ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.Система соціального захисту населення
1.1 Суть, необхідність та інструментарійсоціального захисту населення
1.2 Соціальна політика якзнаряддя реалізації системи соціального захисту
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГОЗАХИСТУ населення В УКРАЇНІ
2.1 Еволюція системи соціального захистуу вітчизняній економіці
2.2 Аналіз нормативно-правової бази здійснення соціального захисту
2.3 Особливості соціального захисту вУкраїні на сучасному етапі
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОЛІТИКИСОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ та світі
3.1 Основні проблеми соціальноїполітики України та шляхи їх подолання
3.2 Світові тенденції соціального захистунаселення та їх вплив на побудову моделі соціального забезпечення в Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК 1
ДОДАТОК 2
ДОДАТОК 3
Вступ
В умовах трансформаціїекономіки України – переходу від командно-адміністративної до ринковоїекономіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції йпідприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення.Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільстваза матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблемазабезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.
Прагнення України увійтив Європейську співдружність країн та у Європейський союз неможливе безстворення системи правових, економічних, організаційних та інших заходівдержавних і недержавних установ та організацій, що впливатимуть та сприятимутьпідтриманню соціальної стабільності в суспільстві, створенню умов для зростаннядобробуту населення, забезпечення належного рівня та якості життя населення.
Процес поглибленняінтеграції в світове економічне співтовариство передбачає багато істотних змінв системі управління державою, складовою якої є соціально-економічна система,на основі ідеї сполучення економічної ефективності як результату дієвостіринкових сил та соціального компромісу. Наявність дієвої, ефективної системисоціального захисту – це свідоцтво рівня розвитку держави, його відповідностівимогам часу. Чим вищий рівень життя членів суспільства, тим більш розвинутимможе вважатися суспільство.
Стратегічна мета Українидосягти рівня економічно розвиненої держави потребує серйозної роботи щодоудосконалення захисту прав і свобод людини, демократизації всіх складовихсуспільного життя, економічного зростання та забезпечення механізмів і умов длястворення матеріального та духовного добробуту населення. Найважливішимаспектом цієї проблеми, віддзеркаленням місця людини в системі державноїполітики є стан її соціального захисту та надання соціальних гарантій.
Однією з функцій державиє недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності,передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття,втрата працездатності), створення ефективної системи соціального захисту вУкраїні.
Об’єктом дослідження єсистема соціального захисту населення, суть, її структура, об’єкти, суб’єкти таінструменти реалізації.
Предметом є особливостісоціального захисту населення в Україні.
Метою роботи єдослідження сучасної структури системи соціального захисту населення і політикиУкраїни, аналіз її стану, характеристика сучасних процесів, що протікають всоціальній сфері.
Завдання даної курсовоїроботи є:
- визначення теоретичних аспектів здійснення системисоціального захисту;
- аналіз сучасної політики соціального захисту вУкраїні;
- оцінка ефективності політики соціального захисту тависування пропозиції щодо її покращення.
Серед методів обробки іаналізу економічної інформації основними були такі: історико-хронологічний тасистемний аналіз, порівняльний економічний аналіз тощо.
Розділ 1. Система соціального захисту населення
1.1 Суть,необхідність та інструментарій соціального захисту населення
КонституцієюУкраїни нашу державу проголошено суверенною і незалежною, демократичною,соціальною, правовою. [1] Проголошення України соціальною державою – великийкрок у розвитку української державності, однак це не означає, що держава дійсноє соціальною, а лише свідчить про наміри держави та спрямування її політики насоціальний захист населення.
Державу, щозабезпечує своїм громадянам і особам, що знаходяться на її території назаконних підставах, достойний рівень життя і вільний розвиток, називаютьсоціальною. Така держава створює систему соціального захисту, що охоплюєсистему соціального страхування, соціальні гарантії, соціальну допомогу,систему фінансування пенсій, допомог, компенсацій, медичних і інших соціальнихпослуг. Окремі функції держава в соціальній сфері делеговані окремим юридичнимособам: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування населення, Фонд соціальногорозвитку, Фонд зайнятості, фонди створені при підприємствах, тощо.
Універсальнимметодом фінансування соціального захисту визнається соціальне страхуванняробітників. Побудоване на принципах солідарності поколінь, паритетності іперерозподілі засобів від працездатних – непрацездатним, соціальне страхуванняє матеріальною основою реалізації права громадян на соціальний захист. Вононерозривно пов’язане з трудовою діяльністю людини в різних сферах народногогосподарства.
Справедливою єдумка, що людство, на будь-якому етапі свого розвитку не могло б нормальноіснувати не тільки без праці – головної умови людського життя, а й безврахування потреб непрацездатних в засобах існування. [2]
Вперше термін“соціальний захист ” чи “соціальна безпека ” появився в США у 1935 і поступоворозповсюдився на всі західні країни для позначення системи заходів, щозахищають будь-якого громадянина і будь-якого жителя країни від економічної ісоціальної деградації внаслідок безробіття, втрати чи різкого скороченняприбутку, хвороби, народження дитини, виробничої травми чи професійногозахворювання, інвалідності, старості, втрати годувальника та ін. [3]
Теоретичнеобґрунтування необхідності соціального забезпечення непрацездатних громадянрозробляється в багатьох країнах в кінці XIX- на початку XX століття. [4]
Термін “соціальнезабезпечення ”, що означає одну з форм соціального захисту громадян, офіційнозакріплений у міжнародному Пакті про економічні, соціальні та культурні права,ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року. [5] В ст. 9 цього документу йдеться проте, що “держави, які беруть участь у цьому Пакті, визначають право кожноїлюдини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. [6]
Цей термінзастосовується і в Концепції соціального забезпечення населення України,схваленою Верховною Радою України від 21 грудня 1993 р. [7] Проте, у Конституції України у ст.46вживається вже згадуваний термін –“соціальний захист ”. Із змісту цієї статтівипливає, що “соціальний захист ” – ширше поняття і включає в себе поняття“соціальне забезпечення ”.[8] На думку автора навчальних посібників “Правопенсійного забезпечення в Україні” та “Право соціального забезпечення вУкраїні” І.М. Сироти, ці терміни – слова-синоніми. [9]
ХО термін«соціальний захист» в Україні вживається лише кілька років. Вінзамінив термін «соціальне забезпечення», який зберігає право наіснування, проте характеризує дещо вужче поняття, ніж соціальний захист.
Соціальнийзахист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованихна захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовахчи іншій ситуації. Організаційно-правові заходи передбачають створенняінститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю,економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягненняподатків та інших платежів і трансфертів. Отже, з позицій економіки, соціальнийзахист — це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, якітимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: відбагатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.
Соціальнезабезпечення є складовою системи соціального захисту і викопує функціюнакопичення та розподілу коштів соціального захисту, призначених для соціальноїдопомоги, виплат по соціальному страхуванню та ін. Соціальне забезпеченнявключає пенсії та різні види допомоги (з тимчасової втрати працездатності, повагітності й пологах, по догляду за дитиною до 3 років, по догляду за хвороюдитиною, на поховання, допомогу непрацездатним особам, дохід яких менший відвстановленої межі малозабезпеченості, тощо). Соціальне забезпечення передбачає також поданнядопомоги в натуральному вигляді (обслуговування інвалідів, людей похилого вікуу спеціалізованих установах — будинках-інтернатах і вдома).
Будь-якесуспільство прагне створити якнайкращі умови для життєдіяльності людей ідосягти соціальної справедливості. Передумовами реалізації соціального захисту- рівність чи нерівність доходів.
Чинники існуваннянерівності: 1) диференціація зарплати залежно від здібностей, освіти,професійного досвіду; 2) нерівномірний розподіл власності на цінні папери інерухоме майно; 3) везіння, удача, ризик, особисті зв’язки.
Зменшення нерівності урозподілі доходів, або перерозподіл доходів, здійснює державна влада задопомогою податкової системи та трансфертів. Цьому сприяє системаоподаткування. Майже в усіх країнах існують програми соціального страхування ідержавної допомоги бідним, які передбачають страхування за віком, у разі непрацездатності,втрати роботи, програми додаткової допомоги: медичне страхування, допомогабагатодітним родинам, надання різних пільг. Політика перерозподілу доходіввиправдана у довгостроковій перспективі, оскільки дає можливість біднимодержати освіту та досягти певних успіхів.
Для виконання своїхфункцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формуєшляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом,через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, єДержавний бюджет.
Після затвердження,Державний бюджет набуває сили закону. Бюджети всіх рівнів складаються тавиконуються згідно з бюджетною класифікацією. Бюджетна класифікація — це єдинаміжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету заоднорідними ознаками; вона забезпечує можливість порівнювати бюджетні данірізних бюджетів, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дій держави понадходженню дохідних джерел і напрямах використання одержаних коштів.
Основним джереломформування коштів фондів загальнообов’язкового державного соціальногострахування визначені страхові внески страхувальників – роботодавців тазастрахованих осіб (крім Фонду соціального страхування від нещасних випадків навиробництві та професійних захворювань України, до якого внески сплачують лишероботодавці), асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій,застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушеннявстановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, атакож суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадянза такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, утому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку; благодійні внескипідприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповіднодо законодавства України.
Коштизагальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням,спрямовуються на фінансування:
1) допомоги по тимчасовійнепрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
2) допомоги по вагітностіта пологах;
3) допомоги принародженні дитини;
4) допомоги по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку;
5) допомоги на поховання(крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасноговипадку на виробництві);
6) забезпеченняоздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікуваннязастрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів,часткове утримання санаторіїв, профілакторіїв, надання соціальних послуг упозашкільній роботі з дітьми). [10]
1.2Соціальна політика як знаряддя реалізації системи соціального захисту
Соціальний захист створюєгарантії допомоги на випадок настання соціальних ризиків, яких може зазнатибудь-який громадянин упродовж життя: хвороба, інвалідність, травматизм,старість, втрата годувальника, безробіття, міграція та ін. Охоплює соціальнезабезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу (підтримку),сукупність дій, спрямованих на надання допомоги під час життєвих криз.Реалізується державою через соціальну політику.
Соціальна політика:
— діяльність держави щодостворення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метоюпідвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідківфункціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості тасоціально-політичної стабільності у країні;
— система правових,організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодженняцілей соціального характеру із цілями економічного зростання.
— це соціально-економічнізаходи держави, підприємств, місцевих органів влади, які спрямовані на захистнаселення від безробіття, інфляції, знецінення трудових заощаджень.[11]
/>
Рис.1.1- Об’єкти соціальної політики
Державне регулюваннясоціальних процесів — вплив органів державної влади за допомогою різноманітнихзасобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умовижиття та праці населення країни.
