Гипероглавление:
Реферат на тему:
Література Відродження
Ідейні основи літератури Відродження
Гуманізм
Повернення до античності
Християнство
Протестантизм
Естетика і поетика літератури Відродження
Жанр утопії
Стихійний сенсуалізм
Розквіт мистецтва
Трагізм
Універсальність
Періоди літератури Відродження
Італійське Відродження
Французьке Відродження
Німецьке та нідерландське Відродження
Англійське Відродження
Іспанське і португальське Відродження
Посилання
Див. також
Використана література
Рекомендована література
--PAGE_BREAK--Реферат на тему: Література Відродження Зміст
1Ідейні основи літератури Відродження
1.1Гуманізм
1.2Повернення до античності
1.3Християнство
1.4Протестантизм
2Естетика і поетика літератури Відродження
2.1Жанр утопії
2.2Стихійний сенсуалізм
2.3Розквіт мистецтва
2.4Трагізм
2.5Універсальність
3Періоди літератури Відродження
3.1Італійське Відродження
3.2Французьке Відродження
3.3Німецьке та нідерландське Відродження
3.4Англійське Відродження
3.5Іспанське і португальське Відродження
4Посилання
4.1Див. також
4.2Використана література
4.3Рекомендована література
4.4Сайти
/>
Вільям Шекспір
Літерату́ра Відро́дження(література Ренесансу) — це період в історії світової літератури, що охоплює 14-16 століттяв Італіїта кінець 15— початок 17 століттяв інших країнах Європи. Риси Відродженнячастково присутні і в літературах Сходу. Кінцем доби можна вважати 1616рік — дату смерті Шекспіраі Сервантеса.
Першим назву «Відродження» або, французькою мовою, «Ренесанс» застосував у 16 століттііталійський історик мистецтва Джорджо Вазарі. Він прагнув підкреслити факт повернення образотворчого мистецтватієї доби до античнихвзірців. Поступово назву «Відродження» поширили на всю культурно-історичну добу та її мистецтво.
продолжение
--PAGE_BREAK--Ідейні основи літератури Відродження Гуманізм
Центрами ренесансної культури були молоді міста, де зароджувалися і розвивались якісно нові економічні відносини — буржуазні. Їх стимулювали хрестові походи, які тривали протягом двохсот років і потребували економічного забезпечення у надзвичайних масштабах. У містах утворився новий соціальний стан — бюргерство. Стала утверджуватися нова психологіяжиття, в основі якої лежала цінність земного буття, земного успіху і слави. Ця нова життєва психологія у своїх головних рисах збігалася з античноюі суттєво відрізнялась від середньовічної, в основі якої був страх перед грішним земним життям.
У добу Відродженнясформувалось нове розуміння людини та сенсу життя, суспільства і краси — гуманізм. Гуманісти почали розглядати світ, людину в ньому, красу не з теоцентричної, а з антропоцентричноїточки зору. У середовищі гуманістів в Італіїзародилась інтелігенція.
Повернення до античності
Відродженняпозначене захопленням літературоюі культурою античності, що зумовлено схожими світоглядними основами цих епох. Першими популяризаторами усього римського, а потім і грецького стали в ІталіїФранческо Петрарката Джованні Боккаччо. Вивчення античності й гуманістичний рух у цілому досягли свого піку у 15 столітті, коли в Італіюстали переселятись із захопленої турками Візантії(1453) вчені. Вони принесли з собою знання грецької філософії(Платон), і літератури(Гомер). Серед гуманістів поруч з латинською мовоюнабула поширення грецька.
продолжение
--PAGE_BREAK--Християнство
Відродженняне можна розглядати як механічну реставрацію античностіі повну зневагу до духовного досвіду середніх віків. Треба говорити про історичний синтез античності і середньовіччя, який виразився у поєднанні античного життєлюбства з євангельськоюетикоюдуховно змістовного життя. Тому важко провести різку межу між кінцем середніх віківі початком Відродження. Найяскравіше цей синтез проявився у явищі християнськогогуманізму, принципи якого сформулював нідерландськийвчений Еразм Роттердамський(1466-1536). Він обстоював думку, що щастя людини у земному житті є одним з положень християнської етики. З точки зору християнської доктрини це було на межі єресі.
