Проектування вирощення проса в умовах господарства Широка Балка Юр ївського району Дніпропетровської

--PAGE_BREAK--Зі збільшенням еродованості ґрунтів в них знижується вміст  гумусу, скорочується потужність гумусованого профілю.
В еродованих ґрунтах не тільки зменшується загальний вміст гумусу, але і змінюється його якісна сполука, зменшується вміст валового азоту, а також фосфору і калію, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. Це зв'язане з виносом при ерозії водорозчинних органічних речовин, у складі яких гумінові кислоти займають  70-80%, а також, у зв'язку з наближенням до денної поверхні нижче залягаючих ґрунтових горизонтів, збагачених фульвокислотами. У результаті органічні речовини ґрунту зі стійкого перетворюються в рухливий фульвокислотний стан, що знижує його структуроутворюючу здатність.
Звичайно, зі збільшенням змитості, зростає щільність  ґрунту – її об'ємна маса.
Це зменшує інфільтрацію опадів і збільшує поверхневий стік. Відповідно, при зміні щільності ґрунтів,  зменшується порізніть і вологоємність.
На схилах південних експозицій прояви ерозійних процесів більш сильні, ніж на північних, що пояснюється більш інтенсивним і швидким сніготаненням.
Ґрунти  піддаються ерозії під час зливових дощів, що призводить до  зменшення вмісту гумусу в ґрунтах схилів південних експозицій і погіршення їх фізичного стану  та зменшення ґрунтозахисної ролі зрідженого рослинного покриву.
Серед еродованих ґрунтів більш родючими є ґрунти північних експозицій. Тут варто обробляти найбільш вимогливі до ґрунтової родючості культури. Схили світлових експозицій доцільно відводити під теплолюбні, але менш вимогливі до ґрунтової родючості культури.
У залежності від оброблюваної культури, ступеня еродованості ґрунтів, погодних умов, рівня агротехніки спостерігається те чи інше зниження врожаю на змитих ґрунтах.
Чорноземи звичайні малогумусні слабо змиті легкоглинисті.
До слабо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких водяними потоками змито до половини гумусового горизонту. Потужність  гумусованого профілю (Н+Нр+Рп) складає 73 см.
Вміст гумусу в чорноземах слабо еродованих коливається в межах4,5 – 5%.
Зі збільшенням крутості схилу вміст гумусу зменшується. По механічному складу ґрунти легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 62,7%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) – 37,5%.
Ґрунти мають переважно середню забезпеченість основними елементами мінерального живлення.
Слабо змиті чорноземи зустрічаються також із плямами середньо змитих чорноземів 10-30% (шифр 4а + (б: 10-30%).
Чорноземи звичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах (шифр 4б). До середньо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких гумусовий горизонт змитий більш ніж на половину.
На розораних ґрунтах гумусовий горизонт  введений в орний шар разом з верхньою частиною гумусового перехідного горизонту.
Вміст гумусу в цьому шарі складає в середньому 4,6%. Потужність гумусового профілю знаходиться в межах 52 см.
Ґрунти по механічній сполуці легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм)  63,4%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) 36,6%.
Чорноземи звичайні малогумусні сильно змиті легкоглинисті на лесах (шифр 4в).   До сильно змитих відносяться ґрунти, у яких ерозією знищений весь гумусовий і частково гумусно — перехідний горизонт. Ґрунтовий профіль потужністю в середньому до 30 см. складається з 2-х горизонтів: верхнього (Нр) з вмістом гумусу в, середньому, до 4% і перехідного горизонту до материнської породи  (Рп). Поглинаюча здатність  сильно змитих чорноземів найбільш низька серед  еродованих  ґрунтів. Крім того, в еродованих ґрунтах змінюється  якісна сполука гумусу — зменшується кількість загального азоту, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. В еродованих ґрунтах зростає щільність. Це зменшує інфільтрацію опадів, збільшує поверхневий стік. Відповідно до зміни щільності в змитих ґрунтах зменшується порізніть і вологоємність. Сильно змиті ґрунти  в господарстві легко глинистої механічної сполуки.
Чорноземи звичайні малогумусні намиті легкоглинисті на лесах (шифр 4го, площа 11 га)
Ці ґрунти формуються в  умовах підвищеного зволоження яке створюється за рахунок місцевих тимчасових скупчень вологи поверхневого  стоку, за рахунок живлення ґрунтовими водами, чи в результаті їхньої спільної  дії. Водний режим характеризується чергуванням періодів більш-менш  глибокого промочування і зворотного капілярного підйому  вологи.
Потужність гумусового горизонту намитих ґрунтів 60 см., гумусованого профілю — до 100 см.
Збільшення потужності гумусового горизонту відбувається за рахунок нагромадження гумусованого дрібнозему, який змивається з прилягаючих схилів і перевідкладається в пониженнях місцевості. Намиті чорноземи (особливо в балках стоку) багаті гумусом і поживними речовинами, а велика (хоча і на короткий час) вологозабезпеченість, сприяє кращому їх засвоюванню сільськогосподарськими культурами.  Ці ґрунти добре підходять під усі сільськогосподарські культури.
Останні, в силу різниці окислювально-відновлювального потенціалу,  здобувають рухливість і утворюють акумуляції у формі залізних і марганцевих конкрецій. Анаеробні умови крім того  утворюють мікробіологічні процеси по розкладанню рослинних відходів, що накопичуються у виді земляної торфяно-мінеральної маси, що підстилається гумусовою частиною профілю. Ґрунти по механічній сполуці легкоглинисті. Видимих солей по профілю не  спостерігається.
