10 років роботи на посаді заступника директора з виховної роботи дали мені можливість набути певного досвіду в галузі менеджменту виховної роботи. Основою власного педагогічного досвіду вважаю розвиток виховної системи Слов’янського педагогічного ліцею за родинно-шкільним типом освіти. Такий підхід на початку ХХІ ст. знайшов свого відображення1 у Концепції П.Кононенка «Система національної освіти», Концепції НДІ українознавства Міністерства освіти і науки України «Школа нової генерації – українська національна школа-родина», де трансформаційні процеси демократизації й гуманізації розглянуто з позицій і установок цінностей особи, етносу, нації, що дає можливість у сучасному шкільництві поєднати інноваційні процеси з багатотисячолітнім досвідом родинно-родової етнопедагогічної системи, досвідом європейського шкільництва та інформаційно-технологічними нововведеннями західної освіти 1. Той факт, що школа була і є дзеркалом суспільства, сьогодні приводить до усвідомлення, що вона не зможе задовольняти в повній мірі запити держави, суспільства, особи. А тому за освіту (Школу) має нести відповідальність суспільство в цілому: сім'я (родина), педагогічні колективи, політичні сили, світ економіки, засоби масової інформації, громадські інституції. Отже, між зацікавленими сторонами має встановлюватися партнерство, „соціальні контракти", партнерські взаємовідносини. Йдеться про управління: державно-громадську чи громадсько-державну модель на партисипативних засадах взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Сучасна система освіти (як соціальний інститут) висуває високі вимоги до дитини, оскільки, вступивши до школи, учень часто відчуває неадекватне вікове психологічне і фізичне навантаження, що поступово формує неприйняття школи як такої, зокрема навчання як основного виду діяльності. Найбільш наочно та інтенсивно ці процеси відбуваються в підлітків, для яких характерна глибока психологічна і фізіологічна перебудова організму, зміна основного виду діяльності. Характерною є ця проблема для закладів нового типу – ліцеїв, колегіумів – куди діти вступають саме в підлітковому віці. Отже, від створення сприятливих умов до адаптації школяра в навчальному закладі залежить у майбутньому ефективне формування особистості дитини. Це обумовило актуальність і необхідність розробки та запровадження у Слов’янському педагогічному ліцеї Слов’янської міської ради Донецької області проекту «Ліцей-родина» в рамках реалізації проблеми розвитку та саморозвитку особистості в умовах акмеологічного ліцею. Наслідуючи як аксіому твердження В.О.Сухомлинського про провідний виховний аспект у справі навчання 2, крок за кроком ми створюємо ліцей-родину, школу етнопедагогічних традицій – тип навчального закладу, який діти шанують такою мірою, що і родинну домівку; навчальний заклад, у якому всі діти в центрі уваги, а батьки, учителі – справжні піклувальники і наставники. Взаємодія сім’ї й ліцею, тісна співпраця батьків і педагогів відіграє важливу роль у процесі навчання й розвитку учнів, подолання дезадаптації підлітків. Французький історик Ламартин зазначив: «Учитель розуму – у школі, учитель душі – у колі сім’ї», тому найбільш оптимальною формою виховання в ліцеї стало шкільно-сіме2йне виховання. Цьому передувала тривала попередня робота: систематичне проведення тематичних батьківських зборів, теми яких обиралися відповідно віку дітей, проблем окремого класного колективу; широке залучення батьків до участі в класних та загальноліцейських заходах. результатами яких стали меморандуми, своєрідні пропозиції, «Меморандум від батьків», «Меморандум від дитини», «Меморандум від учителів», проведення конкурсів на кращий родовід, щорічне проведення батьківських конференцій спільно з провідними науковцями кафедр педагогіки, психології Слов’янського державного педагогічного університету, повноправними учасниками яких є не тільки батьки, учителі, але й діти. Під ліцеєм-родиною ми розуміємо: такий тип навчального закладу, який діти шанують такою ж мірою, що і родинну домівку; навчальний заклад, у якому всі діти в центрі уваги, а батьки, учителі – справжні піклувальники й наставники. Ми спираємося на ідеї та