Проектування вирощення проса в умовах господарства Широка Балка Юрївського району Дніпропетровської

;;;;;;;;;.);;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;.;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;-;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;.;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;-;;o;;;;;;o;;;;;;o;;;;;.;;;;;;;;;;;;;;;;;;;.;;;МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра рослиництва
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Проектування вирощення проса в умовах господарства «Широка Балка» Юр'ївського району Дніпропетровської області
Дніпропетровськ 2007
Зміст
Вступ
1.Агpoекологiчнi умови господарства .
1.1.Загальнi вiдомості про господарство.
1.2.Грунтово-клiматичнахарактеристика господарства.
1.3.Землекориcтyвання
1.4.Схеми основних сiвозмiн, структура лосiвних площ врожайнiсть
Народногосподарське значення культури, економiчна ефективнiсть виробництва її в гослодарствi.
Сорти та гiбриди.
3. Бiологiчнi осо6ливостi культури.
3.1.Вiдношення до вологи
3.2.Вiдношення до тепла
3.3.Вiдношення до грунтiв.
3.4.Потреба рослин у живильних речовинах i особливостi живления.
3.5.Фази розвнтку, i критичнi перiоди в життi рослин.
3.6.Розрахунок бiолоriчного врожаю культури.
4.Технологія вирощування культури в господарствi.
4.1. Micцe в сiвозмiнi..
4.2. Обро6iток грунту.
4.3.Основний.
4.4. Передлосiвний.
4.5.Удобрения культури.
4.6.0сновне.
4.7. Передпосівній.
4.8. Підживлення.
4.9. Підготування насіння до посіву.
4.10.Посів.
4.11.Термiни сівби.
4.12.Засоби посіву, глібина заробки насіння.
4.13.Норми висiву, розрахунок норми висiву.
4.14.Уход за посiвами. Заходи боротьби з бур'янами, шкiдниками i хворобами.
4.15.3бирання врожаю…
4.16.Обгрунтування cтpоків iзасобiв збирання.
Висновки iпропозицiї по збiльшенню виробництва культури в господарствi.
Список використаної літератури.
Вступ
Сучасна аграрна політика і національна дотримка України в галузі агропромислового виробництва спрямована на досягнення продовольчої безпеки держави, створення умов для розвитку високоефективного виробництва та вирішення проблем соціальної інфраструктури.
На протязі останніх років в аграрному секторі економіки проведено ряд важливих етапів реформування, які радикально змінили характер виробничих відносин, закріпили основні принципи функціонування ринкових механізмів, створили передумови для інтегрованої взаємодії окремих сфер діяльності та забезпечили новий рівень відповідальності за використання природних, економічних і людських ресурсів.
В Степовому регіоні зосереджено 45,9% сільськогосподарських угідь України, які характеризуються найбільш високим потенціалом продуктивності грунтів. Природно-економічні ресурси і соціальна ситуація дозволяють вести багатогалузеве сільське господарство з перспективами зростання обсягів і ефективності виробництва.
Основною рисою зміни соціально-правового устрою в агрокомплексі та трансформування економіки села стала земельна реформа. Площі сільськогосподарських угідь в зоні Степу, які знаходяться у приватній власності, становлять 71,4%. Прискореними темпами проходить також приватизація інших засобів виробництва.
Наукові основи раціонального землекористування, впровадження новітніх агротехнологій в рослинництві і тваринництві, формування нових організаційно-економічних відносин в агропромисловому виробництві поставило важливі завдання щодо комплексного вирішення проблем розвитку інфраструктури цієї галузі економіки.
Враховуючи важливе значення сільськогосподарської галузі для економіки України, стабілізації соціально-економічної ситуації, зростання експортного потенціалу і міжнародного авторитету держави в наукових основах ведення агропромислового виробництва передбачено систему докорінного підвищення родючості грунтів, створення високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і тварин, модернізації механізмів економічного регулювання і стимулювання виробництва.
Головною метою реалізації науково-обгрунтованої програми є створення ресурсної і законодавчої бази, а також сприятливого інвестиційного клімату для ефективного використання природних, матеріальних і людських ресурсів. В результаті виконання основних позицій програми розвитку сільського господарства передбачається довести в 2010 році виробництво зерна до 24,4 млн.т., соняшнику 2,1 млн.т., цукрових буряків 4,1 млн.т., молока – до 8,8 млн.т., м’яса до 2,5 млн.т. Ряд технологічних та організаційних заходів дозволять створити збалансовану кормову базу для різних порід сільськогосподарських тварин. Валовий збір кормових одиниць сіяних культур досягне 13,3 млн.т.
Серед основних круп'яних культур СНД найбiльш поширеною е просо. Воно цiнне cвоїм пшоном, яке вщзначаеться високими харчовими якостями.
У складi пшона вміст бiлка становить 12 %, крохмалю 81 %, жиру 3,5 %, клiтковини 1- 2 %. За вмістом бiлка пшоно наближаеться до манної i кукурудзяноi круп, переважае ячмiнну, перлову, гречану i особливо рисову крупи, поступаючись лише вiвсянiй, яка мiстить до 16 % бiлка. У його складi бiльше жиру, нiж у крупi iнших культур, крім вiвсяноi, багато крохмалю та порiвняно мало клiтковини. Пшоно багате на зольнi елементи, мiстить такi важливi вiтамiни, як B1, B5, РР, а та кож мiкроелементи. Швидко розварюеться (через 25 — 30 хв), дае високий привар (12 — 13 %), а каша добре засвоюеть­ся органiзмом людини. У Казахстанi з пшона готують особливу де­лiкатесну кашу «тару». Iнколи з пшона виготовляють борошно, яке ВIшористовують у кондитерсы{iй прuомисловостi.
Просо мае кормове значення. Иого зерно та пшоняна каша ­практично незамiнний корм для курчат. Використання проса для дорослих курей пiдвищуе ix несучiсть i мiцнiсть Шlеарлупи яець. Для вiдгодiвлi гусей, свиней до6рим кормом е просяне борошно у сумiшi з картоплею або iншими харчовими вiдходами. Вiдходи Biд переробки проса на пшоно, у складi як их е до 16 % бiлка та багато жиру, — цiнний концентрований корм для тварин. Луску, яка за­лишаеться при виробництвi пшона, використовують для виготов­лення комбiкормiв.
1.Аrpoекологiчнiумови господарства .
1.1.Загальнi вiдомостіпро господарство.
Територія землекористування господарства «Широка балка» розташована в південно – західній частині Юр’ївського району. Центральна садиба знаходиться в с. Широка Балка.--PAGE_BREAK--
Згідно з даними обліку за господарством закріплено 3415га. землі, з них сільськогосподарських угідь 3247 га.
Угіддя господарства
Таблиця 1
Земельні угіддя
Площа, га


