"Ключові чинники та тенденції розвитку світової торгівлі "

Міністерство освіти та науки України Хмельницький національний університетКафедра міжнародних економічних відносинКУРСОВА РОБОТАз дисципліни Світова економікана тему: "Ключові чинники та тенденції розвитку світової торгівлі "виконав: ст. гр. МЕВ-08-4 Дуда А.М.перевірив: к.е.н., доц. Ніколайчук М.В.2010ЗМІСТ ВСТУП 4 1. Місце торгівлі у розвитку світової економіки та рушії її розвитку 7 1.1. Поняття світової торгівлі, еволюція форм та напрями розвитку 7 1. 2. Рушійні сили світової торгівлі 19 1. 3. Світова торгівля в системі глобалізації економічних відносин 27 2. Сучасні чинники та тенденції розвитку світової торгівлі 35 2. 1. Обсяги, структура і тенденції світової торгівлі 35 2. 2. Ключові чинники розвитку світової торгівлі в умовах глобалізації світогосподарських процесів 41 2. 3. Україна в системі світової торгівлі 45 ВИСНОВКИ 53^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 55 ДОДАТКИ 57 ВСТУП Міжнародна торгівля є важливою умовою економічного зростання країн світового співтовариства. Особливо зростає роль міжнародних торговельних відносин у сучасних умовах, коли набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці, глобалізації світового господарства. Головна економічна функція полягає в раціональному використанні експортного потенціалу, валютних ресурсів країн світу з метою ефективного задоволення власних потреб кожної з них. Міжнародна торгівля є суттєвим напрямом господарської діяльності і для України. XXI століття відкриває сприятливі перспективи щодо посилення ефективності зовнішньоторговельної діяльності за рахунок оптимального використання переваг світогосподарського та міжна­родного поділу праці. Саме за рахунок розвитку зовнішньоторговельних зв'язків наша країна вирішує проблему нестачі перспективних енергоносіїв, окремих видів новітніх машин та устаткування, технологій, деяких товарів широкого вжитку. Поряд з цим міжнародна торгівля сприяє розвитку пріоритетних напрямків вітчизняного експортного потенціалу. Водночас залишаються складні проблеми інтегрування народного господарства у світовий ринок. Наша держава певною мірою є «новачком» серед головних суб'єктів світоторговельного простору. Як і усі пострадянські країни, вона тільки формує зовнішньоторговельну модель, адекватну об'єктивним процесам глобалізації та міжнародної економічної регіоналізації. Використання переваг системи міжнародної торгівлі, зокрема в нашій країні, можливе лише за умови наявності відповідних висококваліфікованих кадрів. Це завдання вирішують численні ВНЗ. На земній кулі існує більш ніж 200 держав, і кожна з них претен­дує на власне місце на світовому ринку. Включаючись у систему між­народних економічних відносин, в умовах інтенсивного формування глобалізаційних та інтеграційних процесів, Україна має враховувати сучасні тенденції світового розвитку. Трансформація ринкової еко­номіки України проходить паралельно з різким збільшенням об'ємів міжнародної торгівлі. Для гармонійного розвитку країни необхідно підвищити конкурентоспроможність та ефективність експортної пол­ітики. Чим більше українських товарів та послуг експортуватиметь­ся на світовий ринок, тим більше підвищуватиметься імідж країни, її добробут. Глобалізація світового розвитку охопила не тільки рух капіталу, людських ресурсів, міжнародну торгівлю товарами, а й міжнародну торгівлю послугами, формування ринків послуг, які поширилися на весь світ. Водночас характерною ознакою сучасного світового господарства стало те, що відносне скорочення ролі галузей матеріального виробництва в його структурі супроводжується швидким зростанням сфери послуг. Тому закономірно, що формування економіки відкритого типу в Україні, тенденції до її інтеграції у світову і, зокрема, Європейську спільноту висувають на перший план проблему вивчення ринків послуг у сучасному глобалізованому середовищі, розвитку міжнародної торгівлі послугами, визначення місця України в цих процесах. Метою роботи є дослідження торгівлі у розвитку світової економіки та дослідження рушіїв її розвитку. Предметом міжнародної торгівлі є організація торговельного обміну, виходячи з національних інтересів і глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому, а об'єктом - торговельний обмін як сукупність операцій з експорту та імпорту. У пункті 1.1. розкривається поняття міжнародної торгівлі,її форми та розвиток. У пункті 1.2. можна дізнатися що було та є рушієм світової торгівлі. У пункті 1.3. розглядаються тенденції та чинники сучасності котрі сприяють розвитку світової торгівлі. У пункті 2.1. розглядаються тенденції,структура та обсяги світової торгівлі. У пункті 2.2. висвітлюються головні чинники розвитку світової торгівлі в умовах глобалізації світо господарських процесів. У пункті 2.3. можна дізнатися про становище України в системі світової торгівлі.^ 1. Місце торгівлі у розвитку світової економіки та рушії її розвитку 1.1. Поняття світової торгівлі, еволюція форм та напрями розвитку Торгівля існувала ще в глибоку давнину, але всесвітній ринок як складова частина світового господарства склався на ґрунті міжнародного поділу праці в період зародження й розвитку капіталістичних відносин. Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств у єдиному господарському просторі. Виділяють наступні визначення, що характеризують торгівлю: Зовнішня торгівля (ЗТ) - сукупність експортних-імпортних операцій окремої країни. Світова торгівля (СТ) - сукупність зовнішньої торгівлі країн світу. Міжнародна торгівля (МТ) - відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу товарів, капіталу, робочої сили, послуг та ін. На межі XX - XXI століть міжнародна торгівля виступає як особлива форма міжнародних економічних відносин, що відображає стан і перспективу руху різних товарних форм, як між національними економіками, так і з транснаціональними компаніями.[3] Міжнародна торгівля долає обмеженість національної ресурсної бази, ємність внутрішнього ринку і встановлює зв'язки національного ринку зі світовим; розширює масштаби виробництва, що обмежені кризою виробничих можливостей; забезпечує отримання додаткового доходу за рахунок різниці національних та інтернаціональних витрат виробництва; розвиває спеціалізацію країни, збільшує об'єм виробництва. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Вона опосередковує рух усіх міжкрайових товарних потоків, зростає швидше виробництва. Міжнародна торгівля доцільна тоді, коли вона приносить який-небудь виграш. Він може бути отриманий на рівні країни, споживачів, міжнародної фірми, вітчизняної імпортоконкуруючої фірми. [6] Сучасній міжнародній торгівлі властива всеосяжна динаміка. Структура торгівлі, обсяги експорту й імпорту безперервно змінюються. Після Другої світової війни настав період, що характеризується швидкими темпами зростання міжнародного товарообміну. Зовнішньоторговельний товарообіг країни - це сума її експорту та імпорту. Збільшенню світового товарообігу сприяє торгівля між розвинутими країнами. На їх частку припадає 2/3 обсягу світового експорту і така ж частка імпорту. На країни, що розвиваються, і на країни з перехідною економікою припадає близько 1/3 світових експорту та імпорту. У сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю, яка до того ж є складною соціально-економічною категорією, її можна розглядати з двох позицій - операційної та державно-політичної (рис. 1.1). Рисунок 1.1 Підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі Я Як особливий тип суспільних відносин,що виникають між державами у процесі обміну товарами та послугамик процес безпосереднього обміну товарами та послугами між суб’єктами міжнародних економічних відносин операційний державно-політичний підходиЗ операційної точки зору міжнародна торгівля - це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб'єктами різних держав, державами й міжнародними організаціями. З державно-політичної точки зору міжнародну торгівлю можна розглядати як особливий тип суспільних відносин, які виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, що мають власні зовнішні і зовнішньоторговельні політики. Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. Порівняльна характеристика підходів до пояснення сутності міжнародної торгівлі може бути проведена за такими критеріями: суб'єкти; об'єкт; цілі; інструменти торгівлі; предмет міжнародної торгівлі як сфери знань (рис. 1.2) Рисунок 1.2(початок) Порівняльна характеристика підходів до розуміння сутності міжнародної торгівлі Критерій порівняння Підходи операційний державно-політичний Суб’єкти Усі суб’єкти МЕВ:фізичні та юридичні особи,держави,міжнародні організації Держави та міжнародні організації Об’єкт Операція з експорту чи імпорту Торговельний обмін Цілі Задоволення потреб у товарах і ресурсах – при імпорті; реалізація комерційного інтересу – при експорті Досягнення економічних і політичних інтересів держав;гармонізація світової торгівлі на недискримінаційній основі Інструменти Контракти та угоди Зовнішньоекономічні і зовнішньоторговельні політики держав та їх інтеграційних угруповань;норми міжнародного торговельного права;угоди,домовленості Предмет міжнародної торгівлі як сфери знань Організація виконання експортно-імпортних операцій Організація торговельного обміну Рисунок 1.2(закінчення) [1;ст..65-71] Купівля-продаж товарів і послуг на світовому ринку має свої особливості залежно від існуючого механізму регулювання торгівлі між країнами або їх угрупованнями, специфіки взаємодії суб'єктів торгівлі - продавців і покупців - та їх об'єктивних характеристик конкретного товарного ринку, що визначають механізм торгівлі, форми угод, торговельні традиції тощо. [15] Форми міжнародної торгівлі доцільно класифікувати за такими критеріями: специфікою регулювання торговельно-економічних відносин між країнами (групами країн); специфікою взаємодії суб'єктів торгівлі - експортерів та імпортерів; специфікою предмета торгівлі (рис. 1.3). Рисунок 1.3(початок) Систематизація форм міжнародної торгівлі Форми міжнародної торгівлі з За специфікою взаємодії суб’єктів а специфікою регулювання з Традиційна (проста)вичайна з Торгівля за кооперацієюа режимом найбільшого сприяння п Компенсаційна (зустрічна)референційна д Оренда (лізинг)искримінаційна За специфікою предмета торгівлі Сировинними товарамиПромисловими товарами, машинами та обладнаннямТоварами широкого вжиткуМашинно-технічною продукцієюГотовою продукцієюУ зібраному виглядіКомплектним обладнанням Рисунок 1.3(закінчення)Продукцією інтелектуальної праціПатентами та ліцензіямиІнжиніринговими послугамипослугами В основу систематизації форм міжнародної торгівлі за критерієм специфіки регулювання торговельно-економічних відносин між країнами (групами країн) покладено наявність відповідних міждержавних і багатосторонніх угод, які визначають тип торговельного режиму даної країни з кожною окремою країною-партнером. За цим критерієм виокремлюється: звичайна торгівля; торгівля за режимом найбільшого сприяння; преференційна та дискримінаційна торгівля.[18] За специфікою взаємодії суб'єктів виділяються такі форми міжнародної торгівлі: традиційна; торгівля за кооперацією; компенса­ційна (зустрічна) та оренда (лізинг). За критерієм специфіки предмета торгівлі розрізняють такі форми торгівлі: сировинними товарами; промисловими товарами, машинами та обладнанням; продукцією інтелектуальної праці; послугами. Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання є відображенням державно-політичного підходу уряду певної країни до торговельно-економічних відносин з іншими країнами, а форми торгівлі за специфікою взаємодії суб'єктів - відображенням операційного аспекту міжнародної торгівлі. Звичайна торгівля не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торговельному режимі. Торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил та механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним із головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ/СОТ. [11] Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Подібні торговельні преференції застосовуються в усіх сферах торговельного та економічного регулювання (таких, як митний тариф, оподаткування, кількісні обмеження, валютні операції, кредитування, страхування, стандартизація, ціноутворення). Преферен­ції надаються на підставі участі в митних та економічних союзах, міжнародних організаціях, у результаті дво- і багатосторонніх домов­леностей та угод. Дискримінаційна торгівля виникає в результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера. Дискримінація у зовнішній торгівлі є відходом від