Особливості ціннісних орієнтацій засуджених

План
Вступ
Розділ 1. Теоретичный аналіз проблеми цінніснихорієнтацій в науковій літературі
1.1 Поняття ціннісних орієнтацій в зарубіжній психологічнійлітературі
1.2 Поняття ціннісних орієнтацій у вітчизнянійлітературі
1.3 Аналіз історичних напрямків вивчення природиправопорушень
1.4 Особливості ціннісних орієнтацій засуджених
Висновки до першого розділу
Розділ 2. Експерементальне вивчення цінніснихорієнтацій засуджених
2.1 Методи дослідження ціннісніх орієнтацій
2.2 Аналіз результатів дослідження цінніснихорієнтацій засуджених
 Висновки до другого розділу
Висновки
Список використаних джерел

Вступ
 
Актуальністьдослідження.Сучасний етап розвитку України, який характеризується розвитком громадськогосуспільства, ринкової економіки, обумовлює необхідність формування у молоді ізсуперечливих оцінок, подій позитивний зв'язок "індивідуального" і«громадського» у їх свідомості. Особливого значення вивченняціннісних орієнтацій як феномену набуває у дещо специфічному контингенті –осіб, що позбавлені волі. Саме вивчення ціннісних орієнтацій засуджених таправильне застосування отриманих результатів, в подальшому можуть значноспростити задачу психолога щодо допомоги засудженим в їх ресоціалізації.
Особливостіпитанню ціннісних орієнтацій додає те, що після ув’язнення у людинивідбувається переосмислення життя. Тому всі ціннісні установки, що склалися підчас розвитку особистості на свободі, дещо змінюються. Це явище становитьсярезультатом неможливості реалізації певних цінностей та амбіцій особистості.
Отже, соціальназначущість проблеми та недостатнє її вивчення зумовили вибір теми курсовоїроботи «Система ціннісних орієнтацій засуджених».
Феномен цінніснихорієнтацій ще з давніх часів привертав до себе увагу. Саме тому має глибокефілософське підгрунття. Філософи розглядали його як певні блага, що були наданілюдині від вищих сил (Аристотель, Діоген Лаертський, Т. Гобсс), деякі вважалиціннісні орієнтації забобонами (Б. Спіноза).
У зарубіжнійпсихологічній літературі ціннісні орієнтації розглядаються як установки тієїабо іншої історичної епохи (М. Вебер), вільні від суб’єктивних і мінливихоцінок індивідів (Е. Дюркгейм). З іншого боку, ціннісні установки розглядаютьсяяк виключно суб'єктивний феномен (А. Мейнонг, X. Еренфельс, І. Крейбіг У рядідосліджень поняття «ціннісні орієнтації особистості» збігається з термінами, щохарактеризують мотиваційно-потребностно або смислову сферу (А. Маслоу, В.Франкл).
У вітчизнянійпсихології проблема ціннісних орієнтацій розглядалася з різних сторін. Наприкладціннісні орієнтації трактувалися як значимість предметів та засіб задоволенняпотреб людини (В. Василенко, І. Нарський, В. Тугарінов, О. Дробницький, С. Л.Рубінштейн). З іншого боку цінності виконують функцію регулятора груповоїзгуртованості та активності (А. Петровський), а також регулюють пізнавальніпроцеси і процеси мислення (В. Сержантов, В. Шадріков, О. Краснорядцева). Деякідослідники вважають, що направленість особистості на певні цінності формулюєсуспільство (Б. Паригін, А. Донцова, В. Мухіна, А. Бодальов). Вивченнямціннісних орієнтацій засуджених займалися: А. Олійник, В. Ф.Пирожков та А.Міхлін
Мета роботи: проаналізувати теоретичнінапрацювання зарубіжних та вітчизняних науковців у вивченні питання цінніснихорієнтацій; виявити особливості ціннісних орієнтацій засуджених, рівень їхзначущості та реалізації.
В основу нашогодослідження покладено припущення про те, що найбільш значущими длязасуджених під час відбування покарання, виступають такі цінності як свобода,власне здоров’я, кохання.
А такі поняття яктворчість, краса природи не мають для даних осіб значення. Проте, ці цінностімають тимчасовий (ситуативний) характер. Ми вважаємо, що після звільненняцінності засуджених будуть дещо змінюватись.
Об’єктомдослідження виступаютьціннісні орієнтації.
Предметдослідження –ціннісні орієнтації засуджених.
Методидослідження:
-  аналіз, порівняння,систематизація, узагальнення теоретичних даних з вивчення проблеми;
-  бесіда з досліджуваними, якадозволяли виявити міру розуміння питання методик, що використовувалися;
-  стандартизованіопитувальники;
-  констатувальний експеримент;
-  статистичні методи обробкиотриманих даних.
Етапидослідження.Дослідження проводилось у три етапи впродовж 2009 – 2010 років.
На першому етапі(жовтень – грудень 2009р.) проводився аналіз стану вивчення проблеми цінніснихорієнтацій у зарубіжній та вітчизняній літературі, уточнювалася мета тагіпотеза дослідження. Проводився відбір психодіагностичного інструментарію.
На другому етапі(грудень 2009р. – березень 2010р.) проводилось експериментальне вивченняособливостей ціннісних орієнтацій засуджених, за допомогою раніше обраноїбатареї психодіагностичних методик.
На третьому етапі(березень – квітень 2010р.) узагальнювались результати експериментальноїроботи, перевірялась їх відповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження,проводилось оформлення отриманих результатів.
Експериментальнабаза дослідження: засуджені, що відбувають строк покарання у Сумській виправній колонії №116 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань. Усіособи мають першу судимість, вік засуджених 18 – 25 років.
Загальнакількість респондентів – 20.
Практичнезначення одержанихрезультатів полягає у тому, що підібрані та дещо адаптовані методики з вивченняціннісних орієнтацій. Виявлені особливості ціннісної сфери кожного іззасуджених можуть бути використані психологом установи під час наданняконсультацій засудженим перед звільненням щодо питань їх ресоціалізації.
Основнітеоретичні положення та результати експерименентального дослідження курсовоїроботи висвітлені в науковій статті, що друкувалася у збірнику статтейстудентів, аспірантів та викладачів «Наукові пошуки молодих вчених» СумДПУ ім.А. С. Макаренка.
Структура таобсяг курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів,висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблемиціннісних орієнтацій в науковій літературі
 
