Реферат
Натему
Досвідсоціальної роботи з девіантними підлітками в країнах Західної Європи й США
План
1. Вступ
2. Програми й технології соціальної роботи здевіантними підлітками в Голландії
2.1 Проект Thuislozen Team (TT) — робота з бездомноюмолоддю, із бродяжництвом підлітків.
2.2 Проект Yoorkoming Thuisloosheid (VT) — робота іззапобігання втеч із інтернатів.
2.3 Проект Halt — робота з підлітками, що допустилидрібні крадіжки або акти вандалізму.
2.4 Проект Stichting psychologisch pedagogischinstituut (PPI) — робота з учнями, що кинули або збираються кинути школу.
2.5 Проект Family First (FF) — робота знеблагополучними родинами, щодо яких органами влади вирішується питання пропозбавлення батьківських прав.
2.6 Проект Home Video Training (HVT) — робота зполіпшення взаємин між її членами, допомога в рішенні проблем, пов'язаних звихованням дітей.
7. Проект Nieuwe Perspectieven (NP) — робота зпідлітками засудженими умовно.
3. Соціальна робота з неповнолітніми правопорушникамий підлітками «групи ризику» у США
4. Служби допомоги для неповнолітніх з поводженням, щовідхиляється, у Німеччині.
Висновок
Список літератури
1. Вступ
Робота з важкимидітьми й підлітками є обов'язковим компонентом загальної соціальної роботи вбагатьох країнах Західної Європи й США. Таких дітей відносять до «групиризику», тобто, такий, у якій висока ймовірність здійснення протиправних дій.До цієї групи ставляться діти, що тікають із будинку, школи, кинуті батьками,що випробували насильство, що вживають алкоголь і наркотики, що займаютьсяпроституцією. Робота з ними за рубежем будується, як правило, на основі цілогоряду програм. Характерною рисою цих програм роботи з важкими дітьми йпідлітками в країнах Заходу й США є її превентивний характер. Орієнтація назапобіжні заходи ґрунтується на розумінні того, що чим більше часу проходить домоменту надання допомоги дитині в кризовій ситуації, тим складніше усунутинаслідку.
Ціль роботи:Вивчити й узагальнити досвід закордонних країн з девіантними підлітками.Зупинитися докладно на досвіді роботи в Голландії, проаналізувати програми,їхню спрямованість і основну мету, перелічити категорії підлітків, що попадаютьу зону уваги соціальних служб, зробити висновки.
2. Програмий технології соціальної роботи з девіантними підлітками в Голландії
Голландіявважається однієї із самих благополучних країн Західної Європи. І все-таки,незважаючи на те, що рівень життя в Голландії дуже високий, тут існуютьпроблеми підліткової й молодіжної злочинності, бродяжництва й вандалізму.Правопорушення молоді в цій країні зв'язані, в основному, з некоріннимнаселенням. До числа важких підлітків і молодих людей найчастіше ставлятьсявихідці з Туреччини, Марокко, Антильських островів.
Соціальна роботаз важкими дітьми й підлітками здійснюється по декількох програмах (проектам).
2.1Проект Thuislozen Team (TT) — робота з бездомною молоддю, із бродяжництвомпідлітків
Цей проект буввпроваджений в 1992 році. У різних містах Голландії створені спеціальні бюро,що займаються цією діяльністю Бюро ТТ у Роттердамі має в штаті чотирьохсоціальних працівників, які ведуть одночасно з 28 підлітками. При цьому вонизалучають до своєї роботи інших фахівців, наприклад наркологів психологів.
Основнийконтингент проекту — молоді люди у віці до 25 років, що не мають протягом трьохмісяців постійного місця проживання, що не зробили злочинів, але заміченіорганами правопорядку. Фахівці цієї служби не вживають яких-небудьнасильницьких способів залучення бездомних підлітків у систему своєї роботи:викликів по повістках, примусових приводів. У бюро ТТ приходять тільки тіпідлітки, які насправді хочуть змінити своє життя, хто готовий прийнятидопомогу й одночасно взяти на себе відповідальність за реалізацію своїхжиттєвих планів. Як пишуть джерело. У цей час існує запис підлітків навключення в систему роботи бюро ТТ.
