ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК: УГОРСЬКИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ Наталія ЯЦЕНКО Юрій СКОЛОТЯНИЙ Торік у Києві вже відбувся круглий стіл з проблем інноваційно- інвестиційного розвитку країни, і "Дзеркало тижня" публікувало про нього докладний звіт. Цього разу організатор заходу - Інститут економіки тапрогнозування Національної академії наук України (НАНУ) - дещо змінивформат зустрічі, запросивши провідних учених з Угорщини, яка пройшлазначний шлях у своєму трансформаційному перетворенні і на сьогодні вже єчленом Євросоюзу. Яких успіхів досягла ця країна і з якими труднощамизіткнулася? Чи розвіяно численні побоювання, що панували в угорськомусуспільстві напередодні вступу країни до ЄС? В яких аспектах досвід угорцівможе бути корисним для України? Що потрібно зробити, аби якомога рідшепомилятися і приймати якомога менше неправильних рішень? Відповіді на ці та багато інших питань шукали учасники українсько-угорського семінару на тему "Інноваційний вимір ринкових перетворень:стратегія України і досвід Угорщини". З угорського боку в його роботі взялиучасть представники Інституту світової економіки Угорської академії наук(УАН): директор інституту, професор Андраш Інотаї, академік УАН, професорМіхай Шимаї, доктори наук Кальман Дезері і Тамаш Семлер, а також директорІнституту соціології УАН, доктор наук Тамаш Пал. Україну представляли співробітники Інституту економіки та прогнозуванняНАНУ: директор інституту, академік НАН Валерій Геєць, член-кореспондент НАНВолодимир Сіденко, доктори економічних наук Олександр Барановський, ІринаКрючкова та Інна Луніна, заступник директора Інституту демографії тасоціальних досліджень НАНУ, член-кореспондент НАН Елла Лібанова, а такожзаступник міністра фінансів України Тетяна Єфименко. Звісно, було б наївно думати, що в результаті чотиригодинного спілкуваннявчені зможуть виписати рецепти для лікування абсолютно всіх економічних тасоціальних недуг, від яких потерпають наші країни. Багато проблем удалосялише позначити або акцентувати на них увагу. Але міжнародний "мозковийштурм" відбувся, і в нас є надія, що від констатації проблем згодомудасться перейти до детального опрацювання механізмів їхнього вирішення.Для цього вчені домовилися створити постійно діючу двосторонню структуру нарівні національних академій двох країн. Пропонуючи увазі читачів "ДТ" найцікавіші і найкритичніші, на наш погляд,моменти виступів, ми запрошуємо відволіктися від щоденної метушні навколотарифів, публікацій законів і призначень-звільнень міністрів. Розмовавченого з ученим - це зовсім інший рівень абстракції. Й іноді доситьнесподіваний погляд на відомі речі. На природу реформаторства упостсоціалістичних країнах, приміром, чи на роль державної машини вбагатьох наших сьогоднішніх невдачах. Втім, судіть самі...Валерій Геєць. -Тема, винесена на обговорення, хвилює всіх. Наш уряд уже неодноразовозаявляв, що майбутнє країни безспосередньо залежить від успішності процесівінноваційного та технологічного оновлення. У нинішній дуже напруженійсоціальній та політичній обстановці такі заяви сприймаються неоднозначно.Та водночас вони знаходять розуміння і підтримку в наукових колах. Валерій Геєць. - Кілька слів про те, що відбувається сьогодні в Україні. Задекларувавши інвестиційно-інноваційний шлях розвитку, уряд у 2007 роцівже робить певні кроки. У країні триває пошук нових рішень, які, з одногобоку, сприяли б раціональному витрачанню бюджетних коштів, а з іншого -радикально змінили б стан справ в інноваційній сфері. А він, безперебільшення, критичний: не більше 10% підприємств країни ведуть роботи зінноваційного оновлення виробництва, що в багато разів менше, ніж уєвропейських країнах.Уперше за останні роки деякі міністерства та відомства вже в січні провелинауково-технічні ради, визначилися з колом наукових проблем і оголосилитендери на виконання та фінансування відповідних наукових розробок. Дляприкладу: вже в січні уряд звернувся до нас із проханням обгрунтуватинаукову концепцію бюджету-2008 і бюджетних пропозицій до 2011 року. Під час дискусій ми дійшли висновку, що в 2008-му та в наступні рокиінноваційні ініціативи мають бути поєднані з розвитком соціальноїактивності громадян. Необхідно поєднати ці два, на перший погляд,різноспрямовані процеси. Це досить складно, і це - завдання не одного року.