1.1 Поняття цінніснихорієнтацій в зарубіжній психологічній літературі
Однією знайважливіших проблем сучасної філософії, соціологічних і психологічних дослідженьє проблема структурної будови і регуляційних функцій ціннісних орієнтацій.
Проблемаособистісних смислів, їх утворення, взаємодії меж собою — одна з найбільш цікавихв психології і привертає увагу дослідників найрізноманітніших шкіл і напрямків,де особистісні цінності відіграють найважливішу роль у саморегуляції суб'єкта, щоактивно відноситься до зовнішнього і внутрішнього світу.
Цінності кожноїлюдини – цілий світ: складний, динамічний. Кожна людина відноситься до фактівсвого буття диференційовано. Вона оцінює факти свого життя по їх значимості,реалізує ціннісне відношення до світу. Цінністю являється для людини все, щомає для нього певну значимість, особистісний або суспільний сенс. Цінність –уявлення про те, що є святим для людини, групи, колектива, суспільства вцілому,переконання і переваги людей, виражені в поведінці. Цінності – це ідеї, цілі,ідеали, до яких прагне людина і суспільство. Існують загальноприйняті цінності,такі як, кохання, престиж, повага, знання, гроші,. внутрішньогрупові цінності– політичні, релігійні, індивідуальні. Цінності об´єднуються в систему,яка з віком та обставинами життя змінюється. Функції цінностей різноманітні.Вони являються певними орієнтирами в житті людини; вони необхідні для підтримкисоціального порядку й виступають як механізм соціального контроля.
Історично поняття«ціннісні орієнтації» особистості розвивалося як поняття, щорозкриває зв'язок "індивідуального" і «громадського» усвідомості людини, як єдність когнітивних і афективних процесів. Системаціннісних орієнтацій утворює змістовну основу мотивації поведінки і висловлюєвнутрішню основу відносин особистості з дійсністю.
Ціннісніорієнтації – елементи внутрішньої структури особистості, що сформовані тазакріплені життєвим досвідом індивида в ході процесів соціалізації тасоціальної адаптації, що обмежують вагоме від невагомого через прийняттяособистістю певних цінностей.
Поряд з іншимисоціально – психологічними утвореннями вони виконують функції регуляторівповедінки та проявляються в усіх сферах людської діяльності [1, c. 117].
Цінності носятьподвійний характер: вони соціальні, оскільки історично та культурно обумовлені,та індивідуальні, оскільки в них зосереджений життєвий досвід конкретногосуб´єкта .
Взагалі, в питанніщодо вивчення поняття «ціннісні орієнтації», можна виділити два підхода.
Представникипершої течії схилялись до філософського, божественного трактування цінностей(Арістотель, Діоген Лаертській, Т. Гобсс), а другої, навпаки — формували научніоснови знання про цінності. (Т. Гоббс, І. Кант та ін.).
Аристотель всвоїй роботі «Велика етика» розглядав окремі види благ, саме він вперше вводитьтермін «те, що ціниться».
Він відокремлюєблага ті, що ціняться («божественні», такі як душа, розум) і ті, які вихваляють(оцінні, ті, що викликють похвалу) блага, а також блага – можливості (влада,заможність, сила, врода).
Ці блага, надумку Аристотеля, можуть використовуватися як для добра, так і для зла, благоможе бути ціллю і може не бути ціллю. На думку Аристотеля, благо можезнаходитись в душі, тілі (здоров´я, красота), або ж поза першим і другим(заможність, влада, пошана) [6, c. 231].
Найвищим благом уАристотеля виступають добродії, тобто етичні цінності. Проаналізувавши поглядиАристотеля можна зробити висновок, що саме він зробив перший крок щодовиявлення ієрархії ціннісних орієнтацій.
Навідміну відАрістотеля, Діоген Лаертській в своїх працях, де він проаналізував поглядистоїків Гекатона, Аполодора, показує, що все суще може бути або благом, абозлом, або «байдужим». До блага, зокрема, відносяться справедливість, мужність,розсудливість. До зла — їх протилежності. Критерієм віднесення до блага або злав даному випадку є здатність приносити користь або шкоду. «Байдужими» вониназивають, наприклад, здоров'я, красу, силу, багатство, тому що їх можнавживати і на благо, і на шкоду. У поданні стоїків краще — це те, що маєцінність, уникати — те, що не має цінності. Діоген Лаертський наводитьприписуване їм найперше існуюче визначення багатозначного поняття цінності: «…цінність, за їх словами, є, по-перше, властиве кожному благу сприятиузгодженому життю; по-друге, деяке посередництво або користь, що сприяє життю,згідної з природою, — така користь приносить і багатство, і здоров'я… »[18,c. 421] Цінності в розумінні стоїків, таким чином, носять інструментальнийхарактер, будучи засобами, що дозволяють досягти блага, яке є кінцева таідеальна мета.
Т. Гоббс впершеставить питання про суб'єктивність, відносності цінностей, оскільки те,що одна людина називає мудрістю, другий називає страхом; один називаєжорстокістю, а інший — справедливістю. За його поданням, ціннісні судженняобумовлені людськими інтересами і схильностями, саме тому не можуть бутиістинними у науковому сенсі. «Хороше» і «погане», за його словами, називаєтьсятаким, коли є об'єктом, відповідно, бажання або відрази. При цьому залишаєтьсянеясним, що ж, у свою чергу, визначає це бажання [ 39, c. 231].
Б. Спіноза більшкритично ставиться до ціннісних понять, що являються лише «забобонами», якітільки заважають досягненню людьми свого щастя. Він вважає очевидним, що«розумна людина вибере собі за мету свою користь» [33, с. 329].
І. Кант перший зробив спробу надати научне значенняетичним цінностям особистості. Для його поглядів було характерним уявлення про«автономію» моральних цінностей від будь – якого вищього джерела. Навідміну відсвоїх попередників, які визнавали релігіозне та божественне походженняцінностей, Кант вважає, що мораль і обов´язок існують в розумі. Навпаки,саме з моралі виникає ціль, що сама по собі має «абсолютну цінність» — особистість кожної окремої людини [40].
Дещо протилежноїдумки дотрімується Є. Дюркгейм. У своїх працях він аналізував взаємовпливціннісно — нормативних систем особистості і суспільства. Він вважав, що системацінностей суспільства уявляє собою сукупність ціннісніх уявлень окремихіндівідів. Саме тому, за його словами, вона являється об'єктивною. [17, c. 259]Дюркгейм вважає, що шкала цінностей виявляється вільною від суб'єктивних імінливих оцінок індивідів.
У роботах М.Вебера, У. Томаса і Ф. Знанецкого, Т. Парсонса прийняття особистістю цінностейсуспільства виступає вже як послідовний процес. М. Вебер, що розуміє підцінностями установки тієї або іншої історичної епохи, виділяє дві стадіїформування «культурно-історичної індивідуальності». Їм розділяються суб'єктивнаоцінка об'єкта і «віднесення до цінності», яке перетворює індивідуальневраження в об'єктивне при співвіднесенні з історичною системою цінностей [12,c. 438]. У Томаса і Ф. Знанецкого цінності носять «ситуативний» характер.Центральне місце в їх теорії займає поняття «соціальна ситуація», що включає якоб'єктивно існуючі соціальні цінності, так і суб'єктивні установки [14, с.96].Формування системи цінностей особистості відбувається при «визначенні ситуації»індивідом за допомогою їх взаємодії та суперництва.
Т. Парсонс усвоїй теорії соціальної дії оперує поняттям «соціальна система», яка в якості підсистемвключає, з одного боку, потреби «діяча», а з іншого — цінності соціокультурногосередовища. При «орієнтації діяча на ситуацію» відбувається взаємодія тавзаємообмін ціннісно-нормативного змісту цих двох підсистем за допомогоюінституціоналізації (узаконення суспільством в процесі легітимізації) іінтерналізації (внутрішнього прийняття особистістю в процесі соціалізації) [15,c.102-104].
Ряд дослідників(Ділігенській Г. Г., Дж. Фейдімен і Р. Фрейгер) вважають, що будь — якийелемент трьохчленної структури особистості З. Фрейда може слугувати джерелом тамісцем знаходження цінностей. Саме Г. Г. Ділігенскій зазначає, що Суперегомістіть соціальні норми та цінності, а Его — цінності, що являються результатом«окультурування» несвідоміх стімулів Ід. Цінності Его, за його словами,«сильніше та біль істинні» загальноприйнятої системи цінностей [39, c. 226]. В.Е. Чудновський вважає, що деякі стимули сфери несвідомого, у свою чергу,засновані на «свідомо прийнятих» етичних цінностях — «вони ніби «опускаються»зверхуі настільки глибоко й органічно засвоюються, що можуть протистояти не тількисвідомим намірам, але і інстинктивним потягу, і навіть у гіпнотичному стані невдається вселити людині те, що суперечить міцно засвоєним цінностям » [37, с.25-35].
В австрійськійпсихологічної школі (А. Мейнонг, X. Еренфельс, І. Крейбіг) цінності розуміютьсяяк виключно суб'єктивний феномен. За X. Еренфельсу, цінність об'єктавизначається його бажаністю, яка, у свою чергу, визначається можливістюотримання задоволення. Ієрархія цінностей, таким чином, вибудовується виходячиз здатності об'єктів приносити задоволення або незадоволення. А. Мейнонгзводить поняття цінності до можливості переживання якогось суб'єктивного«почуття цінності» [36, c. 10].
Болгарськийдослідник В. Момов протиставляє цінності цільові (бажані, можливі) і цінності існуючі(або актуальні) [39, c. 35]. При подальшому аналізі цільових цінностей вінкласифікує їх на власне цінності-цілі, цінності-ідеали, цінності-бажання іцінності належного (нормативні цінності).
У ряді дослідженьпоняття «ціннісні орієнтації особистості» по суті збігається з термінами, що характеризуютьмотиваційно-потребностно або смислову сферу [8, c. 28]. Приміром, А. Маслоуфактично не розділяє поняття «цінності», «потреби» і «мотиви», В. Франкл — «цінності» і «особистісні смисли». У теорії А. Маслоу групи цінностей утворюютьвертикальну ієрархію. За його словами, потреби та цінності «представляють собоюне дихотомію, а узгоджену ієрархію, тобто вони залежать один від одного» [26,c. 301]. А. Маслоу виділяє дві основні групи цінностей:
— Б-цінності(цінності буття) — вищі цінності, властиві людям, що схильні до самоактуалізації (істина, добро, краса, цілісність, подолання дихотомії,життєвість, унікальність, досконалість, повнота, справедливість, порядок,простота, легкість без зусилля та ін. );
— Д-цінності(дефіцієнтні цінності) — нижчі цінності, оскільки вони орієнтовані назадоволення певної фрустрованої потреби (мир, спокій, сон, відпочинок, залежність,безпека й т.д.).
Займаючи підлеглестановище «Д-цінності» вибираються людьми «заради виживання», досягнення станугомеостазу. Їх реалізація є «абсолютною необхідністю» і виступає передумовою«відчуття і функціонування» вищих «Б-цінностей», або «цінностей розвитку» [26,c. 303].
Вагомий внесок ввивчення питання щодо ціннісних орієнтацій зробив К. Клакхон [20, c. 50]. Віндав надзвичайно цікве тлумачення цінностей як аспекта мотивації, а цінніснихорієнтацій – як суб´єктивних концепцій цінностей або різновидівсоціальних установок, що займають доволі високе положення в ієрархічнійструктурі діяльності особистості.
Ціннісніорієнтації, що визначають життєві цілі людини, виражають відповідно те, що єдля нього найбільш важливим і має для нього особистісний сенс. Такої думкидотримувались К. А. Абульханова-Славська та А. В. Брушлінскій [3, c.200].Вониописують роль смислових уявлень в організації системи ціннісних орієнтації, якавиявляється в наступних функціях:
— прийняття (абозапереченні) та реалізації певних цінностей; посилення (або зниження) їхзначимості;
— утриманні (абовтрати) цих цінностей в часі.
У той же час рядавторів (В. Франкл, Ф. Василюк) вважають, що ціннісні утворення є базою дляформування системи особистісних смислів. В. Франкл вважає, що людина знаходитьсенс життя, переживаючи певні цінності. Ф. Е. Василюк пише, що сенс є граничнимутворенням, в якому сходяться ідеальне і реальне, життєві цінності таможливості їх реалізації. Сенс, як цілісна сукупність життєвих відносин, у Ф.Є. Василюка є свого роду продуктом ціннісної системи особистості [39, c. 249].
Гордон Олпорт, усвою чергу, перший запропонував таке поняття як «класифікація цінностей»[38, c.30]. Він виділив шість типів цінностей:
1. Теоретичніцінності, які надають найбільшу важливість і значення раціонального мислення іпошуку істини;
2. Економічніцінності, які стверджують приорітет практичної користі і вигоди;
3. Естетичніцінності, вище всього ставлять красу, гармонію і мистецтво;
4. Соціальніцінності, що надають найбільше значення людським взаєминам — любові, дружбі,відданості і т. д.;
5. Політичніцінності, що віддають виключну перевагу набуття влади і впливу;
6. Релігійніцінності, які першорядну важливість віддають перевагу певній системі уявлень(вірі).