господарства
бригади
Всього с.-г. угіддь
3247
1506
в т.ч. ріллі
2879
1068
пасовища
147
73
сінокосів
161
83
садів
-
-
ягідників
-
-
лісів та кустарників
11
5
лісосмуги
49
28
Садиба господарства
15
6
присадибний фонд
153
47
Всього землі
3415
2733
Територія господарства має мало розрізнений характер рельєфу. Велику частину території займають плато і положисті схили вододілів.
Тільки в одній частині господарства, перетинаючи територію з півночі-сходу на південний захід, проходить балка, що має один невеликий відріг. Схили балки в основному положисті, без вимоїн, що поступово переходять у схили вододілів.
Днище балки рівне, широке. Русло водотоку переривчасте, місцями заповнене водою.
Невеликий відріг балки, що проходить у сусіднім господарстві, входить на територію господарства в його західної границі.
Днище відрога рівне, вузьке, схили похилі, без вимоїн.
Основною ґрунтоутворюючою породою в господарстві є лес. Лес – цінна ґрунтоутворююча порода, на якій сформувалися високопродуктивні ґрунти – чорноземи.
Для лесів характерні рихлість, палево-жовте забарвлення, відсутність шаруватості і, самий істотний, великий вміст карбонатів кальцію і магнію та відсутність шкідливих для рослин солей.
Для лесів характерні невисока протиерозійна стійкість і просадковість при замочувані. Але, незважаючи на ці негативні властивості, леси – одна з найбільш цінних ґрунтоутворюючих порід. Вони містять багато мулу і глинистих часток, а також мають велику кількість карбонатів кальцію, що забезпечує закріплення в ґрунтах органічної маси, яка розкладається.
Потужність товщі лесів коливається в межах 18-20 м., на схилах балок потужність його зменшується.
Делювіальні лесовидні породи, що залягають у днищах балок являють собою добре гумусовані на значну глибину пухкі породи. Мають глинисту зернисту структуру. Механічна сполука — легкоглиниста.
1.2.Грунтово-клiматичнахарактеристика господарства.
По агрокліматичному районуванню територія землекористування розташована в межах північного недостатньо вологого теплого агрокліматичного району Дніпропетровської області із сухою жаркою погодою влітку і м'якою малосніжною зимою. Величина гідрометричного коефіцієнта 0,9.
Згідно багаторічних даних Павлоградської метеостанції середньорічна температура повітря складає +7, 9 0С.
За даними тієї ж метеостанції середньорічна кількість опадів – 458 мм. Абсолютний мінімум опадів – 410 мм, абсолютний максимум – 470 мм.
Опади влітку випадають переважно зливового характеру, тим самим сприяють розвитку водної ерозії. Максимум їх приходиться на червень і липень. Поряд з цим у плині літа нерідкі тривалі бездощові періоди. Влітку переважають східні і південно-східні вітри, що часто носять характер суховіїв. Відносна вологість повітря вдень у період вегетації складає в середньому 50%, а в окремі дні вона знижується до 30%, викликаючи атмосферну посуху, а найчастіше і ґрунтову. Це негативно позначається на стані сільськогосподарських культур (підгоряння озимих). Зима порівняно м'яка, малосніжна з частими відлигами. Звичайно відлиги супроводжуються повним чи частковим руйнуванням сніжного покриву і дощами, що мрячать.
Тепловий, водяний і вітровий режими впливають на характер ґрунтового покриву. На інтенсивність повені впливає швидке танення снігу, що приводить до інтенсивного стоку і руйнування ґрунту. Велика кількість відлиг сприяє ерозії й у зимовий час.
У теплий час року небезпека прояву ерозійних процесів обумовлюється інтенсивністю опадів. Вітровий режим значно впливає на прояв ерозійних процесів шляхом зневоднення ґрунту, що стає менш стійкий до ерозії.
У цілому кліматичні умови розташування господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.
З метою ослаблення впливу посухи необхідно широко впроваджувати гідротехнічні і лісомеліоративні заходи, спрямовані на охорону і нагромадження вологи в ґрунті і запобігання ерозії ґрунтового покриву.
Агрокліматична характеристика сезонів року
Таблиця 2
Показник
Значення
Опади, мм
458
Середня багаторічна температура повітря, °С
+7.9
Тривалість активних t° > 5°С    продолжение
--PAGE_BREAK--
211 дн.
Сума активних t° > 5 °С
3322
Тривалість активних t° > 10°С
171дн.
Сума активних t° > 10°С
3028
Дата заморозку в повітрі: перший — останній
9.Х -19.ІV
Тривалість без морозного періоду
168дн.
Дата приходу агрономічної спілості ґрунту
8.ІV
Тривалість вегетаційного періоду для основних польових культур, що вирощуються в сівозмінах господарства:
Озима пшениця – 240-320 днів
Ярий ячмінь-60- 110 днів
Овес — 110-120 днів
Кукурудза на зерно– 75-180 днів
Кукурудза на силос– 70-140 днів
Соняшник– 80-140 днів
Горох – 70-140 днів
Люцерна на насіння — 120днів
Цукровий буряк– 150-170 днів
Кормовий буряк – 160-180 днів
У відношенні агрогрунтового районування територія землекористування розташована в степовій чорноземній зоні підзоні північного степу чорноземів звичайних.
Ґрунтовий покрив типологічно простий і представлений у районі землекористування переважно чорноземами звичайними. Ці ґрунти формуються в умовах атмосферного зволоження в лесах легко глинистої механічної сполуки.
В умовах різної крутості схилів розрізняються змиті розмірності чорноземів від слабо до сильно змитих.
По днищах балок ґрунтовий покрив знаходиться в умовах ґрунтового зволоження, тому тут виділені чорноземно-лугові, лугові болотисті ґрунти.
Генетико-просторова спряженість компонентів природно-територіального комплексу обумовила районування в межах господарства ґрунтів, приведених у номенклатурному списку
Данні про властивості ґрунтів і їх генетико-агропромислова характеристика.
Чорноземи
Це автоморфні ґрунти. Формування їх проходило під впливом багаторічної рослинності трав'янистих степів в умовах непромивного водного режиму. Особливі умови розкладу органічних залишків при дефіциті атмосферного зволоження і різких сезонних коливаннях температури приводять до нагромадження продуктів розкладу у виді стійких гумінових сполук, конденсації останніх з перетворенням їх у менш рухливі форми зв'язані, переважно, з кальцієм. Генетичний профіль чорноземів характеризується явно вираженою верхньою товщею з нагромадженням гумусу, обмінних основ біологічних зольних елементів, глибше якої знаходиться карбонатно-травильна товща, що поступово переходить у материнську породу.
Тривале й інтенсивне сільськогосподарське використання чорноземів приводить до зміни їхніх основних властивостей.
На території господарства виділені такі чорноземи:
Чорноземи звичайні мало гумусні легко глинисті на лесах, шифр на ґрунтовій карті 4, площа 437 га.
Чорноземи звичайні мало гумусні слабо змиті легко глинисті на лесах, шифр 4а, площа 323 га.
Чорноземи звичайні мало гумусні слабо змиті з плямами. Не змитих (10-30%) легко глинистих на лесах, шифр 4а + б: (10-30%), площа 21 га.
Чорноземи звичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах, шифр 4б. площа 31 га.
Чорноземи звичайні мало гумусні сильно змиті легко глинисті на лесах, шифр 4у, площа 11 га.
Характеристика виділених чорноземів приведена нижче.
Чорноземи звичайні мало гумусні легко глинисті на лесах.
Залягають переважно на широкому вододільному плато і схилах, крутістю 1-2о. Профіль чорноземів чітко диференційований на генетичні обрії.
Опис цих ґрунтів наступний:
гумусовий, темно-сірий з максимальним для всього профілю вмістом гумусу. Структура в орному шарі, у залежності від стану ріллі, за вегетаційний період змінюється від пилувато-дрібнокомкуваті навесні до комкувато-глибчатої восени. Підорний шар щільний, зернисто — грудкуватий. Перехід до наступного горизонту поступовий. Потужність гумусового горизонту, в середньому по господарству, складає 42 см.
верхній перехідний горизонт. Вміст гумусу зменшується, горизонт темно-сірий з бурим відтінком, комкувато-горіхуватий, складання щільне, слабоструктурне, перехід до наступного горизонту поступовий. Потужність верхнього переходу горизонту 27 см.
нижній перехідний обрій. Колір сірувато-бурий, бурий, що донизу світлішає. Структура комкувато-горіхувата, складання щільне, перехід до материнської породи поступовий. Потужність нижнього перехідного обрію в середньому складає 18 см.
материнська порода, представлена лесом палевого кольору. Тонко розсіяні карбонати кальцію виявляються 10% соляною кислотою (скипання) у середньому з 60 см.
Видимі скупчення карбонатів у формі прожилок та «білоглазки» спостерігаються з глибини 120 см. В орному шарі міститься в середньому по господарству 4,9% гумусу. По механічній сполуці ґрунти легко глинисті, кількість фізичної глини (частки менші 0,01 мм) складають 59,7%, у тому числі мулу (частки менші 0,001 мм) – 37,3%.
Еродовані ґрунти
Руйнування верхнього найбільш багатого поживними речовинами ґрунту і його змив поверхневим стоком талих і зливових вод призводить до ерозії ґрунтового покриву.
Чим більше ґрунти еродовані, тим більше вони відрізняються від їхніх не змитих аналогів по хімічному складу, фізико-хімічних властивостях, водному, повітряному і тепловому режимах біогенності та інших показниках, що здійснюють вплив на родючість ґрунтів і їхню протиерозійну стійкість.
Зі збільшенням еродованості ґрунтів в них знижується вміст гумусу, скорочується потужність гумусованого профілю.
В еродованих ґрунтах не тільки зменшується загальний вміст гумусу, але і змінюється його якісна сполука, зменшується вміст валового азоту, а також фосфору і калію, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. Це зв'язане з виносом при ерозії водорозчинних органічних речовин, у складі яких гумінові кислоти займають 70-80%, а також, у зв'язку з наближенням до денної поверхні нижче залягаючих ґрунтових горизонтів, збагачених фульвокислотами. У результаті органічні речовини ґрунту зі стійкого перетворюються в рухливий фульвокислотний стан, що знижує його структуроутворюючу здатність.
Звичайно, зі збільшенням змитості, зростає щільність ґрунту – її об'ємна маса.
Це зменшує інфільтрацію опадів і збільшує поверхневий стік. Відповідно, при зміні щільності ґрунтів, зменшується порізніть і вологоємність.
На схилах південних експозицій прояви ерозійних процесів більш сильні, ніж на північних, що пояснюється більш інтенсивним і швидким сніготаненням.
Ґрунти піддаються ерозії під час зливових дощів, що призводить до зменшення вмісту гумусу в ґрунтах схилів південних експозицій і погіршення їх фізичного стану та зменшення ґрунтозахисної ролі зрідженого рослинного покриву.
Серед еродованих ґрунтів більш родючими є ґрунти північних експозицій. Тут варто обробляти найбільш вимогливі до ґрунтової родючості культури. Схили світлових експозицій доцільно відводити під теплолюбні, але менш вимогливі до ґрунтової родючості культури.    продолжение
--PAGE_BREAK--