Однак від результатів такої синергії залежатимуть і відновленнявиробництва, і зростання доходів населення, передусім за рахунок збільшеннязарплат, бо дешева робоча сила не схильна до інновацій і підвищенняпродуктивності праці. На період до 2011 року ми пропонуємо гасло - "Інноваційні ініціативи тасоціальна активність". Сподіватимемося, що 2007-й дасть старт цьому рухові. ХХI століття сформувало цілу низку серйозних викликів. Відповіді на них мишукаємо на шляху до суспільства й економіки знань. Формування впродовжнайближчих десяти і більше років суспільства та економіки знань - це тоймодернізаційний проект, який може та повинна реалізувати Україна.Що в нас є для того, аби проект запрацював? На відміну від багатьох країн,зокрема і східноєвропейських, Україна має стратегічно важливі високітехнології в аерокосмічній і транспортній сферах; вона має ядернітехнології та унікальний досвід боротьби з масштабними техногеннимикатастрофами. Можлива участь у світовій кооперації з нано- і біотехнологій.Усе це - інноваційна та технологічна складові амбіційного проекту побудовисуспільства та економіки знань. Таким чином, у нас є передумови для того, щоб формувати відповіді навиклики часу. Все питання в тому, які інструменти економічної політики дляцього використовувати. І тут дуже корисним є досвід угорських колег.Треба врахувати, що в Україні далеко не все гаразд і в політичній сфері.Політична нестабільність серйозно впливає на стан справ в економіці та надовіру до економічних процесів. Тим важливіше формувати образ України вєвропейських колах таким чином, щоб нашу країну не розглядали виключнокрізь призму політичних проблем, які, на нашу думку, рано чи пізно будевирішено. Тут я також бачу можливості для подальшої нашої співпраці зугорськими колегами. Тим паче, нині Угорщина також переживає серйознітруднощі в політичній сфері, і вони вже призводили до серйозних соціальнихконфліктів. Я прошу своїх колег з Угорської академії наук поглянути на події в Українікрізь призму тих процесів, які пережила або переживає їхня країна. Про членство в ЄС, страхи і побоювання Андраш Інотаї. - Аналізуючи досвід вступу і членства Угорщини в Євросоюзі,а також вплив цих процесів на її економічний розвиток, зупинюся на такихпунктах. 1. До якого Євросоюзу Угорщина хотіла вступити і яким вона хоче бачити ЄС умайбутньому? Нам би хотілося, щоб ЄС мав такі чотири основні характеристики: - відкритість для подальшого розширення та відкритість до глобальнихвикликів; - конкурентоспроможність у світовому масштабі; - спрямованість у майбутнє, тобто не тільки підтримання поточної ситуації,а й готовність до нових викликів; - солідарність із країнами з нижчим доходом на душу населення та активнаполітика підтримки їхнього розвитку.2. Оцінюючи вплив членства в ЄС на угорську економіку, необхідно зробитиодне важливе застереження. Дуже складно виокремити індивідуальну дію кожноїз трьох основних груп чинників, які впливали на розвиток угорськоїекономіки в останні три роки: глобальних тенденцій, членства в Євросоюзі таекономічної політики всередині країни. Легко звалювати провину за проблеми на Брюссель або іншого зовнішньогопартнера. Складніше подивитися збоку: може, в цих проблемах винний хтосьусередині країни? Тому треба бути чесними, коли ми говоримо про впливвступу до ЄС: не завжди цей вплив йде із Брюсселя. Його характер і джерелонайчастіше визначити дуже важко.3. Темпи зростання угорської економіки не надто змінилися під впливомвступу країни до ЄС. На їхню динаміку більше впливали підготовчі заходи тареструктуризація економіки. Попри те, що в останні роки спостерігалися деякі негативні процеси, всі абомайже всі побоювання та страхи не справдилися. - Побоювання посилення інфляції. В основному вона посилилася на етапіпідготовки до вступу в ЄС, коли Угорщина була змушена підвищити акцизнізбори. Насправді вступ до Євросоюзу був деінфляційним - і через прийняттяспільних зовнішньоторговельних тарифів ЄС, і через посилення конкуренції.