Т. О. БізбізУсі уроки до курсу«ЛЮДИНА І СВІТ»11 клас(СТАНДАРТНИЙ ТА АКАДЕМІЧНИЙ РІВНІ, 17 год.)Издательская группа «Основа» — «Электронные книги» Харків Видавнича група «Основа» 2011УДК 37.016 ББК 74.266.3 Б59 Бізбіз Т. О. Б59 Усі уроки до курсу «Людина і світ». 11 клас. Стандартний, академічний та профільний рівні. — X. : Вид. група «Основа», 2011. — 301 [3] с. : табл. — (Серія «Усі уроки»). ISBN 978-617-00-1041-4. У посібнику представлені усі уроки до курсу «Людина і світ» для 11 класу за програмою 2010 р. Вони розроблені із застосуванням сучасних інноваційних технологій, новітніх форм і методів роботи. Для викладачів, методистів та студентів педагогічних навчальних закладів. УДК 37.016 ББК 74.266.3© Бізбіз Т. О, 2011ISBN 978-617-00-1041-4 © TOB «Видавнича група «Основа»«, 2011^ СТАНДАРТНИЙ ТА АКАДЕМІЧНИЙ РІВНІЗМІСТТема І. ВСТУПУрок 1. Вступ до курсу «Людина і світ». Поняття «людина як біосоціальна істота»Тема II. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІУрок 2. Поняття «соціалізація». Ґендерна соціалізація особистостіУрок 3. Поняття субкультури. Молодіжна субкультура. Школа. ОдноліткиТема III. СТЕРЕОТИПИ ТА УПЕРЕДЖЕННЯУрок 4. Стереотипи та їх роль у житті людини і суспільства. Толерантність. Ксенофобія. Расизм. ґендерні стереотипиТема IV. КОНФЛІКТИУрок 5. Поняття «конфлікт». Типи конфліктів. Зародження конфліктів та шляхи їх подоланняТема V. СОЦІУМ (СУСПІЛЬСТВО ЛЮДЕЙ)Урок 6. Поняття соціуму. Історичні типи стратифікованих суспільств Тема VI. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬУрок 7. Поняття соціальної мобільності. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму^ Тема VII. ПРАВА. СВОБОДИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬУрок 8. Еволюція уявлень про права людини в історії людства. Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікаціяТема VIII. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВОУрок 9. Поняття громадянського суспільства: суть, атрибути та функціїТема IX. ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИУрок 10. Політика як суспільне явище. Політична система: сутність, структура, функціїТема Х. ДЕМОКРАТІЯУрок 11. Поняття, форми та принципи демократії. Вибори як інструмент демократіїУрок 12. Поняття громади. Територіальне громадське та місцеве самоврядування. Участь громадян в управлінні суспільствомТема XI. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇУрок 13. Засоби масової інформації та їх роль у суспільному життіТема XII. НАЦІЯУрок 14. Поняття нації. Нація і націоналізм. Нація етнічна і політичнаТема XIII. ПОЛІКУЛЬТУРНІСТЬУрок 15. Поняття полікультурності як добросусідства культур. Шляхи розв’язання міжнаціональних, міжконфесійних конфліктівТема XIV. УКРАЇНА І СВІТУрок 16. Місце України в інтеграційних процесах в Європі та у світіУрок 17. Я — член сім’ї, громадянин держави, громадянин планети Земля^ Тема І. ВСТУП УРОК 1 Вступ до курсу «Людина і світ». Поняття «людина як біосоціальна істота»Мета: розкрити основні завдання курсу, уявлення про його роль у формуванні світогляду людини; розкрити зміст основних понять: «людина», «особистість», «громадянин»; ознайомити учнів зі змістом і методами вивчення курсу.Тип уроку: вивчення нового матеріалу.^ ХІД УРОКУI. Організаційний момент урокуII. Вивчення нового матеріалу ►► Зміст і методи вивчення курсу Процес гуманізації й демократизації освіти за сучасних умов треба розглядати як реорганізацію демократичних і гуманістичних начал. Вивчення курсу «Людина і світ» має сприяти формуванню в сучасної молодої людини гуманістичної світоглядної культури на основі пріоритету загальнолюдських цінностей. Уже в назві курсу «Людина і світ» визначено його основну мету: привернути увагу учнів до найвищої цінності — людини, яка живе в об’єктивно існуючому, якісно різноманітному світі.