Методики розслідування хуліганства

ЗМІСТ Вступ… Розділ 1. Кримінально-правова та криміналістична характеристика хуліганства їх класифікація та елементи. 1. Кримінально-правова характеристика та класифікація хуліганства. 1. Поняття хуліганства. 1.1.2. Об’єкт злочинного посягання. 1.1.3. Об’єктивна сторона хуліганства. 2. Криміналогічна характеристика хуліганства. 1. Злочини, вчинені дорослими хуліганами. 1.2.2.

Злочини, вчинені неповнолітніми хуліганами. 1.3 . Криміналістична характеристика хуліганства. 1.3.1. Місце час обстановка спосіб скоєння хуліганства. 2. Предмет злочинного посягання. 3. Особистість потерпілого і злочинця (суб’єкт та суб’єктивна сторона). 1.3.4. Слідова картина. Розділ 2. Методика розслідування хуліганства.

1. Поняття методики розслідування хуліганства її мета та структура. 2. Першопочатковий етап розслідування та слідчі дії на цьому етапі. 2.2.1. Підстави до порушення кримінальної справи. 2.2.2. Типічні слідчі ситуації виникаючі на цьому етапі. 3. Приводи та першопочаткові слідчі.

Огляд місця події допит потерпілого та свідка. 3. Послідуючий етап розслідування. 2.3.1. Типічні слідчі ситуації. 2. Послідуючі слідчі дії. 2.4 Профілактична діяльність слідчого. Виявлення причин та умов сприяючих скоєнню данного виду злочину і міри по їх усуненню. 3. Висновок. 4. Література. 5.

Додатки. ВСТУП Однією із злісних форм посягання на громадську безпеку і правопорядок є хуліганство. Воно відноситься до числа найбільш поширених злочинів, але на відміну від інших злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку і здоров’я громадян. Хуліганство відрізняється множинністю форм свого прояву. Хулігани своїми протиправними діями найчастіше не тільки порушують громадський порядок, але

і створюють небезпеку для оточуючих, завдають шкоди здоров’ю громадян, погрожують життю людей, і що найбільш страшне, вони це роблять безпідставно, тобто з хуліганських спонукань. Хуліганство охоплює велике коло протиправних дій – від лайки, нецензурних висловів до причинення тяжких тілесних ушкоджень та вбивства людей із хуліганських спонукань, підпалу будівль, пошкоджень засобів зв’язку і транспорту. На підгрунті досвіду практичних працівників міліції та вивченні статистичних данних

можно зробити висновок, що хуліганство являється своєрідною “початковою школою” злочинності. Хуліганство, як вид протиправного діяння, небезпечне для суспільства тим, що на грунті хуліганства скоюється ряд інших, більш тяжких злочинів. Хулігани часто перетворюються в злісних, а з них в хуліганів - гвалтівників, хуліганів – вбивць. Вивчення причин рецидивної злочинності показало, що в середньому кожний четвертий злочинець – рецидивіст, засуджений за вбивство, згвалтування, розбій або грабіж, вперше

був судимий за хуліганство. Я вважаю, що ця проблема потребує значної уваги для вивчення та аналізу, щоб проводити заходи по попередженню та припиненню таких видів правопорушень. РОЗДІЛ І Кримінально-правова, криміналогічна та криміналістична характеристики хуліганства їх класифікація та елементи. 1. Кримінально-правова характеристика та класифікація хуліганства. Кримінальне законодавство визначає хуліганство – умисні дії що грубо порушують громадський

порядок і виражають явну неповагу до суспільства, супроводжуюче застосуванням насилля до громадян або погрозою його застосування, а також пошкодженням чужого майна. Злістним визнається хуліганство, якщо воно скоєно групою осіб за попереднім зговором або організованною групою, пов’язано з опіром представнику влади або іншій особі, виконуючому обов’язки по охороні громадського порядку, особою раніше засудженою за хуліганство. Особливо злістним визначаються хуліганські дії, скоєні

з застосуванням знаряддя або предметів, які використовуються як знаряддя. Визначення складу злочину шляхом встановлення в законі його об'єктивних і суб'єктивних ознак є однією з важливих гарантій обгрунтованого притягнення особи до кримінальної відповідальності. Заведення кримінальної справи може мати місце в тому разі, якщо є достатні підстави вважати, що в тих чи інших діях

є ознаки складу злочину. Правильне встановлення складу злочину в діях обвинуваченого відіграє виключну роль у всій слідчій, прокурорській і судовій роботі. З цього приводу В.Н.Кудрявцев правильно зауважив; „Для того. Щоб притягнути винного до кримінальної відповідальності і застосувати міру покарання, необхідно точно вказати, який закон ним порушений, який злочин вчинено.

Це завдання і виконуються за допомогою кваліфікації злочину.* В той же час кваліфікація злочину, передбаченого кримінальним законом, здійснюється шляхом характеристики чотирьох основних елементів суспільне небезпечного діяння, тобто об'єкта, об'єктивної сторони злочину, суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину. Об'єкт хуліганства. Об'єктом злочину прийнято вважати те, на що посягає злочин.

В науковому розумінні об'єктом злочину є суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом. Відповісти на питання, що є об'єктом хуліганства, значить встановити ті конкретні суспільні відносини, яким хуліганські дії наносять шкоду. Об'єктом хуліганства - є громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов суспільне корисної діяльності, побуту і відпочину людей. При вчиненні особливо злісного хуліганства (ч.

