Історія Спілки Української Молоді(1989-1995 роки)ВступОсобливе місце в історії молодіжного руху України в 20-му столітті посідає Спілка Української Молоді (СУМ). Навколо неї велося і ведеться багато розмов. Починаючи з того, що такої організації ніби взагалі не було і закінчуючи тим, що вона мала свої структури не лише в Україні, але і за її межами. Втім, слід визнати, що вже один факт судового процесу над членами СВУ-СУМ в Харкові, який проходив з 9 березня до 19 квітня 1930 року відіграв значну роль у вихованні не одного молодого покоління українських патріотів в Україні та діаспорі.(1) Ось що можна довідатися про СУМ у 10-томному виданні "Енциклопедія Українознавства": "Спілка Української Молоді (СУМ) - організація, існування якої виявилося на процесі Спілки Визволення України (СВУ). Згідно з твердженням органів ГПУ, Спілку Української Молоді створено 1925р. як "бойову, фашистського типу запільну організацію контрреволюційної молоді", побудовану на суворо конспіративних засадах, для виконання спеціальних завдань СВУ. Ідеологічні і політичні вказівки СУМ мав діставати від СВУ. Членів СУМ заарештовано в 1929р. разом з арештами діячів СВУ. Головними керівниками СУМ названо на процесі Миколу Павлушкова і Бориса Матушевського; їх судили прилюдно разом з діячами СВУ."(2) Після цього подається наступна довідка про СУМ: "Спілка Української Молоді (СУМ) - організація молоді на еміграції, утворена 1946р. в Німеччині з ініціативи діячів ЗЧ ОУН, з метою охоплення молоді, не організованої в інших молодечих організаціях. Ініціатори виходили з "традицій СУМ в Україні". Так вважали автори "Енциклопедії Українознавства", яка писалася далеко від України, у діаспорі. Тодішні обставини не дозволяли глобальніше і досконало вивчити факти, пов’язані з діяльністю СУМ в Україні. Тоді в Україні будь-яка згадка про СУМ загрожувала репресіями і переслідуваннями. Будь-які спроби відвідати поневолену Україну українцями з діаспори наражали на небезпеку. Наведемо, зокрема, один із фактів. 5 січня 1972р. органами КҐБ у місті Чоп на кордоні з Чехословаччиною було заарештовано громадянина Бельгії, активного члена СУМ Ярослава Добоша. Йому було пред’явлено звинувачення у веденні ворожої діяльності на території УССР. (3) Все далі в минуле відходять дні діяльності першої ґенерації сумівців України. Діяльності, про яку відомо так обмаль. Більшість сторінок її історії, можливо назавжди, закрито для нас. Через обставини нелегальної роботи організації, конспірації її членів не велися протоколи та реєстри, і саме відсутність документальних даних дала багатьом змогу навіть заперечувати факт існування Спілки Української Молоді. Спекулюючи на тому, певні чинники повсякчасно намагаються створити враження, нібито на східноукраїнських землях не існувало в умовах комуністичного поневолення організованого націоналістичного руху опору. На доказ того заохочуються різнобарвні "дослідження", фабрикують літературу на кшталт "Набоїв для розстрілу" Гєлія Снєгірьова. Ця книжка має дискусійний характер, а не науково-документальний. Автор намагається свої гіпотези подати у формі "обґрунтованих припущень", що весь процес СВУ-СУМ був звичайною провокацією, такі дійові політичні чинники не існували, а вся діяльність звинувачених обмежувалася до захисту української культури, науки, чи намагань наповнити національним змістом окремі установи тодішньої УССР. Але це тільки частина істини. Так, у діяльності СВУ-СУМ використовувалися легальні методи праці. Однак тільки цим боротьба не обмежувалася. Основна мета СВУ-СУМ досягалася насамперед нелегальними методами в умовах ворожого поневолення: підготовка і проведення в поневоленій Україні національно-визвольної збройної боротьби з метою знищення окупаційного російсько-комуністичного режиму та відокремлення України від СССР шляхом постання Української Держави. Саме до цього спонукали традиції збройної боротьби за державну незалежність українського народу. СВУ-СУМ намагалася всіма можливими засобами (нелегальними і легальними) на всіх ділянках життя української нації посилити підготовку проведення визвольних змагань за державну незалежність України. Одним із пріоритетів, зокрема, визнавалося ведення всебічної роботи з молоддю. Залежно від обставин часу змінювалися методи роботи серед молоді, як і організаційні форми. Ці форми були дуже різноманітні: від виховної роботи серед учнів трудових шкіл, гурткового групування учнів середніх шкіл та студентів ВУЗів, тобто використання леґальних можливостей, аж до утворення суворо законспірованої орґанізації студентської молоді, яка прийняла назву "Спілка Української Молоді", скорочено "СУМ". (4) Найбільше можна було б дізнатися від свідків тих подій, учасників акцій СУМ. Зусиллями СУМ Харківщини ведуться сьогодні розшуки і вже є перші результати. Так вдалося розшукати ще живого члена СУМ з початків існування - Михайла Яковенка, котрий нині живе на Рівненщині. Виявлено також ще двох - Миколу Сарма-Соколовського (зараз живе у м.