принципи педагогіки співробітництва, на засади української національної школи, а саме систему громадянської орієнтації. Ураховуючи вікові особливості учасників навчально – виховного процесу, структура виховної роботи має дві рівноцінні частини: виховна система культурно – моральної орієнтації для 1 – 2 курсів (учнів 8-9 класів) та виховна система раціонально – освітньої орієнтації для 3 – 4 курсів (учнів 10-11 класів). Така педагогічна політика створює особливий дух ліцейського братства, де всі рівні – ліцеїсти, батьки, учителі. ^ Метою нашого проекту стала розробка моделі життєдіяльності ліцею-родини на українознавчій основі, структурування знань та виховного процесу, виховання морально, психічно здорового, компетентного учня - громадянина України - носія національних цінностей, загальнолюдських, наукових, філософських, релігійних надбань, що живе в гармонії з природою та сам з собою, здатний до самовизначення і самореалізації. Відповідно до мети було визначено такі завдання: обґрунтування партнерства, спільних інтересів, потреб, ресурсів сторін; формування нормативно-правової бази соціального партнерства на рівні навчального закладу, фіксація в договірній формі цілей, задач, принципів (добровільності, кооперативності, взаємної довіри, взаємної відповідальності й контролю); формування управлінської системи соціального партнерства; розробка й реалізація програм, планів, проектів партнерської взаємодії.^ Гіпотеза проекту: Спільна робота ліцею й сім’ї стане ефективною, якщо у педагогічному процесі за умов взаємодії з сім’єю будуть забезпечені можливості адекватної самореалізації дітей; процес буде спрямовано на орієнтоване підвищення компетентності педагогів і батьків у розрізі профілактики й подолання дезадаптації підлітків; до виховання учнів і розвитку ліцею буде залучена громада міста, що дозволить забезпечити цілісність і системність процесу навчання й виховання.^ Етапи проекту:1. Підготовчий етап Аналіз вивчення проблеми у філософській, психологічній, педагогічній літературі. Проведення діагностичної роботи, що охоплює батьків, учнів, учителів. Створення Асоціації батьків Розробка і презентація структурно - логічної моделі «Ліцею-родини»^ 2. Діяльнісно –формувальний етап Обґрунтування теоретичних положень Визначення концепції роботи ліцею3. Проміжно-рефлексивний етап Аналіз і систематизація результатів Розробка заходів щодо вдосконалення системи виховної роботи в межах моделі «Ліцей-родина»^ 4. Діяльнісно – продуктивний Подальше удосконалення виховної системи ліцею. Розробка та прийняття Статуту «Асоціації батьків ліцею». Функціонування проекту «Ліцей-родина» як невід’ємної частини відкритої педагогічної системи «Слов’янський педагогічний ліцей».^ 5. Підсумковий етап Узагальнення результатів проекту, відображення їх у науково-методичній літературі. У процесі управління виховною системою в ліцеї ми спираємось на особистісний підхід, орієнтуємось на інтегративні характеристики особистості. Не можна виховувати особистість, якщо не ставити дитину в позицію суб’єкта, відповідального за ту чи іншу доручену справу, за свою поведінку, за свої вчинки. Неможливо розвивати креативність, не поставивши дитину в позицію творця чогось для неї нового. Неможливо навчити дитину приймати рішення не давши їй усвідомлення того, як функціонує та чи інша система чи її системи. Демократична система взаємовідносин у ліцеї будується на відмові від примусу. Це не виключає вимогливості до дитини, навчальної дисципліни, раціональної організації режиму дня, правил внутрішнього розпорядку поведінки тощо. Але означає, що ми надаємо ліцеїстам свободу вибору як у навчальних, так і інших видах діяльності (заняттях у системі допоміжної освіти, гуртках, секціях, участі у позакласних заходах тощо). Виховний ефект добровільної діяльності виявляється сильнішим, ніж примусовий. При цьому ми спираємося на ідеї та принципи педагогіки співробітництва. Демократизм спілкування – важкий, але не єдиний фактор, що створює комфортні умови в ліцеї. У наш освітній заклад вступають підлітки з майже сформованим характером. Це обумовлює корекційний характер педагогічного впливу на учня. А ефективний він лише в рамках