«Громадський моніторинг у сфері протидії корупції»Опис тренінгуМета тренінгу - надати учасникам знання та розвинути практичні навички у проведенні громадського моніторингу діяльності влади з метою виявлення та попередження корупційних явищ. Завдання тренінгу:Ознойомити учасників з поняттям корупції та ролі НУО у протидії корупції.Ознайомити учасників з теоретичними засадами громадського моніторингу.Ознайомити учасників з успішним досвідом та кращими практиками проведення громадського моніторингу. Розглянути етапи проведення громадського моніторингу.Розвинути навички організації та проведення громадського моніторингу. Теми:Поняття корупції.Роль та місце НУО у протидії корупції.Моніторинг, як сфера діяльності громадських організацій.Громадський моніторинг та його сутність. Об’єкти та суб’єкти моніторингу.Визначення індикаторів та показників проведення громадського моніторингу.Джерела інформації для моніторингу.Успішний досвід та кращі практики проведення громадського моніторингу. Методи проведення громадського моніторингу.Етапи проведення громадського моніторингу. Сфери застосування і поширення результатів громадського моніторингу.Очікувані результати:Очікується, що по завершенню тренінгу учасники:Ознайомляться з поняттям корупції та ролі НУО у протидії корупції.Ознайомляться з теоретичними засадами громадського моніторингу.Дізнаються про успішний досвід та кращі практики громадського моніторингу. Визначать етапи проведення громадського моніторингу.Підвищать свою спроможність організувати та провести громадський моніторинг. ^ Учасниками тренінгу будуть представники організацій громадянського суспільства та ініціативні групи, що займаються або планують займатися моніторинговою діяльністю діяльності органів влади.^ Тренінг проводять: національний тренер проекту «Гідна Українв» та тренер регіонального інформаційно-ресурсного антикорупційного центру. «Громадський моніторинг у сфері протидії корупції»План тренінгуДень 110.00-11.00 Вступ. Знайомство. Визначення правил роботи та очікувань учасників. Інформація про проект. Ознайомлення учасників з теоретичними засадами корупції 11.00 -11.15 - Перерва11.15-13.00 Моніторинг, як сфера діяльності громадських організацій. Громадський моніторинг та його сутність. Об’єкти та суб’єкти моніторингу.Успішний досвід та кращі практики проведення громадського моніторингу 13.00-14.00 - Обід14.00–15.45 Визначення індикаторів та показників проведення громадського моніторингу.Джерела інформації для моніторингу. 15.45-16.00 – Перерва16.00-17.30 Методи проведення моніторингу. Підведення підсумків першого дняДень 29.30-11.30 Актуалізація знань 1 дняЕтапи громадського моніторингу - Планування.12.00-13.00 Виявлення проблемних точок. СпостереженняАналіз та узагальнення інформації. Вимоги до аналізу: неупередженість, логічність, побудова на фактах.13.00-14.00 - Обід14.00-15.45 Донесення інформації. Реформування. Сфери застосування отриманих знань та навичок 15.45 -16.00 - Перерва16.00-17.30 Розробка методології громадського моніторингу. Підведення підсумків, заповнення анкет оцінки. Анкетування^ ТРЕНІНГОВІ МАТЕРІАЛИЗМІСТВступ до антикорупції 1Громадянське суспільство в боротьбі з корупцією 12Моніторинг та його сутність 22^ Показники та індикатори 22Громадський моніторинг та його сутність 25 Моніторинг діяльності депутатів 26Соціальний моніторинг 28Звітні картки 32Досвід Росії БЛОКНОТ наблюдателя конкурса по размещению заказов на поставки товаров, выполнение работ, оказание услуг для государственных и муниципальных нужд 44^ Как организовать общественный контроль за конкурсным распределением бюджетних средств 54ДОДАТКИДодаток 1. Приклад можливого проекту громадського моніторингу 73Додаток 2. Моніторингова картка для збору інформації від незалежних експертів 74Додаток 3. Закон України «Про корупцію» 75Додаток 4. Проект постанови. Постанова Кабінету Міністрів України ”Про запровадження громадського контролю функціонування та діяльності органів виконавчої влади” 82Додаток 5. Проект закону України ”Про відкритість і прозорість діяльності органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування” 84Список літератури і джерела 93^ МОНІТОРИНГ ТА ЙОГО СУТНІСТЬМоніторинг –це заплановане, систематизоване, експертне, об’єктивне дослідження вибраної ділянки громадської діяльності яке проводиться за прийнятою схемою з метою досягнення змін. Будь який моніторинг має на меті змінити ситуацію в кращу сторону, тому його результати завжди доносяться до населення і тих осіб, котрі можуть якимось чином вплинути на вирішення цієї проблеми.