Зміст
Вступ
Розділ I. Загальна характеристика професійноїсамовизначеності
1.1 Основні підходи до визначенняпоняття «професійне самовизначення».
1.2 Поняття та зміст професійного самовизначення. Етапипрофесійного самовизначення людини
Розділ 2. Вплив чинників на професійне самовизначення
2.1 Взаємозв’язок основних чинників професійногосамовизначення особистості
2.2 Місце мотивації у свідомомувиборі професії
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми дослідження. Процесстановлення нового в суспільному житті, так само як і розвиток особистості, непроходить рівномірно поступально. Досягнення якісно іншого рівня породжує новеколо проблем і протиріч.
Переборення негативних тенденцій, створення насучасному етапі реальних умов для того, щоб життя більшості членів суспільствамогло бути якомога змістовнішим, корисним і цікавим, пов’язане з переходом віддекларації демократичних прав до їх використання на практиці у соціальнійполітиці, управлінні економікою тощо.
Зміни у системі відносин власності, формуваннянового ставлення у сфері праці вимагає не тільки соціально-економічних іорганізаційно-управлінських заходів, але і постійної турботи про раціональневикористання трудових ресурсів, всебічну підтримку талантів робітників, яківолодіють творчим мисленням, здатних швидко і продуктивно перебудовуватись увідповідності до нових вимог суспільства, а також вимагає постійної допомогимолодим людям у виборі свого життєвого призначення, в життєвому самовизначенні.
Будучи основною ланкою життєвогосамовизначення, професійне самовизначення тісно пов’язане з визначенняммолодими людьми свого місця у сфері трудової діяльності, питаннями вибору родудіяльності, професії, спеціальності.
Багаторічний хід розвитку людини як суб’єктапраці досить неоднорідний. Він розпадається на якісно своєрідні вікові етапи(цикли, концентри, фази), яким властиві своєрідні зміни особистості. Щедонедавна питання про можливості зміни особистості було вивчене не достатньо.Теза про внутрішню єдність і стабільність особистості тривалий час була однієюз основних постулатів теорії особистості. Вважалось, що поряд зі спадковозаданими тенденціями досвід перших років життя закріплюється у вигляді жорсткихособистісних властивостей, які в подальшому практично не піддаються змінам.
У професійній діяльності зміни особистостівідбуваються особливо інтенсивно, оскільки вона концентрує на собі основнуактивність суб’єкта. Професійне самовизначення — це не тільки вибір конкретноїпрофесії, а й часто вибір всього життя. Є.О. Климов вважає, що професійнесамовизначення повинно розглядатися не «в егоїстичному смислі, а вприлаштуванні до суспільства, до цивілізації, до культури» [14, с.14].Таким чином, часто людина обирає не тільки якусь професію, а щось значнобільше, тобто те, що дає ця професія для більш повного відчуття її власногожиття. Основним механізмом професійного самовизначення виступає формуванняособистості як утворення особливого типу системних відносин усередині цілісноїособистісної організації. Незважаючи на те, що виявлення типологічних шляхіврозвитку є можливим, однак спостерігається значна індивідуальна своєрідність.
Таким чином, практична значимість вказанихпроблем і об’єктивна необхідність вивчення професійного самовизначення зумовилиактуальність теми дослідження даної роботи, мету, завдання, предмет та об’єктдослідження.
Об’єктом дослідження даної роботи є професійнесамовизначення.
Предметом дослідження роботи є особливостіпрофесійного самовизначення особистості, як соціального процесу.
Мета дослідження полягає в теоретичномуобґрунтуванні та дослідженні особливостей професійного самовизначення.
Мета роботи передбачає розв’язання наступнихзавдань:
• Дати визначення і здійснититеоретичний аналіз професійного самовизначення;
• Визначити проблеми привабливостіпрофесійного середовища;
• Проаналізувати фактори, що впливаютьна вибір професії
Дана робота написана у парадигмі структурногофункціоналізму або структурно-функціонального аналізу. При даному підходіоб'єкт дослідження (професійне самовизначення) складається з одиниць чиелементів, які входять до його складу і утворюють певну структуру. Даний об’єктможна розглядати як сукупність досліджуваних елементів: особистість, якавизначається з професією, особи, які оточують дану людину, суспільство, в межахякого відбувається професійне самовизначення. До цієї структури можна такождодати об’єктивні і суб’єктивні чинники професійного самовизначення.Функціональний підхід з'ясовує зв'язки між елементами і цілим, а також способиїх функціонування.
Жодна соціальна система (в даному випадкусуспільство, в межах якого відбувається професійне самовизначення, індивід,який займається пошуком професійного самоствердження) не може вижити, якщо нерозв'язані основні проблеми, які звучать так:
а) пристосування до оточуючого середовища(адаптація)
б) формування цілей і мобілізації ресурсів дляїх досягнення (ціле покладання)
в) підтримування внутрішньої єдності іупорядкованості, припинення можливих відхилень (інтеграція)
г) забезпечення внутрішньої стабільності,рівноваги, самототожності системи (латентність).
Отже, враховуючи даний підхід до вирішенняпроблеми професійного самовизначення написана дана робота.
Розділ I. Загальна характеристикапрофесійної самовизначеності1.1 Основні підходи до визначенняпоняття «професійне самовизначення»
Найважливішим критерієм усвідомлення іпродуктивності професійного становлення людини є її здатність знаходитиособливий сенс в професійній праці, самостійно проектувати, творити своєпрофесійне життя, відповідально ухвалювати рішення про вибір професії,спеціальності і місце роботи. Ці проблеми встають перед особистістю на протязівсього її життя. Постійне уточнення свого місця в світі професій, осмисленнясвоєї соціально — професійної ролі, відношення до професійної праці, колективуі самого себе стають важливими компонентами життя людини.
Перед людиною постійно виникають проблеми, щовимагають від неї визначення свого відношення до професій, іноді аналізу ірефлексії власних професійних досягнень, ухвалення рішень про вибір професіїабо її заміну.
Весь цей комплекс проблем в професіознавствіпояснюють поняттям професійне самовизначення.
Існує ряд дослідників, які тією чи іншою міроюрозглядали проблему професійного самовизначення, тому необхідно висвітлити їхставлення до цього питання.
