ВСТУП
Робота навулицях – це безпосередній вихід соціальних працівників, педагогів та небайдужих людей на вулиці з метою розшуку дітей та надання їм посильної допомогидля вирішення певних ситуацій. Основне завдання роботи на вулиці – ценалагодити зв’язок із дітьми вулиці, викликати у них довіру до дорослих, тачерез щоденні контакти з дітьми вплинути на їхнє бачення життя, допомогти їмзнайти законні шляхи виживання та показати, як захистити себе з допомогоюдержавних соціальних служб, і т.д. Робота із дітьми на вулицях здійснюється задопомогою мобільної станції. Мобільна станція (мікроавтобус з необхіднимобладнання для соціальних працівників та дітей разом із командою у складі трьохосіб слідує за визначеним маршрутом на зустріч до дітей. Про місце зупинок тачас прибуття на зупинку мобільної станції дітей заздалегідь повідомляється. Команданадає послуги дітям безпосередньо на вулицях міста. На зупинці діти можутьотримати кваліфіковану пораду чи консультацію, першу медичну допомогу,інформацію та консультації щодо захворювань, які передаються статевим шляхом,ВІЛ / СНІД, наслідки наркотичної залежності і т.д., а також гарячий обід. Назупинці мобільної станції приймаються усі потребуючі діти, не залежно від місцяпроживання, національності, релігійної приналежності, віку. Через розмови навулицях соціальний працівник намагається вплинути на поведінку дитини,допомогти подолати її труднощі і показати, як можна вижити за допомогоюКарітасу, інших НУО чи державних соціальних установ.
РОЗДІЛ1. РОБОТА НА ВУЛИЦЯХ
Під часневимушеної розмови працівник дізнається у дитини про її сім’ю та причинублукань та бездоглядності. Така інформація є конфіденційна та використовуєтьсявиключно для внутрішньої роботи проекту, і надається лише правоохоронниморганам за письмовим та обґрунтованим запитом. Це потрібно для того, щобз’ясувати, чи не перебуває дитина у розшуку, встановити та налагодити зв’язокіз її батьками або іншими родичами та допомогти дитині повернутись у нормальніжиттєві умови.
Роздача гарячихобідів на вулиці є важливою складовою мобільної роботи з дітьми. Така підтримкачасто може бути ключем до дитини, так як українські діти, що живуть у важкихжиттєвих умовах (навіть ті, які живуть у сім’ях), страждають від недоїдання.Наврядчи працівник Карітасу зможе встановити з ними контакт, давати їм порадита консультації чи намагатися змінити їх стиль життя, коли діти будутьголодними. Завдяки роздачі дітям безкоштовних гарячих обідів працівникам легшезавоювати їх довіру, адже даючи їм їжу вони не очікують нічого навзаєм – длядеяких дітей це зовсім нове відчуття. Витрати на їжу є досить великими, але зкожним наступним роком вони будуть зменшуватися.
….Безпритульнийхлопчик у підземному переході на Хрещатику. Безпритульні діти вже давно стали невід’ємниматрибутом вулиць українських міст. За статистикою, їх в Україні налічують від120 до 300 тисяч.
Ситуаціянастільки серйозна, що стає проблемою для національної безпеки України.Принаймні так вважають представники Міжнародного благодійного фонду КарітасУкраїни та Європейського руху в Україні.
Тому вонинеухильно розширюють свою спільну програму, спрямовану на допомогу дітямвулиці. Ця допомога є комплексною і включає різні соціальні послуги. Мобільністанції тепер і в Києві
Йдеться просоціальну реінтеграцію та безпеку дітей, роботу в реабілітаційних центрах табезпосередньо на вулиці. Зокрема, й принцип мобільних станцій, які вже діють уДонецьку, Тернополі, Хмельницькому і
Львові. ПрезидентЄвропейського руху в Україні Олександр Білецький розповідає: Щоденну допомогуотримує 50 дітей, гарячі обіди і соціальну та медичну допомогу. Автомобільїздить за спеціально розробленим маршрутом, робить зупинки, про які дітизнають. Кожна зупинка розрахована на різні категорії дітей.
