Дипломна робота
Особливості проявів гендерних стереотипів
у системі викладач – студент
РЕФЕРАТ
Дипломнаробота: 69 с., 7 таблиць, 3 додатка, 55 джерел
Об’єктдослідження — феномен гендерних стереотипів.
Мета – теоретичний аналіз іемпіричне дослідження уявлень про жінок і чоловіків, та їх проявлення увзаємодії викладачів та студентів Вищих шкіл.
Методи дослідження:
1.Дослідження і критичний аналіз літературних джерел.
2. Анкетування, психодіагностичне дослідження студентів ВНЗ.
3. Аналіз та інтерпретація кількісних даних.
Науковановизна роботи полягає в тому, що в результаті дослідження стануть відомі нові дані про найбільш типовігендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють і поглиблюють існуючіуявлення про відмінності в психологічних характеристиках представниківчоловічої та жіночої статі.
ГЕНДРНИЙ СТЕРЕОТИП, МАСКУЛІННІСТЬ, ФЕМІННІСТЬ,ГЕНДЕРНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ, АНДРОГІННІСТЬ, ГЕНДЕРНІ РОЛІ, ПОЛОРОЛЬОВІ СТЕРЕОТИПИ,ОБРАЗ ЧОЛОВІКА, ОБРАЗ ЖІНКИ, ОБРАЗ ВИКЛАДАЧА.
ВСТУП
На шляху встановлення справжньої демократії в українському суспільствіпостала необхідність у створенні умов для формування гендерної рівності. Цеозначає, що стосунки чоловіка і жінки повинні грунтуватися не на підкоренні, ана рівноправному партнерстві, взаємовідповідальності як у сім’ї, так і в усіхсферах суспільного життя, включаючи і відповідальні владні стосунки.
Низка причин, яка гальмує просування проблеми гендерної рівності внашому суспільстві, знаходиться у сфері компетентності освітніх закладів.
Інститут освіти є однією з найважливіших ланок гендерної соціалізаціїлюдини.У процесі формування гендерної ідентичності людини, освітньо виховнийпроцес безпосередньо відтворює гендерні стереотипи й тим самим може сприятизбереженню та самовідтворенню сексизму в культурі. Будь яка, навітьнайпростіша, навчальна ситуація: вибір вчителем або автором підручникаприкладів, інтерпретація історичних подій, поданням ілюстрацій, граматичних тасинтаксичних конструкцій, зможе певним чином продемонструвати молодій людиніверсію соціально-гендерного світу й стосунків у ньому.
Якщо в зарубіжних публікаціях питанням гендерної психології давноприділяється велика увага такими психологами, як С. Бем, К. Джеклін, Е. Еріксон,Л. Колберг, Е. Маккобі та іншими, то вітчизняні психологи лише з 70-х роківпочали розробляти дану проблему. Зокрема, найбільш розробленими єпсихолого-педагогічні аспекти статевого та сімейного виховання, якимприсвячуються труди Д.Н. Ісаєва, С.В. Ковалєва, А.А. Логінова, А.Г. Хрипкової.Опубліковані оглядові та емпіричні роботи Ю.Е. Альошиної, Г.М. Берислава, В.Е. Кагана,Б.І. Хасана та інших висвітлюють проблему гендерної соціалізації та засвоєннягендерних ролей, а в роботах В.С. Агєєва, І.С. Кона, Т.А. Репіної та іншихподано глибокий аналіз зарубіжних теорій. Питання статево-рольового розвиткудитини аналізується в працях В.В. Абраменкової, Я.Л. Коломинського, М.Х. Мелтсас,Т.А. Репіної та ін., але багато аспектів залишаються не вивченими.
Проблемі гендерних стереотипів в навчально-виховному процесі присвяченодосить небагато робіт. Проблему гендерних відмінностей в учбово-виховнійдіяльності розглядають Т.П. Хрізман, В.Д. Єрємєєва, в аспекті шкільногонавчання, як гендерний аспект навчання у Вищих навчальних закладах малодосліджений [16, 19]. Останньому питанню присвячені роботи В.И. Безродного,Н.В. Дмитренко. Вітчизняна система вищої освіти практично не враховує гендернівідмінності учнів при розробці робочих планів та змісту учбових дисциплін.
Набуття індивідом психологічних та поведінкових властивостей,характерних для жінок або чоловіків, визначають як статево-рольову соціалізацію [24, 114]. Це дуже складний процес, пов’язаний зоволодінням певною гендерною роллю або стереотипом поведінки, який традиційноасоціюється з жіночою або чоловічою соціальною функцією. В залежності відгендерних стереотипів формується відповідний тип жіночої та чоловічоїповедінки.
Педагог є своєрідним транслятором ідеалів, цінностей, культуримислення. Саме тому не можна обійти увагою вплив на формування його свідомостіоб’єктивних та суб’єктивних чинників, що обумовлюють прогресивний(гуманістичний) чи навпаки регресивний (стереотипний) її характер, якийвиявляється, насамперед, у ставленні о самого себе та до інших людей [47, 136].Проблема полягає в тому, що свідомість викладача, як і свідомість іншої людини,знаходиться під тиском стереотипів, які пронизують усю систему його світогляду,і можуть створювати протилежні цінності „чоловічого” і „жіночого”,„матеріального” і „чуттєвого”, „логіки” й інтуїції”, „влади” й „підкорення”.Водночас, стереотипи сприйняття студентами викладачів також є бар’єрами дляадекватного формування професійних навиків та особистісних особливостей устудентів [17, 36]. Ставлення студента до викладача зумовлює ступеньзацікавленості предметом, мотивацію до підготовки до семінарських занять іуважність на лекціях та багато інших показників ефективностінавчально-виховного процесу.
Дуже важливі дослідження впливу стереотипів на навчально-виховнийпроцес, як такий що формує у перспективі суспільну думку, свідомість наступногопокоління.
Актуальність проблематики підкреслюється тим, що у вищій школі немаєдосвіду освітніх програм, які враховували б гендерні відмінності, і ця новадослідницька і дисциплінарна сфера часто стикається з інерцією старого уявленняпро те, що повинне входити в програми вузівського навчання.
Крім того сама специфіка теми – гендерні дослідження – викликає опір,проблематика жіночого питання і феміністської спрямованості часто здаєтьсянедоречною і неактуальною, надзвичайно тенденційною.
Для вирішення цих проблем необхідна поглиблена науково-теоретична таексперементально-прикладна розробка цієї проблеми, яка допоможе по-новомуподивитись на проблему гендерних стереотипів, змінити точку зору студентів тавикладачів на те, що дійсно притаманно жіночій чи чоловічій статі, а що – лишеприписується.
Об'єктом нашого дослідження є феномен гендерних стереотипів.
Предметом дослідження є особливості проявів гендерних стереотипів усистемі викладач – студент.
У нашій роботі ми поставили мету: теоретичний аналіз і емпіричнедослідження уявлень про жінок і чоловіків, та їх проявлення у взаємодіївикладачів та студентів Вищих шкіл.
У гіпотезі ми припускаємо, що гендерні стереотипи впливають наміжособистісну соціальну перцепцію у взаєминах викладачів та студентів.
Відповідно до поставленої за мету і висунутої гіпотези нами буливизначені наступні задачі:
Теоретичний аналіз літератури і визначення сутності гендернихстереотипів, їх походження та прояви у сучаснім суспільстві.
2. Виділення основних гендерних аспектів у взаєминах викладачів тастудентів, виділення студентських стереотипів маскулінності і фемінності, тагендерних особливостей сприйняття викладачів.
3. Проведення емпіричного дослідження і виявлення основних рисчоловіків та жінок в уявленнях студентів, та гендерних особливостей їх уявленьпро викладачів.
Методами дослідження були:
1. Дослідження і критичний аналіз літературних джерел, інформації зІнтернет.
2. Анкетування, психодіагностичне дослідження студентів ВНЗ.
3. Аналіз і інтерпретація кількісних даних, отриманих в результатіемпіричного дослідження.
В результаті дослідження ми плануємо одержати дані про найбільш типовігендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють іпоглиблюють існуючі уявлення про відмінності в психологічних характеристикахпредставників чоловічої та жіночої статі, а також привернути увагу до ролігендерних уявлень в системі вищої освіти, знайти зв’язок між гендернимиуявленнями про чоловіків та жінок і викладачів вищих шкіл у студентства.
1. ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В СИСТЕМІ ГЕДЕРНИХВІДНОСИН
1.1 Визначення поняття гендерного стереотипу
Розуміння міжособистісних взаємостосунків якбагатовимірної психологічної системи неможливе без аналізу особливостейгендерної складової, що виявляється найбільш яскраво в гендерних стереотипах.
Термін «гендер» був введений у вживання вповедінкових і соціальних науках з метою відрізнити поняття, що позначаєтьсяїм, від поняття статі. Термін запозичений з англійської мови, де гендер означаєграматичний рід. У соціології гендер розуміється як соціально-сконструйованеставлення, пов'язане з категоризацією індивідів по ознаці статі [43, 24]. Такийподіл понять було перейнято феміністською літературою, щоб підкреслити, щоанатомія не є доля, оскільки стать задається біологічно, а гендер створюєтьсякультурою [55, 116]. «Чоловічий» і «жіночий» — приклад розмежування по статевійознаці, тоді як «маскулінний» і «фемінний» — приклад гендерного опису. Традиційногендер визначають як соціокультурну стать, тобто психосоціальні аспекти статі навідміну від біологічних.
Людина будує свою полорольову поведінку на основі усвідомлених і неусвідомленихустановок, уявлень, стереотипів і життєвого досвіду.
Гендерністереотипи формуються в процесі соціалізації під впливом полорольовоїідентифікації особистості, наслідування зразкам полорольової поведінки івідповідного підкріплення, структуризації полорольового досвіду, засвоєннясоціальних очікувань суспільства щодо статевих ролей і конвенціальних вимог достатевої адекватності поведінки [26, 160]
У широкомузначенні слова стереотип — це деякий стійкий образ якого-небудь явища аболюдини, якою користуються як відомим «скороченням» при взаємодії з цим явищем.Стереотипи в спілкуванні, виникаючі, зокрема, при пізнанні людьми один одного,мають і специфічне походження, і специфічне значення. Як правило, стереотипвиникає на основі достатньо обмеженого минулого досвіду, в результаті прагненнябудувати висновки на базі обмеженої інформації.
Ш. Берн розглядаєгендерні стереотипи як когнітивні схеми, які полегшують і прискорюютьсприйняття інформації, при цьому вони впливають на сприйняття ізапам'ятовування. Стереотипи – широко розповсюджені думки про те, що членигруп, що ідентифікуються з цим конкретно стереотипом, схожі один на одного,працюючі як схеми при сприйнятті цих груп. Він указує на те, що інформаціявідповідна нашим стереотипам буде швидше помічена і запам'ятована, ніжінформація їм не відповідна. Гендерні стереотипи – це когнітивні категоріїгендера, що керують процесами обробки поступаючої до нас інформації такимчином, що ми починаємо сприймати, запам'ятовувати, інтерпретувати її відповіднодо наших уявлень про гендерах. Таким чином чоловік, що вважає, що посадакерівника – не для жінок, бачить в кожному бурхливому конфлікті жінки-керівниказ своїми підлеглими доказ того, що жінки не володіють тією емоційною стійкістю,яка необхідна для керівника, проте аналогічна поведінка керівників чоловічоїстаті вважається цілком допустимою.
Гендерні стереотипи — це соціально сконструйовувані категорії «маскулінність»і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статі поведінкою,різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей і статусів, іякі підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціальносхвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність. Це визначенняпредставляється нам найкоректнішим. По-перше, воно фіксує природу гендернихстереотипів, їх соціально сконструйований характер. По-друге, воно охоплюєсоціальні уявлення про чоловічі і жіночі якості, а також про відповіднічоловіку і жінці моделі поведінки, заняття і соціальні ролі, в суспільстві ісім'ї. По-третє, в цьому визначенні відображена роль гендерних стереотипів відентичності особистості. По-четверте, воно враховує присутність в концепті «гендер»не тільки соціальної, але і культурно-символічної складової, що передбачаєспіввідношення з чоловічою і жіночою засадами речей, властивостей і відносин,безпосередньо з статтю не зв'язаних.
Століттями у людей складалися стереотипні уявлення про образ чоловіки іжінки, які дотепер розповсюджуються на всіх представників тієї або іншої статі,незалежно від їх індивідуальних особливостей і віку. Ці стереотипи торкаютьсяяк особових рис чоловіків і жінок, так і особливостей їх поведінки.
На думку соціальнихпсихологів, пояснення багатьох гендерних відмінностей слід шукати не в гормонахі хромосомах, а в соціальних нормах, що приписують нам різні типи поведінки,аттітюди і інтереси відповідно до біологічної статі. Набори норм, що містятьузагальнену інформацію про якості, властиві кожній з статі, називаютьсястатевими або гендерними ролями. Частина цих соціальних норм упроваджується всвідомість через телебачення і популярну літературу, ряд інших ми одержуємобезпосередньо, наприклад відчуваючи несхвалення з боку суспільства, коливідхиляємося від очікуваної гендерно-ролевої поведінки.
Гендернi стереотипи часто діють як соціальні норми. Нормативний іінформаційний тиск вимушує нас підкорятися гендерним нормам. Дія нормативноготиску полягає у тому, що ми прагнемо відповідати гендерним ролям, щоб дістатисоціальне схвалення і уникнути соціального несхвалення. Про інформаційний тискможна говорити, коли ми починаємо вважати гендерні норми правильними, тому щознаходимося під впливом соціальної інформації. Ми живемо в культурі, дечоловіки звичайно займаються одними речами, а жінки – іншими, де гендернівідмінності вважаються природними; тому ми приймаємо гендерні ролі і слідуємоїм.
Підпорядкування гендерним нормам може спостерігатися в поведінці, але нев системі вірувань (поступливість), або і в поведінці, і в системі вірувань(схвалення, інтерналізация), або може визначаться бажанням бути схожим наоднолітка або ролеву модель (ідентифікацію).
Люди в різній мірі підкоряються традиційним гендерним ролям, причомудеякі що надзвичайно статево типізуються у тих, хто мав досвід критичногопереживання гендерної соціалізації, коли будь-яке відхилення від статевої ролінеминуче спричиняло за собою жорстокі соціальні наслідки.
Таким чином, гендерні стереотипи — це соціально сконструйовувані категорії«маскулінність» і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статіповедінкою, різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей істатусів, і які підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціальносхвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність.
1.2 Походженнягендерних стереотипів
Вже в 3 роки діти з упевненістю відносять себе до чоловічої або жіночоїстаті. В цей час діти починають помічати, що чоловіки і жінки поводятьсяпо-різному, займаються різною діяльністю і цікавляться різними речами. Частодорослі ненавмисно стимулюють гендерну індетифікацію, регулярно згадуючи статьдитини. До 7 років діти досягають гендерної константності — розуміючи, щогендер постійний, і змінити його неможливо. У дитини з'являється підвищенаувага до ролевих моделей, володіючою тією ж статтю, що і він сам, обумовленебажанням бути найкращим хлопчиком або дівчинкою.
