Київськийнаціональний університет імені Тараса Шевченка
АвазЗаде Камбіз
УДК [316.656.2(55)](048)
РОЗВИТОКСОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ЖІНОК ІРАНУ
22.00.03– соціальні структури та соціальні відносини
Автореферат
дисертаціїна здобуття наукового ступеня
кандидатасоціологічних наук
Київ-2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконанана кафедрі політології, соціології та соціальної роботи у Національному технічномууніверситеті України «КПІ».
Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент
Лобанова ГалинаВікторівна
доцент кафедриполітології,
соціології та соціальноїроботи Національного технічного університету України «КПІ», м. Київ
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор
Куценко ОльгаДмитрівна
завідувач кафедрисоціальних структур та соціальних відносин
Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка, м. Київ
кандидат філософськихнаук,
Лавриненко НаталіяВасилівна
старший науковийспівробітник відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України м.Київ
Захист відбудеться 24березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.30 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка заадресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська,60, ауд. 314.
З дисертацією можнаознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені ТарасаШевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий 20лютого 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченоїради Ю.О. Тарабукін
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальністьтеми. Сучасний Іран – спадкоємець та носій однієї з найдавніших цивілізацій.Разом з цим, історія іранського суспільства була історією нерівності чоловіківта жінок. Диференціація соціальних статусів та ролей за ознакою пола – цезагальна характеристика сучасного іранського суспільства, яке генерує гендернунерівність й схиляється до традиціоналізму, який визначає домінування чоловічихцінностей.
Об’єктивні зміниу соціальній структурі та стратифікаційних процесах, на яких позначилисясоціально-економічні і політичні перетворення останніх десятиліть, і, якібагато в чому відбуваються внаслідок глобалізаційних процесів, обумовилинеобхідність переоцінки та визначення з урахуванням цих процесів соціальногостатусу й соціальної ролі жінок в нових умовах.
В результатіпозначених трансформацій іранське суспільство після революції 1979 р. знаходитьсяу перехідному стані, який є суперечливою єдністю попереднього етапу розвитку тасучасних тенденцій третього тисячоліття, котрі акумулюють в собі ознакидоіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства, а такожелементи релігійного та світського, національного й загальнолюдського досвіду.Цей досвід закріпив в якості головного критерію оцінки розвитку суспільства –людину, яка є мірою соціально-економічної та політичної комфортності їїжиттєдіяльності. За оцінкою Індексу людського розвитку, який визначається ООН,Іран посідав у 2004 році 95 місце серед 173 країн світу. Такийнизький його рівень визначається, насамперед, соціальним становищем жінок, щохарактеризується такими соціальними показниками, як рівень доходу, освіта,професійна зайнятість, місце в структурі влади і т. ін. Тому, визначення місця,яке жінки Ірану реально посідають у суспільстві, показ змін, що спостерігаютьсяв їх статусних позиціях, посилює наукову значущість дисертаційного дослідження.
Наявністьгендерної нерівності в стратифікаційному просторі іранського суспільства,безумовно, актуалізує пошук шляхів усунення його дисфункціональності тарозвиток соціальної політики по відношенню до жінок. Причому найбільш дійовимизасобами тут можуть бути не лише жіночий рух за рівні права у суспільному життіі соціальна політика держави, але й допомога недержавних інституцій жінкам яккомпенсація за існуючий асиметричний гендерний устрій у суспільстві.
Утімфеміністський рух західного зразку у сучасному Ірані – проблематичний.Доцільнішим є розвиток соціальної політики, спрямованої на створення умов длясоціальної безпеки жінок та їх включення в якості рівноправних суб’єктів усистему соціальних відносин.
Дослідженнямокремих аспектів соціальної політики у різні історичні періоди займалисязарубіжні вчені – В. Зомбарт, Л. Борткевич, Т. Ганслі, Д. Гілл, Б.Дж. Нельсон,Л. Мід, Дж.И. Андерсон, Б. Пітерс, П. Спікер, а також українські – І.Лавриненко, М. Головатий, В. Жмир, В. Скуратівський, О. Палій, О. Іванова, Е. Лібанова,Т. Семігіна, В. Судаков, В. Пилипенко.
Дослідженнясоціальної політики по відношенню до жінок потребувало застосування здобутківгендерних теорій. Їхня проблематика посідає особливе місце в дослідженняхіранських вчених, хоча вивчення та викладання гендерології і фемінології вІрані тільки починаються (Жале Шади Талаб, Мехр Ангиз Кар, Мохаммад Захеди). Упереважній більшості західних держав фемінологія давно викладається у вищихнавчальних закладах, активно проводяться наукові дослідження у цій галузі (С.Де Бовуар, До. Милеет, Н. Смелзер, Е. Гідденс).
