Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості

ЗМІСТ:
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи формуваннябатьківської сфери у період юності і дорослості
1.1 Системнийпідхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства упсихологічній теорії та практиці
1.2 Соціально-психологічніособливості компонентів батьківства
1.3 Формуванняготовності молоді до виконання статево-рольових функцій матері та батька
1.4 Впливстатевих відмінностей та особливостей на формування батьківської сфери у молоді
Розділ 2. Емпіричне дослідженняформування та розвитку батьківської сфери у період юності та дорослості
2.1 Організаціята проведення психологічного дослідження
2.2 Результатидослідження та їх аналіз
2.3 Психологічнапідготовка старшокласників до виконання ролей  матері та батька
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

/>Вступ
Актуальність дослідження. Якість виховання,усвідомлене виконання батьківської ролі визначають стан суспільства, інститутуродини і психологічне здоров'я особистості наступних поколінь. У наш часзвичайними явищами стають малодітна родина, відхід від традиційного розподілуролей і відповідальності в родині, збільшення кількості однодітних родин,фемінізація, ослаблення виховної ролі батьків, ріст бездоглядності, значнезниження стабільності родини, і інші актуальні явища в сфері родини та дитячо-батьківськихвідносин. Все це змушує звертати пильну увагу на дану сферу.
Практично кожналюдина стає батьком або матір`ю, і якість виховання, сімейної взаємодіїзалежить від стану батьківства. З появою дитини в родині, чоловік і жінкасвідомо або неусвідомлено здобувають нову роль – батьків. Прийняттябатьківської ролі відбувається раз і назавжди. Біологічна здатність бутибатьком або матір`ю не завжди збігається із психологічною готовністю добатьківства. Готовність до батьківства, усвідомлення себе родителем і способиреалізації батьківства в парі зі своїм чоловіком / дружиною формуються підвпливом різних факторів.
Батьківствовідіграє значну роль у житті конкретної особистості. Протягом всього життябатьки залишаються значимою фігурою для індивіда. Батьківство включає феномениматеринства й батьківства, але не зводиться до їхньої простої сукупності. Однакпри відносно активній розробці окремих проблем материнства (А.Я. Варга, Г.Г.Філіппова) [16], [55], [56]батьківство є практично невивченим (І.С. Кон, В.А. Сухомлинский)[43], [54]. Також необхідно відзначити й стосовно батьківствав цілому – у психології немає чіткого визначення батьківства, немаєобґрунтування цього феномена із психологічної точки зору, за виняткомдослідження етнографічного аспекту батьківства (І.С. Кон) [43].
Родина є першимінститутом соціалізації дитини. Саме сімейне виховання є найбільш природним івідіграє визначальну роль у розвитку й формуванні особистості. На молодихбатьків виявляється постійний тиск із боку авторитетних джерел: як необхіднодоглядати за дитиною і як треба її виховувати. Вибираючи свій стиль поводженняу взаємодії з дитиною, батьки виявляються в ситуації невизначеності й можуть відчуватинепевність у собі, почуття провини і так далі. Все це визначає потребу впсихологічному супроводі родини і сімейного виховання.
Психологічнаробота з батьками – досить складний напрямок. Нерідко батьки не сумніваються усвоїй компетентності, обвинувачуючи у випадку виникнення труднощів у дитячо-батьківськихвідносинах школу, суспільство. Часто батькам складно визнати помилковість своїхдумок, почуттів, дій. На тлі цього усередині родини між батьком і матір'юнерівномірно розподіляється виховна активність. У більшості випадків,вихованням, емоційним спілкуванням з дітьми займається мати, батько ж робить це«за настроєм». У підсумку, у родині не спостерігається системності впливів.Батьки для дитини рідко виступають єдиним цілим.
Проблемадослідження міститься у виявленні і вивченні компонентів, рівнів розвитку батьківстваяк інтегрального психологічного утворення особистості, особливостейстатево-рольової ідентифікації у жінок та чоловіків  в період народження дитини;визначенні психологічних факторів формування батьківства для розробкитехнології формування усвідомленого батьківства.
Дослідженнюпроблем становлення та розвитку сім’ї присвятили свої роботи І. Бестужев-Лада[13], Д. Варга [16], І. Гребенніков [18], Г. Гурко [19], Н.І. Гусак [20], [21],[22], С.С.Жигалін [31], [32], [33] Г.Г. Филипова [55], [56] та ін. Проблемипідготовки молоді до сімейного життя висвітлені у дослідженнях В. Г. Захарченко[53], С.Ю. Мещерякової [48], І.М. Мачуської[47], С.С.Жигаліна [32], [33], [34]та ін.
Дослідники І.Кон [43], А.С.Батуєв [11], В.Н. Колбановський [44] акцентували увагу на питанняхстатевої відмінності та диференціації соціальних ролей. Формуваннюусвідомленого батьківства присвячені роботи О. Безпалько [12], Т. Веретенко[17], Н.І. Гусака[21], [22], Р. Овчарової [49].
Разом з тимвідчувається недолік наукових даних, що розкривають особливості знань і уявленьюнаків і дівчат про батьківство, а вони, разом з тим, необхідні для розробкинавчальних програм, що сприяють оптимізації їх майбутніх та вже існуючихбатьківських позицій, орієнтування на формування в молоді відповідальноговідношення до батьківства й шлюбу, а також для потреб психолого-педагогічноїконсультативної роботи.  Це і зумовило вибір теми курсового дослідження «Розвитокбатьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості».
Об’єкт дослідження – батьківська сфера та психологічна готовність молодих людей до батьківства.
Предметом дослідженнявиступили особливості формування, структура психологічноїготовності молоді добатьківства, розвиток батьківських почуттів та ставлень до дитини після її народження.
Метадослідження– проаналізувати закономірності розвитку  розвиток батьківської сфери в періодочікування сім`єю дитини та після її народження, а також в експериментальномувиявленні розвитку структурних компонентів психологічної готовності юнацтва до батьківськихстосунків.
Гіпотезадослідження:
•          батьківство є інтегральним психологічнимутворенням особистості, що містить ряд компонентів, кожний з яких включаєкогнітивні, емоційну й поведінкову складові;
•          формування батьківства залежить від рядусуб'єктивно-психологічних факторів, складові яких належать різним ієрархічноорганізованим системам;
У відповідностіз метою, предметом, об’єктом та гіпотезою дослідження були визначені такінаукові завдання:
1.        Вивчити основні теоретичні підходи дорозгляду феномена батьківства і його складових.
2.        Вивчити структуру батьківства якінтегрального психологічного утворення особистості.
3.        Провести дослідження готовності молодідо майбутнього батьківства;
4.        Дослідити еволюцію поглядів набатьківство в батьків і матерів, у період очікування дитини, та після їїнародження.
5.        Розробити рекомендації для роботи поформуванню психологічної готовності молодих людей до майбутнього батьківствазасобами активного соціально-психологічного навчання.
Теоретико-методологічні засади дослідження випливають ізсистемної інтеграції відомих положень психологічної науки про становленняособистості та органічний взаємозв’язок свідомості та самосвідомості, єдністьпсихіки та діяльності, детермінацію психіки соціальними факторами,закономірності функціонування і розвиток мотиваційно-потребової сфериособистості.
Методи дослідження. У ході дослідженнязастосовано комплексний підхід, який полягав у поєднанні теоретичного аналізунаукових джерел із застосуванням психологічного емпіричного експерименту.
•          Обсерваційні методи – безпосереднєспостереження за поведінкою подружніх пар, що є батьками в родині й за їїмежами з метою розробки загальної картини феномена батьківства.
•          Оглядово-аналітичне теоретичне вивченняпсихологічної, педагогічної, філософської, соціологічної літератури подосліджуваній проблемі для з'ясування її розробленості й визначення подальшихшляхів   дослідження.
•          Експериментальнийметод: модифікований методика PARI (parental attitude research instrument) – «Батьківсько-дитячівідносини», для визначення психологічної готовності юнацтва до батьківства, анкетуваннямайбутніх або молодих батьків, проективна методика «Батьківський твір».
•          Суб'єктивно-оцінний метод – заснованийна аналізі відповідей випробуваних на питання і інтерпретація авторської анкетиі опитувальника.
•          Якісний і кількісний аналіз отриманихрезультатів.
База дослідження. Дослідно-експериментальна роботаздійснювалась на базі Рівненської  ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класів, них 16 юнаків та 14дівчат. Також вибірку склали 10подружніх пар, які вже є молодими батьками (10 жінок та 10 чоловіків).
Наукова новизна та теоретичнезначення дослідженняполягає у тому, що:
-         проаналізовано психологічну модель готовності до майбутнього батьківства юнаків та дівчат;
-         розкрита сутністьі зміст психологічної готовності молоді добатьківства, визначено її критерії та показники;
-         обґрунтовано рекомендації для психокорекційних занять, спрямованихна розвиток компонентів психологічної готовності юнацтва до свідомогобатьківства та створення сім’ї.
Практичне значення одержанихрезультатів полягає у визначенніпсихологічної моделі готовності молоді до майбутнього батьківства. Результати дослідження даютьможливість показати значимість юнацького віку як етапу формування тастановлення психологічної основи майбутнього батьківства, говорять пронеобхідність спеціально організованої підготовки молоді до сімейного життя.Основні висновки й положення можуть бути враховані й використані при складанніпрограм і навчальних курсів сімейнознавчої тематики, у практиці психологів,педагогів і фахівців шлюбних консультацій, що здійснюють роботу з молоддю зпитань організації сімейного життя.  Матеріали курсового дослідження можуть використовуватися прививченні навчальних дисциплін «Психологія», «Основи вікової психології»; атакож при подальшому дослідженні даної проблематики, або суміжних тем. />/>/>/>Структура дослідження: Дослідження складається зі вступу, двох розділів,висновків, списку використаних літературних джерел, який містить 57 найменуванньта додатків.

