Релігійні аспекти древньоєгипетських віруваньта обрядів
План
Вступ
1.Староєгипетські похоронні обряди
2.Староєгипетські уявлення про загробний світ
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Більше6-ти тисяч років назад зачала свій розвиток цивілізація Давнього Єгипту, одна зякнайдавніших в світі. Вона залишила людству велику культурну спадщину, щоохоплює практично всі галузі людських знань, таких, як медицина, математика,астрономія, астрологія, всілякі види мистецтва і багату релігійно-міфологічнусистему.
Вжедва століття Єгипет осідає вченими зі всього світу. Археологічні розкопкиведуться по всій території країни. У пресі постійно з'являються повідомленняпро чергове відкриття. Але чим більше ми дізнаємося про цю цивілізацію, тимбільше спливає незрозумілого і нез'ясовного. Це більшою мірою стосується єгипетськоїрелігійно-міфологічної системи.
Вивченняісторії Давнього Єгипту в цьому аспекті дозволяє нам отримати докладне уявленняпро духовне життя його жителів. Всупереч пануючому в науці матеріалістичномупідходу не можна забувати, що «древнє суспільство, держава, Град, polis,залишається під знаком релігії; релігія є, насправді, те, що зв'язує, скріпляєлюдей в суспільство». Саме релігія грала ведучу, можна навіть сказативирішальну роль в житті староєгипетського суспільства. Крім того, не можна забуватипро величезний вплив єгипетській релігії на формування християнськихпереконань, а через них і на іслам. Таким чином, частка староєгипетськихуявлень про добро і зло, про безсмертя душі і загробний світ з певнимивидозмінами існує і в наші дні.
Метамоєї роботи – показати нероздільність добра і зла, характерну длястароєгипетських релігійних переконань, які особливо яскраво виявилися у вірі взамогильне життя.
Староєгипетськарелігія є складним з'єднанням тих, що часто суперечать, а інколи і взаємовиключниходин одного вірувань, що виникли в різний час в різних частках країни. У своїзавдання по написанню даної роботи я поставила прослідити зміни в похороннихобрядах древніх єгиптян впродовж всієї історії, які допоможуть отриматиуявлення про загробний світ, а потім виявити спільні риси староєгипетськоїрелігії і християнства, доводячи тим самим їх зв'язок.
Якджерела для роботи були використані твори староєгипетської заупокійноїлітератури. Особливий інтерес представляють магічні заклинання, змови, в основіяких лежать древні міфи, а також праця античних авторів, створена в 5 – 1 вв.до н.е.
Заякнайдавніший літературний пам'ятник Давнього Єгипту вважаються так звані«Тексти Пірамід». Можливо, це якнайдавніший твір заупокійної літератури.Всього налічується 712 висловів різної довжини – від однієї фрази, до цілкомоб'ємних текстів. Вони містять різні магічні формули, що супроводжувализаупокійні обряди, заклинання проти злих духів – ворогів померлого царя,молитви, уривки міфів. Переважно це міфи про бога Ра і його боротьбу із злом вобразі змія Апопа. Ієрогліфи, якими написані тексти на стінах пірамід,забарвлені в зелений колір, символізуючий життя і відродження. Враховуючиорфографію і архаїчну мови, якою написані «Тексти», а також їх безсистемність ібезладність, більшість дослідників вважають, що велика частка з'явилася задовгодо їх першого запису.
Наступниметапом в розвитку єгипетської заупокійної літератури стала поява замість«Текстів Пірамід» нового канону заупокійних магічних текстів, призначених теперне лише для фараонів, але і знать. Оскільки заклинання почали писати на стінкахсаркофагів, а не пірамід, вони отримали назву «Текстів Саркофагів». Вонимістять деяку кількість речень з «Текстів Пірамід», але в основному складаютьсяз речень жерців того часу, найчастіше у формі діалогів. Це були магічні тексти,які повинні були допомогти померлому і підказати, як знайти безсмертя. Тутмістяться докладніші варіанти міфів. Причому поступово на перше місце виходитьміф про Осиріса, з'являються чіткіші уявлення про замогильний суд.
