1.Нейтральність грошей Подальший розвиток капіталізму спричинив широке визнання кількісної теорії грошей. Західні економісти і представники ділових кіл досить одностайно розглядають її як керівництво для державно-монополістичного втручання в економіку, для впливу на грошовий обіг і на сам рух капіталістичного циклу.В умовах державно-монополістичного капіталізму саме у регулюванні грошової маси вбачали спосіб впливу на рівень товарних цін і на стан господарської активності. Методи цього впливу першим запропонував Дж.Кейнс, який підкреслював необхідність поєднання кількісної теорії грошей із теорією кон’юнктури. Вплив на рух економічного циклу через сферу обігу Дж.Кейнс і його послідовники передбачали таким чином. Зростання грошової маси в обігу і обсягу кредитних ресурсів нібито тягне за собою пожвавлення економіки, ріст прибутків капіталістів і зайнятості. Поштовхом до цього пожвавлення може бути зниження банківського процента, яке підвищує попит на кредит і заохочує інвестиції, а також так зване дефіцитне фінансування (тобто розширення урядового попиту на ті чи інші товари) або фінансування з коштів державного бюджету урядових інвестицій.Дійсно, у міру розвитку і ускладнення капіталістичної економіки вплив кредитно-фінансової системи на відтворення значно посилився. Грошові і бюджетні важелі почали активно використовуватися державою як знаряддя антициклічного регулювання. Все це заперечувало висновок про “нейтральність грошей”, відсутність їх зв’язку з реальними процесами в економічній системі.У кейнсіанській схемі причинно-наслідкових зв’язків грошові фактори відігравали важливу роль. У межах “кембріджської версії” хоч і намітився певний відхід від трактування грошей як короткочасного посередника, нейтральність грошей все ще зберігалася.Кейнсіанські трактування кількісної теорії. Дж.Кейнс намагався відійти від традиційного і неокласичного трактування грошей як другорядного технічного інструменту. Важливість грошей він пов’язував з наявністю невизначенності в процесах прийняття господарських рішень. На його це барометр нашого недовір’я до власнихдумку, прагнення зберігати гроші розрахунків і до загальної узгодженої думки відносно майбутнього. Із факту нагромадження грошей він прямолінійно виводив низький платоспроможний попит у господарстві.У своїй моделі господарської системи Дж.Кейнс намагався перебороти “класичну дихотомію”, що створила глибокий розрив між реальними і грошовими процесами. Головним каналом зв’язку між цими двома сферами слугує у нього норма процента, що знаходиться під впливом сил грошового ринку і одночасно впливає на прийняття рішень про майбутні капіталовкладення.У традиціях Кембріджської школи Дж.Кейнс важливе місце відводив аналізу мотивів нагромадження грошей. У Дж.Кейнса їх три: трансакційний, обачності та спекулятивнийТаким чином, сукупний попит на гроші ( М ) складається з двох трансакційного ( M I ), що є функцією доходу, і спекулятивного ( М IIчастин сукупний), що є функцією процента: M = M I + M II = L1(y) + L2 (i), де у норма процента.доход; змінах кон’юнктури.Отже, Дж.Кейнс перебудував теорію грошей, ввівши в неї норму процента. Він перетворив гроші в один із важливих факторів формування інвестиційного попиту і відсунув на другий план традиційний зв’язок грошей і цін.2.Банківська с-ма Банківська с-ма-чітко субординована структорована і законодавчо встановлена сукупність фін посередників,які займаються баків діял на постійній професійній основі і ф-льно взаємозвязані в самостійну ек структуру.Принципи побудови: багаторівність-переважно у багатьох країн світу 2-х рівнева ;субординованість-чітко визначені стосунки між нижньою та верхньою ланкою;регульованість-банк діял є дуже ризикованою,а тому потребує особливого нагляду з боку держ;ек самостійність-стимулює ефективне використ капіталу. Структура банівської с-ми Укр представлена на 2-х рівнях:1)НБУ як центральний банк2)КБ-які є універсальні та спеціалізовані Спеціалізовані банки-банки в яких 50% і більше активів 20 пасивів є одного типу. Статус сец банку можна отримати лише з дозволу ЦБ. Спеціалізовані- орієнтовані на виконання окремих операцій, бувають:-Іпотечні; -ощадні-банки які формують свої пасиви за рахунок внесків фіз.осіб; Інвестиційні- здійснюють вкладення в ц.п. та ін об’єкти інвест-ня; 3.