А. Маслоу запропонував концепцію професійногорозвитку і виділив як центральне поняття самоактуалізацію як прагнення людиниудосконалюватися, виражати, проявляти себе в справі, що є для неї значущою. Уйого концепції близькими до поняття «самовизначення» є такі поняттяяк «самоактуалізація», «самореалізація» і «самоздійснення».[43, с.34-36]
П.Г. Щедровицький розглядає самовизначення якздатність людини будувати самого себе, свою індивідуальну історію, як умінняпереосмислювати власну сутність. [1, с.14]
Детально аналізуючи точку зору Е.А. Клімова мибачимо, що він розуміє самовизначення як важливий прояв психічного розвитку, якактивний пошук можливостей розвитку, формування себе як повноцінного учасникаспівтовариства виробників чогось корисного, співтовариства професіоналів.Цінною є думка Клімова, про те, що усвідомлюваний процес ухвалення остаточногорішення про вибір професійного навчального закладу, певного виду роботи можездаватися на перший погляд одноразовим або навіть швидкоплинним. У людини впопередні роки розвитку склалося певне відношення до різних галузей праці,уявлення про багато професій і самооцінка своїх можливостей, орієнтація всоціально — економічної ситуації, уявлення про «запасні варіанти»вибору професії і багато чого іншого, що характеризує стан готовності дочергового професійного самовизначення. Узагальнюючи міркування Клімова по даномупитанню, можна констатувати, що професійне самовизначення не зводиться доодномоментного акту вибору професії і не закінчується завершенням професійноїпідготовки по обраній спеціальності, воно продовжується впродовж всьогопрофесійного життя. [33, c.87-91]
Професійне і особисте самовизначення сталопредметом дослідження М.С. Пряжнікова. М.С. Пряжніков розрізнює поняттяособистісного i життєвого самовизначення i пропонує класифікацію типiвсамовизначення особистостi, залежно від реалізованого в кожному з них ступенясвободи: професійне, життєве, особистісне. За М.С. Пряжніковим, життєвесамовизначення це «вибір певного стилю життя i реалізація його у багатьохсоціальних ролях.». Особистісне самовизначення характеризується ним якнайвищий рівень життєвого самовизначення, що мінімально обмежений зовнішнімифакторами. [23, c.6-8]
Також проблема професійного самовизначеннядосліджувалася Л.І. Божовичом, [3, c.352] М.Р. Гінзбургом [29, c. 19-27], Є.І.Головахою [30, c.142], А.В. Мудриком [38, c.64], які вивчали її у зв'язку зжиттєвими перспективами особистості і плануванням майбутнього. Д.І. Фельдштейн[46, c.94-124] розглядав професійне самовизначення під призмою соціальногосамовизначення.
Підготовка особистості до свідомогопрофесійного самовизначення здійснюється шляхом формування в неї особистісноїпрофорієнтаційної позиції, що визначається відповідною спрямованістю iрозвитком когнітивної, потребно-мотиваційної та емоційно-вольової сфериособистості. Згідно І.С. Кону, проблема професійного самовизначенняособистості, представлена у трьох головних аспектах:
1. Як проблема самореалізації особистості;
2. Як проблема вибору i прийняття рішень;
3. Як проблема адаптації.
Поняття самовизначення, як правило, описовогохарактеру i стосується окремих вузьких аспектів. I.C. Kон зазначає, що сутьсамовизначення молодої людини полягає у «чіткому орієнтуванні і визначеннісвого місця у світі дорослих», а також «у виборі соціально iособистісно значущих цілей, досягнення яких забезпечується самореалізацією суб’єкта».Поняття «самовизначення» I. C. Koн пов’язує з процесами «пошуківсебе», «відкриття я», соціального і морального дозрівання, якімають світоглядний сенс і “виразно соціальний зміст”. [35, c. 192]
За твердженням Д.І. Фельдштейна процессамовизначення знаходиться у безпосередньому зв’язку із соціалізацією особи.«Особистісне самовизначення — це феномен суспільного індивіда, пов'язанийз формуванням розгорнутої соціальної позиції людини відносно iншиx, iз ступенембачення себе в інших людях, iз готовністю особистості до відповідальних дій усвіті.». Д.І. Фельдштейн акцентує увагу на соціальному аспектісамовизначення у юнацькому віці, оскільки основою цього процесу є«формування певної соціальної позиції особистістю, яка поставлена в умовивибору життєвого шляху». [46, c.94-124]
Проблема самовизначення особистості детальнорозроблена В.Ф. Сафіним, досліджує форми самовизначення i його типи:конвенціонально-рольове, професійне, сімейне i соціальне. На думку В.Ф. Сафіна,кожна з цих форм пов'язана з певною сферою життя людини, а вci разом вонистворюють життєве самовизначення особистості, певним чином вступаючи у зв'язкиміж собою.3 точки зору В.Ф. Сафіна самовизначення включає два аспекти.
1. Визначення себе стосовно цілей i цінностей,враховуючи вимоги групи, колективу, суспільства, а також свої можливості,здатності, умови середовища;
2. Свідома діяльність особистості спрямованана реалізацію обраних цінностей i самоактуалізацію. [42, c.4-6]
На думку М.Р. Гінзбурга, необхідністьсамовизначення, як особистісного, так і професійного, певною міроюдетермінована вимогами суспільства, але доводить, що самовизначення такождетермінується внутрішньою логікою психічного розвитку особистості і пов'язаноз потребою у самореалізації, яка загострюється у юнацтві. Саме тому воно включенов систему уявлень особистості щодо перспективи у часі і тісно пов'язано з їїжиттєвими планами. Очевидність зв'язку самовизначення з потребою особистості усамореалізації пов’язана із певною психологічною основою особистісногосамовизначення на даному етапі розвитку особистості в усвідомленні та активнійреалізації в житті спрямованій у майбутнє. [29, c. 19-27]
К. Роджерс у своїх дослідженнях акцентує увагуна такому підході до особистості, в якому особистість є контролюючим центромдля прийняття рішень. В основі цього підходу, за його баченням, знаходитьсялюдина, її призначення жити і діяти: сутність природи кожної людини єреалістичною і конструктивною та заслуговує довіри. Пробудження сутності силирозвитку особистості, формування особистісної, індивідуальної суб’єктивностівідбувається лише на основі вільного вибору. Згідно цього підходу, вирішальнуроль у розвитку людини відіграють її уявлення про себе та самооцінка. [41,c.125-131]
Отже, узагальнюючи проведений аналізпрофесійного становлення особистості, можна виділити основні моменти цьогопроцесу:
1. Професійне самовизначення — цевибіркове відношення індивіда до світу професій в цілому і до конкретно обраноїпрофесії.
2. Ядром професійного самовизначення єусвідомлений вибір професії з урахуванням своїх особливостей і можливостей,вимог професійної діяльності і соціально-економічних умов.
3. Професійне самовизначення здійснюєтьсяна протязі всього професійного життя: людина постійно рефлексує, переосмислюєсвоє професійне буття і самостверджується в своїй професії.
4. Актуалізація професійногосамовизначення особистості ініціюється різного роду подіями, такими якзакінчення загальноосвітньої школи, професійного навчального закладу, змінамісця проживання та іншими чинниками.
5. Професійне самовизначення є важливоюхарактеристикою соціально-психологічної зрілості особистості, її потреби всамореалізації і самоактуалізації.
Таким чином, в даному підрозділі ми вивчилипідходи до визначення поняття «професійного самовизначення». Булоузагальнено проведений аналіз професійного становлення особистості і виділеноосновні моменти цього процесу.1.2 Поняття та зміст професійногосамовизначення. Етапи професійного самовизначення людини
Суттєвим моментом розробки поняття професійногосамовизначення особистості є розгляд його структурних властивостей: час початкуі завершення такого самовизначення, роль і місце в системі основних подійлюдського життя, його тривалість і послідовність, настільки тісно і як самевоно пов’язане із суттєвими подіями в житті. Необхідно також встановититиповість основних труднощів і суперечностей трудового самовизначення, їхзалежність від здібностей особистості, її професійної і групової приналежності.