Дослідженнягендерних відносин, відповідної соціальної політики на пострадянському просторіпредставлені в працях З. Саралієвої, С. Айвазової, О. Ярської-Смирнової, О. Хасбулатової,О. Холостової, А. Кириліної, І. Григор’євої, І. Зайнишева.
В Україні догендерної проблематики звертаються Л. Кобелянська, О. Злобіна, О. Іванова, О. Новікова,Н. Лавриненко, О. Стрельник, О. Піщуліна та інші.
Вивчення науковихпроблем, пов’язаних з різними аспектами статево-рольових відносин, мають нелише теоретичну, але й велику практичну значущість та можуть слугувати засадамидля вдосконалення соціальної політики Ірану з цього питання.
Серед іранськихавторів, які займаються вивченням соціального становища жінок Ірану, слідвиокремити С.М. Хашемі, Г.-А. Тавасолі, М. Кар Ж.Ш. Талаб, М. Амін Заде, М. Хакімпур,Ф. Пур Лили, Ф. Заваре, Ш. Бамдад. Зокрема С.М. Хашемі акцентує увагу напідвищенні інтелектуального рівня жінок як головного чинника їх розвитку; Г.-А.Тавасолі звертається до проблеми матеріальної та духовної незалежності жінок;М. Кар одним з методів усунення дискримінації жінок пропонує приведення увідповідність до міжнародних норм іранські закони щодо прав жінок; Ж.Ш. Талабсфокусувала свій аналіз на вивченні життя та праці жінок-селянок. Усіперелічені автори звертають увагу на підвищення ролі жінок в Ірані післяІсламської революції 1979 р. по зрівнянню з дореволюційним періодом.
Програмисоціально-економічного розвитку держави містять деякий фактичний матеріал дляаналізу соціальних позицій та становища жіночого населення Ірану.
Таким чином,актуальність теми щодо розвитку сучасної соціальної політики по відношенню дожінок Ірану значною мірою обумовлюється як соціальними запитами часу, такнедостатністю соціологічної розробки впливу соціальної політики на соціальнийстатус жінок Ірану.
Метою дослідженняє розробка соціологічних засад сучасної соціальної політики по відношенню дожінок в Ірані, що обумовлена специфікою трансформаційних процесів у східнихсуспільствах на межі ХХ-ХХІ ст.
Досягнення цієїмети передбачає постановку та вирішення таких завдань:
– проаналізуватитеоретико-методологічні засади дослідження “соціальної політики по відношеннюдо жінок” та визначити основні підходи до вивчення даної проблеми;
– описати соціально-економічніперетворення в сучасному іранському суспільстві як умови розвитку соціальноїполітики по відношенню до жінок;
– виявититенденції зміни показників статусно-рольових позицій жінок як в порівнянні здореволюційним періодом, так і в сучасному іранському суспільстві;
– окреслитиінституційні аспекти соціальної політики;
– показатиеволюцію соціальної політики по відношенню до жінок Ірану в контексті правлюдини;
– здійснитианаліз основних напрямків соціальної політики Ірану по відношенню до жінок уконтексті національних трансформацій суспільства та глобальних процесів;
– розглянути стандержавної сімейної політики як однієї з найважливіших складових розвитку соціальноїполітики по відношенню до жінок;
– обґрунтуватиавторську концепцію соціальної політики по відношенню до жінок Ірану напідставі соціологічного бачення сучасного стану проблеми.
Об’єктдослідження – соціальний статус жінок Ірану.
Предметдослідження – особливості та механізми формування та реалізації сучасноїсоціальної політики по відношенню до жінок Ірану.
Методидослідження. Для вирішення поставлених завдань у дисертації було застосованозагальнонаукові методи аналізу (щодо еволюції соціальної політики), системний,структурно-функціональний, порівняльний, спостереження. Теоретичну таметодологічну базу дослідження складають принципи історико-соціологічногоаналізу, гендерного підходу, понятійно-категоріальний апарат структурногофункціоналізму.
У дисертаціїшироко використано праці вчених різних періодів і держав, які висвітлювалиположення жінок у суспільстві та розробку відповідної соціальної політики повідношенню до них.
Емпіричну базудослідження складають нормативно-правові та статистичні матеріали.
