МІНІСТЕРСТВО освіти і НАУКИ УКРАЇНИ
Бердянський державний педагогічнийуніверситет
КУРСОВА РОБОТА
Психологічна характеристика сюжетно-рольової гри молодшого (середнього,старшого) дошкільника
Студента ІІ курсу, 102 групи
заочної форми навчання
Соціально-педагогічного факультету
Спеціальність “Соціальна педагогіка”
Сахненко Олега Миколайовича
м. Бердянськ
2006 р.
Вступ
Актуальність теми курсовоїроботи полягає в тому, що останнім часом збільшилась зацікавленість вдослідженні впливу ігор на розвиток дошкільників.
Мета роботи полягає ваналізі питання сюжетно-рольових ігор, їх видів, застосуванні в розвиткудитини.
Гра – це спонтанна,природжена, повна радості своєрідна діяльність дитини, яка відбувається незаради якої-небудь зовнішньої мети, а для власного задоволення, дляелементарної дії. Це вільна, добровільна, необмежена умовами, неповторна, знепередбаченим закінченням, з можливими змінами в процесі гри, вигадана, творчадіяльність дитини. Гра не є пустою забавою, це зміст життя дитини, її творчадіяльність, потрібна для її розвитку.
Психологічний розвитокдитини, формування її особистості є процесом засвоєння нею суспільного досвіду,виробленого людством і зафіксованого в продуктах його матеріальної і духовноїкультури. З допомогою різних видів діяльності реалізуються взаємовідносинидитини з об’єктивною дійсністю. Тому від змісту і характеру діяльності йзалежить надбання дитиною конкретних властивостей, її психологічний розвиток.
Чим детальніше й глибшевчені-психологи й педагоги вивчають можливості такого феномену, як гра, тимдалі знаходяться межі її застосування, тим вище піднімається її віковий ценз.Вона сприяє вихованню, навчанню, відпочинку, відновленню сил, емоційномузарядженню, корегуванню набутого досвіду, не лише у дітей, ай у дорослих. Гразаполонила телеекран розважальними шоу-програмами, стала необхідним атрибутомсвят і обрядів, проникає у солідні установи у вигляді ділових, рольових ікомунікативних ігор. Безперечно, гра стала одним із найпопулярніших видівлюдської діяльності. Грають діти, школярі, студенти, дипломовані спеціалісти.
Як показують дослідженнясаме сюжетно-рольова гра дошкільника визначає формування головних новотворівцього віку, задає особистісні змісти, що спонукують до діяльності. У грі всівнутрішні процеси дані в зовнішній дії. Особливе значення має гра длястановлення мотиваційної сфери й довільності дитини. Дошкільний вік єсенситивним періодом формування мотиваційної сфери, коли виникають особистіснімеханізми поводження, складається супідрядність мотивів, складаються передумовидо самоконтролю й саморегуляції. Найбільше інтенсивно й ефективно становленнямотиваційної сфери й довільності дитини відбувається в сюжетно-рольовій грі.
Гра, у силу її особливоїчутливості до сфери людських відносин, відбиває положення дитини в суспільствій специфіку самого цього суспільства. Останнім часом спостерігаються тенденціїдо зниження строків початкового навчання й підвищена увага до різних видівнавчання дошкільників, що неминуче веде до витиснення ігрової діяльності.
Дослідження особливостейсюжетно-рольової гри сучасних дошкільників і її вплив на їхній особистіснийрозвиток є вкрай актуальним завданням. Таким чином, як об'єкт курсової роботивиступає сюжетно-рольова гра.
Предметом дослідженняз'явилися психологічні особливості сюжетно-рольової гри сучасних дошкільників іїї вплив на становлення довільного поводження.
1. Значення гри у повноцінному розвиткудитини1.1Мета та завдання гри в житті дитини
Мета, способи, місцепроведення ігор дуже різноманітні, вони різняться між собою за змістом таметодикою проведення.
Важливим моментом роботи зіграми є обізнаність із їх структурою. Кожна гра переслідує певну мету, яка вказуєнапрям розвитку дитини (сенсорний, фізичний, соціальний, інтелектуальний,емоційний); ситуацію гри, що включає місце, атрибути, статевий та віковий складучасників; правила (або хід) гри.
Усвідомити структуру іфункції гри допомагають класифікації ігор, яких існує чимало, але практичнийхарактер мають дві: за мотиваційними і за змістово-процесуальними критеріями.
Перша з них акцентує увагуна об’єктах впливу гри і поділяє їх на:
- психо-чуттєві(сенсорні), які сприяють розвитку гостроти сприймання, мислення і пізнаннянавколишнього світу, що є основою для набуття знань, умінь;
— рухові – здійснюютьтілесний розвиток дитини, формують такі необхідні якості, як спритність,гнучкість, силу, швидкість, координацію рухів;
— соціальні – сприяютьсоціалізації дитини в процесі спілкування, виконанню необхідних правил,вироблення моральних рис;
— розважальні – сприяютьвідпочинку, емоційному задоволенню, естетичній насолоді.
Друга класифікаціябазується на змісті і способах здійснення ігор і включає такі їх види:
— рухливі;
— малорухливі;
— інтелектуальні;
— музичні;
— сюжетно-рольові;
— забави, атракціони;
— конкурси тощо.
Обидві класифікації ігорспіввідносяться між собою і назви груп, до яких одночасно мають приналежністьігри, допомагають в розумінні мотиваційного, змістового і процесуальногоаспектів гри. Наприклад, реалізація функцій соціальних ігор, може здійснюватисьчерез рухливі, музичні, сюжетно-рольові, конкурсні ігри.
Велике місце в розвитокгри належить сюжетно-образним іграшкам, які є як би допоміжними й разом з тимнеобхідними коштами зображення. Діти повніше відображають ті або інші явища,звикають до ролі, якщо надавати можливість використати реальні предмети:парасолі, сумки, одяг посуд, умовні знаки й т.п., а так само картини,фотографії, ілюстрації, що підсилюють ситуацію гри. Наприклад, відділи магазинапозначаються відповідними зображеннями, які є як би вивісками (фрукти, овочі,іграшки, одяг і ін.). Як образотворчі кошти використаються й театральнікостюми.
Однак сама фантазія,вигадка, здатність уявити, домислити часто заповнюють відсутність реальнихпредметів і коштів зображення. Керівництво цим видом ігор вимагає великоїмайстерності й педагогічного такту. Вихователь повинен направляти гру, неруйнуючи її, зберігати самодіяльний і творчий характер ігрової діяльностідітей, безпосередність переживань, віру в правду гри.1.2Особливості ставлення дошкільників до рольових ігор
Дошкільне дитинство — цевідрізок життя дитини, коли рамки родини розсовуються до меж вулиці, міста,країни. Якщо в періоди дитинства й раннього дитинства дитина, перебуваючи вколі родини, одержував необхідні умови для свого розвитку, то в дошкільномувіці розширюється коло його інтересів. Дитина відкриває для себе мир людськихвідносин, різні види діяльності дорослих людей. Він випробовує величезнебажання включитися в доросле життя, активно в ній брати участь. Переборовшикризу 3-х років дитина прагне до самостійності. Із цього протиріччянароджується рольова гра — самостійна діяльність дітей, що моделює життядорослих.
Рольова гра, або як її щеназивають творча гра, з'являється в дошкільному віці. Гра — це діяльністьдітей, у якій вони беруть на себе «дорослі» ролі й в ігрових умовахвідтворюють діяльність дорослих і відносини між ними. Дитина, вибираючи певнуроль, має й відповідної цієї ролі образ — доктора, мами, дочки, водія. Із цьогообраза випливають і ігрові дії дитини. Образний внутрішній план гри настількиважливий, що без нього гра просто не може існувати. Через образи й дії діти вчатьсявиражати свої почуття й емоції. У їхніх іграх мама може бути строгої абодоброї, смутної або веселої, ласкавої й ніжної. Образ програється, вивчається йзапам'ятовується. Всі рольові ігри дітей (за дуже невеликим виключенням)наповнені соціальним змістом і служать коштами вживання у всю повноту людськихвідносин.