Актуальність проблеми професійногосамовизначення полягає, насамперед, в тому, що випадковий вибір професіїпризводить до небажаних наслідків:
низької продуктивності праці;
помилок і браку в роботі;
незадоволення і пригніченого стану людини(психічні розлади);
економічних втрат на переучування та перекваліфікацію.
Натомість правильний і своєчасний вибірпрофесії у шкільному віці:
в 2-2,5 рази зменшує плинність кадрів;
на 10-15% підвищує продуктивність праці;
в 1,5-2 рази знижує вартість підготовкикадрів.
Вибір професії — одне з найважливішихстратегічних рішень у житті людини і складна комплексна проблема. Це складнийакт самовизначення — свідомого вибору суб’єктом життєвої позиції, яка стаєвирішальним чинником у виборі способів розв’язання тих чи інших життєвихпроблем. За методами вирішення та за змістом робота по професійномусамовизначенню молоді — це соціально-економічна, медико-фізіологічна тапсихолого-педагогічна проблема, а за сферою впливу — соціальна, результати якоївідображаються і на економічному рівні. Процес самовизначення завершується досягненнямстабільного становища у тій чи іншій сфері соціального життя й формуваннямвідповідних переконань, принципів, ціннісних орієнтацій та мотивації.
Під професійним самовизначенням розуміютьсамопізнання та об’єктивну оцінку особою власних індивідуальних особливостей,зіставлення своїх професійно-важливих якостей і можливостей з вимогами,необхідними для оволодіння конкретною професією. Це процес прийняттяособистістю рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності (вибір професії,професійного навчального закладу, місця працевлаштування). Педагогічнекерівництво професійним самовизначенням передбачає організацію й здійсненнякеруючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповіднимарсеналом педагогічних засобів із метою підготовки учня до свідомого тасамостійного вибору професії. Педагогічне керівництво процесом професійногосамовизначення не слід розглядати як заперечення принципу свободи виборупрофесії, оскільки:
професійне самовизначення ніяк не обмежуєсвободу дій особистості;
вільний вибір професії не має нічого спільногоіз самовпливом та стихійністю;
вільний вибір професії повиненпідпорядковуватись свідомій необхідності узгоджувати прагнення та наміриособистості з потребами суспільства;
вибір професії передбачає співвіднесення власнихякостей і можливостей з вимогами, які висуває кожна професія до людини.
Професійне самовизначення полягає вусвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності іпередбачає:
1) самооцінку людиною власнихіндивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей зпсихологічними вимогами професії до спеціаліста;
2) усвідомлення своєї ролі в системісоціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності тареалізацію своїх здібностей;
3) саморегуляцію поведінки, спрямованої надосягнення поставленої мети.
Професійне самовизначення — це багатомірнийпроцес, який можна розглядати з різних точок зору:
як серію задач, які суспільство ставить передособистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певнийперіод часу;
як процес поетапного прийняття рішень, задопомогою яких індивід формує баланс між своїми побажаннями та нахилами, зодного боку, і потребами суспільства — з іншого;
як процес формування індивідуального стилюжиття, частиною якого є професійна діяльність.
Структурним компонентом професійногосамовизначення є наявність професійного плану — обґрунтоване уявлення провибрану сферу трудової діяльності, про способи оволодіння майбутньою професієюі перспективи професійного росту. Професійний план — це складова життєвогоплану — уявлення людини про бажаний спосіб життя, тобто про соціальний,професійний, сімейний статус, а також про шляхи і способи його досягнення.
Основні компоненти професійного плану:
уявлення про роль праці в житті людини(ціннісно-мотиваційний аспект вибору професії);
далека перспективна професійна мета (мрія),узгоджена з іншими життєвими цілями (сім’я, рівень матеріального добробуту таін.);
ближні професійні цілі (як етапи і шляхидосягнення далекої мети);
резервні варіанти та їх ієрархія;
знання професій і відповідних професійнихнавчальних закладів;
знання своїх можливостей для досягненняпоставленої мети (реальна самооцінка внутрішніх і зовнішніх факторів виборупрофесії);
знання шляхів підготовки до досягненняпоставленої мети і шляхів роботи над собою;
реальна підготовка до досягнення мети іреалізація окремих компонентів професійного плану в ході пробних пошукових дій;
при потребі — інший варіант професійногоплану, новий професійний вибір у випадку невідповідності можливостей і вибранихперспектив.
Професійне самовизначення слід розглядати якелемент більш широких систем:
1) соціального самовизначення, яка передбачаєпошук молодою людиною свого місця в житті, в соціальній структурі суспільства;
2) життєвого самовизначення — специфічноїформи суб’єктно-об’єктної взаємодії, в якій особистість виступає справжнімсуб’єктом життєвого процесу, тобто свідомо включається в хід подій,опосередковуючи його творчим ставленням до життя і беручи на себе відповідальністьза свої вчинки та дії як їх автор.
Завдання професійного самовизначення:
1) сформувати установку на власну активністьта самопізнання як основу професійного самовизначення;
2) ознайомити зі світом професій, потребамиринку праці, правилами вибору професії;
3) забезпечити самопізнання та сформувати“образ-Я” як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;
4) сформувати вміння зіставляти “образ-Я” звимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створювати на ційоснові професійний план і перевіряти його;
5) сформувати вміння аналізу різних видівпрофесійної діяльності, враховуючи їх спорідненість за психологічними ознакамита схожістю вимог до людини;
6) створювати умови для перевірки можливостейсамореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організаціїпрофесійних проб;
7) забезпечити розвиток професійно важливихякостей;
8) сформувати мотивацію та психологічнуготовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність;
9) виховувати загальнолюдські тазагальнопрофесійні якості, розумні потреби.
Етапи професійного самовизначення особистості:
Існують різні підходи до виділення етапівпрофесійного самовизначення особистості. З точки зору психології розвитку(вікових особливостей учнів) професійне самовизначення можна поділити на 4етапи:
1) дитяча гра — виконання певних професійнихролей і окремих елементів пов’язаної з цими ролями поведінки в процесі гри;
2) підліткова фантазія — уявлення себе в мріяхпредставником тієї чи іншої професії;
3) попередній вибір професії — сортуваннярізних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей,системи цінностей особистості;
4) прийняття остаточного рішення — вибір рівнякваліфікації, об’єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.
З точки зору педагогіки професійнесамовизначення включає наступні етапи:
емоційно-образний — характерний для дітейстаршого дошкільного віку;
пропедевтичний — характерний для учнівмолодшого шкільного віку (1-4 класи);
пошуково-зондуючий — характерний для молодшихпідлітків (4-7 класи);
період розвитку професійної свідомості (8-10класи);
період уточнення соціально-професійногостатусу (10-11 класи);
період входження в професійну діяльність (учніта студенти професійних навчальних закладів);
саморозвиток фахівця безпосередньо упрофесійному середовищі.
