5. Циклічність як форма економічного розвитку. Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного вироб-ва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється. Період від однієї ек-ї кризи до іншої назвали економічним циклом. Ек-й розвиток має циклічний характер. Під ек-ми циклами розуміють періодичні коливання вир-ва, зайнятості та цін, які характерні для ек-ки. Ек-й цикл має кілька фаз. Фаза піку циклу харак-ся повною зайнятістю і повною потужністю виир-ва. У цій фазі циклу ціни мають тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється. У наступній за піком фазі – спаду, вир-во і зайнятість скорочуються, але ціни не піддаються тенденції до зниження. Ціни падають лише в тому разі, коли спад серйозний і тривалий, тобто коли виникає депресія. Найнижча точка спаду(або депресія) харак-ся тим, що вир-во та зайнятість досягнувши найнижчого рівня, знову починають „вибиратися” з самого дна. Зрештою у фазі пожвавленя рівень вир-ва підвищується, а зайнятість зростає аж до повної зайнятості. У міру того. як пожвавлення в ек-ці набирає силу, рівень цін може почати підвищуватись аж доти поки не виникне повна зайнятість і вир-во не запрацює на повну потужність. Економісти по різному пояснюють причину таких коливань а саме: 1)технічними новинами, які періодично активізують ділову активність; 2)війнами і іншими зовнішніми факторами; 3)монетарним явищем, а саме збільшенням або зменшенням грошової маси. 4)великим обсягом інвестицій у певний період, які викликають необхідність освоювати створені потужності, що зумовлює спад подальших інвестицій. ^ 6. Антиінфляційна економічна політика. Розвинуті країни світу нагромадили значний досвід проведення антиінфляційної політики. Основними заходами держави у боротьбі з інфляцією, передусім з голопуючою та гіперінфляцією, є:^ 1)регулювання попиту і пропозиції;2)індексація доходів;3) контроль за цінами та з\п. Найтиповіші дії держави за розбіжності попиту і пропозиції такі: якщо платоспроможний попит перевищує пропозицію за умови вироб-ва ВНП нижче від оптимальної величини, держава повинна привести в дію три основних методи регулювання:1. знизити податок на прибуток, щоб стимулювати інвестиції компаній і фірм;2. збільшити витрати державного бюджету і насамперед державні закупівлі товарів і послуг;3. зменшити відсоткову ставку за кредиті, отже, збільшити грошову масу в економіці. Крім цих заходів, слід провадити активну амортизаційну політику, збільшити обсяг капіталовкладень у державному секторі. Якщо пропозиція вище від платоспроможного попиту, а вироб-во ВНП перевищує оптимальну величину, держава повинна домагатися зниження сукупного попиту. Для цього їй необхідно збільшити податки на прибуток , скоротити державні витрати, збільшити плату за надання кредитів і ,отже, зменшити грошову масу. Індексація доходів здійснюється залежно від темпів інфляції. Вона визначається рівнем прожиткового мінімуму і узгоджується з динамікою індекса цін. За постійної інфляції індексацію через певні проміжки часу повторюють. Контроль за цінами і з/п здійснюють протягом нетривалого часу, оскільки в іншому разі відкритий тип інфляції трансформується у закритий і руйнується механізм ринкового саморегулювання. Загалом боротьбу з інфляцією необхідно вести шляхом використання комплексу заходів, передусім скорочення бюджетного дефіциту, поступового усунення диспропорцій в економіці, проведення раціональної податкової політики, посилення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, підвищення курсу національної валюти інвестування інвестиційної діяльності. ^ 48. Гранична та середня схильність до споживання і заощадження. Схильність до споживання (СС)-це поняття вироблено Дж.М.Кейнсом.Споживання складає ту частину доходу,яка призначена для придбання споживчих товарів і послуг і в масштабі суспільства являє суму споживання всіх економічних суб’єктів.Чим вищий дохід,тим вище може бути споживання.Якщо дохід низький,він буде цілком витрачений на споживання.