З березня такастанція розпочне працювати і в столиці України. Зрозуміло, ця локальнаініціатива не вирішить проблему. Але керівники проекту якраз і сподіваютьсяпривернути увагу до проблем дітей вулиці найширших чинників, і громадських, ідержавних. Потрібна допомоги і громадян, і держави Президент Міжнародногоблагодійного фонду Карітас України Андрій Васькович характеризує ситуацію так:В Україні, за свідченням соціологів, ми маємо феномен дітей вулицілатиноамериканського типу. Це означає, що дитина не має чіткої допомоги віддержави, яку вона має, наприклад, у Німеччині. В Німеччині дитина, якаопинилася на вулиці, може піти в державну інституцію, її можуть інтегрувати урізні державні програми й повернути з вулиці.
Це й є кінцевоюметою проекту, започаткованого в Україні.
Поки що, проектфінансують виключно західні фонди та меценати. Тож організатори проекту очікуютьдопомоги й від українських громадян, і від української держави. Майбутнім якоїі є діти.
Діти вулиці втому числі.
РОЗДІЛ2. ПРОБЛЕМИ БЕЗДОМНИХ
Відомо, щоблизько 90 % вихованців українських притулків та інтернатів — це соціальнісироти, тобто сироти при живих батьках. Безпритульні, а також діти знеблагополучних сімей, потрапляючи у притулок, перебувають там деякий час.Згодом працівники притулку визначають їхню подальшу долю, відправляючи уінтернати, або ж займаючись пошуком прийомної сім'ї. Не секрет, що у столичнихпритулках більшість дітей — з регіонів. Отже, ще одне завдання для соціальнихпрацівників — повернути безпритульних у рідні стіни.
Десять днів навулиці — два інфекційні захворювання гарантовано
Кожен із насбачив на вулиці брудних, обірваних підлітків, що нюхають клей або просятьмилостиню. На таких дітей не хочеться дивитися. Тим більше — думати, хто вони,звідки, чим живуть, як і де. Деякі навіть бояться безпритульних. Адже для того,щоб вижити на вулиці, дитині просто необхідно мати хоч деякі гроші. А де їхузяти? Одні намагаються підробляти або просять милостиню, інші йдуть накрадіжки і проституцію. За даними міліції, безпритульні стають частиноюзлочинного світу. Вони звикають виживати, докладаючи до цього максимум зусиль іне замислюючись про засоби.
— Сьогоднібагато безпритульних крадуть телефони. Маленька річ, вкрасти не важко, а коштуєвеликі гроші. А от злочини, пов'язані з насильством, якщо брати у процентномувідношенні, то їх більше скоюють діти, які живуть у сім'ях. У Києві за одинрейд співробітники міліції можуть виловити не більше 5-7-ми неповнолітніхповій, — розповідає начальник відділу кримінальної міліції ГУМВС України ІгорГалицький.
За словамиГалицького, у столиці більшість безпритульних — з регіонів. Передусім це діти зКиївської, Житомирської, Миколаївської, Одеської, Івано-Франківської областей.Щодня співробітники міліції знімають з електричок, потягів мінімум по 10-15дітей.
Загалом, десятиднів на вулиці досить, щоб дитина заразилася двома-трьома інфекційнимихворобами. А після місяця безпритульного життя їй потрібен рік, щобпристосовуватися до колишнього соціального життя. До речі, стосовно клею.Навіть якщо дитина має добре здоров'я, сильний імунітет, живе у нормальнихумовах, досить нюхати клей 1-2 рази на тиждень, щоб завдати непоправної шкодиздоров'ю. А вуличні діти, як правило, нюхають клей щоденно.
80 % малолітніхбродяг — хлопчики
Згідно зінформацією Департаменту комунікацій влади і громадськості секретаріатуКабінету Міністрів, в Україні налічується 130 тисяч безпритульних дітей. Занеофіційними даними їх набагато більше. Більшість безпритульних — дітишкільного віку, від 6 до 16 років (76 %), дошкільники — 13 %, і 11 % становлятьпідлітки старше 16 років. Близько 80 % малолітніх бродяг — хлопчики. При цьомумайже 50 % дітей не уявляють себе з рідною сім'єю і не бажають повертатисядодому.
