Особливостіорганізації роботи з 6-річними першокласниками
Харків
Зміст
Вступ
1. Психологічні особливості дітейшестирічного віку
2. Готовність дитини до школи
3. Особливості організації роботи зшестирічними першокласниками
4. Медико-гігієнічні проблеми збереженняздоров’я дітей
5. Робота з батьками. Психолого-педагогічніпоради батькам першокласників
Висновок
Література
Вступ
Чи можуть залишити когось байдужими ці діти, в якихпоєднується розсудливість дорослого з непосидючістю дитини? Яскравий проявдитячої мудрості та безпосередності. Так, це вони – шестирічки. “Чомучки”стали школяриками. І вже кілька років ми чуємо враження вчителів у діапазонівід захоплення до “і що я з ними робитиму?” І з кожним роком не зменшується, ачомусь збільшується коло проблем. Так. Не завжди є умови для навчання малюків.
Так, не всі вониготові до школи. Так. Не завжди ми, вчителі, готові їх прийняти,. Так, так,так, але… Попри всі твердження, спробуємо поглянути на ситуацію з іншого боку.Може, школі подаровано шанс, ще одну можливість побачити дитину такою, якоювона є насправді?
Навчитися прийматиїї безумовно, не оцінюючи. Бо вже не вдається адаптувати дітей до шкільногожиття. Шестирічки вимагають, щоб школа адаптувалася до них.
Останнім часом з’явилосячимало збірників, монографій, статей у періодиці, присвячених проблемамшестирічних першокласників. Ці проблеми також обговорюються освітянами нарізних рівнях. Схоже на те, що ця тема ще тривалий час залишається актуальною.
Індивідуалізаціявиховання і навчання дитина на етапі переходу від дошкільного до початковогошкільного навчання є основним чинником, що забезпечує здійснення особистісноорієнтованої освіти дітей шестирічного віку. Поглиблене дослідженняособливостей розвитку дитини, що здійснюється протягом усього періодудошкільного дитинства, дозволяє побачити причини виникнення особливих досягненьабо прогалин у розвитку дитини, встановити відповідні причинно-наслідкові зв’язкита визначити систему подальших психолого-педагогічних заходів. Взаємодія педагогівдошкільної та початкової ланок освіти з питань індивідуалізації передбачаєобмін інформацією між ними, побудову педагогічної роботи в системі початковоїосвіти з урахуванням надбань дошкільного дитинства.
Реформаційніпроцеси, що відбуваються у вітчизняному освітянському просторі, зумовлюютьнагальність розв’язання комплексних соціально-педагогічних завдань, одним ізяких є перехід до систематичного навчання дітей з 6-років. Відомо, що одним ізнайвідповідальніших життєвих циклів людини є дошкільний період, тому інноваційнішляхи творчого розвитку дошкільників сприяють опануванню ними не тількипремудростей шкільної науки, а й науки життя, набувають у сучасних умовахособливого значення.
Дошкільнапедагогіка володіє арсеналом засобів підготовки дітей до школи: програми,методики, методичні рекомендації. Але при зарахуванні дітей до школи вчителіскаржаться на недостатню підготовленість майбутніх учнів. Дані дослідженьсвідчать, що під час психологічного тестування дітей, які йдуть до першогокласу, --13% із них мають високий рівень готовності, 65% — середній, 12% — низький. У чому причина таких результатів? Їх багато, але про найважливішупотрібно сказати. Вся система нашої освіти, починаючи з першої ланки –дошкільного виховання, готує дітей до виконавської діяльності черезрепродуктивні методи навчання, розвиваючи саме виконавські здібності. Протесвіт змінюється, науково-технічний прогрес ставить перед людиною інші завдання,а виконавські завдання частіше перекладаються на машини, оскільки мозок людинимає звільнятися для творчої праці.
Реформуваннясистеми освіти зумовило нові теоретичні й методологічні засади змісту освіти.Стало очевидним, що традиційна підготовка дітей до школи втратила своюперспективу. У наш час набуває цінності особистісне формування дитини.