розумних і доброзичливих педагогічних вимог, дотримання ефективної роботи усіх напрямів виховання, орієнтації кожного учня на досягнення успіху, що формуватиме його життєву компетентність; розробки ефективної розгалуженої системи психолого-педагогічної підтримки ліцеїста. (Див. таблиці «Виховна система педагогічного ліцею», «Структура напрямів роботи ліцею-родини»). Проект «Ліцей-родина» відкриває перспективу творення освіти родинно-шкільного типу та її основи – школи-домівки. В умовах трансформаційних процесів гуманізації й демократизації, він приділяє увагу проблемам етнонаціонального самоусвідомлення, самовираження особистості. Успіх проекту можна пояснити тим, що модель кожної школи передбачала участь багатьох людей у прийнятті рішень. (Див. «Структурно-логічну модель ліцею-родини»)Виховна система педагогічного ліцею ^ Загальні цілі і завдання виховання ^ Принципи виховання Особистість(рівень вихованості, потреби, інтереси) ^ Конкретизовані цілі і завдання виховної роботи у ліцеї ^ Джерела організованого виховного впливу сім’я психолого-педагогічна підтримка педагогічний колектив учнівський колектив громадськість Зміст (основні напрямки виховної роботи)Базові складові цивілізованого виховання громадське виховання духовне виховання патріотичне виховання особистісневиховання культура щоденного буття здоровий спосіб життя економічне виховання екологічневиховання ^ Я – концепція(особистісна компетентність)Структура напрямів виховної роботи ліцею-родиниліцейське наукове товариство клуб «Спадщина» секції МАН клуб «Подвиг» клуб «Інтелект» клуб «Калина» клуб психологічного удосконалення «Ейдос» клуб цікавих зустрічей клуб «Едельвейс» психологічна студія «Пізнай себе» екологічний гурток агітбригада «ЕКО»літературна студія клуб «Здоров’я» «Ліцейський сад» театральна студія Хамелеон прес-клуб «Большая перемена» дискусійний клуб «Діалог» клуб ^ Структурно-логічна модель Слов’янського педагогічного ліцею-родини Ліцей-родина Підсистема національних ідей, традицій, звичаїв, обрядів та інших форм соціальної практики, спрямованої на організацію життєдіяльності учнівської молоді, виховання її в дусі матеріальної і духовної культури нації Підсистема створення державою і громадськістю навчально-виховних осередків, закладів, установ в мікрорайоні школи-родини, зокрема музична школа, бібліотека, недільна, громадські організації». Загальна мета і завдання навчально-виховного процесу Функціональні принципи системи навчання і виховання Особистість (рівень інтелектуального розвитку, вихованості, потреби, інтереси, рушійні сили і механізми розвитку) Конкретизовані завдання і цілі навчання та виховання Система національних цінностей Базовий Виховний потенціал змісту навчання Абсолютні вічні, національні, громадські, сімейні, особистісні, екологічні Зміст освіти і виховання Навчальні предмети природничо-математичних та суспільно-гуманітарних дисциплін; всі форми навчальних занять; позакласна і позашкільна діяльність Батьківські обереги Варіативний Українське народознавство, валеологія, родинна педагогіка Інтегровані суб’єкти педагогічної взаємодії Сім’я Родина Учні Класні керівники Громадськість, спонсори, меценати Батьківський колектив Ліцейський колектив Методи, форми і види діяльності Засоби діяльності Самоврядування, традиції, взаємини співробітництва особистості взаємин, норми поведінки, система відповідальності та стимулювання Навчально-пізнавальна, національно-патріотична, суспільно-гуманістична, трудова, художньо-творча, ціннісно-орієнтаційна, фізкультурно-оздоровча, краєзнавча, морально-правова, екологічна Збереження здоров’я, правдиві живі знання, гра, режисура навчальних сюжетів, спілкування, звичаєвість, рух, харчування, будівля Фактори соціальної взаємодії Соціальне середовище Засоби масової інформації Громадське життя містаГромадські організації Події міста та акції духовного характеру Управління системою навчання і виховання Цілісна особистість громадянина, гуманіста України, здатного творити себе і своє життя та забезпечити поступ нації як результат роботи ліцею-родини На основі детального дослідження й аналізу відповідних вітчизняних і зарубіжних документів про школу-родину нами було створено Концепцію ліцею-родини.