону, де буде створено спеціальну митну зону, а також і наекономіку держави. Сьогодні у світі існує приблизно 300 СМЗ і подібних до нихінституцій. Функціонують вони здебільшого на території морських портів або аеропортів.Популярність СМЗ у світі потребувала встановлення спільних норм для їх регулювання.Міжнародним актом, який спрямований на уніфікацію і спрощення митних норми, єКонвенція з Питань спрощення і гармонізації митних процедур, прийнята 1973року. 19 березня 1979 р., із наступними змінами 1996 року, набув чинностідодаток Р1 до цієї Конвенції, який і передбачає спрощення митних процедур щодотоварів на території СМЗ[17, с. 36-39].
Розвитокмитного права на території України як загалом, так і в галузі режиму СМЗповинен відбуватися згідно з міжнародними стандартами. Упровадження міжнароднихстандартів у митне право України, з одного боку, має позитивно вплинути нарозвиток спеціальних митних зон, а з другого — на інтеграційні процеси з ЄС,оскільки підставою її існування митний союз держав-учасниць.
2.2 Переробка поза/на митнійтериторії України
Останнім часом вУкраїні загострилися проблеми, пов'язані із застосуванням митних режимівпереробки та здійсненням операцій з давальницькою сировиною. Порівняльнийаналіз законодавства України та ЄС свідчить про суттєві розбіжності у правовомурегулюванні митних режимів переробки товарів. Курс на європейську інтеграціюУкраїни та адаптацію національного законодавства до законодавства ЄС вимагаєперегляду чинних нормативно-правових актів у галузі митного права.
Правоверегулювання митних режимів переробки, розроблене в ЄС, є набагато більшсприятливим для розвитку експортно-орієнтованих галузей виробництва, створеннядодаткових робочих місць та збільшення податкових відрахувань підприємствами.Частково це результат приєднання і тривалого застосування Міжнародної конвенціїпро спрощення та гармонізацію митних процедур і її спеціальних протоколів,спрямованих на регулювання митних режимів переробки (Р.2, Е.4, Е.6 та Е.8).
Зметою приведення у відповідність законодавства України до законодавства ЄС необхіднимє внесення змін до МК України, поєднання регулювання, передбаченого дляоперацій з давальницькою сировиною із митними режимами переробки на митнійтериторії України, переробки під митним контролем, переробки за межами митноїтериторії України в межах одного акта — МК України.
Самевизначення митного режиму переробки на митній території України (ст. 229 МКУкраїни) вимагає внесення доповнення щодо незастосування імпортного мита доіноземних товарів, які використовуються в процедурах переробки в разі дотриманняумов митного режиму.
Доцільнимє також перенесення норми п. 14 ст. 2 Закону щодо незастосування до експортуготової продукції (тобто продукції переробки) експортних тарифних і нетарифнихзаходів до глави 38 МК України як однієї із основних умов режиму переробки намитній території України.
Дляіноземних товарів і продукції переробки має бути прямо передбачена можливістьзміни їх митного режиму на будь-який інший (без обмеження виключно режимомекспорту) за аналогом ст. 128 МКЄС і встановлено момент визначення їх митноївартості в разі необхідності сплати імпортного мита за умовами нового митного режиму (в ЄС — моментвіднесення іноземних товарів декларантом до митного режиму переробки на митнійтериторії ЄС).
Необхіднимє також розроблення системи відшкодування імпортного мита щодо ввезенихтоварів, які були випущені у вільний обіг та використовуються на умовах режимупереробки на митній території України, а також використання еквівалентнихтоварів у процедурах переробки з отриманням права на звільнення від сплативвізного мита з відповідної кількості імпортованих у подальшому товарів.
Запровадженнявсіх цих нововведень дозволить отримати економічні переваги від використаннярежиму переробки на митній території України у вигляді сприяння розвитку промисловоговиробництва, створення додаткових робочих місць, збільшення податковихвідрахувань до бюджету.