Якщо цінова динаміка в Угорщині й має місце, то значною мірою це -результат помилок у внутрішній економічній політиці. - Побоювання зростання безробіття. Справді, нині в нас вищий рівеньбезробіття (7,5%), ніж у момент вступу (6,2%). Проте зростання цьогопоказника пов'язане в основному з заходами нової державної соціальноїполітики, спрямованої на те, щоб повернути людей на офіційний ринок праці. - Також були побоювання, що малі та середні компанії не виживуть за новихумов конкуренції. Вже в перші роки після вступу можна було спостерігати дваокремі процеси, які накладаються один на одний. Перший - це більш високаконкуренція з боку ЄС, другий - нова стадія концентрації капіталу в самійугорській економіці, що теж є дуже важливим чинником підтримки та посиленняконкуренції. Хай там як, 600-700 тис. малих та середніх компаній для країниз населенням у 10 млн. - це, звичайно, забагато, і таку кількість не слідзберігати. - Побоювання щодо того, як членство в ЄС позначиться назовнішньоторговельних відносинах. Майже три чверті угорського експортуйдуть до країн Євросоюзу. Цікаво, що за останні роки частка ЄС у нашійзовнішній торгівлі не зросла, хоча відбулася значна активізація торгівлі зновими членами Євросоюзу. За останні три роки їхня частка в угорськомуекспорті зросла з 9 до 12%. Йдеться в основному про Словаччину, Словенію,Польщу та деякі інші. З точки зору конкурентоспроможності важливіше, що коли до вступу в торгівліз цими країнами Угорщина мала дефіцит у 500 млн. євро, то в першій половині2006 року, навпаки, ми одержали позитивний баланс у 500 млн. євро. Чому це сталося, ми можемо лише здогадуватися. Фундаментального аналізу унас поки що немає. Чи стало це наслідком кращих методів управління, чипозначився вплив транснаціональних компаній, котрі орієнтуються на нашрегіон, чи свою роль відіграло підвищення внутрішнього попиту в сусідніхкраїнах або ж девальвація угорської національної валюти стосовно польськоїабо чеської? 4. Коли йдеться про іноземні інвестиції, хотілося б наголосити на двохособливостях. По-перше, членство в ЄС може позитивно вплинути на їхнєзростання. Але це не головний чинник. Значно важливіше, який ступінь довіримає країна і наскільки прозорими є внутрішні умови. По-друге, в останні роки зовнішні потоки капіталу в Угорщині стали вулицеюз двостороннім рухом. Інвестиції угорського капіталу за кордон сягнули 6млрд. євро, і ми зіткнулися з проблемою так званого аутсорсингу. Тому заразнам необхідно стимулювати розвиток внутрішнього виробництва, щоб отримуватибільшу додану вартість. 5. Наступний пункт - вільне пересування робочої сили. Нові країни ЄС маютьрізні показники міграції. Що ж до угорців, то їхня схильність до міграціїдуже низька, навіть усередині країни. Ось деякі статистичні дані по Великобританії, котра 2004 року відкрила свійринок робочої сили. Офіційно до цієї країни виїхали лише 12 тис. угорців -порівняно з 400 тис. поляків, 50 тис. литовців і 35 тис. латишів. Це дивно,адже нинішні темпи зростання економік Литви та Латвії порівнянні зкитайськими. Залишається відкритим запитання: чому молоді,висококваліфіковані й орієнтовані у майбутнє люди залишають країну з 10%зростання ВВП на рік? 6. На відміну від цих країн, головною проблемою ринку праці Угорщини є неміграція, а брак висококваліфікованого персоналу. Це підкреслює важливістьрозвитку довгострокових освітніх програм, підготовки кваліфікованихспеціалістів. 7. Угорщина в останні роки стала чистим споживачем трансфертів усерединіЄС. Теоретично, у 2007-2013 роках ми можемо освоїти з фондів Євросоюзу 22млрд. дол., тобто понад 3 млрд. на рік. Найважливіше запитання тут - якзабезпечити ефективне використання цих грошей, які критерії ефективностівибрати? Оскільки ефективність для керівника бізнес-проекту може бутиоднією, а з погляду макроекономічних інтересів - зовсім іншою. 