--PAGE_BREAK--Умови, матеріал та методика досліджень
Дослідження виконувалися протягом 2005–2008 р.р. на кафедрі годівлі тварин та технології кормів Подільського державного аграрно-технічного університету. Для досягнення поставленої мети в умовах СВК «Поляна» Ярмолинецького району Хмельницької області проведено два науково-господарських досліди.
Перший науково-господарський дослід провели методом пар-аналогів згідно рекомендацій А.О. Овсянникова (1976), П.И. Викторова і В.К. Менькина (1991), А.О. Бабича і ін. (1998) з 9 червня 2006 р. по 28 грудня 2007 р. Для цього з двох ферм, на одній із яких утримувалися умовно здорові корови, іншій – з вираженими клінічними ознаками інфекційного ринотрахеїту (набряк та почервоніння слизової оболонки передвір’я та піхви), було відібрано чотири групи (по 20 умовно здорових та 20 уражених) тварин-аналогів української чорно-рябої молочної породи, які народилися у травні-червні 2006 року. Молодняк розділили на чотири групи по 10 голів у кожній: перша група – умовно здорові бички; друга – бички, уражені герпесвірусом інфекційного ринотрахеїту (генітальна форма); третя – умовно здорові телички; четверта – телички, уражені герпесвірусом інфекційного ринотрахеїту – генітальна форма. Протягом усього досліду, тривалістю 567 днів, з яких – 252 дні тварини знаходилися на зимових раціонах і 315 днів – на літніх, тварини утримувалися в різних приміщеннях. В обліковий період досліду тварини усіх груп споживали господарські раціони, вміст енергії та поживних речовин у яких нормували згідно рекомендацій ВАСГНІЛ (1985).
Другий науково-господарський дослід проводили з 16 липня 2007 р. по 29 липня 2008 р. в умовах цього ж господарства на 45 бичках-аналогах української чорно-рябої молочної породи, уражених герпесвірусом інфекційного ринотрахеїту. Молодняк після народження розділили на три групи по 15 голів у кожній. Тварини першої групи служили контролем і протягом досліду споживали раціони, прийняті в господарстві (ОР), бички другої групи одержували основний раціон з включенням до нього преміксу «Лутамікс ВРХ С Екс» виробництва ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» з розрахунку по 0,25% від сухої речовини, а третьої – цей же премікс у такій же кількості, з додатковим додаванням 15 мг аскорбінової кислоти, 250 – тіаміну, 1000 – рибофлавіну, 1000 – піридоксину, 3 – ціанкобаламіну та 80 мг селену на 1 кг преміксу. Дослід був розділений на підготовчий та обліковий періоди тривалістю відповідно 30 та 349 днів.
В обох дослідах умови утримання тварин були однаковими: їх утримували на прив’язі у типових приміщеннях. Годували телят до 6-місячного віку три рази, а старших – двічі на добу – вранці та ввечері; роздавання кормів у науково-господарських дослідах було груповим, а в фізіологічних – після зважування кожній тварині індивідуально. Хімічний склад кормів вивчали згідно загальноприйнятих в зоотехнії методик, що викладені в інструкції для лабораторій агрохімічної служби (1982) та рекомендаціях ВАСГНІЛ (1985).
Живу масу тварин визначали за даними індивідуальних щомісячних зважувань, які проводили за 1–2 години до ранкової годівлі. За різницею між кінцевою та початковою живою масою визначили абсолютний, а на його основі – середньодобовий приріст живої маси.
На фоні першого науково-господарського досліду у 3-х, 6-ти, 9-ти, 12-ти, 15-ти та 18-місячному, а на фоні другого – у 4-х, 8-ми та 12-місячному віці тварин провели респіраційні дослідження: у першому – на чотирьох бичках і чотирьох теличках, другому – на чотирьох бичках з кожної групи. Газообмін вивчали масковим методом у 5-хвилинних сеансах за 1–2 години до ранкової та через 3–4 – після кожної годівлі протягом двох суміжних днів (Цвігун А.Т., Кімаковський В.І., 1992). Хімічний склад повітря визначали в газоаналізаторі ГХП-100. У 6-ти, 12-ти та 18-місячному віці молодняку першого та в кінці другого досліду провели балансові дослідження за загальноприйнятою методикою. На основі балансових досліджень та газообміну складали баланс енергії в організмі піддослідного молодняку.
