Інтелектуальна власність – фундамент інноваційної моделі розвиткуАлла Жарінова,директор Державного підприємства „Український інститут промислової власності” Нині питання, які стосуються охорони інтелектуальної власності в світі вийшли на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними. Внаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони все більш стають політичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою, та вимагають стратегічних підходів до їх рішення. Процеси інтелектуалізації досягли надзвичайно високої інтенсивності, немислимої ще десятиріччя тому. Протягом тривалого часу правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з використовуванням інтелектуальних цінностей, вважалося цілком і повністю завданням національних держав, які тим самим заохочували творчість і сприяли вільній ефективній торгівлі результатами інтелектуальної праці з метою економічного та соціального розвитку. Країни по-різному намагалися врегулювати баланс між правами творців на свої твори і правом суспільства на вільний доступ до цих творів. У результаті виникали певні невідповідності між різними національними законами про захист прав інтелектуальної власності. Права, що визнавалися в межах однієї країни, при відсутності спеціальних міжнародних угод для решти країн не існували. На рівні приватних осіб це призводило до використовування твору або винаходу без згоди на те автора чи винахідника й без виплати йому гонорару, на міждержавному ж рівні - до втрати деякими країнами прав на нові технології. Виявилося, що без чіткої регламентації норм користування інтелектуальними благами неможлива міжнародна співпраця практично у всіх галузях людського знання: наукових досліджень, медицини, нанотехнологій, військовій, культури і т.д. Важливо враховувати, що сьогодні в основному вже сформувалася глобальна система правової охорони інтелектуальної власності. Україна адаптується до неї через намір розвиватися як складова частина світового співтовариства, а не як економіка, відгороджена від світових тенденцій соціально-економічного і технологічного розвитку. За останні роки Україна значно активізувала процес входження в світові структури, які регулюють інтелектуальну власність, і вже є учасницею понад десяти міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері. Завершено також процес входження до Світової організації торгівлі (СОТ) і забезпечено участь в Угоді про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Продовжується процес приєднання до низки міжнародних конвенцій і договорів. Регулювання відносин, пов'язаних з питаннями інтелектуальної власності в міжнародному праві, має тривалу історію. Протягом багатьох років держави робили спроби захистити інтелектуальну власність своїх громадян і підприємств на території інших країн. Спільно виробляли міжнародно-правовий механізм універсального захисту правовласників від несанкціонованого і несумлінного використовування результатів інтелектуальної діяльності. Активізація міжнародної співпраці в цьому питанні була реалізована в ухваленні угоди ТРІПС у рамках СОТ - міжнародної організації, в ході діяльності якої було вироблено найефективніший міжнародно-правовий механізм з протидії порушенням у сфері правової охорони інтелектуальної власності, заснований на систематизації та вдосконаленні всіх попередніх досягнень, закріплених в укладених раніше міжнародних угодах. Угода ТРІПС є одним з прикладів міжнародного договору нового покоління, що надає правове закріплення тим змінам у житті міжнародного співтовариства, які сьогодні зазвичай іменують терміном «глобалізація», та віддзеркаленням процесів, що відбуваються. Участь в Угоді ТРІПС поряд з іншими договорами в рамках СОТ майже 150-ти країн дає підставу говорити про його універсальність і світове значення. Той факт, що Угода ТРІПС нерозривно пов'язана з іншими договорами та конвенціями з правової охорони на результати інтелектуальної діяльності робить актуальним питання про визначення характеру взаємодії не тільки міжнародних договорів, але і міжнародних міжурядових організацій. Слід підкреслити, що протягом останнього десятиріччя в Україні відбувався досить інтенсивний процес становлення державної системи правової охорони інтелектуальної власності, ядром якої є Державний департамент інтелектуальної власності. Нині вона сформована і здатна виконувати основні функції. Її діяльність регулюється 37 законами і понад 100 підзаконними актами, які поширюють свою дію на об'єкти інтелектуальної власності й на сферу захисту від недобросовісної конкуренції. Діяльність у законотворчому напрямі триває. Наприклад, за перше півріччя поточного року на виконання Заходів щодо реалізації основних завдань Держдепартаменту інтелектуальної власності розроблено, погоджено із заінтересованими органами та направлено до Кабінету Міністрів України законопроекти «Про приєднання до Локарнської угоди про Міжнародну класифікацію промислових зразків», «Про приєднання до Страсбурзької угоди про Міжнародну патентну