ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства
Місцезнаходження, спеціалізація та організаційна структура ВАТ «Зелений Гай»
Землекористування та структура земельних угідь
Розділ 2 Сучасний стан і тенденції розвитку галузі
2.1. Значення і роль рослинництва в економіці ВАТ «Зелений Гай»
2.2. Площі, породний і сортовий склад сільськогосподарських культур
2.3. Врожайність культур та валові збори продукції
2.4. Використання продукції
2.5. Матеріально-технічне забезпечення галузі
2.6. Економічна ефективність виробництва продукції
Розділ 3 Обгрунтування виробничої програми галузі
3.1. Планування врожайності сільськогосподарських культур
3.2. Планування валових зборів продукції
3.3. Планування собівартості і рентабельності продукції
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Народне господарство країни є сукупністю галузей, які забезпечують виробництво і постачання населенню різноманітних матеріальних засобів, необхідних для нормального життя і розвитку суспільства. Основними з цих галузей є промисловість, сільске господарство, транспорт і зв«язок, торгівля.
Сільське господарство — друга за обсягом (після промисловості) галузь матеріального виробництва. Його завданням є забезпечення зростаючих потреб населення в продуктах харчування, промисловості у сировині, інших потреб країни у сільськогосподарській продукції.
Плодоводство набуває все більшого значення для поповнення продовольчих ресурсів населення. В царськой Росії плодівництво знаходилося на дуже низькому рівні. Основна маса сілян не мали землі, тому і не займалисяплодовництвом. У садах вирощували малоцінні та низькоурожайні сорта плодів. Споживання плодів було доступно тільки багатим. У наш час плодівництво стало важливою галуззю сільского господарства.Значно розширився та поліпшився асортимент плодів, підвищілася урожайність садів, зросла товарна масса плодів. Збувається мрія Мічурина — зробити плоди продуктами масового споживання.
Плодові культури вирощують для одержання цінних продуктів харчування — фруктів, ягід, винограду, горіхів та ін. Плоди, ягоди, виноград і продукти їх переробки містять цінні для організму людини цукри, білки, кислоти, вітаміни, мінеральні речовини. Деякі плоди містять багато жиру. Одній людині на рік потрібно 100 — 120 кг плодів, ягід і винограду. Крім поживності, деякі плоди та ягоди мають велике значення. Плоди та ягоди завдяки утриманню смакових та ароматичних речовин сприяє якісному перетравлюванню їжі. Плоди та ягоди, крім споживання в свіжому вигляді, є особливо для кондитерської, консервної та виноробної промисловості: їх використовують для готування джему, повидла, сухих фруктів, соків, вина, баночних консервів. Видовий склад плодових культур дуже різноманітний. До них належать: зерняткові — яблуня, груша, айва, горобина; кісточкові — слива, вишня, черешня, алича, абрикос, персик. До ягідних культур належать полуниці, малина, смородина, порічки. У промисловому плодівництві України використовується близько 40 плодових культур. Найбільш поширені з них яблуня, груша, вишня, черешня, слива, абрикос, персик, суниці, смородина, малина.
Але в останні роки ефективність виробництва плодів знизилася.Тому робота, ціль якої є визначення шляхів підвищення ефективності виробництва плодів є достатньо актуальною.
Для досягнення цілі дослідження були поставлені та вирішені такі основні завдання:
вивчені теоретичні основи з теми дослідження;
проаналізовані природно-економічні умови господарства;
проведено фінансовий аналіз підприємства;
визначено місце плодівництва в економіці господарства;
проведено аналіз ефективності виробництва плодів;
визначені основні напрямки підвищення ефективності виробництва плодів.
Об”єкт дослідження – ВАТ “Зелений Гай”.
Терміни дослідження – 4 роки.
Методи дослідження економіко-статистичні.
РОЗДІЛ 1 Коротка організаційно-економічна характеристика ВАТ «Зелений Гай»
Місцезнаходження, спеціалізація та організаційна структура
ВАТ «Зелений Гай»
Необхідність оцінки природноекономічних умов пояснюється тим, що земля в сільськогосподарському виробництві є основним засобом виробництва. Від результатів її використання та природних умов залежатиме виробнича діяльність підприємств. Тому необхідно систематично аналізувати природноекономічні умови. Джерелами аналізу грунтово-кліматичних умов є ґрунтовий нарис, а також дані грунтово-кліматичних довідників. Допоміжними є дані агрохімічних лабораторій і місцевих метеостанцій.