Валютні зони та блоки У період світової економічної кризи 1929—1933 рр. із крахом золотодевізного стандарту єдина світова валютна система перестала існувати. Вона розпалася на валютні блоки — регіональні валютні угруповання, які вступили в жорстку конкуренцію між собою. Таких регіональних блоків сформувалося три: стерлінговий, доларовий та золотий.Валютний блок — це угруповання країн, залежних в економічному, валютному і фінансовому аспектах від держави, що керує ним та диктує йому єдину політику у сфері міжнародних економічних відносин та використовує їх як привілейований ринок збуту, джерело дешевої сировини, вигідну сферу вкладень капіталу.Основні характерні риси валютного блоку:курс залежних валют прикріплюється до валюти країни, що керує угрупованням; міжнародні розрахунки країн, які входять у блок, здійснюються у валюті країни-гегемону. Їхні валютні резерви зберігаються в країні-гегемоні;забезпеченням залежних валют є казначейські векселі та облігації державних позик країни-гегемона.Економічна криза 1937 р. Уперше на міждержавному рівні проведені консультації на базі тристоронньої угоди від 25 вересня 1937 р. між США, Великобританією і Францією. Знецінення валют: до кінця 1938 р. золотий вміст та офіційний курс долара знизився на 41 % проти рівня 1929 р., фунта стерлінгів — на 43 %, французького франка — на 60 %, швейцарського франка — на 31 %. Напередодні Другої світової війни не було жодної стійкої валюти.Метою подолання кризового стану в 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США) зібралася Міжнародна валютно-фінансова конференція, на якій було створено Міжурядову установу при ООН з регулювання валютних відносин — Міжнародний валютний фонд (МВФ). Відповідно до статуту МВФ було визначено основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. На відміну від золотого стандарту її основою стала система золотовалютного стандарту, яка у своєму подальшому розвитку трансформувалася у систему золото-доларового стандарту.Важливою нормою Бреттон-Вудської системи була заборона вільної (приватної) купівлі-продажу золота. Протягом тривалого періоду ефективність функціонування Бреттон-Вудської системи «золото — долар — національна валюта» забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри до долара, який виконував функцію міжнародного засобу платежу та резервної валюти. Ямайська валютна система-ця система сформувалася внаслідок структурних змін у світовій системі та в умовах виникнення новітніх центрів імперіалістичного суперництва на противагу монопольному пануванню США після Другої світової війни — Західної Європи та Японії.Зміст визначальних принципів Ямайської валютної системи зводиться до такого:Кінгстонською угодою проголошено повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин..2. Кінгтонська угода поставила за мету перетворити утворену ще в 1969 р. МВФ колективну міжнародну одиницю — спеціальні права запозичення (СПЗ) у головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків і платежу. 3. Особливо важливою ознакою механізму Ямайської системи є запровадження «плаваючих» валютних курсів національних грошових одиниць. 4. Ямайська валютна система розвивалася за принципами поліцентризму: вона, з одного боку, підпорядкована централізованим регулюючим діям (відповідно до статуту МВФ), з іншого — має досить розвинуту мережу автономних (регіональних) валютних структур (угруповань). Метою федералістичного підходу є згладжування різниці між націями. Історія розвитку Європейської валютної системи свідчить, що окремі країни знайшли можливість пожертвувати частиною свого суверенітету для створення багатонаціонального співтовариства. Європейський Союз ґрунтується на федералістичному підході хоча і дещо на зміненій формі, оскільки сьогодні всім зрозуміло, що об’єднана Європа буде сильною тільки в тому разі, якщо будуть.4. Векселі: оформлення та особливості обігу.Вексель – ц.п., який засвідчує безумовне грош.зобов’язання векселедавця або його наказ 3 особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя. Розрахунки із застосуванням векселів являють собою складну систему, яка формує вексельний обіг, що може охоплювати різні сфери. Основа вексельного обігу – це відстрочка платежів. Вексель виступає як кредитний документ та платіжний засіб. Він може бути власним або чужим, але індосамованим, тобто мати передавальний напис. Учасники вексельного обігу: трасант – особа, яка виписує вексель; трасат – особа, яка має заплатити за векселем; ремітент - одержувач коштів. При відмові від оплати, платник повинен повідомити про це всіх учасників обігу векселя, бо всі несуть відповідальність. Якщо відсутній термін оплати, то вексель, розглядається як належний до оплати за вимогою. Для підвищення надійності векселя передбачено ряд процедур, що дозволяють розширити коло відповідальних осіб: 1)акцепт векселя, що є підтвердженням трасата на оплату векселя. 