КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни :
« Організація екскурсійної діяльності»
на тему:
« Методика проведення екскурсії»
План
1. Вимоги до екскурсії ………………………………………………………… 3
2. Розробка маршруту екскурсії ……………………………………………… 3
3. Підготовка тексту екскурсії ………………………………………………. 5
4. Портфель-екскурсовод …………………………………………………… 6
5. Розповідь і індивідуальний текст ………………………………………… 12
Список використаної літератури ……………………………………...…… 17
Маршрут екскурсії являє собою найбільш зручний шлях слідування екскурсійної групи, що сприяє розкриттю теми. Він будується в залежності від найбільш правильною для цієї екскурсії послідовності огляду об'єктів, наявності майданчиків для розташування групи, необхідності забезпечення безпеки екскурсантів. Одне із завдань маршруту — сприяти найбільш повному розкриттю теми.
Основні вимоги, які повинні бути враховані укладачам маршруту, — це організація показу об'єктів в логічній послідовності та забезпечення зорової основи для розкриття теми.
У практиці екскурсійних установ існують три варіанти побудови маршрутів: хронологічний, тематичний і тематико-хронологічний.
Прикладом хронологічної побудови маршруту можуть служити екскурсії, присвячені життю та діяльності видатних людей.
За тематичним принципом побудовані екскурсії, пов'язані з розкриттям певної теми в житті міста (наприклад, «Архангельськ будується», «Літературне Підмосков’я» та ін.)
Всі міські оглядові екскурсії побудовані за тематико-хронологічним принципом. Послідовність викладу матеріалу з хронологією в таких екскурсіях дотримується, як правило, тільки при розкритті кожної підтемами.
Розробка маршруту — складна багатоступенева процедура, що потребує досить високої кваліфікації і є одним з основних елементів технології створення нової екскурсії. При розробці автобусного маршруту слід керуватися «Правилами дорожнього руху», «Статутом автомобільного транспорту», «Правилами перевезення пасажирів» та іншими відомчими нормативами.
Об'єкти в залежності від своєї ролі в екскурсії можуть бути використані як основні та додаткові.
Основні об'єкти піддаються більш глибокого аналізу, на них розкриваються підтеми екскурсії.
Відображення додаткових об'єктів, як правило, здійснюється при переїздах (переходах) екскурсійної групи і він не займає чільне положення.
Маршрут будується за принципом найбільш правильної послідовності огляду об'єктів і намічається з урахуванням наступних вимог:
— Показ об'єктів слід проводити в певній логічній послідовності, не допускаючи непотрібних повторних проїздів по одній і тій же ділянці маршруту (вулиці, площі, мосту, шосе), тобто так званих «петель»;
— Наявність доступності об'єкту (майданчики для його огляду);
— Переїзд або перехід між об'єктами не повинен займати 10-15 хвилин, щоб не було занадто тривалих пауз у показі і розповіді;
— Наявність упоряджених зупинок, в тому числі санітарних та місць паркування транспортних засобів.
Рекомендується до моменту проведення екскурсії мати кілька варіантів руху групи. Необхідність зміни маршруту в ряді випадків викликається транспортними «пробками», ремонтними роботами на міських магістралях. Все це має бути враховано при створенні різних варіантів маршруту.
Розробка автобусного маршруту завершується узгодженням і затвердженням паспорта та схеми маршруту, розрахунку кілометражу та часу використання автотранспорту.
Об'їзд (обхід) маршруту є одним з важливих етапів розробки нової екскурсійної теми. При організації об'їзду (обходу) маршруту ставляться завдання:
1) ознайомитися з плануванням траси, вулицями, площами, по яких прокладено маршрут;
2) уточнити місце, де розташований об'єкт, а також місце передбачуваної зупинки екскурсійного автобуса або пішохідної групи;
3) освоїти під'їзд на автобусі до об'єктів або місцях стоянок;
4) провести хронометраж часу, необхідного для показу об'єктів, їх словесної характеристики і пересування автобуса (пішохідної групи), а також уточнити тривалість екскурсії в цілому;
5) перевірити доцільність використання намічених об'єктів показу;
6) вибрати кращі точки для показу об'єктів та варіанти розташування екскурсійної групи;
7) вибрати методику ознайомлення з об'єктом;
8) у цілях безпеки пересування туристів по маршруту виявити потенційно небезпечні місця і вжити заходів.
Підготовка контрольного тексту екскурсії.