принципу однакового режиму для всіх торговельних партнерів - принципу недискримінації. [17] Найпоширенішою серед цих форм міжнародної торгівлі є традиційна (проста) торгівля, тобто «вільний» експорт та імпорт товарів і послуг, який не зумовлений коопераційними зв'язками й зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів. Торгівля за кооперацією, на відміну від традиційної торгівлі, характеризується довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв'язків. У компенсаційній (зустрічній) торгівлі специфіка взаємовідносин експортера та імпортера полягає в тому, що продаж товарів (послуг) пов'язується з відповідною закупкою або, навпаки, закупівля товарів (послуг) зумовлюється продажем. При цьому оплата передбачається поставками товарів та/або послуг у доповнення або замість фінансового врегулювання, а угода може бути оформлена як одним, так і кількома зв'язаними контрактами. Компенсаційна торгівля включає: угоди зі зворотною закупівлею продукції; компенсаційні угоди; бартерну торгівлю. Угоди зі зворотною закупівлею продукції найчастіше укладаються у зв'язку з продажем підприємства, комплектного обладнання або технології; при цьому експортер зобов'язується закуповувати частину або всю продукцію, що вироблятиметься на поставленому підприємстві або обладнанні.[20] Компенсаційні угоди є найпоширенішою і найрізноманітнішою групою, ніж угоди зі зворотною закупівлею. Відповідно до компенсаційної угоди експортер зобов'язується закуповувати (або забезпечити закупку третьою стороною) певну кількість товарів імпортера протягом узгодженого терміну. Найстарішою формою компенсаційних угод є бартер, під яким розуміється обмін певної кількості одного товару на інший у вигляді натурального обміну без застосування механізму валютно-фінансових розрахунків. До переваг бартеру та товарообмінних операцій слід віднести: можливість прискореного освоєння нових ринків збуту; забезпечення більшої гарантованості поставок необхідних товарів; можливість набуття досвіду роботи із зарубіжним партнером. Загальновизнаними недоліками бартеру, як і інших форм товарообмінних операцій, є: невідповідність принципам недискримінації та багатосторонності торговельного обміну, закріпленим у домовленостях системи ГАТТ/СОТ; складність пошуку балансу у збігу потреб експортера й імпортера; труднощі структурування й виконання контрактів [5; 8]. Сутністю лізингу є оренда основних засобів виробництва для їх використання у виробничому процесі орендатором, у той час як самі товари купуються орендодавцем, і він зберігає право власності на них до кінця угоди. У більшості випадків лізинг - специфічна форма фінансування за участю спеціалізованої лізингової компанії, яка купує право власності на майно для третьої сторони і передає його в оренду на коротко- , середньо- і довгостроковий періоди. За специфікою предмета торгівлі можна виокремити такі форми міжнародного торговельного обміну: торгівля сировинними товарами; торгівля промисловими товарами, машинами й обладнанням; торгівля продукцією інтелектуальної праці; торгівля послугами. Торгівля сировинними товарами. До узагальненого поняття «сировинні товари», як правило, належать: мінеральна сировина, продукти її збагачення й переробки (чорні та кольорові метали); сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження та продукти її первинної переробки, а також продовольчі товари; хімічна продукція (синтетичний каучук, штучні волокна, пластмаси та ін.). Найчастіше під сировиною розуміють лише продукти добувної промисловості та сільського господарства, а під основними матеріалами - продукцію обробної промисловості. Західними фахівцями пропонується ширше трактування сировини як комплексу, що об'єднує матеріали, які безпосередньо видобуваються з навколишнього середовища (нафта, руди, ліс тощо), та напівфабрикати, тобто матеріали, що були оброблені, але не придатні для споживання як готові продукти. Вони, у свою чергу, є сировиною для виробництва готової продукції (метали, лісоматеріали, хімічна сировина, продукти первинної переробки сільськогосподарської продукції). Таким чином, чіткої класифікації сировинних товарів у міжнародній торгівлі не існує. Тому найчастіше поняття «сировинні товари» об'єднує як саму сировину, так і товари (продукцію) первинної переробки. У міжнародній практиці до сільськогосподарської сировини належить продукція рослинництва, продукти тваринництва, рибальства, сировина для харчової промисловості. Промислова сировина поділяється на сировину мінерального походження (нафта, вугілля, руди, сіль, нерудні копалини) та сировину, що отримується штучним шляхом (штучні волокна, штучний каучук, пластмаси тощо). [14;2] В останні десятиріччя спостерігається тенденція до зниження темпів зростання сировинних товарів, хоча абсолютні розміри торгівлі цією групою товарів збільшуються. Різке порівняно з минулими десятиліттями зменшення питомої ваги сировинних товарів у світовому експорті відбувається внаслідок інтенсивного зростання експорту інших груп товарів. Торгівля промисловими товарами, машинами та обладнанням включає: товари широкого вжитку і машинно-технічну продукцію. Товари широкого вжитку класифікуються за різними ознаками: за призначенням: меблі, побутова техніка, одяг, взуття, миючі засоби, парфумерія та косметика тощо; за термінами використання (споживання): товари короткочасного використання (миючі засоби, косметика, парфумерія тощо) та товари тривалого користування (меблі, автомобілі, побутова техніка тощо); за характером попиту: товари повсякденного масового попиту (продукти харчування, одяг) та товари вибіркового попиту (ювелірні й хутряні вироби, різні види апаратури). Ще однією формою міжнародної торгівлі є торгівля продукцією інтелектуальної праці, до якої входять: торгівля патентами та ліцензіями, інжиніринговими послугами. Торгівля патентами та ліцензіями в теперішній час набуває все більшого значення. Основними принципами функціонування національ­них патентних систем є: право на винахід; патентоспроможність винахо­ду; територіальна обмеженість патентних прав; оплата мита за отри­мання патенту та підтримання його дії; обмежений термін володіння патентом. В умовах підвищеної активності міжнародного конкурентного середовища патент стає не тільки засобом охорони виробничої та комерційної діяльності, але й самостійним предметом комерційних угод, особливо міжнародних. Торгівля послугами є важливою частиною міжнародної торгівлі. Зростання потреб у послугах пов'язано з дією таких основних чинників: зміною в структурі попиту;розвитком науки і техніки, особливо інформаційних технологій; динамізацією міжнародного конкурентного середовища, що спричиняє появу нових видів послуг і вдосконалення існуючих;соціальною орієнтацією урядових політик більшості країн світу, яка зумовлює збільшення вільного часу та зростання добробуту населення, які, у свою чергу, стимулюють розвиток таких видів послуг, як туризм, освіта, культура, спорт тощо. Міжнародна торгівля послугами має ряд специфічних рис порівняно з традиційною торгівлею товарами: міжнародна торгівля послугами тісно пов'язана з торгівлею товарами та має на неї зростаючий вплив (аналіз ринків, транспортування й логістика, страхування, реклама, банківське обслуговування тощо); купівля-продаж послуг на світовому ринку тісно взаємодіє з міжнародним рухом капіталу та міграцією робочої сили і, навпаки, розвиток світових ринків товарів, капіталів, робочої сили стимулює міжнародний попит та пропозицію на різноманітні послуги; для послуг у значно більшому ступені, ніж для товарів, характерним є врахування конкретних умов виконання робіт і визначення вимог споживача у зв'язку з виконанням послуг на замовлення; не всі види послуг, на відміну від товарів, можуть бути придатні для широкого залучення в міжнародний обмін (це стосується, насамперед, побутових і комунальних послуг); у міжнародній торгівлі товари фізично пересуваються через державні кордони та проходять митне очищення, а послуги, хоча і є товарами, через свою специфіку не проходять через митний контроль й не оформляються вантажною митною декларацією; на відміну від товарів послуги надаються та споживаються в основному одночасно і не зберігаються, а тому надання більшості видів послуг базується на прямих контактах між їх виробниками та споживачами. До галузей сфери послуг належить як державний сектор (біржі, лікарні, пожежна охорона, пошта, освітні