2)аваль векселя, або гарантія за векселем третьої особи. ^ 5. Визначення кредитоспром. фіз. особи.Кред-ть -здатність позичальнка в повному обсязі і у встановлений термін розрахуватися за своїм борговим зобов’язанням. Вперше методику кредит-скорингу для визначення кред-ті фіз. осіб запропонував Д.Дюран на поч 40 рр. Здійснювалося нарахування балів за: вік, стать, строк поживання в місцевості, професія, робота в галузі, зайнятість, фін. показники. Якщо сума балів6. Визначення кредитоспром. юрид. особиКред-ть -здатність позичальника в повному обсязі і у встановлений термін розрахуватися за своїм борговим зобов’язанням. ^ Загальні показники: термін діяльності підп-ва(не менше 0,5 р.),склад засновників, стан розвитку галузі, ринкова позиція клієнта, ефективність упр-ня, кред. історія. Фінансові: показники ліквідності, рентабельності, коєф. незалежності, наявність рахунків, власності.^ 777. Вимірювання грош маси. Грош маса-сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обігу в певний момент.Грош масу поділ: за ступенем готовності окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем її ліквідності.; за формою гош запасів(готівкові);За розміщенням суб’єктів грошового обігу;за територіальним розміщенням. Грош агрегат-специфічний показник грошової маси, що х-є певний набір іі елементів залежно від її ліквідності. В Україні визначається і викор 4 грошові агрегати:М0вдображ масу готівки яка перебуває поза банками, тобто на руках у фіз. Осіб і в касах юр осіб; М1 включає М0 +вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання;М2-М1+кошти на всіх видах страхових рахунках, кошти на рахунках капітальних вкладів та ін спец рахунках; М3-М2+кошти на вкладах за трастовими операціями банків.Грош база-х-є масу грошей з боку появу її на балансі ЦБ. Вона включає запаси всієї готівки, яка перебув в обороті поза банк с-мою та в касах банків, а також суму КБ та її кореспондентських рахунків ЦБ.Величину грош бази визнач: Гб=Гвип+Грез де Гвип-сума готівки випущеної ЦБ і не поверненої в цого фонди Грез-сума грош коштів, які перебув на кореспондентських рахунках банків у ЦБ.На величину грош маси вплив такі фактори:зобов’язання КБ за к-тами, що отримані від ЦБ;сальдо іноземних активів в умовах їх конвертації в нац валюту; купівля-продаж емісійними установами на ринку ц п облігацій держ позики;не резервні зобов’язання банківських установ(капітал і прибуток від емісійної діял).^ 8. Вплив пропозиції на рівноважну ставку % Пропозиція грошей-наявність грош коштівна грош-кред ринку. Її формують окремі суб’єкти що мають грошові доходи частину з яких можуть використати для задоволення попиту на гроші. Основні суб’єкти: населення,п-цької діял, держ установи і банківські і фін кредитні інститути, ЦБ. Формув грош пропозиції здійсн:через емісію ЦБгрош коштів;отрим грош доходів окремими суб’єктами;здійсн. кедитних операцій. Держ повинна управ співвіднош між попитом і пропозицією на гроші врівноваж її і стабіліз ціну на гроші, ціна на гроші є ключовою у процесі ціноутворення вона може стабіліз ек прцеси і навпаки їз зменшити.Кожен ЦБ визнач базові показники грош-кред ринку до яких відносять обсяги гошової маси, грош базу, рівень монетизації ек.Якщо ці показники не відповід політиці держави то проводиться політика зворотньогоспрямування, викор методи грош-кредитної політики.Вплив кредитних операцій на суму грош засобів на грош-кред ринку.Розвиток депозитного ринку визнач момент анти віз ліквідності, перетвор грош що знаходяться на руках у п-ців у ті активи ікред ресурси, що активізують ек. Структура грош маси ігрош пропозиції:в Україні у зв’язку із слабкістю розвитку фін і фондового ринку у структуру грош маси перерах готівка і депозитні рахунки. Така ситуація обмежує спектр викор грошей-короткі гроші; визнач специфіку грош-кред політики.^ 15. Грош одиниця Японії Національна грошова одиниця Японії -- єна.Вона була введена в 1870 р. (одна єна дорівнює 100 сенів).