/>/>/>РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ БАТЬКІВСЬКОЇ СФЕРИ У ПЕРІОД ЮНОСТІ І ДОРОСЛОСТІ/>/>/>1.1 Системний підхід у формуванні готовності молоді до майбутнього батьківства у психологічнійтеорії та практиці
Проблема сімейно – шлюбнихвідносин завжди привертала увагу вчених. Й. Дементьєва [25], С.В. Ковальов [41],Л.Б. Шнайдер [57] основною особливістю сучасної сім’ї визначають перехід віджорстко заданих рольових взаємовідносин до гнучких, більш динамічних. Таказміна робить особливо важливим спілкування подружжя, яке є результатом спільноїтворчості.
Батьківство ібатьківська поведінкавивчаються в психолого-педагогічних науках у різних аспектах. І це зрозуміло,якщо врахувати їхню важливість для становлення особистості дитини. На рівніособистості батьківство розглядається як частина особистісної сфери людини, якамає свою онтогенетичну історію і як соціально-психологічне утворення,представлене соціальними установками різного рівня узагальнення й конкретизації(B.B. Бойко [14], Р.В. Овчарова [49]).
Формуваннюусвідомленого батьківства присвячені роботи О. Безпалько [12], Т. Веретенко[17], Р. Овчарової [49].
Окремим аспектам підготовкимолоді до створення сім’ї і виконання батьківських функцій присвячені ряддисертаційних досліджень. Так, моральна підготовка старшокласників до створеннясім’ї та можливого майбутнього батьківства у зв’язку із цим досліджувалась Т.Г.Веретенко [17], Н.І. Гусаком [23]; С.С. Жигалін [38] к досліджував підготовкустаршокласників до створення сім’ї і виконання  виховних батьківських функцій; В.П.Кравець [45] розглядав індивідуальний підхід до старшокласників у процесі підготовкидо створення сім’ї. Проблема підготовки юнацтва до сімейного життя вбатьківський сім’ї знайшла своє відображення в дослідженнях Н.І. Гусака [21], І.В.Гребенникова [18].
У сучасній психологіїуявлення учнів середніх і старших класів про сім’ю вивчали Т.А. Демідова [26],Л.В. Долинська [30], І.М. Мачуська [47] та інші.
Ними виявлено, щошлюбно-сімейні та батьківські уявлення старшокласників відрізняютьсянедостатньою повнотою, невисокою оцінкою себе як майбутнього подружжя. Уявленняпро кохання, майбутнє сімейне життя, а також майбутнє батьківство є слабкими,уявлення про майбутнє сімейне життя формуються переважно в батьківській сім’ї,а уявлення про чоловіка і жінку складаються у сфері взаємовідносин зпротилежною статтю. Аналіз розходжень в уявленнях майбутнього подружжя дозволивІ.В. Гребенникову виявити такі особливості: найчастіше партнери мають різніуявлення про участь батька та матері у догляді за дитиною, у вихованнікооперацію домашньої праці і свою участь у ній, про виховання дітей взагалі,способи проведення вільного часу, планування бюджету [18, 29].
Таким чином, формуванняуявлень про створення майбутньої сім’ї та майбутнє батьківство є важливоюскладовою процесу становлення сучасної сім’ї і повинно носити цілеспрямованийхарактер. У 1984 році в школах у старших класах був уведений новий предмет«Етика і психологія сімейного життя», але він не зміг досягтипоставленої мети яка полягала в формуванні у старшокласників потреби встворенні сім’ї, готовність до майбутнього батьківства, до вступу в шлюб,уміння правильно будувати сімейні відносини і виховувати майбутніх дітей. Однакпрактика показує, що все-таки доцільно було б зберегти у школі курс «Етика іпсихологія сімейного життя». При цьому необхідно удосконалювати зміст іметодику навчання старшокласників основам психології сімейного життя,враховуючи вікові інтереси і особливості цього періоду, зокрема міжособовівзаємовідносини і статево — рольову поведінку в юнацькому віці.
Узагальнення різних науковихпозицій показало, що для юнацького віку характерна спрямованість на засвоєннянорм взаємовідносин, активна соціалізація особистості в спілкуванні.
Узагальнення різних науковихпозицій показало, що старшокласники значною мірою не задоволені відносинами збатьками і дорослими і орієнтуються на пошук нових форм спілкування зровесниками.
Статева ідентичність істатево-рольова поведінка в юнацькому віці формуються в результаті тісноївзаємодії біологічних, психологічних і психосоціальних факторів. Найбільшповний огляд цієї проблеми відображено в психологічних розробках, присвяченихідентифікації з батьками (С.С. Жигалін) [37], диференціації статевих ролей(І.С. Кон) [43], формуванню особистості майбутніх чоловіка та жінки (С.В.Ковальов, Т.А. Демидова) [41], [28].
На основі проведеного аналізутеоретичних джерел з обраної проблематики, можна зробити висновок пронеобхідність пошуку та обґрунтування нових шляхів та умов, які б забезпечилибільш ефективне формування адекватних уявлень про майбутнє батьківство,майбутню сім’ю при підготовці юнацтва до сімейного життя з урахуванням віковихособливостей./>/>/>1.2 Соціально-психологічні особливості компонентівбатьківства
Батьківство– усвідомлення духовної єдності зі шлюбним партнером стосовно своїх абоприйомних дітей, що представляє собою інтегральне психологічне утворенняособистості, що включає сукупність ціннісних ориентаций родителя, установок йочікувань, батьківських почуттів, відносин і позицій, батьківськоївідповідальності й стилю виховання. Кожен компонент містить емоційні,когнітивні й поведінкові складові. Родительство проявляється як насуб'єктивно-особистісному рівні, так і на надіндивідуальному рівні.
Зв`язоккомпонентів батьківства здійснюється через взаємозумовленість складових їхкогнітивних, емоційних і поведінкових аспектів, які є психологічними формамипрояву батьківства.
Особливістю сімейнихцінностей є те, що вони, по своїй суті, представляють сплавемоцій, почуттів, переконань і поведінкових проявів.
Когнітивнаскладова ціннісних ориентаций чоловіка й жінки характеризується тим, щоінформація в ній перебуває  на рівні переконань. Насамперед, цепереконання в пріоритетності якихось цілей, типів і форм поведінки,а також переконання в пріоритетності якихось об'єктів у деякій ієрархії.
Емоційнаскладова реалізується в емоційному фарбуванні й оцінному відношенніспостережуваного явища. Саме емоційний аспект, що визначає переживання йпочуття людини, показує значимість тієї або іншої цінності, є своєрідниммаркером визначення пріоритетів.
Поведінковаскладоваможе бути як раціональною, так і ірраціональною; головне в ній – спрямованість:на реалізацію ціннісної орієнтації, досягнення значимої мети, захист тієї абоіншої суб'єктивної цінності й так далі [27, 150].
Розглядаючи данийкомпонент у плані формувальності, важливо брати до уваги відносну стійкістьцінностей як особистісного утворення. Однак, з огляду на провідну роль батьківу формуванні цінностей дитини, необхідно робити акцент на усвідомленні йпереживанні цінностей родини в ході психологічної роботи з батьками,демонструвати передачу цінностей від покоління до покоління, сприяючи тим самимформуванню ціннісного компонента. Для усвідомлення значимості тієї або іншоїцінності в деякій ієрархії для особистості родителя можна вести психологічнуроботу з опорою на емоційну складову ціннісних ориентаций.
Батьківськіустановки і очікуванняє установками на мету й засоби діяльності в області батьківства.
Когнітивнийаспект стосується знань і подань про репродуктивну норму суспільства, пророзподіл батьківських ролей, а також включає реальний й ідеальний образ дитини.
Емоційнийаспект являє собою сукупність поглядів, суджень, оцінок, а також домінуючеемоційне тло щодо реалізації батьківських установок й очікувань.
Поведінковийаспект батьківських установок й очікувань реалізується в репродуктивномуповодженні, у взаєминах чоловіка й жінки, у батьківському відношенні, стилісімейного виховання.[27, 152]
Формуванняйрозвиток даного компонента повинен стосуватися на наш погляд, насамперед,корекції ідеальних і реальних образів дитини й батьків.
Батьківські установки йочікування, а також сімейні цінності є основними для інших компонентівродительства й реалізуються в спрямованості особистості родителя йспрямованості його поведінки.
Батьківське відношення– відносно стійке явище, зміст якого включає амбівалентні елементиемоційно-ціннісного відношення й може змінюватися в певних межах. Батьківськевідношення реалізується, зокрема, у регулюванні емоційної дистанції. Зазвичайдистанціювання здійснюється неусвідомлено.
Когнітивнаскладовамістить подання про різні способи й форми взаємодії з дитиною, знання й поданняпро цільовий аспект цих взаємин, а також переконання в пріоритетності тих напрямківвзаємодії з дитиною, які реалізують батьки.
Емоційнаскладова включає оцінки й судження про різні типи батьківського відношення, атакож домінуючий емоційнийфон,що супроводжує поведінкові прояви батьківського відношення.
Поведінковаскладова являє собою форми й способи підтримки контакту з дитиною, формиконтролю, виховання взаєминами, шляхом визначення дистанції спілкування [48, 23].
Особлива увага в плані формуванняповинна приділятися навичкам і формам спілкування батьків, аналізу взаємодії вродині, розвитку поваги до особистості дитини. Крім того, розвиток і корекціябатьківського відношення повинні ґрунтуватися на усвідомленні сприйняття зпогляду дитини того або іншого типу батьківського відношення.
Батьківські почуття– особлива група почуттів, що займає особливе місце по значимості в життілюдини серед інших емоційних зв'язків. Одне з основних почуттів, − батьківськалюбов, − джерело й гарантія емоційного благополуччя людини, підтримкифізичного й психічного здоров'я. Зміст батьківськихпочуттів може бути амбівалентним і суперечливим.
Когнітивнаскладовапроявляється на двох рівнях:
-   соціально-схальнізнання і уявлення відносно того, які почуття мають відчувати батьки повідношеню до своїх дітей;
-   знанняі уявлення про той образ дитини (ідеальний або реальний), який визиває весьспектр батьківських почуттів.
Емоційнаскладова представлена всією гамою почуттів і домінуючим емоційним фоном,що супроводжує оцінку образудитини і себе як родителя.
Поведінковаскладова включає довірчість, емоційну близькість, турботу про дитину, афективністереотипи контактування з дитиною. На наш погляд, поведінкова складова можебути як конгруентною, так і не конгруентною стосовно емоційної складової [48, 25].
Формуваннякомпонента батьківських почуттів повинно опиратися на розвиток уміння розумітипочуття членів родини, насамперед, дитини, і адекватно виражати свої почуття, атакож розвиток навичок рефлексії виконання батьківської ролі. Зметою корекції негативних сторін батьківськихпочуттів, можна опиратися на когнітивну складову компонента в планіусвідомлення самоцінності дитини, а не як засобу для досягнення якихось цілейродителя.
Батьківськіпозиціїявляють собою реальну спрямованість взаємодії з дитиною, в основі якої лежитьсвідома або несвідома оцінка дитини.
Когнітивнаскладова включає уявлення про реальний йідеальний образ дитини, про позиції родителя, про свою батьківськупозицію.
Емоційнаскладова являє собою домінуючийемоційний фон, судження йоцінки щодо реального образудитини, своїх батьківськихпозицій і щодо взаємодії батьки – діти.
Поведінковаскладова містить комунікативні позиції батьків, прогностичний аспект(планування) подальшої взаємодії з дитиною. З погляду Т.АДемидової, батьківські позиції реалізуються в поведінцібатька й матері в тому або іншому типі виховання, тобто в тих або іншихспособах впливів і характері спілкування з дитиною[27, 150-151].
Формуваннябатьківськихпозицій повинно опиратися на усвідомлення й розвиток прогностичного аспектуформ взаємодії з дитиною з використанням різних батьківськихпозицій, а також корекції рівня домагань родителя стосовно дитини.
Батьківськавідповідальність у своїй основі має дуальну природу: цевідповідальність перед соціумом і перед безособовою природою (своєю совістю).
Член родини може відповідатиза інших окремих членів родини (дружину, чоловіка, дітей) і за родину в цілому.Роль лідера, глави родини припускає саме відповідальність за родину в цілому: іне просто за окремих близьких людей, а за соціальну групу як ціле.
Когнітивнаскладова включає уявлення провідповідальне й безвідповідальне поводження родителя, про розподілвідповідальності між чоловіком і дружиною в інших родинах й у своїй родині.
Емоційнаскладова стосується відношення до розподілу відповідальності в родині,емоційних переживань, пов'язаних із цим, і оцінка себе як родителя з поглядувідповідальності.
Поведінковаскладова стосується контролю своєї поведінкий подій, що відбуваються, характеризується займаною роллю в родині. [28, 65]
Формуваннякомпонента відповідальності повинне опиратися на орієнтацію родителя саме навнутрішню відповідальність – перед власною совістю, а не перед суспільствомстосовно власної родини і її членів.
Стиль сімейноговиховання є виразником взаємодії перерахованих вищекомпонентів, його прояв найбільш очевидний. Стиль сімейного виховання більшоюмірою, у порівнянні з іншими компонентами батьківства,детермінує особистісне становлення й розвиток дитини.
Когнітивнаскладова ґрунтується на батьківськихустановках й очікуваннях відносно образудитини й ролі у вихованні людини. Також, ця складова включає загальні подання батьківпро можливі способи взаємодії з дитиною й стилях виховання. Крім перерахованоговище, фундаментальною підставою когнітивної складової є цінності батьків, якідетермінують не тільки дану складову стилю виховання, але й спрямованістьособистості родителя, у тому числі й всюйого поведінку.
Емоційнускладову стилю сімейного виховання визначають батьківські почуття, емоційнийфонв спілкуванні з дитиною, почуття до шлюбного партнера, відношення до розподілувідповідальності й ролей у родині. Оцінка себе як родителя, у цілому.
У поведінковійскладовій реалізується виховний аспект форм і способів взаємодії з дитиною;надання дитині відносної волі; відносини залежності/незалежності; втручання усвіт дитини; акцент на дитині й інші [40, 62]./>/>/>1.3 Формування готовності молоді до виконання статево-рольовихфункцій матері та батька
Ретроспективний аналіз розвитку інститутушлюбу і сім’ї від давніх форм до розмаїття сучасних, характерних для початку XXIстоліття, підтвердив, що за усіх часівмолодому поколінню передавалися знання про сім’ю, устрій родинного життя,виконання подружніх і батьківських ролей. Сім’я-родина забезпечувала людині стабільність, визначала міцність народута держави.
Вивченнясоціально-психологічного портрета сучасного чоловіка дало можливість виділититакі моральні вимоги до нього: знання про взаємні, особисті права і обов’язкисім’янина; рівність чоловіка і жінки при розподілі внутрішньосімейнихобов’язків; спільне вирішення всіх питань життя сім’ї; надання один одномунеобхідної допомоги; активна участь у повсякденному житті родини; взаємнапідтримка; бережливе ставлення до сімейної честі; потреба мати і виховуватидітей; увага і взаєморозуміння в сім’ї; вимогливість до себе і членів сім’ї;рівноправність подружжя в сімейних стосунках.
Характерним длясучасного шлюбу є інший, ніж раніше, розподіл ролей і функцій чоловіків тажінок у сім’ї, виникнення нового типу взаємовідносин у ній, своєрідногопоєднання колишніх, традиційних і нових стосунків. Аналіз численних дослідженьданої проблеми підтверджує, що традиційна роль батька, яка залишалася незмінноюпротягом багатьох поколінь, набуває суттєвих змін: раніше батько уособлюваввладу, силу, рішучість дій, а сьогодні він повинен бути відповідальним,лагідним і турботливим у відношеннях з дітьми. Зростає і рольбатька у вихованні дітей, при цьому його влада значно зменшується [6, 101].
 На формування уявлень про батьківство юнаків впливаютьвідношення до батька, взаємини в родині, життєві змісти родителів ібатьківський вплив.
Уявлення юнаків з неповних родин про батьківство пов'язані збатьківським відношенням до світу; взаєминами батька й матері; відношенням добатьків, осіб протилежної статі, родини й сфери особистого життя, як цінності.При цьому при позитивному відношенні їхніх батьків до навколишнього світу вонипредставляють себе родителем демократичним; при негативному відношенні добатька й матері − жорстоким, підозрілим і недружнім.
Не сформовані відносини з батьком, відсутність батьківськоїпідтримки підсилюють тенденцію юнаків до самоствердження, у тому числі й убатьківській сфері через посилення авторитарності.
Орієнтація юнаків з неповних родин на самоствердження(власний престиж, високе матеріальне становище, сферу суспільного йпрофесійного життя) пов'язана з уявленням про себе як батька незалежного, неальтруїстичного, недружнього.
Позитивне відношення до родини в цілому сприяє спрямованостіна розвиток, досягнення, збереження власної індивідуальності, до формуванняобраза батька − глави родини, і навпаки.
Модальність відносин між родителями в батьківській родинікорелює з відношенням юнаків до протилежної статі, ціннісним відношенням досімейної сфери, характером активності соціальних контактів юнаків й іншихпараметрів.
Молоді люди, що виросли в родині без батька, в основномунегативно ставляться до матері й відсутнього батька. Це впливає на їхніпогляди, і батьківство представлене такими якостями, як недовіра до людей,підвищена тривожність, прагнення до самоствердження. У відносинах це егоїстичналюдина, що ставить свої інтереси вище всього; вона прагне до самореалізації впрофесії й сфері освіти. При цьому надає великого значення родині як основіжиття [6, 121].
Молоді люди з повної родини позитивно ставляться й до матері,і до батька. Відносини в родинах благополучні, вони представляють батька якособистість, для якої мають велике значення всі аспекти людських взаємин. Вонипрагне реалізувати себе у всіх життєвих сферах. Для них головне − цеблагополуччя родини. Рішенню її проблем віддається багато сил і часу. Якнаслідок − зацікавленість у професійній діяльності, що гарантуєматеріальне благополуччя. Це авторитетний лідер, завзятий і наполегливий,настроєний до навколишнім позитивним образом.
При деякій схожості уявлень про ідеального батька є істотнарізниця в розміщенні акцентів. В уявленні молодих людей з повних родин батько −це сильна й відповідальна особистість, що поважає дітей, здатна співробітничатиз ними, допомагати їм і навчати їх.
Юнаки з неповних родин вважають, що батько повинен пишатисясвоїми дітьми, бути люблячим, добрим, цікавитися ними, уміти прощати їх. Вінповинен бути справедливою й розсудливою людиною./>/>
Методологічноважливим в процесі підготовки юнацтва до майбутнього батьківства є гендернийпідхід як усвідомлення молодими людьми своєї приналежності до жіночої тачоловічої статі, набуття психологічних, поведінкових, соціальних та культурнихвластивостей, що пов’язано із засвоєнням певної гендерної ролі, стереотипу,який традиційно асоціюється із чоловічою або жіночою соціальною функцією.
Зазначенітеоретичні уявлення про ролі матері та батька в сучасній сім’ї є найважливішимиорієнтирами в розробці ефективної методики процесу підготовки юнацтва довиконання соціальних ролей матері та батька.
На основіаналізу соціологічних, психологічних та соціально-педагогічних підходів довизначення сутності поняття «соціальна роль» ми розуміємо соціальну роль батькаабо матері як сукупність норм, які визначають їх поведінку в системі«мати-дитина-батько», й обумовлені сформованими у молодих людейзагальнокультурними, моральними, матеріальними цінностями та традиціями сім’ї. Соціальнароль батька та матері – це сукупність функцій, реалізація яких забезпечуєстворення сприятливих умов для розвитку та виховання дитини на основідотримання батьківських та материнських прав та обов’язків [8, 52-53].
Аналізпсихолого-педагогічної літератури дали змогу виділити такі критерії підготовкистаршокласників до виконання соціальних ролей матері та батька: розуміннясоціальної значущості сім’ї та можливості самореалізації у ній сутностічоловіка та жінки; самооцінка старшокласниками морально-етичних якостейготовності до виконання соціальних ролей матері та батька; знання основнихсімейних функцій та практичні навички їх виконання; статева вихованість −передумова відповідального партнерства. />/>/>1.4 Вплив статевих відмінностей та особливостей наформування батьківської сфери у молоді
Упсихолого-педагогічній науці недостатньо висвітлюється проблема статевихососбливостей у формуванні майбутнього батька чи майбутньої матері. Саме томувивчення ґендерної соціалізації було б неповним без аналізу гендернихособливостей демографічного виховання та підготовки учнівської молоді довиконання материнських і батьківських функцій.
Потреба в дітях –найінерційніша частина репродуктивної поведінки. Будучи результатом засвоєннярепродуктивного досвіду попередніх генерацій і відповідних репродуктивних норм,потреба в дітях змінюється вкрай повільно. Репродуктивні норми, які детермінуютьрепродуктивну поведінку особистості або сім’ї, являють собою принципи і взірціповедінки, пов’язані з народженням певної кількості дітей у різних соціальнихгрупах. Репродуктивні норми мають властивість трансформуватися в звичаї татрадиції з причин їх усталеності в низці генерацій, зберігаючись тривалий часпісля того, як обставини та умови життя, що викликали їх, вичерпають себе[11, 69].
У зменшенні потреби вдітях величезну роль відіграла економічна незалежність жінок, їх професійназайнятість, позасімейні орієнтації та інтереси. Проте емансипація жіноксупроводжувалася й низкою негативних наслідків, які також прискорили перехід домалодітності. В першу чергу – це перевантаження жінок хатнім господарством інедооцінка у громадській думці соціальної значущості сімейних функцій як жінок,так і чоловіків. Неабияку роль у зниженні народжуваності дітей у сім’ївідіграли слабкий розвиток обслуговування і вкрай складні житлові умови. Отже,злиті раніше воєдино докорінні різновиди людської поведінки й життєдіяльності –самоохоронна, шлюбна, сексуальна й репродуктивна поведінка особистості – врезультаті сексуальної й контрацептивної революції розпалися й долянароджуваності стала цілком залежною від потреби особистості й сім’ї у дітях.
