1. Фінансові ресурси

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИМИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТКафедра фінансівМЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ щодо самостійного вивчення дисципліни “Теорія фінансів” студентами денної та заочної форми навчання спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” Миколаїв – 2005Методичні вказівки підготовлені ст. викладачем кафедри фінансів Тютенко Н.В. Рецензенти:Червен І.І. – д.е.н., професор, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесуШевчук С.П. – в.о. професора, завідувач кафедри управління економікою Південнослов’янського інститутуДрукується за рішенням методичної комісії економічного факультету від ______________ 2005 ., протокол № ____ЗМІСТВступ ........................................................................................................................ 4 Тема 1. Фінансові ресурси .................................................................................... 5 Тема 2. Доходи і видатки державного бюджету ............................................... 10 Тема 3. Фінансовий менеджмент ........................................................................ 15 Тема 4. Фінансове забезпечення соціальний гарантій населення ................. 20 Тема 5. Фінансові ринки ...................................................................................... 25ВСТУПВ умовах ринкових відносин фінанси використовуються державою як ефективний регулятор усіх сфер економічного життя суспільства. Практично всі економічні інструменти господарювання (ціно­утворення, оплата праці, комерційні розрахунки, інвестиційна діяль­ність, кредитування, бухгалтерський облік тощо) пов'язані з фінан­сами. Тому курс “Теорія фінансів” має міжгалузевий характер. Він вивчає­ться студентами після знайомства із загальнотеоретичними еконо­мічними дисциплінами, такими як «Основи економічної теорії», «Історія економічних вчень», «Мікро- і макроекономіка», «Економіка під­приємства» та ін., що дозволяє закріпити вже набуті знання і погли­бити професійну підготовку фахівців економічного профілю. Засвоєння теоретичних засад фінансових відносин створює ту основу, на якій базується вивчення прикладних фінансових дисцип­лін, що розкривають конкретні питання організації фінансів у різних ланках фінансової системи. Мета курсу — вивчення сукупності фінансових відносин, які виражають розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу на макро- і мікрорівнях. Це необхідно майбутньому спеціалісту, щоб об'єктивно оціню­вати економічні процеси, які відбуваються в суспільстві, розуміти суть і тенденції розвитку фінансових відносин та їх особливості у сфері державних фінансів і фінансів господарських одиниць, розроб­ляти й вирішувати актуальні питання теорії і практики розбудови фінансової політики держави. Знання теоретичних основ фінансових відносин дає змогу досить швидко опанувати зміни, які відбуваються у фінансовій практиці. Завдання курсу — дати правильне розуміння закономірностей у сфері фінансових відносин держави, суб'єктів підприємницької діяль­ності та населення і розкрити шляхи використання цих закономірностей у практиці фінансової роботи; показати можливі напрями впливу фі­нансів на суспільний прогрес і роль фінансів в економічній перебудові суспільства на шляху розвитку ринкових відносин. Дуже важливим в таких умовах є самостійне вивчення студентами деяких тем, які не ввійшли до курсу лекцій. Для забезпечення студентів теоретичною базою, питаннями для самоконтролю з цих тем розроблено дані методичні вказівки.ТЕМА 1^ ФІНАНСОВІ РЕСУРСИФінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі.^ Фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів. Джерелом утворення фінансових ресурсів є вироблений валовий внутрішній продукт. Із трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення, і вони починають діяти як складова частина економічного механізму. Фінансові ресурси поділяють на власні і залучені.^ До власних фінансових ресурсів відносять грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності (статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, інші фонди підприємства).^ Залучені ресурси - це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і займів, які набувають характеру заборгованості (кредити; фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів; кредиторська заборгованість). Високий рівень централізації податків та інших обов'язкових внесків призводить до зростання фінансових ресурсів державного сектору і, відповідно, зменшення фінансових ресурсів підприємств, що негативно відображається на результатах їх діяльності, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих показників, а також сприяє відтоку коштів у тіньовий сектор. Економічна природа й роль фінансових ресурсів визначається структурою форм утворення й напрямків їх використаня.