Показники сформованого професійногосамовизначення:
інформованість учня про структуру народногогосподарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії,навчальні заклади, в яких можна отримати професію;
сформованість професійних інтересів і намірів;
сформованість мотиваційної сфери при виборіпрофесії;
наявність спеціальних здібностей;
наявність практичного досвіду у вибраній сферідіяльності;
узгодженість інтересів, здібностей і нахилівіз вимогами професії;
відповідний стан здоров’я, відсутністьпротипоказань.
Основні суперечності процесу професійногосамовизначення:
між прагненням молодої людини до самостійностіта потребою у кваліфікованій допомозі дорослих (учителів);
між соціальною орієнтацією молоді переважно напрестижні професії та потребою держави у спеціалістах;
між бажанням продовжувати освіту післязакінчення школи та зниженням інтересу до навчання в більшої частини сучасноїмолоді;
між професійними намірами школярів іможливостями їх реалізації;
між професійними намірами та здібностями;
між прагненням молоді до самостійності тавідсутністю вміння обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії;
між усвідомленням рівня свого загальногорозвитку та можливістю менш кваліфікованої праці;
між бажанням спробувати свої сили тавідсутністю такої можливості у школі;
між станом здоров’я та медико-фізіологічнимивимогами професії;
між сучасними вимогами до спеціаліста ідіючими формами та методами професійної підготовки;
між професійними намірами молоді з високимрівнем освіти і значною часткою малокваліфікованої ручної праці.
Складовою частиною професійного самовизначенняє професійні наміри людини, які характеризуються множиною своїх проявів,починаючи з невизначених намірів освоїти ту чи іншу галузь діяльності доскладної системи реальних дій по пошуку конкретного місця роботи чи навчання.Такі прояви, відображаючи конкретні потреби та інтереси особистості, носятьсвідомий, цілеспрямований характер.
Особисті плани молодої людини на етапізакінчення школи мають різноманітний характер і у значній мірі різний зміст:найбільш типовим для життєвих планів учнів 9-х класів було бажання вчитися в10-му класі, а для випускників — поступити у вищий навчальний заклад. Але, недивлячись на всю різноманітність особистих планів учнів, сама ситуація: “до іпісля виходу зі школи" містить типові ознаки. В цей період відбуваєтьсяінтенсифікація пошуків і вибір кінцевого рішення відносно найближчогомайбутнього; розвідка можливостей і проектування дій для досягнення поставленихцілей; активізація процесу оцінки реальних шансів і практичної доступностіцілей, обговорення і визначення резервних життєвих планів, необхідних навипадок невдачі.
Факт вибору одного із видів трудовоїдіяльності називають інколи “професійною орієнтацією" чи іншими, близькимиза змістом, термінами: “професійні прагнення”, “професійні наміри”, “професійнісхильності”, ”професійні переваги”. Не зважаючи на деякі відтінки і відмінностіцих термінів, вони означають одне і те ж — внутрішню готовність особистостізробити вибір того чи іншого виду трудової діяльності, бажання оволодіти ним.
Особистість, яка стоїть в процесі професійногосамовизначення перед вибором, з однієї сторони, враховує сукупність об’єктивнихсуттєвих умов, які визначають можливості її вибору, а з іншої сторони, виходитьіз власних ціннісних орієнтацій.
Частина молодих людей, закінчивши школу,реалізує на практиці свої особисті плани, інша частина — не досягає своїхцілей, і їх плани залишаються нереалізованими. Відповідно, на післяшкільному етапіпрофесійного самовизначення для тих, хто досягнув мети, пошук можна вважатитаким, який відносно закінчився, а для тих, хто їх не досягнув, він будепродовжуватись. І ця частина випускників стикається з необхідністю коректуванняжиттєвих планів.
Це характеризує пошуковий період як серйознийетап професійного самовизначення, який потрібно розглядати як об’єктивнуреальність і сприймати упущення цього періоду як неминучі.
Зміни місць роботи в цей період залежатьбагато в чому від нестійкої психології тих, хто працевлаштовується, відвідсутності нового динамічного стереотипу їх поведінки. Однак не слід змішуватипсихологічну готовність людини до змін в її житті, до труднощів на шляхахреалізації життєвих планів з психологічною готовністю особистості до праці.Остання — досить складне багаторівневе утворення, яке включає операційну іособистісну підструктури. Різним стадіям процесу професійного самовизначенняособистості відповідають різні рівні її сформованості.
Початковий рівень сформованості психологічноїготовності до праці — готовність до праці як такої, без професійної іспеціальної її диференціації, реалізується, чи проявляється, головним чином, настадії професійних намірів. В якості складової частини сюди входить готовністьдо професійного навчання. Ступінь практичної реалізації цієї готовності єкритерієм успішного переходу до другої стадії — професійного навчання. Крімтого, психологічна готовність до праці — це і фактор професійногосамовизначення, який впливає на психологічні особливості його динаміки.
Наступний рівень сформованості психологічноїготовності до праці є результатом професійного навчання і виражається вготовності індивіда до конкретної професійної діяльності, до входження втрудовий колектив, в систему професійних і виробничих взаємовідносин. Такийрівень готовності є передумовою успішної професійної адаптації і в значній мірівизначає динаміку професійного самовизначення на даній стадії. На етапіпідготовки формується трудовий спосіб життя, вирівнюються відносини із більшзбагаченими досвідом людьми, росте особиста відповідальність, приходитьчастково матеріальна самостійність.
Але слід зауважити: чим гіршими у порівнянні зтими, що передбачались, виявляються умови професійної підготовки на цьомуетапі, тим менше шансів на те, що вчорашній школяр без ускладнень перетворитьсяв діяльного, цілеспрямованого трудівника. Змістом професійного самовизначеннямолоді на цьому етапі, який співпадає по часу з відповідними стадіями їїпрофесійного самоутвердження, є формування її відношення до себе як суб’єктатрудової діяльності.
Одночасно з вирішенням цих питань і через їхрішення молода людина визначає свою моральну позицію відносно майбутньоїтрудової діяльності. Це проявляється у соціальній спрямованості вказанихвиборів: змісті основних життєвих цілей, конкретних мотивів, а також у вимогах,які ставить перед собою майбутній суб’єкт праці. Від правильного професійногосамовизначення залежить майбутнє особистості: її професійно-кваліфікаційнийріст, відношення до праці, задоволеність роботою, активна участь у суспільномужитті. Вибір професії являється визначальним моментом у трудовомусамовизначенні молодої людини. Професійне самовизначення передбачає позитивневідношення до обраного виду праці і певної професії в процесі оволодіння нею,формування і удосконалення необхідних для даної професії навичок і якостей.