З СТ.206 КК України) об'єктом є також здоров'я потерпілого. Що слід розуміти під громадським порядком? Передусім необхідно зазначити, що питання про поняття громадського порядку відноситься до тих проблем, які ще недостатньо досліджені в юридичній літературі. Детальний аналіз поняття громадського порядку вимагає глибокого самостійного вивчення, що виходить за межі цієї роботи. Тому ми зупинимось лише на тих аспектах цього поняття, які мають відношення до

розглядуваного нами питання. *Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений.М 1972,с.ІО. Загальновідомо, що переважна кількість злочинів може порушити не одне, а декілька суспільних відносин. Хуліганство наносить шкоду не тільки громадському порядку, але і здоров'ю, честі та гідності окремих осіб, а також державній, громадській або особистій власності, але із цього не можна робити висновку, що всякі суспільні відносини, яким злочин може наносити шкоду&

#61484; повинні розглядатись як об'єкт злочину. З цього приводу вірно пишуть автори курсу кримінального права, що безпосереднім об'єктом є перш за все ті відносини , які даним злочином завжди порушуються або ставляться в небезпеку порушення, та що при хуліганстві завжди порушується громадський порядок, а здоров'ю громадян, власності та іншим відносинам шкода може бути і не нанесена. Тому дані автори роблять висновок, що безпосереднім об'єктом хуліганства

є громадський порядок, а не інші відносини. На сучасному етапі, майже всі криміналісти згодні з тим, що об'єктом хуліганства є громадський порядок. Таке розуміння об'єкта хуліганства є правильним, воно спирається на закон, тобто позицію ст. 206 КК України, із тексту якої видно, що хуліганство це дії, що грубо порушують громадський порядок. Найбільш правильну, з моєї точки зору, позицію займають ті автори, які пропонують розглядати поняття

громадського порядку в широкому і вузькому розумінні. Громадський порядок в широкому розумінні - це регульована юридичними нормами і правилами співжиття сукупність суспільних відносин, що склались в державі і мають своїм завданням подальший розвиток і зміцнення цих відносин. Кримінальне законодавство і, зокрема глава 10 Особливої частини

КК України мають на увазі більш вузьку сферу суспільних відносин, у зв'язку з чим і слід говорити про громадський порядок у вузькому розумінні. Під громадським порядком у вузькому значенні необхідно розуміти регульовану юридичними нормами і правилами суспільного співжиття сукупність лише тих суспільних відносин, які покликані забезпечити нормальне функціонування державних і громадських установ, підприємств

і організацій, цілісність особистого майна громадян, безпеку, недоторканість, честь і гідність людей, а так само нормальні умови для їх праці, побуту і відпочинку. Громадський порядок передбачає неухильне дотримання кожним громадянином правил поведінки, в основі яких лежать такі конституційні обов'язки, як додержання Конституції України та законів України, не посягаючи на права

і свободи, честь і гідність інших людей. Порушення цих конституційних обов'язків тягне за собою застосування заходів адміністративного чи громадського впливу до винних. І лише найнебезпечніші порушення, що полягають у злочинному- посяганні на громадський порядок, тягнуть за собою застосування заходів кримінального покарання. Об'єктивна сторона хуліганства. Об'єктивна сторона злочину як характеристика зовнішніх ознак діяння

є актом поведінки людини, що викликає суспільне небезпечні зміни в реальній дійсності. З об'єктивної сторони злочин є суспільне небезпечним і протиправним посяганням на інтереси, які охороняються законом, це посягання розглядається законом з його зовнішнього боку, в аспекті послідовного розвитку подій і явищ, які починаються зі злочинної дії або бездіяльності винного

і закінчуються настанням злочинного результату. Знання ознак, які характеризують об'єктиву сторону хуліганства, має велике значення для розуміння суті, правильної кваліфікації вчиненого, для розмежування кримінальне караного хуліганства і хуліганства як адміністративного правопорушення і т. ін. З об'єктивної сторони хуліганство полягає у вчиненні суспільне небезпечних дій, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства.

Хуліганство за своїм характером є тим злочином, який пояснюеться тільки шляхом дії, тобто активної поведінки і не може бути заподіяний шляхом бездіяльності. Проте ст. 206 КК України, розглядаючи хуліганство як дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, дає хоч і в загальній формі досить чітку характеристику хуліганських дій, в той же час не розкриваючи конкретних ознак їх зовнішнього прояву, тобто в цій статті не має вказівок

щодо можливих форм і способів учинення хуліганських дій, і це не випадково. Адже дії. за допомогою яких чиниться хуліганство найрізноманітніші, і дати в законі якийсь вичерпний їх перелік просто неможливо. Наприклад, найбільш поширена форма хуліганства - уявне (надумане) незадоволення поведінкою першого зустрічного перехожого , навмисний виклик його на конфлікт з послідуючим побиттям потерпілого.