^ За формою утворення фінансові ресурси - це: 1 - накопичення завдяки господарській діяльності, що відображаютьпервинний розподіл новоствореної вартості (прибуток, відрахування на соціальнізаходи, амортизаційні відрахування); 2 - ресурси вторинного розподілу й перерозподілу новоствореної вартості(прямі і непрямі податки, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, прирістдовгострокових вкладів населення тощо). Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у виробництві основного капіталу, тобто від наявної системи амортизаційних відрахувань. На структуру фінансових ресурсів в державі впливає також наявна податкова система, тобто той розмір перерозподілу первинної величини фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків. Розмір податків у фінансових ресурсах - це похідна від наявної фінансової системи. Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній системі одинаковий, але їхня структура залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі. Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кінцевому підсумку можна поділити на три групи. Перша - це поповнення державним підприємствам та галузям господарства тощо).фонду відшкодування (витрати на капітальний ремонт, дотації збитковим Друга - витрати, пов'язані з формуванням фонду споживання (витрати на соціальні гарантії населення, на соціальне - культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо). Третя - це сукупність витрат на формування фонду нагромадження (витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентаря бюджетними установами, витрати на зовнішньо-економічну діяльність та створення резервних фондів). Поняття "фінансові ресурси" не слід ототожнювати з поняттям "грошові засоби". Поняття "грошові засоби" значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення і використання.^ Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі - це комплексний документ - прогноз, в якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки. Баланс є складовою прогнозу економічного та соціального розвитку держави, його фінансовою програмою.^ Мета розробки балансу фінансових ресурсів держави є: визначення розмірів фінансових ресурсів, що створюються в державі йможуть бути використані для здійснення заходів з економічного й соціального розвитку на прогнозований період; становлення збалансованості доходів і витрат в державі, а також обгрунтованості використання фінансових ресурсів на соціальні гарантії населенню, утримання невиробничої сфери; розвиток економіки, оборону та управління, виходячи з програмиекономічного й соціального розвитку держави; перевірка економічного обгрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів та витрат населення, платіжного балансу та інших фінансових балансів. Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі розробляється Міністерством економіки України разом з Міністерством фінансів на основі показників валового внутрішнього продукту та національного доходу. На підставі цих показників розвитку держави здійснюється прогноз обсягу фінансових ресурсів за окремими джерелами та напрямками їх використання у майбутньому.Питання для самоконтролю:Дайте визначення терміна “фінансові ресурси”.У чому полягає економічна сутність фінансових ресурсів?Які тенденції щодо зміни структури фінансових ресурсів?Назвіть структуру фінансових ресурсів у державі.Яке призначення балансу фінансових ресурсів і витрат в державі?Охарактеризуйте баланс фінансових ресурсів і витрат в державі.Теми рефератів:Історія розробки балансу фінансових ресурсів і витрат в державі.Роль та структура фінансових ресурсів. 3. Фінансові ресурси держави та напрями їх витрачання. 4. Джерела формування та напрями витрачання коштів резервного фонду Державного бюджету України.Література:Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.Фінанси підприємств: Підручник / за ред. Поддєрьогіна А.М. – К.: КНЕУ, 2000.ЗАВДАННЯ 1 Визначення ^ Поняття та терміни 1. Грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу ВВП й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервного розширеного відтворення та задоволення інших потреб суспільства. А. Фінансові ресурси Б. Кредит 2. Грошові фонди, що формуються за рахунок фінансових ресурсів та призначенні для підготовки умов, що забезпечують задоволення суспільних потреб. В. Інвестиції Г. Ціна 3. Довгострокові вкладення коштів з метою утворення нових та модернізацією діючих підприємств, освоєння новітніх технологій і нової техніки, збільшення виробництва та одержання прибутку. Д. Прибуток Е. Фінанси 4. Грошові кошти, що свідомо відволікаються з господарського обороту і призначені для використання у випадках збоїв у процесах суспільного відтворення. Є. Фінансові резерви Ж. Фонди фінансових ресурсів 5. Економічні відносини, які виникають з приводу формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів. З. Фінансова інформація К. Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі ЗАВДАННЯ 2 ^ 1. Основним джерелом формування фінансових ресурсів є:а) ВВП;б) ВНП;в) прибуток;г) податок на додану вартість.2. Фінансові ресурси є об'єктом:а) аналізу;б) прогнозування;в) планування;г) абстрагування.^ 3. Фінансові ресурси - це:а) грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку;б) ресурси, які виникають з приводу розподілу вартості;в) сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні держави та суб'єктів господарювання; основне джерело ВВП;г) сукупність коштів, за допомогою яких здійснюється процес сукупного відтворення.^ 4. Державні фінансові ресурси перебувають у розпорядженні:а) державних фінансових інститутів;б) приватних господарських структур;в) різних видів централізованих і децентралізованих державних фондів;г) населення у формі вкладів, заощаджень.^ 5. Баланс фінансових ресурсів і витрат держави - це:а) комплексний документ-прогноз, що відбиває обсяг перевищення сукупних доходів над сукупними витратами;б) комплексний документ-прогноз, що відбиває обсяг надходжень фінансових ресурсів та використання в окремих секторах економіки;в) комплексний документ-прогноз, що відбиває обсяг надходжень фінансових ресурсів та використання в усіх секторах економіки;г) є складовою частиною прогнозу економічного та соціального комплексу розвитку підприємств, установ.^ 6. Метою розробки балансу є:а) визначення розмірів фінансових ресурсів;б) економічне прогнозування наявності фінансових ресурсів на підприємствах, організаціях, установах;в) встановлення збалансованості доходів і витрат в державі;г) обгрунтованість використання фінансових ресурсів.7. ... - це грошові форми, які створюються в процесі створення перерозподілу і використання ВВП: а) економічні ресурси; б) фінансові ресурси; в) банківські інвестиції; г) інвестиції.8. Основним джерелом формування фінансових ресурсів є: а) ВВП; б) інвестиції; в) бюджет; г) банк.9. ... - це прибуток, прямі майнові податки, відрахування на соціальне забезпечення, доходи від ЗЄД: а) майнові податки; б) заробітна плата; в) економічна вартість; г) новостворена вартість.^ 10. Податки та обов'язкові платежі у населення вилучають із: а) премії; б) заробітної плати; в) страховки; г) банківських рахунків.11. ... - це комплексний документ, в якому відображається обсяг утворених фінансових ресурсів та їх використання у всіх секторах економіки: а) накладна; б) рахунок; в) баланс фінансових ресурсів; г) звітність.^ 12. За формою утворення фінансові ресурси є: а) накопиченням результатів діяльності; б) ресурси первинного розподілу; в) ресурси вторинного розпділу.ТЕМА 2^ ДОХОДИ І ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУДержавні прибутки формуються в результаті розподільчих і пе-рерозподільчих процесів, що здійснюються за допомогою фінансів. Об'єктом відносин у зв'язку з формуванням державних при­бутків є валовий внутрішній продукт. Суб'єктами є: з одного боку — держава, з іншого — підприємства, організації, заклади, населення. Основою формування державних прибутків є створений національний дохід, а в його складі — чистий прибуток, тому обсяг державних прибутків залежить від обсягу і темпів зростання національного доходу. Державні прибутки в основному формуються за рахунок коштів, що спрямовуються на накопичення. Основним чинником, який впливає на обсяги державних при­бутків, є пропорція, що складається у фонді споживання між індивідуальними прибутками громадян і виплатами з державного бюджету в якості матеріальної допомоги.^ Ознаки угрупування державних прибутків:1. За джерелами утворення: • прибутки, отримані від розподілу національного доходу; • прибутки, що включаються до складу фонду відшкодування; • прибутки від реалізації національного багатства. Джерелами державних прибутків у цьому випадку є: • податок на додану вартість; • прибуток суб'єктів економічної діяльності державної форми власності; • відрахування на соціальне страхування суб'єктів економічноїдіяльності державної форми власності; відрахування від прибутків суб'єктів економічної діяльностінедержавної форми власності; відрахування від заробітної плати й інших прибутків насе­лення.2. За надходженнями від форм власності: • власні прибутки держави (або прибутки від державної влас­ності). • прибутки, одержані