Уепоху Середнього царства тексти почали записувати на папірусі, який укладали всаркофаги разом з померлим. А до періоду Нового царства остаточно сформувалосянайцінніше для нас джерело – класична «Книга Мертвих». Вона об'єднала в собіелементи «Текстів Пірамід», речення із стінок саркофагів і нові жрецькізаклинання. Текст «Книги Мертвих» створювався приблизно з 2325 по 1700 рр. дон. э., а її остаточна редакція, що дійшла до нас, відноситься до епохиСаїсськой династії (665 – 525 рр. до н. э.). Так само, як і в древніх текстах,померлий ототожнений з Осирісом, але на ілюстраціях змальований вже не богом, апокірливим прохачем, підсудним, чекаючим своєї долі.
Безумовно«Книга Мертвих» творів, що набагато досконало передували нею, тексти, які в ніймістяться, різноманітніші і розвиненіші.
Існувалиі інші релігійні тексти, які були свого роду доповненнями до «Книги Мертвих».Так в «Книзі Двох Шляхів» (XI династія) детально описується подорож померлогопо Дуату (загробному світу); тексти супроводяться своєрідними «картами»потойбічного світу. «Книга Дня і Ночі» і «Книга Печер» містять докладні описиДуата. У «Амдуат» і «Книзі Брам» найдетальніше описується подорож Ра в ТуріМільйонів Років. Всі вони містять докладні описи Дуата, супроводжуванірисунками-«іллюстраціями». Не можна не згадати про «Книгу Корови», висіченої настіні гробниці Мережі I. Вона отримала свою назву із-за того, супроводитьсязображенням Небесної Корови (богині неба Нут). Ці тексти містять різні уривкидревніх міфів і, що дуже цікаво, згадки про Усесвітній потоп.
Важливовідзначити, що велика частка староєгипетських текстів стосується безсмертя,«тієї найважливішої, центральної ідеї, яка існувала в незмінному вигляді непротязі тисячоліть і складала вісь всього релігійного і суспільного життя вДавньому Єгипті» .
Окріморигінальних джерел ми дізнаємося про релігійні уявлення древніх єгиптян зтворів античних авторів, таких, як Геродот, Плутарх, Страбон, ФілонВізантійський .
Особливобагато про міфологію писали Геродот і Плутарх. Геродот таким чином спробувавкраще розкрити характер єгиптян. Плутарха ж написала ціла праця, присвяченаголовному міфу єгипетською, – «О Осирісе і Ісиде». Але їх розповіді не завждидостовірні, оскільки найчастіше вони переказували те, що чули від випадковихлюдей і навряд чи мали доступ до храмових архівів.
Страбоні Філон Візантійський просто описували те, що бачили самі. Але в їх працізустрічаються описи гробниць і храмів, отже, вони цікаві.
Длярозкриття даної теми тут використані роботи відомих дослідників історіїДавнього Єгипту. Найцікавіша, на мій погляд, робота М. А. Коростовцева «Релігія Давнього Єгипту», оскільки в ній чудово описуються і пояснюються знаукової точки зору єгипетські похоронні обряди і пов'язані з ними релігійніпереконання. Потрібно також відзначити, що ця книга справедливо вважається закращу вітчизняну монографію, присвяченій релігії Єгипту.
Великийінтерес представляє праця Е. А. Уолліса Баджа «Єгипетська релігія» і«Єгипетська магія». Це учений зі світовим ім'ям. У своїх роботах вінспирається на джерела, дає дуже докладні характеристики предметам своїхдосліджень, причому релігійно міфологічна система Єгипту – основна йогоспеціалізація.
Якповний історичний огляд тут використовувалася праця відомих єгиптологів Д.Бредстеда і Б. Тураєва «Історія Давнього Єгипту». Він охоплює всю історіюЄгипту, зачинаючи з доісторичних часів і закінчуючи арабським завоюванням.Автори підкреслили специфіку розвитку країни, враховуючи особливості їїгеографічного положення, національного характеру, вплив зовнішніх і внутрішніхчинників.
1. Староєгипетськіпохоронні обряди
Релігіявважається за «невід'ємну частку людського суспільства, і перший світоглядлюдини». Можна також сказати, що «жоден чинник життя людини не охоплює дотакого ступеня всіх її сторін, як його релігійність». Це твердження особливевірно, коли воно стосується древніх цивілізацій, тому для їх об'єктивногодослідження не можна відкидати релігійні переконання людей.