Сучасний станпідготовки дітей до життя полягає в переорієнтації її змісту від сутонавчального та розвивально-соціального, що забезпечує формування творчоїособистості і зумовлює необхідність створення умов для її фізичного, психічногота соціального розвитку як складових творчої особистості, передбачених базовимкомпонентом. Тому маємо всі підстави вважати, що підготовка дошкільників дошколи є важливою ланкою для адаптації до шкільних умов, подальшого успішногонавчання.
психологічнийшестирічний шкільний навчання педагог
1. Психологічніособливості дітей шестирічного віку
В системіпочаткової освіти України відбуваються серйозні перетворення. Початкова школаперейшла на чотирирічне навчання. До першого класу прийшли шестирічні діти.Психологами встановлено, що вік від 6 до 7 років є перехідним між дошкільним імолодшим шкільним періодами. Важлива роль дошкільного періоду полягає вдосягненні дитиною соціальної зрілості. З приходом до школи змінюється провіднадіяльність шестирічного школяра – тепер праця, гра, творчість підпорядкованінавчанню.
Робота зшестирічними дітьми передбачає обов’язкове врахування фізіологічних тапсихологічних особливостей. Деякі з психологічних особливостей маленьких учнівсприяють організації навчального процесу в першому класі, а інші – ускладнюютьїї. Залежно від характеру впливу цих особливостей на процес засвоєнняпершокласниками навчального змісту і норм шкільного життя їх можна розподілитина дві групи.
До першої групиналежать психологічні особливості шестирічних першокласників, на які педагогможе спиратись під час організації навчального процесу. У свідомостішестирічного учня складається ієрархія мотивів. При цьому одним з основних стаємотив встановлення і збереження добрих стосунків із дорослими та іншими дітьми.Учень прагне до визнання з боку дорослого і намагається гарними вчинкамизаслужити це визнання. Маленький школяр набагато швидше відгукується напрохання і побажання педагога, ніж на жорсткі умови. Власне шкільні нормиповедінки ( необхідність піднімати руку на уроці, вставати для відповіді і т.д.) першокласникові краще пропонувати спочатку у вигляді гри за шкільнимиправилами.
Шестирічний ученьініціативний, намагається відшукати межі для “можна” та “не можна” в поведінці.Для першокласника дуже важливо побачити результати власного зростання якшколяра. Маленький школяр прагне все пояснити, прокоментувати, показати, йомуподобається запитувати і дізнаватися нове. Першокласник здатний достатньо довгоутримувати увагу на тих об’єктах, які йому цікаві.
У другій групіперелічені психологічні особливості шестирічних першокласників, які ускладнюютьпроцес засвоєння ними нового предметного змісту і прийняття норм шкільногожиття. Шестирічний учень не може прийняти та засвоїти всі норми шкільноїповедінки, часто порушує межі норм. У першокласника знання норм поведінки іоцінка себе відповідно до цих норм часто не збігаються. Маленький школяр прагнев усьому бути першим, але не може при цьому адекватно оцінити свої уміння. Вінчасто відчуває труднощі у взаємодії з однолітками. Емоційно важко сприймаєвласні невдачі, але виявляє ініціативу в критиці однолітків.
Психологи(Л.А.Венгер, Я.Л. Коломенський, В.С. Мухіна) у своїх працях розкриваютьхарактерні особливості дітей шестирічного віку:
1. У дітейцього віку достатньо розвинене мовлення
2. Для ниххарактерна пізнавальна активність.
3. У шестирічок переважає недовільна увага, хоча вони можуть і довільно регулювати своюповедінку, зосереджувати увагу на тому, що їх приваблює.
4. Це часінтенсивного розвитку пам’яті.
5. Шестирічки– і реалісти, і фантазери. Їхня уява має велику варіативність та відіграєважливу роль.
6. Діти дужедовірливі. Мають почуття сорому, гордості. Їхня внутрішня позиція у ставленнідо себе: “Я – хороший”.
7. Прагненнядо позитивних взаємин із дорослими організовує поведінку дітей-шестирічок.Бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришів є одним із основнихмотивів поведінки.
8. Ушестирічок почуття переважають над розумом. Їхнє життя це постійні хвилювання зкожного приводу.
9. Дітямцього віку не вистачає сили волі. Мотиви “хочу” і “потрібно” вступають усуперечність. Щоб зберегти гарні стосунки з дорослими, дитина інколи обманює.