На думкупредставництва ЮНІСЕФ в Україні, численні факти свідчать, що поширеність ВІЛсеред дітей і молоді, які живуть на вулиці, досягла небезпечно високого рівня.У ході дослідження чверть опитаних дітей повідомили, що постраждали відсексуального насильства і експлуатації за останні 6 місяців.
Про ризикзаразитися СНІДом знає лише 9% дітей вулиці. Такі дані оприлюднили соціологи.Наступні цифри шокують іще більше: більша частина підлітків — 7 з 10-ти — назалежно від статі починають надавати сексуальні послуги з 14-ти років. Інтимбез почуттів і без презервативів — це звичні будні бездоглядних дітей.Громадські діячі б'ють на сполох і закликають владу активніше працювати звуличною молоддю. Саме вона — в епіцентрі епідемії ВІЛ-СНІДу. «Сухарі з водою,аби милий з тобою». Це зараз сімнадцятирічні підлітки такої думки.
Не словами, асправами таким підліткам треба допомагати. Замість буклетів — презервативи.Разом із листівками про шкоду наркотиків — шприци. Адже соціологічнідослідження показали: 15% дітей вулиць коляться, і нерідко спільною голкою.
Кожна другадівчина-підліток з вулиці лягає у ліжко за гроші. Серед юнаків кожен десятиймав секс із чоловіками за винагороду. Всі ці дані чиновники врахували, колиформували національну програму боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу на 2009-2013роки.
ВолодимирЖовтяк, ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть із ВІЛ/СНІД»:«Программа хорошая есть. А вот финансирование этой программы составляеториентировочно 15-20% от минимальной необходимой потребности».
ТетянаКондратюк, заступник міністра з питань сім'ї, молоді та спорту України:«По бюджету, якщо ми беремо відносно 2008 року, то безумовно вінскоротився. Ми знаємо, що працюють і соцслужби, в яких є і заміна шприців, іробота психологів».
Програму мінімумвиконано, — звітують посадовці. Обіцяють, оприлюднена статистика їмзнадобиться, коли з'являться додаткові кошти. Соціологи ж менш оптимістичні.Кажуть, на той час без втручання влади статистика може змінитися. І не накраще.
За данимидосліджень ЮНІСЕФ у рамках проекту «Діти вулиці», у більшостібезпритульних є сім'ї і вони пішли з дому через батьків. Кожна третя дитина, щоопинилася на вулиці, постраждала від жорстокого ставлення до неї в сім'ї.Третина дітей вдома недоїдали. Кожен другий з вуличних дітей вживає алкогольабо наркотики. Серед дітей вулиці 20 % — неписьменні, а решта — з рівнем знань,що не відповідає вікові дитини.
Замість епілогумені хочеться ще раз сказати, що безпритульні живуть на вулиці не від хорошогожиття. І не кожен із них грабує, ґвалтує, вбиває. Безпритульні — це передусімдіти. Самотні діти з пораненими серцями, зламаною психікою. Чому вони нюхаютьклей? Та щоб забутися хоч на хвилину. Забути, хто вони, де вони, і про те, щовони нікому не потрібні у цьому світі. Допомогти усім неможливо. Українськадержава, на жаль, не може змінити ситуацію з дітьми вулиці. Але якщо кожен ізнас прислухається до благання тієї чи іншої дитини, щось-таки зміниться.
Причин, черезякі діти тікають з сімей, багато. Та можна виділити дві основні. Перша — жорстоке поводження батьків (це якщо говорити про неблагополучні сім'ї), дебатьки — п'яниці, наркомани, з кримінальною долею. Друга — нерозуміння,недостатній інтерес дорослих до життя дітей, надмірно авторитарне виховання.
