Методична розробка уроків П'ятий клас. Тема уроку: «Цінність людської особистості»
Мета уроку:
Показати дітям, що кожна людина є цінною, незалежно від статі, мови, релігії, кольору шкіри; виховувати почуття гідності, уміння поважати інших; дати можливість зрозуміти, що ми всі різні, неповторні, відчути себе як особистість серед інших; учити встановлювати стосунки на доброзичливій, толерантній основі.
Обладнання уроку:
«Чарівна скринька» (скринька із дзеркалом усередині), плакати із зображенням дітей різних національностей, а також фото дітей класу, приладдя для малювання, альбоми для малювання чи просто зошити.
Хід уроку
Учитель: Діти, тема нашого уроку для нас трохи незвична. Ми спробуємо поглянути на самих себе, які ми є, що у нас є спільного, а що відмінного? І що слід зробити для того, аби нам усім було добре серед ровесників, серед дорослих у класі, в школі, на вулиці. Отже, що ж спільного між вами всіма, тими, хто знаходиться в цьому приміщенні?
(Діти: ми всі навчаємося в одному класі; живемо неподалік від школи; нас навчають одні й ті ж учителі; ми всі живемо в сім'ях; нас лікують дитячі лікарі; ми всі живемо в Харкові; країна, в якій ми живемо, — це Україна.)
Учитель: А в чому ви відмінні?
(Діти: є хлопчики, є дівчатка; у нас різна зовнішність; ми по-різному навчаємося; нам подобаються різні уроки; любимо різні ігри; маємо різний стан здоров'я; різні за характером; кожен має свою улюблену страву; не всі мають батьків, у декого немає тата.)
Учитель: А чи є щось спільне між вами й дітьми з інших країн? Що вас об'єднує?
(Діти: Ми всі — діти, де б ми не жили; усі діти хочуть жити в сім'ї; усім дітям необхідно навчатися, щоб потім нормально жити й працювати; усі діти хочуть, щоб їх любили і приділяли увагу; усі діти страждають від того, коли з ними погано поводяться дорослі або змушують тяжко працювати; коли діти хворіють, вони чекають, що їх будуть доглядати й лікувати; усі діти хочуть мати друзів; усі діти живуть на Землі.)
Учитель: Зараз кожен із вас зазирне до цієї «чарівної скриньки» і побачить найважливішу на землі людину. І якби кожна дитина світу зазирнула до неї, вона теж побачила б цю найважливішу людину.
Діти по черзі зазирають до скриньки, посміхаються, бо розгадали таємницю скриньки: кожен побачив своє відображення.
Учитель: Так, кожна людина — неповторна на цій землі, вона є великою цінністю тільки тому, що вона є людина, що вона має совість, сумління, що їй дароване життя, аби вона прожила його гідно й плідно. Так, у нас є багато спільного, чимало відмінного, але нас усіх об'єднує те, що ми всі — люди, великі й малі, що ми маємо одну на всіх Землю, і нам слід жити так, щоб зберегти мир і спокій. Діти, а чому нам слід навчатись зараз, щоб мир і спокій були збережені для всіх людей?
(Діти: Ми повинні навчитися дружити; не ображати один одного; треба вміти вибачати і ніколи не мститися; не говорити образливих слів; а коли вже сказав, то вибачитися; треба поводити себе не так, як тобі заманеться, а подумати про інших, може, комусь дуже не подобається твоя поведінка; не бути злопам'ятним; у скрутну хвилину підтримати людину хоча б словом; бути дружелюбним, бо із злим ніхто дружити не буде; нічого не робити комусь такого, чого б ти не хотів для себе.)
Учитель: А чи хотіли б ви довідатися більше про себе? Звичайно ж, що це цікаво. Я пропоную вам… написати книгу про себе.
До цього виду роботи слід час від часу повертатися, її неможливо виконати протягом одного уроку. Пропонуємо дітям узяти альбом чи зошит і оформити обкладинку: написати назву книжки «Хто я?», прізвище автора, рік «видання». Можна також запропонувати змінити форму стандартного зошита, надавши форму ромба, неправильного чотирикутника, овала. Важливо при цьому зазначити, що це — їхня особиста книга, що в ній можна писати так, як захочеться, малювати те, що до вподоби, вклеювати вкладиші чи щось інше. Неприпустимі зауваження вчителя щодо охайності чи неохайності цієї книги, варто кожну дитину заохотити тим, що похвалити за добросовісність, фантазію, підкреслюючи, що діти взагалі не можуть погано малювати, кожен малюнок — це дитяча неповторність, дорослі вже не можуть малювати по-дитячому. Якщо ж знайдеться учень, який категорично відмовиться малювати (запропонуйте витинанки) або взагалі «писати свою книгу», — поясніть, що без згоди «автора» ніхто цю книгу дивитися не буде, і тому він може спокійно працювати над нею, не турбуючись про те, що хтось буде робити зауваження чи критикувати.
Питання до змісту книги можна взяти з розділу «ООН про викладання прав людини».
На свій розсуд учитель може продумати весь зміст «книги», враховуючи як клас загалом, так і якісь індивідуальні моменти. Слід також запропонувати помістити до книги свої улюблені вірші, усмішки, розповіді про улюблених акторів, виконавців тощо. Не слід обмежувати дітей лише цими фразами, бо обов'язково комусь заманеться додати свої якісь фрази. Заохочуйте таке бажання, особливо тих, кому подобається оформляти щось на зразок «Альбому друзів».
Учитель: Коли ми з вами завершимо роботу над цією книгою, ви довідаєтесь чимало про себе, про свій характер, про свої смаки й зрозумієте, що кожен із вас — чимось надзвичайно цікава людина, і що вам подобається дружити, і що ви — надзвичайно цінна й важлива людина на цій Землі. Ви самі визначили, що й чого слід навчатися, щоб був мир і спокій, а коли виростете, то будете його оберігати.