Новомосковську Дніпропетровської обл.) та Валер’яна Крамаренка (мешкає у м.Ватутіне Черкаської обл.). Їх спогади дали новий матеріал для досліджень. Пошуки тривають. (5) Факт існування СУМ в Україні в 1920-х роках знайшов своє відлуння у 40-их роках в Західній Україні в умовах німецько-нацистської та московсько-більшовицької окупацій. Про це зокрема свідчить та ж "Енциклопедія Українознавства": "ВСУМ - Виховні Спільноти Української Молоді, назва організації... збудованої на пластових засадах... Головні організатори: Кекилія, Паліїв, Роман Олесницький; ідеологічний журнал "Дорога". (6) Згодом, у 1952р. КҐБ викрило одного з діячів ВСУМ - доцента кафедри історії української літератури Львівського державного університету Пачовського Феоктиста Івановича. У слідчих документах КҐБ інформувалося, що ВСУМ створено Українським Центральним Комітетом (УЦК) в 1942р. Мета діяльності: виховання молоді в дусі українського націоналізму та підготовка молоді у подальшому до збройної боротьби за утворення УССД. (7) У 1948р. в с.Кошляки Тернопільської області четверо патріотично налаштованих хлопців - Ростислав Зарічний, Нестор Зарічний, Ярослав Бакалюк та Мирослав Загрійчук заклали підпільну Спілку Української Молоді. В 1950р. до них долучився Ярослав Чучвала. Аґенти КҐБ викрили сумівців у серпні 1951р. (8) Матещук (Грицина) Ірина (Орися) Андріївна, уродженка м. Олесько Львівської області, народжена 22.01.1929р., студентка, безпартійна, арештована у вересні 1947р., звільнена в 1955р., у своїх спогадах говорить і про "...молодь, яка об’єднувалась у Спілки Української Молоді, або створювалися молодіжні угрупування при ОУН". Ці події відносяться до 1944-47рр., що мали місце у Західній Україні.(9) У серпні 1942р. на підпільному з’їзді українських націоналістів у Києві були присутні члени СУМ, що перебували в Спілці ще з 1927-28рр. Втім після 1943р. про СУМ офіційних згадок немає.(10) Один з ветеранів СУМ М.Яковенко згадує, що серед лав УПА був гурт колишніх сумівців, котрі врятувалися від переслідувань ГПУ. Вони склали кілька відділів в УПА, які діяли на Лемківщині до 1947р. Серед бійців УПА був теж М.Яковенко, котрий потрапив у полон і виніс усі жахіття концтаборів СССР. Така доля останніх сумівців, учасників національно-визвольної боротьби за державну незалежність українського народу.(10) Боротьба членів СУМ за Українську Самостійну Соборну Державу пройшла дві хронологічні фази: 1925-1930 роки - на східноукраїнських землях проти російсько-комуністичного окупаційного режиму; 1942-1951 роки - на західноукраїнських землях проти німецько-нацистського та російсько-комуністичного режимів, шляхом утворення легальної ВСУМ та підпільних угрупувань СУМ, у лавах збройного підпілля ОУН-УПА-УГВР.^ ДІЯЛЬНІСТЬ СУМ-СНУМ В УКРАЇНІ Ідея створення незалежної всеукраїнської молодіжної організації зародилася серед молодих членів Української Гельсінської Спілки(УГС) у червні 1989 року. Перша організація "Спілка Української Молоді" (СУМ) створена у Харкові в травні 1989 року. На той момент вона налічувала, згідно одних джерел 20 членів та 10 прихильників, згідно інших - 7 осіб. (13) Появу її було задокументовано літом 1989 року за кордоном у журналі "Аванґард", що видається Центральною Управою СУМ, вміщенням тексту "Відозви", який подаємо без скорочень: "Зважаючи на те, що перебудова у нашому суспільстві потребує ширшої активності та констатуючи факт цинічного нехтування у нинішній час культурною спадщиною і традиціями Спілки Української Молоді (СУМ) на теренах Великої України, який призвів до формування потворного типу молодого українця з відомим комплексом національної меншовартості, та з огляду на історичну пам’ять тридцятих років, коли сталінськими репресивними методами була зліквідована Спілка Української Молоді, ми, свідомі представники української молоді оформили у місті Харкові ініціативну Групу відродження СУМ на