установи), так і приватний безприбутковий сектор (музеї, церква, благодійні організації тощо). До цієї сфери належить і значна частина виробничого комерційного сектору (банки, готелі, страхові, інвестиційні та консалтингові фірми тощо). На сьогодні світовий ринок послуг поки що не становить органічної системи, він перебуває у фазі становлення. У товарній структурі світової торгівлі послугами за останній час значно скоротилась частка транспортних послуг, що пов'язано з появою нових видів послуг, наприклад, туристичних. Найдинамічніше розвивається міжнародна торгівля аудиторськими, банківськими, рекламними, посередницькими, сервісними та правовими послугами.[1;ст..81-97]^ 1. 2. Рушійні сили світової торгівлі Упродовж свого історичного розвитку міжнародна торгівля пройшла шлях від окремих і часто випадкових зовнішньоторговельних операцій до довгострокового великомасштабного торговельно-економічного спів­робітництва. Фахівці з історії світової економіки пропонують різні критерії періодизації розвитку міжнародної торгівлі: за етапами розвитку науково-технічного прогресу; за етапами вдосконалення транспортної системи; за пріоритетними напрямами зовнішньоторговельних політик країн. Насправді доведено, що між усіма переліченими класифікаційними ознаками існує пряма залежність. З огляду на це можна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі: I - початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.); II - друга половина XIX ст. - початок Першої світової війни (1914 р.); III - період між двома світовими війнами (1914 - 1939 рр.); IV - повоєнний (1950 - 1960-ті роки); V - сучасний (з початку 1970-х років - до теперішнього часу). І етап характеризується промисловими революціями, що замінили мануфактурне виробництво великою машинною індустрією в усіх розвинутих країнах. Важка промисловість фактично сформувала світовий ринок і одночасно різко посилила свою залежність від нього. У цей період міжнародна торгівля розвивалась дуже швидкими темпами, чому сприяли такі середовищні чинники: залучення нових регіонів земної кулі до міжнародного товарообміну; прогрес у розвитку транспортної системи світу (збільшення загального тоннажу суден; відкриття Суецького каналу, що з'єднав Азію з Європою); революція в засобах зв'язку (винахід електричного телеграфу; прокладання в 1866 р. трансатлантичного кабелю, що дозволило встановити зв'язок між Америкою та Європою). Характерною рисою цього етапу є випереджаючі темпи зростання світового товарообороту порівняно з темпами зростання промислового виробництва у світі, що свідчить про велике значення для країн розвитку зовнішньої торгівлі. Головну роль на світовому ринку в цей період відігравала Великобританія, частка якої в обсязі світової торгівлі становила 25%. У 1997 р. частка трьох найбільших експортерів світу -США, Німеччини та Японії - у світовій торгівлі становила 28,7%. Суттєвою особливістю даного етапу розвитку міжнародної торгівлі є вивезення товарів, тобто експорт товарів, вироблених на національній території. У сфері регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин цей етап характеризується зародженням політики фритредерства - свободи торгівлі та невтручання держави у підприємницьку діяльність. Одним з найпопулярніших інструментів політики фритрейдерства було зниження мита на товари у взаємній торгівлі, що сприяло збільшенню вивезення англійських товарів за кордон. Протекціонізм відіграв значну роль у розвитку фабричної та мануфактурної промисловості. Під його «прикриттям» Франція вела конкурентну боротьбу з Великобританією на початку XIX ст. У цілому на даному етапі розвитку світової торгівлі протекціонізм мав захисний характер у країнах Західної Європи та США, охороняючи їх національну економіку від конкуренції з розвинутішою промисловістю Великобританії. II етап характеризується такими основними середовищними чинниками: впровадженням досягнень науково-технічного прогресу у виробництво товарів, який забезпечив зниження ваги одиниці товару, підвищення якості збереження продукції під час транспортування; подальше вдосконалення транспортних шляхів та суттєве вдосконалення якісних характеристик транспортних засобів. Основною