Основніумови митного режиму переробки в межах митної території держави були розробленіта викладені в спеціальних протоколах Е.2 та Е.6 Кіотської конвенції. Отже,одним із шляхів прийняття цих сприятливих для розвитку виробництва умов вУкраїні є приєднання до Кіотської конвенції та її окремих спеціальнихпротоколів.
Дляприведення митного законодавства України у відповідність із митнимзаконодавством ЄС необхідно внести зміни до МК України, передбачивши окремуглаву «Переробка під митним контролем», розкрити зміст цього режиму, закріпитиможливість ввезення н обробки іноземних товарів на митній території України ізсплатою імпортного мита, передбаченого законодавством для кінцевої продукції вразі її реалізації в межах митної території України. При розробленнінеобхідного проекту закону за основу може бути прийнятий спеціальний протоколР.2 Кіотської конвенції.
Удосконаленняправового регулювання потребує також і режим переробки за межами митноїтериторії України. Зокрема, необхідним є:
•поширення дії експортних тарифних інетарифних заходів регулювання на товари, які тимчасово вивозяться з митноїтериторії України з метою переробки;
•розроблення системи частковогозвільнення від імпортного мита продукції переробки за принципом віднімання відсуми застосованого імпортного мита ставки мита, що застосовується до іноземнихтоварів аналогічних тим, які були вивезені за межі митної території дляпереробки;
•виключення з предметів переробкитоварів, які не можуть бути ідентифіковані у складі продукції переробки таналежність яких не може бути визначена іншими засобами.
Оскільки в МКЄСможливість декларування товарів для митних режимів переробки передбачена лишедля фізичних осіб, які проживають в ЄС, або для юридичних осіб, заснованих вЄС, в українському законодавстві необхідно також передбачити право навикористання митних режимів переробки резидентами України і нерезидентами лишена умовах взаємності[4, c. 119, 122-123 ].
Стаття229 кодексу визначає митний режим, «переробка на митній території України» яктакий, при якому ввезені на митну територію України товари, що походять з іншихкраїн, піддаються переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання,за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробкивідповідно до митного режиму експорту.
Операціїщодо переробки товарів можуть включати: власне переробку товарів: обробкутоварів — монтаж, збирання, монтування та налагодження в наслідок чого одержуютьсяінші товари; ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання.
Використанняокремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшуютьпроцес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністювитрачаються. 8 Основах цей режим характеризується аналогічно, але відмінністьпри його застосуванні полягає в порядку оподаткування таких операцій у цихдокументах.
ВОсновах незалежно від виду операції митне оформлення товарів здійснюється з їхоподаткуванням встановленими на імпорт податками, які повертаються прививезенні продуктів переробки.
Митнезаконодавство України розмежувало порядок оподаткування товарів, які ввозятьсяз метою переробки, таким чином:
-уразі переробки давальницької сировини іноземного замовника на суму податків ізборів (крім митних зборів) надається простий авальований вексель з терміномпогашення 90 днів. При вивезенні продуктів переробки у визначений термінвексель погашається і податки та збори не справляються;
— при монтажі, збиранні таналагодженні, а також переробці товарів, яка не підпадає під дію Закону України«Про операції з давальницької сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».
Ввізне(імпортне) мито, акцизний збір та ПДВ сплачуються на загальних підставах заставками, чинними на день подання ВМД. Проте відповідні положення ЗаконуУкраїни «Про податок на додану вартість» та Декрету КМУ «Про акцизний збір»щодо цього режиму мають неоднозначне тлумачення й тому дають підстави вважати,що такі операції не підлягають оподаткуванню акцизним збором та ПДВ, щопотребує додаткового вивчення і уточнення.
