Державна установа«Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» Новітні технології біоенергоконверсії Реферат роботиАвтори: Блюм Ярослав Борисович д.б.н., академік НАН України, директор Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» Гелетуха Георгій Георгійович к.т.н., завідувач відділом теплофізичних проблем біоенергетики Інституту технічної теплофізики НАН України ^ Григорюк Іван Панасович д.б.н., член – кореспондент НАН України, директор Навчально-наукового інституту охорони природи і біотехнології Національного університету біоресурсів і природокористування України ^ Дубровін Валерій Олександрович д.т.н., директор Науково-дослідного інституту екобіотехнологій та біоенергетики Національного університету біоресурсів і природокористування України ^ Ємець Алла Іванівна к.б.н, завідувач лабораторії клітинної біології та нанотехнології Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» ^ Забарний Георгій Миколайович д.т.н., керівник відділу відновлюваних органічних енергоносіїв Інституту відновлюваної енергетики НАН України ^ Калетнік Григорій Миколайович доктора економічних наук, професор, ректор Вінницького державного аграрного університету ^ Мироненко Валентин Григорович д.т.н., завідувач кафедри біоенергоконверсій та біотехсервісу Національного університету біоресурсів і природокористування України ^ Рахметов Джамал Бахлулович д.с.-г.н., завідувач відділу нових культур Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України ^ Циганков Сергій Петрович д.т.н., завідувач відділу біотехнології і біопалива Державної установи «Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України» 2010 р. Енергетичні потреби людства покриваються за рахунок нафти на 35%, вугілля – 23, газу – 21, ядерного палива - 7%. В умовах різкого зменшення запасів мінеральних видів палива та обмежених можливостей нарощування природних поновлювальних енергетичних ресурсів (гідроенергія, сонячна та вітрова енергія тощо), використання енергії біомаси (ефективність акумуляції сонячної енергії становить від 0,8% - в польових умовах, до прогнозованих 5% - в умовах забезпечення високого рівня агротехнологій) для виробництва твердих, рідких та газоподібних палив набуває актуального значення. За допомогою механічних, хімічних, термічних, біологічних або комплексних технологічних процесів біомасу в умовах агропромислових підприємств на новітньому обладнанні трансформують у газове (біогаз), рідке (дизельне біопаливо і біоетанол) чи тверде (паливні брикети, гранули із соломи тощо) біопалива. Згідно вимог Європейського Союзу (Директива 2003/30/ЄС від 8 травня 2003 р.) частка біологічних видів палива в структурі енергоспоживання ЄС повинна до кінця 2010 року складати 5,7%. В нашій країні актуальність даного напряму окреслена Постановою Кабінету Міністрів України № 1774 від 22 грудня 2006 р.^ Мета роботи. Забезпечення часткових енергетичних потреб України за рахунок новітніх технологій та обладнання біоенергоконверсії відновлювальної органічної сировини. ^ Наукова новизна: перспективні джерела рослинних ресурсів для біоенергоконверсії в Україні; науково-методичні та організаційно-економічні засади розвитку ринку біопалив, формування ринку енергетичних культур. технології спалювання деревних відходів та соломи; технології анаеробної переробки сільськогосподарських і побутових органічних відходів в біогаз та органічні добрива; технології виробництва рідких біопалив для двигунів внутрішнього згорання на основі біоетанолу та рослинних олій; параметри і режими роботи обладнання для виробництва та ефективного використання біопалив.Практична значимість: генофонд енергетичних рослин з 354 таксонів; 25 нових високопродуктивних сортів енергетичних культур ; біосинтетичні компоненти рідких біопалив (АБОК-1, ОМП-А та ін.); серійне виробництво обладнання для виробництва і використання твердих та рідких біопалив; промислові системи виробництва біогазу з відходів біомаси та побутових відходів в агропромисловому виробництві ; промислове виробництво видів біопалив.^ Загальна характеристика роботи. В процесі виконання роботи колективом авторів опубліковано 11 монографій; 260 наукових праць, зокрема у міжнародних журналах 51; розроблено та введено в дію 15 ДСТУ, отримано 23 авторських свідоцтв на сорти і 40 патентів, захищено 7 дисертацій.