Таким способом “розважаються” окремі п'яні компанії молодих людей. Звичайно вони просять у перехожого сірники або сигарети, кидають провокуючі репліки, задають недоречні запитання. Отримавши, з їх точки зору, “образливу” відповідь, хулігани побива громадянина. Хуліганством вважаються такі дії: співання непристойних пісень, чіпляння до громадян на вулиці, скверах і парках; розбивання вікон, вітрин, вуличних ламп; зривання афіш, плакатів чи об'яв; шум

і крик в театрі, кіно, клубі чи просто на вулиці; навмисне забруднення води, місць відпочинку громадян; фальшивий виклик швидкої медичної допомоги, пожежних команд, працівників похоронного бюро тощо. В кримінально-правовій літературі за змістом і способом вчинення хуліганські дії класифікують на дві або три групи в залежності від того, який критерій береться за основу такої класифікації, Найбільш просту і вдалу класифікацію, на мій погляд, запропонував

П.І.Гришаєв.* До першої групи він відносить такі хуліганські дії, які грубо порушують громадський порядок, але не пов'язані з безпосереднім посяганням на особу або майно. Це, наприклад, нецензурна лайка в громадському місці, співання непристойних пісень, влаштування фіктивної пожежної тривоги і т. До другої групи П.І.Гришаєв відносить такі види хуліганських дій, які супроводжуються посяганням на особу або майно. Такими є, наприклад, образа громадян, нанесення

їм тілесних ушкоджень, побоїв, знищення або псування майна. Як показує судово-слідча практика, найбільш поширеними є хуліганські дії *Гришаев П.И. Преступления против порядка управления, общественной безопасности й общественного порядка.М 1957,с.бО. другої групи, тобто ті, які пов'язані з застосуванням насильства до осіб, знищенням чи пошкодженням майна. Звичайно, вище приведена класифікація до деякої міри має умовний

характер. Адже ж хуліганські дії нерідко являють собою поєднання дій, які належать і до першої і до другої групи, однак вона корисна тим, що у значній мірі допомагає визначити суть хуліганства, його суспільну небезпеку, правильно характеризувати дії винного і призначати справедливе покарання, розмежовує хуліганство і деякі суміжні з ним склади злочинів і т. п. Але наскільки хуліганські дії між собою б не різнились,

якого б ступеня суспільної небезпеки вони не досягли, всім їм властива така спільна ознака - вони неодмінно грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства. Взятий ізольовано факт грубого порушення громадського порядку, якою б важливою об'єктивною ознакою кримінальне караного хуліганства не був, ще не утворює складу делікту. Для його наявності необхідно, щоб у грубому порушенні громадського порядку проявлялась явна неповага

до суспільства. В найбільш загальному розумінні цього слова, вчинення будь-якого злочину, свідчить про неповагу до суспільства з боку винного. Явною, тобто для всіх (як для винного, так і для навколишніх) очевидною, безсумнівною неповагою до суспільства вважаються зневажливе ставлення до правил суспільного співжиття, моралі, до законів, протиставлення своєї особи громадськості, дії, які супроводжуються безчинством і принижуючим ставленням до оточуючих.

Явна неповага до суспільства має місце там, де вчинок виходить за рамки особистих взаємовідносин і стає очевидним для всіх. Лише ці дві ознаки, взяті в їх сукупності, утворюють кримінальне каране хуліганство, розкривають його суть та відрізняють хуліганство від інших злочинів. Тому поява на вулиці дуже п'яної людини хоч і виражає явну неповагу до суспільства, але кримінальне караного хуліганства ще не утворює, якщо це

не пов'язано одночасно з грубим порушенням громадського порядку. В ряді випадків хуліганство - це послідовні дії однієї або групи осіб протягом певного часу. Кожен з самостійних актів грубого порушення громадського порядку має ознаки окремого, закінченого, одного і того ж складу злочину тоді, коли вони посягають на один об'єкт, охоплюються єдиним умислом та єдиним остаточним злочинним результатом.

Це так звані, продовжувані злочини. Такі дії повинні розглядатись за ознаками єдиного, продовжуваного хуліганства, і хоча наявність їх не впливає на кваліфікацію заподіяного, вони повинні враховуватись судом при визначенні винному відповідної міри покарання. Діюче кримінальне законодавство не дає жодних вказівок щодо місця вчинення хуліганства. Як показує судово-слідча практика, хуліганство частіше зустрічається в громадських місцях, але воно

нерідко трапляється і в відлюдних місцях, особливо тоді, коли винний думає таким чином уникнути викриття і покарання. Хуліганські дії можуть бути вчинені як публічно, так і не публічно. Зрозуміло, що такі дії, як нецензурна лайка, співання непристойних пісень, вважаються хуліганськими лише тоді, коли вони вчинені публічно, бо тільки при цій умові вони є викликом суспільству, але такі дії, як, наприклад, малювання порнографічних малюнків на парканах,

знищення або пошкодження майна громадян із хуліганських мотивів і т.п можуть бути вчинені публічно. Сказане вище дає підставу прийти до висновку, що ні місце вчинення хуліганських дій, ні їх публічність не є обов'язковими ознаками об'єктивної сторони цього складу злочину. Не менше значення для більш повної характеристики об'єктивної сторони злочину мають і обставини його вчинення. Саме вони утворюють сукупність конкретних умов, в яких може бути вчинено

даний злочин, саме вони складають об'єктиву можливість його вчинення. Як свідчать факти, сприятливі умови для діяльності такого роду злочинців нерідко створює байдуже ставлення до хуліганства з боку громадськості, іноді мовчазне заохочування “бешкетництва”, часом позиція невтручання, яку займають офіціальні особи або деякі громадяни. Більшість криміналістів відносить хуліганство до так званих формальних злочинів, не звертаючи уваги

на те, що хуліганство має специфічний характер. Грубе порушення громадського порядку є наслідком хуліганських дій. І.М.Даньшин. маючи на увазі саме цю особливість хуліганства, невипадково підкреслює, що наслідки тут є невід'ємною частиною дії, що вони утворюють начебто складову частину розглядуваної дії. Мова йде в даному- випадку продовжує І.М.Даньшин-“не тільки розбіх дії і наслідків в часі але і про своєрідну зрощування процесу