По суті, моніторинг – це плановий збір даних про конкретну проблему, діяльність, а також опрацювання, аналіз і доведення підсумків аналізу і рекомендацій до всіх зацікавлених осіб.Моніторинг забезпечує інформацією необхідною для:Аналізу даної ситуації;Визначення проблеми та знаходження рішень;Відкриття напрямків та зразків;Дотримування плану діяльностіВимірювання прогресу у виконанні поставлених задач та формулюванні/перегляді майбутніх цілей та задач;Прийманні рішень про людські, фінансові та матеріальні ресурси.Моніторинг - це неперервний процес. Система моніторингу повинна бути розроблена ще на початку роботи.^ Показники та індикаториНайкращі показники - це такі, які легко підрахувати і які дозволяють екстраполювати інформацію, узагальнену в одній цифрі, внаслідок вивчення малої групи, на велику групу (як, наприклад, користувачі і населення регіону ).Як тільки ви визначились щодо мети діяльності, ви можете опрацювати показники. Це можуть бути цільові і/або поточні показники. Поточні показники оперують переважно похідними даними, що змінюються в процесі здійснення діяльності і в результаті дають цифри. Цільові показники, переважно вимірюють результати та вплив поточних факторів і найчастіше мають вигляд пропорції або відсотків.Показники - це кількісні та якісні критерії, що дають можливість виміряти та оцінити досягнення поставлених задач. Існує три типи показників:початкові показники – описують ситуацію на початку;кінцеві показники - описують діяльність, як наприклад, кількість прийнятих рішень.впливаючі показники - міри, які дійсно внесли зміни в ті чи інші умовиПочаткові та кінцеві показники легше виміряти, ніж впливаючі, але вони забезпечують лише непрямий вимір досягнень. Вони припускають, що досягнення в деякій діяльності буде результатом їх змін, але вони не доводять цього.Показники повинні бути:ясні;доцільні;об’єктивно перевірені.Індикатори – доступна спостереженню й виміру характеристика досліджуваного об’єкту.Моніторинговий комітет громадського контролю щодо функціонування та діяльності органів виконавчої влади враховує такі основні показники та індикатори: економічні: ріст виробництва; створення нових (насамперед, малих) підприємств; залучення інвестицій; динаміка зовнішьоторгівельного обороту; динаміка експорту (у розрізі товарних груп)соціальні: рівень безробіття; створення робочих місць; будівництво житла; рівень смертності новонароджених; кількість осіб, що отримують дохід, менший від прожиткового мінімуму;виконавська дисципліна: кількість фактів, зареєстрованих відділом внутрішнього контролю, невиконання або неналежного виконання органами виконавчої влади актів, передбачених законодавством України; кількість кримінальних справ, порушених за вчинення злочинів посадовими особами щодо: перевищення службових повноважень, зловживання владою, хабарництва тощо; кількість правопорушень, вчинених посадовими особами за Законом “Про боротьбу з корупцією” (складено адміністративних протоколів, прийнято судових рішень); кількість рішень органу, що були скасовані вищестоящими або компетентними органами на підставі невідповідності законодавству України; зворотній зв’язок: кількість скарг громадян на рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади та їх посадових осіб, поданих відповідно до Закону України “Про звернення громадян”; кількість випадків оскаржень громадянами та юридичними особами в судах рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб; структура (за характером мети) акцій протесту (мітингів, демонстрацій, пікетів), проведених в регіоні; структура публікацій у ЗМІ, за винятком тих, засновником яких виступають органи державної влади і місцевого самоврядування, щодо функціонування та діяльності органів державної влади (позитивних, негативних, нейтральних); кількість і структура публічних заходів, здійснених органами виконавчої влади індикатори