10. Працездатністьу шестирічок є невеликою, тому для них необхідно створити особливий режим праціі відпочинку, використовувати індивідуальний підхід, постійний медичний нагляд.Особливо негативно впливають на працездатність шестирічок шум і галас.
11. Діти зготовністю виконують вимоги вчителя. Тому потрібно, щоб педагогічний вплив бувспрямований на виховання моральних якостей особливості дитини.
12. Адаптаціядо нових умов – складний період для малюків. Вони напружені психологічно іфізично.
13. За данимидосліджень, для шестирічок із нормальним розвитком характерною є високарозумова активність. Проте майже у кожному класі зустрічаються діти іззатримкою розумового розвитку. З ними необхідно багато працювати і неототожнювати їх із категорією розумово відсталих дітей.
14. Шестирічкилюблять веселитися і пустувати. Це їхній природний стан.
15. Єкатегорія дітей із невротизмом, неврозом, неврозом страху, неврозом нав’язливихстанів, неврозом нетримання сечі (енурез), заїканням. Тільки особлива турботавчителя, доброзичливий стиль спілкування з цими дітьми в колективі сприятимепопередженню та подоланню їхніх негативних психічних станів.
16. У цьомувіці вже є лідери: справжні і неформальні. Вчителеві дуже важливо спрямуватидітей до справжнього лідера.
17. Звісно, великезначення для розвитку шестирічок має навчання, але особливе місце в їхньомужитті посідає гра. Усвідомлену мету шестирічкам найлегше побачити у процесігри, Ставлення до гри і правила гри є у цьому віці своєрідною школою соціальнихвідносин. Гра розвиває здібності дітей аналізувати свої дії, вчинки, мотиви, атакож співвідносити їх з діями, вчинками та мотивами інших людей.
Важливе значеннядля забезпечення особистісно орієнтованого виховання школярів, для розвиткусамоповаги у шестирічок має знання ними своїх прав. На жаль, у шкільнійпрактиці цьому важливому аспекту виховання приділяється недостатньо уваги.Учитель разом із дітьми може сформулювати ці права. Це такі як:
- право наповагу і ввічливе ставлення до себе
- право насамостійність у виконання завдань учителя
- право навідпочинок на уроці і на перерві
- право нагру, фантазію, пустощі
- право налюбов дорослих
- право назахищеність від негативних впливів
- право наотримання відповіді дорослих на всі свої запитання
- правозвернутися за допомогою до дорослих
- правоотримати похвалу за добрі справи
- право небути заляканим дорослими
- право небути покараним фізично
2. Готовність дитинидо школи
Готовність дитинидо школи вчені умовно поділяють на фізіологічну, інтелектуальну, психологічну ісоціальну. Усі складові готовності тісно взаємопов’язані, і недоліки уформуванні будь-якої з них так чи інакше відбиваються на успішності навчаннядитини у школі.
Розвиток основнихфункціональних систем організму дитини і стану її здоров’я складають фундаментшкільної готовності. Одне з першочергових завдань родини полягає в тому, щобсприяти нормальному фізичному розвитку дитини. Для цього потрібно придбатинеобхідний спортивний інвентар, створити домашній спортивний майданчик істимулювати дитину до щоденних занять фізичними вправами, проводити з неюрухливі ігри, прогулянки, вчити плавати, здійснювати процедури длязагартовування, стежити за нормальним харчуванням малюка, за регулярниммедичним обстеженням тощо.
Інтелектуальнуготовність забезпечує оволодіння найпростішими формами мислення, мислительнимиопераціями, розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, умінням логічно мислити,формуванням умінь і навичок у плануванні роботи, праця у певному темпі та інше.
Розумоваготовність дитини до школи передбачає певний рівень сформованості вмінняслухати дорослого й сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконаннязавдань, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле,оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.
Велике значеннядля успішного навчання має правильність мовлення. Дитина повинна говоритивиразно, правильно, грамотно будувати речення, послідовно висловлювати своїдумки.