Автори роботи брали активну участь у розробці державних програм та законів в галузі біоенергетики. Разом з НАЕР підготовлено «Концепцію Державної цільової науково-технічної програми "Розвиток виробництва та використання біологічних видів палива", що затверджена КМ 12 лютого 2009 р. Проводиться активна робота з розробки «Державної цільової науково-технічної програми "Розвиток виробництва та використання біологічних видів палива", що виконується НАЕР разом із центральними органами виконавчої влади та НАН України для підготовки закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива», який прийнятий Верховною Радою України 25.05.2009 р. Представники Інституту технічної теплофізики НАН України (ІТТФ НАНУ) входили в постійно діючу робочу групу при Комітеті ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Завдяки пропозиціям фахівців ІТТФ до сфери дії закону включено тверді біопалива (в тому числі торф) та біогаз. Водночас ними сформульовані рішення на нарадах та засіданнях Кабінету Міністрів України, присвяченим питанням розвитку біоенергетики. ІТТФ НАНУ отримав від Кабінету Міністрів України ряд завдань з підготовки аналітичних матеріалів для засідань Кабінету Міністрів України. Автори роботи приймали також активну участь у засіданнях Робочої групи Ради національної безпеки і оборони України з питань розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні. На замовлення Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів ІТТФ НАНУ в 2008 р. проведено ґрунтовні дослідження і аналіз потенціалу нетрадиційних й відновлюваних джерел енергії та створено на їх основі «Атлас енергетичного потенціалу НВДЕ в Україні» (розділ «Енергія з біомаси»). В Атласі оцінено потенціал сільськогосподарських відходів, відходів деревини, енергетичних культур, біодизелю, біоетанолу, біогазу з відходів тваринництва, полігонів твердих побутових відходів, осадів станцій аерації та потенціал торфу. Значне досягнення цієї роботи полягає в розрахунку теоретично можливого, технічно досяжного та економічно доцільного енергетичного потенціалу біомаси, який проведено для всіх областей України. З’ясовано що, економічно доцільний потенціал біомаси в Україні, доступної до виробництва енергії за даними 2008 року становить близько 33 млн. т у.п./рік, основними складовими якого є відходи сільськогосподарського виробництва та енергетичні культури. Шляхом його залучення до виробництва енергії можна задовольнити близько 17% потреби України в первинних енергоносіях. В 2008-2009 р.р співробітниками ІТТФ НАНУ та Інституту відновлюваної енергетики НАНУ реалізовано кілька міжнародних проектів і розроблено план дій по біомасі, що визначив загальні напрямки розвитку біоенергетики, ідентифікував існуючі проблеми та запропонував можливі шляхи їх вирішення. Його сформували, у тому числі в рамках Нідерландсько-Українського проекту «Біомаса та біопалива» (G2G07UA85) Агентство SenterNovem, НТЦ „Біомаса” й інші науково-дослідні установи двох країн за підтримки Міністерства економіки Нідерландів і Міністерства аграрної політики України. Енергетичний потенціал біомаси в Україні (2008 р.) Вид біомаси Енергетичний потенціал, млн. т у.п. Теоретичний Технічний Економічний Солома зернових культур 20,30 10,17 3,31 Солома ріпаку 2,94 2,06 2,06 Відходи виробництва кукурудзи на зерно (стебла, листя, стрижні початків) 8,79 6,15 4,31 Відходи виробництва соняшника (стебла, кошики) 6,68 4,48 4,48 Вторинні відходи сільського господарства (жом цукрового буряку, лушпиння соняшника, лушпайка рису) 1,13 0,91 0,63 Деревна біомаса 2,53 2,07 1,63 Біодизель 1,38 1,38 0,69 Біоетанол 3,47 3,47 1,22 Біогаз з гною 3,10 2,32 0,35 Біогаз з полігонів ТПВ 0,77 0,46 0,26 Біогаз із стічних вод 0,21 0,13 0,09 Енергетичні культури (на с.