Наукова новизнаодержаних результатів полягає у тому, що:
– впершесформульовано теоретико-соціологічні засади розвитку соціальної політики щодооднієї з найважливіших статусних груп іранського суспільства – жінок, проаналізованорозвиток соціальної політики по відношенню до жінок як соціального регуляторагендерних відносин у сім’ї та суспільстві;
– отриманоуточнення про розвиток знання щодо основних факторів, що виникають в процесісоціально-економічних перетворень в іранському суспільстві та впливають насоціальний стан жінок, як передумови еволюції соціальної політики по відношеннюдо них в сучасності та на перспективу;
– вперше,завдяки використанню міждисциплінарних підходів до інтерпретації соціальноїполітики, запропонована авторська концепція соціальної політики по відношеннюдо жінок Ірану, що може покласти основу моделювання соціальної політики повідношенню до жінок у сучасних суспільствах Сходу, а також у практичній діяльності,зокрема, іранських державних структур та організацій;
– вперше надана комплекснахарактеристика основних показників соціального статусу жінок Ірану. Виявлено,що трансформації щодо статусно-рольових позицій жінок, їхньої участі у владнихструктурах, прийняття суспільно значущих рішень, впливу на суспільні процеси,за останню чверть століття відбувалося вкрай повільно. Показано рисифункціонування жінок в іранському соціальному просторі та їхню взаємодію зіншими соціальними групами за ознакою ґендеру, що доводить неможливістьфункціонування їх як рівноправної статусної групи, актора соціальнихперетворень. Виявлено основні труднощі виміру показників соціального статусужінок Ірану та оцінці їхньої динаміки, які проявляються у відсутності чинедостовірності національних статистичних даних і робить неможливим отриманнянауково обґрунтованої картини функціонування іранського суспільства у гендерномувимірі;
– доведено,що з огляду на соціокультурну специфіку Ірану динаміка соціальної політики повідношенню до жінок може оцінюватися з точки зору дотримання прав людини всуспільстві;
– виявленоконфігурацію існуючої інституціональної системи соціальної політики таз’ясовано місце та роль всіх її складових, на які покладено функції поліпшеннясоціального становища жіноцтва як необхідної умови їхньої самореалізації всім’ї та суспільстві;
– наприкладі Ірану отримала подальший розвиток ідея про евристичний потенціалгендерного підходу до аналізу соціальної політики. Доведено, що такий підхіддозволяє оцінити динаміку та ступінь модернізації суспільства, виходячи зкритерію усунення (чи збереження) гендерної асиметрії у всіх сферах соціальногожиття;
– обґрунтованодоцільність аналізу основних напрямків розвитку соціальної політики повідношенню до жінок Ірану не тільки у сучасному, але й історичному контексті,на підставі вироблених світовим співтовариством соціальних показників і оцінок.Доведено, що в сучасному іранському соціумі формуються чинники майбутньоїтрансформації соціальної політики, до яких можна віднести підвищення рівнягарантованої державою освіти, збільшення кількості жінок-управлінців тапоступову демократизацію сімейних відносин;
– зробленовисновок, що іранська соціальна політика по відношенню до жінок в процесі свогорозвитку синтезує цінності східної та західної цивілізацій внаслідок діїглобалізаційних процесів. Доведено, що поєднання характеристик різних за своїмипроявами цивілізацій має доволі суперечливий характер, що не може непозначитися на еволюції соціальної політики. Виявлено, що такий синтез вперспективі здатний суттєво вплинути на зміни статусно-рольових позицій усуспільстві.
Практичнезначення роботи Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися уроботі державних органів, які займаються соціальною політикою; а також яктеоретична основа розробки урядових програм соціально-економічного розвиткукраїни, моделей соціальної політики. Результати дослідження можуть бутивикористані при викладанні спецкурсів із соціології, соціології гендернихвідносин, соціології сім’ї, а також з демографії, етнології, соціальної роботитощо.
Апробаціярезультатів роботи відбулась на міжнародних науково-практичних конференціях тасемінарах: на III Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна роботаі сучасність: теорія і практика ” (м. Київ, 2004 р.), на III Міжнароднійнауково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління ” (м. Київ, 2005р.), VIII Міжнародній науково-практичнійконференції “Творчість і освіта у вимірах ХХІ ст. ” (м. Київ, 2005 р.), IV Міжнародній науково-практичнійконференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика” (м. Київ, 2006 р.).
Публікації затемою дисертації здійснено у фахових виданнях (3), а також у інших виданнях.
Структура таобсяг дисертації: структура дисертації відповідає меті дослідження і відображуєпослідовне вирішення поставлених завдань. Дисертація складається зі вступу,трьох розділів та списку використаних джерел (161 найменування на 13сторінках). Повний обсяг дисертації – 208 с.
ОСНОВНИЙЗМІСТ РОБОТИ
У вступіобґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено ступінь науковогоопрацювання теми, сформульовано наукову проблему дослідження, визначено йогомету та завдання, окреслено об’єкт та предмет, визначенотеоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну дисертаційногодослідження, практичне значення отриманих результатів, наведено дані проапробацію роботи та її структуру.