Таким диференціальним наслідуванням пояснюється, чому жінкам, як правило,подобається ходити по магазинах і займатися підготовкою до свят, а чоловікацього уникають. Т. І. Юферева вважає, що основною сферою життєдіяльності, вякій формуються уявлення підлітків про образи чоловіків і жінок, є сферавзаємостосунків з протилежною статтю. Звідси уявлення про образ чоловіків іжінок в кожному віці відображають окремі аспекти спілкування: у 6-7 класах — сімейно-побутові взаємостосунки (дівчатка і хлопчики, характеризуючи образжінки, перераховують її обов'язки як господині, а характеризуючи образ чоловікаяк мужа, батька, підкреслюють в основному його роль як помічника дружини погосподарству).
У підлітків, відзначає Т. І. Юферева, уявлення про мужність-жіночність єпросто засвоєними відповідними поглядами дорослих і не виконують істотної ролів регуляції їх поведінки.
Стереотипнігендерні атрибути вважаються «істинними» не тільки тому, що їх сприймають яквнутрішні диспозиції, але так само тому, що суспільство дійшло одностайноїдумки про істинність цих стереотипів.
Поведінка, в якій присутні всі риси, у тому числі і гендерні стереотипи,завжди виробляється за допомогою висновків. Коли факти неоднозначні, «істина»визначається шляхом соціального консенсусу. Таким чином, консенсус одночасновизначає і підтверджує думки індивідуумів.
Гендерні стереотипи прийняті всіма членами суспільства, тому що, недивлячись на те, що на рівні свідомості ми від них відмовляємося, ми як іраніше поступаємо відповідно до них і бачимо, як інші люди роблять теж саме вповсякденному житті, в якій чоловікам і жінкам відводяться нерівні ролі істатус. Точно також гендерні стереотипи тиражуються в засобах масовоїінформації, і помилкові уявлення все ж таки проникають в наші думки і думки,хоча ми цього не усвідомлюємо. В результаті вважається, що чоловіки і жінкиволодіють стереотипними рисами. Навіть коли об'єктивні факти йдуть в розріз іззагальноприйнятою думкою, ми як і раніше вважаємо його за правильне.
Оскільки консенсус визначає «істину», то він також трансформує гендерністереотипи, перетворюючи їх з гіпотетичних фактів в цінності. Оскільки не існуєоб'єктивного критерію, який дозволив би визначити, що таке насправді «істиннафемінна особа», то якщо всі згодяться з тим, що жінки емоційні, несамостійні ідбайливі, емоційність, несамостійність і дбайливість стануть ознаками «істинноїфемінності». В результаті ці риси стають нормативними і цінованими якостямижінок, оскільки їх демонстрація одночасно визначає і підтверджує «істинну фемінність».Консенсус набуває цінність, тому що він служить критерієм істинні і валідності.Точне також загальне для всіх спостереження, згідно якому посади начальниківзавжди займали чоловіки, сприяє створенню норми, приписуючої, що начальникамиповинні бути чоловіки. «Наявне» стає «належним», описи перетворюються нарозпорядження.
Оскільки стереотипи стають якщо не явними, то непрямими цінностями,чоловіки і жінки прагнуть культивувати в собі стереотипні риси. Цей тиск, щопідштовхує до бажаної поведінки, підкріплюється ще і тиском нерівного статусучоловіків і жінок і тиском очікувань спостерігачів. Насправді люди прагнутьпідтримувати такий образ «Я», щоб він був соціально бажаним і в той же часвідповідав їх думкам про самих себе. Не дивлячись на те, що вказані мотивиможуть вступати в конфлікт, вони спільно сприяють гендерно-стереотипнійповедінці, таким чином, створюючи ще один доказ «істинності» стереотипів і щеодне пророцтво, що самовиконується. Оскільки стереотипи є цінностями, то якчоловіки, так і жінки поводяться на людях більш стереотипно, ніж без свідків.Проблема, створювана стереотипами і пророцтвами, що самовиконуються, полягає утому, що вони примушують нас вірити в стереотипні думки навіть тоді, колистереотипні риси насправді не існують. Перцепції і дії людей обумовлені їхобізнаністю про соціальні очікування і практиків, які в теж час визначаються їхповедінкою.
З соціально-психологічної точки зору гендерні уявлення і поведінку можнарозуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво, що складається з наборузв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одного приватних пророцтв, щосамовиконуються. Гендерні стереотипи діють як неусвідомлювані очікування абопророцтва. Як їх виконання або підтвердження виступають результати процесівсприйняття, поведінка або їх наслідки. У найширшому значенні гендерні стереотипи,діючі як неявні очікування, спотворюють сприйняття і приводять до упередженогоставлення до чоловіків і жінок, а результати необ'єктивного сприйняття іставлення – статеві відмінності в поведінці і досягненнях – потім нібитопідтверджують початкову правильність стереотипів.
Незважаючи на те що, на усвідомлюваному рівні ми віримо в рівністьстатей, традиційні стереотипи в закодованій формі зберігаються в інформаційнихструктурах або схемах, які не усвідомлюються нами і автоматично управляютьсприйняттям, інтерпретаціями, думками, спогадами і відношенням до чоловіків іжінок. Згідно стереотипам чоловіка описуються компетентні і володіючі якостями,необхідними для того, щоб стояти у влади, а жінки – як чутливі і чуйні;вважається також, що представникам кожної статі бракує якостей, типових дляпредставників протилежної статі [49, 67]. Ми схильні помічати і запам'ятовуватиту інформацію і робити такі висновки, які узгоджуються з нашими схемами; мирахуємо таку інформацію актуальнішої, ціннішої і заслуговуючої більшої довіри;крім того, ми вважаємо, що вона відображає диспозиції. Ми часто не уміємовідрізнити думки від реальних фактів. Результатом такої упередженості і накористь інформації, відповідної нашим схемам, є пророцтва, що самовиконуються.
По-перше, ми «бачимо», ніби чоловіки і жінки володіють стереотипнимирисами, незалежно від реального стану речей, і, таким чином, помилково в думках«підтверджуємо» стереотипні пророцтва. По-друге, ми відносимося до чоловіків іжінок так, ніби то їм властиві стереотипні риси. Оскільки дійсно схильніповодитися так, щоб відповідати очікуванням спостерігачів, та їх поведінканасправді служить підтвердженням пророцтв, і в стереотипах з'являється крупицяістинні. По-третє, стереотипи примушують нас віддавати перевагу чоловікам яккерівники і чекати, що жінки матимуть підлеглий статус. В результаті поведінка,необхідна для виконання керівної ролі, здається типово маскулінним, аповедінка, необхідна в підлеглому положенні, — фемінінним. Традиційні гендерністереотипи фактично є характеристиками статусу. Оскільки чоловіки і жінкидотепер мають нерівний статус, всі ми в наших соціальних взаємодіях поступаємовідповідно до стереотипів і щодня бачимо, як інші теж слідують їм. Такаповедінка і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв.Стереотипи відображають відмінності в статусі і в теж час сприяють їхзбереженню.
Крім того, когнітивній системі людини властиві три недоліки, через якихрезультати спостережень за поведінкою перетворюються на неявні стереотипніуявлення. Спричиняючи фундаментальну помилку атрибуції, ми вважаємо, щочоловікам властива поведінка, типова для ролей високого статусу, а підлеглаповедінка властива жінкам. Диференційовані очікування, уявлення, ролі і що є їхнаслідком поведінка приймаються всім суспільством, яке визначає їх якправильне, і надалі додає їм цінність. Внаслідок цього, по-перше, чоловіки іжінки прагнуть демонструвати «бажані» якості. По-друге, люди, не відповідністереотипам, не подобаються оточуючим, що породжує дилему, з якою стикаютьсяжінки професіонали і жінки, що посідають керівні посади. І те і інше сприяєтому, що в стереотипах з'являється ще одна крупиця істини і пророцтва, щосамовиконуються, одержують підтвердження. Нарешті, за рахунок ефекту знайомостілюдям більше подобаються стереотипна думка і поведінка, а дискримінаційніпрактики здаються більш обгрунтованими. Завдяки фактичному і уявномупідтвердженню стереотипів вони зберігають активність як схеми, що входять вскарбничку наших знань про світ, і, таким чином, пророцтва, що самовиконуються,продовжують своє існування.
Згідно теоріїсоціальних ролей А. Іглі багато гендерних відмінностей є продуктами різнихсоціальних ролей, які підтримують або пригнічують в чоловіках і жінках певніваріанти поведінки. Вуликам і Бест припустили, що стереотипи про гендерахрозвинулися як механізм для підтримки полорольової диференціації. Жінка дійшларолі домогосподарки тому, що догляд за немовлям накладав обмеження на їїмобільність, а ведення домашнього господарства чудово задовольняло вимозізалишатися удома. Виявивши, що такий розподіл ролей дуже зручний, суспільствонамагається переконати себе у тому, що ці ролі підходять їх носіям. Для цьоговоно породжує вірування про якісь якості чоловіків і жінок, які служать дляобгрунтування того, що їх ролі підходять їм як не можна краще. Устоявшися, цівірування починають служити нормами поведінки для дорослих і моделями длясоціалізації дітей.
Таким чином,гендерні уявлення і поведінку можна розуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво,що складається з набору зв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одногоокремих пророцтв, що самовиконуються. Гендерні стереотипи діють якнеусвідомлювані очікування або пророцтва. Починаючи з дитинства ми засвоюємогендерні ролі, що надалі закріплюються власним досвідом, тиражуються в засобахмасової інформації.
1.3 Особливостігендерних стереотипів у рамках традиційних уявлень
Сьогоднівідомі давні тенденції трактування людської статі, що традиційно існують урізних культурах та непомітно впливають на ставлення до сучасних чоловіків іжінок.
Патріархальніпогляди на природу людської статі у дохристиянські часи, у представниківхристиянства, ісламу, іудаїзму, домінуючі впродовж сторіч, увійшли в історичнупам’ять, стали вагомою часткою нашого колективного несвідомого. У масовійсвідомості цінність чоловічої статі є і залишається набагато вищою, ніжцінність статі жіночої.
Уявлення про те,що жінка перш за все домогосподарка, хранительниця домашнього вогнища, має впатриархальній культурі дуже глибокі коріння. Більшість жінок засвоюють цюнорму з дитинства як частину усвідомлення своєї “жіночності”, тобто гендерноїролі.
Слідуваннятрадиційним гендерним стереотипам приводить до багатьох форм відмінностей міжчоловіками і жінками. Обидві статі здатні навчитися готувати страви абодрукувати на комп’ютері, проте в більшості суспільств вважається, що ці заняттяповинні виконувати жінки. Як помітила американський антрополог М.Мид, “чоловікиможуть готувати, ткати, одягати ляльок або полювати на колібрі, але якщо такізаняття вважаються чоловічими, то все суспільство, і чоловіки, і жінки,визнають їх важливими. Якщо теж саме роблять жінки, такі заняття оголошуютьсяменш суттєвими.
Гендерні ролізасвоюються в процесі соціалізації, а результаті якої індивід приймає за нормусвою поведінку в якості чоловіка або жінки в даному суспільстві.
СоціологТ.Парсонс стверджує, що розподіл праці між статями в сім’ї виправдовується тим,що жінки біологічно більш пристосовані до піклування про інших. Тому їхня доля– материнство й “експресивна” роль.
Домогосподарствопочало асоціюватися преважно з жінками лише після початку індустріалізації,коли місце роботи і місце проживання виявилися рознесенні у просторі. Склавсясвого роду новий розподіл праці, при якому чоловіки змогли присвятити себепереважно оплачуваній праці завдяки тому, що жінки позбавили їх від більшостідомашніх обов’язків. Коли “чоловіки пішли з дому”, домашнє господарство сталопереважно споживацьким, а не “виробничим”. Піклуванні про його підтримку ляглона тих, хто не працює – точніше, на тих, чия праця не вважається такою.
Важливопідкреслити, що при обгрунтуванні розподілу праці традиційно використовуютьбіологічні закономірності, а також гендерне призначення, тобто припущення проте, що представники різних гендерів створені для різної діяльності.
Традиційніуявлення про призначення чоловіка та жінки формується протягом набуттяіндивідом гендерної ідентичності. Так виховання у рамках традиційних уявленьсприяє розвитку у дівчат більшої емпатії та здатності більш глибоко розумітипочуття інших людей, а у хлопчиків – здатності приховувати й пригнічувати своїпочуття. До сприятливих факторів розвитку емоційної сфери дівчат можна віднестичасто більш тісний, ніж у хлопців, емоційний зв’язок з матір’ю, а також“жіночі” іграшки (ляльки) та ігри (дочки-матері, лікар).
Хлопців, навпаки,стимулюють стримувати, витісняти почуття. У поведінці хлопців в основномупідтримується змагання, а не діалог або компроміс, в результаті чого як основністратегії засвоюються змагання, маніпуляція, авторитарність. Такі стилівзаємодії характеризуються недовірою по відношенню до думки іншого, що несприяє розвиткові емпатії у хлопців.
Традиційновважається, що в процесі соціалізації хлопчик знаходиться у більш складномустановищі, ніж дівчинка. Його вихователі, як правило, жінки, що зумовлюєнедостатність об’єктів для ідентифікації. Крім того, чоловічий ролевий набірбільш обмежений і жорсткий, а традиційне виховання не підтримує проявів“чоловічої” поведінки (незалежної, ініціативної, активної тощо). Подальшасоціалізація хлопчиків пов’язана із соціальними бар’єрами на шляху розвиткумаскулінності, що провокують емоційно-когнітивний дисонанс, наслідком якогоявляється “статеворольова розгубленість” або утріровано-маскулінні статеворольовіорієнтації.
На перший погляд,сучасне суспільство вимагає від поведінки дівчат менше нормативних вимог, ніждо поведінки хлопців. Крім того, з дитинства її оточують вихователі-жінки, зякими дівчина може ідентифікувати себе. Проте менша цінність “жіночого” усуспільстві ускладнює розвиток позитивної Я-концепції дівчини. Належність до“кращої половини людства”, але реально “менш цінної” і тієї, що має меншіможливості й владу соціальної групи, породжує проблеми із становленням жіночоїідентичності, особливо якщо дівчина має високі соціальні здатності й схильналідерувати.
В процесісоціалізації у дівчат заохочують потяг до спілкування, до розвиткувзаємовідносин й прихильностей, а у хлопців – здатність передбачати таконтролювати оточення. В результаті для жінок взаємодія і взаємозалежність зоточенням більш значущі, ніж для чоловіків. Жіночий стиль можнаохарактеризувати як партнерський стиль взаємодії.
Стиль спілкуваннячоловіків частіше пов’язаний з активністю, предметною направленістю, змаганнямта конфліктністю. Для чоловіків важливіше зміст спільної діяльності, ніжсимпатія до партнерів. Чоловіче спілкування відрізняється емоційною стриманістю.