Грабере свої джерела із предметно-манипулятивної діяльності дитини в періодраннього дитинства. Спочатку дитина поглинена предметом і діями з ним. Коли вінопановує дією, то починає усвідомлювати, що діє сам і як дорослий. Він і ранішенаслідував дорослому, але не зауважував цього. У дошкільному віці увагапереноситься із предмета на людину, завдяки чому дорослий і його дії стають длядитини зразком для наслідування.
Награниці раннього й дошкільного дитинства виникають перші види дитячих ігор.Один з видів гри цього періоду — образно-рольова гра. У ній дитина уявляє себеким завгодно й чим завгодно й діє відповідно до цього образа. Дитини можездивувати картина, побутовий предмет, явище природи, і він може стати їм накороткий проміжок часу. Обов'язкова умова для розгортання такої гри — яскраве,що запам'ятовується враження, що викликало в нього сильний емоційний відгук.Дитина вживається в образ, почуває його й душею й тілом, стає ним.
Образно-рольовагра є джерелом сюжетно-рольової гри, що яскраво проявляється із серединидошкільного періоду. Ігрова дія має символічний характер. Граючи, дитина підоднією дією має на увазі інше, під одним предметом — іншої. Не маючи можливостізвертатися з реальними предметами, дитина вчиться моделювати ситуації ізпредметами-заступниками. Ігрові заступники предметів можуть мати дуже невеликуподібність із реальними предметами. Дитина може використати паличку як підзорнатруба, а потім, по ходу сюжету, як шпага. Ми бачимо, як у рольовій грі знаквходить у життя дитини й стає коштами організації його діяльності, так само, які в житті дорослої людини.
Урольовій грі діти відображають свій навколишній світ і його різноманіття, вониможуть відтворювати сцени із сімейного життя, із взаємин дорослі, трудовийдіяльності й так далі. У міру дорослішання дитини, ускладнюються й сюжети їхніхрольових ігор. Так наприклад, гра в «дочці-матері» в 3-4 року може тривати10-15 хвилин, а в 5-6 років — 50-60 хвилин. Старші дошкільники здатні грати вту саму гру кілька годин підряд, тобто поряд зі збільшенням розмаїтості сюжетівзбільшується й тривалість гри.
Ігровийсюжет, так само як і ігрова роль, найчастіше не плануються дитиною молодшогодошкільного віку, а виникають ситуативно, залежно від того, який предмет абоіграшка потрапили в цей момент йому в руки (наприклад, посуд, — значить будеграти в будинок). Сварки в дітей цього віку виникають через володінняпредметом, з яким один з них захотів пограти.
Рольовагра в старших дошкільників підкоряється правилам, що випливають із узятої насебе ролі. Діти планують своє поводження, розкриваючи образ обраної ними ролі.Сварки дітей старшого дошкільного віку, як правило, виникають через неправильнерольове поводження в ігровій ситуації й закінчуються або припиненням гри, абовигнанням «неправильного» гравця з ігрової ситуації.
Такимчином можна зробити висновок, що у грі діти вчаться спілкуванню один з одним,умінню підкоряти свої інтереси інтересам інших. Гра сприяє розвитку довільногоповодження дитини. Механізм керування своїм поводженням, підпорядкуванняправилам складається саме в сюжетно-рольовій грі, а потім проявляється й вінших видах діяльності (наприклад, у навчальній). У розвиненій рольовій грі зїї складними сюжетами й ролями, які створюють широкий простір для імпровізації,у дітей формується творча уява. Гра сприяє становленню довільної пам'яті, увазій мисленню дитини. Гра створює реальні умови для розвитку багатьох навичок івмінь, необхідних дитині для успішного переходу до навчальної діяльності.
2. Психологічні характеристикисюжетно-рольових ігор2.1Психологічні особливості дошкільних рольових ігор
Проблема гри якдіяльності, що має особливе значення в житті дитини, завжди перебувала в центріуваги дослідників дитячого розвитку. У цей час існує велику кількість термінів,що називають той самий вид ігор дітей. Деякі дослідники називають їх творчими,підкреслюючи їхнє значення в розвитку творчої особистості, сюжетними, оскількиосновним компонентом убачають у них сюжет, у закордонних роботах прийняті назвидраматичні або наслідувальні ігри.
Всі вони мають ті саміструктурні компоненти: у них є присутнім сюжет, ігрова ситуація, роль, ігровідії й правила. У цьому зв'язку найбільш адекватним представляється термін«сюжетно-рольова гра», оскільки в ньому підкреслюється наявність сюжету й ролі.
В цей час не існуєвичерпно повної теорії гри, а є цілий ряд теорій, які можна використати придослідженні тих або інших конкретних аспектів ігрового поводження. Відсутністьєдиної теорії надзвичайно утрудняє цілісний аналіз результатів дослідженьдитячої гри, а також визначальних її факторів.
Дошкільний вік уважаєтьсякласичним віком гри. У цей період виникає й здобуває найбільш розвинену формуособливий вид дитячої гри, що у психології й педагогіці одержав назвусюжетно-рольової. Сюжетно-рольова гра є діяльність, у якій діти беруть на себетрудові або соціальні функції дорослих людей і в спеціально створювані нимиігрових, уявлюваних умовах відтворюють (або моделюють) життя дорослих івідносини між ними.
У такій грі найбільшеінтенсивно формуються всі психічні якості й особливості особистості дитини.
Супідрядність мотивів, прояке говорилося вище, уперше виникає й найбільше яскраво проявляється в грі.Виконуючи ігрову роль, дитина підкоряє цьому завданню всі свої імпульсивні дії.
Ігрова діяльність впливаєна формування довільності всіх психічних процесів — від елементарних до самихскладних. Так, у грі починають розвиватися довільне поводження, довільна увагай пам'ять. В умовах гри діти краще зосереджують і більше запам'ятовують, чим запрямим завданням дорослого. Свідома мета — зосередитися, запам'ятати щось,стримати імпульсивний рух — раніше й легше всього виділяється дитиною в грі.
Гра дуже впливає нарозумовий розвиток дошкільника. Діючи із предметами-заступниками, дитинапочинає оперувати в мислимому, умовному просторі. Предмет-заступник стає опороюдля мислення. Поступово ігрові дії скорочуються, і дитина починає діяти увнутрішньому, розумовому плані. Таким чином, гра сприяє тому, що дитинапереходить до мислення в образах і поданнях. Крім того, у грі, виконуючи різніролі, дитина стає на різні точки зору й починає бачити предмет з різних сторін,Це сприяє розвитку найважливішої, розумової здібності людини, що дозволяєпредставити інший погляд і іншу точку зору.
Рольова гра має вирішальнезначення для розвитку уяви. Ігрові дії відбуваються в мнимій ситуації; реальніпредмети використаються в якості інших, уявлюваних; дитина бере на себе ролівідсутніх персонажів. Така практика дії в придуманому просторі сприяє тому, щодіти здобувають здатність до творчої уяви.
Спілкування дошкільника зоднолітками розвертається головним чином у процесі спільної гри. Граючи разом,діти починають ураховувати бажання й дії іншої дитини, відстоювати свою точкузору, будувати й реалізовувати спільні плани. Тому гра впливає на розвитокспілкування дітей у цей період.
