Автореферат дисертації

Державний вищий навчальний заклад „КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана”НАУМОВА Любов ЮріївнаУДК 338.43Фінансова стійкість підприємств та її забезпечення в трансформаційній економіці України(на прикладі сільськогосподарських підприємств)Спеціальність 08.00.08. – Гроші, фінанси і кредит Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукКиїв – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України^ Науковий керівник: кандидат економічних наук, професорПоддєрьогін Анатолій Микитович, ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, завідувач кафедри фінансів підприємств^ Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професорЛайко Петро Афанасійович, Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, професор кафедри податкової і страхової справи; кандидат економічних наук^ Бойко Євгенія Миколаївна, Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, доцент кафедри фінансів та кредитуЗахист відбудеться “10”березня 2008 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.203. . З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49г, к.601. Автореферат розісланий “08”лютого 2008 р. В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради,д.е.н., професор М.Д. Алексеєнко 1^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИАктуальність теми. В трансформаційній економіці України сільське господарство посідає надзвичайно важливе місце. Від його ефективного розвитку значною мірою залежить фінансова стабілізація на макро- і мікроекономічному рівні, економічна незалежність, соціальна стабільність та продовольча безпека України. Перехід економіки України до ринкових відносин, який супроводжувався суттєвим реформуванням аграрного сектору, викликав в ньому докорінні зміни. При цьому економічна ситуація в сільському господарстві протягом значного періоду характеризувалася платіжною кризою, зниженням прибуткової діяльності суб’єктів господарювання, зростанням частки збиткових підприємств, скороченням їх фінансових ресурсів. Майже всі підприємства сільського господарства упродовж 1991-1999 рр. залишалися в кризовому або передкризовому стані. До 2007 р. обсяги виробництва сільськогосподарської продукції не відновилися відносно досягнутого на початок ринкових перетворень рівня 1990 р., а на фоні повільних стабілізаційних процесів виникали регулярні кризи. На такій стадії розвитку економічної системи як криза, особливо зростає вплив зовнішніх факторів на фінансову стійкість підприємств. Діяльність сільськогосподарських підприємств потребує зміцнення їх фінансової стійкості в умовах адаптації до ринкової моделі розвитку економіки. Фінансова стійкість підприємств вивчається українськими вченими переважно в контексті загрози банкрутства підприємств. Більшість розробок присвячена пошукам внутрішніх джерел забезпечення фінансової стійкості підприємств. Недостатньо дослідженими залишаються проблеми впливу макроекономічного середовища на забезпечення фінансової стійкості підприємств та взаємопов’язані проблеми фінансової стабілізації макро- і мікроекономіки. Оцінювання параметрів економічної та фінансової стабілізації в Україні, як правило, обмежується дослідженнями за одним із напрямів: або на макро-, або тільки на мікрорівні. Виникає нагальна потреба в наукових розробках з проблем фінансової стабілізації не тільки підприємств, але й окремого сектору економіки у взаємозв’язку з тенденціями макроекономічного розвитку. Актуальність теми дисертації обумовлена: недостатністю теоретичних та методичних розробок забезпечення фінансової стійкості підприємств; недосконалістю практично орієнтованих наукових розробок оцінювання параметрів мікрофінансової стабілізації; необхідністю проведення системних досліджень з удосконалення фінансової політики щодо використання фінансових ресурсів на підтримку сільськогосподарських підприємств. Дослідженням проблем макроекономічної стабілізації займалися такі відомі вчені, як Е.Брігхем, Дж.Кейнс, А.Лафер, К. Макконелл, А.Сміт, Д.Сакс, Ф.Фрідмен. Окремі складові теоретичного фундаменту управління стабілізаційними процесами в Україні містяться в працях вітчизняних економістів: А.Гальчинського, В.Геєця, В.Пинзеника, Б.