Синтез античного життєлюбства та середньовічної духовності полягав у відкритті позастановоїцінності людини. Почали вважати, що людина має свою вищу духовну природу, яка є її особистим надбанням, незалежно від її місця у суспільній ієрархії. Особливо це помітно у пізній період, у Шекспіраі Сервантеса, де обстоювання героєм своєї внутрішньої автономії усупереч офіційному статусу призводить до гострих колізій.
Протестантизм
Стихійний сенсуалізм, сексуальна емансипаціяу розпусних формах, політична сваволя і правова анархія, персональний ризик як моральний принцип мали рано чи пізно призвести до реакції. Вона з’явилась у вигляді протестантського руху, щоправда не в Італії, а в інших країнах. В Німеччинірозпуста римського духівництва, непомірні витрати грошей німецьких віруючих на монументальне будівництво, наприклад, собору св. Петра, викликали бурхливий протест і призвели до утворення лютеранствана початку 16 століття. У Франціїі Швейцаріїтоді ж поширився кальвінізм. Протестанти відмовились від духівництва у релігійному житті і заперечували його виняткове право тлумачити Бібліюта її цінності. Прагнучи повернути народ до колишньої чистоти віриі святості, вони переклали Бібліюнаціональними мовами. Проте для мистецтва окремих країн протестантських рух виявився майже безплідним. Переслідувались театрі народне мистецтво.
продолжение
--PAGE_BREAK--Естетика і поетика літератури Відродження Жанр утопії
Поява жанруутопіїпов’язана з вищезгаданою орієнтацію на античність, зокрема у політичномужитті. Суттєвою ознакою Відродженнябуло апробування в політичному і соціальному житті античних державоутворюючих моделей.
Утопіявиникла за зразком «Держави» Платонаі «Політії» Арістотеля. Автором першої утопії був англієць Томас Мор(1516). В Італіїцей жанр представлений твором Томмазо Кампанелли«Місто Сонця» (1602, надруковано 1623). Не в усіх регіонах Європи, а тим більше світу, поширювались античні політологічні моделі. У більшості слов’янських країн інтерес до античності обмежувався лише естетичною сферою.
Факт появи утопії свідчить про певні зміни в парадигмі історичного часу порівняно з середньовічнимхристиянством. «Золотий вік» перенесений з ідеальної сфери у сферу земну, втрачає в утопії суто християнський смисл і зображається в поняттях і реаліях земного життя. Це — ідеальна організація земного суспільства. Разом з тим «небесна» утопія, ставши земною, втрачає для віруючої людини свою ціннісну орієнтацію, в основі якої — подвиг віри, вільний моральний вибір, ідея доступності вічного щастя, а отже, й надія, віра і гармонія душі. Утопія орієнтує на виключно земні прагнення, земну активність.
Стихійний сенсуалізм
У повсякденному житті та значною мірою у мистецтві, внаслідок емансипації від середньовічного аскетизму, поширювались тенденції стихійного сенсуалізму, який виражався у жадобі чуттєвих насолод і в їхній поетизації у мистецтві. Це прагнення до насолод нерідко межувало зі злочинністю та розпустою, і цим нагадувало часи пізньої Римської імперії. Відомо, що цим потягом до суттєвої емансипації у період Відродженнябули захоплені навіть папи римськіі духівництво в Італії. Джованні Боккаччозасудив розпусту духівництва у своєму "Декамероні" з позицій святості раннього християнства. Аморалізм і чуттєву емансипованість піддав критиці також і Франсуа Раблеу книзі "Гаргантюа і Пантагрюель", проте, зрештою, і сам не спромігся уникнути стихійного сенсуалізму, вдаючись до надмірно відвертих, фізіологічно-еротичних образів.
продолжение
--PAGE_BREAK--Розквіт мистецтва
На відміну від протестантства, католицизмусіляко заохочував мистецтво. У добу Відродженняпочав складатися не знаний у середні вікикульт мистецтва, взагалі інтелектуального життя, вільного заняття мистецтвами і науками про земне. Автор виступав уже не як представник певного поетичного цеху чи мистецької корпорації. Він намагався втілити у творі власну духовну неповторність, мистецьку індивідуальність. У мистецтві цінувалось авторське начало і новаторство.