Крім того усуспільстві існують різні для чоловіків та жінок норми очікування відноснопроявлення особистих почуттів. Емпатійний відгук і емоційна експресія невідповідають традиційній чоловічій ролі. Тому чоловік не повинен демонструватистрах, тривогу, надмірно проявляти співчуття, щоб не виявитися “немужнім”.
Реалізаціячоловічої ролі пов’язана з більшими вимогами. У відповідності до традиційнихстереотипів чоловіки повинні займати активну соціальну позицію, демонструватиособистісний вплив і бажання досягнень. Тому чоловіки відчувають тиск великоївідповідальності за свій соціальний статус, що провокує при невдачі розвитоктривожності, зниження самоповаги й задоволеності життям.
Традиційна жіночароль дозволяє жінці, що не має розвинутої соціальної компетентності, обмежитисясамореалізацією у колі сім’ї та близьких. Як демонструють дослідження, у жінокз низьким рівнем особистісного впливу тим не менш спостерігаються високіпоказники самоповаги, задоволеності життям і стосунками з близькими. Також вонирідко проявляють агресивність, фрустрованість і невротичність.
Індивідинароджуються як індивіди певної статі. Стать не приходить до них пізніше. Відмоменту народження і навіть раніше вони розвиваються не як абстрактні людськіістоти, а як особи чоловічої або жіночої статі. Утім, цей розвитокопосередковується надто великою кількістю сильніших і слабших чинників, які такскладно зумовлюють процес дозрівання дитячої особистості, реалізаціїсуб’єктості дитини, що певний час статева належність, по суті, не відіграєпровідної ролі. А згодом, коли маємо дозріваючу або вже зрілу особистість,виявляється, що її статево визначена поведінка, її чоловічий або жіночийхарактер – це продукти попередніх обставин.
Об’єктивнарізниця між чоловіками і жінками, за даними Ш.Берн, не є така суттєва, як ми їїбачимо. Адже сам поділ людей на дві статі та пов’язані з цим обставинилюдського спілкування великою мірою концентрують наші інтереси на відповіднійгалузі, роблять гендерну приналежність суб’єктивно значущою для нас.
Аналізуючитипові гендерні властивості, дослідники стверджують, що в уявленнях молодогопокоління психологія чоловіка лишається орієнтованою переважно на виконанняпрофесійних, соціальних ролей, тобто на предметно-інструментальну діяльність уколі людських контактів, а жінки на сімейні, побутові ролі, тобто на емоційно-регулюючудіяльністі.
Традиційністереотипи схильності чоловічої статі до агресивності як генетично зумовленоївластивості, дані, що навіть в уяві чоловіки значно більше фантазують на темиагресії, ніж жінки, суперечать дослідженням американського психолога Дж. Хайд,яка узагальнила наявні експериментальні дані та зіставила їх за середнімистатистичними показниками.
По-перше, хочагендерні відмінності в результатах досліджень агресивності простежувалисяпостійно, проте ця тенденція виявилася статистично незначущою. Це дало підставизробити висновок про відсутність відчутної відмінності між агресивністючоловіків та жінок.
По-друге,невелика різниця в показниках агресивності була зафіксована лише щодо фізичногонасильства і не виявлена для інших різновидів агресивності – вербальної чиуявної тощо. Коли порівняли вікові прояви фізичної агресивності, то виявили, щоістотних гендерних відмінностей не спостерігається аж до юнацьких років.Наприклад, у дівчаток та хлопчиків дошкільного віку вона виявляється майжеоднаково. З віком різниця дещо зростала, хоча й лишалася незначною.
Цю невеликурізницю науковці пов’язували не з вродженими задатками хлопчиків, а з впливомна них соціального середовища, яке всіляко заохочує до вияву агресії як проявусправжнього чоловічого характеру.
Традиційніуявлення щодо самовпевненості представників чоловічої статі та заниженоїсамооцінки і закомплексованості жінок у дослідженнях багатьох психологів такожвиявилися зумовленими соціальними очікуваннями, за даними Е. Пайнс, К. Маслач.Вони констатують, що самовпевненість закріплюється в чоловічій психологіїзавдяки очікуванням соціуму: чоловіча поведінка, сповнена сумнівів і вагань,безжально висміюється, і, навпаки, всіляко заохочується вияв непохитності,рішучості.
Характер, успішнадіяльність здатні змінити образ Я, підвищити самооцінку. За І.С.Коном,внаслідок більш раннього статевого дозрівання, Я дівчинки зазнає впливусамооцінки. Звідси – вища тривожність жіночої статі, рефлексивність,мрійливість, більша залежність від соціальних очікувань. Синдром залежностіжінки – один з проявів суперечностей в образі Я. Він проявляється в слабкостімеж Я жінки, в дифузній самоідентифікації, і як її наслідок – у манипулятивномустилі спілкування з нею її близьких, дітей, начальства, в нерозбірливомухарактері її зв’язків у випадках психічної та фізичної наруги над нею. Самедифузна гендерна ідентичність зумовлює виникнення у працюючих жінок почуттяпровини, внутрішнього конфлікту між Я-матер’ю, дружиною та Я-політиком,бізнесменом, вчителем, інженером тощо.
Тривожність – таякість, на думку прихильників традиційних поглядів на психологію жінки, яка зусією очевидністю засвідчує силу чоловічої і слабкість жіночої статі. Справді,люди з високим рівнем тривожності не здатні на вчинки, дії, побудову власноїлінії поведінки. Експериментальне порівняння проявів особистісної тривожностічоловіків і жінок не зафіксувало статистичної різниці їхніх рівнів. Суб’єктивнісудження про тривожність жінок йдуть не стільки від біологічної природи статі,скільки від гендерних стереотипів, які зображують жінок боязкими та тривожними,а чоловіків – безстрашними та сміливими.
Емпатійність тапов’язані з нею схильність опікати, доглядати за кимось традиційно вважаютьсуто жіночою рисою. Так, американські психологи, за даними Е.Пайнс, К.Маслач,не раз моделювали фіксовані ситуації, в яких досліджуваним (чоловікам та жінкамрізного віку) пропонували під час роботи з підзвітними їм дорослимизастосовувати слабкі удари електрострумом для кращого вправляння певних уміньта навичок. Якщо чоловіки без зайвих вагань виконували цю інструкцію і каралиневмілих, то поведінка жінок виявилася кардинально іншою.
По-перше,переважна більшість жінок довго намагалася ухилитися від виконання інструкції,посилаючись або на власну забудькуватість, або сподіваючись на неуважність “наглядачів”-психологів.По-друге, якщо жінок змушували застосовувати методи покарання до найбільш“нерадивих” досліджуваних, то робили вони це неохоче, співпереживаючи“жертвам”. Вони, як правило, заздалегідь попереджали жертв про запланованісанкції, а також намагалися їх заспокоїти.
Т.В. Говорун,О.М. Кікінежді вважають, що індивідуальні відмінності людей з більшостіпсихологічних властивостей у рамках однієї статі набагато переважаютьміжстатеві. Між чоловічою та жіночою психологією більше подібного, ніж поміжсамими жінками або чоловіками.
Останнімидесятиліттями великої популярності набули психологічні теорії, які трактуютьгендерні відмінності як продукти різних соціальних ролей, що підтримують абопридушують у чоловіках і жінках певні моделі поведінки. Різні культурніочікування щодо чоловіків і жінок, які вже сформувалися в суспільстві,спричиняють суттєві відмінності в їхній поведінці. коли формується чоловіча абожіноча особистість, то їй мимоволі стає зручніше, вигідніше, приємніше засвоюватиознаки поведінки, властиві її статі, і не засвоювати ознак статі протилежної.Ця формула є надто загальною і коли йдеться про реальний процес особистісногозростання, то отримуємо безліч індивідуальних варіацій. Але загалом воцінюванні гендерно визначеної поведінки ми орієнтуємося на наявні та закріпленів суспільстві стереотипи.
Таким чином,кожна нормальна особистість відображає і засвоює традиційне розрізнення типовочоловічої і жіночої поведінки як, відповідно, владної і підвладної. Формуваннявладно-підвладних характеристик відбувається практично одночасно з формуваннямгендерних ролей і так тісно з ним переплітається, що вони здебільшого становлятьєдиний цілісний процес.
Адже індивіднароджується на тільки особою певної статі, а взагалі особою, живою істотою,яка “приречена” на взаємодію зі світом. У цій взаємодії вона повинна займатипевне місце, якимсь чином впливати на відносини між нею і середовищем.
Особа одночасноопановує середовище, підпорядковує його собі і сама піддається його впливам,підпорядковується йому. Виходить, що коли для формування психологічної статіпотрібен поділ людського виду на дві статі, то для владно-підвладного розвиткудостатньо вже самої наявності живої істоти в певному середовищі.Гендерніхарактеристики особистості найістотніше зумовлюються стосунками з іншимилюдьми, у яких вона обов’язково посідає певну позицію у владній ієрархії.Відтак і статеворольові, і гендерні властивості особистості виявляються заздалегідьвладно забарвленими.
Оскільки ізсоціального погляду чоловіча поведінка вирізняється сильнішими виявамивладності і впливу, тоді як жіноча, відповідно, підлеглістю та впокоренням, тов масовій свідомості, а відтак і в культурі закріпилися відповідні стереотипи.
Індивід,засвоюючи схему власної статі, убирає в себе, поглинає, інтеріоризує тіповедінкові зразки, схеми, сценарії, що є найпоширенішими в його середовищі, що– свідомо чи несвідомо – виявляються у взаємодії з ним іншими індивідами іпоступово стають часткою, характеристиками його власного психічного єства. Відтакіндивід набуває тієї якості, яку називають гендером.
Індивідналаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. Утакий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальноїповедінки, у процесі інтерсуб’єктної взаємодії засвоюються індивідом,передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки,правильної на його суб’єктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки,індивід мимоволі структурує свій внутрішній психологічний світ згідно з такимизразками, а це поступово грунтує його психологічну сутність, його особистість,таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їйрисами та якостями.
1.4 Уявлення прочоловіків і жінок в сучасному суспільстві
І. Броверман із співавторами попросилиюнаків і дівчат дати характеристику типовому чоловіку і типовій жінці. Врезультаті для тих і інших виявився різний набір якостей (дивитись таблицю 1.1).
Таблиця 1.1 Стереотипи типових рис чоловіківі жінокТиповий чоловік Типова жінка
Агресивний
Заповзятливий
Домінуючий
Незалежний
Приховуючий емоції
Любить математику і науку
Володіє діловими навиками
Знає, як освоювати мир
Легко ухвалює рішення
Самодостаточен
Вільно говорить про секс з іншими чоловіками
Тактовна
Проявляє розташування
Ніжнане використовує грубих виразів
Розуміє відчуття інших
Балакуча
Релігійна
Цікавиться власною зовнішністю
Цінує мистецтво і літературу
Сильно потребує захисту
Акуратна в звичках
Спокійна
Гендерні стереотипи в неабиякій мірівластиві і професіоналам, близько знайомим з психологією. І. Броверман зколегами вивчив описи чоловіків і жінок, дані клінічними практиками,психіатрами і соціальними працівниками. Виявилася загальна для них установка,що компетентність більше властива чоловіку, ніж жінці. Жінки жхарактеризувалися як більш слухняні, менш об'єктивні і схильні зовнішньомувпливу, менш агресивні і змагальні, що легко гарячаться з незначних приводів.Ф. Гейс показано, що у багатьох випадках психологи ігнорували або зменшувалипрояв агресії жінками і дбайливості чоловіками.
Дж. Мак-Ки і А. Шеріффс дійшли висновку, що типово чоловічий образ ценабір рис, пов'язаний з соціально необмежуючим стилем поведінки, компетенцією іраціональними здібностями, активністю і ефективністю.
Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння,теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивнихякостей, ніж жінкам. При цьому автори вважають, що надмірна акцентуація яктипово маскулінних, так і типово фемінних рис набуває вже негативнезабарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість,авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок — формалізм, пасивність, зайваемоційність тощо.
Знайдено також, що чоловіки демонструють набагато більшу узгодженістьвідносно типово чоловічих якостей, ніж жінки — жіночих. Дж. Уїльямс і Д. Бест запропонуваливипробовуваним з 25 країн використовувати 300 найбільш споживаних прикметників,що описують особові риси, для характеристики чоловіків і жінок. Вони виявили,що чоловікам приписувалися 48 слів, а жінкам — 25 (дивитися таблицю 1.2).
Загальна закономірність полягає у тому, щочоловіки сприймаються як владні, незалежні, агресивні, домінуючі, активні,сміливі, неемоційні, грубі, прогресивні і мудрі. Про жінок, навпаки, говорятьяк про залежних, покірливих, слабких, боязливих, емоційних, чутливих, ніжних,мрійливих і забобонних. При цьому у ряді країн при описі чоловіків і жінок буласвоя специфіка.
Наприклад, в Нігерії слова зарозумілий,грубий, ледачий, галасливий були віднесені до жінок. У Японії хвалькуватими,нестерпними і неорганізованими теж були жінки. У одних країнах (Німеччина,Малайзія) диференціювання полови було різко вираженим, в інших (Індія,Шотландія) — слабо вираженої. У ряді країн опис чоловіків був більш негативним.
Цікаво, що при складанні свого індивідуального самопортрету 25 % жінокспожили прикметники, характерніші для опису типових чоловіків, а таку жкількість чоловіків описали себе як типових жінок. У описах кращого другачоловіка і жінки однаково хотіли бачити чоловіка-друга, відповідного описутипового чоловіка, а жінку-подругу — відповідної опису типової жінки.
Таблиця 1.2 Якості, що асоціюються тільки з чоловіками або тільки з жінками мінімум в19 з 25 країн (кількість країн вказана в дужках)Якості, асоційовані з чоловіками Якості, асоційовані з жінками Агресивний (24), Активний (23), Амбітний (22), Безпристрасний (20), Владний (24), Гучний (21), Грубий (23), Зухвалий (24), Домінуючий (25), Жорстокий (21), Жорстокосердий (21), Зарозумілий (20), Винахідливий (22), Ініціативний (21), Майстерний (19), Міцний (23), Ледачий (21), Логічний (22), Мудрий (23), Мужній (25), Напористий (20), недобрий (19), Незалежний (25), неорганізований (21), Необережний (20), неотесаний (21), Нестерпний (19), Невблаганний (24), неемоційний (23), Опортуністичний (20), Прогресивний (20), Раціональний (20), Реалістичний (20), Самовпевнений (21), Серйозний (20), Сильний (25), Схильний до ризику (25), Суворий (23), Тверезомислячий (21), Тупоголовий (21), Переконливий (25), Упевнений (19), Хвалькуватий (19). Боязлива (23), Добра (19), Манірна (20), Жіночна (24), Залежна (23), Соромлива (19), Покірлива (19), Цікава (21), Мрійлива (24), М'яка (21), М'якосерда (23), Ніжна (24), Чарівна (20), Покірна (25), Приваблива (23), Приємна (19), Балакуча (20), Сексуальна (22), Сентиментальна (25), Слабка (23), Спокійна (21), Марновірна (25), Тривожна (19), Чутлива (24), Емоційна (23)
Ряд подібних досліджень виконаний і вітчизняними ученими. Як і взарубіжних роботах, одні автори основну увагу при вивченні образу чоловіків іжінок надали їх особовим особливостям, інші — поведінковим характеристикам, щозокрема формуються в процесі спілкування. До останнього напряму можна віднестироботу Т. І. Юферевой. Вона вважає, що основною сферою життєдіяльності, в якійформуються уявлення підлітків про образи чоловіків і жінок, є сферавзаємостосунків з протилежною статтю. Звідси уявлення про образ чоловіків іжінок в кожному віці відображають окремі аспекти спілкування: у 6-7 класах — сімейно-побутовівзаємостосунки (дівчатка і хлопчики, характеризуючи образ жінки, перераховуютьїї обов'язки як господині, а характеризуючи образ чоловіка як мужа, батька,підкреслюють в основному його роль як помічника дружини по господарству).