При оцінці природно-кліматичних умов використовується прийом текстового описання.
Природні умови підприємства характеризуються:
кліматом, під яким розуміють багаторічний режим погоди даної місцевості, зокрема: атмосферний тиск, вологість, температура повітря, частота снігу, дощу, граду, туману та ін.;
ґрунтами підприємства, які вивчаються в розрізі бригад, сівозмін;
рельєфом території підприємства, який може бути рівнинний, горластий, хвилястий, що впливає на способи обробітку ґрунту, швидкість руху агрегату, а отже, й продуктивність техніки.
Вивчивши природно-кліматичні умови підприємства, приходимо до висновку, що вони є сприятливими для вирощування плодів, овочів та винограду.
Організаційно-виробнича структура підприємства залежатиме від його розмірів, кількості населених пунктів. Для великих підприємств більш оправданою буде 3-ступінчата організаційно-виробнича структура, а невеликих 2-ступінчата.
ВАТ „Зелений Гай” розташований на лівому березі річки Південний Буг у північно-західній частині Миколаївської області і в 2км від м. Вознесенська і в 95 км від обласного центру – м. Миколаїв.
Транспортне сполучення залізничною станцією Вознесенськ, розташоване в 3км, здійснюється по залізниці, з обласним центром – по асфальтованому шосе.
Територія ВАТ „Зелений Гай” знаходиться у центральній частині південно-західного степу України – в помірно-континентальному кліматі. Клімат даного району характеризується відносно високою температурою влітку і порівняно низькою температурою взимку з частими відлигами, невеликою кількістю опадів. Середньорічна температура повітря взимку -20 – 23 С, влітку — +37,6 С. Кількість без морозних днів 220 – 240. Середня дата першого осіннього заморозку 25 листопада. Найраніше заморозок 15 листопада. Пізні весні заморозки 15 квітня. Найпізніші весняні заморозки 20 квітня. Виходячи з наведених даних можна стверджувати, що кількість днів з відповідною кількістю тепла цілком достатньо для росту і розвитку всіх районованих культур і багаторічних насаджень. Кількість опадів за рік складає 432 мм. Розподілення їх на протязі року по місяцях нерівномірне. Кількість опадів за вегетаційний період (квітень – жовтень) в середньому дорівнює 282 мм. Найбільша їх кількість випадає в квітні – липні і опади носять характер зливних дощів. Найменша їх кількість випадає взимку у вигляді снігу. Висота снігового покрову не перевищує 3-4 см.
Переважне направлення гарячих вітрів південне та східне носить характер суховіїв, утворюючи куряві бурі, які приносять шкоду особливо винограду.
Земельний масив товариства розташований у проймі річки Південний Буг, яка складається з трьох терас. Перша проймена тераса являє собою рівнину з великою кількістю мезо-мікровпадин, в яких ґрунтова вода знаходиться близько від поверхні; ґрунти цієї тераси відносяться до четвертої лугово-наносної солонцеватої агро-виробничої групи. Перехід до другої піщаної тераси відбувається різко. На межі переходу від пройденої тераси є вузька лінія пониження, де ґрунтові води часто виходять на поверхню. Частина цієї тераси, розташована ближче до третьої дерново-піщаної і п’ятої лугово-болотної. Ґрунтове покриття третьої тераси представлене звичайним та піщаним чорноземами, які відносяться до першої і третьої агро виробничої групи.
Джерелом зрошення являється річка Південний Буг, на березі якої побудована насосна станція, подаюча воду для зрошення.
Організаційно-виробнича структура підприємства залежить від його розмірів, кількості населених пунктів. Організаційно-виробнича структура ВАТ „Зелений Гай” Вознесенського району трьохступенева. В господарстві є три відділення:одне – на центральній садибі; друге – у с.Пряме; третє – на Бурських хуторах.
На центральній садибі є дитячий садочок, будинок культури, медпункт, холодильники, винзавод, автопарк, реммайстерня. На першому відділенні розташовані – молочно-товарна ферма; ферма по відгодівлі ВРХ, свині; бригади садівництва і виноградарства, багаторічних насаджень. На другому відділенні – рільничі бригади; бригади садівництва і виноградарства. На третьому – бригади садівництва і бригади ягідників.
Для оцінки розміру господарства використовують ряд показників: основний – обсяг виробництва продукції; допоміжні – площа закріплених земель, кількість працюючих, вартість основних виробничих фондів, поголів’я худоби. В умовах економічного спаду на багатьох підприємствах спостерігається скорочення розмірів підприємства по обсягу валової і товарної продукції. А в результаті процесу герметизації, розукрупнення може скорочуватись і площа земельних угідь. Одночасно зменшуються енергетичні ресурси, так як тривалий час підприємство не має можливості придбати нову техніку, не будує виробничих приміщень.