Панасюка, О.Савченко, В.Федосова, В.Юрчишина. Складовою наукової парадигми макроекономічної стабілізації є творчий доробок С.Льовочкіна, який виділив із загальної макроекономічної стабілізації дві її складові: суто макроекономічну та суто макрофінансову стабілізацію. 2 Окремі питання управління фінансовою стійкістю підприємств досліджені в працях провідних вітчизняних економістів: М.Білик, І.Бланка, Г.Кірейцева, В.Савчука, О.Терещенко. Проблеми забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств активно досліджують вчені-аграрники В.Андрійчук, М.Дем’яненко, П.Саблук, П.Лайко, Л.Лахтіонова, Т.Осташко та інші. Вагомість окресленої проблематики, її актуальність та необхідність вирішення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри фінансів підприємств ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” як складова частини теми „Напрями фінансового оздоровлення суб’єктів підприємництва в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101V004358).^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення дослідження сутності фінансової стійкості підприємств та впливу на неї макроекономічних факторів, розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення бюджетного механізму фінансової підтримки сільгосптоваровиробників в умовах трансформації економіки України. Реалізація поставленої мети обумовила послідовне розв’язання таких завданнь: * уточнити визначення сутності фінансової стійкості підприємств; * визначити основні макроекономічні чинники, які впливають на фінансову стійкість підприємств в умовах трансформаційної економіки України; * узагальнити тенденції розвитку аграрного сектору та економіки України; * здійснити оцінку фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств; * оцінити ефективність бюджетного механізму державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств України та його вплив на їх фінансову стійкість; * визначити умови забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств при реалізації програм розвитку сільського господарства.^ Об’єктом дослідження є фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств у період ринкової трансформації економіки України.Предметом дослідження є сукупність економічних відносини, що виникають у процесі забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.^ Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано загально-наукові та спеціальні методи дослідження: системний аналіз – для визначення рівня фінансової стійкості підприємств; факторний аналіз – для вивчення чинників, що впливають на забезпечення фінансової стійкості; економіко-статистичний – для вдосконалення й опрацювання методів досягнення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств; математичні та експертні методи дослідження, а також спостереження, синтезу та логічного моделювання. Загальнонаукові методи дослідження, які були використані, це: діалектичний метод пізнання економічних явищ у їхньому взаєморозвитку, логічний та формально-логічний методи, критичний та порівняльний аналіз. Вказані методи були застосовані при дослідженні теоретичних основ фінансової стійкості та вітчизняної нормативно-правової бази, яка регулює механізм бюджетного фінансування витрат 3 сільськогосподарських підприємств. При вивченні чинників впливу на фінансову стійкість підприємств були використані спеціальні економічні методи дослідження: економіко-математичне моделювання, прогнозування та трендовий аналіз. Інформаційною базою дослідження були теоретичні та науково-практичні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють механізм бюджетного фінансування сільського господарства, статистичні дані Державного комітету статистики України, а також дані бухгалтерської і фінансової звітності Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України, Головдержказначейства, ДАК ”Хліб України”, ВАТ „Укрнафта”, Держкомрезерву.Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретичних і удосконаленні методичних положень та розробці практичних рекомендацій забезпечення фінансової стійкості підприємств. Основні результати дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну, такі:вперше: * використано макроекономічний підхід при визначенні фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств України, сутність якого полягає в дослідженні впливу макроекономічних чинників на фінансову стійкість; * запропоновано показник інтегрованої фінансової стійкості, який ураховує сукупну оцінку фінансово-економічної стійкості та визначається з врахуванням інтенсивного продукування валової доданої вартості, рентабельності власного капіталу, платоспроможності, якості активів та фінансової незалежності підприємств (сектору економіки);удосконалено: * визначення фінансової стійкості підприємства. В дисертації фінансова стійкість визначається як стан власного капіталу підприємства, який забезпечує йому платоспроможність по всіх зобов’язаннях, фінансову незалежність та гарантує стабільну прибутковість в довгостроковій перспективі; * визначення фінансово стійкого підприємства. Фінансово стійким є підприємство, що спроможне за рахунок власних і залучених коштів забезпечити поточну виробничу діяльність та інвестиційно-інноваційний розвиток за умови зростання власного капіталу; * запропоновано обмежити кількість коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості і використовувати наступні: автономії; співвідношення залученого і власного капіталу; маневрування робочого капіталу; концентрації позикового капіталу та чистих оборотних активів;набули подальшого розвитку: * запропоновано використання додаткових показників для характеристики фінансової стабілізації економіки, а саме: фінансова рівновага бюджету та інтенсивність генерування фінансових ресурсів у економіці (секторі економіки). Показник фінансової рівноваги бюджету відображає збалансованість доходів і видатків бюджету з урахуванням рівня реального валового внутрішнього продукту, а показник генерування фінансових ресурсів в економіці визначається як відношення фінансових ресурсів в державі до валового внутрішнього продукту в 4 поточному та попередньому періодах, що дозволяє оцінити вплив макроекономічних чинників на фінансову стійкість підприємств; * дослідження бюджетного механізму підтримки сільськогосподарських підприємств та оцінки його ефективності, визначено пріоритетні напрями надання фінансової підтримки, що сприятиме зміцненню фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.Практичне значення одержаних результатів дослідження. Одержані результати дослідження використані Міністерством аграрної політики України при опрацюванні окремих розділів Комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2007-2015 роки та Прогнозу економічного і соціального розвитку України на 2007 рік, розділ „Сільське господарство”. Показники інтенсивності продукування валової доданої вартості сільськогосподарських підприємств та ефективності виробництва продукції сільського господарства використовуються Міністерством аграрної політики України при розробці фінансових планів державними сільськогосподарськими підприємствами (довідка про впровадження від 26.01.07 № 21/211). Пропозиції щодо доповнення показників макрофінансової стабілізації показником фінансової рівноваги бюджету та проведена оцінка рівня фінансової рівноваги бюджету за період 1990-2006 роки використані Міністерством фінансів України при розробці проекту Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”. Проведені автором розрахунки щодо обсягів та напрямів державної фінансової підтримки з метою забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств використані при визначенні граничних обсягів видатків Міністерству аграрної політики України на 2008 рік (довідка про впровадження від 04.10.07 № 31-01090-07/43). Наукові результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі кафедрою фінансів підприємств ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” при викладенні дисциплін „Фінанси підприємств”, „Фінансовий менеджмент” (довідка від 19.06.07).Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження оприлюднені і дістали схвальну оцінку на науково – практичних та науково – методичних конференціях: Всеукраїнська науково – методична конференція „Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами” (м. Севастополь, 2003р.); Всеукраїнська науково – практична конференція „Менеджмент підприємницької діяльності” (м.