У випадкуремонту, відновлення та регулювання товарів ввізне (імпортне) мито несплачується, акцизний збір та ПДВ сплачуються на загальних підставах заставками, чинними на день подання ВМД. Оскільки питання має неоднозначнетлумачення, в врегулювання оподаткування таких операцій потребувало негайногорішення для вітчизняних ремонтних підприємств, було прийнято постанову «Пропорядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні)на митну територію України товарів з метою ремонту» від 17.11.2004 р. N51524,відповідно до якої платникам податку на додану вартість при ввезенні(пересиланні) відповідно до режиму переробки на митній території Українитоварів з метою ремонту, у тому числі гарантійного, дозволено надавати митниморганам прості векселі на суму ввізного мита та податку на додану вартість ізстроком погашення, що дорівнює строку ремонту цих товарів, але не більш як ЗВОднів. Ці векселі погашаються, а податки і збори не справляються за умовививезення відремонтованих товарів за межі митної території України. Випуск,обіг та погашення зазначених векселів здійснюється у порядку, визначеномуЗаконом України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічнихвідносинах».
Уразі використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але якісприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вонипри цьому повністю витрачаються, ввізне (імпортне) мито, акцизний збір та ПДВсплачуються на загальних підставах за ставками, чинними на день ВМД.
Негативнідля суб'єктів ЗЕД наслідки неоднозначного трактування національногозаконодавства щодо режиму переробки на митній території України висвітлюються унаведеному прикладі.
Улітака Ан-24, зробленого в Україні та який належить українській компанії, підчас виконання контракту з надання послуг у перевезенні вантажів місії ООН вЛіберії виникла потреба щодо ремонту двигуна, який ввозиться на митну територіюУкраїни для проведення його ремонту на заводі-виробнику.
Увідповідності до статті 229 Митного кодексу України застосування митного режимупереробки на митній території України можливе до товарів, що походять з іншихкраїн і піддаються у встановленому законодавством порядку переробці беззастосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межімитної території України продуктів переробки відповідно до митного режимуекспорту.
Уперелік звільнених від оподаткування товарів, що тимчасово ввозяться на митнутериторію України (стаття 206 Митного кодексу України), двигуни літаків невходять. Таким чином, зазначений двигун, на який не перейшло право власності іякий повертається з метою ремонту, має бути оформлений зі сплатою мита та ПДВна загальних підставах. Це ставить в нерівні умови господарювання вітчизняніпідприємства перед іноземними та вимагав внесення відповідних уточнень узаконодавство.
Заст. 237 кодексу переробка за межами митної території України розглядається якрежим/відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митнійтериторії України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифногорегулювання з метою їх переробки за межами митної території України танаступного повернення в Україну.
ПоложеннямиОснов переробка за межами митної території країни — це митний режим, при якомутовари вітчизняного походження вивозяться без застосування до них заходівекономічної політики і використовуються за межами митної території країни зметою їх переробки і наступного випуску продуктів переробки у вільний обіг намитній території цієї країни з повним або частковим звільненням відоподаткування, а також без застосування до товарів заходів економічноїполітики. Отже, головна проблема полягає у відсутності митному законодавствіУкраїни норм про повне або часткове звільнення від оподаткування товарів, щоповертаються в Україну після здійснення операцій з їх переробки за межамимитної території України. Це стосується передусім ремонту, включаючигарантійний за актами рекламації.
Напрактиці оподаткування продуктів переробки, що ввозяться на митну територіюУкраїни, здійснюється зі сплатою авізного мита, акцизного збору та ПДВ назагальних підставах, як при звичайному імпорті таких товарів.
У зв'язку з цимвітчизняні підприємства, які попередньо імпортували товари в Україну дляремонту (у тому числі гарантійного), повертаючи їх в Україну, повторносплачують мита, акцизний збір та ПДВ.
Ураховуючи, щоремонту піддаються, як правило, окремі складові частини, зазначене призводитьде подвійного оподаткування тих частин, що повертаються в Україну в незмінномустані.
На сьогодні вУкраїну ввезено значну кількість високотехнологічного обладнання, устаткування,військової техніки, для ремонту яких в Україні відсутні належні умови або ремонтповинен здійснюватися 8 умовах виробника. Така ситуація з оподаткуваннямтоварів, що повертаються в Україну після ремонту за її межами, призводить додискримінації українських підприємств та створює передумови для використанняними нелегальних схем вивозу товарів України для ремонту.