Соціальна політикадержави включає:
— регулювання соціальнихвідносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки всоціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
— вирішення проблемибезробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
— розподіл і перерозподілдоходів населення;
— формування стимулів довисокопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічноактивній частині населення;
— створення системисоціального захисту населення;
— забезпечення розвиткуелементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки,культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);
— захист навколишньогосередовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим,що соціальна політика виступає елементом: — життєздатності суспільства;стабілізації та розвитку суспільства; консолідації суспільства.[12]
Цілі соціальної політикиперехідного періоду:
— наповнення реформсоціальним змістом;
— розвиток демократії,забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства;
— активізація соціальноїролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства всоціальній сфері;
— забезпечення гідних ібезпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян;
— створення кожній людиніможливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно дорезультатів праці, компетентності, таланту;
— стимулювання мотиваціїдо трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;
— забезпеченнявідтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці;
— гармонізація відносинміж різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ населенняВУКРАЇНІ
2.1 Еволюція системи соціального захисту у вітчизняній економіці
Вісторичному минулому соціальний захист немічних, хворих і старих було покладенона найближчу родину. Ті, хто залишився безпомічним поза сім'єю, або ціла сім'я,яка опинилася у скрутному становищі, могли розраховувати на допомогу громади.Захист нужденних здійснювався у формі особистої та громадської доброчинностітоді, коли йшлося про виживання людини або сім'ї.[13]
Появахристиянства, як нової ідеології суспільства, мала величезний вплив наформування суспільної моралі, ставлення до убогих. Адже любов до ближнього єосновною засадою християнської моралі.[14]
Питаннямисоціального захисту з розвитком християнства займалися не тільки родина, атакож громадські організації — церкви, професійні заклади тощо.
Громадськаблагодійність була поширена ще за часів Київської Русі. Церква булаблагодійницькою організацією, за посередництвом якої подавалась допомоганужденним з боку глави держави — князя. Перші уроки та перші регламентації булитісно пов'язані з християнським світобаченням потреб і проблем окремої людини.Сирітство, жебрацтво, інвалідність — ось коло проблем, що відображені в першихзаконодавчих нормах. Уставом князя Володимира його піддані зобов'язані буливіддавати десяту частину свого доходу на утримання монастирів, церков,богаділень, лікарень і мандрівних нужденних. У Заповіті Володимира Мономаха(1053-1125), зокрема, ідеться: «всього ж паче убогих не забувайте,поскільки вам по силі своїй можливо годуйте». Виходячи з доброчинності зетично-релігійних міркувань, князі були схильні ставити її під опіку церкви ідоручати цю справу представникам церковних кіл. Особливою щедрістю вирізнялисяченці Києво-Печерського монастиря. Феодосій Печерський побудував поблизумонастиря спеціальний будинок, де утримувались убогі та каліки. У Церковномууставі 996 р. згадується про обов'язок духовенства турбуватися про бідних,причому на утримання церков, монастирів, богаділень і мандрівних нужденних буловизначено десятину. Цю добу щодо уваги суспільства до справ благодійності тапожертв слід поставити у тисячолітній історії на перше місце. Відмітною рисоюблагодійності цього періоду було «сліпе» роздавання милостині;жебраків ні про що не розпитували, бо це заборонялося вченням святих отців.Святий Іоанн Златоуст казав: «Ти не повинен пізнавати в бідних, що вони залюди, тому що приймаєш їх в ім'я Христа».[15]
Зрозвитком грошового обігу стало можливим накопичувати і обмінювати отриманумилостиню, тоді жебрацтво перетворилося на професійну справу. Водночас натеренах Росії й України утиски народу панівними класами породили великукількість мандрівних жебраків, які втікали від своїх хазяїв-поміщиків, тинялисяпросторами Російської імперії і жили з жебрацтва та розбоїв.
Такестановище почало загрожувати соціальній безпеці, тому в 1712р. Петро І видавуказ, що забороняв жебрацтво. Здорових працездатних жебраків били нагаями іповертали господарям або віддавали в робітні будинки, а старих і хворих — добогаділень. Немовлят, яких матері не могли прогодувати й кидали, віддавали навиховання до 10 років, а потім — у солдати. Опіку над богадільнями здійснювалиСвятий Синод і міські магістрати.
Безперечно,російський цар скористався досвідом Західної Європи. Зокрема, в Англії у 1601р. королева Єлизавета видала закон про бідних, згідно з яким обов'язокполегшувати долю бідних покладався на церковні парафії. У США допомога бідним уXVII-XVIII ст. наслідувала основні рисизазначеного закону про бідних. Зубожілі отримували невелику допомогу, а черезце мусили терпіти погане ставлення, за найменше порушення правил їх карали.Лише у XIX ст. дістали поширення робітні будинкий богадільні. Раніше бідні продавалися з аукціону біддерам (покупникам), якіотримували за догляд певні суми грошей.
З бурхливим розвитком промисловості у другій половині XIX ст. справа соціального захисту переходить поступово до рук держави, яка заходами соціального законодавства втручається у приватністосунки праці й вимагає соціальноїохорони робітників і службовців на випадок хвороби, інвалідности, на старістьтощо. Твориться окреме законодавство обов'язкового соціального страхування працівників.
Першізакони для охорони промислових робітниківбули застосовані на українських земляхпід Австрією у 1854р., проте тільки в гірничій промисловості, а її на землях України майже не було. У 1902р. подібну охорону передбачено для залізничників.
Окремізакони передбачали охоронні заходи при працевлаштуванні жінок і дітей. Для всіх цих справ були створенні так звані промислові інспекторати (1883р.). Перші закони для організації посередництва у влаштуванніна працю були ухвалені у 1907р. А у 1867р. була вперше створена «організація для представництва професійних інтересів робітників і службовців»(профспілки). Законом 1887р.введено обов'язкове страхуванняробітників від нещасних випадків при праці (внески сплачували працедавці). А з 1888р. — на випадковіхвороби. 1906р. — обов'язкова охорона службовців (пенсійне й інвалідне).Сільське населення та робітники села ніяким страхуванням не користувалися.
На українських землях під Румунією було чинне румунське. соціальне законодавство з 1912р. Найпоступовішим було соціальнезаконодавство в Чехо-Словаччині. На Закарпатті до 1924р. був чинний угорськийзакон 1907 про обов'язкове страхування робітників від хвороби, інвалідности йна старість. 1924р. введено уніфікаційний закон для всієї Чехо-Словаччини, якийпізніше кілька разів змінювано й доповнювано. 1929р. введено закон про пенсійнезабезпечення для службовців.
ВСРСР відкинено концепцію співдії застрахованих, а на її місце введено державнесоціальне забезпечення. Варто відзначити, що поняття «соціальний захист» невживалось на перенах СРСР, замість нього використовувалось поняття «соціальнезабезпечення».
Соціальнезабезпечення в СРСР – це система державної та громадської допомоги особам, яківтратили працездатність і не мають джерел для існування. Включає різні види забезпеченняпенсії та допомоги, безплатне утримання громаддя у будинках – інтернатах дляпристарілих та інвалідів, забезпечення інвалідів автотранспортом,протезуванням, санітарно – курортним лікуванням тощо. Право на матеріальнезабезпечення в старості, а також у разі хвороби й втрати працездатності гарантувалосяст. 120 Конституції СРСР. 2.2 Аналіз нормативно-правової бази здійснення соціального захисту
Декларацією продержавний суверенітет від 16 липня 1990 р. Україну проголошено соціальноюдержавою, в якій людину, її життя та здоров’я, честь і гідність,недоторканність і безпека визнано найвищими соціальними цінностями. Державастворена для людини, а не навпаки — такий зміст багатьох норм КонституціїУкраїни, які визначають загальнодержавну політику в соціальній сфері,забезпечують соціальну спрямованість економіки. Зокрема, ст. 1 КонституціїУкраїни проголошує: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна,правова держава”. Ст. 13 Конституції України встановлює: “… Державазабезпечує… соціальну спрямованість економіки”.
Важливою ознакою державиіз соціальною спрямованістю є не лише врахування, а й сприяння задоволеннюінтересів усіх соціальних груп і прошарків населення, зміцнення на цій основізлагоди та єдності народу.Захищаючи принципи соціальної справедливості,Конституція гарантує рівні умови для розвитку кожної особистості, можливостіреалізації нею своїх здібностей заради власної та суспільної користі. Державаіз соціальним спрямуванням прагне встановити співробітництва між різнимичастинами суспільства та покладає численні соціально-економічні обов’язки нетільки на себе, а й на підприємців, органи місцевого самоврядування.Створюються соціальні служби, які загалом формують систему соціального захистугромадян.
Так ст. 46Конституції України визначено: “Громадяни мають право на соціальний захист, щовключає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втратипрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,а також у старості та в інших випадках, передбачених законом”.
Це право забезпечуєтьсязагальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страховихвнесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних таінших державних, комунальних, приватних закладів для підтримки непрацездатних.
Реалізація та фінансуванняцих конституційних норм здійснюються шляхом формування певної соціальноїполітики держави й покладаються переважно на державне забезпечення. Водночасзапровадження економічних реформ, свобода підприємництва, вільний вибір видузайнятості, лібералізація цін, регулювання оплати праці через тарифні угодизумовили необхідність вироблення відповідного механізму реалізації державноїсоціальної політики, який би давав змогу ефективно охопити всіх її суб’єктів.
Концепціясоціального забезпечення населення України була схвалена постановою ВерховноїРади України ще у грудні 1993 р. В ній передбачалося, що на соціальнезабезпечення мають право громадяни, які працюють за наймом, члени їхніх сімей інепрацездатні особи. Громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, атакож підприємці, особи, що займаються творчою діяльністю, члени кооперативів,фермери мають право лише на ті соціальні гарантії, у фінансуванні яких вониберуть участь.
Зусилля всіхпопередніх урядів переважно були спрямовані на зупинення економічного спаду йнедопущення зниження рівня життя населення, але вони не принесли швидкогорезультату, хоча й спостерігалися незначні зрушення в загальноекономічнійситуації. Факторами дестабілізації залишалися спад виробництва, дефіцитбюджету, низький життєвий рівень переважної більшості населення, зростаннябезробіття (зокрема й прихованого), напружена демографічна ситуація.
Для створенняконкретних механізмів реалізації принципів соціальної орієнтації економіки,підвищення ефективності соціальної політики на основі раціональноговикористання наявних фінансових і матеріальних ресурсів (2004). ПрезидентУкраїни видав Указ “Про основні напрями соціальної політики на 2005-2010 роки”.Ці принципи стали складовою частиною ідеології розбудови держави, посиленнясоціальної спрямованості економіки й наближення національного законодавства доміжнародних стандартів, передбачених Європейською соціальною хартією.
Необхідноюпередумовою проведення ефективної соціальної політики була запланованаструктурна перебудова всього народногосподарського комплексу, а не тількиокремих його галузей і підприємств. Потрібно було також розв’язати проблемурозроблення економічних і правових заходів для посилення мотивації праці тастворення передумов для зупинення спаду реальних доходів населення,нормалізації співвідношень мінімальних обсягів заробітної плати, пенсій,стипендій та соціальних виплат, запровадження механізму індексації грошовихдоходів населення за умов зростання споживчих цін.
Президент Україниу своєму щорічному посланні до Верховної Ради в лютому 2004 р. “Україна: поступу XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2004-2010 рр.”знову підкреслив необхідність істотного посилення соціальної спрямованостіринкових реформ. Водночас наголошувалося, що така соціальна спрямованістьекономічної політики є не тактичним ходом, а головною метою реформуванняекономіки. Основні цілі соціальної політики в цьому посланні сформульовані так:
— забезпечити зап’ять років зростання реальних доходів населення в 1,3-1,4 раза;
— створити вУкраїні мільйон нових робочих місць;
— підвищитимінімальний рівень трудових пенсій до межі прожиткового мінімуму.
На основі цьогопослання урядом було розроблено програму “Реформи заради добробуту”, за основнумету якої ставилися сприяння економічному зростанню та формування потужноїсоціальної політики. Кабінет Міністрів України запропонував новий підхід дорозв’язання нагальних економічних проблем, який базується на розширенніекономічних свобод громадян і суб’єктів підприємницької діяльності таекономічній самостійності регіонів. Демократичні свободи й ініціатива громадян — такий шлях держави до сталого економічного розвитку й дійової соціальноїполітики.