Текст являє собою матеріал, необхідний для повного розкриття всіх підтем, що входять в екскурсію. Текст покликаний забезпечити тематичну спрямованість розповіді екскурсовода, в ньому формулюється певна точка зору на факти та події, яким присвячена екскурсія, дається об'єктивна оцінка показуваних об'єктів.
Вимоги до тексту: стислість, чіткість формулювань, необхідна кількість фактичного матеріалу, наявність інформації за темою, повне розкриття теми, літературна мова.
Текст екскурсії складається творчою групою при розробці нової теми та виконує контрольні функції. Це означає, що кожен екскурсовод повинен будувати свою розповідь з урахуванням вимог даного тексту (контрольного тексту).
Контрольний текст у більшості випадків містить хронологічний виклад матеріалу. Цей текст не відображає структури екскурсії і не будується в маршрутній послідовності, з розподілом викладається матеріал із зупинок, де відбувається аналіз екскурсійних об'єктів. Контрольний текст є ретельно підібраним і вивірені за джерелами матеріали, що є основою для всіх екскурсій, що проводяться на дану тему. Використовуючи положення і висновки, що містяться в контрольному тексті, екскурсовод будує свій індивідуальний текст.
На основі контрольного тексту можуть бути створені варіанти екскурсій на ту ж тему, в тому числі для дітей і дорослих, для різних груп трудящих.
З метою полегшення роботи по створенню таких варіантів в контрольний текст можуть бути включені матеріали, пов'язані з об'єктами, підтемами та основними питаннями, які не увійшли в маршрут цієї екскурсії.
Комплектування «портфеля екскурсовода» .
«Портфель екскурсовода» — умовне найменування комплекту наочних посібників, які використовуються в ході проведення екскурсії. Ці посібники зазвичай розміщуються в папці або невеликому портфелі.
Одне із завдань «портфеля екскурсовода» полягає в тому, щоб відновити відсутні ланки при показі. В екскурсіях нерідко виходить так, що не всі об'єкти, необхідні для розкриття теми, збереглися. Наприклад, екскурсанти не можуть побачити історичну будівлю, зруйновану від часу; село, знищене в роки Великої Вітчизняної війни, та ін. Іноді виникає необхідність дати уявлення про первісний вигляд того місця, на якому було побудовано оглядовий будинок (житловий мікрорайон). З цією метою використовуються, наприклад, фотографії села або пустиря, панорами будівництва підприємства, житлового масиву. Може виникнути також завдання показати, що на оглядовому місці буде в найближчому майбутньому. У цьому випадку екскурсантам демонструються проекти будинків, споруд, пам'ятників.
Більш переконливою екскурсію робить демонстрація копій справжніх документів, рукописів, літературних творів, про які розповідає екскурсовод.
І ще одна важлива задача наочних посібників на екскурсії — дати зорове уявлення про об'єкт (рослинах, мінералах, механізмах шляхом показу справжніх зразків або їх фотографій, макетів, муляжів).
У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції і т. д. Такі «портфелі» створюються, як правило, по кожній темі. Вони є постійним супутником екскурсовода і допомагають зробити будь-яку подорож у минуле і сьогодення більш захоплюючим і корисним. Вміст «портфеля» диктується темою екскурсії.
Наочні посібники «портфеля екскурсовода» повинні бути зручні для використання. Кількість їх не повинно бути великою.
Учасники творчої групи, готуючи нову екскурсію, відбирають
з тих, що є в їх розпорядженні наочних матеріалів найбільш виразні, здатні надати допомогу екскурсоводу у висвітленні теми. Методику демонстрації наочних посібників перевіряють на маршруті.
Перелік наочних матеріалів певної теми, включених в «портфель екскурсовода», повинен уточнюватися протягом всієї розробки нової екскурсійної теми.
Успіх проведення екскурсії знаходиться в прямій залежності від використаних в ній методичних прийомів показу і розповіді. Вибір того чи іншого методичного прийому диктується завданнями, поставленими перед екскурсією, інформаційною насиченістю конкретного об'єкту.
Робота творчої групи на цьому етапі складається з декількох частин: відбору найбільш ефективних методичних прийомів для освітлення підтем, методичних прийомів, які рекомендуються в залежності від екскурсійної аудиторії (дорослі, діти), часу проведення екскурсії (зима, літо, день, вечір), особливостей показу; визначення прийомів збереження уваги екскурсантів та активізації процесу сприйняття екскурсійного матеріалу; вироблення рекомендацій щодо використання виразних засобів у промові екскурсовода; відбору правил техніки ведення екскурсії. Не менш важливо визначити технологію використання методичних прийомів.