До початкунавчання в школі майбутні першокласники повинні опанувати такі поняття:“більше”, “менше”, “однаково”, “стільки ж”, “короткий і довгий”, “старший імолодший”; вміти порівнювати найпростіші множини предметів (геометричні фігури,фрукти тощо). Значне місце повинно зайняти ділове налаштування дитини на школу,на серйозну навчальну працю, тобто потрібно формувати її психологічнуготовність до навчання. Батькам необхідно пам’ятати що основними у цій роботіповинні стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботупотрібно будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк станешколярем; постійно переконувати, що навчання в школі — це серйозна праця, в результатіякої дитина дізнаватиметься про щось нове. У жодному випадку не вартозалякувати труднощами, що можуть виникнути в процесі навчання. Пам’ятаючи проте, що в школі робота буває не цікава, але важлива яку потрібно ретельновиконувати, необхідно привчати дитину і підкорятися слову “ потрібно”, свідомоорієнтуватися в своїй позиції (“хочу і потрібно”). Необхідно поступовоформувати уміння доводити до кінця розпочату справу, долати труднощі,переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею. Віндивідуальних бесідах вчителі радять батькам привчати дитину жити і працюватив колективі ровесників, пам’ятати, що особливі труднощі відчувають учні, якіростуть у сім’ї одинаками.
Питання розвиткумоторики дітей молодшого шкільного віку привертає увагу психологів та педагогівпід час розробки оптимальних способів організації початкового етапу навчання.
Діти 6-літньоговіку, які нині навчаються в першому класі, переживають це явище особливоболісно, оскільки їх організм потребує адаптації до статистичного положеннятіла під час виконання мікрорухів – пози сидіння.
Останнім часом упсихології стає актуальною ідея цілісності тілесного простору дитини впізнанні,який має в собі риси інтегрального сенсорного утворення — важливого джерелаінформації. Образ тіла має ознаки розумової та емоційно-чуттєвої активності,яка відображається в індивідуальній схемі тіла дитини. Цілком очевидно, щоформування вищої форми мислення у молодших школярів відбувається відповідно дозакону гармонійної єдності макро – і мікрорухів у схемі тіла: перші створюютьдля активізації емоційно-почуттєвого, а другі — розумового рівнів активності.
Із початкомнавчання в житті дитини відбувається дуже багато змін. Це нові умови життя тадіяльності, нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальнапозиція: був просто дитиною тепер став школярем. Усе підпорядковується навчанню, школі. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Це доситьтривалий процес, що пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму.Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показникипрацездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.
Що ж відбуваєтьсяв організмі дитини в перші дні навчання?
— нестійка працездатність;
- дужевисокий рівень напруження серцево-судинної системи;
- низькіпоказники координації різних систем організму між собою;
- різкезниження навчальної активності;
- зниженняпрацездатності;
- до кінцяпершої чверті маса тіла зменшується 60% дітей
3. Особливостіорганізації роботи з шестирічними першокласниками
У перший рікнавчання маленький учень сприймає і засвоює шкільні норми, у нього з’являєтьсяцікавість до змісту шкільного життя, зміцнюється віра у власні сили. Вчителям,які працюють з шестилітками, необхідно пам’ятати про неприпустимістьмеханічного переносу форм і методів роботи з семилітніми школярами нашестилітніх учнів.
Навчання маєзабезпечити поступовий вихід учня з ігрової діяльності і входження його внавчальну – провідну в молодшому шкільному віці. Багато в чому успішність цьогопроцесу визначається змістом навчання, яке дитина засвоює в цей період, іспособами привласнення нею цього змісту.
Шестилітній ученьне може одразу прийняти й засвоїти всі норми шкільної поведінки, часто порушуємежі цих норм. У першокласника знання норм поведінки й оцінка себе відповіднодо цих норм часто не збігається. Маленький школяр прагне в усьому бути першим,але не може при цьому адекватно оцінити свої вміння. Шестилітній учень часто зазнаєтруднощів у ході взаємодії з однолітками. Першокласник емоційно важко переживаєвласні невдачі, але виявляє ініціативу критиці однолітків.
Виділені основніетапи роботи вчителя з організації навчального співробітництва у першому класі
1. Ознайомленняпершокласників зі спеціальними засобами, що допоможуть учням побачити значеннямаленьких досягнень кожного в загальному просуванню вперед усього класу і водержанні колективного результату.