У залежності від оброблюваної культури, ступеня еродованості ґрунтів, погодних умов, рівня агротехніки спостерігається те чи інше зниження врожаю на змитих ґрунтах.
Чорноземи звичайні малогумусні слабо змиті легкоглинисті.
До слабо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких водяними потоками змито до половини гумусового горизонту. Потужність гумусованого профілю (Н+Нр+Рп) складає 73 см.
Вміст гумусу в чорноземах слабо еродованих коливається в межах4,5 – 5% .
Зі збільшенням крутості схилу вміст гумусу зменшується. По механічному складу ґрунти легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 62,7%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) – 37,5%.
Ґрунти мають переважно середню забезпеченість основними елементами мінерального живлення.
Слабо змиті чорноземи зустрічаються також із плямами середньо змитих чорноземів 10-30% (шифр 4а + (б: 10-30%).
Чорноземи звичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах (шифр 4б). До середньо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких гумусовий горизонт змитий більш ніж на половину.
На розораних ґрунтах гумусовий горизонт введений в орний шар разом з верхньою частиною гумусового перехідного горизонту .
Вміст гумусу в цьому шарі складає в середньому 4,6%. Потужність гумусового профілю знаходиться в межах 52 см.
Ґрунти по механічній сполуці легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 63,4%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) 36,6%.
Чорноземи звичайні малогумусні сильно змиті легкоглинисті на лесах (шифр 4в). До сильно змитих відносяться ґрунти, у яких ерозією знищений весь гумусовий і частково гумусно — перехідний горизонт. Ґрунтовий профіль потужністю в середньому до 30 см. складається з 2-х горизонтів: верхнього (Нр) з вмістом гумусу в, середньому, до 4% і перехідного горизонту до материнської породи (Рп). Поглинаюча здатність сильно змитих чорноземів найбільш низька серед еродованих ґрунтів. Крім того, в еродованих ґрунтах змінюється якісна сполука гумусу — зменшується кількість загального азоту, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. В еродованих ґрунтах зростає щільність. Це зменшує інфільтрацію опадів, збільшує поверхневий стік. Відповідно до зміни щільності в змитих ґрунтах зменшується порізніть і вологоємність. Сильно змиті ґрунти в господарстві легко глинистої механічної сполуки.
Чорноземи звичайні малогумусні намиті легкоглинисті на лесах (шифр 4го, площа 11 га)
Ці ґрунти формуються в умовах підвищеного зволоження яке створюється за рахунок місцевих тимчасових скупчень вологи поверхневого стоку, за рахунок живлення ґрунтовими водами, чи в результаті їхньої спільної дії. Водний режим характеризується чергуванням періодів більш-менш глибокого промочування і зворотного капілярного підйому вологи.
Потужність гумусового горизонту намитих ґрунтів 60 см., гумусованого профілю — до 100 см.
Збільшення потужності гумусового горизонту відбувається за рахунок нагромадження гумусованого дрібнозему, який змивається з прилягаючих схилів і перевідкладається в пониженнях місцевості. Намиті чорноземи (особливо в балках стоку) багаті гумусом і поживними речовинами, а велика (хоча і на короткий час) вологозабезпеченість, сприяє кращому їх засвоюванню сільськогосподарськими культурами. Ці ґрунти добре підходять під усі сільськогосподарські культури.
Останні, в силу різниці окислювально-відновлювального потенціалу, здобувають рухливість і утворюють акумуляції у формі залізних і марганцевих конкрецій. Анаеробні умови крім того утворюють мікробіологічні процеси по розкладанню рослинних відходів, що накопичуються у виді земляної торфяно-мінеральної маси, що підстилається гумусовою частиною профілю. Ґрунти по механічній сполуці легкоглинисті. Видимих солей по профілю не спостерігається.
Зміни в ґрунтах і ґрунтовому покриві
Уточнення морфологічних ознак ґрунтів, підтвердження їхніх якостей необхідними додатковими аналізами дозволили більш чітко визначити ступінь змитості (еродованості) ґрунтів, границі ділянок їхнього поширення. У 1962 році ґрунтів, підданих водній ерозії було виявлено на площі 175 га, у 1995 році – на площі 386 га, у т.ч. слабо змитих – 344 га, середньо змитих – 31 га і сильно змитих – 11 га. У 1962 році сильно змиті ґрунти не виділялися Згідно аналізів водяної витяжки в 1995 році засолені ґрунти не були виділені, тоді як у 1962 році їх було 26 га. У момент обстеження водно-розчинних солей по профілі ґрунтів не виявлено, що показали й аналізи.
У результаті підйому рівня ґрунтових вод, встановленого в ході коректування матеріалів ґрунтового обстеження, були виділені заболочені ґрунти на площі 20 га. У 1962 році такі ґрунти не виділені. Місцями рівень ґрунтових вод понизився, у зв'язку з чим площа перезволожених ґрунтів зменшилася c 26 га в 1962 році до 13 га в 1995 році.
Порівняльні аналізи гумусу минулих років обстеження (1962 р.) і дані аналізів
1995 р. виявили тенденцію щодо зменшення гумусу в орному шарі не спостерігається
Агропромислове групування і бонітування ґрунтів господарства
Агропромислові групи ґрунтів
Ціль агропромислового угруповання ґрунтів – це з однієї сторони об'єднання виділених на карті ґрунтів в групи, для яких можливо рекомендувати приблизно однакові прийоми агротехніки по запобіганню ерозії і підвищенню родючості ґрунтів, меліоративні заходи, а також однакове сільськогосподарське використання їх з іншої сторони — агропромислова група розглядається як необхідна вихідна одиниця (об'єкт) при землеоціночних роботах .
Таким чином усі ґрунти господарства об'єднані в 15 агропромислових груп ґрунтів .
Чорноземи звичайні легкоглинисті.
Ареали поширення – широкі вододільні плато крутістю 0-10/шифр на картограмі агрогруп – 60 л1, площа 73 га, вододільні ерозійно-небезпечні плато 0-10/60лIII, площа 41 га/, схили крутістю 1-20/60 л VIII-I, площа 220 га, схили складної форми крутістю 2-30/ 60 л ІХ, площа 10 га.
Це найбільш продуктивні ґрунти атмосферного зволоження з високим рівнем ґрунтових вод, поверхневий стік відсутній чи майже відсутній, ділянки вирівняні і сприятливі для механізованої обробки, відходу за сільськогосподарськими культурами і збирання врожаю, добре відзиваються на внесення органічних мінеральних добрив. Ґрунти універсального використання придатні під усі сільськогосподарські культури, у тому числі плодово-ягідні насадження. При зрошенні можуть використовуватися в овочевих сівозмінах. Застосовується звичайна агротехніка оброблення сільськогосподарських культур. Плоскорізний обробіток ґрунту чергується з відвальною оранкою. Основна увага повинна приділятися боротьбі за надходження і збереження вологи в ґрунті.
Агровиробнича група 65 л.
Чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті. Ґрунти даної групи залягають на схилах крутістю 1-20/65 л III-I, площа 382 га/, схили крутістю 2-30/ 65 л ІХ, площа 191 га/, крутістю 2-30/ 65 л ІХ, площа 54 га/.
Ґрунти порівняно високого рівня родючості. Поверхневий стік, а відповідно, і змивши ґрунтів незначні. Придатні для механізованої обробки, відходу за посівами і збирання врожаю.
Ґрунти універсального використання, придатні для використання в сівозмінах при ухилах до 30. При ухилах більш 30доцільно використовувати під посіви культури суцільної сівби. Ґрунти схилів крутіше 50варто відвести під постійне залуження багаторічними травами, виключивши їх зі сполуки орних угідь. Зрошення обмежене.
Агровиробнича група 66 л.
Чорноземи звичайні середньозмиті легкоглинисті. Залягають на схилах складної форми крутістю 2-30/66л л ІХ, площа 30 га/.
Чорноземи південні середньозмиті – ґрунту з розвитим поверхневим шаром, а відповідно, і змивом верхньої, більш родючої, частини ґрунту. Відрізняються низькою забезпеченістю вологи. Необхідно вносити на цих ґрунтах азотні і фосфорні, а також органічні добрива в підвищених дозах. Доцільно такі ґрунти використовувати в ґрунтозахисному чи сівозміні під культури суцільної сівби, строго дотримуючи протиерозійних агротехнічних заходів. На пасовищах необхідно провести корінне поліпшення (на схилах крутістю до 70/, на схилах понад 70 — залишити в природному стані.
Агровиробнича група 67 л.
Чорноземи звичайні сильнозмиті легкоглинисті. Поширені на схилах крутістю 3-50/67 л ХI, площа 3 га/, крутістю 5-70/ 67 л ІХ, площа 3 га/, і схилах крутістю 7-100/ 67 л ХІ, площа 5 га/.
Умови рельєфу сприяють розвитку інтенсивних ерозійних процесів і не менш інтенсивних втрат вологи атмосферних опадів поверхневим стоком. Тому сильнозмиті ґрунти відрізняються надзвичайно коротким профілем і є найбільш сухими і низькородючими. Це ґрунти обмеженого використання. На пасовищах необхідно провести корінне поліпшення (на схилах крутістю до 70, на схилах понад 70залишити в природному стані. Щілювання багаторічних трав поперек схилів один раз у 2-3 роки. Використання під пасовище неприпустимо. Необхідно суворо нормувати випас худоби.
Агровиробнича група 141 л.
Болотні неосушені легкоглинисті ґрунти. Поширені по краях балок (141лу, площа 18 га).
Це ґрунти обмеженого використання. Ґрунтові води залягають на глибині до 0,5 м.
До негативних особливостей ґрунтів цієї групи відносяться надмірне зволоження й оглеєння. Ґрунти цієї групи вимагають корінної зміни водяного і повітряного режимів.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Для цього необхідно провести дренаж. Тільки при цьому умові можна використовувати під кормові угіддя.
Агровиробнича група 209 л.
Намиті чорноземи легкоглинисті. Поширені на схилах крутістю 1-20/ 209 л VIII-I, площа 7 га/. Це дуже родючі ґрунти. Ґрунтові води прісні чи слабо мінералізовані, залягають на глибині 6-8 м. Ґрунти з могутнім профілем і великим запасом гумусу живильних речовин. Можуть використовуватися в тих сівозмінах, у яких включені навколишні незмиті і слабозмиті ґрунти. Доцільно розміщати овочеві культури. Меліорації не вимагають.
Агровиробнича група 210 л.
Намиті чорноземно-лугові ґрунти легкоглинисті. Поширені на днищах балок /210л, площа 2 га/. Це родючі ґрунти. Ґрунтові води прісні чи слабо мінералізовані, залягають на глибині 2-3 м. Ґрунти з могутнім профілем і великим запасом гумусу і живильних речовин. Найбільш раціональним є використання в овочевих сівозмінах. Меліорацій не вимагають.
Агровиробнича група 210” л.
Лугові намиті легкоглинисті ґрунти.
Поширені в днищах балок/210” л У, площа 11 га. Ґрунти середнього, але трохи обмеженого, внаслідок оглеєння перехідних обріїв, потенційної родючості. Ґрунтові води залягають на глибині 1-1,5 м. На пасовищах необхідно провести поверхневе піскування.
Водно-фізичні константи для ґрунтів господарства
ВОЛОГІСТЬ В’ЯНЕННЯ РОСЛИН (WВ.В.,%)
Wв.в. = мг*1.34, де
МГ – максимальна гігроскопічна волога, %
Таблиця 3
 