Свобода у виборі професії — важливий показниксвободи взагалі, досягнутої суспільством, і виражає міру свободи широких маспрацівників від економічної необхідності. Але на практиці вибір професії завждипов’язаний з певними об’єктивними і суб’єктивними обмеженнями, які являютьсобою своєрідний прояв необхідності. Найбільш загальним і суттєвим обмеженнямсвободи у процесі професійного самовизначення молоді являється структурасуспільного поділу праці, обумовлена досягнутим рівнем і характером розвиткупродуктивних сил і виробничих відносин суспільства. Протиріччя умов і обставин,в яких здійснюється професійний вибір молодих людей, обумовлює труднощі першихкроків на шляху до стійкого самовизначення. Молоде покоління, яке вступає усамостійне трудове життя, прагне знайти, гідне місце для реалізації своїх сил,для самовираження, а суспільство (промисловість, сільське господарство, сфераобслуговування, система освіти і т.п.) може запропонувати певну кількість іякість вакансій, місць праці і навчання. Потреби народного господарства, наукиі культури не залежать від престижності професій, оцінки їх привабливості, втой час як особисті професійні плани молоді, як правило, орієнтовані на цікаві,привабливі професії, хоча потреба в таких працівниках тут відносно невелика.
Реально існуючі протиріччя між об’єктивнимипотребами суспільства в кадрах і професійними нахилами окремих індивідів,протиріччя між дійсністю і мрією є дієвими факторами, що визначають масовуповедінку людей в процесі професійного самовизначення. Усвідомлення іврахування цих факторів є однією із суттєвих передумов розумної побудовиособистістю свого життя. Слід також зауважити, що єдність особистих ісуспільних інтересів при виборі професії являється найважливішим факторомадекватного професійного самовизначення людини.
Вибір професії має також і суб’єктивніобмеження. Кожну людину відрізняє ціла сукупність фізичних і духовнихздібностей. Здібність до певного виду діяльності базується на цій сукупності,що робить людину, в принципі, придатною до виконання найрізноманітніших видівдіяльності.
У цьому плані розвиток якоїсь однієї здібностілюдини сприяє розвитку його побічних здібностей, а загальний розвиток людиниявляється запорукою успішності його спеціального розвитку. Це положеннявідображається у процесах диференціації і синтезі професій. Всебічний розвитоксвоїх здібностей — призначення, завдання і покликання кожної людини, яка бажаєпринести максимальну користь суспільству, своїй Батьківщині і яскраво прожитивласне життя.
В цілому процес професійного самовизначенняпередбачає: по-перше, активну, творчу участь особистості у всіх основних видахсоціальної діяльності, вибір у кожному з цих видів діяльності конкретнихзанять, які в найбільшій мірі відповідали б індивідуальним здібностям ісуспільним потребам; по-друге, формування внутрішньої потреби у добросовісномувиконанні кожного виду соціальної діяльності; по-третє, активну самореалізаціюособистості, яка прагне до максимального використання своїх здібностей іможливостей.
Професійне самовизначення особистості не можнарозуміти як дію, до якої людина готується все життя і, здійснивши яку, вонаможе вважати себе повністю реалізованою. Це — частина життєвого шляху людини,важлива ланка у безперервному ланцюгу актів її самореалізації. Тому проблемапрофесійного самовизначення, діалектика його цілей і засобів — одна із основнихпроблем свідомої побудови життя. Професійне самовизначення є, з одного боку,важливою складовою частиною цього процесу, умовою повноцінної самореалізаціїособистості, з другого — підсумком, який складає для індивіда і суспільствасамостійну цінність.
Отже, професійне самовизначення являє собоюбагатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення людиною власнихжиттєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації,а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності.
Розділ 2. Вплив чинників напрофесійне самовизначення2.1 Взаємозв’язок основних чинниківпрофесійного самовизначення особистості
Останніми роками на фоні економічної іполітичної стабілізації українського суспільства поступово заповнюється«прогалина» у області трудової мотивації, яка була властива для стануекономічного і господарського життя України початку — 90-х років. Пріоритетнемісце в трудовій мотивації в сучасній Україні займає прагнення до професійноговдосконалення і професійного зростання. Існує величезна потреба у високопрофесійних,соціально активних людях, що володіють ініціативою, організованістю і творчимпотенціалом.
Проблема становлення професіонала — це, впершу чергу, проблема особового і соціального розвитку майбутнього фахівця яксуб'єкта соціальної дії. Сучасний професіонал повинен бачити свою професію увсій сукупності її широких соціальних зв'язків, знати вимоги, якіпред'являються до неї і її представників, розуміти зміст і специфіку своєїпрофесійної діяльності, орієнтуватися в колі професійних задач і бути готовим вирішуватиїх в змінних соціальних умовах [31, c.6].
До вибору професії слід відноситися як дооднієї з найважливіших життєвих подій. Виділяють основні чинники, що впливаютьна вибір професії, які звичайно об'єднують в дві групи: суб'єктивні іоб'єктивні. До суб'єктивних відносять інтереси, здібності, особливостітемпераменту і характеру. До об'єктивних — рівень підготовки (успішності), станздоров'я і інформованість про світ професій, вплив навколишнього соціальногосередовища, засобів масової інформації, літератури і мистецтва, культури і таінших, які в умовах суспільних трансформацій якщо й не втрачають колишнювизначеність, то принаймні змінюють її під впливом ринкових і демократичнихінновацій. До об'єктивних чинників тісно примикають соціальні характеристики,наприклад такі, як освітній рівень батьків, соціальне оточення і ін. [32,С.57].
Вибір професії нерозривно пов’язаний ізіснуючою структурою суспільного розподілу праці. Різке зниження рівня життя,офіційне і приховане безробіття, поглиблення галузевих диспропорцій зайнятості,посилення міграційних процесів — ось характерний спектр ознак, що визначаютьстан справ на сучасному ринку праці. Згадані чинники суттєво впливають натрансформацію ціннісних орієнтацій та соціальну поведінку молодих людей, передякими стоїть питання визначитися професійно.
Е.А. Клімов виділяє два рівні професійногосамовизначення:
1) гностичний (перебудова свідомості ісамосвідомості);
2) практичний (реальні зміни соціальногостатусу людини) [32, с.120]
Самовизначення передбачає не лише«самореалізацію», але і розширення своїх початкових можливостей — «самотрансценденцію» (по Франклу): повноцінність людського життявизначається через його трансцендентність, тобто здатність виходити за рамкисамого себе, а головне — в умінні людини знаходити новий сенс в конкретнійсправі і у всьому своєму житті. Таким чином, саме сенс визначає сутьсамовизначення, самоздійснення і самотрансценденції. Поняття професійнестановлення особистості мається на увазі як процес прогресивної зміни особистостіпід впливом соціальних дій, професійної діяльності і власної активності,спрямованої на самовдосконалення. Професійне становлення є досить складний,тривалий, вельми рухомий, багатоплановий і часом суперечливий процес, в якомувиразно виділяються чотири стадії.
Перша стадія професійного становленняособистості пов'язана із зародженням і формуванням професійних намірів підвпливом загального розвитку особистості і первинного орієнтування в різнихсферах трудової діяльності, в світі праці і світі професій.
Друга стадія — це період професійного навчанняі виховання, тобто цілеспрямованої підготовки по вибраній професійнійдіяльності і оволодіння всією тонкістю професійної майстерності.