Насампередставилося за мету реформування системи оплати праці й здійснення на цій основіполітики, яка гарантувала б зростання платоспроможного попиту населення тавартості робочої сили, утвердження сучасних мотиваційних механізміввисокопродуктивної праці, стимулювання розвитку й зміцнення позиційнаціонального ринку. Реалізуючи програму, Кабінет Міністрів України задорученням Президента України створив Концепцію подальшого реформування оплатипраці. Концепція, зокрема, визначала напрями та механізми підвищення заробітноїплати, відновлення основних її функцій. Цим документом передбачалися заходи,спрямовані на зростання заробітної плати, підвищення її купівельноїспроможності, стимулювання розвитку вітчизняного виробництва та мотивацію допраці. Визначено також заходи щодо посилення захисту прав працівників на своєчаснеотримання заробітної плати, вдосконалення державного та колективно-договірногорегулювання оплати праці.
До нових напрямівсоціально-гуманітарної політики належить її формування на основі соціальнихстандартів. Досі законодавчо визначено один з головних соціальних нормативів — прожитковий мінімум. Саме категорія прожиткового мінімуму потрібна длявизначення та гарантування права людини на достатній життєвий рівень, як цепередбачено Конституцією України. На основі цього нормативу має реформуватисячинна нормативно-правова база державних соціальних стандартів та соціальногозахисту населення України.
Оскільки поняття“соціальне” в широкому розумінні характеризує все те, що стосуєтьсяжиттєдіяльності людського суспільства, то, відповідно, всі проблеми, яківиникають у сфері суспільних відносин, можна вважати соціальними, як і політикудержави, спрямовану на зміну цих відносин.
Таким чином, уроки незалежності держава визначила такі основні сфери соціальної політики, якімають бути поліпшені:
— доходи та рівеньжиття населення;
— зайнятістьнаселення та стан ринку праці;
— організація йоплата праці;
— охорона праці;
— загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
— житловезабезпечення громадян тощо.
На сучасномуетапі можна виділити такі складові системи соціального захисту:
— системасоціального страхування, пов’язана з трудовою діяльністю (пенсії, допомога увипадку тимчасової непрацездатності й безробіття, одноразові грошові виплати)та соціальні пенсії;
— системадопомоги сім’ям з дітьми;
— адреснісоціальні допомоги малозабезпеченим верствам населення;
— житловісубсидії;
— компенсації тапільги громадянам, які потерпіли від техногенно-екологічних і природнихкатастроф.
Водночас не вартоперебільшувати роль держави у реалізації соціальної політики, вона неабсолютна. Необґрунтоване сподівання на її необмежені можливості здійсненнясоціального захисту неминуче гальмують потенціал людини та суспільства урегуляції ситуації. Належить усвідомлювати, що держава має бути надійнимпартнером суспільства, який у свою чергу, відповідає перед громадянами якпартнерами за результати своєї діяльності.
2.3 Особливостісоціального захисту в Україні на сучасному етапі
Урядом послідовновживаються заходи щодо пріоритетного наближення соціальних гарантій допрожиткового мінімуму саме тим категоріям населення, які мають найбільший ризикбідності.
Пенсія виплачуєтьсягромадянам похилого віку, інвалідам, особам, які втратили годувальника.Мінімальна пенсія за віком встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, ау жінок – 20 років страхового стажу, у розмірі прожиткового мінімуму, визначеногозаконом для осіб, які втратили працездатність (з 01.04.2007р.- 406 грн.)[див. Додаток 1].
Законом забезпечені рівніумови надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, повагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку та на поховання незалежно від виду діяльності,форми власності та господарювання. Допомога по тимчасовій непрацездатностівиплачується застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності з шостого дня непрацездатності.Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштівроботодавця, що сприяло посиленню контролю за виданням листківнепрацездатності. Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання іншихстрахових випадків (необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років,хворим членом сім’ї, догляду за дитиною віком до 3-х років або дитиною-інвалідомдо 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цієюдитиною, тощо) виплачується застрахованій особі з першого дня за рахунок коштівФонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Допомога потимчасовій непрацездатності надається застрахованим особам в залежності відрозміру заробітної плати (доходу) і страхового стажу.
Згідно ЗаконуУкраїну «Про внесення змін до Закону України „Про державну допомогусім'ям з дітьми“ органи праці та соціального захисту населення надаютьтакі види державної допомоги:- у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, незастрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціальногострахування;- одноразова при народженні дитини; - по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку;- на дітей одиноким матерям;- на дітей, якіперебувають під опікою чи піклуванням. Допомога по вагітності та пологах як мибачимо з табл. 2.1 виплачується за весь період відпустки по вагітності тапологах тривалістю сімдесят календарних днів до пологів і п'ятдесят шість (уразі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — сімдесят)календарних днів після пологів, тобто 126 календарних днів, а у разіускладнених пологів — 140 календарних днів. Жінкам віднесеним до 1-4 категоріїосіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога повагітності та пологам надається тривалістю 180 календарних днів.Жінкам, які незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціальногострахування, а саме: - жінкам з числа військовослужбовців Збройних сил,Прикордонних військ, СБУ, військ цивільної оборони, інших військових формуваньта з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ -урозмірі 100 відсотків грошового забезпечення, але не менш як 25 відсотківрозміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи зрозрахунку на місяць;- жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацієюпідприємства, установи та організації -у розмірі 100 відсотківсередньомісячного доходу, але не менш як 25 відсотків розміру встановленогозаконом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць;-жінками, зареєстрованими у державній службі зайнятості як безробітні у розмірі100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю, але не менш як 25відсотків розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатноїособи з розрахунку на місяць;- аспіранткам, докторанткам, клінічнимординаторам, студенткам вищих навчальних закладів І -IV рівня акредитації тапрофесійно -технічних навчальних закладів — у розмірі місячної стипендії, алене менш як 25 відсотків розміру встановленого законом прожиткового мінімуму дляпрацездатної особи з розрахунку на місяць. Жінка, яка продовжує навчання, маєправо на виплату стипендії або допомоги за її вибором. При цьому допомогапризначається з дня припинення виплати стипендії по день закінчення відпустки узв'язку з вагітністю та пологами;- непрацюючим жінкам -у розмірі не менш як 25відсотків розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатноїособи з розрахунку на місяць;- суб'єктам підприємницької діяльності, які несплачують страхові внески — у розмірі не менш як 25 відсотків розмірувстановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахункуна місяць;
Допомогапризначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шістьмісяців з дня закінчення відпустки по вагітності та пологах.
Таблиця 2.1 — Розмірдопомоги у зв’язкувагітністю та пологами
Дата
Розмір допомоги Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (25 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи на місяць) З 1 січня 2008 року 158,25 грн. З 1 квітня 2008 року 161,75 грн. З 1 липня 2008 року 162, 25 грн. З 1 жовтня 2008 року 167,25 грн.
Одноразовадопомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю,опікуну) за місцем проживання. Згідно з даними табл. 2.2 допомога принародженні дитини надається у розмірі 12 240 гривень на першу дитину, 25 000гривень — на другу дитину, 50 000 гривень — на третю і наступну дитину.
Виплата допомогиздійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4 800 гривень,другої дитини — 4 840 гривень, третьої та наступної дитини — 5 000 гривень.Решта суми на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (по 620грн. щомісячно), на другу дитину — 24 місяців (по 840 грн. щомісячно), на третюі наступну дитину — 36 місяців (1250 грн. щомісячно) рівними частинами
В разівлаштування дитини віком до одного року для утримання та виховання до дитячогозакладу (будинку дитини) на повне державне утримання, допомога при народженнідитини виплачується шляхом перерахування на відкритий в установі уповноваженогобанку рахунок дитини.
Таблиця 2.2 — Розміродноразової допомоги при народженні дитиниОдноразова допомога при народженні дитини Одному з батьків (усиновителю, опікуну) на першу 12240 грн. 00 коп. (4800 грн.00 коп. – місяць народження дитини /одноразово/ та 620 грн. 00 коп. щомісячно до виповнення дитині одного року.) Для незастрахованих осіб та опікунів — з місяця народження дитини, якщо звернення за допомогою надійшло не пізніше ніж через шість місяців після народження дитини на другу 25000 грн. (4840 грн.00 коп. – місяць народження дитини /одноразово/ та 840 грн. 00 коп. щомісячно до виповнення дитині двох років.)
на третю 50000 грн.
(5000 грн.00 коп. – місяць народження дитини /одноразово/ та 1250 грн. 00 коп. щомісячно до виповнення дитині трьох років.) Для застрахованих осіб – з місяця народження дитини без обмеження строку звернення.
Допомога по доглядуза дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається особі (одному збатьків дитини, усиновителю, опікуну, дідусю, бабусі або іншому родичу), якафактично здійснює догляд за дитиною. Згідно Закону України „Про Державнийбюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни“ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох роківнадається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом,встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'їв розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше130грн. ( див. табл… 2.3)
Допомога подогляду за дитиною надаватиметься у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня2008 року — 50 відсотками, з 1 січня 2009 року — 75 відсотками, з 1 січня 2010року — 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатнихосіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу запопередні шість місяців.
Допомога подогляду за дитиною призначається незастрахованим особам з дня звернення за їїпризначенням, застрахованим — з дня настання відпустки по догляду за дитиною.
Особам, якідоглядають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчатися звідривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення неютрирічного віку виплачується в повному розмірі.
У разі народження(усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на кожну дитину.
У разі виходу на роботузастрахованої особи до закінчення строку відпустки по догляду за дитиноювиплата допомоги припиняється з дня її виходу на роботу. Виплата допомоги можебути продовжена за умови виходу на роботу на умовах неповного робочого часу.
Таблиця 2.3 — ЗаконУкраїни „Про державну допомогу сім'ям з дітьми“
Види допомоги
Право
Розмір Термін призначення Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами Не працюючі жінки 158 грн. 25 коп. в розрахунку на місяць Якщо звернення за допомогою надійшло не пізніше ніж шість місяців після закінчення строку, який вказаний в довідці по вагітності та пологам. Довідка надається на 126 або 140 календарних днів. Студенти, аспіранти Жінки зареєстровані в центрі зайнятості, як безробітні Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Жінки, які незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. 130 грн. 00 коп. З дня звернення за її призначенням Жінки, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. 130 грн. 00 коп. З дня настання відпустки по догляду за дитиною
Допомогапризначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чипіклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їхбатьківських прав, хвороби чи інших причин залишилися без батьківськогопіклування.
Допомога надітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, як ми бачимо з табл. 2.3надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом для дитинивідповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментівта пенсій за попередні шість місяців.
Розмір допомогиобчислюється виходячи із такого значення прожиткового мінімуму (стаття 58Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік“): для дітейвіком до 6 років: з 1 січня — 526 гривень, з 1 квітня — 538 гривень, з 1 липня540 гривень, з 1 жовтня — 557 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1січня — 663 гривні, з 1 квітня — 678 гривень, з 1 липня — 680 гривень, з 1жовтня — 701 гривня;
Допомогапризначається на шість місяців з місяця, в якому була подана заява з усіманеобхідними документами та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною18 — річного віку включно.