Зміни в ґрунтах і ґрунтовому покриві
Уточнення морфологічних ознак ґрунтів, підтвердження їхніх якостей необхідними додатковими аналізами дозволили більш чітко визначити ступінь змитості (еродованості) ґрунтів, границі ділянок їхнього поширення. У 1962 році ґрунтів, підданих водній ерозії  було виявлено на площі 175 га, у 1995 році – на площі 386 га, у т.ч. слабо змитих – 344 га, середньо змитих – 31 га і сильно змитих – 11 га. У 1962 році сильно змиті ґрунти не виділялися  Згідно аналізів водяної витяжки в 1995 році засолені ґрунти не були виділені, тоді як у 1962 році їх було 26 га. У момент обстеження водно-розчинних солей по профілі ґрунтів не виявлено, що показали й аналізи.
У результаті підйому рівня ґрунтових вод, встановленого в ході коректування матеріалів ґрунтового обстеження, були виділені заболочені ґрунти на площі 20 га. У 1962 році такі ґрунти не виділені. Місцями рівень ґрунтових вод понизився, у зв'язку з чим  площа перезволожених ґрунтів зменшилася c 26 га в 1962 році до 13 га в 1995 році.
Порівняльні  аналізи  гумусу   минулих  років  обстеження  (1962 р.)  і  дані  аналізів
1995 р. виявили тенденцію щодо зменшення  гумусу в орному шарі не спостерігається
Агропромислове групування і бонітування ґрунтів господарства
Агропромислові групи ґрунтів
Ціль агропромислового угруповання ґрунтів – це з однієї сторони об'єднання виділених на карті ґрунтів в групи, для яких  можливо рекомендувати приблизно однакові прийоми агротехніки по запобіганню ерозії і підвищенню родючості ґрунтів, меліоративні заходи, а також однакове сільськогосподарське використання їх з іншої  сторони — агропромислова група розглядається як необхідна вихідна одиниця (об'єкт) при землеоціночних роботах.
Таким чином усі ґрунти господарства об'єднані в 15 агропромислових груп ґрунтів.
Чорноземи звичайні легкоглинисті.
Ареали поширення – широкі вододільні плато крутістю  0-10/шифр на картограмі агрогруп – 60 л1, площа 73 га, вододільні ерозійно-небезпечні плато 0-10/60лIII, площа 41 га/, схили крутістю 1-20/60 л VIII-I, площа 220 га, схили складної форми крутістю 2-30/ 60 л ІХ, площа 10 га.
Це найбільш продуктивні ґрунти атмосферного зволоження з високим рівнем ґрунтових вод, поверхневий стік відсутній чи майже відсутній, ділянки вирівняні і сприятливі для  механізованої обробки, відходу за сільськогосподарськими культурами і збирання врожаю, добре відзиваються на внесення органічних мінеральних добрив. Ґрунти універсального використання придатні під усі сільськогосподарські культури, у тому числі плодово-ягідні насадження. При зрошенні можуть використовуватися в овочевих сівозмінах. Застосовується звичайна агротехніка оброблення сільськогосподарських культур. Плоскорізний обробіток ґрунту чергується з відвальною оранкою. Основна увага повинна приділятися боротьбі за  надходження і збереження вологи в ґрунті.
Агровиробнича група 65 л.
Чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті. Ґрунти даної групи залягають на схилах крутістю 1-20/65 л III-I, площа 382 га/, схили  крутістю 2-30/ 65 л ІХ, площа 191 га/, крутістю 2-30/ 65 л ІХ, площа 54 га/.
Ґрунти порівняно високого рівня родючості. Поверхневий стік, а відповідно,  і змивши ґрунтів незначні. Придатні для механізованої обробки, відходу за посівами і збирання врожаю.
Ґрунти універсального використання, придатні для використання в  сівозмінах при ухилах до 30. При  ухилах більш  30доцільно використовувати під посіви культури суцільної сівби. Ґрунти схилів крутіше  50варто відвести під постійне залуження багаторічними травами, виключивши їх зі сполуки орних угідь. Зрошення  обмежене.
 Агровиробнича група 66 л.
Чорноземи звичайні середньозмиті легкоглинисті. Залягають на схилах складної форми крутістю 2-30/66л л ІХ, площа 30 га/.
Чорноземи південні середньозмиті – ґрунту з розвитим поверхневим шаром, а відповідно, і змивом верхньої, більш родючої, частини ґрунту. Відрізняються низькою забезпеченістю вологи. Необхідно вносити на цих ґрунтах азотні і фосфорні, а також органічні  добрива в підвищених дозах. Доцільно такі ґрунти використовувати в ґрунтозахисному чи сівозміні під культури суцільної сівби, строго дотримуючи протиерозійних агротехнічних заходів. На пасовищах необхідно провести корінне поліпшення (на схилах крутістю  до 70/, на схилах понад 70 — залишити в природному стані. 
 Агровиробнича група 67 л.
Чорноземи звичайні сильнозмиті легкоглинисті. Поширені на схилах крутістю 3-50/67 л ХI, площа 3 га/, крутістю 5-70/ 67 л ІХ, площа 3 га/, і схилах крутістю 7-100/ 67 л ХІ, площа 5 га/.
Умови рельєфу сприяють розвитку інтенсивних ерозійних процесів і не менш інтенсивних втрат вологи атмосферних опадів поверхневим стоком. Тому сильнозмиті ґрунти відрізняються надзвичайно коротким профілем і є найбільш сухими і низькородючими. Це ґрунти обмеженого використання. На пасовищах необхідно провести корінне поліпшення (на схилах крутістю до 70, на схилах понад 70залишити в природному стані. Щілювання багаторічних трав поперек схилів один раз у 2-3 роки. Використання під пасовище  неприпустимо. Необхідно суворо нормувати випас худоби.
Агровиробнича група  141 л.
Болотні неосушені легкоглинисті ґрунти. Поширені по краях балок (141лу, площа 18 га).