Виробничу апробацію одержаних результатів провели в умовах ТОВ «Агрофірма «Козацька Долина 2006» Дунаєвецького району Хмельницької області з 13 червня по 13 грудня 2008 р. на тваринах української чорно-рябої молочної породи, уражених інфекційним ринотрахеїтом. Для цього було сформовано дві групи тварин по 150 голів у кожній: молодняку першої групи згодовували господарський раціон, а другої – раціон тварин третьої групи другого науково-господарського досліду.
Біометричну обробку результатів досліджень проводили за Е.К. Меркурьевою (1983).
Результати дослідженьта їх аналіз
Годівля піддослідного молодняку. Тваринам згодовували корми, вироблені в господарстві, де проводили дослід. Зимові раціони складалися із сіна люцерни, силосу кукурудзяного, сінажу конюшини, сухого бурякового жому, концентрованих кормів. З мінеральних підкормок молодняк одержував сіль кухонну. Літні раціони складалися із кормів зеленого конвеєра, сіна тимофіївки, концентрованих кормів та мінеральних підкормок (табл. 1).
Таблиця 1. Добові раціони піддослідного молодняку
У результаті неоднакового поїдання кормів уражений герпесвірусом молодняк дещо більше споживав сухої речовини на 100 кг живої маси порівняно з умовно здоровим.Це зумовило деяке коливання за концентрацією енергії, поживних і біологічно активних речовин в 1 кг сухої речовини спожитих тваринами раціонів. Концентрація обмінної енергії в 1 кг сухої речовини складала 9,9-10,9 МДж, сирого протеїну – 106–159 г.; кормових одиниць – 0,9–1,1; цукрово-протеїнове відношення було на рівні 0,4–1,4:1; кальцієво-фосфорне – 1,4–3,4:1. Із мікроелементів раціони, в середньому, були достатньо забезпечені залізом, марганцем та кобальтом, але дефіцитні за міддю, цинком та йодом. Концентрація каротину і вітаміну Е була достатньою, а вітаміну D – значно меншою від норми.
Перетравність поживних речовин та баланс азоту, кальцію і фосфору в організмі тварин. Перетравність органічної речовини в організмі уражених ринотрахеїтом бичків 6-місячного віку була на рівні 71,47%, тоді як в умовно здорових – 72,03%, а в уражених герпесвірусом інфекційного ринотрахеїту теличок – на 2,67% меншою, ніж в умовно здорових ровесниць (табл. 2). При цьому, сирий жир в уражених герпесвірусом теличок перетравлювався на 3,18, безазотисті екстрактивні речовини на 2,97% гірше, ніж в умовно здорових ровесниць.
Таблиця 2. Перетравність поживних речовин в організмі піддослідних тварин, %; M ± m, n = 4
У 12-місячному віці у бичків та теличок, уражених ринотрахеїтом, перетравність органічної речовини була гіршою: у бичків – 70,57 та 74,22% (р>0,99), а в теличок – 67,10 та 70,63 (р>0,95). У наступний віковий період ця тенденція продовжувалася і у 18-місячному віці в уражених герпесвірусом бичків перетравність органічної речовини складала 69,18, а в теличок – 68,47%. При цьому протеїн, жир, клітковина і безазотисті екстрактивні речовини ураженими герпесвірусом тваринами перетравлювалися гірше порівняно з умовно здоровими.
В уражених теличок у 6-місячному віці відмічено тенденцію до зменшеного всмоктування азоту, ніж в умовно здорових, яке відповідно склало 56,4 та 64,9 г. У 12-місячному віці доступність азоту була нижчою в уражених бичків і теличок, і відповідно склала: у бичків – 67,82 та 72,20, а в теличок – 64,23 та 68,03%. У тілі уражених герпесвірусом бичків 18-місячного віку утрималося 44,98 г. азоту, тоді як в умовно здорових аналогів на 28,5% більше (р>0,999). Аналогічна картина в групах теличок. Тому у відсотках від спожитого нижчою засвоюваністю азоту характеризувалися уражені герпесвірусом інфекційного ринотрахеїту бички – 33,61%, що менше від контролю на 3,64% (р>0,95), а уражені герпесвірусом телички – 32,99%, що нижче на 4,97%, ніж умовно здорові аналоги (р>0,99) (рис. 2). У 6-місячному віці в організмі уражених герпесвірусом бичків всмокталося по 12,01 г./добу кальцію, теличок – 9,85 г./добу, що менше відповідно на 6,1 та 13,1% від умовно здорових аналогів. У 12-місячному віці в уражених герпесвірусом бичків всмокталося його на 7,5, а в уражених теличок – на 15,5% менше, ніж в умовно здорових аналогів.