^ Методи вивчення курсу: поєднання лекційних і пояснювально-ілюстративних форм викладу матеріалу вчителем з активною самостійною роботою учнів; розвиток уміння критично ставитися до фактів реальної дійсності та усвідомлювати власний життєвий досвід на основі висновків природничих наук, міфології, релігії, філософії; поєднання роботи з підручником та опрацювання додаткової літератури, довідкових джерел тощо; формування самостійності мислення. Курс інтегративний за характером, він спрямований на узагальнення знань, набутих учнями під час вивчення різних навчальних предметів.^ Головна мета курсу «Людина і світ» Завданнями курсу є набуття учнями знань про процеси та явища суспільного буття, про філософські, культурні, політико-правові та соціально-економічні засади життя демократичного суспільства. Вивчення курсу сприятиме соціалізації учнівської молоді та активному включенню її в суспільне життя, виховуватиме в учнів такі громадянські риси, як правова відповідальність, толерантність, ініціативність, громадянська активність, національна самосвідомість. ►► ^ Людина в основних типах світогляду Теоретичними засадами формування життєвої позиції людини виступають чотири основні типи світогляду — міфологія, релігія, наука, філософія. Подальша розповідь вчителя базується на матеріалах таблиці.^ ОСНОВНІ ТИПИ СВІТОГЛЯДУ Міфологія Релігія Наука Філософія Міф — це не первинна форма знання, а особливий тип світогляду, специфічне образне синкретичне уявлення про явища природи і колективне життя. У міфі як найбільш ранній формі людської культури поєдналися зачатки знань Творча всемогутня сила — Бог, який стоїть над природою і поза природою. Буття Бога людина переживає як одкровення. Як одкровення, людині дано знати, що душа її безсмертна Людська діяльність спрямована на здобуття і осмислення знання Стійка форма суспільної свідомості, що розглядає світоглядніпитання ^ ЛЮДИНА В ОСНОВНИХ ТИПАХ СВІТОГЛЯДУ Міфологія Релігія Наука Філософія Людина — розумна тварина, наділена душею Людина — істота, що вірить в існування надприродного Людина — істота, яка пізнає світ Людина — істота, що здатна бути мудрою Бесіда 1. Яку із запропонованих теорій ви вважаєте найбільш обґрунтованою? 2. Чи можна обмежуватись однобічним розумінням сутності людини? Таким чином, учні роблять висновок: складність людини визначається тим, що вона є суперечливою єдністю не тільки біологічного і соціального, а й фізичного і психічного, загальнолюдського й індивідуального. Чим більше людина вміє керувати своїми біологічними потребами, підпорядковувати їх високим прагненням або спрямовувати на досягнення суспільних цілей, тим більше в людині переважає соціальне і тим більш розвиненою вона є. ►► ^ Людина, індивід, особистість Поняття «людина — індивід — особа — особистість — індивідуальність», перш за все, характеризують якісні прояви людини. Поняття «людина» означає вид у біологічній класифікації, розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх інших істот. Поняття «індивід» вживається щодо окремо взятого представника людського роду, якому властиві неповторні й унікальні природні і соціальні якості, представлені не в усій родовій повноті та яскравості. Тобто в кожному конкретному індивіді представлені далеко не всі можливі прояви родових якостей людини. Тому ми не можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда і навпаки. Поняття «особа» характеризує певні реальні якості людського індивіда. Тому поза індивідом особи не існує. Але це не означає, що риси індивіда є рисами особи; такі характеристики індивіда, як зріст, колір волосся, вага, особливості, наприклад форма носу, на особу переносити не можна. Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає людською особистістю — самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння, що внаслідок унікальності та неповторності особистості існує дещо таке, що здатна зробити лише вона (бо більше такої особистості немає, не було й не буде) і прагне це виконати будь-що, людська особистість набуває рис індивідуальності (див. схему).