Слобожанщині. Нашою метою є відродження в молодій людині національно-духовної ідентичності. Засобами нашої діяльності будуть: спілкування з людьми в місті Харкові та поза його межами рідною мовою; проведення диспутів, діалогів з організаціями формальними, як і неформальними, і особами протилежних переконань, тобто шовіністичних, комсомольських, тощо; влаштування зустрічей з діячами культури на теми рідної історії, літератури, мистецтва, екології, а також з репресованими в’язнями брежнєвсько-сусловського режиму. Членом СУМ може стати кожна молода людина, котра уболіває за долю рідного народу і бажає його культурно-духовного оновлення. Із свого боку заявляємо, що платформою нашої діяльності залишаються принципи та ідеали СУМ двадцятих. У зв’язку із цим звертаємося до всіх централь СУМ у вільному світі з проханням посприяти і допомогти нам у цій нелегкій і благородній справі літературою, національною символікою (значки тризуба, значки синьо-жовтого прапорця), книгою нарисів з історії СУМ, контактами з активістами СУМ у вільному світі. Сподіваємося, що у майбутньому головний осередок СУМ функціонуватиме на Батьківщині. Цією відозвою ми також повідомляємо, що зорганізований щойно осередок СУМ є повністю у солідарності з Українською Гельсінською Спілкою та підтримує Народний Рух України за перебудову. Члени-основники ініціативної Групи відродження СУМ: Черемський Андрій, Шешецький Геннадій, Геращенко Ольга, Шкумат Світлана, Живолуб Ігор. Хто бажає долучитися до цієї справи можна звертатися на адресу: місто Харків, вулиця Остапа Вишні, 7, квартира 2. Червень 1989 року".(14) Поруч із створенням СУМ у м.Харкові, у Західній Україні широкий відгук отримала ініціатива створення організацій Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ). Чому саме до назви СУМ було долучено слово "Незалежної"? Діячі Української Гельсінської Спілки виходили з позицій, що новоутворена Спілка має бути альтернативною до молодіжних парткомуністичних структур т.зв. "внуків Леніна" (жовтенята), піонерів і комсомольців з одного боку. А з іншого - говорили, що СУМ у діаспорі є ідеологічно підлеглим ОУН-бандерівців. Саме ці обставини зумовили появу у назві організації слова "Незалежної", звідси СНУМ - Спілка Незалежної Української Молоді. У липні-вересні 1989 року об’єднання СНУМ творяться у Львові і Києві (налічували по 60-70 осіб).(15) 19 серпня 1989 року біля підніжжя гори Маківки у Карпатах відбулися Установчі збори Львівської обласної організації СНУМ у присутності 80 осіб. Установчі збори прийняли Статут і Програму СНУМ, Звернення до молоді України, обрали склад Обласної Ради СНУМ. 24 серпня 1989 року в Чернівцях проходить крайовий Установчий збір Спілки Української Молоді Буковини (СУМ Буковини). Схвалено було програму і статут, обрано керівні органи крайової організації СУМ Буковини. Від самих початків творці Львівського крайового СНУМу та СУМу Буковини вважали себе складовою частиною Світового сумівського руху. У програмових документах СНУМ ставилась мета залучити широкі кола української молоді до політичної діяльності та проводити виховання молоді в дусі патріотизму і ширити знання з історії України. В основних принципах Програми визначено, що СНУМ боротиметься за державну незалежність України, за відродження української мови, національної символіки, традицій та церковного життя. Підкреслювалась важливість плекання здорових моральних засад та ставлення прикладу патріотизму і чесності у своєму оточенні, як шлях до державної незалежності українського народу після довгих років деградації українців в умовах московсько-комуністичного режиму. СНУМ розгорнув жваву діяльність. Основним напрямком діяльності на першому етапі була численна участь у політичних заходах: допомога у проведенні багатолюдних мітингів, пікетів і страйків, участь у виборчих кампаніях, друк та розповсюдження листівок і пропагандистських видань. Снумівці ставали членами інших національно-демократичних організацій, вносячи свій вклад у всебічну боротьбу проти окупаційного російсько-комуністичного режиму та у поборення антиукраїнської політики. Всюди і завжди снумівці висували гасло безкомпромісної боротьби за незалежну Українську Державу. СНУМ-СУМ регулярно і активно завжди брав участь у звільненні політв’язнів з тюремних камер антинародного режиму - М.Бердника, А.Духовникова, С.Хмари, М.Ратушного, А.Лупиноса, А.Щербатюка, П.Хмарука-Аніщенка, О.Черненка, А.