У цей період у Японії існував біметалізм, карбувались золоті монети вартістю 20 (33,33 г), 10, 5, 2 і 1 (1,66 г), єна 900-ої проби та срібні монети номіналом в одну єну (26,95 г) 900-ої проби; 50, 10, 5 сенів.У 1897 р. було встановлено золотий монометалізм, єна містила 0,8333 г чистого золота.У цей час карбувались нові золоті монети в 20 (16,16 г); 10 і 5 єн (срібні залишились без змін) і мідні по 2, 1 та 1/2 сена, а також один рин. З 1889 р. карбувались монети по 5 сенів з нікелю, з 1898 р. - 1 сен із бронзи,а з 1920 р. - 10 сенів з нікелю.У період і після Першої світової війни грошова маса в обігу в Японії збільшилась (у 1914-1920 pp. у 3 рази), що супроводжувалось посиленням інфляції і знеціненням єни на 64%.Після тимчасової стабілізації інфляція поновилась у зв'язку зі світовою економічною кризою 1929-1933 pp. і агресією Японії (захопленняМанчжурії, агресивні акції у Китаї, підготовка до Другої світової війни). У 1931 р. відбувається фактичний відхід Японії від золотого стандарту, а в 1933 р. вона оголошує про це офіційно.З 1931 по 1937 р. грошова маса в обігу збільшилась у 1,6 раза, а оптові ціни - на 68%. У країні встановився паперовий грошообіг. У 1937 р. золотий вміст єни становив 0,29 г, а у 1939 р. - біля 0,20 г.З початку японської агресії у Китаї в 1937 р. і до кінця Другої світової війни інфляція в Японії посилюється. Зростають військові асигнування і бюджетний дефіцит. Емісія банкнот використовується для їх фінансування. Спостерігається дефіцит продовольства і предметів першої необхідності. Це стимулює зростання цін. Останнє також обумовлюється підвищенням непрямих податків і політикою державного монополістичного ціноутворення.Офіційний індекс оптових цін у 1944 р. був вищим, ніж у 1934-1936 pp., у 2,3 раза, а фактично індекс цін був вищим; у 1942-1945 pp. офіційні ціни на товари сільського господарства збільшились на 94%, на "чорному" ринку - в 30 разів, ціни на побутові товари - відповідно на 70% і в 40 раз.Як наслідок, реальна заробітна плата японських робітників у 1945 р. становила лише 41,2% рівня 1934-1936 pp. Структура грошового обігу характеризувалась переважанням готівки (56%). Відбуваються зміни і в грошовій системі та структурі грошового обігу. У перші роки після війни вона почала поліпшуватись. Це пояснюється відновленням господарства, зростанням торговельного і платіжного обороту. У 1952-1965 pp. питома вага депозитних грошей в грошовій масі становила 78%. Далі спостерігається деяке її зниження^ 16.Грошова реформа в Україні Основне завдання:Стабілізація грош обігу і укріплення нац грошей.Може мати конфіскальний х-тер.Забезпечення нац грошей-ЦБ має створити золото-валютні резерви, що забезпеч стійкість і стаб нац валюти. НБ здійснює закупівлю валюти за кордоном, отримує позику із МВФ.Грош реформа в Укр. Проводилася 2-16 вересня 1996р.В результаті в грош обіг було введено нац валюту-гривню.Реформа мала без конфесійний х-тер; обмін здійснювався в пропорції 1грн на 100 тис купоно-карбованців.Знецінення купоно-карбованців=95 тис разів з метою прив’язки гривні до іноземної валюти.Встанов валютний парітет- визначення співвідношення нац валюти до іноземної валюти.Валютний курс- співвідношення нац валюти до іноземної валюти, що визнач попит і пропозицію на валютному ринку.Валютний парітет був встанов 1долар до 1,76грн.Було здійснено обмін готівки на суму, що була емітована НБУ, яка=3 338,1млн.грн.В результаті реформи було обмінено приблизно 98%від цієї суми.Обмін старих грошей на нові здійсн через каси і представництва КБ; через с-му роздрібненої торгівлі; через виплату зарплати; через с-му квантових переказів; через закупівлю с.г. п-кцію;через виплату пенсії і соц допомог;через розрахунки населення за комун послуги.Гривня реаліз ф-ції грошей: міривартості, засобу обігу,засобу накопичення.Укр стала власником нац грошей.В цей період вдалось стабілін грош обіг, банківську с-му,населення зберіг доходи на рахунках КБ. Відповідні гроші викор в реальному секторі ек. НБ контрол грош масу, забезпеч низькі темпи інфляції,% ставки стають низькими,к-ти доступні для п-ців.^ 18. грошові реформи: сутність і класифікація Тривалі і глибокі кризові явища вимагають розробки та здійснення заходів для поліпшення стану економіки. Тоді говорять про грошову реформу.Розрізняють такі грошові реформи:Формальна – проста заміна одного зразка купюр на інший.Грошова – зміна існуючого масштабу цін.Конфіскаційного типу – без еквівалентне вилучення у населення і суб’єктів господарювання частини грошової маси (таємна грошова реформа).