РОЗДІЛ3.ПРОЕКТ «ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ВУЛИЦІ»
Проект«Допомога дітям вулиці» в рамках європейської програми розбудовипартнерства в інституційному розвитку (IBPP)
Важкасоціально-економічна ситуація в Україні в 1990х призвела до низки негативнихсоціальних моментів, які прямо впливають на загострення проблеми дітей у важкихжиттєвих обставинах. Поява феномену дітей вулиці є наочним прикладом цього.Зменшення державного фінансування охорони здоров’я, освіти і соціальної сфери,з одного боку, та бідність населення призводять до того, що з 10,3 мільйонівукраїнських дітей 120 тисяч постійно або ситуативно живуть на вулиці.
КарітасНімеччини в 2003 році підтримав ініціативу Карітасу України створити спільнийпроект допомоги дітям вулиці у ряді міст України, а саме Тернополі,Хмельницькому, Львові та Києві. До фінансування проекту долучались різніспонсори – Карітас Іспанії, Карітас Аахен (Німеччина), Ротарі клуби зШвейцарії, приватні благодійники, Український Католицький Університет. У 2006 –2008 році основна сума коштів для забезпечення роботи мобільних служб для дітейвулиці та соціальних центрів надійшла від Європейської комісії в рамкахпрограми підтримки громадянського суспільства. Проект Євросоюзу під назвою«Допомога дітям вулиці» охопив три регіони. Завдяки цьому проекту було створеноще один осередок для дітей вулиці в Донецьку. Європейський рух долучився доданого проекту в 2007 році коли група волонтерів запропонувала підтриматиКарітас України шляхом розгортання широкої рекламної та фандрейзенговоїкомпанії «Допомогти дітям вулиці». Ряд спеціалістів з PR, журналістів тавебдизайнерів працювали над створенням окремого вебсайту для проекту тазапочаткували ряд благодійних акцій в місті Києві та інших регіонах з метоюзалучити ініціативу громадян до проекту. Саме тому заради вирішення проблемидітей вулиці свої зусилля об’єднали дві міжнародні організації Карітас таЄвропейський Рух, створивши проект «Допомогти Дітям Вулиці».
Основнимзавданням нашого проекту є:
- надати дитинішанс піти з вулиці та показати їй ряд можливостей, якими вона може скористатисядля визначення свого подальшого життєвого шляху та стати повноправним членомсуспільства
- залучитиособисту ініціативу громадян заради допомоги проекту „Допомогти Дітям Вулиці“.
Для реалізаціїпроекту «Допомогти Дітям Вулиці» ми розпочали загальнонаціональну інформаційнукампанію із збору коштів. Основою кампанії є особиста та громадська ініціативалюдей та компаній. До 2007 року проект повністю фінансувався ЄС тапартнерськими організаціями із закордону. Сьогодні ми розширюємо географіюпроекту та залучаємо місцеві кошти. Саме участь у проекті та допомога українцівє найбільш важливою для нас, адже вирішення соціальних проблем є перш за все нашимособистим обов’язком і не має покладатися лише на іноземні інституції. Дітивулиці живуть поруч з нами.
Як ми цьогодосягаємо?
1. Акції («Зіркидітям», «Dance for Kids»)
2. Залученнякоштів (2 способи: перерахування коштів на наш рахунок, скрині для пожертв)
3. Волонтерськапрограма (наприклад, професійне волонтерство)
4. Допомогаодягом, взуттям, книжками, технікою тощо.
Збираємогроші…
Заразми збираємо кошти для організації відпочинку дітей вулиць у Літніх таборах.
Нашіплани..
Поглибити співпрацюіз державними соціальними службами для дітей, молоді та сімей, об’єднати або ждолучитись до існуючих об’єднань недержавні організації, які працюють з такоюцільовою категорією, для того щоб лобіювати інтереси дітей вулиці на державномурівні.
Плануєморозробити та запровадити систему соціального супроводу кризових сімей, діти зяких втікають на вулицю, розробити програму забезпечення безпритульних дітей тамолоді житлом, тощо.
Залучаємоособисту ініціативу..
На це направленінаші акції, наприклад акція «Зірки дітям», де щомісячно одна з відомих людейпроводить для групи дітей майстер-класи у абсолютно різних форматах. Такимчином, у дітей з’являється можливість зрозуміти, що є життя поза межами вулиці,в якому вони знайдуть своє місце.