Водночас вєвропейській практиці питання, пов'язані з ремонтом товарів за межами митноїтериторії, у тому числі порядок їх оподаткування, врегульовано положеннямиМіжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.Спеціальним додатком Р до зазначеної конвенції передбачено, що національнезаконодавство встановлює обсяг звільнення від ввізних мит та податків, щонадається при випуску для вільного обігу продуктів переробки на митнійтериторії України[16, с. 160-161].
2.3 Реімпортта реекспорт
Як така, практиказастосування митного режиму реімпорту в Україні в достатній мірі ще ненапрацьована, оскільки його введено тільки в 2004 році. Аналізуючи положенняМитного кодексу України і нормативно-правових актів, прийнятих на йоговиконання, можна відзначити, що застосування митного режиму реімпорту більшеорієнтовано на виникнення непередбачених ситуацій з товарами в процесіреалізації різних зовнішньоекономічних угод. Саме тому досить складно«прив'язати» цей митний режим до тієї чи іншої конкретної угоди.
ПостановоюКабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1881 «Про переміщення товарівчерез митний кордон України в режимі реімпорту» визначено випадкизастосування цього режиму: до товарів, стан яких змінився внаслідок аварії абодії обставин нездоланної сили, за умови підтвердження факту аварії чи дії такихобставин у встановленому Держмитслужбою України порядку.
Що може вважатисяаварією й обставинами нездоланної сили? У статті 1 Закону України «Проаварійно-рятувальні служби» під аварією розуміється небезпечна подіятехногенного характеру, що призвела до загибелі людей або створює для об'єктівчи територій загрозу життю і здоров'ю людей і приводить до руйнування будівель,споруд, устаткування і транспортних засобів, порушення виробничого аботранспортного процесу чи шкодить навколишньому середовищу.
Нездоланною силоювважається надзвичайна і нездоланна за конкретних умов сила (стихія, діїсуспільного ворога, оголошена і неоголошена війна, загроза війни, терористичнийакт, блокада, революція, повстання, масові хвилювання, цивільна демонстрація,блискавка, пожежа, бура, повінь, землетрус, накопичення снігу чи ожеледь, вибухі т. ін.), дію обставин якої не можна було попередити.
Ці визначенняаварії і нездоланної сили більш ніж детально розкривають обставини, за якихможе виникнути необхідність розміщення раніше експортованих товарів в митнийрежим реімпорту. Із затвердженого Держмитслужбою України Порядку застосуваннямитного режиму реімпорту також випливає, що факт аварії чи дії обставиннездоланної сили за межами України, внаслідок яких змінився стан товарів, щореімпортуються, має бути підтверджено документами, виданими органами влади (абоза участі таких органів) країни, у якій відбулася ця аварія чи виникли обставининездоланної сили. Зазначені документи повинні пройти консульську легалізацію,якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.
Згаданою вищепостановою також визначено, що митний режим реімпорту може застосовуватись дотоварів, щодо яких проводились операції по передпродажній підготовці (захиствід корозії, боротьба із шкідниками, сортування, пакування, маркування,тестування) чи які піддавалися дрібному ремонту, за умови, що такі дії незмінили їх вартості, визначеної на момент вивезення (експорту), і кодів згідноз УКТЗЕД.
Такі операціїнеобхідно чітко відмежовувати від операцій, пов'язаних з переробкою товарів замежами митної території України, оскільки митному режиму реімпорту можепередувати тільки митний режим експорту, а не переробки товарів за межамимитної території України. У постанові йдеться про виконання простих операцій зтоварами, що не створюють додану вартість і не змінюють характеристики товарів.