Уявлення просистему цінностей особистості як ієрархії її переконань набуло поширення вамериканській соціальній психології. Так, М. Рокіч визначає цінності як «сталийпереконання в тому, що певний спосіб поведінки або кінцева мета існування кращез особистої чи соціальної точок зору, ніж протилежний або зворотний спосібповедінки, або кінцева мета існування» [40]. На його думку, цінностіособистості характеризуються наступними ознаками:
• витокицінностей простежуються в культурі, суспільстві і особистості;
• вплив цінностейпростежується практично у всіх соціальних феноменах, які заслуговують навивчення;
• загальнакількість цінностей, які є надбанням людини, порівняно невелике;
• всі людиволодіють одними і тими ж цінностями, хоча і в різному ступені;
• цінності організованів системи.
Ш. Шварц і У.Білскі дають аналогічне визначення цінностей, що включає наступні формальніознаки [32, c. 402]:
• цінності — цепоняття або переконання;
• цінності маютьвідношення до бажаним кінцевим станам або поведінці;
• цінності маютьнадсітуатівний характер;
• цінностікерують вибором або оцінкою поведінки та подій;
• цінностівпорядковані за відносною важливістю.
Отже, у світовійпсихології існує величезна кількість робіт, присвячених цінностям і ціннісниморієнтаціям, вивчається їх ієрархія. Висловлюючи певні якості особистості,ціннісна орієнтація в той же час є і засобом реалізації певних суспільнихцілей.
У більшостісучасних досліджень цінності розглядаються під соціально-психологічним кутомзору, постають як соціальне явище, як продукт життєдіяльності суспільства ісоціальних груп.
Суб’єктивназначимість (Т. Гоббс, Б. Спіноза, І. Кант ) для людини тих чи інших цінностейможе обумовлюватись різними джерелами походження. В якості основних такихджерел на різних етапах розвитку психологічної науки виділялись: божественийразум (Аристотель, Діоген Лаертській), принцип задоволення і інстинктивнібіонічні потреби, універсальний закон збереження виду, етичні номи мікросоціального оточення і суспільства вцілому, внутрішня психологічна природалюдини. Ціннісні орієнтації особистості, що з’єднують її внутрішній світ зоточуючою дійсністю, утворюють складну багаторівневу ієрархічну систему(Леонтьєв, Рокич, Шварц, Білскі). Система цінностей являється одним ізнайважливіших компонентів структури особистості, що займають граничне положенняпоміж її мотивоційно–потребової сфери і системи особистісних сенсів.Відповідно, ціннісни орієнтації особистості виконують подвійні функції.
1.2 Поняття ціннісніхорієнтацій в відчізняній псіхологічній літературі
Вітчизняні жпсихологи мали свою точку зору на проблему визначення поняття ціннісніхорієнтацій. Наприклад В. Василенко трактував ціннісні орієнтації як значімістьпредметів, засіб задоволення потреб людини. Близьким до визначення У. Василенкоє точка зору І. С. Нарського. Він інтерпретував цінності як ідеалі, вищі ціліособистості. Ці два погляди про єднують концептуальні погляди В. П. Тугаріноваі О. Г. Дробніцького. Вони зазначали, що цінності віступають як значімість такі ідеал одночасно. На думку В. П. Тугарінова, значущість цінностейопосередкована орієнтацією людини на інших людей, на суспільство в цілому, наіснуючі в ньому ідеали, уявлення та норми [38, c. 36].
Вперше поняттяціннісні орієнтації було введено в післявоєнній соціальній психології як аналогфілософського поняття цінностей, проте чітке концептуальне розмежування міжцими поняттями досі відсутнє. Хоча ціннісні орієнтації розглядали якіндивідуальні форми репрезентації надіндівідуальних цінностей, поняттяцінностей та орієнтацій ціннісніх розрізнялися або за параметром «загальне- індивідуальне», або по параметру «реально діюче — рефлексивно усвідомлюваної»[5, c. 210].
Російськийрелігіозній філософ Н. О. Лосског дає цікаве тлумачення поняття «ціннісніорієнтації»[39, c. 234]. Він каже, що основа цінностей — це «Бог і ЦарствоБоже», а абсолютна цінність «це — Бог як саме Добро, абсолютна повнота буття,сама в собі має сенс, що виправдовує її, робить її предметом схвалення, що даєбезумовне право на здійснення та перевагу чого б то не було іншому… ».
Поняття«цінність» його психологічної трактуванні еквівалентно деякогокомплексу психологічних явищ, які термінологічно, позначаються різнимипоняттями: Н.Ф. Добринін називає їх «значущістю»; А.І. Божович«життєвою позицією»; О.М. Леонтьєв «значенням» і«особистісним глуздом»; В.Н. Мясищев «психологічнимивідносинами».
С.Л. Рубінштейнговорив, що цінність — значущість для людини будь – чого в світі, і тількивизнається цінність здатна виконувати найважливішу ціннісну функцію — функціюорієнтира веління. Ціннісна орієнтація виявляє себе в певній спрямованостісвідомості і поведінки, що проявляються в суспільно значущих справах і вчинках.Таким чином, розвиток ціннісних орієнтацій тісно пов'язано з розвиткомспрямованості особистості. С.Л. Рубінштейн вказував: «Що в діяльностілюдини по задоволенню безпосередніх суспільних потреб виступає громадська шкалацінностей. У задоволенні особистих та індивідуальних потреб за посередництвомсуспільно корисної діяльності реалізується ставлення індивіда до суспільства івідповідно співвідношення особистісного та суспільно значущої » [34, c.290]. Наявність цінностей — вираз не байдужості людини по відношенню до світу,що виникає із значущості різних сторін, аспектів світу для людини, для їїжиття.
У стратометричнійконцепції колективу А. В. Петровського, цінності виконують функцію регуляторагрупової згуртованості та активності. На його думку, одним з основнихпоказників згуртованості групи є «ціннісно-орієнтаційна єдність» — фактор, щофіксує ступінь збігу позицій та оцінок її членів і цінностей, найбільш значущихдля групи в цілому [32, c. 171].
Одним з яскравихпредставників вітчизняної психології у вивченні ціннісних орієнтацій є Д. О.Леонтьєв. Він відзначає, що індивідуальна ієрархія ціннісних орієнтації, якправило, представляє собою послідовність досить добре розмежованих «блоків»[29, c. 423]. Д. О. Леонтьєв наводить можливі угруповання цінностей, об'єднанів блоки на різних підставах і що являють собою свого роду полярні цінніснісистеми. Зокрема, серед термінальних цінностей протиставляються:
1. Конкретніжиттєві цінності (здоров'я, робота, друзі, сімейне життя) — абстрактні цінності(пізнання, розвиток, свобода, творчість).
2. Цінностіпрофесійної самореалізації (цікава робота, продуктивна життя, творчість,активна діяльна життя) — цінності особистого життя (здоров'я, любов, наявністьдрузів, розваги, сімейне життя).
3. Індивідуальніцінності (здоров'я, творчість, свобода, активна діяльна життя, розваги,впевненість у собі, матеріально забезпечене життя) — цінності міжособистіснихвідносин (наявність друзів, щасливе сімейне життя, щастя інших).
4. Активніцінності (свобода, активна діяльна життя, продуктивна життя, цікава робота) — пасивні цінності (краса природи і мистецтва, впевненість у собі, пізнання,життєва мудрість).
Середінструментальних цінностей Д. О. Леонтьєв виділяє наступні дихотомії:
1. Етичніцінності (чесність, непримиренність до недоліків) — цінності міжособистісногоспілкування (вихованість, життєрадісність, чуйність) — цінності професійноїсамореалізації (відповідальність, ефективність у справах, тверда воля,старанність).
2.Індивідуалістичні цінності (високі запити, незалежність, тверда воля) — конформістським цінності (старанність, самоконтроль, відповідальність) — альтруїстичні цінності (терпимість, чуйність, широта поглядів).
3. Цінностісамоствердження (високі запити, незалежність, непримиренність, сміливість,тверда воля) — цінності прийняття інших (терпимість, чуйність, широтапоглядів).
4. Інтелектуальніцінності (освіченість, раціоналізм, самоконтроль)-цінності безпосередньо — емоційного світовідчуття (життєрадісність, чесність, чуйність) [25, c. 17].
Також слідвідзначити, що Д. Леонтьєв виділяє три взаємоперехідні форми існуванняцінностей: суспільні ідеали, предметне втілення цих ідеалів в діяннях аботворах конкретних людей і мотиваційні структури особистості («моделіналежного»), які спонукають її до предметного втілення в своїй поведінці і діяльностігромадських ціннісних ідеалів.
За словами Б. Ф.Ломова, «ціннісні орієнтації, як і будь-яку психологічну систему, можнапредставити як багатовимірне динамічне простір, кожне вимірювання якоговідповідає певному виду суспільних відносин і має у кожної особистості різніваги» [33, c. 630].
Я. Гудечеквважає, що система цінностей має «горизонтально-вертикальну» структуру. Підгоризонтальної структурою мається на увазі впорядкованість цінностей «впаралельній послідовності», тобто ієрархія бажаних і знехтуваних цінностей.Вертикальна структура розуміється в даному випадку як включення індивідуальнихсистем цінностей в систему цінностей суспільства в цілому [15, c. 107].
Ф. Е. Василюкпише, що коли знайомишся зі спробами психологічної науки відповісти на питання,що є цінність, часто створюється враження, що головне прагнення цих спроб — звільнитися від цінності як самостійної категорії і звести її до емоційноїзначущості, нормі, встановлення і т.д. Але цінність явно не вміщається у вузькірамки цих понять. [11, c. 148]. У зв язку з цим для визначення місця цінніснихорієнтації в загальній системі особистісних складових необхідно розмежуватиціннісні орієнтації з суміжними поняттями, перш за все з такими, як «потреба»,«мотив», «встановлення», «особистісний смисл», «переконання».
Вагомий внесок врозвиток вітчизняної думки про ціннісні орієнтації внесла С. С. Бубнова [10, c.39]. В своїй концепції вона на ряду з принципом ієрархічності віділяє принципнелінійності системи ціннісніх орієнтацій. За словами Її надзвичайно важливовластівістю системи ціннісніх орієнтацій являється Її багатомірність, що заключаєтьсяв тому, що критерій їх ієрархій — особистісна значимість — включає в себе різнізмістовні аспекти, обумовлені впливом різних типів та форм соціальних відносин.
На думку М.С.Яницького, система ціннісних орієнтацій визначає життєву перспективу, «вектор»розвитку особистості, будучи найважливішим його джерелом і механізмом, і єпсихологічним органом, що зв'язує в єдине ціле особистість і соціальнесередовище, що виконує одночасно функції регулювання поведінки та визначенняйого мети [39, c. 290].
У працяхТихомирова О. К., Клочко В. Є., Краснорядцевої О. М. значення системи ціннісніхорієнтацій в регуляції пізнавальніх процесів і процесів мислення. За означеннямВ. Б. Ольшанського цінності являють собою «образні маяки», що допомагаютьпомітити в потоці інформації те, що найбільш важливе для життєдіяльності особистості,для його поведінки. А те, що суперечить цінностям — буде проігноровано абонеуважністю, або несприйняттям [20, c. 50 — 52].
У роботах В. Ф.Сержантова, В. Д. Шадрикова, Є. А. Клімова та ін. ціннісні орієнтаціївиступають в якості важливого механізму регуляції діяльності. Найбільш яскравоця роль системи ціннісних орієнтації проявляється стосовно до професійноїдіяльності. На думку Є. А. Клімова, для кожної визначеної професійної групихарактерний свій сенс діяльності, своя система цінностей. При цьому, якпідкреслює Л. Г. Дика, сьогодні професійно важливі якості «стають похідними відморальних якостей людини… Від ієрархії ціннісних орієнтацій » [14, c. 98].
Вивчення ролісуспільно – соціальних відносин в формуванні особистості може бути застосованок її ціннісним орієнтаціям було запропоновано в роботах Б. Д. Пaригіна, А. І.Донцова, В. С. Мухіной, А. А.Бодальова. з точки їхнього зору, направленністьособистості на певні цінності – ціннісні орієнтації – формулює суспільство.Саме суспільство вимагає певну систему цінностей, які людина дуже добре відчуваєв процесі постійного контакту з оточуючими в певній соціальній групі [30, c.299; 23, c. 190].
 Що ж стосуєтьсятеми данної роботи, то необхідно зазначити, що в вітчизняній літературі багатонауковців займалися проблемою вивчення ціннісних орієнтацій серед засуджених.
Наприклад, В. Ф.Пирожков та А. С. Міхлін виявили цікаву закономірність серед засуджених, щопізніше отримала назву «ламкість дальніх життєвих планів», коли цінності можутьвтратити своє мотиваційне значення під час довготривалій відсутності можливостіїх реалізувати. Крім того, вони визначили п´ять основних цінностей, щомають найбіьше значення для засуджених [27, c. 150].
 А. Н. Олійник одниміз перших зробив висновок про те, що на ціннісні орієнтації засуджених, щовідбувають строк покарання в виправних колоніях впливає характер злочину, числосудимостей, вид режиму і строк покарання [16, c. 288].
1.3 Аналіз історичнихнапрямків вивчення природи правопорушень
 