Концепція ліцею – родини^ 1. Загальні положення1.1 Ліцей – родина – це громадський навчальний заклад, діяльність якого ґрунтується на використанні культурних та освітніх здобутків, прогресивних традицій українського народу. Він забезпечує потреби громадян у загальній середній освіті, а також інтелектуальний духовно-моральний, фізичний розвиток і саморозвиток особистості, її соціалізацію, виховання громадянина України; орієнтується на перспективу розвитку нації.1.2 Ліцей – родина у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, Конвенцією про права дитини, Загальною декларацією прав людини, рішеннями Генеральної Асамблеї ООН щодо сімейно-родинного виховання, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, власним Статутом, Конституцією ліцейського товариства, рішеннями Асоціації батьків ліцею. (Див. Додаток 1: «Статут Асоціації батьківської ради Слов’янського педагогічного ліцею Слов’янської міської ради Донецької області»).1.3 Освіта і виховання в ліцеї-родині спрямовані на становлення компетентностей ліцеїстів, носять людинотворчий та державостверджуючий характер.1.4 Навчально-виховний процес здійснюється на засадах акмеології, національних і загальнолюдських цінностей, досягненнях вітчизняної та світової науки, народної педагогіки, варіативності і відкритості, що забезпечує розвиток творчих здібностей ліцеїста. Визначальною є реалізація ідеї народної освіти і на цій базі – формування системи знань про культурно – історичний шлях розвитку українського народу та народів, які проживають на території України (полікуртурна компетентність); гуманізація і демократизація всіх сторін життя учнів, відхід від рекламації в організації їхньої діяльності; максимальна індивідуалізація навчання і виховання; урахування інтелектуального розвитку, здібностей інтересів та нахилів, генетичної спадковості та етнізації особистості, складності і неоднозначності її внутрішнього світу, що зумовлює варіативність змісту, форм і методів навчально-виховного процесу; органічне поєднання організаційно-педагогічної, сімейно-родинної, національно-культурної та просвітницької діяльності учителів, батьків, ліцеїстів, місцевої громадськості.1.5 Ліцей-родина – заклад, що забезпечує емоційно-психологічну захищеність та душевний комфорт ліцеїстів, формує особистість, здатну творити себе і своє життя, здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях, виконувати масштабні завдання, що забезпечують поступ нації.1.6 Ліцей-родина організовує співпрацю, формує духовну спорідненість жителів міста; плекає авторитет матері й батька, проявляє турботу про дітей, старих і немічних; формує навички культури здоров’я, здорового способу життя; у ньому глибоко вивчаються традиції родини, досліджується історія родини.1.7 Ліцей-родина здійснює співпрацю з культурно-освітніми, правовими установами, громадськими організаціями, створюючи культурно-освітній простір у місті.^ 2. Мета, завдання та зміст діяльності ліцею-родини.2.1 Мета – забезпечити високий рівень освіченості і вихованості свідомого громадянина України; сприяти становленню особистості, здатної вести самовідповідальне життя, допомогти їй увібрати демократичні цінності; осягнути відчуття власної національної і особистої гідності та повноцінності; утверджувати найвищі ідеали гуманістичної культури й демократичних взаємовідносин людей, відстоювати і захищати свої права.2.2 Завдання і зміст навчально-виховного процесу в рамках ліцею-родини: - формування національної самосвідомості учнів, любові до рідної землі, бажання працювати задля розквіту держави; - формування високої мовної культури ліцеїстів, оволодіння українською мовою; - розвиток у ліцеїстів допитливості, інтелекту, кмітливості, потреби у творчому оволодінні знаннями і вмінням самостійно їх здобувати; створення ситуації успіху; - формування духовності й духовної культури; виховання доброти, порядності, справедливості, чесності; оволодіння народною мораллю, етикою, естетикою; - розвиток активного, творчого, відповідального ставлення до життя, ознайомлення з родинно-побутовою культурою; - набуття соціального досвіду; виховання