Визначення техніки ведення екскурсії.
Техніка ведення екскурсії об'єднує всі організаційні питання екскурсійного процесу. Автори автобусної екскурсії, наприклад, ретельно продумують, коли і де екскурсанти виходять для огляду об'єкту, як відбувається пересування екскурсантів між об'єктами, як і коли демонструються експонати «портфеля екскурсовода» і т. д. Відповідні записи вносяться у графу методичної розробки «Організаційні вказівки». Окремі вказівки відносяться до екскурсантів (дотримання правил безпеки на вулиці, виходу з автобуса, розміщення в салоні). Важливо сформулювати рекомендації про використання пауз в екскурсії; про дотримання часу, відведеного на освітлення підтем, організацію відповідей на питання екскурсантів; про техніку використання експонатів «портфелю»; про порядок покладання вінків і т. д.
Складання методичної розробки .
Методична розробка — документ, який визначає, як провести цю екскурсію, як краще організувати показ пам'ятників, яку методику і техніку ведення слід застосувати, щоб екскурсія пройшла ефективно. Методична розробка викладає вимоги екскурсійної методики з урахуванням особливостей демонстрації об'єктів і змісту викладається матеріалу. Вона дисциплінує екскурсовода і повинна відповідати наступним вимогам: підказати екскурсоводу шляхи для розкриття теми; озброїти його найбільш ефективними методичними прийомами показу і розповіді; містити чіткі рекомендації з питань організації екскурсії; враховувати інтереси певної групи екскурсантів (при наявності варіантів екскурсії); з'єднувати показ і розповідь в єдине ціле.
Оформлення методичної розробки відбувається наступним чином:
— На титульному аркуші розташовуються дані: найменування екскурсійної установи, назва теми екскурсії, вид екскурсії, протяжність маршруту, тривалість в академічних годинах, склад екскурсантів, прізвища та посади укладачів, дата затвердження екскурсії керівником екскурсійної установи.
— На наступній сторінці викладаються мета і завдання екскурсії, схема маршруту із зазначенням об'єктів і зупинок під час екскурсії.
Обсяг документа залежить від кількості екскурсійних об'єктів, числа підтем, тривалості екскурсії по часу і протяжності маршруту.
У графі «Маршрут екскурсії» називається точка початку екскурсії та закінчення I підтеми.
У графі «Зупинки» називаються ті точки маршруту, де передбачений вихід з автобусу; передбачається огляд об'єкта з вікон автобуса без виходу екскурсантів або передбачається зупинка для пішохідної екскурсії. Не слід робити таких неточних записів, як наприклад: «Набережна річки Волги» або «Центральна площа». Правильніше записати: «Набережна річки Волги біля пам'ятника М. А. Некрасову».
У графі «Об'єкти показу» перераховують ті пам'ятні місця, основні та додаткові об'єкти, які показують групі на зупинці, під час переїзду або пересування групи до наступної зупинки.
Графа «Тривалість екскурсії». Час, який називається в цій графі представляє собою суму часу, який витрачається на показ цього об'єкту, розповідь екскурсовода (та частина, коли відсутній показ) і на пересування екскурсантів за маршрутом до наступної зупинки. Тут же необхідно враховувати час, необхідний на рух поблизу огляду об'єктів і між об'єктами.
Графа «Найменування підтем та перелік основних питань» містить короткі записи. В першу чергу називається підтемами, яка розкривається на даному відрізку маршруту, в даний відрізок часу, на перерахованих у графі 3 об'єкти.
У графі «Організаційні вказівки» поміщають рекомендації про пересування групи, забезпеченні безпеки екскурсантів на маршруті і виконання санітарно-гігієнічних вимог, правила поведінки учасників екскурсії в меморіальних місцях і у пам'ятників історії і культури. Тут же викладаються вимоги до екскурсантів з охорони природи і правила протипожежної безпеки. У цю графу включають всі питання, які входять у поняття «Техніка ведення екскурсії».
При проведенні виробничих екскурсій, відвідування працюючих цехів наводяться рекомендації з техніки безпеки, витяги з інструкцій адміністрації підприємства, обов'язкові правила поведінки екскурсантів на підприємстві, називаються місця, де робляться паузи у розповіді і у показі.
Складання індивідуального тексту .
