Адміністративна юстиція в Сполучених Штатах Америки.Еволюція системи органів адміністративної юстиції наочно простежується в Сполучених Штатах Америки в цій країні згідно з конституцією судова влада надається тільки судам і поширюється на всі справи, які розглядаються за загальним правом", судові повноваження з розгляду значної кількості адміністративно правових спорів передано так званим квазісудовим установам, що є, по суті, установами адміністративними. Слід зазначити низку причин, які викликали необхідність такого кроку. Найважливішою з них була перевантаженість судів справами, пов'язаними з претензіями громадян до адміністративних органів. Як відзначає американський юрист Д. Карлен, без докорінної перебудови своєї роботи і значного збільшення персоналу суди не могли б упоратися з лавиною справ, що є в них. Іншими факторами, які вплинули на цей процес, були: спеціальні знання працівників цих адміністративних установ; - наявність в адміністративних установ права з власної ініціативи починати переслідування правопорушників, якого суди не мають; - складність і тривалість процедури проходження справ у судах, а також висока вартість судових витрат. Сутність квазісудових органів адміністративної юстиції полягає в тому, що вони виросли з надр адміністрації й значною мірою залишаються під її впливом. Деякі з них (наприклад, комісії з виплати компенсацій штатів) займаються винятково розглядом адміністративно-правових спорів конкретного різновиду. Інші ж, які становлять більшість, поєднують розгляд адміністративно-правових спорів з виконанням інших функцій у державному управлінні. Діяльність квазісудових органів адміністративної юстиції грунтується на досить детально розроблених правилах адміністративної процедури. Не вдаючись до докладного аналізу всіх квазісудових органів у США, відзначимо головні положення, які дозволяють оцінити загалом тенденції розвитку цього інституту. По-перше, наявність детального процесуального регламентування розгляду справ, а також самостійність і незалежність осіб, котрі їх розглядають, свідчать про те, що останні фактично мають статус адміністративного судді. По-друге, держава з дедалі більшою увагою ставиться до питань підвищення престижу органів адміністративної юстиції, про що свідчить факт надання квазісудовим органам статусу галузевих судів. Зокрема, Управління податкових апеляцій США було перетворено на Податковий суд США. І, нарешті, по-третє, можливість оскарження рішень квазісудових установ адміністративної юстиції у Федеральному суді й Верховному суді США по суті означає інстанційність розгляду адміністративно-правових спорів. Однією з важливих особливостей адміністративно-процесуального законодавства США є вельми детальна регламентація адміністративних процедур. Підставою правового регулювання діяльності адміністративних органів є так звана належна правова процедура, яка включає право сторін на повідомлення про предмет спору і претензії щодо справи, право на подання доказів, право на спростування доказів у ході процесуальних дій, право на участь адвоката в розгляді справи, вимогу про те, що рішення в справі має грунтуватися виключно на доказах, зафіксованих у протоколі ведення процесу, а також необхідність забезпечення можливості зацікавленій особі одержувати копію протоколу, в якому відбито всі обставини справи. Зараз у США основні адміністративно-процесуальні норми зосереджено в Правилах адміністративної процедури (Звід законів США — титул 5, гл. 5). Насамперед слід відзначити широку гласність адміністративного процесу. Необхідність усебічної інформації про діяльність адміністративних органів передбачено параграфом 552 Правил. Так, до відома громадськості має доводитися така інформація: опис та адреси центральних і місцевих органів та служб відповідної адміністративної установи, від службовців яких можна одержати необхідну інформацію; відомості про порядок здійснення відповідних функцій адміністративної установи, в тому числі про характер і вимоги всіх застосовуваних процедур; процедурні правила, опис форм документів із зазначенням місць, де їх можна одержати, а також інструкції щодо обсягу і змісту всіх письмових документів; відомості про матеріальні норми загальної дії, критерії їх тлумачення й застосування, про виправлення чи зміни, внесені в них. Кожна адміністративна установа згідно з Правилами має зробити приступними для громадського контролю та зняття копій матеріали, які стосуються громадян і представників громадськості, а також матеріали, що відбивають результати розгляду справ. У разі відмови у видачі документа громадянин управі подати позов у суд. Суд має право вказати адміністративній установі на неприпустимість відмови й зобов'язати її видати документи. При цьому тягар доведення правомірності рішення про відмову у видачі документів покладено на адміністративну установу.