Якщо дохід зростає,то споживання збільшується,але не в тій самій пропорції,що й дохід. Величина заощадженого доходу збільшується зі зростанням доходу більш високими темпами. Гранична схильність до споживання (ГСС)–коефіцієнт,який характеризує відношення між зміною споживчих видатків і зміною наявного доходу приватної економіки. Гранична схильність до заощадження (ГСЗ)–коефіцієнт,який характеризує відношення між зміною заощаджень і зміною наявного доходу приватної економіки. Середня схильність до споживання (ССС)-коефіцієнт,який відображає відношення споживчих видатків до наявного доходу приватної економіки. Середня схильність до заощадження (ССЗ)-коефіцієнт,який відображає відношення заощаджень до наявного доходу приватної економіки. Вимірювання залежності споживання і заощадження від наявного доходу здійснюється з допомогою коефіцієнтів СС(с) і СЗ(s).У статичному а-зі застосовується коефіцієнти ССС і ССЗ,які визначаються формулами: с=С/DI; s=S/DI,де С-приватні споживання,S-приватні заощадження,DI-наявний дохід приватної економіки. У динамічному аналізі застосовуються коефіцієнти ГСС та ГСЗ,які визначаються формулами: с=∆С/∆DI; s=∆S/∆DI.Звернемо увагу на важливу властивість:сума коефіцієнтів середньої,або граничної,схильності завжди дорівнює одиниці,тобто c+ s=1.Це зумовлено тим,що за даного наявного доходу будь-яка зміна споживання компенсується протилежною зміною заощаджень.І навпаки. ^ 33. Товар і його властивості В ринковій системі, яка ґрунтується на товарному типі виробництва, фактори і результати виробництва виступають у формі товарів. Товар - це форма економічного блага виробленого з метою обміну на інші блага чи на гроші, а не для власного споживання. Товарами можуть бути: речовий продукт, послуги, інформація, а також економічні ресурси - праця, капітал, земля тощо. Будь-який товар має дві властивості: По-перше, властивість задовольняти якусь людську потребу (споживча вартість або корисність), по-друге, властивість обмінюватись в певних, пропорціях на інші товари (мінова вартість або цінність товару). З точки зору корисності товари поділяються на такі групи: споживчі (задовольняють особисті потреби людей) і виробничі (засоби виробництва); субститути (взаємозамінні товари) і комплементні (взаємодоповнюючі товари); тривалого користування (автомобілі, холодильники та інші) і нетривалого користування (хліб, бензин, напої тощо). Останні зникають після разового споживання. Крім того, споживчі товари бувають нормальними (високої якості) і нижчими (гіршими за якість); із зростанням доходів зменшується споживання нижчих товарів і зростає споживання нормальних. Другою властивістю товару є вартість або цінність, яка проявляється на поверхні економічних явищ через, свою форму - мінову вартість, тобто певне кількісне співвідношення, в якому один товар обмінюється на інший, Розглянемо трактування вартості.(цінності) за концепцією витрат праці та концепцією корисності. За трудовою теорією вартості єдиним джерелом вартості є праця, а величина вартості товару визначається величиною суспільно необхідних витрат праці (робочого часу) на виробництво даного товару. Ціна товару трактується при цьому грошовим виразом його вартості. Вона здатна відхилятись від вартості у той чи інший бік під впливом попиту на даний товар чи його пропозиції. Теорія корисності блага говорить, що цінність блага визначається його суб’єктивною корисністю для споживача, тобто його суб’єктивною оцінкою останнім необхідності і бажаності даного блага. Оцінка корисності певного товару, а отже, і його цінність залежать від інтенсивності потреби у ньому і запасу (кількості) даного блага, що є у розпорядженні у споживача. ^ 8.Підприэмство як форма госпдарюваняня . Підприємство (п-во) – ініціативна, новаторська дія-ть господарюючого суб’єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою максимальної вигоди. П-во виражає економічні відносини між його суб’єктами з приводу вир-ва, розподілу і присвоєння життєвих благ та послуг. За типом об’єднання осіб і капіталів можна виділити три основні організаційно правові форми п-ва: одноосібне володіння, товариство, корпорація. Одноосібне володіння – під-во, у якому майно належить одному суб’єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу. Основні об’єкти одноосібних форм – магазини, ремонтні майстерні, п-ва побутового обслуговування та громадського харчування, тобто дрібні та найдрібніші п-ва. Тут задіяні переважно невеликі капітали, можливості яких обмежені, що зумовлює відповідні труднощі одноосібного приватного бізнесу.