Особистість упсихології – активний носій свідомості, який має індивідуально – типовуструктуру психологічних властивостей і якостей, вибірково ставиться дооточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі. Під психологічнимиособливостями особистості розуміють відносно стабільну сукупністьіндивідуальних властивостей, що визначають типові форми її реагування таадаптивні механізми її поведінки, систему уявлень про себе, характерміжособистісних відносин і соціальної взаємодії. Інакше кажучи, це внутрішнійкомпонент особистості, що є відносно стійким та індивідуально неповторним ізабезпечує собі активну поведінку в суспільстві [5, с. 280].
Особистістьзасудженого – свідомий суб’єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених ісоціально детермінованих властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних суспільно – політичних,економічних та соціокультурних умов.
Центральнимзапитанням проблеми особистості злочинця є співвідношення наслідуваних(біологічних) та набутих (соціальних) властивостей злочинної поведінки.Відповідь на ці запитання багато в чому базується на двох історичних напрямахвчення про природу правопорушень – про роль біологічного та соціальногочинників. Представники одного з них абсолютизують значення вроджених якостей,інші – визначають детермінацію злочинної поведінки виключно за рахуноксоціального [19, c. 150].
Ч. Ломброзо ставродоначальником та яскравим представником антропологічного напряму у визначенніприроди злочинця. Він за свою професійну діяльність вивчив близько 11 тисячзлочинців, провів розтин тисяч тіл правопорушників і дійшов висновку: злочинець– атавістична істота, яка є носієм інстинктів первісної людини. оскільки взлочинці відроджується дикун, він за своїм зовнішнім видом повинен відрізнятисявід законослухняних громадян. Він вважав, що скляні, холодні, налитікров´ю очі, великий, загнутий донизу ніс, розвинуті щелепи – це вбивця;особлива рухливість обличчя і рук, маленькі бігаючи очі, випнута, поставленакутом вушна раковина, кривий, вдавлений ніс – крадій; блискучі очі, великі щелепи,припухлі губи, дещо жіноча будова тіла – ґвалтівник. Пізніше під впливомкритики Ч. Ломброзо пішов на деякі поступки і ввів поняття «випадковогозлочинця» [19, c. 154].
Ф. Галль, хоча іне став родоначальником антропологічного напряму, однак став його представникомі вніс надзвичайно вагомий вклад в розвиток цієї течії. Він у 20 – тих рокахХІХ ст. намагався встановити зв'язок між злочинцями і відділами головногомозку, де кожен керує тією або іншою властивістю душі. Він вважав, що всіздатності і нахили людини вроджені і знаходяться в прямій залежності від будовипевного відділу мозку. Вправи можуть посилити діяльність того або іншоговідділу, лінощі – послабити. Зазначене є основою для виховання, яке може, впевних межах, змінити на краще розумові та моральні якості людини. Внутрішній ізовнішній боки черепа, за його словами, є точними відбитками поверхні головногомозку.
Е. Кречмер та У.Шелдон були засновниками конституціонального напряму у вивченні природизлочинця. Вони розробили систему так званих «соматотипів» і виділили триосновних типи будови тіла (пікніки, астеніки, атлети). Це дозволилокласифікувати індивідів за будовою тіла, а потім використовувати одержані даніяк базу для визначення особливостей темпераменту. В одній із своїх робіт У. Шелдондоводив, що двісті молодих злочинців, які перебували на обліку в Бостонськомуагентстві з надання допомоги, відрізнялись за своїми тілесними характеристикамивід не злочинців [16, c. 195].
Відкриття вгалузі генетики оживили і загострили наукову дискусію щодо біологічнихдетермінант злочинності. На початку 50 – х років у США в злочинця, який вчинивдекілька вбивств, при медичному дослідженні було виявлено наявність додатковоїхромосоми типу «У». майже одночасно цю додаткову хромосому було виявлено такожу злочинця, який вчинив вбивство у Франції. Тоді було оголошено, що нарештівиявлено «хромосому насилля», «хромосому жорстокості».
Для перевіркицієї гіпотези в тюрмах США і Франції провели дослідження засуджених. За їхрезультатами наявність додаткової хромосоми типу «У» було встановлено у 1,0 –1,4 % осіб, що відбувають покарання. У ФРН було обстежено декілька тисяч осібіз метою порівняння. Виявилось, що серед правопорушників відсоток осіб, щомають таке хромосомне відхилення, не вищий, ніж серед населення загалом [16, c.201].
Надзвичайноцікавим для науки являється думка фрейдистів щодо пояснення причин злочинності.Сам З. Фрейд не вивчав проблем злочинності, але його послідовники зробиличимало у напрямі пояснення причин злочинності. Їхня думка полягає в тому, що внайпотаємніших надрах свідомості людини є імпульси, які неможливо відокремитивід нормальних, тобто людська істота приходить у світ як злочинець, соціальнонепристосованою.
Кожен індивідпереживав в житті обставини, що травмували психіку. Спогади про них викликаютьстрах, сором або інші неприємні почуття протягом років. Їх намагаються забути,витіснити спогади про них з пам´яті. Іноді це вдається, але частіше це невдається і тоді свідомість витісняє їх в глибини несвідомого.
З. Фрейд вважав,що цивілізованому суспільству постійно загрожує безпека дезінтеграції черезпервісну ворожість людей один до одного. Інтерес до спільної праці тримає їхразом, але інстинктивні прагнення виявляються сильнішими за усвідомленіінтереси. На відміну від Ч. Ломброзо, він приписував ворожі інстинкти не лише злочинцям,а й кожній людині.
В аналітичнійпсихології К. Юнга простежується думка про те, що саме колективне несвідомедозволяє пояснити причини злочинності: вони є р6езультатом досвіду людськогоспівжиття, переживаннями минулого у підсвідомості [19, 432].
У своїй теоріїдиференційного зв´язку Е. Сатерленд в центрі своєї уваги ставив частоту,інтенсивність і значення соціальних відносин, а не особливості особистості абохарактеристики оточення. Він установив, що в міських районах рівеньделіктивності вищий, оскільки їх мешканці частіше зустрічаються зі злочиннимимоделями поведінки (теорія «поганої компанії»).
Запропонована Е.Сатерлендом теорія базується на наступних положеннях:
-  злочинній поведінці навчаються,взаємодіючи в процесі спілкування з іншими особами;
-   навчання злочинній поведінцівідбувається переважно в групах, де відносини мають безпосередній, особистийхарактер;
-  специфічна спрямованістьмотивів і прагнень формується на основі оцінок правових норм як прийнятих чинеприйнятих;
-  особа стає деліквентомвнаслідок переважання в неї оцінок, сприятливих для порушення закону, надоцінками, що цьому не сприяють;
-  процес навчання злочиннійповедінці в ході контактів з моделями злочинної і незлочинної поведінки включаєв себе механізми, що діють в процесі будь – якого навчання.
Теорія аномії Р.Мертон присвячена питнням відповідності світогляду індивіда існуючій всуспільстві системі соціальних цінностей. Аномія – стан дезорганізаціїособистості, що виникає внаслідок її дезорганізації в складній соціальнійситуації (конфлікт норм, суперечливі вимоги). Розвиток аномії звичайнорозпочинається в родині: діти відчувають, а пізніше – розуміють подвійнуприроду поведінки і нещирість батьків, які навчають чесності, а самі вдаютьсядо обману. Перенесення батьками своїх амбіцій на дитину, бажання, щоб вонадосягла успіху там, де вони зазнали поразки, також може сприяти розвиткуаномії.
При аноміїнормативні стандарти поведінки та поширені в суспільстві переконання послабленіабо відсутні. Її наслідком стає відчуження – відхід індивіда від оточуючогосвіту або його недостатня внутрішня інтеграція. Зазвичай цей процеспроявляється у соціальній ізоляції чи протиставленні себе суспільству, в томучислі у вигляді протиправної поведінки [19, C. 435].
Згідно теоріїсубкультур, людина розвивається відповідно до цінностей і норм свого оточення,не сприймаючи чи слабко сприймаючи цінності культури в цілому.
Природаделінквентної субкультури обумовлена соціальними цінностями ничжих прошарківсуспільства. Прагнення до «стійкості» та «мужності» виявляється тут унеформальній установці, що підліток повинен «нікому і ні в чому непоступатися». Такі переконання сформувалися в результаті спроб інтеграціїіммігрантів, внутрішніх мігрантів з сільської місцевості в міста та з однієїчастини країни в іншу до «широкого суспільства».
Теоріяделінквентної субкультури бзується на наступних положеннях:
-  для нижчих прошарківсуспільства характерні власні цінності, що помітно відрізняються відзагальноприйнятих у суспільстві;
-  конфлікт цінностей призводитьдо того, що цінності нижчого класу автоматично призводять до порушення законів.
Концепціянейтралізації С. Сайкса та Т. Матзи полягає у висвітленні механізміввиправдання делінквентної поведінки. Автори вважають, що делінквенти маютьдостатнє уявлення про соціальні норми, але виправдовують власну протиправнуповедінку за допомогою наступних різновидів нейтралізації:
-  заперечення відповідальності(людина вважає себе скоріше об´єктом дії, ніж суб´єктом, вона –жертва обставин);
-  заперечення шкоди (особавважає, що насправді ніхто не страждає від її дій);
-  заперечення наявності жертви(спричинення шкоди не розглядається як протиправне);
-  засудження засуджуючих(людина вважає ліцемірами всіх, хто її засуджує);
-  посилання на вищі обставини(порушення вимог суспільства нейтралізується тим, що людина робить це вім´я відданості малим групам) [31, c. 200].
Отже,відповідаючи на центральне запитання проблеми особистості злочинця, кожна знаукових шкіл пропонує своє пояснення детермінації злочинної поведінки. Умовновсі школи можна поділити на два напрями: біологізаторський тасоціологізаторський. Представники першого вважали, що всі злочинці мають певніособливості будови тіла (Ф. Галль, Ч. Ломброзо, Е. Кречмер), або говорили проте, що ген злочинності передається спадково, і він знаходиться у додатковійхромосомі типу «У». Прихильники соціологізаторської концепції придержуютьсядумки про те, що саме суспільство спонукає особистість до злочину та формує їїпротиправну поведінку.
1.4 Ціннісніорієнтації засуджених
Ціннісніорієнтації є одним з елементів особистості, в цілому визначають активністьлюдини і вибірковість його відносин.
Людина спрямовуєсвою психічну активність лише на ті явища, предмети, речі і тих людей, якібезпосередньо його цікавлять, відповідають його запитам, прагненням, ідеалам іпереконанням, задовольняють його потреби. Ці речі, предмети, явища, людикупують для нього ціннісне значення, а ставлення до них виступає як цінніснаорієнтація.
У структуріціннісних орієнтації засуджених прийнято виділяти три основні компоненти:
1. Когнітивнийкомпонент містить інформаційний аспект (знання та переконання людини, щостосуються даної цінності) і часову перспективу (ступінь впливу передбачуванихв майбутньому змін, пов'язаних з цінністю, на її сприйняття індивідом зараз).Крім того, він включає в себе сприйняття, оцінки та очікування суб'єкта щодорізних соціальних цінностей, стереотипи, що склалися в суспільстві, в оцінціякихось благ, групові думки щодо тих чи інших об'єктів.
2. Емоційнийкомпонент включає спрямованість та інтенсивність переживань і відображаєпочуття, які відчувають суб'єктом до даної цінності. Кожне стійке перевагу яккомпонент ціннісної орієнтації містить позитивне переживання.
3. Динамічний,поведінковий компонент обумовлює зв'язок ціннісних орієнтації з реальнимповодженням особистості. Він відображає той факт, що людина не тільки певнимчином відноситься до даного об'єкту як до цінності виходячи зі своїх переконань,а й прагне вести себе відповідним чином [16, 288].
У своїхдослідженнях В. Ф. Пірожков та О. С. Міхлін виявили п'ять основних цінностей,що мають найбільше значення для засуджених: сімейне благополуччя, цікаваробота, матеріальна забезпеченість, освіта, забезпеченість житлом. Вонивстановили залежність ціннісних орієнтації від статі і віку засуджених, термінупокарання, виду установи [27, c. 200].
Ціннісніорієнтації засуджених залежать від їхніх вікових особливостей. Сімейнеблагополуччя вважають найбільшим благом всі засуджені, крім осіб у віці до 24років і старше 60 років. Цікаву роботу як цінність відзначають засуджені у віцідо 24 років. Середній вік засуджених, які вказують на освіту як цінність, — 26років. Зацікавленість у матеріальній забезпеченості зростає у міру переходу відмолодших вікових груп до старших. Проблема житла хвилює, як правило, засудженихстаршого віку.
На ціннісніорієнтації осіб, які відбувають покарання у виправних установах, впливаєхарактер вчиненого злочину, число судимостей, вид режиму і термін покарання.Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються не тільки за ступенемінтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішній структурі. Важливоз'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, що він вкладає в цепоняття.
Дослідження,проведені у 80-х роках О. М. Олійником, називають й інші цінності, що сприяютьресоціалізації засудженого. До них відносяться:
— Свобода(чутливість до додаткових обмежень і заборон); безпека »на яку впливаєстратифікація;
— Здоров'я, якезалежить від особливостей умов відбування покарання (переущільнення розміщення,незбалансоване живити-),
— Спілкування зблизькими та знайомими. Вкрай рідкісні зустрічі з ними порушують родинні йсоціальні зв'язки, сприяють напруженості відносин, загострюють сексуальнийголод;
— Потреба упсихічній розрядці. Відсутність різноманітного дозвілля та інших природних формзменшення напруги стимулює розвиток конфліктів;
— Духовна(моральна) підтримка. Незадоволена потреба у відповідній, співчуваючим співрозмовникау зв'язку зі специфічним для місць позбавлення волі недовірою до оточуючихлюдей (як до інших засудженим, так і до персоналу) є причиною виникненняпочуття самотності і відчуття своєї непотрібності;
— Зацікавленийпрацю. В умовах позбавлення волі використовується некваліфікованамалооплачуваних працю, який посилює сприйняття його як примусового, тобто якзасобу покарання.
Г.Ф. Хохряков іВ.П. Голубєв в ході дослідження виявили наступні ціннісні орієнтації, якіпідтвердили тенденції в раніше проведених дослідженнях. Особливості цінніснихорієнтації зв'язуються з впливом їх на поведінку засуджених:
1) свобода;
2) минула імайбутнє життя, тобто життя до відбування покарання в місцях позбавлення волі іпередбачувана життя після виходу на свободу;
3) «Я», тобтовласна особистість, та «інші»;
4)справедливість;
5) сім'я, дружина(дівчина, наречена);
6) друзі;
7) праця,професія, навчання;
8) начальство;
9) режим як умовавідбування покарання;
10) матеріальніблага.
Порівнянняціннісних орієнтації засуджених у 70-ті та 90-ті роки показало, що змінилася їхструктура. Став також іншим їхній ранг:
1) здоров'я;
2) спілкування здрузями;
3) матеріальнеблагополуччя;
4) сім'я;
5) самостійність,незалежність;
6) освіта;
7) спокійнанеутомітельная робота;
8) розваги тазадоволення;
9) реалізаціясвого творчого, фізичного потенціалу, здібностей;
10) релігія;
11) високесуспільне та матеріальне становище.
Однак способидосягнення матеріального благополуччя, самостійності та незалежності, високогосуспільного становища, як і раніше мають протиправний характер.
Виділяються групизасуджених з близькими, середніми і дальніми життєвими планами, орієнтовані насучасні або традиційні соціально-економічні умови. Життєві плани визначаютьповедінку засуджених у колонії і ступінь готовності їх до життя в умовахринкової економіки. Дослідження, проведене А. У. Напрісом, показало, що лишекожний 6-7-й із засуджених молодіжного віку орієнтується на реалізацію далекихжиттєвих планів, перебуваючи у виправній установі. Цю психологічнузакономірність можна пояснити феноменом «ломки далеких життєвих планів», колицінності можуть втратити своє мотиваційне значення при тривалому позбавленніможливості їх реалізувати.
Отже, у структуріціннісних орієнтації засуджених прийнято виділяти три основні компоненти(когнітивний, емоційний, динамічний). Як показали дослідження проведені В. Ф.Пірожковим та Міхліном на ціннісні орієнтації осіб, які відбувають покарання увиправних установах, впливає характер вчиненого злочину, число судимостей, видрежиму і термін покарання. Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються нетільки за ступенем інтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішнійструктурі. Важливо з'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, щовін вкладає в це поняття.