8. Останній пункт стосується конкурентоспроможності угорської економіки. У90-х роках минулого століття завдяки приватизації ринкового типу імасованому припливу іноземних інвестицій наша країна мала очевидні перевагиперед іншими країнами Центральної та Східної Європи. І, судячи з різнихринкових характеристик, наша конкурентоспроможність у регіональному розрізізалишається, як і раніше, досить високою. Інші країни в цьому сенсі заразтільки наздоганяють Угорщину. Однак останнім часом угорські політики не зробили необхідних кроків дляпідвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Точніше, деякіцільові програми, котрі певною мірою сприяли конкурентоспроможності(наприклад, із розвитку інфраструктури), реалізовані були. Але існував дужевеликий розрив між тими грандіозними завданнями, що їх ставив уряд, таїхньою обмеженою віддачею для економіки. Існує також дилема між конкурентоспроможністю, з одного боку, і вступом доЄвропейського валютного союзу, тобто запровадженням євро, - з іншого. На завершення хотілося б привернути увагу до трьох нових чинниківконкурентоспроможності в глобальному масштабі. У ХXI столітті конкурентоспроможність грунтується не лише на традиційнихціні, якості та часі доставки товару. Вона визначається також іншимичинниками. Перший - це якість державного управління на всіх рівнях (відмісцевого самоврядування до центрального уряду). Другий - питаннясоціальної солідарності. І третій - це менталітет суспільства. В успішнійкраїні ХХI століття має бути суспільство, орієнтоване на майбутнє. ТНК і їхня роль в інноваційно-інвестиційному процесі Володимир Сіденко. - Роль транснаціональних корпорацій (ТНК) в інноваційнихпроцесах у всьому світі важко переоцінити. За останніми даними, докатегорії ТНК належать близько 77 тис. компаній із приблизно 770 тис.філій, причому понад 20 тис. таких корпорації базуються в країнах, щорозвиваються. Це свідчить про те, що транснаціоналізація охоплює вже нелише розвинені країни, а й світ, що розвивається. У сучасному світовому господарстві ТНК є генератором і центральною ланкою упоширенні інновацій. За деякими даними, вони володіють більш як 80%патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау. За оцінкамизакордонних спеціалістів, близько 75-80% загальносвітового обсягу НДДКР уцивільному секторі здійснюється саме в рамках ТНК, а на 700 найбільшихпромислових фірм світу припадає біля половини всього обсягу комерційноговикористання винаходів у світі. В окремих країнах роль іноземних філій ТНК у розвитку високих технологій вобробній промисловості сягає значних цифр: у Норвегії - 48,6%, Франції -51,5, Канаді - 52,5, Великобританії - 59,0, Ірландії - 95,6%. Як же виглядає на тлі цих тенденцій Україна? Якщо донедавна вона з нихвипадала, то 2005 року стався різкий сплеск, і наша країна, отримавши 45,2%прямих іноземних інвестицій у валовому капіталоутворенні, вийшла за цимпоказником у лідери. Щоправда, цей сплеск забезпечувався двомамегаінвестиціями: купівлею Mittal Steel Germany "Криворіжсталі", а такожпридбанням Raiffeisen International контролю над банком "Аваль". За оцінками за минулий рік, ми виходимо на 4,5 млрд. дол. прямих іноземнихінвестицій. Таким чином, їхня частка у валовому капіталоутворенні знизитьсяприблизно до 25%. Але, попри це, за вказаним показником ми вже виходимо нарівень провідних центральноєвропейських країн, зокрема Угорщини. Частка загальних накопичених вхідних ПІІ у валовому внутрішньому продуктіза останні п'ять років у нас зросла з 12,4 до 21,1%. Але Україна за цимпоказником все ще серйозно відстає від Угорщини, Чеської Республіки, Польщіі навіть Казахстану (див. рис.1), тільки трохи випереждаючи Росію (17,3%).