Товариство - форма організації п-кої дія-ті, що засновується на об’єднування (пайовому, дольовому) майна різних власників. За характером об’єднання капіталів і дія-ті фіз. і юр осіб, а також рівнем їх відповідальності за ек-ні результати, розрізняють повне товариство (Т), командитне Т, товариство з обмеженою відповідальністю. Повне Т – об’єднання капіталів двох і більше осіб для спільної п-цької дія-ті. Повне Т створюється і функціонує тільки на основі установчого договору, в якому визначається сфера і строк дії, розмір, вид і порядок внесення паю учасниками, форми їх участі у справах товариства, порядок ведення справ, найменування Т. Командитне Т –складається з дійсних членів і вкладників. Лише дійсні члени приймают ріш і керують товариством, вони і одержують більшу частину прибутку. Вкладники не мають права голосу і лише одержують % від прибутку. У ТзОВ майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли у статутний фонд. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природних ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами дія-ті в капіталомістких сферах.Корпорація – є юр особою, що утворюється об’єднанням на пайових засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до ТзОВ, оскільки відповідає за своїми зобов’язаннями лише власним капіталом. Майновий ризик акціонерів обмежується тільки тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції. Статутний фонд акціонерного Т –розподілений на певне число акцій, рівних номінальній вартості. Розмір дивіденду залежить від маси прибутку, виду та кількості акцій та і.т.д. ^ 30. Еластичність попиту та її фактори Попит – це залежність обсягу продажу певного блага від його ціни. Закон попиту: обсяг попиту спадає при зростанні ціни. і навпаки. Цінова еластичність попиту - це ступінь залежності величини попиту від зміни ціни.^ Відсоткова зміна величини попиту Е попиту = Відсоткова зміна ціниЯкщо величина попиту змінюється на більший відсоток, ніж ціна, то попит є еластичним; якщо змінюється величина на менший відсоток, то попит нееластичний. При еластичному попиті дохід зростає в міру того, як знижується ціна. При нееластичному загальний дохід зменшується в міру зниження цін. Цілком еластичний і цілком нееластичний попит є двома крайніми випадками ситуації на ринку. При вертикальному розміщенні кривої попиту величина попиту є постійною при зміні ціни (цілком нееластичний). При горизонтальному розміщенні, при підвищенні ціни не може бути реалізована жодна одиниця товару. Одинична еластичність – ціна і величина попиту змінюються на однаковий відсоток. Еластичний попит за ціною вимірюється за допомогою коефіцієнта еластичності. Е попиту = 0 - цілком нееластичний попит; Е попиту = 1 – попит з одиничною еластичністю; Е попиту > 1 - еластичний попит; 0 Е ПОПИТУ прямує до нескінченності – цілком еластичний попит. ^ 61.Моделі ек-х систем. Умовно можна виділити 3 основні ек моделі:традиційна,командна, змішана. В ек-но слабо розвинутих країнах існує традиц ек система,яка базується на традиціях конкретно взятої країни.Хар-ка: відсталі технології,поширена ручна праця,обмеження наук технічн прогресу,суспільно-колективне ведення госп-ва,дрібно-товарне вир-во.^ Командна ек-ка.Переважає суспільна (держ власність)плануваня вир-ва.Основний інструмент держ. регул.є Держплан.Держава на основі прямих методів впливає на ек-не життя, зокрема плануваня цін,з/п, банків,%.^ Ринкова ек-ка-це така форма орг-ції вир-ва при якій індивід виробники і споживачі взаємодіють через ринок, по принципу ”що-як-для кого виробляти” за допомогою системи цін, прибутків,збитків,попиту і пропозиції. Держава забезпечує захист приватної власності і відповідну правову структуру,що сприяє свободі підприємництва.^ Змішана ек-ка -це така ек система,в якій викор-ся різні форми власності та ринк або держа механізм регулюваня.При такій системі уряд займає активні позиції,сприяє стабілізації і зростаню ек-ки. У зах країнах ефективно діє соціально-ринкова ек-ка,яка є різновидом змішаної і хара-ся високою соціальною захищеністю всього населення. Типові моделі ек систем: Американська: заохочення підпр-цтва, збагачення найактив частини населення, часткові пільги і допомоги малозабез-м; орієнтація на високий рівень продук-сті праці; держ втручання в ек-ку неглибоке.Вона ефект-на якщо 1)населення зростає повільно,що дає змогу поступово нагромаджувати капітал.2)країна досягає стадії масового спожив,коли найвищим пріоритетом стає задово-ня індивід потреб спожи-ча.