"Особиста гігієна"

Міністерство освіти та науки УкраїниКоломийське медичне училищеім. І.ФранкаРЕФЕРАТна тему: “Особиста гігієна”Підготувала: ст. гр. 2АПоціхович Уляна Коломия – 2001 ГІГІЄНА ТІЛА ТА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ Основою здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань є особиста гігієна — комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини. У сферу особистої гігієни входять: гігієна тіла і ротової по­рожнини, гігієна фізичного виховання та загартовування, за­побігання шкідливим звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку і сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна тощо. Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є найдавнішими елементами особистої гігієни. Сис­тематичне вмивання забезпечує чистоту і нормальне функціо­нування шкіри, що дуже важливо у зв'язку з її фізіологічною роллю. Через шкіру виділяється значна кількість летких речовин, зокрема таких, як пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічні та неорганічні солі, ферменти. Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і грибів, особливо у ділянці промежини та відхідника. Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні власти­вості — кількість мікробних тіл у суспензії мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру протягом 2 год, знижується більше ніж. на 90 %. Бактерицидність добре вимитої шкіри в 15— 20 разів вища, ніж брудної. Тому необхідно обмивати все тіло теплою водою (бажано під душем) не менше одного разу на тиждень. Крім обов'язкових умивань уранці і перед сном, щодня увечері слід мити ноги. Необхідно також, особливо жінкам, обмивати зовнішні статеві органи, що також є еле­ментом щоденної особистої гігієни. Волосся рекомендується мити 1 раз на тиждень, якщо шкіра суха, і 1 раз на 3—4 дні, якщо шкіра жирна. Під час прийняття процедур забороняється палити, гучно розмовляти. Перед парильнею слід прийняти теплий душ, у сауні необхідно запобігати перегріванню голови. Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожни­ною — двічі на день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чи­щення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, спо­вільнення процесів утворення зубного каменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і пародонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості мікроор­ганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патоген­них, для розвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури і вологості умови. Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки та пасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є абразивний вплив на емаль зубів: Перевагою паст, до складу яких входить значно мен­ше крейди, ніж до складу зубних порошків, є і можливість ство­рення різноманітних Композицій щодо складу, зручність та гігієнічність користування. Асортимент зубних паст включає гігієнічні та лікувально-профілактичні пасти. У рецептуру ліку­вально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, з метою створення протизапального, фторзамісного позитивного впливу на зуби і ясна вводяться різні біологічно активні речовини: вітамі­ни, рослинні екстракти, мінеральні солі, мікроелементи тощо. Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізня­ються одна від одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою робочою поверх­нею до 3—3,6 см для дорослих і до 2,5—3 см для дітей. Досить ефективним способом утримування зубних щіток у чистоті і запобігання сильному їх бактеріальному обсіменінню є добре промивання проточною водою після використання і покриття робочої поверхні мильною піною, яка легко змивається перед наступним використанням. Основними компонентами фізичної культури є ходьба, біг, ранкова гігієнічна гімнастика, плавання, різні види спортив­них ігор і занять. Найпростішими видами фізичної культури повинні займатися всі практично здорові дорослі й діти. Обов'язковим елементом режиму дня мають бути адаптовані фізичні вправи і для більшої частини осіб, хворих на будь-які хронічні захворювання. Фізичне навантаження, як правило, має бути індивідуаль­ним і виходити з реального стану здоров'я, віку й підготовле­ності людини. Практично для більшості людей найдавнішим, найдоступ­нішим і таким, що не має протипоказань, видом фізичної діяль­ності є ходьба. «Рух як такий може за своєю дією замінювати будь-які ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замі­нити дію руху» — неодноразово підкреслював відомий французький терапевт Тіссе. ^ ПРОФІЛАКТИКА ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК Обов'язковою умовою здорового способу життя є відмова від шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих збочень тощо. Паління підвищує вміст у крові карб оксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на функції шлун­ка та ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пам'ять і увагу, знижує розумову пра­цездатність. Середня тривалість життя тих, хто палить, на 5— 7 років коротша, ніж тих, хто не палить. Великою небезпекою (особливо для дітей та вагітних жінок) є вимушене пасивне паління під час перебування у приміщенні, що забруднюється тютюновим димом. Усі ці дані свідчать про необхідність посилення боротьби з палінням (першими приклад цього мають демонструвати ме­дики) і активізації відповідної профілактичної роз'яснюваль­ної і організаційної роботи. Зловживання алкоголем також негативно впливає на організм на всіх етапах його розвитку, починаючи з внутрішньоутробного. Під впливом алкоголю можуть настати перед­часні пологи, відбувається збільшення перинатальної