А. І. Антонов і В.М. Мєдкову праці «Соціологія сім`ї» відмічають, що «потреба в дітях єсоціально-психологічною властивістю соціалізованого індивіда, яка проявлялась утому, що без наявності дітей і належної їх кількості індивід відчуваєускладнення як особистість» [9, 38]. Діти потрібні для задоволення однієї, хочі дуже важливої потреби, – потреби мати об’єкт альтруїстичної турботи та опіки,потреби у відчутті власної необхідності і корисності для любові і турботи.Потреба в дітях належить найвищому рівню потреб особистості, куди входять такожпотреби у творчості, освіті, вільному часі, й конкурує з потребами інших рівнів– потребами соціально-психологічного рівня: у спілкуванні, повазі й любові,прояві піклування та опіки; потребами в безпеці й самозбереженні й, нарешті, фізіологічнимипотребами у сні, їжі, воді.
Емпіричні вивченнярепродуктивних установок і мотивів свідчать, що для потреби у 5 та більше дітяхпровідними є економічні мотиви народжуваності; для потреби у 3–4 дітях –соціальні, а для потреби в 1–2 дітях – психологічні. Історичне зменшенняпотреби в дітях виявляє себе у зміні генерацій через механізм часткової,неповної реалізації наявного рівня потреби в дітях. На думку одних з провіднихдослідників, котрі працюють у галузі соціології народжуваності, А. І. Антоновата В.М. Мєдкова,  головною причиною зниження потреби сім’ї в дітях є зменшенняїї опосередковуючої ролі в системі «суспільство – сім’я – особистість» [9, 46].
Репродуктивна установкає ніщо інше, як психічний регулятор поведінки, схильність особистості, якавизначає узгодженість різного роду дій, зумовлених позитивним або негативнимставленням до народження певної кількості дітей. Вона складається з трьохкомпонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) таповедінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляє себе увзаємодії всіх трьох компонентів. Когнітивний компонент відображає орієнтаціїна ту чи іншу кількість дітей, на інтервали між їх народженнями, установку набажану стать дитини, на вагітність та її щасливе завершення. Емоційнийкомпонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття,пов’язані з народженням тієї чи тієї кількості дітей. Поведінковий компонентрепродуктивної установки характеризує інтенсивність спонук до народження, потужністьабо слабкість репродуктивної установки.
Більшість молодих людейдо шлюбу орієнтована на дводітну сім’ю. Варто звернути увагу на таке явище, якев психологічній літературі називають «усвідомленою малодітністю». Тут необхідновраховувати і той факт, що старшокласники ще не мають сформованої уяви про те,що таке труднощі сімейного життя, що доведеться відмовитись від розваг,відпочинку, поїздок, турпоходів тощо в ім’я дітей. У повсякденному житті частоне реалізується навіть ця установка на дводітну сім’ю. Якщо прагнення матидитину запрограмовано, мабуть, в людині природою, то прагнення мати дітей –явище, швидше за все, соціальне. Дитину хочуть мати практично всі, дітей –далеко не всі. Ось чому необхідно виробляти в молоді установку насередньодітність та багатодітність.
Загальна картинасімейного виховання і всього життя у сім’ї багато в чому визначається тим, яклюди уявляють собі батьківство ще до того, як вони реально стали батьками.Батьківство є базовим життєвим призначенням, важливим станом і значноюсоціально-психологічною функцією кожної людини. В розвинутій формі батьківствовключає: ціннісні орієнтації шлюбних партнерів; батьківські установки йочікування; батьківське ставлення; батьківські почуття; батьківські позиції;батьківську відповідальність; стиль сімейного виховання. При цьому вартозазначити, що всі ці компоненти мають три складові – когнітивну, емоційну йповедінкову.
Материнство якіндивідуальний феномен вивчене в літературі детальніше, ніж батьківство.Передовсім досліджувалось материнство як забезпечення умов для розвитку дитини.Інший аспект материнства, а саме материнсько-дитяча взаємодія, вивчається вдитячій психології (С.Ю. Мещерякова,Г.Г. Филипова та ін.) [48, 26], [55, 28-29]. В сучаснійпсихології значне місце відводиться вивченню задоволеності жінки своєюматеринською роллю як стадії особистісної і статевої ідентифікації (Р.В.Овчарова, С.С. Жигалін) [49], [33].
Вивчаючи уявленняучнівської молоді про материнство й батьківство як про комплексний феномен, упсихологічних дослідженнях Безпалько О. використовував відому методику«Незавершене речення» [12, 64].Було встановлено, що старшокласники, які брали участь у дослідженні, поганодиференціюють уявлення про материнство й батьківство взагалі та уявлення просвоє майбутнє батьківство зокрема. Порівняння уявлень про уявне та реальнематеринство й батьківство дають можливість виділити два узагальнених типиуявлень школярів:
1.        Уявлення про батьківство як про процесскладний, що вимагає затрат сил, енергії, часу й фінансів.
2.        Уявлення про батьківство як про процес,що приносить радість, щастя, задоволення і викликає інтерес.
Уявлення пробатьківство й материнство юнаків відрізняються від уявлень дівчат, у котрих наперших позиціях фігурують любов (64 %), відповідальність (71,5 %), увага (51 %)і труднощі у вихованні дітей (82 %). Вони говорять також пробільшу альтруїстичність батьків у порівнянні з тими, хто не є батьком чиматір’ю. В уявленнях юнаків на перших місцях знаходяться проблеми забезпеченнямайбутнього дитини (53 %), затрат часу на виховання (47 %) і батьківськогоавторитету (73 %) тощо [21, 74].
Почуттявідповідальності стосовно майбутньої чи вже народженої дитини в обох шлюбнихпартнерів далеко не завжди синхронне. Можна констатувати, що чоловіки і жінки впоняття відповідальності вкладають різний зміст. Для чоловіка відповідальністьвідносно дитини, сім’ї – це передовсім матеріальне забезпечення, тобтостворення матеріальних благ, фізичного комфорту сім’ї. Для жінкивідповідальність полягає в створенні сприятливої атмосфери в домі, душевногокомфорту. Зазвичай, почуття відповідальності раніше з’являється в жінки, позаяквона значно більше часу проводить з дитиною, ніж чоловік.
У другій половині ХХст. почалась дискусія навколо проблеми материнського й батьківського інстинкту.У зв’язку з цим цікавим є висловлювання К. Леонгарда: «Інстинкту, насправдіхарактерного лише для матері, зазвичай, немає навіть у тварин, позаяк самцічасто беруть участь у догляді за потомством. Правильно лише те, що цей інстинктвластивий матері більшою мірою, якщо вона правильно проявляє турботу про дітей.Це і є інстинкт догляду...» [40, 23].
Праці М. Мід (1988)показали, що соціальні установки можуть придушити материнську турботу іприв’язаність, не дивлячись на те, що вони глибоко закладені в біологічнихумовах зачаття і виношування дитини [40, 43].Разом з тим, батьківський інстинкт, на думку Р. Овчарової, менш стійкий,сексуально детермінований і орієнтований головним чином на захист матері інащадків [49, 72].
Біологічніоснови батьківського почуття значно слабші від материнського, в ньому немаєтакої вродженості, і тому виникають спочатку не біологічні, а психологічніпотяги – допитливість, інтерес, здивування. Біологічні нотивступають у батьківське почуття пізніше, коли турботи про малюка породжують убатькові почуття спорідненості.
С. Ю. Мещерекова виділяєдва різновиди материнства: інстинктивне та усвідомлене [48, 27]. Усвідомлене –коли материнство є для жінки обдуманим вчинком, свідомим актом вибору життєвихпріоритетів. Інстинктивне– коли поява дитини значною мірою результатнесподіваний і є швидше прикрим, ніж бажаним варіантом розвитку подій для самоїжінки.
Філіппова Г.Г.,досліджуючи психологічні фактори порушення материнства, розглядала психологічнуготовність до материнства як провідний фактор адаптації до вагітності йматеринства [55, 36]. Як складовіпсихологічної готовності до материнства були виділені цінність майбутньоїдитини; себе як матері; материнська компетентність.
С.С. Жигалінвизначає психологічну готовність до материнства, як специфічне особистіснеутворення, що включає в себе три блоки готовності: потребностно-мотиваційнийблок; когнитивно-операційний блок і блок соціально-особистісної готовності доматеринства [33, 167].
Потребово-мотиваційнаготовність доматеринства має на увазі потребу в материнстві й включає потребностно-емоційнийі цінностно-змістовний компоненти.
Потреба вматеринстві – комплексна потреба. Вона має на увазі рефлексію своїх станів іпрагнення до їхнього переживання в процесі взаємодії з дитиною і невичерпується бажанням мати дітей (С.С. Жигалін) [33, 169].
 С.Ю. Мещеряковавважає, що потреба в материнстві – необхідна, але не достатня  умова дляматеринської діяльності, і спонукання до дії є результат особливого процесу –процесу мотивації [48, 27].Мотив діяльності виступає безпосереднім змістоутворюючим фактором.
Філіппова Г.Г.виділяє наступні основні мотиви материнства:
·досягти бажаного соціального і віковогостатусу (я – доросла, самостійна жінка, що займає певне положення в суспільстві,що має право на відповідне відношення до себе в родині й суспільстві);
·задоволення моделі «повноцінного життя»(людина повинна і може мати певні речі, без цього її життя не повне, не таке якв інших);
·прагнення продовжити себе, свій рід(залишити після себе щось у житті, що саме також буде це продовженнязабезпечувати, – народжувати дітей, моїх онуків, правнуків);
·реалізація своїх можливостей (вихованнядитини, передання їй своїх знаннь, життєвого досвіду);
·компенсація своїх життєвих проблем (щобстав краще, розумніше, гарніше, счастливіше за мене, одержав те, що не змоглаодержати в житті я);
·рішення своїх життєвих проблем (укластиабо зміцнити шлюб, довести собі й іншим, що я здатна народити й бути матір'ю;урятуватися від самітності; знайти помічника в старості);
·любов до дітей (самий складний мотив, уякому  сполучається задоволення від спілкування з дитиною, інтерес до їївнутрішнього світу, вміння й бажання сприяти розвитку її індивідуальності йусвідомлення того, що дитина стане самостійною, «не моєю», буде любити інших  іт.п.);
·досягнення критичного для дітородіннявіку[55, 62-63].
 Різні обставинистворюють зовсім індивідуальні, неповторні умови мотивації народження дитинидля кожної жінки.
Потребово-емоційнаготовність до материнства забезпечуєпозитивне відношення жінки до вагітності і настрой (без страху) на  пологи,емоційно-позитивний образ дитини, бажання піклуватися про неї, радосне тащасливе відношення до ролі матері.
Позитивневідношення до вагітності спричиняє спокійне її протікання. Така жінка здатназовсім свідомо перенести заради дитини будь-які труднощі й обмеження. Недивлячись на останнє, образ майбутньої дитини в жінки викликає позитивніемоції, вона перебуває в «передчутті» майбутнього материнства. Для жінок з негативнимвідношенням до вагітності майбутня дитина є джерелом негативних емоцій. Жінки зпозитивним відношенням до вагітності  говорять про бажання проявляти любов домайбутньої дитини. Материнські почуття в них розвиваються сильніше й непіддаються  сумнівам. Вагітність для таких жінок є важливою функцієюматеринства й характеризується стійким позитивним відношенням до дитини, новимсенсом життя [11, 70].
Негативніпереживання, гострі стресові стани, стійкі страхи, виникнення неоднозначнихпочуттів до майбутньої дитини або до самої себе, а іноді своєрідне ігноруваннявагітності можуть свідчити про наявність у майбутньої матері неусвідомлюванихвнутрішніх проблем, конфлікту між бажанням мати дитину і неготовністю дорішучих змін у собі й у житті.
Цінісно-змістовнаготовністьдоматеринства припускає усвідомлення жінкою  високого ступеня цінності дитини йматеринства серед інших цінностей, «правильні» подання про зміст дітей іматеринства.
Будь-яка жінка,хоче вона того чи ні, нерозривно зв'язана зі своєю матір'ю. Психологічнаготовність або неготовність до материнства обумовлена тим, наскількигармонічний був цей зв'язок. Якщо дівчинка була для матері бажаною дитиною й непочувала себе в родині непотрібною і самотньою, то, виростаючи, вона, якправило, не відчуває проблем, створюючи свою родину. Із самого дитинства міждочкою й матір'ю відбувається неусвідомлена передача досвіду, заставляєтьсяоснова жіночої поведінки, а також подання про основні життєві цінності [11, 70].
Рівень цінностіматеринства для жінки визначається рівнем цінності  дитини. Філіппова Г.Г.виділяє чотири основних типи цінності дитини:
1)     емоційна (основний зміст взаємодії здитиною — позитивно-емоційні переживання матері);
2)     підвищено-емоційна (з варіантами:афективна, ейфорична або концентрація на дитині всієї потреби в емоційнійприхильності при відсутності інших об'єктів емоційної прихильності в матері);
3)     заміна самостійної цінності дитини націнності із соціально-комфортної сфери (дитина – як засіб для досягнення іншихцінностей: підвищення соціального й сімейного статусу матері, порятунок відстраху самотності в майбутньому, рідше – як джерело благ  і т.п.)
4)     повна відсутність цінності[55, 68].
 Жінка,для якої діти є життєвою цінністю, прагне побачити в них своє продовження,виховати в них здатності, які допоможуть їм знайти своє місце в житті. Людинахоче жити далі – у своїх дітях. Однак це бажання не є інстинктивним, уродженим,воно здобувається в процесі виховання. Майже кожна людина має потребу вусвідомленні того, що в дітях він знайде своє продовження. Коли дитиназ'являється на світ, вона стає для батьків найдорожчою істотою, для вихованняякої необхідна їхня активна життєдіяльність, тобто виникає шляхетна мета, щозбагачує сенс життя людини [31, 164].
Стратегіявиховання дитини. Велике значення має те, як батько або мати планує доглядатиза дитиною ( чи використовувати строгий режим, чи пропонувати соску, чи братина руки або прагнути привчати до самостійності», тобто орієнтуватися на потребідитини  або на власні подання про необхідне їй); яких принципів  збираютьсядотримуватися при вихованні маляти; яку мету ставлять при вихованні дитини[48, 29]. Виховання дітей у наш час – серйознапроблема. Цьому вчать у книгах і з екранів телевізорів, пропонують різні теоріївиховань, включаючи Руссо, Корчака й доктори Спока [16, 41]. Майбутня мати табатько, володіючи інформацією із цього «океану», повинна вибрати свою стратегіювиховання дитини.
Діти – відбиттяй продовження батьків. Відбиття – тому, вбирають у себе те, що дорослі їм дають.Продовження, тому що вони змінюють, розвивають, використають у своєму життіотримане від батьків. Якщо мати, батько відчувають себе як щось  незмінне, непідмет удосконалюванню, якщо батьки не представляють, що таке робота над собою,не мають внутрішнього досвіду такої роботи, – це відображається на їхньомувідношенні до дитини. Якщо мати та батько розглядають свої власні зміни підкутом придбання нових знань, «зовнішніх» умінь, вони будуть зауважувати це й удитині. Якщо батьки свої зміни розглядають ще з погляду розвитку внутрішніхякостей, виховання в собі, наприклад, більшої терпимості, більшої послідовностій цілеспрямованості, більшої доброзичливості й т.д., то відношення до розвиткудитини буде більше повним. Чим краще мати та батько вміють виховувати себе, тимкраще вони розуміють що значить –  виховувати дитину.
Невід'ємноючастиною психологічної готовності до материнства є усвідомленнявідповідальності за розвиток дитини і свою батьківську позицію. С.Ю. Мещеряковавважає, що відповідальність – це результат почуття любові[48, 30]. Відповідальність ґрунтується налюбові, розвивається із цього почуття й з'являється завдяки батьківськійлюбові. Материнська любов нерозривно пов'язана  з почуттям відповідальності задолю своїх дітей. Мати в силу своєї любові до них відповідає за дітей у першучергу перед собою. Однак усвідомлювати відповідальність можна лише прибільш-менш ясному уявлені про поставлені цілі, при ясному розумінні мотивів,при певному й обов'язковому усвідомленні змісту своєї  діяльності, своїхнамірів і зусиль. Жінка повністю відповідає за своє бажання стати матір'ю. Вонавирішує проблему серйозного й відповідального вибору, що визначає всю їїподальше життя. Те ж саме стосується і батька. Відповідальністьза дитину – елемент усвідомленого батьківства.Усвідомлене батьківство –це, насамперед відмова від стихійного настання батьківства.Усвідомлення батьківства,крім бажання мати дітей, укладається ще в осмисленні, у позитивному відношеннідо тих нових обов'язків,до того нового життя, у якевступає жінка та чоловік,коли вони вирішуютьстати батьками. Про дійсно відповідальне відношення добатьківства можна говорити тоді, коли майбутні батьки повністю усвідомлюютьйого зміст із суспільної й особистої точки зору, коли вони розуміють реальніпроблеми, пов'язані з батьківством, свідомо беруть на себе їхнє рішення,правильно готовлять себе до їхньої реалізації.
Правильнапідготовка себе до виконання батьківської ролі включає позитивне баченнябатьківства – це не погляд на батьківство крізь «рожеві окуляри», а це новіможливості для мобілізації свого потенціалу.
Перерахованівище складові можуть відображати рівень готовності жінки та чоловіка добатьківства і служити основою для прогнозу якості батьківської позиції йнаступної батьківської поведінки.
Щоб у людиніформувалась батьківська сфера (материнське чи батьківське почуття) у своємурозвитку майбутні матір і батько повинні пройти певні стадії. Тільки в цьомувипадку в них, як майбутніх батьків, з’являється бажання мати дитину й формуєтьсяздатність належним чином турбуватися про неї й виховувати її. Прицьому характер формування основних компонентів батьківства на кожному з етапівмає гендерний відтінок. Якщо на початковому (до 3-х років) етапі формуванняматеринської й батьківської сфери особливу значущість для дітей обох статей маєтактильний контакт з матір’ю, то вже на наступному етапі (3–10 рр.) у нихдомінують різні потреби в іграх, у т. ч. у сюжетно-ролевих, на них впливаютьрізні визначальні агенти соціалізації, формуються різні соціально-значущівзірці поведінки. Тим більше відрізняється процес формування установки наматеринство-батьківство в період статевого дозрівання, особливо з огляду наасиметрію темпів дозрівання юнаків і дівчат.
Щоб мати достатнійрівень педагогічної готовності, майбутнім батькам і матерям необхідні знанняпро основні закономірності розвитку і виховання дітей, про роль у цьому сім’ї,батьків, тобто фізіолого-гігієнічні і психолого-педагогічні знання. Вониповинні бути готовими до розв’язання різноманітних педагогічних завдань, якстратегічних, так і тактичних, оперативних.
На рівень педагогічноїпідготовленості певний вплив чинить самоосвіта батьків, потреба в розумнійкнизі, читання педагогічної літератури, прагнення розширити свій педагогічнийкругозір.
Майбутні батьки повиннібути психологічно готовими до того, що виховання дитини – праця нелегка, працябез вихідних, що вимагає постійного напруження розуму, почуттів, готовностіприймати негайні рішення, брати на себе повну відповідальність. Можна виділитип’ять умов успіху в здійсненні батьківського і материнського обов’язку:
1)        бути високо вимогливим до самого себе,постійно займатись самовихованням, володіти волею, витримкою;
2)        знати інтереси своїх дітей, вникати вусе, що їх хвилює, турбує, гнітить чи радує;
3)        пам’ятати свої дитинство та юність,співпереживати з дитиною все, що з нею відбувається;
4)        брати обов’язкову участь в усіхдомашніх, господарсько-побутових справах, залучати до них, по можливості, йдітей;
5)        завжди бути прикладом для своїх дітей.
Підготовкашколярів різної статі до виконання материнських і батьківських функцій маєносити комплексний характер, який передбачає теоретичну розробку проблемиматеринства-батьківства, вивчення психологічних особливостей статей,інтенсифікацію порівняльно-педагогічного аналізу зарубіжного й вітчизняногодосвіду формування усвідомленого батьківства із урахуванням гендерного фактору.
У роботі з формуванняусвідомленого батьківства-материнства можна практикувати:
1)        використання змісту предметів шкільногонавчання, передовсім з української та зарубіжної літератури, історії, біології,права, музики, трудового навчання тощо;
2)        запровадження факультативу в старшихкласах загальноосвітніх шкіл, присвяченого проблемам материнства й батьківства(«Азбука батьківства»);
3)        ознайомлення школярів з батьківськимилистами відомих людей (наприклад «Листи до сина» і «Листи до дочки» В. О.Сухомлинського);
4)        використання у виховних тематичнихзаходах художніх репродукцій, фотографій і діапозитивів («Жінка-матір», «Хрещення»тощо);
5)        виконання школярами різноманітнихсамостійних завдань: зібрати прислів’я, приказки, уривки з віршів про щасливематеринство й батьківство; написати сценарій урочистого запису дитини в органахРАГСу тощо;
6)        проведення в позаурочний час заходів,орієнтованих на підготовку майбутніх батьків – лекцій, етичних бесід, диспутів,лекторіїв, читацьких конференцій, вечорів запитань і відповідей, турнірівзнавців сім’ї тощо;
7)        організацію різновікових загонів,шефства старших школярів над молодшими або й над дошкільниками;
8)        проведення різноманітних тренінгів;
9)        використання виховних можливостей сім’ї,потенціалу батька і матері у формуванні правильного ставлення до майбутньогобатьківства.