Японська хар-ся певним відставанням рівня життя від прод-сті праці; істотне втручання держави в госп життя,щоб створити таке макроек середовище,в якому прогресивні галузі зростають найшвидше. Певне відставання темпів зростання з/п порівняно з зростанням прод-сті праці.Шведська : головн принцип: в розмежуванні 2 ек фун-й:створення багатств і його розподіл. 1-шу ф-ю виконує приват сектор, 2-гу – уряд,який намаг-ся усунути несправедливість через перерозподіл доходів. ^ 62.Закон спадної граничної корисності(ГК) та його викор-ня Під ГК розуміють додаткову корисність або задоволе-ня,одержане людиною з однієї додаткової одиниці конкретної продукції. У кін 19ст Вільям Стенлі Джевонс сфоормулював важливий у теорії вибору споживача закон спадної ГК: зі збільшенням кіль-сті споживання товару його ГК або додаткова корис-сть,яку одержує споживач з наступною порцією, має тенденцію до скорочення. Фу-я ГКє спадною лінією. Закон спадної ГК має велике значення як для орг-ції вир-ва того чи ін товару,так і в споживальній поведінці людей.Уявлення про спадну ГК лежить в основі поясненя закону попиту ,має ключову роль в усвідомлені того яким чином споживачам належить розділити свої грошові доходи між різними товарами і послугами які вони бажають купити.Теорія ГК пов*язує кор-ність кожної речі з її запасами тобто з таким явищем як рідкість. Щоб зробити висновок щодо факторів,якими визначається кор-ність благ необхідно з*ясувати відношеня між потребами і засобами їх задоволеня.Правило,яке регулує це відношеня:чим ширші та інтенсивніші потреби,тобто чим їх більше,і чим менша з одного боку кіл-сть благ,яка призначена для їх задоволеня,тим вищими будуть ті ступені потреб,на які повино закінчуватись їх задоволеня,тим вища буде ГК.І навпаки,чим вужче коло потреб,які необхі-дно задовільнити,чим менша їх важливість і, з іншого боку,чим більший запас матеріальних благ тим нижчий той ступінь,до якого доходить задово-леня потреб,тим нижчою має бути ГК таких благ. ^ 53.В-ти в-цтва в короткостр.періодіКороткостр.період-це період часу, протягом якого п-ство змінює обсяги в-цтва про-ії за допом. більш інтенсивного викор-ня наявних, тобто фіксованих вироб.потужностей(зміна змінних в-т при незмінному стані постійних);часу для зміни вироб.потужностей тут не вистачає. У короткості.періоді зміна якого-небудь елемента змінних в-т має своїм наслідком відповідну зміну в тому ж напрямку заг.фіз.обсягу випуску про-ії. Гранич.продукт-показує зміну випуску залежно від залучення кожної додат.одиниці в-т за умови, що всі ін.види в-т залишаються незмінними. Швидкість зростання змінних і вал.в-т залежить від природи вироб.процесу, і, зокрема від того, чи досягло в-цтво такого рівня, коли починає діяти закон спадної віддачі. Суть закону спадної віддачі(закон спадного гранич.продукту), виражається в тому, що починаючи з певного моменту, послідовне приєднання кожної наступної одиниці змінного ресурсу(напр.праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (напр. Капіталу) дає спадний додат., або гранич., продукт у розрах-ку на кожну наступну 1-цю змінного ресурсу. Це означає, що зростання обсягу в-цтва буде поступово уповільнюватися пропорційно до збільшення к-сті робітників, які виробляють про-ію на даному обл.-ні. Падіння віддачі відбувається через те, що вичерпуються можливості саме цього ресурсу, тоді як викор-ня всіх інших лишається на незмінному рівні. ^ 12. Фіскальна політика(ФП) та її види. Фіскальна політика (від латин fiskalis – належ до інтересів казни) – зміни, які вносить уряд у розміри та умови оподатк-я, а також у розмір та порядок державних витрат з метою стабілізації економіки. Згідно із постулатів кейнс-ї теорії уряд для досягн-я повної зайнятості та зниж-я інфляції повинен проводити цілеспрямовану фіск-ну політику. В період екон спаду пров-ся стимулююча ФП, яка включає збільш-я держ-х витр-т або зниж-я податків, а найчастіше поєднуються обидва методи. Якщо виникає загроза надлишкового попиту, що призводить до інфляції, то зд-ся стримуюча ФП. Вона включає в себе скорочення держ-х витрат або зб-ня податків. Проведення дієвої ФП передбачає необх-ть певного проміжку часу між початком дестабілізації екон-ки і усвідомленням цього явища, а також для прийняття і зд-ня