Екскурсійна практика виходить з того, що основою розповіді екскурсовода є індивідуальний текст, який визначає послідовність і повноту викладу думок, допомагає екскурсоводу логічно будувати свою розповідь. Такий текст кожен екскурсовод становить самостійно. Основою для індивідуального тексту є контрольний текст.
У всіх індивідуальних текстів при наявності гарного контрольного тексту буде ідентичний зміст, але різні обороти мови, різні слова, різна послідовність у розповіді, можуть бути навіть різні факти, які підтверджують одне і те ж положення. Природно, що всі екскурсоводи, перебуваючи у одного й того самого об'єкта, будуть говорити одне й те саме.
Після того, як попередня робота екскурсовода над новою темою буде закінчена (збір, вивчення і первинна обробка матеріалу), він допускається до ознайомлення з контрольним текстом. Це допоможе йому відібрати матеріал для розповіді, визначити оптимальну кількість прикладів, що використовуються при висвітленні підтем, зробити правильні висновки з підтемами екскурсії в цілому. Звернення до контрольному тексту, зроблений вчасно, гарантує більш високий рівень підготовки новачка до екскурсії.
Основна відмінність індивідуального тексту від контрольного полягає в тому, що він відображає структуру екскурсії і побудований в повній відповідності з методичною розробкою екскурсії. Матеріал розміщується в тій послідовності, в якій показуються об'єкти, і має чіткий поділ на частини. Кожна з них присвячується одній з підтем. Складений у відповідності з цими вимогами індивідуальний текст являє собою готову для «використання» розповідь. Індивідуальний текст містить повний виклад того, що варто розповісти на екскурсії. При викладі сутності історичних подій не повинно бути скорочень, оцінки їх значення.
Не допускається також згадка фактів без їх датування, посилань на джерела. У той же час текст цього виду відображає особливості мови «виконавця». Розповідь екскурсовода складається як би з окремих частин, прив'язаних із зоровими об'єктами. Об'єднуються ці частини висновками по кожній із підтем і логічними переходами між підтемами (і об'єктами). В індивідуальному тексті кожна підтема являє собою окрему розповідь, придатну для використання в ході проведення екскурсії.
--PAGE_BREAK--Складаючи індивідуальний текст, його автору не можна забувати про логіку звучання мови, про те, що слово і зображення (об'єкт) діють, як правило, на почуття екскурсантів синхронно. Прагнення до жвавості подачі матеріалу на екскурсії не повинно вести до спроб розважати екскурсантів. При вирішенні питання про поєднанні на екскурсії елементів пізнавальних і розважальних справа повинна бути вирішена за формулою: максимум пізнавального і мінімум розважального. Особливе місце в підготовці екскурсії має питання про легенди. В екскурсіях можуть бути використані тільки легенди.
За своїм змістом обидва тексти (контрольний та індивідуальний) збігаються. А це означає, що при наявності правильно складеного контрольного тексту у всіх екскурсоводів, що освоїли дану тему, екскурсії бувають «стандартні». Вони однакові за своїм змістом, збігаються в оцінках історичних подій і фактів у висновках, які роблять з окремих підтем і по темі в цілому.
Проводячи аналіз одного і того ж зорового об'єкта, екскурсоводи показують і розповідають одне й те саме. У цьому полягає сенс контрольного тексту як еталона.
Однак при рівному змісті екскурсоводи можуть використовувати різні обороти мови, можуть викладати рекомендовані факти, цифри та приклади в іншій послідовності. Індивідуальність екскурсії полягає й у тому, що у екскурсоводів, які проводять екскурсію на одну тему, може бути різна ступінь емоційності. Вони можуть, перебуваючи у одного й того самого об'єкта, використовувати різні прийоми показу та форми розповіді. Одне й те ж положення може бути розкрито на різних прикладах. Текст слід писати від першої особи і виражати свою індивідуальність.
Розповідь і індивідуальний текст.
Успіх розповіді залежить від того, наскільки індивідуальний текст наближений до загальноприйнятої мови, що в ньому враховано мовні особливості того конкретного екскурсовода, якому цей текст належить. «Ступінь впливу на нашу свідомість різних текстів залежить від багатьох причин і умов (логіка, доказовості, новизна теми та інформації, психологічна установка автора на вплив або її відсутність і т. д.)». Однак не меншу роль відіграє мова, її властивості, структура, особливості.
Методика вимагає від екскурсовода, щоб він при складанні індивідуального тексту пам'ятав про суттєві різниці між промовою лектора та екскурсовода.