людяності, милосердя, доброти, цивілізованого співжиття на основі засвоєння знань про себе, суспільство, природу, місце і призначення особистості; - формування Я-Концепції людини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання; - формування правової культури, виховання поваги до законів і норм співжиття у суспільстві; - вироблення свідомого ставлення до праці; розвиток потреб у творчій праці; формування працелюбності особистості, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин; - вироблення інтелігентного і відповідального ставлення ліцеїстів до власного життя, гармонійного поєднання духовного, фізичного та психічного здоров’я; - допомога учням в адаптації до нових умов соціалізації особистості; - створення середовища, яке сприятиме розвитку індивідуальних здібностей і талантів ліцеїстів та їх самореалізації; - забезпечення соціально-педагогічного змісту діяльності учнів; добровільності і надання їм права вибору занять широкого діапазону творчої діяльності, умов для реабілітації, корекції та гармонізації особистості; Організація інтелектуально-дозвільної діяльності учнівської молоді; - формування вміння особистісного та міжособистісного спілкування, якісно нових відносин з дорослими, культивування в дітей шанобливого ставлення до вчителів, безкорисливого творення добра для людей.2.3 Науково-педагогічні принципи здійснення навчально-виховного процесу: - науковість, що означає побудову освіти і виховання на об’єктивно-істинних знаннях, вивчення найбільш вагомих наукових досягнень у тій чи іншій галузі наукового пізнання, здобуття знань, умінь, навичок, які створюють умови для професійної підготовки ліцеїста; - висока духовність, що передбачає розвиток творчих потенцій особистості, які спрямовують її життєвий шлях; - цінності роду, родини, родинного співжиття, що передбачає бережливе родинне ставлення до дитини, збереження фізичного здоров’я, розвиток творчої особистості ліцеїста, організацію його життя в ліцеї, як у здоровій сім’ї; - інтеграція в соціокультурне середовище, що передбачає засвоєння учнями засад духовності у контексті діалогу культур народів світу, місця культури України у світовій цивілізації; - пріоритети духовно-практичної діяльності, що передбачає стимулювання творчої активності ліцеїстів, створення таких педагогічних технологій, які розглядають процес життєтворчості відповідно до потреб, психофізичних особливостей учнів; - гуманізація та демократизація, що дають можливість поставити особистість ліцеїста в центр уваги, забезпечити умови для творчого розвитку і психологічного комфорту, створити акмеологічний простір, де б усі учасники навчально-виховного процесу прямували до спільної мети – становлення морально, духовно, психічно, фізично здорової особистості.^ 3. Організація навчально-виховного процесу.3.1 Педагогічний колектив спільно з батьками, громадськістю міста цілеспрямовано формує особистість ліцеїста, інтелігентність, готовність розвивати певні сфери науки, культури, економіки, державного життя.3.2 Організація навчально-виховного процесу передбачає проектування виховуючих відносин учителів, батьків, учнів, дорослих, системно-цільового, людинознавчого підходів формуванням ліцею-родини; залучення всіх батьків, учителів до виховання ліцеїстів; проведення соціологічних досліджень з вивчення рівня вихованості особистості; реформування позаурочної роботи через запровадження педагогічних інновацій у сучасному навчанні та вихованні.3.3 Організаційно-функціональна структура навчально-виховного процесу передбачає: - оптимальну реалізацію завдань, що випливають із аналізу рівня інтелектуального розвитку та вихованості учнів при мінімальній затраті часу; - співробітництво і співдіяльність учнівського, батьківського та вчительського колективів, побудову відносин на паритетних умовах: міські збори, спільні зібрання, конференції, вищі органи управління; - між громадськістю, зібраннями та конференціями управління навчально-виховним процесом здійснює педагогічна рада.3.4 Організуючим началом життєдіяльності учнівського колективу є системно-цільове планування навчально-виховного процесу та проектування психолого-педагогічної взаємодії вчителів і учнів, якими передбачена допомога у становленні та розвитку особистості ліцеїста, громадянина.3.5 Діяльність ліцею-родини ґрунтується на засадах органічного поєднання національного із загальнолюдським. Домінантою виховного процесу є формування в учнів патріотизму з новим змістовим наповненням. З одного боку – це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальність за їхнє майбутнє, а з іншого – відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства – гуманізму, свободи, справедливості, толерантності.