Це ґрунти обмеженого використання. Ґрунтові води залягають на глибині до 0,5 м.
До негативних особливостей ґрунтів цієї групи відносяться  надмірне зволоження й оглеєння. Ґрунти цієї групи вимагають корінної  зміни водяного і повітряного режимів.
Для цього необхідно провести дренаж. Тільки при цьому умові можна використовувати під кормові угіддя.
Агровиробнича група  209 л.
Намиті чорноземи легкоглинисті. Поширені на  схилах крутістю  1-20/ 209 л VIII-I, площа 7 га/. Це дуже родючі ґрунти. Ґрунтові води прісні чи слабо мінералізовані, залягають на глибині 6-8 м. Ґрунти з могутнім профілем і великим запасом гумусу живильних речовин. Можуть використовуватися в тих сівозмінах, у яких включені навколишні незмиті і слабозмиті ґрунти.  Доцільно розміщати овочеві культури. Меліорації не вимагають.
Агровиробнича група  210 л.
Намиті чорноземно-лугові ґрунти легкоглинисті. Поширені на днищах балок /210л, площа 2 га/. Це родючі ґрунти. Ґрунтові води прісні чи слабо мінералізовані, залягають на глибині 2-3 м. Ґрунти з могутнім профілем і великим запасом гумусу і живильних речовин. Найбільш раціональним є використання в овочевих сівозмінах. Меліорацій не вимагають.
Агровиробнича група  210” л.
Лугові намиті легкоглинисті ґрунти.
Поширені в днищах балок/210” л У, площа 11 га. Ґрунти  середнього, але трохи обмеженого, внаслідок оглеєння перехідних обріїв, потенційної родючості. Ґрунтові води залягають на глибині 1-1,5 м. На пасовищах необхідно провести поверхневе піскування.
Водно-фізичні константи для ґрунтів господарства
ВОЛОГІСТЬ В’ЯНЕННЯ РОСЛИН (WВ.В.,%)  
 
Wв.в. = мг*1.34, де
МГ – максимальна гігроскопічна волога, %
Таблиця 3
(МГ)
(Wв.в.)
Hе
10,4
13,936
Hi
11,5
15,41
Phik
10,3
13,802
Pk
10
13,4

Діапазон Активної Вологи (Wв.п.,%)
Wв.п.,% =Wн.в. – мг*1.34
Таблиця 4
(Wв.п.)
Hе
18.68663
Hi
20.68924
Phik
21.5972
Pk
23.54444
Запаси Продуктивної Вологи (Wз.п.в., м3/га)
 h*д *Wв.п
 Wз.п.в. = — ,
 10
д – щільність ґрунту, г/см3 
 Таблиця 5
h
d
(Wз… п.в.)
Hе
15
1,3
36,43895
Hi
20
1,4
52,34358
Phik
50
1,4
129,1912
Pk
100
1,5
295,1407
запаси фактичної продуктивної вологи
 h*д*(Wф.п.в. – 1.34*МГ)
 

Таблиця 6
h
d
(Wф.п.в.)
(Wв.в.)
Hе
15
1,3
20,7
13,9
132,6
Hi
20
1,4
20,7
15,4
148,4
Phik
50
1,4
20,7
13,8
483
Pk
100
1,5
20,7
13,4
1095
Класифікація механічних елементів ґрунту
Таблиця 11
Фракції
Hе
Hi
Phik
Pk
Сума фракцій
1 — 0.25
0,5
0,9
0,7
0,4
2,5
0,25 — 0,05
10,5
9,3
11,4
10,5
41,7
0,05 — 0,01
23,6
30,5
29,4
28,7
112,2
0,01 — 0,005
17,4
15,2
16,5
17,1
66,2
0,005 — 0,001
12,6
6,3
7,4
9,4
35,7

35,4
37,8
34,9
33,9
142
Висновок: ґрунт – крупнопилевато-мулеватий 

Характеристика ґрунту ріллі в господарстві
 Таблиця 12
Ґрунтова різниця
Площа,
га
Механічний склад
Потужність перегнійного горизонту
Орний шар, см
Вміст гумусу,%
Вміст, мг/100г грунту
рН сольової витяжки
Р2О5
К2О
Чорнозем
звичайний малогумусований
309
крупно-
пилевато-важко-суглинковий
85-100
28
5,1
9,9
15,5
6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований
416
середньо-
глинистий
85-100
28
3,1
9,9
15,5
6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований
538
крупно-пилувато-середньо-суглинковий
95-115
28
3,1
10,3
12,0
6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований
149
піщано-легко-суглинковий
80-95
27
3,0
10,4
12,3
6,6
Чорнозем
звичайний малогумусований
602
легко-глинистий
60-75
25
4,1
7,7
15,5
6,7
Чорнозем
звичайний середньогумусований
297
легко-глинистий
90-105
28
5,6
9,8
15,5
6,6
Чорнозем
звичайний середньогумусований
98
середньо-
глинистий
80-85
27
5,6
9,8
15,5
6,6
Чорнозем
південний
249
крупно-
пилевато-важко-суглинковий
60-70
25
3,9
7,8
16,0
6,7
Чорнозем
південний
221
крупно-пилувато-середньо-суглинковий
60-65
27
3,9
7,8
16,1
6,7
    продолжение
--PAGE_BREAK--
1.3.Землекориcтyвання
Землекористування господарства розташоване в степовій зоні різнотравно-типчаково-ковильній її підзоні. В даний час, у результаті розорювання території, природна рослинність характерна для даної підзони майже цілком знищена. На  збережених  цілинних ділянках видова сполука травостою під впливом випасу дуже змінилася. Основу травостою степових цілинних ділянок, розташованих на схилах балок, складають вузьколисті злаки, типчак, тонконіг та ін.