У першому розділі– «Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку соціальної політики повідношенню до жінок Ірану» проведено історико-теоретичний аналіз напрямківсоціогуманітарного знання, згідно якого соціальна політика стосовно жінокохарактеризовано як багатоаспектне явище, вивчення якого потребує застосуваннярізних методологічних підходів. В результаті синтезу існуючих підходів тавизначення соціологічних аспектів теоретичних засад соціальної політикизапропоновано розглядати соціальну політику по відношенню до жінок як засібрегуляції соціально-стратифікаційних процесів та гендерних відносин в сучасномуіранському суспільстві. Розглянуто та з’ясовано теоретико-методологічніможливості дослідження соціальної політики з позицій різних теорій, іззастосуванням моделей різних типів. Так, зазначено, що теоретико-методологічнубазу соціальної політики складають гендерні теорії, що еволюціонували відфеміністських теорій ХХ ст. до сучасних мультипарадигмальних підходів, щосинтезують елементи теорій функціоналізму, соціального конструктивізму,конфліктологічних теорій тощо.
Авторомконкретизовано зміст категорії гендер як систему міжособистісних взаємодій,завдяки якій створюється, затверджується та відтворюється уявлення про чоловічета жіноче як засадничих понять задля осмислення соціального порядку. Теоріясоціального конструювання ґендеру пропонує здійснювати акцент на гендернихвідносинах з приводу розподілу влади, які охарактеризовано як відносинистратифікації. Оскільки влада традиційно асоціюється з маскулінністю та до тогож володіння нею надає чоловікам додаткові можливості виправдання своїхпривілеїв, то в межах означеної теорії гендерну стратифікацію вивчають якнерівність можливостей і життєвих шансів, забезпечуваних суспільством для жінокта чоловіків. Розгляд соціальної політики в контексті гендерного підходудозволило автору показати, що суб’єктивне ставлення до жіноцтва в Ірані –головний чинник соціогендерної нерівності та головний аргумент на користьвиокремлення спеціального напряму соціальної політики, об’єктом якої є жінки.
Інші групитеорії, що складають теоретико-методологічну основу дослідження – це теорії, щоаналізують структуру соціального захисту та добробуту. Серед них, зокрема,марксистська, що акцентує увагу на діалектичній єдності соціальної політики зекономікою, а також на тому, що уявлення про соціальне забезпечення та добробутбазуються на принципах врівноваженої економічної політики.
При аналізівзаємодії об’єктивних та суб’єктивних чинників, що впливають на соціальнийрозвиток, застосовано теорії оновлення, прихильники яких вважають визначальнимиу суспільному прогресі культурно-психологічні фактори та егалітарну модельсім’ї, а також соціальну мобільність, вибори та призначення на різні посади вдержавних органах, в яких повинні брати участь представники обох статей.
Акцентуванняуваги на необхідності структурних та організаційних змін задля подоланнязлиднів, забезпечення робочих місць та зменшення нерівності в доходах,характерне для теорій структуралізму.
В дисертаціївикористано неоліберальні теорії, представники яких в якості засобустимулювання соціального розвитку пропонують ринкову економіку та відмову відвтручання держави.
В дослідженніпроаналізовано в контексті актуальних для жіноцтва проблем – зайнятості табідності – найбільш розповсюджені моделі соціальної політики: консервативна,ліберальна та соціал-демократична. Обґрунтовано доводиться, що ліберальнамодель може бути найорганічніше адаптованою до умов сучасного Ірану, щопідтверджено соціально-економічними умовами, коли на ринку праці спостерігаютьнезначну зайнятість жінок, то ж вони залишаються базою для утворення найменшзабезпеченої частини населення. Завдяки цій моделі може бути створенаможливість бачення виходу більш значної частини жінок на ринок робочої сили та попередженнязростання їхньої злиденності.
У другому розділі– “Розвиток соціальної політики по відношенню до жінок Ірану на межі ХХ та ХХІ століття” показано соціально-економічні та політичні перетворення як передумовирозвитку соціальної політики стосовно жінок, а також вплив цих перетворень насоціальну політику. Надана характеристика статусно-рольових позицій жінок Іранута визначено тенденції змін показників цих позицій. Увага зосереджена напровідних – соціально-економічних та політичних показниках становища жінок всучасних умовах. Зроблено висновок про його покращення порівняно здореволюційним періодом (до 1979 р.). У післяреволюційний період здійсненовдосконалення законодавчої бази щодо соціального статусу жінок, адаптації її доміжнародно-правових конвенцій про права людини і ліквідації дискримінації повідношенню до жінок. Виявлена специфіка нормативно-правового регулюваннясоціогендерних відносин, яка полягає у суперечливості поєднання громадянськихта релігійних норм, а також суперечливості самих норм ісламу.