У грі складаються іншівиди діяльності дитини, які потім здобувають самостійне значення. Так,продуктивні види діяльності (малювання, конструювання) спочатку тісно злиті ізгрою. Малюючи, дитина грає той або інший сюжет. Будівля з кубиків вплітається вхід гри. Тільки до старшого дошкільного віку результат продуктивної діяльностіздобуває самостійне значення, незалежне від гри.
Усередині гри починаєскладатися й навчальна діяльність. Навчання вводить вихователь, воно нез'являється безпосередньо із гри. Дошкільник починає вчитися, граючи. Донавчання він ставиться як до своєрідної гри з певними ролями й правилами.Виконуючи ці правила, він опановує елементарними навчальними діями.
Величезне значення гри длярозвитку всіх психічних процесів і особистості дитини в цілому дає підставувважати, що саме ця діяльність є в дошкільному віці провідної.
Однак ця дитяча діяльністьвикликає масу питань у психологів. Справді, чому, як і навіщо діти раптомберуть на себе ролі дорослих і починають жити в якімсь уявлюваному просторі?При цьому вони, звичайно ж, залишаються дітьми й прекрасно розуміють умовністьсвого “перевтілення” — вони тільки грають у дорослих, але ця гра приносить їмні із чим не порівнянне задоволення, Визначити сутність сюжетно-рольової гри нетак-те просто. Ця діяльність містить у собі несумісні й суперечливі початки. Вонає одночасно вільною й жорстко регламентованої, безпосередньої йопосередкованої, фантастичної й реальної, емоційної й раціональної.
Думка про те, що гра єпрояв уяви й фантазії, що приводить у рух різноманітними афективнимитенденціями, що це воля без обмежень, де немає нічого неможливого, зазнавалакритики з боку Л.С.Виготського. Він указував, що, навпроти, гра являє собоюшколу довільності, волі й моралі. «Воля в грі ілюзорна» — реалізація ролі,привабливої для дитини, жадає від його підпорядкування правилу, що відбиваєлогікові соціальні відносин і норм взаємодії в суспільстві. Роль розкриває длядитини зміст правила, уможливлює його розуміння, прийняття й підпорядкуванняправилу.
Вітчизняні психологипідкреслюють величезне значення сюжетно-рольової гри для психічного розвиткудитини.
Відбувається змінапсихологічної форми мотивів, що відбивають загальну тенденцію розвиткусвідомості від досознательних афективно пофарбованих безпосередніх бажань домотивів, що мають форму узагальненого наміру, що коштує на грані свідомих. Угрі формується первинна супідрядність мотивів, формуються вольові мотиви.Свідомий вибір, вольовий вибір можливий лише у випадку оперування змістами,відриву від наочної ситуації властиво виконання дії. Гра, що забезпечує відривзмісту від дії, створює певні умови для ієрархизації мотивів.
Можливості подоланняпізнавального «егоцентризму» як неможливості співвіднесення власноїпізнавальної позиції з іншими можливими позиціями забезпечуються необхідністюкоординації в грі різних позицій і точок зору — необхідністю обліку позиційвідповідно до рольових відносин у грі, із власною роллю й роллю партнера,практикою дій із предметами відповідно до доданого їм ігровими й реальнимизначеннями й, нарешті, необхідністю координації своєї позиції з позицієюпартнера по грі.
У грі відбувається істотнаперебудова поводження дитини — воно стає довільним. Під довільним поводженнямрозуміється поводження, що здійснюється відповідно до зразка (незалежно відтого, чи даний він у формі дій іншої людини або у формі вже, що виділилосяправила) і контрольоване шляхом зіставлення із цим зразком як еталоном. Привиконанні ролі зразок повішення, що втримується в ролі, стає одночасно еталономз яким дитина сам порівнює своє поводження, контролює його. Дитина в грі виконуєяк би дві функції: з одного боку, він виконує свою роль, а з іншої контролюєсвоє поводження. Довільне поводження характеризується не тільки наявністюзразка, але й наявністю контролю за виконанням цього зразка. Рольове поводженняв грі, як це з'ясовується з аналізу, є складноорганізованим. У ньому є зразок,що виступає, з одного боку, що як орієнтує поводження й, з іншої сторони якеталон для контролю; у ньому є виконання дій обумовлених зразком; у ньому єпорівняння зі зразком, тобто контроль. Таким чином, при виконанні ролі єсвоєрідне роздвоєння, тобто «рефлексія». Звичайно, це ще не свідомий контроль.Вся гра перебуває під владою привабливої думки й пофарбована афективнимвідношенням, але в ній утримуються вже всі основні компоненти довільного поводження.Функція контролю ще дуже слабка й часто ще вимагає підтримки з боку ситуації, збоку учасників гри. У цьому слабість цієї функції, що народжується, алезначення гри в тім, що ця функція тут народжується. Саме тому гру можна вважатишколою довільного поводження.
Тому що зміст ролейголовним чином зосереджено навколо норм відносин між людьми, тобто її основнимзмістом є норми поводження, що існують серед дорослих людей, то в грі дитина якби переходить у розвитий світ вищих форм людської діяльності, у розвитий мирправил людських взаємин, стає через гру джерелом розвитку моралі самої дитини.Щодо цього значення гри навряд чи може бути переоцінено. Гра є школою моралі,але не моралі в поданні, а моралі в дії.
Гра має значення й дляформування дружного дитячого колективу, і для формування самостійності, і дляформування позитивного відношення до праці, і для виправлення деяких відхиленьу поводженні окремих дітей, і ще для багато чого іншого. Всі ці виховні ефектиопираються як на свою підставу на той вплив, що гра робить на психічнийрозвиток дитини, на становлення його особистості.
Л.С. Виготський головнезначення дитячої гри бачив у формування опосередкування й тим самим у корінномуперетворенні свідомості, відриві значень від речі, внутрішнього від зовнішнього,тобто у формуванні ідеального плану свідомості. Д.Б.Ельконін, опираючись наідеї П.Я. Гальперіна про закономірності функціонального розвитку діяльності,розглядав гру як природну, що стихійно зложилася протягом дошкільного дитинствапрактику поетапного відпрацьовування розумових дій на основі функціональногорозвитку ігрових дій від розгорнутих і виконуваних з реальними іграшками йпредметами — заступниками до мовних, а потім і до розумових дій. Дії в розумі,становлячи основу ідеального плану, розкривають шлях до розвиткунаочно-образного мислення, вищих форм перцептивної діяльності, уяви.
Д.И. Фельдштейн такожуказує на провідну роль сюжетно-рольової гри в психічному розвиткудошкільнику:. У ній почуття, що розвиваються, любові до рідних, співчуттяблизьким, дружньої прихильності збагачуються, змінюються, стають основою длявиникнення більше складних соціальних почуттів. Саме в ігровій діяльності вдошкільника виникають основні психологічні новотвори — орієнтація на оточуючихлюдей, уміння оцінювати свої дії й учинки з погляду їхніх вимог, тобто Ізсуспільної точки зору; розвиваються особистісні механізми поводження — контрольі самоконтроль, оцінка й самооцінка. В ігровій діяльності формується системавзаємозалежних і супідрядних мотивів, у якій суспільні по змісту мотивидіяльності (прагнення зробити щось корисне для інших людей) здобувають значнобільшу спонукальну силу, чим мотиви особистої користі або інтерес дозовнішньої, процесуальної сторони діяльності.
У сюжетній грі дитинаприймає на себе ті ролі, які так чи інакше відповідають деякимсуспільно-трудовим функціям дорослих людей, і вносить у свою гру нормивідносин, пов'язаних із цими функціями. У процесі гри відбувається відтворенняцих відносин: дитина починає орієнтуватися в загальному значенні людськоїдіяльності, у тім, що будь-яка предметна Дія включена в людські відносини, такчи інакше спрямоване на інших людей і оцінюється ними як значиме або незначуще.Він виявляє при цьому, що самі відносини мають ієрархічну структуру супідрядності,керування й виконання.