-г. землях, що не використовуються) - тополя, міскантус, акація, вільха, верба 12,10 10,28 10,28 - ріпак (солома) 1,94 1,36 1,36 - ріпак (біодизель) 0,92 0,92 0,92 - кукурудза (біогаз) 1,47 1,03 1,03 Торф (відновлювальна частина) 0,77 0,46 0,40 ВСЬОГО 68,50 47,65 33,02 У 2009 р. здійснено міжнародний проект ERA-ARD «Bioenergy in Ukraine - opportunities for rural development and influence on local communities (BioPLUs)», який дозволив всебічно узагальнити передовий досвід аграрних підприємств Польщі, Литви та України зі створення новітніх об’єктів біоенергетики, ефективного виробництва й використання біопалив, а також особливостей законодавчого забезпечення нової сфери діяльності АПК. Ефективність переробки біомаси в енергетичну продукцію досягається лише за раціональних параметрів технологічних процесів і машин для АПК, що здійснюють конверсію біосировини. В результаті отримано науково-технічні результати, які створюють передумови для широкого високоефективного використання новітніх технологій біоенергоконверсії в агропромисловому виробництві та побуті.^ 1. Класична селекція, біотехнологія та рослинні ресурси Одним із перспективних напрямків у нетрадиційній енергетиці є використання біомаси рослинного походження. Показано, що насіння високоолійних культур (ріпаку, суріпиці, гірчиці, редьки олійної) є одним із найперспективніших джерел отримання альтернативного палива-біодизеля. Авторами уперше створено ряд сучасних сортів капустяних культур (особливо озимого ріпаку та суріпиці), що містять у насінні від 40 до 52% олії (ліпідів). Вони вирізняються високою пластичністю та продуктивністю і гарантовано забезпечують (на відміну від імпортних сортів) 2,5-3,0 т/га врожай насіння. Вихід олії з гектара залежно від сорту становить від 800 до 1000 кг. Запропоновано використання біомаси багаторічних високопродуктивних культур на тверде біопаливо, що дозволяє заощаджувати матеріально-технічні ресурси на виробництво сировини. Авторами створено новітні сорти багаторічних біоенергетичних рослин та розроблено технології їх вирощування для забезпечення потреб в енергоресурсах за рахунок поновлювальних джерел енергії. Серед перспективних енергетичних рослин слід виділити такі багаторічні культури як щавнат (с. Біекор - 1 і Румекс ОК-2), сіда багаторічна – (с.Вірджинія), гірчак сахалінський, сильфій пронизанолистий, які продуктивно використовуються впродовж 10-20 років та щорічно забезпечують 10-20 т/га абсолютно сухої речовини. Як біоенергетичні рослини, вони пройшли широкі випробування в Чехії та Польщі (щавнат у 2005 р. зареєстровано в Євросоюзі як біоенергетична рослина) і забезпечують урожай енергії нетто в середньому 150-160 ГДж/га. Основні наукові досягнення у галузі фундаментальних і прикладних досліджень з інтродукції й акліматизації рослин, селекції та впровадження нових енергетичних культур у виробництво: Розроблено майже 15 нових технологій з вирощування та використання сортів малопоширених енергетичних культур у народному господарстві. Встановлено біоекологічні особливості, адаптивний та продуктивний потенціал перспективних технічних, енергетичних інтродуцентів. Селекційними методами створено високопродуктивні, адаптовані до умов України сорти інтродукованих культур. На основі одно- та багаторічних інтродуцентів вперше розроблено новітні технології вирощування біоенергетичних рослин (з метою отримання біопалива для дизеля та твердого біопалива) для забезпечення потреб в енергоресурсах за рахунок поновлювальних джерел енергії. Вперше створено унікальну колекцію технічних і енергетичних рослин з різних ботаніко-географічних регіонів світу (біля 60 видів, сортів і форм), яка функціонує у відділі нових культур НБС ім. М.М.Гришка НАН України яка є надійною базою для створення нових культур й гібридів та подальшого розвитку селекційних досліджень. Ця унікальна колекція є невичерпним генофондом для виведення нових сортів.^ 2. Новітні технології біоенергоконверсії для отримання біопалив Авторами у науково-технічній співпраці з Інститутом сільськогосподарської техніки (VUZT, м. Прага) і вітчизняними машинобудівними заводами («ТАН», «Екструдер» й іншими) розроблено і реалізовано технічну пропозицію щодо створення комплексної системи виробництва і використання твердих та рідких біопалив в „Агрономічній дослідній станції” Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП України). Науковцями НУБіП України розроблено новітні технології збирання і переробки біомаси. Результати розробки проблем енергетичного використання біопалив з рослинної маси використано при створенні нового покоління опалювальних пристроїв, що