Відповідно до параграфа 552-а жодна адміністративна установа нікому не має оголошувати документ, якщо не подано письмового запиту або попередньої письмової згоди особи, стосовно котрої скла-дений документ, за винятком випадків, чітко обумовлених у законі. Адміністративні установи зобов'язані на вимогу особи про надання інформації або ознайомлення з документом дозволити їй переглянути документ, одержати копію документа або його частини. Якщо при ознайомленні з документом особу супроводжує інша особа, то адміністративна установа може вимагати від особи, котрої стосується документ, подання письмової заяви про дозвіл обговорювати документ у присутності іншої особи. Громадяни вправі вимагати внесення змін у документ. При цьому адміністративна установа має негайно внести зміни в частину документа, що, на думку особи, оформлена неточно, неадекватно, несвоєчасно чи неповно, або інформувати особу про відмову внести ці зміни, повідомити про причину відмови та процедури, встановлені для здійснення особою права вимагати перегляду цього рішення, а також указати посадову особу, уповноважену здійснити перегляд ухваленого рішення. Зі свого боку, кожна адміністративна установа, що зберігає систему документів, зобов'язана видати правила, які мають встановлювати процедуру, за допомогою якої особа, котра подала запит, сповіщається про те, що в зазначеній системі документів міститься документ, який стосується її; визначати терміни й порядок установлення особи того, хто подав запит про документ або інформацію, які її стосуються, до надання йому цього документа чи інформації; установлювати процедуру надання особі документа чи інформації, які її стосуються, і, у разі потреби, особливу процедуру надання їй медичних документів, у тому числі документів про її психічний стан; установлювати процедуру розгляду питання про зміну документа чи інформації, які стосуються особи, котра подала звернення про це; установлювати, якщо це необхідно, плату за зняття копій документів.Параграф 552-6 регламентує відкритість засідань адміністративних установ, які очолюють колегії, що складаються з двох або більше членів. Ці засідання мають бути відкритими для громадськості, за винятком випадків, прямо зазначених у законі, а саме: якщо питання, розглядувані на них, повинні зберігатися в таємниці в інтересах національної оборони або зовнішньої політики;якщо ці питання розкривають комерційну або фінансову інформацію, одержану від приватної особи, яка є закритою чи конфіденційною; якщо ці питання стосуються інформації особистого характеру й оприлюднення може розцінюватися як необгрунтоване зазіхання на недоторканність приватного життя.Про засідання адміністративна установа має публічно повідомити не менше ніж за тиждень до його проведення, вказати час, місце й порядок денний, незалежно від того, буде воно відкритим чи закритим. Також мають бути оприлюднені ім'я і номер телефону посадової особи, призначеної давати відповіді на запитання, які стосуються інформації про засідання. Кожна адміністративна установа зобов'язана щороку доповідати Конгресу про виконання положень закону, що стосуються відкритості засідань, дані про загальну кількість закритих засідань і причини їх закриття.Параграф 553 регламентує порядок підготовки й ухвалення адміністративними установами нормативних актів. При цьому слід зазначити, що законодавчо закріплено можливість усіх зацікавлених осіб звернутися в адміністративну установу з проханням про видання, зміну або скасування того чи того нормативного акта. Можна й запропонувати проект нормативного акта. Загальне повідомлення про запропоновані проекти нормативних актів має бути опубліковане у Федеральному реєстрі, за винятком актів, що адресовані конкретним особам. У цьому повідомленні зазначається: інформація про час, місце й характер публічних нормотворчих процедур;посилання на законодавчі акти, на підставі яких ухвалюється правило; умови застосування і суть пропонованого правила. У нор-мотворчій порцедурі може взяти участь будь-яка зацікавлена особа, треба тільки подати заяву, необхідні документи і т. ін. Проект нормативного акта широко обговорюється. Потім в адміністративній установі може проводитися відкрите слухання з цього питання.Правила адміністративної процедури регламентують порядок розгляду адміністративними установами справ, які стосуються прав та обов'язків окремих осіб, у тому числі справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до правил особи, котрі беруть участь у розгляді справи, повинні бути сповіщені про час і місце розгляду справи та про відповідні повноваження. Адміністративна установа має надати всім зацікавленим сторонам можливість подання і розгляду фактів, доказів, проектів рішень чи пропозицій щодо врегулювання спору.Параграф 556 детально регламентує порядок слухання справ. Особи, котрі ведуть процес, зобов'язані здійснювати свої функції неупереджено. Вони можуть у будь-який час заявити про самовідвід за наявності причин, які не дозволяють їм брати участь у розгляді справи, причому цей факт має бути внесений у протокол і рішення в справі. Особи, котрі здійснюють розгляд справи, можуть приймати присягу й заяви;ухвалювати рішення про видачу повісток; ухвалювати рішення щодо клопотання про подання доказів і одержувати докази, які стосуються справи; одержувати показання під присягою; керувати ходом слухання; проводити наради для розв'язання спірних питань за згодою сторін; розв'язувати процедурні питання; ухвалювати рішення в спразі.Сторона в справі має право подавати усні та речові докази, які спростовують докази іншої сторони, і брати участь у перехресному допиті, що може знадобитися для повного й об'єктивного розкриття обставин справи, Запис показань свідків та опис речових доказів разом з іншими письмовими матеріалами, поданими під час розгляду справи, є найважливішим документом, на підставі якого виносять рішення в справі, копії якого, до речі, надаються всім сторонам. Рішення в справі має бути обґрунтованим — містити запис про встановлені факти та їх обгрунтування, а також про відповідні правила, на підставі яких його ухвалено. Думка посадової особи, котра виносить рішення в справі, має бути ретельно аргументована. При винесенні рішення колегіально викладається не тільки думка більшості, а й особлива думка меншості або навіть окремих членів колегіального органу.