Поняття «індивідуальність» може викликати (і викликає) асоціації з індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави. Людина → Особлива розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот; вид живих істот, що посідає певне місце в сукупності живих організмів Індивід → Одиничний представник роду і стоїть в ряду таких понять: рід — вид — індивід Особа → Суб’єкт та об’єкт соціальних стосунків; зосередження всіх якостей людини Особистість → Людська особа, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги Індивідуальність → Особистість, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити лише вона, і прагне це реалізувати Насправді ж, індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виокремлення себе з-поміж інших людей, без певної внутрішньої зосередженості. Але це не означає і не передбачає людської самоізоляції. Навпаки, усвідомлюючи свою незамінність, індивідуальність, людина усвідомлює і свою цілковиту ідентичність з іншими людьми, адже зрозуміти свою унікальність можна лише через порівняння з іншими людьми і лише за умови переконаності у тому, що всі інші люди є люди, але в чомусь — не такі. Мірою відповідальності людської індивідуальності стає вселюдськість, усвідомлення своїх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значенні: коли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини як родової істоти.Громадянин — людина, яка належить до певної територіальної спільноти — міста, країни тощо. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму громадянин має певні права та обов’язки щодо цього соціуму і підпорядковується певним (прийнятим в громаді) нормам і законам. Якщо громадянин — це індивід, що належить до конкретної держави і перебуває під її владою і захистом, то громадянськість — це політична позиція громадянина стосовно процесів, що відбуваються в суспільстві та державі. Відносини суспільства з державою стають дієвими, якщо суспільство можна назвати громадянським, тобто здатним «забезпечити реальну участь громадян в управлінському процесі та контроль з їхнього боку за діяльністю держави». Проте саме тут і виникають суперечності, які людство намагається подолати протягом кількох століть.^ III. Закріплення вивченого матеріалуБесіда 1. У чому полягає головна мета курсу «Людина і світ»? 2. Чим відрізняється розуміння людини у міфології, релігії, науці та філософії?^ IV. Підсумок уроку Курс «Людина і світ», який ви будете вивчати в 11-му класі, допоможе вам сформувати особистий світогляд, здійснити світоглядне самовизначення, що є необхідною умовою успішної життєдіяльності людини. Набуті на уроках знання допоможуть активно включитися в суспільне життя держави, сформувати активну життєву ПОЗИЦІЮ.^ V. Домашнє завдання 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 2. Виписати у словник нові поняття та опрацювати їх. 3. Підготувати комп’ютерну презентацію « Сім’я «.^ Тема II. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ УРОК 2 Поняття «соціалізація». Ґендерна соціалізація особистостіМета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і самореалізації своєї особистості; ознайомити з процесом соціалізації (сутність, етапи, проблеми, значення); формувати вміння застосовувати знання з різних навчальних курсів і власного життєвого досвіду для вирішення навчальних практичних завдань; сприяти формуванню активної життєвої позиції.Тип уроку: вивчення нового матеріалу.^ ХІД УРОКУI. Організаційний момент урокуII. Мотивація навчальної діяльностіУчитель. Я пропоную вам послухати оповідку про давньогрецького філософа Діогена. Одного разу вдень Діоген пішов багатолюдними вулицями Афін з ліхтариком в руках, промовляючи: «Шукаю людину».Бесіда 1. Кого шукав Діоген? 2. Що для вам здалося дивним у поведінці філософа? 3. Як ви вважаєте, на яких ознаках особистості зосередився Діоген? 4. Які ознаки особистості можете назвати ви?Робота зі схемою^ ОЗНАКИ ОСОБИСТОСТІ Здатна відповідати за свої вчинки Продукт соціалізації Особистість Контролює свою поведінку Самостійна у своїх вчинках Висновок. Саме суспільство, а не природа максимально впливає на особистість.