2.2Проект Yoorkoming Thuisloosheid (VT) — робота із запобігання втеч ізінтернатів, а також конфліктних ситуацій, що виникають між співробітникамиінтернату і його вихованців
Слід зазначити,що робота з даного проекту тісно перетинається із проектом ТТ, оскільки 70%всіх бурлак — колишні вихованці інтернатів. У Голландії існують різні видиінтернатів, деякі з них нагадують наші, російські. Вони також створені органамиутворення або соціального захисту населення, у них постійно проживають 100, 200і більше вихованців. Діти, що проживають у них, відвідують звичайну міськушколу.
Є інтернати,створені з ініціативи недержавних благодійних організацій або окремих осіб і запідтримкою державних і місцевих органів влади. У таких, як правило, проживаєвід 8 до 12 вихованців. Вони скоріше нагадують молодіжний гуртожиток. Кожнийвихованець має окрему кімнату, що він улаштовують за своїм розсудом, самроблять ремонт і збирання. Мають право приймати гостей. Гарантом порядку йдисципліни є погроза виключення підлітка із проекту VT, що означає для кожноговтрату життєвих перспектив. У такому інтернаті є побутові приміщення, хлопцівчаться господарювати, розраховувати бюджет, що складається зі скромногосоціального посібника, є приміщення, де проводяться різні заняттяадаптаційно-навчального характеру, тренінги, організується спільне дозвілля.
2.3Проект Halt — робота з підлітками, що допустили дрібні крадіжки або активандалізму
Даним проектомохоплено 79% території Голландії. Суть цього проекту полягає в тім, щопідліткові, що зробив правопорушення, пропонується відшкодувати матеріальнийабо моральний збиток власною працею. Він може відмовитися, але в цьому випадкубуде мати справа з місцевими органами правопорядку. Судимість у Голландії, яквідомо, має серйозні соціальні наслідки, тому що в у цьому випадку виникаютьскладності при надходженні у вищий навчальний заклад і на роботу.
Всіправопорушення перевіряються в поліції за наступними критеріями:
1. величинананесеного збитку не повинна перевищувати певної суми (приблизно тисячудоларів);
2. якщо це другеправопорушення, то воно повинне бути зроблене не раніше, ніж через рік післяпершого;
3. третєправопорушення виключає можливість участі підлітка в проекті Halt. У цьомувипадку участь у програмі можливо тільки за рішенням органів юстиції.
Якщо правопорушеннязадовольняє цим критеріям, то матеріали по підлітку з поліції направляються вбюро Halt. Працівник бюро виступає як посередник, намагаючись знайти компромісміж родителями підлітка, потерпілим і прокуратурою. Підліткам пропонуєтьсякілька варіантів усунення наслідків правопорушення, домовленість оформляєтьсядокументально, і бюро стежить за його виконанням всіма сторонами. У випадкувідмови дається хід протоколу про правопорушення.
Відповідно додоговору підліток зобов'язаний: принести вибачення потерпілим, відшкодуватизбиток, відвідувати заходу, спрямовані на підвищення правової грамотності.Найпоширенішими способами відшкодування заподіяного збитку є:
— пряме усуненнярезультатів правопорушення (миття, фарбування стін);
— робота ворганізації, який нанесена втрата (наприклад, у магазині);
— відшкодуваннязбитку грошима, заробленими самим підлітком на суспільних роботах (наприклад,за ушкодження автомобіля).
2.4Проект Stichting psychologisch pedagogisch instituut (PPI) — робота з учнями,що кинули або збираються кинути школу
Цей проект працюєпо наступних напрямках:
1. допомогапідліткам, що навчаються у звичайній школі, але, що втратили з нею всякізв'язки;
2. допомогапідліткам, що не втратили зв'язку зі школою, але в наявності ознаки дезадаптації(відставання в навчанні, високий рівень конфліктності);
3. спеціальнашкола для підлітків, які внаслідок різних причин не можуть повернутися дорегулярних занять у звичайній школі.
Наприклад, укомплексі PPI у північному районі Амстердама постійно працюють, крімадміністрації й технічного персоналу, соціальний працівник, два психологи,чотири ортопеди, діяльність яких те саме що діяльності нашого звільненогокласного керівника, учителі-предметники, майстри виробничого навчання. Усього вбюро працює 22 співробітника.