і результату дії”.* В деяких випадках такі дії можуть утворювати сукупність хуліганства і відповідного злочину, наприклад, ст. 101 КК України. * Даньшин И.Н. Ответственность за хулиганство по советскому уголовному праву. Х 1971, с. 59. 1.2. Кримінологічна характеристика хуліганства. За останні роки на Україні, як і в інших республіках, при вивченні державно-правових проблем все ширше

застосовується метод конкретно-соціологічних досліджень.* Значення цього методу насамперед полягає в тому, що він дає можливість науково пізнати і критично осмислити природу соціальних явищ, одержати широку і достовірну інформаціюпро реальні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві. Широко застосовується вказаний метод і в галузі кримінології, зокрема при вивченні таких небезпечних

і поширених злочинів, як хуліганство. Основна мета цих досліджень полягає у вивченні причин хуліганства і розробці науково-обгрунтованих рекомендації по його запобіганню. Дослідження проводилося у відповідності з робленою кримінологією методикою * шляхом вибіркового вивчення кримінальних справ про хуліганство, а також анкетного обстеження у вибірковому порядку неповнолітніх хуліганів в місті Києві. При цьому вже враховувалися вже відомі в кримінологічній літературі фактори,

що впливають на вчинення хуліганства. Особливу увагу зверталися на три групи обставин, які мають важливе пізнавальне значення: кримінологічну характеристику вчиненого хуліганства; дослідження особи правопорушників; вплив різних несприятливих умов на моральне формування обслідуваних підлітків. Результати вивчення особи дорослих хуліганів і вчинених ними злочинів. В процесі вибіркового дослідження заанкетовані кримінальні справи відносно *

Конкретно-социологические исследования в првовой науке. Материалы научной конференции. К 1967. * Советская криминология. М 1999. с. 157-183. засуджених, які вчинили злочини передбачені ст.206 ККУкраїни і інші злочини ( заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинення опору представникам влади або громадськості, поєднаного з насильством, незаконне носіння або зберігання вогнесрільної чи холодної

зброї ). Найпоширенішими проявами хуліганства були: нецензурна лайка, приставання до громадян та висловлювання в їх адресу погроз, вчинення бійок, скандалів, бешкетів. Кожне десяте хуліганство є груповим. Вивчення структури груп і характеру зв”язків між учасниками показало, що що переважна більшість з них виникла випадково на грунті природного потягу молоді до взаємного спілкування з метою сумісного проведення вільного часу особливо

увечорі. Склад таких груп змінювався, але соціальні зв”язки між учасниками спочатку відзначалися нестійкістю. Проте в дальшому, під впливом найбільш активних учасників, які були старші за віком, відзначалися стійкістю антигромадських поглядів і виступали вантажки. Чимало груп хуліганів виникло на грунті спільного вживання спиртних напоїв. Злочинні зв”язки в таких групах носили більш тривалий характер. Співучасники добре знали один одного, діяли з більшою рішучістю

і зухвалістю, що вказує на підвищену небезпечність і злісний характер вчинених ними хуліганських дій. Характерною в цьому відношенніє хуліганська група з чотирьох чоловік, яка діяла в Мінському районі місті Києва. Групу очолював тридцятирічний рецидивіст Ш який втягнув у злочинну діяльність свого товариша по чарці – забійника

Г і двох неповнолітніх сусідів, учнів професійно-технічного училища. Учасники групи систематично пиячили, неоднарозово порушували громадський порядок, учиняли бешкети і скандали. Одного разу після розпиття спиртних напитків вони вчинили групову бійку, під час якої заподіяли матеріальну шкоду і нанесли ножове поранення невідомому їм громадянину. Народний суд засудив хуліганів до позбавлення волі, а оргпнізатор групи

Ш одержав більш суворе покарання ще й за втягування підлітків у злочинну діяльність. Аналіз обстановки вчинення злочину показує, що хуліганські дії майже завжди починаються без попередньої підготовки, під впливом конкретної ситуації або в н6аслідок внутрішніх спонукань, які керують правопорушником. Підготовчі дії найчастіше носили примітивний характер і зводилися переважно до придбання або виготовлення спеціально пристасованих знарядь нападу.

Навіть в тих випадках, коли хуліганські дії супроводжувалися застосуванням знарядь нападу ( палиці, каміння, ножі побутового призначення), вони здебільшого підбиралися правопорушниками тут же на місці злочину. Звертає на себе увагу й інше. По вивчених справах мали місце лише окремі поодинокі випадки, коли хулігани приховували сліди злочину. Ця обставина має важливе значення, оскільки полегшує дії правцівників органів розслідування по встановленню слідів злочину, особи правопорушника

і обставини. Що сприяли хуліганському вчинку. Наведені дані про характер злочинних угрупувань, про місце, час та обставини вчинення хуліганства вказують на необхіднсть дальшого поліпшення профілактичної роботи державних адміністративних органів, зокрема органів дізнання і слідства , по своєчасному запобіганню підготовлюваних і негайному припиненню розпочатих злочинів. Між тим, матеріали дослідження свідчать про те, що деякі

працівники міліції і слідчи не завжди своєчасно реагують на відомі випадки хуліганства, часом не вживають заходів до їх відвернення, що створює обстановку безкарності і знижує ефективність кримінальноправової боротьби з ними. Раніше двічі судимий за крадіжку і злісне хуліганство гр П. Після повернення з місць ув”язнення в місті Києв на роботу не влаштувався, систематично пиячив

