ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ на замовлення Спільного проекту Міністерства освіти і науки України та Світового банку «Рівний доступ до якісної освіти в Україні»Соціологічне дослідження «Система освіти в оцінкахгромадян України»Київ 2007 1. РЕЗЮМЕ ДОСЛІДЖЕННЯ 7 2. РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОЦІНОК ГРОМАДЯН СТОСОВНО СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 17 ДУМКА БАТЬКІВ 17 2.1. Задоволення рівнем знань, що їх надають загальноосвітні навчальні заклади 17 2.2. Оцінка матеріального забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів 212.2.1. Забезпеченість навчальними посібниками 212.2.2. Матеріально-технічна база 222.2.3. Доступ до Інтернету 26 2.3. Доступ до якісної освіти 29 2.4. Участь батьків у житті школи 352.4.1. Участь у заходах та навчальному процесі 352.4.2. Готовність батьків до часткового фінансування навчання 362.4.3. Прояв інтересу до реформ 38 ДУМКА ВЧИТЕЛІВ 40 2.5. Задоволення існуючою системою середньої освіти 40 2.6. Оцінка матеріального забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів 612.6.1. Забезпечення навчальними посібниками 612.6.2. Матеріально-технічна база 642.6.3. Доступ до Інтернету 74 2.7. Доступність якісної освіти 76 3. РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО ПОІНФОРМОВАНОСТІ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ПРО ПОЛІТИКУ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ОСВІТИ В ЦІЛОМУ ТА ПРО КОНКРЕТНІ РЕФОРМИ ЗОКРЕМА 82 ДУМКА БАТЬКІВ 82 3.2. Рівень ознайомленості з документами, які регламентують реформи 94 3.3. Оцінка обсягу інформації про реформування системи середньої освіти 96 ДУМКА ВЧИТЕЛІВ 99 3.4. Рівень обізнаності з проектом «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» 99 4. РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА ІСНУЮЧИХ ТА ВИЗНАЧЕННЯ НОВИХ КАНАЛІВ КОМУНІКАЦІЙ, ЯКІ Є НАЙЕФЕКТИВНІШИМИ ДЛЯ РІЗНИХ ЦІЛЬОВИХ АУДИТОРІЙ 100 ДУМКА БАТЬКІВ 100 4.1. Оцінка існуючих каналів комунікацій 100 4.2. Пропозиції щодо розвитку каналів комунікацій 103 ДУМКА ВЧИТЕЛІВ 104 4.3. Оцінка існуючих каналів комунікацій 104 4.4. Пропозиції щодо розвитку каналів комунікацій 106 5. РОЗДІЛ 5. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯМ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОСВІТИ, ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ ПОЯВИ ПОЗИТИВНИХ ТА НЕГАТИВНИХ РЕАКЦІЙ НА ДЕРЖАВНІ РІШЕННЯ У ЦІЙ СФЕРІ 107 ДУМКА БАТЬКІВ 107 5.1. Рівень підтримки 107 5.2. Оцінка реакції на реформи в системі середньої освіти 109 ДУМКА ВЧИТЕЛІВ 111 5.3. Рівень підтримки 111 5.4. Зміни якості освіти за роки реформ 117 5.5. Оцінка реакції на реформи у системі середньої освіти 119 5.6. Характер та спосіб проведення реформ в Україні 121 5.7. Бачення необхідних реформ системи середньої освіти України 122 6. РОЗДІЛ 6. СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ 123 ДУМКА ВЧИТЕЛІВ 123 6.1. Відвідуваність курсів підвищення кваліфікації 123 6.2. Оцінка курсів підвищення кваліфікації 126 6.3. Оцінка існуючої системи післядипломної педагогічної освіти загалом 133 7. РОЗДІЛ 7. РІВЕНЬ ДОВІРИ НАСЕЛЕННЯ ДО КЕРІВНИКІВ ТА ПРАЦІВНИКІВ СИСТЕМИ ОСВІТИ 139 ДУМКА БАТЬКІВ 139 7.1 Рівень довіри 139 7.2 Причини недовіри 154 ДУМКА ВЧИТЕЛІВ 166 7.3 Рівень довіри 166 7.4 Причини недовіри 181 8. РОЗДІЛ 8. МАТЕРІАЛИ ФОКУС-ГРУПОВИХ ІНТЕРВ’Ю 188 ДУМКА БАТЬКІВ 188 Спонтанні асоціації на словосполучення/фрази 188середня освіта в Україні 188середня освіта в Радянському Союзі 189середня освіта за кордоном 189якісна освіта 190рівний доступ до якісної освіти 192реформування освіти 193 ДУМКА ВЧИТЕЛІВ 195 середня освіта в Україні 195 середня освіта у Радянському Союзі 195 середня освіта за кордоном 196 якісна освіта 197 рівний доступ до якісної освіти 200 реформування освіти 200 ДУМКА БАТЬКІВ 202 Поінформованість та ставлення до реформування 202оцінка стану середньої освіти 202початкові та старші школи 203міські та сільські школи 203державні та приватні школи 204суспільно-гуманітарні та точні науки 204спецшколи – ліцеї 205знання та значимість реформ 205критерії оцінки ефективності реформ 206 Оцінка окремих реформ 207впровадження 12-бальної системи 207перехід на 12-річну освіту 209перехід на навчання з 6-ти років 211впровадження незалежного тестування у випускних класах 212перехід на