Винайдення у 1455році книгодрукування, що приписують німцю Йоганну Гуттенбергу, сприяло поширенню літературиі наукисвітського змісту. У Європізароджується книжна культура і традиції індивідуального читання.
Трагізм
Доба Відродження— одна з найтрагічніших епох у житті європейської цивілізації. Вона була часом не тільки моральної розпусти, а й правової сваволі і анархії. Суспільне і приватне життя було сповнене трагізму, що впливало і на художню творчість. У середні вікигерой добровільною смертю лише доводив вірність своєму васальномуобов’язку, через що жанртрагедіїтоді був неможливий. У добу Відродженняперсонаж обстоював через свою смерть власну духовну самодостатність. Смертьбула мірилом внутрішньої самобутності індивіда. Такий пафоссмерті в драмахШекспіра.
Універсальність
Вказані риси світовідчуття і художнього стилю мали у добу Відродженняне вузько-філософський, соціально-кастовий чи поетично-цеховий, а універсальнийхарактер, що робило літературу доби Відродження доступною для сприйняття практично усіма соціальними станами. Творчість Шекспірапоказує, як в межах однієї п’єси поет мав можливість задовольнити смаки найрізноманітнішої публіки.
продолжение
--PAGE_BREAK--Періоди літератури Відродження
Починаючи з доби Відродженняможна говорити про формування у Європінаціональних літератур, тому літературознавство, як правило, розглядає літературу цього періоду відповідно. Цьому сприяє й нерівномірний розвиток національних літератур, різні часові рамки доби Відродження у них. Загалом розрізняють три періоди:
Раннє Відродження (14 століття);
Високе Відродження (15—16 століття);
Пізнє Відродження (кінець 16— початок 17 століття).
Історики літературитакож користуються терміном Передвідродження, або Проторенесанс(Прото-Ренесанс), який передує в кожній національній літературі Ранньому Відродженню. Зокрема, в Італіїдо Проторенесансу відносять творчість Данте Аліг’єрі, а іноді й Джованні Боккаччо.
Італійське Відродження
/>
Джованні Боккаччо
Італійське Відродженнястоїть дещо окремо через свої своєрідні часові рамки. В італійському Відродженні виділяють три періоди:
«Треченто» (14 століття), ранній період, традиційно його представниками вважаються Данте, Боккаччо (хоч сучасними літературознавцями їхня належність до літератури Відродження ставиться під сумнів)і Петрарка, а також новеліст Франческо Саккеті (1335-1396).
«Кватроченто» (15 століття), зрілий період, це був час захоплення всім античним після переселення в Італіївізантійськихвчених, вік гуманістів; певною мірою були навіть забуті літературні здобутки раннього Відродження, падала популярність італійської мовина користь латинської; найпомітніші постаті: Луїджі Пульчі (1432-1482), Маттео Баярдо (1441-1494), Анджело Поліціано (1454-1494).
«Чінквеченто» (16 століття), пізній період, що переходить у бароко; найяскравіші представники: поети Лодовіко Аріосто (1474-1533), Мікеланджело Буонарроті(1475-1564), історик і драматург Нікколо Макіавеллі(1469-1527), останній ренесансний і перший бароковий поет Торквато Тассо(1544-1595), гуманіст-утопіст Томмазо Кампанелла (1568-1639).
продолжение
--PAGE_BREAK--Французьке Відродження
Ренесанс у Франції— час нечуваного розквіту поезії, музики, образотворчих мистецтві театру. Французькі митці одержали естетичні цінності Відродження з рук італійців й у всьому наслідували їх.
У першій половині 16 століттяпровідними стають творчість прозаїка Франсуа Рабле("Гаргантюа і Пантагрюель") і багатогранна діяльність групи поетів і драматургів "Плеяда".
У другій половині 16 століттяяк прозаїк уславився Мішель Монтень(1533-1594), автор «Проб» («Les Essais») — трактатів, у яких він прагнув наслідувати моралістичну філософіюПлутарха. Трагічну добу релігійних війн відобразив у своїх поезіях гугенот Теодор Агріппа д’Обіньє(1550-1630).