У підлітків, відзначаєТ. І. Юферева, уявлення про мужність-жіночність, очевидно, є просто засвоєнимивідповідними поглядами дорослих і не виконують істотної ролі в регуляції їхповедінки [22,156]. І. С. Клецина в результаті опиту 70 студенток виявилахарактеристики, які приписувалися чоловікам і жінкам найчастіше (дивитисятаблицю 1.3). В цілому і ці дані підтверджують стійкість гендерних стереотипівв свідомості жінок.
Таблиця 1.3 Рисивдачі і здатності, по яких, на думку студентів, спостерігаються найбільшівідмінності між чоловіками і жінкамиХарактеристики, більше виражені у жінок Кількість відповідей, % Балльниє оцінки ступеня відмінностей Характеристики, більше виражені у чоловіків Кількість відповідей, % Балльниє оцінки ступеня відмінностей Турбота про дітей 64,5 3,8 Математичні здібності 61,3 3,5 Боязлива 64,5 3,8 Логічне мислення 61,2 3,7 Поступливість 62,9 3,7 Агресивність 53,2 3,4 Емоційність 58,0 3,4 Прагнення керувати, бути на перших ролях 50,0 3,3 Тривожність 54,8 3,4 Авторитарний стиль спілкування 48,5 3,4
У. Г. Горчакова виявила, що в стереотипніймасовій свідомості жінка сприймається як носій естетичної функції: красива,приваблива, жіночна. Про це заявили 60 % жінок і 68 % чоловіків. Чоловік всуспільній свідомості повинен бути мужнім, сильним, надійним. Так вважають 69 %жінок і 61 % чоловіків.
Відвіку існуєстереотипне уявлення про те, що основна роль жінки – бути матір'ю, дружиноювести домашнє господарство, а головне в житті чоловіка – це робота. Теоретичнепояснення такого поділу чоловічих і жіночих ролей можна знайти у З. Фройда і Т.Парсонса. Фройд виводив жорсткий полорольовий поділ зфізіологічних розрізнень. Він говорив, що «анатомія – це доля». Парсонс, представник функционалізму, вважав, що чоловік виконує рольздобувача, тобто інструментальну, а жінка як хранителька домашнього вогнища –експресивну. Щоб бути справжнім чоловіком, на думкуПарсонса, існує єдиний спосіб – мати престижну роботу і заробляти на життя.Головний статус для жінки — бути дружиною свого чоловіка, матір'ю дітей,домогосподаркою. Таке розділення ролей між чоловіком і жінкою, з токи зоруПарсоноса, сприятиме стабільності в суспільстві. Згодом функционалізм Парсонсапіддавався критиці: «Функционаліст пасує перед змінами в суспільному житті, бо,за визначенням, його предметом є статичне суспільство».
Приведеморезультаті досліджень групи російських учених Безродного И.С. і іших. Найбільш традиційно сприймають ідеальну роль жінки чоловіка робочі (80%),чоловіки – студенти (80%) і чоловіки підприємці (76%). Серед опитаних жінокякнайменше традиційно розглядають жіночу роль респондентки, зайняті у сферібізнесу. Можливо, на це робить вплив і характер їх роботи.
Що стосуєтьсяуявлень щодо основного призначення чоловіка в суспільстві, то тут думка всіхопитаних була однозначною незалежно від статі: 81% жінок і 85% чоловіківвважають, що робота – головне в житті чоловіка.
Таким чином, результатиопитування Безродного И.С. показують, що чоловіки дотримуються більштрадиційного погляду на основне призначення жінки, а самі жінки неоднозначновизначають соціальну роль жінки. Частка жінок з різних по роду діяльності груп,не згідних з традиційною роллю, неодинакова:34% жінок-робітників, 47%жінок-ІТР, 48% студенток, 50% жінок, що працюють у області освіти, охорониздоров'я, науки, культури, 60% жінок, зайнятих у сфері бізнесу, 66%жінок-керівників.
В цілому уявленняопитаних про призначення чоловіка відрізняються високим ступенем однорідності ітрадиційністю незалежно від статі, освіти, віку. А уявлення чоловіків і жінокпро жіноче призначення відрізняються. Думки самих жінок із цього приводу більшрізнорідні, неоднозначні і менш традиційні, хоча в цілому 2/3 чоловіків іполовина жінок відводять жінці в ідеалі тільки роль хранительці домівки.
За данимипольського дослідження, проведеного в 70-е з питання про соціальну роль жінки,36% респондентів відводили жінці традиційну роль матері і дружини. Більшістьчоловіків, що відповіли, і жінок вважали, що виховання дітей і турбота про нихвходять виключно в компетенцію матері.
А за данимиопитування Безродного И.С., половина чоловіків (54%) и 70% жінок вважають, щоне тільки жінка, але й батько повинні займатися вихованням дітей. Звичайно,коли ми наводимо результати опитування в Польщі, то повинні брати до уваги, щоне можемо порівнювати їх з результатами опитування Безродного И.С. напряму:різний час, різні країни. Але прийняти «інформацію до роздуму» ми, безумовно,можемо, як можемо і поміркувати над тим, посилюється або слабшає сьогодні впливтрадиційних полорольових стереотипів.
ДослідникЙ.Блумома з Амстердамського університету, що проводила опитування в нашійкраїні в 1986-1991 роки, вважає, що в Росії спостерігається тенденція переходудо традиційного розподілу праці, коли чоловік заробляє гроші, а дружиназаймається сім'єю і сімейними справами.
Це питання,звичайно, складне і неоднозначне. З одного боку, така тенденція дійснофіксується дослідниками. В кінці 80-х років опитування в нашій країніпоказували, що тільки 3,5 жінок залишили б свою роботу, якби їх чоловікизаробляли достатньо, щоб утримувати сім'ю.
В 1991 року, заданими опитування Блумома, 7,4% жінок виказували таке бажання. Опитуваннявесною 1995 року показав, що вже 19% опитаних жінок залишити роботу, при цьому впливтаких чинників, як рід занять, освіта; наявність дітей на подібному виборі непозначилася. Так, серед жінок-керівників 7% стали б домогосподарками, середжінок, зайнятих бізнесом, -10% серед жінок ІТР і працюючих у області охорониздоров'я, освіти, культури, науки – відповідно, 10% і 12%, а серед жінок-робітників– 30%.
Таблиця 1.4 Розподілціннісних орієнтаційКатегорії опитаних Варіанти відповідей Робота і кар'єра Сім'я Робота і сім'я одночасно
Всі чоловіки
Всі жінки
Мужчини-керівники
Чоловіки-робітники
Жінки-робітники
Чоловіка ІТР
Жінки-ІТР
Чоловіки, зайняті в сфері освіти, науки, культури, охорони здоров'я
Жінки, зайняті в сфері освіти,
науки, культури, охорони здоров'я
Мужчини-Підприємці
Жінки- підприємці
13
5
16
11
9
4
11
4
2
14
10
10
26
7
13
11
21
7
36
26
9
16
77
69
77
76
80
5
82
60
72
77
74
З другого боку, вумовах економічної кризи, падіння життєвого рівня переважного числа жителів пострадянського простору жінки вимушені працювати, і робота єважливою життєвою цінністю разом з традиційною для них цінністю-сім'єю. Респондентам було поставлене питання: «Що для вас найважливіше?». Отриманівідповіді відображені в таблиці 1.4. У буденній свідомості існує негативністереотипи щодо працюючої жінки (нібито зайнятість жінок робить негативнийвплив на дітей, на ставлення в сім'ї і т.д.). Такі уявлення до певної міриформують відчуття вини у працюючої жінки, перешкоджають її професійнійсамореалізації.
Наведемо прикладитаких стереотипів.
Стереотип 1.
Якщо жінкапрацює, це робить негативний вплив на її дітей.
51% опитанихчоловіків і 37% жінок розділяють цю думку. Причому чоловіки – керівникивиражали свою згоду з подібною думкою в 2 рази частіше, ніж жінки-керівники –58% і 29%.
Тим часом, яквідзначає Б. Фридан, результати різних досліджень показали, що діти працюючихматерів у меншій мірі впадають в крайності (вони не так агресивні і не дужезагальмовані), краще встигають в школі і володіють розвиненішим відчуттямвласної гідності, ніж діти домогосподарок. Інше дослідження, в ході якоговивчалися матері з вищою освітою, показало, що їх робота не надає несприятливоїдії на сімейні відносини, ні на психологічний клімат в сім'ї, ні на кількість ісерйозність дитячих проблем.
ДослідженняА.Гаріна виявило приховану проблему: роль домогосподарки в сім'ї середньогоамериканця примушує багатьох матерів пригнічувати і розчиняти в собі особу яксвоїх синів, так і дочок, формуючи у них інфантилізм.
Таким чином, данірізних досліджень спростовують стереотипну думку, що робота жінки робитьнегативний вплив на її дітей.
Стереотип 2.
Жінка, що працюєради кар'єри, заслуговує несхвалення.
З цимстереотипним уявленням згодні кожен другий чоловік і кожна четверта жінка. Щовпливає на ступінь згоди з даною думкою? Поперед всього вік, оскільки молоділюди у меншій мірі схильні до впливу даного стереотипу, і освіта: чим вищерівень освіти, тим менше людей дотримуються цієї думки. Цікаво, що середчоловіків- керівників подібну точку зору розділяють 51%, а середжінок-керівників – тільки 18%.
Стереотип 3.
Існує прямийзв'язок між зайнятістю жінок на роботі і зростанням злочинності в суспільстві.
В цьому випадкучоловіки і жінки були одноголосні (38% жінок і 39% чоловіків). Даний стереотиппоширений в значній мірі серед людей середнього і літнього віку. Згодні з цимтвердженням серед респондентів 16-25 років-16%, 26-35 років — 32%, 36-45 років- 53%, 46-55 років-60%, 56-65 років – 66%.
Стереотип 4.
Жінка не можебути хорошим керівником.
Цього стереотипудотримується якнайменша кількість опитаних: так вважають 24% чоловіків і 17%жінок, а серед жінок-керівників-всього 7%. При чім чим старша людина, тимбільшою мірою він розділяє цю думку. Якщо серед 16-25-річних 18% згодні зтвердженням, що жінка не може бути хорошим керівником, то серед 56-65 літніхтаких вже 36%.
В цілому однаковакількість чоловіків і жінок відносяться негативно до того, щоб їх начальникомна роботі була жінка, і більше жінок, ніж чоловіків, виказали позитивне ставленнядо цього (майже кожна третя жінка і кожен п'ятий чоловік). По данимСанк-Петербурзького центру «Жінки в управлінні», на питання, сформульоване врежимі дихотомічного вибору «Кого ви хотіли б бачити керівником: чоловіка абожінку?», 84% респондентом відповіли, що чоловіка.
А результатиопиту 1988 року, проведеного в США інститутом Геллапа, показали, що майже 50%працівників не надають значення тому, хто ними керує: чоловік або жінка. Тазате інша половина вважає за краще знаходитися під керівництвом чоловіків.
Існує такождумка, що багато жінок навіть за наявності здібностей до управління не маютьвнутрішньої установки на заняття керівної посади. Але коли респондентам булозадане питання: «Якщо вам запропонували стати керівником, то згодилися б ви?»,кожна третя виразила свою згоду (серед чоловіків — кожен другий). Причому наступінь згоди у представників обох статей вплинув рівень освіти, а у жінок — щеі наявність дітей.
Якщо серед жінок,що мають дітей, були згодні стати керівником 23%, то серед жінок, що не маютьдітей, -38%. В цілому ж можна відзначити, що установки на керівну посадуіснують і у жінок. Правда, в реальності число жінок-керівників невелике: з 60млн. зайнятих жінок лише 1,5 млн. керівників.
На таке положеннясправ впливає безліч чинників, у тому числі і усвідомлення нерівності шансіввідносно професійного зростання у чоловіків і жінок. Коли респондентам булозадане питання, чи мають чоловіка і жінки в реальності однакові шанси дляпрофесійного зростання і просування, то 56% чоловіків і 64% жінок констатували,що шанси рівні, а серед жінок-керівників такої думки дотримуються 82%).
Приходимо довисновку, що типово чоловічий образ — це набір рис, пов'язаний з соціальнонеобмежуючим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями,активністю і ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні ікомунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікамприписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому надмірнаакцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінних рис набуває вженегативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаютьсягрубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок — формалізм,пасивність, зайва емоційність тощо.
2.ПРОЯВИ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У ВЗЄМИНАХ СТУДЕНТІВ ТА ВИКЛАДАЧІВ ВИЩІХНАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
2.1Стереотипи маскулінності і фемінності в уявленнях студентів Вищих шкіл
А.Шерріфе визнає, що типово чоловічий образ — це риси, пов'язані з соціальнонеобмежувальним стилем поведінки, компетенцією та раціональними здібностями,активністю й ефективністю, тоді як типово жіночий образ включає низку рис.пов'язаних із соціальними та комунікативними вміннями, з теплотою і емоційноюпідтримкою. Типовими негативними якостями жінок називаються формалізм,пасивність та надмірну емоційність, а чоловіків — грубість, авторитарність,надмірний раціоналізм.
Надумку І.С.Кона. стиль життя чоловіків частіше буває предметно-інструментальним,тоді як жінок — емоційно-експресивним [8, 48]. Учені вказують також на те, що,обираючи рід занять, чоловіки цікавляться насамперед предметним змістомдіяльності, пов'язаної з подоланням фізичних труднощів або з розвиткомабстрактних ідей та можливістю просування в ній, а жінки надають більшогозначення клімату, міжособистісним стосункам. Якщо чоловік володарює в світіречей, то жінка у світі стосунків. Як бачимо, для чоловіків характерною єділова спрямованість, а для жінок комунікативна.
Цікавимив контексті досліджуваної проблеми видаються дані, за якими чоловіки широко йглобально дивляться па проблеми та явища, а жінки більш тонко відбивають,відтворюють світ, орієнтуючись па деталі та нюанси, тобто є більш конкретними.