На відміну відУкраїни у багатьох країнах випадки реімпорту товарів досить поширені, а галузьзастосування митного режиму реімпорту значно розширена. Причому експорт(вивезення) товарів за межі цих країн, як правило, здійснюється з повідомленнямпро їх орієнтовне ввезення, що робиться декларантом з метою завчасного вжиттямитним органом заходів для ідентифікації товарів, що вивозяться, і длязабезпечення їх наступного ввезення в незмінному стані. Наприклад, в цей митнийрежим у деяких країнах розміщуються:
пакування,контейнери, піддони, комерційні дорожньо-транспортні засоби, що використовуютьсядля міжнародних перевезень товарів;
товари, щодемонструються за кордоном (і/або обладнання, що використовується для такоїдемонстрації) на виставках, ярмарках, саммітах і подібних заходах, пов'язаних зкомерційною, технічною, релігійною, освітньою, науковою, культурною іблагодійною діяльністю;
професійнеустаткування.
Застосування взгаданих випадках митного режиму реімпорту українськими підприємстваминеприйнятно, оскільки українське законодавство передбачає застосування іншихмитних режимів для таких товарів. Наприклад, режиму тимчасового вивезення,поміщення товарів під який передбачає їх зворотне ввезення.
Отже, розглянутоособливості застосування митного режиму реімпорту. Можна дійти висновку, щонеобхідність розміщення товарів в цей митний режим може виникнути в більшостівипадків у зв'язку з різними обставинами, що виниклими в процесі реалізаціїзовнішньоекономічних угод. До найбільш ймовірних випадків розміщення в митнийрежим реімпорту товарів, раніше вивезених за межі митної території України вмитному режимі експорту, можна віднести:
ввезення товарів,не пропущених на митну територію суміжної держави;
ввезення товарів,стан яких змінився внаслідок аварії;
ввезення товарів,стан яких змінився внаслідок дії обставин нездоланної сили;
ввезення товарів,що перебували на консервації за кордоном;
поверненнятоварів, вивезених раніше на консигнацію, але не проданих за межами України;
поверненнятоварів, що не відповідають умовам зовнішньоекономічного договору (контракту),чи з інших причин;
інші випадки.
Практика митногооформлення товарів свідчить, що митний режим реімпорту не знайшов в Україніширокого застосування, хоча збереження пільг у сплаті ввізного мита припоміщенні товарів українського походження під митний режим імпорту робитьостанній більш привабливим для українських підприємств. Однією з особливостейрозглянутого митного режиму є також те, що стаття 193 Митного кодексу Українипередбачає повернення власникам (уповноваженим ними особам) реімпортованихпротягом одного року товарів за їх заявою сум вивізного мита, сплачених приекспорті даних товарів. Повернення цих сум здійснюється за рахунокДержбюджету-України органами Державного казначейства України за поданням митнихорганів. Особа, що переміщає товари в митному режимі реімпорту, сплачує суми,отримані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, наданих прививезенні (експорті) даних товарів, а також відсотки з цих сум, нараховані задисконтною ставкою Національного банку України. Як інформує у своєму листі від17.12.2003 № 11/6-19-17833-ЕП Держмитслужба України, ці питання залишаються насьогодні неурегульованими[20, с. 86-88].
Режимреекспорту за ст. 197 кодексу стосується умов переміщення товарів; якщоотримано дозвіл відповідного органу в установленому порядку на реекспорттоварів; товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якомуперебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідокприродного зношення або втрат за нормальних умовах транспортування тазберігання; товари, що реекспортуються, не використовувалися на територіїУкраїни з метою одержання прибутку та вивозяться не пізніше ніж через один рікз дня їх ввезення на митну територію України.
Заст. 198 кодексу звільнення ввід оподаткування товарів, що реекспортуються,регулюється виключно податковими законами України. Податкове законодавствоУкраїни для цілей оподаткування прирівнює операції з реекспорту до звичайногоекспорту, у зв'язку з чим застосування цього режиму призводить до втратобігових коштів суб'єктів господарювання.
Увідповідності до Основ реекспорт — митний режим, при якому іноземні товарививозяться з митної території країни без стягнення або з поверненням ввізнихмит і податків.