корупції, встановленні на основі складених адміністративних протоколів та судових рішень: кількість правопорушень за вчинення корупційних діянь (стаття 7 Закону України “Про боротьбу з корупцією”); кількість правопорушень державних службовців за порушення спеціальних обмежень (стаття 8 Закону України “Про боротьбу з корупцією”); кількість правопорушень державних службовців за порушення вимог фінансового контролю (стаття 9 Закону України “Про боротьбу з корупцією”); кількість правопорушень керівників органів виконавчої влади за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією (стаття 10 Закону України “Про боротьбу з корупцією”); кількість правопорушень повноважних посадових осіб за умисне невиконання своїх обов'язків по боротьбі з корупцією (стаття 11 Закону України “Про боротьбу з корупцією”); кількість злочинів, вчинених державними службовцями (за ст. 368 Кримінального кодексу “Одержання хабара”); кількість зафіксованих випадків “конфлікту інтересів” (підпорядкування близьким родичам відповідно до ст.12 Закону України “Про державну службу”). індикатори корупції, складені на основі соціологічних досліджень: створення комерційних структур посадовими особами органів виконавчої влади (засновниками таких підприємств є або самі керівники, або їх родичі чи підставні особи); використання представниками органів державної влади власних повноважень для заснування і подальшої участі в діяльності підприємницьких структур; адміністративне лобіювання державними службовцями з використанням ними свого службового становища інтересів окремих підприємницьких структур; )сприяння одержанню комерційними структурами нерухомості і основних фондів держави за безцінь; випадки хабарництва за виконання державних функцій (по функціях): надання дозволів; випадки хабарництва за виконання реєстраційних функцій тощо.інші показники: збір інформації від незалежних експертів щодо функціонування та діяльності органів виконавчої влади Моніторинговий комітет проводить відповідно до „Моніторингової картки для збору інформації від незалежних експертів” (додаток 2). За результатами моніторингу функціонування та діяльності органів виконавчої влади Моніторинговий комітет складає свій Звіт щодо результатів функціонування та діяльності органів виконавчої влади за квартал (рік). . Порядок складання та структура Звіту визначається Регламентом Моніторингового комітету і не є предметом регулювання цієї Угоди. Звіт Моніторингового комітету затверджуються ним в установленому порядку відповідно до його Регламенту. Затверджений звіт Моніторингового комітету у 3-денний термін з часу затвердження надсилається ним до Секретаріату Кабінету Міністрів України. Звіт Моніторингового комітету у 10-денний термін розглядається Прем’єр-міністром України або іншою уповноваженою посадовою особою та Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України за результатами розгляду Звіту надсилає Моніторинговому комітету у 3-денний термін відповідь. При підготовці квартальних та річних звітів Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади включають Звіт Моніторингового комітету окремим розділом (додатком) до свого квартального (річного) звіту.^ ГРОМАДСЬКИЙ МОНІТОРИНГ ТА ЙОГО СУТНІСТЬГромадський моніторинг органів державної виконавчої влади – це системне комплексне дослідження їх діяльності щодо технології підготовки та прийняття рішень, контролю за їх виконанням. Метою громадського моніторингу є: виявлення суспільно-важливих потреб та очікувань; вирішення питань, які потребують оперативного втручання. Результати громадського моніторингу є основою для адекватного реагування органів державної влади в поточній роботі, під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків функціонування та діяльності влади. ^ Громадський моніторинг здійснюється шляхом:1) репрезентативного опитування за наперед визначеними критеріями;2) відслідковування процесу здійснення урядової політики, її динаміки та тенденцій, а також стану справ у відповідних сферах; 3) збору та накопичення інформації, аналізу матеріалів ЗМІ щодо думки громадськості про діяльність влади.