Також зазначено,що соціальна диференціація жіноцтва продовжує зберігатися, причому найгіршим єстановище жінок у сільській місцевості, самітних, вдів, жінок, які знаходилисяна утриманні родичів або сім’ї, але втратили її підтримку. Вихід зі станусоціально-економічної та культурної маргіналізації цих категорій набуваєпершочерговості для соціальної політики держави.
Реалізаціябудь-якої концепції подолання бідності спирається на підвищенні ефективності економічноїповедінки жінок, забезпечення можливостей впливу на свій добробут. Алебільшість жіночого населення не може активно здійснювати такий вплив, оскількиїх участь у суспільному виробництві вимірюється лише 12-15% жіночого міськогонаселення, що є також свідченням фактичної залежності жінок від традиційноїсімейної структури з пануванням чоловіків та переважанням домогосподарськоїжіночої праці. Слабка присутність жінок на ринку праці має наслідкомвідсутність у їх переважній частині власного доходу. А в перспективі цепозначиться на відсутності або недостатності соціального забезпечення.
Доведено, щовкрай малою є кількість професій, в яких задіяні жінки. Переважно вони працюютьу сфері освіти, охорони здоров’я, сільського господарства. Не заохочуєтьсяпрофесійна кар’єра жінок, вони не залучені до високооплачуваних галузей тапосад. Внаслідок такої політики сформувалися галузі з переважанням жіночоїпраці, яка оплачується значно нижче, ніж чоловіча. Так, в сільськомугосподарстві жінкам за аналогічну роботу можуть сплачувати лише половину відзаробітної плати чоловіків, а на відміну від останніх, в державних організаціяхжінки не мають жодних надбавок чи заохочень. Недостатня присутність упрестижних професіях та у високостатусних групах свідчить про соціальнунерівність та соціальну незахищеність жіноцтва. Такий стан, у свою чергу,гальмує суспільний розвиток.
У цьому жерозділі визначена роль освіти як індикатора розвитку особистості та їїсамосвідомості і стверджується, що відмінність у сфері освіти між статями заостаннє десятиріччя значно зменшилася, що можна розглядати як позитивсоціальної політики держави. Хоча, насправді, можливості чоловіків і жінокзалишаються ще досить різними. Відмічена недостатня увага до рівних можливостейдля представників обох статей при отриманні повноцінних медичних послуг, щопозначається негативно на репродуктивному здоров’ї жінок.
Вивченняінституціональної складової соціальної політики по відношенню до жінок Ірану,показало відсутність гендерної складової у стратегії розвитку існуючоїінституційної системи. В інституціональній складовій соціальної політикистосовно жінок Ірану виявлені національні механізми – комісії по роботі зжінками, тобто Іран не відстає від таких європейських країн як Бельгія,Франція, Португалія на вищому державному рівні – президентському тапарламентському, де створені подібні комісії. Разом з тим констатується, що увиконавчій владі Ірану – в усіх міністерствах також існують структури, щовідповідають за роботу з жінками, однак на всіх означених рівнях відсутніслужби з питань рівних можливостей статей, як це має місце у згаданихєвропейських країнах.
Утретьому розділі – “Державна сімейна політика як провідний напрям розвиткусоціальної політики по відношенню до жінок Ірану” констатовано, що в іранськомусуспільстві панують усталені уявлення щодо соціальної значущості інститутусім’ї та ролі в ньому жінок. Проте і цей інститут не залишається незмінним, бовідбувається перехід від розширеної до нуклеарної сім’ї, зменшення кількостідітей тощо. Вона й надалі залишається дієвим інститутом спадкоємності ітрансляції соціальних норм, цінностей, традицій. Під впливом глобалізаційнихпроцесів вони також певною мірою трансформуються, однак вкрай повільно,оскільки дає про себе знати існуюча в суспільстві релігійна система табу на тічи інші моделі поведінки жінок.
Відмічено,що сім’я в Ірані функціонує як соціальний інститут відповідно до специфічнихсхідних соціокультурних умов і його інституціональні норми й цінностівизначають діяльність й поведінку членів суспільства у сфері шлюбно-сімейнихстосунків, зберігаючи в ньому гендерну нерівність.
Вцілому статусно-рольові позиції жінок в сім’ї характеризуються амбівалентністюта зазначають вплив різних процесів. З одного боку, притаманні іранськомусуспільству значущість шлюбу, достатньо велика тривалість подружнього життя(більше 30 років) є соціально-психологічними факторами, які визначаютьсоціальне самопочуття жінок. А з іншого, зберігається гендерний дисбаланс урозподілі домашніх обов’язків, що є наслідком укорінених стереотипів щодо ролі жінкияк домогосподарки та чоловіка як голови сім’ї. Це означає, що законодавство прорівні права чоловіків та жінок в цій сфері суспільних відносин практично недіє, хоча останнім часом у міському середовищі спостерігаються деякі зміни всистемі сімейної влади в напрямку відходу від однозначно чоловічоцентристськоїмоделі. А це відкриває можливості рівної участі шлюбних партнерів у прийняттісімейних рішень.