Таблиця 2.4 — Допомогана дітей, які перебувають під опікою чи піклуваннямДопомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням На дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням Діти віком до 6 – ти років Як різниця між 526 грн. та отриманої на дитину пенсії та аліментів З місяця звернення за її призначенням до досягнення дитини 18-ти років Діти віком від 6 – ти до 18-ти років Як різниця між 663 грн. та отриманої на дитину пенсії та аліментів
Право на допомогуна дітей одиноким матерям мають одинокі матері, одинокі усиновителі (які неперебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній записпро батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку завказівкою матері, вдови та вдівці з дітьми. Таке право надано матері (батьку)дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до днясмерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або державнусоціальну пенсію.
Допомога на дітейодиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), матері (батьку) уразі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, якімають дітей віком до 18 років, а якщо дитина продовжує навчання до 23 років,надається у розмірі, як ми бачимо з даних наведених у табл. 2.4, що дорівнюєрізниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку тасередньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попереднішість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитинивідповідного віку.
Середньомісячнийсукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупногодоходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, Розмір допомоги на дітейодиноким матерям обчислюється виходячи із такого значення прожиткового мінімуму(стаття 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008рік“): для дітей віком до 6 років: з 1 січня — 526 гривень, з 1 квітня — 538 гривень, з 1 липня 540 гривень, з 1 жовтня — 557 гривень; для дітей вікомвід 6 до 18 років: з 1 січня — 663 гривні, з 1 квітня — 678 гривень, з 1 липня- 680 гривень, з 1 жовтня — 701 гривня;
Тобто максимальнийрозмір цієї допомоги становитиме на дитину до 6 років — з 1 січня — 263грн., з 1 квітня — 269грн., з 1 липня — 270грн., з 1 жовтня — 278,50грн.надитину від 6 до 18 років — з 1 січня — 331,50грн., з 1 квітня — 339грн., з 1липня — 340грн., з 1 жовтня — 350,50грн.
Допомога на дітейодиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видівдопомоги з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами.
Таблиця 2.5 — Розмірдопомоги на дітей одиноким матерямДопомога на дітей одиноким матерям Одинокі матері, якщо у свідоцтві про народження дитини запис про батька проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері Діти віком до 6 – ти років 157 грн. 80 коп. З місяця звернення за її призначенням Діти віком від 6 – ти до 18-ти років 198 грн. 90 коп. Діти віком від 18–ти до 23-х років, за умови що дитина навчається в учбовому закладі І –ІV рівня акредитації за денною формою навчання 189 грн.90коп.
Примітка : Одинокій матері може бути призначена допомога в підвищеному розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та середньо місячним сукупним доходом сім'я в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.
Державнасоціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується угрошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на територіїУкраїни та з поважних або незалежних від сім'ї причин мають середньомісячнийсукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.(див. табл. 2.5)
Призначення івиплата соціальної допомоги здійснюється за місцем реєстрації уповноваженогопредставника малозабезпеченої сім'ї. Соціальна допомога також може бутипризначена і виплачена за місцем фактичного проживання уповноваженогопредставника сім'ї за умови подання довідок про склад сім'ї і про неотриманнятакої допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцемреєстрації.
Для призначеннясоціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає такі документи:соціальної допомоги- заяву;- документ, що посвідчує особу уповноваженогопредставника сім'ї;- довідку про склад сім'ї;-декларацію про доходи та майно (заповнюєтьсяна підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї);-довідку про наявність та розміриземельної частки (паю).
До складу сім'ї,що звертається за призначенням соціальної допомоги включаються чоловік,дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, якінавчаються у вищих навчальних закладах І — ІV рівнів акредитації тапрофесійно-технічних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років іне мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодруженіповнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи абоінвалідами І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіката дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язкуз відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом Ігрупи і здійснює догляд за ним, жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю,не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім'ї невключаються особи, які перебувають на повному державному утриманні. У разі,коли дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, проводить канікуливдома, сім'я має право звернутися за призначенням державної соціальної допомогиза повні місяці перебування дитини вдома. Соціальна допомога призначаєтьсяз місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.
Розмір державноїсоціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'їта її середньомісячним сукупним доходом. Статтею 50 Закону України „ПроДержавний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України“ встановлено рівень забезпечення прожитковогомінімуму (гарантований мінімум) для визначення допомоги відповідно до ЗаконуУкраїни „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям“ дляпрацездатних осіб у сумі 133 гривні, непрацездатних осіб — 187,5 гривень,інвалідів — 200 гривень.(див. табл. 2.5)
Розмір державноїсоціальної допомоги не може бути більшим ніж 75 відсотків від рівнязабезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї. У сукупному доході сім'ї привизначенні її права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченимсім'ям враховується грошовий еквівалент пільг за спожиті житлово — комунальніпослуги.
Для кожноїдитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпеченняпрожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини, якаутримується матір'ю ( батьком, усиновителем ), що не перебуває у шлюбі, і записпро батька ( матір ) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться вустановленому порядку за вказівкою матері (батька) та для кожної дитини, в якоїодин або обоє батьків є інвалідами І чи ІІ групи — на 20 відсотків. Для кожноїдитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховується троє абобільше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівеньзабезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) становить 50відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку-Державнасоціальна допомога призначається на 6 місяців.Одиноким особам, які досягали65-річного віку і не мають інших джерел до існування (якщо вони не отримуютьпенсії) державна соціальна допомога може бути призначена довічно.-Державнасоціальна допомога може бути поступово зменшена до 50 відсотків її розміру уразі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб,які включені до складу сім'ї, а також якщо середньомісячний розмір доходівзалишається меншим ніж розмір мінімальної заробітної плати (на 20, 20 і 10відсотків при кожному наступному звернені за її призначенням).
Соціальнадопомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень комісій.Рішення про призначення соціальної допомоги в таких випадках приймається напідставі обстеження матеріально — побутових умов сім'ї.
Таблиця 2.6 — Державнасоціальна допомога малозабезпеченим сім'ямДержавна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям Сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї (рівня забезпечення прожиткового мінімуму) Рівень забезпечення прожиткового мінімуму З місяця звернення за її призначенням на шість місяців Для працездатних 133 грн.00коп Для непрацездатних 187 грн.50коп Для інвалідів 200грн.00коп
Державнасоціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам ідержавна соціальна допомога на догляд призначається і виплачується:-громадянамУкраїни, які постійно проживають на території України;-іноземцям та особам безгромадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну,та особам, що набули статусу біженця.
Право на державнусоціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі — соціальна допомога) мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:-чоловіки,які досягли 63 років, та жінки — 58 років і не мають права на пенсію відповіднодо законодавства або визнані інвалідами в установленому порядку;-не одержуютьпенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди,заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, відповідно до Закону України»Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасноговипадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втратупрацездатності, та допомогу, що призначається відповідно до Закону України«Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»є малозабезпеченими особами.
Для визначеннярозміру соціальної допомоги застосовується прожитковий мінімум для осіб, яківтратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом навідповідний рік. Соціальна допомога встановлюється виходячи з розмірупрожиткового мінімуму у такому розмірі:- інвалідам І групи, жінкам, якимприсвоєно звання «Мати-героїня» — 100%- інвалідам ІІ групи — 80%-інвалідам ІІІ групи — 60%- священнослужителям та церковнослужителям — 50%-чоловікам, які досягли 63 років, жінкам — 58 років — 30% У разі збільшенняпрожиткового мінімуму перерахунок соціальної допомоги здійснюється з місяця, щонастає за тим, у якому відбулося збільшення прожиткового мінімуму .
Для осіб, яківтратили працездатність прожитковий мінімум на 2008 рік затверджено: з 1 січня- 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривня, з 1 липня — 482 гривні, з 1 жовтня — 498 гривень
Органами праці тасоціального захисту населення державна соціальна допомога на доглядпризначається:-одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛККпотребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або завислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів I групи);-малозабезпеченимінвалідам I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи поінвалідності.
Допомога надогляд не призначається інвалідам, яким відшкодовуються витрати на доглядвідповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності».Особам, які одержують надбавку допенсії на догляд, за бажанням замість зазначеної виплати може бути призначенадопомога на догляд.
Державнасоціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам. (див.табл. 2.6)
Особа, якадосягла віку (чоловік — 63 роки, жінка — 58 років ) та не має право на пенсіювідповідно до чинного законодавства або визнана інвалідам в установленомупорядку.
Тимчасовадержавна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, немають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме.Тимчасовадопомога призначається дитині віком до 18 років у разі, коли:
-рішення суду простягнення аліментів з одного з батьків не виконується внаслідок ухилення від їхсплати;-один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовомулікуванні, у місцях позбавлення волі;-місце проживання (перебування) одного з батьківне встановлено.
Таблиця 2.7 — Державнасоціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідамДержавна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" Особа, яка досягла віку (чоловік — 63 роки, жінка – 58 років) та не має право на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідам в установленому порядку. І група 470грн.00коп З дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців, з дня досягнення віку, або встановлення інвалідності, то допомога призначається з дня встановлення інвалідності або досягнення відповідного віку. ІІ група 376грн.00коп ІІІ група 282грн.00коп. Особи, які досягли віку 141 грн. 00 коп.
Тимчасовадопомога не призначається на дітей, які перебувають під опікою чи піклуваннямабо на повному державному утриманні.
Тимчасовадопомога призначається кожні шість місяців в розмірі 30 відсотків прожитковогомінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.
Якщо розмір аліментів,визначений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміруаліментів на одну дитину, тимчасова допомога призначається в розмірі різниціміж визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотківпрожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.
Розмір( див.табл. 2.7) тимчасової допомоги обчислюється виходячи із такого значенняпрожиткового мінімуму (Закон України «Про Державний бюджет України на 2008рік»): для дітей віком до 6 років: з 1 січня — 526 гривень, з 1 квітня — 538 гривень, з липня 540 гривень, з 1 жовтня — 557 гривень; для дітей віком від6 до 18 років: з 1 січня — 663 гривні, з 1 квітня — 678 гривень, з 1 липня — 680 гривень, з 1 жовтня — 701 гривня;
Таблиця 2.8 — Розміритимчасової державної допомогиКатегорія Розмір допомоги з 1 січня 2008 року Розмір допомоги з 1 квітня 2008 року Розмір допомоги з 1 липня 2008 року Розмір допомоги з 1 жовтня 2008 року на дитину віком до 6 років 157,80 грн. 161,40 грн. 162 грн. 167,10 грн. на дитину віком від 6 до 18 років 198,90 грн. 203,40 грн. 204 грн. 210,30 грн.
Перерахуваннярозміру тимчасової допомоги провадиться з дня досягнення дитиною відповідноговіку без звернення одержувача.
У разівстановлення нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікурозмір тимчасової допомоги перераховується без звернення одержувача з місяця, вякому набрав чинності закон, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.