^ III. Вивчення нового матеріалуПоняття соціалізації Третину свого життя людина навчається жити у світі складних суспільних відносин. У театрі ролі грають актори. Ми — актори театру життя. Кожна людина поводиться відповідно до ролі. Суспільство чекає від нас бездоганної акторської гри, щоб за необхідності «зробити з каменяра філософа». Знаючи закони природи, з «хорту лягаву не зробиш». Суспільство вимагає від нас потрібних йому вмінь і навичок, правильних рішень. І допомагає нам це зробити соціалізація.Соціалізація — це навчання дітей і підготовка їх до дорослого життя. Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм. Навчання життя і навчання предмета — поняття різні. До соціалізації застосовуємо термін освоєння, а не навчання. Процес соціалізації переживає кожен з нас протягом всього життя. Не можна соціальних ролей і культурних норм навчитися за книгами. Соціальних ролей багато, кожна включає багато норм і правил, тому навчатися їх доводиться за реальних умов, протягом усього життя.Завдання — Щоб переконатися у важливості соціалізації, уявімо наше життя без неї. Як виглядала би людина? Наведіть приклади.^ У літературі: «Мауглі» Р. КіплінгаУ реальному житті — в Індії 1940 р. було знайдено двох дівчаток — півторарічну Амалу і Камалу восьми років, які зростали серед зграї вовків. Після повернення до людського середовища Амала прожила один рік, а Камала — 10, проте дівчинка так і не навчилася говорити і сміятися, а пересувалась навколішки.Висновок: У ході соціалізації людина з біологічної істоти перетворюється на соціальну. Соціальне середовище відіграє в цьому процесі вирішальну роль. Соціалізація дає можливість спілкуватися за допомогою ролей. Соціалізація забезпечує збереження самого суспільства: прищеплює новим громадянам загальноприйняті цінності, зразки поведінки. Таким чином, соціалізація — процес розвитку людини, становлення особистості у взаємодії з навколишнім світом.Етапи соціалізації У доіндустріальному суспільстві вирізняли лише три етапи людського життя: дитинство, зрілість, старість. Дитинство закінчувалося рано — у 13-15 років, переважно після укладання шлюбу. Люди лише нещодавно усвідомили, що кожен віковий період людини — це особливий світ. За часів Шекспіра діти в усьому були схожі на дорослих. Тільки після епохи Відродження з’явилися перші ознаки вікової різниці — зачіски, одяг... У XVIII ст. починають вирізняти юність. За образним висловом американського вченого Ф. Масгрейв, юнак був винайдений водночас із паровою машиною (1765 р. з’явився винахід Д. Уатта, а 1762 р. Ж.-Ж. Руссо «відкрив» юнака, написавши книгу «Еміль»).Дитинство — найважливіший етап первинного навчання і соціалізації. «Всі ми родом з дитинства» (А. Екзюпері). Американський психолог Ерік Еріксон виділив 8 стадій у розвитку особистості, чотири з них припадає на дитинство. У цей період закладається фундамент соціалізації, людська особистість формується на 70 %. Не можна спізнитися, втратити час.Учитель. Пропоную вам послухати східну притчу.Молода мати прийшла до мудреця і запитала ради, коли їй треба починати виховання дитини «Скільки виповнилося вашій дитині?» — запитав мудрець. «Лише 3 місяці», — відповіла мати. «На жаль, ви запізнилися. Ви запізнилися рівно на 3 місяці», — сказав мудрець.Запитання — Ми нерідко говоримо — «золота пора дитинства», «безхмарне дитинство», «рожеве» і т. ін. Наскільки справедливі такі твердження? Порівняємо для цього дитячий і дорослий світ і з’ясуємо, чим вони відрізняються. Зростання, фізична сила; обмін речовин (у дітей — пластичний, у дорослих — енергетичний); розумові здібності і вміння їх з вигодою застосовувати; обсяг набутих знань; вміння приймати рішення і т. д. (продовжити список).Висновок. Дитина не вміє жити в дорослому світі: не мас соціальних статусів і ролей, чітких прав та обов’язків, не знає, що таке соціальна відповідальність; погано уявляє собі, що таке соціальні норми.Запитання — Як діти засвоюють соціальні ролі? Діти не можуть оцінювати норми, здатні тільки їх засвоювати через стереотипи. Зразками для наслідування є найближче оточення — батько і мати. Батьки є агентами первинної соціалізації. Народна мудрість говорить: «Виховання дітей починається з їхніх батьків». У дітей ігрове освоєння світу. В які ігри грають наші діти? Які з них найбільш важливі? (Рольові ігри: «Дочки — матері», «Школа».) Те, чого навчаються в дитинстві, зберігається на все життя і багато в чому визначає його.