Роботазазначеного проекту має й свої проблеми. Наприклад, педагоги вважають, щодоцільно сконцентрувати соціальних працівників і психологів, що працюють уштатах шкіл, в PPI. Робота безпосередньо в школах повинна вестися на договірнихзасадах між PPI і директорами шкіл. Проблема в тім, що праця соціальнихпрацівників і психологів у школах оплачуються міністерством утворення, а роботаз дітьми, що кинули школу в PPI — міністерством по справах молоді.
2.5Проект Family First (FF) — робота з неблагополучними родинами, щодо якихорганами влади вирішується питання про позбавлення батьківських прав
Як правило, ценеповна родина, у якій мати (звичайно не голландського походження) ведеасоціальний спосіб життя. Представники влади, що курирують цю родину, ухвалюютьрішення щодо позбавленні матері батьківських прав і підготовляють документи.Але, перш ніж дати справі хід, пропонують матері співробітництво із соціальнимпрацівником, що працює по проекті FF. Виключення становлять критичні випадки,що загрожують життя дітей. Рішення працювати по проекті приймається матір'юдобровільно. Коли місцеві влади, що контролюють результат (але не процес),переконуються, що мати здатна займатися вихованням дітей, вони ліквідуютьраніше підготовлені документи про позбавлення батьківських прав. За данимистатистики 11% родин вертаються в початкову асоціальну ситуацію (вихіднийкризовий стан).
2.6Проект Home Video Training (HVT) — робота з поліпшення взаємин між її членами,допомога в рішенні проблем, пов'язаних з вихованням дітей
Рекомендаціїзвернутися до фахівців HVT батьки можуть одержати від адміністрації школи абовід органів правопорядку. Батьки можуть і самі звернутися в бюро зі своєїініціативи. Але в кожному разі робота ведеться по добровільній згоді всіх дорослихчленів родини. Відповідно до взаємної домовленості, у родину приходитьсоціальний працівник з відеокамерою. Дорослі й діти заздалегідь підготовлені дотого, що він не має наміру порушувати їхній звичайний порядок життя. Зйомкаведеться невеликими фрагментами. Після зйомки влаштовується загальний перегляді обговорюється поводження членів родини. При цьому соціальний працівникконцентрує увагу членів родини на позитивних моментах спілкування. Роботазавершується, коли члени родини й об'єктивні дані говорять про істотнеполіпшення ситуації.
Робота ізпроектів FF і HYT здійснюється в Амстердамі соціальним центром (аналогічноцентру допомоги родині й дітям у Росії).
2.7Проект Nieuwe Perspectieven (NP) — робота з підлітками засудженими умовно
Основний контингентцього проекту — молоді люди у віці 14-25 років, що мають проблеми з органамиправопорядку. У сферу уваги проекту вони попадають різними шляхами: черезполіцію, направляються зі шкіл і інших установ. Більшість із них — вихідці ізкраїн Азії й Африки. Необхідно помітити, що останнім часом голландські фахівцістурбовані також проблемою молоді російського походження. Зокрема, вонивідзначають, що росіяни молоді люди дуже замкнуті, у соціальні служби самі незвертаються й спілкуються з ними поки тільки волонтери, а не професійнісоціальні працівники.
У сферу увагирозглянутого проекту не включені дівчини, що займаються проституцією, ними вАмстердамі займається спеціальна молодіжна поліція й суд.
Робота з парубкомвідбувається в такий спосіб. Напрямок підлітка в районне відділення NPвиробляється в той момент, коли рішення про його карний, адміністративний абоінший вид покарання по суті вже прийняте й документально оформлено. Парубкупропонується стати клієнтом NP для того, щоб не збільшити ситуацію. Роботарозрахована на 4-6 місяців. По статистиці 74% підлітків успішно реабілітуєтьсяв соціальному відношенні, 24% підлітків роблять повторні правопорушення.
Аналіз джерел, щоописують роботу голландських фахівців з важкими дітьми, дозволяє, виділитидеякі принципові моменти, на яких базується більшість представлених проектів ітехнологій.
1. Особливостіорганізації роботи.
