Реферат
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ТА ГОСПОДАРСЬКО-АДМІНІСТАРТИВНОГОВЛАШТУВАННЯДЕРМАНСЬКОГО СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО МОНАСТИРЯНА ВОЛИНІ УХVІ – ХVІІ СТ.
Дерманський монастир знаходився в селі Дермань поміж містамиОстрогом та Дубно, що у теперішній час – Рівненська область. У 1511 році данамонастирська обитель згадується як один із найстаріших, широко відомихрелігійних, освітніх, культурних осередків Волині. Варто зауважити на тому, щомонастирський комплекс у своїй сукупності визначається не лише релігійною такультурною значимістю, але й представляє складний адміністративно-господарськийоб’єкт, в якому сформована складна структура управління. Тому необхіднорозглядати організацію та влаштування Дерманського монастиря і з точки зоругосподарської складової. Адже зрозуміло, щоб монастир міг задовільнофункціонувати, йому необхідні були кошти, господарський реманент, тобто системаадміністративних структур, скерована на забезпечення повноцінного існуваннядуховного осередку.
Складність в опрацюванні даної проблеми полягає у тому, щоДерманський Свято-Троїцький монастир є малодосліджуваним об’єктом в історичнійнауці. Крім того, якщо питання піднімалось, то розглядалось з точки зору їїзначимості як культурно-просвітницького осередку, а неадміністративно-господарського комплексу та системи управління.
Практичне значення дослідження полягає у використанні аналізудосліджуваних матеріалів Дерманського монастиря для викладання і написанняспецкурсів регіональної, краєзнавчої тематики. А вивчення діяльності тафункціонування управлінських органів обителі допоможе визначити іпроаналізувати новизну даного питання в історичній науці.
Мета полягає у дослідженні основних нарямків управлінської тагосподарської роботи Дерманського монастиря, через призму ідеологічногоконфлікту у процесі міжконфесійної боротьби.
Зважаючи на актуальність даної теми, чимало дослідників присвятилиданій проблемі свої наукові доробки. Серед таких вчених можна назвати:К.Харламповича1 О.А.Фотинського2 І.І.Огієнка3,Е.Л.Немировського4, П.Яременка5, Я.Д.Ісаєвича6,І.З.Мицька7, М.Петрова8, М.М.Батюшкова9,М.Бойка10, Н.Плічковського11, В.С.Вуйцика12,О.М.Годованюк13. Частина матеріалів до даної теми вміщена у серійномувиданні “Архів Юго-Западной России”. У фонді 2072 Центрального державногоісторичного архіву м.Києва та фонду 336 Державного обласного архіву (м.Рівне)зосереджено чимало справ, присвячених даній проблематиці.
З метою повноцінного господарського функціонування ДерманськогоСвято-Троїцького монастиря князі Острозькі надавали управителям великі земельнінаділи, до складу яких входили села Дермань, Кунин, Коршів, Мізочок, Глинськ. У1512 році монастир отримав ще одне село – Білашів.
Управління Дерманським монастирем було виборне. Ігумен обирався,але частіше призначався самим патроном монастиря князем К.-В.Острозьким. Термінперебування на посаді ігумена згідно з статутом передбачався один рік, та вданій духовній обителі це могло тривати і пожиттєво. В цьому простежуєтьсявідхід від Афонського статуту, що вимагав переобрання ігумена щороку. Данапосада вважалася дуже поважною і за змістом виконання функцій була важка тавідповідальна. Головним завданням було виховання на засадах чернечого життямонастирських братчиків. Відповідно управитель Дерманського монастиря повиненбути взірцем, добросовісним та справедливим у своїх діях, подаючи зразок дляпослушників та підданих. У такій справі ігумену допомагав намісник. Листмитрополита Йосифа Рутського про призначення настоятелем Дерманського монастиряченця-василіанина Івана Дубовича у Дермані 1634 року подає інформацію пророзпорядок і правила проживання в монастирі, яких має дотримуватися чернечабратія. Інформація цінна тим, що вказується про повноваження настоятеля: першза все, йому необхідно було пильнувати за духовністю послушників, їхморальністю й чеснотою думок по відношенню до віри; також потрібно булослідкувати за господарським станом Дерманського монастиря.14 Тобто влисті чітко описані права та обов’язки ігумена: усі мали беззастережнослухатися наказів його, а останній – віддано служити Господу та влаштовуватиморальний та господарський порядок в монастирі.
Згідно перепису, який проводився в 1604 році, лише в Дермані таБілашеві налічувалося 276 димів (будинків), або рахуючи по чотири чоловіки надим – 104 кріпаки, залежних від монастиря. А у 1622 році володіння монастирязбільшилось до 436 димів, що налічували близько 1744 чоловіки населення.Документальним свідченням є реєстр дідичних підданих Дерманського монастиря, татих людей, які належали до нього. За 1685 рік зберігся такий реєстр. Номераціявключала 32 пункти, але число підданих необхідно збільшити вдвічі, оскільки водному номері включені були, наприклад, батько та сини: “Pawel Hestyliszyn,Martyn Kurytowicz, z bratem їonatym…”15 (Павло Хестилізин, МартинКуритович, з одруженим братом).