мають за оптимального режиму роботи ККД у межах від 80 до 90%. В ІТТФ НАН України вперше розроблено технологію спалювання низькоякісних видів палива в топках з ретортною подачею палива, яка була реалізована в експериментальному котлі потужністю 100 кВт. Основною її перевагою є можливість екологічно-безпечного використання відходів деревини високої вологості, при тому, що типові котли дозволяють екологічно-безпечно спалювати відходи деревини вологістю до 35%. Автори роботи брали активну участь в установці першого в Україні соломоспалюючого котла компанії PASSAT (Данія) потужністю 1 МВт в с. Дрозди, розроблені, досліджені та виготовлені дослідно-промислові зразки соломоспалюючих котлів потужністю 100, 250, 350 та 500 кВт. Здійснюється дослідна експлуатація котлів: котел потужністю 100 кВт на молочнотоварній фермі фермерського господарства «Ніна» в с. Жуковці Обухівського району Київської області, 250 кВт свинокомплексі ВАТ «Дан-Фарм Україна» в с. Халча Кагарлицького району Київської області, 350 кВт для опалення приміщень навчально-виховного закладу в с. Стави Кагарлицького району Київської області. Проведено випробування соломоспалюючих котлів і підтверджено їх високі енергетичні та екологічні показники. Органічні сполуки кисню – спирти і ефіри, одержані з біомаси, широко застосовуються у чистому вигляді або як компоненти сумішей з традиційним паливом для спалювання у двигунах внутрішнього згоряння та рідкопаливних котлах. Авторами спільно з вітчизняними і зарубіжними партнерами проведено гармонізацію ^ 11-ти європейських норм, які стосуються основних методів оцінки якості дизельного біопалива. Вченими НУБіП України спільно з вітчизняними машинобудівними заводами розроблено серію обладнання для регіональних заводів продуктивністю від 1 до 10 палива на добу. Водночас, поряд з традиційними вузько орієнтованими альтернативними виробництвами тих чи інших видів біопалив, у 2008 році реалізовано пілотний проект UNIDO з чистого „виробництва” в сфері біоенергетики. На підставі прведених досліджень розроблено проекти ліній виробництва дизельного біопалива від 300 до 10000 т/рік. При модульній комплектації таких ліній технологію з “холодним” способом віджиму олії можна ефективно застосовувати при виробництві до 30000 т/рік дизельного біопалива. Спільно з машинобудівними заводами, зокрема ТОВ "ТАН" з Чернігова, запропоновано обладнання технологічних ліній (з очисткою біодизелю на рівні європейських норм). Здано в експлуатацію завод з виробництва біодизелю навчально-наукового призначення, яке складається з: ліній виробництва олії ЛВРО-ЕКО-БІО, підготовки її до естерифікації ЛПРО-ЕКО-БІО та виробництва дизельного біопалива ЛВДБ-ЕКО-БІО. Вказані лінії пройшли державні приймальні випробування в УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого та рекомендовані до постановки на виробництво. Якість дизельного біопалива на виході лінії ЛВДБ-ЕКО-БІО відповідає вимогам чинного СОУ24.14-37-561:2007 та ДСТУ6081, яке введено в дію 1.03.2010 р. Залежно від технології, устаткування, додаткових кінцевих продуктів (комбікорми, пічне паливо) і виробничої потужності ліній собівартість рідкого біодизельного палива становить 1,80 - 2,48 грн./кг. Середня оптова ціна тонни продукції орієнтовно становить: біодизельного палива 3700 грн.; рапсового шроту 500, гліцерину 3600, твердого біопалива 500 грн. Виробництво і продаж рослинного масла (рентабельність близько 80%), біодизельного палива (рентабельність не менше 15%), а також комбікормів і твердого біопалива (рентабельність близько 30%), а також їх використання для власних потреб як оборотні кошти, дозволяє господарству отримувати стабільний прибуток й окупити затрати за 1,5 – 2 роки. Біоетанол – мало не єдине рідинне альтернативне паливо, що замінює бензин. В Україні програми з виробництва біоетанолу паливного призначення почали здійснювати з кінця 90-х років минулого століття, з перепрофілювання спиртових заводів що втратили ринки збуту харчового спирту. Ці роботи виконували переважно за розробками науковців Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України. Створення технологій біосинтетичних паливних компонентів на основі етанолу з поновлюваної рослинної сировини. Розроблення