Міністерство, абомісцева адміністрація тільки формулюють проблему, на конкурсній основірозглядають проекти й визначають виконавця. Роль міністерств і місцевої владиполягає також у пошуку, виділенні, контролі засобів і результатів застосуванняобраної технології. Безпосередня робота з кожного проекту ведеться недержавнимиорганізаціями. Варто підкреслити що:
— робота зкожного проекту спрямована на певну, строго обмежену групу;
— кожний проектспрямований на рішення проблем конкретного підлітка і його родин;
— робота зкожного проекту ведеться на сугубо добровільних початках;
— всі проективиключають зі сфери своєї уваги підлітків-наркоманів і підлітків з важкимипсихічними проблемами (для визначення цього контингенту проекти залучаютьнаркологів, психологів, психіатрів і ін.);
— у роботі зпідлітками використовуються два шляхи: «м'який», що включає бесіди,установлення контактів та ін. і «твердий» шлях, коли застосовуються штрафи,приміщення в спеціалізовані установи. І в тім, і в іншому випадку впрофілактичній роботі бере участь поліція;
— багато проектівпередбачають широку рекламу своєї діяльності, мають фірмовий стиль, емблему,девіз, можливість орендувати рекламний час у ЗМІ.
2. Етапибезпосередньої роботи з підлітком.
Умовно роботу зкожного проекту можна розділити на два етапи. Перший пов'язаний з діагностикою,що містить у собі вивчення ситуації, що зложилася навколо підлітка (положення вродині, школі, середовищі вільного часу) і вивчення мотиваційної сферинаймолодшої людини (він сам визначає значимі для нього проблеми, наприклад,труднощі взаємин або професійного самовизначення). Цей етап завершуєтьсяскладанням разом з підлітком і його родиною плану рішення виниклої проблеми йвисновком контракту між бюро й клієнтом. Контракт передбачає тільки моральнувідповідальність, він не має юридичної чинності.
Другий етап — рухза виробленим планом, що містить у собі колись всі психосоціальну допомогашляхом регулювання ситуації навколо підлітка. Паралельно ведеться робота зрозвитку навичок і вмінь самого підлітка.
3. Рольсоціальних працівників.
Соціальнийпрацівник є ключовою фігурою всіх проектів. Взагалі в Голландії дуже високийпрестиж даної професії. Майже всі соціальні працівники бюро мають вищеутворення. Примітно, що вони працюють одночасно з невеликою кількістю клієнтів.Це дозволяє зробити роботу адресної. Наскільки вистачає засобів і фахівців,стільки клієнтів задіяне в роботі. Існує конкурс на участь у роботі із проекту.Це, природно, підсилює бажання підлітків працювати в ньому.
Парубок, що береучасть у роботі проекту, має можливість зв'язатися із соціальним працівником убудь-який час доби. У цілому, основні обов'язки соціального працівника позазначених проектах полягають у встановленні довірчих відносин, ретельномувивченні ситуації й особистісних особливої клієнта, складанні плану роботи,контракту, у встановленні й координації контактів із працівниками різнихустанов, у забезпеченні прогресу в роботі й допомозі з боку соціальногооточення.
Необхіднопомітити, що, крім соціальних працівників, що працюють безпосередньо в бюродопомоги різним підліткам, у Голландії існують і інші категорії соціальнихпрацівників, що займаються реабілітацією важких дітей. Наприклад, є дільничнісоціальні працівники, що діють у громаді й будинках (один дільничний опікує, якправило, 1-2 удома з 250-280 квартирами), соціальні працівники, що працюють улікувальних, освітніх установах, у місцевих державних соціальних службах.Важкими підлітками займаються також численні суспільні й посередницькіорганізації, які на час, залежно від ситуації, створюють у громаді різніоперативні загони, бригади розвитку, цільові групи. Все це дозволяєголландським фахівцям здійснювати роботу з підлітками повсякденно за місцемпроживання й навчання дітей.
3.Соціальна робота з неповнолітніми правопорушниками й підлітками «групи ризику»у США
В 70 роки в СШАминулому зроблені реформи в області судочинства для неповнолітніх. В 1974 роціконгрес прийняв закон про суди для неповнолітніх і профілактиці підлітковоїзлочинності, що переніс акцент із судової відповідальності неповнолітніх, щозробили дрібні карні й цивільні правопорушення, на виправлення їх за місцемпроживання. Цей закон установлював тривалість перебування неповнолітніх, щозробили цивільні правопорушення, у виправних установах, заохочувавальтернативні міри покарання замість тюремного ув'язнення для підлітків карнізлочини, що зробили дрібні, і призивав до створення служб для виправленняпідлітків на основі спеціальних програм. Закон також забороняв спільнеперебування у в'язниці дорослих і підлітків і проголосив профілактику якпріоритетна мета.