(МГ)
(Wв.в.)
Hе
10,4
13,936
Hi
11,5
15,41
Phik
10,3
13,802
Pk
10
13,4
Діапазон Активної Вологи (Wв.п.,%)
Wв.п.,% =Wн.в.– мг*1.34
Таблиця 4
 
(Wв.п.)
Hе
18.68663
Hi
20.68924
Phik
21.5972
Pk
23.54444
Запаси Продуктивної Вологи (Wз.п.в., м3/га)
h*д *Wв.п
Wз.п.в. = ------------------,
10
д – щільність ґрунту, г/см3
Таблиця 5
 
h
d
(Wз… п.в.)
Hе
15
1,3
36,43895
Hi
20
1,4
52,34358
Phik
50
1,4
129,1912
Pk
100
1,5
295,1407
запаси фактичної продуктивної вологи
h*д*(Wф.п.в. – 1.34*МГ)     продолжение
--PAGE_BREAK--
Таблиця 6
 
h
d
(Wф.п.в.)
(Wв.в.)
 
Hе
15
1,3
20,7
13,9
132,6
Hi
20
1,4
20,7
15,4
148,4
Phik
50
1,4
20,7
13,8
483
Pk
100
1,5
20,7
13,4
1095
Класифікація механічних елементів ґрунту
Таблиця 11
Фракції
Hе
Hi
Phik
Pk
Сумафракцій
1 — 0.25
0,5
0,9
0,7
0,4
2,5
0,25 — 0,05
10,5
9,3
11,4
10,5
41,7
0,05 — 0,01
23,6
30,5
29,4
28,7
112,2
0,01 — 0,005
17,4
15,2
16,5
17,1
66,2
0,005 — 0,001
12,6
6,3
7,4
9,4
35,7

35,4
37,8
34,9
33,9
142
Висновок: ґрунт – крупнопилевато-мулеватий
Характеристика ґрунту ріллі в господарстві    продолжение
--PAGE_BREAK--
Таблиця 12
Ґрунтова різниця
Площа,
га
Механічний склад
Потужність перегнійного горизонту
Орний шар, см
Вміст гумусу,%
Вміст, мг/100г грунту
рН сольової витяжки












Р2О5
К2О


Чорнозем
звичайний малогумусований
309
крупно-
пилевато-важко-суглинковий
85-100
28
5,1
9,9
15,5
6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований
416
середньо-
глинистий
85-100
28
3,1
9,9
15,5
6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований
538
крупно-пилувато-середньо-суглинковий
95-115
28
3,1
10,3
12,0
6,7
Чорнозем
звичайний малогумусований
149
піщано-легко-суглинковий
80-95
27
3,0
10,4
12,3
6,6
Чорнозем
звичайний малогумусований
602
легко-глинистий
60-75
25
4,1
7,7
15,5
6,7
Чорнозем
звичайний середньогумусований
297
легко-глинистий
90-105
28
5,6
9,8
15,5    продолжение
--PAGE_BREAK--
6,6
Чорнозем
звичайний середньогумусований
98
середньо-
глинистий
80-85
27
5,6
9,8
15,5
6,6
Чорнозем
південний
249
крупно-
пилевато-важко-суглинковий
60-70
25
3,9
7,8
16,0
6,7
Чорнозем
південний
221
крупно-пилувато-середньо-суглинковий
60-65
27
3,9
7,8
16,1
6,7
1.3.Землекориcтyвання
Землекористування господарства розташоване в степовій зоні різнотравно-типчаково-ковильній її підзоні. В даний час, у результаті розорювання території, природна рослинність характерна для даної підзони майже цілком знищена. На збережених цілинних ділянках видова сполука травостою під впливом випасу дуже змінилася. Основу травостою степових цілинних ділянок, розташованих на схилах балок, складають вузьколисті злаки, типчак, тонконіг та ін.
До складу степового різнотрав'я входять: полинь австрійська, синьоголовник, гикавка сіра, молочай хрящуватий і лозяний.
По днищах балок рослинність змінюється у бік характерної до лугового степу. Травостій тут більш пишний і менше вигорає в літню пору. У травостої маються пирій повзучий, тонконіг вузьколистий, цикорій дикий та ін. На дні балки, де ґрунтові води підходять близько до поверхні, рослинність складається з бекманії, пирію, подорожника, кінського щавлю, зустрічаються осоки. З бур'янів, що засмічують ґрунти господарства, найбільш поширений в'юнок польовий, осот рожевий, лобода, суріпиця, мишій зелений, амброзія.
Видовий склад бур'янів і ступінь засміченості полів
На полях господарства поширені наступні бур’яни :
1. Рані ярі:
гірчиця польова / Sinapis arvensis/
горчица полевая
2. Пізні ярі:
щириця звичайна /Amаranthus retroflexus/ щирица обыкновенная
лобода біла / Chenopodium album /
марь белая
чорнощир звичайний /Cyclachaena xanthifolia/ циклопена дурнищниколистная
3. Зимуючі:
грицики звичайні /Capsеlla bursa pastoris / пастушья сумка
ромашка непахуча /Matricаria perforata / ромашка непахучая
волошка синя /Centaurea cyanus/
василексиний
талабан польовий /Thlaspi arvense/
яруткаполевая
4. Озимі:
бромус польовий / Bromus arvensis /
костерполевой
бромус житній / Bromus secаlinus/
костерржаной
5. Дворічні:
буркун лікарський /Melilotus officinalis/ донник лекарственный
буркун білий /Melilotus album/
донник белый
6. Багаторічні кореневищні:
пирій повзучій /Elytrigia repens/
пырей ползучий
7. Багаторічні коренепаросткові:
осот жовтий польовий / Sonshus arvensis/ осот полевой
молочай лозяний /Euphorbia virgita/ молочай ползучий
березка польова /Convolvulus arvensis/ вьюнок полевой
Взагалі, кліматичні умови і рельєф сприяють більш-менш нормальному усмоктуванню атмосферних опадів, відсутності або слабкому розвитку ерозії, але все-таки є випадки де ґрунти помітно ушкоджуються ерозією, у результаті якої потужність гумусного шару зменшується. У деяких випадках на поверхні є вимоїни. З метою припинення ерозії, на цих ґрунтах обробку варто проводити тільки поперек схилів, а також потрібно вносити під зяблеву оранку гній з підвищеною нормою, щоб підвищити вміст органічної речовини в цих ґрунтах.
Засміченість посівів можна оцінити на 1-2 бали. Для боротьби з бур'янами, а також шкідниками і хворобами сприяє оранка, що веде також до поповнення вологи.
Крім механічних способів (оранка) існують і хімічні (застосування гербіцидів), біологічні й ін.    продолжение
--PAGE_BREAK--
1.4.Схеми основних сiвозмiн, структура лосiвних площ врожайнiсть
Структура посівних площ та урожайність с.-г. культур в господарстві
Таблиця 13
с.-г. культура і пари
Площа посіву
Урожайність, ц/га
Середня


га
%
2004р.
2005р.
2006р.