Пирога та багатьох інших. Запал, енергія та чітка самостійницька позиція снумівців здобули СНУМ широку популярність серед українського народу. Одночасно СНУМ проводив у той час значну національно-просвітницьку роботу серед зрусифікованого українського населення. Снумівці подорожували по селах і містах, відбували зустрічі з народом, займалися розшуком та зазначенням місць таборів і боїв УПА, брали участь у багатолюдних перепохованнях жертв сталінського НКВД, загиблих учасників ОУН-УПА. По селах і підприємствах влаштовували концерти стрілецьких і повстанських пісень, активно відзначали національні та релігійні свята, у числі перших підіймали синьо-жовті прапори у селах і містах, у школах і на підприємствах.(16) На обласній конференції Народного Руху України за перебудову 27-28 жовтня 1989 року організаційно оформлюється Тернопільська обласна організація (об’єднувала на той час 500 осіб й була найчисельнішою в Україні). У жовтні 1989 року виникає СУМ у Луцьку, а в листопаді розбудовується на Буковині. За період з літа 1989р. по травень 1990р. кількість обласних організацій СНУМу збільшується до 18, а чисельність снумівців перевищувала 1 000 осіб. Восени 1989 р. - на початку 1990р. снумівські організації організовують релігійно-політичні акції, вуличні походи, театралізовані заходи, імітуючи загарбання Західної України совєтськими військами в 1939р., антикомсомольські компанії з прилюдним знищенням та спаленням комсомольських квитків у Києві, Львові, Рівному, Тернополі, Дубно та інших містах. СНУМ м. Полтави у червні 1990 року закликає молодь міста збирати комсомольські квитки "для розпалювання вогнищ на таборових зборах". Весною 1990 року снумівські організації виступили ініціаторами проведення антиленінських акцій. Символічні "похорони ленінізму" за участю снумівців проходять у Луцьку, Рівному, Житомирі, Дрогобичі. Снумівські організації активно бойкотують весняний військовий призив до лав Совітської армії 1990 року. Разом з УГС виступають за те, щоб цей призов проходив військову службу в Україні. З цією метою беруть участь у вуличних антиармійських походах, пікетуванні військкоматів, в організації мітингу біля будинку Верховного Совєта УССР. Мітинг проводився з висуненням вимоги: "Україні - професійну національну армію". З аналогічною вимогою 4 лютого 1990 року СНУМ організовує у Києві мітинг протесту проти військової служби української молоді за межами України. 21 квітня 1990 року у Львові відбувається міжрегіональна нарада делегатів крайових організацій СУМ-СНУМ м.Львова, Івано-Франківська, Луцька, Вінниці, Хмельницького, Києва, Чернівців, Рівного, на якій приймається рішення про посилення пропаганди серед населення щодо обов’язкового проходження призовниками з України військової служби тільки на її території. З цією метою Київська організація СНУМу активно сприяє проведенню установчих зборів по створенню "Громадського комітету по захисту молоді від примусової служби за межами України", бере участь у його роботі. Великого розголосу набула акція СНУМу, здійснена під час проведення Дня Землі в Києві 22 квітня 1990р. коли під час масової демонстрації група членів СНУМ, прорвавши кордони міліції поклала "вінок" з колючого дроту до пам’ятника Лєніну та порвала книги "класиків марксизму-лєнінізму". В цій справі незабаром були заарештовані члени СНУМ Микола Бердник та Андрій Духовников. Цим було покладено початок розвінчання культу Лєніна в Україні. Масово відзначаються річниця Чорнобильської трагедії та річниця з дня народження Симона Петлюри. Учасників святкування останньої в Полтаві міліція та КГБ брутально захоплює та висилає за межі області. Так були затримані делегації СНУМу з Київщини, Черкащини, Сумщини, Галичини та інших реґіонів України. З серпня 1989 р. по травень 1990 організації СНУМу зорганізовують 27 масових акцій, в т.ч. 23 несанкціоновані, в яких взяли участь понад 64 тисячі юнаків та дівчат. Водночас, головним завданням снумівських організацій стає організація політичної підготовки молоді, проведення політичних дискусій, нарад з актуальних питань і проблем державотворення. Як висловився з цього приводу один із снумівських активістів: "Молодь повинна знати історію, юриспруденцію, екологічні проблеми для того, щоб з часом вийти у народні маси, ввійти в органи влади". Основні напрямки роботи Тернопільської організації СНУМ передбачали на той час організацію політичного, культурно-освітнього, спортивного вишколу молоді, проведення мандрівок по рідному краю. З метою організації політичної освіти молоді на засадах ідейно-теоретичної спадщини українського націоналізму осередок СНУМ м.