Юність — найважчий період соціалізації. «Роки юності — найважчі роки», — писав ще у XVIII ст. німецький філософ І. Кант. Вікові рамки: 13-17 — тинейджер, 19-23 — юнак.Запитання: — Дайте визначення терміна «тинейджер». Чому цей вік називають важким, перехідним? 1. Відбуваються важливі фізіологічні зміни: статеве дозрівання; інтенсивне зростання (на 5-8 см на рік), збільшення маси тіла (4-8 кг на рік); перебудовується опорно-руховий апарат (збільшується ступінь окостеніння, наростає м’язова сила) і т. ін. Соціальна та психологічна зрілість дуже часто не встигає за зрілістю фізичною. 2. Психологічні зрушення (потяг до протилежної статі, посилюється агресивність, схильність до неприборканого ризику тощо). 3. Прагнення інновацій і творчості; невизнання авторитетів. 4. Підкреслене прагнення незалежності і самостійності. 5. Формується паралельна система цінностей: батьки — однолітки. 6. Змінюється поведінка (від майже повної слухняності до прихованої або явної непокори батькам). 7. Суперечності між прагненням самостійності і залежностю від думки і поведінки однолітків. 8. Закінчується формування фундаменту особистості — світогляду. 9. Усвідомлення свого «Я» відбувається як осмислення свого місця в житті; відбувається постійний пошук моральних орієнтирів.Висновок. Рольовий діапазон тинейджерів, як і раніше, вкрай обмежений: економічно несамостійні, вимагають соціального захисту, не виступають учасниками правовідносин, не є власниками, виробниками. Вони лише споживачі; хоча психофізично вони вже дозріли для прийняття важливих рішень. Брак життєвого досвіду призводить до численних помилок. Проте головне не їхня кількість, а якість: злочинність, наркотики, алкоголь, статева розбещеність... Це спроба грати дорослі ролі, підлітки тяжіють до тих, хто їх вважає дорослими.Підлітковий вік — це іспит для всіх (самого підлітка, батьків, вчителів). Не можна швидко і без зусиль вирішити всі проблеми цього віку: треба набратися терпіння...Зрілість — це розквіт людської особистості. Тривалий час вона складалася з декількох циклів. Нижня межа розмита, приблизно 21-23 роки. Екстремальні ситуації зумовлюють швидке дорослішання особи. Верхня межа позначена віком виходу на пенсію — 55 років у жінок і 60 років у чоловіків.Завдання — Головний критерій зрілості: самостійність. Що вважати проявом самостійності? Доповніть наведений список.Критерії самостійності 1. Самозабезпечення засобами існування. 2. Уміння розпоряджатися грішми. 3. Самостійність у виборі способу життя. 4. Проживання окремо від батьків. 5. Здатність відповідати перед законом. 6. Участь у виборах. 7. Укладання шлюбу.Висновок. Доросле життя — найбільш активний період соціалізації, тому що саме в цей час спостерігається освоєння значної кількості соціальних ролей у реальному житті. Зрілість — найбільш активний творчий вік. Психолог Г. Леман проаналізував декілька тисяч видатних відкриттів і дійшов висновку, що найкращі, найбільш оригінальні ідеї та праці були зроблені людьми переважно у 29-30 років: Ньютон відкрив закон тяжіння в 24 роки; Лобачевський — неевклідову геометрію в 24; Менделєєв — періодичний закон у 35 років. Після того як людина виходить на пенсію, закінчується активний період соціалізації — настає старість.Старість — це період людського життя, що настає після зрілого віку і ділиться на кілька циклів: до 71 року — похилий вік; з 71 до 90 — старечий; вік людини понад 90 років вважають віком довгожительства. Старість — це фізичний стан, якому притаманне поступове згасання всіх життєвих функцій.