Цяробота присвячена одному з аспектів релігійно-міфологічної системи ДавньогоЄгипту, де релігія грала провідну роль впродовж всієї його історії. Аленайбільш важливим для нас є те, що єгипетська релігія певною мірою вплинула настановлення і розвиток сучасних світових релігій, а, означає, і сучасногосуспільства в цілому.
Староєгипетськарелігія – явище багатогранне, в ній «зливалися воєдино не лише ідентичні, але ітакі, що суперечать, взаємовиключні вірування» різних міст і областей країни,що зародилися в різний час. Число єгипетських божеств, що дійшло до нас, дійсневеличезно, але лише про небагато їх них збереглися хоч які-небудь відомості, восновному про головних богів крупних релігійних центрів і «божественнихперсонажів, не прив'язаних до певних місць, але що грають видну роль в міфах іоповідях. Найбільш важливим, можна сказати «головним міфом єгипетської релігії,що займає центральне місце у всій культурі Єгипту» є міф про Осирісе. Дужепростій на перший погляд, він містить масу суперечностей, розкриваючи тим самимспецифіку всієї релігійно-міфологічної системи країни. Геродот неодноразовопідкреслював важливість цього культу: «Не всі єгиптяни чтут одних і тих жебогів. Але Ісиду і Осиріса чтут все однаково»(Геродот. II. 42.). Суть міфуполягає в наступному. Осиріс був старшим сином бога землі Геба і богині небаНут. Будучи царем Єгипту, у вікопомні часи, він навчив людей землеробству,садівництву і виноробству, але був убитий своїм завидющим братом Сетом. Йомудопомагали 72 змовники (цікава деталь, що саме 72 дні в Єгипті триває зима).Сет наказав виготовити дерев'яний саркофаг, прикрашений золотом і коштовнимикаменями, так, щоб він відповідав зростанню брата. Коли саркофаг був готовий,Сет і решта змовників влаштували бенкет, на який запросили і Осиріса. В розпалсвята кожному з присутніх було запропоновано «приміряти» цей саркофаг. Кому віндоведеться якраз, той і отримає його в дарунок. Як тільки в нього ліг Осиріс,змовники закрили кришку, обв'язали саркофаг ременями і кинули в річку. Ісида,дружина Осиріса, відправилися на пошуки його тіла. Після довгих поневірянь їйце удалося, але Сет, дізнавшись про це, шаленів, розрубав тіло Осиріса начотирнадцять часток і розкидав їх по всьому Єгипту. Ісида знову відправилася напошуки, в яких їй допомагала сестра Нефтіда. Знайшовши тіло брата, вони почалийого оплакувати:
Наближається Ісида
Наближається Нефтіда.
Одна – справа
Інша – зліва
Одна в образі птиці Хатин
Інша в образі птиці Тхерт
Знайшли ми Осиріса
Коли його убив його брат Сет в землі Недіт.
Плачемо по брату своєму
Сумуємо по братові своєму!
БогРа зглянувся і дозволив Анубісу, синові Нефтіди і Осиріса, допомогти їм. Анубісзібрав тіло і набальзамував його чарівними мазями і пахощами, виготовивши тимсамим першу мумію. Ісида ж в образі соколицы опустилася на неї, дивним чиномзачала і народила сина Хору, якому призначено добитися справедливості: «Про, боги!Я – Ісида, сестра Осиріса! Я народжу сина, і він управлятиме цією землею, вінуспадкує Гебу, він говоритиме про свого отця, він уб'є Сету, ворога його отцяОсиріса!» (Тексти Саркофагів. 307). Подорослішавши, Хор викликав Сету напоєдинок, вимагаючи перед особою богів засудження кривдника і повернення собібатьківської спадщини. Після довгої тяжби він отримав перемогу над ворогом, апотім воскресив отця. Але Осиріс вирішив залишитися царем мертвих і суддею душна загробному світі, надаючи Хору правити Єгиптом (Плутарх XII – XIX).
Требавідзначити, що розповсюдження цього міфу стало «вирішальним чинником в процесіформування староєгипетського заупокійного культу».
Розвитокрелігійних переконань древніх єгиптян можна прослідити через вивчення їхпоховань, зачинаючи з доісторичних часів і закінчуючи часом правління останніхфараонів. Таким чином, староєгипетська релігія нерозривно пов'язана із заупокійнимкультом. Тому необхідно простежити за зміною похоронних обрядів.