Основними методами, які дають змогу оцінити розмір господарства і його вплив на результатні показники, є методи порівняння, розрахунковий, групування.
Таблиця 1.1
Визначення розміру виробництва ВАТ “Зелений Гай” Вознесенського району
Показники
2004р.--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
8,7
42,4
8,5
Як свідчать дані таблиці 3.4 розрахункова трудомісткість 1ц плодів складає 8,5 люд.-год.При фактичній урожайності 41,2 ц/га трудомісткість 1ц плодів складала 8,7 л.-год.(358,44: 41,2), а при зростанні урожайності до 42,4 ц/гатрудомісткість 1ц плодів знизилася до 8,5 л.-год.(358,44: 42,4).
За допомогою наступної таблиці визначимо, як зменьшиться прибуток внаслідок залучення резервів валових зборів, що призвели до зростання урожайності і зниження собівартості 1ц.Рівень товарності і ціну реалізації лишимо на фактичному рівні 2006р.(табл.3.5).
Таблиця 3.5
Вихідні дані для визначення впливу факторів на зміну прибутку в результаті залучення резервів валових зборів у ВАТ “Зелений Гай” Вознесенського району за 2006р.
Показники
Фактичні
Розрахункові
Ціна 1ц плодів, грн.
125,0
125,0
Собівартість 1ц реалізованої продукції, грн.
79,8
77,5
Прибуток в розрахунку на 1ц, грн.
45,2
47,5
Урожайність плодів, ц/га
41,2
42,4
Рівень товарності, %
25,3
25,3
Прибуток в розрахунку на 1га, грн.
471,2
509,5
Як видно з таблиці 3.5 за рахунок залучення резервів валових зборів плодів прибуток в розрахунку на 1ц підвищівся з 45,2 до 47,5 грн., а в розрахунку на 1га з 471,2 до 509,5 грн.
В наступній таблиці узагальнимо всі розрахункові і фактичні показники ефективності виробництва і реалізації плодів (табл. 3.6).
Таблиця 3.6
Порівняння фактичних і розрахункових показників ефективності виробництва плодів в ВАТ “Зелений Гай” Вознесенського району у 2006р.
Показники
Фактичні
Розрахункові (з урахуванням резервів)
Відхилення (+;-)
Урожайність, ц/га
41,2
42,4
1,2
Трудомісткість 1ц, л.-год.
8,7
8,5
-0,2
Собівартість 1ц реалізованої продукції, грн.
79,8
77,5
-2,3
Ціна 1ц, грн.
125,0
125,0
-
Прибуток в розрахунку на
— 1ц, грн.
45,2
47,5
2,3
— 1га, грн
471,2
509,5
38,3
Рівень рентабельності, %
56,6
61,3
4,7
Коментуючи дані таблиці 3.6 можна зробити висновки, що за рахунок резервів валових зборів плодів знизилася трудомісткість 1ц на 0,2 л.-год. та собівартість 1ц на 2,3 грн. зросли урожайність на 1,2 ц/га, прибуток в розрахунку на 1ц – на 2,3 грн., в розрахунку на 1га – на 38,3 грн. А рівень рентабельності підвищівся на 4,7 в.п.
І все це сталося лише за рахунок збирання урожаю в оптимальні строки. Іншими резервами збільшення валових зборів плодів і підвищення ефективності виробництва є дотримання оптимального розміру саду, дотримання нормальної густоти насаджень, яка залежить від типу саду, поліпшення агротехніки в т.ч. якісної обрізки крон, зменьшення зрідженості насаджень, підвищення якості садівного матеріалу, вдосконалення породно-сортового складу культур, вибір оптимальних напрямків реалізації плодів, вирощування саджанців безпосередньо в господарстві.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.Досліджуване господарство – ВАТ “Зелений Гай” за своїми розмірами є одним з найбільших господарств району.Вартість валової продукції якою у порівняльних цінах 2003р.склала у 2006р.5 млн.391 тис.грн., що в 2,5 разів більше середнього районного показника серед господарств з колективною формою господарювання.Організаційно-виробнича структура ВАТ “Зелений Гай” Вознесенського району трьохступенева.Досліджуване господарство спеціалізується на виробництві промислової продукції, яка займає в структурі виручки 86,0%.У сільськогосподарському виробництві найбільшу питому вагу займають плоди (56,6%).Господарство забезпечене земельними, трудовими ресурсами і основними виробничими засобами, які зношені на 58%.Господарство отримує прибутки, які мають тенденцію до збільшення.Проте фінансовий стан ВАТ “Зелений Гай” незадовільний.