Грошові реформи завжди спрямовані на зміцнення грошової одиниці і поліпшення сфери грошового обігу. Розподіл грошових реформ за методами:- реформи, що здійснюються шляхом реставрації (довготривале зміцнення грошової одиниці та розвиток виробництва, можлива й дефляція);- метод уведення паралельних валют (поступова заміна та конфіскація старої).Грошова реформа в Україні 1996 року була саме такою. Це була найбільш успішна реформа з усіх проведених до цього часу.^ 19 Грошова с-ма Великобританії Від біметалізму до монометалізму Велика Британія перейшла наприкінці XVIII ст. Золотий монометалізм у його класичній формі проіснував тут до початку Першої світової війни.Емісія банкнот у цей період регулювалася національним законом, який вимагав стовідсоткового забезпечення їх золотом, за винятком 14 млн. фунтів стерлінгів фідуціарної емісії, яка забезпечувалася державними позиками. Після припинення обміну банкнот на золото в 1914 р. уряд став використовувати емісію казначейських білетів для покриття своїх військових витрат.Маса грошей в обігу 1913—1920 pp. зросла майже в шістнадцять разів. Із метою стабілізації фунта стерлінгів уряд із 1920 р. узяв курс на дефляцію. Тому після Першої світової війни інфляція у Великій Британії тривала недовго — до 1920 р. Уже в 1920—1921 pp. держава, збільшивши податки, отримала бездефіцитний державний бюджет. Частину знецінених фунтів стерлінгів було вилучено з обігу. Одночасно проводилася політика обмеження банківського кредиту.Упродовж 1925—1928 pp. Велика Британія провела грошову реформу: відновлено обмін банкнот на золото за довоєнним паритетом, курс фунта стерлінгів підтримується з допомогою високої облікової ставки, прийнято закон про надання Банку Англії права на фідуціарну (не забезпечену золотом) емісію банкнот у розмірі 260 млн. фунтів стерлінгів, а при домовленості з казначейством — більше за цю суму.Головною причиною хронічної інфляції та дефіциту платіжного балансу після Другої світової війни були військові витрати. Дефіцит платіжного балансу за період 1945—1980 pp. збільшився з 23 до 95 млрд. фунтів стерлінгів.З 1977 р. позиції фунта стерлінгів відносно зміцнилися у зв'язку з припливом капіталів у країну, обумовленого початком видобутку нафти в Північному морі. Завдяки цьому курс національної валюти зріс майже в 1,5 разу. В жовтні 1979 р. (уперше від 1931 р.) було скасовано всі валютні обмеження. Останніми роками підвищення курсу фунта стерлінгів стало однією з причин неприєднання Великої Британії до країн, котрі з 1 січня 1999 р. запровадили обіг євро.Дія подолання інфляції Банк Англії застосовує різні інструменти: зміну облікової ставки, норм резервування і застосування операцій на відкритому7 ринку з купівлі-продажу цінних паперів. Із метою поширення продажу державних зобов'язань за межі банківської системи Банк Англії вніс низку змін до механізму регулювання державного боріу.^ 20 Грошова с-ма Японії Національна грошова одиниця Японії — ієна — була введена в обіг 1870 р. Перехід до золотого стандарту відбувся в 1897 р. і проіснував до Першої світової війни у формі золотомонетного стандарту. За роки війни (1914—1920 pp.) грошова маса в обігу збільшилася втричі, що призвело до знецінення ієни на 64%.Після короткого періоду тимчасової стабілізації у грошовій сфері інфляція в країні поновилася у зв'язку зі світовою економічною кризою 1929—1933 pp. З 1932 р. у Японії запроваджується валютний контроль, а в 1933—1939 pp. країна стає учасницею стерлінгової валютної зони й офіційно відмовляється від системи золотого стандарту. З початком японської агресії в Китаї (1937 р.) і до кінця Другої світової війни (1945 р.) інфляція в Японії посилюється. В роки війни ціни на товари на чорному ринку зросли в 30-40 разів, шо було обумовлено: зростанням військових асигнувань за рахунок незабезпече-ної емісії банкнот; занепадом цивільного виробництва, що призвело до дефіциту товарів першої необхідності; підвищенням непрямих податків. Ще у повоєнний період із метою зменшення темпів інфляції приймається емісійне законодавство, відповідно до якого передбачається формальне обмеження випуску банкнот. Хоча за потреби ліміти емісії переглядалися, а емісія під забезпечення комерційними векселями, цінними паперами та іноземною валютою практично не піддавалася лімітуванню.