Висновки до першого розділу
Особистість упсихології – активний носій свідомості, який має індивідуально – типовуструктуру психологічних властивостей і якостей, вибірково ставиться дооточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі. Під психологічнимиособливостями особистості розуміють відносно стабільну сукупністьіндивідуальних властивостей, що визначають типові форми її реагування таадаптивні механізми її поведінки, систему уявлень про себе, характерміжособистісних відносин і соціальної взаємодії. Інакше кажучи, це внутрішнійкомпонент особистості, що є відносно стійким та індивідуально неповторним ізабезпечує собі активну поведінку в суспільстві.
Особистістьзасудженого – свідомий суб’єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених ісоціально детермінованих властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних суспільно – політичних,економічних та соціокультурних умов.
Центральнимзапитанням проблеми особистості злочинця є співвідношення наслідуваних(біологічних) та набутих (соціальних) властивостей злочинної поведінки.Відповідь на ці запитання багато в чому базується на двох історичних напрямахвчення про природу правопорушень – про роль біологічного та соціальногочинників. Представники одного з них абсолютизують значення вроджених якостей,інші – визначають детермінацію злочинної поведінки виключно за рахуноксоціального. Як відомо, в структурі особистості не останню роль відіграютьціннісні орієнтації, які являються ідеальними критеріями оцінки, способамираціоналізації поведінки.
Виникнувши настику загально психологічної теорії установки і філософської концепціїцінностей, поняття ціннісних орієнтацій не отримало однозначного трактуваннясеред психологів, соціологів і філософів. У вивченні питання цінніснихорієнтацій можна виділити особливості дослідження цінностей в рамках різнихнаук. Так для філософського дослідження характерні: глобальність, а такожрозгляд цінностей у різних контекстах: історичному, культурному. В той час якдля соціального і особливо соціально-психологічного дослідження характернимможна назвати: прагнення суворо розвести поняття «цінність»,«потреба», «мета», «норма», «ціннісніорієнтації» і т.п.; спроби класифікації цінностей по різних підставах (М.Рокіч, Ш. Шварц), виділення структури цінностей особистості.
У вітчизнянійпсихології підтримується традиція розуміння особистості виходячи з онтологічнихпідстав її життєдіяльності: зовнішнє і внутрішнє, індивідуальне і суспільнерозуміються в їх нерозривності і єдності (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Ф.Є. Василюк, Д. О. Леонтьєв і ін).
Принциповерозділення цих смислових структур відбувається відповідно за двома рівнямисмислової регуляції діяльності. Перший рівень складають особистісні сенси ісмислова установка, а другий — внеситуативні, стійкі і узагальнені утворення,що безпосередньо впливають на діяльність.
Формуванняособистісної ціннісної структури індивіда виступає найважливішим факторомпроцесу соціалізації, за допомогою якого людина стає повноправним членомсуспільства у всій повноті соціальних взаємин.
Системаособистісних цінностей складається в процесі діяльнісного розпредмечування індивідамизмісту суспільних цінностей, об'єктованих у творах матеріальної і духовноїкультури. Як правило, для особистісних цінностей характерна високаусвідомленість, вони відображаються у свідомості у формі ціннісних орієнтацій іслужать важливим фактором соціальної регуляції взаємини людей і поведінкиіндивіда. В основі ціннісних орієнтацій лежать узагальнені ціннісні уявлення, вяких відображається соціальний та індивідуальний досвід людини, йогорізноманітні зв'язки з найбільш значимими сторонами дійсності.
Функції цінніснихорієнтації полягають у тому, що з одного боку вони забезпечують, цілісністьособистості, пов'язуючи когнітивну і мотиваційну сфери, а з іншого бокуціннісні орієнтації здійснюють психічну регуляцію соціальної діяльності таповедінки суб'єкта в соціальному середовищі.
Будучиструктурними компонентами вербального усвідомлення, ціннісні орієнтації функціонуютьяк ідеальні критерії оцінки, як способи раціоналізації поведінки. Вони тіснопов'язані з мотиваційно-потребностно сферою людини. Характер зв'язку з цимдвосторонній. З одного боку ціннісні орієнтації, формуються вже на базісформованих потреб людини, з іншого — засвоєння тих чи інших цінностейсоціального середовища може стати базисом для формування нових потреб.
Людина слідкуєціннісним орієнтаціям у своїй поведінці, якщо вони в цілому відповідають йогореальним можливостям, він практично не слідкує їм, якщо вони виконують функціюзмістовної компенсації відсутніх можливостей і реально установленої поведінки.
На ціннісніорієнтації осіб, які відбувають покарання у виправних установах, впливаєхарактер вчиненого злочину, число судимостей, вид режиму і термін покарання.Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються не тільки за ступенемінтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішній структурі. Важливоз'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, що він вкладає в цепоняття.
Отже, цінності,ставши продуктом життєдіяльності суспільства і соціальних груп, займаютьособливе місце в структурі особистості кожного конкретного суб'єкта. Виступаючиавтономними по відношенню до потреб джерелами смислоутворення, вони«підключають» індивідуальну життєдіяльність до життєдіяльностісоціуму.

