ДПТНЗ «Білоцерківський професійний ліцей»На педагогічну раду 05.10 2011Адаптація першокурсників до нових умов навчання(практичний психолог Прокопенко С.Ф.)Вступаючи на поріг нового навчального закладу (у нашому випадку – професійно-технічного навчального закладу), дитина, першокурсник, відчуває певний острах. Існує навіть термін «навчальна фобія», що означає – страх перед відвідуванням НЗ. Нерідко йде мова не стільки про страх перед новим, а й про страх виходу із дому, розлучення із іншим закладом, із батьками, до яких дитина прив’язана (діти, які живуть у гуртожитку). Іноді самі батьки відчувають певну тривогу перед НЗ, і мимоволі вселяють цей страх дітям, драматизують проблеми початку навчання, самі лякаючи дітей застарілим словом-паразитом «бурса», і всім, що зв’язане із цим терміном. Як правило, не відчувають остраху перед НЗ впевнені в собі, активні і допитливі діти, що прагнуть самостійно вирішувати проблеми навчання та налагоджувати стосунки з однолітками. Інша справа, якщо мова йде про сформованим у дитини гіпертрофований рівень домагань, про дітей, які не мають досвіду спілкування з однолітками, недостатньо впевнені у собі. У цьому випадку вони також бояться не виправдати сподівань батьків, мають труднощі адаптації у колективі та страх перед педагогами та майстрами. Крім остраху йди до НЗ нерідко виникає страх зміни системи навчання у порівнянні із шкільним форматом. В основі цього також є боязнь нових опитувань, досліджень та анкетувань, страху бути осміяним, зробити помилку, сказати неправильну відповідь Як правило, бояться діти із високим рівнем тривожності. Більше всього вони бояться відповідати біля дошки та робити групові роботи. Разом із тим, до проблем переходу до нових умов навчання додається так званий «перехід до дорослого життя», який багато хто із учнів сприймає, як дозволяння багато чого із того, чого раніше не дозволялось – шкідливі звички, агресивна, нахабна поведінка, пропуски занять, нецензурні вирази, для хлопців – «чоловічі» вияснення стосунків, для дівчат «розв’язна» поведінка тощо.^ Декілька основних методів роботи із учнями – початківцями Як свідчать дослідження, у педагогів, які враховують індивідуальну особливість дитини, менша кількість дітей із високою тривожністю. І навпаки, намагання поставити всіх під одну гребінку зумовлює багато неординарних і іноді трагічних випадків. Коли родина й НЗ доповнюють один одного у процесі виховання, то це може мати позитивний результат, створюючи для дитини гармонійні умови життя та навчання, але, на жаль, трапляються випадки, коли і родина і НЗ стають проти дитини, осуджують і карають. Це створює в дитини почуття безвихідності – ніхто не вірить, усі проти. От і виходить, що допоможе тільки вулиця, там приймають усіх, тільки результат не такий, на який всі очікують. Часто проблеми адаптації підсилюються під впливом перевтоми. Режим дня, структура навчального року сприяють перевтомі, особливо фізично ослаблених чи емоційно нестійких дітей. Поняття «навчальний невроз» - відсутність допомоги пристосуватися до нового режиму навчання, відсутність тих, хто допоміг би справитись із навчальними та особистими негараздами. Як результат – соматичні прояви – часті захворювання, підвищення температури, головний біль і т.д., бурхливі реакції – скандали, агресія, істерики, чи навіть затяжні депресії, небажання йти до НЗ. Вікова криза, відсутність досвіду спілкування із однолітками. Початок навчання у НЗ збігається із віковою кризою, з якої діти виходять у різний час і з різними новоутвореннями. Хтось активний і кмітливий, інший повільний, третій дратує упертістю і агресивністю. Згодом шорсткості згладяться, здібності дітей більш-менш зрівняються, якщо вони не зневіряться у тому, що (УВАГА!!!!) – ^ ВОНИ КОМУСЬ ПОТРІБНІ. Оцінювати дитину винятково за її досягненнями – означає приректи її на постійний внутрішній конфлікт. Ніякі досягнення не є абсолютними, завжди поруч може знайтись інший, хто досягне більшого. Звільнення від тривожності можливо, коли дорослі зрозуміють, що будь яка дитина – відмінник чи двієчник, рухливий чи повільний – заслуговує любові та поваги. Цінність людини в ній самій, а не в нагородах і оцінках.Самі діти, за результатами вже дворічного опитування у нашому НЗ, вважають, що найчастішими причинами тривожності є: нерозуміння учителем їхнього стану; необ’єктивне оцінювання знань; ігнорування їхніх думок у вирішенні проблеми; публічна образа на їхню адресу на уроках; навмисна підозра у поганих вчинках і нешляхетних намірах; погрози з небажаними наслідками.Корінь дитячої тривожності – не відкрита зневага інтересами дитини, а хитка, невпевнена любов, що породжує внутрішній конфлікт. Як же інакше – вона то близька, то далека, то обдарована усіма милостями, то покарана і відсунута – і сама не знає, за що. Суть тривожності – внутрішнє протиріччя дитячої душі. Вона буквально відчуває в собі протилежні сили – одна тягне її до дорослих, інша – відштовхує, і вона боїться, боїться завжди. Діти повинні відчувати - ВОНИ КОМУСЬ ПОТРІБНІ.