Дрогобича створює при організації самодіяльну бібліотеку. З цією ж метою друкований орган Львівського СНУМу "Молода Україна" подає у 1989р. на своїх шпальтах серію матеріалів історіографічного характеру під рубрикою "Заочний університет СНУМу".(17) Станом на квітень 1990 року діяло 17 обласних організацій СУМ-СНУМ: Львівська, Волинська (м. Луцьк), Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська (м.Ужгород), Чернівецька (Буковинська), Хмельницька, Житомирська, Вінницька, Київська, Чернігівська, Черкаська, Харківська, Донецька, Херсонська, Сумська. Діяли ініціативні Групи по утворенню СУМ-СНУМ в 5 областях: Полтава, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв, Одеса. (18) 18 листопада 1989 року в Києві на нараді 43 громадських організацій антикомуністичної опозиції, на якій були присутні й делегати СНУМу, було ухвалено маніфест демократичного блоку України. У ньому велася мова про реальний політичний і економічний суверенітет України, наголошувалася необхідність прийняття нової Конституції України, легалізації в Україні УГКЦ та УАПЦ. (19) У березні 1990 року на виборах до Верховного Совєта УССР від СНУМу кандидатами виступали поміркований Ігор Деркач та радикал Олег Вітович (згодом їхні шляхи розійдуться, але тоді обидва йшли на вибори від однієї організації). У редакційній колонці снумівської газети "Молода Україна"(1989,№2) зазначалося: "Західна Україна може висунути більш радикальних кандидатів у депутати, їм тут підтримка гарантована. Партбюрократи у нас пройти не повинні. А от на сході ситуація може скластися діаметрально протилежна. Тож там і потрібні ліберальні кандидати в депутати. Отож, тільки наш край зможе висунути достатньо радикальну депутатську групу".(20) На виборах у березні 1990р. СНУМ спільно з Українською Народно-Демократичною Ліґою (УНДЛ) були єдиними організаціями демократичного блоку, які висунули гаслом передвиборчої боротьби "Ради без комуністів!", виставляючи своїх кандидатів у народні депутати.(21) Депутатами різних рівнів, висунених кандидатами від СНУМу було обрано у Львові: Ігор Деркач - Верховний Совєт УССР, Олег Вітович - Львівський обласний совєт, Андрій Соколов - Львівський міський совєт, Ігор Шкарпінець - Львівський міський совєт.(22) Суспільно-політична ситуація в Україні на початку 1990р. вимагала чітко скоординованих дій снумівських організацій, кожна з яких була автономна від інших у плануванні своєї діяльності і вирішенні організаційних питань. Створення всеукраїнської організації СУМ-СНУМ було обговорено під час проведення Першого Великого Збору СУМ-СНУМ 26-27 травня 1990р. в Івано-Франківську. Серед 220 делегатів Збору понад 100 осіб були віком до 18 років. Учасники Збору висловилися за активізацію дій та посилення роботи в середовищі студентської та робітничої молоді. Голосування учасників Збору щодо визначення ідеологічних засад СУМ-СНУМ виявило наявність полярності думок та відсутність єдності у середовищі сумівців та снумівців: 2/3 делегатів висловилося за принципи т.зв. "демократичного" націоналізму, а 1/3 наполягала на уведенні в основу діяльності засад "інтегрального" націоналізму. Таким чином, з травня 1990 року у широкому спектрі політизованого молодіжного руху виразно намітилась тенденція до формування двох ідеологічних напрямків: національно-демократичного та національно-радикального. Становленню двох течій сприяли затверджені учасниками Збору положення Статуту та Програмових засад Всеукраїнського СУМ-СНУМ щодо федерального устрою Спілки, автономного статусу кожної обласної організації. Зберігалася подвійна назва - СУМ-СНУМ.(23) За твердженнями очевидців, внаслідок проведення 1-го Великого Збору СУМ-СНУМ оформилося чотири самостійні об’єднання: СУМ Харківщини, Спілка Незалежної Української Молоді (СНУМ), СНУМ(н) - націоналістична фракція, Спілка Націоналістичної Української Молоді (СНУМ) на Івано-Франківщині. Поки що частіше вживали назву "СНУМ". (24) СНУМівці брали активну участь в багатьох акціях-річницях, зокрема річниці проголошення Акту 30 червня 1941р. у Львові, Святі Козацької слави тощо. Внаслідок ідеологічних розбіжностей у СНУМ постає націоналістична фракція, яка вже 9 червня 1990 року подає Українській Міжпартійній Асамблеї (УМА) для участі в ній тези своєї ідеологічної платформи. 