Розділ 2. Експерементальневивчення ціннісних орієнтацій засуджених
 
2.1 Методи дослідженняціннісних орієнтацій
Дляпроведення психологічного дослідження сотосовно ціннісних орієнтацій засудженихбули використані такі методики: СЖО Леонтьєва, «Ціннісні орієнтації» М. Рокича,«Діагностика реальної структури ціннісних орієнтацій особистості» С. С.Бубнова.
Такийвибір методик можна аргументувати тим, що вони є легкими для сприйняття тарозуміння, змістовними, але не об’ємними. Крім того вони всебічно діагностуютьпроблему системи ціннісної орієнтації особистості, доволі легкі в опрацюванні.
МетодикаСЖО Леонтьєва найчастіше використовується для повного вивчення системиціннісних орієнтацій особистості. Досліджуваним пропонуються пари протилежнихтверджень. Їхнє завдання- вибрати одне з двох тверджень, яке, на їх думку, більшевідповідає дійсності, і відзначити одну з цифр 1, 2, 3, в залежності відвпевненості вибору.
 Обробкарезультатів зводиться до підсумовування числових значень для всіх 20 шкал іперекладу сумарного балу в стандартні значення (процентилі). Висхіднапослідовність градацій (від 1 до 7) чергується у випадковому порядку знизхідній (від 7 до 1), причому максимальний бал (7) завжди відповідає полюсунаявності мети в житті, а мінімальний бал (1)-полюса її відсутності.
У висхідну шкалу1 2 3 4 5 6 7 переводяться пункти — 1, 3, 4, 8, 9, 11, 12, 16, 17.
У спадну шкалу 76 5 4 3 2 1 переводяться пункти — 2, 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 18, 19, 20.
Загальнийпоказник ОЖ — всі 20 пунктів.
Субшкала 1 (цілі)- 3, 4, 10, 16, 17, 18.
Субшкала 2(процес) — 1, 2, 4, 5, 7, 9.
Субшкала З(результат) — 8, 9, 10, 12, 20.
Субшкала 4 (локусконтролю — Я) — 1, 15, 16, 19.
Субшкала 5 (локусконтролю — життя) — 7, 10, 11, 14, 18, 19.
1. Цілі в житті.Бали за цією шкалою характеризують наявність або відсутність в життівипробуваного цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість,спрямованість і часову перспективу. Низькі бали за цією шкалою навіть при загальномувисокому рівні ОЖ будуть притаманні людині, яка живе сьогоднішнім або вчорашнімднем. Разом з тим високі бали за цією шкалою можуть характеризувати не тількицілеспрямованої людини, але і прожектерів, плани якого не мають реальної опорив сьогоденні і не підкріплюються особистою відповідальністю за їх реалізацію.Ці два випадки нескладно розрізнити, з огляду на показники по інших шкалах СЖО.
2. Процес життя,або інтерес та емоційна насиченість життя. Зміст цієї шкали збігається звідомою теорією про те, що єдиний сенс життя полягає в тому, щоб жити. Цейпоказник говорить про те, сприймає чи випробуваний сам процес свого життя якцікавий, емоційно насичений і сповнений глуздом. Високі бали за цією шкалою інизькі за рештою будуть характеризувати гедоніста, що живе сьогоднішнім днем.Низькі бали за цією шкалою — ознака незадоволеності своїм життям в цьому; прицьому, проте, їй можуть надавати повноцінний сенс спогади про минуле абонаціленість у майбутнє.
3.Результативність життя, або задоволеність самореалізацією. Бали за цією шкалоювідображають оцінку пройденого відрізку життя, відчуття того, наскількипродуктивна і осмислено була прожита її частина. Високі бали за цією шкалою інизькі за рештою будуть характеризувати людину, яка доживає своє життя, у якоговсе в минулому, але минуле здатне надати сенс залишку життя. Низькі бали — незадоволеність прожитого частиною життя.
4. Локусконтролю-Я (Я — господар життя). Високі бали відповідають уявленню про себе якпро сильної особистості, що володіє достатнім свободою вибору, щоб побудуватисвоє життя відповідно зі своїми цілями і уявленнями про його сенс. Низькі бали- невіра в свої сили контролювати події власного життя.
5. Локусконтролю-життя, або керованість життя. При високих балах — переконання у тому,що людині дано контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їху життя. Низькі бали — фаталізм, переконаність у тому, що життя людининепідвладна свідомому контролю, що свобода вибору ілюзорна і безглуздощо-небудь загадувати на майбутнє.
Методика«Ціннісні орієнтації» М. Рокича основана на прямому рангуванні спискуцінностей. Саме ця обставина змушує сумніватися багатьох авторів в надійностіметодики, так як її результат сильно залежить від адекватності самооцінкидосліджуваного. Саме тому, отримані дані за допомогою методики М. Рокичанеобхідно підкріпляти даними інших методик.
Вході проведення методики респонденту надається два списки цінностей(термінальні та інструментальні, по 18 цінностей у кожному списку). В поданихсписках досліджуваний повинен присвоїти кожній цінності певний ранговий номер,що відповідає рівню значимості цінності на даному етапі життя. Після цієїпроцедури досліджуваному пропонуються наступні два списки цінностей, в якихнеобхідно прорангувати запропоновані цінності. На другому етапі проведенняметодики досліджуваний отримує дещо змінене завдання: йому необхідно присвоїтикожній цінності певний ранговий номер, що відповідає рівню значимості цінності,але вже через деякий час. У нашому випадку засудженим пропонувалосяпрорангувати цінності по значимості на даному етапі життя та після звільнення.Після того, як досліджуваний впорався із поставленим завданням експерементаторможе задати декілька питань такого плану:
1. Вякому порядку і в якому ступені реалізовані ці цінності у Вашому житті? (На цепитання пропонується відповісти письмово, проставивши біля кожної цінностівідсоток її реалізації у житті досліджуваного).
2.Як, на Вашу думку, розташувала би ці цінності ідеальна людина, довершена у всіхвідносинах?
3. Якби розташували ці цінності, на Вашу думку, більшість людей?
Післяпроведення процедури тестування проводиться обробка та систематизація отриманихданих. Із запропонованих відповідей респондентів експериментатору необхідновивести середнє значення рангування (порядковий номер цінності який найчастішезапропоновувався досліджуваними) певних цінностей, та середнє значенняреалізації цих цінностей серед досліджуваних. Така сама процедура проводиться із другим комплектом списків цінностей. Кількісний аналіз результатів подаєтьсяв таблицях.
Якіснийаналіз тестування дає можливість оцінити життєві ідеали, ієрархію життєвихцілей, цінностей – засобів та уявлення про норми поведінки, які особа розглядаєв якості еталона.
Методика «Діагностика реальної структури цінніснихорієнтацій особистості» С. С. Бубнова призначена для вивчення цінніснихорієнтацій особистості в реальних умовах життєдіяльності. Методика містить 66питань закритого типу, направлених на вивчення реалізації ціннісних орієнтаційв реальних умовах життєдіяльності. Ступінь враженості кожної із поліструктурноїцінності визначається з допомогою ключа, що представлений у бланку відповідей.Згідно цьому підраховується кількість позитивних відповідей в одинадцятистовпчиках цінностей. За результатами опрацювання індивідуальних данихбудується графічний профіль, що відображає вираженість кожної цінності.Загальні результати тестування будуються шляхом складання суми балів кожноїцінності кожного з досліджуваних. на основі отриманих групових результатівбудується графічний профіль, що відображає ступінь враженості тієї чи іншоїцінності. Щоб побудувати такий профіль по горизонталі фіксують кількіснувираженість цінностей, по горизонталі – види цінностей.
Отже,для дослідження системи ціннісних орієнтацій особистості існує велика кількістьрізномнітних методик, що базуються як на питаннях закритого типу, так і назавданнях де необхідно прорангувати цінності відповідно до їхзначимості у життіособистості. Але необхідно памятати, що для більш надійних та валіднихрезультатів необхідно використовувати цілий комплект методик, яківзаємодоповнюють одна одну. Нами для проведення цього дослідження буливикористані стандартизовані методики, що рекомендуються для діагностуваннясистеми ціннісних орієнтацій собистості: СЖО Леонтьєва, «Ціннісні орієнтації»М. Рокича, «Діагностика реальної структури ціннісних орієнтаційособистості» С. С. Бубнова.
2.2 Аналіз результатівдослідження ціннісних орієнтацій засуджених
В рамках даногодослідження нами вивчалися особливості ціннісної сфери осіб, що відбуваютьстрок покарання в колонії посиленого режиму. Метою проведеного намидослідження було вивчення системи ціннісних орієнтацій засуджених. Вдослідженні приймало участь 20осіб, що мають першу судимість та відбуваютьстрок покарання в Сумській виправній колонії № 116 віком до 25 років. В даномудосліджені використовувався набір стандартизованих методик діагностикиціннісних орієнтацій: СЖО О.М. Леонтьєва, «Ціннісні орієнтації» Рокича,методика діагностики ціннісних орієнтацій С. С. Бубнова.
Кількіснірезультати, що були отримані в ході дослідження представлені у вигляді таблиць,та діаграм. Результати тестування за методикою СЖО Леонтьєва представлені утаблиці 2.1.
Табл. 2.1Результати тесту СЖО ЛеонтьєваШкали СЖО М загальна осмисленість життя 82, 80 ціль 26, 84 процес 23, 96 результат 19, 71 ЛК – Я 22, 23 ЛК — Життя 23, 07
Кількіснірезультати отримані за методикою «Ціннісні орієнтації» Рокича (термінальніцінності) наведені у таблиці 2.2 та 2.3 (інструментальні цінності).
Табл. 2.2 Груповаієрархія термінальних цінностей№ п/п Цінності Ранг цінностей Реалізованість цінностей у % В даний час Після звільнення 1 активна життєдіяльність 9 7 30, 86 2 життєва мудрість 8 12 28, 10 3 здоров’я 1 6 52, 65 4 цікава робота 7 11 32, 20 5 краса природи і мистецтва 16 17 29, 45 6 кохання 2 2 45, 94 7 матеріально забезпечене життя 4 5 30, 81 8 наявність вірних друзів 5 4 32, 27 9 громадське визнання 12 13 32, 75 10 пізнання 11 10 28, 36 11 продуктивне життя 14 8 30, 51 12 розвиток 13 15 32, 52 13 розваги 17 14 33, 67 14 свобода 3 1 32, 12 15 щасливе сімейне життя 6 9 35, 18 16 щастя інших 15 16 26, 26 17 творчість 18 18 19, 43 18 впевненість у собі 10 3 48, 92
Стовпчастідіаграми до табл. 2.2«Групова ієрархія термінальних цінностей»

/>
Мал. 2.2.1
На поданихстовпчастих діаграмах зображений ранг значення активної життєдіяльності длязасуджених на даний час та після звільнення. Із отриманих даних видно, щопозиції певної цінності на різних етапах життя неоднакові. Якщо на часзнаходження в пенітенціарній установі ранг становить 9, то після звільненнязначимість активної життєдіяльності дещо
підвищується (7 місце).
/>
Мал. 2.2.2

На малюнку 2.2.2показане положення життєвої мудрості для засуджених. На даний час ця цінністьзаймає 8 сходинку в системі цінностей, але після звільнення цінність життєвоїмудрості дещо нижчий – 12 місце.
/>
Мал. 2.2.3
На діаграмі 2.2.3показано ранг здоров’я як цінності для засуджених на даний час та післязвільнення. Із отриманих результатів видно, що позиції даної цінності на різнихетапах життя неоднакові. На час знаходження у виправній колонії ранг становить2, а після звільнення дещо нижчий – 6. Це зумовлено тим, що в виправних установахмедичне забезпечення мінімальне, крім того, засуджені не отримують достатнюкількість вітамінів, і самотужки піклуються про своє здоров’я.
/>

На діаграмі 2.2.4зображено місце такої цінності як цікава робота. Позиції даної цінності, як івсіх попередніх, на різних етапах життя суттєво відрізняються. На даний час цікаваробота як цінність займає 7 місце, а після звільнення – 11. Це можна пояснититим, що в виправних закладах важко знайти роботу.
/>
Мал. 2.2.5
На малюнку 2.2.5поданий ранг краси природи і мистецтва як цінності. Надана діаграма свідчитьпро те, що суттєвої різниці між положенням цієї цінності на даний час (16 позиція)і після звільнення не має (17 позиція). Такий порядок речей обумовлюєтьсядекількома факторами: по – перше: серед засуджених мало шанувальниківмистецтва; по – друге – в місцях позбавлення волі така можливість обмежена.
/>

На поданійдіаграми (2.2.6) показане розташування кохання в системі цінностей засуджених.
Слід зазначитите, що це єдина цінність, яка не зазнала зміни позиції на даному етапі життязасуджених та після їх звільнення.
В обох випадкахкохання займає друге місце.
Це зумовлено тим,що для будь якої людини кохання відіграє важливу роль в житті, особливо длязасуджених, яким не вистачає уваги рідних та близьких для них людей. А також цепояснюється тим фактом, що більшість із осіб позбавлених волі планують матиродину, а деякі її вже мають.
/>
Мал. 2.2.7
Подані на малюнку2.2.7 результати дослідження дають змогу стверджувати, що матеріальнозабезпечене життя в системі цінностей засуджених на даний час та післязвільнення займає 4 та 5 позицію відповідно. Під час бесіди самі досліджуванівисовували таку точку зору: «Будуть гроші – буде влаштоване  життя».

/>
 
 
Мал.2.2.8
Надіаграмі 2.2.8 показано ранг громадського визнання як цінності для засудженихна даний час та після звільнення. Із отриманих результатів видно, що позиціїданої цінності на різних етапах життя неоднакові, але різниця не суттєва. Начас знаходження у виправній колонії ранг становить 12, а після звільнення дещонижчий – 13. Це зумовлено тим, що в пенітенціарних установах існує свояієрархія груп. І тому, коли засуджений входить в певну групу то і відношення донього серед інших засуджених відповідає тій соціальній групі, до якої вінналежить (лідери, нейтральні чи знехтувані). Тобто, особливого значеннягромадське визнання в місцях позбавлення волі не відіграє.
/>
 
Мал. 2.2.9
На малюнку 2.2.9поданий ранг пізнання як цінності. Надана діаграма свідчить про те, що суттєвоїрізниці між положенням цієї цінності на даний час (11 позиція) і післязвільнення не має (10 позиція). Дане явище пояснюється тим, що в місцяхпозбавлення волі у засуджених є достатньо часу та можливостей для саморозвиткута пізнання. Багато хто з даного контингенту занурюються в релігію, дехтоздобуває серед нью спеціальну освіту. А після звільнення людина, яка довгий часперебувала в ізольованому просторі, з початку починає пізнавати світ в якийпотрапила.
/>
Мал. 2.2.10
На поданихстовпчастих діаграмах зображений ранг значення продуктивного життя длязасуджених на даний час та після звільнення. Із отриманих даних видно, щопозиції цієї цінності на різних етапах життя неоднакові. Якщо на часзнаходження в пенітенціарній установі ранг значення є 14, то після звільненнязначно вищий – 8.
/>

З діаграми 2.2.11видно значення наявності вірних друзів для засуджених на даному етапі життя тапісля звільнення. Різниця між цими двома значеннями не суттєва (5 та 4 позиціявідповідно).
/>
 Мал. 2.2.12
На поданійдіаграмі (2.2.12) подане положення розвитку як цінності серед засуджених. Наданому етапі певна цінність займає 13 позицію за значимістю, однак післязвільнення значимість розвитку дещо знижується – 15 позиція.
/>
Мал. 2.2.13

На діаграмі2.2.13 зображене відношення засуджених до розваг. На даному етапі життя розвагизаймають одну з останніх позицій – 17, а після звільнення значення цієїцінності підвищується – 14. Це можна пояснити тим, що в виправних установах розвагмайже не існує (лише деякі види спортивних ігор), а після звільнення у колишніхзасуджених коло розваг збільшується і вони мають більше можливостей дляреалізації своїх потреб у тих чи інших видах розваг.
/>
Мал. 2.2.14
На діаграмі2.2.14 представлені результати дослідження щодо такої цінності як свобода. Наданому етапі життя серед засуджених ця цінність займає 3 місце, а післязвільнення значимість свободи стає на першому місці.
/>
Мал. 2.2.15