2. Створенняразом з учнями особливих засобів, що допоможуть шестиліткам зафіксуватишестиліткам новоутворення, які характеризують клас як колективний суб’єктнавчальної діяльності.
3. Створенняситуацій, коли першокласникам необхідне співробітництво з однокласниками.
4. Організаціяпроцесу формування норм навчального співробітництва самими дітьми (разом ізучнями 3-4 класу)
Уже в першімісяці навчання в класі виникають ситуації, коли під час загальнокласноїдискусії учні підхоплюють і розвивають ідеї один одного не звертаючись безпосередньодо вчителя. Для того щоб першокласники побачили і оцінили нове для них уміннябрати участь у навчальному діалозі, вчитель фіксує цю ситуацію у вигляділанцюжка, кожна ланка якого відображає дитячі репліки що приводять весь клас доякісно нового розуміння розглянутої проблеми.
Під час виконаннязавдань у парах і в групах серед дітей виникають проблеми у спілкуванні, аіноді й конфлікти. Такі ситуації природні. Завдання вчителя – допомогтипершокласникам розібратися в них конструктивно. Під час загальнокласної дискусії,працюючи в парі чи в групі, вчитель задає мовні зразки взаємодії зпершокласниками, заохочує учнів, щоб вони самостійно, без допомоги дорослогокористувалися ними.
У роботі зшестилітніми учнями надзвичайно важливо вдале використання унаочнення. Длязасвоєння норм ведення навчального діалогу учням пропонується звертатися доспеціальної таблиці, в якій у словесній формі зафіксовуються варіантиконструктивного звертання учнів один до одного (наприклад,” ти правий,…”, “яможу довести, що…”, “ мені сподобалася думка про…”, “ я хочу додати до цьоговисловлення…” та ін.) Попередньо ці варіанти обговорюються з першокласниками.
Особливогозначення в навчально-виховному процесі слід надавати дидактичним іграм. Вумовах дидактичної гри дитина засвоює програму значно успішніше, ніж в умовахнавчального заняття, адже в дидактичній грі навчальна мета — частина ігровоюситуації з виконанням певних правил. За таких умов засвоєння нового матеріалувідбувається без особливого напруження, ніби саме собою. Гра сприяє розвиткупсихічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєнню молодшимишколярами нових знань та вмінь. Поетапне відпрацювання розумових дій вдидактичній грі відбувається довільно і не нав’язливо. Важлива роль гри врозвитку психічних процесів дитини пояснюється тим, що гра озброює дитинудоступними для неї засобами активного відтворення, моделювання з допомогоюзовнішніх предметних дій. У грі дитина швидше і легше дотримується свідомоїмети запам’ятати і запам’ятовує більший обсяг матеріалу ніж під час звичайного уроку.Саме в грі розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи,подумки перетворювати їх. Саме в грі проявляється бажання добровільно, звласної ініціативи виконувати різноманітні правила, дотримуватися вимог, самегра дає дітям можливість спробувати себе у ролях і “керівника і підлеглого”. Цінністьігрової діяльності виявляється і втому, що в ході гри діти мають можливістьактивно спілкуватися, а це сприяє формуванню дитячого колективу.
Специфічними структурнимиелементами гри є дидактична мета, ігровий задум, правила гри, ігровий початок,ігрові дії, підбиття підсумків.
Дидактична метарізноманітна:
- розвитокумінь порівнювати, визначати головне;
- розвитокуяви, спостережливості;
- розвитокфонематичного слуху, закріплення правильної артикуляції;
- розвитокуміння співвідносити елементи різних множин, встановлювати відповідності,співвідносити числа і цифри;
- формуванняумінь визначати ознаки явищ і предметів, диференціювати їх на суттєві інесуттєві, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки тощо.