/>/>/>Розділ2. Емпіричне дослідження формування та розвитку батьківської сфери у періодюності та дорослості/>2.1 Організація тапроведення психологічного дослідження
/> 
Метою дослідження було – вивчення ступеняпсихологічної готовності до батьківства жінок та чоловіків, оскільки мидумаємо, що  готовність до батьківство характеризує «стартовий рівень» змісту батьківськоїсфери, утворює фундамент, на якому будується реальна поведінка жінки тачоловіка зі своєю дитиною. Другою метою дослідження було – визначенняпсихологічної готовності до майбутнього батівства серед юнаків – учніввипускних класів. Дослідно-експериментальнаробота зістаршокласниками здійснюваласьна базі Рівненської ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класу, них 16 юнаків та 14дівчат. Для визначення рівнясформованості батьківської сфери у період дорослості та після народження дитини,вибірку становили 10 молодих пар, у віці 18-26 років, які вже мають дитину.Тобто 10 жінок та 10 чоловіків.
Знання ступеняготовності жінки та чоловіка до батьківства дозволили б вчасно діагностуватипорушення батьківської поведінки, спроектувати способи її корекції йпрофілактики. Останнє особливо важливо в сучасних умовах, коли актуальніпроблеми, зв'язані не тільки з батьками, що відмовляються від своїх дітей іпроявляють стосовно них відкриту зневагу й насильство, але й проблеми порушеннябатьківсько-дитячих відносин, які служать причинами зниження емоційногоблагополуччя дитини й відхилень у її оптимальному психічному розвитку вдитячому, ранньому й дошкільному віці.
У якостіосновного дослідницького методу була застосована спеціально розроблена анкета(Див. Додаток 2), що дозволила виявити ступінь цінності дитини для батьків, типбатьківського відношення до дитини, рівень знань батька та матері провиховання, розвиток дітей.
Анкета містилатри блоки питань. Аналіз психологічної готовності проводився за критеріями,якими є компоненти, що становлять психологічну готовність до материнства:потребово-мотиваційний блок, що включає потребово-емоційний і ціннісно-змістовнийкомпоненти; когнитивно-операційний блок і блок соціально-особистісноїготовності до материнства.
Цінність дитинидля батьків аналізувалася за наступними критеріями:
1)        висока цінність визначалася принаявності самостійної цінності дитини для батьків;
2)        знижена цінність дитини обумовленаіншими цінностями (наприклад: забезпечення сімейного й соціального стану; свогомайбутнього; сприйняття дитини, як засобу втримання полового партнера, як засобусамореалізації; задоволення потреби в об'єкті емоційного впливу.
При аналізі батьківськоговідношення до дитини використовувалися наступні критерії:
·       емоційно-тепле відношення;
·       емоційно-холодне відношення;
·       відсторонене відношення.
Емоційно-теплевідношення (відношення до дитини, як до суб'єкта, з орієнтацією на себе йодночасно на стан дитини). Емоційно-холодне відношення (негативне відношення домаленьких дітей). Відсторонене відношення (байдужність стосовно дитини).
Другий блок питаньспрямований на виявлення рівня знань батьків про особливостівнутрішньоутробного розвитку, розвитку й виховання дітей. З'ясовувалися,наскільки добре респонденти знають функції матері та батька стосовно дитини.
Третій блоквключав питання на визначення рівня соціально-особистісної готовності до батьківства.Питання цього блоку дозволяли виявити ступінь сформованість установок настратегію виховання; усвідомлення ними відповідальності за розвиток дитини йсвою материнську позицію; готовність переборювати труднощі, пов'язані знародженням і вихованням дитини.
У ходідослідження також застосовувалася проективна методика «Батьківськийтвір». Методика представляє одну з найбільш інформативних і досить надійнихтехнік, що дозволяють продіагностувати особливості батьківської позиції,виявити особливості сприйняття й переживання матір'ю та батьком характерувідносин і взаємодії з дитиною. Крім того, методика «Батьківський твір»дозволяє виявити особистісні особливості самого батька та матері.
Базовою темоюбатьківського твору була тема відкритого типу «Я і моя дитина». Тема творузадавалася у відкритій формі, без конкретизації того змісту, що повинно бутипредставлене. Матерям та батькам пропонувалося написати все, що вони хочуть, вважаютьза потрібне та важливе. Час написання твору не обмежується.
Основніпараметри аналізу твору.
Значимими дляінтерпретації твору й інформативними є особливості прийняття завдання, обсягтвору, мова й стиль оповідання, підкреслення в тексті, малюнки в тексті.
Особливостіприйняття завдання.Категорична відмова виконати завдання може бути розцінена як проявпсихологічного захисту і бар'єрів на шляху усвідомлення своїх взаємин здитиною. Наполегливі питання про зміст твору, які ставляться після повтореннядослідником інструкції, свідчать про високу соціальну тривожність й особистіснунеготовність батьків.
Обсягтвору.Малий обсяг може бути інтерпретований як неприйняття завдання, пасивна відмовавід його виконання або чисто формальне виконання завдання. Надмірно великий заобсягом твір відображає високу емоційну включенность автора.
Формаоповідання, стиль і мова твору.Можуть бути виділені наступні форми оповідання: канцелярська (нагадуєавтобіографічно-канцелярську характеристику, формальну за змістом) можерозцінюватися як показник значної дальності дистанції у взаємодії з дитиною,труднощів у спілкуванні з нею; чисто описова форма, що, як правило, немістить інформації про проблеми і скарги батьків; проблемна формахарактеризується мінімальним описом властивостей і якостей дитини аж до того,що зі змісту твору важко визначити вік дитини, і стійкою фіксацією напроблемах, що хвилюють автора; описово-проблемна форма припускає розумнеспіввідношення інформаційно-подійних описів і постановки проблем виховання йрозвитку дитини.
Підкресленняв тесті. Дозволяютьавторові розставити акценти й виділити основні значеннєві моменти. Інодіпідкреслення відображає прагнення автора покласти відповідальність за виниклуколізію на себе, на іншого члена родини або дитину.
Малюнкив тексті.Можуть являти собою начерки по типі карлючок, або тематичний малюнок. У першомувипадку малюнки свідчать про наявність внутрішніх бар'єрів і захистів, удругому – про емоційну зануреність в батьківсько-дитячі відносини.
Структуруванняпростору аркушаподаєінформацію про індивідуально-особистісні особливості автора твору. Тутуказуються повнота заповнення простору аркуша, використання полів, лінійок длярозташування рядків, використання абзацу й «нового рядка». Суцільнийнеструктурований текст є індикатором емоційної захваченности проблемою,імпульсивності автора й втрати контролю. Поля й лінійки – показник гіперсоціалізованостіавтора, його орієнтації на «закон і порядок», пріоритетність соціальних норм іправил.
Найбільш важливідля інтерпретації батьківських творів змістовні показники. До них відносяться:відповідність твору заданій темі; співвідношення трьох планів твору;використання у творі імені дитини; опис історії розвитку дитини, їїіндивідуально-особистісних якостей і переваг, особливості взаємин дитини завтором твору й інших членів родини; оцінка дитини; відношення автора додитини; опис системи виховання, реалізованої родителем, і оцінка їїефективності.
Відповідністьтвору заданій темі– важливийпоказник прийняття завдання. Відступ від теми твору можуть свідчити про схованевідкидання дитини і актуалізації захисних механізмів.
Співвідношеннятрьох планів твору.Батьківський твір задає три основних плани опису – план «Дитина», план «Батько(мати)» і план «Наші відносини». Тема «Я і моя дитина» вимагає від родителя зосередженняна всіх трьох планах. Інформативним про характер батьківської позиції будебаланс цих планів.
Можнавиділити чотири варіанти співвідношення планів батьківського твору:
1)  Перевагаплану «Дитина» або плану «Батько/Мати»відповідно темі твору. Уцьому випадку можна говорити про адекватні центрації  автора твору на проблемахрозвитку дитини або на проблемах виховання і батьківства.
2)  Неадекватнетемі твору домінування плану «Дитина» або плану «Батько/Мати». У подібноїцентрації проявляється обмеженість батьківської позиції. У першому випадку цефіксація родителя на дитині і її проблемах без належного усвідомлення власнихвиховних методів впливу й своєї ролі в генезисі проблем розвитку дитини, ачасто й прагнення родителя повністю перекласти провину й відповідальність заних на плечі самої дитини. У другому випадку швидкий відхід від проблем дитинидо обговорення родителем своїх власних якостей, особливостей поведінки,почуттів і переживань, що виходять за межі детячо-батьківських відносин, єсвідоцтвом недозволених особистісних проблем самого родителя, їх виховноїнепевності.
3)  Розгорнутийпозитивний опис плану «Наші відносини». Більш-менш розгорнуте обговореннявзаємин родителя з дитиною є показником усвідомлення матір'ю/батькомдвостороннього діалогічного характеру процесу виховання. Ступінь розгорненняплану «Наші відносини» виступає індикатором міри сенситивности матері/батька довсебічного конструктивного аналізу проблем і розвитку дитини.
4)  Домінуванняплану «Наші відносини» при фактично повній редукції планів «Дитина» і «Батько/Мати».Може розцінюватися або як показник високого рівня конфліктності відносин ібезпорадності матері/батька в спробах їхнього вирішення. Опис відносин носитьнегативний характер, буяє прикладами конфліктів, сварок, неслухняності дитини.Або – як показник високої емоційної залежності матері/батька від дитини за типомсимбіотичної прихильності.
Ім'ядитини, використовуване у творі,містить важливу діагностичнуінформацію про особливості емоційного прийняття дитини матір'ю/батьком, обраноїними позиції у взаємодії з дитиною, ступеня близькості-дальності родителя ідитини. Так, зменшувальна форма імені дитини може мати ніжний або зневажливийвідтінок, що дозволяє судити про особливості емоційного відношення родителя додитини. Ніжні прізвиська можуть розцінюватися як свідоцтво емоційної значимостідитини для родителя. Уникання імені дитини у творі говорить про недостатнєприйняття самоцінності дитини матір'ю/батьком. Зайво часта заміна імені дитинизайменником «він» («вона») у творі може бути фактом емоційного відбиття дитиниматір'ю/батьком.
Відомостіпро історію розвитку дитини. Негативнеемоційне відношення до минулого може бути інтерпретоване як свідоцтво невирішеногоконфлікту, хронічної фрустрації, психологічної травми. Песимізм у сприйняттісьогодення – прояв стресу, депресії, фрустрованості батька/матері, тривожністьвідносно майбутнього – як прояв виховної непевності матері/батька.
Описякостей і переваг дитини.Вибірковість родителя у виділенні певного сполучення якостей, що характеризуютьдитину (фізичні особливості й зовнішність дитини, формально-біографічнівідомості, опис знань, умінь, навичок дитини, її досягнень, особливості поведінки,спілкування, виконання вимог батьків, опис інтелектуальних, морально-вольових йемоційно-вольових якостей, особливості статево-рольової ідентичності), багато вчому відображає значимість цих властивостей для самого родителя і дозволяє судитипро обрані ними цінності виховання.
Оцінкадитини у творіможебути присутньою як у прямій, так й у непрямій формі. Оцінка може бути позитивною,негативною, амбівалентною, з більшим або з меншим ступенем дифференційованості.Баланс позитивних і негативних оцінок дозволяє судити про інтегральну оцінкудитини. «Наклеювання ярликів», однозначно-негативна, зневажлива оцінка вказуєна неповагу особистості дитини матір'ю/батька, її відкидання ними.
Описособливостей типу батьківського вихованняможе включати відкрите декларування цінностей іпріоритетності цілей виховання. Варто звернути увагу на методи заохочення йпокарання дитини. Варто також звернути увагу на висловлення матері/батька проподібність або розходження системи виховання, реалізованої стосовно своєїдитини, і тих методів, які застосовувалися стосовно матері/батька, коли вонибули дітьми, у їх родинах./>Дослідженняуявлень про батьківство старшокласників
 Найбільш характерноюпсихологічною особливістю уявлення є те, що в ньому поєднується образність  і узагальненість. Як правило, уявлення про той чи інший об'єкт формується впроцесі його багаторазового сприймання. Завдяки цьому відбувається селекціяознак об'єкта, їхня інтеграція і трансформація; випадкові ознаки, щовиявляються тільки в деяких одиничних ситуаціях, відсіваються, а фіксуютьсялише найбільш характерні і тому найбільш інформативні. Ця закономірністьстосується і формування уявлень про батьківство.
Батьки, шлюб яких склавсяблагополучно, які не мають проблем з вихованням дітей дають дітям приклад того,як повинно будуватися спільні дії чоловіка і дружини у вихованні дітей.Погоджені дії батьків є найважливішою передумовою успішного формування уявленьпро майбутнє батьківство. На підставі ряду досліджень можна констатуватинаявність неусвідомлених тенденцій до повторення у новоствореному шлюбі моделіродини своїх батьків, до відтворення моделі відносин батьків до дітей у власнійродині, копіювання досвіду батьківської сім’ї.
Сім’я є для людини групоюспіввідношення, вона ідентифікується з нею, створює і зберігає прийняті в нійпогляди, установки, звичаї, зразки поводження і спілкування. Дитина засвоюєсвою майбутню батьківську та подружню роль, ототожнюючи (ідентифікуючи) себе збатьком тієї ж статті.
Основним механізмомформування уявлень про батьківство є процес ідентифікації. Ідентифікація єпридбання, чи засвоєння цінностей, ідеалів, ролей, моральних якостей значущогоіншого (моделі), особливо  батьків, у ній відтворюється залежне поводження увідсутності батьків, процес ідентифікації відбувається стихійно безцілеспрямованого навчання з боку батьків.
З огляду на складністьекспериментального дослідження уявлень про майбутнє батьківство, варто поєднатийого з дослідженням уяви старшокласників про майбутню сім’ю, адже в більшостівипадках поняття майбутнє батьківство та майбутню сім’ю у старшокласниківпоєднуються і асоціюються один з одним. Тому, проаналізувати зміст уявлень промайбутнє батьківство та майбутню сім’ю буде доцільно з точки зору трьохкомпонентності їх структури − когнітивної, емоційної і поведінковоїскладових. При дослідженні даних складових уявлень про майбутнє батьківство миспиралися на таблицю « Компоненти уявлень про майбутнє батьківство та сім`ю.(Див. Додаток 1).
Когнітивний компонент уявленьпро майбутнє батьківство та сім’ю вивчався  нами за допомогою анкетування.Орієнтуючись  на дослідження в галузі сімейних установок, ми користувалисяанкетою: ««Ставлення до сімейної та батьківської ролі » (Див. Додаток 3).
Поведінковий компоненту майбутній ролі батька чи матері вивчався нами за допомогою тесту «PARI» –«Батьківсько-дитячі відносини»(Див.Додаток 4). />2.2 Результати дослідження та їханаліз
Дослідженняпроводилося в чотири етапи. На першому етапі нами був проведений аналіз  ірозраховані процентні дані анкетування. На другому етапі були проаналізованірезультати дослідження «Батьківський твір». На третьому етапі відбулосядослідження поведінкового компоненту у майбутній ролі батька чи матері середстаршокласників, який вивчався нами за допомогою тесту «PARI»– «Батьківсько-дитячі відносини». На четвертому етапі був здійснений аналізотриманих емпіричних даних та проведена робота щодо вироблення психологічнихрекомендацій для ефективного формування готовності юнацтва та молоді добатьківства.
Напершому етапі дослідження були отримані наступні результати.
Всіреспонденти, які приймали участь у нашому досліджені хочуть мати дітей. Щостосується передбачуваної кількості дітей, то 60 % опитаних хочуть мати двоєдітей, 40% – одну дитину. При цьому 80% респондентів  вважають для себеможливим народити трьох дітей лише при сприятливих матеріально-побутовихумовах. При цьому 40% опитаних, потенційно готові до народження третьої дитини,вказують на те, що навколишні ставляться байдуже до жінок, які мають трьохдітей. 20% з них думають, що такі жінки викликають у навколишніх подив іздивування. Ці дані дозволяють зробити висновок, що матеріально-побутові умовий відношення суспільства до багатодітних сімей є значимими факторами, якісвідповідають за психологічну готовність до батьківства.
90% опитанихвідповіли, що народження маляти є для них щасливою подією. При цьому взавданні, де було потрібно продовжити фразу «Дитина — це...» лише для 40%респондентів дитина – це радість і щастя. В основному відповіді респондентівцієї групи носять формальний характер, типу «діти – це майбутнє», «дитина – целюдина, яка не досягла повноліття». Особливої уваги заслуговують відповіді 10%респондентів, які визначають дітей як: «супер», «дитина – це класно». Данівідповіді можуть свідчити про низьку цінність дітей для цих випробуваних, провідношення до дитини, як до речі або явища.
Хоча з іншогобоку, 80% респондентів указали, що їм важко зрозуміти батьків, що залишаютьсвоїх дітей. Крім того, стільки ж випробуваних стверджують, що не представляютьсвоє життя без дітей. На підставі отриманих результатів можна зробити висновок,що батьки, які склали  вибірку нашого дослідження усвідомлюють значимістьдитини в житті жінки та чоловіка. 60% з випробуваних вважають, що дитина будучиоб'єктом турботи і любові, принесе їм щастя, зміцнить родину, «зробить життябільше повним...». Інші (40%) респондентів зміст дітей усвідомлюють не повноюмірою.
Учому ж опитані бачать сенс батьківства? 50% респондентів відповіли, що бутиматір'ю/батьком «значить бути самою щасливою і  необхідною людиною на землі»,«бути 24 години на добу серцем і думками зі своєю дитиною», «почувати йрозуміти маля, любити його безмежно». 40% відповідей носили чисто формальнийхарактер. Інші (10%) опитані не змогли відповісти на дані питання.
Отриманідані (табл. 2) свідчать про те, що зміст дітей і батьківства в цілому повноюмірою усвідомлюють приблизно 70% респондентів даної вибірки.
Таблиця 2
Показникиціннісно-змістовної готовності до батьківства
Кількість дітей
Цінність Бажана Можлива Батьківства 2-3 1-2 70% респондентів мають правильні уявлення про батьківство
Який же рівеньпотребово-емоційної готовності випробуваних до батьківства?
Аналізуючи їхнєвідношення до вагітності й родів, з'ясувалося, що в 80% опитаних вагітні жінкивикликають позитивні емоції. При цьому без страху ставляться до родів лише 30%респондентів.
Вивчаючи рівеньемоційно-позитивного образу дитини, відзначимо, що  для 60% респондентівхарактерний позитивний настрой на дітей, тому що в народженні дитини вонибачать щастя й радість. Стільки ж респондентів вважають, що народження дитинипринесе тільки труднощі й турботи, змусить відмовитися від намічених планів.
Крім того, лише40% респондентів готові приділяти щодня маляті не менш трьох годин. 60%  незмогли скласти свій розпорядок дня.
60% респондентіввважають, що з малям необхідно постійно бути поруч не менш двох років. Тобтобажання піклуватися про дитину не достатньо високе, але і не досить низьке дляреспондентів даної групи.
Таблиця 3
Позитивно-емоційний образ
Позитивно-емоційний настрой
Необхідність материнського догляду за дитиною Дитини Батьківства На вагітність На пологи 80% 70% 60% 30% до 2 років
Показникипотребово-емоційної готовності до батьківства
Отримані нами дані (табл.3) указують на те, що для більшої половиниопитаних характерний високий рівень потребово-емоційної готовності до батьківства.
Проаналізуємозміст когнитивно-операційного блоку.
80% респондентівзнають що входить в обов'язки матері/батька стосовно дитини. У своїх відповідяхвони вказали, що «мати/батько повинна/нен доглядати за дитиною», «сприяти їїрозвитку, виховувати», «забезпечувати всім необхідним», «дати освіту».
Який же рівеньзнань випробуваних про виховання й розвиток дитини? 60% знають, що в перший рікжиття маля необхідно грудним молоком. При цьому 20% випробуваних впевнені, щорішення цього питання залежить від бажання матері. Тобто для цих респондентівпершорядними є їхні бажання, а не потреби дитини. 60%  опитаних впевнені, що вперший рік життя маля необхідно частіше брати на руки. Половина батьків вказали,що виховання необхідно починати з моменту зачаття. При цьому лише 40%респондентів вважають неприпустимими фізичні покарання. Інші (60%) упевнені, щов крайніх випадках можна використати таку міру.
Таблица 4
Показникикогнитивно-операційної готовності до батьківства
/>Знання батьками функцій матері/батька особливостей внутрішньоутробного розвитку дитини особливостей розвитку дитини особливостей процесу виховання 80% 60% 50% 50%
Отримані нами дані (табл.4) вказують, що для батьків, які склаливибірку даного дослідженння характерний середній рівень когнитивно-операційноїготовності до батьківства.
Проаналізуємовідповіді респондентів на питання, що становлять блок соціально-особистіснуготовність до батьківства.
Аналізуючирівень відповідальності, як компонент даного блоку, були отримали наступнірезультати. 60% опитаних вказали, що народження дитини є відповідальним кроком,вказавши, що вирішальну роль при вихованні й розвитку дітей грають батьки. Крімтого, 40% респондентів, які не виключають допомогу бабусь та дідусів, вважають,що все-таки головне значення у вихованні дітей грають батьки. Тобто не меншеполовини респондентів усвідомлюють відповідальність, яка виникає при народженнідитини.
Відзначимо, що 80%респондентів усвідомлюють і труднощів, пов'язані з народженням дитини. Прицьому 90% позитивно настроєні на їхнє подолання. 30% серед труднощів вказуютьтільки «безсонні ночі», «відсутність особистого життя», «матеріальні проблеми».Тобто вся увага цих опитаних спрямована на себе, а не на дитину. 20%респондентів не усвідомлюють, які труднощі виникають із народженням дитини, а,отже, не готові до їхнього подолання. Таким чином, можна сказати, позитивнонастроєні на подолання труднощів не більше половини респондентів.
Таблиця 5
/>Показники соціально-особистісноїготовності до батьківстваКількість респондентів, готових до прийняття відповідальності Кількість респондентів, готових до подолання труднощів 80% 80%
Отримані дані (табл.5) свідчать про високий рівеньсоціально-особистісної готовності.
Надругому етапі нами були проаналізовані результатиметодики «Батьківський твір», у якому брали участь 10 подружніх пар у віці від18 до 26 років, що мають дітей. Методика проводилася з метою виявленняреального сприйняття батьками своїх дітей.
Респондентам бувзапропонований написати твір на тему «Я и моя дитина». Пропонувалося написативсе, що вони хочуть, вважають за потрібне і важливе.
Середній обсягтворів 34 рядка. У ході аналізу робіт були отримані наступні результати.
В 80% робітпростежується радо-щасливе відношення до ролі матері/батька і дитині зокрема. Вінших творах любов до дитини є як би  констатацією факту. Незважаючи на те, щоу творах зазначено, що жінка/чоловік любить дитину, загальне враження, стильвикладу не дозволяють зробити висновок, що дитина є об'єктом любові й приносятьжінці/чоловіку радість. Основна ідея цих робіт у тому, що «… бути матір'ю/батьком– це дуже відповідально...», «… я повинна/повинен багато чого зробити длясвоєї дитини...», «… я люблю Христину, адже вона моя дочка...».  Виходить, що батькизмушені піклуватися про дитину, радості у цих турботах вони не бачать.
Аналіз робітдозволяє судити про те, що не менш 30% респондентів планували народження дитини(«… вирішили, що дитину я буду народжувати тільки після того, як закінчуінститут...»).
Щодо рівня знаньжінок/чоловіків відзначимо наступне. 40%  респондентів усвідомлюють недолікзнань і досвіду, але при цьому вони також вказують, що намагаються читативідповідну літературу, дивитися телепередачі. Загалом, роботи дозволяють судитипро середній рівень знань випробуваних, тому що є проблеми, пов'язані звихованням дітей («… не можу вмовити поспати...», «… чоловік вважає, щопочинати виховувати треба вже зараз...», «… не можу відмовити моїйкрасуні...»).
Слід зазначити,що для респондентів даної вибірки характерно те, що у вихованні дітей берутьучасть і чоловікив («… з татовою допомогою розбираємося в машинах...», «… повечорах чоловік любить повозитися з Данилкою...»). Це говорить про те, щобатьки усвідомлено ставляться  до народження дитини, хочуть бути поруч із нею.
Отримані данідозволяють зробити висновок, що жінки/чоловіки, які становлять вибірку даногодослідження  усвідомлюють відповідальність за виховання й розвиток дітей,знають функції матері/батька.
Таким чином,після двох етапів дослідження можна зробити наступні висновки:
-     Виявлено, що більша половинавипробуваних позитивно ставиться до образу дитини та до батьківсьва в цілому;
-     80% респондентів усвідомлюють ступінь відповідальності,яку беруть на себе батьки, що вирішили народити дитину;
-     Серед проблем, які виникають знародженням маляти, випробувані вказують в основному на фінансові труднощі йвідсутність вільного часу, а також на недолік знань про процес виховання йрозвиток дітей.
Натретьому етапі відбувалося дослідженняпсихологічної готовності до батьківської ролі старшокласників.  Аналізвідповідей старшокласників щодо оцінки функцій батьків та сім’ї показав, що половинаюнаків (50 %) і більшість дівчат (60 %) здебільше згодні з тим, що сім’я даєможливість жити з коханою людиною, мати дітей (40 %/30 %), наповнює життязмістом (40 %/20 %) і упорядковує інтимні стосунки (30 %/ 20 %). Також юнаки менш впевнені в тому, що  сім’я допомагає вирішувати матеріальні проблеми (40 %/20%), додає людині впевненості у собі (30 %/20 %), сприяє кар'єрі (30 %/20 %).
Нахарактер міжособистісних відносин у сім’ї безпосередньо впливає розподілдомашніх обов'язків, витрати часу членами родини на організацію споживання іпобуту, розподіл сімейних доходів і система лідерства в економічних взаєминах.Отримані дані показують, що юнаки і дівчата в розподілігосподарсько-економічних відносин  здебільшого зорієнтовані  на рівноправність.
Аналіз данихрозподілу лідерства в сім’ї батьків і в майбутній сім’ї виділив психологічнийвимір взаємин «влади — підкорення».  Значна частина юнаків вважають,що лідером в родині повинен бути чоловік, тобто в батьківській сім’ї  –  цебатько (50 %), а у майбутній – це чоловік (60 %). У дівчат не настількиоднозначний розподіл лідерства, так у батьківській сім’ї лідером у родині вонив більшості випадків називають матір (40 %), а в майбутньому орієнтуються натрадиційний уклад сім’ї, де лідером є чоловік (40 %).
Дослідженняуявлень про якості ідеального батька, матері, сім’янина  показують, що учнімають розгорнуті уявлення про якості ідеального чоловіка й ідеальної дружини,ідеального батька, ідеальної матері, проте дещо по-різному розуміють ціпоняття, що може привести до формування в молоді неадекватних очікувань щодомайбутнього партнера.
Складовоюсистеми уявлень про майбутнє батьківство є уявлення про організацію сімейногожиття (тип родини, її матеріально-побутова організація, характер і стильвзаємин, права й обов'язки чоловіка і жінки, спосіб проведення вільного часу іт.д.). За нашими даними, уявлення старшокласників про цю сторону батьківстводосить обмежені. На питання: «Що ви знаєте про переорганізацію сімейногожиття, у зв’язку з народженням дитини?», 10 % досліджуваних  відповіли«нічого», деякі дали такі відповіді:  «усе» (6,6 %),«мало» (6,6%), «достатньо» (3,3 %). Серед тих учнів, щорозкрили свою точку зору, більшість (30 %) вказали, що  для організаціїсімейного життя після народження дитини необхідна любов,  менш значущимаспектом виявилися фінанси (гроші)(20 %), розподіл ролей між чоловіком і жінкоюназвали 10 % досліджуваних. Найчастіше учні вказували на важливістьвзаєморозуміння (10 %),  в одиничних випадках зустрічалися повага, здатність докомпромісу, секс, благополуччя, рівноправність, упевненість (по 3,3 %).Недостатні знання старшокласників у сфері організації сімейного життя післянародження дитини, ми схильні пояснювати тим, що вона в повному її обсязі ще нестала предметом осмислення юнаками і дівчатами.
Вивченнярозподілу батьківських ролей між чоловіком і жінкою показало, що чоловікповинен забезпечувати сім’ю (80 %),піклуватися про дружину і дитину(30 %), господарювати(20 %), виконувати батьківську роль (10%), бути главою сім’ї  (10 %).Жінка повинна господарювати (80 %), виконувати роль матері (30 %), моральнопідтримувати чоловіка (20 %). Як бачимо, більшість батьківських ролей сумісні зсімейними ролями чоловіка і жінки, і вони в уявленнях юнаків і дівчатспівпадають, старшокласники не схильні різко розділяти обов'язки чоловіка іжінки у піклуванні та вихованні дитини та в родині взагалі.
Аналіз данихтестування показав існуючу у старшокласників систему ставлень до сім’ї, допредставників своєї і протилежної статі, до майбутнього подружнього життя.Кількісний аналіз отриманих результатів дозволив виділити три типи ставлення:нейтральне, позитивне і негативне.  Більшість юнаків (90 %) і дівчат (90 %)відповіли, що до сімейного життя, до вступу в шлюб та народження дитинивідносяться позитивно. Частина юнаків (10.3%) висловила негативне ставлення домайбутнього батьківства та сімейного життя, у той час як у дівчат цієїтенденції не спостерігалося.
Відносно високийпоказник відповідей старшокласників (50 %) щодо бажання схожості своєїмайбутньої сім’ї з сім’єю батьків показує їхнє неусвідомлене бажання скопіюватимодель реально існуючої батьківської сім’ї, ставлення батьків до вихованнядітей. Думки дівчат і юнаків носять протилежний характер щодо бажання схожостімайбутнього чоловіка на батька тієї ж статі. Так 60 % юнаків  згодні  з тим, щомайбутня дружина повинна бути схожа на маму, а 50 % дівчат не згодні з тим, щомайбутній чоловік повинний бути схожий на батька.
Поведінковий компоненту майбутній ролі батька чи матері вивчався нами за допомогою тесту «PARI» –«Батьківсько-дитячі відносини» (Див. Додаток 4).
Аналізуючи результатитестування старшокласників, можна зробити висновок, що в своїх уявленняхбільшість з них відповідають 1-й групі аспектів щодо відношення до своєїмайбутньої дитини – оптимальний емоційний контакт з дитиною (дівчата 50%,юнаки 43,75 %), трохи меншийпоказник старшокласників відповідає другій групі аспектів щодо відношення досвоєї майбутньої дитини −  надмірна емоційна дистанція з дитиною (дівчата28,57%,юнаки 31,25 %), і третя групавиявила найменшу кількість респондентів – надмірна концентрація на дитині(дівчата 21,43 %, юнаки 25 %).(Див. Додаток 5)