До складу степового різнотрав'я входять: полинь австрійська, синьоголовник, гикавка сіра, молочай хрящуватий і лозяний.
По днищах балок рослинність змінюється у бік характерної до лугового степу. Травостій тут більш пишний і менше вигорає в літню пору. У травостої маються пирій повзучий, тонконіг вузьколистий, цикорій дикий та ін. На дні балки, де ґрунтові води підходять близько до поверхні, рослинність складається з бекманії, пирію, подорожника, кінського щавлю, зустрічаються осоки. З бур'янів, що засмічують ґрунти господарства, найбільш поширений в'юнок польовий, осот рожевий, лобода, суріпиця, мишій зелений, амброзія.
Видовий склад бур'янів і ступінь засміченості полів
На полях господарства поширені наступні бур’яни:
1. Рані ярі:
–гірчиця польова / Sinapis arvensis/
горчица полевая
2. Пізні ярі:
–щириця звичайна /Amаranthus retroflexus/ щирица обыкновенная
–лобода біла / Chenopodium album /
марь белая 
–чорнощир звичайний /Cyclachaena xanthifolia/ циклопена дурнищниколистная
 3. Зимуючі:
–грицики звичайні /Capsеlla bursa pastoris / пастушья сумка
–ромашка непахуча /Matricаria perforata / ромашка непахучая
–волошка синя /Centaurea cyanus/
василексиний
–талабан польовий /Thlaspi arvense/
яруткаполевая
4. Озимі:
–бромус польовий  / Bromus arvensis /
костерполевой
–бромус  житній / Bromus secаlinus/
костерржаной
5. Дворічні:
–буркун лікарський /Melilotus officinalis/ донник лекарственный
–буркун білий /Melilotus album/
донник белый
6. Багаторічні кореневищні:
–пирій повзучій  /Elytrigia repens/
пырей ползучий
7. Багаторічні коренепаросткові:
–осот жовтий польовий / Sonshus arvensis/ осот полевой
–молочай лозяний /Euphorbia virgita/ молочай ползучий
–березка польова /Convolvulus arvensis/ вьюнок полевой
Взагалі, кліматичні умови і рельєф сприяють більш-менш нормальному усмоктуванню атмосферних опадів,  відсутності або слабкому розвитку ерозії, але все-таки є випадки де ґрунти помітно ушкоджуються ерозією, у результаті якої потужність гумусного шару зменшується. У деяких випадках на поверхні є вимоїни. З метою припинення ерозії, на цих ґрунтах обробку варто проводити тільки поперек схилів, а також потрібно вносити під зяблеву оранку гній з підвищеною нормою, щоб підвищити вміст органічної речовини в цих ґрунтах.
Засміченість посівів можна оцінити на 1-2 бали. Для боротьби з бур'янами, а також шкідниками і хворобами сприяє оранка, що веде також до поповнення вологи.
Крім механічних способів (оранка) існують і хімічні (застосування гербіцидів), біологічні й ін.
1.4.Схеми основних сiвозмiн, структура лосiвних площ врожайнiсть
Структура посівних площ та урожайність с.-г. культур в господарстві
Таблиця 13
с.-г. культура і пари
Площа посіву
Урожайність, ц/га
Середня
га
%
2004р.
2005р.
2006р.
Озима пшениця
117
10,95
31,4
31,2
28,6
30,4
Ярий ячмінь
144
13,49
26,0
24,8
23,2
24,7
Цукровий буряк
82,75
7,75
306
344
270
306,7
Соняшник
143
13,4
18,2
20,4
16,1
18,2
Кукурудза на зерно
140,25
13,14
33,5
32,5
34,9
33,6
Горох
137
12,8
19,0
19,1
17,2
18,4
Багаторічні трави
251
23,5
33,3
31,6
34,5
33,1
Овес
53
4,97
23,2
22,8
19,1
21,7
Всього
1068
100
—
—
—
—

1.6 Існуючі сівозміни у бригаді
 Схеми раніше введених і освоєних сівозмін у бригаді 1.польова сівозміна2.польова сівозміна
площа  406га площа662 га
Середній розмір поля58 гаСередній розмір поля82.75 га
 Таблиця 14
№ поля
Чергування культури і пару
№ поля
Чергування культури і пару
1
Чорний пар
1
Багаторічні трави
2
Озима пшениця
2
Багаторічні трави
3
Кукурудза на зерно
3
Багаторічні трави
4
Зернобобові
4
Озима пшениця
5
Просо
5
Цукровий буряк
6
Озима пшениця
6
Картопля
7
Соняшник
7
Кукурудза на зерно
8
—
8
Просо
Загальна площа ріллі, зайнята сівозмінами – 1068га.
Восьмипільна сівозміна вірна, у кожної культури підходящі попередники. Ця сівозміна є трав’янопросапною.
А от семипільна сівозміна потребує змін. Наприклад, було би доречно поміняти місцями 4-е і 5-е поле, ярий ячмінь з зернобобовими. Так як озима пшениця більш цінна культура – для неї будуть кращім попередником зернобобові, а от ярий ячмінь зовсім недопустимий попередник для неї. Взагалі, для озимої пшениці недопустимими попередниками є будь-які ярі та озимі зернові. Це зумовлено тим, що в цієї групи одні й ті ж самі шкідники та фітопатогени.
Так багато вчених вважають головною причиною зниження врожайності незмінних посівів – наявність в ґрунті токсичних речовин, що виділяються мікроорганізмами, коренями самої рослини чи рослинними рештками, що розкладаються. Ці специфічні речовини, впливають токсично на одну культуру, і є безпечними для інших. Чергування різних культур – найліпший засіб детоксикації ґрунту.
 Зниження врожайності беззмінних посівів пояснюється також порушенням рівноваги між видами мікроорганізмів, що веде до збіднення мікрофлори, а також до появи  в рослинах сумісності і несумісності – явище ґрунтовтоми.