Сам збір інформації про роботу органів влади дуже сильно профілактично впливає на чиновників і депутатів, дисциплінуючи їх. Моніторинг впливає не тільки на об’єкти, але і на суб’єкти (наприклад, виборці розуміють, що від їх активності і громадянської позиції залежать підсумки і легітимність виборів, а також і те, як звітується перед ними їх депутат).Основні засади громадського моніторингу функціонування та діяльності органів виконавчої влади. Моніторинг функціонування та діяльності органів виконавчої влади здійснюється шляхом відслідковування інформації про діяльність органів виконавчої влади. При здійсненні громадського моніторингу використовуються всі види інформації, не заборонені законом. Моніторинг діяльності органів виконавчої влади здійснюється за такими основними критеріями: ефективність функціонування та діяльності органів виконавчої влади; результативність рішень, прийнятих органами виконавчої влади; відповідність рішень органів виконавчої влади суспільним потребам, викликам та очікуванням; відповідність рішень органів виконавчої влади стратегічним пріоритетам, стабільність і послідовність функціонування та діяльності органів виконавчої влади; професіоналізм, компетентність при прийнятті рішень органами виконавчої влади; виконавча дисципліна в діяльності органів виконавчої влади; відкритість та прозорість процесу прийняття управлінських рішень; залучення громадськості до процесу формування та прийняття рішень органів виконавчої влади; врахування позиції органів місцевого самоврядування при прийнятті рішень органами виконавчої влади; дотримання принципу політичної нейтральності при прийнятті рішень органами виконавчої влади. ^ МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕПУТАТІВ Мета моніторингу: Просвіта виборців, які довірили керівництво містом(селом, областю, державою) своїм депутатам; ^ Підвищення відкритості і прозорості в діяльності засідань і самих депутатів; Підвищення довіри людей до народних обранців; Привчання депутатів до думки про те, що громадськість має право спостерігати за їх діяльністю і аналізувати її. ^ Збір, опрацювання і максимально широке розповсюдження зібраної інформації. Чому важливий моніторинг? Виборці знають про те, як працюють їх депутати; Депутати привикають до прозорості у своїй діяльності і необхідності підзвітності перед населенням. ^ Моніторинг буває: Короткотерміновим – спостереження за конкретним періодом роботи депутатів. Середньо терміновим – спостереження від 10-12 до всього терміну роботи ради. ^ Довготерміновим – спостереження від початку передвиборної агітації і до закінчення терміну роботи тобто «весь цикл депутатської діяльності». ^ Методи моніторингу: Основний: Моніторинг засідань ради; Моніторинг засідань комітетів та комісій; Анкетування і інтерв’ювання депутатів. Додатковий (непрямий) ^ Збір інформації у ЗМІ; Анкетування помічників на округах; Проведення соціологічного опитування виборців. Основні напрямки моніторингу депутатів: Моніторинг передвиборчої агітації депутатів; ^ Моніторинг структури і механізмів роботи ради (комітети, комісії, регламенти роботи, плани законотворчої діяльності та ін.); Моніторинг діяльності депутатів (на округах, законотворча, активність на засіданнях та ін.); Моніторинг ЗМІ про діяльність депутатів; ^ Просвіта виборців та публічні акції; Регулярне розповсюдження зібраної інформації. Чому важливий моніторинг передвиборчої агітації: інформація, зібрана під час передвиборчої агітації кандидата дозволяє виявити відповідність або невідповідність передвиборчих обіцянок кандидата його реальній роботі. ^ Підготовка до моніторингу депутатів: Вивчення законодавства, яке регламентує роботу законодавчої влади і депутатів; Складання робочого плану моніторингу; Повідомлення органів влади і ЗМІ про початок моніторингу; ^ Акредитація членів проекту для відвідування засідань комітетів, сесій ради. Документи для проведення моніторингу: Регламент роботи ради; План законотворчої діяльності; Графік засідань; Протоколи, рішення; Стенограми; ^ Дані поіменного голосування. Збір інформації про структуру і механізми роботи представницького органу: Запит в Законодавчий орган; Сайт Законодавчого органу; видання Законодавчого органу; ^ інші публікації виконавчого і законодавчого органів влади. Моніторинг сесій, засідань комітетів і комісій представницького органу: Через