семестрову систему навчання 213впровадження моніторингу якості знань шляхом тематичного 214тестування 214профільна система освіти 215українізація школи (мовний аспект викладання) 217впровадження приватних (платних) шкіл 218впровадження модульної системи навчання 219 Інтерес до політики держави у сфері освіти та довіра до структур 221впливовість думки громадськості 221інтерес до реформ у сфері середньої освіти 222довіра до структур системи освіти 222 Джерела інформації та їхня доступність 224 Матеріально-технічне забезпечення: ідеальний та оптимальний варіанти 228 ДУМКА ВЧИТЕЛІВ 229 Поінформованість та ставлення до реформування 229оцінка стану середньої освіти 229основні та старші школи 230міські та сільські школи 230державні та приватні школи 231спецшколи 231 Знання та значимість реформ 233 критерії оцінки ефективності реформ 235 Оцінка окремих реформ 23712-бальна система 23712-річне навчання 238профільна система освіти 238незалежне зовнішнє тестування 240навчання з 6-ти років 242українізація 242комп’ютеризація 244інтерактивні методи навчання 245особистісно-зорієнтований підхід 245моніторинг якості знань 246 Інтерес до політики держави у сфері освіти та довіра до структур 249впливовість думки громадськості 249інтерес до реформ у сфері середньої освіти 249довіра до структур системи освіти 250 Джерела інформації та їх доступність 252 Матеріально-технічне забезпечення: ідеальний та оптимальний варіанти 255 ^ 1.РЕЗЮМЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПИСОК СКОРОЧЕНЬМОН – Міністерство освіти і науки УкраїниСО/ЗСО – Середня освіта / Загальна середня освітаСШ/ ЗНЗ – Середня школа / Загальноосвітні навчальні закладиІТ – інформаційні технологіїЗМІ – засоби масової інформації^ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ. ОЦІНКА ГРОМАДЯНАМИ СТАНУ І ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІБазисні чинники оцінки середньої освіти в Україні Результати дослідження свідчать: 80% батьків „задоволені” або „задоволені середньою мірою” рівнем знань, які надають їхнім дітям загальноосвітні навчальні заклади (ЗНЗ). Оцінки рівня знань школярів, отримані у результаті опитування вчителів ЗНЗ, менш оптимістичніші: 50% вчителів оцінюють рівень успішності учнів як „поганий” або „задовільний”. Відмінність в оцінках батьків та вчителів ЗНЗ щодо деяких аспектів системи ЗСО може виникати через різницю критеріїв. У свідомості значної частини батьків загальна середня освіта (ЗСО) не є критерієм успіху в майбутній кар’єрі їхніх дітей. Тож, вимоги батьків до неї істотно занижені. Крім того, батьки часто схильні робити оцінки з погляду власних можливостей забезпечення певного рівня ЗСО своєї дитини. Вчителі ЗНЗ виходять з вимог Міністерства освіти і науки України щодо засвоєння учнями існуючих навчальних програм. Опитування вчителів ЗНЗ демонструє: 29,2% „незадоволені” та „абсолютно незадоволені” існуючою системою освіти, 49,0% – „задоволені середньою мірою”, а частка „задоволених” та „цілком задоволених” вчителів становить лише 19,6%. Причини такої оцінки вчителями середньої школи рівня середньої освіти в Україні можна побачити в їхніх оцінках (по 5-бальній шкалі) чинників, які визначають якість СО: Ранги Чинники Середні 1 Кваліфікація педагогів 4.2 2 Організація навчального процесу 4.0 3 Виховна робота 3.9 4 Забезпечення безпеки 3.8 5 Ефективність системи оцінки знань учнів 3.6 Фізкультура та спорт 3.6 Якість навчальних програм з дисципліни, що викладають 3.6 6 Успішність учнів 3.4 Охорона здоров’я 3.4 7 Рівень позакласної роботи 3.3 Харчування 3.3 Якість підручників та навчальних посібників 3.3 8 Медичне обслуговування 3.1 9 Інтерес учнів до навчання 2.9 10 Система матеріального та морального заохочення вчителів 2.4 Найнижчий рейтинг та найнижчу оцінку займає «Матеріальне та моральне заохочення вчителів», що вказує на головну причину незадоволення вчителів СО – низька соціальна оцінка їхньої діяльності, відсутність соціальної захищеності. Простіше кажучи, у батьків та учнів є достатньо прав, але немає обов’язків. Натомість у вчителів – навпаки. Враховуючи низьку мотивацію учнів до навчання, «зникає будь-яке бажання... у дітей – навчатися, у викладачів – викладатися на повну за копійки... доки в країні вчитель не отримуватиме хоча б дві тисячі гривень на місяць, якісної освіти не буде!». Географічно найбільше рівень задоволення як у вчителів, так і у батьків спостерігаємо у Донецькій та Київській областях, незадоволення – у Львівській (індекс рівнем задоволення від’ємний, відповідно -0,244 та -0,082). У решті цільових областей співвідношення індексів рівня задоволення вчителів та батьків наступне: Харківська область: -0,025/0,099, Одеська: -0,051/0,168, Дніпропетровська: 0,090/0,124, Херсонська: -0,138/0,175.