Розглянутоосновні тенденції розвитку державної сімейної політики та констатуєтьсявдосконалення її законодавчих засад і разом з тим їх непослідовний характерчерез суперечливість положень світських та релігійних законів. Всоціально-економічній сфері спостерігається тенденція посилення підтримкисім’ї, що проявлялося у наданні допомоги сім’ям сільських районів тамалозабезпеченим міським сім’ям. Ця допомога включає субсидії на харчування таохорону здоров’я.
Угалузі народжуваності державна політика спочатку була спрямована на їїобмеження. Однією з засад прийняття двох п’ятирічних програм(планів) соціальногорозвитку в останнє десятиліття минулого століття був висновок про те, щозбалансоване економічне зростання не може відбуватися в умовахнеконтрольованого збільшення чисельності населення. Тому державна політика буласпрямована на її обмеження, зокрема, були запропоновані безкоштовніконсультації з проблем народжуваності, дозволені контрацептиви тощо. Однак востанні роки при зниженні рівня народжуваності відпала потреба в її державномурегулюванні.
ВИСНОВКИ
У висновках,відповідно до поставленої мети та завдань роботи сформульовано основнірезультати дисертаційної роботи та окреслено напрямки подальших дослідженьпроблем соціальної політики стосовно жіноцтва.
1. У зв’язку з недостатнімвисвітленням в системі соціологічного знання теоретичних засад щодо розглядусоціальної політики по відношенню до жінок, обґрунтована необхідність такогопідходу, який враховував би сучасний стан статусно-рольових позицій даноїсоціальної групи та фокусував би увагу на першочергових функціональних їїаспектах, що зорієнтовані на розкриття особистісного та особистісногопотенціалу жінок. У дослідженні використані як усталені підходи до аналізусоціальної політики, так і новітні, як українських, так і закордонних авторів,що були напрацьовані в економічній соціології, соціології політики, соціальнійфілософії. Завдяки використанню соціологічних та міждисциплінарних підходів,доведено, що жінки Ірану є досить диференційованою соціальною спільнотою зпевним набором статусно-рольових позицій, які можуть бути не ідентичними. Цеобумовлює багаторівневість завдань соціальної політики по відношенню до жінок,включаючи першочерговість надання соціальної допомоги найуразливішим категоріямцієї спільноти.
2. Внаслідоквсебічного вивчення соціальної політики щодо жінок Ірану зроблено висновок проте, що реальними показниками її розвитку можуть бути статусні характеристикижінок в іранському суспільстві, який визначає структурні диспозиції цієїсоціальної групи і її стратифікаційну нерівність. Такими показниками є рівеньдоходів, освіта, професійна зайнятість, місце в структурі влади, що відбиваютьнаявність чи відсутність соціальних умов для нормальної життєдіяльностіжіночого населення.
3. Констатовано,що за останні десятиріччя після революції в статусі жінок Ірану по основнимсоціальним показникам, якщо і спостерігались зрушення, то вони не малиістотного характеру. Так, на шкалі кожного з вимірів соціального статусу жінкияк і раніше посідають більш низькі, порівняно з чоловіками, позиції. Тобто,їхній статус особливо досяжний, поки що поступається статусу чоловіків.Виявлена неоднозначність динаміки щодо основних вимірів соціального статусужінок. Так, коло законодавчо зафіксованих соціально-економічних та політичнихправ є достатньо широким. Однак їхня реалізація наштовхується на обмеження, щозакладені в релігійних законах й традиціях. Найбільш помітними є зміни в рівніосвіти. Не дивлячись на те, що через інститути освіти відтворюються гендерністереотипи та підтримується гендерна стратифікація іранського суспільства,останнім часом показники освіченості й кількості іранських жінок, якінавчаються, збільшується. Утім розрив між положенням чоловіків та жінок угалузі вищої освіти ще зберігається.
4. Зафіксовано,що за такою статусною ознакою, як місце в структурі влади зміни є меншпомітними, ніж у галузі освіти. Це обумовлено в першу чергусоціально-політичними та культурними чинниками, серед яких особливовиокремлюється патріархальний характер політичної культури, яка переважає віранському суспільстві. У системі державного управління на вищих посадахуправлінської ієрархії, що передбачає участь у прийнятті політичних й соціальнозначущих рішень, жінки практично відсутні. Їхня присутність спостерігається восновному на нижчих рівнях управління. Цей фактор значною мірою обумовлює низькийІндекс інституціональних засад демократії, який фіксує ступінь розвиненостіумов для демократичного залучення громадян у суспільно-політичні процеси (зацим показником Іран серед 192 країн-членів ООН займає 161 місце).