законод-ми та виконачими органами правильних і ефективних заходів. Стимулюючий хар-р ФП може бути малоефективним, якщо він послаблює інвестиційні процеси, а також коли зміна валютного курсу значно послаблює дієвість цієї політики. ^ 9. Грошовий ринок (ГР) та його характеристики. ГР балансує грош потоки і грош обіг вцілому. Але роль ГР не обмежується межами грош обороту. Найважливішою якісною хар-ю ГР є процент. ГР: - ринок грошей (обіг до 1 року); - валютний р-к; - р-к короткострокових банк-х кредитів; - р-к короткострокових фін-х активів; - р-к капіталу(обіг більше ніж рік); - р-к ЦП; - р-к середньо та довгостр-х банк-х кредитів. ГР потребує регулювання, або впливу саморегулюючих структур.Суб”єкти ГР (продавці, покупці, посередники). Грошові потоки в межах ГР істотно розрізняються, це пояснюється суттєвою різницею прямого та опосередкованого фін-ня в рамках ринку.^ Пряме фін-я – це переміщення коштів по ринеових каналах безпосередньо від власника до позичальника.Опосередковане фін-я відбувається за законом попиту та пропозиції. Балансування попиту та пропозиції та формув-я % на гроші виступає найважливішою функцією ГР. Існують суттеві відмінності формув-я попиту та пропозиції на ГР.Попит –це намагання суб”єктів мати в своєму розпорядженні певну встановлену ними масу грошей.Пропозиція грошей на рівні окремого суб”єкта залежить від зміни доходності розміщення коштів а активи, отже від зміни %. Чим вища % ставка, тим вища пропозиція. Ринок ЦП як складова частина ГР.Ринок ЦП – це складова частина фін-го р-ку, де відбувається трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою специфічного товару ЦП. ГР повинен забезпечити повну трансформацію заощаджень в інвестиції, існує 2 позиції щодо реального виконання цієї задачі: монетаристи –так; кейнсіанці – ні.Монетаристи – ринкова система має механізм регулювання, що стримує економічну кризу, впливає на форми та на сімейні господарства: стимулюється бажання інвестувати та заощаджувати в рівних розмірах = %. Зростання % призводить до зростання заощаджень та падіння інвестицій, якщо заощадження перевищують інвестиції.Кейнсіанці: рішення про заощадження та інвестування приймаються різними екон-ми суб”єктами, що діють за різними мотивами. ^ 10. Сутність та розвиток сучасного світового господарства(СГ). СГ – це система нац-х господарств та відносин екон-ї власності, що форм-ся в єдину цілісність завдяки наднац-му господ-му механізму на основі інтернаціоналізації технохологічного способу вир-а. Глибинну сутність СГ розкриває система нкон-х законів, що управляють його розвитком. До з-в нац-х госп-в, які діють у межах СГ, належать з-н вартості, з-н попиту і пропозиції, з-н грошового обігу, з-н концентрації капіталу та ін. СГ пережило нерівномірний розвиток від поділу єдиного світогосп-го механізму (в кін 19 ст-сер 20ст) до об”єднання торгівельної, трудової, кредитно-фінансової та валютної сфер. Зростаюче знач-я міжнар-х екон-х відносин було пов”язане з формув-ям і розвитком промисловості, машинної індустрії, виникненням нових галузей і видів вир-ва тощо. Мануфактурне вир-во(14-17 ст) дало і вимагало значного розшир-я ринків сировини і збуту. Спочатку епіцентрами такого розвитку були технічно розвинуті держави та згодом національні економіки створили об”єднану сферу – світову економіку або світове господарство. В 20 ст екстенсивний розвиток інтернаціоналізації господарського життя на базі торгівлі був доповнений вивозом позичкового і виробничого капіталу. Розвиток СГ значною мірою залежить від світової валютної системи. ^ В др пол 20 ст почалась нова фаза розвитку СГ, що почалась під впливом таких факторів: - випереджаючий ріст обробної промисловості; - покращення транспортної інфраструктури; - розв-к електроніки, кібернетики; - розв-к ТНК; - зміни на ринках позичкових капіталів. Сучасне СГ прийнято розглядати, як систему взаємопов”язаних економік, де кожній країні належить своя, особлива роль. Нинішньому етапу розвитку СГ притаманний перехід до науково-інформаційного укладу, зростання мобільності і гнучкості екон-х суб”єктів; загострення конкурентної боротьби за ринки збуту; посилення впливу нових технологій на соц-ек процеси; використання науково-технічних досягнень для інтенсифікації економіки; розширення транспортних потоків і сворення нових комунікаційних технологій; міжфірменнна і міждержавна кооперація, обумовлена необхідністю залучення значних фін-х і кадрових ресурсів. Основні групи країн у СГ: розвинені держави (США, канада, країни ЄС, Швейцарія, Ісландія); країни, що розвиваються(Аргентина, Бразилія, Мексика, Тайвань, Південна Корея); країни з перехідною екон-ю(країни РЕВ і країни СРСР). ^ 11. Потреби, інтереси, стимули як складові мотиваційного механізму. Мета екон-го розвитку полягає в задаволенні потреб людей. Потреби є безмежними, причому вони постійно наростають.