1. Зміст, особливості та класифікація послуг «П», на відміну від інших товарів, виробляються і спож-ться в основному одночасно, тому виникають певні особливості їх в-ва і реалізації1. «П» є нематер. за природою - виражають певний корисний ефект або є рез-татом д-сті, яка не передбачає в-ва відчутного продукту.2. «П» не підлягають збереженню, що дозволяє виробникам зводити свій обор капітал до мін, тому що витрати на утримання складів, охорону, закупівлю сировини тощо практично відсутні.3. «П» перебуває вироб і спож одночасно. Споживач ніби включається у процес в-ва «П» і знаходиться у безпосер контакті з виробником «П». 4. «П» є нестандартними і дуже різноманітними. На сьогодні проблематичним є пит встановлення єдиної класифікації «П». Перехід кр на СНР, сприяє виділенню окремих складових сфери «П» у самостійні ст-ри, які зможуть проф задовольняти попит населення різноманітних галузей ек. Згідно з методологіями СНР, узаг показником ек. д-сті країни виступає ВВП, який на стадії викор є вартістю товарів і «П» для кінц викор і накопичення. Відповідно, галузі, що виробляють «П», безпосередньо беруть участь у створенні ВВП. Виходячи з цього, в СНР розрізняють інституц одиниці та сектори, що надають певний вид «П»: - нефін корп - в-во товарів на ринок і ринкових «П» нефін. х-ру; - фін корп - ринкові фін. «П» або допоміжна фін. д-сть; - органи держ упр - вироблення здебільшого неринк «П» для індивід. або колек. споживання і перерозподіл доходів і багатства; - домогосподарства (всі представлені в економіці фіз. особи) - пропозиція роб сили, кінц спож і підприємн функція: в-во товарів на ринок і ринкових нефін «П». Серед найбільш популярних світових класифікацій «П» є розподіл «П» ОЕСР і ЮНКТАД, COT, МВФ, ООН. У класиф МВФ увага акцент на трансп та адмін аспектах розподілу «П», тоді як класиф COT дещо деталізована в частині надання соц і посередн «П» у торгівлі. Необхідно відзначити, що фін «П» в усіх представлених класиф відокремлено з-поміж інших видів «П» і видів ек. д-ті. Цей розділ охоплює посередницькі операції, пов'язані із куп-прод фін активів. Традиційно у світі до них належать страхові, банк, ліз, факторингові, розрахункові, довірчі, гарантійні, валютні та інші види фін «П». ОЕСР і ЮНКТАД 1 фін; 2) інформ(комунікаційні); 3)професійні (виробничі); 4)туристичні; 5)соц. М ВФ 1) морські перевезення; 2) інші види транспорту; 3) подорожі; 4) інші приватні «П»; 5) інші офіційні «П». COT 1) комерц «П»; 2) «П» зв'язку; 3) «П» з будівництва та суміжні інженерні «П»; 4) «П» дистриб'юторів; 5) «П» у сфері освіти; 6) «П» з охорони довкілля; 7) фін «П»; 8) «П» у сфері охорони здоров'я та в соц сфері; 9) «П», пов'язані з туризмом; 10) «П» з орг-ції відпочинку, культ та спорт заходів; 11) трансп «П»;12) інші «П» ООН* 1) с\г, мисливство та лісове гос-во; 2) рибне гос-во; 3) добувна пром-ть; 4) обробна пром-ть; 5) в-во електроенергії, газу та води; 6) будівництво; 7) оптова і роздрібна торгівля, торгівля трансп засобами, «П» з ремонту; 8) готелі і ресторани; 9) транспорт; 10) фін д-ть; 1 1) операції з нерухомістю, здавання під найм та «П» юр особам; 12) держ управління; 13) освіта; 14) охорона здоров'я та соціальна допомога; 15) колективні, громадські та особисті «П»; 16) «П» домашніх слуг; 17) екстериторіальна д-ть. ^ 2.Ринок фін. послуг: поняття, функції та значення в економіці. За ек. сутністю РФП — це ек. відн-ни, що виник. між фін. посередниками та ін. ек.агентами з приводу розподілу фін.рес, куп-продажу тимч. Вільн. Грош. коштів і ЦП. На РФП визначаються По і ПР. на різном. фін. активи.Фін. активи — це кошти, ЦП, борг. зоб-ння та право вимоги боргу, що не віднесені до ЦП. Передача в користув. фін.рес. на РФП оформляється окремим видом фін. інс-тів. Фін. інст-ми є різном. види ринкового продукту фін. природи (зокрема ЦП, грош.зоб-ння, ф'ючерси, опціони тощо).У разі передавання фін.рес. на умовах позики, оформлення операцій здійсн-ться у формі боргових ЦП (облігацій, векселів і т.д.) або різними видами кредит. інс-тів. Якщо ж власник вкладає кошти у акціон. капітал, то операція оформ-меться інс-тами власності — акціями. Об'єктами відносин на цьому ринку є фін.