Вихід кормових одиниць з 1 га сівозмінної ріллі – 45,1ц
Вихід зерна з 1 га сівозмінної площі:
60,8ц – озимої пшениці (з двох полів)
33,6ц – кукурудзи 
24,7ц – ярого ячменю
Всього (60,8+33,6+24,7)/ 4 = 29,8ц
Продуктивність ріллі відносно висока, в порівнянні з продуктивністю інших господарств цього району.

 Розрахунки продуктивності 1 га ріллі
 Таблиця 15
с.-г. культура
Основна і побічна продукція
Середня площа за останні 3 роки
Основна продукція
Побічна продукція
Вміст 1ц продукції
Валовий вміст протеїну, ц
Вихід кормових одиниць із продукції, ц
Середня  урожайність
Валовий збір
Відношення основної до побічної
Урожайність
Валовий збір
Кормових одиниць
Перетравного протеїну
Основної продукції
Побічної продукції
Всього
Основної 
Побічної
Всього
га
%
Озима пшениця
зерно
57,1
16,5
30,4
1735,8
1:2
60,8
3471,7
1,19
12
20829,6
1735,8
22565,4
2065,7
694,3
2760,0
солома
0,20
0,5
кукурудза  на зерно
зерно
55,7
16,0
33,6
1871,5
1:2
67,2
3743,0
1,32
7,8
14593,8
5240,2
19834
2470,4
1422,3
3892,7
солома
0,38
1,4
горох
зерно
57,0
16,4
18,4
1048,8
1:1,5
27,6
1573,2
1,17
19,5
20451,6
24541,9
44993,5
1227,1
1022,6
2249,7
сіно
0,49
12,8
зелений корм
0,16
2,8
Ярий ячмінь
зерно
59,7
17,1
24,7
1474,6
1:1,4
34.6
2065,6
1,13
8
11796,8
2685,3
14482,1
1666,3
681,6
2347,9
солома
0,33
1,3
Озима пшениця
зерно
59,5
17,0
30,4
1808,8
1:2
60,8
3617,6
1,19
12
21705,6
1808,8
23514,4
2152,5
723,5
2876
солома
0,20
0,5
соняшник
насіння
59,3
17,0
18,2
1079,3
1:0,3
5,46
312,9
1,14
12,1
13059,5
2033,8
15093,3
1230,4
348,5
1578,9
макуха
1,09
3,9
стебла
0,11
2,6
Всього
348
100
—
—
—
—
—
—
—
—
—
140482,7
—
—
15705,2

Таблиця 16
с.-г. культура
Площа, га
Запланована (розрахункова) врожайність на рік освоєння нових сівозмін
Фактори приросту врожайності Підвищення культури землеробства
   Внесення
нові сорти
Зниження  втрат при зборі
добрив
пестицидів
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Чорний пар
54
—
—
—
—
—
—
Озима пшениця
(2 поля)
111,6 (56+55,6)
31,9
1,5
—
—
—
—
Кукурудза на зерно
61
35,3
1,5
—
—
0,2
—
Горох
62
19,3
—
—
—
—
0,9
Ярий ячмінь
60,4
25,9
1,2
—
—
—
—
Соняшник
  57 
 19,1
—
—
—
0,9
—
Разом посівна площа
406
—
—
—
—
—
—
2.2 Розробка удосконалених сівозмін
Можливі варіанти ланок розробленої сівозміни Варіанти ланок 1.
2.
3.
Чорний пар
Просо
Горох
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Озима пшениця
—
—
Соняшник
Можливі варіанти схеми сівозмін:
Перша сівозміна Друга сівозміна
Третя сівозміна
1.Чорний пар
1.Чорний пар
1.Чорний пар
2.Озима пшениця
2.Озима пшениця
2.Озима пшениця
3.Кукурудза на зерно
3.Озима пшениця
3.Горох
4.Ярий ячмінь
4.Горох
4.Озима пшениця
5.Горох
5.Просо
5.Кукурудза на зерно
6.Озима пшениця
6.Ярий ячмінь
6.Ярий ячмінь
7.Соняшник
7.Соняшник
7.Соняшник
Розроблена нова, удосконалена сівозміна господарства
Таблиця 17
с.-г. культура
Площа, га Структура сівозмін, %
Кількість полів, яке займає  культура
Схема прийнятої сівозміни
Чорний пар 54
13,3
1
1.                               Чорний пар
2.                               Озима пшениця
3.                               Просо
4.                               Ярий ячмінь
5.                               Горох
6.                               Озима пшениця
7.                               Соняшник
Озима пшениця
116,4
28,7
2
Просо
61
15,0
1
Горох
55,6
13,7
1
Ярий ячмінь
62
15,3
1
Соняшник
57
14,0
1
Всього
406
100
7

Розрахунки продуктивності основної сівозміни Таблиця 18
с.-г. культура
Основна і побічна продукція
Середня площа за останні 3 роки
Основна продукція
Побічна продукція
Вміст 1ц продукції
Валовий вміст протеїну, ц
Вихід кормових одиниць із продукції, ц
Середня  урожайність
Валовий збір
Відношення основної до побічної
Урожайність
Валовий збір
Кормових одиниць
Перетравного протеїну
Основної продукції
Побічної продукції
Всього
Основної 
Побічної
Всього
га
%
Озима пшениця
зерно
57,1
16,5
31,9
1821,5
1:2
63,8
3643
1,19
12
21858
1821,5
23679,5
2167,6
728,6
2896,2
солома
0,20
0,5
Просо
зерно
55,7
16,0
35,3
1977,4
1:2
70,6
3954,8
1,32
7,8
15423,7
5536,7
20969,4
2610,2
1506,6
4116,8
солома
0,38
1,4
Ярий ячмінь
зерно
59,7
17,1
25,9
1546,2
1:1,4
36,3
2164,7
1,13
8
12369,6
2814,1
15183,7
1747,2
714,3
2461,5
солома
0,33
1,3
Горох
зерно
57,0
16,4
19,3
1100,1
1:1,5
28,9
1650,1
1,17
19,5
21451,9
25741,6
47193,5
1287,1
1072,5
2359,6
зелений корм
0,16
2,8
сіно
0,49
12,8
Озима пшениця
зерно
59,5
17,0
31,9
1898,0
1:2
63,8
3796,0
1,19
12
22776,0
1898,0
24674,0
2258,6
759,2
3017,8
солома
0,20
0,5
Соняшник
насіння
59,3
17,0
19,1
1123,6
1:0,3
5,73
337,1
1,14
12,1
13595,6
2191,2
15786,8
1280,9
404,5
1685,4
макуха
1,09
3,9
стебла
0,11
2,6
Всього
348
100
—
—
—
—
—
—
—
—
—
147487
—
—
16537
    продолжение
--PAGE_BREAK--Вихід кормових одиниць з 1 га сівозмінної ріллі – 47,5ц
Вихід зерна з 1 га сівозмінної площі: 31,3ц
2.5 Ротаційна таблиця засвоєної сівозміни. 