Ялта, 2003 р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція аспірантів і студентів „Проблеми розвитку фінансової системи України” (м.Сімферополь, 2006р.); Всеукраїнська науково-практична конференція „Фінансова система України: становлення та розвиток” (м.Острог, 2006 р.). Публікації. За результатами дисертації опубліковано 10 наукових праць, з них 8 – у наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,7 д.а., з яких 3,5 д.а. належить особисто автору, 2 – в інших виданнях. Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (162 найменувань) та 10 додатків на 185 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації складає 211 сторінок, містить 11 рисунків, 44 таблиці.^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обґрунтовано актуальність та розглянуто стан вивчення теми дослідження, визначені мета, задачі, предмет і об'єкт, а також методологічна основа роботи, наукова новизна, практичне значення та апробація результатів.У розділі 1 − “Теоретичні і методичні основи визначення фінансової стійкості підприємств” досліджено економічну сутність і методичні основи оцінки фінансової стійкості підприємства, розглянуто теоретичні аспекти впливу макроекономічних чинників на формування сприятливого економічного середовища та забезпечення фінансової стійкості підприємств в умовах трансформації економіки України. За результатами проведеного дослідження та узагальнення теоретичних основ визначення фінансової стійкості підприємств, дисертант визначив сутність фінансової стійкості підпиємства як такий стан власного капіталу підприємства, його формування і використання, що гарантує платоспроможність по всіх зобов’язаннях з виробничої діяльності за рахунок реалізації високоліквідних активів та забезпечує збереження фінансової незалежності від зовнішніх запозичень в довгостроковій перспективі. На відміну від відомих тлумачень тут акцентується увага на ефективному управлінні власним капіталом підприємства, необхідності його зростання, оскільки саме це є кінцевою метою кожного суб’єкта підприємницької діяльності. Зміцнення фінансової стійкості є однією з найважливіших умов досягнення фінансової стабілізації і зростання ринкової вартості підприємства. Дисертант дійшов висновку, що фінансово стійким є підприємство, яке спроможне за рахунок власних і позикових коштів забезпечити поточну виробничу діяльність та інвестиційно-інноваційний розвиток, за умови зростання власного капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. Фінансову стійкість та фінансову рівновагу підприємства автор розглядає як основні складові елементи фінансової стабілізації підприємства, сутність якої дисертант визначає як економічний процес поетапного виведення підприємства з кризового фінансового стану до досягнення нормативного рівня фінансової стійкості і рівноваги, шляхом взаємодії внутрішніх і зовнішніх стабілізаційних механізмів, що забезпечують можливість стійкого економічного розвитку у довгостроковій перспективі. Програма дій внутрішніх стабілізаційних механізмів в комплексі представляє систему заходів, спрямованих на зменшення розміру поточних зобов’язань, зростання грошових активів, використання власних фінансових ресурсів в межах обсягу їх генерування. До зовнішніх стабілізаційних механізмів автор відносить, в першу чергу, бюджетний механізм. Нормативний ступень фінансової стійкості підприємств в дисертації розраховується за допомогою інтегрального показника за методикою вчених Т.Г.Бень і С.Б.Довбня на основі критичних значень, встановлених по секторах економіки Міністерством фінансів України. 