Діаграма1
Поведінковий компонентмайбутньої ролі батька чи матері в уявленні старшокласників
/>
Такі результатидослідження дають підстави стверджувати, що в силу не сформованості свідомоговідношення до соціальної та психологічної ролі матері та батька, старшокласникине готові повністю присвятити свій час, увагу, та підпорядкувати своє життянародженню дитини. Особливо це простежується на результатах тестування юнаків.Хоча, загалом, уявлення щодо майбутнього батьківства мають позитивнезабарвлення, так як більшість респондентів хоче побудувати зі своєю майбутньоюдитиною оптимальний емоційний контакт.
Узагальнення та інтерпретаціяотриманих результатів експерименту дають підстави зробити висновки про те, щоуявлення дівчат та юнаків про батьківство, роль у цьому процесі чоловіка тажінки є неповними і мають статеві відмінності, а модель батьківської сім’ї єприкладом для наслідування. Уявлення старшокласників про модель своїх відносинз майбутньою дитиною в цілому виявилися більш-менш сформованими, так як молодьтеоретично вже визначилася, яким чином будувати свою поведінку при спілкуванніз дитиною. Виявлення особливостей уявлень про майбутнє батьківство устаршокласників дає можливість визначити теоретичні підходи та розробитипсихологічні та педагогічні програми цілеспрямованої роботи з  розширенняуявлень про майбутнє батьківство у старшокласників./>/>/>2.3 Психологічна підготовка старшокласників до виконанняролей  матері та батька
Вся психологічна робота з підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері табатька повинна ґрунтуватися на гендерному підході розвитку особистості,сутність якого полягає в тому, що соціально-психологічні механізми становленняособистості чоловіка та жінки розглядаються як різні біологічні, проте рівнісоціальні істоти. 
Одним з найважливішихелементів змісту підготовки старшокласників до сімейного життя є навчальнаробота, а конкретними формами – уроки літератури, історії, права, біології, валеологіїта ін.
Актуальні питанняформування знань юнацтва про соціальні ролі матері та батька розглядаються упозакласній виховній роботі з старшокласниками. Важливим є розкриття такихморально-етичних понять, як обов’язок, відповідальність, вірність, чесність,гордість і гідність – з одного боку – і невірність, егоїзм, розбещеність,недооцінка соціальної ролі жінок у сучасному суспільстві, зневажливе ставленнядо жінки-матері та чоловіка-батька – з другого.
Основна роль векспериментальній роботі з підготовки старшокласників до майбутньогобатьківства та сімейного життя і виконання соціальних матері та батька повиннавідводитися спецкурсу «Майбутня мати та майбутній батько». У процесі вивченняспецкурсу вирішуються такі завдання: формування в старшокласників упевненості всоціальній і особистісній значущості всебічної підготовки себе до створенняблагополучної сім’ї, виховання моральних якостей, необхідних сучасному чоловікута батьку, жінці та матері; розширення уявлень і понять про особливості життясучасної молодої сім’ї, актуальні проблеми виховання дітей; набуття необхіднихзнань про фізіологію і психологію представників власної та протилежної статі;вироблення вмінь і навичок спілкування, керування власними емоціями; формуваннявмінь та навичок, необхідних для виконання сімейних функцій. Основнимиметодичними засобами, які можуть використовуватися в експериментальномуспецкурсі, мають бути проблемні ситуації і рольові ігри як найбільш адекватніособливостям юнацького віку.
Особлива увага удослідно-експериментальній роботі має приділятися батьківській сім’ї, оскількивирішальна роль виховання молодого чоловіка та батька, молодої жінки та матері,належить батьківському дому, де вони отримують не лише знання, а й набуваютьнавичок міжособистісного спілкування, уявлень про норми поведінки матері,жінки,  чоловіка та батька, де у них формується модель сімейних стосунків.
Урахування в процесіпідготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батькавпливу найближчого соціального оточення, виявлення причин неформальногоспілкування, їх ідеології, ставлення до сім’ї, шлюбу, статевої поведінки,способу проведення дозвілля є необхідною складовою експериментальної роботи.Відкритість, зняття «табу» з проблем майбутнього сімейного життя  на заняттях зфахівцями різних спеціальностей (лікарів, сексологів, працівників соціальнихслужб, психологів) повинно сприяти підвищенню рівня статевої вихованості тавідповідальності за статево-рольову поведінку чоловіка у подружніх стосунках.
Результатом теоретико-аналітичноїроботи щодо підготовки юнацтва до майбутнього батьківства та сімейного життямає стати створення сприятливого мікросередовища. Сприятливе мікросередовище– це сукупність таких соціальних інститутів як навчальний заклад,батьківська сім’я, соціальні служби, взаємодія між якими забезпечує оптимальніумови для соціально-педагогічної роботи щодо підготовки старшокласників довиконання соціальних ролей матері та батька. Модель сприятливогомікросередовища подана на рис.2. /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