Компенсації тадопомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідноз Законом України «Про статус та соціальнийзахист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В районі наобліку перебуває 345 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи, а саме:1 категорія — 34 чол.; 2 категорія — 160 чол.;3 категорія — 72 чол.; діти — 61 чол.; вдови — 18 чол.В управліннігромадянам зазначеної категорії виплачуються компенсації: Щомісячна компенсаціяна продукти харчування:- для 1 категорії в розмірі — 248,00 грн.;- для 2 категоріїв розмірі — 124,00 грн. Щорічна допомога на оздоровлення:- для інвалідів 1 і 2групи інвалідності — 120,00 грн.;- для інвалідів 3 групи інвалідності і длядітей — інвалідів — 90,00 грн.;- для учасників ліквідації наслідків аварії наЧАЕС 2 кат. — 100,00 грн.;- для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3кат. — 75,00 грн.;- для евакуйованих в 1986 році 2 кат. — 75,00 грн.; Компенсаціясім'ям з дітьми:- щомісячна допомога працюючим по догляду за потерпілою дитиноюдо досягнення нею трирічного віку — 130,64 грн.;- щомісячна допомоганепрацюючим по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку- 90,00 грн.;- щомісячна виплата грошової компенсації батькам потерпілих дітей,якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні і не відвідуютьдитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади — 5,00 грн. на добу;-щомісячна грошова допомога на дітей, які відвідують дошкільні навчальнізаклади, віком до 3-х років — 13,50 грн.;- щомісячна грошова допомога на дітей, які відвідують дошкільні навчальні заклади, віком від 3-х до 8 — и років — 26,50 грн.;- щомісячна грошова допомога на дітей, які не відвідують дошкільнінавчальні заклади, віком до 3-х років — 49,00 грн.;- щомісячна грошова допомогана дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, віком від 3-х роківдо вступу їх до школи — 72,50 грн.- щомісячна виплата на кожну дитину шкільноговіку, яка народилася від батька, матері 1або 2 категорії — 16,50 грн.-щомісячна виплата сім'ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом через захворюваннявнаслідок Чорнобильської катастрофи — 32,00 грн.
При первинномузвернені виплачуються одноразові компенсації за шкоду, заподіяну здоров'юособам, які стали інвалідами внаслідок орнобильської катастрофи, учасникамліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та сім'ям за втрату годувальника :-інвалідам І групи — 379,30 грн.;- інвалідам ІІ групи — 284,40 грн.;- інвалідамІІІ групи — 189,60 грн.;- дітям — інвалідам — 1264,00 грн.;- сім'ям, яківтратили годувальника — 7586,00 грн.;- батькам померлого — 3792,00 грн. Компенсації за пільговий проїзд:- для1 категорії — 100% ;- для 2 категорії — 50%. Підвищена стипендія на 100% виплачується: — дітям — інвалідам;- потерпілим 1, 2, 3, 4 категорій. Додаткова відпустка іззбереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) дніввиплачується: громадянам віднесеним до 1 і 2 категорії. Санаторно — курортніпутівки надаються:- дітям, потерпілим від Чорнобильської катастрофи ;-громадянам 1 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;-громадянам 2 категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Про житловісубсидії
Адресною допомогоюдержави малозабезпеченим сім'ям на оплату житлово-комунальних послуг, придбанняскрапленого газу та твердого палива є субсидія.
Допомога надається убезготівковому вигляді на оплату житлово-комунальних послуг та у готівковомувигляді на придбання твердого палива і скрапленого газу.
Право напризначення субсидії мають сім'ї, у яких розмір плати за житлово-комунальніпослуги у межах норм споживання, з урахуванням пільг, перевищує обсягвизначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотку платежу (15 чи20 відсотків середньомісячного сукупного доходу).
Сім'ї, яким призначеносубсидію, повинні обов'язково сплачувати за житлово-комунальні послугищомісячно 20 або 15 відсотків свого середньомісячного сукупного доходу. Тісім'ї, які складаються лише з непрацездатних громадян, сплачують зажитлово-комунальні послуги в межах встановлених норм 15 відсотків середньомісячногосукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічногопобутового палива — 15 відсотків річного сукупного доходу.
Сім'ї, у складіяких є неповнолітні діти, інваліди І, ІІ груп, якщо середньомісячний сукупнийдоход на одного зареєстрованого у житловому приміщенні не перевищує 50відсотків прожиткового мінімуму, тобто 266 грн., сплачують зажитлово-комунальні послуги 15 відсотків сукупного доходу сім'ї а за придбанняскрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива — 15 відсотківрічного сукупного доходу.
Інші сім'ї сплачують 20 %свого сукупного середньомісячного доходу.
Норма володіння чикористування загальною площею житла встановлена в розмірі 21 м2 на кожногозареєстрованого у житлі та додатково 10,5 м2 на сім'ю, а для осіб, якіпроживають в однокімнатній квартирі, — на загальну площу незалежно від розміруквартири.
Субсидія призначаєтьсяуповноваженому власнику житла, наймачу державного та громадського житловогофонду, членові житлово-будівельного кооперативу, на якого відкрито особовийрахунок за місцем реєстрації.
Субсидія на оплатужитлово-комунальних послуг призначається на 6 місяців з місяця звернення занею.
З метою посиленнявідповідальності громадян за своєчасну сплату за житлово-комунальні послуги таадресності надання державної допомоги малозабезпеченим верствам населенняурядовим рішенням (постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 765«Про доповнення Положення про порядок призначення та надання населеннюсубсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг,придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутовогопалива») з 1-го липня 2007 встановлено додаткові умови при призначенніжитлових субсидій для громадян, які мають борги з оплати за житлово-комунальніпослуги, а саме: - у разі наявності заборгованості з платежів зажитлово-комунальні послуги, що виникла до 1 грудня 2006 року, субсидіяпризначається за умови укладення громадянином з підприємствами — надавачамижитлово-комунальних послуг договорів про реструктуризацію заборгованості;- уразі, коли через несплату громадянином відповідної частки житлово-комунальнихпослуг надання житлової субсидії припинено (за поданням житлово-експлуатаційнихорганізацій, об'єднань (товариств) співвласників багатоквартирного будинку таорганізацій, що надають комунальні послуги), отримувач набуває право на їїпризначення на наступний період після подання документів, що підтверджуютьпогашення заборгованості, яка виникла після 1 грудня 2006 року за періодотримання субсидії.
Субсидія непризначається, якщо:- серед зареєстрованих на житловій площі є працездатніособи, які не працюють, не вчаться, не перебувають на обліку у службізайнятості як такі, що шукають роботу, протягом 3-х місяців, що передуютьмісяцю звернення за призначенням субсидії;- у володінні зареєстрованих нажитловій площі або членів їх сімей є додаткове житлове приміщення або більшеніж один транспортний засіб;- житлове приміщення придбане не більше року томуабо здається в оренду.В окремих випадках, за рішенням комісій при виконкомахрайонних у місті рад, субсидія може бути призначена як виняток, в тому числі іна збільшену понад норму площу (при наявності акту обстеження матеріально-побутовихумов проживання сім'ї).
Призначення субсидійздійснюється управліннями праці та соціального захисту населення виконкоміврайонних у місті рад.
Для призначення субсидіїгромадянин, особа якого посвідчується паспортом, надає до управління праці тасоціального захисту населення лише довідки про доходи за 6 попередніх місяцівпрацездатних осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні. Інші довідки (прозабезпеченість житловою площею та комунальними послугами та про склад сім'ї)можна безпосередньо отримати в управлінні.
Прийом громадянздійснюється за талонною системою. Талон на прийом можна отримати заздалегідьна зручний день та час .
Доходи населення – один знайважливіших показників, що характеризує рівень економічного та соціальногостану та захищеності суспільства. Сенс цього поняття полягає в тому, щопрацюючим та членам їх сімей повинно бути гарантовано право на отриманнядостатнього мінімального доходу як на сьогоднішній день, так і в майбутньомудля задоволення матеріальних потреб, доступності до якісної освіти, медичнихпослуг та відпочинку, що забезпечує нормальну життєдіяльність та можливостірозвитку людини.
Базовим державнимсоціальним стандартом у сфері доходів населення визначено прожитковий мінімум,який затверджується законом і на основі якого визначаються розміри мінімальноїзаробітної плати та мінімальної пенсії за віком, неоподатковуваний мінімумдоходів громадян, розміри державної соціальної допомоги, виплат зазагальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, розміри інших видівсоціальних виплат. Прожитковий мінімум застосовується також для загальноїоцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політикита розроблення державних соціальних програм.
Доходи населення
Середньомісячнаномінальна заробітна плата штатних працівників (без урахування найманихпрацівників статистично малих підприємств та у фізичних осіб-підприємців) усічні–лютому 2009р. становила 1692 грн., що у 2,8 раза перевищує рівеньмінімальної заробітної плати (605 грн.). Порівняно з відповідним періодом2008р. розмір середньої заробітної плати збільшився на 7,4%. [див. Додаток 2]
До видівекономічної діяльності з найвищим рівнем оплати праці належали авіаційнийтранспорт та фінансова діяльність, а у промисловості – добуванняпаливно-енергетичних корисних копалин та виробництво коксу, продуктівнафтоперероблення, де заробітна плата працівників перевищила середній показникпо економіці в 1,6–2,6 раза.
Найнижчий рівеньзаробітної плати спостерігався у рибальстві та рибництві, мисливстві,сільському та лісовому господарстві, а також на підприємствах із виробництватекстилю, одягу, виробів з хутра та шкіри і не перевищував 64% від середньогопо економіці.
Середній розміроплати праці в усіх регіонах був вищим за прожитковий мінімум для працездатноїособи, разом з тим лише в 4 із них заробітна плата перевищила середню поУкраїні: м.Київ – 2823 грн., Донецька область – 1888 грн., Київська – 1772грн., Дніпропетровська – 1745 грн. Найнижчий рівень заробітної плати, який неперевищував 76,7% від середнього по економіці, спостерігався у Тернопільській,Волинській, Чернігівській, Житомирській та Херсонській областях.
Індекс реальноїзаробітної плати у січні–лютому 2009р. порівняно з відповідним періодом 2008р.становив 87,0%.
Упродовжсічня–лютого 2009р. загальна сума заборгованості з виплатизаробітноїплатизбільшилася на 38,2%, або на 454,5 млн.грн., і на 1 березня досягла 1,6 млрд.грн., щостановило 8,6% фонду оплати праці, нарахованого за лютий.
Збільшення загальної суми заборгованості зумовлено головним чиномзростанням боргів працівникам економічно активних підприємств.Упродовжсічня–лютого 2009р. заборгованість перед працівниками цієї категоріїпідприємств зросла в 1,5 раза (на 416,7 млн.грн.) і на 1 березня становила1177,3 млн.грн., або 71,7% від загальної суми боргу.
Серед видів економічної діяльності найвагоміше збільшення суминевиплаченої заробітної плати зафіксовано на економічно активних підприємствахпромисловості (на 248,4 млн.грн.), здебільшого за рахунок підприємствз добування вугілля, лігніту і торфу (на 104,7 млн.грн.), а також транспорту тазв’язку (на 62,8 млн.грн.), будівництва (на 44,6 млн.грн.) та сфери операцій знерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям (на 42,7млн.грн.).
Зростання суми боргу перед працівниками економічно активних підприємствспостерігалося в усіх регіонах країни, за винятком Чернівецької області, прицьому найбільше – у Донецькій (на 106,2 млн.грн.), Луганській (на 55,0млн.грн.) областях та у м.Києві (на 81,7 млн.грн.).
Кількістьпрацівників економічно активних підприємств, яким вчасно не виплачено заробітнуплату, на 1 березня 2009р. становила 580,7 тис. осіб, що складає 5,4% відзагальної кількості штатних працівників. Кожному із зазначених працівників невиплачено в середньому 1883 грн., що на 9,3% більше від середнього розмірузаробітної плати за лютий.
За данимиміністерств та інших органів виконавчої влади, по закладах освіти, щознаходяться в їхньому підпорядкуванні, заборгованість із виплат стипендій тагрошового забезпечення студентів, курсантів та учнів на 1 квітня 2009р.становила 237 тис.грн.