6 Аналіз підходів вітчизняних та зарубіжних фахівців щодо оцінки фінансової стійкості підприємства показав, що жоден з них не враховує впливу макроекономічних факторів на фінансову стійкість підприємства. Визначення відносних показників фінансової стійкості, що його пропонують окремі вчені, дозволило автору запропонувати обмежити їх п’ятьма коефіцієнтами, а саме: автономії, співвідношення залученого і власного капіталу, маневрування робочого капіталу, концентрації позикового капіталу та чистих оборотних активів. Стійкий економічний ріст підприємства забезпечується формуванням достатнього рівня власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку, що є найбільш суттєвим фактором підвищення його фінансової стійкості. Фінансова стабілізація підприємства досягається тільки в разі поєднання таких факторів, як створення умов для можливого забезпечення нарощування обсягів діяльності прибуткового виробництва при сталих темпах зростання реального власного капіталу і здатністю досягти зміцнення фінансової стійкості. Фінансова стійкість підприємств в умовах трансформаційного періоду тісно пов’язана з макроекономічним середовищем, сформованим під впливом стабілізаційних процесів, які відбувалися в економічній системі України. Показники, що характеризують макро- і мікрофінансову стабілізацію, доповнено розробленими автором показниками: фінансова рівновага бюджету та інтенсивність генерування фінансових ресурсів в економіці (секторі економіки). Показник фінансової рівноваги бюджету відображає відповідність обсягів доходів і витрат бюджету з урахуванням реального валового внутрішнього продукту. За його допомогою оцінюється досягнутий рівень фінансової рівноваги бюджету відносно попереднього періоду та періоду, прийнятого за базовий, з урахуванням реального валового внутрішнього продукту. Показник інтенсивності генерування фінансових ресурсів визначається як відношення фінансових ресурсів в державі до валового внутрішнього продукту в поточному та попередньому періодах, що дозволяє оцінити вплив макроекономічних чинників на фінансову стійкість підприємств. У розділі 2 – “Оцінка фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств” досліджено особливості розвитку сільського господарства у взаємозв’язку з тенденціями макроекономічного розвитку України в умовах трансформаційної економіки; проведено аналіз бюджетного фінансування сільськогосподарських підприємств та оцінено його вплив на фінансову стійкість підприємств; здійснено комплексний аналіз показників фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. Проведений аналіз макроекономічних індикаторів, які відображають фінансові процеси та пов’язані з виробництвом продукції показав, що внаслідок зростання вартості матеріальних і нематеріальних витрат та послуг для виробничих потреб (в тому числі і за рахунок інфляційних цін), в цілому в економіці і в сільському господарстві, протягом 1990-1999 рр. спостерігалась стійка тенденція скорочення валового внутрішнього продукту (ВВП) та продукування валової доданої вартості (ВДВ) у валовому випуску продукції (рис.1).7 Рис.1. Концентрація валової доданої вартості у валовому випуску продукції в економіці та сільському господарстві України за 1990-2005 роки.В 2000 р. спад припинився та досягнуто приріст ВВП до попереднього року. Також протягом 2000 – 2005 рр. збільшувалася інтенсивність продукування ВДВ. Стабілізаційні процеси в економіці відбулися, в першу чергу, в результаті уповільнення спаду, а починаючи з 1999 р., нарощування виробництва промислової продукції (найвищий темп приросту становив 15,8% в 2003 р.) та виробництва продукції сільського господарства з 2000р. (найвищий темп приросту 19,1% був у 2004 р.). Проте, у 2006 р. виробництво ВВП становило 64,4%, продукції промисловості – 97,7% і сільського господарства – 64,1% порівняно з 1990 роком. Аналіз ефективності виробництва продукції в сільському господарстві показав, що з 1991 по 2006 рік вона скоротилась у 2,4 раза. Відбувалося також зниження прибутковості як в економіці, так і в сільському господарстві. Частка прибутку сільського господарства у прибутку економіки України зменшилась з 1990 р. до 2006 р. в 4,9 раза. В 1996 р. сільське господарство взагалі стало збитковим. В 1997 р. збитки зросли в 2,8 раза порівняно з попереднім роком і дорівнювали 3,7 млрд.грн. Кризовим був 1998 р., коли збитки збільшились порівняно з 1997 р. ще на 0,86 млрд.грн. і досягли максимального розміру в 4,4 млрд.грн., з яких 3,1 млрд.грн. отримано від реалізації продукції та 1,3 млрд.