Озима пшениця
117
10,95
31,4
31,2
28,6
30,4
Ярий ячмінь
144
13,49
26,0
24,8
23,2
24,7
Цукровий буряк
82,75
7,75
306
344
270
306,7
Соняшник
143
13,4
18,2
20,4
16,1
18,2
Кукурудза на зерно
140,25
13,14
33,5
32,5
34,9
33,6
Горох
137
12,8
19,0
19,1
17,2
18,4
Багаторічні трави
251
23,5
33,3
31,6
34,5
33,1
Овес
53
4,97
23,2
22,8
19,1
21,7
Всього
1068
100
-
-
-
-
1.6 Існуючі сівозміни у бригаді
Схеми раніше введених і освоєних сівозмін у бригаді
1.польова сівозміна2.польова сівозміна
площа406га площа662 га
Середній розмір поля58 гаСередній розмір поля82.75 га
Таблиця 14
№ поля
Чергування культури і пару
№ поля
Чергування культури і пару
1
Чорний пар
1
Багаторічні трави
2
Озима пшениця
2
Багаторічні трави
3    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
147487
-
-
16537
Вихід кормових одиниць з 1 га сівозмінної ріллі – 47,5ц
Вихід зерна з 1 га сівозмінної площі: 31,3ц
2.5 Ротаційна таблиця засвоєної сівозміни.
Таблиця 20
7
6
5
4
3
2
1
№ поля
Кукурудза на зерно
Горох
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Соняшник
Озима пшениця
Чорний пар
2006
Чергування культур освоєної сівозміни по роках
Ярий ячмінь
Озима пшениця
Соняшник
Горох
Чорний пар
Кукурудза на зерно
Озима пшениця
2007


Горох
Соняшник
Чорний пар
Озима пшениця
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Кукурудза на зерно
2008


Озима пшениця
Чорний пар
Озима пшениця
Соняшник
Просо
Горох
Ярий ячмінь
2009


Соняшник
Озима пшениця
Кукурудза на зерно
Чорний пар
Ярий ячмінь
Озима пшениця
Горох
2010


Чорний пар
Кукурудза на зерно
Ярий ячмінь
Озима пшениця
Горох
Соняшник
Озима пшениця
2011


Озима пшениця
Ярий ячмінь
Горох
Кукурудза на зерно
Озима пшениця
Чорний пар
Соняшник
2012


Кукурудза на зерно
Горох
Озима пшениця
Ярий ячмінь
Соняшник
Озима пшениця
Чорний пар
2013


2.Народногосподарське значення культури, економiчна ефективнiсть виробництва їїв гослодарствi.
Господарське значення. Серед основних круп'яних культур СНД найбiльш поширеною е просо. Воно цiнне своїм пшоном, яке вщзначаеться високими харчовими якостями.     продолжение
--PAGE_BREAK--
У складi пшона вміст бiлка становить 12 %, крохмалю 81 %, жиру 3,5 %, клiтковини 1- 2 %. За вмістом бiлка пшоно наближаеться до манно! i кукурудзяноi круп, переважае ячмiнну, перлову, гречану i особливо рисову крупи, поступаючись лише вiвсянiй, яка мiстить до 16 % бiлка. У його складi бiльше жиру, нiж у крупi iнших культур, крім вiвсяноi, багато крохмалю та порiвняно мало клiтковини. Пшоно багате на зольнi елементи, мiстить TaKi важливi вiтамiни, як B1, B5, РР, а та кож мiкроелементи. Швидко розварюеться (через 25 — 30 хв), дае високий привар (12 — 13 %), а каша добре засвоюеть­ся органiзмом людини. У Казахстанi з пшона готують особливу де­лiкатесну кашу «тару». Iнколи з пшона виготовляють борошно, яке ВIшористовують у кондитерсы{iй прuомисловостi.
Просо мае кормове значення. Иого зерно та пшоняна каша ­практично незамiнний корм для курчат. Використання проса для дорослих курей пiдвищуе ix несучiсть i мiцнiсть Шlеарлупи яець. Для вiдгодiвлi гусей, свиней до6рим кормом е просяне борошно у сумiшi з картоплею або iншими харчовими вiдходами. Вiдходи Biд переробки проса на пшоно, у складi як их е до 16 % бiлка та багато жиру, — цiнний концентрований корм для тварин. Луску, яка за­лишаеться при виробництвi пшона, використовують для виготов­лення комбiкормiв.
До цiнних грубих кормів належить просяна солома. яка при зби­paннi проса на зерно зберiгае зеленуватий стан, добре облистнена, мае приемний запах i бiльш поживна, нiж солома iнших культур. у 100 кг її мiститься 50 корм. од. Добр им кормом е та кож полова, у 100 кг якоi мiститься 42 корм. од.
Просо в зеленому cтанi добре поiдаеться великою рогатою худо·· бою, вiвцями, тому його вирощують на зелений корм, CiHO, для ви­пасання худоби. Проте випасати тварин слiд обережно — BiдoMi ви­падки ix отруення.
Просо як скоростигла культура мае певне агротехнiчне значення: використовуеться як страхова культура для пересiвання загиблоi озимини, придатна для пiсляукiсних та пiсляжнивних посiвiв, може використовуватись як покривна культура для багаторiчних трав.
Походження та поширення. Просо — одна з давнiх зернових культур світового землеробства, яка була вiдома народам централь­ного i захiдного Китаю, гiрських районiв Монголii за 3 — 5 тис. років до н. е. В доiсторичнi часи просо перемiстилося з Азii в европу (Iтa­лiю), Африку (Єгипет). Близько 2500 р. просо відоме в Закавказзi.
У сучасному світовому землеробствi просо вирощують на площi близько 40 млн га.
Iз зарубiжних країн просо поширене на великих площах у Китаi, Монголii, Пакистанi,' 1 ндй, Афганiстанi, Японii; у европi — в Болга­рй, Югославii, Туреччинi, Румунй, Угорщинi, Польщi. У СНД основ­ними районами виробництва проса є Поволжя, Пiвнiчний Кавказ, Центральночорноземна зона, Казахстан, краiни Середньо! Азii, За­хiдний Сибiр, YKpaiHa. Загальна посiвна площа проса в СНД сягае в окремі роки 2,8 — 3 млн га (1990 р.), в Україні — до 300 тис. га.
В Українi просо найбiльш поширене в Степу та Лiсостепу. Середнi врожаi проса в СНД коливаються Biд 13,5 до 18,4 ц/га, в Українi вiд 14,9 до 19,4 ц/га.
Застосовуючи прогресивнi технологii, кращi господарства Украiни вирощують по 45 — 55 ц/га i бiльше зерна на всiй площi посiву.
Просо вирощують для одержання цінного харчового продукту — пшона. Крім крупи, із зерна проса виготовляють борошно, яке споживають у чистому вигляді і як домішку до житнього борошна для підвищення його поживності.
Сорти. До поширених районованих в Україні copтів проса нале­жать: Веселошщолянське 176, Київське 87, Миронiвське 51, Старт, Харкiвське 31, Xapківське 57, Сонячне, Лiлове, Сяйво та iH.
3. Бiологiчнiосо6ливостiкультури.
Морфобiологiчнiта екологiчнiособливостi. Вид проса включае такі рiзновиди: флявум, (flavum), ауреум, (аиlеит), субфля­вум, (subflavum), сангвiнеу, м, (sanguineum), субсангвiнеу, м, (subsan­guineum).
Довжина волотей 15 — 30 см, залежно Biд рiзновиду. Вони пониклi нещiльнi, слабкопониклi середньо! щiльностi, злегка пониклi щiльнi з подушечками на нижнiй частинi волотi або без них (рис.1).
Забарвлення зерна свiтло-жовте, свiтло-кремове, золотисто-жов­те, кремове, ясно-червоне, темно-червоне, оранжеве. За формою зер­но 6увае овальним, кулястим, округло-овальним, овально-видовже­ним. Маса 1000 зерен становить 5,7 — 8,2 г.
Плiвчастiсть становить 12 — 20 % вiд маси зерна.Висота рослини змiнюеться від65 до 125 см, мiжвузлiв 5 — 7.
Характерні ознаки різновидності проса звичайного табл. 21


Різновидність


Підвид




Забарвлення волоті




Забарвлення зерна


Кандідум
Сбкандідум
Флявум
Субфлявум
Ереум
Субсангінеум
Коннцініум
Сангінеум
Тефрум
Субтефрум