Валютне становище Японії в 50-х і першій половині 60-х pp. було нестабільне, незважаючи на зростання товарного експорту й залучення іноземного капіталу. Починаючи з другої половини 60-х. унаслідок модернізації виробництва й підвищення конкурентоспроможності товарів, різко збільшується експорт, а також зростає залучення іноземного капіталу. Перші кредитні установи з'явилися в Японії ще до буржуазної революції 1868 р. Переважна частина японських державних (спеціальних) та приватних банків була створена після прийняття в 1872 р. закону про національні банки. Разом із приватними банками було створено Державний емісійний банк та інші державні й напівдержавні кредитні інститути.Розмежування функцій різних банків було характерною ознакою для банківської системи Японії до 1998 р. Банківська реформа 1998 р. передбачала певну лібератізацію банківської діяльності. Міські банки дістали право відкривати спеціальні трастові та інвестиційні філії, банки довгострокового кредиту перетворюються на комерційні банки або зливаються з ними, трастбанки дістати право відкривати філії для проведення операцій із цінними паперами, брокерсько-ділерські фірми з операцій із цінними паперами перетворюються на філії комерційних банків. ^ 21.Грошова с-ма США Важливу роль в еволюції і формуванні сучасної грошово-кредитної системи США відіграли два компоненти:металевий обіг на основі благородних металів (золотомонетний обіг як основа грошової системи проіснував у США майже півтора століття). Це менше, ніж у європейських країнах, оскільки власна грошова система в американській державі почала формуватися тільки наприкінці XVIІI ст.; кредитний обіг на базі банкнот федеральних резервних банків (діє досі). Роком народження американської національної валюти вважається 1785-й, коли рішенням Конгресу США національною грошовою одиницею було визначено долар США. А фактично національна система грошового обігу стала формуватися з 1792 p., після прийняття закону про карбування монет (згідно з яким у країні офіційно було введено біметалеву грошову систему валюти). Період біметалізму фактично закінчився у 1873 р. (згідно з рішенням уряду Сполучених Штатів про закінчення вільного карбування срібла). Поява банкнот у складі грошової системи США припадає на кінець XVTI1 ст. (період громадянської війни 1861 — 1865 pp.). 1863 p. було прийнято федеральний закон про створення національної банківської системи (Федеральної резервної системи). Згідно з цим законом виключне право емісії банкнот надавалося федеральним резервним банкам.США не зазнала руйнівного впливу Першої світової війни, тому державі вдалося зберегти золотий обіг довше за європейські країни. США були змушені відмовитися від золотого стандарту через економічну кризу 1929—1933 pp., і це призвело до радикальних змін в економіці та устрої грошово-кредитної системи країни. З-поміж багатьох заходів щодо перебудови грошово-кредитної системи США найважливішими стали відмова від золотомонетного обігу й наступна девальвація долара. У ході реформи грошової системи під час кризи державна влада США фактично провела націоналізацію монетарного золота.Два прийнятій законодавчих акти зобов'язали банки і фірми продати наявне в них золото федеральним резервним банкам та казначейству за офіційним курсом. Було введено заборону на володіння монетарним золотом і операції з ним для приватних осіб, компаній і банків. Ці заходи дозволили запобігти спекуляції дорогоцінним металом в умовах нестабільності грошової системи після кризи. На початку 1934 р. проведено девальвацію долара СІЛА. І хоча офіційний золотий вміст було встановлено, обмін доларів на золото у внутрішньому обігу припинився і діяв тільки у сфері валютних розрахунків до 1971 р. Золотомонетний грошовий обіг став базою для сучасної грошово-кредитної системи.22. Грошові системи античності, римська монетна система та грошові системи Середньовіччя Грошові системи класифікуюються:1)за характером економічної системи : ринкові та неринкові; 2) в залежності від ступеня втручання держ: відкриті(немає обмежень щодо проведення валютних операцій) та закриті(є обмеження).ГС поділяються на регульовані (паперового та безготівкового обігу) та саморегулюючі.(металевого грош обігу)Система металевого обігу, поділяється на біметалізм, монометалізм та система паперово-кредитного обігу (паперово-грошова система та система кредитних грошей).