грн. - від інших операційних та позареалізаційних витрат. В 1998 р. 91,9% підприємств сільського господарства були збитковими. До 2000 р. частка збиткових підприємств зменшилась до 34,5%. Однак це зменшення відбулося, в першу чергу, за рахунок реформування колективних сільськогосподарських підприємств і списання їх простроченої заборгованості перед бюджетом, а не за рахунок підвищення ефективності виробництва. Економічне пожвавлення й стабілізаційні процеси в галузі почали спостерігатися тільки у 2000-2005 роках. Забезпечення можливостей підприємств (сектору економіки) щодо відтворення власних фінансових ресурсів виступає головною умовою досягнення їх фінансової стійкості і на цій основі стабілізації фінансової системи держави. Проведений аналіз структури фінансових ресурсів держави у взаємозв’язку із рівнем ВВП за 1990 - 2004 рр. показав недостатність фінансових ресурсів, внаслідок скорочення генерування (відтворення) основних джерел їх формування порівняно з 1990 роком. Так в 1990 р. фінансові ресурси держави становили 81,2% до ВВП. Протягом 1993 - 2000 рр. відношення розміру фінансових ресурсів держави до ВВП 8 скоротилося до 65,7%. Починаючи з 2001 р. вказаний показник зріс до 68,7%, але рівень 1990 р. так і не був досягнутий. При цьому інтенсивність генерування фінансових ресурсів у взаємозв’язку із рівнем ВВП з 1991 до 2004 року скоротилася в 1,3 раза. Водночас політика перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову систему сприяла скороченню фінансових ресурсів у самих підприємств і організацій, що свідчить про обмежену можливість накопичення власного капіталу підприємствами за рахунок зростання нерозподіленого прибутку і, відповідно, можливість зміцнювати свою фінансову стійкість. Скорочення рівня перерозподілу фінансових ресурсів держави через бюджет супроводжувалось збільшенням ресурсів різних фондів. Це свідчило про дефіцит фінансових ресурсів та пошук шляхів їх перерозподілу на макрорівні. Стійкість фінансової системи держави досягається, в першу чергу, завдяки фінансовій стійкості підприємств, де генеруються фінансові ресурси та відбувається їх первинний розподіл і фінансовій рівновазі бюджету, через який фінансові ресурси перерозподіляються. Аналіз фінансової рівноваги бюджету, проведений на основі запропонованого автором показника, за 1991-2005 рр. показав, що бюджетний механізм у період спаду ВВП, не впорався з коригуванням видатків пропорційно скороченню реальних доходів бюджету. Показник рівноваги бюджету в умовах спаду реального ВВП відносно 1990 р., починаючи з 1991 р. постійно погіршувався до 1997 року. З 1998 р. спостерігається стабільна тенденція поступового відновлення фінансової рівноваги бюджету. У 2005 р. відбулося зростання рівня фінансової рівноваги, як відносно попереднього року до 0,926, так і 1990 р. до 0,610, хоча до 2005 р. рівновага не відновилася відносно 1990 року. Через падіння у двічі реального ВВП, відбувалося зменшення реальних доходів бюджету, а отже, і пропорційне зменшення його реальних видатків. Порушення фінансової рівноваги бюджету протягом досліджуваного періоду відображало фінансову кризу нереформованої макро-і мікроекономіки. Виявлені тенденції характеризували фінансову (в т. ч. і бюджетну) систему як нестабільну, а залучення в розпорядження держави коштів централізованих цільових фондів вказувало на гостру потребу в додаткових джерелах та наявність дефіциту фінансових ресурсів, і як наслідок, бюджетних ресурсів в державі. За умов здійснення політики самофінансування суб’єктів господарської діяльності тенденція скорочення частки ресурсів підприємств і організацій у фінансових ресурсах в процесі їх перерозподілу – один з визначальних факторів поглиблення, з одного боку кризових процесів, з другого “тінезації” економіки. Необхідність державної підтримки та стимулювання сільськогосподарського виробництва з метою забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств і стабілізації сільського господарства викликана об’єктивними особливостями його функціонування. Видатки Державного бюджету України на фінансову підтримку сільського господарства в Україні зросли з 0,7 млрд.грн. в 1999 р. до 7,3 млрд. грн. в 2006 р., їх розподіл за напрямами підтримки протягом 2003 – 2006 рр. наведений в табл.1.9 Таблиця 1 Видатки Державного бюджету України на сільське господарство, млн.грн.  № п/п Показники Роки 2003 2004 2005 2006 Всього видатків, в т.