концептуальних рішень зі створення агропромислових комплексів з переробки рослинної сировини в рідкі біопалива і використання побічних продуктів для енергетичного виробництва. Виробництво біосинтетичного компоненту рідких біопалив “Альтернативний Біосинтетичний Оксигенний Компонент -1” (АБОК-1), “Оксигенат Моторного Палива Альтернативний” (ОМП-А) на Будильському експериментальному заводі Держкоменергозбереження України та підприємстві ЗАТ “Еко-Енергія” Сумської області Виробництво комплексних паливних компонетів на основі біоетанолу та його похідних на Лохвицькому спиртокомбінаті та підприємстві ЗАТ “Еко-Енергія”; Виробництво біопалива типу “БІО-100” для двигунів з іскровим запаленням на Лохвицькому спиртокомбінаті. Розроблення технологій естерифікації рослинних олій етанолом і використання етилових естерів жирних кислот для отримання паливних композицій для дизельних двигунів з біоетанолом та вуглеводневими компонентами. Пошук композицій рідких біопалив для двигунів внутрішнього згоряння на основі біоетанолу та рослинних олій. Впровадження в виробництво і проектування зазначених технологій виробництва біоетанолу та рідких біопалив на його основі дозволило розпочати впровадження технологічних й концептуальних рішень на значно потужніших об’єктах - заводі з переробки кукурудзи в біоетанол ТОВ “Корон-Агро” продуктивністю 100 тис. біоетанолу на рік в м. Золотоноша Черкаської обл., заводі з виробництва біоетанолу ТОВ “АМГ- Агрохолдинг” продуктивністю 90 тис. біоетанолу на рік в м. Чернівцях, концептуальних рішень з переробки біомаси пальчастого проса, цукрового сорго та топінамбуру в біопалива на підприємстві ВАТ “Шепетівський цукровий завод”. Розроблений технологічний проект заводу з переробки цукрового сорго в біоетанол на підприємстві АТЗТ “Сластена”, Бутурліновський р-н Воронезької обл. Росії. Впроваджено концепцію та основні технологічні рішення з перепрофілювання підприємства Combinatul de Produse Alimentare в м. Бельци (Республіка Молдова) в завод з виробництва біоетанолу та рідких біопалив на його основі (15 тис.т. біоетанолу на рік). Виробництво біогазу традиційно здійснюють при ферментації відходів тварин, таких як гноївка чи гній, їх перемішують з іншими господарськими відходами або відходами переробки сировини харчової промисловості. Авторами вперше створено спеціалізовану лабораторію для напрацювання маточної культури метаноутворюючих бактерій. Завдяки використанню цієї науково-виробничої бази на різних режимах із різноманітними живильними субстратами опрацьовано технології виробництва біогазу та рідких органічних добрив високої якості. Завершуються проектні роботи з створення біогазової установки нового покоління для виробництва біогазу і органічних добрив при зброджуванні багатокомпонентного субстрату, яку розробляють автори спільно з австрійськими колегами Університету BOKU і компаній BauerTech й Heat Bioenergy. Установка перероблятиме щорічно близько 17-18 тис.т. багатокомпонентного субстрату й виробляти щодобово до 3500 м3 біогазу з вмістом метану на рівні 50-60%. Когенераційна установка розрахована на продукування 330 кВт електричної та 380 кВт теплової енергії. Крім того, пілотна біогазова установка щорічно видаватиме для потреб навчально-дослідних господарств НУБіП України, розміщених в Київській області, близько 3,3 твердих і 14,5 тис. рідких органічних добрив високої якості. В ІТТФ НАНУ вперше створена лабораторія експериментальних досліджень процесів метаноутворення в анаеробних біореакторах, яка оснащена необхідним обладнанням та вимірювальними приладами. Налагоджена робота лабораторних анаеробних біореакторів об’ємом 0,01-1,0 м3 для деструкції органічного матеріалу рослинного і тваринного походження з виробленням біогазу. Досліджено процеси метаноутворення при переробці моносубстратів та полікомпонентних органічних сумішей. Проведено серію експериментальних досліджень для визначення ефективності сумісного анаеробного зброджування гнойових відходів з силосом кукурудзи, зеленою травою, відходами овочів та фруктів при температурних режимах 22±1°С, 35 та 53±1°С. Оцінено вихід і склад біогазу (CH4, CO2, O2, H2S) та ступінь розпаду органіки для кожного дослідного випадку. Фахівці з ІТТФ НАНУ приймали