розлоге
-\\-
стиснуте
-\\-
стиснуте
-\\-
розлоге
стиснуте
-\\-
розлоге
-\\-






без антоціану
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
без антоціату
з антоціатом
без антоціату
з антоціатом




біле
біле
кремове
золотисто-жовте
золотисто-жовте
золотисто-жовте
червоне, коричневе
червоне, коричневе
біле
сіре
сіре





    продолжение
--PAGE_BREAK--
3.1.Вiдношення до вологи
Рослини проса економно витрачають вологу. Для проростання насiння достатньо всього 25 — 30 % води вiд його маси. Просо здатне формувати вузловi корені при мiнiмальнiй вологостi фунту. Все ж piст кореневої сис­теми i надземної маси за тривалої посухи (1- 1,5 мiсяця) затриму­еться, на рослинах формуються малих розмiрiв суцвiття; якi часто бувають безплiдними. Тому для проса теж необхiдна достатня кiль­кiсть вологи в фунтi, особливо в перiод формування генеративних opraнів — приблизно за декаду до викидання волотей.
У проса piдко спостерiгаеться запал зерна, його коренева система добре забезпечуе суцвiття водою навiть тодi, коли в фунтi кiлькiсть вологи наближаеться до мертвого запасу. Транспiрацiйний коефi­цieнт проса низький (130 — 280). Слiд, проте, враховувати, що просо, вiдзначаючись високою посухостiйкiстю, iнтенсивно пiдвищуе свою продуктивнiсть при зрошеннi.
Технологiя вирощування. Високi урожаї проса отримують при розмiщеннi його у сiвозмiнах на полях, добре забезпечених вологою.
3.2.Вiдношення до тепла
Просо, яке належить до хлiбiв другогої групи, високовибагливе до тепла. Насiння його починае проростати при температурi не нижче 6 — 8 С, але дружне проростання спостерiгаеться при прогрiваннi грунту до 15 — 16 С. Якщо в перiод проростання температура зни­жуеться до 8 — 9 С, сходи з'явля— ються тiльки через 15 — 18 днiв. Сходи витримують незначнi заморозки до мінус 2 ОС, а при мінус 3,5 С здебiльшого гинуть або сильнопошкод-жуються. Дуже шкiд­ливою для сходiв проса е тривала одночасна дiя низьких позитив­них температур (6 — 10 С) та хмарної погоди. У рослин при цьому рiзко знижуеться фотосинтез, що може стати причиною їх загибелi.
Сума ефективних температур для ранньостиглих copтів проса становить близько 1500 ос, середньопiзнiх — понад 1600 С, а в прохолоднi та вологi роки понад 2000 С.
Просо краще за iншi злаковi культури витримуе фунтову й повiт­ряну посухи. Вiдзначаеться високою жаростiйкiстю. Паралiч про­дихiв у нього спостерiгаеться при температурi 38 — 40 С лише через 49 год, тодi як у ячме-ню — через 25 — 35 год, яро! пшеницi — 17 год, а у вівca вони паралiзуються Бже через 5 — 7 год.
3.3.Вiдношення до грунтiв.
Коренева система проса вiдзначаеться недостатньою здатнiстю до засвоення пожив них речовин, тому воно краще росте на грунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин. Кращими грунтами для нього е чорноземнi та каштановi, причому за сухої погоди вищi врожаї проса отримують при вирощуваннi на грунтах середнього i важкого механiчного складу, за умов достат­нього зволоження — на легких грунтах.
Просо належить до солевитривалих культур, не витримуе кислих грунтiв i найкраще росте при нейтральнiй реакції грунтового розчину (рН 6,5 — 7,5).
3.4.Потреба рослин у живильних речовинах i особливостi живления.
Просо вибагливе до поживних речовин: потребуе на формування 1 ц зерна 3 кг азоту, 1,4 кг фосфору, 3,5 кг калiю. До вмісту азоту в грунті воно виявляе пiдвищенi вимоги вже у фазi 3 — 4 листкiв i особливо у перiод iнтенсивного росту вегетативної маси, до фосфору — з са­мого раннього перiоду вегетації, до калiю — протягом ycieї вегетацiї. Коренева система проса вiдзначаеться недостатньою здатнiстю до засвоення пожив них речовин, тому воно краще росте на грунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин.
3.5.Фази розвнтку, i критичнi перiоди в життi рослин.
У проса налічується кілька фаз вегетації: проростання насіння – з’явлення корінців; сході через 7-10 днів після сівби; третій листок – ріст припиняється, розвиваються вторинні корені спочатку повільно а потім швидше; кущіння – настає швидше ніж у інших злаків ( на 15-20-й день після сходів); повільний ріст надземної частини маси і коренів; викидання волотей – через 20 -25 днів після кущіння; цвітіння – на 2-6-й день після викидання волотей, інтенсивно о 10-11-й годині ранку, розпочєнаеться зверхніх квіток і триває 7-16 днів достигання не одночасне і тривале (15-20 днів), починяється з верхньої частини волоті.
4.Технологіявирощування культури в господарствi.
4.1. Micцeв сiвозмiнi.
Найкраще просо розміщувати після озимих зернових культур, особливо висіяних по чистих або зайнятих парах, цукрових буряків, кукурудзи, під які внесена достатня кількість органічних і мінеральних добрив. Цінними попередниками для нього є зернобобові культури і багаторічні трави.Це має велике значення при вирощуванні культури за безгербіцидною технологією. Після трав поле менш засмічене бур’янами, а грунт очищається від збудників хвороб.
4.2. Обробiток грунту.
Якщо попередниками проса є зернові і зернобобові культури, обробіток починати із лущення стерні на глибину 6-8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20, що сприяє збереженню вологи.
Найбільш ефективне лущення, коли його проводити слідом за збиранням попередника. Поля, засмічені кореневищними бур’янами, дисковати важкими боронами БДТ-7, БДВ-6,3, БД-10 на глибину 6-8 см, вдруге через 10-15 днів — на 10-12 см. Засмічені коренепаростковими бур’янами поля (осотом, пирієм, берізкою) обробляти плоскорізами на глибину 10-12 см. у фазі утворення розеток листочків у бур’янів. Зяблеву оранку проводити на 20-22 см.
Якщо просо розміщують після багаторічних трав, вслід за збиранням поле дискують з метою подрібнення післяжнивних решток і кращого їх приорювання.
При розміщенні проса після цукрових буряків відразу після їх збирання проводити зяблеву оранку на глибину 25-27 см.
Весняний й передпосівний обробіток грунту має забезпечити очищення грунту від бур’янів, зберігання та нагромадження вологи й створення пухкого посівного шару грунту.
З цією метою, як тільки посіріють гребені ріллі поле боронувати боронами БЗТС-1, а по плоскорізному зябу — БИГ-3А, БМШ-3А, у два сліди упоперек або по діагоналі поля до напрямку оранки.
Велике значення для проса як пізньої ярової культури при вирощуванні без гербіцидів мають весняні культивації.
Після передпосівної культивації можна провести коткування, що забезпечує рівномірне загортання насіння, сприяє дружній появі сходів і розвитку рослин, забезпечує якісне проведення до -і післясходових боронувань, та міжрядного обробітку.
4.3.Основний.
При розмiщеннi його пiсля зернових i зернобобових культур основ­ний обробiток починають з лущення cTepHi, яке проводять дискови­ми лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 6 — 8 см. При за­бур'яненнi поля осотом, березкою лущать двiчi: перший раз диско­вими лущильниками на глибину 6 — 8 см, удруге — лемiшними (ППЛ-10-25) на глибину 10 -12 см; при наявностi пирiю проводять два перехреснi лущення дисковими лущильниками на глибину, за­лягання кореневищ (10 — 12 см). Пiсля кукурудзи i багаторiчних трав площi двiчi дискують важкими дисков ими боронами БДТ-7, БДТ-10 на глибину 12 — 14 см. Вивiльненi й чистi Biд бур'янiв площi пiсля збирання пiзнix просапних культур (цукрових бурякiв, картоп­лi), як правило, не лущать.
Зяблеву оранку пiд просо пiсля зернових культур, багаторiчних трав, кукурудзи на зелений корм або силос краще проводити у ран­нi строки наприкiнцi серпня. Це дае змогу бiльш ефективно прово­дити боротьбу з бур' янами за допомогою ку льтивацi'i за типом на­пiвпару. На чорноземних грунтах орють плугами з передплужника­ми ПЛН-5-35 або ПЛН·6-35 на глибину 25 — 27 см, на iнших фунтах на 20 — 22 см або на глибину орного шару. Чистi вiд бур'янiв поля пiсля цукрових бурякiв, картоплi обробляють дисков ими боронами на глибину 14 — 16 см або застосовують плоскорiзний обробiток пло­скорiзами РПГ~2-150 та iншими на глибину 25 — 27 см.