ч. 2 542 3 125 5 175 7 327 1 Регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників 1 202 1 137 2 900 4 379 2 Формування ефективної аграрної структурної і торгової політики 145 - 43 413 3 Захист інтересів вітчизняних товаровиробників - - - - 4 Розвиток науки, підготовка кадрів для АПК, розвиток селекції, племінної справи і насінництва, сприяння охороні та підвищення родючості грунтів, захисту довкілля 1 027 1 408 1 947 2 186 5 Розвиток соціальної сфери села, поліпшення умов життя на селі 36 16 17 17 6 Регулювання процесів приватизації землі, сприяння реформуванню організаційних форм господарювання, що відповідають ринковим умовам 102 134 177 227 7 Інші 30 79 92 105 Аналіз видатків Державного бюджету України на фінансову підтримку сільського господарства в Україні за період з 1997 по 2006 рр. та порядку їх використання дозволив дисертанту зробити наступні висновки: - всі без винятку схеми, що діяли в 1994-2000 рр., були побудовані на перерахуванні бюджетних коштів, передбачених для сільськогосподарських підприємств, посередникам. Внаслідок цього фінансові ресурси накопичувались у постачальників матеріально-технічних ресурсів і інших посередників, недостатньо використовувалися в сфері сільськогосподарського виробництва. Це не сприяло зміцненню фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств і їх фінансовій стабілізації; - фінансування з державного бюджету протягом 1994-2006 рр. здійснювалось не в повному обсязі та невчасно. Розпорошення коштів у незначних обсягах на велику кількість програм призвело до відсутності суттєвого вплину на вирішення проблем галузі та до неефективного витрачання бюджетних коштів на підтримку сільського господарства; - державна підтримка сільськогосподарським підприємствам протягом 1994-2000 рр. надавалась у вигляді товарного кредиту. Сільгосптоваровиробник був витіснений із сфери ринкових відносин в процесі купівлі матеріально-технічних ресурсів та продажу зерна для здійснення розрахунків за наданий йому товарний кредит. Не маючи власних фінансових ресурсів і вільного доступу до бюджетних та кредитних коштів, сільгосптоваровиробник не зміг відстояти економічно обгрунтований еквівалент цін при бартерній формі розрахунків, що призвело до порушення паритету цін між сільськогосподарською продукцію та продукцією виробничого призначення, що споживається в АПК; - в 1994-2000 рр. не передбачалося залучення інших фінансових ресурсів, крім бюджетних коштів (в тому числі і у вигляді відстрочки по платежах до державного 10 бюджету) та використання матеріальних цінностей з державного резерву на умовах товарообмінних операцій з сільськогосподарськими товаровиробниками на продукцію майбутнього врожаю; - у 2000 р. в механізм організації фінансування витрат сільськогосподрських підприємств були внесені зміни, що полягали в збільшенні залучення фінансових ресурсів в аграрний сектор за рахунок кредитів. Завдяки цьому отримання кредитів сільськогосподарськими підприємствами у 2000 р. зросло в 5 разів в порівнянні з 1999 р., відповідно у 2001 – в 14, у 2002 році – в 12 і у 2003 році – в 21 раз. В 2005 р. аграрії отримали 7,4 млрд. грн. кредитів, з них пільгових – майже 6,1 млрд.грн., що у 1,5 раза більше, ніж у 2004 році. Але можливість сільськогосподарських підприємств отримати кредити залишається обмеженою, оскільки банки надають їх лише тим підприємствам, які взмозі гарантувати повернення кредитів, мають ліквідну заставу; - впровадження з 2000 р. державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств через механізм здешевлення кредитів порядок її надання не стимулює підприємства залучати середньострокові та довгострокові кредити на оновлення основних фондів. Таким чином, фінансовий механізм організації бюджетного фінансування витрат підприємств сільського господарства, який є одним з основних чинників економічного середовища, не сприяв формуванню прибуткового товарного виробництва в аграрному секторі. Результативність бюджетних видатків характеризувалася втратами державного бюджету від неповернутих і реструкту-ризованих позичок та вимиванням фінансових ресурсів у підприємств сільського господарства. Незважаючи на певні позитивні зрушення в проведенні державної аграрної політики протягом 2000-2006 