в порядку перерозподілу від суб'єктівекономічної діяльності недержавної форми власності. Джерелами власних прибутків держави можуть бути: прибуток і амортизаційні відрахування суб'єктів економічноїдіяльності державної форми власності. Чистий прибуток, створенийу державному секторі, цілком належить державі. прибутки від державного майна й угідь (прибуток від лісокори­стування, рекреаційної діяльності, рибальсько-мисливський прибуток).3. За умовами формування:безповоротні (власні прибутки держави і прибутки від іншихсуб'єктів розподільних відносин);поворотні (державні лозики).4. За рівнем централізації: • прибутки, використані по місцю їх утворення — на об'єктах економічної діяльності державної форми власності (амортизаційні відрахування, прибуток); • ті, що концентруються в державному бюджеті й іншихцільових централізованих фінансових фондах держави.5. За методами мобілізації:податкові;неподаткові. Державні прибутки формуються на основі функціонування фінансових інструментів: платежі: обов'язкові і добровільні; податки; відрахування; • позики.^ Державні витрати Суспільне призначення державних витрат — забезпечення фі­нансування державної діяльності, здійснення усіх функцій держави.^ Об 'єктом державних витрат виступають грошові фонди, сфор­мовані в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту. Державні прибутки не закріплені за державними витратами, що дозволяє маневрувати коштами. Державні витрати мають здійснюватися у відповідності з на­ступними принципами: плановість; цільове спрямування й використання коштів; ефективність використання коштів; безповоротність втрати виділених коштів; дотримання режиму економії; постійний контроль.Методи фінансування державних витрат:Кошторисний — фінансування бюджетних підприємств і ор­ганізацій; Цей метод фінансування державних витрат має наступні особ­ливості: кошти на покриття витрат виділяються тільки з одного бюдже­ту, у залежності від підпорядкованості підприємства. В даному випад­ку виняток складає фінансування загальнодержавних заходів - боротьби з епідеміями, ліквідації наслідків від катастроф і стихійних лих; фінансування бюджетних організацій здійснюється на основівстановлених економічних нормативів у залежності від сфери діяль­ності підприємства;^ 2. Фінансування госпрозрахункових (державно-комерційних) підприємств і організацій — тільки у випадку їх участі у реалізації великих державних проектів і програм. Витрати держави підрозділяються наступним чином: 1) на розвиток економіки: розвиток промисловості (по галу­зях промисловості); розвиток агропромислового комплексу; розвиток житлово-комунального господарства; 2) на охорону навколишнього середовища - на виконання природоохоронних програм, проведення природозберігаючих заходів та заходів з відновлення природного середовища і біорозмаїття; 3) на створення державних матеріальних і фінансових ре­зервів - на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та з метою примноження національного багатства; 4) на соціально-культурні заходи - на розвиток національно­го мистецтва, спорту, збереження культурної спадщини; 5) на оборону - утримання армії, розвиток військово-промис­лового виробництва; 6) на управління — на утримання державного апарату управ­ління (Кабінету Міністрів України. Верховної Ради України, адміні­страцію Президента і т.д.). Таким чином, бюджет країни являє собою балансову систему, яка з одного боку, складається з державних прибутків, а з іншого - певним чином витрачається на потреби держави. При цьому, голо­вною цільовою функцією процесу оптимізації бюджету є отримання максимальних прибутків при мінімізації необхідних витрат.Питання для самоконтролю:Економічна природа, склад та класифікація прибутків і витрат бюджету.Податкові та неподаткові надходження бюджетів.Структура доходів Державного бюджету.Функціональна класифікація видатків і рівні її деталізації.Структура видатків державного бюджету.Теми рефератів:Доходи бюджетів від фізичних осіб, їх розвиток в Україні.Проблеми наповнюваності місцевих бюджетів в Україні.Видатки бюджетів України на соціальний захист населення.Видатки державного бюджету України на розвиток науки і культури.Література: 1. Шевчук В. О. Удосконалення процедури контролю за процесом формування бюджетів /Фінанси України. - 1999.с. 19-28. 2. Юрій С.І, Бедаад Й.М. Бюджетна система України. Х.-К.:ШОС. 2000. - 400с. 3. Ягудь І.Є. Бюджетний процес як фактор фінансової стабілізації //Фінанси України. - 2001. - №8. - с. 68-70^ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ1. Видатки місцевих бюджетів:.... 