У 18-місячному віці уражені герпесвірусом бички вірогідно поступалися умовно здоровим аналогам за засвоєнням кальцію у відсотках від спожитого з кормами. Аналогічно, умовно здорові тварини краще засвоювали фосфор порівняно із ураженими в усі вікові періоди.
продолжение
--PAGE_BREAK--Газообмін та розподіл енергії в організмі бичків і теличок. Газоенергетичний обмін є інтегральним показником обміну речовин, який відображає його спрямованість, інтенсивність та ефективність. Тварини уражені герпесвірусною інфекцією мали глибше дихання, за винятком 3-х та 18-місячного віку, у всі вікові періоди мали вищу вентиляцію легенів у розрахунку на 1 кг обмінної маси. До вікових змін слід віднести збільшення глибини дихання в бичків умовно здорових в 2,9 разів, уражених герпесвірусом в 2,7 разів, умовно здорових теличок в 3 рази, уражених герпесвірусом – в 3,2 рази. Різниця за глибиною дихання між умовно здоровими і ураженими герпесвірусом тваринами несуттєва, хоча в уражених вона дещо менша. Так, у 12-місячному віці, який приходився на літній період, теплопродукція в уражених бичків у розрахунку на 1 кг М0,75 була нижчою на 2,7%, ніж умовно здорових (табл. 3).
Таблиця 3. Окремі показники газообміну у тварин 12-місячного віку; М ± m, n = 4
В уражених теличок, навпаки, на 40,5% вища, ніж в умовно здорових аналогів. Якщо вентиляція легенів у розрахунку на 1 кг М0,75 в умовно здорових бичків перевищувала уражених герпесвірусом на 7,5%, то умовно здорові телички за цим показником поступалися ураженим на 30,3% (р>0,99).
У 18-місячному віці, на зимових раціонах, вентиляція легенів була вищою в уражених тварин і відповідно становила у бичків 49,42 та 33,89, а у теличок – 53,71 та 37,57 л/год./ кг М0,75. В уражених теличок теплопродукція була на 54,7% вища, ніж у умовно здорових аналогів, а у бичків відповідно становила 32,28 та 24,14 л/год., що на 33,7% вище (табл. 4).
Таблиця 4. Окремі показники газообміну у тварин 18-місячного віку; М ± m, n = 4
Оцінка балансу енергії кормів у процесі росту тварин дає змогу прослідкувати тенденцію змін обміну енергії в організмі тварин. У 3-місячному віці і бички, і телички, уражені герпесвірусом, мали кращі показники використання енергії. В усі інші вікові періоди обмінність валової енергії та продуктивне її використання були вірогідно нижчими у тварин, уражених ринотрахеїтом. Обмінна енергія в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла була нижчою в уражених герпесвірусом бичків на 9,7%, а у теличок, навпаки, – на 11,5% вища, ніж в умовно здорових аналогів (табл. 5). У результаті, в прирості живої маси тварин найбільше у цьому віці відклалося енергії в організмі умовно здорових бичків – 200,3 кДж/кг М0,75, що більше порівняно із умовно здоровими теличками на 31,1%.
Таблиця 5. Баланс енергії в організмі молодняку 12-місячного віку
в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла; М ± m, n = 4
При цьому як уражені бички, так і телички за цим показником поступалися умовно здоровим – на 50,1 та 48,3% відповідно за статистично вірогідної різниці.
У 18-місячному віці в організмі бичків з розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла валова енергія в уражених тварин була вищою, ніж в умовно здорових аналогів і складала 1964,7 кДж, що більше на 12,0% порівняно із умовно здоровими, а в теличок вона була на рівні 1823,4 та 1845,6 кДж (табл. 6).
Таблиця 6. Баланс енергії в організмі молодняку 18-місячного віку в розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла; М ± m, n = 4
В обмінний фонд організму умовно здорових бичків надійшло
1063,6 кДж/кг М0,75 енергії, що менше, порівняно із ураженими інфекційним ринотрахеїтом, на 13,8%, при цьому різниця в групах теличок склала 30,1% (р>0,999). Чиста енергія, відкладена у прирості живої маси умовно здорових бичків і теличок, була практично на однаковому рівні і складала відповідно 105,33 та 104,4 кДж/кг М0,75, що більше порівняно з ураженими інфекційним ринотрахеїтом аналогами на 19,6 та 51,8%.
Продуктивні якості піддослідного молодняку. При використанні в годівлі тварин однакових раціонів прирости живої маси у них були різними (табл. 7).