рр., фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері сільського господарства відбувається на низькому рівні та не сприяє зміцненню фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств та стабілізації всього сектору економіки. Оцінка фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств за коефіцієнтним, агрегатним та інтегральним методами показала, що в 1995-2006 рр. їм не вистачало ефективних джерел фінансування запасів і витрат виробництва, а в управлінні капіталом існували негативні тенденції. Показники фінансової незалежності (автономії, фінансової стійкості та маневрування робочого капіталу) сигналізували про дефіцит кредитних та інвестиційних ресурсів і проблему з залученням фінансових ресурсів у сільськогосподарську галузь, необхідних для зупинення спаду і забезпечення подальшого її розвитку. В цілому фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств до 2006 р. знизилася по відношенню до рівня 1995 р. (частка власного капіталу у сукупному капіталі сільськогосподарських підприємств у 1995р. становила 65,4 %, у 2006 р. – 55,5 %). Фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств протягом 1995 – 2006 рр. відбувалося головним чином за рахунок власного капіталу, поряд з низькою концентрацією позикового капіталу. Так на 1 грн. коштів, вкладених у майно підприємств, позикових коштів припадало 35 коп. в 1995 р. і 45 коп. - в 2006 році. В структурі майна кредити банку скоротилися у 3,5 раза, при низькій маневреності робочого капіталу. З однієї гривні власних джерел підприємствами 11 сільськогосподарської галузі на фінансування поточної діяльності використовувалося в 1995 р. 28 коп., а 72 коп. – капіталізувалося, в 2006 р. використовувалося 30 коп., а 70 коп. капіталізувалося. Поточна платоспроможність щороку знижувалася. На кожну гривню поточної заборгованості в 1995р. підприємства мали 40 коп. ліквідних активів, в 1996 р. – 29 коп., в 1997 р. – 24 коп., в 1998 р. - 20 коп. З 2000 р. до 2006 р. вказаний показник зріс до 67 коп. Отже можна зробити висновок про обмеженість доступу підприємств сільського господарства до кредитів, інвестицій, а не про їх фінансову стабільність та незалежність від кредиторів. Це підтверджується і тим, що в сільськогосподарській галузі за цей період в два рази зменшилися чисті оборотні активи, внаслідок скорочення вкВисновки В дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств в трансформаційній економіці України. Проведене автором дослідження дозволило зробити наступні висновки і пропозиції.1. В наукових публікаціях відсутній єдиний підхід до визначення поняття фінансової стійкості підприємства та її оцінки. Автор фінансову стійкість підпиємства визначає як такий стан власного капіталу підприємства, який забезпечує йому платоспроможність по всіх зобов’язаннях, фінансову незалежність та гарантує стабільну прибутковість в довгостроковій перспективі. Фінансово стійким є підприємство, яке спроможне за рахунок власних і залучених коштів забезпечити поточну діяльність та інвестиційно-інноваційний розвиток за умови зростання власного капіталу.2. Найбільш суттєвим фактором підвищення фінансової стійкості підприємства є формування достатнього обсягу його реального власного капіталу. Фінансова стабілізація підприємства досягається тільки в разі поєднання таких факторів, як створення умов для забезпечення нарощування обсягів діяльності прибуткового виробництва при сталих темпах зростання реального власного капіталу і здатністю вийти на більш високий рівень фінансової стійкості. 3. Дослідження підходів щодо розрахунку відносних показників фінансової стійкості дозволило запропонувати обмежити їх п’ятьма коефіцієнтами, а саме: автономії, співвідношення залученого і власного капіталу, маневреності робочого капіталу, концентрації позикового капіталу, чистих оборотних активів. 4. В умовах економічної кризи особливо зростає вплив макроекономічних факторів на фінансову стійкість підприємств. Однак жоден з рекомендованих у економічній літературі підходів щодо оцінки фінансової стійкості підприємства не враховує впливу макроекономічних факторів. 5. Макрофінансова стабілізація є головним чинником створення сприятливого економічного середовища, в якому підприємства отри