особливістю розвитку міжнародної торгівлі на цій стадії стає вивезення капіталу, що забезпечував як збільшення експорту товарів, так і захоплення вигідних ринків збуту та джерел сировини. За допомогою експорту капіталу фірми посідали ключові позиції в господарстві тих країн, куди вивозився капітал, особливо якщо це були менш розвинуті країни, таким чином забезпечуючи собі отримання високих прибутків. Цей період став початком формування транснаціональних корпорацій у розвинутих країнах світу та поступове створення їх філій за кордоном. Переважна частина світового товарообороту припадала на взаємний товарооборот між невеликою кількістю індустріально розвинутих країн, жителі яких становили незначну частину населення земної кулі. Другою особливістю періоду, що розглядається, є динамічніше зростання товарообороту світової торгівлі. Вже у 1880 р. він збільшився в 5 разів порівняно із 1850 р., а порівняно з 1800 р. - у 10 разів. У цей період відбуваються також суттєві зміни в співвідношенні сил на світовому ринку. За останнє десятиріччя цього етапу (1904 - 1914 рр.) темпи зростання світової торгівлі уповільнюються, що передусім пояснюється особливостями регулювання зовнішньої торгівлі країн, а саме посиленням протекціоністських тенденцій, зумовлених зростаючим впливом монополій на зовнішньоекономічну політику своїх держав. При цьому характер протекціонізму змінюється - із захисного він перетворюється на наступальний, тобто такий, що охороняє від іноземної конкуренції не слабкі галузі національної економіки, а найбільш розвинуті та високо монополізовані.[21] III етап деякі фахівці називають «мертвим» періодом у розвитку міжнародної торгівлі. Чверть сторіччя (1914 - 1939 рр.), що тривав цей етап, позначені подіями Першої світової війни та її руйнівними наслідками для економік європейських країн, економічними кризами 1920 - 1921 рр. та 1929 - 1933 рр., початком формування двох світових систем господарства. Основні особливості й риси цього етапу можна охарактеризувати таким чином: довготермінове і глибоке порушення міжнародних торговельно-економічних зв'язків, зумовлених наслідками світової війни та революції в Росії; значне скорочення світового товарообороту внаслідок загальних несприятливих економічних та політичних умов, що спричинили як падіння фізичного обсягу торгівлі, так і зниження світових цін; незмінність товарної структури світового. Ускладненню міжнародної торгівлі сприяли також особливості державного регулювання, а саме посилення митного протекціонізму та розпад існуючої міжнародної валютної системи, що призвело до виникнення окремих валютних блоків. Останні становили валютні угруповання країн, що створювались для забезпечення валютно-економічного пріоритету тієї країни, яка очолювала цей блок, шляхом прикріплення валют країн-учасниць до її валюти. Так, у 1931 р. стерлінговий блок на чолі з Великобританією об'єднав практично всі країни цієї імперії та ряд держав, тісно пов'язаних з нею економічно (Єгипет, Ірак, Португалія). Пізніше до нього приєднались Швеція, Норвегія, Данія, Японія, а згодом - Німеччина та Іран. Усього до блоку входило 22 країни. Курс національних валют країн-учасниць перебував у залежності від фунта стерлінгів, а стосовно долара і валют країн, що не входили до блоку, встановлювався згідно з курсом фунта до долара та цих валют. У 1933 р. був створений доларовий блок, до складу якого ввійшли США, Канада та майже всі країни Латинської Америки. У цьому ж році група країн, що дотримувалась золотого стандарту (Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а згодом - Італія та Польща), утворили золотий блок, який, однак, розпався у 1936 р. внаслідок введення країнами валютних обмежень та фактичної відмови від золотого стандарту під тиском кризових процесів. Усередині блоків обмін валютою був вільним, але поза ними діяли обмеження на обмін валют, що врешті-решт призвело до скорочення обсягів міжнародної торгівлі. Комерційні торговельні зв'язки дедалі частіше замінялися кліринговими угодами. Внаслідок цього обсяг міжнародного товарообороту в 1933 р. скоротився порівняно з 1929 р. у 2,8 рази. Згортанню міжнародної торгівлі сприяло також введення Великобританією