класифікацію» та «Про приєднання до Віденської угоди про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків», відбувається робота над іншими нормативно-правовими актами. Ще однією умовою угоди ТРІПС є положення про режим найбільшого сприяння. Це означає, що ті переваги, які надаються членом СОТ громадянам інших держав-членів, повинні, як правило, розповсюджуватися й на громадян інших членів організації навіть, якщо такий режим сприятливіший, ніж той, яким користуються власні громадяни. Тому важливим було вирішення проблеми отримання національного режиму для іноземних заявників, зокрема, щодо сплати зборів і мита. Подвійна шкала оплати, яка існувала перед вступом до СОТ, була тимчасовим заходом, обумовленим економічною ситуацією в країні. Її необхідно було усунути, оскільки дотримання принципу національного режиму стосовно іноземних заявників у країні, що приєдналася до СОТ, є обов’язковим. Визначення розмірів зборів і мита покладено на Кабінет Міністрів України. 19 вересня 2007 року КМУ видав постанову № 1148 “Про внесення змін до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності”. Порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності” затверджено постановою КМУ від 23 грудня 2004 р. № 1716 з наступними змінами, затвердженими постановою КМУ від 18 серпня 2005 року № 754. Відповідно до пункту 2 постанови, вона набула чинності з дня вступу України до СОТ. Протокол про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ набув чинності 16 травня 2008 року. Згідно з параграфом 1 зазначеного протоколу з цієї дати Україна стала членом СОТ. Керуючись пунктом 10 порядку та наказом Міністерства освіти і науки України від 11 січня 2005 року № 5 “Про делегування повноважень”, Державний департамент інтелектуальної власності надав роз’яснення з питань застосування цього порядку. У ньому, зокрема, зазначається, що „з 16 травня 2008 року збори за дії, пов’язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, знаки для товарів і послуг та зазначення походження товарів, сплачують у строки і згідно з механізмом сплати, визначеними Порядком, та у розмірах, встановлених згідно з додатком до Порядку, з урахуванням змін, внесених відповідно до Постанови”. Під час підготовки цих нормативних актів у декого виникали побоювання щодо того, що зміни у розмірах зборів (збільшення деяких з них) негативно вплинуть на активність заявників щодо подачі заявок на охоронні документи на об’єкти промислової власності. Але вони виявилися безпідставними, про що красномовно свідчить статистичний аналіз надходження заявок на об’єкти промислової власності, який подано нижче. Це надає можливість простежити за розвитком винахідництва в країні та впевнитися в тому, що він є стабільним і має тенденцію постійного зростання. Необхідно зазначити, що державна політика у сфері правової охорони інтелектуальної власності України повністю забезпечує умови надання правової охорони заявникам на об’єкти промислової власності. Це підтверджують також статистичні дані, зокрема, за І-е півріччя 2008 року. Аналіз результатів роботи у сфері правової охорони інтелектуальної власності в Україні за останні роки свідчить, що активність вітчизняних винахідників, авторів промислових зразків і корисних моделей, залишається стабільно високою. Так, за І півріччя поточного року до Державного департаменту інтелектуальної власності надійшло майже 28 тис. заявок на об’єкти промислової власності, що перевищило показник відповідного періоду минулого року на 21%. Загальна кількість заявок на винаходи та корисні моделі зросла на 18% і становить понад 8,5 тис. заявок, на промислові зразки – на 37% (понад 1,3 тис.). Кількість заявок на знаки для товарів і послуг зросла на 21% і становить понад 17 тис., при цьому кількість заявок, поданих за національною процедурою за відповідний період дорівнює майже 13 тис. Станом на 01.07.2008 року видано майже 233 тис. охоронних документів. З них – понад 88 тис. патентів на винаходи та 33 тис. патентів на корисні моделі, майже 17 тис. патентів на промислові зразки та близько 94 тис. свідоцтв на знаки для товарів і послуг. Також здійснено понад 78 тис. міжнародних реєстрацій знаків за Мадридською угодою. За І півріччя 2008 року вітчизняними заявниками подано 7,1 тис. заявок на видачу патентів на винаходи та корисні моделі, що майже на 18% перевищує рівень відповідного періоду 2007 року. Важливою ланкою у роботі з аналізу та прогнозування економічних відносин у сфері промислової власності є вивчення винахідницької активності національних заявників у регіональному, галузевому, секторальному розрізах, вивчення найбільш перспективних галузей економіки як на стадії подання заявок, так і на стадії впровадження винаходів у виробництво, виявлення взаємозв’язків між винахідницькою активністю та кінцевими результатами інноваційної діяльності в різних галузях економіки, її впливу на прискорення економічного зростання держави. Для проведення такого аналізу в ДП „Український інститут промислової власності” створено й проходить дослідну експлуатацію спеціальне програмно-математичне забезпечення АС «Аналітик», яке дозволяє розподілити масив патентних даних за відповідними реквізитами та сформувати звітні дані у різних розрізах.