Але, беручи до уваги розміри цієї країни, ми фактично відстаємо і від неї. Слід зазначити, що у нас спостерігається очевидний розрив між вхідними тавихідними потоками інвестицій. Не те щоб Україна не вивозила капіталу, алецей процес відбувається переважно у формі втечі капіталу, а не у виглядіцілеспрямованого інвестування в іноземні активи. До 2004 року легальноговивезення капіталу в нашій країні практично не спостерігалося, і тільки2005-го воно підросло до 1,6% від валового капіталоутворення країни, тодіяк у сусідів цей показник у кілька разів вищий, а в Росії сягає 10%. Існують відмінності не лише за обсягом інвестицій, а й за загальноюкількістю філій ТНК. За даними ЮНКТАД за 2004 рік, в Україні булозареєстровано 367 іноземних філій ТНК, тоді як у багатьох країнах СНД цейпоказник значно вищий. В Україні була лише одна материнська компанія ТНК("Індустріальний союз Донбасу"), що ставило її на один щабель ізАзербайджаном, Узбекистаном, Білоруссю (див. табл.). Ще більш разючим є порівняння з центральноєвропейськими країнами. Іособливо з ЄС, де іноземних філій понад 208 тис., а материнських компанійТНК - понад 39 тис. Таке ж відставання спостерігається порівняно з країнами і територіями, щодинамічно розвиваються, особливо Китаєм, де 280 тис. іноземних філій,Сінгапуром (14 тис.), Малайзією (понад 15 тис.). Водночас ці країни єактивними експортерами капіталу, тобто в них, на відміну від України,процес інвестування має вигляд вулиці з двостороннім рухом. Попри все це, ми можемо стверджувати, що сьогодні в Україні вже присутнібагато досить серйозних іноземних компаній зі світовим ім'ям. Серйознийвплив справляють російські ТНК у галузі нафтопереробки. Водночас ряд компаній, таких, як Mobil Oil, Shell, Microsoft та інші, покищо не поспішають відкривати у нас виробництва, а займаються розподіломсвоєї продукції, виробленої за кордоном. І це досить точно характеризуєсучасну стадію відносин зарубіжного транснаціонального бізнесу до економікиУкраїни. Отже, процес пішов, і на порядку денному у нас цілий ряд питань. - Як домогтися приходу в Україну найвідоміших ТНК, що несуть передовітехнології? Якими мають бути дійові стимули? Маю сказати, що Україна тривалий час сподівалася на те, що головний стимул для іноземних компаній - це податкові пільги. Ця думка виявилася хибною, що найбільш очевидно продемонструвала практика діяльності численних українських спеціальних економічних зон. Водночас ми не врахувалибагатьох чинників, котрі впливають на іноземні компанії, що призвело дотого, що деякі з них, спочатку вклавши капітал, потім пішли з українськогоринку (приміром, Motorola). - Як домогтися перенесення центру ваги в діяльності ТНК в Україні зторговельно-розподільної активності на виробництво і, більш того, у сферунауково-технологічних розробок? Як при цьому забезпечити активневикористання іноземними філіями ТНК українських технологій? - Як забезпечити поєднання корпоративних стратегій зарубіжних ТНК ізпріоритетами національного економічного розвитку? І як убезпечитинаціональну економіку від ризику відпливу іноземного капіталу у виглядірепатріації прибутків або втечі короткострокових активів за кордонвнаслідок зниження ступеня довіри до уряду та вітчизняної економічноїполітики? - Як зробити так, щоб діяльність іноземних філій ТНК не призвела допридушення конкуруючих компаній з українським капіталом, не створюваламонополії або олігополії? Приклад - ситуація в мобільному зв'язку, дефактично весь ринок поділено між двома компаніями - UMC і "Київстар",обидві з яких належать зарубіжному капіталу. Для нас дуже важливо одержати відповіді на ці запитання. Міхай Шимаї. - Важливо розуміти стратегію транснаціональних корпорацій. Уних система стратегічного планування ефективніша, ніж планування, якездійснювалося в наших країнах за часів соціалізму. Стратегічне плануванняпочинається з прогнозування - на п'ять-десять, а на деяких підприємствах -і на 25 років, особливо в сфері технологій. Прогнози будуються наглобальному рівні, на рівні окремих регіонів, на рівні країн, на рівнігалузі, іноді - навіть на рівні групи продуктів. Наступний крок - розвиток довгострокового планування своєї зарубіжноїдіяльності, розробка стратегії розміщення капіталовкладень. Причомуголовним критерієм є розміри ринку, перспективи зростання ВНП та доходівнаселення, приросту робочої сили, а не політичні умови, які