присутність і спостереження за всіма засіданнями; ^ Аналіз протоколів і стенограм ( при можливості); Інтерв’ювання і анкетування депутатів та чиновників, які входять у склад комітетів та комісій; Відслідковування діяльності депутатів у ЗМІ Що спостерігач фіксує на засіданнях представницького органу: ^ Відвідування Активність депутатів Законотворчу діяльність Підсумки голосування Інтерв’ювання і анкетування депутатів: ^ Питання для анкети, або інтерв’ю повинні бути для всіх однакові (1-3 питання можна добавити індивідуально у зв’язку з якоюсь проблемою округу); Про інтерв’ю домовлятися заздалегідь; Якщо інтерв’ю буде публікуватися, то його обов’язково показують депутату. ^ СОЦІАЛЬНИЙ МОНІТОРИНГГеннадій Русанов,Асоціація економічного розвитку м. Івано>Франківська, УкраїнаОГЛЯД МЕТОДОЛОГІЇ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІСоціальний моніторинг — це процес, що дозволяє громадськості слідкувати за виконаннямурядових рішень на місцевому рівні, вимірювати їх ефективність та адекватність та висловлювати свою думку щодо них. Соціальний моніторинг є досить складним процесом, що вклю_чає елементи та підходи інших методологій участі громадськості.В більшості випадків соціальний моніторинг здійснює певна організація або декілька ор_ганізацій на замовлення уряду або з власної ініціативи (чи волі громади). Соціальниймоніторинг сприяє кращій комунікації між владою та громадянським суспільством, а такожміж організаціями громадянського суспільства та громадянами. В наступному розділі описа_но необхідні складові успішного моніторингу.Соціальний моніторинг є корисним інструментом для оцінки процесів та державної політи_ки. Цей процес часто вимагає участі багатьох зацікавлених сторін та потребує ефективногообміну інформацією між ними. Одним з недоліків цього методу є те, що він вимагає багаточасу та потребує залучення експертів, що означає його високу собівартість. Оскільки хтосьповинен оплачувати цю роботу, це може викликати іншу проблему— необ'єктивність ре_зультатів. Організація_спонсор може вимагати зміни результатів або ж сам виконавець зму_шений буде представити їх так, щоб задовольнити спонсора та забезпечити продовженняконтракту.^ КОНТЕКСТ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІСоціальний моніторинг — це процес, що є гнучким за формою та в часі, і залежить від такихфакторів, як мета моніторингу, хто є його ініціатором (НДО, уряд, підприємство чи окремігромадяни), типу урядового рішення чи політики. Успішне проведення соціальногомоніторингу можливе за таких передумов:● ^ Спроможність громадянського суспільства—організації громадянського суспільстваповинні розуміти значення соціального моніторингу та вміти використовувати його ре_зультати. Вони мають вміти взаємодіяти з місцевою владою та приватним сектором, які,як правило, є учасниками цього процесу як підрядники або зацікавлені сторони.● ^ Підтримка (або хоча б невтручання) з боку місцевого уряду. В Україні сектор грома_дянського суспільства є відносно молодим та не таким незалежним, яким мав би бути.Законодавче середовище поки що не сприяє посиленню НДО. Тому в усіх своїх заходахНДО повинні брати до уваги соціальне значення проблеми та можливу реакцію органіввлади. Добрі взаємовідносини з урядом та урахування його інтересів сприяє позитив_ним результатам процесу.85● ^ Наявність професійного виконавця з достатньою інституційною спроможністю тапозитивним іміджем, що забезпечує прозорість моніторингу та ефективно інфорPмує зацікавлені сторони про його результати. Це одна з ключових передумов успіху,оскільки найкраща робота втрачає цінність, якщо її виконала політично заангажована таупереджена організація. Тому відносна незалежність виконавця має велике значення.● «У правильному місці в правильний час»: хоча суть цього фактору є розпливчастою,він має дуже важливе значення, оскільки всі попередньо згадані важливі передумови тадекілька менш важливих мають справдитися у потрібний момент.Також критично важливо виконання таких передумов:● Проблема, рішення чи політика, щодо яких здійснюється моніторинг, мають бутисоціально важливими для усіх зацікавлених сторін.● Достатньо ресурсів для моніторингу. Також слід розглянути багато факторів, в томучислі економічні, соціальні та політичні.