Першідоісторичні мешканці долини Нила з'явилися там не пізніше за 6-е тисячоліття дон.е. Ученими прийнято називати їх меламподами. На даній стадії розвитку вони немали істотних особливостей. Як і інші древні народи, «вони знаходилибожественне в тому, що їх оточувало: земля, небо, зірки, річка, пустеля». І,залежно від того, доброзичливі або ворожі сили, що оточують їх, з'являлисяспочатку добрі і злі духи, потім, пізніше, — боги. Розкопки додинастичнихпоховань показали, що існувало декілька способів поховання тіла: декілька видівінгумації і кремація.
Приінгумації тіла померлих або розрізали на частини, або їх ховали укладеними набік, головами на південь і загорнутими в шкури газелей, причому могиливикладені рогожами. Спроб муміфікації в повному розумінні слова не робилося,але, «спираючись на дослідження доктора Фуке, який виявив в деяких скелетахсліди бітуму, можна передбачити, що за наявності необхідних знань, люди ціробили б набагато більш продумані заходи для збереження тіл померлих». Надумку знаменитого єгиптолога Е. А. Уолліса Баджа, який багато років займався вЄгипті археологічними розкопками, звичай кремації з'явився пізніше. Цікаво, щотіла спалювалися частково, а череп і кістки потім скидалися до ями, при цьомустежили, щоб залишки рук і ніг лежали разом. Бадж вважає, що «розчленовуваннятіла було, ймовірно, обумовлено бажанням заощадити місце і не дати духупомерлого повернутися в селище» .
Необхідновідзначити, що, принаймні, одне тисячоліття ці уявлення співіснували, і, недивлячись на відмінності, в них є багато спільного: поховання в долинах, в тих,що закриваються понад ямах, головою на південь. Без жодного сумніву, це служитьдоказом того, що староєгипетські меламподи володіли цілком певними уявленнямипро те, що чекає людину після смерті. Потрібно відзначити, що подібніпереконання « релігійного порядку були нехарактерні для первісних і напівдикихплемен». Можна з повною упевненістю сказати, що це час зародження і формуванняміфів про вмираючого і воскресаючого бога, які вилилися в міф про Осирісе, вякому відбилися вірування всього Єгипту. На мій погляд, саме тому його культбув такий популярний повсюдно.
Необхідновідзначити, що, хоча збереження тіла через муміфікацію стало загальноприйнятим,в Книзі Мертвих постійно згадується розчленовування: «Я не погнию, мій образ незникне, моя голова не буде відокремлена від моєї шиї; мої кінцівки не будутьвідокремлені від мого тулуба, і загибель не прийде до мене. Моє тіло будеміцне, воно не загине і не руйнуватиметься на цій землі» (Книга Мертвих. 154).Це явний натяк на нетлінність тіла Осиріса, але його розчленовування в міфі«примушує пригадати звичаї додинастичних єгиптян, які по якихось причинахрозчленовували тіла своїх мерців перед похованням».
Важкосказати, чому переконання жителів Єгипту щодо збереження тіла померлого двічізмінилися. Але ясне одне, переміг звичай зберігати його. Розвивалося мистецтвомуміфікації, яке до середини Середнього царства досягає свого розквіту. У КнизіМертвих того періоду збереження цілісності тіла пояснюється тим, що длявоскресіння в світі іншому дух-«двійник» Но повинен дістатися те тіло, в якомужив і, що важливо, обличчя людини. Як єгиптяни прийшли до цього переконання,невідомо, але такі учені як Бредстед і Тураєв передбачають, що їх привели донього виявлені в сухому піску трупи, що добре збереглися.
Вонитакож вважають, що муміфікація почала застосовуватися для того, щоб в кам'янихгробницях тіла царів також так само зберігалися. Але не можна упускати деталь,що перші спроби бальзамувати тіло з'явилися ще до будівництва перших гробниць.Так або інакше, до часу правління I-й династії єгипетських фараонівнедосконалий спосіб муміфікації вже був поширений разом з уявленнями пробезсмертя душі на загробному світі.