і вів паразитичний образ життя. Протягом місяця він двічі вчинив хуліганські дії, проте органи міліції на них не реагували. Відчуваючи безкарність, хуліган ще більше розбещився і через два місяці вчинив зухвале хуліганство. Лише після третього хуліганського вчинку, який відзначався винятковим цинізмом, правопорушника притягли до кримінальної відповідальності. За даними анкетного обслідування, 96,4 % осіб, які вчинили кримінальнокаране хуліганство, становили

чоловіки і лише 3,6 % - особи жиночої статі. Особи, які вчинили хуліганство, за віком характеризуються такими даними: 18 – 25 років – 41,3 % , 26 – 30 років – 16, 8 %, 31 – 35 років – 11, 6 %, 36 – 41 років – 11, 3 %, 40 – 50 років 10, 6 %, понад 50 років – 4, 1 %. Неповнолітні хулігани у віці від 14 до 18 років, за даними вибіркового дослідження, становлять лише 4, 3 %. Отже , майже дві третини хуліганських дій вчинили особи чоловічої статі, у віці до 30 років, причому

із збільшенням віку відзначалася тенденція до скорочення кількості осіб, засуджених за хуліганство. Серед причин і умов, які сприяють хуліганству, особливе місце займає алкоголізм. Одержані при нашому дослідженні дані свідчать про те, що 95 % осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за ст. 206 КК України, вчинили хуліганські дії в стані алкогольного сп”яніння. Аналіз конкретної ситуації, при яких вони сталися, дає підстави твердити, що перебування правопорушника

у нетверезому стані було однією з обставин, яка в тій чи іншій мірі сприяла хуліганству. Отже, профілактика хуліганства має бути тісно пов”язана з викорененням пияцтва, яке, в свою чергу, значною мірою залежить від рівня боротьби з алкоголем. Дослідження особи неповнолітніх правопорушників і вчинених ними хуліганських проявів. Серед загального числа осіб, засуджених за вчинення кримінальнокараного хуліганства, неповнолітні,

за даними дослідження 4, 3 %. Анкетування провадилося шляхом вивчення кримінальних справ і обстеження умов життя неповнолітніх хуліганів. При обслідуванні вивчався комплекс питань, пов”язаних з вихованням підлітків у сім”ї , за місцем роботи або навчання та місцем їх проживання. Вивчалася також діяльність державних адміністративних органів по запобіганню хуліганським проявам неповнолітніх, організація боротьби з дитячою бездоглядністю

і пияцтвом. Особлива увага зверталася на виявлення різних несприятливих факторів, що негативно позначалися на формуванні особи підлітків і полегшувала становлення їх на злочинний шлях. Значна увага при анкетуванні надавалась з”ясуванню умов виховання обслідуваних підлітків у сім”ї. Результати дослідження вказують на те, що абсолютна більшість правопорушників проживає у матеріально забезпечених сім”ях, які мають задовільні житлові умови.

Отже, вади сімейного виховання і обставини, що обмежували виховні можливості багатьох сімей, сприяли формуванню в обслідуваних негативних якостей і шкідливих навичок. Саме так трапилось з сімнадцятирічним Миколою З який навчався в профтехучилище в місті Києві. Хлопець погано вчився , порушував дисциплину, допускав антигромадськи вчинки. На погану поведінку підлітка впливала несприятлива сімейна обстановка : батько помер, мати тяжко хворіла

і, ніхто не займався вихованням хлопця. Незважаючи на такі обставини, адміністрація ПТУ спочатку переселила учня з гуртожитку на приватну квартиру, а згодом виключила з училища. Перебуваючи поза впливом батьків і колективу, Микола безцільно вештався по місту, підпав під вплив антигромадських елементів і вчинив зухвале хуліганство передбачене ч. 3 ст. 206 КК України. Загальновідомо, що алкоголізм – одна з обставин, що сприяє становленню неповнолітніх

на шлях правопорушень. При дослідженні цього фактора встановлено, що майже половина підлітків вчинила хуліганські дії в стні сп”яніння. Характерно, що деякі з обслідуваних викрадали горілку. Вино і після розпиття їх вчиняли хуліганство. Боротьба з пияцтвом серед неповнолітніх, як відомо, є частиною загальної проблеми ліквідації алкоголізму в нашій країні. 1.3. Криміналістична характеристика хуліганства. Криміналістична характеристика - це система відомостей

про криміналістичне значимі ознаки злочинів даного виду, яка відображає закономірні зв'язки між ними та служить побудові та перевірці слідчих версій для вирішення основних завдань розслідування.* Криміналістичні характеристики з розгорнутою системою ознак їх елементів та вказівкою ймовірності існування визначених ознак (при наявності інших) розроблені ще не по всіх видах і групах злочинів.

Дослідження в цьому напрямку ведуть не тільки наукові,але й практичні працівники. Тому в теперішній час важливе значення має вивчення положень, які відносяться до формування *Советская криминалистика: Методика расследования отде-льньіх видов преступлений./Под ред. В.К.Лисиченко.К 1988, с.ЗО. криміналістичних характеристик. Криміналістичні характеристики розробляються з використанням даних соціологічного, кримінологічного,

статистичного і криміналістичного дослідження. Найбільш суттєві етапи роботи та їх зміст зводяться до наступного: 1. Спочатку вирішується питання про вид (групу) злочинів, криміналістичну характеристику яких планується розробити. При цьому враховується стан розкриття цих злочинів в даному регіоні з тим, щоб надати допомогу слідчій практиці в підвищенні ефективності розслідування. Дослідження повинно бути забезпечене необхідними для вивчення матеріалами.