Німецьке та нідерландське Відродження
Відродження у Німеччиніта Нідерландахприпадає на кінець 15— початок 16 століття. Найвищі досягнення Відродження у цих країнах належать образотворчому мистецтву (Альбрехт Дюрер, Ганс Гольбейн-Молодший, Лукас Кранахта інші). Література не подарувала творів, які можна було б поставити врівень з творами італійців, Шекспірачи Сервантеса. Окрім вже згадуваного ідеолога християнського гуманізму Еразма Роттердамського, ці літератури представлені іменами Себастьяна Бранта, анонімними "Листами темних людей" (1515), Ульріхом фон Гуттеном(1488-1523) та «народними книжками» («Райнеке Фос Лис», 1498; «Фортунат», 1509; «Тіль Ейленшпігель», 1515; «Доктор Фаустус», 1587).
Англійське Відродження
Час англійського Відродження— 16та початок 17 століття. Виділяють наступні періоди:
Передвідродження (з кінця 14 століття) — Джефрі Чосер (1340-1400), головний твір якого — збірка з 24 віршованих «Кентерберійських оповідань», написаних у дусі «Декамерона» Боккаччо.
Раннє Відродження (перша половина 16 століття) — Томас Мор(1478-1535), знаменитий своєю «Утопією» (1516).
Середнє Відродження (друга половина 16 століття) — Філіп Сідней, Едмунд Спенсер(«Королева фей»), Джон Лілі, Крістофер Марло.
Пізнє Відродження (на межі 16-17 століття) представлене іменем Вільяма Шекспіра(1564-1616), одного з найвидатніших письменників доби Відродження, автора сонетів, трагедій«Ромео і Джульєта», "Макбет", «Отелло», «Гамлет», «Король Лір», комедій«Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу з нічого», історичних хронік, драм.
Питання про авторство Шекспіра залишається до сьогодні дискусійним, існує думка, що його ім’ям просто користувались для підпису своїх творів інші письменники (або інший письменник). Називають імена Крістофера Марлота Френсіса Бекона.
Іспанське і португальське Відродження
/>
Мігель де Сервантес Сааведра
Відродження у цих країнах припадає на 16— початок 17 століття. Основні напрями і жанри іспанської літератури були такі:
ренесансна лірика, яка розвивалась під сильним впливом арабських традицій (андалузька поезія);
лицарський роману прозі — дуже популярним був «Амадіс Гальський» (1508) Гарсіа Родрігеса де Монтальво;
шахрайський роман;
в окремий напрям виділяють творчість драматурга Лопе де Вега (1562-1635), автора п’єс «Собака на сіні», «Учитель танців», «Зірка Севільї», «Фуенте Овехуна» та багатьох інших;
творчість Сервантеса (1547-1616), автора роману«Дон Кіхот»(1605, 1615), теж складає окремий напрям.
У тісному зв’язку з іспанською розвивалась література Португалії, класиком якої вважають Луїса де Камоенса(1525-1580), автора «Луїзіади» (1572).
Посилання Див. також
Історія літератури
Ренесанс(Відродження)
Філософія Відродження
Культура Відродження
Мистецтво Відродження
Використана література
Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література від античності до початку XIX століття. — К.: Академія, 2004. — 360 с. — С.: 150-221.
Рекомендована література
История всемирной литературы в 9 томах: Том 3. — М.: Наука, 1985.
История западноевропейской литературы: Средние века и Возрождение / Под редакцией М.П.Алексеева и др. — М.: Высшая школа, 2000. — 462 с. — С.: 147-443.
История зарубежной литературы: Раннее Средневековье и Возрождение / Под редакцией В.М.Жирмунского. — М.: 1987.
Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. — М.: Искусство, 1978.
Шаповалова М.С., Рубанова Г.Л., Моторний В.А. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. — Львів, 1982.
Сайти
www.ae-lib.narod.ru/_lit_renaissance.htm— українські переклади літератури доби Відродження.
www.ae-lib.narod.ru/_lithistory.htm#ren— праці з історії літератури доби Відродження.
www.csdl.tamu.edu/cervantes/english/ctxt/cec/works.html— Бібліотека Сервантеса, повне зібрання оригіналів творів (англ., ісп.).