Толерантність(від лат. tolerantia – терпіння) – у загальному значенні здатність прийматищось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати безагресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінкита способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв,почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливотих, які які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в іншихсоціальних вимірах.
Термін виник якформула терпимості щодо релігійних меншин та сект унаслідок протестантськоїРеформації. В історичному плані він зіходить до підтримки практики, яказабороняє релігійну дискримінацію, до якої пізніше додалася заборонна наетнічну дискримінацію; у наш час цей термін все частіше використовується дляпозначення широкого кола терпимого ставлення до практики та соціальних груп чиполітичних партій або ідей, які багато хто вважає неприйнятними.
Тепер цей термінвикористовується для позначення широкого кола терпимого ставлення до способужиття та існування соціальних груп, політичних партій або ідей, які дехтовважає неприйнятними. Серед інших найчастіше йдеться про релігійну,національну, расову, політичну толерантність, толерантність до конкретної статі(чоловічої або жіночої), до сексуальних меншин, до опонентів, інвалідів,психічно хворих і т. ін. Зазвичай принцип толерантності не визнають релігійніфундаменталісти, расисти, сексуальні шовіністи, радикальні націоналісти,ксенофоби, етноцентристи. Тоталітарні та авторитарні суспільства також великоюмірою нетолерантні до тих чи інших соціальних груп або поглядів.
Прикладитолерантності: батьки миряться з певною поведінкою своїх дітей; людина терпитьслабкості іншої людини; монарх терпить інакомислення; релігійна течія терпимоставиться до гомосексуалів; держава визнає релігійні меншини; суспільствотерпимо ставиться до певних форм девіантної поведінки.
Проблематичністьтолерантності
Щодо поняттятолерантності і досі точаться дискусії. Позиції розділяються на дві протилежні:
цейтермін є попереднім та, хоч і є історично справедливим, однак має бутиуточнений або замінений на більш позитивний та супроводжуватись чіткою оцінкою плюралізмута різноманіття;
вінє абсолютним концептом, що важливий для існування суспільства та обмеженнядискримінації.
Також дискусіїточаться з приводу міри толерантності – якою мірою і в яких ситуаціях толерантністьмає бути присутня. Проблематичною є повна (радикальна) толерантність, якавимагає толерантності навіть до радикалів, що потенційно становлять загрозу длядотримання прав частини громадян або стабільності соціальної системи.
Ефективнатолерантність неминуче повинна бути абсолютною, і, щоб дієво виконувати своїфункції – бути примусом, бути нетолерантною до нетолерантності. К. Поппер (KarlPopper) це визначив як «парадокс терпимості»: «необмежена терпимість повиннапривести до нетерпимості». У цьому плані суперечка стосується меж терпимості –наскільки суспільство і його соціальні інститути мають віднайти розумні засобисамозбереження, що певною мірою підмінює принцип толерантності[8].\
Німецькийдослідник Р. Інґлехарт (Ronald Inglehart) безпосередньо пов’язує толерантністьіз рівнем матеріального добробуту, економічним прогресом та типом культури.Вона, на його думку, залежить від того, чи суспільство ближче до «традиційної»,чи до «секулярно-раціональної» культури. Суспільствам першого типу культури властиві«цінності виживання», неповага до етнічного рівноправ’я, рівності статей,низький рівень міжособистісної довіри, нетерпимість до інакомислячих; дляспільнот з культурою другого типу характерні «цінності самовираження»
Толерантність — це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження таспосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних.
Виниклатолерантність у західній цивілізації на релігійному рівні. Виникнення цьоготерміну пов'язують з підписанням Нантського едикту.
Передусімтолерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основоютолерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда тапоцінування прав та свобод людини. Толерантність означає активну позиціюлюдини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантналюдина не повинна бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини чиманіпуляцій та спекуляцій. Те що порушує загальнолюдську мораль не повинносприйматись толерантно.
Тому потрібнорозрізняти толерантну поведінку та рабську терпимість, яка не приводить ні дочого хорошого. Потрібно пильно розрізняти ці поняття, бо маніпулятори (в томучислі більшість політиків) закликають до лжетолерантності, оскільки людьми, яківідносяться до всього лояльно легше управляти.
Отже,толерантність є доволі тонкою категорією, якої безумовно потрібнодотримуватись, оскільки вона визначає моральний, суспільний і демократичнийрозвиток суспільства.
У перекладі златинської «tolerance» означає «терпіння».
Це слово вмедицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. Усуспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів,традицій.
Життясуспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів,теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумомлюдей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводилидо війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.
Але з розвиткомсуспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – нашспільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішнорозвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітнихкультур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, надопомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Ще у ХVIII ст. французькийфілософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Вашадумка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддатисвоє життя».
Толерантність –це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу,форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуваннютолерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки,совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, щопереходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активнапозиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свободлюдини.
Сьогоднітолерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одназ умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнароднихвідносин.
Для того, щобдосягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутовівійни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Дляцього необхідно:
• бутиготовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;
• навчитисясприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що намне подобається;
• цінуватив кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежновід того, чи збігаються вони з нашими;
• зберігати«власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.
Понад 12 років16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День бувпроголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою у 1995 році на28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метоюмобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані унетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширенняідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопадаміжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цьогодня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані протиекстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.
Толерантність,терпимість, терпіння (вимушене, тупе :) )
Толерантність –доброзичливе або принаймні терпиме, стримане (терпимість) ставлення до чогось;в соціальних відносинах – до індивідуальних та групових відмінностей.Світоглядною основою толерантності є поцінування різноманітності – природної,індивідуальної, суспільної, культурної. Проте обернення цієї чесноти наПОВЕДІНКУ іншого/інакшого почасти виводить її в інше проблемне поле, а отже,частково – на не питому функціональність, з чим часто починаються маніпуляціїабо непорозуміння. Тобто, ставлення питання про Ваше толерантне відношення увипадках, коли вияви відмінностей інших/інакших порушують Ваші права(принаймні, прописані в законах, визнані в нормах загальнолюдської моралі), єдуже проблематичним, якщо не просто спекулятивним.
На практицітолерантність добре «працює», якщо це – «гра в двоє воріт». Сподівання на те,що вияви толерантності до людини, яка систематично, брутально, цинічно порушуєВаші права, зрештою теж стане до Вас толерантною – як правило, несправджуються.
Толерантність єсенс (і похвально) проявляти до запрошеного гостя (або до біженця від страшнихкатастроф), який шанує господаря, а не до зайд-експансіоністів та яничарів, боце вже буде скоріше не толерантність, а вимушене чи тупе рабське терпіння.Маймо пильність: до толерантності часто закликають не тільки щирі миротворці тагуманісти, але й ті, хто в меншості та слабкі (а були б в більшості тасильніші, то ще невідомо :) ), або маніпулятори з тих чи інших суспільнихпозицій (в тому числі й владиці, яким зручніше керувати толерантними підданими:( ), про що в різних народів існують різноманітні байки. Сподіватися надовготривалі, а тим більше щирі толерантні стосунки з тими, з ким у Васінтереси несумісні аж до протилежного, є даремним.