Виявити типові риси і закономірності явищ, що вивчаються, можливо тільки при масовому спостереженні. 2. Для отримання повної системи ознак, які мають значення для виділення елементів криміналістичної характеристики, необхідно використовувати різні джерела та збирання деяких відомостей вести в процесі розслідування, оскільки ряд важливих ознак не відображається в матеріалах кримінальної справи (наприклад, риси характеру злочинця). Криміналістична характеристика розробляється на основі вивчення: а)матеріалів

кримінальних справ про успішно розкриті злочини; б)матеріалів оперативно-розщукової діяльності; в)відомостей, отриманих від слідчих та оперативних працівників шляхом опитування; відомостей, отриманих від засуджених (при їх опитуванні та відповідній оцінці). 3. Дослідження криміналістичної характеристики - це пізнання ще невідомих або не повністю відомих закономірностей. Тому збирання відомостей про ознаки, які відносяться до окремих

її елементів, здійснюється за пошуковими деталізованими програмами. Вони складаються на основі досвіду передової слідчої практики, яка показує ймовірне значення окремих ознак та їх можливі взаємозв'язки. В теперішній час використовуються програми з цифровим кодуванням окремих ознак, що дозволяє обробляти отримані кількісні дані з застосуванням комп'ютерної техніки. Криміналістична характеристика використовується слідчим при розкритті конкретних злочинів.

Особливо суттєва її роль на початку розслідування, коли невідомі більшість обставин злочину. Зібрані докази та оперативні дані визначають слідчу ситуацію. Аналізуючи ці вихідні дані в плані методики, слідчий визначає, що відомо: а) достовірно (наприклад, факт смерті людини); б)ймовірно (наприклад, знаряддя спричинення пошкоджень); в)не повністю, не достатньо точно, що необхідно перевірити, і, нарешті, що невідомо, але необхідно вияснити.

В кожній кримінальній справі всі ці елементи існують у взаємозв'язку і представляють єдність. Виходячи із ситуації, слідчий будує слідчі версії, визначаючи направлення розслідування. Криміналістична характеристика доповнює дані, які є, вказуючи, що звичайно раніше спостерігалось в подібних справах, що типово для них. Зіставляючи відомі ознаки розслідуваного злочину з комплексом ознак відповідного елементу криміналістичної

характеристики і враховуючи закономірні зв'язки між ними, слідчий визначає ймовірність існування шуканих фактів. Результати такого зіставлення та відомості про характерні сліди сприяють вибору слідчим оптимальної системи слідчих дій по розкриттю злочину. Суттєві ознаки та елементи змісту криміналістичної харктеристики: 1. Відомості про криміналістичне значимі ознаки злочинів да¬ного виду.

Одні з них мають значення для кримінально-правової кваліфікації злочину, правильного вирішення кримінальної справи, другі - для прийняття кримінально-процесуальних рішень (наприклад, для вибору міри запобігання), треті - для розслідуван¬ня, четверті - для їх попередження і т.д. Цей поділ має відносний характер, тому що всі ознаки взаємопов'язані (в тому числі з “нейтральними”, які не мають суттєвого значення) і нерідко в своєму значенні служать вирішенню кількох задач, виконують

різні функції. Виділення ознак, які мають значення для вибору ефективної системи слідчих дій та оперативно-розшукових заходів в розсліду¬ванні, обумовлено двома обставинами: а) існують ознаки, які мають тільки криміналістичне значення; б) дослідження та використання криміналістичних та інших ознак, які мають різне, в тому числі криміналістичне значення, здійснюються в специфічних цілях - ус¬пішного рішення задач, які забезпечують швидке, повне та всесто-роннє розслідування.

Ознаки, які входять в криміналістичну характеристику, відносяться до виду (групи) злочинів. Такими являють¬ся повторювані (типові) ознаки, які визначаються в результаті уза¬гальнення слідчої практики по спеціальним програмам. 2. Система відомостей про криміналістичне значимі ознаки. Ознаки, які складають зміст криміналістичної характеристики, від¬носяться як до обставин скоєння злочину, так і до обставин які пе¬редують, супроваджують та слідують за ним.

Останні відіграють важливу роль у виявленні латентних злочинів, а також невідомих злочинців. Основою системи ознак являється їх належність до предмета доказування (ст.67 КПК України), а також положення кримінально¬го права про склад злочину та його елементи. При цьому враховує¬ться криміналістичне значення окремих груп ознак (наприклад, які відносяться до способу скоєння злочину). Конкретний вираз систе¬ма криміналістичної характеристики знаходить в

її елементах. 3. Система відомостей, які включають дані про закономірні зв'язки між ознаками злочинів. Це важлива частина криміналістич¬ної характеристики, їх виявлення проводиться на основі досліджень значного емпіричного матеріалу. Закономірні зв'язки в криміналістичній характеристиці мо¬жуть відображати ймовірну взаємозалежність і взаємозв'язок різ¬них груп ознак. Найбільш суттєвими

є закономірні зв'язки між гру¬пами ознак, які характеризують сліди злочину (в широкому змісті), його наслідки, та групи ознак, які відносяться до злочинця та його діям. Це пояснюється тим, що розслідування в загалі іде від слідів злочину до вияснення обставин його скоєння, встановленню злочи¬нця та його дій. Проте використання криміналістичної характеристики може мати різні направлення. Наприклад, по ознакам способу, місця та часу скоєння злочину може бути висунута версія

про злочинця і, навпаки, при затриманні злочинця та наявності даних про особли¬вості і т.п. може бути побудована версія про скоєння цією особою інших, ще не розкритих злочинів. Практичне значення криміналістичної характеристики в загалі заключається втому, що при наявності одних ознак (наприклад, які відносяться до слідів знарядь та інструментів) слідчий може передбачити наявність інших (визначених професіональних навичок у злочинця)

та провести необхідні слідчі дії (наприклад, по встанов¬ленню і затриманню злочинця). 4. Система відомостей, яка служить побудові і перевірці слід¬чих версій для вирішення основних задач розслідування. Відомості, які складають зміст криміналістичної характеристики, представля¬ють собою систематизовані криміналістичні дані, які відносяться до виду злочинів.