Запитання «Старий — що малий», — говорить народна мудрість. Що спільного між дітьми і старими? У чому відмінність? Люди похилого віку перестали бути виробниками матеріальних благ, перетворилися на споживачів; надлишок вільного часу; вимагають до себе уваги (часто примхливі, дратівливі, невдоволені). Діти — мета життя для батьків: люди похилого віку — це тягар для дітей. У дітей — майбутнє, у людей похилого віку зникають життєві плани, немає запасу часу і сил. ►► Ґендерна соціалізація особистості Ґендерні уявлення особистості формуються під впливом ґендерних стереотипів — набору загальноприйнятих норм і суджень, що стосуються існуючого в суспільстві становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють наявні ґендерні розбіжності і стають на заваді змінам у сфері ґендерних відносин.Ґендерна соціалізація — це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.Ґендерні ролі — норми та правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.Механізми для здійснення ґендерної соціалізації Диференційне посилення, коли прийнятне ґендерно-рольове поводження заохочується, а неприйнятне — карається соціальним несхваленням. Диференційне наслідування, коли людина обирає статеворольові моделі у близьких їй групах — родині, серед однолітків, у школі — і починає наслідувати прийняте там поводження. Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідомості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність — маскулінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика. Джерела ґендерного конфлікту орієнтовані у дитинство. Так, дівчата-спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків. Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього життя людини, тільки дорослішання сприяє формуванню самостійності у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть переживати ґендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки. Головна роль у ґендерному вихованні належить освітньовиховним установам. Дитина проходить через низку установ, утворених суспільством: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкільні роки дитини припадає основний період формування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою. Важлива роль у формуванні ґендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване ґендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з навчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, читати літературу. Тільки за таких умов можливе формування у молодої людини ґендерної культури і чуйності. На становлення ґендерної свідомості впливають суспільні (неурядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масової інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відповідні матеріали, випускають навчальні телепередачі. ►► ^ Розвиток сім ‘ї як соціального інституту Сім’я — міні-модель суспільства. Без сім’ї та сімейного виховання, сімейного піклування про дитину не було б ні суспільства, ні держави, ні етносу. Як би не змінювалися суспільні установки, які б негаразди не вирували над людством, сім’я завжди залишалася.Щодо сім’ї та її ролі в суспільстві існує чимало багато поглядів представників різних течій. Течія Зміст Утопісти Мріяли знищити сім’ю, виступали за вільну любов, за те що б функції сім’ї передати державі В. І. Ленін Мріяв побудувати величезні фабрики-кухні, фабрикипральні та звільнити жінку від хатньої праці Слов’янофіли Відстоювали ідеал патріархальної сім’ї, де основна влада належала главі сімейства — батькові. Усі інші члени родини повинні були беззаперечно виконувати його волю. Роль жінки зводилася до народження і виховання дітей і ведення домашнього господарства Марксисти Виступали з критикою патріархальної сім’ї як чужої новим суспільним відносинам. «Тиранія, яка панує в такій родині, пригнічує і калічить людську особистість», — писав М. Бердяєв. Він закликав відстоювати більш вільні форми сім’ї: «Євангеліє вимагає свободи від рабства у сім’ї» Сім’я дуже давній соціальний інститут. Її характер змінювався протягом історії: у суспільстві не вщухають суперечки про те, яка з форм сім’ї більш життєздатна. В епоху матріархату, коли влада належала жінкам, кожен знав свою матір, але ніхто не знав свого батька, замість сім’ї були так звані безладні стосунки. Потім влада перейшла до чоловіка, і батько мав точно знати, кому у спідок він передасть своє майно. Це сприяло появі парної сім’ї. Із появою