Цей факт послуживстимулом для розвитку спеціальних служб для неповнолітніх правопорушників іважких підлітків і створенню різних програм для роботи з ними.
Більшу роль уцьому зіграли й проведені експерименти, наприклад, у штаті Массачусетс. У цьомуштаті були закриті виправні установи, підлітки-правопорушники були випущені на2 місяці на волю. Результати експерименти були такі:
— у тих місцях,де були створені різноманітні умови для виправлення, адаптація підлітківпройшла більш успішно;
— незважаючи навелику кількість правопорушників, що повернулися додому, істотного ростузлочинів не відбулося;
— масовевиправлення було досягнуто «навіть без підготовки громадськості».
Експерименти, надумку фахівців, довели ефективність виправлення хлопців за місцем проживання,хоча аж до сьогоднішнього дня йдуть суперечки із приводу покарання підлітків зазроблені провини.
Термін «за місцемпроживання» використовується для позначення центрів виправлення, бюро молоді,прийомних будинків, пансіонів сімейного типу й відділень для підлітків упсихіатричних клініках. Всі ці установи, зрозуміло, відрізняються рівнем іхарактером послуг, але є загальні риси, які властиві всім типам програм данихустанов. Основна мета полягає в створенні сприятливої взаємодії індивіда знавколишнім соціальним середовищем. Всі програми будуються на участі неповнолітньогов певних акціях і заходах з метою включення його в повсякденну діяльність.
У літературівиділяють три типи програм.
1. Базовіпрограми поліції.
2. Базовіпрограми шкіл.
3. Базовіпрограми судів по справах про неповнолітні.
Зупинимося докладнішена кожній із програм.
Перший контактмолодих людей із правоохоронною системою, як правило, відбувається в місцевійполіцейській ділянці. Саме від поліції багато в чому залежить кількість справ,переданих у суди для неповнолітніх.
Одна із проблем,по авторів, саме й полягає в тім, що на першій стадії роботи з неповнолітнімиправопорушниками вся ініціатива віддана винятково на розсуді поліції.Поліцейські повинні стежити за виконанням закону, але іноді, як відзначається влітературі, вони занадто вільно розуміють свої обов'язки.
В останні роки вбагатьох округах влади наймають поліцейських, що є фахівцями з роботи знеповнолітніми. Їхньої функції трохи ширше, ніж просто дотримання закону. Вониставлять перед собою ціль допомогти молодим людям і їхнім родинам, тому сферадіяльності поліції в багатьох округах містить у собі, крім простогоспостереження за порядком, широкий комплекс заходів, здійснюваних поліцієюразом з іншими організаціями.
Ці заходи містятьу собі організацію різних клубів для підлітків, програм по боротьбі знаркоманією серед молоді, навчання техніці особистої безпеки в місцевих школах.
Наприклад, у СШАпоширені спеціальні поліцейські атлетичні клуби, які залучають неповнолітніх докорисних справ і тим самим сприяють зміцненню відносин у родині.
Шкільні програмипідрозділяються на дві групи: програми для звичайних шкіл і програми дляспеціальних шкіл, розрахованих на важких і засуджених підлітків. І ті, і іншішколи беруть на себе відповідальність за надання допомоги тим підліткам, якихправоохоронні органи або соціальні служби направляють у ці школи абозвертаються із проханням звернути на них особлива увага. Таким чином, ціпрограми допомагають уникнути ізоляції якої-небудь групи підлітків, дозволяючиїм у той же час відвідувати в школі заняття, спрямовані на профілактикузлочинності неповнолітніх і розраховані при цьому на всіх школярів.
Ціль системисудів по справах неповнолітніх, існуючої в США в цей час (виникла в 1899г),полягає в реабілітації неповнолітніх злочинців. Система судів по справахнеповнолітніх концентрує свою увагу не на покаранні, як це відбувається здорослими в системі судів по кримінальних справах, а на їхній соціалізації. Уцьому змісті, уважає Ш. Бечкі, про американський суд по справах неповнолітніхможна говорити, як про суд по наданню допомоги неповнолітнім, котрий поєднує всобі властивості благодійної організації й установи по здійсненню соціальногонагляду.
Суди по справахпро неповнолітній, виниклі під впливом традицій рухи за порятунок дітей,існують завдяки тому, що американське суспільство визнає принципову відмінністьміж діями дітей і дорослих, бачить головне завдання цих судів у вихованніпідлітків, що зробили карне діяння, а також у попередженні злочинності.