Плодівництво в економіці господарства грає суттєву роль.Продукція плодівництва складає третину вартості валової продукції в співставних цінах 2003року.Так, як плодівництво трудоміська галузь, в якій використовується багато ручної праці, 32,6% затрат праці припадає на плодівництво.Але через низький рівень товарності на долю плодівництва припадає лише 2,4% грошової виручки, 6,1% прибутку від реалізації.Більша частина продукції плодівництва йде на переробку.
В структурі багаторічних насаджень найбільшу питому вагу (59,8 – 78,9%) займають сади, з них зерняткові (85%).Дослідження показало, що існує тенденція зниження площі садів, в т.ч.в плодоносному віці.Знижується питома вага садів в плодоносному віці з 80,6% у 2004р.до 76,2% у 2006р.Динаміка валових зборів плодів показує, що існує тенденція до зниження з 1997р.І у 2006р.валові збори плодів складали лише 28,2% валових зборів 1995р.На валові збори плодів вплинуло як зниження площі садів так і урожайність плодів, яка у 1996р.складала 105,4 ц/га, у 1998р.– 70,7 ц/га, а у 2006р.– 41,2 ц/га.А виробнича собівартість 1ц плодів у 2006р.склала 73,3 грн., що на 23,9 грн.вище, ніж у 2005р.Це сталося за рахунок зростання питомої ваги витрат на паливо-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, витрат на ремонт необоротних активів.
Аналіз ефективності виробництва плодів показав, що за останні три роки виробництво плодів було ефективним, але рівень ефективності має тенденцію до зниження по більшості показників.Так, зросла собівартість 1ц, знизився прибуток і рівень рентабельності.
Проте дослідження виявило невикористані резерви валових зборів плодів за рахунок збирання 35% врожаю не в оптимальні строки збирання, що призводить до перебору врожаю.Залучення цих резервів валових зборів призводить до зниження трудомісткості 1ц плодів на 0,2 л.-год., собівартості 1ц – на 2,3 грн., а також до зростання урожайності на 1,2 ц/га, прибутку в розрахунку на 1ц на 2,3 грн., в розрахунку на 1га – на 38,3 грн. та зростання рівня рентабельності на 4,7 в.п. Іншими резервами підвищення ефективності виробництва є дотриманна оптимального розміру садів, дотримання нормальної густоти насаджень, поліпшення агротехніки, підвищення якості садівного матеріалу, вдосконалення породно-сортового складу культур, вирощування садженців безпосередньо в господарстві.
Список використано джерел продолжение
--PAGE_BREAK--
Андрієнко М.В., Роман І.С. Малопоширені ягідні і плодові культури. – Урожай, 1991. – 166с.
Антоненко Л.А. Снижение энергоемкости продукции растениеводства. //Экономика 1997. — №2. – с.49-52.
А.Г.Богатов. Основні тенденції виробництва та реалізації плодів //Вісник аграрної науки Причорномор”я. – 2000. №2 (9). – с.86-89.
Бурмистров А.Д. Ягодные культуры. – М.: Агропромиздат, 1925. – с.270.
Варламов Ч.П., Четвертаков А.В. Механизация уборки и товарной обработки фруктов. – М.: Колос, 1984. – 285с.
Велков В. Обрезка плодових деревьев: Перевод с болгарского. – М.: Колос, 1969. – 271с.
Власюк С.Г. Слива та алича. – К.: Урожай, 1985. – 150с.
Глебова А.И., Мандрыкина В.И. Смородина. – М.: Россельхозиздат, 1944. – 8с.
Денисюк О.Л., Федченкова Г.О. Абрикос. – К.: Урожай, 1977. – 76с.
Зелинская Е.А., Шепельская А.Г. Основы питания и удобрения плодовых деревьев. – К.: Урожай, 1973. – 283с.
Интенсивное садоводство на юге Украины. /Сост. В.М. Якушев – Симферополь: Таврия, 1985 – 252с.
Карпейчук Г.К. Частное плодоводство. – К.: Вища школа, 1985. – 295с.
Колесников В.А. Частное плодоводство. – М.: Колос, 1973. – 455с.