Біметалізм – роль загального еквівалента закріплюється за двома металами. Система паралельної валюти, співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювались стихійно на ринку. Система подвійної валюти, полягає у законодавчому встановленні вартісного співвідношення між двома металами. Системи кульгаючої валюти – один з видів монет карбується у закритому порядку.Знецінення срібла через здешевлення вир-ва призвело до появи золотого монометалізму. Він існував у 3-х формах: 1)Золотомонетний стандарт – банкноти могли вільно бути обміняні на золото, вільне карбування золотих монет, вільний ввіз і вивіз 2) Золотозлитковий стандарт – в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті злитки з певними обмеженнями. 3) Золотодевізний стандарт – в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (дивізи), яка обмінюється на золото.Системи паперово-кредитного обігу – обіг обслуговують гр. знаки, що не мають внутрішньої вартості. 23. Грошово-кредитна політика ЦБ. Гр.-кредитна п-ка - це комплекс заходів д-ви направлених на регулювання гр. р-ку, досягнення рівноваги на ньому, забезпечення сталості гр. одиниці. Заходи щодо регулювання гр. обороту здійснює д-ва через свій ЦБ.Осн. завданням НБУ є забезпечення сталості нац. гр. одиниці.Цілі гр.-кредитної п-ки поділяються на три групи: стратегічні, проміжні i тактичні.Основними стратегічними цілями гр.-кредитної п-ки є загальноек. цілі д-ви: ек. зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.Проміжні цілі гр.-кредитної п-ки полягають у таких змінах певних ек. процесів, які сприяють досягнення стратегічних цілей.Тактичні цілі - це оперативні завдання банківської с-ми щодо регулювання ключових ек. змін, передусім гр. маси, % ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей.Інструменти гр.-кр. п-ки: 1)інструменти опосередкованого впливу на гр. ринок та ек. процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкового % процентна п-ка, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти, валютна інтервенція; 2)інструменти прямого (адм) впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, уведення прямих обмежень на кредитування ЦБ комерційних банків, встановлення маржі (позічковий% - депозитний%). установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування ЦБ потреб бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, в-вами, регіонами^ 24.Державний кредит: сутність, функції, призначення. Специфічним різновидом кред. відносин є державний кредит, коли позичальником є держава, а кредиторами – юр. та фіз. особи. Основним призначенням держ. кредиту є мобілізація гр. коштів (позичкових капіталів) для фін-ня держ. витрат, особливо коли держ. бюджет є дефіцитним. Для кредиторів держ. кредит є формою заощадження "або інвестування коштів у цінні папери, що дає їм додатковий гарантований дохід. Державні позики поділяються: 1)Від того, хто є позичальником: централізовані (позичальником є уряд або вповноважене ним Мінфін); децентралізовані (позичальниками є місцеві органи влади); 2)Від місця розміщення: на внутрішні (розміщуються в середині країни); зовнішні (між нар. і держ. кред. установами країн); 3) Від строку погашення: коротко- (до одного року); середньо- (1 - 5 років); довгостр.(понад 5 р.) 4)Від порядку оформлення кред.відносин: облігаційні (передбачають розміщення держ. облігацій); безоблігаційні (розміщуються під скарбницькі зобов'язання або передбачають пряме кредитування ЦБ держ. бюджету). Держ. позики реалізуються розміщенням держ. ц.п.: облігацій, скарбницьких зобов'язань, ощадних сертифікатів. Функції: Фіскальна - здійснюється формування централізованих гр. фондів держави, тобто формування додаткових фін. ресурсів держави за рахунок мобілізації тимчасово вільних коштів. Регулююча - вступаючи в кред. відносини, держава впливає на стан кред. обігу, рівень ставок на ринку грошей і капіталів, на вир-во і зайнятість 25. ЄБРР Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) — регіональний міждержавний банк з довготермінового кредитування країн Центральної та Східної Європи. Цю фінансову установу було створено 1991 р. Штаб-квартира розташована в Лондоні (Велика Британія). Акціонерами ЄБРР виступають 60 країн та дві міжнародні організації. Члени ЄБРР відповідно до встановлених квот зобов'язані викупляти акції банку.Структуру ЄБРР становлять Рада керуючих., Рада директорів, президент, а також інші посадові особи та співробітники.