У 1627 році селяни, які належали монастиреві, з дворища відбувалипанщину шість днів на тиждень, з підворища – три дні. Проте монастирськаадміністарація примушувала селян виконувати не лише панщину, а й ряд додатковихробіт. Вони повинні були з’являтись на заорки, зажинки, закоси, обжинки,толоки, відбувати шарварки – лагодити шляхи, греблі, монастирські стіни, мури,власними підводами возити на продаж хліб, який випікався у монастирі. Всіселяни обов’язково повинні були давати на користь Дерманської обителі десятучастину своїх доходів, а у святкові дні – по курці з диму.
Варто зауважити на тому, що монастирське управління окрім того, щозмушувало працювати на обитель своїх підданих, сплачувати різноманітні податки,все ж таки і дбало про їх господарське та фінансове становище. Оскільки селяниДерманя, які належали монастиреві, мали право брати у кредит хліб, продуктихарчування, худобу16.
Господарське влаштування Дерманського монастиря було чіткосформоване протягом ХVІ-XVІІ століть. Перш за все, існували і постійнопоповнювались списки підданих. Збереглися списки, які подають перелік кількостіхліба (зернових масивів, культур), птиці, худоби в монастирському фільварку.Окрім того, фіксовані податки – подимний та ряд доходів від власних володіньпоступово та пропорційно поповнювали і збільшували монастирські доходи. Такінадходження сплачувались як в грошовому вигляді, так і в натуральному.
Хоча існувала система кредитування підданих монастиря, про щосвідчать списки, які складались в обителі, також можна було укладати контракти,найчастіше у справах оренди земельних володінь. Але на цьому ґрунті частовиникали спірні та конфліктні ситуації між управителями та селянамиСвято-Троїцького монастиря. Це стає зрозумілим із аналізу судових справДерманського релігійного осередку. Зокрема, у період з 1544 по 1778 роки чималосудових процесів відбувались з князями Острозькими, Любомирськими з-заземельних володінь Дерманського храму17. Крім того, зафіксованачимала кількість судових справ Дерманського монастиря за помістя вмонастирському фільварку.
З огляду на велику кількість у ХVІ-ХVІІ ст. претензій, спірнихпитань, які виникали між адміністрацією та підлеглими, а також поміщикамиприлеглих до території Дерманя, можна виділити окрему ланку управління в даномумонастирі – монастирський суд. Більшість справ він вирішував самостійно. Правамонастирського суду були необмежені, він мав право накладати на селян великіштрафи, вилучати стягнення на користь монастиря. Було і найстрашніше, оскількиадміністрація обителі могла засудити і до смертної кари.
Найчастішими непорозуміннями, які виникали у період ХVІ-ХVІІстоліття, були через земельні питання. Монастирський суд розглядав справи,пов’язані із земельними володіннями, а саме незаконного захоплення угідь,невиконання умов контрактів по оформленню оренди, про несплату орендних грошей,а також спірні питання між підданими, поміщиками.
Конфлікти з-за земель відбувались, як правило, із великимиможновладцями. У 1591 році відбувалась справа про незаконне захоплення земель упідданих села Кунин паном Урвенським; в період 1544-1778 років – ряд судовихсправ Дерманського монастиря з князями Любомирськими; починаючи із 1687 року,проходили судові процеси по справі з поміщиками Чацьким, Сангушком замонастирські помістя. Якщо земельні питання про правомірність і законнекористування фільварками, садами, маєтками між Дерманським монастирем тапоміщиками вирішувались на користь обителі, то інша ситуація складалась ізпідлеглими.