Урезультаті питання про те, як і чому виник звичай муміфікації тіл померлих вДавньому Єгипті, залишається спірним до цього дня. Але більшість ученихсхиляються до думки, що спочатку все ж виникли певні уявлення про загробнийсвіт, а вже потім – про обов'язкове збереження тіла. Причому збереження тілабуло одним з найважливіших кроків до воскресіння. Більш, ніж ймовірно, що вдодинастичний період єгиптяни вірили в матеріальне воскресіння, тому вгробницях залишали їжу. Пізніше, не дивлячись на збереження цієї традиції, вжез'являється ідея про те, що матеріальне тіло залишається на землі, а душазнаходить спокій в світі іншому: «Ра отримує тебе душею на небі, тілом наземлі» (Тексти Пірамід. 582).
Насьогоднішній день можна не сумніватися в одному, все наявні джерела свідчать,що в династичну епоху була прийнята муміфікація, оскільки єгиптяни вірили, що вматеріальному тілі «росте і розвивається духовне тіло, так зване Саху». Вономало форму того тіла, з якого народилося і було безсмертне, в нім жила душулюдини.
Вперіод Древнього Царства староєгипетський похоронний обряд отримує подальшийрозвиток. На початку, наскільки можна судити по розкопках, могили простихєгиптян були двох типів. Землеробів Нижнього Єгипту ховали в їх житлах, пізнішепочали будувати для них «удома мертвих» на околиці селища. У Верхньому Єгиптіутримувалася традиція якнайдавніших поховань в піщаних ямах. Гробницямипривілейованих класів єгипетського суспільства сталі «мастаби – ями в піску зпіщаним насипом, укріпленою кам'яною кладкою».
АлеДревнє царство, поза сумнівом, найцікавіше тим, що саме в цей період булипобудовані знамениті єгипетські піраміди. Цей період нам особливо цікавий тим,що з'являються перше джерело по релігійних уявленнях в Єгипті – «Текстипірамід».
Повернемосязнову до культу Осиріса. Невідомо, яку форму мала його історія в ранніхдинастіях, і чи був він тоді богом воскресіння, але у дослідників є всіпідстави вважати, що за часів IV династії він «займав положення бога і суддітих, хто з його допомогою повстав з мертвих». І в подальші епохи він втілювавв очах древніх єгиптян ідею істоти, що була одночасно і богом і людиною,випробувала страждання і смерть. Тому, на їх думку, він був здатний співчуватиі допомагати людям в хворобі. Він був прикладом перемоги над смертю. Людськійприроді властиво вірити тому, хто дарил надії на краще. Жителі Давнього Єгиптуне були виключенням. Цим, на мій погляд, і пояснюється подібна популярність уних культу Осиріса і інших, пов'язаних з ним вірувань.
Щостосується способів муміфікації, вони все більш удосконалювалися і досяглисвоєї найвищої точки до кінця Середнього царства. У цей період царськіпоховання почали робити вже не у величезних пірамідах, а в захованих в горахгробницях. Крім того, це час формування класичної «Книги Мертвих» і, отже,традицій, безпосередньо пов'язаних з нею. Ці традиції стали пануючими і вперіод Нового царства, яке по праву вважається за епоху повного розквітустароєгипетської цивілізації.
Дужеважливо відзначити, що похоронні обряди, які остаточно оформилися в епохуСереднього царства, проіснували аж до виникнення християнства. Зі всіх цихуявлень і вірувань можна зробити вивід, що саме страшним злом для древньогоєгиптянина було зникнути зовсім, тому вони прагнули зберегти тіло померлого якзастава отримання нового життя.2.Староєгипетські уявлення про загробний світ
Отже,як вже відмічалося, все земне життя єгиптянина було підготовкою до життязамогильного. Але після смерті воскресало не фізичне тіло, а душа людини. Такимчином, можна повною мірою погодитися з Геродотом, що писав, що «єгиптяни першінавчили людей тому, що душа людини безсмертна» (Геродот. II. 123).
Аледля того, щоб душа потрапила в Поля Іалу (своєрідний єгипетський рай), як самалюдина, так і його родичі, повинні були зробити дуже багато що: побудуватигробницю, замовити ушебти (зображення слуг, які на тому світі виконуватимутьвсю роботу за померлого), належним чином набальзамувати тіло покійного,належним чином виконати всі обряди, точніше покликати для цього жерців. Але длятого, щоб людина напевно знайшла нове життя, було необхідно покласти в саркофагсувій Книги Мертвих. Основне її призначення – відкрити шлях до вічної і життя,допомогти здолати перешкоди, попередити про загрожуючу небезпеку душупомерлого.