/>/> 
/>/> 
/>/> 
/>/> 
/>
/>/>/> 
 
Рис.2. Модельсприятливого мікросередовища підготовки старшокласників до виконання соціальнихролей матері та батька
З метою підготовки довиконання сімейних функцій, набуття практичних навичок їх виконання у методикупідготовки юнаків можуть бути розроблені шкільними психологами різноманітнізаняття та заходи: тренінги «Сімейний бюджет»,  «Економія – справа жіноча?»;ділові та рольові ігри; розв’язання проблемних сімейних ситуацій; лекції табесіди «Щастя батьківства», «Коли стати батьком/матір’ю?», «Бажана дитина»;вечори запитань та відповідей «Ти + Я – починається сім’я».
/>/>/>ВИСНОВКИ
Батьківство якпсихологічний феномен є інтегральним психологічним утворенням особистості, щовключає когнітивні, емоційну й поведінкову складові. Компонентами інтегральноїпсихологічної структури батьківства є ціннісні орієнтації батьків (сімейніцінності), батьківські установки й очікування, батьківські почуття, позиції,відношення, батьківська відповідальність, стиль сімейного виховання.
Проблема сімейно – шлюбнихвідносин завжди привертала увагу вчених. Й. Дементьєва [25], С.В. Ковальов[41], Л.Б. Шнайдер [57] основною особливістю сучасної сім’ї визначають перехідвід жорстко заданих рольових взаємовідносин до гнучких, більш динамічних. Таказміна робить особливо важливим спілкування подружжя, яке є результатом спільноїтворчості.
Дослідженнюпроблем становлення та розвитку сім’ї присвятили свої роботи І. Бестужев-Лада[13], Д. Варга [16], І. Гребенніков [18], Г. Гурко [19], Н.І. Гусак [20], [21],[22], С.С.Жигалін [31], [32], [33] Г.Г. Филипова [55], [56] та ін. Проблемипідготовки молоді до сімейного життя висвітлені у дослідженнях В. Г. Захарченко[53], С.Ю. Мещерякової [48], І.М. Мачуської[47], С.С.Жигаліна [32], [33], [34]та ін.
Дослідники І.Кон [43], А.С.Батуєв [11], В.Н. Колбановський [44] акцентували увагу напитаннях статевої відмінності та диференціації соціальних ролей. Формуваннюусвідомленого батьківства присвячені роботи О. Безпалько [12], Т. Веретенко[17], Н.І. Гусака[21],[22],Р.Овчарової [49]. У сучасній психології уявлення учнівсередніх і старших класів про сім’ю вивчали Т.А. Демідова [26], Л.В. Долинська[30], І.М. Мачуська [47] та інші.
Необхідність подальшогорозвитку в Україні інституту сім’ї  висуває якісно нові вимоги до підготовкипідростаючого покоління до батьківства та до сімейного життя і до проведеннядосліджень, що давали нові науково обґрунтовані дані, що стосуються підвищеннярівня підготовленості юнаків і дівчат до майбутнього сімейного життя та народженнядітей. Поліпшення знань молодого покоління про соціально-психологічні процеси,що відбуваються при становленні і розвитку сім’ї,  є однією з форм зміцненнямайбутньої родини. Підготовка молодого покоління до створення сім’ї, доусвідомленого батьківства  − одне з важливих завданьсоціально-економічного розвитку нашої країни, тому що родина відіграє великуроль у зміцненні здоров'я і вихованні підростаючого покоління, забезпеченніекономічного і соціального прогресу, у поліпшенні демографічного положення.
Юнацький вік має усінеобхідні передумови для підготовки підростаючого покоління до майбутньогобатьківства та сімейного життя і характеризується: створенням планів на дорослежиття, виникненням потреби у спілкуванні з однолітками протилежної статі,завершенням статевого дозрівання особистості, пробудженням потреби кохати ібути коханим, появою сексуальних інтересів. Підготовка старшокласників досімейного життя на сучасному етапі розвитку суспільства є недостатньою, невідповідає віковим інтересам юнацтва і характеризується відсутністю відповідноїпідготовки викладачів, відповідних методичних матеріалів, а також адекватнихметодів і технік роботи з юнацтвом, не дає достатніх знань для вирішенняпроблем, які можуть виникнуть у майбутньому сімейному житті.
Важливою складовоюпроцесу підготовки юнаків і дівчат до майбутнього батьківства є формуванняадекватних уявлень про майбутню сім’ю, як складного, системно організованого івідносно стійкого утворення, спрямованого на оптимальну адаптацію до шлюбу таефективне функціонування  в майбутньому сімейному житті.
Провідним механізмомформування уявлень про майбутнє батьківство у юнаків та дівчат є процесстатево-рольової ідентифікації в родині, який проявляється у бажаннівідтворювати модель батьківської сім’ї у своїй майбутній сім’ї, при цьому формибатьківських взаємовідносин стають еталонними, хоча далеко не завжди є такими.
Уявлення старшокласників пробатьківство та сімейне життя характеризується специфічним змістом, структурою ірівнями розвитку. Структура уявлень про майбутнє батьківство та сім’ю  включає:когнітивний (система знань про  сімейне життя, батьківство і себе якмайбутнього батька, мати, сім’янина), емоційно – оцінний (ставлення домайбутньої сім’ї, народження в ній дитини, батьків і сімейного життя і їхоцінка) і поведінковий (ідентифікаційна поведінка у сім’ї і моделі поведінки вконфліктних ситуаціях в сім’ї) компоненти.
Когнітивний компонент уявленьпро батьківство характеризується: неповним усвідомленням старшокласникамифункцій батька, матері, та сім’ї загалом; орієнтованістю на рівноправність угосподарсько-економічних відносинах; поверхневими уявленнями про якості, що єнеобхідними для щасливого сімейного життя; розбіжностями уявлень у визначенніякостей ідеальних батька та матері; обмеженими уявленнями про організаціюсімейного життя, про права й  батьківські обов'язки, матеріально-побутовуорганізацію сімейного життя, способах проведення родиною вільного часу;спрямованістю на створення інтимно-особистісного шлюбу.
Емоційно-оцінний компонент уявлень старшокласників про  сім’ю характеризується позитивним ставленням досімейного життя, до народження дітей, до осіб протилежної статі, критичнимсприйняттям сімейного життя своїх батьків і ідентифікацією себе з батьками тієїж статі.
В поведінковому компонентіуявлень про батьківство виділяються рівні ідентифікаційної поведінки (у юнаківступінь ідентифікації батьківського стилю спілкування з дітьми зі своїмимайбутніми діями у якості батька, виражена сильніше) і  стилі реагування особистостів  конфліктних ситуаціях (дівчата більше орієнтовані на компроміс, а юнаки насуперництво).
Зміст уявлень старшокласниківпро майбутнє батьківство та сім’ю характеризується неповнотою інеоднозначністю, а наявна педагогічна система школи недостатньо формуєоптимальний рівень уявлень юнаків та дівчат про батьківство і вимагає переглядуі розробки нових форм роботи в цьому напрямку.
Дослідно-експериментальна робота зі старшокласниками здійснювалась на базі Рівненської  ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класу, них 16 юнаків та 14дівчат. Для визначення рівнясформованості батьківської сфери у період дорослості та після народженнядитини, вибірку становили 10 молодих пар, у віці 18-26 років, які вже маютьдитину. Тобто 10 жінок та 10 чоловіків. 
Проведенеемпіричне дослідження розвитку батьківської сфери у молодих подружніх пар, яківже мають дитину та серед тих які тільки планують виявив:
Рівеньпотребово-емоційної готовності випробуваних до батьківства:  аналізуючи відношеннядо вагітності й родів, з'ясувалося, що в 80% опитаних вагітні жінки викликаютьпозитивні емоції. При цьому без страху ставляться до родів лише 30%респондентів. Вивчаючи рівень емоційно-позитивного образу дитини, відзначимо,що для 60% респондентів характерний позитивний настрой на дітей, тому що внародженні дитини вони бачать щастя й радість. Стільки ж респондентів вважають,що народження дитини принесе тільки труднощі й турботи, змусить відмовитися віднамічених планів.
Всіреспонденти, які приймали участь у нашому досліджені хочуть мати дітей. Щостосується передбачуваної кількості дітей, то 60 % опитаних хочуть мати двоєдітей, 40% – одну дитину. При цьому 80% респондентів  вважають для себеможливим народити трьох дітей лише при сприятливих матеріально-побутовихумовах. При цьому 40% опитаних, потенційно готові до народження третьої дитини,вказують на те, що навколишні ставляться байдуже до жінок, які мають трьохдітей. 20% з них думають, що такі жінки викликають у навколишніх подив іздивування. Ці дані дозволяють зробити висновок, що матеріально-побутові умовий відношення суспільства до багатодітних сімей є значимими факторами, якісвідповідають за психологічну готовність до батьківства.
Рівенькогнитивно-операційної готовності до майбутнього батьківства: 80% респондентівзнають що входить в обов'язки матері/батька стосовно дитини. У своїх відповідяхвони вказали, що «мати/батько повинна/нен доглядати за дитиною», «сприяти їїрозвитку, виховувати», «забезпечувати всім необхідним», «дати освіту». 60%знають, що в перший рік життя маля необхідно грудним молоком. При цьому 20%випробуваних впевнені, що рішення цього питання залежить від бажання матері.Тобто для цих респондентів першорядними є їхні бажання, а не потреби дитини.60%  опитаних впевнені, що в перший рік життя маля необхідно частіше брати наруки. Половина батьків вказали, що виховання необхідно починати з моментузачаття. При цьому лише 40% респондентів вважають неприпустимими фізичніпокарання. Інші (60%) упевнені, що в крайніх випадках можна використати такуміру.
Рівень соціально-особистісноїготовності до батьківства: 60% опитаних вказали, що народження дитини євідповідальним кроком, вказавши, що вирішальну роль при вихованні й розвиткудітей грають батьки. Крім того, 40% респондентів, які не виключають допомогубабусь та дідусів, вважають, що все-таки головне значення у вихованні дітейграють батьки. Тобто не менше половини респондентів усвідомлюютьвідповідальність, яка виникає при народженні дитини. 80% респондентівусвідомлюють і труднощів, пов'язані з народженням дитини. При цьому 90%позитивно настроєні на їхнє подолання. 30% серед труднощів вказують тільки«безсонні ночі», «відсутність особистого життя», «матеріальні проблеми». Тобтовся увага цих опитаних спрямована на себе, а не на дитину. 20% респондентів неусвідомлюють, які труднощі виникають із народженням дитини, а, отже, не готовідо їхнього подолання. Таким чином, можна сказати, позитивно настроєні наподолання труднощів не більше половини респондентів.
Таким чином, можназробити наступні висновки: більша половина випробуваних позитивно ставиться дообразу дитини та до батьківсьва в цілому; 80% респондентів усвідомлюють ступіньвідповідальності, яку беруть на себе батьки, що вирішили народити дитину; середпроблем, які виникають з народженням маляти, випробувані вказують в основномуна фінансові труднощі й відсутність вільного часу, а також на недолік знань пропроцес виховання й розвиток дітей.
Стосовнопсихологічної готовності до батьківської ролі старшокласників, то післяпроведеного дослідження, можемо узагальнити: половина юнаків (50 %) і більшістьдівчат (60 %) здебільше згодні з тим, що сім’я дає можливість жити з коханоюлюдиною, мати дітей (40 %/30 %), наповнює життя змістом (40 %/20 %) іупорядковує інтимні стосунки (30 %/ 20 %). Також юнаки  менш впевнені в тому,що  сім’я допомагає вирішувати матеріальні проблеми (40 %/20 %), додає людинівпевненості у собі (30 %/20 %), сприяє кар'єрі (30 %/20 %). Аналіз данихтестування показав існуючу у старшокласників систему ставлень до сім’ї, допредставників своєї і протилежної статі, до майбутнього подружнього життя.Кількісний аналіз отриманих результатів дозволив виділити три типи ставлення:нейтральне, позитивне і негативне.  Більшість юнаків (90 %) і дівчат (90 %) відповіли,що до сімейного життя, до вступу в шлюб та народження дитини відносятьсяпозитивно. Частина юнаків (10.3%) висловила негативне ставлення до майбутньогобатьківства та сімейного життя, у той час як у дівчат цієї тенденції неспостерігалося.
Щодо дослідженняповедінкового компоненту у майбутній ролі батька чи матері у старшокласників,то можемо зазначити, що своїх уявленнях більшість з них відповідають 1-й групіаспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини – оптимальний емоційнийконтакт з дитиною (дівчата 50 %, юнаки 43,75 %), трохи менший показникстаршокласників відповідає другій групі аспектів щодо відношення до своєїмайбутньої дитини −  надмірна емоційна дистанція з дитиною (дівчата28,57%,юнаки 31,25 %), і третя групавиявила найменшу кількість респондентів – надмірна концентрація на дитині(дівчата 21,43 %, юнаки 25 %)
Узагальнення та інтерпретаціяотриманих результатів експерименту дають підстави зробити висновки про те, щоуявлення дівчат та юнаків про батьківство, роль у цьому процесі чоловіка тажінки є неповними і мають статеві відмінності, а модель батьківської сім’ї єприкладом для наслідування. Уявлення старшокласників про модель своїх відносинз майбутньою дитиною в цілому виявилися більш-менш сформованими, так як молодьтеоретично вже визначилася, яким чином будувати свою поведінку при спілкуванніз дитиною.
Проведене дослідження невичерпує всіх аспектів проблеми соціально-психологічних детермінант уявленьстаршокласників про майбутнє батьківство. Зокрема, поглибленого вивченняочікують питання впливу різних форм і методів навчання на  процес  формуванняуявлень про батьківство та сімейне життя, зв'язок цього процесу з іншимипсихічними утвореннями особистості і формування уявлень про майбутнєбатьківство в онтогенезі. Пошук відповідей на них є предметом подальшої роботинад проблемою.