^ Навчальні програми Відповіді батьків та вчителів середніх шкіл демонструють консенсус в оцінці діючих навчальних програм. Вчителі оцінюють навчальні програми на «3,6» і вказують, що вони перевантажені, а співвідношення годин та обсягу дисциплін, що викладаються, незбалансоване. У багатьох випадках діти відчувають ускладнення через надлишок інформації, яку вони не в змозі засвоїти у певному віці. Особливо це стосується таких дисциплін як математика, фізика та хімія, а також українська, російська та англійська мови. 74,7% батьків вважають, що їм варто брати активну участь у навчальному процесі, оскільки учні не можуть опанувати навчальний матеріал самотужки. Через це 48,1% батьків вважають за необхідне наймати репетиторів.^ Забезпечення навчальною літературою 74,9% батьків вважають, що їхні діти повністю забезпечені необхідними навчальними підручниками для занять, натомість 72,9% вчителів робить наголос на їх нестачі у шкільних бібліотеках. Крім того, вчителі вказують на надзвичайно низьку якість підручників та навчальних посібників загалом (оцінка «3:3»), а також на безліч підручників, які дублюють один одного, батьки – на складність змісту викладання («…щоб підручники були написані доступною, грамотною мовою… для дітей, а не для академіків… якщо загальноосвітня школа, то й підручники загальноосвітні…»). Батьки скаржаться на часту зміну навчальної літератури, що істотно підвищує витрати на освіту. У Західних областях батьки скаржаться на брак необхідної додаткової літератури (на кшталт дитячих енциклопедій тощо) українською мовою (молодші учні не вміють читати російською), а на Сході та Півдні, навпаки, батьки вказують на необхідність російськомовної навчальної літератури, рекомендованої МОН.^ Шкільні приміщення та навчальні класи Як батьки, так і вчителі СШ дотримуються схожої думки стосовно незадовільного стану шкільних приміщень (необхідність ремонту), а також стосовно необхідності модернізації спеціальних кабінетів та лабораторій. Частка вчителів, які вказують на «погану/недостатню” матеріальну оснащеність шкіл (86,2%), істотно перевищує частку батьків, які оцінюють матеріальну базу як „погану/задовільну” (62,3%). 61,9% опитаних вчителів вказують на погане опалення у школах („постійно холодно”), 57,3% вказує на нестачу наочних посібників та технічних засобів навчання у шкільних кабінетах. 67,2% опитаних вчителів указує на вкрай низьку забезпеченість шкіл спортивним інвентарем.Інформаційні технології (ІТ) Відмінність в оцінках впровадження ІТ може бути пов’язана з різницею в розумінні ролі цього ресурсу в освіті та можливостей його використання.^ Доступ до комп’ютерної техніки 77,7% опитаних вчителів вважає, що комп’ютерів у школах недостатньо (лише 1% відзначає повну відсутність комп’ютерної техніки). Серед міських вчителів частка тих, хто вважає, що комп’ютерної техніки недостатньо, – 82,3%, і міські вчителі відзначають необхідність впровадження у навчальний процес мільтимедійної техніки. Серед міських учнів доступ до комп’ютерної техніки має 82,3% (23,7% – „тільки у школі”, 32,0% – „ і в школі, і вдома”, 26,6% – „тільки вдома”). Серед сільських вчителів частка тих, хто вважає, що комп’ютерної техніки недостатньо, – 66,4%. Вочевидь, сільські учні гірше забезпечені доступом до комп’ютерів: доступ мають 63,6% (39,6% – „тільки у школі”, 24,0% – „і в школі, і вдома”, 12,0% – „тільки вдома”).^ Доступ до Інтернету Загалом наявність у дітей можливостей користуватися комп’ютером у школах відзначає 58,6% батьків. 58,1% опитаних вчителів відзначає наявність в їхніх школах доступу до Інтернету. Але тільки 18,0% батьків указують на наявність у їхніх дітей можливості використовувати доступ до Інтернету в школі (21% – у місті, 12% – у селі). Більшість вчителів погано використовують ресурси Інтернету. 