посл., що надаються юр. і фіз. особам, які є влас-ми і користувачами фін. активів, операції з фін. активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених закон-вом і за рахунок залуч. від ін. осіб фін. активів, з метою отрим. прибутку або збереж. реал. вартості фін. активів.Суб'єктами РФП виступ. власники фін.рес., їх корист-чі, фін. посеред-ки, Д як спец. органи нагляду та контролю. Фін.посл. складають великий і зрост. сектор фактично у всіх розвин. ек-х і таких, що розвиваються. Темпи зростання цього сектора особливо високі в тих ек-х, які зазнають стрімкої модернізації. Торгівля фін. послугами також зростає швидк. темпами внаслідок комбінації нових і зростаючих ринків у країнах, що розвив. та з перехідною ек-кою, лібералізації фінансів і торгівлі, викор. нових фін. інс-тів і стрімких технол. змін. Проте, сектор фін.посл набагато важливіший, ніж його прямий вплив на ек-ку. Фін.посл. є основою сучасної ек-ки. Будь-яка господ. д-ість так чи інакше залежить від послуг, які забезпечуються фін. сектором. Потоки торг-лі фін.посл., за відсут-сті надійн. і докладн. даних, часто не можуть бути ідентифікованими. Оцінка торгівлі банк. послуг залежить від зобов. інституту посередництва, а страх. послуг - від різниці між вал. преміями і витратами за вимогами (МВФ, 1993) Правова основа функц-ння РФП у нашій країні закладена ЗУ "Про фін.посл.та держ. регул. ринків фін.посл.", прийнятим ВРУ 7 червня 2001 р. Законом дається визначення РФП як сфери д-сті учасників ринків фін.посл.з метою надання та споживання певних фін.посл..До ринків фін.посл.належать проф. п-ги на ринках банк., страх. та інвестиційних послуг, операції з ЦП та ін. види ринків, що забезп. обіг фін. активів. Сутність та знач. РФП в ек-ці Д найбільш повно розкривається в його функціях, основними серед яких є: Фін. обслуг. учасників ек-ного кругообігу та фін. забезп. процесів інвестування у вир-во, розшир. вир-ва та дольової участі на основі визнач. найеф-ших напрямів викор. капіталу в інвест. сфері. Знах-ння для кожного власника капіталу контрагента угоди та мініміз. витрат на провед. фін. операцій. Формування ринкових цін на окремі види фін.посл.. Інформування учасників ринку про рівень витрат, рента бельність, якість фін.посл. ^ 3. Становлення ринку фінансових послуг (РФП) в Україні. Основу ринку послуг складає величезна і швидкозростаюча частина—сфера фін.послуг. Предметом обміну на цьому ринку є фін.послуги, які є результатом діяльності фін.сектора: банківські, страхові, інвестиційні послуги, операції з ЦП. Загалом основними стимулами росту РФП є: - розвиток НТП, впровадження нових форм банківських, страхових, інвестиц.послуг (наприклад, банк.послуги через систему Internet); довгострок.екон.підйом, який призводить до росту доходів, а отже—до додаткових потреб у послугах, наприклад у галузі лізингового кредитування; - деіндустріалізація розвинутих країн і трансформація їх національних господарств у так звані «економіки послуг»; розвиток такої сфери міжнародної діяльності банків як надання фін. послуг, тобто здійснення лізингових, трастових і факторингових операцій та ін. Основні тенденції, характерні для сучасного етапу розвитку РФП, безпосередньо пов’язані з еволюцією екон.систем і специфічними особливостями функціонування фін. ринків. До осн.тенденцій відносяться: 1) 70-90-х рр. Х Х ст. - суттєве посилення ролі небанк.фін.інститутів, до яких належать страхові компанії, інвестиц.фонди, фонди, що спеціалізуються на операціях із ЦП (інвестиц.банки); 2) розширення сфери діяльності фін.корпорацій, яке є результатом не лише зростання кількості наданих послуг, а й небувалої консолідації фін.-кредитних установ. Трансформування економіки УКР. харак-ться впливом низки чинників нееконом. характеру, таких як поведінка уряду, екон.культура та екон.порядок, схильність до заощадження, та ін. Все це в цілому призводить до нерозвиненості РФП та їх слабкого впливу на екон.зростання ^ Дестабілізуючими чинниками для становлення РФП Є: - постійні зміни в законодавчій базі; - залишки адміністративно-планових методів господ-ння.За цих умов осн.пріорітетними напрямками розвитку вітчизняного РФП є: 1-стабілізація законод. бази, запровадження системи врегулювання оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі; 2-проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Мнфіну у напрямі вдосконалення його організац.