Така цінність якщасливе сімейне життя (мал. 2.2.15) на даному етапі життя серед засудженихзаймає 6 сходинку, а після звільнення значимість сімейного життя дещо менша – 9.Це явище можна пояснити тим, що в виправній установі у особи, що відбуває строкпокарання, відбувається переоцінка та переосмислення усіх цінностей.
/>
Мал. 2.2.16
На малюнку 2.2.16відображене положення такої цінності як щастя інших. На даному етапі життя цяорієнтація займає 15 позицію, а після звільнення – 16. Такий стан речей пояснюєтьсясуворістю «правил життя» в установах пенітенціарного типу. Тому кожен прагне докомфортного проживання самотужки, а умови проживання оточуючих нікого нетурбують.
/>
Мал. 2.2.17
З діаграми 2.2.17видно значення творчості для засуджених на даному етапі життя та післязвільнення. Різниці між цими двома значеннями не існує. І в першому і в другомувипадку творчістьзаймає останню –18 сходинку ієрархії цінностей. Цеобумовлюється тим, що під час перебування в виправній колонії у засудженихнемаєможливості для достатньої реалізації творчих потреб. Саме тому таке явище яктворчість втрачає своє значення серед засуджених осіб.
/>
Мал. 2.2.18
Така цінність яквпевненість у собі (мал. 2.2.18) на даному етапі життя серед засуджених займає10 сходинку, а після звільнення значимість впевненості у собі значно вища – 3сходинка. Це означає те, що після звільнення засудженим набагато важливішевідчувати впевненість у собі ніж під час відбування покарання.
Табл.2.3 Групова ієрархія інструментальних цінностей№ п/п Цінності Ранг цінностей Реалізованість цінностей у % В даний час Після звільнення 1 акуратність 1 2                 58, 68 2 вихованість 3 3 51, 53 3 високі запити 17 12 30, 20 4 життєрадісність 7 5 52, 80 5 дисциплінованість 9 7 48, 68 6 незалежність 6 6 50, 47 7 нетерпимість до недоліків в собі та в інших 16 14 38, 39 8 освіченість 8 8 40, 00 9 відповідальність 2 1 57, 54 10 раціоналізм 11 16 44, 86 11 самоконтроль 10 11 44, 55 12 сміливість у відстоюванні своїх поглядів 12 15 49, 64 13 тверда воля 5 9 49, 02 14 терпимість 13 13 51, 58 15 широта поглядів 15 17 51, 57 16 чесність 4 4 57, 20 17 ефективність в справах 18 18 49, 02 18 чуйність 14 13 52, 75
Стовпчиковідіаграми до таблиці 2.3 «Груповаієрархія інструментальних цінностей»
В поданих нижчедіаграмах приводяться отримані дані ієрархії інструментальних цінностей діагностуваннязасуджених за методикою «Ціннісні орієнтації» Рокича.
/>
Мал. 2.3.1
На діаграмі 2.3.1показано ранг такої цінності як акуратність: даний час — 1, після звільнення –2.

/>
Мал. 2.3.2
На поданій нижчедіаграмі 2.3.2 поданий ранг такої цінності як високі запити. Різниця в позиціяхна даний момент та після звільнення суттєва. Після звільнення ця цінність стаєбільш значимою ніж на даному етапі життя ( 17 і 12 позиція відповідно).
/>
Мал. 2.3.3
На діаграмі 2.3.3проілюстроване положення життєрадісності в системі ціннісних орієнтаційзасуджених. На даному етапі життя життєрадісність займає 7 позицію. Післязвільнення її значимість стає дещо вищою – 5 позиція.

/>
Мал. 2.3.4
З діаграми 2.3.4видно значення дисциплінованості для засуджених на даному етапі життя та післязвільнення. Різниця між цими двома значеннями не суттєва. В першому випадкудисциплінованість займає 9 сходинку, а після звільнення її значення дещо вище –7 позиція.
/>
Мал. 2.3.5
На даній діаграмі(2.3.5) подане положення нетерпимості до недоліків в собі та в інших середзасуджених на даний час та після звільнення. Суттєвої різниці між позиціями невидно. На даний час ранг 16, після звільнення -14

/>
Мал. 2.3.6
На діаграмі 2.3.6подане значення такої цінності як освіченість. Цікавим є той факт, що це майжеєдина цінність яка не змінила свого значення у засуджених на даний час та післязвільнення. В ході бесід із досліджуваними було виявлено, що більша половиназасуджених або має вищу освіту, або не змогли закінчити ВНЗ у силу певних обставин.95% засуджених збираються після звільнення отримувати вищу освіту.
/>
Мал. 2.3.7
На поданомумалюнку (2.3.7) ілюструється положення відповідальності як цінності середзасуджених. Різниця між двома проміжками часу не суттєва. На даному етапівідповідальність посідає другу сходинку, а після звільнення – перше місце.

/>
Мал. 2.3.8
На діаграмі 2.3.8зображується положення такої цінності як раціоналізм. Різниця між становищем наданий час та після звільнення доволі таки суттєва. На певному етапі життяраціоналізм для засуджених має більше значення (11 позиція) аніж післязвільнення (16 позиція).
/>
Мал. 2.3.9
На діаграмі 2.3.9представлені результати дослідження щодо такої цінності як самоконтроль. Наданому етапі життя серед засуджених ця цінність займає 10 місце, а післязвільнення значимість самоконтролю дещо нижча – 11 місце.

/>
Мал. 2.3.10
Значення такоїцінності як сміливість увідстоюванні своїх поглядів відображено на діаграмі2.3.10. З отриманих результатів можна зробити висновок, що для засуджених сміливістьу відстоюванні своїх поглядів більше значення відіграють на момент знаходженняв виправній колонії (12 місце), а після звільнення значення цієї цінності дещоменше – 15 місце.
/>
Мал. 2.3.11
На поданомумалюнку ілюструється положення твердої волі як цінності серед засуджених.Різниця між двома проміжками часу доволі таки суттєва. На даному етапівідповідальність посідає п’яту сходинку, а після звільнення – дев’яту сходинку.

/>
Мал. 2.3.12
На діаграмі2.3.12 подане значення такої цінності як терпимість. Як і освіченістьтерпимість не змінила свого значення на даний час та після звільнення у системіцінностей засуджених.
/>
Мал. 2.3.13
Значення такоїцінності як чуйність відображено на діаграмі 2.3.13. З отриманих результатівможна зробити висновок, що для засуджених чуйність більше значення відіграєпісля звільнення (13 місце), а на момент знаходження в виправній колонії – 14місце.

/>
Мал. 2.3.14
Значення такоїцінності як чесність серед засуджених відображена на діаграмі 2.3.14. Чесність,як і терпимість, не змінює свого значення у засуджених. Як на даний момент такі на момент звільнення чесніть займає четверту сходинку.
/>
Мал. 2.3.15
На діаграмі2.3.15 представлені результати дослідження щодо такої цінності як широтапоглядів. На даному етапі життя серед засуджених ця цінність займає 15 місце, апісля звільнення значимість широти поглядів дещо  нижча – 17 місце.

/> 
Мал. 2.3.16
На діаграмі2.3.16 зображене положення такої цінності як ефективність у справах. Цікавим єтой факт, що ця цінність зймає останню позицію у системі цінностей засуджених,а її значимість не змінюється протягом часу (на даному етапі життя та післязвільнення ранг 18).
/>
 
Мал. 2.3.17
На малюнку 2.3.17показане положення вихованості як цінності серед засуджених. Значимість цієїцінності не змінюється (на даний час ранг 3, після звільнення — 3).

/>
Мал. 2.3.18
Дана діаграма(2.3.18) показує положення незалежності як цінності. Значимість незалежностісеред засуджених не змінюється протягом часу: ранг 6 в обох випадках.
Таким чином, проаналізувавши отриманні данні заметодикою «Ціннісні орієнтації» Рокича можна зробити висновок, що лідируючіпозиції серед засуджених займають такі цінності як здоров´я таакуратність (І), кохання та відповідальність (ІІ), свобода та вихованість (ІІІ),матеріальнозабезпечене життя та чесність (ІV), наявність вірних друзів та тверда воля (V). Дещо меншезначення займають: щасливе сімейне життя та незалежність, цікаваробота та життєрадісність, життєва мудрість та освідченність, активнажиттєдіяльність та дисциплінованість, впевненість у собі та самоконтроль. Такий станречей можна пояснити тим, що перші позиції в системі ціннісних орієнтаційданого контингенту займає те, чого не вистачає і те, що найбільше цінується вмісцях позбавлення волі.
Такі цінності як красаприроди та нетерпимість до недоліків в собі — в інших, розваги — високі запити,творчість — ефективність в справах займають останні позиції в системі цінніснихорієнтацій засуджених. Тобто, людей даної категорії незначну роль відіграє те, чогонадзвичайно бракує в місцях позбавлення волі. А такі поняття як розваги ітворчість взагалі практично не існують в установах даного типу.
Кількіснірезультати отримані за методикою «Ціннісні орієнтації» С. С. Бубнова наведені утаблиці 2.4 та діаграмі 2.4.1.
Табл. 2.4 Результати тесту «Ціннісні орієнтаціїособистості» С. БубноваЦінність Бали ранг відпочинок 54 7 матеріальна забезпеченість 88 3 насолода прекрасним 58 6 милосердя до інших 30 8 кохання 92 2 пізнання 58 6 високий соціальний статус 32 8 повага іншими людьми 68 5 соціальна активність 54 7 спілкування 78 4 здоров´я 98 1
/>
Проаналізувавши отримані дані за методикою «Ціннісніорієнтації» С. С. Бубнова можна зробити наступні висновки. У осіб, щознаходяться в місцях позбавлення волі, найважливішими цінностями виступаютьздоров’я та кохання. А ось високий соціальний статус займає одну з останніхпозицій. Низьке значення високого соціального статусу серед засуджених, на нашудумку, можна пояснити тим, що в закладах такого типу існує своя власнасоціальна система, представники якої поділяються на 3 групи: лідери,нейтральні, знехтувані. І чим нижча за ієрархією група, до якої належитьзасуджений, тим нижчий статус та права людина має. Наше дослідження підтвердилоіснування такої соціальної системи.
 Крім того такаієрархія цінностей підтверджується й іншими методиками.
На основіпроаналізованих даних отриманих під час діагностики засуджених на предметієрархії цінностей можна зробити висновок, що висунута гіпотеза дослідження проте, що найбільш значущими для засуджених під час відбування покарання,виступають такі цінності як свобода, власне здоров´я, кохання, такіпоняття як творчість, краса природи не мають для даних осіб значення — підтвердилась. Припущення про ситуативність цінностей також доведено.
Висновки до другого розділу
Нами булопроведено дослідження ціннісних орієнтацій засуджених осіб, що відбувають строкпокарання в колонії посиленого режиму. Метою проведеного намидослідження було вивчення системи ціннісних орієнтацій осіб, що відбуваютьстрок покарання в місцях позбавлення волі. В дослідженні приймало участь 20засуджених, що мають першу судимість та відбувають строк покарання в Сумськійвиправній колонії № 116 віком до 25 років. В даному досліджені використовувавсянабір стандартизованих методик діагностики ціннісних орієнтацій: СЖОО.М. Леонтьєва, «Ціннісні орієнтації» Рокича, методика діагностикиціннісних орієнтацій С. С. Бубнова.
Дослідженняпроводилось у три етапи впродовж 2009 – 2010 років.
На першому етапіпроводився аналіз стану вивчення проблеми ціннісних орієнтацій у зарубіжній тавітчизняній літературі, уточнювалася мета та гіпотеза дослідження. Проводивсявідбір психодіагностичного інструментарію.
На другому етапіпроводилось експериментальне вивчення особливостей ціннісних орієнтаційзасуджених, за допомогою раніше обраної батареї психодіагностичних методик.
На третьому етапіузагальнювались результати експериментальної роботи, перевірялась їхвідповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження, проводилось оформленняотриманих результатів.
 З’ясувалося, щосистема ціннісних орієнтацій засуджених характеризується домінуванням«захисних», обумовлених фрустрацією цінностей: свободи, незалежності,попередніх сімейних та дружніх відносин, а також цінностей матеріального благополуччя.Одночасно ними демонструється значимість соціально схвалених інструментальнихцінностей, таких як охайність, вихованість, відповідальність, чесність. Прицьому, згідно отриманих нами результатів, для правопорушників характернозаперечення альтруїстичних цінностей – щастя інших, чуйності, терпимості йшироти поглядів, а також цінностей розвитку, самореалізації й творчості. Такожв ході дослідження було виявлено, що у засуджених дещо низький рівеньреалізованості основних життєвих цінностей в даній групі. Це може свідчити проадаптаційний характер походження ціннісних орієнтацій засуджених.
За методикою С. С. Бубнова отримані дані дещовідрізняються від попередніх. Найважливішими цінностями виступають здоров’я такохання. А ось високий соціальний статус займає одну з останніх позицій. Низькезначення високого соціального статусу серед засуджених, на нашу думку, можнапояснити тим, що в закладах такого типу існує своя власна соціальна система,представники якої поділяються на 3 групи: лідери, нейтральні, знехтувані. І чимнижча за ієрархією група, до якої належить засуджений, тим нижчий статус таправа людина має.
В ході нашого дослідження підтвердилось висунуте припущенняпро ситуативний характер ціннісних орієнтацій засуджених. Про такий характерсвідчать дані отримані в ході проведення методики «Ціннісні орієнтації» Рокича.Майже всі цінності, за виключенням кохання, вихованості незалежності,освіченості, терпимості, ефективності, змінили свої позиції.
засуджений рівень ціннісна орієнтація