70,6% не користуються Інтернет-порталом „Острів знань”, 15,4% навіть не чули про нього. Тільки 14,4% вчителів вважають, що їхні учні знають та використовують цей портал. Решті 85,6% або важко відповісти, або ж вони заперечують доречність його використання. Опитування показує, що комп’ютерна техніка у школах перебуває у робочому стані, отже, обмеження доступу учнів до Інтернету пов’язане або з фінансовими труднощами, або з організаційними, або з недооцінкою можливостей використання ІТ у середній освіті. Так, за словами батьків, «комп’ютери у школах є, але до них не допускають дітей... оскільки вони їх ламають... а коли комісія приходить, то будь ласка». Вчителі ж побоюються, що постійне використання ІТ у шкільному віці може справити негативний вплив на ефективність навчального процесу: діти здирають з Інтернету реферати і не можуть їх навіть захистити.^ Участь батьків у житті шкіл та матеріальна підтримка шкіл батьками Згідно з результатами опитування, тільки незначна частина батьків бере активну участь у житті школи: 44,0% батьків регулярно відвідують батьківські збори, 6,9% та 10,7% беруть участь у суботниках та у проведенні позакласних заходів. 36,4% батьків регулярно бере участь у наданні школі матеріальної допомоги, а 56,0% батьків готові частково фінансувати навчання своїх дітей у загальноосвітніх навчальних закладах і надалі.^ Рівний доступ до якісної освіти На думку більшості опитаних батьків (71,3%) та вчителів (77,7%), доступ до якісної середньої освіти має більшість учнів, але, як ми бачимо, у цих груп критерії оцінки «якості» можуть відрізнятися.«…В принципі, до середньої освіти у всі мають рівний доступ. Принаймні середню освіту може отримати кожен учень, незалежно від заробітків батьків… Питання: чи буде вона якісною середньою освітою? Формально, рівний доступ є, фактично – відсутній». Незважаючи на те, що третина опитаних батьків не вбачає різниці в якості освіти, отримуваної у приватних та державних школах, більшість з них вважає відсутність державної підтримки приватної школи несправедливою.^ Пропозиції щодо поліпшення якості освітиВчителі пропонують: Підвищити вчителям зарплату й позбавити їх від необхідності «підробляти». Поліпшити матеріально-технічну базу СШ (бібліотеки, лабораторії, спортивні та актові зали тощо). Зробити професію вчителя та державної школи престижними (державна школа повинна бути базовою). Побороти систему хабарництва (зокрема, проводити незалежне тестування з усіх предметів). Підвищувати рівень кваліфікації вчителів (особливо в селах). Відводити більше навчальних годин на окремі предмети. Мотивувати вчителів та учнів. Систематизувати навчальний матеріал і зменшити педнавантаження.Батьки пропонують: Підвищити зарплату вчителів і припинити практику хабарів/хабарництва у середній школі. Поліпшити матеріально-технічні умови навчання у СШ (зокрема, обладнати комп’ютерні класи, провести Інтернет тощо). Впровадити держпрограми для незаможних сімей (для безпритульних дітей тощо). Забезпечити якість викладання шляхом: підвищення та контролю рівня кваліфікації вчителів (наприклад, регулярне тестування вчителів); додаткової мотивації вчителів (наприклад, у вигляді стажування за кордоном, заохочень тощо); спрощення навчального матеріалу, зменшення навантаження; організації безоплатних додаткових занять, впровадження гуртків замість індивідуальних занять; скорочення кількості дітей у класах (до 15 осіб); індивідуального підходу до кожної дитини (за рівнем підготовки); поліпшення ставлення вчителів до учнів (з точки зору поваги та уваги до особистості дитини); висування однакових вимог при вступі дітей до школи. Як вчителі, так і батьки особливо звертають увагу на необхідність поліпшення матеріально-технічного забезпечення та якості викладання у сільських школах, але загалом їхні пропозиції мають лише побічний стосунок до реформ середньої освіти, які проводить МОН. 59,1% батьків відзначають, що цікавляться реформами МОН лише «частково», а 17,3% не цікавляться ними взагалі. У результаті часто виникає нерозуміння та природне запитання: Навіщо винаходити велосипед, якщо вже є стабільна ефективна система? Попри те, що вчителі кажуть про зацікавленість політикою держави у сфері СО, «всі ці папери, закони та концепції їм дуже набридли, відволікають і не дають ніякого результату». У кращому випадку, вони можуть пригадати лише кілька законів та документів МОН, які регламентують реформи СО в Україні, і відзначають, що не знають механізму їхньої роботи. Загалом ставлення вчителів до необхідності реформ також неоднозначне: лише 14,1% опитаних вчителів вважає, що існуюча система освіти абсолютно не відповідає ринкові праці і потребує докорінних реформ; 53,4% каже про необхідність різної глибини часткових змін, 2,5% заперечують необхідність реформ узагалі, а 29,4% фактично ще не визначилися.