Третя стадія — активне входження в професійнесередовище, що відображає перехід учня до нового типу діяльності — допрофесійної праці в різних її формах в умовах реального виробництва, виконанняслужбових обов'язків.
Четверта стадія припускає повну або частковуреалізацію професійних спрямувань і можливостей особистості в самостійній праці[44, с.123]
Практично на всьому протязі процесупрофесійного становлення і розвитку перехід від однієї стадії до іншої частоможе супроводжуватися виникненням у людини тих або інших труднощів ісуперечностей, а нерідко і кризових ситуацій. Суттєвим при цьому є те, що змінаодних стадій процесу професійного становлення іншими не завжди жорсткоприв'язана до певного вікового етапу, біографічного періоду. Вона відображаєпсихологічний вік професійно-особистісного становлення, розвитку і зрілостілюдини. Схожі проблеми і кризи можуть виникати і часто реально виникають нетільки при переході від однієї стадії процесу професійного становлення доіншої, але і усередині окремих стадій цього процесу.
Дослідження показують, що точні вікові межіперіодів професійного самовизначення важко встановити, оскільки існують великііндивідуальні відмінності в термінах соціального дорослішання — однівизначаються з вибором професії ще до закінчення школи, до інших зрілістьпрофесійного вибору приходить лише до 30 років.
Окрім індивідуально-особистісних особливостей,які впливають на терміни професійного самовизначення, до чинників, щодетермінують такий вибір, відносять приналежність до тієї або іншої соціальноїгрупи, а також гендерні відмінності в професійному самовизначенні. На думкуодного з провідних фахівців у області психології праці Е.А. Клімова,професійний вибір визначається вісьмома основними чинниками. Це:
1. Позиція батьків, старших членів сім’ї. Дужечасто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неїсамостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні звибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір.Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щобдіти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони незмогли себе повністю виявити в свій час. Спостереження показують, що вбільшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на їхнюдопомогу при вступі в який-небудь навчальний заклад;
2. Позиція однолітків. Дружні відносинистаршокласників є досить міцними вплив їх на вибір професії не виключено.Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною у професійному самовизначенні.Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних донаслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєвупозицію. Споживачів а не творців (якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, врамках розумного, почуття групи, орієнтація на однолітків — позитивніособливості молоді. Вони потрібні для освоєння норм поводження в суспільстві,формування образу «Я» і самооцінки. Але оглядатися на інших слід щобпобачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а несліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, котроюта володіє;
3. Позиція шкільного педагогічного колективу(вчителі, класні керівники і т.д.). Кожен учитель, спостерігаючи за поводженнямучня під час навчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямкимислення і звісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагогздатен запобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, якототожнення шкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії. Віндопоможе чітко розрізняти ці поняття;
4. Особисті професійні і життєві плани. Підпланами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії,засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму йхарактеру людини. Якщо виникають ускладнення, розумно звернутися доспеціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план;
5. Здібності і їх прояви. Це індивідуальніпсихологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншійдіяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежитьшвидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуттяумінь і навичок. Але самі здібності не зводяться до знань й умінь. Розвитокздібностей має відбуватись протягом всього життя. Про своєрідність своїхздібностей треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях унайрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення про них формуєтьсятакож за допомогою спеціальних досліджень, тестувань, спрямованих наактивізацію самопізнання. Це запобігає наклеюванню ярлика про те, яка людина;
6. Домагання на суспільне визнання Плануючивласний трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань.Невідповідність внутрішніх образів людини життєвим реаліям неминуче призведе дорозчарування;
7. Інформованість про ту або іншу професійнудіяльність. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваються людиною,про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними, однобічними.Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною професії можепризвести до серйозних помилок і розчарувань.
8. Схильності. Схильності проявляються вулюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це — інтереси, підкріплені певними здібностями. [33, с.124-137].
Серед суб'єктивних чинників, що впливають навибір професії, особливо відзначають рівень інтелекту людини, її здібності іспрямованість інтересів. Ряд фахівців вважає, що для кожної професії існуютьсвої критичні параметри інтелекту, тому люди з нижчими розумовими показникамине можуть успішно справлятися з функціональним вмістом даної професії. Крімтого, розвинений інтелект дозволяє людині критично і реалістично співвідноситисебе з вимогами, що пред'являються професією, успішно навчатися, враховуючидосвід своєї професійної діяльності. Відомо, що вибір професії, професійнесамовизначення вимагає високої активності суб'єкта і залежать від ступенюрозвитку його контрольно-оціночної сфери.
Професіоналізація особистості за своєю суттю єсоціальний процес, що є невід'ємним компонентом загальної соціалізаціїособистості. Соціальний характер професіоналізації обумовлений соціальнимзмістом професійної діяльності, що виникла в ході суспільного розподілу праці іносила інституційний характер.
Професійна соціалізація — це процес, задопомогою якого людина залучається до певних професійних цінностей, включає їхв свій внутрішній світ, формує професійну свідомість і культуру, об'єктивно ісуб'єктивно готується для професійної діяльності [44, с.78]. Через свійсоціальний характер, професіоналізація особи здійснюється за допомогоюдіяльності певних суспільних структур і соціальних інститутів. Соціальнимиагентами професіоналізації є сім'я, загальні освітні установи, соціальніорганізації і трудові колективи, держава в цілому. Оскільки, на сучасномуетапі, проблема становлення професіонала — це, в першу чергу, проблемаособистого і соціального розвитку майбутнього фахівця як суб'єкта соціальноїдії. Розвиток особистості (її спрямованості, компетентності, гнучкості,самосвідомості) визначає вибір і підготовку до професії, і разом з тим сам цейвибір і розвиток тієї або іншої професійної діяльності визначає стратегіюрозвитку особистості. Чим раніше почнеться особистий і професійний розвиток,тим більшою мірою можна прогнозувати психологічне благополуччя, задоволеністьжиттям і особисте зростання кожної людини в сучасному світі.
2.2 Місце мотивації у свідомомувиборі професії
Мотивація свідомого вибору професії — цесистема мотивів, спрямованих на реалізацію потреби в оволодінні певним видомпрофесійної діяльності. Мотив — спонукальна причина дій і вчинків людини.Мотивація формується в людини в міру усвідомлення нею суспільної значимостіобраної діяльності і правильної оцінки своїх індивідуальних нахилів і здібностей.
Мотивація займає провідне місце в структуріповедінки особистості і є одним з основних понять, які використовуються дляпояснення рушійних сил, діяльності в цілому. Мотив, мотивація — спонукання доактивності і діяльності суб'єкта, пов'язана з прагненням задовольнити певніпотреби. У психології мотивація позначає сукупність зовнішніх і внутрішніхумов, які спонукають суб'єкта до активності. У соціології мотиваціярозглядається як усвідомлювана потреба суб'єкта в досягненні певних благ.