Так, аналіз винахідницької активності національних заявників свідчить, що понад 60% загальної кількості заявок на винаходи і корисні моделі щорічно подається підприємствами та організаціями України, тобто, коли заявники є юридичними особами. Як свідчать наведені дані, кількість заявок на винаходи і корисні моделі, поданих національними заявниками – юридичними особами протягом І півріччя поточного року збільшилась порівняно з аналогічним періодом минулого року та склала 4,6 тис. одиниць.Аналіз розподілу загальної кількості поданих заявок у регіональному розрізі свідчить, що найбільшою винахідницькою активністю відзначаються підприємства–заявники, що розташовані у промислово розвинених регіонах – Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій, Запорізькій, Львівській, Одеській, Харківській областях і м. Київ, якими протягом даного періоду подано загалом майже 70% загальної їх кількості. Найвищою винахідницькою активністю вирізняються наукові організації і навчальні заклади Міністерства освіти і науки України. У І півріччі поточного року ними подано 1627 заявок, або 35,2% загальної кількості заявок від юридичних осіб, (протягом аналогічного періоду минулого року – 1242 заявок і 32,5% відповідно). Організаціями Міністерства охорони здоров’я подано 473 заявки (10,2% загальної кількості) проти 423 і 11,1% у І півріччя 2007 р.; Національної академії наук – 320 заявок і 6,9% (проти 292 і 7,6 %, відповідно у І півріччі минулого року). Високі показники подання заявок на винаходи і корисні моделі також у таких організацій: Академії медичних наук України (151 заявка і 3,3%), Міністерства промислової політики (139 заявок і 3,0% ), Української академії аграрних наук (109 заявки і 2,4%) та акціонерних товариств відкритого типу, створених на основі державних підприємств (277 заявок і 6,0%). Серед вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки найбільш активними у поданні заявок виявилися винахідники Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”, Вінницького національного технічного університету, Національного університету харчових технологій, Тернопільського державного технічного університету ім. Івана Пулюя, Одеської національної академії харчових технологій, Національного технічного університету “Харківський технічний інститут”. Найактивнішими серед організацій Національної академії наук були такі: Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії, Інститут електрозварювання ім. О.Є. Патона, Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного, Інститут хімії високомолекулярних сполук. Розподіл загальної кількості поданих заявок за галузевим принципом заявників дозволяє визначити найбільш активні щодо технічної творчості галузі економіки України. Понад 72% загальної кількості заявок на винаходи і корисні моделі подано організаціями, що належать до видів економічної діяльності “Освіта” (2388 заявки або 51,7% загальної кількості) і “Дослідження і розробки” (951 заявок і 20,6%). Досить активними були також заявники, що працюють у галузі машинобудування (130 заявок і 2,8%, відповідно), металургії та виробництва готових металевих виробів (114 і 2,5%). Порівняльний аналіз розподілу заявок за основними технічними напрямами відповідно до Міжнародної патентної класифікації (МПК) свідчить про збереження тенденцій щодо пріоритетів патентування для національних та іноземних заявників, що склалися у попередні роки. Найбільша кількість заявок від національних заявників подано за такими напрямами МПК: “Здоров’я, розваги” – 323 заявки (7,0% загальної кількості поданих ними заявок), “Металургія і оброблення металу” – 315 (6,8%), “Прилади (вимірювання, оптика, фотографія)” – 305 (6,6%), “Сільське господарство” – 175 (3,8%), “Транспортні засоби” –167 (3,6%) і „Медикаменти для терапевтичних, стоматологічних або гігієнічних цілей” – 148 (3,2%). Для іноземних заявників пріоритетами у патентуванні були такі напрями: “Хімія (органічна)” – 379 заявок (26,0% загальної кількості іноземних заявок), “Медикаменти для терапевтичних, стоматологічних або гігієнічних цілей” –184 заявки (12,6%). Від вирішення питання створення ефективної системи охорони інтелектуальної власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності в світовий соціально-економічний системі. А від цього, у свою чергу, зростають перспективи створення робочих місць у нових галузях, які визначають обличчя світової економіки ХХІ сторіччя – економіки, що базується на знаннях. Це стосується і також питання створення цивілізованого ринкового середовища, в якому й підприємці, й споживачі були б надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використовуванням об'єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів. Саме цьому сприяє діяльність державної системи правової охорони інтелектуальної власності України.