Отже,друзі і родичі покійного прагнули в найдрібніших подробицях відтворитипохоронні обряди, які, згідно традиції, були проведені над тілом Осиріса,оскільки вірили, що тільки так можуть забезпечити померлому вічне життя.
Але,не дивлячись на те, що не завжди всі церемонії могли бути виконані, будь-якадуша опинялася в Царстві Мертвих, але далеко не кожною удавалося потрапити наЗамогильний суд, оскільки а шляхи до нього її чекали страшні випробування і важкіперешкоди. Про це нам і свідчить Книга Мертвих.
Длятого, щоб потрапити на суд Осиріса, душа повинна пройти через три етапи. Перший– сходження в підземний світ, де живуть демони. Необхідно пройти через дев'ятьдверей, що охороняються ними, для цього необхідно знати спеціальнізаклинання-ключі, вони були написані в Книзі Мертвих. Заклинання-ключ – цемолитва-вихваляння великих богів.
Частов цій якості виступали гімни богам. Але демони, які охороняють двері, – це «ніщо інше, як ті зв'язки, які ще існують біля душі із земним життям». Найбільшевипробування – проходження через дев'яті двері, де відбувалася зустріч іззмієм, кільця якої – прихильність до самого світу жвавих. Другий етап –перебування в серці підземного миру, де людина зустрічалася зі своєю власноютінню. Демони тьми – це віддзеркалення його недоліків. Вони краяли душу, і булонеобхідно, щоб сила світла виявилася сильнішою за свою тінь. Третій етап –перетворення. За образом і подобою Ра душі необхідно пройти через дванадцятьгодинників дня (звідси і єгипетська назва Книги Мертвих – «Книга виходу душіпри світлі дня»). Якщо душа минала ці випробування, вона опинялася в чертозіДва Маат (істини), тобто на Суді Осиріса. На мій погляд, його можна назватифільтром праведних душ, оскільки праведність є «показник чистоти серця». НаЗамогильному суді померлого чекає сам повелитель Царства мертвих Осиріс, доякого звернені такі слова: «Преклоняюся перед тобою, про ти, великий Бог, ти –повелитель двох богинь Маат! Я прийшов до тебе, об мій Владика, і я змусив себеприйти сюди і споглядати твою красу. Я знаю тебе, і я знаю твоє ім'я, і я знаюімена соку двох богів, що живуть з тобою в цьому чертозі як варта грішників іщо п'ють їх кров, коли вирішується доля їх перед особою Твоїм. Я прийшов до тебеі приніс Маат, і я знищив зло» (Книга Мертвих. CXXV). Потім померлий читає такзвану «Сповідь заперечень», яка вважається за єгипетський еталон моральнихнорм. Ось її невеликий уривок:
Яне чинив зла.
Яне чинив поганого.
Яне кощунствував.
Яне піднімав руку на слабкого.
Яне був причиною недуги.
Яне був причиною зліз.
Яне вбивав.
Яне наказував вбивати.
Янікому не заподіював страждань.
Яне здійснював перелюбства.
Яне лихословив.
Яне віднімав молока від вуст дітей
Яне чинив перешкод богові при виході.
Ячистий, я чистий, я чистий, я чистий! (Книга Мертвих. 125)
Післятого, як померлий вимовляв ці слова, відбувалося зважування серця. На одну чашувагів клалося перо, а на іншу – серце померле. Якщо серце не важче за перо, тодуша людини виправдовувалася, якщо ж ні, його серце пожирало чудовисько Амма.
Післятого, як людину визнавали праведною, він отримував безсмертя і ототожнювався зверховними богами – Ра і Осирісом: « Я володар тих, хто воскресив з мертвих,Повелитель тих, що виходять з тьми, чиї обличчя – з дому мертвих. Повелительсвятилища, що стоїть в центрі Землі. ВІН – ЦЕ Я, А Я – ЦЕ ВІН. ( Книга Мертвих.LXIV). Таким чином, кінцева мета всього людського життя – з'єднатися з Богом ііснувати з тієї миті в цьому єднанні цілу вічність, будучи нею самою: «Я є ДеньВчорашній, День Сьогоднішній і День Завтрашній, і я здатний відродитися донового життя» (Книга Мертвих. LXIV).