Виділяють внутрішню і зовнішню мотивацію. Якщодіяльність для особистості є значущою сама по собі, то говорять про внутрішнюмотивацію, якщо ж є значущими зовнішні атрибути професії (визнання суспільства,престижність і т. ін.) — переважає зовнішня мотивація. У наукових дослідженняхпрактичної діяльності використовується не лише методологія виявленняіндивідуальних мотивів, але і узагальнених, використовуючи які вивчаютьмотивацію професійної діяльності, соціальної групи.
Аналіз досліджень, присвячених проблемімотивації вибору професії, виявляє велику різноманітність мотивів, яківпливають на ефективність процесу професійного самовизначення. Разом зекономічними мотивами (гідна заробітна платня, наявність пільг) велике значеннямають психологічні мотиви: самоповага, визнання з боку оточуючих членівколективу, моральне задоволення від роботи. Ці види мотивів базуються навивченні потреб людини, що призводить до появи двох глобальних теоріймотивації: змістовної і процесуальної. Згідно першому підходу потреби людини іє основним мотивом поведінки, а, отже, і діяльності особи. До прихильниківтакого підходу можна віднести американських психологів Абрама Маслоу, ФредерікаГерцберга і Девіда Мак Клеланда. Основа другого підходу — процесуальні теорії.До ним відносяться теорія очікувань, або модель мотивації по В. Вруму, теоріясправедливості і модель Портера Лаулера. Серед вітчизняних учених найбільшихуспіхів в розробці теорії мотивації досягли Л.С. Виготський і його учні А.Н.Леонтьев і Б.Ф. Ломов.
Мотиви вибору професії можна звести до трьохосновних комплексів:
1) Інтерес.
Професійні інтереси школярів можна поділити надві основні групи:
безпосередні інтереси, які виникають на основіпривабливості змісту та процесів конкретної діяльності;
опосередковані інтереси, зумовлені деякимиорганізаційними, соціальними та іншими характеристиками професії.
Безпосередні професійні інтереси включають:
професійно-специфічний інтерес — інтерес допредметів, до процесів праці, що характеризують її основні функції, а також дорезультатів, виражених у створених продуктах, наданих послугах і т.п.
загальнопрофесійний інтерес виникає на основіпривабливості найбільш загальних властивостей професії, з якими школяр маєможливість ознайомитись у повсякденному житті.
романтичний інтерес базується на уявленні пронезвичайність даної професії.
ситуативний інтерес формується на основівипадкових, нетипових для даної професії ознак і пояснюється вузькістюпрофесійного кругозору учня.
Опосередковані професійні інтереси включають:
професійно-пізнавальний інтерес базується напрагненні до пізнання певних природних, технічних, гуманітарних та іншихпроцесів і явищ.
інтерес до самовиховання проявляється впрагненні до духовного збагачення і формування суб’єктивно цінних якостейособистості.
престижний інтерес — вибір професії зумовленийперспективами професійного росту, які ця професія забезпечує, престижністюпрофесії в суспільстві.
інтерес супутніх можливостей відображаєпрагнення молодої людини задовольнити з допомогою вибраної професії певнідуховні та життєво-побутові запити й потреби (прагнення до спілкування злюдьми, потреба в матеріальному забезпеченні тощо).
невизначений інтерес — в його основі лежатьневизначений емоційний потяг до певної професії.
2) Обов’язок
Мотивом суспільного обов’язку у виборі професіїє усвідомлення учнем реальної суспільної користі від своєї участі в даній сферідіяльності, переживання особистої відповідальності за успішну працю, готовністьдо подолання можливих моральних та фізичних труднощів.
Можна виділити 5 основних груп мотивів обов’язку:
відповідальність по відношенню до повсякденнихпрофесійних обов’язків і вимог;
прагнення до вдосконалення майстерності увибраній справі;
новаторство у праці та її організації;
загальноальтруїстичні прагнення;
загальногромадянські прагнення.
3) Самооцінка професійної придатності
Процес формування самооцінки професійноїпридатності протікає нерівномірно і це може виражатись у наступному протиріччі:або учневі не вдається співвіднести відомі йому властивості професії зі своїмиособистими якостями (дефіцит самопізнання), або він затрудняється визначитипрофесію, яка відповідає його даним (дефіцит професійної інформації). З вікомзміст самооцінки поступово збагачується, але ці зміни не являють собою процесу,який розвивається послідовно та інтенсивно.
Типи мотивації вибору професії:
І тип мотивації — опорний тип — інтерес допрофесії гармонійно поєднується з морально зрілою установкою на працю, зоб’єктивною оцінкою і практичною перевіркою особистих якостей, готовністю досамовиховання.
ІІ тип мотивації — учні неясно представляютьспецифіку обраної професії, обмеження її вибору, зумовлені вимогами до стануздоров’я, фізичних, розумових та інших якостей людини.
ІІІ тип мотивації характеризуєтьсянеузгодженістю між інтересом до професії та мотивами суспільного обов’язку.
ІV тип мотивації найменш ефективний: привиборі професії молоді люди керуються лише своїми бажаннями, без адекватногоусвідомлення як суб’єктивних, так і об’єктивних можливостей та умов їхреалізації.
Висновки
Отже, професійне самовизначення являє собоюбагатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення молодою людиною власнихжиттєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації,а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності.У своїй курсовій роботі були зроблені спроби розкрити суть проблемипрофесійного самовизначення. Воно залежить від багатьох чинників: впливу сім’ї,ровесників, соціального оточення, престижу тої чи іншої професії, відпрофорієнтаційної роботи в школі та багато іншого.
Результати, виявлені у процесі теоретичногодослідження дозволили зробити узагальнюючі висновки. Аналіз досліджень,проведених за останні роки (Л.І. Божович, І.С. Кон, С.П. Крягжде, Н.Г.Морозова, З.В. Огороднійчук, Т.І. Щукіна) показують, що в старшокласниківзустрічається уже тверда установка при виборі професії, хоча, звичайно, можутьбути і коливання. Це спостерігається в тому випадку, коли кілька професійподобаються одночасно, мається конфлікт між схильностями і здібностями, міжідеалом у виборі професії і реальних перспектив (учень бажає навчатися в вузі,а успішність низька). На вибір професії впливають і думки інших людей: інтерес,батьки радять інше, товариш — третє. Старших школярів завжди хвилює проблема вибору,і вони ведуть з цього приводу розмови з однолітками і з навколишніми дорослими.Основним завданням профорієнтаційної роботи є допомога сформувати устаршокласників ефективне рішення яке вплине на вибір професії та будевіддзеркалювати як індивідуальні так і суспільні потреби. Вибір професії — цене одномоментовий акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість якихзалежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта виборупрофесії.