^ ОПИС ПРОЦЕСУ/ ЕТАПИ ВПРОВАДЖЕННЯПроцес моніторингу включає такі стадії:1. Визначення цілей та завдань моніторингу—Основною ціллю соціального моніторин_гу є поліпшення рівня життя в громаді шляхом запровадження кращої політики. Іншіцілі можуть залежати від виконавця, проблеми, щодо якої здійснюють моніторинг, та,навіть, політичної ситуації.^ 2. Вибір виконавця— Бажано, щоб це була НДО або дослідницька організація. Процесвідбору має бути прозорим та демократичним, бажано, за процедурами відкритого тен_деру.^ 3. Розробка та затвердження методології моніторингу—Вибір методології моніторин_гу залежить від багатьох факторів, таких як тип проблеми, наявність фінансування, по_зиція уряду тощо. Методологія моніторингу, зазвичай, включає елементи з інших мето_дологій участі громадськості, таких як фокус_групи, дослідження та громадські слухан_ня. Важливо досягти балансу цих елементів, щоб забезпечити достовірність моніторин_гу та участь всіх зацікавлених сторін.^ 4. Здійснення моніторингу—на цій стадії важливо слідувати розробленій методології табути гнучкими на випадок її неефективності. Виконавець повинен мати спроможністьпостійно оцінювати себе та робити необхідні зміни. На етапі впровадження важливо,щоб громадськість загалом та окремі зацікавлені сторони були поінформовані проуспіхи та невдачі. Це зробить процес прозорим та відкриє можливості для зворотногозв'язку з громадськістю.86^ 5. Аналіз, обговорення та розповсюдження результатів—На цій стадії виконавець маєпідготувати професійний аналітичний звіт щодо моніторингу та розповсюдити його се_ред ключових осіб з усіх зацікавлених груп. Це створить можливості для отримання ко_ментарів та обговорення результатів.^ 6. Розробка рекомендацій— Після опрацювання коментарів від зацікавлених сторін тагромадськості слід підготувати рекомендації та подати їх на розгляд ключовим учасни_кам процесу. Якщо рекомендації підготовлені у формі пропозиції із запровадження дер_жавної політики, в ідеальному випадку місцева влада їх має затвердити, а також враху_вати при розробці програми дій, стратегічного плану або іншого документу з політики.^ 7. Оцінка необхідності подальшого моніторингу— Оскільки в більшості випадків важ_ко вирішити проблему з першої спроби, моніторинг є тривалим процесом. Після завер_шення одного циклу необхідно оцінити, наскільки вдалося досягти успіху у вирішенніпроблеми і чи варто продовжувати моніторинг. Якщо подальший моніторинг потрібен танеобхідно покращити методологію або змінити виконавця, можна почати з кроку 1. Віншому разі можна почати процес з кроку 4.^ РИЗИКИ ТА ПЕРЕШКОДИУ процесі соціального моніторингу є багато ризиків та перешкод. Їх кількість та серйозністьзростає при використанніінших методологій участі громадськості. Деякі з цих ризиків та пе_решкод були описані вище, однак всю інформацію можна узагальнити таким чином:^ 1. Опір зі сторони влади— Це найбільш серйозна перешкода. Оскільки соціальниймоніторинг має на меті покращити урядову політику та якість державних послуг, йогоуспіх значною мірою залежить від готовності влади взяти до уваги пропозиції громадсь_кості. В цьому випадку можна або продемонструвати уряду переваги соціальногомоніторингу, або створити потужну лобістську групу, щоб подолати опір органів влади.В середовищі України друга альтернатива є, як правило, небажаною та неефективною.^ 2. Відсутність сильного та активного сектору громадянського суспільства— Колиуряд готовий до соціального моніторингу, але немає активного сектору НДО, щоб бутипосередником цього процесу, здійснення моніторингу є проблематичним. У цьому ви_падку громадяни можуть негативно поставитися до подібної ініціативи, якщо вона вихо_дить безпосередньо від уряду.^ 3. Відсутність відкритої інформації— Інформація про моніторинг повинна бути опри_люднена через презентації, інформаційні вісники, публікації, ЗМІ тощо. Також важливо,щоб всі зацікавлені сторони та громадськість були поінформовані про хід процесу. Цедопомагає забезпечувати його прозорість та сприяє зворотному зв'язку з громадськістю,що, в свою чергу, допомагає уникнути багатьох проблем та помилок.