3-4 листопада 1990 року у Києві відбулися Збори Націоналістичної фракції СНУМ, де було прийняте рішення про вихід Фракції зі Спілки. Після обговорення та дискусій було проголошено про створення нової організації - Української Націоналістичної Спілки (УНС). На Зборі були присутні 72 делегати від Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Черкаської, Житомирської, Київської, Рівненської, Полтавської областей.(25) Паралельно з організацією політичних акцій СУМ-СНУМ у 1990 р. ініціюють створення молодіжних об’єднань з метою поглибленого вивчення спадщини ідеологів українського націоналізму: 17 грудня ц.р. у Львові виникає Клуб прихильників Д.Донцова, наприкінці ц.р. у Харкові постає Товариство Української Студіюючої Молоді ім. М.Міхновського. (27) 23-24 серпня 1990 року у Білому Борі (Польща) відбулась Перша Світова конференція українських молодіжних організацій (СКУМО), у якій взяли участь УСС, Студентське Братство, Товариство Лева, "Пласт", "Січ", СНУМ (Україна), СУНМ, СУМ, Пласт (Польща), СУМ (США, Німеччина, Австралія, Канада), МК і УМА (Москва) та інші. Молодь запізнала одна одну, налагодила зв’язки. Відбулася праця у секціях, де було узгоджено напрямки співпраці. Конференція сформувала групу підготовки 2 Світової Конференції, котру очолив Ігор Деркач, провідний діяч Спілки Незалежної Української Молоді (СНУМ). (28) На СКУМО працювала Комісія СУМ-СНУМ, яка схвалила відповідні Резолюції про налагодження постійної співпраці поміж крайовими організаціями: "З’єднані світоглядовими заложеннями, якими виховуємо українську молодь в християнському і національному дусі, та з’єднані спільною метою відновити Українську Самостійну Соборну Державу, молодечі організації: Спілка Української Молоді на Заході Спілка Незалежної Української Молоді в Україні Союз Української Незалежної Молоді в Польщі Союз Української Молоді в Річпосполитій Польській представляють наступні постанови: 1. Центральна Управа СУМ буде втримувати регулярний контакт листовний і телефонічний і, по мірі можливостей, контакт через телефакс із крайовими проводами СНУМ і СУМ в Україні та осередками СНУМ і СУМ в Польщі. 2. Крайові проводи СНУМ в Україні повинні зорганізувати відповідну систему комунікації в їхній внутрішній структурі, яка уможливить кращі зв’язки між осередками СНУМ в Україні та осередками СНУМ і СУМ в Польщі, та між осередками СНУМ в Україні та ЦУ СУМ. 3. ЦУ СУМ розгляне можливість запровадити стипендійну систему, яка уможливить участь молоді з України у вишколах в західних країнах. Вишколи включають вищі студії в університетах як і також внутрішні вишколи для підвищення рівня національно-ідеологічного знання. 4. ЦУ СУМ зобов’язується постачати осередкам СНУМ і СУМ в Україні та СУНМ і СУМ в Польщі літературу та дидактичні посібники, які можуть бути використані для вишколу членства, а також як підручники для практичного планування праці. 5. ЦУ СУМ, СНУМ і СУМ в Україні та СУНМ і СУМ в Польщі зобов’язуються обмінюватися своїми періодичними виданнями. 6. ЦУ СУМ зобов’язується допомогти осередкам СНУМ і СУМ в Україні та СУНМ і СУМ в Польщі в організації відповідної структури, яка уможливить більш ефективну працю на даних теренах. Це включає безпосередній контакт та особисті відвідини-консультації із Заходу. 7. ЦУ СУМ, СНУМ і СУМ в Україні та СУНМ і СУМ в Польщі відбудуть у майбутньому перший світовий табір дружинників на терені Польщі, по можливості ще напередодні запланованої Світової Конференції Українського Молодечого Руху, яка відбудеться в Україні".(29) На початку осені 1990р. по Україні прокотилася хвиля мітингів протесту молодіжних організацій проти укладання нового союзного договору. СУМ-СНУМ вдається до акцій радикального протесту, прийняття заяв-звернень до вищих інституцій органів окупаційної влади з цього приводу тощо. Вершиною громадської та політичної активності снумівської молоді 1990-го року стає активна участь у акції голодування студентів у Києві (розпочали голодування 91 студент з 8 міст України). Широкомасштабна акція тривала з 2-го по 18 жовтня і ставила такі вимоги: відставка голови Совєту Міністрів УССР В.Масола, прийняття Верховним Совєтом УССР рішення про дострокові вибори, націоналізація майна КПСС та ВЛКСМ на терені України, відмова від підписання союзного договору, проходження юнаками з України строкової військової служби лише на її теренах. 