держави і права з’явилися закони про шлюб. У деяких мусульманських країнах й досі, особливо в селах, існують полігамні шлюби. За мусульманськими законами чоловікові дозволено мати до 4 дружин; у деяких країнах кількість дружин не обмежується взагалі, чоловік лише зобов’язаний брати на себе їх повне утримання. У Непалі у першій половині XX ст. сім’я будувалася за протилежним принципом: одна дружина могла мати до 5 чоловіків. Але в переважній більшості країн домінує моногамна сім’я. ►► ^ Шлюб — основа сімейних відносинПроблемне питання — Як ви вважаєте, «сім’я» і «шлюб» — це одне й те саме? Первісну основу сімейних відносин становить шлюб.Шлюб — це форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється і за допомогою якої суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їхні подружні права і обов’язки. Шлюб — це контракт, який укладають 3 сторони: чоловік, жінка і держава. Сім’я — це більш складна система відносин, ніж шлюб, тому об’єднує власне подружжя, їхніх дітей та інших родичів.Сім’я — не шлюбна група, а соціальний інститут, тобто система зв’язків і взаємодій між членами сім’ї, функція якої — відтворення населення та регулювання відносин між статями, батьками і дітьми. Поява шлюбу як правової форми відносин між чоловіком і жінкою пов’язана з наслідуванням власності. Відповідно до європейських традицій, успадковування власності здійснювалося за чоловічою лінією. У давньоримському законодавстві право на спадщину визнавалося за кровними родичами. За імператора Августа (І ст. до н. е. — І ст. н. е.) був запроваджений податок на безшлюбність. У сучасному світі, умови та порядок укладання шлюбу, його припинення і визнання недійсним регулюється сімейним правом. Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Шлюб, укладений за релігійним обрядом або відповідно до звичаїв будь-якої народності, не має правового значення. Регулювання прав і обов’язків подружжя, а також батьків і дітей в Україні здійснюється відповідно до Сімейного кодексу, прийнятому 2002 року. ►► ^ Функції сім’ї Виступ учнів з комп’ютерною презентацією «Сім’я».Завдання — На основі переглянутих презентацій і власного досвіду спробуйте визначити, які функції в суспільстві виконує сім'я. Що, на ваш погляд, є вищою сімейною цінністю?^ ФУНКЦІЇ СІМ'Ї Назва функції Основні задачі Репродуктивна 1. Громадська — відтворення населення.2. Індивідуальна — задовольняє потреби в дітях Виховна 1. Формування особистості дитини. 2. Вплив на розвиток особистості кожного її члена протягом усього життя.3. Вплив дітей на батьків та інших дорослих членів сім'ї, які спонукають їх активно займатися самовихованням Господарсько-економічна 1. Забезпечує міцні зв'язки. 2. Підтримує матеріально неповнолітніх і непрацездатних її членів.3. Надає підтримку тим членам сім'ї, у яких виникли матеріальні та фінансові труднощі Відновлювальна Відновлення і зміцнення фізичних, психологічних, емоційних і духовних сил людини після трудового робочого дня Регулятивна Упорядковує відносини між статями, здійснює первинний контроль за дотриманням членами сім’ї суспільних норм особистого, групового та суспільного життя Соціалізація особистості Опосередковує зв’язок особистості з суспільством: вона формує у дитини уявлення про соціальні зв’язки і включає в них його з народження Виділяють також дозвільну, соціально-статусну, емоційну, сексуальну та функцію духовного спілкування сім’ї. Сім’я забезпечує соціалізацію молоді в ході засвоєння дітьми нормативів громадського життя, задовольняє емоційну потребу в спільних переживаннях, обміні почуттями і настроями, запобігає психологічній неврівноваженості, захищає від почуття ізольованості і т. ін. Одним із результатів домашнього функціонування сім’ї як соціальної групи є ефективне попередження відхилень від вимог соціальних норм у переважній більшості сфер суспільного життя.