Найчастішедослідники вказують на психологічні відмінності між статями у виявленні емоційності.Ці відмінності можна розглядати на кількох рівнях. З одного боку, маємо справузі здатністю розуміти емоційні стани інших (емпатія) та вмінням виразити це розуміння(емпатична експресія). З другого можна говорити про переживання самою людиноюсвоїх емоцій (емоційні переживання) та способи виражати ці емоції (емоційнаекспресія). На думку І.С.Кона. жінки емоційно тонші, ніж чоловіки. Результатинизки досліджень свідчать про те, що жінки більш здатні до емпатії. вонизазвичай краще й правильніше відчувають та інтерпретують емоції оточення. Разомз тим відзначається, що жінкам більшою мірою притаманні тривожність та емоційнанестабільність.
Ряддослідників вказують на інтуїцію, як прикметну рису психіки жінки, і нарозсудливість — чоловіка.
Суттєвимиє статеві відмінності в дослідженнях інтелекту чоловіків і жінок. Так.результати досліджень свідчать про те. що в жінок значно частіше переважаєнаочно-образний та вербальний інтелект, а в чоловіків – формально-логічний.
Однієюз найстійкіших рис чоловіків визнається високий рівень домагань|. Саме томучоловіки прагнуть досягти становища з високим статусом. Враховуюче те. щобільшість чоловіків виконують владні функції, вони здійснюють вплив, а жінкипідкоряються йому. Чоловіки прагнуть домінувати, виявляти свою владність. Вониздебільшого рішучі та впевнені в собі. їм притаманні більша автономність іменша поступливість.
Жінкиж. як вважає ряд авторів, схильні до виконавчої роботи. Цьому сприяють такіїхні риси як дисциплінованість, уважність, акуратність, старанність та вмінняпристосовуватися до виконання монотонних і одноманітних операцій.
Досліджуючиз огляду на статеві відмінності таку характеристику особистості, як«залежність-незалежність». учені дійшли висновку, що вона формуєтьсяв процесі соціалізації. Заслуговує па увагу, на нашу думку, і розгляддослідницями феміністського спрямування поняття «залежність» устосунках владування підпорядкування як «передачу повноважень». Дж. В.Джоржан стверджує, що влада означає перевагу, а також контроль і координаціюдій людей. І хоча більшість жінок вважає, що влада як така їм не потрібна,однак вони беруть участь у психологічному вихованні інших людей і тим самимсприяють їх особистісному зростанню. Отже, прихильники цієї теоріїінтерпретують залежність як позитивну якість, що сприяє особистісному розвиткута зростанню людини.
Доситьсуттєвими с психологічні відмінності між статями, які полягають у тому, щожінки порівняно з чоловіками виявляють більше чутливості до соціальнихобставин. їх більше цікавить думка оточення, пошт більше схильні до впливу танавіювання. їх поведінка більш конформна.
Вонитакож сприйнятливі й чутливі. Серед інших можна виділити психологічні відмінності:у стилях прийняття рішень — якщо чоловіки схильні приймати рішення швидко йрішуче, то для жінок більш характерні тривалі роздуми й консультації зблизькими; у самооцінці — чоловіки підсвідомо оцінюють себе вище, ніж оточення,а жінки — вище оцінюють чоловіків, ніж себе; у виявленні агресивності (більшоюмірою властива чоловікам); альтруїзм (характерний для жінок); відповідальності(більше розвинена в жінок); у більшій гнучкості жінок у ставленні дорізноманітних зовнішніх впливів соціального середовища тощо.
Такимчином, проведений теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про наявністьпевних специфічних рис. які характерні для представників певної статі. Проте,не дивлячись на велику кількість досліджень, присвячених вивченню психологічнихвідмінностей між чоловіками і жінками, експериментальних даних з цієї проблеминедостатньо і вони часто суперечливі. Втім, проблема статевої диференціаціїтрадиційно є складною для теоретичного осмислення, адже досить важко однозначнорозділити поведінку людини відносно до статі.
Індивідуальністьособистості, взята у гендерному вимірі, визначається ступенем вираженості таособливостями поєднання рис. віднесених до актуальних (тобто прийнятих в якостісоціальної норми в даному суспільстві) конструктів маскулінності–фемінності.Водночас варто відзначити, що в наведених дослідженнях розглядався, як правило,якийсь один чи кілька аспектів цього питання — комплексного вивчення феноменуне відбувалось. Крім цього, останнім часом дедалі частіше виявляється тенденціядо зближення гендерних ознак, тенденція до маскулінізації жінок та фемінізаціїчоловіків, особливо в молодіжному середовищі.
Аналізуючирезультати досліджень О.М.Скнара відзначаємо, що найбільш значущою якістю, якахарактеризує чоловіків, на думку молоді, є владність. Далі в міру зменшеннянаводимо ще 9 найбільш «навантажених» якостей: об'єкта (ділова)спрямованність, агресивність, автономність, глобальний інтелект. спрощеність,дистанційованість, конкретний інтелект. З деяким відривом ідуть ретельність тарефлексивність.
Дещорізняться між собою гендерні портрети чоловіка в уявленнях чоловіків та жінок(дивитись таблицю 2.1). Хоча представники обох статей однозначно висловилисящодо владності, ретельності та рефлексивності чоловіків, проте розміщення іншихякостей значно різняться.
Таблиця2.1В уявленнях молоді Частота вибору В уявленнях юнаків Частота вибору В уявленнях юнок Частота вибору Владиість 11 5 Владність 60 Владність 55 Об’єктна спрямованість 106 Об'єктна спрямованість 56 Агресивність 52 Агресивність 103 Автономність 53 Спрощеність 51 Автономність 95 Агресивність 51 Об'єктна спрямованість 50 Глобальний інтелект 93 Глобальний інтелект 50 Дистанційованість 44 Спрощеність 93 Конкретний інтелект 44 Глобальний інтелект 43 Дистанційованість 83 Спрощеність 42 Автономність _ .42 Конкретний інтелект 74 Дистанційованість 39 Конкретний інтелект 30 Ретельність 47 Ретельність 27 Ретельність 20 Рефлексивність 43 Рефлексивність 25 Рефлексивність 18
Гендернийпортрет чоловіка в уявленнях молоді
Наприклад,суттєві відмінності помітні в оцінці таких якостей, як об'єктна (ділова)спрямованість (2-га позиція в уявленнях чоловіків і 4-та — у жінок),автономність (відповідно — 3-тя і 7-ма), агресивність (4-та й 2-та), глобальнийінтелект (5-та і 6-та), конкретний інтелект (6-та і 8-ма), спрощеність (7-ма і3-тя), дистанційованість (8-ма і 5-та).
Такаконфігурація якостей свідчить про те, що чоловіки «бачать»представників своєї статі більш діловими, незалежними й високо інтелектуальними(приписують собі як глобальний, так і конкретний інтелект), тоді як жінкибільшою мірою звертають увагу на такі якості чоловіків, як агресивність,спрощеність і дистанційованість.
Таблиця2.2 Гендерний портрет жінки в уявленнях молодіВ уявленнях молоді Частота вибору В уявленнях юнаків Частота вибору В уявленнях юнок Частота вибору Витонченість 117 Витонченість 58 Витонченість 59 Емпатія 106 Залежність 56 Емпатія 57 Залежність 104 Самопереживання 53 Поступливість 51 Самопереживання 99 Суб'єктна спрямованість 50 Залежність 48 Поступливість 98 Емпатія 49 Суб'єктна спрямованість 46
/>Суб'єктна спрямованість 96 Поступливість 47 Самопереживання 46 Рефлексивність 79 Рефлексивність 36 Рефлексивність 43 Ретельність 75 Ретельність 34 Ретельність 41 Конкретний інтелект 48 Дистанційованість 21 Конкретний інтелект 31 Дистанційованість 40 Спрощеність 20 Автономність 19 Конкретний інтелект 17 Дистанційованість 19
Ізнаведених у таблиці 2 даних видно, що і чоловіки, і жінки вважають, що жінкамас бути передусім витонченою (1-ша позиція), їхні уявлення збігаються такожстосовно «рефлексивності» (7-ма позиція) та '«ретельності»(8-ма) жінок. Цікаво, що молоді чоловіки, схоже, не хочуть бачити жінкурозумною («конкретний інтелект», за їх оцінкою, посів 11-ту позицію).До речі, й самі жінки не дуже високо поціновують цю якість (у їхніх уявленняхвона займає 9-те місце). Різняться уявлення молоді обох статей про жінку і стосовнотаких її якостей як: залежність (2- та позиція в уявленнях чоловіків та 4-та —у жінок), самопереживаиня (відповідно 3-тя й 6-та), «суб'єктна(комунікативна) спрямованість» (4-та і 5-та). «емпатія» (5-та і. 2-га). поступливість (6-та і 3-тя). «дистанційованість» (9-та й11-та). Доволі суперечливо виглядають уявлення чоловіків про те. що жінка маєбути одночасно і «витонченою», і «спрощеною» (ця якістьзаймає в чоловіків 10-те місце). Слід також відзначити, що сучасні жінки бачатьсебе «автономними» (ця якість в їхніх уявленнях на 10-му місці).
Такапослідовність якостей свідчить про те, що «жіночими» чоловіки схильнівважати якості, спрямовані на внутрішнє життя, а також ті, що пов'язані зіспілкуванням, залежністю та пасивністю. Жінки ж більшого значення надаютьспівпереживанню та поступливості, яку можна тлумачити як гнучкість. Поряд із«традиційно жіночими» визначено якості, які раніше вважатися«чоловічими», а саме: автономність та конкретний інтелект.
Якщочоловікам атрибутуються насамперед такі якості, як владність, об'єктна (ділова)спрямованість, агресивність, автономність, глобальний інтелект, спрощеність,дистанційованість. конкретний інтелект, ретельність, рефлексивність, то жінкам —витонченість, емпатія, залежність, самопереживання, поступливість, суб'єкта(комунікативна) спрямованість, рефлексивність, ретельність, конкретний інтелект,дистанційованість.
Уцілому уявлення сучасної молоді про гендерні портрети чоловіка й жінкивідповідають результатам проведеного наукового аналізу. Водночас помітно, щостереотипи маскулінності й фемінінності стають менш жорсткими, і що не всілюдські якості чітко диференціюються за статтю.
Результатиемпіричного дослідження свідчать про суперечливість на сьогодні ідеалівмаскулінності й фемінінності та корелюють з висновками І.С. Кона. В цих ідеалах«значно повніше, ніж колись, враховується багатоманітність індивідуальнихпроявів» [8, 113]. Важливо також, що вони відображають не лише чоловічий,а й жіночий погляд. Якщо ідеал жіночності, наприклад ХІХ ст., був доситьпростим (жінка мусила бути ніжною, чутливою, м'якою, але водночас пасивною ізалежною), то сьогодні для того. щоб бути успішною, жінка повинна мати новіриси. 'Зокрема, вона має бути інтелектуальною, активною, незалежною, тобто мативластивості, які раніше вважалися притаманними чоловікам. Традиційні ж фемінніякості й сьогодні високо поціновуються, особливо чоловіками, і становлятьоснову їхнього тлумачення жіночності, їхні уявлення про жінку більшконсервативні, ніж самих жінок про себе.
Незалишився незмінним і стереотип маскулінності. Якщо «традиційна»маскулінність висувала на перший план такі якості, як фізична сила,витривалість, приховування ніжності, нестриманість у вираженні негативнихпочуттів (наприклад, гніву), то «сучасна'' поціновує компетентність тапрофесіоналізм, інтелект, стриманість, а також вимагає ретельності у виконанніпоставлених завдань. Проте ці нормативні очікування суперечливі, а їхспіввідношення неоднакове на різних етапах життєвого шляху.
Підкреслимо,що гендерні стереотипи, в яких відбувається ототожнення жінки і чоловіка зтрадиційно-фемінінними і традиційно-маскулінними рисами, абсолютизуютьмаскулінність або фемінінність. заважають індивідуальному самовираженню кожноїлюдини, а також ефективному включенню жінок в різні сфери життєдіяльності. Якщож залишається нереалізованим жіночий потенціал в будь-якій сфері діяльності, тоце є втратою не тільки окремої особистості, але і суспільства в цілому.
Такимчином, відзначаємо, що в свідомості молоді переважають традиційні образи жінкита чоловіка, але стереотипи маскулінності і фемінності на сьогодні стають меншжорсткими і не всі людські якості чітко диференціюються за статтю.
гендерний стереотип міжособистісний студент
2.2 Гендерний аспект уявлень студентів про міжособистісні відносини всистемі студент – викладач
Вітчизнянасистема вищої освіти практично не враховує гендерні відмінності студентів. Цевиявляється і в змісті учбових дисциплін і в методичній літературі.
Тим часом,дослідження показують, що у юнаків і дівчат існують відмінності і в причинахпоступати у Вищий учбовий заклад. Наприклад, в дослідженнях Безродного В.І. іДмітренко Н.В. відмічено, що 33% дівчат при виборі Вищого учбового закладукеруються престижем і авторитетом закладу, тоді як серед юнаків жодного, якийби вказав дану причину. А інтерес до професії, як причина вступу у Вищі учбовізаклади, указується 66,7 відсотками юнаків і лише 23,3 відсотками дівчат.Існують також відмінності в думках юнаків і дівчат до продуктивності різнихвидів учбових завдань, ефективності різних форм контролю. Тому цілкомпередбачені і відмінності у ставленні до викладачів.
Аналізуючиуявлення студентів про особливості міжособових відносин у Вузі (взаємостосункив системі викладач-студент, студент-студент, група-куратор), можна відзначити,що більшість дівчат розцінює відносини, що склалися з одногрупниками, як хороші,і лише третині з них важко їх охарактеризувати їх, що може служитиопосередкованим підтвердженням їх вищих соціальних перцептивних здібностей.Юнаки менш високо оцінюють характер відносин в студентському колективі.
Таблиця 2.1
Оцінка якостейобразу викладача, якому віддається перевагуЯкості викладача, якому віддається перевагу Юнаки (ранг) Дівчата (ранг) Знання свого предмету 1 1 Хороше почуття гумору 2 4 Вимогливість 3 6 Хороша мова 4 3 Ерудованість 5 2 Чуйність 6 7 Демократичність 7 5 М'якість 8 9 Артистизм 9 8 Принциповість 10 10
Переважнабільшість дівчат оцінює взаємостосунки з викладачами як хороші, при цьому жоднаіз студенток не оцінила взаємовідношення з викладацьким складом як погані. Тодіяк лише половина юнаків розцінюють відносини з педагогами як хороші, а 10%розглядають відносини як погані.
Більшістьстудентів знає кураторів своїх груп, проте робота куратора оцінюється нимипо-різному: позитивну оцінку дають 46,7% юнаків і 70% дівчат.
В цілому можнасказати, що дівчата більшою мірою, ніж Юнаки включені у внеучбову діяльність,яка проводиться на факультетах. Юнаки більш вимогливі до партнерів поспілкуванню.