СюжетЗамогильного суду, представлений нам в Книзі Мертвих, – це кінцевий результатбагатовікового формування релігійних представлень древніх єгиптян про добро ізло, враховуючи, що земне життя для них – це лише підготовка до життя вічного.Поважно відмітити, що в цілому, подорож душі в Царстві Мертвих – це ні що іншеяк боротьба людини з самим собою, точніше з тим злом, яке є в кожному. Тому янаважуся зробити вивід, що в єгипетських релігійних уявленнях
Доброі Зло неподільні, а лише є невід'ємною часткою людської суті. Отже, життялюдини – це боротьба із злом усередині себе, що і знайшло своє віддзеркалення встароєгипетських уявленнях про загробний світ.
Потрібносказати, що ці уявлення по суті своїй дуже нагадують християнські вірування.Тому у нас є всі підстави вважати, що між релігією Давнього Єгипту іхристиянством існує тісний зв'язок. Доказом цьому служить той факт, що ніде всвіті «християнство не знайшло людей, чия свідомість було настільки добрепідготовлено до сприйняття його учення, як в Єгипті». Образ Осиріса яквмираючого і воскресаючого бога вливається в образ Ісуса Хріста. Навіть післяухвалення християнства вони продовжували муміфікувати померлих і впродовждовгого часу поєднували атрибути Христа з атрибутами древніх богів. Тим більшещо тільки сліпим не побачить зв'язку єгипетської «Сповіді заперечень» ібіблейських заповідей.
Висновок
Докінця 4-го тисячоліття до н.е. Єгипет склався як централізована держава. Вінстав центром високорозвиненої цивілізації, де процвітали філософія ілітература, архітектура і мистецтво, наука і медицина, сформувалися системиуправління і організації суспільства. Завдяки вигідному географічному положеннюі виходу до Середземного моря, у єгиптян з якнайдавніших часів існували зв'язкиз жилим світом, які постійно розширювалися, а досягнення цивілізації ДавньогоЄгипту збагатили всю світову цивілізацію. Релігійно-міфологічна система цієїкраїни залишила помітний відбиток в сучасних релігіях і, відповідно, в багатьохрелігійних традиціях сучасного суспільства. Поважно звернути увагу на той факт,що єгипетська «Сповідь заперечень», своєрідний показник моралістароєгипетського суспільства, який датується початком 3-го тисячоліття дон.е., з мінімальними змінами збереглася у наш час в найрізноманітнішихрелігійних течіях. На мій погляд, це указує на той факт, що «Сповідьзаперечень» є найбільш універсальною збіркою моральних норм і до цього дня.
Длянас знання уявлень древніх єгиптян про життя на загробному світі необхідні,оскільки самі вони були переконані, що земне життя – це лише коротка мить, якби переддень «життя вічною», а, отже, її жалюгідна подібність. Тому, маючиуявлення про ідеал, легко передбачити, що була реальністю. А укупі з іншимиписьмовими джерелами і археологічними даними у учених з'являється можливістьякнайповніше відтворити картину життя Давнього Єгипту.
Неможна також не відзначити, що єгиптяни провели грань між добром і злом івідразу ж її стерли. Своїми уявленнями про загробний світ і Суд Осиріса вонидовели нерозривність і взаємозв'язок добра і зла, що, втім, легко пояснитиприродними умовами країни: вічний контраст безплідної пустелі і животворящогоНила.
Недивлячись на те, що все життя єгиптяни готувалися до смерті, вони залишалисясамими життєлюбними і життєрадісними людьми. Таким підходом до життяцивілізація Давнього Єгипту подає нам, новому поколінню, приклад того, якпрагнути до добра і світла, не дивлячись на тяготи повсякденного життя.
Списоквикористаної літератури
1. Геродот.История: В 9-ти книгах. / Пер. и прим. Г. А. Стратановского. – М., 1993.
2. ДревнеегипетскаяКнига Мертвых. Слово устремленного к Свету. Пер. и комм. А. К. Шапошникова. –М., 2002.
3. Древнеегипетскиерелигиозные тексты. Пер. и комм. О. И. Павловой. – М., 1999.
4. Плутарх.Об Осирисе и Исиде. / Пер. Н. Н. Трухиной; Под ред. А. И. Козаржевского // ВДИ.1977. №3 – 4.
5. УоллисБадж Е. А. Путешествие души в Царстве Мертвых. Египетская Книга Мертвых. – М.,1997.