2. Державні доходи — це:а)грошові відносини з приводу перерозподілу вартості ВВП, які пов'язані зформуванням доходів держави;б)сукупність фінансових відносин, які пов'язані з використанням грошовихфондів держави;в)це прямі видатки держави і підприємств депжавної форми власності;г)вірної відповіді немає.З.Державні видатки — це:а)грошові відносини з приводу перерозподіл}' вартості ВВП, які пов'язані зформуванням доходів держави;б)сукупність фінансових відносин, які пов'язані з використанням грошовихфондів держави;в)це прямі видатки держави і підприємств державної форми власності;г)вірної відповіді немає.4.Суб'єкти відносин по формуванню доходів державного бюджету:.............. 5.Доходи державного бюджету — це:а)грошові відносини з приводу перерозподілу вартості ВВП, які пов'язані з формуванням доходів держави;б)сукупність фінансових відносин, які пов'язані з використанням грошових фондів держави;в)це прямі видатки держави і підприємств державної форми власності: г)це обов'язкові і добровільні внески у державний бюджет, які використову­ються державою для здійснення нею своїх функцій.б.Джерела формування державного бюджету: 7.Об'єкт відносин по формуванню доходів державного бюджету: 8.Джерела власних доходів державного бюджету — це: а)прибуток підприємств державної форми власності;б)амортизаційні відрахування підприємств державної форми власності;в)доходи від державного майна;г)вірної відповіді немає.9.3а умовами формування державні доходи бувають:а)безповоротні; б)поворотні;в)власні доходи держави; г)вірної відповіді немає.10.За джерелами формування державні доходи бувають:а)власні доходи держави; б)поворотні;в)доходи від розподілу національного доходу;г)доходи від суб’єктів недержавної форми власності.11.За формами власності державні доходи бувають:а)прибуток підприємств державної форми власності;б)амортизаційні відрахування підприємств державної форми власності;в)доходи від державного майна;г)вірної відповіді немає.12.Методи фінансування державних видатків: ІЗ.Особливості фінансування бюджетних установ: 14.3а рівнем централізації державні доходи бувають: а)доходи, що використовуються за місцем їх створення; б)поворотні;в)доходи від розподілу національного доходу; г)доходи, які концентруються у державному бюджеті. 15.3а методами мобілізації державні доходи бувають: а)доходи, що використовуються за місцем їх створення; б)податкові;в)доходи від розподілу національного доходу; г)неподаткові.Іб.Принципи здійснення державних видатків: а)постійного контролю; б)економія бюджетних коштів; в)ефективність використання бюджетних коштів; г)вірної відповіді немає.17.Державні доходи формуються шляхом застосування:а)податків; б)відрахувань;в)трансфертів; г)вірної відповіді немає.18.3а характером включення до бюджету доходи можуть бути: а)регулюючі; б)закріплені; в)податкові; г)вірної відповіді немає.^ ТЕМА 3 ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ Менеджмент з англійської "manage" — управляти. Відпо­відно фінансовий менеджмент — це процес управління фор­муванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рів­ні держави, підприємницьких структур, інших господарських об'єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові опе­рації. Фінансовий менеджмент це також сукупність форм, ме­тодів і засобів, за допомогою яких здійснюється управління фінансовими ресурсами. Об'єктивність функціонування фінансів в економічній системі зумовлює об'єктивність фінансового менеджменту. За економічним змістом фінансовий менеджмент — це приведен­ня в дію для досягнення високої ефективності фінансової діяльності всіх складових фінансового механізму. Фінансовий менеджмент грунтується на знаннях економіч­них законів розвитку суспільства, закономірності розподілу ва­лового внутрішнього продукту між державою та суб'єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузя­ми економіки і територіями. Все це здійснюється за допомогою фінансового механізму, котрий є системою взаємопов'язаних елементів, за допомогою яких фінансовий менеджер здійснює цілеспрямований вплив у цілому на господарську або зокрема на фінансову діяльність на всіх рівнях економічної системи. Фінансовий менеджмент включає об'єкт і суб'єкт. Об'єк­том управління є централізовані й децентралізовані фонди фі­нансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів. Суб'єкт управління — фінансовий апарат, що зосередже­ний у фінансових службах міністерств, відомств, об'єднань, підприємств і організацій, апараті міністерства фінансів і міс­цевих фінансових органах, податковій службі, контрольно-ре­візійному апараті, інших фінансових інститутах. Усі зазначені підрозділи фінансового апарату мають свої функції і сферу впливу на фінансові відносини в державі. Суб'єкт фінансового менеджменту впливає на об'єкт через фінансовий