Таблиця 20
7
6
5
4
3
2
1
№ поля
Кукурудза на зерно
Горох
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Соняшник
Озима пшениця
Чорний пар
2006
Чергування культур освоєної сівозміни по роках
Ярий ячмінь
Озима пшениця
Соняшник
Горох
Чорний пар
Кукурудза на зерно
Озима пшениця
2007
Горох
Соняшник
Чорний пар
Озима пшениця
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Кукурудза на зерно
2008
Озима пшениця
Чорний пар
Озима пшениця
Соняшник
Просо
Горох
Ярий ячмінь
2009
Соняшник
Озима пшениця
Кукурудза на зерно
Чорний пар
Ярий ячмінь
Озима пшениця
Горох
2010
Чорний пар
Кукурудза на зерно
Ярий ячмінь
Озима пшениця
Горох
Соняшник
Озима пшениця
2011
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Горох
Кукурудза на зерно
Озима пшениця
Чорний пар
Соняшник
2012
Кукурудза на зерно
Горох
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Соняшник
Озима пшениця
Чорний пар
2013
2.Народногосподарське значення культури, економiчна ефективнiсть виробництва їїв гослодарствi.
Господарське значення. Серед основних круп'яних культур СНД найбiльш поширеною е просо. Воно цiнне своїм пшоном, яке вщзначаеться високими харчовими якостями.
У складi пшона вміст бiлка становить 12 %, крохмалю 81 %, жиру 3,5 %, клiтковини 1- 2 %. За вмістом бiлка пшоно наближаеться до манно! i кукурудзяноi круп, переважае ячмiнну, перлову, гречану i особливо рисову крупи, поступаючись лише вiвсянiй, яка мiстить до 16 % бiлка. У його складi бiльше жиру, нiж у крупi iнших культур, крім вiвсяноi, багато крохмалю та порiвняно мало клiтковини. Пшоно багате на зольнi елементи, мiстить TaKi важливi вiтамiни, як B1, B5, РР, а та кож мiкроелементи. Швидко розварюеться (через 25 — 30 хв), дае високий привар (12 — 13 %), а каша добре засвоюеть­ся органiзмом людини. У Казахстанi з пшона готують особливу де­лiкатесну кашу «тару». Iнколи з пшона виготовляють борошно, яке ВIшористовують у кондитерсы{iй прuомисловостi.
Просо мае кормове значення. Иого зерно та пшоняна каша ­практично незамiнний корм для курчат. Використання проса для дорослих курей пiдвищуе ix несучiсть i мiцнiсть Шlеарлупи яець. Для вiдгодiвлi гусей, свиней до6рим кормом е просяне борошно у сумiшi з картоплею або iншими харчовими вiдходами. Вiдходи Biд переробки проса на пшоно, у складi як их е до 16 % бiлка та багато жиру, — цiнний концентрований корм для тварин. Луску, яка за­лишаеться при виробництвi пшона, використовують для виготов­лення комбiкормiв.
До цiнних грубих кормів належить просяна солома. яка при зби­paннi проса на зерно зберiгае зеленуватий стан, добре облистнена, мае приемний запах i бiльш поживна, нiж солома iнших культур. у 100 кг її мiститься 50 корм. од. Добр им кормом е та кож полова, у 100 кг якоi мiститься 42 корм. од.
Просо в зеленому cтанi добре поiдаеться великою рогатою худо·· бою, вiвцями, тому його вирощують на зелений корм, CiHO, для ви­пасання худоби. Проте випасати тварин слiд обережно — BiдoMi ви­падки ix отруення.
Просо як скоростигла культура мае певне агротехнiчне значення: використовуеться як страхова культура для пересiвання загиблоi озимини, придатна для пiсляукiсних та пiсляжнивних посiвiв, може використовуватись як покривна культура для багаторiчних трав.
Походження та поширення. Просо — одна з давнiх зернових культур світового землеробства, яка була вiдома народам централь­ного i захiдного Китаю, гiрських районiв Монголii за 3 — 5 тис. років до н. е. В доiсторичнi часи просо перемiстилося з Азii в европу (Iтa­лiю), Африку (Єгипет). Близько 2500 р. просо відоме в Закавказзi.
У сучасному світовому землеробствi просо вирощують на площi близько 40 млн га.