Поперемінно виконуючи вуявлюваних ситуаціях різні функції дорослої людини й зіставляючи їхньоїособливості із власним реальним досвідом, дитина починає розрізняти зовнішню йвнутрішню сторони життя дорослих і своєї власної. Він відкриває в себенаявність переживань і починає осмислено орієнтуватися в них, завдяки чомувиникають нові відносини до самого себе. Ці переживання узагальнюються, і наїхній основі формуються почуття. На цьому щаблі відбувається також інтенсивнезасвоєння первинних етичних норм поводження й формування пов'язаних з нимиморальних переживань.
Прийняття дітьмидошкільного віку етичних норм і формування моральних почуттів — частиназагального процесу активного входження дитини в життя дорослих людей, у їхні взаємини,у зміст їхньої діяльності й учинків. Поява почуття боргу, пов'язане звиконанням моральних правил у взаєминах з іншими людьми (дорослими,однолітками, молодшими), і формування боргу як мотив діяльності маютьнайважливіше значення для переходу до обов'язкового шкільного навчання.
Нові відносини між дитиноюй дорослим, при яких образ дорослого орієнтує дії й учинки дитини, є основоюформування такої здатності дитини дошкільного віку, як довільність поводження.Супідрядність мотивів, характерне для дітей цього віку, є вираження зіткненняміж тенденцією до безпосередньої дії й прагненням діяти за зразком, відповіднодо вимоги дорослого. Формування довільних дій і вчинків знаменує собою процесвиникнення нового типу поводження, що у повному змісті може бути названийсуб'єктним.
Із цього поглядудошкільний вік може бути зрозумілий як період інтенсивного освоєння прикладівдорослого життя (норм і правил поведінки, які виступають узагальненням відносинлюдей) і формування механізмів властиво суб'єктного поводження. Керування своїмповодженням стає предметом усвідомлення самих дітей, а це означає новий щабельрозвитку свідомості дитини, щабель формування його самосвідомості, предметякого — визначення свого місця в системі відносин з іншими людьми. Формування свідомостідитини нерозривно зв'язано зі становленням довільності в керуванні власнимповодженням.
У дошкільному віці в гріформується характер дитини в сукупності його відносин до різних сторін життя:до діяльності, до інших, до себе, до предметів і речей. У формуванні характерувирішальна роль належить дорослим, їхньому власному поводженню й оцінкам, яківони дають поводженню дітей. У дошкільників формуються загальні й спеціальніздатності: музичні, художні, танцювальні й т.п.
У дошкільному віці істотнізміни відбуваються в пізнавальній діяльності дитини. Найбільше інтенсивнорозвивається уява, основою розвитку якого виступає ігрова діяльність. Дія,відтворена в грі, і фактичні його операції самі по собі є реальними. Однак тутспостерігається розбіжність змісту дії (наприклад, «скакати на коні») і йогооперацій (наприклад, «управляти ціпком»). Ця розбіжність приводить до того, щодитина виконує ігрову дію в уявлюваній ситуації — лише тоді з паличкою можнанадходити так, як надходять із конем.
Ігрова дія породжує процесуяви. Прийняття на себе ролі дорослого, створення ігрової ситуації, проходженнясюжету гри сприяють розвитку творчої уяви. По образному вислові Ж.Піаже,дитина-дошкільник живе одночасно як би у двох мирах — гри й дійсності. Прицьому сфера гри для дитини не менш, якщо не більше реальна, чим сферадійсності.
У грі одержує розвитокнаочно-образне мислення. З його допомогою дитина здійснює рішення завдань урозумі, без участі практичних дій, за допомогою оперування образами йподаннями. До кінця дошкільного дитинства складається нова, більше висока форманаочно-образного мислення — наочно-схематичне мислення. У цій формі дитинаоперує не тільки образами й поданнями предметів, але й зв'язками й відносинамиміж ними. Довільними і керованими стають процеси сприйняття, пам'яті, уваги.
У грі дошкільник прагнепо-своєму класифікувати предмети і явища, знайти в них загальні ознаки йвиявити розходження. Систематизація подань, віднесення їх до певних категорій,осмислення спільності й розходжень являють собою ті нові інтелектуальнізавдання, які прагне вирішити дитина. Діти часом будують свої власні «теорії»походження й зв'язку явищ. Виникають початкові загальні подання про природні йсуспільні явища, формується прообраз світогляду.
Зміна способу життя дитини,формування нових відносин з дорослими й однолітками, поява нових видівдіяльності й захоплень приводить до подальшого розвитку мови дошкільників. Угрі виникають нові завдання спілкування, що полягають у передачі іншому(одноліткові, дорослому) своїх вражень, переживань, задумів.
У грі з'являється новаформа мови — повідомлення у вигляді монологу, розповіді про пережитому йбаченому, про задум гри, про прослухану розповідь, про взаємини з однолітками.У спільній грі виникає необхідність домовитися про загальний задум, пророзподіл ролей і контроль за виконанням правил. Запас слів швидко наростає,діти вживають слова в найрізноманітніших граматичних формах і сполученнях. Удошкільному віці формується нова функція мови — планування й регулюваннявласної діяльності.
Сюжетно-рольова гра не єєдиною формою діяльності, що впливає на розвиток особистості дошкільника.Велике значення в цьому плані грають так називані продуктивні види діяльності(малювання, ліплення й т.д.). На думку Д.Б.Ельконіна, характерна їхня рисаполягає в тому, що вони мають задум, що реалізується у відомих умовах привикористанні відомих матеріалів і за допомогою відомих знарядь. По своїйпсихологічній структурі ці види діяльності подібні із серйозними продуктивнимидіяльностями. Деякі психологи їх називають творчими.
Продукти діяльності дитинимають часом дивний характер — синя корова, зелений кінь на червоному лузі йт.д. Справа в тому, що на якімсь етапі становлення цієї діяльності дитина лишеопановує матеріалом. Тут властивості предмета самі стають для дитини предметомдізнання. Це своєрідні форми моделювання навколишньої дійсності, у якихвідбувається абстрагування тих властивостей, які за допомогою даного матеріалуможуть бути дитиною вичленовані.
У дошкільному віці, яквідомо, є ще й навчання. При цьому дуже важливо наступне: щоб дитина вчилася попрограмі, складеної дорослим, необхідно, щоб він її прийняв. Але можливістьучити дітей по відомій програмі ще не означає, що вони можуть навчатися вшколі. Наприклад, навчити читати дошкільників можна, але в школу ходити вони щене можуть. Потрібно не тільки вміти вчитися по певній програмі, але й бути доцього підготовленим. Цієї підготовленості в дошкільників ні, вона починає в нихвиникати лише в самому кінці цього віку.
Особливе місце в розвиткудитини займає сприйняття, переживання й твір казки. Казка допомагає вийти зарамки сімейного миру, усвідомити моральний зміст учинків у світі дорослихлюдей, співпереживаючи й «сприяючи» героям казки, затвердитися у впевненості всобі.
Форми елементарної праціцікаві й важливі тому, що між дитиною й дорослим установлюються своєріднівідносини: це відносини реальної взаємодопомоги, координації дій, розподілуобов'язків. Всі ці відносини, виникаючи в дошкільному віці, надалі продовжуютьрозвиватися.2.2Значення сюжетно-рольових ігор в соціальному вихованні дитини
Сюжетно-рольові ігри наоснові життєвих, літературних, фільмових вражень вільно відтворюють соціальнівідносини і матеріальні об’єкти або розгортають фантастичні ситуації, які немають аналогів у житті. Ця особливість сюжетно-рольових ігор виступаєтехнологією апробації дитиною майбутніх соціальних ролей. Ті психічні стани,які гравці переживають у певному виді ігор, закарбовуються у свідомості іпізніше відіграють провідну роль у процесі самовизначення особистості, пошукуїї власної ідентичності. При чітко продуманій організації такі ігри дають длясоціалізації школяра значно більше ніж хороше оповідання чи бесіда.