^ РІВЕНЬ ПОІНФОРМОВАНОСТІ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ПРО ПОЛІТИКУ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ РЕФОРМУВАННЯ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ТА ПРО КОНКРЕТНІ ЗАХОДИ У РАМКАХ ЦИХ РЕФОРМНа запитання «Які реформи середньої освіти проводять в Україні?» 12,8% опитаних батьків не змогли назвати жодної реформи. Лише 87,2% батьків по Україні «знає» про заходи МОН у царині реформування СО.^ Важко уявити, але згадані 12,8% опитаних батьків (у яких хоча б одна дитина перебуває у шкільному віці) не знає про запровадження 12-бальної системи оцінювання. Мабуть, вони не розглядають частину подібних заходів як елементи реформ, а про інші, цілком імовірно, можуть бути поінформовані недостатньо. Найвідомішими із заходів МОН є: впровадження 12-бальної оцінки („знають” 75,8% батьків) та впровадження 12-річного терміну навчання („знають” 69,5% батьків), найменш відомими – впровадження галузевого замість предметного принципу структурування змісту освіти („знають” 7,9% батьків) та впровадження платної системи освіти („знають” 14,2% батьків). За регіонами: частіше „знають” про реформи (принаймні можуть назвати) мешканці Півночі України (92,5%), найменше – мешканці Центру (81,7%). За цільовими областями: про реформи середньої освіти частіше знає населення Одеської та Дніпропетровської областей (відповідно 95,0% та 91,9%), найменше – населення Луганської, Херсонської та Львівської областей (82 – 84%). Міське населення „ознайомлене” з реформами краще сільського: 90,7% проти 79,6%. При такому розподілі оцінок регіональні особливості чітко виражені. Наприклад, „українізацію” відзначають як „реформу” 60% мешканців Дніпропетровської області і лише 8% мешканців Львівської області. Втім, більшість опитаних батьків (76,4%) „задоволені” обсягом інформації про реформи середньої освіти, 8,4% було важко відповісти, 15,2% відзначають, що інформації бракує. Проте якої саме інформації недостатньо, вони не завжди можуть пояснити: «Найімовірніше, є така інформація (якої не вистачає), але не знаємо про її існування». За регіонами: частка респондентів, задоволених обсягом інформації, варіюється залежно від області чи регіону у межах 70 – 83%. Відмінності істотним чином виявляються у співвідношенні незадоволених та тих, кому важко відповісти. Найбільшу частку незадоволених спостерігаємо у Центрі, найбільшу частку тих, кому важко відповісти, – на Півночі та Сході. У селах частіше, ніж у містах, задоволені обсягом інформації про реформи (79,5% проти 75,0%). Частка незадоволених у селах та містах практично однакова (відповідно 15,7% та 15,0%). Незадоволеним респондентам не вистачає наступної інформації: про реформи, які є, їх суть та особливості; про поточні зміни у реформах; оцінки ефективності та причини неефективності реформ; про плани МОН; про те, до чого реформи призведуть у перспективі; про зарубіжний досвід (на прикладах успішного впровадження в інших країнах); про права батьків та учнів (немає знань законодавчої бази); про фінансування шкіл; про рейтинги шкіл (державних та приватних): про рівень викладання та кваліфікацію вчителів. Тільки 6,8% опитаних батьків ознайомилися із законодавчою базою та документами МОН, які регламентують реформи середньої освіти в Україні. 40,3% про це взагалі нічого не знають.Усі ці дані узгоджуються з низьким рівнем інтересу батьків до реформ (звідси й випливає низький рівень їхньої поінформованості).