У січні–лютому2009р. субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послугпризначено 154,7 тис. сімей, що становить 82,1% від загальної кількості сімей,які звернулися за субсидіями, з них у міських поселеннях — 134,0 тис., усільській місцевості — 20,7 тис. сімей.
Загальна сумапризначених субсидій у січні–лютому 2009р. становила 21,4 млн.грн., з неї уміських поселеннях – 18,6 млн.грн., у сільській місцевості — 2,8 млн.грн.
Середня сумапризначеної субсидії на одну сім’ю в лютому 2009р. становила 134 грн.
Крім того, 7,1тис. сімей (11,3% із числа тих, які звернулися) призначено субсидії готівкоюдля відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкогопічного побутового палива, з них у міських поселеннях — 3,2 тис. сімей, усільській місцевості — 3,9 тис. сімей.
Середній розмірпризначеної у лютому 2009р. субсидії цього виду на одну сім’ю становив 399 грн.
У січні–лютому2009р. загальна сума субсидій готівкою, отриманих сім’ями для відшкодуваннявитрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутовогопалива, становила 2,6 млн.грн.
У січні–лютому2009р. населенням країни сплачено за житлово-комунальні послуги 5,5 млрд.грн.(81,1% нарахованих за цей період сум).
Заборгованістьнаселення з оплати житлово-комунальних послуг збільшилась у лютому 2009р.порівняно з січнем на 3,5% і на початок березня становила 9941,1 млн.грн.,середній термін заборгованості населення за всі послуги становив 2,9 місяця.
У лютому 2009р.мали борг за 3 місяці і більше: за централізоване опалення та гарячеводопостачання – 35,1% власників особових рахунків, вивезення побутовихвідходів – 26,9%, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій –26,0%, централізоване водопостачання та водовідведення – 23,0%, газопостачання– 22,6%.
Розділ 3. ефективністьполітики соціального захисту в Україні та світі
3.1 Основніпроблеми соціальної політики та шляхи їх подолання для України
Проблемисоціальної політики:
— проблемабідності — кожен восьмийамериканець бідний;
— зростає кількість звернень затерміновою допомогою в харчуванні та притулку;
— рекордно високою є нерівність доходів (крива Лоренца);
— щорічно 5 тисяч дітей гинуть від руксвоїх батьків, а 30 тисяч стають інвалідами внаслідокзнущання та занедбання (недосконалість соціального захисту дітей).
Суспільство та його правова система незавжди демонструють готовність до скорішого запровадження та ефективногорегулювання нових процесів, у тому числі в галузі соціального захистунаселення. Алепрагнуть до підвищення якості процесів. В умовах відсутності адекватногоправового регулювання практики реформ вони, навіть у найкращому випадку,здійснювались повільно, формально та безсистемно. Звідси виникають і відповіднісоціальні, економічні та соціально-психологічні наслідки реформування, комплекспитань, пов'язаних із забезпеченням правового та соціального захисту населенняв умовах здійснюваних перетворень. Тому не дивно, що завдання ефективногорозвитку галузей економіки та соціальної сфери не завжди узгоджуються зпроблемами соціальної гармонії, адаптації населення, перш за все його вразливихпрошарків, до швидких змін у житті, забезпечення гарантій непрацездатнійчастині населення (пенсіонери, інваліди, багатодітні сім'ї тощо).
У контекстіосновних проблем соціального захисту населення на різних інституціональнихрівнях недостатньо уваги приділяється розробці «компенсаційних» захиснихмеханізмів для суспільства, які б допомагали його громадянам адаптуватися доспецифічних умов формування нових інститутів та інституціонального середовища.
Тому новаекономічна політика держави має передбачати максимальну мобілізацію всіхресурсів країни, сприяння розвитку господарської ініціативи і самодіяльностінаселення, насамперед у формі малого та середнього бізнесу, посиленнясоціальної орієнтації в розвитку підприємств, регіонів і економіки країнизагалом. Ця довгострокова соціальне орієнтована політика повинна бутиспрямована на зниження реального рівня безробіття, посилення економічноїактивності і мобільності населення, підвищення його доходів, рівня добробуту,тобто покращення соціального захисту населення. На базі соціально орієнтованої економіки сучасноготипу передбачається наближення рівня життя населення до середніх європейськихстандартів його якості та показників людського розвитку.
Першочерговою проблемою уконтексті соціального захисту населення є проведення повномасштабної реформипенсійної системи, яка повинна здійснюватися за трьома рівнями: солідарноїсистеми пенсійних виплат (перший рівень), системи накопичувальнихіндивідуальних пенсійних рахунків у рамках загальнообов'язкового державногопенсійного страхування (другий рівень) та системи недержавного пенсійногострахування, яка забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунокдобровільних пенсійних внесків громадян (третій рівень). Зараз середній рівеньпенсій складає біля 40 відсотків прожиткового мінімуму, а розмір максимальноїпенсії в 19 разів перевищує контрольну цифру.
Для удосконалення системиі вирішення проблем і завдань соціального захисту інвалідів важливим стаєприйняття нової редакції Закону України «Про основи соціальної захищеностіінвалідів в Україні», який створить відповідну нормативно-правову базусоціального захисту інвалідів, сформує ефективний організаційно-фінансовиймеханізм його забезпечення.
Важливою проблемою уконтексті соціального захисту населення є розвиток гуманітарної сфери, зокремаосвіти, науки, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту,відпочинку і туризму.
Серйозноюсоціально-економічною проблемою, від вирішення якої залежить стан соціальногозахисту населення, є рівень безробіття, який наближається докритичної межі і загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовженнятермінів безробіття є дуже небезпечним соціально-економічним процесом, якийсвідчить про тенденцію його переходу у застійну форму. Звісно, це негативновпливає на потенційний професійно-кваліфікаційний рівень безробітних, тому щодопустимий термін пошуку роботи, коли ще не почалася втрата кваліфікації,навичок та звичок працювати, становить 3 місяці. Дуже гострою є проблемаприхованого безробіття, показники якого мають критичні рівні і загрожуютьекономічній безпеці держави .
Аналіз економічнихпроблем, пов'язаних зі своєчасними виплатами заробітної плати, свідчить, щозаробітна плата раніше не зароблялась,а нараховувалася в номіналі. Крім того, у більшостігалузей економіки не підтримувалосяміжгалузеве співвідношення в оплаті праці (дорівня середньомісячної заробітної плати робітників і службовців у народномугосподарстві).Проте, варто зазначити, що держава постійно приділює увагу вирішенню цьогопитання. І в останні роки простежується значне покращення.
Аналіз сучасногоетапу дає підстави для висновку про недостатню увагу з боку міністерств таустанов з підготовки кадрів усіх рівнів відповідно до існуючих і перспективнихпотреб ринкової економіки. Вказане полягає в невисокому рівні керованості цимипроцесами. Майже відсутній механізм випереджаючої професійної підготовки йперепідготовки працівників, що знаходяться під ризиком скорочення. Цей важливий важіль може значнопом'якшити проблеми зайнятості, скорочення безробіття.
Відбувається виділеннясереднього класу і виведення його за межу прожиткового мінімуму. Разом з тимпочалося формування «приватнопідприємницького» прошарку, який має високі тазанадто високі доходи. Отже, сьогодні економічні та соціально-психологічнінаслідки поляризації доходів і споживання різних категорій населеннявиявляються в посиленні егалітарних настроїв у суспільстві.
У соціально-економічнихумовах розвитку суспільства, що склалися сьогодні, середній клас можнарозглядати як дійсний локомотив економіки та головну складову політикиподолання бідності в Україні. Вона має поєднуватися з політикою становленнясереднього класу. Для цього потрібно створення відповідних умов та використанняефективних економічних підходів.
Стратегічною проблемоюекономічної політики в умовах формування соціальне орієнтованого ринку єстановлення та розвиток малого бізнесу, як і підприємництва в цілому.Відповідно недооцінка ролі та місця малого підприємництва, ігнорування йогоекономічного і соціального потенціалу можуть набути характеру стратегічногопрорахунку.
3.2 Світовітенденції соціального захисту та їх вплив на побудову моделі соціальногозабезпечення в Україну
Зважаючи назбільшення в суспільстві частки людей похилого віку, які живуть усе довше йдовше та потребують відповідного медичного і соціального догляду, а також нате, що у 2005-2010 роках на пенсію виходитиме покоління «бумународжуваності», такі тенденції ставлять під загрозу існуючу систему пенсійного,соціального та медичного забезпечення розвинутих країн. Скажімо, витрати на медичнеобслуговування американця старшого 65 років учетверо вищі, аніж витрати намолодшого співвітчизника. За прогнозами, до 2030 року чисельність людей старшихвід 65 років (пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок в Америці) має зростиу цій країні вдвічі. Оскільки в США медичне обслуговування людей похилого вікуздійснюють за державний кошт (тобто фактично за податки), це призведе або допосилення податкового навантаження на працюючих, або до введенняперсоналізованих пенсійних медичних накопичувальних рахунків, або з'явитьсяобмеження доступу до безкоштовного медичного обслуговування цієї групинаселення, або підвищення віку виходу на пенсію (такі альтернативи обговорювалипід час курсу із «Політики охорони здоров'я» американські студентимагістерської програми з менеджменту, котрі самі є керівниками медичнихзакладів). Чимало держав, знаючи про соціально-демографічну тенденцію«постаріння» населення, прагнуть знайти адекватне її вирішення.
Менш розвинуті країни мають незначнучастку людей похилого віку. Хронічне недоїдання та бідність погіршують фізичнийстан і спричиняють коротку тривалість життя. В багатьох африканських країнахлюди потерпають від інфекційних захворювань — діареї, туберкульозу, малярії,холери тощо. Окрім того, в останні два десятиліття на соціально-демографічнуситуацію в світі суттєво впливає поширення ВІЛ/СНІДу, яким інфіковано ниніпонад 40 мільйонів осіб. При цьому 70 % ВІЛ-інфікованих мешкає в африканськихкраїнах, де СНІД поступово стає основною причиною смерті.
Україну цясоціальна проблема не оминула.
Сьогодні вУкраїні склалася практично епідеміологічна ситуація щодо поширення ВІЛ/СНІДу. Це підтверджується й статистичнимиданими. Згідно з ними, станом на 1 липня поточного року на диспансерному облікуперебувало 58 594 ВІЛ-інфікованих осіб, з яких 3 856 – хворі на СНІД, 4 939 –ВІЛ-інфіковані діти.
За підсумками першогопівріччя 2005 року, з кожних 100 тис. українців 27виявилися ВІЛ-інфікованими. За 12 місяців цей показник збільшився на 20,5%.
Також вказується, що високі показникина ВІЛ-інфекцію виявлені на півдні України та в Києві. На Миколаївщині вонистановлять 62,3 особи з розрахунку на 100 тис. людей, на Донеччині – 61,7,Дніпропетровщині – 56,1, Одещині -51,7, в Криму – 41,7, в столиці – 35,6.
З огляду намасштаб ВІЛ/СНІДівської проблеми, боротьба з нею набуває державної ваги. І в цій боротьбі важливо об’єднатизусилля як державних установ, так і громадських організацій, ЗМІ.
Велику допомогу у боротьбі зВІЛ/СНІДом надають міжнародні організації. Зокрема, в умовах обмеженихдержавних ресурсів партнерство з міжнародними фінансовими організаціями важитьдуже багато.