Таблиця 7. Динаміка живої маси та середньодобових приростів тварин, М ± m, n = 10
Від народження до 3-місячного віку середньодобові прирости уражених бичків були вищими, ніж умовно здорових, і становили 591 г. (різниця склала 33%), а у теличок, навпаки, нижчі – 426 г. (16%). Від 3-х до 6-місячного віку, в уражених бичків прирости живої маси були нижчими, ніж в умовно здорових, і відповідно становили 581 та 737 г., а у теличок – 510 та 685 г. Після 6-місячного віку продуктивність умовно здорових тварин суттєво переважала уражених. Тому, за весь дослідний період від умовно здорових бичків одержано по 680 г., а теличок – 601 г. середньодобового приросту, тоді як від їх уражених герпесвірусом ровесників – на 27,8 та 30,3% менше.
Вплив герпесвірусу на гематологічні показники тварин. Як показали гематологічні дослідження, суттєвих відхилень за біохімічними та фізіологічними показниками крові протягом усього періоду досліду від фізіологічних норм не виявлено. Проте, спостерігалося деяке зниження у крові уражених тварин гемоглобіну при підвищеному вмісті лейкоцитів та еритроцитів, сечовини і ліпідів. Окремі показники крові 12-місячних тварин наведені у таблиці 8.
Таблиця 8. Окремі показники крові молодняку в 12-місячному віці; М ± m, n = 4
У крові уражених теличок і бичків кількість лейкоцитів була вищою порівняно з умовно здоровими тваринами і становила відповідно в теличок – 6,35 та 5,78, а у бичків – 8,05 та 5,30 109/л (р>0,95). Кількість еритроцитів в крові уражених теличок у порівнянні із умовно здоровими становила відповідно 4,13 та 3,18 1012/л, що більше на 23%, а у бичків відповідно – 3,98 та 3,10 1012/л, що на 22% більше (р>0,99). Проте, в уражених тварин дещо нижчим був вміст гемоглобіну: у бичків – на 8,5%, а у теличок – на 6,5%, порівняно з умовно здоровими, хоча це не виходило за межі норм (99–129 г./л). Вміст кальцію в уражених бичків нижчий, різниця склала 16%, а у теличок – 20% (р>0,99).
Таблиця 9. Добові раціони піддослідних бичків
У 4-місячному віці тварини першої групи споживали по 3,27, другої – 3,31, третьої – 3,27 кг сухої речовини. У 8-місячному віці найменше її споживали тварини третьої групи – 2,81 кг, а другої – на 9,1% менше, ніж бички контрольної групи, тоді як у 12-місячному віці бички першої групи споживали 2,60, другої – 2,42, третьої – 2,29 кг. Основний раціон забезпечував молодняк контрольної групи енергією та основними поживними речовинами. При цьому в 4-місячному віці бички одержували по 84,3 г перетравного протеїну на 1 кг сухої речовини, у 8-ми – на 5,3% більше, а в 12-місячному – на 0,7% менше. Бички дослідних груп за рахунок дещо кращого споживання кормів одержували у 4-місячному віці 87–92 г., у 8-місячному – 90, а в 12-місячному – 84 г. перетравного протеїну на 1 кг сухої речовини. Використання мінерально-вітамінних преміксів забезпечило з надлишком тварин дослідних груп усіма макро-, мікроелементами та вітамінами.
Перетравність поживних речовин та баланс азоту, кальцію і фосфору в організмі бичків
у 12-місячному віці. Бички, до раціонів яких включали вітамінно-мінеральний премікс «Лутамікс ВРХ С Екс», краще перетравлювали органічну речовину кормів на 1,8%, а бички, які споживали цей же премікс, додатково збагачений вітамінами і селеном, – на 6,1% (рис. 3). При цьому, перетравність сирого протеїну в організмі бичків контрольної групи була на рівні 71,8%, тоді як включення преміксу в раціони тварин другої групи сприяло покращенню його перетравності на 1,0%, а третьої – на 4,2%. Як сирий жир, так і безазотисті екстрактивні речовини найкраще перетравлювалися тваринами третьої групи (р>0,95).
Баланс азоту, кальцію і фосфору у всіх групах був позитивним при найкращому засвоєнні молодняком, який одержував вітамінно-мінеральний премікс з додаванням селену та вітамінів С, В1, В2, В6, В12.
Газообмін і розподіл енергії в організмі піддослідних тварин. В усі вікові періоди тварини контрольної групи мали дещо меншу вентиляцію легенів при вищій теплопродукції в розрахунку на 1 кг обмінної маси. Так, у 12-місячному віці в розрахунку на 1 кг М0,75 вентиляція легенів у тварин другої групи була меншою на 5,3, а третьої – на 13,4% (табл. 10).