^ ОЦІНКА ІСНУЮЧИХ ТА ВИЗНАЧЕННЯ НОВИХ КАНАЛІВ КОМУНІКАЦІЙ, ЯКІ Є НАЙЕФЕКТИВНІШИМИ ДЛЯ РІЗНИХ ЦІЛЬОВИХ АУДИТОРІЙБільшість батьків отримують інформацію про реформи на батьківських зборах (61,8%), а також зі ЗМІ (55,8%), від друзів/знайомих (30,9%). Спеціалізованою літературою та Інтернетом користуються вряди-годи (відповідно 8,1% та 5,2%). Побажання батьків стосовно форми, способів та періодичності подання інформації про реформи можна звести до регулярного інформування у школах (мінімум 4 рази на рік) на класних зборах (через класного керівника) та на спеціальних зібраннях-конференціях з реформ та інновацій, а також щотижневого висвітлення реформ у друкованих ЗМІ та спеціальній літературі (довідниках, брошурах, листівках), бажано у формі буклетів, щоб можна було зберігати їх удома, щоб інформація була завжди під рукою. Подавати інформацію лаконічно, у вигляді „відповідей та запитань”, у формі роз’яснень правових аспектів. Серед пропозицій були й такі, як зробити освітні сайти в Інтернеті, впровадити окремий освітній канал на телебаченні або рубрику в новинах. Оскільки лише 44% батьків регулярно відвідують батьківські збори і тільки 14,1% вчителів є прихильниками докорінних реформ СО, а також беручи до уваги рівень поінформованості батьків, можна припустити, що інформування батьків про реформи МОН на батьківських зборах є недостатньо ефективним. Проте, для цільової аудиторії – батьків, які регулярно відвідують батьківські збори, це може відіграти дуже важливу роль. Очевидячки, для підвищення ефективності цього каналу необхідна робота з вчителями. Спеціалізована література та Інтернет є якісними джерелами. Втім, доступ до них у переважної частини населення України є вельми обмеженим. Наприклад, доступ до Інтернету активно використовують лише 5% населення. Проте ці канали можуть істотним чином впливати на поінформованість через „друзів/знайомих”. Таким чином, вони також потребують підтримки та розвитку. Згідно з результатами опитування, ЗМІ – друковані, телебачення та радіо – є другим за значимістю каналом інформації. Проте рівень поінформованості батьків про реформи МОН вказує на недостатню ефективність цих каналів. Вчителі, загалом, отримують більш якісну інформацію: 87,9% – із спеціалізованої літератури, 73,6% – на семінарах та конференціях, 57,1% – на курсах підвищення кваліфікації, 44,3% – від колег по роботі, 24% – зі ЗМІ, 26% – з Інтернету. Тож, максимальними є частки „спеціалізованої літератури”, „семінарів та конференцій”, „курсів підвищення кваліфікації”. Частка Інтернету тут істотно вища, ніж у батьків, а частка ЗМІ – істотно нижча. 70,0% вчителів задоволені обсягом інформації. Проте, підхід вчителів до оцінки наявної інформації лише побічно стосується реформ МОН. 24,1% не вистачає конкретних методологічних розробок уроків за новими інноваційними формами та методик оцінки знань учнів, інформації про досягнення у світовій педагогіці, а також матеріалів з психодіагностики та психології, щодо правових та юридичних аспектів СО. Вчителі відзначають також брак методичних консультацій щодо заповнення документації, а також інформаційних збірників МОН. При цьому вчителі зацікавлені у використанні ІТ. Є зацікавленість у регулярному (раз на тиждень) отриманні інформації через Інтернет, а також відео матеріалів (наприклад, науково-популярних фільмів) та спеціальної літератури на електронних носіях – електронних програм з предметів (зокрема з математики та мов). А також (раз на 1 – 2 тижні) – через друковані ЗМІ та телебачення, у вигляді статистики: раз на квартал; у формі семінарів, конференцій, курсів, тренінгів: раз на півроку; в усній формі на шкільних зборах: регулярно.РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯМ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ОСВІТИ, ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ ПОЯВИ ПОЗИТИВНИХ ТА НЕГАТИВНИХ РЕАКЦІЙ НА ДЕРЖАВНІ РІШЕННЯ У ЦІЙ СФЕРІВпровадження 12-річного терміну навчання не схвалюють як батьки, так і вчителі СШ (відповідно -0,057 та -0,355). Причому останні – більшою мірою. Найчастіше і батьки, і вчителі схвалюють: лібералізацію випускних іспитів випускників старших класів (індекси відповідно 0,335 та 0,363), профільне навчання (індекси відповідно 0,298 та 0,412) та створення системи незалежного зовнішнього тестування (індекси відповідно 0,209 та 0,316). У рівні підтримки реформ ці групи відрізняє те, що найбільше схвалення серед вчителів має впровадження семестрової структури навчального року (індекси 0,426 проти 0,190), натомість найменше схвалення серед батьків – впровадження 12-бальної оцінки (індекси -0,365 проти 0,195).