Для того, щобсюжетно-рольова гра розгорталась, була дійовою і насиченою подіями, необхідноврахувати моменти:
- попереднє знайомство з об’єктом гри.
- чим менші діти, тим більш наочною повинна бути гра,тобто потрібні такі атрибути, які допомагають входити в роль; квитки для касира,шаблі для козаків і т.д.
- найкраще коли такі ігри відбуваються у станіемоційного напруження гравців, коли існують конфліктні ситуації в сюжеті,протиборство учасників і необхідність самостійно приймати рішення;
- розподіляючи ролі, необхідно врахувати особливостідітей, даючи одним можливість зміцнити свій авторитет, проявити себе, іншим –зблизитись, потоваришувати, третім – стати більш організованим, розкутим тощо.
- допомогти дитині “увійти” в роль. З цією метою тим,хто збирається імпровізувати пропонують уявити себе в ролі і відповісти напитання (Чого він хоче досягти в житті? Що цінує в інших? Яких друзів має?)
- вибір сюжету гри повинен відповідати запитам таінтересам дітей, які самі можуть запропонувати такі сюжети, основні ролі іситуації;
- в сюжеті повинна бути закладена певна ідея, якабвиконувала функції регулятора поведінки;
- виховний ефект сюжетно-рольових ігор все ждосягається не стільки сюжетом, скільки тими взаємовідносинами, які виникають угрі.
Та найнеобхіднішою умовоюуспішного проведення рольових ігор є уміння вдало зайняти ігрову позицію, якабазується на здатності переходити із реального плану в ігровий відчуватирадісний внутрішній стан дитинства. Уміння “скинути з себе все доросле”,викликає довір’я у дітей, стати керівником порадником, який сприймається якздатний усе зрозуміти товариш – в цьому полягає майстерність організаторарольових ігор.
У практиці виховної роботидо сюжетно-рольових ігор належать також ігри-подорожі, психологічніігри-тренінги, виховні та ділові ігри, які моделюють певні виробничі, такомунікативні ситуації для розв’язання їх учасниками.
Ігри-подорожі обов’язковомають певні етапи (“пункти”, “станції”), на яких виконуються завданнятрудового, пізнавального, художнього, спортивного характеру. Такі ігри можутьвідбуватись з різних навчальних предметів: географічні, літературні,математичні та ін. У цих іграх передбачені ігрові ролі “організаторів”,“суддів”, “контролерів”. Відбуваються такі ігри найчастіше як змагання міжкомандами.
Психологічні ігри-тренінгимають характер системних вправ з навчання спілкуванню, та пізнанню власнихможливостей. Важливими являються і виховні ігри, які теж мають тренінгівхарактер. Ці ігри потребують ґрунтовної інформативної підготовки дітей, під часякої вони ознайомляться з правилами етикету. На основі цих знань і виробляютьсяуміння та навички поведінки.
Основи поведінкиформуються в дитинстві. В процесі різних видів діяльності діти ознайомлюються зелементарними нормами поведінки в колективі, набувають навичок спілкування зровесниками і з дорослими. Спостереження показують, що діти, які непідкоряються вимогам дорослих в звичайні обстановці, сумлінно виконують їх підчас гри. Додержуючи правил, вони вчаться стримувати свої емоції, викликанібажанням виграти, засвоюють норми поведінки.
Дітей однаковою міроюприваблюють усі види ігор. Структура ігор з правилами дозволяє опосередкованокерувати поведінкою дітей. Гравцеві здається, що він виконує ігрові дії іправила за своїм бажанням, насправді він виконує вказівки організатора, якісформовані у вигляді цікавого завдання або умов гри.
Коли хтось із дітейпорушує правило, намагаючись швидше і без зусиль виграти, інші протестуютьпроти цього і в наступних іграх діти виконують вимоги друзів.
Поступово діти привчаютьсяоцінювати свої дії і вчинки. Дитина усвідомлює значення своїх вчинків у процесіактивного спілкування з дорослими і друзями під час ігор. Засвоївши критеріївимог до поведінки гравця, діти об’єктивно оцінюють вчинки своїх товаришів іправильно реагують на них.
Важливу роль у справіформування в дитини вміння об’єктивно оцінювати свої дії відіграє колектив.Адже у взаєминах з колективом, іншими дітьми складається особистість дитини.2.3Особливості дій дошкільників в сюжетно-рольових іграх
Головним змістом гри молодшихдошкільників є виконання певних дій з іграшками. Вони багаторазово повторюютьті самі дії з одними іграшками: “труть морквину”, “ріжуть хліб”, “миють посуд”.При цьому результат дії не використається дітьми — нарізаний хліб ніхто неїсть, а вимитий посуд на стіл не ставиться. Самі дії при цьому максимальнорозгорнуті, вони не можуть бути скороченими й не можуть замінятися словами.Ролі фактично є, але вони самі визначаються характером дії, а не визначаютьйого. Як правило, діти не називають себе іменами осіб, ролі яких вони на себевзяли. Ці ролі існують скоріше в діях, чим у свідомості дитини.
У середині дошкільногодитинства та ж по сюжеті гра проходить інакше. Основним змістом гри стаютьвідносини між ролями, які яскраво обкреслені й виділені. Діти називають їх допочатку гри. Виділяються ігрові дії, що передають відносини до інших учасниківгри,- якщо каша накладається в тарілочки, якщо нарізується хліб, те все цедається “дітям” на обід. Дії дитини стають коротше, вони не повторюються йпоміняють одне іншим. Дії виконуються вже не заради них самих, а зарадиздійснення певного відношення до іншому граючий у відповідності з узятої насебе роллю.
Змістом гри старшихдошкільників стає виконання правил, що випливає з узятої на себе ролі.
Діти 6-7 років надзвичайнопричепливо ставляться до виконання правил. Виконуючи ту або іншу роль, вониуважно стежать, наскільки їхні дії й дії їхніх партнерів відповідаютьзагальноприйнятим правилам поведінки — буває так або не буває: “Мами так нероблять”, “Суп після другого не подають”.
Зміна змісту ігор з тимсамим сюжетом у дошкільників різних віків виявляється не тільки в характерідій, але й по тому, як починається гра й що є причиною конфліктів дітей. Умолодших дошкільників роль підказується самим предметом: якщо в дитини в рукахкаструля^-він мама, якщо ложка^-він дитина. Основні конфлікти виникають черезволодіння предметом, з яким повинне провадитися ігрова дія. Тому часто намашині їдуть два “шофери”, а обід готовлять трохи “матерів”. У дітей середньогодошкільного віку роль формується вже до початку гри. Головні сварки через роль — хто ким буде. Нарешті, у старших дошкільників гра починається з договору, зіспільного планування, як потрібно грати, а головні суперечки ведуться навколотого, “буває так або не буває”.
Виконання ролівиховательки показало, що для молодших дітей бути вихователькою — це значитьгодувати маляти, укладати їх спати й гуляти з ними. У грі дітей середнього йстаршого віку роль виховательки усе більше концентрується навколо відносин “вихователька-діти”.З'являються вказівки на характер взаємин між дітьми, норми й способи їхньогоповодження.
Таким чином, зміст ігор удошкільному віці міняється в такий спосіб: від предметних дій людей до відносинміж ними, а потім до виконання правил, що регулюють поводження й відносинилюдей.