Тобтоякщо виникає необхідність повернення за кордон товару, що був раніше ввезенийна короткий термін із сплатою всіх митних платежів і податків, то суб'єкт ЗЕДповинен і заявити цей товар в режим реекспорту.
Задіючим податковим законодавством здійснені платежі йому не повертаються. Це невідповідає міжнародним нормам і потребує доопрацювання та уточнення митногозаконодавства України.
Щодозастосування режиму реекспорту наведемо приклад із діючої практики. Фірма«Гама» імпортувала на митну територію України виробниче обладнання, при митномуоформленні якого сплатила ввізне мито й ПДВ.
Протягоммісяця було знайдено іноземного виробника, який виробляє аналогічне обладнанняз більшою потужністю у виробничому циклі й з більш дешевою ціною. Водночас закордоном знайдено компанію, яка має потребу в обладнанні, що ввезене в Українуфірмою «Гама».
Фірмазакуповує нове обладнання, а раніше куплене реекспортує в іншу країну. Прицьому сплачені податки не повертаються за товар, який не використовувався натериторії України, а за нове обладнання сплачуються знову податки у повномуобсязі. Одним із шляхів уникнення від оподаткування є застосування режимутранзиту, що розглядається як порушення митних правил і представляє суттєвийризик для цього суб'єкта.
2.4 Тимчасове ввезення (вивезення)
Режимтимчасового ввезення [вивезення) означає, що товари можуть ввозитися на митнутериторію України чи вивозитися за її межі-з обов'язковим наступним поверненнямбез будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умовтранспортування (ст. 204 МК).
Прицьому звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у вказаномурежимі регулюється виключно податковими законами України. При цьому статтею 206кодексу визначено перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл натимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування.
Згідноз положеннями Основ тимчасове ввезення (вивезення) товарів — це митний режим,при якому товари використовуються на митній території країни чи за її межами зповним або частковим звільненням від мит і податків, а також без застосуваннязаходів економічної політики. Випадки повного звільнення від сплати податківвизначаються національним законодавством.
Отже,в митному законодавстві України відсутні норми про часткове оподаткуваннятоварів,, що тимчасово ввозяться та не увійшли у перелік повністю звільненихвід оподаткування товарів. Це робить непривабливим лізингові (орендні) та іншікомерційні операції, які нині оподатковуються за повною ставкою ПДВ.
Аналізположень міжнародних конвенцій показує, що ними передбачається стягненняввізних податків відносно предметів, які тимчасово ввозяться на територіювідповідної країни для комерційного використання, із застосуванням приоподаткуванні критеріїв, що враховують тривалість перебування предметів в ційкраїні, їх амортизацію в результаті використання або суми, сплаченої за прокат.При цьому законодавством більшості європейських країн встановлено, що причастковому звільненні від сплати мит і податків за кожний повний чи неповниймісяць сплачують 3% від суми, яка б підлягала сплаті, якби товари були випущенідля вільного обігу. Загальна сума мита, податків, стягнених при тимчасовомуввезенні з частковим звільненням від сплати, не повинна перевищувати суми мит,податків, які підлягали б сплаті на момент ввезення, якби товари були випущенідля вільного обігу. У разі коли вказані суми стануть рівними, товар вважаєтьсявипущеним у вільний обіг. Оскільки Україна не приєдналася де Кіотськоїконвенції, а власних подібних норм законодавства на сьогодні немає, булорозроблено та подано на розгляд до Верховної Ради України проект Закону України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань оподаткування товарів,що тимчасово ввозяться (пересилаються) на митну територію України», прийняттяякого завдяки введенню норми щодо вітчизняних підприємств, які тимчасововвозитимуть високотехнологічні товари іноземного походження з комерційною метоюдля отримання прибутку.
Такожслід відмітити ще одну невідповідність положень 206 кодексу загальновизнанимнормам — включення до переліку товарів, повністю звільнених від оподаткуванняпри застосуванні режиму тимчасового ввезення (вивезення),морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, яківвозяться з метою ремонту, а також устаткування та матеріалів, призначенихнерезидентами для будівництва та ремонту цих суден.