^ ВПРОВАДЖЕННЯ 12-РІЧНОГО ТЕРМІНУЧому не підтримують1: істотно зростають витрати на СО, як з боку сім’ї, так і з боку держави; істотно зростають ризики на початку шкільного періоду (велике навантаження та стрес для 6-річок, школи не мають умов для цієї вікової групи); істотно зростають ризики наприкінці шкільного періоду (дорослі учні, які одружуються ще у школі, а реформи не передбачають декретної відпустки); розтягнута шкільна програма; не видно позитивного впливу на якість освіти та її практичну цінність.^ ВПРОВАДЖЕННЯ 12-БАЛЬНОЇ ОЦІНКИЧому не підтримують: немає чіткого розуміння критеріїв оцінювання у всіх учасників навчального процесу; підходи шкіл до бальної оцінки різні; позбавляє стимулу, дезорганізує учнів (діти не тягнуть на 12 балів, у результаті можна сильно не старатися, адже на 12 балів знають тільки вчителі).^ ВПРОВАДЖЕННЯ СЕМЕСТРОВОЇ СТРУКТУРИ НАВЧАЛЬНОГО РОКУЧому підтримують: підготовка дітей до вузів та технікумів.Побоювання: дезорганізує учнів (впродовж семестру діти забувають усе, що вивчали, а тематичні оцінювання відбуваються формально: склали та й забули, слабка відповідальність – коли були чверті, учні 4 рази відчували відповідальність, а так тільки 2 рази).^ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ВИПУСКНИХ ІСПИТІВ ВИПУСКНИКІВ СТАРШИХ КЛАСІВЧому підтримують: мотивує учня; дає змогу успішно закінчити школу і заодно підготуватися до вступу до вузу.^ ПРОФІЛЬНЕ НАВЧАННЯЧому підтримують: орієнтує дітей на вибір майбутньої професії, допомагає сконцентруватися на основному предметі і не вивчати все поспіль (враховуючи перевантаженість шкільних програм).Побоювання: зумовлює необхідність залучення додаткової кількості викладачів-професіоналів (особливо критично для сіл); обмежує всебічний розвиток дитини.^ СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОГО ЗОВНІШНЬОГО ТЕСТУВАННЯЧому підтримують: знижує корупцію, захищає дітей від упередженого ставлення з боку адміністрації школи та окремих вчителів.Побоювання: невідповідність шкільним програмам; складність для сільського рівня підготовки.^ СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИБільшість (87,4%) опитаних вчителів проходять курси підвищення кваліфікації раз на 4 – 5 років, і тільки 1,8% проходять курси кожні півроку або раз на рік. 43,9% вчителів відвідували курси підвищення кваліфікації востаннє 2 – 3 роки тому, 40,6% – півроку або рік тому, 15,5% – 4 та більше років тому. Наявна достатньо велика дисперсія відвідуваності курсів за цільовими областями: найчастіше (мінімум раз на 2 – 3 роки) проходять курси підвищення кваліфікації в Одеській (21%), у Дніпропетровській, Харківській та Херсонській областях (10 – 13%), найрідше – у Львівській області (3%). Приблизно однаково (на рівні 8%) – у Донецькій, Київській та Луганській областях.^ Головні різновиди підвищення кваліфікації: Планові (загальні) курси перепідготовки, атестація з предмета (математика, мови та література, зокрема, українська мова як державна, інформатика, наприклад, майстер-класи з Інтел та Майкрософт), історія, екологія, біологія, хімія, естетична та фізична культура). Курси підтвердження категорії (наприклад, присвоєння спеціаліста 1 категорії). Обласні курси про нові можливості у навчанні, інтерактивні методи, інноваційні технології. Курси післядипломної педагогічної освіти. Курси для керівників школи. Різні курси та тренінги («Школа проти СНІДу», тренінги з методик викладання основ здоров’я, курси з роботи з обдарованими дітьми тощо). Серед найкорисніших чинників цих курсів вчителі відзначають: Спілкування з колегами, обмін досвідом. Відвідування відкритих уроків колег. Отримання знань про нові методики викладання, інформації про реформування середньої освіти. Отримання навичок роботи на комп’ютері та в Інтернеті (зокрема, вміння готувати презентацію). Отримання інформації про сучасні технології та методи навчання, досвід зарубіжних колег. Участь у ділових іграх, моделювання, знання психології. Структуризацію та контроль процесу навчання (система внутрішнього контролю, аналіз відвідуваності, оцінювання). Спецкурси (наприклад, з математики), лекції з правових та юридичних питань, про нарахування заробітної плати тощо. Серед негативних чинників вчителі вказують: Наявність лекцій не за спеціальністю (наприклад, читання лекцій з таких загальноосвітніх дисциплін, як психологія, філософія, соціологія тощо), відсутність можливості вибору дисциплін, як наслідок – багато теорії та мало практики. Повторюваність (неактуальність) курсів (одні й ті самі викладачі ведуть одні й ті самі курси впродовж кількох років), як наслідок – відсутність різноманітної та нової інформації та втрата інтересу. Недиференційований підхід, змішування в одному класі вчителів/керівників різного рівня підготовки, як побажання – проводити курси окремо для молодих/недосвідчених та досвідчених вчителів/керівників. Великий обсяг залікової роботи (50 – 60 стор.). Тривалість проведення курсів (вважають, що 2 тижні – це забагато).