У районах вітрової ерозiї при вирощуваннi проса пiсля стерньових попередникiв практикують плоскорiзний обробiток, застосовуючи послiдовно голчастi борони БИГ-3, культиватори РПЕ-3,8А з глиби­ною обробiтку 8 — 10 см, РПШ-9 з обробiтком на глибину 12 — 14 см та плоскорiзи-глибокорозпушувачi RПГ-250, ПГ-3-5, якими розпу­шують грунт восени на 20 — 22 см.
Узимку на зораних полях проводять снiгозатримання, яке не тiльки збагачуе фунт на вологу, а й зменшуе глибину промерзання фунту. Такий грунт на весніi ранiше відтае i краще поглинае веснянi води. Як показують дослiдження, прирiст урожаю проса вiд снiгоза­тримання досягае 15 — 20, а в посушливi роки — до 30 %.
4.4. Передпосiвний.
Передпосiвний обробiток грунту полягае в ранньовесняному за­криттiвологи боронами БЗТС-1,0 або боронами iшлейфами пiд ку­том до зяблевої оранки у два слiди та двох культивацiй, першу з яких проводять одночасно з сiвбою paннixзернових культур на гли­бину 8 -10 см в aгperaтiз боронами, другу — перед сiвбою на гли­бину загортання насiння (5 — 6 см) з одночасним откуванням кот­ками 3ККШ-6 для бiльш piвномірного й неглибокого загортання насiння. При раннiй та посушливiй весні першу i другу культивацiї проводять на глибину 5 — 6 см.     продолжение
--PAGE_BREAK--
На пiдзолистих глинястих фунтах, якi за' зиму сильно ущiльню­ються, доцiльнiше першу культивацiю провести на глибину 12 -14 см; на легких фунтах замiсть першої культивацiї здiйснюють 2 — 3 боронування для того, щоб не пересушити грунт, i лише передпосiвну культивацію.
Для зменшення забур'яненостi поля пiд передпосiвну культива­цiю вносять гербiцид пропазин (3 — 6 кг/га за дiючою речовиною).
4.5.Удобрення культури.
Коренева система проса в початковій фазі розвивається дуже повільно, тому воно особливо вибагливе до наявності в поверхневому шарі грунту азотно-фосфорних добрив. Потребу в добривах розраховують користуючись картограмами поля. На 1 ц урожаю зерна просо виносить із грунту 3,3 кг азоту, 1,5 -фосфору, 3,4 -калію та 1,2 кг кальцію. У добрюють просо переважно мiнеральними добри­вами, а гнiй вносять пiд попередники. Безпосередньо вносити гнiй пiд просо недоцiльно, бо у складi гною, особливо свiжого, е багато на­сiння бур'янiв. Kpiм того, просо добре використовуе пiслядiю гною. Мiнеральнi фосфорно-калiйнi добрива рекомендуеться вносити пiд основний обробiток грунту у таких дозах: на Полiссi по 60 — 70 кг/га, Лiсостепу по 40 — 60 кг/га фосфору i калiю; у степу 40 — 50 кг/га фос­фору i 30 — 40 кг/га калiю. При вирощуваннi проса на солонцюватих грунтах степу калiйнi добрива не вносять. По 50 — 70 кг/га азоту бiльш рацiонально вносити пiд першу весняну культивацiю.
У рядки пiд час сiвби вносять на чорноземах суперфосфат у дозi 10 — 15 кг/гa фосфору, на пiдзолистих — повне мiнеральне добриво з розрахунку 10 кг/га азоту, фосфору та калiю.
Пiдживлюють просо при доброму забезпеченнi грунту вологою переважно азотними добривами, якi вносять у дозi близько 20 кг/га азоту до виходу рослин у трубку.
Кислi грунти вапнують за гiдролiтичною кислотнiстю (3 — 5 т/га вапна), на солонцюватих фунтах вносять гiпс (3 — 5 т/га).
Фосфорні і калійні добрива в дозі Р60К40краще вносити під зяблеву оранку, що особливо важливо в Степу, азотні (N60_- навесні під першу культивацію або перед сівбою. Якщо основного внесення мінеральних добрив не проводили або внесли в недостатній кількості, доцільно довнести під час сівби в рядки з розрахунку 10-15 кг/га д.р., на широкорядних посівах — з обробітком міжрядь.
4.6.0сновне.
Мiнеральнiфосфорно-калiйнiдобрива рекомендуеться вносити пiд основний обробiток грунту у таких дозах: на Полiссiпо 60 — 70 кг/га, Лiсостепу по 40 — 60 кг/га фосфору iкалiю; у степу 40 — 50 кг/га фос­фору i30 — 40 кг/га калiю. При вирощуваннi проса на солонцюватих грунтах степу калiйнi добрива не вносять. По 50 — 70 кг/га азоту бiльш рацiонально вносити пiд першу весняну культивацiю.
4.7. Передпосівній.
У рядки пiд час сiвби вносять на чорноземах суперфосфат у дозi 10 — 15 кг/гa фосфору, на пiдзолистих — повне мiнеральне добриво з розрахунку 10 кг/га азоту, фосфору та калiю.
4.8. Підживлення.
Пiдживлюють просо при доброму забезпеченнi грунту вологою переважно азотними добривами, якi вносять у дозi близько 20 кг/га азоту до виходу рослин у трубку.
4.9. Підготування насіння до посіву.
При пiдготовцi насiння до сiвби його старанно очищають та сортують на машинах ЗАВ-20, ЗАВ-40, вiдбираючи крупнi фрак­цй (дiаметром до 2 мм). Таке насiння забезпечуе прирiст урожаю 2,5 — 3 ц! га. Насiння перед сiвбою протруюють на машинах ПС-10, ПСШ-5 та iн., використовуючи гранозан (1,5 кг/т), Тмтд, Biтaвaкc або фундазол (по 2 — 2,5 кг/т) iз застосуванням плiвкоутворювачiв ПВС (0,5 кг/т) або NаRМЦ (0,2 кг/т).
4.10.Посів.
Просо часто пошкоджується сажкою та іншими хворобами. Проти збудників хвороб насіння протруюють фундазолом 50% з.п.-2,0 кг/т, вітаваксом, 75% з.п. -2,0 кг/т фенорамом -2 кг/г з додаванням плівкоутворюючих речовин.
На слабозабур’янених полях кращим способом сівби є суцільний рядковий, який проводять зерновими сіялками різних типів з нормою висіву 3,5-4,0 млн.щт./га. На забур’янених посівах краще застосовувати широкорядний посів з нормою висіву 2,0-2,5 млн.шт./га схожих насінин. В посушливих погодних умовах норму висіву збульшують на 5-10%.
Найбільш високі і стабільні врожаї проса можна отримати при сівбі в оптимальні строки, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 12-150С.
Якщо в посівному шарі вологи достатньо, насіння загортають на глибину 3-5 см, а якщо її недостатньо, глибину загортання збільшують до 5-7 см.
Якщо до сiвби проса гербiцидiв не вносили, то нраще сiяти широко­рядно буряковими сiвалками ССТ-l2А з пристосуванням СТА-2300, що дае змогу вести боротьбу з бур' янами шляхом мiжрядних обробiткiв фунту.
Рекомендованi норми висiву проса при звичайнiй рядковiй сiвбi такі: на Полiссi та в пiвнiчному Лiсостепу 3,7 — 4 млн (26 — 28 кг/га), на пiвднi Лiсостепу 2,5 — 3 млн (20 — 22 кг/га), у Степу 2,3 — 2,5 млн (18 — 20 кг/га). При широкоряднiй сiвбi норму висiву зменшують на 0,5 — 0,7 млн зерен, при вузькоряднiй — збiльшують приблизно на таку саму величину.
Основними засмічувачами проса є пізні ярі бур’яни, мишій і куряче просо. Вони сходять наприкінці травня — у червні. Поява весняних сходів їх майже збігається з появою сходів проса. Цьому можна запобігти, посіявши просо у вказані строки з тим, щоб масове проростання насіння названих бур’янів прийшлось на період появи зміцнених сходів проса. Це дасть змогу ефективно боротись з мишієм і плоскухою за допомогою післясходових боронувань.
4.11.Термiни сівби.
Починають судьбу при температурi не нижче 6 — 8 С.
4.12.Засоби посіву, глібина заробки насіння.
Сiють просо сiвалками СЗТ-3,6, СЗА-3,6, СЗ-3,6 при прогрiваннiгрунту до 10 С. Кращий спосiб сiвби — звичайний рядковий iз вне­сенням добрив у рядки. Застосовують також вузькорядну сiвбу ciвa­лками СЗУ-3,6, СЗЛ-3,6.
Глибина загортання насiння на чорноземних фунтах 3 — 5 см, на важких 3 — 4.с_м. При пересиханнi грунту насiння загортають на 1 — 2 см глибше.
4.13.Норми висiву,розрахунок норми висiву.
4.14.Уход за посiвами. Заходи боротьби з бур'янами, шкiдниками i хворобами.
Першим і важливим заходом догляду за посівами є коткування грунту вслід за сівбою з одночасним боронуванням легкими боронами. При цьому поліпшується контакт насіння з грунтом, збільшується вологість його посівного шару та підвищується температура. Усе це сприяє дружному проростанню насіння і прискорює появу сходів.
При сівбі звичайним рядковим способом — обов’язкові до — і післясходові боронування