Митнеоформлення таких товарів має здійснюватися із застосуванням режиму переробки намитній території України та режиму тимчасового ввезення із частковимзвільненням від оподаткування.
Протечерез недосконалість національного митного законодавства щодо застосуваннярежиму тимчасового ввезення були підготовлені вищевказані законодавчі зміни зметою недопущення зупинки та врегулювання діяльності судноремонтної тасуднобудівної галузей. Однак подібні проблеми в інших галузях господарюваннязалишилися не вирішеними й досі.
Приміром,компанія «Дельта» виконує замовлення на будівництво дороги. Для виконання цихробіт вона по договору оренди на три місяці завозить спецавтомобіль дляасфальтування дороги. Законодавство України у такому випадку передбачає сплатумита й ПДВ з вартості автомобіля. Після виконання робіт сплачені податки неповертаються.
Дляуникнення таких ситуацій суб'єкти господарювання шукають шляхи уникнення відоподаткування — завозять автомобіль для прийняття участі у виставці (806 статтяМитного кодексу України у такому випадку передбачає повне звільнення відоподаткування) або через окремі рішення уряду щодо надання дозволу наоформлення автомобіля відповідно до частини 4 статті 206 кодексу.
Водночасзаконодавство інших країн у такому випадку передбачає часткове звільнення відсплати мит і податків — за кожний повний чи неповний місяць сплачуються 3% відсуми, яка б підлягала сплаті, якби товари були випущені для вільного обігу.
Утакому випадку за ввезений на три місяці автомобіль було б сплачено 9% відсуми, податків, чим би й скористався суб'єкт господарювання і не вишукувавсхеми для уникнення від оподаткування, а бюджет отримав би належні йому кошти.
Умитних режимах «Експорт», «Імпорт», «Транзит». «Знищення або руйнування», «Відмована користь держави» суперечності відповідно до норм міжнародного права відсутні[16, с. 161].
Висновок
З проведеного аналізу поняття, законодавчоговизначення поняття митного режиму, його елементів та видів, стає очевидним, щомитний режим є різновидом спеціальних адміністративно-правових режимів. Необхідним елементом для правильногозастосування та розуміння митних режимів є їх класифікація.
Країни, митнезаконодавство яких послідовно розвивалося в тісному взаємозв'язку із загальнимипроцесами, пов'язаними з прогресом економічних відносин вільного підприємництваі побудовою збалансованої моделі їх державного регулювання, накопичили багатийдосвід застосування різних видів митних режимів як адекватного потребамзовнішньоекономічного комплексу способу ефективної участі митниці взабезпеченні цілей державної політики у сфері міжнародних економічних зв'язків.До таких країн, безумовно, відноситься Франція. Розвиток французького митногоправа містить обширний матеріал для вивчення різних аспектів митного регулювання,у тому числі і застосування митних режимів
Загально відомо,що визначальною засадою правового режиму загалом і митного режиму зокрема єхарактер юридичної бази. Прогалини у правовому регулюванні відповіднихобмежень, заборон чи пільг украй негативно впливають на можливості суб'єктів зовнішньоїторгівлі реалізувати свої права, суттєво знижують ефективність митноїдіяльності.
Аналіз митнихрежимів дозволяє зробити висновок, що митне законодавство України не враховуєособливості оподаткування в залежності від обраного митного режиму, азаконодавство України про митні режими відрізняється не системністю, що не даєзмоги суб'єктам підприємницької діяльності користуватися перевагами, якінадаються кожним окремим митним режимом. Це скорочує кількість операцій увідповідних митних режимах та призводить до тінізації схем здійснення ЗЕД.
Вирішитице питання можна шляхом внесення змін і доповнень до Митного кодексу Українищодо визначення загальновизнаного механізму адміністрування (справляння,оподаткування, відшкодування) податків та зборів при застосуванні кожного змитних режимів і цей механізм має враховувати світову практику і законодавствокраїн, що вступили до СОТ. При цьому одночасно мають бути внесені й зміни дозаконів України з питань оподаткування, в яких має бути зазначене, щооподаткування при переміщенні товарів через митний кордон України регулюється зурахуванням положень Митного кодексу України.