Першими з дітьмивулиці почали працювати у Тернополі у 1998 році. Потім у Києві – 2001, 2000 рік– Львів, 2003 – Хмельницький (під назвою «Допомога на колесах»), 2006 –Донецьк. У 2002 році був знятий фільм про дітей вулиці українською та німецькоюмовами. Зараз проект «Допомогти дітям вулиці» працює в 5 містах постійно, алепідтримують цей проект у різних формах ще в 4 містах.
Вважаємо дійсноунікальним наш комплексний підхід у роботі з дітьми вулиці. Нашою метою євідвернути дитину від вулиці та надати їй якомога більшої кількості варіантівдля вибору подальшого життєвого шляху.
Першим кроком єналагодження контакту з дітьми безпосередньо на вулиці. Саме заради цього мистворили Допомогу на Колесах, де діти щоденно отримують гаряче харчування,медичну допомогу, з ними працює психолог та соціальний працівник. Метою такоїроботи є завоювати довіру дитини та вплинути на те, щоб дитина пішла з вулиці.
Наступним крокомє робота з дітьми вулиці у стаціонарному соціальному центрі. Тут дитина отримуєтимчасовий притулок для відпочинку, може помитися, отримати гуманітарний одягта взуття, випрати свої речі, поїсти, отримати першу медичну допомогу тамедичний огляд, відвідувати різноманітні гуртки та навчатися. Водночас тутзабезпечені для дітей стаціонарні умови, що дає змогу соціальним працівникампопрацювати із дитиною більш результативно.
Далі ми працюємоз сім’ями та опікунами для того, щоб сприяти покращенню умов для дитини. Цяробота безпосередньо стосується вирішення домашніх проблем, допомоги уподоланні кризових ситуацій та допомоги у створенні нормальних умов для дитини.
РОЗДІЛ4.СТАТИСТИКА
На українськихвулицях можна рідше зустріти бездоглядних дітей. За 9 місяців минулого рокупрацівники соціальних служб виявили 17 тисяч таких дітей, а попереднього рокуїх було 25 тисяч – на третину більше, повідомив Радіо Свобода міністр сім'ї,молоді та спорту України Юрій Павленко. Чи справді проблема безпритульних дітейстала менш гострою? Що їх тягне у підворіття? Як вирішити проблемубезпритульних?
Офіційнаі неофіційна статистика
У соціальнихслужбах намагаються не тільки повертати бездоглядних дітей з вулиці, а йзапобігти потраплянню туди неповнолітніх, говорить міністр сім'ї, молоді таспорту України Юрій Павленко. На підтвердження своєї думки він наводить даніпро мешканців притулків. Якщо 5 років тому ними на три чверті були діти,повернуті з вулиці, то зараз — це на 60% діти, «превентивно» (як каже міністр)вилучені із кризових сімей або з тих закладів, звідки вони могли втекти.
Якщо 5 років«діти вулиці» було масове явище, то сьогодні – це одинокі випадки, на які дужеоперативно й швидко реагують служби дітей і відповідні підрозділи кримінальноїміліції у справах дітей, говорить міністр сім'ї, молоді та спорту України ЮрійПавленко.
«Сьогодні немаєтакої дитини, яка могла б жити на вулиці більше 3-5 років. Близько декількохтижнів — і дитина вилучається з вулиці та знаходиться можливість повноцінногорозвитку. Крім того, за ці роки скоротилася кількість повторних вилучень дітейз вулиці більше, ніж вдвічі», — повідомив Юрій Павленко.
Натомістьнародний депутат від Партії регіонів Олександр Стоян не погоджується із данимищодо безпритульних дітей, які наводить Міністерство сім'ї, молоді та спорту. Надумку Олександра Стояна, ані це міністерство, ані уряд у цілому нічого незробили для дітей вулиці. Хіба що посприяли спрощенню процедури усиновлення.