/>/>/>СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
/>1.        Абдульханова К.А., Буянова И.Б., ВасинаН.В. Психология и педагогика. – М.: Совершенство, 1998. – 320 с.
2.        Абрамова Г.С. Возрастная психология. –М., 1997. – 704 с.
3.        Аверин В.А., Дандарова Ж.К. Психологиячеловека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость.Старость. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 411 с.
4.        Авдеева Н.Н. Вы и младенец: у истоковобщения. – М.: Пр.1991.
5.        Андреева Н.Г. Этот удивительныймладенец. – С-П., 1999.
6.        Андреева Т.В. Особенности и тенденцииразвития современной семьи //Ананьевские чтения, 2002 СПБ: изд-воС.-Петербургского университета, 2002.
7.        Андреева Т.В. Семейная психология. — Санкт-Перербург, 2004.
8.        Андреева Т.В. Социальная психология. — М., 1996.
9.        Антонов А.И., Медков В.М., Социологиясемьи. − М.: изд-во МГУ, 1996.
10.     Балабанова Л. М. Психолого-педагогічніпроблеми студентського віку // Психологія: Зб. наук. праць. — К.: НПУ, 1999. — Вип.4(7). — С. 169-170.
11.     Батуев А.С. Психофизиолгичекие доминантыматеринства. //Психология сегодня. – 1996. – вып.4. – С.69-70.
12.     Безпалько О.Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посібник. −  К.: Центрнавч. літератури, 2003. – 134с.
13.     Бестужев-Лада И. Ступени к семейномусчастью //Семья и школа. –1996. –№3. – С.30-33.
14.     Бойко В.В. Счастье, семья, дети. – М.:Пр., 1980.
15.     Бойко В.В. Если ты жена и мать. –М.: Пр., 1985.
16.     Варга Д. Радость родительских забот. –М.: Пр., 1983.
17.     Веретенко Т.Г., Гусак Н.І. Рольмікросередовища у ефективній підготовці юнаків-старшокласників до виконаннясоціальних ролей чоловіка та батька // Творча особистість учителя: проблемитеорії і практики: Наук. часоп. Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова: Зб. наук.пр. / Редкол. О.Г. Мороз, Н.В. Гузій та ін. – Вип.1(11). – (Сер. 16).– К.: НПУ,2004.– С. 237-243.
18.     Гребенников И.Ф. Основы семейной жизни. −М., 1991.
19.     Гурко Т. А.Трансформация института современной семьи // Социальные исследования. — 1995. — №10.
20.     Гусак Н.І. Аналіз підготовленостіюнаків-старшокласників до виконання соціальних ролей чоловіка та батька //Наук. зап. каф. педагогіки Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Зб. наук. пр.–Вип.– X.–Харків:Основа, 2003.– С.49-55.
21.     Гусак Н.І. Інноваційні форми і методиорієнтації юнаків-старшокласників на створення повноцінної сім’ї // Науковізаписки кафедри педагогіки. Вип. IX.– Харків: Основа, 2002. – C.89-98.
22.     Гусак Н.І. Оптимум об’єктивних ісуб’єктивних умов успішності підготовки юнаків-старшокласників до створеннясім’ї і сімейного життя // Пед. і психол. формування творчої особистості:проблеми і пошуки: Зб.наук. пр./ Редкол.: Т.І. Сущенко (Відп. ред.)  та ін. –Київ-Запоріжжя, 2002.– Вип.26– С. 139-144.
23.     Гусак Н.І. Педагогічні проблемипідготовки юнацтва до сімейного життя // Вісн. Харк. держ. пед. ун — ту ім.Г.С. Сковороди. – 1998. – №3. – С.99-103.
24.     Гусак Н.І. Роль школи та сім’ї в процесіпідготовки юнацтва до сімейного життя // Інформ.-метод. вісн. упр. освіти Харк.облдержадмін. – 1999. – № 17. – С. 164-169.
25.     Дементьева Й. Первые годы брака. Проблемы становленнямолодой семьи. − М.: Наука, 1991.
26.     ДемидоваТ.А. Проблеми підготовки молоді до сімейного життя.//Психологія. Збірникнаукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 1.− К., 1998.-С.133-135.
27.     ДемидоваТ.А. Психологическиеособенности формирования представлений о будущей семье у юношей и девушек.// Психологія. Збірник науковихпраць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, Випуск 18, 2002. − С.150 – 153.
28.     ДемидоваТ. Формирование образа семьи в онтогенезе.//Актуальны проблеми розбудовинаціональної освіти:   Зб. наук.- метод. праць./ Ю. Бєляєв.- К.; Херсон:Пілотні школи, 1997. − С.65-69.
29.     Долбик-Воробей  Т.А. Студенческаямолодежь о проблемах брака и рождаемости// Cоцис. – 2003. – №11. – С.78-83.
30.     ДолинськаЛ.В, Демидова Т.А. Підготовка молоді до сімейного життя. (Соціально –психологічний тренінг.) Навчально-методичний посібник. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002.- 73с.
31.     Жигалин С.С.Влияние родительскихпозиций на воспитательный потенциал семьи подростка//Социально-психологическиеаспекты формирования личности: Материалы межрегиональной научно-практическойконференции. – Шадринск, 2004. — С.164-171.
32.     ЖигалинС.С. Особенности материнской и отцовской родительской позиций в аспектесоциально-ролевой адекватности семьи подростка //Международная конференция“Психология общения: социокультурный анализ”. – Ростов-на Дону, 2003. – С249-250.
33.     Жигалин С.С., ОвчароваР.В. Родительская позиция как психологический феномен //Экономика, психология,бизнес. – Красноярск, 2004. — № 2. – С.166-182.
34.     ЖигалинС.С. Родительская позиция и ее роль в психологической структуре родительства//Психолого-педагогические проблемы этической психологии: Материалымежрегиональной научно-практической конференции. — Шадринск, 2003. Ч. I.−С. 163-164.
35.     Жигалин С.С.Психологическаясущность и типология родительских позиций//Наука и образованиеЗауралья. – Курган, 2003. — №  1. — С. 125-131.
36.     ЖигалинС.С. Психологические особенности подростков как индикаторы адекватностиродительских позиций //Психология родительства и семейного воспитания:Материалы II международнойконференции. – Курган, 2004. – С.38-43.
37.     ЖигалинС.С. Родительская позиция и воспитательная практика семьи  подростка//Психология родительства и семейного воспитания: Материалы IIмеждународной конференции. – Курган, 2004. – С.43-45.
38.     Жигалин С.С.Соотношениепредставлений о родительстве,  родительских позиций и нарушений семейноговоспитания //Сб. научных трудов аспирантов Курганского университета. – Курган,2002. — С. 69-72.
39.     ЖигалинС.С. Типология родительских позиций в семьях подростков //Психология родительстваи семейного воспитания: Материалы IIмеждународной  конференции – Курган, 2004. – С.45-47.
40.     Квопросу о компонентах феномена родительства// Психологическое сопровождениеличности в педагогическом процессе: Сб. научных трудов. – Курган, 2002. – 81с.
41.     Ковалев С.В. Психология современнойсемьи. – М.: Просвещение, 1988. – 184 с.
42.            Ковалев Г.В. Социальная психологиясемейных отношений. − СПБ.:СПБГУ, 1998.
43.     Кон И. С. Сексуальная культура в России:клубничка на березке. – М., 1997. – 300 с.
44.     Колбановский В. Н.  О половом воспитанииподрастающего поколения // Советская педагогика. – 1964. – № 3. – С. 27–32.
45.     Кравець В. П. Теорія і практикадошлюбної підготовки молоді. – К.: Київська правда, 2000. – 688 с.
46.     Матеріали науково-практичної конференції«Тенденції розвитку сучасної сім’ї в Україні»// Український соціум. — 2004. — №3 (5). — C.124-150.
47.     Мачуська І.М.Складові підготовки старшокласників до сімейного життя // Гуманізація навчально- виховного процесу: Збірник наукових праць. Слов'янськ, 2001. – С. 290 – 292.
48.     Мещерякова С.Ю. Психологическаяготовность к материнству //Вопросы психологии. – 2002. – №5. – С.18-35.
49.     Овчарова Р. В. Психология родительства. –М; “Академия”, 2005.
50.     Ратанова Т.А., Шляхта Н.Ф.Психодиагностические методы изучения личности: Учебное пособие. – М.: Флинта,2005. − С. 134.
51.     Родительство как психологическийфеномен// Психолого-педагогические проблемы этической психологии: Материалымежрегиональной научно-практической конференции (апрель 2003): В 2 ч. Ч.I.– Шадринск, 2003. – С. 181-196.
52.     Тенденции влияния общества наформирование родительства// Сборник научных трудов аспирантов и соискателейКурганского государственного университета (гуманитарные и естественные науки):Вып. IV. — Курган,2002. – 142с.
53.            Социально-психологічніособливості готовності молоді до подружнього життя (В. Г. Захарченко)//Український соціум. – 2004. – № 1 (3). — C.14-23.
54.     Сухомлинський В. О. Вибрані твори вп’яти томах. – К.: Рад. Школа, 1976–1978.
55.     Филиппова Г.Г. Материнство и основныеаспекты его исследования в психологии//Вопросы психологии. – 2001. – №2. –С.22-37.
56.     Филиппова Г. Г. Психология материнства.– М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 240 с.
57.     Шнейдер Л.Б. Психология семейныхотношений. Курс лекций. – М.: Апрель-Пресс, издательство ЭКСМО-Пресс, 2000.

/>/>/>Додаток1.
Психологічна структурауявлень про майбутнє батьківство, сім’ю та шлюб
 
/> Компоненти уявлень про майбутнє батьківство та сім’ю
/>
/> Когнітивний Емоційно-оцінний Поведінковий Знання батьківських та сімейних функцій ставлення до сімейного життя та батьківства ідентифікаційна поведінка усвідомлення відносин влади – підкорення сприймання сімейного життя своїх батьків та стилю їх виховання дітей Статево-рольова поведінка знання господарсько-економічних відносин в сім’ї стосунки з протилежною статтю поведінка в конфліктних ситуаціях усвідомлення якостей необхідних для батьківства та  сімейного життя оцінка свого ставлення до дітей та другої половини усвідомлення обов’язків перед дитиною та чоловіком/жінкою емоційна ідентифікація з батьками усвідомлення цілей шлюбу та майбутнього батьківства

Додаток2.
 
Анкета«Моє відношення до дитини»
 
Блок1.
1.        Хотіли б Ви мати дітей?
2.        Скільки Ви хочете дітей?
3.        Чи існують якісь перешкоди, якістримують Вас у бажанні мати більше дітей, ніж ви вказали?
4.        Що для Вас значить дитина?
5.        Чи було народження дитини для Васвизначною подією у житті?
6.        Для Вас дитина – це …
7.        Які емоції у Вас викликають маленькідіти?
8.        Як би Ви визначили що значить бутиматір'ю/батьком?
9.        Чи уявляєте Ви своє життя без дітей?
10.     Чи можете Ви зрозуміти батьків, якізалишають своїх дітей?
11.     Що принесло в Ваше життя народженнядитини?
Блок 2.
1.        Якіемоції у вас викликають вагітність і пологи? Чи відчуваєте ви почуття страху допологів?
2.        Що дляВас значить народження дитини? Щастя та радість? Чи турботи та проблеми?
3.        Скількигодин в день Ви готові приділяти своїй дитині?
4.        Доскількох років дитина постійно повинна бути поруч з матір’ю/батьком?
5.        Читурбувалися ви про здоров'я майбутньої дитини будучи вагітною / коли Вашадружина була вагітною?
6.        Що можепогано вплинути на дитину в період її внутрішньоутробного розвитку?
7.        Чиповинна жінка сама годувати дитину грудьми?
8.        Що б Вивключили в  обов'язки матері/батька стосовно дитини?
9.        Чивважаєте Ви, що перший рік дитина повинна харчуватися материнським молоком?Обов`язково це чи ні?
10.     Чизашкодить дитині часте перебування на руках у дорослого?
11.     Колипотрібно починати виховання дитини?
12.     Чидопускає Ваш стиль виховання фізичні покарання? Якщо так, в яких випадках? 
Блок 3.
1.        Чи ви визначилися зі стратегієювиховання своєї дитини?
2.        Чи усвідомлюєте Ви відповідальність зарозвиток дитини й свою материнську/батьківську позицію?
3.        Чи займаються вихованням Вашої дитинибабусі та дідусі?
4.        Чи готові Ви переборювати труднощі,пов'язані з народженням і вихованням дитини? Що для Вас є труднощами, якіпов`язані з народженням дитини?
5.        Чи читаєте Ви спеціальну літературу, щодопомагає Вам краще розуміти Вашу дитини, її потреби?
6.        Чи хотіли би Ви займатися раннімрозвитком своєї дитини?

Додаток3.
 
Анкета«Ставлення до сімейної та батьківської ролі »
Сім’я даєможливість жити з коханою людиною, мати дітей.
1.        Так.
2.        Ні.
Наповнюєжиття змістом
1.        Так.
2.        Ні.
Впорядковуєінтимні стосунки.
1.        Так.
2.        Ні.
Допомагаєвирішувати матеріальні проблеми.
1.        Так.
2.        Ні.
Додаєлюдині впевненості у собі.
1.        Так.
2.        Ні.
Сприяєкар'єрі.
1.        Так.
2.        Ні.
Лідером в родиніповинен бути чоловік.
1.        Так.
2.        Ні.
Щови знаєте про переорганізацію сімейного життя, у зв’язку з народженням дитини?
1.        Нічого.
2.        Усе.
3.        Мало.
4.        Достатньо.
Дляорганізації сімейного життя після народження дитини необхідна:
1.        Любов.
2.        Фінанси (гроші).
3.        Розподіл ролей між чоловіком і жінкою.
4.        Важливість взаєморозуміння.
5.        Повага.
6.        Здатність до компромісу.
7.        Секс.
8.        Благополуччя.
9.        Рівноправність.
10.     Впевненість.
Якана Вашу думку головна функція чоловіка у родині:
1.         Забезпечувати сім’ю.
2.        Піклуватися про дружину і дитину.
3.        Господарювати.
4.        Виконувати батьківську роль.
5.        Бути главою сім’ї.
Рольжінки в сім`ї:
1.        Господарювання.
2.        Роль матері.
3.        Моральна підтримка чоловіка.
Як Ви  ставитесьдо сімейного життя – до вступу в шлюб та народження дитини:
1.        Позитивно.
2.        Негативно.
Чи бажаєте Ви,щоб Ваша майбутня сім`я була схожою на Вашу батьківську сім`ю:
1.        Так.
2.        Ні.
Чи повиннадружина/чоловік бути схожа/ий на Вашу маму/тата:
1.        Так.
2.        Ні.