Потреба є усвідомленою індивідумом необхідністю в певних матеріальних і духовних благах та послугах. Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до екон-ї д-сті для забезпечення власного добробуту та добробуту членів родини. Економічні потреби тісно пов”язані з виробництвом, розподілом, обміном, споживанням. Необх-ть задовол-я цих потреб спонукає до вир-а необх-х життєвих благ.У свою чергу, вир-во, створюючи нові товари та послуги, стимулює розвиток потреб людини.^ За ступенем задовол-я розрізн: абсолютні(визнач-ся мах-но можливим обсягом вир-а матер-х благ і послуг за найсприятливіших умов, які могли б бути спожиті сусп-ом), дійсні(потреби, що задовольн-ся за оптимальних розмірів вир-а), платоспроможні(визн-ся співвіднош-ям цін на предмети споживання і грош-х дох-а населення).^ Спектр потреб широкий: фізіологічні, інтелектуальні, соціальні(потреби в освіті, медичних послугах, соц страх-ні, вихованні дітей) тощо. У відомій піраміді А. Маслоу в основі лежать найпростіші фізіологічні потреби (в товарах і послугах, без яких неможливе існування людини), а вершину займають найскладніші в самореалізації особистості і духовному розвитку (потреби людини у відвідуванні кіно, театру, картинних галерей, читанні худож літератури, розвитку особистості).^ Класифікація потреб: 1) потреби в одязі, їжі, житлі – первинні; 2) потреби в гарантії своєї життєдіял-ті, безпеці свого життя; 3)соц-ні потреби в спілкуванні, належності до певної групи; 4) потреби в здобутті певного соц-го статусу в сусп-ві, в кар”єрі; 5) потреби у самовираженні і самореаліз-ї.Економічні інтереси – це суспільна форма прояву і роз-ку екон потреб. Це усвідомлені екон потребиокремих людей, соц-х верств, груп та класів, що є формою відносин екон власності, і знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкретних завд-ях та діях щодо їх досягн-ня. Життя є невіддільним від постійної реалізації інтересів. В основі всього лежать особисті інтереси, поза якими особистість не вільна бути сама собою, мати власні переконання і дотримуватись власних екон-х обов”язків. Матеріальним носієм особистого інтересу є грошовий доход. Реалізовуючи свій, індивід орієнтується на пряму вигоду(зиск). Досягнення зиску становить в умовах ринкової екон-ки основу екон-го самоутвердження особистості. Інтереси приводяться в дію мотиваційним механізмом – стимулом. Стимули формують екон-ну поведінку. Вирішальним для залучення людей до екон-ї д-сті є грошовий стимул.Заінтересованість має місце, коли під впливом стимулів відб-ся реаліз-я інтересів. Взаємозв”язок екон-х категорій можна виразити так:(потреби, інтереси) – (стимули, мотиви) – (заінтересованість). Тобто мотиви – це не що інше, як стимули, тобто самостимули. ^ 13. Сутн-ь сук-го попиту та його фактори.Сук-й попит – це реальний обсяг націон прод-у, який екон-ка має намір закупити з метою задовол-я своїх платоспроможних потреб. У грош-й (номін-ій)формі сук-й попит визнач-я сук-ними ек-ки на закупівлю товарів і п-г, які склад-ся із споживчих витрат, вал-х ін вест-й, держ закупок та чистого експорту. Між сук попитом і ціною націон прод-у існує опосередкована залежність, яка проявл-ся ч-з 3 фактори: 1) ефект відсоткової ставки – полягає в тому, що при зростані цін покупцям товарів та п-г потрібно більше грошей для оплати угод. Отже, зростає попит на гроші, що при незмінній грош масі викликає підвищ їх ціни, тобто відсотк ставки. Внасл цього сук-й попит зменш-ся за рах-к попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші в кредит. Це стосується, в першу чергу, ін вест товарів, а також високо вартісних товарів споживчого признач-я, до яких відносяться переважно товари довго строк викор-я (легкові автомобілі, квартири, телевізори тощо); 2) ефект багатства – вираж-ся в тому, що при зростанні цін