в 1932 р. системи пільг (преференцій), механізм якої полягав у тому, що одна країна або група країн встановлюють особливе пільгове (преференційне) мито на товари, яке не поширюється на товари інших країн. Ця система застосовувалась Великобританією, а згодом й іншими країнами для отримання дешевої сировини та продовольства з економічно залежних країн. Преференції широко використовувались у торгівлі з країнами, що входили до валютних блоків. IV повоєнний етап розвитку міжнародної торгівлі дістав ще назву «золотого періоду» - саме в цей період було досягнуто 7% щорічного приросту світового експорту. В даний період міжнародна торгівля розвивалась швидкими темпами під впливом таких середовищних чинників: створення у 1947 р. Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) - міжурядова економічна організація соціалістичних країн Європи, яка об'єднала такі соціалістичні країни: Радянський Союз, Болгарія, Угорщина, Німецька Демократична Республіка, Польща, Румунія, Чехословаччина: розпад колоніальної системи, який почався після Другої світової війни. Політичну незалежність за 30 повоєнних років завоювали більш ніж 100 колишніх колоній та напівколоній, а повна ліквідація колоніальної системи закінчилась у середині 1970-х років падінням останньої і найстарішої португальської колоніальної імперії; початок формування регіональних економічних інтеграційних угруповань: Бенілюкс - економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, 1958 р.; Європейська асоціація вільної торгівлі - торговельний блок семи західноєвропейських країн (Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія та Швеція), 1956 р.; Європейська економічна спільнота (ЄЕС) - державне об'єднання шести європейських держав (Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург), створене з метою формування спільного ринку шляхом ліквідації митних тарифів і проведення спільних заходів в економічній та соціальній сферах, 1957 р.; поява міжнародних організацій, таких, як Організація Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Особливістю цього етапу є достатньо високі темпи приросту світового товарообороту і швидше, ніж після Першої світової війни, відновлення як національних економік, так і зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, за 20 років, починаючи з 1950 р., обсяг світового експорту збільшився майже в 5 разів, а в індустріально розвинутих країнах - у 7,5 рази. V етап - сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі - можна поділити на два періоди: 1. Конкуренції двох світових систем господарства - капіталістичної та соціалістичної (до початку 1990-х років). 2. Глобалізації світової економіки (з початку 1990-х років). Кожному із зазначених періодів розвитку міжнародної торгівлі були притаманні: 1. Більш високі темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з розвитком світового виробництва. 2. В експорті дедалі більшого значення набуває наукомістка продукція. 3. Темпи приросту торгівлі послугами значно випереджають темпи приросту торгівлі товарами. 4. Зміна товарної структури світового товарообігу: скорочується питома вага сировини і підвищується частка готових виробів. Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояснюється такими факторами: розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі розвитку хімічної промисловості; переходом на ресурсозберігаючі технології; упровадженням прогресивних методів обробки первинних матеріалів. 5. Інтенсифікація обміну продукції інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги). 6. Експорт/Імпорт послуг (особливо нових видів консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо) виокремився у найбільш динамічно зростаючий сектор світової торгівлі. З другої половини XX ст. помітно проявилася нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуюче положення США похитнулося. У 1980-ті роки значний ривок у сфері міжнародної торгівлі зробила Японія, яка стала лідером за факторами конкурентоспроможності. Однак до середини 1990-х років США знову виходять на лідируючі позиції у світі за конкурентоспро­можністю. Швидкі темпи зростання міжнародної торгівлі сприятливо впливають і на економіку країн, що розвиваютьс