15 жовтня 1990р. СНУМ разом з іншими молодіжними організаціями організував і виступив учасником багатотисячної маніфестації біля будинку Верховного Совєта УССР з аналогічними вимогами. В цей же день радикальні студенти захопили університет, щоб змусити окупаційний режим дати їм можливість виступити зі своїми вимогами по телебаченню та обґрунтувати їх перед широкою аудиторією. Акції протесту пройшли по всіх областях України. 7 листопада 1990р. СНУМ разом з УМА та УСС ініціює та бере участь в акціях протесту у зв’язку з проведенням т.зв. військового параду з нагоди річниці "октябрьського" перевороту в Росії. Акції пройшли в Києві, Львові, Сумах та в інших містах України. Відбулися сутички з міліцією та комуністами. Кілька учасників акцій були засуджені. Загальний спад політичної активності в суспільстві наприкінці 1990р. в умовах різкого погіршення економічної ситуації зумовив зростання індеферентних настроїв в молодечому середовищі. На думку лідера Львівського СНУМу Івана Качмара, відхід молоді від масових заходів призвів до того, що молодіжні організації основну увагу зосередили на ідеологічному та культурологічному вишколі, розбудові структур. В цей час відбувається ряд науково-теоретичних конференцій СНУМ-СУМ, зокрема у Чернігові, Львові, Києві, Сумах, проводяться мітинги за вихід України з СССР, пожвавлюється видавнича діяльність. У березні 1991р. націоналістичні об’єднання: СНУМ, УНС, ОУМ "Спадщина", УНП, ДСУ, УМА та УХДП висловилися за повне бойкотування т.зв. всесоюзного референдуму. 16 березня 1991р., напередодні референдуму у Львові СНУМ, УНС спільно з іншими молодечими націоналістичними об’єднаннями провели мітинг, на якому висловили свій рішучий протест проти проведення т.зв. всесоюзного референдуму та республіканського опитування населення. Учасники акції (близько 500 осіб) пройшли маршем мовчазною колоною під червоно-чорними прапорами вулицями Львова.(30) 23-24 лютого 1991р. в столиці Грузії м.Тбілісі відбувся Х Конґрес поневолених народів, наради якого обговорили політичне становище в республіках СССР та необхідність координації дій усіх поневолених народів. Під час Конґресу обговорювалась доцільність відродження на окупованих теренах СССР структур Антибольшевицького Блоку Народів (АБН). Конґрес зібрав представників політичних партій та організацій з України, Грузії, Латвії, Естонії, Білорусі, Вірменії, Литви, Азербайджану, політичних діячів з Польщі та Росії. Наступний Конґрес заплановано провести у Києві в квітні 1991р. Серед організацій, які представляли Україну, були СНУМ та УНС.(31) 30 березня 1991р. в Києві в будинку Центральної Ради почала свою роботу четверта Сесія УМА, серед делегатів якої були члени СНУМ(н). Дмитро Корчинський зачитав заяву Львівського крайового проводу СНУМ про входження цієї організації до складу Української Міжпартійної Асамблеї.(32) У березні 1991р. в газеті "За вільну Україну" було опубліковано "Звернення до молоді": "Імперія зла йде в небуття. Закликаємо молодих патріотів єднатися навколо ідеалів Шевченка і Міхновського. Незрушимо станемо на захист ідеї Української Самостійної Соборної Держави, за яку віддали своє життя мільйони синів і дочок нашого народу. Нам випала честь і обов’язок продовжувати їхню боротьбу, здобути свою державу. Ми мусимо використати цю нагоду, увінчати її перемогою. Тож відгукніться на цей заклик, візьміть участь у роботі перших зборів нащадків та продовжувачів справи Міхновського, Донцова, Коновальця, Бандери, Стецька, Шухевича. Ставайте в ряди борців за національну свободу. Просимо у десятиденний термін надіслати свою згоду. Тільки ідея визволення української нації зможе об’єднати нас у силу, здатну боротися з окупаційним режимом і довести наш народ до визволення. Воля народам! Воля людині! За організацію СНУМ – Іван Качмар За Організацію Української Молоді "Спадщина" – Андрій Парубій За Комітет по відродженню Збройних Сил України – Йосип Гула.(33) У травні 1991р. Ігор Деркач, голова СНУМу і депутат ВС УССР перебував в Австралії, де мав зустрічі з австралійськими законодавцями та підприємцями та українською громадою. Подорож спонсорувала Крайова Управа СУМ в Австралії.(34) Навесні 1991р. в Харкові було утворено на засадах націоналізму Молодіжну Ліґу Харківщини, до якої увійшли СУМ, ТУСМ ім.М.Міхновського та молодіжна патріотична організація "Сокіл". 