Потреба в допомозі, якунадають міжнародні організації, серед яких й Світовий банк, є очевидною. Воназумовлена й тим, що лікування ВІЛ-уражених державі обходиться дуже дорого.Щороку з розрахунку на кожного пацієнта на ці цілі витрачається 30-50 тис.грн., а іноді і більше.
В лікувальних закладах все робитьсядля того, аби інші люди, які звернулися за медичною допомогою, не булиінфіковані ВІЛом. Хоча, на жаль, бувають й прикрі випадки. Так, з 1987р. до 2005р. в Україні внаслідок переливаннякрові ВІЛ-інфекцією було заражено 14 людей.
Проблема ВІЛ/СНІДу не євинятково медичною проблемою. Вона негативно впливає на соціально-економічнийрозвиток будь-якої країни в цілому. Вона має негативний вплив на економічнупродуктивність. Вона створює загрозу соціальній злагоді всередині суспільства,навіть створює загрозу національній безпеці.
Ця проблема вже необмежуються виключно так званими маргіналізованими групами суспільства, такими,як інфекційні наркомани або гомосексуалісти. Вона стає проблемою для населення країни взагалі, з якоюкожен день стикаються звичайні люди. З нею може стикнутися будь-хто з нас, члени наших родин. Ми стикаємося на рівні громади будь-якого села чи міста. Такимчином, ця потребує комплексної, всебічної реакції.
Отже, сучасному світовівластиві різнопланові соціальні проблеми і тенденції. Населення стає дедалібільше, особливо в країнах із низьким рівнем розвитку, тим часом як віндустріалізованих країнах спостерігають постаріння населення. Прірва міжбідними та багатими країнами поглиблюється, численні політичні й етнічніконфлікти призводять до погіршення соціальної ситуації, появи мігрантів табіженців. Нові проблеми — пандемія СНІДу, поширення наркотиків, зміни втрадиційному стилі та способі життя — викликають посилену увагу тих, від когозалежить прийняття політичних рішень у соціальній політиці.
Для всіх названих у цьомурозділі та багатьох іще не названих проблем, які стосуються не однієї особи, абагатьох, не існує технічних рішень, на те вони й «соціальні», щоб їхрозв'язували люди, об'єднані в суспільство.
Світові тенденціїсоціального захисту не зводяться лише до вирішення проблем СНІДу чи подоланнябідності і старіння націй. Їх є значно більше.
Зокрема, світовітенденції в покращені рівня освіти і кваліфікації, тим самим покращення рівняжиття є дуже актуальні для України. Наприклад, створення європейського єдиногоосвітнього простору – Болонськї системи освіти, що забезпечує полегшення пошукуроботи і працевлаштуванні в майбутньому, вплинуло на напрямок реформи освіти вУкраїні. Зокрема, це запровадження нової модульної оцінки рівня знань, змінасистеми проступання в вищі навчальні заклади, нова система присудженнякваліфікаційних рівнів, тощо.
Цепідтверджує і досвід України. Адже, за довгі роки існування на теренах Українисоціального захисту СРСР не вплинули на основні релігійні цінності, що близькіукраїнському народу. Принцип допомоги потребуючим і опіки над людьми похилоговіку є яскраво вираженим в системі соціальної політики.
Висновки
Вирішення проблем,пов'язаних із функціонуванням соціального захисту, є прерогативою держави як усталій, так і в трансформаційній економіці.
Термін«соціальний захист» в Україні вживається лише кілька років. Вінзамінив термін «соціальне забезпечення», який зберігає право наіснування, проте характеризує дещо вужче поняття, ніж соціальний захист.
Соціальнийзахист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованихна захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовахчи іншій ситуанії. Організаційно-правові заходи передбачають створенняінститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю,економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягненняподатків та інших платежів і трансфертів. Отже, з позицій економіки, соціальнийзахист — це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, якітимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: відбагатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.
Система соціальногозахисту — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, видидіяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльностісуспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів. Це системупринципів, методів, законодавче встановлених державою соціальних гарантій,заходів і закладів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потребнаселення. Соціальний захист створює гарантії допомоги на випадок настаннясоціальних ризиків, яких може зазнати будь-який громадянин упродовж життя:хвороба, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття,міграція та ін. Охоплює соціальне забезпечення, соціальне страхування ісоціальну допомогу (підтримку), сукупність дій, спрямованих на надання допомогипід час життєвих криз. Реалізується державою через соціальну політику.
Соціальна політика — діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умовжиття суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усуненнянегативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальноїсправедливості та соціально-політичної стабільності у країні.
Соціальнезабезпечення є складовою системи соціального захисту і викопує функціюнакопичення та розподілу коштів соціального захисту, призначених для соціальноїдопомоги, виплат по соціальному страхуванню та ін. Соціальне забезпеченнявключає пенсії та різні види допомоги (з тимчасової втрати працездатності, повагітності й пологах, по догляду за дитиною до 3 років, по догляду за хвороюдитиною, на поховання, допомогу непрацездатним особам, дохід яких менший від встановленоїмежі малозабезпеченості, тощо). Соціальне забезпечення передбачає також поданнядопомоги в натуральному вигляді (обслуговування інвалідів, людей похилого вікуу спеціалізованих установах — будинках-інтернатах і вдома).
Формування нової моделі економічногорозвитку, котра спиралася б на максимальну концентрацію наявних ресурсів, наекономічне зростання інноваційного типу, засвідчила потребу поступової відмовивід архаїчної системи соціального захисту, яка залишилася у спадок відкомандної економіки. Фундаментальними перетвореннями, що відбулися за періодздобуття Україною незалежності, можна вважати відокремлення коштів державного ісоціального бюджетів, перехід до страхового принципу фінансування видатків насоціальну сферу, встановлення прямої залежності розмірів соціальних виплат відстрахових внесків та стажу. Вдалося запровадити управління фондамизагальнообов’язкового державного соціального страхування на паритетних засадахпредставниками тих сторін, за рахунок яких формуються кошти фондів, а саме:представниками держави, роботодавцями та застрахованими особами. Такаорганізація управління системою сприяла ефективнішому вирішенню поточних істратегічних завдань з урахуванням інтересів кожної сторони, забезпечилапрозорість, підзвітність та дієвий фінансовий контроль.
Між тим, кардинальнереформування системи соціального забезпечення є багатоаспектним процесом,розрахованим на тривалу перспективу, внаслідок якого має бути створена сучасната ефективна система адміністрування соціального страхування, а такожналагоджена стабільно працююча накопичувальна складова пенсійної системи. Прицьому слід враховувати низку принципово важливих моментів.
1. Передача управліннячастиною активів системи соціального страхування недержавним страховим фондампотребує значної уваги до проблем надійності останніх, підвищення ефективностіїхнього використання. На жаль, в Україні поки що не сформовано належної діловоїта професійної етики ведення відкритого ефективного бізнесу, особливо – уфінансовій сфері. Відтак принципово важливими передумовами створення ефективноїсистеми соціального страхування є формування розвиненого прозорого фондовогоринку та впровадження дієвого контролю над виконанням господарськогозаконодавства. Це свідчить про неможливість швидкого переходу соціальногозабезпечення на страхові принципи та вимагає етапності цього процесу.
2. Має бути здійсненийперехід до сплати єдиного соціального внеску та зниження навантаженнясоціальним податком фонду заробітної плати. Нині сукупний розмір внесків насоціальне страхування становить 41,7 % фонду оплати праці, причому 38,7 %сплачують роботодавці, а 3 % — застраховані особи. За розрахунками, врезультаті запровадження обов’язкового медичного страхування на користь системиохорони здоров’я необхідно буде перерозподілити додатково близько 3 %виробленого внутрішнього валового продукту держави, що відповідає підвищеннюзагального розміру страхових внесків додатково на 5 % від фонду оплати праці.Таке становище спонукає роботодавців до приховування реальних обсягів фондузаробітної плати, що в умовах переходу на страхові засади соціальногозабезпечення закладає підґрунтя конфлікту між роботодавцями та працівниками.
3. Об’єднання всіх видівсоціального страхування в одну систему дозволить охопити ризики віддаленогоперіоду (пенсії) і ризики повсякдення (медичне страхування), підвищивши„споживчий попит” на систему соціального страхування. Це створить відповідніумови для виникнення соціального тиску на роботодавців, які ухиляються відсплати внесків до системи обов’язкового соціального страхування. У свою чергу,це позначиться на загальному рівні сплачуваності страхових внесків і,відповідно, приведе до певного розширення консолідованої бази нарахуванняобов’язкового страхування. Запровадження єдиного соціального внеску потребуєпоступового та виваженого підходу до його реалізації. Адже в умовахреформування пенсійної системи значно зростають витрати солідарної системи, ізапровадження єдиного соціального внеску не повинно спричинити зменшення рівняфінансових надходжень.
Відтак, запровадженняєдиного соціального внеску має відбуватися разом зі зменшенням адміністративнихвитрат та підвищенням ефективності діяльності фондів соціальної сфери. Прицьому мають бути збережені головні досягнення сформованої сьогодні системи:страховий принцип фінансування, відокремленість бюджетів фондів, паритетністьучасті сторін соціального партнерства в їхньому управлінні, гласність,прозорість та доступність соціального страхування для всіх верств населення.
Важливоюпередумовою підвищення ефективності системи соціального захисту є здійсненнярозрахунків стосовно прогнозування витрат на виконання комплексу заходів урамках цих програм та оцінки результативності від їх запровадження. Для цьогопотрібна розробка методологічних засад щодо контролю програм з соціальногозахисту з урахуванням їх спрямованості, адресності, рівня реалізації та іншихпровідних характеристик.
Українськамодель системи соціального захисту передбачає, насамперед, необхідністьзабезпечення соціально гарантованого мінімуму задоволення потреб, створенняналежних умов для життя тих хто цього потребує, і паралельно з тим створенняпередумов, аби скоротити кількість тих, хто потребує допомоги. Це можливошляхом підвищення рівня соціально-медичного забезпечення, освітнього рівня,покращення законодавчої бази, тощо. Але аби ефективно діяла система соціальногозахисту населення має бути на належному рівні теоретико-методологічнеобґрунтування.
Списоквикористаної літератури
1. Конституція України.
2. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000р.”(05.10.2000).
3. Закон України “Прозатвердження прожиткового мінімуму на 2001 р.”(22.03.2001).
4. Закон України “Прозатвердження прожиткового мінімуму на 2002 р.”(15.11.2001).
5. Закон України “Про прожитковиймінімум на 2003 р.”(28.11.2002).
6. Закон України “Прострахування”(07.03.1996 із змінами на 2002 р.).
7. Закон України “Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття”(02.03.2000).
8. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуваннязв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлениминародженням та похованням”(18.01.2001).
9. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»(23.09.1999).
10. Міжнародний пакт про економічні,соціальні і культурні права,// Права людини. Міжнародні договори України,декларації, документи./ Упоряд. Ю.К. Качуренко-2-е вид.- К.: Юрінформ, 1992.
11. Базилевич В.Д., Базилевич К.С.,Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. — К.:Знання, 2004.
12. Большой экономический словарь./Под ред. А.Н. Азрилияна.-М., 1994.
Борецька Н.П. Соціальнийзахист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. – Донецьк:Янтар, 2001.
13. Сирота І.М. Право пенсійного забезпеченняв Україні: Курс лекцій.- К.: Юрінком Інтер, 1998.
14. Кульчицький Б.В.Сучасні економічні системи.Навчальний посібник. — Львів: Афіша, 2004. – 279.