Усяка роль припускає певніправила поведінки, тобто диктує, що можна, а чого не можна робити. У той же часусяке правило має за собою яку-небудь роль, наприклад роль що тікає й доганяє,роль шукаючі й що ховається й т.д. Так що поділ на рольові ігри й ігри ізправилами досить умовно. Але в рольових іграх правило як би приховано за роллю,воно не проговорюється спеціально й скоріше почувається, чим усвідомлюєтьсядитиною. В іграх із правилами — навпаки: правило повинне бути відкритим, тобточітко усвідомлюватися й формулюватися всіма учасниками, у той час як роль можемати схований характер. Розвиток гри в дошкільному віці походить від ігор звідкритою роллю й схованим правилом до ігор з відкритим правилом і схованою роллю.
Майже всі дослідники, щовивчали гру, одностайно відзначали, що гра є найбільш вільною, невимушеноюдіяльністю дитини-дошкільника. У грі він робить тільки те, що хоче сам.Невимушений характер гри виражається не тільки в тім, що дитина вільно вибираєсюжет гри, але й у тім, що його дії із предметами зовсім вільні від їхзвичайного, “правильного” використання.
Творча воля гривиражається й у тім, що дитина включається в неї з усією своєю емоційністю,випробовуючи під час гри максимальне задоволення. Емоційна насиченість гринастільки сильна й очевидна, що саме цей момент часто висувається на першийплан, що дозволяє розглядати гру як інстинктивне джерело насолоди.
Парадокс укладається втім, що саме в цієї максимально вільній від усякого примуса діяльності,здавалося б що цілком перебуває у владі емоцій, дитина раніше всього навчаєтьсяуправляти своїм поводженням і регулювати його відповідно до загальноприйнятихправил. Сутність дитячої гри кок раз і укладається в цьому протиріччі. Як жетаке стає можливим?
Для того щоб дитина взялана себе роль якої-небудь іншої людини, необхідно виділити в цій людиніхарактерні ознаки, властиві тільки йому, правила й способи його поводження.Тільки тоді, коли дитина досить чітко представляє малюнок поводження персонажа,роль може бути взята й виконана дитиною в грі. Якщо ми хочемо, щоб діти бралина себе ролі лікарів, льотчиків або вчителів, потрібно насамперед, щоб вонивиділили для себе правила й способи поводження цих персонажів. У тому випадку,якщо цього ні, якщо та або інша особа просто має відому привабливість длядитини, але його функції, його відносини з іншими й правила його поводження неясні, роль не може бути виконана.
В одному з дослідженьД.Б.Ельконіна пропонувалася гра “у самих себе”, у кого-небудь із добре відомихтоваришів і в кого-небудь із дорослих (маму або виховательку). Діти всіх віківвідмовилися грати “у самих себе”. Молодші діти не могли або мотивувати своївідмови, у той час як старші прямо вказували: “Так не грають, це не гра” або“Як же мені Ніну грати, якщо я й так Ніна”. Цим діти показували, що без ролі,тобто без відтворення дій якоїсь іншої людини, не може бути гри. Молодшідошкільники також відмовлялися грати ролі інших конкретних дітей, оскільки вонине могли виділити типові для своїх товаришів дії, заняття або риси поводження.Старші дошкільники, уже здатні зробити це, виконували такі важкі ролі. Роль длядитини була тим легше, ніж більше очевидними були для нього особливостіповодження зображуваного персонажа й відмінності від його власного. Тому всідіти охоче грали в дорослі.
Звичайно, дошкільник і доприйняття ролі дещо знає про тих людей, яких він буде зображувати в грі. Алетільки в грі правила поведінки цих людей і їхніх функцій стають предметом йогоактивного відношення й свідомості. Через гру мир соціальних відносин, значнобільше складних, чим ті, що доступно йому в його неігровому житті, проникає усвідомість дитини й піднімає його на більше високий рівень. Приймаючи рольдорослого, дитина тим самим бере на себе певний, зрозумілий для себе спосібповодження, властивий цьому дорослому.
Послідовність дій тієїролі, що бере на себе дитина, має для нього як би чинність закону, якому вінповинен підкоряти свої дії. Усяка спроба порушити цю послідовність або внестиелемент умовності (наприклад, зробити так, щоб мишки ловили кішок або щоб шоферпродавав квитки, а касир вів автобус) викликає бурхливий протест дітей, а інодінавіть приводить до руйнування гри. Взявши на себе роль у грі, дитина тим самимприймає систему твердої необхідності виконання дій у певній послідовності. Такщо воля в грі досить відносна — вона існує тільки в межах узятої на себе ролі.
Але вся справа в тому, щоці обмеження дитина бере на себе добровільно, за власним бажанням. Більше того,саме це підпорядкування прийнятому закону робить дитині максимальну приємність.
Крім того, гра маєвеличезне значення для загального психічного розвитку дитини. Саме в гріповодження дитини вперше перетворюється з польового у вольове, він сам починаєвизначати й регулювати свої дії, створювати уявлювану ситуацію й діяти в ній,осознавати і оцінювати свої дії й багато чого, багато чого іншого.
грарольовий виховання дошкільник
3. Застосування сюжетно-рольових ігор урозвитку дітей дошкільного віку
У ході експериментів,проведених на базах дитячих садів, установлений прискорений розвитокінтелектуальних здатностей поряд з високим рівнем рухових у дошкільників, щозаймаються фізкультурою в музичному ритмі казок.
Сюжетно-рольова ритмічнагімнастика являє собою інтегровану систему засобів ритмічної гімнастики,сюжетно-рольових ігор і казкових сюжетів. Основними компонентами впливу наорганізм і особистість дитини є: Рух, Гра, Сюжет, Музика.
Рух спрямований нарозвиток фізичних якостей, координаційних здатностей і функціональнихможливостей організму маляти, тобто на фізичну сутність, а також вихованнявиразності, формування бази й культури рухів. Для цього використаються наступнізасоби: основні види рухів (ходьба, біг, лазіння, метання, рівновага); вправиосновної гімнастики (РЕПЕТУЮ, стройові); акробатики (перекид уперед, назад,убік; «міст»; стійка на лопатках; «рибка» і ін.); сучасноїаеробіки (степ, фанк, спортивної й ін.); стретчингу (гімнастика поз длярозвитку гнучкості); художньої гімнастики (вправи з м'ячем, скакалкою, обручем;хвилеподібні рухи корпусом, руками й т.д.); елементи спортивного танцю (вальс,танго, румба й ін.); народного танцю (росіянин); сучасного танцю (диско, ріп,рок-н-рол); хореографії (основні позиції рук і ніг, екзерсиси); елементипантоміми; пальчикова гімнастика; дихальні вправи; вправи на снарядах(гімнастичний ослін, куб, дуга й т.д.).
Перераховані засобипоєднуються в певній послідовності й зв'язані музикою в комплекси вправ.
Музика створює позитивнеемоційне тло занять, допомагає дітям запам'ятати руху, виразно передати їхнійхарактер. Як музичне оформлення використаються фонограми музичних казок(«Вовк і семеро цапенят на новий лад», «Бременськімузиканти» і ін.), мюзиклів («Сніжна королева»), музика змультфільмів («Голубий щеня», «Антошко й компанія» і ін.).
Музика повинна відповідатинаступним вимогам: бути доступної сприйняттю дитини; запис повинна бути чистоїй чіткої, без перешкод; доцільно використати музичні добутки розмірами 2/4, 4/4і 3/4; музичний темп протягом заняття необхідно чергувати (від повільного йпомірного до швидкого).