В ході екскурсії екскурсовода «кваплять» об'єкти, які необхідно показати групі. Дві-три години, відведені на екскурсію, перебування екскурсантів на ногах і на відкритому повітрі змушують екскурсовода говорити коротко, чітко характеризувати перед групою пам'ятники, стисло розповідати про пов'язані з ними події.
Тривалість розповіді не повинна перевищувати часу, яке пам'ятник здатний прикути до себе увагу екскурсантів. Найчастіше це п'ять-сім хвилин. Якщо цей час не дотримується, то ніяка жвавість розповіді, ніякі методичні прийоми не здатні відновити увагу екскурсантів. Не випадково у методичній літературі використовується термін «мова об'єкта». Одна із завдань екскурсовода полягає в тому, щоб змусити «заговорити» об'єкт.
Техніка використання індивідуального тексту.
Екскурсовод так само, як лектор, може під час екскурсії користуватися своїм індивідуальним текстом. Для зручності користування ним рекомендується перенести зміст розповіді на спеціальні картки, де записуються короткі дані про об'єкт, основні думки розповіді, окремі цитати, історичні дати. По кожній підтемі заповнюється декілька карток (зазвичай по числа основних питань).
Використовуючи картки, екскурсовод не читає їх вміст у ході екскурсії, а лише заглянувши в них, пригадує зміст розповіді. Якщо в екскурсії з'являється значна перерва між об'єктами, екскурсовод може ще раз подивитися картки, освіжити в пам'яті матеріал розповіді. Найчастіше картки як конспекту розповіді використовують при підготовці до екскурсії. Виключення становлять ті картки, на які занесені цитати і великі уривки з художніх творів, зміст яких становить основу прийому літературного монтажу. На екскурсії вони зачитуються повністю.
Картка повинна бути зручною для використання. Рекомендується невеликий розмір, приблизно чверть листа, придатного для тривалого застосування. Картки мають порядкові номери і складаються перед екскурсією з урахуванням послідовності розкритих підтем.
Використання на екскурсії карток є правом кожного екскурсовода, але з набуттям досвіду у них відпадає в цьому необхідність. Те, що картки знаходяться під рукою і можуть бути в потрібний момент використані, надає екскурсоводу впевненість у своїх знаннях.
Наявність індивідуального тексту не означає, що він весь повинен завчити напам'ять і доносити до екскурсантів слово в слово.
Логічні переходи.
Перед творцями екскурсії стоїть завдання пов'язати зміст усіх підтем в єдине ціле. Вона вирішується за допомогою логічних переходів, які повинні розглядатися як важлива, хоча і не має самостійного значення, частина екскурсії. Добре складені логічні переходи додають екскурсії стрункість, забезпечують послідовність у викладі матеріалу, є гарантією того, що наступна підтема буде сприйматися з інтересом.
Часто в екскурсіях при переході від однієї підтеми до іншої використовується формальні (конструктивні) звернення. Формальним називається такий перехід, який не пов'язаний зі змістом екскурсії і не є «перехідним містком» від однієї частини екскурсії до іншої. (Наприклад, «А тепер проїдемо по площі», «Зараз ми з вами підемо далі», «Давайте огляне ще одне примітне місце»). Не слід, однак, заперечувати правомірність використання таких переходів взагалі і вважати їх однією з помилок у екскурсійній роботі.
У тих випадках, коли пересування між об'єктами займає лічені секунди, такі переходи неминучі: (Наприклад, «Тепер подивіться сюди» або «Прошу звернути увагу на пам'ятник, розташований поруч»). Такі переходи неминучі при огляді експозицій в музеях і на виставках, де зали, тематичні розділи та окремі стенди, присвячені різним підтемами, розташовані неподалік один від одного. Конструктивний перехід, не будучи «перехідним містком» між підтемами, націлює екскурсантів на ознайомлення з наступним об'єктом.
Більш ефективний логічний перехід, пов'язаний з темою екскурсії. Такий перехід може початися до пересування групи до наступної зупинки або може закінчитися вже на зупинці біля об'єкта. Логічний перехід диктується не стільки особливостями екскурсійного об'єкта, скільки змістом самої екскурсії, тієї підтеми, після якої робиться цей перехід.
Тривалість логічного переходу зазвичай дорівнює по часу переїзду (переходу) групи від об'єкта до об'єкта, але вона може бути і більше і менше.
Прийом (здача) екскурсії .