^ IV. Підсумок уроку Соціалізація — це процес розвитку особистості протягом усього її життя; проходячи через кризи і долаючи їх, особистість отримує основу для подальшого зростання (Ерік Еріксон). Ми пройшли сходами людського життя, але куди ж вони нас привели? Угору? Униз? Угору по сходах, що ведуть униз? Кожен з нас неповторна, унікальна індивідуальність. Чим важче умови життя, тим більше засвоюється людиною досвід, тим він буде ціннішим для майбутніх поколінь. Людина сама повинна прагнути самовдосконалення, маючи для цього умови. «Обставини такою ж мірою творять людей, у якій люди — обставини».^ V. Домашнє завдання 1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 2. Провести соціологічне опитування серед учнів 11-х класів школи «Із якими проблемами стикається сучасна молодь?» УРОК 3 ^ Поняття субкультури. Молодіжна субкультура. Школа. ОдноліткиМета: дати уявлення про основні поняття теми; пояснити, у чому полягає унікальність підліткового співтовариства і культури, чим вони відрізняються від співтовариства і культури дорослих; вдосконалювати навички самостійної роботи; виховувати, прищеплювати високу, справжню культуру, а також критичне і відповідальне ставлення до свого способу життя, потребу в духовності, свідомому прагненні до самовдосконалення.^ Тип уроку: вивчення нового матеріалу.Форма проведення уроку: лекція з елементами дискусії та бесіди.Епіграф до уроку: Спільнота розвиватиметься лише тоді, коли її члени контролюватимуть спілкування між собою. Франц Фенол^ ХІД УРОКУI. Організаційний момент урокуII. Мотивація навчальної діяльностіБесіда 1. Кого, на вашу думку, можна вважати молодим? 2. Що означає «громадянське повноліття»?Перевірка домашнього завдання Виступ учнів з результатами соціологічного опитування якими проблемами стикається сучасна молодь?»Проблеми, що хвилюють старшокласників нашої школи Отримати цікаву професію. Проблеми з власними грошима. Фінансові проблеми сім'ї. Стосунки з батьками. Стосунки між батьками. Відносини з однолітками. Конфлікти з педагогами. Проблеми із засвоєнням навчального матеріалу. Проблема вільного часу. Особисте життя. Здоров'я членів сім'ї. Відсутність модного одягу. Майбутнє.III. Вивчення нового матеріалу ►► Поняття «культури». Види і функції культуриКультура (від лат. cultura — обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях. Культура — це багаторівнева система. Виділяють світову й національну культури, до того ж, кожна з цих культур поділяється на матеріальну і духовну.Запитання 1. Що належить до матеріальної культури?(Це культура праці, матеріального виробництва, культура побуту, культура відносин до власного тіла, фізична культура.) 2. Що належить до духовної культури?(Ця культура несе в собі пізнавальний розвиток, вплив на розум і душу людини, її інтелектуальне становлення.) Таким чином, культура поділяється на певні види, які всі між собою тісно пов’язані. Головне завдання культури — всебічний розвиток людини, регулювання її поведінки і вчинків на основі формування цінностей і моральних норм. Сьогодні на уроці йтиметься про молодіжну субкультуру. Вступаючи у доросле життя, молодій людині треба засвоїти те, що було створено попередніми поколіннями, дізнатися і сприйняти усталені норми суспільного життя. Проте цей процес не є простим. Не всі цінності, до яких прихильно ставиться старше покоління, сприймає молодь. Оскільки людина є основною складовою одиницею суспільства, а суспільство складається з безлічі соціальних груп, то можна говорити про культуру окремих соціальних груп. Підлітки — найбільш численна соціальна група. У світі їх налічується близько 1 млрд. І всі вони є споживачами матеріальних і духовних цінностей, створених старшими поколіннями. Спільнота підлітків не є монолітною структурою, що включає всіх молодих людей. Відомі безліч підліткових спільнот, що розрізняються за віком, статтю, матеріальною забезпеченістю, національним складом. Спільноти підлітків можна розділити на формальні (шкільні класи, спортивні клуби, секції, театральні та предметні гуртки) і неформальні (позашкільні) групи (дворові компанії, субкультури). Деякі фахівці вважають, що у підлітків існує власна культура. Підлітки створюють культуру зі своєю власною мовою, модою, захопленнями і, що найважл