в такихкраїнах, як Україна, можуть швидко змінюватися. ТНК прораховують політичну ситуацію на довгострокову перспективу. В окремихвипадках вони можуть компенсувати нестабільність політичних кіл "хорошими"інструментами: ми називаємо це корупцією, а для них це - довгостроковевкладання капіталу в політичних діячів, котрі можуть надавати допомогу. І, нарешті, третій крок - власне фінансування капіталовкладень, нерідко звикористанням місцевих джерел. У нас існувала практика, коли близько 20%інвестицій ТНК фінансувалися за рахунок кредитів угорських банків, якінадавали їх іноземним корпораціям, аби зменшити ризик своїх вкладень. Але єй інші форми. Досить важливе запитання - розподіл прибутку: яка його частина піде зкраїни, а яку вони вирішать реінвестувати? Нині щорічний прибутокміжнародних корпорацій, присутніх на угорському ринку, становить близько4,5 млрд. дол. Із цього обсягу в Угорщині реінвестується близько 1 млрд.дол. у формі розширення діяльності або придбання угорських акцій. І, нарешті, робоча сила, тобто людський чинник. Більшість корпораційвикористовують 1-1,5% обороту для підвищення кваліфікації свого персоналу. Інновації. Ми не повинні розглядати інноваційну діяльність тільки якдослідницьку роботу та розвиток. Це ширше поняття, яке включає такожпросування нових продуктів і виробничих процесів. Використання ТНК новихтехнологій та інвестицій дало змогу збільшити частку найбільшвисокотехнологічної продукції в угорському експорті до 25%. Це переважно неготові продукти, а запасні частини, котрі мають важливу роль для цихкорпорацій, бо є частиною їхньої внутрішньої торгівлі. Необхідно розуміти, що половина зовнішньої торгівлі Угорщини в галузіпромисловості - це внутрішня торгівля міжнародних корпорацій, які працюютьна її теренах. Ціни на ці продукти - трансфертні ціни, які встановлюються врамках ТНК. На нинішньому етапі частка дослідницьких робіт у структурі нашого валовогопродукту не перевищує 1%. Але левова частка витрат на них - 69% -фінансується саме міжнародними корпораціями. Позитивним чинником є такожпідвищення рівня угорських підприємств, особливо тих, які працюютьбезпосередньо з міжнародними корпораціями і є їхніми постачальниками. Який висновок можна зробити із сказаного? Ми повинні зрозуміти, що ТНК - негуманітарні заклади. Економіки, що страждають на серйозні хвороби, неможуть використовувати можливості цих підприємств. Але це можна успішноробити в багатьох галузях, якщо економіка працює добре, а держава знає,чого хоче. ТНК не зацікавлені в руйнації економік країн присутності - вонибільше зацікавлені в підвищенні продуктивності праці, зменшенні бюрократії,поліпшенні якості державної політики, законодавства, зміцненніконкурентоспроможності країн. Тому до таких підприємств треба ставитися, якдо важливих партнерів. На жаль, населення це не завжди розуміє. Навіть у нас є політичні сили,серйозно налаштовані проти міжнародних корпорацій через те, що вони,мовляв, експлуатують угорську робочу силу. Це колишні соціалістичніполітики, котрі використовують старі популістські гасла. Але якщо ми хочемозберегти діяльність ТНК у наших державах і навіть посилити її, то длявзаємної вигоди і підприємств, і країн треба працювати спільно. Фінансові ринки як чинник розвитку Олександр Барановський. - На жаль, надії на швидке здешевшання кредитнихресурсів з приходом іноземного капіталу в Україну поки що не справдилися.На початок 2007 року в нашій країні працювали 35 банків з іноземнимкапіталом, із них 13 - із стовідсотковим іноземним капіталом. Інтегральнаставка за кредитами комерційних банків на 1 січня ц.р. становила 13,7%, ут.