структури, уточнення функцій, підвищення ролі і статусу; 3-запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора; 4-залучення на ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств; 5-створення системи захисту прав інвесторів; 6-розвиток різноманітної довірчої д-ті, операційного страхування; 7-ін. Серед найбільш значних передумов формування РФП в УКР. є: розвиток альтернативного сектора економіки, формування ринкової інфраструктури, комерціалізація банк.сфери, відміна монополії зовнішньої торгівлі, пільговий порядок оподаткування доходів з ЦП. Поява нового закону «Про фін.послуги та держ.регулюв. РФП» спрямована на утворення РФП, посилення захисту небанк.фін.установ, захисту інтересів споживачів фін.послуг та створення системи держ регул.за д-тю з надання фін.послуг. Законом передбачається утворення Держ.комісії з регул.РФП зі статусом центр.органу викон.влади, підлеглого Президенту і підзвітного ВР. ^ 4. Право на здійснення операцій та законодавче регулювання договорів (Д) із надання фінансових послуг (ФП). ФП надаються фін.установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фіз.особами—суб’єктами підпр. д-ті (СПД). Виключне право або ін.обмеження щодо надання окремих ФП встановлюється спеціальними законами про д-ть відповідної фін.установи та нормат-правовими актами органів, що здійснюють держ регул РФП. Тільки кредитна установа має право надавати фін.кредити за рахунок залучених коштів за наявності відповідної ліцензії. Якщо юр.особа, за своїм правовим статусом, не є фін.установою, то можливість та порядок надання окремих ФП визначаються спец. законами та нормат-правовими актами держ.органів з питань регулюв.д-ті фін.установ та РФП у межах їх компетенції. Законодавчі норми, що стосуються регулювання послуг в Укр.,визначають особливості укладання угод у сфері фін.посередництва. Відповідно до Цивільного кодексу Укр. від 16 січня 2003р. за договором (Д) про надання ФП одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної д-ті, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.Виконавець повинен надати ФП особисто Відповідно до ЗУ «Про ФП та держ.регул. РФП» при укладенні Д. про надання ФП юр. або фіз.особа має право запросити у СПД баланс або довідку про фін.стан, підтверджену аудитором (ауд. фірмою), бізнес-план. ^ Типовий Д повинен містити: 1)назву документа; 2)назву, адресу та реквізити СПД; 3)прізвище, ім’я і по батькові особи, яка отримує ФП та її адресу; 4)найменування, місцезнаходження юр.особи; 5)найменування фін. операції; 6)розмір фін.активу, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7)строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9)права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Якщо Д. передбачено надання ФП за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені Д. У разі неможливості виконати Д. про надання ФП, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати Д. виникла з вини замовника, він зобов’яз. виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо ін. не встановлено Д. або законом. За Д. про безоплатне надання ФП замовник зобов’язаний відш-ти викон-ві всі факт витрати, необхідні для вик-ня Д. Строк Д. про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або ін.нормат-правовими актами. Дія Д. на здійснення ФП припиняється за згодою сторін, а також у разі: -закінчення строку дії; -виконання СПД зобов’язань перед юр. чи фіз.особою, що отримує ФП у повному обсязі; -ліквідації СПД, юр.особи або смерті фіз.особи, що отримує послуги чи втрати ним дієздатності; -ліквідації СПД у порядку, передбаченому законод Укр.; -визнання в установленому порядку договору на надання ФП недійсним; -в ін.випадках, не передбачених законод Укр. Д. про надання ФП може бути розірваний у будь-який момент, при цьому строк повернення коштів не повинен перевищувати 30 діб, якщо ін.не передбач. Договором. Підстави порядок та правові наслідки припинення дії Д. про надання ФП визначаються цивільним законод., законами з питань рнгулюв.окремих РФП, а також укладеними відповідно до них договорами. ^ 5.Фінансове посередництво (ФП) та небанківські фінансові посередники (НФП). На ринку фін. послуг здійснюються як пряме, так і непряме фінансування, яке передбачає участь фін.посередників (ФП) у процесах переміщення капіталів від одних учасників ринку до інших. При прямому фінансуванні інвестори беруть на себе значну частину ризиків і зазнають значних втрат із оцінки фін.