Сьогодні в СШАпрацює близько 3500 судів по справах неповнолітніх, організація й діяльністьяких перебуває в компетенції штатів і їхнього законодавства.
У більшостіштатів вік осіб, охоплених судовою практикою судів по справах неповнолітніх,визначається в 18 років (у більшості штатів це вік повноліття). У компетенціюсудів по справах неповнолітніх входить робота із трьома категоріями підлітків
1. снеповнолітніми, що зробили карного діяння, які були б визнані злочином увипадку здійснення їхньою дорослою людиною;
2. снеповнолітніми, що зробили карного діяння, які не були б бути визнані злочиному випадку здійснення їхньою дорослою людиною, ця категорія дітей позначаєтьсяяк «статус оффендерс»;
3. снеповнолітніми, занедбаними родителями або, з яким жорстоко поводяться батьки.
Закони штатів просуди по справах неповнолітніх відносять до категорії «статус оффендерс» дітей,провини яких полягають у прогулах шкільних занять, у втечі з будинку, дітейнеслухняних, важковиховуваних. У багатьох штатах це коло хлопців визначаютьсяяк «діти, що бідують в опікунстві».
Незважаючи на те,що стосовні до американської системи правосуддя суди по справах пронеповнолітні формально не можуть виносити вироки, діти, що зробили карнедіяння, безсумнівно, повинні зазнати кари відповідно до загальної правовоїконцепції. Покаранням, певним судом, може бути умовний осуд, попередження,вселяння, суспільно корисна праця, відшкодування принесеного збитку, домашнійарешт. У цьому випадку неповнолітній продовжує жити в будинку батьків, алещодня й в обов'язковому порядку бере участь в одній з консультаційних абовиховних програм. Системою судів по справах про неповнолітні розроблений цілийряд соціальних заходів, проведених різними соціальними службами або жуповноваженими співробітниками відділів соціального забезпечення, керувань по справахмолоді, органів забезпечення громадського порядку й безпеки. У випадку умовногоосуду неповнолітнього, соціальний працівник здійснює нагляд за ним протягомвипробного терміну й повідомляє суддю, як підліток виконує покладені на ньогообов'язку.
У літературівідзначається (Ш. Бечкі), що реалізація зазначених програм часто зіштовхуєтьсяіз проблемою, що полягає в недостатності знань деяких суддів по справахнеповнолітніх про організації й установи, що працюють на їхній території, проякість пропонованих послуг. Все це, природно, може привести до прийняттярішень, які можуть негативно вплинути на соціальну реабілітацію підлітка. Цеположення може бути викликано різними причинами, наприклад, плинністю кадрів усудах. Тому в США багато експертів вимагають призначення на посаду судді посправах неповнолітніх на довічний строк.
З метою усуненнянаявних недоліків у роботі з підлітками в США створені бюро соціальних послугмолоді. Ці установи є координаційними центрами, створюваними громадами з метоюнадання допомоги засудженим і не засудженим підліткам, що направляєтьсяполіцією, судом по справах неповнолітніх, соціальною службою, родителями абошколою. Наявність бюро соціальних послуг молоді гарантує, що підлітки, справияких були передані в поліцію через пропуски занять, поганого поводження абодрібних правопорушень, зможуть споконвічно уникнути некомпетентного веденнясправи й передачі їхніх справ у суд без надання допомоги громадою.
За організаційноюструктурою ці бюро різні, багато хто з них не пропонують власних послуг. Вонивиступають у ролі посередника й контролюють діяльність сервісних організаційдля того, щоб вона відповідала потребам неповнолітнього. Є й такі, якіпропонують послуги, наприклад, консультаційну допомогу, медичну допомогу,забезпечення зайнятості й ін. (Каліфорнія). Прийом неповнолітніх у цьомувипадку виробляється за певними критеріями, наприклад, підліток не повинен бутиумовно засудженим, мова може йти про незначне й перше відоме правопорушення,підліток повинен постійно проживати в місцевості, на території якоїреалізується проект (згадаємо соціальні бюро для підлітків у Голландії).