Особливий інтереспредставляють гендерні відмінності в портреті ідеального викладача. Юнакивважають, що ідеальним викладачем є обличчя жіночої статі, у віці 20-29 років.Дівчата бачать в ідеальному викладачі чоловіка у віці 30-39 років. З числаідеальних юнаки виключили викладачів старше 50-60 років, на відміну від 10%дівчат, що включили до складу ідеальних викладачів чоловіків цього віку.Ці даніне суперечать висновкам одержаним Коном І.С. і Бодальовим А.А.
Виділившихарактеристики ідеального викладача вимальовується наступна картина.Найзначущішими якостями бажаного викладача як Юнаки, так і дівчата виділяютьзнання свого предмету, а якнайменше значущим виділяють таку якість якпринциповість. На цьому схожість в думках юнаків і дівчат у ставленні дохарактеристик образу бажаного викладача закінчуються. Найбільш високо,порівняно з дівчатами, Юнаки цінують хороше почуття гумору наставника, якомувіддається перевагу, і вимогливість, тоді як дівчата віддають перевагувикладачам з широким кругозором, ерудитів з хорошою мовою. Найбільша різниця воцінці юнаками і дівчатами якостей, приписуваних ідеальному викладачу, спостерігаєтьсяв пунктах вимогливість і ерудованість. А також привертають увагу пунктдемократичність, віднесений юнаками на на сьоме місце, а дівчатами – на п'яте.Шульга В.В. затверджує, що таке розподіл думок можна пояснити тим, що дівчатпривертає, перш за все, естетична сторона учбово-виховного процесу (як викладачговорить), а юнаком когнітивна складова (що він говорить).
Ретроспективнийпогляд на організацію учбового процесу у Вищих учбових закладах показує, що вінбув спочатку орієнтований на чоловічу половину населення. Лише феміністичнийрух дозволив жінкам залучитися до вищої професійної освіти.
Таким чином, вданий час спостерігається наступна подвійна картина: з одного боку, гендернівідмінності в ході учбово-виховного процесу не враховуються, з другого бокуосвіта має переважно чоловічий ухил, вимагаючи від жінок прояву і розвиткутрадиційно чоловічих якостей. У міжособових відносинах в діаді «студент –викладач» дівчат привертає, перш за все, естетична сторона учбово-виховногопроцесу (як викладач говорить), а юнаком когнітивна складова (що він говорить).
2.3Гендерні особливості сприйняття в діяльності педагога
Зважаючина «специфіку» свого об'єкту педагогічна діяльність будується по законахспілкування. У структурі ж спілкування прийнято виділяти три компоненти:когнітивний (пізнавальний), афектний (емоційний), поведінковий або гностика,афектний, практичний. Разом з цим В. Н. Панферов запропонував класифікаціюфункцій людини як суб'єкта спілкування, де виділяє шість функцій, у тому числіі когнитивную.
Убудь-якій класифікації виділяється когнітивний аспект спілкування. Упедагогічному спілкуванні він набуває особливого значення. Саме з рівнемпізнання педагогом особистості учня, з адекватністю і повнотою пізнання вістотній мірі зв'язана результативність педагогічної діяльності. Як виявляєтьсяз дослідження С. В. Кондратьєвой і її співробітників, для педагогів низькогорівня продуктивності діяльності характерне сприйняття лише зовнішнього малюнкавчинку, без проникнення в істинні цілі і мотиви,тоді як педагогів високого рівня продуктивності відрізняютьвіддзеркалення стійких інтеграційних властивостей особистості, виявленняпровідних цілей і мотивів поведінки, об'єктивність оцінних суджень [13, 15].Аналогічні результати одержані і Е. Н. Жучевой, що присвятила своє дослідження проблемізалежності успішної педагогічної діяльності від рівня розвитку і структурипедагогічних здібностей. Використовуючи метод компетентних «суддів» дляоцінювання педагогів, вона виявила наявність позитивної кореляції між рівнемпедагогічної діяльності (високий, середній, низький) і здатністю педагога довіддзеркалення стійких властивостей особистості учня, умінням проникнути вприховані резерви розвитку особистості. Механізми гендерної стереотипізації«працюють» і в процесі пізнання педагогом особистості учня.
Так,у педагога під впливом власногопедагогічного досвіду складаються специфічні соціальні стереотипи: «відмінник»,«двієчник», «активіст» і т.д. (про аналогічні стереотипи сприйняття, але тількищодо студентів пише і O.O. Бодальов. Вперше зустрічаючись з учнем, що вжеодержав характеристику «відмінника» або «двієчника», педагог з більшою абоменшою вірогідністю припускає у нього наявність певних якостей. Звичайно, не варто думати, що цей набірстереотипів незмінний, що всі педагоги малюють собі однаковий образ«відмінника», «двієчника», громадського «діяча-активіста» і т.д. Требавідмітить, що всі оцінні стереотипи носять підкреслено суб'єктивний,індивідуальний характер. У цьому немає нічого дивовижного, оскільки коженстереотип є закріпленим досвідом спілкування з учнями, досвід даногоконкретного педагога.
Наприклад,на інформацію про те, що в його групі вчитиметься більшість юнаків або дівчат,різні педагоги реагуватимуть по-різному. Один через свій стереотип може припустити,що педагогічне управління групою полегшиться; інший, навпаки, маючи негативнийдосвід спілкування з «жіночим (або чоловічим) колективом», може передбачатискладнощі в навчанні і виховному процесі.
Викладачіі справді чекають від одних учнів більшого, ніж від інших. Мабуть, ви вжестикалися з цим, якщо ваші брат або сестра вчилися в тій же школі, що і ви, алераніше і зарекомендували себе там «обдарованим(-ої)» або «нездібним(-ої)»; аборозмови у вчительській створили вам репутацію ще до того, як ви переступилипоріг школи; або новий вчитель уважно вивчив вашу особову справу, або йому ставвідомий соціальний статус вашої сім'ї. Очікування, що чи дійсно склалися такимчином, впливають на успішність учнів? Очевидно, що оцінки викладачів пов'язаніз успіхами учнів: викладачі добре думають про тих учнів, які добре встигають. Восновному це відбувається тому, що викладачі правильно оцінюють здібності ідосягнення своїх учнів. Але чи дійсно очікування вчителя також впливають науспіхи учнів? Частіше немає. Але в 39 % з 448 опублікованих експериментів вонивплинули.
Чомуочікування іноді так багато означає? Розенталь і інші дослідники повідомляють,що викладачі частіше усміхаються і кивають «учням з вищим потенціалом».Вибраного навмання десятисекундного запису вчительського погляду абовчительського голосу було досить, щоб глядачі — і діти, і дорослі — зрозуміли,який перед ними учень, поганий або хороший, і чи подобається він викладачу. Мине помилилися, саме 10 секунд! Хоча вчителі, можливо, вважають, що можутьконтролювати свої відчуття, але учні дуже чутливі до міміки і жестівнаставників. Вчителі можуть також більше займатися з своїми «обдарованими»учнями: ставити перед ними вищі цілі, частіше викликати їх до дошки і надаватиїм більше часу на відповідь.
Знайомствоз експериментами, в яких досліджувалися вчительські очікування, наштовхнуломене на думку вивчити, як впливають очікування учнів на викладачів. Позасумнівом, вже при перших відвідинах нового курсу лекцій нерідко можна почути:«Професор Сміт такий цікавий» або: «Професор Джон такий нудний». Щоб побачити,чи виявлятиметься цей ефект і в умовах реального навчання, група дослідниківпровела експеримент в чотирьох класах школи в Онтаріо, де заняття почала вестинова вчителька, що раніше викладала у іншому місці. Під час індивідуальнихспівбесід експериментатори повідомили учнів двох класів, що інші вчаться і саміекспериментатори дуже високо оцінюють нову вчительку. В порівнянні зконтрольними класами, де експериментатори не намагалися підняти рейтингвикладача, що вчаться, налаштовані на позитивні очікування, були уважнішими назаняттях. В кінці семестру вони одержали вищі відмітки і стверджували, що цявчителька висловлює матеріал дуже виразно. Виявляється, ставлення класу довикладача таке ж важливе, як і ставлення викладача до учнів.
Виховання інавчання студентів багато в чому залежить від того, як представники тієї абоіншої статі сприймаються викладачем, які ролі він приписує юнакам і дівчатам, аголовне — чи враховуються їх статеві особливості при подачі учбового матеріалуі вихованні. Адже вся навчально-методична література практично безстатева. Ізцього приводу В. Д. Еремєєва і Т. П. Хрізман пишуть: „У багатьохметодичних допомогах, рекомендаціях, підручниках, книгах ми бачимо невблаганне:“Дитина в 1 рік повинна… у 4 роки повинен… до 7 років повинен...»І приводяться таблиці по віках: що повинна уміти безстатева дитина. А осьтаблиці таких порівняно мало істотних для майбутнього життя дитини (такпробачать нас педіатри) показників, як зростання і вага, складені окремо дляхлопчиків і дівчаток. Значить, вага тіла різна, вага мозку, відповідно, різна,а все те, що є результатом їх діяльності (довільні рухи, сприйняття і аналізінформації, мислення, пам'ять і т. д.), однакове? Звичайно, ні.
Справа, природно,не в таблицях з різними для хлопчиків і дівчаток нормативами розвитку психічнихфункцій (наприклад, відносно інтелекту такі таблиці є), а в тому, наскількиправомочними будуть ці нормативи, якщо одні автори відзначають відмінності поцих функціях, а інші їх заперечують. Та все ж зерно істини в цьому вислові є:потрібні обгрунтовані рекомендації про те, як виховувати і учити юнаків ідівчат. Хіба справедливо, що дівчат частіше хвалять, з ними частіше міркують, аколи розмовляють з юнаками, то найчастіше обмежуються прямими вказівками(віднеси, сходи, перестань).
Важливо і інше:потрібно коректувати оцінки, які дають педагоги юнакам і дівчатам. Опитуваннявчителів, проведене В. Д. Еремєєвой і Т. П. Хрізман, на предмет виявленняхарактеристик їх що вчаться, виявив, що негативні характеристики приписувалисяхлопчикам значно частіше, ніж дівчаткам. На питання — які самі«хороші» і «найпоганіші» діти запам'яталися вчителям забагато років їх роботи — в першому списку переважали дівчатка, а в другому — хлопчики. Хлопчики в очах вчителів частіші неохайні, мовчазні, збудливі,уперті, нетерплячі, з надмірно високою зарозумілістю. Дівчатка ж старанніші,соромливіші, володіючі собою, спритні, боязливі, нерішучі. Недивно, що у 19 з20 виховательок дитячого саду в ранжируваному списку їх вихованців (поякнайменшому числу негативних якостей) всі перші місця зайняли дівчатка. Ушколі з 14 вчительок перші місця віддали дівчаткам 11, а останні місцяхлопчикам — 9. В той же час психолог, оцінюючи тих же дітей, не дав явнихпереваг ні хлопчикам, ні дівчаткам.
Приведеніприклади свідчать про різний підхід педагогів до хлопчиків і дівчаток наінтуїтивному рівні, що багато в чому веде до неадекватного ставлення до дітейрізної статі. В той же час на усвідомленому рівні, не дивлячись на розуміннявідмінностей між особами чоловічої і жіночої статі в здібностях, інтересах ісхильностях, особливостях поведінки, педагогіка дотепер залишаєтьсябезстатевою. Єдинe, де враховуються статеві відмінності — уроки праці, але і цевикликає негативну оцінку деяких психологів. Безстатеве навчання і вихованнявикликало і викликає зараз у багатьох психологів, нейрофізіологів і педагогівзанепокоєння з приводу спотвореного виховання хлопчиків і дівчаток інеадекватності способів їх навчання, а у результаті — розвитку їх особистості.За даними А. С. Воловіч, серед тих випускних класів, що вчаться, які найбільшоюмірою відповідають шкільним вимогам, пригнічуюче більшість (85 %) складаютьдівчата. А юнаки, що потрапили в число таких, володіють традиційно жіночимиякостями: зразкова поведінка, посидючість, старанність і тощо.
У. Л. Ситниковпоказав, що в свідомості педагогів гендерні установки виражені більше, ніж всвідомості дітей. Так, образи «абстрактних» дітей різної статі всвідомості одного і того ж вчителя мають більше відмінностей між собою, ніжобрази реальних хлопчиків і дівчаток. Між образами конкретних дівчаток всвідомості педагогів і Я-образамі цих же дівчаток є більше достовірнихвідмінностей, ніж між відповідними образами хлопчиків. При цьому є істотнівідмінності між педагогами і студентами педагогічного вузу в тому, як вонипредставляють «абстрактних» хлопчиків і дівчаток. По негативніймодальності думки педагогів більш близькі до того, як хлопчики відображають самихсебе, думки студентів більш близькі до того, як відображають себе дівчатка.
Б. Розенприходить до висновку, що більшість підлітків вибирає професії, відповідні їхгендерній ролі. У юнаків професійне самовизначення формується в руслі загальноїжиттєвої перспективи і органічно входить в нього. На їх професійнесамовизначення впливають чинники дальньої перспективи: чим більш визначеніплани на подальше життя, тим вищі рівень сформованості професійного плану іступінь упевненості в правильності професійного вибору. У дівчат життєве іпрофесійне самовизначення не зв'язані між собою, для них характерна великаемоційність і ситуативність самовизначення, менш цілісний світогляд. Найближчіплани дівчат визначаються в основному пізнавальними інтересами і рівнемемоційної збудливості. У юнаків на планування найближчої перспективи великийвплив роблять інтелектуальні показники (комбінаторне мислення, загальний рівеньінтелекту) і рівень самоконтролю.
За даними Л. Термана і К. Майлз чоловіка виявляютьцікавість до професій, пов'язаних з пригодами, вимагаючих подвигів, фізичноїнапруги, до роботи поза приміщенням, до механізмів і інструментів, до науки,фізичних явищ і винаходів. Жінки схильні до професій, пов'язаних з естетикою, зсидячою роботою в приміщенні, з наданням допомоги, особливо дітям, беззахиснимі потребуючим людям.
Так, за даними І. Калабіхиной, в охороні здоров'я ісоціальному забезпеченні в Росії жінки складають 83 %, в торгівлі ігромадському харчуванні — 82 %, в освіті — 79 % від загального числа зайнятих.
В даний час спостерігається і фемінізація психології.Так, серед студентів психологічного факультету Санкт-петербурзького державногоуніверситету співвідношення осіб чоловічої і жіночої статі в кінці 1990-х рр.дорівнювало 1:3,5. Серед студентів спецфакультету (отримання другої освіти) цеспіввідношення було ще вищим — 1:4,3.