активів та їх емітентів. При непрямому фін-ні визн-ну роль в інвестиц. процесі відіграють фін.посередники.^ Фінансовими посередниками (ФП) є фін.установи, чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юр.осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників. До них належать спеціалізовані інвестиц.компанії, кредитні спілки, страхові компанії, пенсійні фонди, позичково-ощадні асоціації, фін.комп-ї, ощадні банки, КБ, взаємні фонди грош-го ринку. ФП: 1)сприяють зменшенню вартості операцій при одночасн зростанні їхньої к-сті; 2)об’єд-ть заощадження своїх клієнтів для здійснення великих інвестицій на первинному ринку; 3)трансформують термін ЦП в різні терміни погашення попередніх зобов’язань; 4)диверсифікують ризик. Як показує практика, роль ФП дуже важлива. Їхня д-ть вигідна і для заощаджувальників, і для позичальників, а саме: -відпадає потреба в пошуках один одного; - знижується ризик неповернення позики або неефективних капіталовкладень; -знижуються сумарні витрати позичальника на отримання позики; -дрібні заощаджувальники отримують можливість брати участь у бізнесі, який дає вищі прибутки; -ФП зменшують вартість здійснення фін.операцій через уніфікацію та спеціалізацію. Мета ФП—одержання прибутку шляхом придбання первинних ЦП, які дають більший дохід, ніж той, котрий посередник має надати за випущеними ним посередн-ми зобов’язаннями та його накладними ви-тами.Існують ще так звані депозитні інститути. До них належать КБ та різноманітні «майже банки»(трастові компанії, ощадні банки, кредитні спілки та компанії з надання позик під нерухомість). Ці установи акумулюють заощадження, вимоги на термінові депозити окремих громадян, компаній та уряду для подальшого надання банківських позик. Банки—це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів господ. д-ті та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та ін.кредитних ресурсів, касове обслуговування народного господ-ва, виконання валютних та ін банк.операцій. Загалом банки виконують у ринковому господ-ві такі фнкції: -посередництво в кредиті між суб’єктами господ-ння; -посередництво в платежах; -мобілізація грошових доходів і вкладів та перетвор їх у капітал; ств. кредитних засобів обігу. У проведенні депозитних операцій із банками конкурують на РФП ощадні та позичкові асоціації—установи (фін.інститути), які залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів та надають позики під заставу нерухомості. Осн видом д-ті таких інститутів є фінан-ня купівлі нерухомості.^ Взаємні ощадні банки мобілізують кошти, приймають депозити і викор-ть їх, як правило, для надання позик під заставу. Вони фун-ть як кооперативи, де деп.-ми володіє банк.^ Кредитні спілки в Укр.є гром-ми орг-ями, головна мета яких—фін-ий та соціальний захист їх членів через залучення особистих заощаджень членів спілки для взаємного кред-ня.^ Страхові компанії відіграють велику роль на фін.ринку, забезпечують інвесторам страховий захист від багатьох ризиків. У цілому д-ть страхових компаній в Укр. регулюється ЗУ «Про страхування», в якому страховиками визначаються юр.особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або ТзДВ. Як і страхові компанії, пенсійні фонди є фін.інститутами, де одні фін.активи трансформуються в ін. Пенс.фонди створені для забезпечення доходів громадян, що вийшли на пенсію. Сюди ж надходять внески роботодавців. Одним із найбільших посередників на РФП є інвестиційні компанії. Їх капітал утвор. на акціонерній (пайовій) основі шляхом акумуляції грошових коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних ЦП. Осн.операціями є організація емісії власних ЦП і видача гарантій у їх розміщенні, здійснення інвестицій безпосередньо в ЦП, купівля-продаж ЦП за свій рахунок і від свого імені та ін. Іншими інвестиц.посередниками на РФП є інвестиц.фонди, що представлені юр.особою, заснованою у вигляді Ат, виключною д-тю якого є спільне інвестування. Інвестиц.фонд здійснює випуск акцій та вкладає мобілізовані таким чином кошти дрібних акціонерів у інші ЦП, що приносять дохід у вигляді відсотка і підвищення курсової вартості. Вищезазначені фін.інституції обслуговують, насамперед, первинний ринок ЦП. Поряд із цим функціонує і вторинний ринок, торговельні операції на якому підвищують ліквідність фін.