Додаток4./>/>/> Тест«PARI»- «Родительско-дитячі відносини»
Методика PARI(parentalattituderesearchinstrument)призначена для вивчення відносини батьків до різних сторін сімейного життя(сімейної ролі). Автори — американські психологи Є.С.Шефер і Р.К. Белл.
У методиці виділені 23аспекти-ознаки, що стосуються різних сторін відносини родителів до дитини йжиття в родині. З них — 8 ознак описують відношення до сімейної ролі й 15 — стосуються родительско-дитячих відносин. Ці 15 ознак діляться на три групи: I — оптимальний емоційний контакт, II — надмірна емоційна дистанція з дитиною, III- надмірна концентрація на дитині.
Шкали ці виглядають утакий спосіб
Відношення до сімейноїролі
Описується за допомогою8 ознак, їхні номери в опитувальному листі 3, 5, 7, 11, 13, 17, 19, 23:
— обмеженістьінтересів жінки рамками родини, турботами винятково про родину (3);
— відчуттясамопожертви в ролі матері (5);
— сімейніконфлікти (7);
— сверхавторитетбатьків (11);
— незадоволеністьроллю господарки будинку (13);
— «байдужість»чоловіка, його невключенность у справи родини (17);
— домінуванняматері (19);
— залежністьі несамостійність матері (23).
Відношення батьків додитини
I. Оптимальнийемоційний контакт (складається з 4 ознак, їхні номера по опитувальному листі 1,14, 15, 21):
— спонуканнясловесних проявів, вербалізацій (1);
— партнерськівідносини (14);
— розвитокактивності дитини (15);
— зрівняльнівідносини між родителями й дитиною (21).
II. Надмірна емоційнадистанція з дитиною (складається з 3 ознак, їхні номера по опитувальному листі8, 9, 16):
— дратівливість,запальність (8);
— суворість,зайва строгість (9);
— відхиленнявід контакту з дитиною (16).
III. Надмірнаконцентрація на дитині (описується 8 ознаками, їхні номера по опитувальномулисті 2, 4, 6, 10, 12, 18, 20, 22):
— надмірнатурбота, установлення відносин залежності (2);
— подоланняопору, придушення волі (4);
— створеннябезпеки, побоювання скривдити (6);
— виключенняпозасімейних впливів (10);
— придушенняагресивності (12);
— придушеннясексуальності (18);
— надмірневтручання в світ дитини (20);
— прагненняприскорити розвиток дитини (22).
Кожна ознакавиміряється за допомогою 5 суджень. Вся методика складається з 115 суджень.Судження розташовані в певній послідовності, і випробуваний повинен виразити доних відношення у вигляді активної або часткової згоди або незгоди. Схемаперерахування відповідей у бали втримується в «ключі» методики. Сума цифровоїзначимості визначає виразність ознаки. Таким чином, максимальна виразністьознаки 20, мінімальна 5, 18, 19, 20 — високі оцінки, відповідно — 8, 7, 6, 5 — низькі.
Має сенс у першу чергуаналізувати саме високі й низькі оцінки.
Інструкція. Перед Вамипитання, які допоможуть з'ясувати, що ви, як майбутні батьки думаєте провиховання дітей. Тут немає відповідей правильних і неправильних, тому що коженправий стосовно власних поглядів. Намагайтеся відповідати точно й правдиво.
Деякі питання можутьздатися Вам однаковими. Однак це не так. Є питання подібні, але не однакові.Зроблено це для того, щоб уловити можливі, навіть невеликі розходження впоглядах на виховання дітей.
На заповненнязапитальника буде потрібно приблизно 20 хв. Не обмірковуйте відповідь довго,відповідайте швидко, намагайтеся дати першу відповідь, що прийде Вам у голову.
Поруч із кожним положеннямперебувають букви «А а б Б», їх потрібно вибрати залежно від свого переконанняв правильності даного положення: А — якщо з даним положенням згодні повністю; а- якщо з даним положенням скоріше згодні, чим не згодні; б — якщо з данимположенням скоріше не згодні, чим згодні; Б — якщо з даним положенням повністюне згодні.
Текст опитувальника
1.   Якщодіти вважають свої погляди правильними, вони можуть не погоджуватися зпоглядами батьків. А а б Б
2.   Гарнамати повинна оберігати своїх дітей навіть від маленьких труднощів й образ. А аб Б
3.   Длягарної матері дім і родина — найважливіше в житті. А а б Б
4.   Деякідіти настільки погані, що заради їх же блага потрібно навчити їх боятисядорослих. А а б Б
5.   Дітиповинні усвідомлювати те, що батьки роблять для них дуже багато. А а б Б
6.   Маленькудитину завжди варто міцно тримати під час миття, щоб вона не впала. А а б Б
7.   Люди,які думають, що в гарній родині не може бути непорозумінь, не знають життя. А аб Б
8.   Дитина,коли подорослішає, буде дякувати батькам за строге виховання. А а б Б
9.   Перебуванняз дитиною цілий день може довести до нервового виснаження. А а б Б
10. Краще,якщо дитина не замислюється над тим, правильні погляди її батьків чи ні. А а бБ
11. Батькиповинні виховувати в дітях повну довіру до себе. А а б Б
12. Дитинуварто вчити уникати бійок, незалежно від обставин. А а б Б
13. Найгіршедля матері, що займається господарством, почуття, що їй нелегко звільнитися відсвоїх обов'язків. А а б Б
14. Батькамлегше пристосуватися до дітей, чим навпаки. А а б Б
15. Дитинаповинна навчитися в житті багатьом потрібним речам, і тому їй не можнадозволяти губити коштовний час. А а б Б
16. Якщоодин раз погодитися з тим, що дитина поскаржилася на когось, вона буде церобити постійно А а б Б
17. Якбиотці не заважали у вихованні дітей, матері б краще справлялися з дітьми А а б Б
18. Уприсутності дитини не треба розмовляти про питання статі. А а б Б
19. Якбимати не керувала будинком, чоловіком і дітьми, усе відбувалося б менш організовано.А а б Б
20. Матиповинна робити все, щоб знати, про що думають діти. А а б Б
21. Якбибатьки більше цікавилися справами своїх дітей, діти були б кращими йщасливішими. А а б Б
22. Більшістьдітей повинні самостійно справлятися з фізіологічними потребами вже з 15місяців. А а б Б
23. Самеважке для молодої матері — залишатися однією в перші роки виховання дитини А аб Б
24. Требасприяти тому, щоб діти висловлювали свою думку про життя в родині, навіть якщовони вважають, що життя в родині неправильне. А а б Б
25. Матиповинна робити всі, щоб уберегти свою дитину від розчарувань, які несе життя. Аа б Б
26. Жінки,які ведуть безтурботне життя, не дуже хороші матері. А а б Б
27. Требаобов'язково викорінювати в дітей прояви єхидності. А а б Б
28. Матиповинна жертвувати своїм щастям заради щастя дитини. А а б Б
29. Всімолоді матері бояться своєї недосвідченості при догляді за дитиною. А а б Б
30. Чоловікі жінка повинні час від часу лаятися, щоб довести свої права. А а б Б
31. Строгадисципліна стосовно дитини розвиває в ній сильний характер. А а б Б
32. Матерічасто настільки бувають замучені присутністю своїх дітей, що їм здається,начебто вони не можуть із ними бути ані хвилини більше. А а б Б
33. Батькине повинні з'являтися перед дітьми в поганому світлі. А а б Б
34. Дитинаповинна поважати своїх батьків більше інших. А а б Б
35. Дитинаповинна завжди звертатися по допомогу до батьків або вчителів замість того щобвирішувати свої непорозуміння в бійці. А а б Б
36. Постійнеперебування з дітьми переконує мати в тому, що її виховні можливості меншевмінь і здатностей (могла б, але...). А а б Б
37. Батькисвоїми вчинками повинні завоювати прихильність дітей. А а б Б
38. Діти,які не пробують своїх сил у досягненні успіхів, повинні знати, що потім у життіможуть зустрітися з невдачами. А а б Б
39. Батьки,які розмовляють із дитиною про її проблеми, повинні знати, що краще дитинузалишити в спокої й не вникати в її справи. А а б Б
40. Чоловіки,якщо не хочуть бути егоїстами, повинні брати участь у сімейному житті. А а б Б
41. Неможна допускати, щоб дівчати й хлопчики бачили один одного голими. А а б Б
42. Якщодружина досить підготовлена до самостійного рішення проблем, то це краще й длядітей і для чоловіка. А а б Б
43. Удитини не повинне бути таємниць від своїх батьків. А а б Б
44. Якщоу вас прийнято, що діти розповідають Вам анекдоти, а Ви — їм, то багато питаньможна вирішити спокійно й без конфліктів. А а б Б
45. Якщорано навчити дитину ходити, це благотворно впливає на її розвиток. А а б Б
46. Недобре,коли мати одна переборює всі труднощі, пов'язані з доглядом за дитиною і їївихованням. А а б Б
47. Удитини повинні бути свої погляди й можливість їх вільно висловлювати. А а б Б
48. Требаберегти дитину від важкої роботи. А а б Б
49. Жінкаповинна вибирати між домашнім господарством і розвагами. А а б Б
50. Розумнийбатько повинен навчити дитину поважати начальство. А а б Б
51. Дужемало жінок одержують подяку дітей за працю, витрачену на їхні виховання. А а бБ
52. Якщодитина потрапила в лихо, у кожному разі мати завжди почуває себе винуватою. А аб Б
53. Умолодого чоловіка й жінки, незважаючи на силу почуттів, завжди є розбіжності,які викликають роздратування. А а б Б
54. Діти,яким вселили повагу до норм поводження, стають гарними, стійкими й шановнимилюдьми. А а б Б
55. Рідкобуває, щоб мати, що цілий день займається з дитиною, зуміла бути ласкавою йспокійною. А а б Б
56. Дітине повинні поза домом учитися тому, що суперечить поглядам їхніх батьків. А а бБ
57. Дітиповинні знати, що немає людей більш мудрих, ніж їхні батьки. А а б Б
58. Немаєвиправдання дитині, що б'є іншу дитину. А а б Б
59. Молодіматері страждають із приводу свого перебування вдома, під час догляду замаленькою дитиною більше, ніж по якій-небудь іншій причині. А а б Б
60. Змушуватидітей відмовлятися й пристосовуватися — поганий метод виховання. А а б Б
61. Батькиповинні навчити дітей знайти заняття й не витрачати вільного часу. А а б Б
62. Дітимучать своїх батьків дрібними проблемами, якщо із самого початку до цьогозвикнуть. А а б Б
63. Колимати погано виконує свої обов'язки стосовно дітей, це, мабуть, виходить, щобатько не виконує своїх обов'язків по утриманню родини. А а б Б
64. Дитячіігри із сексуальним змістом можуть привести дітей до сексуальних злочинів. А аб Б
65. Плануватиповинна тільки мати, тому що тільки вона знає, як потрібно господарювати. А а бБ
66. Уважнамати повинна знати, про що думає її дитина. А а б Б
67. Батьки,які вислухують зі схваленням відверті висловлення дітей про їхні переживання напобаченнях, товариських зустрічах, танцях і т.п., допомагають їм у більшешвидкому соціальному розвитку. А а б Б
68. Чимшвидше слабшають зв'язки дітей з родиною, тим швидше діти навчатьсярозв'язувати своїх проблеми. А а б Б
69. Розумнамати робить все можливе, щоб дитина до й після народження перебувала в гарнихумовах. А а б Б
70. Дітиповинні брати участь у рішенні важливих сімейних питань. А а б Б
71. Батькиповинні знати, як потрібно поступити, щоб їхні діти не потрапили у важкіситуації. А а б Б
72. Занадтобагато жінок забувають про те, що їхнім належним місцем є дім. А а б Б
73. Дітимають потребу в материнській турботі, якої їм іноді не вистачає. А а б Б
74. Дітиповинні бути більше турботливі й вдячні своєї матері за працю, вкладену в них.А а б Б
75. Більшістьматерів побоюються мучити дитину, даючи їй дрібні доручення. А а б Б
76. Усімейному житті існує багато питань, які не можна вирішити шляхом спокійногообговорення. А а б Б
77. Більшістьдітей повинні виховуватися більш строго, ніж це відбувається насправді. А а б Б
78. Вихованнядітей — це важка нервова робота. А а б Б
79. Дітине повинні сумніватися в способі мислення їхніх батьків. А а б Б
80. Більшевсіх інших діти повинні поважати батьків. А а б Б
81. Нетреба сприяти тому, щоб діти займалися боксом і боротьбою, тому що це можепривести до серйозних порушень тіла й інших проблем. А а б Б
82. Однез поганих явищ полягає в тому, що в матері, як правило, немає вільного часу дляулюблених занять. А а б Б
83. Батькиповинні вважати дітей рівноправними стосовно себе у всіх питаннях життя. А а бБ
84. Колидитина робить те, що потрібно, вона перебуває на правильному шляху й будещасливою. А а б Б
85. Требазалишити дитину, якій смутно, у спокої й не займатися нею. А а б Б
86. Найбільшебажання будь-якої матері — бути зрозумілою чоловіком. А а б Б
87. Одниміз самих складних моментів у вихованні дітей є сексуальні проблеми. А а б Б
88. Якщомати керує домом і піклується про все, вся родина почуває себе добре. А а б Б
89. Такяк дитина — частина матері, вона (мати) має право знати все про її життя. А а бБ
90. Діти,яким дозволяється жартувати й сміятися разом з родителями, легше сприймаютьїхні поради. А а б Б
91. Батькиповинні прикласти всі зусилля, щоб якомога раніше навчити дитини справлятися зфізіологічними потребами. А а б Б
92. Більшістьжінок мають потребу в більшій кількості часу для відпочинку після народженнядитини, чим їм дається насправді. А а б Б
93. Удитини повинна бути впевненість у тому, що її не покарають, якщо вона довіритьбатькам свої проблеми. А а б Б
94. Дитинуне потрібно привчати до важкої домашньої роботи, щоб вона не втратила охоту добудь-якої роботи. А а б Б
95. Длягарної матері досить спілкування із власною родиною. А а б Б
96. Часомбатьки змушені чинити проти волі дитини. А а б Б
97. Матеріжертвують усім заради блага власних дітей. А а б Б
98. Найголовнішатурбота матері — благополуччя й безпека дитини. А а б Б
99. Природно,що двоє людей із протилежними поглядами в шлюбі сваряться. А а б Б
100.   Вихованнядітей у строгій дисципліні робить їх більше щасливими. А а б Б
101.   Природно,що мати «божеволіє», якщо в неї діти егоїсти й дуже вимогливі. А а б Б
102.   Дитинаніколи не повинна слухати критичні зауваження про своїх батьків. А а б Б
103.   Першийобов'язок дітей — довіра стосовно батьків. А а б Б
104.   Батьки,як правило, хочуть мати спокійних дітей ніж  забіяк. А а б Б
105.   Молодамати почуває себе нещасною, тому що знає, що багато речей, які їй хотілося бмати, для неї недоступні. А а б Б
106.   Немаєніяких підстав, щоб у батьків було більше прав і привілеїв, ніж у дітей. А а бБ
107.   Чимраніше дитина зрозуміє, що нема рації гаяти час, тим краще для неї. А а б Б
108.   Дітироблять все можливе, щоб зацікавити батьків своїми проблемами. А а б Б
109.   Деякічоловіки розуміють, що матері їхньої дитини теж потрібна радість у житті. А а бБ
110.   Здитиною щось не в порядку, якщо вона багато розпитує про сексуальні питання. Аа б Б
111.   Виходячизаміж, жінка повинна усвідомлювати те, що буде змушена керувати сімейнимисправами. А а б Б
112.   Обов'язкомматері є знання таємних думок дитини. А а б Б
113.   Якщовключати дитину в домашні роботи, вона стає більше пов'язаною з родителями йлегше довіряє їм свої проблеми. А а б Б
114.   Требаякомога раніше припинити годувати дитину грудьми й з пляшечки (привчити дитину«самостійно» харчуватися). А а б Б
115.   Неможна жадати від матері занадто великого почуття відповідальності стосовнодітей. А а б Б

Ключ
Відповідь
АабБ
Відповідь
АабБ
Відповідь
АабБ
Відповідь
АабБ
Відповідь
АабБ
Значення ознаки 1 24 47 70 93 2 25 48 71 94 3 26 49 72 95 4 27 50 73 96 5 28 51 74 97 6 29 52 75 98 7 30 53 76 99 8 31 54 77 100 9 32 55 78 101 10 33 56 79 102 11 34 57 80 103 12 35 58 81 104 13 36 59 82 105 14 37 60 83 106 15 38 61 84 107 16 39 62 85 108 17 40 63 86 109 18 41 64 87 110 19 42 65 88 111 20 43 66 89 112 21 44 67 90 113 22 45 68 91 114 23 46 69 92 115
 
А — 4 бали; а — 3 бали;б — 2 бали; Б — 1 бал
Ознаки
1.        Вербалізація.
2.        Надмірнатурбота.
3.        Залежністьвід родини.
4.        Придушенняволі.
5.        Відчуттясамопожертви.
6.        Побоюванняскривдити.
7.        Сімейніконфлікти.
8.        Дратівливість.
9.        Надмірнастрогість.
10.     Виключенняпозасімейних впливів.
11.     Сверхавторитетбатьків.
12.     Придушенняагресивності.
13.     Незадоволеністьроллю господарки.
14.     Партнерськівідносини.
15.     Розвитокактивності дитини.
16.     Відхиленнявід конфлікту.
17.     Байдужістьчоловіка.
18.     Придушеннясексуальності.
19.     Домінуванняматері.
20.     Надмірневтручання в світ дитини.
21.     Рівнівідносини.
22.     Прагненняприскорити розвиток дитини.
23.     Несамостійністьматері.

Додаток5
 
Таблицярезультатів дослідження поведінковогокомпоненту майбутньої ролі батька чи матері в уявленні старшокласників (PARI)№ п/н. Ім'я Стать
Діагностика поведінкового компоненту майбутньої ролі батька чи матері в уявленні старшокласників (PARI) оптимальний емоційний контакт з дитиною надмірна емоційна дистанція з дитиною надмірна концентрація на дитині 1 2 3 4 5 6 1 Анатолій К. чол. + 2 Андрій С. чол. + 3 Богдан Л. чол. + 4 Борис Ф. чол. + 5 Валентин Г. чол. + 6 Валерій З. чол. + 7 Володимир Б. чол. + 8 Геннадій С. чол. + 9 Євгеній Ц. чол. + 10 Ігор Н. чол. + 11 Ілля Д. чол. + 12 Максим У. чол. + 13 Микита Т. чол. + 14 Руслан Ш. чол. + 15 Антон Ш. чол. + 16 Іван З. чол. + 17 Валентина Р. жін. + 18 Валерія П. жін. + 19 Іванна Б. жін. + 20 Лариса Т. жін. + 21 Леся К. жін. + 22 Людмила П. жін. + 23 Марина О. жін. + 24 Мирослава В. жін. + 25 Настасія Г. жін. + 26 Оксана Д. жін. + 27 Олена К. жін. + 28 Соломія Х. жін. + 29 Софія В. жін. + 30 Христина М. жін. +