Які існуютьустанови в США для тих підлітків, яким виносять вирок про позбавлення волі?Виділяють дві категорії установ: закриті місця позбавлення волі й закритихвиховних установ. Закриті місця позбавлення волі — це установи, що обмежуютьфізичну волю пересування підлітків, що перебувають у попередньому висновку, начас перевірки обставин справи. Закриті виховні установи — це всі державні абочастки організації, покликані розмістити й обмежити волю підлітків, спрямованихза рішенням суду. Існує чотири типи виховних установ для таких неповнолітніх,вони різняться по ступені обмеження волі. До них ставляться:
1. школи поперевихованню;
2. молодіжнітабори й ранчо;
3. закритіпритулки й дитячі будинки;
4. центрицілодобового нагляду.
При відправленнів те або інша установа враховується багато різних факторів, наприклад,споживання алкоголю або наркотичних речовин, сімейні обставини. У ряді випадківперед відправленням проводиться психіатричне обстеження в спеціалізованомудіагностичному центрі для неповнолітніх.
Виховні установирізняться по ступені обмеження волі. Програми розраховані на різний строкперебування в них дітей, наприклад, у молодіжному ранчо в Раперте (штатАйдахо), де більшість вихованців — жертви фізичного або сексуального насильстваз боку батьків, програма розрахована на строк від 9 до 14 місяців. Майже всіпідлітки включені в шкільну систему громади. Державна виховна установа в Сент-Ентоні,розраховане на підлітків, що зробив крадіжки, зґвалтування, підпали, працює попрограмі більше тривалого строку Цікаво відзначити, що зазначені виправніустанови являють собою окремі домики або гуртожитку квартирного типу, є басейн,різні ігрові кімнати. В установах працюють різні фахівці, що займаються зпідлітками.
4.Служби допомоги для неповнолітніх з поводженням, що відхиляється, у Німеччині
На відміну відСША в Німеччині є загальнонаціональний Закон про допомогу молоді, що вийшов в1991 році, перемінивши старий закон 1962 року. Відповідно до цього законудопомога молоді повинна носити превентивний характер. Новий закон скасуваввиховання виправне як примусове. Відомствам по справах молоді пропонувалосястворювати відповідні й у достатній кількості служби допомоги дітям іпідліткам, які повинні бути диференційованими й розташованими в місціпроживання дітей. У законі також відзначалося, що всі види допомоги повинніздійснюватися тільки на добровільній основі, і при участі парубка в пошукупідходящі для нього пропозиції, наприклад, місця проживання.
От деякі видидопомоги дітям і молоді за Законом:
1. позашкільненавчання молоді;
2. залучення вспортивні організації;
3. стимуляціярозвитку в денний час;
4. педагогічнийзахист;
5. педагогічнаконсультація, соціальна робота із групами
6. службисоціально-педагогічної допомоги родині;
7. виховання вінтернатах на додаток до сімейного виховання або які замінюють їх;
8. інтенсивнасоціально-педагогічна допомога підліткові й ін.
Необхіднопомітити, що в Німеччині дуже сильні традиції соціальної педагогіки.
Терміни«соціальний працівник» і «соціальний педагог» там уживаються як тотожні.
Соціально-педагогічнийпідхід припускає, насамперед, усунення факторів і умов, що перешкоджаютьсоціалізації дітей і підлітків у найближчому соціумі.
Розглянемо деякіз перерахованих видів допомоги.
Педагогічнийзахист спрямований на зменшення, зниження й усунення причин, що ведуть доповодження, що відхиляється. Вона повинна перешкоджати доступу до наркотиків,підвищеній готовності до насильства, безробіттю, соціальній ізоляції,недостатній упевненості в собі, дефіциту утворення й відставанню в розвитку.Діяльність педагогічних консультацій, служб соціально-педагогічної допомогиспрямована на досягнення основної мети: допомогти родині в кризовій ситуації.Але зазначені служби мають деякі розходження.
Назва«педагогічна консультація» говорить саме за себе. Консультаційні служби надаютьпідтримку й сприяння підліткам і батькам у з'ясуванні й урегулюваннііндивідуальних і сімейних проблем. Консультування батьків і підлітківздійснюється баклаги бригадою фахівців. Німецькі фахівці вважають, що в ційроботі важливий відкритий підхід до підлітків (без формальностей), довіра,збереження анонімності (без повідомлення в органи влади).
Крім індивідуальноїконсультаційної допомоги в процесі виховання виявляється й соціальна груповадопомога в дитячих установах. Вона націлена на соціальне навчання в групі.Вихователь, що рекомендується фахівцями державних і суспільних установ, повиненнамагатися разом з підлітком вирішити проблеми виховання в умовах звичної дляпідлітка середовища. Ця робота виправдала себе в останні роки в практиці службпо наданню допомоги підліткам.