Коломиец И.А. Преодоление периодичности плодоношения яблони. – К.: Урожай, 1976. – 238с.
Костюк Л.А. Економічна та енергетична оцінка нових сортів яблуні вітчизняної й зарубіжної селекції у насадженнях інтенсивного типу. //Економіка АПК – 2003. — №7. – с.69-72
Куян В.Г. Плодівництво. – К.: Аграрна наука. 1998. – 472с.
Куян В.Г. Агротехніка ягідних культур. – Ужгород: Карпати 1969. – 104с.
Куян В.Г. Інтенсивне плодівництво Полісся УРСР. – К.: УСГА, 1974. – 48с.
Лесик Ф.Л. Біологічні основи і методика вирощування садивного матеріалу плодових культур. – К.: Радянська школа, 1970. – 191с.
Метлицкий З.А. Агротехніка плодових культур. – М.: Колос, 1973. – 519с.
Методика економічної та енергетичної оцінки типів плодовоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві. /За ред. О.М. Шестопаля. – К.: 2002. – 136с.
Муромцев И.А. Активная часть корневой системы плодовых растений. – М.: Колос, 1969. – 245с.
Плодівництво /Під ред. М.В. Андрівина. – К.: Хрещатик, 1992. – ч.1. – 144с.
Плодовый питомник. Пер. с немецкого. /Х. Мюллер, Х. Альберт и др. – М.: Колос, 1978. – 351с.
/Под ред. М.В. Андриенка. – К.: Урожай, 1992. – 351с.
Попович П.Д. Садівництво на схилах. – К.: Урожай, 1975. – 200с.
Придатність грунтів під сади і ягідники. /П.Д. Попович, В.А. Джамаль, Н.Г. Ольчишина та ін. – К.: Урожай, 1981. – 158с.
Примпшев И.Н. Развитие эффективного плодоовощеводства и виноградарства в Крыму. //Экономика АПК. – 1999. — №11. – с.81-84.
Промышленное садоводство. /Под ред. В.И. Сенина, П.В. Клочко. – К.: Урожай, 1987. – 222с.
Романовська Н.І. Реалізація плодоовочевої продукції громадськими господарствами. //Економіка АПК. – 1997. — №1. – с.83-86.
Романовська Н.І. Визначення вартості плодовоовочевої продукції з урахуванням показників якості. //Економіка АПК. – 1996. — №3. – с.60-62.
Рубин С.С. Содержание и удобрение в интенсивных садах. – М.: Колос, 1983. – 272с.
Рульєв В.А. Перспективи вирощування черешні в Україні. //Економіка АПК. – 2003. — №1. – с.49-53.
Семаш Д.П. Орошение плодового сада. – К.: Урожай, 1975. – 183с.
Симиренко В.Л. Часткове сортознавство плодових рослин. Т1: Яблуня. – К.: Аграрна наука, 1995. – 454с.
Слободянюк Н.І. Ефективність виробництва плодів у спеціалізованих господарствах Вінницької області. //Економіка АПК. – 1994. — №7. – с.50-52.
Слободянюк Н.І. Інтенсифікація плодівництва у державних господарствах Вінничини. //Економіка АПК. – 1998. — №8. – с.52-54
Татаринов А.Н. Садоводство на клопових подвоях. – К.: Урожай, 1988. 205с.
Татаринов А.Н., Зуев В.Ф. Питомник плодовых и ягодных культур. – М.: Россельхозиздат, 1984. – 270с.
Требушенко Є.І. Тривале зберігання плодів. – К.: Урожай, 1992. – 104с.
Трусевич Т.В. Интенсивное плодоводство. – М.: Россельхозиздат, 1978. – 203с.
Трусова Н.В. Методи дослідження та методологічні підходи до оцінки ефективного виробництва продукції садівництва. //Вісник аграрної науки Причорномор”я. – 1999. — №2(7). – с.36-39.
Чендлер У. Плодовый сад. Пер. с анг. – М.: Сельхозиздат, 1960. – 597с.
Шумейко Л.С. Формування ринку овочевництва, садівництва, виноградарства. //Економіка України. – 1990. — №7. – с.67-73.
Шумейко А., Погорілець Є. Ринок фруктів і ягід України. //Економіка України. – 2003. — №10. – с.55-58.
Шестопаль О.М. Відтворення плодових і ягідних насаджень. //Економіка АПК. – 1997. — №2. – с.41-44.
Шурихт Р. Производство плодов: Пер. с нем. – М.: Колос, 1984. – 302с.