Болгарський психолог З. В. Іванов показав, що є деяківідмінності в педагогічному спілкуванні чоловіків і жінок — вчителівфізкультури. Вчителі-жінки більше прагнуть показувати і пояснювати учбовийматеріал в порівнянні з вчителями-чоловіками, частіше ставлять питання іроблять доповнення до відповідей учнів. Жінки частіше використовують оцінки,жарти. Вчителі-чоловіки частіше дають конкретні вказівки по організації роботи,частіше використовують команди і розпорядження. У виховній роботівчителя-чоловіка більше уваги звертають на зовнішню і формальну сторону, меншевникаючи в мотиви поведінки учня. Вони віддають перевагу в спілкуваннішколярам-спортсменам і більш фізично розвиненим і дисциплінованим школярам.
За даними Д. А. Мішутіна, вчителі-чоловіки частішевикористовують особово-групове спілкування, а вчителі-жінки – міжособистіснеспілкування. Чоловіки в порівнянні з жінками частіше використовують немовнізасоби спілкування, а жінки — мовні. Виховний звертання також частіше використовуєтьсяжінками.
Таким чином, можемо спостерігати різницю в сприйняттіта поведінці викладачів, що відповідає їх гендеру.
3. ЕМПІРИЧНЕДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТПІВ У ВЗАЄМОСТОСУНКАХ СТУДЕНТІВІ ВИКЛАДАЧІВ ВУЗІВ
3.1 Мета,методика і організація дослідження маскулінних і фемінних характеристик вобразі чоловіка, жінки і викладача у студентів Вузів
Про необхідність поглиблення і збагачення теоретичних і практичнихнапрацювань по проблемі гендерних стереотипів в системі вищої освіти говорятьбагато зарубіжних і вітчизняних психологів.
Помітимо,що гендерні дослідження є галуззю психологічного знання, що активнорозвивається. Полорольові стереотипи привласнюються всіма, хто росте ірозвивається в суспільстві. Уявлення, пов'язані з цими стереотипами, стаютьнеусвідомлюваною ідеологією, яка переноситься на всі сфери життєдіяльності.Складнощі досліджень не є прерогативою психології. Будь-яка наука, дотична зжиттям суспільства і окремої особи, містить лише частину цілісної картини, якщоне використовує гендерний підхід. У нашому дослідженні ми прагнули нівелюватинеусвідомлений вплив наших стереотипних уявлень на результати нашої роботишляхом використовування в основному стандартизованих методів дослідження.
Наше дослідження містить теоретичний аналіз літературних джерел таобґрунтування актуальності та потреби в ньому; вибір методів дослідження згідноз метою та гіпотезою, проведення обраних методик на виборці згідно з предметомта об’єктом нашої емпіричної частини; статистична обробка і аналіз отриманихрезультатів; формулювання висновків щодо результатів нашого дослідженнявідповідно до гіпотези.
В основі нашої дослідницької роботи припущення що стереотипимаскулінності і фемінності, що ми намагаємося виявити у студентів, будутьспіввідноситися з гендерними ознаками в образі ідеального викладача, що також єпредметом нашого дослідження.
Ми зосереджуємо свою увагу на виявленні рис, притаманних чоловікам тажінкам, а також на гендерних ознаках образа ідеального викладача в уявленняхстуденток-дівчат і студентів-юнаків.
В результаті дослідження ми плануємо одержати дані про найбільш типовігендерні стереотипи, що притаманні студентській молоді, які поширюють іпоглиблюють існуючі уявлення про відмінності в психологічних характеристикахпредставників чоловічої та жіночої статі.
Дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі проводиласяневелика бесіда із студентами, з метою замотивувати учасників дослідження. Надругому етапі в ході заповнення респондентом опитувальника С.Бем ми з'ясовувалиособливості стереотипів мускулінності і фемінності в уявленнях про ідеальноговикладача у студентів Вузів. На завершальному третьому етапі проводилосядослідження за допомогою тієї ж методики, проте в інструкції пропонувалосяописати типового чоловіка і типову жінку. Кожен обстежуваний одержувавреєстраційний бланк опитувальника в який він заносив відповіді, а такожпродовжував складені нами нескінчені речення, для уточнення гендернихстереотипів, що склалися у респондентів.
Обстеження проводилося на базі різних Вузів р. Запоріжжя (ЗНУ, ЗНТУ, ЗГМУ, ЗІГМУ).Для дослідження гендерних стереотипів у студентів була сформована вибірка, щоскладається з 30 студентів у віці від 19 до 23 років, по 15 юнаків і 15 дівчат. Вік студентів, що приймали участь уекспериментальному дослідженні, нами було обрано невипадково. Цей період, окрімсформованої особистості, особливостей поведінки та стилів спілкування,характеризується сталістю певних стереотипів, у тому числі й гендерних, тамотивацією їх незмінності або спроб подолання [23, 248].Мы прагнули залучати до дослідженнястудентів різних вищих учбових закладів (і технічних і гуманітарних) у зв'язкуз розповсюдженням на вибір професії гендерних стереотипів про великі здібностідо точних наук у юнаків. Тому серед респондентів представників Запорізькогонаціонального університету було 8 чоловік, що вчаться Запорізькогонаціонального технічного університету 13 чоловік, студентів Запорізькогодержавного медичного університету 4 люди і студентів Запорізького державногомуніципального університету 5 чоловік. Гендерна ідентифікація особистості тіснопов'язана із засвоєнням і реалізацією ролевих стандартів поведінки, прийнятих всуспільстві і культивованих в найближчому мікросередовищі індивіда. Тому придослідженні гендерних стереотипів респонденти розділялися по статі.
Відповідно до гіпотези використовувалася методика опитувальник С. Бем(модифікований варіант), оскільки ця методика направлена на оцінку стереотипнихуявлень про маскулінності і фемінності, а також розроблений нами набірнезакінчених фраз ( дивитись додаток А). Теорія гендерної схеми, розроблена З.Бем, містить риси як теорії соціального навчення, так і теорії когнітивногорозвитку. З позицій цієї теорії, засвоєння і прийняття установок, пов'язаних звиконанням певної гендерної ролі, здійснюється в процесі первинноїсоціалізації. Передбачається, що статева диференціація і типізація єрезультатом переробки інформації, пов'язаної з поняттями чоловіче і«жіноче», що гендерно-схематизує. Орієнтуючись на дорослих, дитинанаучається вибирати зі всіх можливих визначень «Я» тільки ті, якізастосовні до його статі. Сприймаючи нову інформацію (включаючи і нове знанняпро себе), дитина кодує і організовує її відповідно до заданих ззовні гендернихсхем, тобто домінуючими культурними уявленнями про мужність і жіночність і ролічоловіка і жінки в суспільстві. Таким чином, і самооцінка людини, і йогоповедінка в істотній мірі визначаються змістовним компонентом гендернихстереотипів, пануючих в суспільстві.
У дослідженні ми використовували модифікований варіант, що складається з60 питань, з них 20 питання «буферних» і по 20 питань відносяться до кожного звимірюваних чинників (маскулінність, фемінність). Респонденту пропонуєтьсязанести в реєстраційний бланк один з варіантів відповіді на питання: «так»,«ні». Набуті дані виражаються в показниках маскулінності і фемінності, а такожобчислюється основний індекс «маскулінність-фемінність» в образі типової жінки,типового чоловіка і ідеального викладача.
3.2 Аналіз і інтерпретація отриманих даних
Стереотип викладача, як і будь-який інший, тісно пов'язаний з пануючими уцей момент в суспільстві поглядами, тому ми також порівнюємо уявлення проідеального викладача з результатами набутими при описі типових чоловіків іжінок. Для аналізу інформації ми розбили випробовуваних на дві групи по ознацістаті – дівчата і юнаки, між якими ми також проводили порівняння. На основіемпіричних даних отриманих за допомогою методики опитувальник С.Бем (модифікованийваріант) ми порівнюємо гендерний компонент характеристики викладачів впредставленнях кожної з груп ( дивитись додаток Б).
/>
Рисунок 3.1 – Діаграма розподілу середньогрупових показників за шкаламимаскулінність і фемінність у юнаків і дівчат
Среднегруппової показник маскулінності у юнаків був рівний 0,84, а в групідівчат – 0,9. Таким чином при аналізіпоказника маскулінність дівчини і юнаки продемонстрували різницю доситьнезначну у розмірі 0,06, а різниця в показниках шкали фемінність булазначущішою і склала 0,16 (дивитись рисунок 3.1). Уявлення про ідеальноговикладача у студенток виражаються у великих показниках маскулінності і меншихпоказниках фемінності, ніж у юнаків студентів. При цьому показник основногоіндексу і у юнаків і у дівчат знаходиться в межах андрогінності з тенденцієюслабовираженої маскулінності і дорівнює -0,7 у респондентів жіночої статі і-0,19 у респондентів чоловічої статі.
У групі дівчат маскулінність, в межах андрогінності, виражена набагатояскравіше, різниця між показниками двох груп дорівнює 0,51 (дивитись рисунок3.2). Цікавий факт, що в бесіді абсолютну більшість юнаків (83%) заявляли, щоідеальним викладачам бачать жінку, а інші 27% стверджували, що стать не маєзначення, і жоден юнак не бачив в ролі ідеального викладача чоловіка. У дівчатподібної тенденції не спостерігалося, так 30% не мали переваг відносно статівикладача, для 43% більш відповідним ідеальному викладача видається чоловічастать, а 27% віддали б перевагу викладачу жінку.
/>
Рисунок 3.2 – Діаграма середньогрупових показників за результатами опитувальникаС.Бем в уявленнях дівчин-респонденток
Стереотип чоловіка в очах студентів-юнаків по показнику основного індексупредставлявся помірно вираженою маскулінністю -0,71. При цьому показникмаскулінності дорівнював 0,88, а фемінності – 0,58. Якщо порівнювати ціпоказники з портретом ідеального викладача, то помітимо, що показникимаскулінності практично рівні, а фемінність в образі викладача набагато більшвиражена.
Розглядаючи стереотип чоловіка в анкетах дівчат, відзначаємо ще більшвиражений показник маскулінності – 0,91, а фемінність приблизно на тому ж рівні(0,51), що і в представленнях юнаків. При цьому основний індекс зафіксований нарівні – 0,93, що є найбільш крайнім показником по всіх пунктах в групах якюнаків, так і дівчат. Таким чином, дівчата наділяють образ типового чоловіка яскравішевираженими маскулінними рисами, ніж самі юнаки. Порівняно з образом ідеальноговикладача спостерігається незначне збільшення показника фемінності і зниженняпоказника маскулінності, тобто образ викладача містить більше фемінності ніжобраз чоловіка, не дивлячись на затвердження респонденток про те, що вонивіддали б перевагу викладачу чоловіка.
Аналізуючи уявлення респондентів жіночої і чоловічої статі про типовужінку, ми бачимо найбільші розбіжності в думках. Юнаки наділили типовупредставницю «слабкої статі» достатньо високим показником фемінності (0,91), щоозначає більш традиційні уявлення про жінку, а маскулінність представлена надостатньо не високому рівні (– 0,56). Основний індекс дорівнює 0,82. Такийрозподіл є практично дзеркальним віддзеркаленням уявлень про образ чоловікасеред студентів-юнаків. Таким чином, можна говорити про гармонійніший розподілпоказників, який відображає традиційні погляди на стереотип поведінки жінок ічоловіків, який склався в суспільстві, проте без крайніх, шовіністів відхилень.
Дівчата наділяють образ типової жінки достатньо вираженими якмаскулінними, так і фемінними властивостями. Розподіл показників в цій групібув наступним: маскулінність – 0,75, фемінність 0,86, загальний індекс 0,26.Таким чином, опитані студентки приписують типовій жінці виражені якості якпредставників чоловічої статі, так і жіночого. Тобто жінка в представленняхстуденток андрогінна, проте показник фемінності не понижений.
Загалом можна відзначити, що юнаки наділяють жіночу стать більшвираженими фемінними якостями, а дівчата, навпаки, дотримуються більштрадиційних поглядів на образ типового чоловіка. Можна, припустити, що опитаністуденти схильні бачити консервативніше образ протилежної статі, а образ своєїстаті трансформується у бік андрогінності.
Уявлення про викладачів у юнаків не співвідноситься ні з образом жінки,ні з образом чоловіка, останні скоріше традиційні. Тоді як образ викладачаВищих учбових закладів наділений вираженими фемінними і муськулінними рисами.Ми схильні припускати, що таке розподіл показників пов'язаний з тим, щовикладач через свою професійну діяльність проявляє риси традиційно приписуваніяк жінкам (наприклад, терплячість, розуміння), так і чоловікам (наприклад, критичністьмислення, стриманість).
Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можна співвіднести з образомчоловіка, оскільки вони наділяють даний образ досить високим рівнеммаскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо також пов'язано ізстереотипним сприйняттям жінок як менш схильних до аналітико-синтетичноїдіяльності, яка є невід'ємною частиною діяльності педагога. В цілому підтверджується, щона сучасному етапі розвитку суспільства намітилися певні шляхи подолання деякихгендерних стереотипів, що мають секситське, дискримінаційне забарвлення.
Аналізуючи складені нами незавершені речення, можемо спостерігатинаступну ситуацію. Виражаючи свої думки з приводу громадської думки повідношенню до жінок як юнаки, так і дівчата демонстрували традиційностереотипні думки. Наприклад, що жінка «повинна бути урівноваженою», «завждикрасивою», «хорошою матір'ю» і тому подібне. Справжнього чоловіка дівчинибажали бачити в ролі «лицаря», «упевненого в собі», «рішучого», а жінку –«привабливої», «ніжної», «милої». Звертає на себе увагу навіть конструкція фразв реченнях, які студентки складали про жінок. Ці речення більш односкладові,тоді як серед речень, які описують чоловіків більше складних речень.
Відносно професійної діяльності жінок думки студенток розділилися внаступних напрямах: робота потрібна, щоб спілкуватися, і робота для того, щоббути незалежною. Думки юнаків з цього питання і зовсім неоднорідні від «роботажінки на кухні» до «на роботі жінкам легше». У уявленні сучасної молодістереотипи більшою мірою стають, якщо не явними, то, співучо, косвенимицінностями, які формують соціальну поведінку і певною мірою підкріплюються тискомз боку нерівного статусу чоловіків та жінок у сучасному українськомусуспільстві.
Таким чином можна відмітити, що уявлення про викладачів у юнаків неспіввідноситься ні з образом жінки, ні з образом чоловіка, останні скорішетрадиційні. Тоді як образ викладача Вищих учбових закладів наділений вираженимифеміннимі і маскуліннимі рисами. Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можнаспіввіднести з образом чоловіка, оскільки вони наділяють даний образ доситьвисоким рівнем маскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо такожпов'язано із стереотипним сприйняттям жінок як менш схильних доаналітико-синтетичної діяльності, яка є невід'ємною частиною діяльностіпедагога.
Внаслідок того, що вираженість традиційних стереотипів при заповненніопитувальника С. Бем набагато менше, ніж при продовженні незавершених фраз, миприходимо до висновку, що стереотипи достатньо сильно виявляються в поведінці,яка декларується по відношенню до протилежної статі, проте втрачають свою силупри дробленні сталих словесних оборотів на окремі якості.