реальна в-сть, тобто купівельна спроможн-ь, накопич-х фін активів із фіксов доходом (облігації, строкові депозити тощо), що знах-ся у насел-я зменш-ся. В такому випадку власники фін активів стають реально біднішими, що скорочує їхній попит, і навпаки, за умов зниження цін реальна в-сть фінанси активів збільш-я, що підвищує попит з боку їхніх власників; 3) ефект чистого експорту – відбиває вплив зовн сектора ек-ки на сук-й попит і ВВП. Він проявл-ся тоді, коли ціни на вітчизн товари зрост або зменш порівняно з цінами на іноз товари. Якщо внутр ціни піднімаються стосовно цін за кордоном, то покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам, що викличе збільш імпорту. Натомість іноземці почнуть купувати менше вітчизн товарів, що викличе збільш експорту. Отже, за інших незмінних умов зростання цін в середині країни викликає збіл імпорту і зменш експорту. Внасл цього скорочується чистий експорт у складі сук-го експорту. ^ 26 Соціально-економічні наслідки інфляції Якщо інфляція - це багатофакторне явище, то наслідки її різноманітні: Вона проводить перерозподіл нац. доходу та багатства між різними групами суспільства, економічними та соціальними інститутами так, що спрогнозувати це неможливо. Втрачають люди з фіксованими доходами, кредитори, а виграють власники нерухомості і ті, хто взяли кредити. Інформація призводить до знецінення вкладів у грошовій формі Високі темпи інфляції збільшують невизначеність у ризику ведення бізнесу.Інвестиції скорочуються, а збільшується частка спекулятивних оперецій.В майбутньому це призведе до зниження добробуту нації. Зменшується політична стабільність суспільства,збільшується соц. напруга. Високі темпи росту цін у „ відкритій „ економіці призводить до зниження конкурентоспроможності національних товарів. Результатом буде збільшення імпорту і зменшення експорту, зростання безробіття і знищення національних товаровиробників. Збільшується попит на більш стабільну іноземну валюту. Збільшуються відплив капіталів за кордог, спекуляції на валютному ринку, що в свою чергу прискорю ріст цін. Зменшуються реальні доходи держави, збільшується дефіцит державного бюджету і державний борг. Це призводить до того, що держава втрачає важелі для реального впливу на економіку. Інфляція справляє також негативний вплив на стан платіжного балансу країни. Інфляція має позаекономічні наслідки Один із найнегативніших наслідків інфляції полягає в тому , що вона деформує морально – психологічний клімат у суспільстві, прискорює суспільно – психологічне безладдя. ^ 28 Споживання та нагромадження як функції доходів, їх співвідношення. Для покриття суспільних потребу процесі розширеного відтворення важливо домагатись оптимальної народногосподарської пропорції між нагромадженням та споживанням національного доходу. Оскільки фонди нагромадження і споживання формуються за рахунок одного джерела – національного доходк, то динаміці їх властива певна система суперечностей, які полягають у тому, що нагромадження і споживання обмежують і заперечують максимізацію одне одного при одночасній оптимізації їх. Оптимізація структури національного доходу передбачає досягнення того основного кінцевого результату ( соціального і економічного ), який найбільшою мірою відповідає інтересам людини. Тоді й реалізується власний інтерес будь – якої виробничої ланки, оскільки від пропорції розподілу заново створеного суспільством продукту залежать обсяг товарів народного споживання і послуг, його відповідності загальному обсягу платоспроможного попиту. На співвідношення нагромадження і споживання істотно впливає результативно – корисна інтенсифікація суспільного в-ва.Вона повинна знизити коефіцієнт нагромадження , оскільки на для одержання 1 % приросту НД можна буде зменшити норму виробничого нагромадження.