5. Виявлено, що упісляреволюційний період було створено інституційний механізм у державнихструктурах законодавчої та виконавчої влади для контролю за забезпеченням правжінок. В той же час констатується відсутність іншого виду контрольногомеханізму – конвенційного, покликаного слідкувати за виконанням кожноїміжнародної угоди з прав людини, ратифікованої Іраном.
6. Що стосуєтьсяосновних напрямів соціальної політики щодо жінок Ірану, то найбільший розвитокможна зафіксувати у сфері освіти. Що стосується трудової діяльності, то соціальнаполітика держави не забезпечувала конкурентоспроможність жінок як суб’єктівзазначеної діяльності, не заохочувала їх до суспільно-продуктивної праці, хочавідомо, що професійна діяльність за власним вибором – це основа гендерноїрівності у суспільстві та в сім’ї. Здійснено уточнення напрямів розвиткусоціальної політики щодо жінок Ірану, до яких можна віднести розширення її функційяк засобу демократизації, гуманізації суспільства, спрямованих на формуваннятолерантних, солідарних, партнерських відносин у ньому двох спільнот, що покине стало предметом уваги влади.
7. Важливимнапрямом розвитку соціальної політики щодо жінок запропоновано вважати державнусімейну політику. Її реальний стан не дає підстав розглядати якантидискримінаційну по відношенню до жінок, як таку, що сприяє встановленнюбалансу сімейних і суспільних інтересів та визнає обох батьків однакововідповідальними за виховання дітей. Це, відповідно, означає, що законодавствопро рівні права в цій сфері соціальних відносин не діє. Зафіксовані основнітенденції розвитку сімейної політики – вдосконалення її законодавчої бази,посилення економічної підтримки сім’ям, регулювання народжуваності ( їїстримання при значному зростанні, або сприяння при значному падінні).
8. Виявлено, щонедосконалість соціальної політики по відношенню жінок в Ірані пояснюєтьсярізнорідними факторами: впливом протилежних тенденцій, з одного боку,індустріалізація та модернізація соціально-економічних структур сприялидемократизації іранського суспільства, а з другого, відродження та навітьпосилення традиціоналістських цінностей. До зазначених факторів відносятьсятакож збереження гендерних стереотипів, низька ефективність функціонуванняінститутів, що відповідають за соціальну політику, недостатність статистичнихданих з гендерної проблематики тощо. Це актуалізує розробку методології оцінкита ідентифікації соціально-економічного статусу чоловіків та жінок, їхніхдиспозицій й поля стратифікаційної нерівності між ними, а також проведення умежах країни моніторингових соціологічних досліджень. Доведено, що в Іранівідсутня стратегія трансформації соціальної політики на засадах гендерногопідходу.
9. Проведене дослідження сприяло авторськомувизначенню поняття соціальної політики по відношенню жінок Ірану та розробціавторської концепції такої політики. Вона формулювалася з урахуванням кращихтипів й моделей соціальної політики, що відомі у світовій теорії та практиці,та адаптована до сучасних реалій іранського суспільства. Змістовно вона маєсистемний, комплексний характер.
10. Креативний потенціалданої проблематики може реалізуватися у подальших дослідженнях соціальноїполітики в інтересах жінок, ефективність якої визначається динамікою змінстатусних позицій та ролі жінок у вдосконаленні соціальних відносин. Зберігає актуальністьдослідження даної проблематики як соціального регулятора ґендерних відносин упорівняльному транскультурному аспекті.
СПИСОКПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Основні положення та висновки дисертації роботивикладено в публікаціях у фахових виданнях: із соціології
1. Аваз ЗадеКамбіз Гендерні аспекти трудової діяльності в сучасному Ірані // Мультиверсум.Філософський альманах: Зб. наук. праць. – Вип. 50. – 2005. – С. 222-230.
2. АвазЗаде Камбіз Проблеми і перспективи соціальної політики і соціальногозабезпечення жінок в Ірані // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук.праць. – Вип. 51. – 2005. – С. 226-236.
3. Аваз ЗадеКамбиз Проблемы защиты прав человека и здравоохранения женщин в Иране // Новапарадигма: Журнал наукових праць. – Вип. 51. – 2005. – С. 207-215.
В інших виданнях:
4. Аваз ЗадеКамбиз Социальная политика в Иране // Тези доповідей на ІІІ Міжнароднійнауково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія іпрактика”. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2004. – С. 114-115.