Списоквикористаних джерел та літератури
1. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник. — М.: Изд.-во. БЕК. – 1993
2. БережнаК.В. Митно-правовий режим транзиту вУкраїні. — Автореф. дис… к.ю.н. — К., 2003
3. БолибокЄ.А. Правове регулювання митних режимів за митним кодексом України та Росії //Проблеми законності. – 2005. — / Вип. 73
4. Дехтяр І.Порівняльний аналіз правового регулювання митних режимів переробки в Україні таЄС // Підприємництво, господарство, право. – 2005. – №12
5. ДрагановВ.Г., Рассолов М.М. Таможенное право. — М., — 2002
6. ЗаконУкраїни „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон" від 13 жовтня 1992 р. №2673-ХИ // Відомості ВерховноїРади. — 1992. — №50.
7. ЗаконУкраїни „Про спеціальну економічну зону „Закарпаття" від 22 березня 2001р. №2322-111 // Урядовий кур'єр. — 04.05.2001. — №78.
8. КиваловС.В. Средства осуществления таможенной политики Украины. Учеб. пособие. — Одесса: — Астропринт, 1995
9. КоросташоваІ. Процесуальні стадії контрольної діяльності митних органів / Митна справа.-2002
10. Козырин А.Н. Таможенные режимы. – М.,2000
11. КузьменкоВ.П., Кузнєцова Л.І. Вільні економічні зони: міфи та реальність // Економікапідприємства. — 1999. — №2-3
12. ЛасточкинВ.В. Административно-правовые режимы и охрана Государственной границы. — М.,1999
13. Митнийкодекс України від 12грудня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №16.
14. Митнийкодекс України від 11.07.2002р. №92-ГУ // Урядовий кур'єр. — 2002. — №148.
15. Митне правоУкраїни: Навч. Посібник / За заг ред. В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2007
16. МельникТ.М. Проблемні питання застосування різних митних режимів у зовнішньоекономічній діяльності України // Формування ринкових відносин в Україні. –2006. — №10
17. МостовийА.С. Режим спеціальної митної зони в Україні: порівняльна характеристика знормами ЄС // Митна справа. – 2005. №4
18. НаказДержавної митної служби України „Про затвердження Порядку прийняттяДержмитслужбою об'єктів митної інфраструктури на територіях спеціальних(вільних) економічних зон, на яких запроваджується режим спеціальної митноїзони (спеціальний митний режим)" від 19.10.2000 №579 // Офіційний ВісникУкраїни. -01.12,2000.- №46.
19. НападистийО. Митний режим в Україні та його види/ Право України. — 2000. — № 7
20. НауменкоВ. Проблеми застосування митного режиму реімпорту // Митний брокер. – 2005. — №4
21. Проблемиобщей теории права и государства: учебникдля вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. -М., 1999
22. ИсаковВ.Б. Механизм правового регулирования и правовые режимы: проблемы теориигосударства и права. — М., 1987
23. СпівакІ.В. Митний режим як різновид адміністративного-правового режиму // ЧасописКиївського університету права. – 2007. — №3
24. СалагорМ.М. Митні режими в контексті оновлення митного законодавства // Митнасправа.-2002. — №6
25. Тютюнник О.О. Проблемні питанняправового регулювання митних режимів в Україні // Митна справа. – 2005. — №5
26. ТихомировЮ.А. Курсадминистративного права и процесса. — М; Изд-во г-на Тихомирова М.Ю., 1998
27. ШахмаметьевА.А. Таможенные режимы вмеханизме государственного регулирования внешне торговой деятельности(исторические аспекты развития на примере Франции) // Юрист. – 2005. — №12
28. Шульга М.Г. Митнірежими та їх особливості // Проблеми законності. – 2004. – / Вип. 70