ч. середньомісячна за кредитами у національній валюті - 15,1, закредитами в іноземній - 11,5%. Рік у рік зростає обсяг банківських кредитів та інших позичок у загальномуобсязі інвестицій в основний капітал. Проте їхня питома вага в структуріджерел фінансування капітальних інвестицій у 2005 році (остаточних даних за2006-й поки що немає), як і раніше, невисока - лише 14,8%. Для порівняння:власні ресурси суб'єктів господарювання - 57,4%, кошти бюджетів усіх рівнів- 9,7, кошти іноземних інвесторів - 5,0, кошти населення на індивідуальнежитлове будівництво - 3,3, надходження з інших джерел - 9,8%. На початок нинішнього року частка довгострокових кредитів, виданих українськими банками в економіку, становила майже 65%, тоді яккороткострокових - 35%. Проте тут слід зробити застереження: застосовуванів Україні критерії строковості дуже різняться від світових. Довгостроковимиу нас вважаються кредити на більш як п'ять років, як це прийнято врозвинених країнах, а кредити від одного року. Розширюється банківське кредитування інвестиційної діяльності. Якщо 1998-гообсяг таких кредитів становив 888 млн. грн., то на 01.10.2006 - уже майже40 млрд. Однак галузева структура кредитування все ще недосконала. Іззагального обсягу 147,2 млрд. грн., виданих за станом на кінець вересня2006 року суб'єктам господарювання, на торгівлю, ремонт автомобілів,побутових виробів, предметів особистого користування припадало 54,3 млрд.,а на обробну промисловість - 38,6 млрд. грн. Незначними залишаються й активи небанківських фінансових установ -еквівалент 4,4 млрд. євро за підсумками першого півріччя минулого року. На сьогодні в Україні функціонують 405 страхових компаній, із них 349спеціалізуються на ризиковому страхуванні, 56 - на страхуванні життя.Левова частка закумульованих страхових резервів (45,5% на 1.07.2006)припадає на банківські вклади (депозити). Абсолютно нерозвиненим залишається ринок страхування життя - 4,7% узагальному обсязі зібраних страхових премій. Хоча, як відомо, саместрахування життя, накопичувальні види страхування є колосальнимпотенційним джерелом довгострокових інвестицій. Які проблеми треба буде розв'язати в Україні, аби посилити інвестиційнийпотенціал вітчизняних фінансових ринків? Окрім загальновідомих, на кшталтполіпшення інвестиційного клімату загалом, я виділив би і цілу низкуспецифічних. Серед них - підвищення рівня монетизації економіки (на01.01.07 він становив 44,4%), зниження частки готівкового грошового обігу(за станом на початок цього року, із загального обсягу грошової маси в 261млрд. грн. готівка становила 75 млрд. грн.), удосконалення корпоративногоуправління на фінансових ринках, розвиток повноцінної інвестиційноїдіяльності страхових компаній, створення повноцінних інвестиційних банків,зростання частки організованого фондового ринку і ряд інших, які потребуютьпостійного докладання зусиль. Валерій Геєць. - Зараз в Україні розгорнулася широка дискусія проприсутність іноземного капіталу в банківській системі. Ми очікуємо, що запідсумками вже цього року половина банківського капіталу належатимеіноземним банкам. Було б цікаво обмінятися думками з цього приводу. Кальман Дезері. - На початку 90-х вплив закордонного капіталу в Угорщинібув значнішим, аніж в інших центральноєвропейських країнах. Водночасіноземці викупили багато угорських підприємств. Щоправда, значного чистогоприпливу іноземного капіталу не відбулося: іноземці купували вжеприватизовані підприємства, просто змінювався власник. Згодом, у другій половині 90-х, почався інтенсивний приплив інвестицій восновний капітал. Темпи їхнього зростання перевищили відповідні показники вЄС (15%), причому їх було досягнуто в основному за рахунок закордоннихджерел. Як і в Україні, найбільшу роль у фінансовій сфері та в розширенніфінансового посередництва в Угорщині відіграє банківський сектор. У ньомудомінує закордонний капітал. А що ж стосується значимості фондового ринку,то в окремі роки він відіграв досить важливу роль, а потім вона істотнознизилася. Наприкінці 2005 року іноземні інвестиції в Угорщині сягнули 61 млрд. євро.