Таблиця 10. Окремі показники газообміну у бичків 12-місячного віку; M ± m, n = 4
Теплопродукція у тварин першої та третьої груп була на рівні
39,39 кДж/хв., а в аналогів другої – на 3,0% меншою. У розрахунку на 1 кг обмінної маси тіла цей показник у бичків контрольної групи склав 32,64 кДж/год., що більше, порівняно з аналогами другої групи, на 10,3, а третьої – на 12,3%.
Баланс енергії кормів в організмі піддослідних тварин показав, що бички, в складі раціонів яких були вітамінно-мінеральні премікси, в усі вікові періоди мали найменші непродуктивні втрати енергії.
При цьому, у 4-місячному віці чиста енергія приросту у тварин першої групи складала 215,1 кДж/кг М0,75, тоді як в аналогів другої – на 14,0, а третьої – на 21,2% була більшою. У наступний віковий період чиста енергія, відкладена у прирості живої маси молодняку другої та третьої дослідних груп, була більшою на 13,2 та 17,2% (р>0,95) відносно контролю, а в 12 місяців енергія приросту у тварин контрольної групи була на рівні 151,6 кДж М0,75, що менше порівняно із молодняком другої групи на 14,0% (р>0,95), а третьої – на 25,1% (р>0,99).
Вплив оптимізації годівлі на продуктивність молодняку. Середньодобові прирости живої маси молодняку в підготовчий період досліду були на однаковому рівні в усіх групах (табл. 11). Проте, до 4-місячного віку середньодобові прирости тварин другої та третьої груп становили 793 та 811 г. відповідно.
Таблиця 11. Динаміка живої маси та середньодобових приростів бичків; М ± m, n = 15
У наступні вікові періоди тенденція збереглася і за дослідний період прирости живої маси тварин контрольної групи були на рівні 727 г., другої – на 9,5, третьої – на 18,2% більші. Гематологічні показники крові тварин в усі вікові періоди досліду не виходили за межі фізіологічних норм, а за окремими із них спостерігалося вірогідне підвищення при оптимізації вітамінно-мінерального живлення. Зокрема, використання в раціоні бичків преміксу «Лутамікс ВРХ С Екс» з додатковим включенням селену та комплексу водорозчинних вітамінів сприяло нормалізації вмісту в крові гемоглобіну, лейкоцитів і еритроцитів за підвищення вмісту загального білку, глюкози та окремих мінеральних елементів.
У першому науково-господарському досліді умовно здорові бички за дослідний період витратили по 96,4 МДж обмінної енергії та 796,9 г перетравного протеїну, а телички – відповідно 109,2 МДж та 902 г. на 1 кг приросту живої маси. Це менше порівняно з ураженими герпесвірусом ровесницями на 27,3 та 30,5% відповідно. Рівень рентабельності вирощування молодняку складав в умовно здорових бичків 20, а у теличок – 6%, при збитках від утримання уражених герпесвірусом бичків на рівні 13, а у теличок – 26%.
У другому досліді тварини другої групи на 1 кг приросту витратили по 93,8 МДж обмінної енергії та 782,2 г перетравного протеїну, що менше порівняно з контролем на 8,9%. У третій групі витрачено менше, ніж у контрольній, обмінної енергії та перетравного протеїну на 15,5% (табл. 12).
Таблиця 12. Зоотехнічна і економічна ефективність використання преміксів у годівлі піддослідних тварин, в розрахунку на одну тварину
Оптимізація годівлі дозволила зменшити собівартість 1 кг приросту тварин другої групи на 6,6%, а третьої – на 12,9%. Завдяки цьому рентабельність використання преміксу «Лутамікс ВРХ С Екс» була вищою відносно господарських раціонів на 8%, а цього ж преміксу з додаванням комплексу вітамінів і селену – на 16,7%.
У тварин дослідних груп в кінці експерименту практично були відсутні клінічні ознаки герпесвірусної інфекції. Аналогічні дані одержані при виробничій апробації. Так, використання в раціонах уражених герпесвірусом тварин досліджуваного преміксу сприяло підвищенню на 13,3% середньодобових приростів живої маси, завдяки чому рентабельність їх вирощування зросла на 11,1%.
Отже, від тварин, уражених герпесвірусною інфекцією, можна одержувати високу продуктивність за умови згодовування повноцінних раціонів і балансуючих кормових добавок, використання яких економічно обґрунтоване.
продолжение
--PAGE_BREAK--