Висновки
Цінності кожноїлюдини – цілий світ: складний, динамічний. Кожна людина відноситься до фактівсвого буття диференційовано. Вона оцінює факти свого життя по їх значимості,реалізує ціннісне відношення до світу. Цінністю являється для людини все, що маєдля нього певну значимість, особистісний або суспільний сенс. Цінність –уявлення про те, що є святим для людини, групи, колектива, суспільства вцілому,переконання і переваги людей, виражені в поведінці. Цінності – це ідеї, цілі,ідеали, до яких прагне людина і суспільство. Існують загальноприйняті цінності,такі як, кохання, престиж, повага, знання, гроші,. внутрішньогрупові цінності– політичні, релігійні, індивідуальні. Цінності об´єднуються в систему,яка з віком та обставинами життя змінюється. Функції цінностей різноманітні.Вони являються певними орієнтирами в житті людини; вони необхідні для підтримкисоціального порядку й виступають як механізм соціального контроля.
Суб´єктивназначимість для людини тих чи інших цінностей може обумовлюватись різнимиджерелами. В якості основних таких джерел на різних етапах розвитку наукиназивались: божествений або природний розум, принцип задоволення й інстинктивнібіологічні потреби, універсальний закон збереження виду, етичні нормимікросоціального оточення й суспільства вцілому. В сучасній психологічній науцінаправленість особистості на ті чи інші цінності розглядається як полвійне засвоїм походженням утворення, засноване на індивідуальному та соціальномудосвіді одночасно.
Ціннісніорієнтації особистості, що пов´язують її внутрішній світ з оточуючоюдійсністю, утворюють складну ієрархічну систему. Система ціннісних орієнтаційявляється одним з найважливіших компонентів структури особистості, що займаєграничне положення між її мотиваційно – потребнісною сферою й системоюособистісних сенсів.
Формуванняособистісної ціннісної структури індивіда виступає найважливішим факторомпроцесу соціалізації, за допомогою якого людина стає повноправним членомсуспільства у всій повноті соціальних взаємин.
Система особистіснихцінностей складається в процесі діяльнісного розпредмечування індивідами змістусуспільних цінностей, об'єктованих у творах матеріальної і духовної культури.Як правило, для особистісних цінностей характерна висока усвідомленість, вонивідображаються у свідомості у формі ціннісних орієнтацій і служать важливимфактором соціальної регуляції взаємини людей і поведінки індивіда. В основіціннісних орієнтацій лежать узагальнені ціннісні уявлення, в якихвідображається соціальний та індивідуальний досвід людини, його різноманітнізв'язки з найбільш значимими сторонами дійсності.
Людина слідкуєціннісним орієнтаціям у своїй поведінці, якщо вони в цілому відповідають йогореальним можливостям, він практично не слідкує їм, якщо вони виконують функціюзмістовної компенсації відсутніх можливостей і реально установленої поведінки.
На ціннісніорієнтації осіб, які відбувають покарання у виправних установах, впливаєхарактер вчиненого злочину, число судимостей, вид режиму і термін покарання.Ціннісні орієнтації засуджених відрізняються не тільки за ступенемінтенсивності та дієвості, але і за змістом, внутрішній структурі. Важливоз'ясувати те, яким цінностям засуджений віддає перевагу, що він вкладає в цепоняття.
Нами булопроведено дослідження ціннісних орієнтацій засуджених осіб, що відбувають строкпокарання в колонії посиленого режиму. Метою проведеного нами дослідження буловивчення системи ціннісних орієнтацій осіб, що відбувають строк покарання вмісцях позбавлення волі.
Як з’ясувалося,що система ціннісних орієнтацій засуджених характеризується домінуванням«захисних», обумовлених фрустрацією цінностей: свободи, незалежності,попередніх сімейних та дружніх відносин, а також цінностей матеріальногоблагополуччя. Одночасно ними демонструється значимість соціально схваленихінструментальних цінностей, таких як охайність, вихованість, відповідальність,чесність. При цьому, згідно отриманих нами результатів, для правопорушниківхарактерно заперечення альтруїстичних цінностей – щастя інших, чуйності,терпимості й широти поглядів, а також цінностей розвитку, самореалізації йтворчості. Також в ході дослідження було виявлено, що у засуджених дещо низькийрівень реалізованості основних життєвих цінностей в даній групі. Це можесвідчити про адаптаційний характер походження ціннісних орієнтацій засуджених.Що було також доведено в ході нашого дослідження шляхом порівняння ієрархіїцінностей на час проведення дослідження та після звільнення засудженого. Майжевсі цінності змінили свої позиції. Цей факт свідчить про те, що післязвільнення, попавши в умови в яких засуджений не знаходився деякий час, людиназнову почне переживати «перестройку» системи ціннісних орієнтацій.

Список використаних джерел
1. Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию.—М.: Просвещение, 1994.— 420с.
2. Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности иразвития личности // Психол. журн. — 1984. — Т.5. — № 5. — С.63-70.
3. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. — М.: Мысль,1991.— 423 с.
4. Андреева Г. М. К проблематике психологии социального познания // Мирпсихологии. — 1999. — № 3. — С.25-24.
5. Андреева Г. М. Социальная психология. —М.: Аспект Пресс, 1997. — 376
6. Аристотель. Сочинения: в 4 т. — М.: Мысль, 1984. — Т.4. —830 с.
7. Артюхова Ю. В. Ценности и воспитание//Педагогика 1999г. — №4 — с. 117-121с.
8. Барабанщиков Б.А. Системная организация и развитие психики//Психологический журнал.-2003.-№1.-с.28-38
9. Брушлинский А. В. Проблема субъекта в психологической науке // Психол.журн. — 1991. — № 6. — С.6-10.
10. Бубнова С. С, Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейнаясистема // Психол. журн. — 1999. — № 5. — С.38-44.
11. Василенко В. А. Ценности и оценка. — Киев, 1964.
12. Вебер М. Избранные произведения: Пер. С англ. — М.: Прогресс, 1990. — 808с.
13. Выготский Л. С. Педагогическая психология / под ред. В. В. Давыдова. —М.: Педагогика-Пресс, 1996. — 536 с.
14. Гаврилюк В.В., Трикоз Н.А. Динамика ценностных ориентаций в периодсоциальной трансформации (поколенный подход) // Социс — 2002. — №1. — с.96-105.
15. Гудечек Я. Ценностная ориентация личности // Психология личности всоциалистическом обществе: Активность и развитие личности. — М., 1989. —С.202-109.
16. Дмитриeв Ю. О., Козак Б. Б. Пенитенциарная психология – Ростов на Дону: Феникс,2007. – 681с.
17. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение: Пер. С франц.— М.: Канон, 1995. — 352 с.
18. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. —М.: Мысль, 1986. — 571 с.
19. Еникеев М. И. Юридическая психология. С элементамиобщей и социальной психологии. – М,: Канон, 1987,- 631с.
20. Киприянова Е.В. Исследование ценностных ориентаций старшеклассников иуправление социализацией личности // Обществознание в школе. — 1999. — №2. — С.50-52.
21. Кирилова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральнойиндивидуальности старшеклассников. // Вопросы психологии 1999 — №6 — с. 29.
22. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание, М., 2004, с. 335.
23. К проблеме формирования ценностных ориентаций исоциальной активности Под. ред. В.С. Мухиной.- М., Мысль 1999, 238 с
24.Леонтьев Д. А. Методика изучения ценностныхориентации. — М.: Владос, 1992, — 30с.
25.Леонтьев Д. А. Тест смысложизненных ориентации(СЖО). — М., 1992, — 36с.
26. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер с англ. — М.: Смысл,1999. —425 с.
27. Михлин А. С., Пирожков В. Ф. Ценностные ориентацииосужденных. — Рязанский государственный университет, 1975. – 246 с.
28. Мясищев В. Н. Понятие личности в аспектах нормы ипатологии // Психология личности в трудах отечественных психологов. — СПб.:Питер, 2000. — С.34-39.
29. Немов Р.С. Психология. Учебник для студентовпедагогических учебных заведений М.: Владос, 2005. – 630с.
30.Парыгин Б.Д. Изучение ценностных ориентацийличности // Проблемы личности. М. 2005… 230 с.
31. Поздняков В. М. Пенитенциарная психология: история и современность.- М.: Прогресс,2000. – 439с.
32. Петровский А. В. Вопросы истории и теориипсихологии: Избранные труды. — М.: Педагогика, 1984. — 272 с.
33. Психология: Учебник /под ред. А.А. Крылова.-М.: Проспект, 2005.-752с.
34. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: в 2 т. — М., 1989. — Т.2. — 328с.
35. Рубинштейн С.Л. Человек и мир. — Проблемы общей психологии. — 2-еиздание. Москва, 1976, с. 253 — 381.
36. Хмелев Е. Исследование ценностных ориентаций учащихся средних и старшихклассов // Воспитание школьников. — 2001. — №8. — С.10-13.
37. Чудновский В. Э. Смысл жизни: проблема относительной эмансипиро-ванностиот «внешнего» и «внутреннего» // Психол. журнал. — 1995. — Т.26. — №2.—С.25-25.
38. Ядов В. А. Социальная идентификация в кризисном обществе // Социол. журн.— 1994. — № 1. — С.35-52.
39. Яницкий М.С., Серый А.В. Ценностно – смысловая сфера личности – Кемерово: Кемеровский госсударственный университет, 1999. – 328с.
40. Інтернет енциклопедія Вікіпедія www.vikipedia.ru
41. www.psihology.ru
42. www.pzsu.ru