^ 4. Структура ліцею-родини.4.1 У ліцеї створюються класи-родини. Діяльність класів-родин визначається новим стилем взаємостосунків між сім’єю і ліцеєм: на зміну недовір’ю і відчуженості приходять колегіальність прийняття рішень, зацікавленість та сприяння розвитку класів-родин.4.2 Батьки є учасниками навчально - виховного процесу.4.3 Спільно планується робота класних керівників, Асоціації батьків, ліцейського самоврядування.4.4 Забезпечується: виховання людських цінностей; взаєморозуміння між дітьми, учителями, батьками, взаємоповага, спілкування; активна участь батьків у загальноліцейському житті; організація вільного часу учнів, охоплення іх змістовою загально-дозвільною діяльністю; робота зі спонсорами.4.5 Діяльність учителя, класного керівника в навчально-виховному процесі передбачає: - сприяння набуттю ліцеїстами соціального досвіду; - спрямування інтелектуальної активності учнів на обговорення найбільш актуальних проблем сьогодення, залучення їх до роботи у різних сферах діяльності; - допомогу ліцеїстам в оволодінні новим інтелектуальним баченням світу і свого місця в ньому, розвиток здібностей особистості, її повноцінна реалізація; - сприяння формуванню у класі працездатності і відповідального ставлення до навчально-виховного процесу; - забезпечення системно-цільового планування, психолого-педагогічного проектування відносин в системі «ліцеїст - ліцеїст», «ліцеїст - учитель», «учитель – ліцеїст - батьки»; - постійне співробітництво, співтворчість, співдіяльність із активом учнів, батьків, органами самоврядування, молодіжними рухами; - активне залучення школярів до управління навчально-виховним процесом шляхом передачі прав і повноважень у розв’язанні життєвих проблем; поглиблення демократичних і гуманістичних начал, створення здорового психологічного клімату; - постійне проведення психолого-педагогічної діагностики, моніторингу і на цій основі регулювання та корегування розвитку особистості школяра; - режисура виховних і навчальних заходів, забезпечення цілісного педагогічного процесу; підвищення педагогічної майстерності класних керівників шляхом самоосвіти та участі у різних формах методичної роботи. (Див. додаток 2 «Положення про класного керівника»)^ 5. Управління навчально-виховним процесом містить: - системно – цільовий підхід планування навчально-виховної та розвивальної діяльності учнів; - раціональний та доцільний розподіл функціональних обов’язків між адміністрацією, учителями, батьками; - постановку конкретизованих завдань і мети виховання учнів на основі аналізу рівня розвитку та вихованості особистості; - високу педагогічну грамотність, цілеспрямованість і конкретність управлінських рішень; - забезпечення необхідних умов для різних видів діяльності учнів, духовно-морального та наукового їх пошуку; - науково обґрунтовану систему навчання та діяльності центрів творчості, учнівських об’єднань за інтересами; - педагогічно доцільну організацію життя учнівського колективу і високий рівень органів ліцейського самоврядування; - педагогічно виправдану систему заохочень і покарань; - гармонізацію родинно-ліцейського виховання і розвиток особистості ліцеїста; - постійне інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу, гласність; - оперативність і дієвість контролю за станом навчання та виховання; - створення умов для розвитку професійної компетентності кожного вчителя, класного керівника, наукової організації праці; - безперервне удосконалення професійних знань, умінь, навичок на основі досягнень психолого-педагогічних наук, здобутків вітчизняної і світової педагогіки; - реалізацію демократичних основ в управлінні навчально-виховним процесом.