Отже,першочерговим для економіки України є підвищення ефективності використання всіх елементів нагромадження. ^ 27 Фактори виробництва. Проблеми їх поє'днання. Виробництво – це процес праці, яка має завершений , результативний характер. Види факторів в-ва зумовлені різноманітною в-чою д-тю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах та регіонах економіки. Наприклад, є фактори в-ва ( засоби в-ва ) с / г призначення або такі, що відносяться до промисловості чи таких її підгалузей, як легка промисл. І. Т. Д. Для типів факторів в-ва характерною є визначеність. Вони представлені засобами в-ва ( речовий фактор ) та безпосередніми виробниками ( особистий фактор ) , наділеними здатністю до праці, яка реалізується у поєднанні з засобами праці. Первинним фактором в-ва були земля і праця. Але з розвитком цивілізації з'явилися й інші речові фактори в-ва, але теж похідні від землі. Розрізняють і функції факторів в-ва: Функція робітника як особистого фактора виробництва полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці як д-ті, спрямованої на зміну предметів та сил природи з метою задоволення своїх потреб. Функція засобів виробництва полягає в тому , щоб бути провідником продуктивної дії робітника на предмети і сили природи. Предмети праці – це річ , на яку спрямована праця людини і з якої вона як з матеріальної субстанції виробляї майбутній продукт. Усі зазначені функції засобів в-ва і робітників є необхідними у виробничому процесі. Функціонуванню та взаємодії факторів в-ва передує їх поєднання. Поєднання факторів виробництва – це не застигла система, а динамічне явище.Серед проблем які виникають у процесі поєднання факторів в-ва, виділяють: забезпечення збалансованого розвитку засобів в-ва і трудових рес, їх взаємної якості та кількісної відповідності; формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів в-ва; забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно оснащену, що дозволяє значно зменшити витрати всіх рес. на одиницю створеного продукту; досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко – технологічної бази в-ва і підготовці сучасного працівника; пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничий процес; створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання й використання факторів в-ва, при якому б досягався найбільший результат при найменших витратах. ^ 16. Попит. З-н попиту. Детермінанти попиту. Попит виражає сформовану на р-ку потребу в грош засобах, що визнач-я к-стю товарі і п-г, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку та наявн-ю коштів. Рух попиту об’єктивно регул-ся з-ном попиту. Він відбиває причинно-наслідк зв’язок між зміною ціни і зміною велич попиту. При цьому цей зв’язок має зворотній хар-р: підвищення ціни зумовлює зменш-я попиту і навпаки, зниження ціни веде до його зростання. У з-ні попиту виявл-ся суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше – між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспром-го попиту насел-я. Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспрм-го попиті насел-я, зменш-я можливості здійсн-я покупок. Вони скороч-я не в номінал негрош-му, а в натур вираженні. Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла. Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Споживач має можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався ч-з недостатню купівельну спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари. Форми вияву з-ну попиту найрізноманітніші, однією з них є ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники. Однією з форм вияву з-ну попиту є ефект доходу. Він спостер-я тоді, коли відбулося зниж-я ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниж-я ціни з’явилася вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додатк життєвих засобів. Залежн-ь між ціною і попитом хар-є крива попиту. Якщо ціна товару зростає від точки від точки Б до точки А, обсяг продажу скорочується. Напрям стрілокна осях графіка зміниться на протилежний, якщо ціна знизиться в напрямі від точки А до точки Б. Рух по кривій попиту з однієї точки до б.-якої іншої показує, як зміна однієї змінної, тобто ціни, зумовлює зворотний рух, тобто обсягу продаж. ^ 56. Платіжний баланс та його структура. Відповідно до міжнародного розподілу праці та в зв'язку з тісним економічним, торговельним, науковим, культурним і іншими видами співробітництва між різними країнами здійснюються необхідні платежі та розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує складання платіжного балансу — балансу угод, укладених протягом року між фізичними особами, підприємствами та урядовими організаціями однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс відображає зв'язок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами, які вона (та її суб'єкти господарювання) здійснює іншим країнам. Він віді