Відомо, що Гра є основноюформою пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку, що активізує розумовіпроцеси й рухові можливості дитини, а також створює позитивне емоційне тлозанять і дозволяє більш м'яко й гуманно вирішувати виховні й освітні завдання.Особливе значення мають сюжетно-рольові ігри, більшою мірою сприятливомуемоційному й інтелектуальному розвитку дитяти-дошкільників.
Сполучення ритмічноїгімнастики із сюжетно-рольовою грою дозволяє успішно вирішувати завданнярухового й психічного розвитку.
Це підкріплюється впливомСюжетів казок, які, у свою чергу, є носіями емоційно-морального виховання.
Ігрова діяльність,максимально використовувана на уроках ритмічної гімнастики, підвищуючи інтересдітей до занять фізичними вправами, допомагає розвивати творче мислення,довільну увагу, різні види пам'яті, які становлять основу інтелектуальноїдіяльності.
Заняття ритмічноюгімнастикою сюжетно-рольового характеру допомагають дітям глибше відчути,зрозуміти, оцінити події й учинки персонажів казкових добутків. Можна говоритипро можливості «прочитання» казок всім тілом, кожним м'язом, кліткоюорганізму. Співпереживання через виразну рухову діяльність значно підсилюється.Діти за допомогою фізичних вправ, жестів і міміки створюють образи героїв іантигероїв, виражаючи своє відношення до них. Іноді вони плачуть разом з тіткоюКішкою про згорілий будинок, радуються з «цапенятами перемозі надвовком», дивуються, регочуть, зображують хитру лисицю Алісу й дурногоДуремара, жорстокого Карабаса Барабаса й відважного Буратіно.
Програма «У музичномуритмі казок» розрахована на дітей від 2 до 7 років. Основу її становлятьокремі міні-програми, послідовне вивчення яких обумовлюється наступністю змісту(як рухового, так і пізнавального). Їх розроблено більше 20.
Можна виділити основніхарактеристики програм:
- підбор вправ відповідає віку й підготовленості щозаймаються (для молодших дошкільників це більше прості по координації вправи,виконувані з меншим дозуванням і в помірному темпі);
- тривалість основних програмних комплексівобумовлена віком що займаються (3-4 року — 15-20 хв, 4-5 років — 20-25 хв, 5-6років — 25-30 хв, 6-7 років — 30-35 хв);
- вправи погоджені з музикою й передають її настрій(на сильні музичні частини — сильні рухи, наприклад амплітудні стрибки, махи;на швидкі частини — бігові, прижкові серії; під повільну музику — вправи врівновазі, розслаблення й т.п.);
- основна структура програмних комплексівзберігається (підготовча, основна й заключна частини);
- вправи розподіляються з урахуванням зростанняфізіологічного навантаження до основної частини;
- танцювальні рухи відповідають характеру музичногодобутку (під російську музику — народні рухи й т.д.);
- програми включають вправи різної спрямованості(координаційні, силові, швидкісно-силові, для розвитку гнучкості й ін.);
- кожна програма включає серії вправ по подоланнюперешкод (лазаньї, перелізання, підлізання, ходьба по гімнастичному ослоні йт.д.), бігові й прижкові серії;
- паузи відпочинку заповнюються різними дихальнимивправами, що відбивають зміст сюжетно-рольової гри;
- для розвантаження хребта й корекції поставивключені вправи в партері (з положень лежачи й сидячи на підлозі);
- блоки рухів можуть мінятися в міру їхнього вивченняй освоєння.
Відмінна риса міні-програм- великий набір рухів; наприклад, у комплексі «Пригода Буратіно»більше 80 різних вправ.
У програмах використаютьсяелементи конструювання (будівельний ігровий матеріал в уроці «Кошкіндом»). Ці завдання сприяють розвитку логічного мислення дитини.
Програми для старшихдошкільників передбачають численні перебудування під певну музику, що розвиваєв дітей уміння швидко реагувати й орієнтуватися в просторі й у часі(«Бременські музиканти», «Слідами бременських музикантів» іін.).
Навчання основнимкомплексам вправ проходить поетапно. На першому етапі (10-12 занять) послідовновивчається руховий матеріал програми (комплекс вправ). Вправи виконуютьсядітьми по показі викладача.
На другому етапі (8-10занять) іде закріплення й уточнення окремих вправ і комплексу в цілому. Більшеуваги приділяється виразному виконанню, створенню рухових образів. Діти можутьвиконувати фрагменти «казки» самостійно.
На третьому (6-8 занять)етапі вдосконалювання, коли добре вивчені комплекси вправ, їх необхідноускладнювати (за рахунок збільшення дозування й ускладнення техніки основнихрухів). Якщо на першому етапі музичну фонограму можна переривати для уточненняокремих рухів і зв'язувань, то в міру освоєння комплексу заняття проходять підбезперервну музику. Це значно збільшує їхню моторну щільність. На останньомуетапі більше уваги необхідно приділяти розвитку творчої фантазії дітей, даватиїм можливість придумати свої вправи, характерні для героїв казки. Багато дітейвже можуть виконувати комплекси по пам'яті.
Кожна програмазавершується казковим театром фізичної культури — проведеннямфізкультурно-спортивного музикально-театралізованого свята.
4. Характеристика театралізованих ігор
Людина формується в діяльності,чим вона різноманітніше, тим різноманітніше його особистість. Гра, спілкування,навчання, праця — от основні щаблі, що є основними для розвитку дитини. Гравиконує роль доброї, розумної наставниці-трудівниці. Багато в чому фарби миру,звуки миру, його форми пізнаються дитиною через іграшку — гру. Гра — шлях допізнання миру, шлях до пізнання дитиною самого себе, своїх можливостей,здатностей, своїх меж. Самоперевірка завжди спонукає до вдосконалювання. Ужетому гри — важливий засіб самовиховання. У них перехід від виховання досамовиховання, до вільного, по внутрішньому спонуканню, свідомій роботі надсвоєю волею, характером, до вироблення позитивних звичок і придбанню необхіднихумінь відбувається природно й непомітно. Цей перехід забезпечується ігровимінтересом, «принципом задоволення», на якому засновані ігри дітей. Ні в якійіншій діяльності дитина не проявляє стільки наполегливості, цілеспрямованості,невтомності. Цікавій грі він віддається цілком. У процесі гри закладенівеличезні виховні можливості. Для дітей — це праця, що вимагає дійсних зусиль.Вони переборюють у грі іноді серйозні труднощі, тренуючи свої сили, спритність,розвиваючи здатності й розум. Гра закріплює в дітей корисні вміння й звички.Тут дитина почуває себе певною мірою самостійним. Уже тому він пред'являє досебе високі вимоги, ті вимоги, які до нього пред'являють дорослі в житті.
Існують різні ігри. Однірозвивають мислення й кругозір дітей, інших — спритність, силу, треті — конструкторські навички. Є гри, спрямовані на розвиток творчості в дитини, уяких дитина проявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність. Творчі проявидітей в іграх різноманітні: від придумування сюжету й змісту гри, пошуку шляхівреалізації задуму до перевтілення в ролях, заданих літературним твором. Одним звидів таких творчих ігор є драматизація або, як тепер частіше називають цей видгри — театралізована гра.
Театралізовані ігриявляють собою розігрування в особах літературних творів (казки, розповіді,спеціально написані інсценівки). Герої літературних творів стають діючимиособами, а їхньої пригоди, події життя, змінені дитячою фантазією, — сюжетомгри. Особливість театралізованих ігор полягає в тому, що вони мають готовийсюжет, а значить діяльність дитини багато в чому визначена текстом добутку. Виникаєпитання: у чому ж полягає творчість дитини в цих іграх? Чи справедливо їхвідносити до розряду творчих ігор?