^ РІВЕНЬ ДОВІРИ ДО КЕРІВНИКІВ ТА ПРАЦІВНИКІВ СИСТЕМИ ОСВІТИЗгідно з результатами опитувань батьків, довіряють керівництву та працівникам освіти у такій послідовності (за рівнем зменшення довіри): Вчителі шкіл Адміністрація шкіл Інститут післядипломної педагогічної освіти Український центр оцінки якості освіти Районний відділ освіти Міський (обласний) відділ освіти та науки МОН України Цей розподіл залежить неістотно від регіону та місцевості. Як правило, відрізняються переважно значення індексів довіри. Наприклад, серед регіонів мінімальний рівень довіри до МОН (від’ємний індекс довіри -0,022) на Заході, а максимальний у Центрі, де МОН та міський (обласний) відділ освіти та науки поділяють з одним і тим самим індексом довіри 0,044 останні за довірою населення місця. Для порівняння вкажемо, що і в Центрі, і на Заході максимальну довіру мають вчителі шкіл з індексами довіри відповідно 0,287 та 0,209. Розподіл рівнів довіри у містах та селах також призводить до зазначеного вище ранжування. Для міських жителів характерна більш критична оцінка (індекси довіри відповідно 0,324, 0,277, 0,111, 0,087, 0,053, 0,027 та -0,004), а для сіл більш лояльна (індекси довіри відповідно 0,283, 0,260, 0,125, 0,111, 0,066, 0,056 та 0,031). Головними причинами недовіри батьків є корумпованість (38,4%), недостатня кваліфікація (31,6%) та політична упередженість працівників зазначених організацій. Рівень довіри до МОН, мабуть, пов’язаний і зі ставленням батьків до реформ СО, генерованих МОН. Нерозуміння причин і різко негативне ставлення до деяких з них (наприклад, впровадження 12-річної СО) автоматично викликають підозру в корупції та кваліфікації. Згідно з результатами опитування вчителів, характерний вигляд ранжування тих самих організацій та працівників за рівнем зменшення довіри має дещо інший вигляд: Адміністрація школи Вчителі шкіл Інститут післядипломної педагогічної освіти Районний відділ освіти Український центр оцінки якості освіти Міський (обласний) відділ освіти та науки МОН України МОН разом з міським (обласним) відділом освіти та науки й у цьому списку отримують мінімальну довіру, проте опитування вчителів не дають від’ємних значень індексів довіри. Головні причини недовіри вчителів такі самі, що й у батьків: політична упередженість (43,9%), недостатня кваліфікація (31,3%) та корумпованість (22,7%). Проте, частотність їх згадування у вчителів зворотна щодо тієї, на яку вказують батьки. Очевидною є й непоінформованість вчителів про проект „Рівний доступ до якісної освіти в Україні”, а також невпевненість у тому, що цей проект може справити позитивний вплив на систему середньої освіти в країні. 73,0% вчителів нічого не знають про проект, решта 27% головним чином пов’язують його місію або з поліпшенням матеріально-технічної бази шкіл, або з незалежним зовнішнім тестуванням, яке забезпечує об’єктивність оцінювання. На запитання про те, що може дати реалізація цього проекту в Україні, більшій частині вчителів (70,8%) було важко дати відповідь. 17,1% відзначають, що „нічого не змінить”. І тільки 12,0% пов’язують з ним надії на поліпшення, зокрема, надії на систематизацію та лібералізацію навчального процесу, на допомогу обдарованим дітям та дітям з малозабезпечених сімей, на істотне поліпшення стану освіти на селі, на інтеграцію в європейський або світовий освітній простір загалом.^ 2.РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОЦІНОК ГРОМАДЯН СТОСОВНО СТАНУ ТА ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ДУМКА БАТЬКІВ 2.1. Задоволення рівнем знань, що їх надають загальноосвітні навчальні заклади ^ Запитання: Чи задоволені Ви рівнем знань, які отримує Ваша дитина/діти у школі? Загалом задоволення батьків рівнем знань, що їх надають загальноосвітні навчальні заклади, в яких навчаються їхні діти, можна оцінити як середню. Найчастіше рівнем знань батьки задоволені (39,1%) або задоволені сер