Перш за все, будь-яка провина селянина каралась грошовим чиматеріальним стягненням. Підданий не міг апелювати у іншу інстанцію по розглядута вирішенню спірних питань, окрім монастирського суду. Суперечливі питаннявиникали з-за неспроможності сплати подимного податку. Якщо на початку ХVІстоліття його можна було сплатити у вигляді натурального податку: птицею,худобою, продуктами харчування, то у період управління Мелетія Смотрицького, з1627 року, сплата відбувалася в литовських грошах. Ця обставина ускладнювалапроцес виплати, тим самим створюючи тиск та неправомірність дій по відношеннюдо селянина. Великі утиски викликали незадоволення та заворушення середмонастирських підлеглих. Адміністрація церковної обителі особливо жорстокорозправлялася з учасниками виступів. Неабиякої гостроти та напруги досяглонародне незадоволення у Дермані 1644 року. Дійсно нелегке становищемонастирських селян провокувало останніх до бунту, а спірність конфліктупризводила до придушення останніх та розгляду справи в монастирському суді. Прощо й засвідчують сумарні описи справ Дерманського монастиря по різним питанням,вміщених у документах обителі за 1542-1802 роки18. Монастирськеуправління, звинувачуючи селян у скоєнні злочину на рівні стихійних набігів тапограбувань, бунту, зверталось до поміщика тієї чи іншої монастирськоїтериторії (земельних територій Кунина, Мізочика, Коршева). Такий випадокзафіксований документально у 1687 році, згідно якого відбувався допит свідків усправі монастиря з ротмістром Черкашем з-за причини збитків, нанесених йогопомістю19. Тобто з наведених фактів можна стверджувати, щомонастирський суд вирішував не лише справи побутових непорозумінь підданих, щобуло притаманно та характерно переважній кількості монастирів даного періоду, ай справи володінь маєтками; про неправомірність захоплення поміщиками земельнихугідь для ведення власного, а не монастирського господарства; про несплатупідданими податків. Коло судових позовів та рівень їх вирішення свідчать проте, що у ХVІ-ХVІІ століттях при Дерманському монастирі суд був чіткосформованою юридичною структурою, яка вирішувала справи не лише звичайногопобутового характеру.
Отже, Дерманський Свято-Троїцький монастир у ХVІ-ХVІІ століттяхбув представлений не лише як духовна обитель, яка ставала притулком длявідданих вірі людей, а й виконував функції збереження та прищепленняправославної віри. В сукупності духовний осередок становив і складнийгосподарський та адміністративний комплекс, на який покладалось відповідніфункції та обов’язки. Таким чином чітко були сформовані свої управлінські тасудово-адміністративні органи та посади: економ, управитель, урядники,лісничий, мірничий, возний, монастирські фіскальні та судові представництва.
З огляду на викладений матеріал варто зазначити, що потребуютьсядослідження у напрямку управлінської та організаційної структури ДерманськогоСвято-Троїцького монастиря. Та оскільки основні моменти його діяльностіприпадають на ХVІ-ХVІІ століття, необхідно пов’язати актуальний на той часпроцес міжконфесійної боротьби (який був присутній в стінах обителі, в обличчіїї управителів та настоятелів) із усіма структурними та складовими ланкамидуховного осередку, з метою системного підходу у визначенні значення монастиряу с.Дермань в історії не лише Волині, а й українських земель в цілому.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1.Харлампович К. Острожская православная школа // Киевская старина. – 1987. –Т.7. – Май. – С.177-207; Июнь. – С.363-388;
2.Фотинский О. Очерки из быта монастырских крестьян на Волыни в ХVII-ХVIII в. – Житомир, 1910. – С.22-23;
3. Огієнко І.І. Історія українського друкарства / Упоряд. авт.іст.-біогр. нарису та приміт. М.С.Тимошик. – К., 1994. – С.213;
4. Немировский Е.Л. Иван Федоров (около 1510 – 1583). – М., 1985. –С.100-102;
5. ЯременкоП.К. Український письменник-полемістХристофор Філарет і його “Апокрисис”. – Львів, 1964. – С.10-24;
6. Исаевич Я.Д. Преемники первопечатника. – М., 1981. – С.11-16;
7. Мицько І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576-1636). – К., 1990. – С.37-45;
8. Петров М. Волынь. – Спб., 1888.;
9. БатюшковН.Н. Волынь: Историческіе судьбы юго-западного края..- Спб., 1888. С. – 62;
10. БойкоМ. Бібліографія церковного життя на Волині.– Блумінгтон, 1974. – С.54;
11.Плічковський Н. Нарис історії української православної церкви. – Австралія,1985-1988. – С.45-51;
12.Вуйцик В.С. Дерманський архітектурний комплекс // Зоря комунізму. – Острог,1984. – №148. – С.4;
13.Годованюк О. З досліджень Дерманського архітектурного комплексу // Українськемистецтвознавство, 1974. – Вип.6. – С.191;
14.Центральний державний історичний архів України.- (Ф. 2072: Дерманськийчоловічий монастир). – Оп. 1. – Спр. 103. Арк. 7, зв.8.;
15.Центральний державний історичний архів України.- (Ф.2072: Дерманський чоловічиймонастир).– Оп. 1. – Од. Зб. 62. – С.15;
16.Центральний державний історичний архів України.-(Ф.2072: Дерманський чоловічиймонастир). – Оп. 1. – Од. Зб. 62. – С.10;
17.Центральний державний історичний архів України. –(Ф.2072: Дерманський чоловічиймонастир). – Оп. 1. – Спр. 31.;
18.Центральний державний історичний архів України.-(Ф.2072: Дерманський чоловічиймонастир). – Оп. 1. – Спр. 67;
19.Центральний державний історичний архів України.-( Ф.2072: Дерманський чоловічиймонастир). – Оп. 1. – Спр. 39.