4 травня 1991р. у Харкові Молодіжна Ліґа провела широкі заходи під гаслом "Харків - колиска українського націоналізму". На колишньому міському цвинтарі (сьогодні Молодіжний парк) біля Хреста пам’яті жертв голодомору відправлено панахиду по основоположникові ідеології організованого українського націоналізму Миколі Міхновському. Відправлено панахиду і за страченими діячами СВУ-СУМ. Друга частина мітингу була присвячена процесові СВУ-СУМ. Молодіжна Ліґа виступила з різким осудом проти тієї "реабілітації", котру проводять комуністи по відношенню до засуджених на цьому процесі. Молодечі організації Харківщини рішуче засудили книгу Гєлія Снєгірьова "Набої для розстрілу", як знущання й акт вандалізму над світлою пам’яттю членів та діячів СВУ і СУМ, як підлу спробу відняти у нашого народу героїчне минуле, представити борців за державну незалежність як звичайних випадкових жертв сталінських репресій.(35) 23 травня у Львові СНУМ спільно з іншими націоналістичними об’єднаннями вшанували 100-річчя з дня народження та 53-річницю з дня убивства агентом НКВД П.Судоплатовим Провідника ОУН полковника Євгена Коновальця. Було відправлено молебен та панахиду отцем Ярославом Лесівим. Опісля була сформована колона під червоно-чорними прапорами, яка із запаленими смолоскипами пройшла вулицями Львова.(36) 16 червня в Києві СНУМ-СУМ провела ряд несанкціонованих акцій, присвячених 100-річчю народження Вождя ОУН полковника Євгена Коновальця. Зокрема відбулася конференція, демонстрація і мітинг. Своє негативне ставлення до нового союзного договору, нав’язуваного Москвою, висловили делегати 2 Світової Конференції Молодіжних Організацій, котра проходила в Києві 3-4 серпня 1991р. Головував на СКУМО голова ЦП СНУМ Ігор Деркач.(37) Члени СУМ-СНУМ беруть участь у проведенні 24 серпня 1991р. загальноукраїнського Віче біля будинку ВС УССР, вимагаючи від депутатів проголошення незалежності України. У посткомуністичний період за умов спаду масової політичної активності, загострення економічної кризи, СУМ-СНУМ починає більше уваги приділяти вирішенню власних організаційних питань, соціальному аспекту своєї діяльності в молодіжному середовищі.(38) Спалах громадсько-політичної активності СУМ-СНУМ, переважно серед студентів, припадає на осінь 1991р. і був зумовлений розгортанням передвиборчої кампанії по виборам Президента України та проведення Всеукраїнського Референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності України, а також незавершеністю процесів "унезалежнення" держави. У жовтні 1991р. СУМ-СНУМ спільно із СУС організували в Києві мітинг, присвячений річниці студентського голодування з вимогою проведення декомунізації, дострокових перевиборів парламенту України весною наступного року.(39) Групою охорони СУМу м.Києва силовими методами було зірвано проведення т.зв. вечора, присвяченого ворогові України шовіністу А.Солженіцину. Під кінець акції було спалено трофейний російський триколірний імперський прапор. Після цього та ряду інших санаційних акцій, спрямованих проти московсько-комуністичного реваншизму в Україні значно посилився тиск "правоохоронних" органів щодо КО СУМ та окремих її активістів. Восени 1990р. Харківський СУМ і "Сокіл" прийняли рішення про увічнення пам’яті захисників станції Лозової від московських наїзників у 1918р., встановленням на цьому місці меморіального Хреста. Харківську молодь та гостей з інших міст при спробі здійснення акції побито міліцією та КГБ і відправлено потягом назад. 13 жовтня 1991р. акцію вдалось здійснити - Хрест було встановлено, відбувся мітинг під гаслами "Київ проти Москви!" та "Україна понад усе!", на якому зокрема виступили члени СУМу Лесь Бондаренко, Олесь Вахній, Роман Авраменко та інші. Відправлено панахиду за загиблими героями. 7 листопада відбулися акції пам’яті жертв комуно-московського тоталітаризму. Зокрема в Сумах СУМ "Сумщина" провела несанкціоновану демонстрацію та мітинг і поклали до пам’ятника Лєніну "вінок" з колючого дроту. 21 листопада 1991р. о 18-00 в м.Лозова Харківської обл. нарядом міліції і людьми в цивільному було брутально затримано і жорстоко побито голову лозівського осередку СУМ Романа Авраменка під час розклеювання листівок до референдуму 1 грудня. 14-15 грудня 1991р. в Києві відбувся Другий Великий Збір СУМ-СНУМ. Він затвердив єдину назву об’єднання - Спілка Української Молоді(СУМ) і ухвалив Статут із єдиною структурою для всієї СУМ в Україні, яким скасовувався федеральний устрій Спілки, посилювався організаційний вплив Центрального Проводу на планування роботи місцевих осередків Спілки. Посаду голови Центрального Проводу СУМ вдруге посів, за незначн