Проблема вибору професійного і життєвого шляхувстає перед людиною в тому віці, коли вона до кінця не усвідомлює всіхвіддалених послідовних життєвих виборів, пов'язаних з роботою, створенням сім'їсоціальним просуванням, матеріальним добробутом і духовним розвитком. З ньогопочинається самостійний життєвий шлях людини. Перше, дуже важливе і самостійнерішення людині доводиться ухвалювати, спираючись не на життєвий досвід, якийприходить з роками, а швидше, на уявлення про своє майбутнє і про майбутнєсуспільства, в якому їй належить жити. Мислителі давнини, в своїх працях,застерігали молодь від помилок при виборі життєвого шляху. Проте, разом з тим,вони підкреслювали, що молодій людині властиві риси, завдяки яким вона здатнасамостійно вирішувати складні проблеми, які стосуються її майбутнього. Однак те,що було предметом роздумів окремих видатних мислителів, тепер стало областюнаукового знання, в якій працюють багато дослідників, озброєних сучаснимиметодами, що дозволяють вивчати проблему професійного самовизначення в рамкахнаукового аналізу.
Вибір професії, або професійне самовизначенняоснова самоствердження людини в суспільстві, одне з головних рішень в житті.Вибір професії визначає дуже багато що, а саме: ким бути, до якої соціальноїгрупі належати, де і з ким працювати, який стиль життя визначати.
Вибір професії — це процес що складається зряду етапів, кожному з яких відповідають свої визначення, соціальна ситуація,своє середовище і атмосфера, тривалість яких залежить від зовнішніх умов ііндивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії. Професійне самовизначеннярозглядається як процес, що охоплює весь період професійної діяльностіособистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудовоїдіяльності. Отже, можна сказати, що процес професійного самовизначення пронизуєвесь життєвий шлях людини. Проте піком цього процесу є акт ухвалення рішенняпро вибір професії.
Ситуація професійного самовизначення длямолодої людини є достатньо складною. Справа посилюється ще і тим чинником, щовеликі труднощі становить орієнтування в її внутрішньому світі, в особистихякостях, без чого свідоме самовизначення як свідомий процес неможливий, тому наданому етапі становлення професійних смаків край необхідним є компетентнепедагогічне керівництво процесом самовизначення.
Список використаної літератури
1. АндрущенкоВ.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. — К, 1996.
2. БабанськийЮ.К. Методи навчання в сучасній загальноосвітній школі. — М.: Просвіта, 1985
3. Божович Л.І.Психологічні особливості особистості старшокласника // Комсомол в школі. — М.,1972
4. Віковапсихологія / за ред. Г.С. Костюка,-Київ,”Радянська школа”, 1976. — 187c.
5. ГолобородькоЄ.П., Малихіна О.В. Основні психологічні теорії мотивації та їх значеннясьогодні // Наша школа. — 2002. — №3. — С.46-50.
6. Джура О.Д.Соціальні фактори професійного самовизначення особи // Мультиверсум.Філософський альманах. Випуск 31. — К.: Український центр духовної культури. — 2002
7. Джура О.Д.Культурне поле професійної самовизначеності особистості. — Мультиверсум.Філософський альманах. Випуск 36. — К.: Український центр духовної культури. — 2003.
8. Джура О.Д.Проблема особистого і професійного самовизначення в теорії профорієнтації(джерелознавча база дослідження) // Актуальні філософські та культурологічніпроблеми сучасності. Збірник наукових праць. Альманах. — К.: Віпол, 2003.
9. Джура О.Д.Умови та ефективність професійного самовизначення особистості // Новапарадигма. Альманах наукових праць. Випуск 34. — Запоріжжя, 2003.
10. Джура О.Д.Теоретико-методологічні проблеми дослідження процесу професійногосамовизначення особистості // Вища освіта України. Теоретичний інауково-методичний часопис. — К.: Інститут вищої освіти АПН України, № 4. — 2003.
11. Джура О.Д.Взаємозв’язок основних факторів професійного самовизначення особистості //Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 33. — К.: Український центрдуховної культури. — 2003
12. Дьяченко М.И.,Кандибович Л.А. Психологія вищої школи. — Мінськ: Вид-во БГУ, 1981
13. Захаров М.М.Професійна орієнтація школярів. — М.: Просвещение, 1988. Захарова А.В.Психологічне навчання старшокласників. — М., 1976
14. Климов Є.А.Шлях до професії. — Л., 1974.
15. Кон И.С.Психологія ранньої юності. М.: Освіта, 1989.
16. Костюк Г.С.Роль професійного самовизначення в формуванні особистості // Проф. орієнтаціяучнів/ Упор.З.С. Нечипорук. — Київ, 1971
17. Крягжде С.П.Психологія формування професійних інтересів. — Вільнюс, 1981
18. Новідослідження у психології та возрастній фізіології. — М., „Педагогіка",1990
19. Основи педагогікиі психології вищої школи/Під ред. А.В. Петровского. — М., 1986
20. ПавлютенковЕ.М. Профорієнтація учнів. — К., 1983
21. Педагогічна івікова психологія. — М., 1988
22. Психологіяпрофесійної підготовки. СПБ, 1993
23. Пряжніков М.Особиста професійна перспектива. /Психолог №16, 2004
24. Решетова З.А.Психологічні основи професійного навчання. — МГУ, 1985
25. Чистякова С.Н.Основи профорієнтації школярів. — М., 1983
26. Абрамова Г.С.Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. — М.: Академическийпроект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000
27. Альбуханова — Славская К.А. Деятельность и психология личности. — М.: Наука, 1980
28. Божович Л.И.Проблемы формирования личности: Избр. психол. труды. — М.: Воронеж, 1995
29. Гинзбург М.Р.Личностное самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии.- 1998. — №2
30. Головаха Е.И.Жизненные перспективы и профессиональное самоопределение молодежи. — К.:Наукова думка, 1988
31. Зеер Э.Ф.Психология профессий. — Екатеринбург, 1997.
32. Климов Е. АПсихология профессионального самоопределения. — М, 2004.
33. Климов Е.А.Человек и профессия. — Л., 1984
34. Кон И.С. Впоисках себя: личность и ее самосознание. — М.: Политиздат, 1985
35. Кон И.С.Психология старшекласника. — М., 1980
36. Кон И.С.Психология ранней юности. Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1989
37. Коротун О.А.Формирование личных жизненных планов — фактор активного профессиональногосамоопределения учащихся общеобразовательной школы: Дис. канд. пед. наук. — М.,1992
38. Мудрик А.В.Современный старшеклассник: проблемы самоопределения. — М.: Знание, 1977
39. Прощинская Е.М.Вибирайте профессию. Учебное пособие для старшей школы. — М., 1996.
40. Пряжников Н.С.Профориентация. — М., 2005
41. Роджерс К.Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. — М.: Изд. группа«Прогресс», «Универс», 1994
42. Сафин В.Ф.,Ников Г.П. Психологический аспект самоопределения // Психологический журнал,1984.
43. СкрипченкоО.В., Долинская Л. В." Общая психология”. — М., 1984
44. Социологиямолодежи / Под ред. Ю.Г. Волкова. — Ростов-н-Дону: Феникс, 2001
45. Столяренко Л.Д.Педагогическая психология. Ростов на Дону, 2000.
46. Фельдштейн Д.И.Психология взросления: структурно-содержательные характеристики процессаразвития личности: Избранные труды / Д.И. Фельдштейн. — 2-е изд. — М.:Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2004