механізм. Основними формами цього впливу є фі­нансове планування і прогнозування, фінансове регулювання, стимулювання, фінансовий облік і контроль. Форми, як і ме­тоди впливу, здійснюються при використанні певних фінансо­вих інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансо­ві ліміти, стимули, санкції тощо. Центральне місце у фінансовому менеджменті посідає фінансове планування й прогнозування. У процесі плану­вання й прогнозування проводиться оцінка стану фінансів у державі, в підприємницьких структурах, в установі чи ор­ганізації, виявляються можливості щодо збільшення фінан­сових ресурсів, їхнього найефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат. При прогнозуванні ви­користовується великий обсяг інформації, що дає змогу глибше дослідити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обгрунтовані рішення. За умов становлення ринкової економіки фінансове прог­нозування передбачає застосування більшого переліку прийо­мів і методів. Це насамперед вільні ціни, попит і пропозиція, ринок капіталів, конкуренція тощо. В цих умовах слід урахо­вувати вимоги ринку — швидкої зміни кон'юнктури, можли­вості додаткового перерозподілу ресурсів через комерційні банки, фондові біржі, акціонерні товариства й компанії. Фінансове регулювання як елемент менеджменту застосо­вується для підтримання оптимальної структури виробництва і розподілу. Воно засновується на використанні різноманітних інструментів впливу. Це податки, дотації, різні виплати, за до­помогою яких держава досягає поставлених цілей і усуває ті явища при функціонуванні фінансів, котрі не можуть бути ви­рішені лише за допомогою ринкових механізмів. Стимулювання в системі менеджменту покликане забезпе­чити розвиток тих явищ і процесів, що мають на цьому етапі пріоритетне значення або які за інших однакових умов мають недостатньо сприятливі умови для саморозвитку. Використо­вуючи фінансові методи, держава передусім за допомогою пільг щодо податків та пільгового кредитування створює сприятливі умови для їхнього розвитку. Облік і контроль як елементи менеджменту здійснюються в процесі прогнозування, регулювання і стимулювання. Вони дають змогу виявити відхилення фактичного використанняфінансових ресурсів від передбачуваного програмами, бюдже­том, іншими планами, виявити резерви до зростання фінансо­вих ресурсів, спрямувати їхнє використання в найраціональні-шому напрямі. Усі елементи управління фінансами тісно взаємопов'язані і складають одне ціле. У сучасних умовах об'єктивно виникає потреба посилення наукового обгрунтування управлінських рішень щодо фінансів, розширення і вдосконалення форм і методів фінансового менеджменту. Фінансовий менеджмент як явище економічного життя має свою внутрішню багаторівневу структуру. Він включає різні суб'єкти й об'єкти управління, які зумовлюють особливо­сті використання фінансових методів та інструментів. Загалом фінансовий менеджмент включає менеджмент державних фінансів, бюджетний менеджмент, фінансовий менеджмент у підприємницьких структурах, менеджмент у системі оподатку­вання. Державні фінанси мають низку підсистем, як-то: держав­ний бюджет, місцеві бюджети, фінанси державних підприєм­ницьких структур тощо. Проте центральне місце в державних фінансах посідає бюджетна система. Тому дуже важливим є визначення і роз­криття змісту й ролі менеджменту державних фінансів як управління фінансами на макрорівні. Практично управління державними фінансами — це су­купність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентра­лізованих фондів фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні державних органів управління. Понад 70 відсотків цих фондів становлять кошти бюджетів, тому бюджет­ний менеджмент — центральна ланка управління державни­ми фінансами. Бюджетний менеджмент спрямований на управління бюджетними ресурсами в процесі їхнього руху на всіх ета­пах бюджетного процесу. Бюджетний менеджмент має об'єкт і суб'єкт управління. Об'єктом управління є процес створення й використан­ня фондів фінансових ресурсів на рівні держави, органів місцевого самоврядування і підприємницьких структур дер­жавної форми власності. Суб'єктом управління є фінансові органи держави. Організаційну й методичну роботу з управління держав­ними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження й основні функції визначаються положен­ням "Про Міністерство фінансів України", яке затверджує Кабінет Міністрів. Центральний апарат міністерства забезпечує втілення в життя державної фінансової політики, розробляючи конкрет­ні методи впливу на ефективність суспільного виробництва, визначаючи оптимальні розміри мобілізації фінансових ресур­сів до бюджету, оздоровлюючи фінансове становище