^ 4. Відсутність кваліфікованого виконавця— Навіть якщо органи влади готові досоціального моніторингу їх політики, є випадки, коли не існує місцевої організації, щомогла б його здійснювати. В такому випадку найбільш ефективним буде запрошення87зовнішніх експертів, послуги яких будуть більш дорогими. Іншим можливим рішенням єстворити місцеву організацію з моніторингу. Місцева влада може спільно з приватнимсектором створити таку організацію, надавши їй початкове фінансування та погодив_шись забезпечити її відносну незалежність.^ ПРИКЛАД ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУЩоквартальний моніторинг в Івано-Франківську (Україна)Місто Івано_Франківськ знаходиться в Західній Україні та має населенняблизько 250 тисяч.Місто має відносно прогресивну та відкриту муніципальну владу, досить розвинений сектормалого та середнього бізнесу (близько 50% доходів міського бюджету надходять від цьогосектору) та активний третій сектор.В 2000 році Івано_Франківськ було обрано пілотним містом для реалізації проекту «Голосгромадськості», який почався з проведення великого дослідження якості державних послуг(весна 2000 року). Це було перше дослідження, спрямоване на оцінку якості державнихпослуг, що надаються громадянам та підприємцям місцевою владою. Окрім збору великоїкількості корисних даних та інформації, це дослідження мало ще один важливий результат— воно сприяло загальному розумінню (як зі сторони державних службовців, так ігромадськості) того, що влада відповідальна за надання послуг та їх якість, яку можнавиміряти.Місцеві партнери проекту «Голос громадськості» з органів влади та НДО висловили потребузапровадження щоквартальних досліджень, щоб регулярно діагностувати стан міськогожиття (функціонування уряду, якість надання державних послуг, рівень життя, сучасніпроблеми тощо). Пропонована методологія була спрямована на щоквартальне опитуваннябазової групи з 150 домогосподарств з усіх районів міста протягом півкроку. Ініціативупідтримав проект «Голос громадськості», а в травні 2001 року Асоціація економічногорозвитку Івано_Франківська провела перший цикл опитувань.На даний момент завершено три цикли щоквартальних опитувань, результати яких булопредставлено громадськості та місцевим ЗМІ. Питання для кожного опитування розробляларобоча група з представників місцевої влади та НДО. Результати кожного опитуванняпредставлені в аналітичному звіті, який було розповсюджено серед місцевих державнихслужбовців, що відповідальні за сфери, визначені респондентами як проблематичні.Окрім щоквартальних опитувань громадської думки, в Івано_Франківську проводяться іншізаходи з соціального моніторингу в сферах стратегічного планування, житлово_комунальноїреформи та покращення регуляторного середовища для розвитку підприємництва.ДЖЕРЕЛАПублікаціїAssociation of Economic Development of Ivano_Frankivsk. 2000. Quality of Public Services Survey in Ivano_Frankivsk. Ivano_Frankivsk: People's Voice Project.BIZPRO Project (USAID, Ukraine). 2001. Manual on Practical Aspects of Business Associations'Activities: Part II, Lobbying Techniques.Sukhorebra, I. 2001. Monitoring the Implementation of Community Strategic Development Plans. Ivano_Frankivsk: Association of Economic Development of Ivano_Frankivsk.Джерела в ІнтернетAssociation of Economic Development of Ivano_Frankivsk: www.aedif.if.uaAssociation of Ukrainian Cities: http://www.auc.org.ua/en/People's Voice Project: http://www.icps.kiev.ua/projects/eng/peoples_voice^ ЗВІТНІ КАРТКИ Джина Гілбрет Холдар,консультант, Проект "Голос громадськості", УкраїнаОГЛЯД ТА КОНТЕКСТ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІЗвітні картки - це документи, що готуються групами громадян або адміністрацією міста, щоб представити результати дослідження щодо важливих для громадськості питань. Для проведення дослідження можна використовувати опитувальники або інтерв’ю. Звітні картки є багатим джерелом інформації, і тому їх можна використати для підтримки того чи іншого рішення, проведення громадських інформаційних кампаній, розробки політики та планування заходів для громадськості. Найчастіше їх використовують для отримання конкретної інформації щодо питань, що цікавлять громадськість, покращення якості державних послуг та планування міського бюджету.