Той факт, щодітей вулиці стає менше, фахівці пояснюють кількома причинами. Передусім,працюють десятки громадських та релігійних організацій, які опікуютьсябезпритульними дітьми, чимало батьків повернулись із заробітків і доглядають задітьми, багато з дітлахів потрапили на виховання у будинки сімейного типу, а щена поліпшення ситуації вплинуло закриття закладів ігрових автоматів, де дітипропадали днями, віддаючи зібрані гроші на вулицях.
ВУкраїні поменшало «дітей вулиці»
Позитивнудинаміку пояснюють активною роботою з батьками та поверненням заробітчан.Батьків все частіше попереджають про неналежне виконання їхніх обов'язків.
А дев'ятьмісяців минулого року з вулиць забрали на 8 тисяч дітей менше, аніж у 2008-муроці. Цей показник зменшився приблизно на 30%, повідомляє «Німецькахвиля» з посиланням на міністерство сім'ї, молоді та спорту.
Така тенденціяспостерігається практично у всіх регіонах України. Зокрема, керівник відділу усправах дітей Львівської міської ради Ростислав Тимків підтвердив, щодітей-вулиці справді поменшало.
Як засвідчуєстатистика, внаслідок рейдів, до яких залучено відділи у справах дітей,освітяни та правоохоронці, кількість бездоглядних дітей у Львові поменшала на10%, каже Тимків. Чиновник вважає, що такий результат дала роз'яснювальнаробота з батьками.
З цією думкоюпогоджується й голова благодійної організації «Реабілітаційний центрсоціальної адаптації» Ігор Гнат, який займається проблематикою дитячоїбездоглядності. Водночас він додав, що українським дітям допомогли економічнінегаразди в Європі.
«Економічнакриза в Європі спонукала деяких заробітчан повернутися в Україну. Відтак, цібатьки взялися за виховання своїх дітей», — каже Ігор Гнат.
Не слідвідкидати й інші чинники, що зменшили дитяче волоцюжництво, в першу чергу — цезакриття гральних клубів, куди недобросовісні власники впускали неповнолітніх,наголосив експерт, а також активізація роботи усіх служб та громадськихорганізацій над вирішенням цієї проблеми.
ВИСНОВОК
Головнапричина втечі з дому – батьки
12-річний киянинСергій – один із тих дітлахів, для яких рідним домом є вулиця. До такого життявін звик і міняти його не збирається. «Гуляю, прошу грошей – їсти хочу! У мененемає батьків – тато маму вбив і сидить у в’язниці. Вийде за 9-10 років. Допритулку мене доправляли, але я тікав, бо там кепсько. Хлопці примушують, грошівідбирають і таке інше...».
Як би некритикувати державу, школу, оточення, але головна причина того, що дитина тікаєз дому – батьки, констатують Психологи, які працюють з безпритульнимидітлахами.
«В основному, цепроблема неблагополучних родин. Тобто, батьки практично не займаються дітьми,ті підростають фактично на вулиці, а батьки переймаються своїми питаннями іпотребами, на жаль, не дуже сприятливими для зростання й виховання дитини».
Яквирішити проблему безпритульних?
Розвиток мережізакладів для дітей, позбавлених можливості жити у нормальній родині, – один зішляхів вирішення проблеми дітей вулиці, говорить міністр сім'ї, молоді таспорту України Юрій Павленко.
«Це і розвитоксімейних форм виховання для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківськогопіклування, усиновлення, прийомна сім’я, дитячі будинки сімейного типу, звідкипрактично діти не тікають. Це і продовження реформи інтернатних закладів, істворення на їхній базі невеликих закладів – не більше, ніж на 50 дітей. Це,без сумніву, робота з кризовими сім’ями, а таких сьогодні на обліку в Державноїсоціальної служби для сім’ї, дітей та молоді близько 20 тисяч. І в разівиникнення небезпеки для дитини – така дитина вилучається з родини увідповідний державний заклад, де їй надається необхідна допомога», – сказавЮрій Павленко.
За данимиекспертів, третина безпритульних дітей опинилася у підворітті через те, що їхвигнали з рідної оселі, кожен шостий пішов на вулиці за власним бажанням(навіть інколи із заможних родин), а кожен десятий, бо вдома не було чого їсти.