Iз зарубiжних країн просо поширене на великих площах у Китаi, Монголii, Пакистанi,' 1 ндй, Афганiстанi, Японii; у европi — в Болга­рй, Югославii, Туреччинi, Румунй, Угорщинi, Польщi. У СНД основ­ними районами виробництва проса є Поволжя, Пiвнiчний Кавказ, Центральночорноземна зона, Казахстан, краiни Середньо! Азii, За­хiдний Сибiр, YKpaiHa. Загальна посiвна площа проса в СНД сягае в окремі роки 2,8 — 3 млн га (1990 р.), в Україні — до 300 тис. га.
В Українi просо найбiльш поширене в Степу та Лiсостепу. Середнi врожаi проса в СНД коливаються Biд 13,5 до 18,4 ц/га, в Українi вiд 14,9 до 19,4 ц/га.
Застосовуючи прогресивнi технологii, кращi господарства Украiни вирощують по 45 — 55 ц/га i бiльше зерна на всiй площi посiву.
Просо вирощують для одержання цінного харчового продукту — пшона. Крім крупи, із зерна проса виготовляють борошно, яке споживають у чистому вигляді і як домішку до житнього борошна для підвищення його поживності.
Сорти. До поширених районованих в Україні copтів проса нале­жать: Веселошщолянське 176, Київське 87, Миронiвське 51, Старт, Харкiвське 31, Xapківське 57, Сонячне, Лiлове, Сяйво та iH.
3. Бiологiчнiосо6ливостiкультури.
Морфобiологiчнi та екологiчнi особливостi. Вид проса включае такі рiзновиди: флявум, (flavum), ауреум, (аиlеит), субфля­вум, (subflavum), сангвiнеу, м, (sanguineum), субсангвiнеу, м, (subsan­guineum).
Довжина волотей 15 — 30 см, залежно Biд рiзновиду. Вони пониклi нещiльнi, слабкопониклi середньо! щiльностi, злегка пониклi щiльнi з подушечками на нижнiй частинi волотi або без них (рис.1).
Забарвлення зерна свiтло-жовте, свiтло-кремове, золотисто-жов­те, кремове, ясно-червоне, темно-червоне, оранжеве. За формою зер­но 6увае овальним, кулястим, округло-овальним, овально-видовже­ним. Маса 1000 зерен становить 5,7 — 8,2 г.
Плiвчастiсть становить 12 — 20 % вiд маси зерна.Висота рослини змiнюеться від 65 до 125 см, мiжвузлiв 5 — 7.
Характерні ознаки різновидності проса звичайного табл. 21
Різновидність
  Підвид
 Забарвлення волоті
Забарвлення зерна
·                               Кандідум
·                               Сбкандідум
·                               Флявум
·                               Субфлявум
·                               Ереум
·                               Субсангінеум
·                               Коннцініум
·                               Сангінеум
·                               Тефрум
·                               Субтефрум
розлоге
-\\-
стиснуте
-\\-
стиснуте
-\\-
розлоге
стиснуте
-\\-
розлоге
-\\-
без антоціану
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом
біле
біле
кремове
золотисто-жовте
золотисто-жовте
золотисто-жовте
червоне, коричневе
червоне, коричневе
біле
сіре
сіре
3.1.Вiдношення до вологи
 Рослини проса економно витрачають вологу. Для проростання насiння достатньо всього 25 — 30 % води вiд його маси. Просо здатне формувати вузловi корені при мiнiмальнiй вологостi фунту. Все ж piст кореневої сис­теми i надземної маси за тривалої посухи (1- 1,5 мiсяця) затриму­еться, на рослинах формуються малих розмiрiв суцвiття; якi часто бувають безплiдними. Тому для проса теж необхiдна достатня кiль­кiсть вологи в фунтi, особливо в перiод формування генеративних opraнів — приблизно за декаду до викидання волотей.
 У проса piдко спостерiгаеться запал зерна, його коренева система добре забезпечуе суцвiття водою навiть тодi, коли в фунтi кiлькiсть вологи наближаеться до мертвого запасу. Транспiрацiйний коефi­цieнт проса низький (130 — 280). Слiд, проте, враховувати, що просо, вiдзначаючись високою посухостiйкiстю, iнтенсивно пiдвищуе свою продуктивнiсть при зрошеннi.
Технологiя вирощування. Високi урожаї проса отримують при розмiщеннi його у сiвозмiнах на полях, добре забезпечених вологою.
3.2.Вiдношення до тепла
Просо, яке належить до хлiбiв другогої групи, високовибагливе до тепла. Насiння його починае проростати при температурi не нижче 6 — 8 С, але дружне проростання спостерiгаеться при прогрiваннi грунту до 15 — 16 С. Якщо в перiод проростання температура зни­жуеться до 8 — 9 С, сходи з'явля- ються тiльки через 15 — 18 днiв. Сходи витримують незначнi заморозки до мінус 2 ОС, а при мінус 3,5 С здебiльшого гинуть або сильно пошкод-жуються. Дуже шкiд­ливою для сходiв проса е тривала одночасна дiя низьких позитив­них температур (6 — 10 С) та хмарної погоди. У рослин при цьому рiзко знижуеться фотосинтез, що може стати причиною їх загибелi.
Сума ефективних температур для ранньостиглих copтів проса становить близько 1500 ос, середньопiзнiх — понад 1600 С, а в прохолоднi та вологi роки  понад 2000 С.
Просо краще за iншi злаковi культури витримуе фунтову й повiт­ряну посухи. Вiдзначаеться високою жаростiйкiстю. Паралiч про­дихiв у нього спостерiгаеться при температурi 38 — 40 С лише через 49 год, тодi як у ячме-ню — через 25 — 35 год, яро! пшеницi — 17 год, а у вівca вони паралiзуються Бже через 5 — 7 год.
3.3.Вiдношення до грунтiв.