легкими боронами. При цьому руйнується грунтова кірка, полегшується з’явлення сходлів знищуються бур’яни. Якщо знищення проростків бур’янів не повне, наступного дня боронування повторюють упоперек напряму першого. Цього слід додержуватись і під час наступних боронувань.
На широкорядних посівах боронування поєднують з обробітком міжрядь. Перший раз їх обробляють на глибину 3-4 см, коли добре позначаться рядки. Захисна смуга вздовж рядків має бути такою, щоб не пошкоджувались недостатньо укорінені сходи. Другий міжрядний обробіток починають залежно від появи бур’янів і ущільнення грунту на глибину 5-6 см, а при достатній вологості грунту і підживленні рослин — 6-8 см. Третій обробіток проводять у разі необхідності після виходу рослин у трубку. Глибина його, особливо в в районах недостатнього зволоження, має бути не більше 5-6 см щоб запобігти висушуванню грунту та пошкодженню кореневої системи рослин.
Гербіциди на посівах проса застосовують, коли грунт засмічений сходами однорічних широколистяних бур’янів (гірчиці, редьки дикої, свиріпи, щириці, лободи, осоту та ін.). Для цього використовують гербіциди агрітокс. 1-1,5 л/га, базагран, 2-4 л/га, 2,4-Д, 0,2-1,7 л/га. Просо найменш чутливе до дії гербіцидів у період від появи сходів до закунчення кущення.
Для знищення злакових бур’янів (мишію, курячого проса, вівсюга та ін.) застосовують гербіцид — пропазан — 3,6 кг/га.
Хімічне прополювання проса можна поєднувати з позакореневим підживленням азотними добривами, додаючи до гербіцидів аміачну селітру з розрахунку 10-15 кг/га. Це значно поліпшує також дію гербіцидів.
4.15.3бирання врожаю.
Просо має тривалий період формування й достигання зерна, який у межах однієї волоті становить 25-30 днів. Тому збирати його краще роздільним способом. Скошувати рослини потрібно на якомога нижчому зрізі, коли на рослинах достигне 80-85% зерен, і закінчувати не пізніш як за 3-4 дні. Вологість насіння на початку скошування не повинна перевищувати 25-27%.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Щоб запобігти втратам урожаю, під час скошування до лопатей мотовила прикріплюють накладки із прогумованого паса або брезенту, складеного у два-три шари, що пом’якшує удар мотовила по волоті. Накладки виступають за межі ширини лопатей на 70-75 см. Обмолочують зерно через 3-5 днів при вологості 15-17%.
Звичайні рядкові посіви скошують у напрямі рядків, а широкорядні — упоперек або під кутом 45-60 градусів. Так само треба косити і полеглі посіви залежно від напряму полеглості. Валки при цьому краще утримуються на стерні, що зменшує втрати врожаю під час їх обмолочування.
Висота скошування залежить від маси рослин і їх густоти. При великій масі рослин широкорядні посіви скошують на висоті 11-15 см, а на звичайних рядкових — до 18 см.
Зерно проса після його обмолочування необхідно своєчасно й ретельно очистити від доміщок за допомогою зерноочисних машин ОВП-20А, ЗАВ-10 із спеціально підібраними решетами і довести до 15-16% вологості. Після цього його закладають на зберігання.
4.16.Обгрунтування cтpоків iзасобiв збирання.
Важливим резервом виробництва зерна є післяжнивні посіви проса і гречки на зрошенні. Після збирання озимого ячменю і озимої пшениці до осінніх заморозків залишається 90-100 днів із сумою температур до 10000С. Цієї кількості тепла достатньо для дозрівання проса і гречки. Досліди та практика показують, що просо в післяжнивних посівах забезпечує врожайність 20-25 ц/га, гречки — 8-12 ц/га.
Сіяти краще без попередньої підготовки грунту стерньовими сівалками СЗС-2,1. Оптимальна норма висіву проса — 4 млн., або 25-30 кг/га, а гречки — 2,5 млн.схожих насінин на гектар, або 50-60 кг/га.
До сівби вносять добрива з розрахунку N60Р40. Після сівби проводять сходовикликаючий полив нормою 250-300 м3/га. Якщо грунт сильно сухий і не дає можливості провести якісно сівбу сівалкою СЗС-2,1, то проводять полив, а потім сіють.
Вегетаційними поливами вологість грунту в шарі 0,5 м необхідно підтримувати не нижче 70%НВ. Для цього проводять 2-3 поливи по 350-400 м3/га. Критичними періодами, коли просо найбільше реагує на поливи, є кущіння, викидання волоті, наливання зерна, а для гречки — утворення суцвіття, масове цвітіння і наливання зерна.
На посіви гречки в період цвітіння необхідно ставити вулики з бджолами по 2-3 сім’ї на гектар, для кращого запилення квіток.
Просо краще збирати прямим комбайнуванням, а гречку — роздільно при побурінні 75-80% зерен.
Висновки iпропозицiї по збiльшенню виробництва культури в господарствi.
Позитивно реагуе просо на зрошення: прирiст урожаю зерна становить 8 — 10 ц/га i бiльше.
Вирошуючи просо в умовах зрошення, необхiдно дотримуватись таких агротехнічних вимог:
• проводити боротьбу з 22. бiоенергетична ефективнiсть
бур'янами iз застосування вирощування проса кiлькаразових обробiтків грунту: лущення, глибо­кої ранньої оранки, 2 — 3 культивацiй з боронуванням iвикористанням гербiцидiв;
• застосовувати підвище­нiнорми основного добрива (30 — 40 ц/га гною або мінe­ральнiдобрива з розрахунку по 90 — 120 ц/га азоту iфосфору та 60 — 90 ц/га калiю);
• застосовувати широкорядну сiвбу, яка сприяе знищенню бур'янiв мiжрядними обробiтками, з пiдвищеною на 20 — 25 % нор­мою висiву порiвняно з посiвами без зрошення;
• протягом вегетації пiдтримувати вологiсть грунту на глибинi до 60 см на piвнi близько 70 % НВ;
• при зрошеннi проводити вологозарядковий полив восени нор­мою 800 м3/га води, у посушливу весну — передпосiвний полив та 3 — 4 вегетацiйних поливи: перед кущенням, перед викиданням во­лотей, наприкiнцi викидання волотей, при наливаннi зерна; полив­на норма становить 300 — 400 м3/га (при дошуваннi);
• пiсля кожного поливу необхiдно розпушувати грунт у мiжряд­дях.
Бiоенергетична та економiчна ефективнiсть вирощування проса. Дослiдження i практика показують, що просо можна виро­щувати як iз застосуванням гербiцидiв, так i без них. При цьому по­лiпшуються показники бiоенергетичної ефективностi його вирошу­вання. Порiвняння затрат сукупної енеРГi1 на вирошування проса за двома технологiями — звичайною та альтернативною — показа­ло, що здiйснення агротехнiчних заходiв замiсть використання пес­тицидiв не збiльшило, а навiть дещо знизило її затрати, тому за од­накової врожайностi (дослiди свiдчать, що вона суттево не рiзниться по варіантаx технологiй) бiоенергетична ефективнiсть екологiчно чистої техніки.
Списоквикористаноїлітератури.
Вредители и болезни зернових колосовых/ Л. Верещагин
Атлас сорных, лекарственных и медоносных растений/ Л. Верещагин
Пропозиція. — .№4. — .2005.
Охорона праці під час роботи з гербіцидами//Пропозиція. — №11. — .2004.
Підготовка грунту та проведення сівби озимих зернових//Пропозиція. — .№8-9. — .2004
Агороклиматический справочник по Днепропетровской области. — Л.: Гидрометиоиздат, 1985.
Научно-обоснованная система земледелия в Днепропетровской области/ Под ред. В.И.Цикова, Днепропетровск, 1988
Веселовский и др. Атлас визначник бурянів, Київ., „Урожай”, 1988
Довідник агронома, за редакцією Л.Л. Зінкевича, — К., „Урожай”, 1985р.
Довідник із захисту рослин. За редакцією М. Лісового – К: Урожай, 1999
Каталог пестицидів, які реалізує ТОВ “Агросфера”, 2004.
Кравченко М.С., Злобін Ю.А., Царенко О.М. Землеробство – К.: Либідь, 2002
Книга истории полей.
Річні звіти господарства за 2001- 2005 р.
Методичні вказівки по виконанні курсової роботи з курсу “Загальне землеробство”. Дніпропетровськ. 2005 р.
Практикум із землеробства. За редакцією Кравченка М.С, Томашівського З.М. – К.: Мета, 2003.
Солуянов П. В. и др. Организация работы по охране труда в сельском хозяйстве – М.: Россельхозидат, 1978.
Спиридонов Ю.Я. Программа интегрированной защиты посевов от сорной растительности / Защита растений. – 2000. — № 2.