активів. ^ 6. Організаційні правила та умови початку діяльності (д-ті) фінансових установ (ФУ). Процес започаткування функціонування компанії на ринку фінансових послуг (РФП) складається з таких етапів: ^ 1 етап—Утворення ФУ як юр. особи і реєстрація в місцевих органах влади; 2 етап—Ліцензування д-ті ФУ за окремими видами послуг; 3 етап—Набуття статусу ФУ і реєстрація в Держ.комісії з регулювання РФП (НБУ-для банк.установ). Ст.8 ЗУ «Про фін.послуги та держ. регулюв.РФП» встановлено, що ФУ можуть створюватися в будь-якій організац.-правовій формі, якщо законод. з питань регулюв.окремих РФП не містить спеціальних правил та обмежень.1 етап. Установа створ-ся згідно з рішенням власника (власників) майна або уповноваж. ним органу підпр-ва-засновника або за рішенням трудового колективу. Засновником ФУ є особа,яка має право створювати в установленому порядку ФУ як юр.особа. За ЗУ «Про власність» і Господ.Кодексом Укр. таким правом наділені безпосередньо власники засобів вир-ва та ін.майна і уповноважені власником органу, що мають установче право і дієздатність. Основою створення ФУ та її реєстрації є комплект установчих документів на основі яких установа функціонує. Для реєстрації необхідно: 1. Рішення власника майна і уповноваж .органу щодо створ. юр.особи. 2. Статут ФУ, в якому вказується власник, найменування установи, її місцезнаходження, предмет і мета д-ті та ін. 3. Реєстраційна картка.Держ.реєстрація ФУ є обов’язковою юр.дією під час їх створення. Під час реєстрації ФУ вносяться до держ.реєстру підпр-в Укр. При наявності всіх документів, реєстрація здійснюється в термін не більше 5 роб.днів. Відмова в держ. реєстрації ФУ як юр.особи вважається законною лише за двома підставами: 1) внаслідок порушення встановленого законом порядку створення підпр-ва; 2) у випадку невідповідності установчих документів вимогам законодавства.^ Скасування держ реєстрації ФУ може бети добровільним (за заявою) або примусовим на підставі судового рішення Господ.Суду у випадках: 1-визнання недійсними установч. документів; 2-здійснення д-ті, що суперечить установч. документам і чинному законод. Укр; 3-у випадку несвоєчасного повідомлення установою про зміну свого місцезнаходження.2 етап. Ліцензування – це видача за певних умов дозволів на право здійснення певних операцій. Перелік видів д-ті, що підлягають ліцензуванню встановл.ВРУ за поданням КМУ. Обмеження в здійсненні підпр-кої д-ті визнач. Ст.4 ЗУ «Про підприємництво». Законод Укр. встановлені певні винятки щодо здійснення певних видів підпр. д-ті: 1) деякі види підприємництва мають право здійснювати тільки визначені суб’єкти; 2) деякі види д-ті заборонено здійснювати без спец. дозволу, тобто ліцензії.3 етап. Набуття статусу ФУ і реєстрація як ФУ здійснюється відповідно до ЗУ «Про фін.послуги і держ .регул. РФП» (ЗУ «Про банки і банк.д-ть-для банк. установ). Згідно Ст.7 ЗУ «Про фін.послуги і держ .регул. РФП» особа набуває статусу ФУ після внесення про неї запису до відповідного Держ. реєстру ФУ. 7. Облік та звітність фінансових установ (ФУ). Порядок ведення бух.обліку і складання звітності у ФУ встановлюється у відповідності до ЗУ «Про бух.облік і фін. звітність в Укр. № 14 від 16.07.1999». При організації і веденні бух.обліку підпр-ва в своїй роботі керуються П(С)БО—це нормат.-правові акти, затверджені Мінфіном, які визнач. принципи та методи ведення бух.обліку і складання фін.звітності, що не суперечить міжнародним стандартам. Наказом Мінфіну від 30.11.99 р. за № 291 затверджено План рахунків бух.обліку активів, капіталу, зобов’язань і господ. операцій підпр-в та організацій. Для забезпечення ведення бух.обліку ФУ самостійно обирає форми її організації: 1 Форма—введення у штат ФУ посади бухгалтера або створення бухгалт. служби на чолі з гол. Бухгалтером. 2 Форма—ведення бух.обліку на договірних засадах централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою. 3 Форма—використання послуг спеціаліста з бух.обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підпр.д-ть без створ.юр.особи. 4 Форма—самостійне ведення бух.обліку і складання звітності безпосередньо власником або керівником ФУ. Держ.Комісія з регулюв. РФП для окремих видів ФУ встановлює окремі нормативні документи, що регламентують порядок ведення бух.