У структурі ПІІ в економіку країни 60% припадають на сектор послуг, 37% -на обробну і 2-3% - на видобувну промисловість. Це - досить сучасна іпередова структура. Нинішній стан угорських ринків капіталу можна охарактеризувати за такимичотирма критеріями: - загальний рівень розвитку - середній; - банківська система побудована за європейським зразком; законодавчерегулювання відповідає стандартам ЄС; ризики інвесторів перебувають наневисокому рівні; - у структурі інвестицій домогосподарств або інституційних інвесторів ідосі незначною залишається частка акцій; - роль фондового ринку в корпоративному фінансуванні теж обмежена. Що стосується портфельних іноземних інвестицій, то вони достатні. Інвесторивіддають перевагу акціям підприємств і борговим державним паперам, тоді якборгові корпоративні зобов'язання високого попиту не мають. У корпоративних фінансах внутрішнє фінансове посередництво через банки буловитиснуте закордонним капіталом у формі прямих іноземних інвестицій. Утім,зростання ПІІ колишніми темпами тепер годі очікувати - вони неминучезнизяться. За цих умов має зрости роль накопичень домогосподарств: за їхрахунок варто фінансувати корпоративні інвестиції, а не дефіцит державногобюджету. Але для цього Угорщині необхідно розвивати фінансову систему. Планування, регулювання, бюджетування... Тетяна Єфименко. - Хочу зупинитися на проблемах, з якими зіштовхнулася українська економіка при спробах створення фінансово-економічнихмеханізмів, що дозволяли б, з одного боку, використовувати перевагипроцесів гармонізації, з іншого - захиститися від існуючих схем експортуприбутків. Якщо поглянемо на динаміку експортних та імпортних операцій урізних галузях, то з'ясується, що в багатьох випадках вони становлять до50% від загального обсягу реалізації. До того ж сьогодні імпортні операціїпов'язані не лише з імпортом товарів виробничо-технічного призначення, анасамперед товарів народного споживання. Це спонукає Україну застосовуватиметоди роботи податкових і митних служб інших країн, особливо з урахуваннямоперацій з декларування цін. Кілька слів про реформування податкової системи. Ми орієнтуємося наєвропейське законодавство та директиви Європейського Союзу практично повсіх напрямках. Головне наше завдання - розробити, впровадити такі закони,за яких податкова система використовувалася б не лише з фіскальною метою, ай для регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку. Відомо, щомеханізми, які застосовуються при оподаткуванні прибутку в Європі,передбачають отримання підприємством певної частки свого прибутку івикористання його з метою розвитку. Так само і з розвитком вільнихекономічних зон: світова практика тут відома, і вона передбачає звільненняцілого ряду операцій, пов'язаних з інвестиціями та інноваціями, від митнихплатежів. У нас в країні активно використовуються податкові механізми стимулювання,пов'язані з роботою технопарків. Водночас ми маємо досвід, колизастосування пільг у вільних економічних зонах за відсутності певнихважелів регулювання призвело до того, що в Україну було імпортовано великіпартії м'яса, а власне виробництво продукції тваринництва сталонеконкурентоспроможним. Реформи податкової системи зачіпають також і соціальну сферу. Разом зІнститутом демографії та соціальних досліджень ми прагнемо вдосконалитимеханізм єдиного соціального регулювання. Ідея полягає у тому, щоб в умовахміграції робочої сили, коли багато сімей у пошуках роботи виїжджають наЗахід, відреагувати на це явище, створити систему соціальної підтримки вУкраїні. Тут для нас дуже важливий досвід країн, які перебувають у стадіїтрансформації і які її вже пройшли. Стосовно трансфертних цін. Відомо, що в червні 2006 року Рада ЄС прийнялаКодекс поведінки для асоційованих підприємств ЄС про документацію щодотрансфертного ціноутворення. На жаль, наше податкове законодавствонедосконале з погляду захисту фінансової системи України. Тому хочемопопросити шановних колег, щоб нас ознайомили з тим, як Угорщина реалізує,наприклад, єдиний режим використання звичайних цін при здійсненнівнутрішньогосподарських операцій і зовнішньоекономічних трансакцій. Я добре розумію, що, з одного боку, ринкова ціна є головним інструментом угосподарській діяльності наших підприємств, з іншого - для контролю цихоперацій в рамках використання звичайних цін ми хотіли б застосувати тоймеханізм, який вже існує, зокрема, щодо взаємовідносин материнської тадочірньої компаній, що приводять