Оскільки звітні картки відображають думку громадськості щодо конкретного питання, їх можна широко розповсюджувати серед громадськості та посадових осіб місцевого рівня. Звітні картки не лише інформують щодо думки громадськості з конкретного питання, але й можуть бути ви^ Формування вибірки Вибірка – це частина населення, яка бере участь в опитуванні, результати якого будуть узагальнені та представлятимуть думку всього населення. Вибірку слід вважати приблизним відображенням цілого, а не самим цілим. Формування вибірки є пошуком типових характеристик.Існує багато переваг проведення дослідження саме з вибіркою населення, а не з усім населенням. Вибірка зберігає кошти та час. Також вона надає більше контролю над меншою кількістю населення. Окрім того, обробляючи великий обсяг інформації, легше допустити помилку. Тому робота з вибіркою є набагато легшою та ефективнішою.Існує два види вибірки – репрезентативна та нерепрезентативна. Репрезентативна вибірка – це вибірка, щодо якої кожна особа серед населення, яке досліджується, має рівні шанси бути обраною до вибірки. Репрезентативні вибірки дають можливість уникнути упередженості.Одним з видів репрезентативних вибірок, що використовуються в звітних картках, є територіальна вибірка. За цією технологією населення міста ділиться на певну кількість географічних районів. З усіх районів обирають декілька. В цих районах відбирають певну кількість сімей і проводять опитування з усіма дорослими з цих сімей.Нерепрезентативна вибірка – це вибірка, де ймовірність включення кожного елемента популяції до вибірки невідома. Основним недоліком нерепрезентативної вибірки є те, що не можна стверджувати, ніби вибірка представляє все населення. Тому з такою вибіркою складніше узагальнити результати дослідження. З іншого боку, нерепрезентативні вибірки вимагають менше коштів, є менш складними, дослідження можна зробити в будь-який момент і їх результати будуть повністю адекватними, якщо ви не маєте бажання узагальнювати результати за межами вибірки.Часто для розробки звітних карток використовується такий вид нерепрезентативної вибірки, як “сніговий ком”. Працюючи за цим методом, варто почати з вибору декількох осіб з бажаними характеристиками та провести їх опитування. Потім слід попросити їх назвати інших людей з бажаними характеристиками, опитати їх і т.д. Якщо ви маєте велику кількість людей, яких можна опитати, то послідовно відбирайте з цих людей менші вибірки, поки не матимете таку кількість потенційних респондентів, яких можете опитати. Це дасть можливість отримати більш репрезентативну вибірку “снігового кому”.Одним з питань, над яким задумуються дослідники, є розмір вибірки, яка б найкращим чином представляла населення. Розмір вибірки зазвичай залежить від кількості населення та мети дослідження. Однак для статистичного аналізу похибка вибірки зменшується лише незначно, якщо вибірка перевищує 400 чоловік. Якщо вибірка становить 400 чоловік, то незалежно від кількості населення похибка вибірки не перевищуватиме 5%. Тобто дані відображатимуть 95% населення, з маргінальною похибкою 5%. Плануючи опитування, включайте до вибірки більше респондентів, ніж потрібно, виходячи з того, що деякі респонденти відмовляться відповідати на запитання або повернуть незаповнені чи неправильно заповнені опитувальники. Також формуючи вибірку, корисно запросити професійного соціолога, оскільки цей процес вимагає досвіду і може бути складним та заплутаним.^ Кодування даних Для співставлення та аналізу даних необхідно виразити відповіді в цифровій формі та обробити, виходячи з їх арифметичних властивостей. Зазвичай для інтерпретації інформації використовують статистичні методи узагальнення, класифікації, табуляції та додавання цифрових даних.Дані слід виражати в цифровій формі, тому що дані, отримані з опитувальника чи в словесній формі, не мають ніякої користі. Зібрані дані слід реорганізувати перед застосуванням статистичних методів та проведенням аналізу. Зазвичай дані трансформуються шляхом кодування. Кодування – це процес трансформації “сирих” даних в зручний для комп’ютера формат. Для цього кожну відповідь слід виразити в цифровій формі або приписати їй набір букв, які є кодом. Проводячи кодування, слід забезпечити, щоб вс