5. Аваз ЗадеКамбиз Социальная политика в Иране // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ.конференції “Сучасні проблеми управління”. – К.: ВПІ ВПК “Політехнік”, 2005. –С. 49.
6. Аваз ЗадеКамбиз Образование всю жизнь – педагогическое творчество // Матеріали VIIIМіжнар. наук.-практ. конф. “Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття”. –К.: ІВЦ “Видавництво “Екмо”, 2005. – С. 238-239.
7. Аваз ЗадеКамбиз Социальная политика по отношению к иранской семье // Матеріали ІVМіжнародної науково-практичної конференції “Соціальна робота і сучасність:теорія і практика”. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2006. – С. 147-148.
АНОТАЦІЯ
Аваз Заде Камбіз.“Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану”. – Рукопис. Дисертаціяна здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини. – Київський національнийуніверситет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007.
У дисертації розглянутосоціальну політику щодо жінок Ірану у соціальній динаміці, визначені їїбагатофункціональність, багаторівневість її завдань по створенню демократичних,комфортних умов життєдіяльності жіноцтва. Досліджені інституційні аспекти таосновні напрями соціальної політики щодо жінок Ірану. Виявлено, що під впливомсоціальної політики відбуваються неоднозначні зрушення по основних показникахстатусно-рольових позицій жінок. Виявлені основні фактори, що гальмуютьрозвиток соціальної політики щодо жінок як засобу регуляціїсоціально-стратифікаційних та соціогендерних процесів. Окреслені основнітенденції розвитку сімейної політики як провідного напряму соціальної.
Ключові слова:соціальна політика, соціальний статус жінок, гендерна стратифікація,соціально-економічні, політичні та культурні права жінок, сімейна політика.
АННОТАЦИЯ
Аваз Заде Камбиз.“Развитие социальной политики в отношении женщин Ирана”. – Рукопись.Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук поспециальности 22.00.03 – социальные структуры и социальные отношения. – Киевскийнациональный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2007.
В диссертации социальная политика по отношению к женщинамИрана рассмотрена в социальной динамике, определены ее многофункциональность,многоуровневость ее задач по созданию демократических, комфортных условийжизнедеятельности женщин. Исследованы институциональные аспекты и основныенаправления социальной политики по отношению к женщинам Ирана. Выявлено, чтопод воздействием социальной политики происходят неоднозначные сдвиги по основнымпоказателям статусно-ролевых позиций женщин. Выявлены основные факторы,тормозящие развитие социальной политики по отношению к женщинам как способурегуляции социально-стратификационных и социо-гендерных процессов. Вместе стем, отмечено, что дальнейшее функционирование социальной политики натрадиционных основах – маскулинных стереотипах, как в обществе, так и в семье –поставлено под сомнение такими факторами: развитие иранского общества каксоставляющей глобального сообщества и необходимостью в связи с этим выполнятьсоответствующие обязательства по соблюдению прав женщин; повышениеобразовательного уровня женщин и постепенного их формирования как субъектовсоциокультурного процесса; информатизация иранского общества, развитие СМИ.
Очерчены основные тенденцииразвития государственной семейной политики как ведущего направления социальной,среди которых совершенствование законодательной базы, усиление поддержки семьи,переход от политики ограничения рождаемости к содействию ей.
В целом, развитие социальной политики в отношении женщинИрана отстает от объективных потребностей функционирования и эволюции демократического,гуманистического общества, что не даёт оснований рассматривать её каксоциальную политику в сфере гендерного равенства.
Предложена авторская концепция социальной политики вотношении женщин Ирана.
Ключевые слова:социальная политика, социальный статус женщин, гендерная стратификация,социально-экономические, политические и культурные права женщин, семейнаяполитика.
SUMMARY
Avaz Zade Kambiz. «Development of social policy inrelation to Iranian women» — Manuscript. Thesis for receiving candidate ofsocial science degree in speciality 22.00.03. -social structures and socialrelations. – Taras Shevchenko Kyiv National University. -Kyiv, 2008.
Inthe thesis the social policy in relation to Iranian women in social dynamics isconsidered, its multifunctionality and multilevelness of its tasks in creatingdemocratic, comfort conditions of women's life activity is defined. The institutionalaspects and guidelines of social policy in attitude to Iranian women areexamined. It showed that under the influence of social policy considerableimprovements in basic indicators of women's role-status positions were takingplace. The main factors that impede the progress of social policy concerningwomen as regulating method of socio-stratificating and socio-gender processesare revealed. The basic tendencies of development of family policy as leadingdirection of social policy are described.
Key words:social policy, women social status, gender stratification, socio-economical,political and cultural rights of women, family policy.