Службасоціально-педагогічної допомоги родині надає інтенсивну допомогу при дозволіпроблем, як підлітків, так і батьків. Це тривалий вид допомоги й він вимагаєактивної участі всієї родини (сімейна терапія). Робота проводиться звичайно вколі родини, і консультант повинен добре знати всі її турботи. Очевидно, щотака діяльність жадає від фахівця високої кваліфікації й великої напруги.Соціальний працівник може давати ради, рекомендації зі спілкування, навчатибатьків прийомам проведення занять із дітьми, давати інструкції з веденнягосподарства, надавати підтримку в забезпеченні матеріальними засобами,залучати фахівців інших служб для надання допомоги.
На думкунімецьких авторів, діяльність фахівців, що працюють в інтернатах, повинна бутиспрямована:
1. на поверненнядітей у родину;
2. на підготовкупідлітків на проживання в іншій родині;
3. на створенняумов життя, близьких до сімейних умов і розрахованих на довгий час.
У Німеччиніінтернати мають лікувально-педагогічну або терапевтичну спрямованість. Цяспрямованість визначається професійною кваліфікацією персоналу. Кількість дітейу різних інтернатах по-різному: від 8 до 150 чоловік. Є інтернати, у якихтільки живуть дівчини або тільки юнаків. В основному інтернати приймають і дівчат,і юнаків.
Максимальнакількість чоловік у групі від 6 до 9. Інтернати самі вирішують, кого приймати,але майже у всіх випадках приймаються діти, що бідують в особливому відході йзгодні з таким розміщенням. Особливою формою виховання в інтернатах є«проживання під керівництвом». Один або трохи підлітків живуть в орендованійквартирі під керівництвом соціального педагога. Звичайно середній вік такихпідлітків — 16 років.
Німецькі фахівцівважають, приміщення підлітка в закриту установу (колонію) надзвичайним заходому рамках допомоги. Передумовою для відправлення підлітка в закриту установу єзаявка батьків у раду опікунів. У закриті установи повинні міститися тільки тіпідлітки, які становлять потенційну небезпеку й ухиляються від терапії йдопомоги. Таким підліткам виявляється так звана індивідуальна інтенсивна соціальнопедагогічна допомога, що розрахована на тривалий строк і відрізняється відінших видів допомоги розмаїтістю форм і змісту. Звичайно з такими дітьми(максимально із трьома) займається дипломований соціальний педагог.
Як ставлятьсяслужби допомоги в Німеччині до залучення неповнолітніх до суду й дитячоїпсихіатрії? Служби допомоги молоді розглядають співробітництво із судовимипідлітковими органами й установами психіатрії як необхідне. Вони сприяють тому,щоб у рамках компетенції судової відповідальності підлітків ураховувалисявиховні потреби молодих людей. Відмова багатьох молодіжних служб від приміщенняпідлітка в закриті установи не повинен вести до посиленого застосування іншихзаходів, пов'язаних з позбавленням волі. Крім того, якщо молоді люди містятьсяв установи юстиції або психіатрії, співробітники служб допомоги повиннірозробляти додаткові варіанти педагогічної допомоги після виходу із цихустанов.
Висновок
Із усьогосказаного можна виділити те загальне, що характеризує соціальну роботу зважкими підлітками в різних країнах:
1. робота маєпрофілактичну спрямованість;
2. роботаздійснюється за місцем проживання підлітків (у громаді);
3. роботаздійснюється на основі програм, які спрямовані на певну групу підлітків;
4. роботаздійснюється різними фахівцями, що координують свою діяльність;
5. професійноюбазою, на яку опираються соціальні працівники, є розгалужена мережа соціальнихслужб, розташованих у громаді.
Списоклітератури
1.Соціальний захист родини й дітей: закордоннийдосвід. — К.: Інститут соціальної роботи, 2000
2. Бечкі Ш. Молодь і допомога неповнолітнім у США. – К.:Інститут молоді, 2004.
3. Соціальна робота: теорія й практика / Під ред. А.Сорвіна. — К.: Аспект Пресс, 2001.
4. Соціальне забезпечення в країнах Північної Європи.– К.: МГСУ, 2004.