Слідчий ж завжди розслідує конкретний злочин -одиничне антисуспільне явище з властивими йому особливими ознаками. Тому дані криміналістичної характеристики можуть ли¬ше вказувати на визначену ймовірність шуканих ознак в конкрет¬ному розслідуваному злочині. Іншими словами, на основі аналізу та оцінки особливостей конкретного злочину, зіставлення встановле¬них про нього даних з криміналістичною характеристикою висува¬ються слідчі версії.

Ця робота полегшується, коли в методиках при¬водяться системи типових версій, побудованих з урахуванням кри¬міналістичних характеристик. Криміналістичні характеристики класифікуються на загальні та окремі. Загальні відносяться до виду злочинів (наприклад, “криміналістична характеристика вбивств” або “криміналістична характеристика хуліганств”), а окремі - до різновиду (групи) злочи¬нів, які виділені по суттєвій криміналістичній ознаці, наприклад, “криміналістична характеристика вбивств з розчленуванням тру¬пів" або “криміналістична

характеристика хуліганств з заподіянням шкоди здоров'ю громадян”. Крім того, є особливі (або цільові) криміналістичні характери¬стики. Збирання, дослідження матеріалів практики, встановлення взаємозалежності ознак, виявлення закономірного характеру їх прояву здійснюються за цільовою програмою - співдії вирішенню однієї, як правило, найбільш складної задачі розслідування. Такі характеристики часто використовуються для розробки версій про злочинця

(наприклад, по справах про зґвалтування, які порушують¬ся при відсутності даних про особу винного), для ефективної робо¬ти по розшуку вкраденого майна та ін. Система криміналістичної характеристики складається з еле¬ментів (частин), які представляють собою сукупності ознак, згруповані в залежності від відношення до предмета доказування та еле¬ментів складу злочину. За змістом ці елементи мають внутрішню впорядкованість ознак та за відношенням до характеристики

в ці¬лому являються підсистемами відомостей про суттєві обставини злочинів даного виду і їх відображенні в оточуючому середовищі. В системі криміналістичної характеристики важливе місце за¬ймають елементи, які відносяться до об'єктивної сторони злочинів, вони розташовуються звичайно на її початку. Це пояснюється тим, що розслідування в найбільш складних справах рухається від події злочину, його наслідків або ознак, які вказують на можливу

їх наявність. Основними елементами криміналістичної характеристики являються сукупності ознак які визначають: 1. Спосіб приготування, скоєння та приховування злочину. Ознаки способу злочину, відображення їх в матеріальній обстановці місці скоєння та інших джерелах використовуються для визначення шляхів встановлення злочинця, його співучасників, вияснення обставин злочину та ін. При розслідуванні деяких злочинів особливо важливим

є облік ознак способу приховування (наприклад, при можливому інсценуванні події з метою приховати те що дійсно відбулося). Відомості про спосіб скоєння злочину є одним із основних елементів їх криміналістичної характеристики. За об'єктом посягання спосіб хуліганства можна класифікувати на дії: а)направлені проти суспільного порядку; б)направлені як проти суспільного порядку, так

і інших суспільних відносин. Першу групу складають дії: а)які грубо порушують спокій громадян, нормальний режим праці підприємств та установ (непензурна лайка, погрози, шум, зривання масових заходів); б)які публічно порушують норми моральності (оголення частин тіла, цинічні рухи); в)опоганення суспільних місць (цинічні, нецензурні написи): г)які викликають афектні стани та неправдиву тривогу громадян (неправдивий виклик швидкої допомоги, неправдиве повідомлення про смерть близьких

і т.п.); д)які грубо порушують загальноприйняті норми гуманного поводження з тваринами (знущання, нанесення каліцтва); е)які викликають перешкоди радіозв'язку і порушення правил радіопередач (вихід в ефір без дозволу і т.п.). До другої групи можуть бути віднесені дії, пов'язані головним чином з посяганням на честь, гідність та недоторканість особи: публічні образи; нанесення побоїв; натравлення собак; обмеження свободи

(поміщення в підвал, зв'язування); пошкодження особистого або державного майна (ламання телефонів-автоматів, руйнування огорож, засобів вуличного освітлення і т.п.). Основу хуліганської дії складають елементи: жест, слово, фізичне насильство. Жест (міміка) складає основу таких способів здійснення хуліганських дій, як цинічні тілорухи, публічне оголення статевих органш, роздягання догола, зображення нецензурних дій та

інше. Найбільш поширеним способом скоєння хуліганства є слово -нецензурна лайка, погрози, створення шуму, який призводить до зриву громадських заходів (вигуки, репліки, пісні), порушення нормального режиму роботи підприємства, спокою громадян в квартирах та громадських місцях. Це часто супроводжується жестами, мімікою, фізичним насильством. Фізичне насильство - основа більшості способів скоєння хуліганства: нанесення побоїв, опір представникам

влади, знущання, натравлення собак, насильне зв'язування людини, занурення її в воду, пошкодження майна, глум над пам'ятниками та інше. Класифікація способів скоєння хуліганства на основі перерахованих елементів дозволяє чітко уявити слідову картину місця злочину, прогнозувати джерела ідеальних та матеріальних слідів-відображень. Місцем скоєння хуліганських дій можуть бути: вулиця, громадський

транспорт, клуб, танцювальний майдан, кафе, кінотеатр, гуртожиток, двір, квартира, пляж і т.п. Обстановка, як правило, характеризується накопиченням громадян, нерідко відсутністю поблизу постів міліції, представників громадськості. За часом вказані дії частіше всього вчиняються ввечері, в вихідні та передвихідні дні, під час масових заходів (футбол, хокей), коли вони недостатньо організовані. При вчиненні хуліганства нерідко залишаються матеріальні сліди злочину.