Як результат роботи системи «Ліцей-родина» упродовж існування ліцею було сформовано традиції, які на сьогодні впевнено можна визначити як родинні традиції (Див. таблицю «Традиції ліцею»). У рамках ліцею-родини нами було розроблено й упроваджено проект «Демократичний ліцей», що сприяло подальшому розвитку демократичних відносин у навчальному закладі, формування в учнів ініціативи, свідомого здійснення вибору, толерантності, навичок громадсько-державного управління.^ РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ «ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЛІЦЕЙ»У РАМКАХ ПРОЕКТУ «ЛІЦЕЙ-РОДИНА»Необхідність виховання освіченого громадянина, здатного жити й працювати в умовах демократії, відчувати постійну відповідальність за себе, свій народ, країну, прагнути здійснити реальний внесок у реформаторські процеси вимагає від сучасної школи створення такої навчально-виховної системи, яка б сприяла формуванню в школярів активної громадянської позиції та основ демократичних відносин у суспільстві. Мета проекту: виховання особистості нової формації, здатної реалізуватися в умовах демократичного суспільства.Передумови виникнення проекту: 1.Демократизація управління навчальним закладом, усебічне дослідження основ освітнього менеджменту через систему семінарів та курсів освітнього менеджменту. 2.Створення демократичної партисипативної виховної системи ліцею: - запровадження гуманістичних принципів ліцею-родини; - запровадження принципів педагогіки співробітництва у системі «учитель-учень»; - реалізація у виховній системі ліцею принципів Я-концепції.Етапи проекту:1. Підготовчий етап (2004р.) Розробка проекту «Демократичний ліцей». Створення Асоціації учнівської молоді. Створення учнівської діагностичної служби ліцею. Створення клубу «Соціометр». Розробка і презентація проекту системи учнівського самоврядування ліцею2. Формувальний етап (2005 р.): Запровадження системи учнівського самоврядування в практику навчально-виховної роботи ліцею. Організація в ліцеї роботи в рамках Школи лідерів. Подальша активізація соціальної діяльності ліцею в місті.3.Проміжно-рефлексивний етап: Аналіз ефективності роботи органів учнівського самоврядування ліцею. Розробка заходів щодо вдосконалення системи.4.Діяльнісно-продуктивний етап(2005-2009р.) Подальше удосконалення роботи структур учнівського самоврядування. Розробка та прийняття Конституції ліцею як основного закону Слов’янського педагогічного ліцею Функціонування проекту «Демократичний ліцей» як невід’ємної частини відкритої педагогічної системи «Слов’янський педагогічний ліцей»5.Підсумковий етап(2009р.) Узагальнення результатів проекту, відображення їх у науково-методичній літературіДемократична партисипативна виховна система будується на відмові від примусу. Педагоги не нав’язують свою волю дітям, а використовують їхні прагнення до самовираження. Роль учителів полягає у зв’язку між цілями ліцею й цілями органів самоврядування (певної групи дітей), а потім до оцінки роботи, яку вони виконали. У ліцеї панує атмосфера відкритості й довіри, діти вирішують поставленні завдання самостійно, звертаючись за порадою до педагогів. І все це не виключає вимогливості до дитини, навчальної дисципліни, раціональної організації режиму дня, правил внутрішнього розпорядку поведінки тощо. Але означає, що ми надаємо ліцеїстам свободу вибору як у навчальних, так і в інших видах діяльності (заняттях у системі позашкільної освіти, гуртках, секціях, участі у позакласних заходах). Виховний ефект добровільної діяльності виявляється сильнішим, ніж примусовий. При цьому ми спираємося на ідеї та принципи педагогіки співробітництва. Така педагогічна політика створює особливий дух ліцейського братства. У моделі виховного процесу вихідним є положення про Я-Концепції: (Я-ліцеїст, Я-громадянин), які впроваджуються через фази-місячники. Важливим чинником моделі виховної системи ліцею є система роботи з батьками. За три роки були проведені батьківські конференції, результатами яких були: „Меморандум від дитини”, „Меморандум від учителів”, „Меморандум від батьків”. У цьому напрямку робота ведеться в рамках „трикутника”, в основі якого – батьки і вчителі, а вершиною є