Коренева система проса вiдзначаеться недостатньою здатнiстю до засвоення пожив них речовин, тому воно краще росте на грунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин. Кращими грунтами для нього е чорноземнi та каштановi, причому за сухої погоди вищi врожаї проса отримують при вирощуваннi на грунтах середнього i важкого механiчного складу, за умов достат­нього зволоження — на легких грунтах.
Просо належить до солевитривалих культур, не витримуе кислих грунтiв i найкраще росте при нейтральнiй реакції грунтового розчину (рН 6,5 — 7,5).
3.4.Потреба рослин у живильних речовинах i особливостi живления.
Просо вибагливе до поживних речовин: потребуе на формування 1 ц зерна 3 кг азоту, 1,4 кг фосфору, 3,5 кг калiю. До вмісту азоту в грунті воно виявляе пiдвищенi вимоги вже у фазi 3 — 4 листкiв i особливо у перiод iнтенсивного росту вегетативної маси, до фосфору — з са­мого раннього перiоду вегетації, до калiю — протягом ycieї вегетацiї. Коренева система проса вiдзначаеться недостатньою здатнiстю до засвоення пожив них речовин, тому воно краще росте на грунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин.
3.5.Фази розвнтку, i критичнi перiоди в життi рослин.
У проса налічується кілька фаз вегетації: проростання насіння – з’явлення корінців; сході через 7-10 днів після сівби; третій листок – ріст припиняється, розвиваються вторинні корені спочатку повільно а потім швидше; кущіння – настає швидше ніж у інших злаків ( на 15-20-й день після сходів); повільний ріст  надземної частини маси і коренів; викидання волотей – через 20 -25 днів після кущіння; цвітіння – на 2-6-й день після викидання волотей, інтенсивно о 10-11-й  годині ранку, розпочєнаеться зверхніх квіток і триває 7-16 днів достигання не одночасне і тривале (15-20 днів), починяється з верхньої частини волоті.
4.Технологіявирощування культури в господарствi.
4.1. Micцeв сiвозмiнi.
Найкраще просо розміщувати після озимих зернових культур, особливо висіяних по чистих або зайнятих парах, цукрових буряків, кукурудзи, під які внесена достатня кількість органічних і мінеральних добрив. Цінними попередниками для нього є зернобобові культури і багаторічні трави.Це має велике значення при вирощуванні культури за безгербіцидною технологією. Після трав поле менш засмічене бур’янами, а грунт очищається від збудників хвороб.
4.2. Обробiток грунту.
Якщо попередниками проса є зернові і зернобобові культури, обробіток починати із лущення стерні на глибину 6-8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20, що сприяє збереженню вологи.
Найбільш ефективне лущення, коли його проводити слідом за збиранням попередника. Поля, засмічені кореневищними бур’янами, дисковати важкими боронами БДТ-7, БДВ-6,3, БД-10 на глибину 6-8 см, вдруге через 10-15 днів — на 10-12 см. Засмічені коренепаростковими бур’янами поля (осотом, пирієм, берізкою) обробляти плоскорізами на глибину 10-12 см. у фазі утворення розеток листочків у бур’янів. Зяблеву оранку проводити на 20-22 см.
Якщо просо розміщують після багаторічних трав, вслід за збиранням поле дискують з метою подрібнення післяжнивних решток і кращого їх приорювання.
При розміщенні проса після цукрових буряків відразу після їх збирання проводити зяблеву оранку на глибину 25-27 см.
Весняний й передпосівний обробіток грунту має забезпечити очищення грунту від бур’янів, зберігання та нагромадження вологи й створення пухкого посівного шару грунту.
З цією метою, як тільки посіріють гребені ріллі поле боронувати боронами БЗТС-1, а по плоскорізному зябу — БИГ-3А, БМШ-3А, у два сліди упоперек або по діагоналі поля до напрямку оранки.
Велике значення для проса як пізньої ярової культури при вирощуванні без гербіцидів мають весняні культивації.
Після передпосівної культивації можна провести коткування, що забезпечує рівномірне загортання насіння, сприяє дружній появі сходів і розвитку рослин, забезпечує якісне проведення до — і післясходових боронувань, та міжрядного обробітку.
4.3.Основний.
При розмiщеннi його пiсля зернових i зернобобових культур основ­ний обробiток починають з лущення cTepHi, яке проводять дискови­ми лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 6 — 8 см. При за­бур'яненнi поля осотом, березкою лущать двiчi: перший раз диско­вими лущильниками на глибину 6 — 8 см, удруге — лемiшними (ППЛ-10-25) на глибину 10 -12 см; при наявностi пирiю проводять два перехреснi лущення дисковими лущильниками на глибину, за­лягання кореневищ (10 — 12 см). Пiсля кукурудзи i багаторiчних трав площi двiчi дискують важкими дисков ими боронами БДТ-7, БДТ-10 на глибину 12 — 14 см. Вивiльненi й чистi Biд бур'янiв площi пiсля збирання пiзнix просапних культур (цукрових бурякiв, картоп­лi), як правило, не лущать.
Зяблеву оранку пiд просо пiсля зернових культур, багаторiчних трав, кукурудзи на зелений корм або силос краще проводити у ран­нi строки наприкiнцi серпня. Це дае змогу бiльш ефективно прово­дити боротьбу з бур' янами за допомогою ку льтивацi'i за типом на­пiвпару. На чорноземних грунтах орють плугами з передплужника­ми ПЛН-5-35 або ПЛН·6-35 на глибину 25 — 27 см, на iнших фунтах на 20 — 22 см або на глибину орного шару. Чистi вiд бур'янiв поля пiсля цукрових бурякiв, картоплi обробляють дисков ими боронами на глибину 14 — 16 см або застосовують плоскорiзний обробiток пло­скорiзами РПГ~2-150 та iншими на глибину 25 — 27 см.
    продолжение
--PAGE_BREAK--