Ігровий задум маєпостати перед шестирічними школярами у вигляді уявних перешкод, активної дії зпредметами, чогось загадкового, таємничого, перевірки своїх можливостей взмаганні, рольового перевтілення, загальної рухової активності
Підбиватипідсумки гри варто одразу після її закінчення: підрахувати бали і визначитипереможців, а також тих дітей, хто найбільш правильно виконав ігрове завдання.У ході гри та після її закінчення обов”зково слід відзначити досягнення кожноїдитини, підкреслити успіх, виявити оптимістичне ставлення до можливостей дітейта делікатність у висловлюванні оцінних суджень. Під час проведення дидактичнихігор варто підтримувати дух змагання, емоційне забарвлення гри, об’єктивно іпозитивно оцінювати успіхи дітей з точки зору участі в ігрових діях: хто гравчесно, не підглядав, придумував цікавий хід у грі, допомагав друзям
Готуючись доуроку, потрібно прагнути правильно забезпечити ігровий план діяльності дітей,щоб інтереси одних не задовольнялись за рахунок інших, щоб школярі поступовопривчались до норм поведінки під час гри, вчилися гальмувати небажані прояви.Слід зважено обмірковувати розподіл ролей під час гри, враховуючи індивідуальніпсихологічні особливості дітей.
Добираючи гру доконкретного уроку, варто продумати відповідність мети дидактичної гринавчальній меті уроку, врахувати посильність завдань, продумати методи і формиорганізації навчальної діяльності учнів. Саме парні і групові форми виконаннязавдань формують у дітей позитивну мотивацію до навчальної співпраці.
4 Медико-гігієнічніпроблеми збереження здоров’я дітей шестирічного віку
Турбота про здоров’я– одне з найважливіших завдань в організації навчання першокласників. Цю думкунеодноразово підкреслював у своїй праці В.О. Сухомлинський: « Яне боюсь ще разповторити: турбота про здоров'я – це найважливіша праця вихователя. Віджиттєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд,розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі моїтурботи і тривоги про дітей протягом перших 4-х років навчання, то добраполовина їх – про здоров'я».
Спеціальнимидослідженнями було доведено, що в процесі навчання першокласників у частини зних погіршується стан органів зору, опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинноїсистем як у перші місяці навчання, так і вкінці навчального року. Забезпеченнюоптимальних санітарно-гігієнічних умов навчання шестирічних дітей сприяютьспеціально обладнані приміщення: класна кімната, ігрова кімната, а такожкімната для відпочинку, які розміщуються тільки на першому поверсі, а такожокремі рекреації, туалети, гардероб. Якщо бракує потрібних приміщень, вартозайнятися відповідним переобладнанням: у окремій кімнаті відвести місце підігровий куточок, де розмістити столики, стелажі для іграшок, або ж виділитичастину класу для створення ігротеки.
До кімнатпідводиться холодна й гаряча вода, й встановлюються умивальники. Необхідною єдостатня освітленість на робочому місці в класі й на підлозі в ігровій кімнаті.
Провітрюванняприміщень є обов'язковим до початку занять та під час перерв.
Навчальні класиобладнуються меблями згідно з діючими нормативними документами.
Відстань відкласної дошки до перших парт має бути не меншою 2,4- 2,6м., якщо ж партирозміщені в 4 ряди – 3м; відстань між рядами 0,6м.
На стінах класноїкімнати нічого не має бути зайвого, щоб не відволікати увагу учнів. Усінавчально-наочні посібники після використання прибираються в закриті шафи.
Добираючи ігри таіграшки для шестилітніх
Першокласників,враховується їх відповідність віку дітей та навчальним програмам.
Для ефективногопроведення уроків основ здоров'я і фізичної культури, рухливих ігор, динамічнихзанять, змагань будується спортивно-ігровий майданчик з твердим покриттям.
Для учнів, якіперебувають у навчальному закладі цілий день, організовується триразове гарячехарчування.
Учителі маютьпропагувати правильну організацію режиму дня першокласників у сім'ї.Забороняється перебування першокласників у групі продовженого дня без денноговідпочинку.
5. Робота збатьками. Психолого-педагогічні поради для батьків першокласників
Відомо, що впливсім'ї як основи первинної соціалізації особистості на дитину сильніший, аніжвплив школи, вулиці, засобів масової інформації. Водночас сучасна сім'яне взмозі забезпечити в новому обсязі активної, творчої, життєздатної особистості,яка б легко адаптувалася до нових соціально-економічних умов, опанувала ізасвоїла інтелектуальні, культурні, духовні цінності.
Діяльністьбатьків і педагогів заради інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку,якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачитиїї в різних ситуаціях, і таким чином допомогти дорослим усвідомитиіндивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісніжиттєві орієнтири, долати негативні вчинки і прояви у поведінці.