діти. Щорічно проходить конкурс на кращий родовід. Традиційним стало проведення „Дня сім’ї”. Ми спробували створити нову модель самоврядування, коли ідея (вірніше – потреба в ній) не проросте знизу, від самих дітей. Задача педагогічного колективу в даних умовах – не оформлення, а стимулювання творчої управлінської ініціативи учнів як особистостей, які самоактуалізуються. Смисл дитячого самоврядування не в тому, щоб діти залучались до існуючої піраміди керівництва-виконавства, а в тому, щоб вони набували особистого досвіду демократичних відносин. Наша система працює за принципом старший друг-молодший друг. Почалося все зі створення асоціації учнівської молоді, потім розробки дітьми та вчителями довгострокових програм, що містили систему спостережень, тренінгів, експериментів з одного боку, і загальних свят, конкурсів, вікторин, фестивалів – з іншого. Було створено учнвську діагностичну службу ліцею – клуб «Соціометр», – де діагностування проводиться самими учнями. У ліцеї функціонує ліцейський осередок міської школи лідерів, що об’єднує на сьогодні близько тридцяти старшокласників-активістів молодіжного руху ліцею – ліцеїстів, які беруть активну участь в організації діяльності ліцейського самоврядування, є учасниками міської програми «школа лідерів», тренерами проведених у Донецькій області майстер-класів з розробки молодіжних проектів та проблем самоврядування. Система самоврядування ліцею являє собою ефективну взаємодію усіх учнів-членів ліцейського братства, ієрархію управління від президента до кожного окремого члена цієї системи. На чолі органів самоврядування стоїть президент, який обирається шляхом відкритого голосування терміном на один рік, та уряд, до складу якого входять окремі міністерства. Президент здійснює зв'язок з громадськістю міста (pr-зв’язок) та має право голосу на педагогічних радах. Разом із урядом президент обговорює пропозиції ліцеїстів та виробляє спільні рішення щодо їх упровадження та реалізації. Домінувальним стилем спілкування учасників навчально-виховної системи ліцею є демократичний стиль, що передбачає, зокрема, делегування повноважень від вищих структур управління до нижчих. Але сутність молодіжного самоврядування ліцею полягає не в тому, щоб учні залучались до існуючої піраміди управління-виконання, а в тому, щоб вони набували особистого досвіду демократичних відносин та форм його усвідомлення. Вибори Президента ліцею проводяться щороку на основі Положення «Про вибори Президента ліцейського братства». Виборчий процес здійснюється на засадах вільного й рівноправного висування кандидатів, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, неупередженості до кандидатів з боку адміністрації ліцею та викладацького складу, гласності й відкритості виборчої кампанії, свободи агітації. Звітність Президента і уряду є обов’язковою і відбувається щороку на загальноліцейській конференції «Відкритий мікрофон». Результатом діяльності органів ліцейського самоврядування стало прийняття Конституції ліцею (Див. Додаток 3 «Конституція ліцейського товариства»). У ліцеї управлінські структури представлені на рівні навчального закладу адміністрацією і Радою ліцею, куди входять пропорційно представники від педагогічного колективу, батьків та громадськості. Рада ліцею діє на засадах: пріоритету прав людини, гармонійного поєднання інтересів особи, суспільства, держави; дотримання вимог законодавства України; колегіальності ухвалення рішень; добровільності і рівноправності членства; гласності. Така модель самоврядування дозволяє самоорганізуватися кожному окремому ліцеїсту, навчитися управляти собою; формує навички управління іншими людьми, ситуаціями, здійснювати стратегічне планування, побудувати власну життєву траєкторію. Зазначимо, що на рівень розвитку учнівського самоврядування впливають такі чинники: - цілеспрямованість і доцільність; - конкретність повноважень у сферах діяльності; - правомочність діяльності; - сприятливий психологічний клімат у колективі; - чітке визначення пріоритетів та перспектив; - педагогічна підтримка діяльності самоврядування, дієвий зворотній зв’язок у системі «педагогічна рада ліцею – учнівське самоврядування»; - взаємовідпо