обліку. Підсумкові дані бух.обліку знаходять своє відображення у фін.звітності, що складається на певний період. Наказом Мінфіну від 31 березня 1999 р. №87 затверджено П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фін.звітності». Цим стандартомвизначається, що фін.звітність склад. з Балансу, Звіту про фін.рез, Звіту про рух грош.коштів, Звіту про ВК і Приміток до звітів. Звітним періодом для складання фін.звітності є календарний рік. Баланс ФУ склад. на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період склад. наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітний період новоствореної ФУ може складати менше 12 місяців, але не може перевищувати 15 місяців. Звітний період ФУ, яка ліквідується є період з початку року до моменту ліквідації. Банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиц.фонди, інвестиц.компанії, кредитні спілки, недерж.пенсійні фонди, страхові компанії зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднити річну та консолідовану фін.звітність шляхом публікації в періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань. В разі ліквідації п-ва, ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та публікує його протягом 45 днів. Згідно зі СТ15 ЗУ «Про фін.послуги...» аудиторські перевірки ФУ можуть проводитися аудиторами, які внесені до відповідних реєстрів, що ведуться держ.органами, які здійснюють регулювання д-ті ФУ та РФП. Ці аудиторі повинні мати відповідний сертифікат і не мати взаємовідносин щодо права власності з ФУ, д-ть якої перевіряється, не мати заборгованості перед цією установою або іншого конфлікту інтересів. ^ 8. Заходи щодо легалізації грошей, набутих злочинним шляхом. В Укр. досвіді боротьби з відмиванням грошей на нац. рівні починається з урахуванням ЗУ“Про банки і банківску дія-ть” від 7.12.00р.№2121- ІІІ глава 11 якого містить положення про запобіганя легалізації грошей набутих злочиним шляхом. Кримін КУ від 5.04.01 р. № 2341 – ІІІ у ст.209 визнав злочином легалізацію доходів,одержаних злочинним шляхом. 28.11.02р ухвалений ЗУ “Про запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” №249–ІХ, який набув чинності 12.06.03 р. Основними механізмами, які запров-ся з метою запобігання відмивання брудних грошей є: 1. ідентифікація клієнтів; 2.зберіганя документації; 3. звітування про трансакції. Відповідно до ЗУ “Про запобігання відмивання брудних грошей” для ідентифікації вимагається така інф-ція: 1.для резидентів: -фіз.осіб: прізвище, ім’я, по-батькові; дата народженя; серія і № паспорта, дата видачі і орган, що видав; місце проживаня. -для юр. осіб: найменування; юр. адреса; документи про підтвердженя держ. реєстрації; ідентифікаційний код згідно ЄДРПО; реквізити банку,в якому рахунки; № банківського рахунку.2. для нерезидентів: -фіз. осіб: прізвище, ім’я, по- батькові; дата народження; серія і №паспорта, дата видачі і орган, що видав; місце проживаня або тимчасове перебуваня; громадянство. -для юр. осіб: повне найменування; місце знаходження; реквізити банку;№ банків рахунку. Банкам заборон-ся відкривати і вести анонімні рахунки, вступати в договірні відносини з клієнтами в разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від свого імені. Банк зобов’язаний ідентифікувати відповідно до зак-ва: 1.клієнтів, які відкривають рахунки; 2.клієнтів, що зд-ть операції, що підлягають фін моніторингу; 3. клієнтів, які зд-ть операції з готівкою без відкриття рахунків на суму більше 50000грн; 4.осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. Ст. 18 ЗУ “Про фін послуги” передбачає заходи запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, зокрема ідентифікація особи – споживача фін послуг, зд-чи перевірку факту існування юр.особи; споживача ФП; перевірку повноважень особи, яка має діяти від свого імені або імені ін споживача ФП. Обов’язковому моніторингу підляг-ть трансакції які:-відповід-ть заг. поняттю фін операцій, які застос-ся для цілей ЗУ “Про запобіганя брудних грошей”. –підлягають внут фін моніторингу, тобто містять якісні ознаки підозрілих трансакцій. – підляг-ть обов’язковому фін моніторингу, сума по яких більше 80000грн. Або еквівалентну суму в іноз валюті і містить формальні ознаки видів операцій, які містяться у переліку ст. 11 ЗУ “Про запобігання відмивання брудних грошей” Ст. 209 ККУ як покарання передбачає санації: -позбавлення волі на 3-6 років; -позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 2 років. -конфіскація майна. ^ 9. Порядок ліквідації фінансових установ. Згідно ст. 13 ЗУ “Про фін послуги” ліквідація фін установ відбувається з додержанням вимог відповідних ЗУ і нормативно-правових актів держ органів з питань регулювання дія-ті фін установ і ринків фін послуг. Механізм ліквідації юр осіб в Укр., до яких відносять і фін установи визначаються ст.. 110, 111 ЦКУ. Фін установи ліквідовуються: 1.