ВИСНОВКИ
Гендерністереотипи ми розглядаємо як соціально сконструйовувані категорії «маскулінність»і «фемінінність», які підтверджуються різною залежно від статі поведінкою,різним розподілом чоловіків і жінок усередині соціальних ролей і статусів, іякі підтримуються психологічними потребами людини поводитися в соціальносхвалюваній манері і відчувати свою цілісність і несуперечність.
Гендерні уявленняі поведінку можна розуміти як всеосяжне самовиконується пророцтво, щоскладається з набору зв'язаних між собою і взаємно підкріплюючих один одногоприватних пророцтв, що самовиконуються. Гендерні стереотипи діють якнеусвідомлювані очікування або пророцтва. Починаючи з дитинства ми засвоюємогендерні ролі, що надалі закріплюються власним досвідом, тиражуються в засобахмасової інформації.
Індивідналаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. Утакий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальноїповедінки, у процесі інтерсуб’єктної взаємодії засвоюються індивідом,передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки, правильноїна його суб’єктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки, індивідмимоволі структурує свій внутрішній психологічний світ згідно з такимизразками, а це поступово грунтує його психологічну сутність, його особистість,таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їйрисами та якостями.
Аналізуючитеоретичні й емпіричні здобутки, приходимо до висновку, що типово чоловічийобраз — це набір рис, пов'язаний з соціально необмежуючим стилем поведінки,компетенцією і раціональними здібностями, активністю і ефективністю. Типовожіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння, теплоту іемоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей,ніж жінкам. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типовофемінінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостямичоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок — формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо.
Якщочоловікам атрибутуються насамперед такі якості, як владність, об'єктна (ділова)спрямованість, агресивність, автономність, глобальний інтелект, спрощеність,дистанційованість. конкретний інтелект, ретельність, рефлексивність, то жінкам —витонченість, емпатія, залежність, еамопереживання, поступливість, суб'єкта(комунікативна) спрямованість, рефлексивність, ретельність, конкретнийінтелект, дистанційованість.
Уцілому уявлення сучасної молоді про гендерні портрети чоловіка й жінкивідповідають результатам проведеного наукового аналізу. Водночас помітно, що стереотипимаскулінності й фемінності стають менш жорсткими, і що не всі людські якостічітко диференціюються за статтю.
В свідомостімолоді переважають традиційні образи жінки та чоловіка, але стереотипимаскулінності і фемінності на сьогодні стають менш жорсткими і не всі людськіякості чітко диференціюються за статтю. Дедалі частіше виявляється тенденція дозближення гендерних ознак, тенденція до маскулінізації жінок та фемінізаціїчоловіків, особливо в молодіжному середовищі.
В даний часспостерігається наступна подвійна картина: з одного боку, гендерні відмінностів ході учбово-виховного процесу не враховуються, з другого боку освіта маєпереважно чоловічий ухил, вимагаючи від жінок прояву і розвитку традиційно чоловічихякостей.
Підхід педагогівдо хлопчиків і дівчаток на інтуїтивному рівні, що багато в чому веде донеадекватного ставлення до дітей різної статі. В той же час на усвідомленомурівні, не дивлячись на розуміння відмінностей між особами чоловічої і жіночоїстаті в здібностях, інтересах і схильностях, особливостях поведінки, педагогікадотепер залишається безстатевою.
У міжособовихвідносинах в діаді «студент – викладач» дівчат привертає, перш за все,естетична сторона учбово-виховного процесу (як викладач говорить), а юнакомкогнітивна складова (що він говорить).
Образ ідеального викладача у юнаків наділений вираженими феміннимі імаскуліннимі рисами. Уявлення про викладачів у дівчат скоріше можнаспіввіднести з образом чоловіка, оскільки вони наділяють даний образ доситьвисоким рівнем маскулінності і середнім рівнем фемінності, що можливо такожпов'язано із стереотипним сприйняттям жінок як менш схильних доаналітико-синтетичної діяльності, яка є невід'ємною частиною діяльностіпедагога (дивитись додаток А).
Внаслідок того, що вираженість традиційних стереотипів при заповненніопитувальника С.Бем набагато менше, ніж при продовженні незавершених фраз, миприходимо до висновку, що стереотипи достатньо сильно виявляються в поведінці,яка декларується по відношенню до протилежної статі, проте втрачають свою силупри дробленні сталих словесних оборотів на окремі якості.
Загалом можна відзначити, що юнаки наділяють жіночу стать більшвираженими фемінними якостями, а дівчата, навпаки, дотримуються більш традиційнихпоглядів на образ типового чоловіка. Можна, припустити, що опитані студентисхильні бачити консервативніше образ протилежної статі, а образ своєї статітрансформується у бік андрогінності.
СПИОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агеев В.С. Психологические и социологическиефункции полоролевых стереотипов. // Вопросы психологии. – 1991. №4. – с.74-82.
2. Алешина Ю.Е., Борисов И.Ю.Поло-ролевая дифференциация как комплексный показатель межличностных отношенийсупругов // Вестник МГУ. – М.: Из-во МГУ, 1989. — №2. – С. 44 – 53.
3. Бендас Т.В. Гендернаяпсихология: Учебное пособие. – СПб: Питер,2005 431с.
4. Березин Ф.Б., МирошниковаП.Д., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности. – М.:Наука, 1994. – С. 79 – 85.
5. Берн Ш. Гендерная психология:Учебное пособие. – СПб: Прайм,2001. – 320с.
6. Бианки В.Л., ФилипповаЕ.Б. Асиметрия мозга и пол. – СПб.: Изд-во СПб института, 1997. – С. 4-10.
7. Булаева К.Б. Генетическиеосновы психофизиологии человека. – М.: Наука, 1991. – С. 98 – 111.
8. Введение в гендерноеисследование. – Ч.1: Учебное пособие / Под ред. И.А. Жеребкиной. – Харьков:ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. – 708 с.
9. Вейнингер О. Пол ихарактер. – М.: Терра, 1999. – 480 с.
10. Визгина А.В. Пантелеев С.Р.Проявление личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин.// Вопросыпсихологии. – 2001. – №3 – с.91-100.
11. Ворник Б.М. Расстройстваполовой идентификации. – К.: ИЦ «Семья», 1998. – 329 с.
12. Воронина О.А. Теория и методологиягендерных исследований. Курс лекций. – М.: МЦГИ-МВШСЭН, МФФ, 2001, – 416 с.
13. Вулф Вірджінія. Власнийпростір. – К.: Альтернатива, 1999. – 112 с.
14. Гаврилица О.А. Чувствовины у работающей женщины // Вопросы психологии. – 1998. — №4. – С. 65 – 70.
15. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Социальнаяконструирование гендера// sociologi.narod.ru/lib/Temkina.html
16. Еремеева В.Д., ХризманТ.П. Мальчики и девочки: два разных мира. – СПб.: Питер, 1998. – 378 с.
17. Ильин Е.П.Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2002. –544с.
18. Исаев Д.Н., Каган В.Е.Психогигиена пола у детей. – Л.: Медицина, 1986. 336 с.
19. Каган В. Е. Стереотипы мужественности — женственности и образ «Я» у подростков // Вопросы психологии. — 1989.- № 3. — С. 53-62.
20. Кимура Д. Половые различияв организации мозга // В мире науки. – 1992. — №11. – С. 73 – 80.
21. Кириллина В.Н.Социокультурные аспекты гендерного конфликта // Женщина и мужчина на пути кустойчивому развитию / Под ред. Никоноровой Е.Н. – М.: РЭФИА, 1997. – С. 66 –79.
22. Кле М. Психологияподростка: (Психосексуальное развитие) / Пер. с фр. – М.: Педагогика, 1991. –176 с.
23. Клёцина И.С. Практикум по гендернойпсихологии. СПб., Питер, 2003. 479 с., обл.
24. Клецина И.С.Самореализация и гендерные стереотипы // Психологические проблемысамореализации личности. Вып. 2. – СПб.: СПбГУ, 1998. – С. 188 – 202.
25. Кон И.С. Введение всексологию. – М.: Медицина, 1988. – 320 с.
26. Кон И.С. Ребенок иобщество. – М.: Педагогика, 1998. – 270 с.
27. Кон И.С. Социологическаяпсихология. – М.: МОДЭК, 1999. – 560 с.
28. Крайг Г. Психологияразвития. – СПб.: Питер, 2000. – 680 с.
29. Штылева Л.В. Гендерноеизмерение в образовании: Всплывающая Атлантида.//Гендерные исследования вгуманитарных науках: современные подходы. Материалы международной научнойконференции. Иваново, 15-16 сентября 2000г. // sociologi.narod.ru/lib/Shtyleva.html
30. Майерс Д. Социальнаяпсихология. – СПб.: Питер, 1997. – 657c.
31. Максименко С.Д. Основигенетичної психології: навчальний посібник. – К.: МПЦ “Перспектива”, 1998. –220 с.
32. Мани Д., Такер П.Ориентация // Сексология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 126 – 133.
33. Мид М. Культура и мирдетства. – М.: Наука, 1988. – 429 с.
34. Мілет Д., Кейт А.Сексуальна політика. – К.: Основи, 1998. – 619 с.
35. Пайнз Д. Бессознательное использование женщинойсвоего тела. — СПб., Б.С.К., 1997. – 322c.
36. Петренко В.Ф.Психосемантика сознания. – М.: Наука, 1988. – 232 с.
37. ПоповаЛ.В. Отношение к социальным ролям женщин: кросс-культурное исследование //Гендерные аспекты социальной трансформации. Вып. 15. М., 1996. – С. 451 – 466.
38. Попова Л.В. Проблемы самореализации одаренныхженщин // Вопросы психологии, 1996. — №2. – С. 31 – 41.
39. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальнаяпедагогическая психология. — СПб.: Питер, 1999. – 596 c.
40. Репина Т. А. Анализ теорий полоролевой социализациив современной западной психологии // Вопросы психологии. — 1987. — № 2. — С.158-165.
41. Романова Н.М. Тест „Рисунок мужчины иженщины”// Журнал прикладной психологии, 2004. – №3 – с.38-44
42. Сексология. Хрестоматия. — СПб.:Питер, 2001. – 489 с.
43. Словарь гендерных терминов/ Под ред. А.А. Денисовой. – М.: Информация – ХХІ век, 2002. – 256 с.
44. Словарь психолога-практика/ сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., — М.: Харвест, 2001. – 350c.
45. Тартаковская И.Н. Социологияпола и семьи. – Самара: Луч, 1997. – 364 с.
46. Турецкая Г.В. Страхуспеха: психологическое исследование феномена // Психологический журнал. –1998. — Т. 19. — №1. – С. 37 – 46.
47. Фаррел С., Лорбер Д.Принципы гендерного конструирования // Хрестоматия феминистских текстов. –СПб.: “Дмитрий Буланан”, 2000. – С. 187 – 192.
48. Фридан Б. Загадкаженственности. – М.: Прогресс; Литера, 1993. – 386 с.
49. Фройд З. Вступ до психоаналізу.– К.: Основи, 1998. – 709 с.
50. Фромм Э. Искусство любить:Исследование природы любви. – М.: Педагогика, 1990. – С. 52 – 90.
51. Хомская Е.Д., Ефимова И.В.Нейропсихология индивидуальных различий. – М.: Российское педагогическоеагенство, 1998. – С. 218 – 231.
52. Хорни К. Женскаяпсихология. – СПб.: Вост.-Евр. институт психоанализа, 1993. – 382 с.
53. Шкурко Я.І. Вплив комунікаимвнихособливостей жінки-керівника закладу освіти на ефективність її управлінськоїдіяльності. /Дис. канд. психол. наук. – К.,2000. – 178с.
54. Штылева Л. Практическоеженское движение и феминизм: опыт работы курсов для учителей (Мурманск) // Пол.Гендер. Культура. Немецкие и русские исследования / Под ред. Шоре Э., Хайдер К.– М.: РГГУ, 2000. – С. 239 – 247.
55. Шульц Д.П., Шульц С.Э.История современной психологии. – СПб.: Евразия, 1998. – С. 278 – 281.
Додаток А
Бланк реєстрації відповідей опитуваних №1
АНКЕТА №______
Вам предлагается ответитьна ряд вопросов, полученная информация будет использоваться в статистическихподсчетах, поэтому просим Вас быть откровенным, отвечать честно и искренне.
Год рождения________
Пол М Ж
Бланк регистрации ответов№1
Вам предлагается рядвопросов об особенностях ваших представлений об идеальном преподавателе ВУЗа
Отметьте, пожалуйста,качества, которые должен иметь идеальный преподаватель поставив в пустойклетке под номером вопроса «+», а те которые не соответствуют образу хорошегопедагога отметьте «-».1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60
Спасибо за откровенныеответы!
Додаток Б
Бланк реєстрації відповідей опитуваних №2
Анкета №___
Бланк регистрации ответов№2
Вам предлагается рядвопросов об особенностях ваших представлений о типичном мужчине.
Отметьте, пожалуйста,качества, которые должен иметь типичный мужчина поставив в пустой клетке подномером вопроса «+», а те которые не соответствуют образу типичного мужчиныотметьте «-».1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60
Вам предлагается рядвопросов об особенностях ваших представлений о типичной женщине.
Отметьте, пожалуйста,качества, которые должна иметь типичная женщина поставив в пустой клетке подномером вопроса «+», а те которые не соответствуют образу типичной женщиныотметьте «-».1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60
Продолжите предложения:
1. В нашем обществебытует мнение, что женщина__________
2. Настоящиймужчина_______________________________
3. Наиболееподходящая профессия для женщины__________
4. В нашем обществебытует мнение, что мужчина___________
5. Работать вженском коллективе________________________
6. Я уверен(а), чтомужчинам____________________________
7. Настоящаяженщина_________________________________
8. Наиболееподходящая профессия для мужчин___________
9. Считаю, чтобольшинство женщин______________________
10. Работать вмужском коллективе________________________
11. Я уверен(а), чтоженщинам____________________________
12. Считаю, чтобольшинство мужчин______________________
Спасибо за откровенныеответы!
Додаток В
Данні отримані за допомогою опитувальника С.Бем
Таблиця А.1 Зведена таблицяпоказників опитувальника С.БемВ уявленнях молоді Частота вибору В уявленнях юнаків Частота вибору В уявленнях юнок Частота вибору Владиість 11 5 Владність 60 Владність 55 Об’єктна спрямованість 106 Об'єктна спрямованість 56 Агресивність 52 Агресивність 103 Автономність 53 Спрощеність 51 Автономність 95 Агресивність 51 Об'єктна спрямованість 50 Глобальний інтелект 93 Глобальний інтелект 50 Дистанційованість 44 Спрощеність 93 Конкретний інтелект 44 Глобальний інтелект 43 Дистанційованість 83 Спрощеність 42 Автономність _ .42 Конкретний інтелект 74 Дистанційованість 39 Конкретний інтелект 30 Ретельність 47 Ретельність 27 Ретельність 20 Рефлексивність 43 Рефлексивність 25 Рефлексивність 18