Дійсна творча гра являєсобою найбагатше поле для творчості дітей. Адже текст добутку як канва, у якудіти самі вплітають нові сюжетні лінії, уводять додаткові ролі, міняютькінцівку й т.д. У театралізованій грі образ героя, його основні риси, дії,переживання визначені змістом добутку. Творчість дитини проявляється вправдивому зображенні персонажа. Щоб це здійснити, треба зрозуміти, який персонаж,чому він так надходить, уявити собі стан, почуття, тобто проникнути в йоговнутрішній мир. І зробити це потрібно в процесі слухання добутку.
Все це наводить на думкупро те, що повноцінна участь дітей у грі вимагає особливої підготовленості, щопроявляється в здатності до естетичного сприйняття мистецтва художнього слова,умінні вслухуватися в текст, уловлювати інтонації, особливості мовних оборотів.Щоб зрозуміти, який герой, треба навчитися елементарно аналізувати його вчинки,оцінювати їх, розуміти мораль добутку. Уміння представляти героя добутку, йогопереживання, конкретну обстановку, у якій розвиваються події, у багато залежитьвід особистого досвіду дитини: чим різноманітніше його враження про навколишнєжиття, тим богаче уява, почуття, здатність мислити. Для виконання ролі дитинаповинен володіти різноманітними образотворчими засобами (мімікою, рухами,жестами, виразної по лексиці й інтонації мовою й т.п.). Отже, підготовленістьдо театралізованої гри можна визначити як такий рівень загальнокультурногорозвитку, на основі якого полегшується розуміння художнього твору, виникаєемоційний відгук на нього, відбувається оволодіння художніми засобами передачіобраза. Всі ці показники не складаються стихійно, а формуються в ходівиховно-освітньої роботи.
Самі по собітеатралізовані творчі ігри є частиною такої утворювальної-виховно-освітньоїроботи. Вона має велике значення для розвитку особистості дитини-дошкільника нетільки тому, що в ній вправляються окремі психічні процеси, але й тому, що ціпроцеси піднімаються на більше високий щабель розвитку завдяки тому, що в грірозвивається вся особистість дитини, його свідомість. Дитина усвідомлює себе,учитися бажати й підкоряти бажанню свої скороминущі афективні прагнення;учиться діяти, підкоряючи свої дії певному зразку, правилу поведінки, учитьсяжити, проживаючи життя своїх героїв, люблячи або не люблячи їх, аналізуючи йнамагаючись вникнути в суть і причини їхніх учинків і вчачись на їхніхпомилках.
Висновки
Важко знайти іншу формуактивності, що з таким бажанням виконувалася б дошкільниками, як гра, і якабула б пов'язана з виконанням спеціальних ролей. При розігруванні спеціальнихролей дитина глибше й швидше опановує тими або іншими навичками, чим коли цепідносить у вигляді повчань і наставлянь. Залучений у гру дитина живе активнимжиттям. У необхідному для гри активному процесі дошкільник втілює те або іншеповодження дорослого, за допомогою чого він уперше стикається з відносинами,які існують між людьми. Сюжетно-рольова гра набирає для дошкільника формуспівучасті в діяльності дорослих. У процесі гри різні ролі привчають дітей додисципліни, до узгодження дій, підвищують самосвідомість, розвивають почуттясоціальних взаємовідношень, привчають до незалежності.
Дошкільне дитинство — період пізнання миру людських відносин. Дитина моделює їх у сюжетно-рольовійгрі, що стає для нього провідною діяльністю. граючи, він учиться спілкуватися зоднолітками.
Дошкільне дитинство — період творчості. Дитина творчо освоює мову, у нього з'являється творча уява. Удошкільника своя, особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образнихподань.
Це період первісногостановлення особистості. Виникнення емоційного передбачення наслідків свогоповодження, самооцінки, ускладнення й усвідомлення переживань, збагаченняновими почуттями й мотивами емоційної сфери — от неповний перелік особливостей,характерних для особистісного розвитку дошкільника. центральними новотворамицього віку можна вважати супідрядність мотивів і самосвідомість.
Найважливішим особистісниммеханізмом, що формується в цьому періоді, уважається супідрядність мотивів.Воно з'являється на початку дошкільного віку й потім послідовно розвивається.Саме із цими змінами в мотиваційній сфері дитини зв'язують початок становленняйого особистості.
Всі бажання дитинираннього віку однаково сильні й напружені. Кожне з них, стаючи мотивом, щоспонукує й направляє поводження, визначає ланцюг дій, що розгортаються негайно.Якщо різні бажання виникають одночасно, дитина виявляється в майже нерозв'язнійдля нього ситуації вибору.
Мотиви дошкільниказдобувають різну силу й значимість. Уже в молодшому дошкільному віці дитинапорівняно легко може прийняти рішення в ситуації вибору одного предмета їхдекількох. Незабаром він уже може придушити свої безпосередні спонукання,наприклад, не реагувати на привабливий предмет. Це стає можливим завдяки більшесильним мотивам, які виконують роль «обмежників».
Цікаво, що найбільшсильний мотив для дошкільника заохочення, одержання нагороди. Більше слабкий — покарання (у спілкуванні з дітьми це, у першу чергу, виключення із гри), щебільш слабкий — власна обіцянка дитини. жадати від дітей обіцянок не тількидаремно, але й шкідливо, тому що вони не виконуються, а ряд невиконанихзапевнянь і клятв підкріплює такі особистісні риси, як необов'язковість ібезтурботність. Самим слабким виявляється пряма заборона якихось дій дитини, непосилене іншими додатковими мотивами, хоча саме на заборону дорослі частопокладають більші надії.
Список використаної літератури
1. Аникеева Н.П. Воспитаниеигрой. М.: Просвещение, 1987.
2. Буре Р.С. Воспитание в процессе обучения назанятиях в детском саду. – М.: Педагогика, 1981.
3. Волков Б.С., Волкова Н.В. Методы изучения психикиребенка. – М., 1994.
4. Воспитание дошкольника в семье: Вопросы теории иметодики /Под ред. Т.А.Марковой. – М., 1979.
5. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическомразвитии ребенка. // Вопросы психологии. 1996. №6.
6. Гальперин П.Я., Эльконин Д.Б., Запорожец А.В. К анализутеории Ж.Пиаже о развитии детского мышления. Послесловие к книге Д.Флейвелла«Генетическая психология Ж.Пиаже». М., 1967.
7. Доронова Т.Н., Якобсон С.Г. Обучение детей 2-4 летрисованию, лепке, аппликации в игре. –М., 1992.
8. Зеньковский В.В. Психология детства. – М., 1995 г.
9. Казакова Т.Г. Развивайте у дошкольников творчество.– М., 1984.
10. Люблинская А.А. Детская психология: Учебное пособиедля студентов педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1971.
11. Михайленко Н.Я. Педагогические принципы организациисюжетной игры. //Дошкольное воспитание. – 1989. — № 4.
12. Обухова Л.Ф. Детскаяпсихология: теории, факты, проблемы. М.: Тривола,1995.
13. Особенности психологического развития детей6-7летнего возраста. /Под ред. Д.Б. Эльконина, А.Л. Венгера. – М., 1988.
14. Пидкасистый П.И. «Технология игры в обучении» –М.Просвещение, 1992г.
15. Шадрина А.А. Детские народные игры. –Якутск, 1990.
16. Экки Л. Театрально-игровая деятельность.//Дошкольное воспитание. – 1991, — № 7.
17. Эльконин А.Б. Детская психология. – М.:Просвещение, 1960.
18. Эльконин Д.Б. Детскаяпсихология. М.: Учпедгиз, 1960.
19. Эльконин Д.Б. Психологияигры. М.: Педагогика, 1978.
20. Эмоциональное развитие дошкольника /Под ред.А.Д.Кошелевой. – М.: Просвещение, 1985.