активну участь в будівництві та введенні в експлуатацію біогазової установки на свинофермі (15000 свиней) сільгосппідприємства ВАТ Агро-Овен в с. Оленівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, розрахункова продуктивність якої складає 2000 нм3/добу, що дозволяє знизити емісію парникових газів в атмосферу на 7500 т СО2-екв./рік. Утилізація біогазу проводиться за допомогою 2 когенераційних установок потужністю 80 кВте+150 кВтт кожна. Авторами роботи виконано проекти з оцінки потенціалу та моделювання газоутворення на українських полігонах твердих побутових відходів (ТПВ). Кількісну оцінку потенціалу збору біогаза на полігонах ТПВ проведено на основі даних, отриманих за умов коротко- та довготривалих насосних тестів . Створено і впроваджено на полігонах ТВП України системи збору та утилізації біогазу. За безпосередньої участі спеціалістів ІТТФ НАНУ розроблені, спроектовані та введені в експлуатацію системи збору та утилізації біогазу на полігонах твердих побутових відходів багатьох міст України, зокрема, Луганська, Алушти, Ялти, Маріуполя та Хмельницького. На Хмельницькому полігоні ТПВ впроваджено система збору і утилізації біогазу за допомогою 4 інфрачервоних обігрівачів потужністю 120 кВт, які використовуються для обігріву виробничого приміщення. В 2010 р. в Маріуполі введено в експлуатацію першу в регіоні систему збору і утилізації біогазу на Приморському полігоні ТБО. Завдяки функціонуванню системи із збору і утилізації біогазу утилізується в середньому 500 м3 біогазу на годину, використання якого в когенераційній установці дозволяє виробляти близько 1 МВт/год. електроенергії і 1,5 МВт/год. тепла. Запропоновано і реалізовано технологічні рішення, які дозволяють значно скоротити енергетичні витрати на виробництво біопалив і вийти на рівень енерговитрат наявних світових аналогів. Окремі концептуальні рішення дають можливість підприємствам з виробництва біопалив повністю перейти на енергетичне самозабезпечення за рахунок використання відходів біомаси як палива.^ 3. Технічні засоби біоенергоконверсії За активної участі авторів представленої роботи в Україні розроблено та освоєно виробництво комплексу технічних засобів біоенергоконверсій: обладнання для брикетування та гранулювання біомаси продуктивністю від 100 до 1300 кг/год., в тому числі: міні-лінія гранулювання біомаси ЕКО-БІО-100, лінія гранулювання соломи з великогабаритних тюків ЕКО-БІО-1300, лінія брикетування соломи Р6-ЛБС-100 та ін.; котли та теплогенератори для роботи на твердих видах біопалива потужністю від 25 до 500 кВт, в тому числі: котли КОВА-25, КОВА-50, КОВП-50, КОВП-100 та ін. (виробник - ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод») і теплогенератори ТГС-100, ТГС -500 (виробник - ВАТ «БРІГ»), КСс-100 (виробники - «Біомаса» та Державне підприємство «703 Метало- обробний з-д котельного обладнання»), ТСЕ-250, ТС-500 100 (виробники - «Біомаса» та ВАТ «Уманьферммаш»), ТС-350 (виробники - «Біомаса» та Устимівська філія ЗАТ «Сатер»); когенераційні біогазові установки БГУ-ЕКО-БІО-330/370 з виробництвом біогазу 3000 -3500 Нм3/добу (виробник - ТОВ «ТАН»); обладнання з виробництва дизельного біопалива продуктивністю від 8 до 230 т/добу, в тому числі: ЛВРО-ЕКО-БІО-1.8.2.Р, ЛВРО-ЕКО-БІО-2.9.2.Р, ЛВРО-ЕКО-БІО-5.16.2.Р (виробник - ТОВ НВП «Екструдер»); ЛПРО-ЕКО-БІО-5.О11.4.ВНП-6.Р, ЛПРО-ЕКО-БІО-3.В30.4.ВНП-6.Р, ЛВДБ-ЕКО-БІО-3.30.5.Р, ЛВДБ-ЕКО-БІО-18.180.5,5.Р, ЛВДБ-ЕКО-БІО-30.300.5,5.Р(виробник - ТОВ «ТАН»).Розроблене вітчизняне обладнання за технологічними показниками та технічними характеристиками відповідає рівню кращих світових зразків, а за ціною в 2,5-3 рази дешевше. Впровадження новітніх технологій біоенергоконверсії сприяє створенню нових робочих місць (переважно в сільській місцевості), розвитку місцевої економіки, призводить до значного екологічного ефекту (за рахунок зниження викидів парникових газів, а також викидів сірки). Річна економія коштів завдяки заміщенню природного газу біомасою складає 10,2 мільярди гривень, що у 1,8 рази більша за величину прямих інвестиційних витрат, необхідних на запровадження новітніх технологій біоенергоконверсії й відповідного парку обладнання, що виготовляють вітчизняні машинобудівні заводи.Автори.