При позитивній оцінці контрольного тексту і методичної розробки екскурсії, а також при наявності укомплектованого «портфеля екскурсовода» і карти-схеми маршруту призначається дата прийому (здачі) нової екскурсії. Здача екскурсії доручається керівнику творчої групи. У разі його відсутності через хворобу або з інших поважних причин екскурсію здає один з членів творчої групи. У прийомі (здачу) екскурсії беруть участь керівники екскурсійної установи, методичні працівники, члени творчої групи та методичної секції, де готувалася екскурсія, а також керівники інших секцій.
Прийом (здача) екскурсії носить діловий характер, проводиться у формі творчої дискусії, обміну думками, виявлення недоліків. Учасники прийому екскурсії повинні бути попередньо ознайомлені з її контрольним текстом і методичної розробкою, схемою маршруту, змістом «портфеля екскурсовода», списком використаної літератури і т. д.
Затвердження екскурсії .
При позитивному висновку про контрольний текст та методичної розробки, а також на підставі розрахунку вартості і визначення норми прибутку нової екскурсії керівником екскурсійної установи видається наказ про затвердження нової екскурсійної теми і списку екскурсоводів, допущених до її проведення.
До роботи допускаються екскурсоводи, що брали активну участь в розробці теми та прослухані на маршруті або в ході співбесіди. Висновок по співбесіді робить методист екскурсійно-методичного відділу.
Всі інші екскурсоводи, надалі самостійно, які підготували дану тему, проводять пробну екскурсію в звичайному порядку. Екскурсоводи (незалежно від стажу роботи) до проведення екскурсії на нову для них тему допускаються тільки за наявності у них індивідуального тексту після прослуховування та видання відповідного наказу.
Список використаної літератури:
1. Буяльский Б. А. Искусство выразительного чтения: Кни-
га для учителя. — М.: Прсвещение, 1986.
2. Волков Ю. Ф. Введение в гостиничный и туристический
бизнес. — Ростов н/Д: Феникс, 2003. — 352 с. — Сер.
“Учебники, учебные пособия”.
3. ГОСТ 28618. 1-95. Туристко-экскурсионное обслужива-
ние. Проектирование туристических услуг.
4. ГОСТ 28618. 3-95. Туристко-экскурсионное обслужива-
ние. Требования по обенспечению безопасности туристов
и экскурсантов.
5. Емельянов Б. В. Экскурсоведение: Учебник. — 3-е изд.,
перераб. и доп. — М.: Сов. спорт, 2002. — 216 с.
6. Емельянов Б. В. Профессиональное мастерство экскурсо-
вода: Учеб. пособие. — М.: ЦРИБ “Турист”, 1986.
7. Использование памятников истории и культуры в экскур-
сиях: Метод. рек. — М.: ЦРИБ “Турист”, 1976. — 48 с.
8. Контроль за качеством экскурсий: Методические реко-
мендации. — М.: ЦРИБ “Турист”, 1985. — 72 с.
9. Концептуальні засади організації екскурсійної діяльності
в Україні. Додаток до наказу Державного депертамету
туризму №32 від 15.01.02.
10. Методика подготовки и проведения экскурсии: Учеб. по-
собие. — М.: ЦРИБ “Турист”, 1980.
11. Организация туризма: Учеб. пособие / А. П. Дурович,
Н. И. Кабушкин, Т. М. Сергеева и др. / Под общ. ред.
Н. И. Кабушкина и др. — Минск.: Новое знание, 2003.
— 632 с.
12. Петрова А. Н. Сценическая речь: Учеб.-метод. пособие. —
М.: Искусство, 1981.
13. Про Концептуальні засади організації екскурсійної діяль-
ності в Україні: Наказ Держкомітету молодіжної політи-
ки, спорту і туризму в Україні №30 від 15.01.02.
14. Психология и этика делового общения: Учебник для ву-
зов / Под ред. В. Н. Лавриненко. — 4-е изд., перераб. и
доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 415 с.
15. Сичинава В. А. Экскурсионная работа: Пособие для учи-
телей. — М.: Просвещение, 1981.
16. Соколова М. В. История туризма: Учеб. пособие. — М.:
Мастерство, 2002. — 352 с.
17. Федорченко В. К., Дьорова Т. А. Історія туризму в Ук-
раїні: Навч. посіб. / Передм. В. А. Смолія. — К.: Вища
шк., 2002. — 195 с.
18. Федорченко В. К., Мініч І. М. Туристський словник-до-
відник: Навч. посіб. — К.: Дніпро, 2000. — 160 с.