смерт­ності. З алкогольною інтоксикацією вагітних жінок багато вчених пов'язують зростання в 60—70 разів кількості випадків специфічних виродливостей і порушень розвитку дітей, алко­гольного синдрому плода та енцефалопатій. Алкоголь негатив­но впливає на всі органи і системи організм. ^ ДОТРИМАННЯ РЕЖИМУ ДНЯ ЯК ВАЖЛИВА ГІГІЄНІЧНА ПЕРЕДУМОВА ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ Оптимальна життєдіяльність людини неможлива без суворого дотримання режиму дня, чергування активної діяльності та відпочинку, бадьорості та сну. За всіляких індивідуальних розбіжностей для більшої частини осіб, які працюють і навча­ються, доба поділяється приблизно на три однакові за триваліс­тю частини: трудова діяльність (навчання), вільний час та сон. Обов'язковим, надзвичайно важливим з точки зору формування здорового способу життя елементом режиму дня є відпо­чинок, основними видами якого є щорічний, щотижневий, що­денний та короткочасний. Небезпечним для здоров'я і пра­цездатності людини є нехтування щоденним, а особливо щотижневим відпочинком від професійної діяльності. Такий відпочинок являє собою фізіологічну потребу організму. Кра­щими його формами слід вважати перебування на свіжому повітрі, прогулянки, заняття фізкультурою і спортом. Особли­ва увага має бути приділена щотижневому відпочинку праців­ників розумової праці, оскільки багато з них використовують вихідні (нерідко і дні щорічної Відпустки) для напруженої ро­зумової діяльності. Проте найбільш ефективним засобом відпо­чинку є насамперед зміна видів діяльності. [Великого поширення в останні роки набуло телебачення. На перегляд телепередач у середньому щодня витрачається 1,5—2 год. Значна частина населення, в тому числі діти шкільного віку, про­водять біля телевізора 3—4 год і більше на день. Щоб запобігти негативним наслідкам цього, необхідно дотримуватися певних гігієнічних рекомендацій. Час перегляду телепрограм слід обме­жити (в середньому не більше ніж 2 год щодня). Від екрану теле­візора потрібно перебувати на відстані 2,5—5 м, чорно-білі і кольорові передачі дивитися при потужності освітлення приміщен­ня 7—9 Вт/м2 у віці до 35 років, 911 Вт/м2 у віці за 35 років. Кут зони перегляду передач має бути в межах 60° стосовно центру екрана.^ ГІГІЄНА ОДЯГУ ТА ВЗУТТЯ З'явившись на ранніх етапах зародження людського су­спільства, одяг пройшов значну еволюцію. Нині основними компонентами пакету одягу вважають такі шари: білизна (1-й шар), костюми і плаття (2-й шар) та верхній одяг (3-й шар). За призначенням і характером використання розрізняють одяг повсякденний побутовий (у тому числі дитячий), професій­ний (спецодяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядовий тощо. Важливим показником якості та гігієнічних властивостей одягу є підодяговий мікроклімат. За температури навколиш­нього середовища 18-22 °С рекомендуються такі його пара­метри: температура підодягового повітря 32,5—34,5 °С, віднос­на вологість — 55-60 %, концентрація діоксиду вуглецю — до 1—1,5 %. Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, ха­рактеру її фактури та розкрою одягу. Для виготовлення тка­нин для одягу використовуються текстильні волокна різного походження (натуральні, хімічні). Натуральні органічні волок­на — найдавніший вид тканинних матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозні) органічних волокон належать бавовна, льон, си­заль, джут, прядиво та ін. До органічних волокон тваринного походження (білкові) належать вовна і шовк. Для виготовлен­ня деяких видів спецодягу можуть використовуватися неор­ганічні (мінеральні) волокна, наприклад азбест. Останніми роками все більшого значення і поширення на­буває інша група текстильних волокон — хімічні. Як і нату­ральні, вони можуть бути органічними і неорганічними. Про­те останні застосовуються тільки для виготовлення спеціаль­них видів одягу. За призначенням розрізняють побутове (домашнє, літнє, зимове, повсякденне, святкове та ін.), спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове та лікувальне (ортопедичне та ін.) взуття. У поєднанні з одягом взуття є важливим атрибутом нашого туалету, воно має велике естетичне значення, відбиваючи культуру, виховання та національні традиції і формуючи зовнішній вигляд людини. Взуття має відповідати таким загальним гігієнічним вимогам: • Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору та його добру вентиляцію. • Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопоста­чання, ріст і формування кістково-м'язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною куль­турою і під час виконання трудових операцій. • Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів. • Не виділяти у внутрішньовзуттєвий простір хімічних ре­човин у концентраціях, здатних у реальних умовах експ­луатації мати несприятливий вплив (шкіроподразливий, резорбтивний, алергічний та ін.) на шкіру ступні і організм у цілому. • Відповідати віковим, статевим та іншим фізіологічним особ­ливостям організму. • Легко чиститися і висушуватися, тривалий час зберігати вихідні форму та гігієнічні властивості. Гігієнічні властивості взуття залежать від матеріалу, з яко­го воно виготовлене, відповідності розмірів конфігурації ступні, конструктивних особливостей та експлуатаційних якостей. Для виготовлення взуття використовують різні натуральні і штучні матеріали. Багато показників, за якими судять про пере­ваги й недоліки того чи іншого матеріалу і можливості вико­ристання його у взутті різного призначення, збігаються з тими, які характеризували гігієнічні властивості тканин та одягу: теплопровідність, вологопоглинання, повітропроникність та паропроникність.