в окремих галузях. Цього досягається завдяки розробці разом із Міністер­ством економіки України зведеного фінансового балансу дер­жави і використання його показників для складання бюджетів. Успішне функціонування державних фінансів можливе за на­явності правової основи. Для її формування Міністерство фі­нансів розробляє проекти законів України з питань фінансів, бюджету, податків, видає постанови й розпорядження Кабіне­ту Міністрів. На цій основі розробляються інструкції про поря­док їхнього застосування за відповідних економічних умов. Фінансовий менеджмент підприємницької структури мож­на визначити як систему управління процесами формування й використання фінансових ресурсів для фінансового забезпе­чення господарської діяльності. Фінансовий менеджмент — це специфічна сфера діяльності, яка може здійснюватися лише за таких умов: наявності законодавства, яке визначає поведінку під­приємства в умовах ринку; існування різних форм власності; фінансового ринку, конкурентного середовища; створення стабільного економічного становища Фінансовий менеджмент підприємства як система управління має свій об'єкт і суб'єкт. Об'єктом є кругообіг грошових засобів, тобто фінансових ресурсів у процесі господарської ді­яльності. Суб'єктом — фінансові служби підприємств, які за допомогою різних форм і методів впливають на ефективністьфункціонування об'єкта управління. Основною метою фінансового менеджменту на підприємстві є створення необхідних передумов стабільної його роботи та розвитку в умовах конкурентної боротьби й обмеженості фінан­сових ресурсів і капіталів. Конкретно це повинно знаходити своє ираження в таких загальноекономічних і фінансових характе­ристиках, як: забезпечення зростання виробництва і реалізації продукції; зниження валових витрат; мінімізація фінансових знайків; зростання обсягів прибутку й рівня рентабельності. Для досягнення означених цілей фінансовий менедж­мент повинен задіяти фінансовий механізм, який включає зоні інструменти, в тому числі фінансове планування і прогнозування, кредитування, самофінансування, страхування, ін­вестування, систему розрахунків. Застосування зазначених інструментів повинно здійснюватися з урахуванням галузі економіки, характеру й технічного рівня підприємства, техно­логічного циклу виробництва. Насамкінець, успіх фінансового менеджменту повинен бути спрямований на досягнення високих рівнів платоспромож­ності, ліквідності, рентабельності. А це, в свою чергу, потребує розробки сучасної, відповідної ринковим відносинам системи планування, контролю й управління рухом фінансових ресур­сів, проведення постійної комплексної оцінки фінансового становища підприємства, деталізованого аналізу спрямування я витрат коштів, визначення джерела їх мобілізації для фінан­сування операційної та інвестиційної діяльності підприємства. Практична реалізація функції управління фінансами зумовлює необхідність активного впровадження механізму корпоратив­ного менеджменту на основі використання сучасних інформа­ційних технологій, методів прогнозування й оптимізації, стра­тегічної діагностики, всебічного застосування в цих цілях елементів функціонально-вартісного аналізу. При цьому важливо зазначити, що завдання удосконален­ня фінансового менеджменту повинні розв'язуватися в орга­нічній єдності та взаємозв'язку з проблемами підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, що випускається. Настійна потреба такого підходу грунтується на двох голов­них передумовах. Першою є потреба повного усвідомлення того, що для за­безпечення конкурентоспроможності на світовому і внутріш­ньому ринках потрібно постійно підтримувати на належному рівні науково-технічний потенціал підприємства, постійно його нарощувати, здійснюючи активну інвестиційну політику. Друга передумова випливає з першої і полягає в тому, що за нинішніх умов, коли інвестування виробництва стало май­же цілком залежати лише від внутрішніх джерел фінансуван­ня, одним із найактуальніших завдань стає проблема забезпе­чення бездефіцитності бюджету підприємства, пошуку реальних можливостей поповнення власних обігових коштів. Необхідність посилення інвестиційної бази підприємства за рахунок внутрішніх накопичень зумовила розробку принципово нових концептуальних підходів до корпоративного фі­нансового менеджменту. Одним із важливих підрозділів фінансового менеджменту є податковий. Його основна функція — забезпечити стійке над­ходження до бюджетів і централізованих фондів цільового призначення податків, зборів і відрахувань, які визначені чин­ним законодавством держави. Об'єктом податкового менеджменту є процес мобілізації платежів у розпорядження виконавчої влади різних рівнів. Суб'єктом податкового менед