15. Ліанова Е., Івашкевич В.,Бевз В. досвід соціальної політики в країнах розвиненої ринкової та перехідноїекономіки і можливості його використання в Україні. // Україна: аспекти праці.– 1997. — №1.
16. Сергієнко О. Людські ресурси України.Демографічна криза та демографічна політика// Україна: аспекти праці. – 2002. — №5. –С.37-41.
17. www.kmu.gov.ua/control/npd/
- Кабінет Міністрів України Нормативно-правова база.
18.urep.cure.org.ua/?txt=525. — ВІЛ/СНІД в Україні: стан,стратегія боротьби та роль ЗМІ.
Додаток 1
Прожитковиймінімум за період 2000-2007 рр. (грн.)
20001
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007 1. Прожитковий мінімум на 1 особу на 1 місяць 270.10
270,10
14.04.-
311,30 342,00 342,00
342,00
27.05. -
362,00
382,00
01.09.-
423,00
453,00
01.04.–
465,00
01.10.–
472,00
492,00
01.04.–
525,00
01.10.–
532,00
Середнє значення
270,10
290,70
342,00
342,00
352,00
402,5
463,33
516,33 2. Прожитковий мінімум по демографічним групам: 2.1.діти віком до 6 років 240.71
240,71
14.04.-
276,48 307,00 307,00
307,00
27.05. -324,49
335,00
01.09.-
376,00
400,00
01.04.–
410,00
01.10.–
418,00
434,00
01.04.–
463,00
01.10.–
470,00
Середнє значення
240,71
258,60
307,00
307,00
315,75
355,50
409,33
455,67 2.2. діти — від 6 до 18 років 297.29
297,29
14.04.-
345,66 384,00 384,00
384,00
27.05. -404,73
422,00
01.09.-
468,00
514,00
01.04.–
527,00
01.10.–
536,00
558,00
01.04.–
595,00
01.10.–
604,00
Середнє значення
297,29
321,48
384,00
384,00
394,37
445,00
525,67
585,67 2.3. працездатні особи 287.63
287,63
14.04.-
331,05 365,00 365,00
365,00
27.05. -386,73
409,00
01.09.-
453,00
483,00
01.04.–
496,00
01.10.–
505,00
525,00
01.04.–
561,00
01.10.–
568,00
Середнє значення
287,63
309,34
365,00
365,00
375,87
431,00
494,67
551,33 2.4. особи, які втратили працездатність 216.56
216,56
14.04.-
248,77 268,00 268,00
268,00
27.05. -284,69
300,00
01.09.-
332,00
350,00
01.04.–
359,00
01.10.–
366,00
380,00
01.04.–
406,00
01.10.–
411,00
Середнє значення
216,56
232,67
268,00
268,00
276,35
316,00
358,33
399,00
Дані наведенізгідно Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» від05.10.2000р. і введені в дію з 01.11.2000р.
Джерело:Законодавча база про розмір прожиткового мінімуму — www.nau.kiev.ua/nau10/ukr/.
Додаток 2
Середньомісячназаробітна плата за регіонами за період зпочатку року у 2009 році(врозрахунку на одного штатного працівника, грн.)Назва регіонів Січень Січень-лютий Січень-березень* Січень-квітень Січень-травень Січень-червень Січень-липень Січень-серпень Січень-вересень Січень-жовтень Січень-листопад Січень-грудень
Україна
1665
1692
1736
Автономна Республіка Крим 1467 1473 1503
області Вінницька 1283 1311 1336 Волинська 1253 1259 1288 Дніпропетровська 1726 1745 1772 Донецька 1840 1888 1938 Житомирська 1269 1289 1320 Закарпатська 1322 1353 1380 Запорізька 1618 1639 1697 Івано-Франківська 1432 1474 1501 Київська 1736 1772 1813 Кіровоградська 1303 1332 1362 Луганська 1663 1689 1726 Львівська 1434 1475 1507 Миколаївська 1559 1589 1644 Одеська 1571 1572 1604 Полтавська 1530 1561 1584 Рівненська 1377 1390 1448 Сумська 1404 1415 1445 Тернопільська 1207 1232 1258 Харківська 1558 1603 1633 Херсонська 1275 1298 1334 Хмельницька 1300 1316 1358 Черкаська 1363 1371 1398 Чернівецька 1312 1334 1369 Чернігівська 1257 1275 1331 м. Київ 2794 2823 2918 м.Севастополь 1664 1674 1713
Примітка: дані наведено без урахування найманих працівниківстатистично малих підприємств та у фізичних осіб-підприємців.
Дані попередні. Держкомстат України, 1998-2009Датаостанньої модифікації: 28/04/2009
Середньомісячназаробітна плата за регіонами за період зпочатку року у 2008 році (в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)Назва регіонів Січень Січень-лютий Січень-березень Січень-квітень Січень-травень Січень-червень Січень-липень Січень-серпень Січень-вересень Січень-жовтень Січень-листопад Січень-грудень
Україна
1521
1575
1619
1647
1673
1707
1739
1755
1773
1787
1790
1806 Автономна Республіка Крим 1328 1379 1423 1447 1475 1516 1546 1563 1579 1591 1596 1609 Вінницька 1149 1206 1226 1244 1266 1297 1329 1345 1362 1380 1389 1404 Волинська 1162 1187 1220 1240 1265 1295 1323 1335 1349 1363 1368 1380 Дніпропетровська 1622 1701 1738 1763 1783 1810 1839 1854 1868 1877 1871 1876 Донецька 1745 1807 1844 1867 1893 1931 1965 1988 2013 2022 2014 2015 Житомирська 1155 1195 1227 1249 1277 1315 1344 1357 1375 1387 1391 1404 Закарпатська 1188 1232 1264 1288 1313 1345 1375 1388 1406 1422 1430 1453 Запорізька 1547 1591 1642 1677 1698 1729 1761 1776 1792 1803 1802 1812 Івано-Франківська 1289 1327 1359 1378 1412 1452 1478 1494 1510 1524 1528 1543 Київська 1545 1597 1654 1678 1717 1748 1777 1795 1813 1828 1837 1852 Кіровоградська 1204 1248 1271 1290 1310 1338 1372 1386 1401 1415 1419 1428 Луганська 1509 1563 1596 1623 1648 1676 1705 1723 1745 1759 1760 1769 Львівська 1295 1354 1403 1424 1447 1474 1502 1515 1534 1548 1554 1570 Миколаївська 1370 1398 1431 1460 1482 1512 1541 1551 1565 1583 1592 1621 Одеська 1403 1430 1464 1477 1501 1531 1556 1564 1578 1597 1603 1633 Полтавська 1429 1468 1488 1513 1535 1566 1599 1618 1638 1652 1649 1661 Рівненська 1236 1275 1346 1379 1400 1434 1458 1466 1480 1491 1498 1523 Сумська 1221 1283 1308 1324 1350 1374 1407 1426 1440 1454 1460 1472 Тернопільська 1073 1115 1148 1167 1187 1221 1242 1250 1264 1280 1291 1313 Харківська 1405 1469 1495 1523 1544 1573 1603 1620 1640 1655 1663 1679 Херсонська 1127 1170 1207 1226 1245 1279 1306 1318 1330 1347 1356 1375 Хмельницька 1175 1218 1255 1279 1299 1338 1363 1377 1389 1401 1410 1429 Черкаська 1212 1250 1280 1303 1329 1362 1395 1414 1429 1444 1449 1459 Чернівецька 1148 1184 1223 1245 1266 1301 1327 1339 1355 1372 1380 1402 Чернігівська 1120 1157 1200 1220 1248 1281 1309 1325 1338 1350 1356 1370 м. Київ 2576 2647 2745 2818 2855 2909 2960 2978 3002 3024 3033 3074 м.Севастополь 1494 1520 1550 1566 1588 1626 1650 1658 1673 1688 1694 1726
Середньомісячназаробітна плата за регіонами за період у 2007 році (в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)Назва регіонів Січень Січень-лютий Січень-березень Січень-квітень Січень-травень Січень-червень Січень-липень Січень-серпень Січень-вересень Січень-жовтень Січень-листопад Січень-грудень
Україна
1112
1126
1161
1176
1196
1225
1253
1271
1288
1307
1323
1351 Автономна Республіка Крим 1002 1006 1024 1037 1059 1091 1124 1146 1164 1180 1195 1220 Вінницька 822 835 852 868 885 915 943 959 973 993 1008 1028 Волинська 825 829 843 855 872 902 930 946 961 977 990 1013 Дніпропетровська 1229 1233 1315 1336 1359 1373 1394 1404 1412 1424 1435 1455 Донецька 1280 1303 1337 1352 1374 1405 1430 1449 1471 1489 1508 1535 Житомирська 830 842 863 875 894 930 955 968 985 1000 1012 1033 Закарпатська 884 903 922 936 948 976 1003 1020 1038 1054 1066 1091 Запорізька 1166 1175 1207 1229 1245 1270 1299 1316 1334 1352 1367 1394 Івано-Франківська 988 992 1008 1022 1046 1076 1106 1126 1139 1155 1159 1180 Київська 1117 1132 1166 1182 1200 1229 1261 1282 1299 1316 1335 1362 Кіровоградська 865 875 888 901 918 942 973 989 1002 1020 1034 1054 Луганська 1119 1128 1154 1170 1192 1213 1238 1255 1270 1287 1302 1323 Львівська 953 974 1004 1014 1033 1062 1090 1109 1127 1145 1159 1183 Миколаївська 1007 1008 1041 1059 1073 1097 1123 1138 1150 1163 1177 1202 Одеська 1061 1059 1074 1077 1095 1122 1144 1157 1169 1183 1198 1226 Полтавська 1025 1047 1064 1078 1093 1115 1144 1160 1178 1196 1212 1243 Рівненська 907 929 972 992 1005 1027 1050 1063 1075 1089 1101 1133 Сумська 913 920 936 948 970 990 1018 1038 1051 1067 1080 1098 Тернопільська 760 773 785 798 811 843 868 879 893 907 921 943 Харківська 1029 1052 1076 1089 1106 1130 1156 1173 1191 1208 1223 1251 Херсонська 826 839 856 870 887 917 940 953 967 982 994 1017 Хмельницька 831 844 871 889 905 936 960 974 988 1005 1017 1045 Черкаська 879 906 921 933 950 977 1003 1017 1032 1050 1064 1085 Чернівецька 859 866 881 897 914 943 970 986 1000 1013 1026 1051 Чернігівська 820 820 846 860 881 908 937 957 971 985 998 1016 м. Київ 1865 1886 1961 1979 2007 2058 2104 2136 2168 2206 2236 2300 м.Севастополь 1065 1083 1108 1121 1142 1171 1200 1218 1238 1255 1273 1302
Додаток 3
Динамікакількості незайнятого населення, що перебувало на обліку в державній службізайнятості, за статтю та професійними групами у 1999-2008 рр. (на кінецьзвітного періоду; тис. осіб) Всього за статтю жінки чоловіки 1999 1204,6 744,3 460,3 2000 1188,0 746,5 441,5 2001 1028,8 655,7 373,1 2002 1055,2 674,7 380,5 2003 1003,7 635,1 368,6 2004 998,9 628,0 370,9 2005 903,5 545,7 357,8 2006 780,9 468,3 312,6 2007 660,3 393,7 266,6 2008 876,2 477,9 398,3
*/Включаючи осіб без професії
Примітка. Назви професійних груп приведеніу відповідність до нової редакції Класифікатора професій (ДК 003:2005), якуприйнято і надано чинності наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 року№375.