Завдання батьків– проектування тих особистісних якостей дитини, які знадобляться її длямайбутнього життя.
Однак практикасвідчить, що багато батьків відчувають труднощі у встановленні контактів здітьми. Зміст і оптимальні форми цієї роботи слід спрямувати на вирішеннянаступних завдань:
- довестидо свідомості батьків педагогічні поради і рекомендації, виробити позитивнеставлення до них;
- сформуватипсихологічну і педагогічну готовність до їх реалізації;
- активізуватиздатність батьків до аналізу своєї виховної діяльності та об'єктивної оцінки їїрезультатів.
Зваживши всіосновні фактори розвитку повноцінної, цілісної особистості, формуванняадекватної рефлексії дошкільника, враховуючи показники фізичного та психічногорозвитку, з метою збереження психологічного здоров'я, запобігання розладівнервової системи радимо послуговуватися в роботі з дітьми такими принципами.
Для підтриманняпізнавальної активності:
- заохочувативсі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове;
- важливовідповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;
- уникатистереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість вихованців.
З метоюзапобігання формуванню негативного образу «Я» дитини бажано:
— уникатинегативних оцінок дитини, результатів її діяльності;
— порівнюватирезультати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнямиінших дітей;
— не смикатидитину щохвилини, не говорити їй про її недоліки, не пригнічувати ініціативудитини;
— не плутатипоняття «хороша» і «зручна» дитина;
— прагнути, щобкожна дитина в процесі ви ховання, спілкування з вчителем, батьками почуваласязахищеною.
Пам'ятайте, щодіти – не просто продовжувачі ваших вмінь, знань, здібностей. Кожна дитина маєправо на реалізацію своїх потенційних можливостей на власну долю.
Висновок
Отже, в шістьроків дитина від природи активна, вона хоче пізнавати, вчитися, але це бажанняможе реалізувати лише з власної внутрішньої позиції дослідника, а не школяра. Школяремдитина стане лише в 7 років, коли почне володіти навичками навчальноїдіяльності.
Ось тут і виникаєголовна дитяча проблема. Справа в тому, що дитина хоче і активно прагнепізнавати, але не може спрямувати свої дії на навчання, яке потребує самозміни, а не природного саморуху.
У шестиліток єпізнавальна потреба, але немає внутрішньої позиції школяра. Це означає, що вцьому віці діти не готові до шкільного навчання, яке базується на традиційнійсхемі навчального процесу, а стосунки з учителем для них не передбачаютьдовільності психічних процесів і соціальних мотивів уміння. Вчитель дляшестиліток виконує ще опікувальну роль організатора діяльності, він –співучасник спільних дій з дитиною, співучасник гри.
Таким чиномнавчально-виховний процес має будуватися на глибоких знаннях учителем віковихпсихофізичних особливостей дітей сьомого року життя через співпрацю тапсихолого-педагогічну підтримку маленького учня. Завдяки організації навчання зурахуванням стану здоров'я дитини, впровадження інноваційних освітніхтехнологій учитель зможе не тільки сформувати в учня потребу в навчанні таспілкуванні, а й зберегти його здоров'я.
Література
1. БерукихМ.М., Ефимова С.П.Ребенок идет в школу: Знаете ли вы своего ребенка? – М.: Академия, 1996.
2. ДубогайО.Д.Моніторинг оздоровчо-виховного процесу молодших школярів. – К, 2000.
3. ЗінченкоН. Емоційне стимулювання навчально — пізнавальних потреб школяра // Початковашкола. – 1999. — №10
4. Зинченко С.Н.Почему детям бывает трудно учиться. – К.: Рад.шк., 1990. – 56с.
5. Коломинский Я.Л.,Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. – М.:Просвещение, 1988. – 183 с.
6. КононкоО. Шкільна адаптація та психологічний вік // Початкова школа. – 2002. — №1.
7. КомпанецьН. Дидактичні ігрові ситуації для адаптації дитини до школи і розвиткумислительних процесів //Початкова школа. – 1999. — №11.
8. ХромоваО. Сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів //Початковашкола. Бібліотека. – 2008. — №11