за рішенням її учасників або органів фін установи уповнов-го на це установчими документами, в т.ч. в зв’язку з закінченням строку на який було створено фін установу, досягнення мети для якої її створено; 2.за рішенням суду про визначення судом недійсних держ-х реєстрацій фін установ через допущені при її ств-ні пор-ня,які не можна усунути і в інш вип.-х. Вимога про ліквідацію юр особи в разі визначення судом недійсної реєстрації може бути пред’явлена до суду органом, що зд-ює державну реєстрацію, і учасником фін установи. Рішення суду про ліквідацію фін установи на його учасників або органів уповноважених, приймати рішення про ліквідацію можуть бути покладені обов’язки щодо приведення ліквідації фін установи. Якщо вар-ть майна фін установи є недостатнім для задоволення вимог кредиторів то юридичні особи ліквідовуються в порядку встановленому зак-вом. Про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Ліквідац-на комісія після закінченя строку для пред’явлення вимог кредиторами складається проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна фін установи,що ліквідову-ся перелік пред’явлених кредиторами вимог про результати їх розвитку. Проміжний ліквідац-ний баланс затвердж-ся учас-ми фін уст-ви, або орг-м, що прийняв ріш-я про лікв-ю уст-ви. Виплата грошових сум кредиторам фін установи, що ліквідація проводиться у порядку черговості,встановлена ст 111 ЦКУ відповідно до проміжного ліквідац-го балансу починаючи від дня його затвердженя за винятком кредиторів 4-ої черги, виплати яким проводиться зі спливу місяця від дня затвердження балансу. В разі недостатності у фін установи, що ліквідов-ся грош. коштів ліквідаційна комісія зд-є продаж майна фін установи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідац-ний баланс, який затверджений учасниками фін установи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію. Майно установи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами. Фін установа є ліквідаційною з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. ^ 10. Механізм державного регулювання ринків фін послуг.Держ регул-ня ринків фін послуг – це об’єднання в єдину с-му певних методів та інструментів, об’єктів і суб’єктів, що дозволяють упорядкувати дія-ть усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників. Згідно ст. 19 ЗУ “Про фін послуги(ФП) та держ регул-ня ринків ФП” метою держ регул-ня ринків ФП в Укр. є: 1.Проведення єдиної та ефек-ної держ політики у сфері ФП. 2.Захист інтересів споживачів ФП. 3.Ств-ня сприятливих умов для роз-ку та функціонування ринків ФП. 4.Ств-ня умов для ефек-ної мобілізації і розміщення фін ресурсів учасниками ринків ФП з урахуванням інтересів суп-ва. 5. Забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків ФП та захисту прав їх учасників. Регул-ня ринку фін послуг, має такі орієнтири: -підтримка порядку на ринку, створення нормативних умов для роботи всіх його учасників; -захист учасників ринку від несумлінності і шахрайства окремих осіб або орг-цій, від злочинних посягань; -забезпечення безпеки фін с-ми. Принципи на яких повинна ґрунтуватися с-ма регул-ня ринку ФП: *захист законних прав та інтересів інвесторів з боку держ; *розкриття емітентами інф-ції, яка необхідна інвесторам для прийняття рішень; *рівний доступ учасників ринку до інф-ції; *відображення співвідношення попиту і пропозиції через ціни; *підтримка добросовісної конкуренції між учасниками ринку; *сприяння інноваціям у галузі ФП. Складові механізму держ регул-ня ринку ФП:^ 1.суб’єкти держ регул-ня ринку ФП:-Держ комісія з регулювання ринків ФП;-НБУ; -Держ комісія з ЦП та фондового ринку;2.об’єкти держ регул-ня ринку ФП: *кон’юнктура на ринку Фп; *дія-ть фін установ; *інтереси фін установ; * фін, кредитні, страхові відносини.3. методи та інструменти держ регул-ня ринку ФП: -прямі методи(нормативні акти; макроекон плани та цільові програми; держ замовлення; ліцензії; квоти; ліміти); - непрямі методи (фіскальної політики (податки); грошово-кредитної (операції на ринку ЦП); інвестиційної, амортиз-ної політики (встановленя нормативів амортизації)). Державне регул-ня дія-ті з надання ФП зд-ся шляхом: ведення держ реєстрів фін установ та ліцензування дія-ті з надання ФП; нормативно-правового регул-ня дія-ті фін установ; нагляду за дія-тю фін установ; застосування заходів впливу; проведення інших заходів з регул-ня ринків ФП. ^ 11. Правове забезпечення надання фінансових послуг (ФП) С-ма зак-ва щодо регул-ня ФП передбачає наявність спеціального зак-ва, що регулює дія-ть окремих видів небанківських фін установ і ринків ФП, функціонування рамкового зак-ва, зокрема:-зак-ва, яке визначає орг-но-правові засади ств-ня та уп-ня дія-тю небанківських фін установ; -зак-ва про режим оподат-ня дія-ті небанківських фін установ; -зак-ва, яке регулює договірні правовідносини в процесі надання ФП; -зак-ва, яке визначає механізми забезпечення прозорості та захисту прав кредиторів, інвесторів і вкладників у небанківських фін установах. Структура нормативно-правового регул-ня ринку ФП для небанківських фін установ склад-ся з 2-х рівнів. На 1-му рівні с-ми нормативно-правового регул-ня ринку ФП стоїть ЗУ “Про ФП та держ регул-ня ринків ФП”, яким визначені заг правові засади у сфері надання ФП, зд-ня регуляторних та наглядових ф-ій за дія-тю з надання ФП. Метою цього закону є ств-ня правових основ для захисту інтересів споживачів ФП, правове забезпеченя єдиної держ політики у фін секторі Укр. закон склад-ся з 8 розділів. На 2-му рівні с-ми нормативно-правового регулювання ринку ФП розробляю-ся і впроваджу-ся нормативні акти Презид Укр, КМУ, Держ комісії з регулювання ринків ФП, ін урядових органів, які встановлюють принципові норми держ регулюваня і покликані переважно для розшифруваня і деталізації окремих положень основ-го закону. Фундаментальну основу структури с-ми нормативно-правового регулювання ринку ФП для банківських установ складають ЗУ “Про банки і банків дія-ть” і “Про НБУ”. Безумовно, визначені засади 1-го рівня с-ми закладені в 1-му законі, який включає 7 розділів. Дія-ть банківських фін установ в Укр. регулюється також ЗУ “Про НБУ”, яким визначено правовий статус, ф-ції, повноваженя і принципи роботи ЦБ країни, закон вміщує п’ятнадцять розділів. Другий рівень с-ми нормативн-правового регул-ня ринку ФП для банківських фін установ забезпеч-ся шляхом прийняття відповідних підзаконних актів, передовсім Правлінням НБУ. Основне призначення цих док-тів–розкриття у формі понять і механізмів банківського регул-ня правових норм, закріплених у ЗУ “Про банки і банківську дія-ть”, “Про НБУ”. На 1-му рівні нормативно-правового регул-ня ринку ЦП для учасників ринку ЦП перебувають ЗУ “Про ЦП і фондову біржу” і “Про держ регул-ня ринку ЦП в Укр.” 1-им законом визначені умови і порядок випуску ЦП, а також порядок регул-ня посередницької дія-ті в орг-ції обігу ЦП. Цей закон складається з двох розділів. На 2-му рівні с-ми нормативно-правового регул-ня ринку ФП для учасників ринку ЦП формуються і запроваджуються нормативні акти Президента Укр, КМУ, Держ комісії з ЦП і фонд ринку, ін урядових органів, які встанов-ть принципові норми держ регул-ня і покликані переважно розшифровувати і деталізувати окремі положення основних законів. ^ 12.Завданя та ф-ії Держав комісії з регулюваня ринків фін послуг (ФП). Згідно ЗУ “Про ФП та держ регул-ня ринків ФП” та Положеням про держ комісію з регул-ня ринків ФП від 4.04.2003” – центр. органом виконавчої влади зі спеціал. статусом у сфері регул-ня ринків ФП є Держ комісія з регул-ня ринків ФП яка працює за колегіальним принципом. Осн-ми завданями Комісії у межах її повноважень є: 1.проведення єдиної та ефек-ної держ політики у сфері надання ФП; 2.розороб-ня і реалізація стратегії розв-ку ринків ФП; 3. зд-ня держ регул-ня та нагляду за наданням ФП і додержаням зак-ва в цій сфері; 4.захист прав споживачів ФП шляхом застосування заходів впливу з метою запобіганя порушення зак-ва на ринках ФП та їх припинення; 5.узаг-ня практики застосуваня зак-ва Укр питань функціон-ня ринків ФП, розробленя і внесення