ЄБРР є найбільшим інвестором у Східній Європі, але крім інвестування власних коштів, залучає значні обсяги прямих іноземних інвестицій. ЄБРР здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, працює з державними компаніями з метою підтримки процесів приватизації і структурної реорганізації. Статут ЄБРР передбачає його діяльність тільки в тих країнах, що дотримуються принципів демократії. Питання охорони довкілля є важливим елементом системи корпоративного управління й фігурує в усіх інвестиційних операціях ЄБРР.При здійсненні інвестиційних операцій головними завданнями ЄБРР є:сприяння розвитку ринкової економіки; зменшення ризиків для приватних інвесторів; застосування раціональних принципів ведення банківської діяльності; проведення структурних і галузевих реформ; розвиток конкуренції, приватизації і підприємництва; зміцнення фінансових організацій і правових систем; розвиток необхідної інфраструктури для підтримки приватного сектора; запровадження системи корпоративного управління. ^ 26. Європейській ЦБ як елемент європейської банківської системи. Європейська система ЦБ – дворівнева система ЦБ, яка має федеральний устрій та повну незалежність від будь-яких урядів, як нац., так і наднац. Створення системи було обумовлене впровадженням нової валюти – євро. До першого рівня системи належить ЄЦБ. Статутний капітал 5 млрд. являє внески країн-членів, частка кожної визначається відповідно до частки даної країни у ВВП. Органами упр-ня є Рада керуючих(12 керівників ЦБ країн-членів єврозони) та Викон. Комітет(президент банку, віце-, 4 члена, призначені на зустрічі керівників країн ЕС).Основна мета діяльності ЄЦБ: забезпечення стабільності євро як бази для стабільного розвитку держав-членів ЄС. Функції: розробка та реалізація ГКП ЄС; проведення валютних операцій; збереження та упр-ня валютними резервами країн-членів; сприяння фун-ню спільної платіжної системи.^ 27.Європейська валютна система та іншірегіональні валютні системи. Світова валютна систем(СВС)включає міжнар. кред.-фін.інститути та комплекс міжнар.договірних та держ.-правових норм, що забезпечують фун-ня валютних інструментів. Елементи: певний набір міжнар.платіжних засобів, валютні курси та валютні паритети, умови конвертованості, форми міжнар.розрахунків, режим міжнар.ринків валюти та золота, міжнар. та нац.банківські установи тощо. Розвиток СВС регулюється відповідними міждержавними валютними угодами, втілення яких забезпечується створенням на колективних засадах міждержавних валютно-фін. та банк.установ і орг-ій. У своєму розвитку СВС пройшла три основні етап:І–золотого стандарту(поч. 19ст. – 20-30-гі рр. 20 ст.).;ІІ –золотовалютного (доларового) стандарту (40-50 рр.20ст. – сер.70-х рр.).ІІІ–паперово-валютного (девізного) стандарту(з 1976 року). Цілісна структура міжнар. валютних відносин представляє собою активну взаємодію регіональних валютних систем(РВС). РВС – правова форма орг-ії валютних відносин між групою країн. Найважливішими елементами: регіональна міжнар.розрахункова одиниця, спеціальний режим регулювання валютних курсів, спільні валютні фонди та регіональні кред.-розрах.установи. Прикладом РВС є Європейська валютна система(ЄВС), заснована у березні 1979 році, і одночасно виступає як елемент сучасної СВС.ЄВС - форма міждерж.регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу. Механізм ЄВС містив 3 елементи:європейська валютна одиниця -ЕКЮ, режим сумісного коливання валютних курсів-"суперзмія", Європейський фонд валютного співроб-ва. Маастрихтська угода1992 р. визначила 3 етапи становлення ЄВС: І-(1990-1993 рр.) -проведення всіх підготовчих заходів. Були ліквідовані всі обмеження на вільне пересування капіталів у межах ЄС. Особлива увага приділялася зближенню екон. та фін. показників у країнах ЄС; ІІ (1994 р. – 31 грудня 1998 р.) – організаційний етап- був створений Європейський Центральний Банк (ЄЦБ). Також була підготовлена необхідна правова та інституціональна база для введення євро. У травні 1998 р. були визначені країни – члени ЄС, які будуть брати участь у ІІІ етапі переходу до євро. Ними стали 11 з 15 держав ЄС. На цьому етапі від участі у зоні євро відмовилися Велика Британія, Данія та Швеція, а Греція за своїми фін. та екон.показниками не відповідала вимогам Маастрихтської угоди. 31 грудня 1998 р. відбулася презентація валютного курсу євро на світових валютних ринках; ІІІ – заключний – етап (1 січня 1999 р. – 1 липня 2002 р.) почався з моменту введення є