Крім того велике значення мають ідеальні сліди, що залишається у свідомості людей. Матеріальні сліди в основному удається виявити в ході огляду місця події. Найбільше типовими з них є сліди ніг, пробоїни від дії холодної зброї або його предметів, що заміняють, ушкоджене або знищене майно, плями крові, а також виділення людського організма. Особливості засобу й обстановки вчинення хуліганства тісно пов'язані з особистістю правопорушника.

Яскравіше усього вона виявляється при груповому хуліганстві. Типова група хуліганів частіше усього складається з двох-трьох хуліганів, що об”єдналися випадково. В групу як правило, входять особи чоловічої статі у віці від 16 до 27 років із числа робітників, що учаться, або не працюють, що мають середню освіту , у своїй більшості неодружених. У групі є лідер, звичайно раніше засуджений. У момент вчинення хуліганства усі його учасники частіше

всього знаходяться в нетверезому стані. Група формується на грунті спільного час припровадження або проживання її учасників в одому мікрорайоні. Особи, у відношенні яких правопорушники чинять хуліганські дії, тобто потерпілі, також далеко не завжди поводяться належною уявою, іноді їхнє поводження буває провокуючим, сприяє вчиненню хуліганства. Основні джерела відомостей про скоєне хуліганство - люди та речі.

Люди - це свідки-очевидці та потерпілі, в пам'яті яких збереглась подія злочину Якщо хуліганство скоєне способом жестів та міміки, головне джерело інформації - показання свідків-очевидців та потерпілих. В деяких випадках джерелами можуть бути фотознімки, кінострічки, відеозапис, на яких закріплені дії хулігана (наприклад, потерпілими, свідками). Хуліганство, скоєне словом (промовою) зберігається у вигляді

ідеальних слідів в пам'яті свідків, потерпілих. Матеріальними джерелами можуть бути фонограми звукозапису або відеограми. При хуліганстві, скоєному з застосуванням фізичної сили, крім ідеальних відображень в пам'яті потерпілого та свідків утворюються матеріальні сліди безпосереднього контакту злочинця або знаряддя злочину з об'єктами матеріального світу: сліди рук, ніг, транспортних засобів та ін. На місці події в цих випадках нерідко залишаються сліди-предмети (палка, камінь), а також

сліди-речовини (кров, запах і т.п.). Необхідно намагатися зафіксувати їх (сліди ніг, запах залишаються у всіх випадках хуліганства) та використовувати доя встановлення особи, розшуку злочинця, якщо він зник. Робити це необхідно оперативно, тому що особливістю слідової картини місця скоєння хуліганства є те, що вона швидко змінюється (свідки-очевидці залишають місце пригоди, матеріальні сліди пошкоджуються). Відомості про особу хулігана - також важливий елемент криміналістичної

характеристики. Аналізуючи показники основних елементів кримінологічної характеристики його особи, можна створити соціальний “портрет”, як би “усереднену модель”, яку можна використовувати для планування розшуку зниклого злочинця, ведення профілактичної роботи та розслідування взагалі. 2. Місце, час, обстановка, знаряддя та засоби скоєння злочину. Місце скоєння злочину в криміналістичній характеристиці відображається різними, в тому числі деталізуючими

ознаками. Узагальнення слідчої практики показує наявність зв'язків ознак місця злочину зі способом скоєння, даними, які відносяться до особи злочинця, місця його проживання, перебування та ін. Конкретна сукупність ознак місця злочину визначається в методиці на основі відповідних узагальнень практики. Час скоєння злочину має кримінально-правове, процесуальне та криміналистичне значення. Криміналістичне значення визначається тим, що в скоєнні багатьох злочинів спостерігається визначена

вибірковість в часі дій злочинців (в визначений час об'єкт гірше охороняється, відсутні власники квартир, мала ймовірність бути поміченим та ін.). Обстановка місця скоєння злочину частина матеріального середовища, яка включає, крім ділянки території, сукупність різних предметів, поведінки учасників події, психологічні відносини між ними та ін. Криміналістичні ознаки її можуть мати взаємообумовлені зв'язки з іншими елементами криміналістичної характеристики (наприклад, з часом, способом скоєння).

Знаряддя та засоби злочину розглядаються в зв'язку з встановленням способу скоєння злочину, але можуть мати самостійне значення (наприклад, при розшуку знаряддя, потім його ідентифікації, встановленні його належності конкретній особі. 3. Предмет посягання. Ознаки предмета посягання в криміналістичних характеристиках можуть мати різні зв'язки (наприклад, предмет посягання - способи скоєння (заволодіння майном), шляхи збуту краденого

або місця приховання його, а також дані про особу злочинця). 4. Особа потерпілого. Дані про потерпілого займають важливе місце в криміналістичних характеристиках, особливо злочинів проти життя, здоров'я та гідності особи. Це пояснюється двома обставинами: