Поняття криміналістичної версії

ЗМІСТ ВСТУП … 1. Поняття криміналістичної версії ………… ………… 1. Види і класифікація версій і їх побудова і перевірка в процесі розслідування злочинів … 2. Елементи планування. Особливості планування при порушенні кримінальних справ по офіційним матеріалам і оперативно-розшуковим даним … … … 3. Версії і планування по справах податкових злочинів… 27 ВИСНОВОК … 34 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА … 36 ВСТУП Розкриття злочину — процес встановлення об'єктивної

істини у справі, який здійснюють на основі загальних положень теорії пі¬знання. У пізнанні обставин злочину важливе місце посідає метод аналогії. Під час попереднього розслідування та судового слідства звернення до аналогії досить правомірне: бо вона часто є стимулом до роздумів і логічною основою побудови версій. По¬рівнюючи розслідуваний злочин за подібними ознаками (спосо¬бом

і знаряддям вчинення, способом приховування та ін.) з анало¬гічними раніше розкритими злочинами, слідчий може встановити нові суттєві обставини у кримінальній справі. У процесі розкриття злочинів слідчий звертається до фактів і по¬дій минулого, тому особливе значення має формально-логічна кате¬горія гіпотези. Стосовно діяльності правоохоронних органів з роз¬криття злочинів гіпотеза дістала назву криміналістична

версія — обґрунтованого припущення, яке пояснює характер злочину в цілому чи його окремих обставин. Необхідно зважати на те, що гіпотетичний метод пізнання характерний не тільки для попереднього та судового слідства. Його широ¬ко застосовують в оперативно-розшуковій діяльності, а також екс¬перти. Відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства України завдання попереднього слідства полягає у викритті осіб, винних у вчиненні злочинів, шляхом обирання

й перевірки доказів, що здійснюється з метою визначення предмета судового розгляду з огляду на це зазначене слідство — це виявлення, розгляд, перевірка й оцінка фактичних даних, що мають значення доказів у кримінальній справі та відіграють роль засобу встановлення обставин останньої. Вони повин¬ні відповідати вимогам допустимості, а саме: 1) виходячи з джерел перелічених у ч 2 ст. 65 КПК

України; 2) мати відношення до предмета доказування; 3) відповідати вимогам процесуальної форми тобто сукупності визначених процесуальним законом умов необхідних, з одного боку для виконання органами слідства тих дій які сприяють здійсненню їх функцій в галузі розслідування, а з другого — для здійснення громадянами — учасниками кримінального судочинства дій, спрямованих на реалізацію їх прав

і виконання покладених на них обов’язків; 4) відповідати вимогам принципів та гарантій кримінального судочинства. Пізнання злочину здійснюється у повній відповідності з загальними закономірностями і категоріями теорії пізнання. Злочин, як подія що мала місце в минулому, не може бути сприйнятий слідчим лише через органи почуття. Безпосередньо сприйматися можуть лише матеріальні сліди та наслідки злочину. А для розшуку цих слідів та оцінки їх значення необхідна напружена розумова діяльність слідчого.

Слідче пізнання як й будь яке інше є єдністю юридичних і психологічних знань, що коригується практикою. Існують два основні рівня пізнання: 1) стихійно емпіричний (повсякденно життєвий), притаманний усім людям; 2) науковий властивий спеціально підготовленим фахівцям (професіоналам). Розслідування злочинів обґрунтовано від¬носять до специфічної пізнавальної діяльності тієї, яка має

творчий характер. Важливою умовою успішного вирішення завдань що вини¬кають при цьому є єдність психологічних та інтелектуальних якостей слідчого. Методом організації розслідування виступає планування дій слідчого, а логічною основою планування слугують слідчі версії – одна з різновидів криміналістичної версії. 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ВЕРСІЇ Важливим логічним

інструментом пізнання є гіпотези, які у слідчій діяльності прийнято називати версіями. У перекладі з латинської слово «версія» означає поворот, видозміну. В юридичному розумінні воно вживається як синонім будь якого припущення, передбачення здогадки, які виникають у процесі більш або менш складної розумової діяльності. Версія детермінована з проблемною ситуацією, з питаннями, які не дістали вирішення у процесі розслідування.

У гносеологічному (пізнавальному) аспекті версія являє собою форму переходу від не знання до знання про подію, що розслідуєть¬ся. Тому, на нашу думку, її треба розглядати як форму і процес відображення явищ мате¬ріального світу, осягнення думкою об’єктивної природи предмета що пізнається. Процес пізнання не передбачає розмежування окремих боків процесу мислення. Логічний процес не існує без пізнавального і психічного, пізнавальний — без логічного

і психічного, а психічний — без пізнавального і логічного. Усі вони взаємопов’язані та взаємообумовлені. Це різні сторони єдиного процесу мислення. Психічна діяльність є діяльністю мозку органу мислення (психічний бік мислення) і водночас відображенням, пізнанням світу об’єктивної дійсності (пізнавальний бік мислення), а думка — це насамперед продукт мислення кінцевий вияв процесу (логічний бік мислення).

Розділити окремі сторони процесу мислення при його практичному застосуванні неможливо. Лише у разі дослідження останніх здійснюваного з метою визначення їх специфічних ознак доцільне розмежування цієї складної розумової конструкції. Більшість авторів ставлять знак рівності між версією і гіпотезою. Аналіз сучасних дослідників дає підстави говорити про те, що відмінність версії від гіпотези

полягає не в її пізнавальній природі, а в специфіці умов використання, побудови і практичної перевірки. Версія застосовується у такому специфічному виді діяльності, як розслідування злочинів. При цьому має місце оперування фактами, що мають значення для встановлення істини у справі, процес збирання інформації під час висування і перевірки версії відзначається підзаконним характером обмеженістю

і ненадійністю фактологічної основи, протидією з боку зацікавлених осіб. “Однією з форм пізнання невідомого є гіпотеза. По своїй природі, версії різновид гіпотез. На відміну від наукових гіпотез версії не переслідують мети створення наукової теорії, а їхня перевірка здійснюється в термін, установлений для розслідування.” Версія, з одного боку, є окремим методом криміналістичної науки, а з другого — ймовір¬ною

інформаційно-логічною моделлю проблемної ситуації, результатом розумової діяль¬ності слідчого. Оскільки пізнавальна діяльність слідчого має творчий характер, в її структурі присутні як обов'язкові та неусвідомлювані компонен¬ти інтуїція, здогадка, установки, уявлення, професійні знання, фантазія. Велике значення мають інтелектуальний потенціал, рівень освіти, спосіб мислення, професійний досвід

слідчого, його здатність використовувати передовий досвід розсліду¬вання злочинів, запобігання їм. Це дозволяє слідчому розгорнути припущення в систему фактів (доказів), пояснити процес їх форму¬вання, встановити правильність або помилко¬вість його висновків стосовно події, яка роз¬слідується. У науковій літературі немає єдності погля¬дів щодо сутності, місця, значення та ролі версії під час здійснення попереднього слідст¬ва. Уявляється, що для визначення поняття «криміналістична версія” велике

значення ма¬ють й істотні ознаки. А такими ознаками є те, що слідча версія — це самостійна форма мислення, яку не можна ототожнювати з понят¬тям, міркуванням, висновком, а також вису¬нуте слідчим припущення, що підлягає обо¬в'язковій перевірці. Таким чином, криміналістична версія — це припущення слідчого стосовно невстановлених обставин події, яка досліджується, максималь¬но широке узагальнення наявних відомостей

і фактів, що відзначається єдиним поясненням і спрямоване на розслідування злочинів. Криміналістична версія – це обгрунтоване припущення про факт, явище або групу фактів, явищ, що мають або можуть мати значення для справи; версія вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, явищ, їхній зміст і зв'язок між собою і служить цілям встановлення істини по справі.2

Версія — обґрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної події, про дії конкретних осіб і наявність у цих діях складу визначеного злочину.3 Надаючи версії статусу методу пізнання, можна говорити про те, що основним її при¬значенням є упорядкування і систематизація наявної інформації з метою пояснення фак¬тів. Версія — це готове, хоч

і неповне, недостовірне, ймовірне, знання про об'єкт, що досліджується (обставини, які підлягають дока¬зуванню), інструмент подальшого досліджен¬ня, в результаті якого досягається достовірне, істинне знання. Вона забезпечує всебічний пошук, виявлення фактичних даних (доказів), сприяє ґрунтовній перевірці та правильній оцінці останніх. 1.1. ВИДИ І КЛАСИФІКАЦІЯ ВЕРСІЙ І ЇХ ПОБУДОВА І ПЕРЕВІРКА

ПРОЦЕСІВ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ. Науковці класифікують версії за: - суб'єктом висування: слідчі, оперативно-розшукові, експертні, судові , (Ці версії, як правило, взаємозалежні і можуть випливати одна з іншої. Так, слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зі слідчої і навпаки.)4 - за обсягом встановлення об¬ставин події, що досліджується: загальні, при¬значені для пояснення сутності події в цілому, її характеру, причинного зв'язку між фактами; окремі — ймовірне

судження про місце, час, знаряддя вчинення злочину, походження окремих слідів тощо. - ступенем конкретності: типові — пояснення події в цілому на підста¬ві даних узагальненого досвіду судової, експертної, оперативно-розшукової практики, конкретні — робочі версії, над якими працює у той або інший момент слідчий. - велике теоретичне і практичне значення має розподіл версій на основні і контрверсії. Роль останніх особливо велика в процесі судового розгляду справ, але

і при розслідуванні злочинів, і в експертній діяльності вони виконують важливу функцію попередження однобічності і необ'єктивності, орієнтуючи на розширення кола фактично можливих версій. Контрверсії висуваються не шляхом багатоетапного версійного процесу, а більш простим способом, за допомогою логічної операції заперечення. Наприклад, якщо основна версія: “ймовірно, що вбивство зроблене К.”, то контрверсія буде мати такий вигляд: “вбивство зробив не

К а хтось інший». - визначене значення має диференціація криміналістичних версій на пошукові і дослідницькі. Розходження між ними полягає в тому, що головною метою першої підгрупи є пошук джерел (носіїв) інформації, а ціль другої полягає в дослідженні уже виявленої інформації. Дана класифікація версій безпосередньо пов'язана з реальним існуванням пошукових і дослідницьких труднощів, що виникають у процесі вирішення проблемних ситуацій.

На процес розробки версії як логічного ме¬тоду пізнання впливають дві обставини : 1) по¬треба слідчого у встановленні та наступному поясненні невідомих фактів, 2) наявність не¬обхідних для цього фактичних даних — інфор¬маційного базису. Версії, що виникають у процесі дізнання та попереднього слідст¬ва, називаються слідчими, а ті, що формуються на стадії судового роз¬гляду, судовими.

Версії, які висуваються під час оперативно-розшукової діяльності, називаються оперативно-розшуковими. В експертній практиці використовують так звані експертні версії. Як загальну форму розвитку людського знання гіпотезу (версію) широко застосовують у плануванні розслідування, пізнанні обставин кожного вчиненого злочину. У цьому пізнавальному процесі версії відіграють роль вірогідних інформаційно-логічних моделей роз¬слідуваних діянь

і поділяються на два види: • загальні — припущення, які охоплюють злочин, що розкрива¬ється, у цілому; • окремі, які пояснюють певні обставини злочину. У літературі зустрічаються також поняття версії робочої (припущення стосовно дрібних і другорядних обставин злочину) та розшукової (припущення про місцезнаходження розшукуваного злочинця чи предметів, речей), які належать до різновидів окремої версії. Слідчі, судові, експертні та оперативно-розшукові версії мають

єдину логічну природу. Деякі їх особливості й відмінності визнача¬ються характером судової, слідчої, експертної й оперативно-розшукової діяльності та функціональними відмінностями її суб’єктів — слідчого, судді, експерта, оперу повно важеного Крім зазначених у криміналістиці розрізняють ще типові версії, характерні для типових ситуацій, що виникають у процесі розкрит¬тя злочинів. Наприклад під час розслідування справи за фактом пожежі, коли

її причину не встановлено, типовими слідчими версія¬ми можуть бути такі: • пожежа сталася внаслідок злочинного порушення правил про¬типожежної безпеки; • пожежа сталася через вплив природних факторів, наприклад унаслідок дії блискавки, відсутності чи несправності захисних засобів; • пожежа сталася випадково через самозаймання, яке неможливо було передбачити; • пожежа сталася внаслідок підпалу. Здійснюючи розслідування по конкретній кримінальній спра¬ві, слідчий висуває не типові, а конкретні

версії, які ґрунтуються на матеріалах справи, але з урахуванням типових версій. Типові версії можуть бути загальними й окремими. Наведені ра¬ніше версії про причини пожежі є загальними. Типовими окремими вважаються версії щодо особи, винної в підпалі (особа, яка працює на цьому об'єкті; стороння особа). Зазначені різновиди версій і теоретичні положення, що стосують¬ся їх змісту, класифікації, стадій розвитку, а також умов достовір¬ності,

становлять учення про криміналістичні версії. У розвитку версії можна виділити три етапи: 1) побудови (висування припущення), 2) до¬слідження (суджень, висновків), 3) перевірки. Побудова версії здійснюється в міру накопи¬чення, логічної обробки і осмислення фактів. На основі наявних знань, власного досвіду, ре¬зультатів узагальнення практики слідчий формулює висновок у вигляді судження, яке дає ймовірне пояснення події при цьому треба додержувати певних

правил. Так, версія повинна бути обґрунтована реальними фактами, не суперечити науковим даним, відзначатись конкретністю, логічно правильною побудо¬вою і несперечливістю. Треба мати контрверсію у справі, висувати максимально можливу кількість версій. Під час розробки версії слідчий має засто¬совувати логічні прийоми (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, рефлексії), закони логіки (тотожності, несперечливості, виклю¬ченого

третього, достатньої підстави). Висунуті положення необхідно доводити, не сприймати на віру бездоказові твердження. У процесі оформлення інформаційного бази¬су велике значення мають спостереження, експеримент, порівняння, аналіз, індукція. Порівняння дозволяє визначати тотожність встановлених фактів і різницю між ними, зіставляти їх з вже відомими даними. У проце¬сі аналізу досліджуються окремі властивості фактів.

Метод індукції дає можливість групувати ті факти, які мають які-небудь загальні ознаки. При висуванні версії необхідно широко за¬стосовувати аналогію. Вона лежить в основі розшуку злочинця за способом вчинення зло¬чину. Як правило, версія повинна обґрунтову¬ватись множинністю фактичних даних. При цьому велике значення має їх узагальнення на основі поєднання подібних суттєвих ознак

і зв'язків багатьох відображених мисленням предметів. Сутність пізнання версії полягає в розумовому дослідженні припущення, виведенні із нього висновків, їх деталізації. Дослідження версій повинно відповідати таким вимогам: 1) з них мають бути зроблені всі логічні висновки, 2) судження повинні бути логічно узгоджені між собою,

3) результати перевірки окремих версій мають використову¬ватись як основа побудови загальної версії, 4) послідовність перевірки версій повинна визначатись умовами розслідування. Перевірка версій передбачає як попередню розумову діяльність слідчого, так і йо¬го профілактичну роботу по виконанню запланованих слідчих дій й оперативно-розшу¬ковик заходів. Усі версії мають перевірятися одночасно. Причому повинні бути перевірені всі судження, що випливають

з них. Дані, які суперечать одні одним, мають перевірятися до усунення суперечностей. Однією з умов повноти та об'єктивності розслідування є дотри¬мання правил побудови та перевірки версій. Стосовно кожної неяс¬ної чи сумнівної обставини вчиненого злочину мають бути висунуті та перевірені всі можливі на цей момент версії: не можна захоплюватися одними з них та

ігнорувати інші на тій підставі, що вони здають¬ся маловірогідними. Кожна версія має бути достатньо обґрунтованою й підлягає ретельній перевірці. Порушення цієї вимоги породжує обвинувальний нахил у розслідуванні, який найчастіше є не так ре¬зультатом навмисної тенденційності слідчого, як наслідком його однобічності, захоплення тією чи іншою версією. Надійним засобом попередження такої необ'єктивності слідчого поряд з

іншими є його постійний самоконтроль, уважне, критичне ставлення до матеріалів, правильна їх правова оцінка, глибока та всебічна перевірка всіх ви¬сунутих версій. Версія як ідеальна (уявна) логічна модель вчиненого злочину, як було сказано вище, про¬ходить у своєму розвитку три чітко окреслені послідовні стадії, які відображають процес розслідування: виникнення (висунення) версії; - аналіз (розробка) висунутого припущення та визначення ряду наслід¬ків (обставин, подій, фактів),

які логічно випливають із висунутого припущення; - практична перевірка можливих наслідків та порівняння їх із тими, що в результаті перевірки встановлені насправді. Якщо це порівняння засвідчить, що наслідки, які були логічно виведені аналі¬зом змісту версії, насправді не існують, то це означає, що висунута версія не відповідає об'єктивній істині і має бути відкинута. Якщо ж можливі наслідки відповідають встановленим фактам дійсності, то

висунута версія є вірогідною (можливою). Але вважати її достовір¬ною (що відповідає дійсності) на цьому етапі поки що не можна, бо одні й ті самі наслідки можуть випливати з різних підстав, і не вик¬лючено, що встановлені факти дійсності зумовлені іншою законо¬мірністю (причиною), яка не охоплюється висунутою версією. На¬приклад, якщо під час перевірки версії про розкрадання на фірмі “Х” було встановлено, що заступник

директора останнім часом придбав багато дорогих речей, то це ще не означає, що він причетний до роз¬крадання, бо він отримав спадщину. Поділ процесу розвитку версії на три послідовні стадії має велике практичне значення. Побіжне врахування або ігнорування тієї чи іншої стадії призводить до суттєвих помилок у плануванні розсліду¬вання і, як наслідок, — до порушення строків розслідування та його низької якості.

Іноді слідчий, плануючи розслідування, обмежується формулюванням версій і переліком заходів їх перевірки, не аналізую¬чи змісту версій, не визначаючи можливих наслідків (фактів, обста¬вин), не зупиняючись на конкретних питаннях, які слід з'ясувати в кожній з них. У результаті перелік заходів перевірки висунутих версій виявляється неповним або випадковим. Розумова діяльність у процесі висування та аналізу версій охоплює сукупність встановлених у справі

фактів, їх оцінювання та можливі причини. Через те що справжня причина явища, яке перевіряється, фактично невідома, одразу виникають кілька версій, що виключають одна одну, конкурують між собою доти, поки не буде встановлено, які з них є безпідставними, а яка відповідає об'єктивній істині. Зі структури версії як логічної моделі розслідуваного злочину в цілому чи його окремих епізодів випливає, які елементи цієї моделі є в наявності, а які відсутні й потребують додаткового пошуку та

пе¬ревірки для того, щоб модель стала повною. Виявлення під час пере¬вірки версії нових фактів, невідомих до її висунення, підвищує сту¬пінь її надійності. Спроможність версії не тільки пояснювати раніше відомі факти, а и виявляти нові — важлива умова можливості пере¬вірки висунутого припущення, свідчення великого пізнавального значення криміналістичних версій. Логічний процес побудови версій є єдиним для всіх її різновидів (слідчої, судової, експертної, загальної, окремої).

Версія не може бути продуктом необґрунтованих і надуманих здогадок і припущень. В основу версії мають бути покладені фактичні дані, які поділя¬ються на дві основні групи. 1. Дані, отримані з різних джерел, які стосуються кримінальної справи. Вони можуть міститись у судових доказах, матеріалах оперативно-розшукової діяльності, актах відомчих перевірок, заявах і по¬відомленнях громадян, повідомленнях засобів масової

інформації та в інших джерелах. Для побудови версій на основі даних цієї групи за¬стосовують переважно такі логічні прийоми та форми мислення, як аналіз і синтез, безпосередні та опосередковані (здебільшого індук¬тивні) умовиводи. 2. Дані, які є результатом наукових узагальнень і безпосередньо не стосуються кримінальної справи. Це дані природничих, технічних та інших наук (криміналістики, судової медицини, фізики, хімії), а та¬кож

отримані з життєвого та професійного досвіду слідчого, узагаль¬нень слідчої, судової та експертної практики. Зокрема, велике значен¬ня під час висунення версій мають результати кримінологічного ана¬лізу і видова криміналістична характеристика злочину. За допомогою аналогії, порівняння та дедуктивних умовиводів ці дані можуть бути використані як основа для висунення версії. Важливим є використання професійного досвіду слідчого, проте слід обережно підходити до обґрунтування

версії за допомогою "слідчої інтуїції", бо непродуманий підхід до побудови та висунення версії недопустимий. Існує безпосередній зв'язок між побудовою слідчих версій і прий¬няттям процесуальних рішень. Як для процесуальних висновків та рішень, так і для висунення слідчих версій необхідні надійні критерії їх оцінювання. Висунення слідчих версій та їх подальша перевірка можуть потребувати прийняття процесуальних

рішень, застосування заходів процесуального примусу (обшуку, виїмки, затримання, ареш¬ту). Перевірка за допомогою таких засобів необґрунтованих версій може призвести до порушення прав і законних інтересів громадян, що неприпустимо. Висунення версій — процес, що охоплює всі сумнівні та невідомі обставини розслідуваного злочину. Якщо будь-які обставини слідчо¬му поки що невідомі або сумнівні чи є дані про їх суперечливість, не¬обхідно щодо кожної з цих обставин висунути всі можливі на цей мо¬мент

розслідування обґрунтовані версії.5 Процес розкриття злочинів з використанням гіпотетичного мето¬ду пізнання передбачає оцінювання розслідуваної події в цілому та висунення загальних версій, кожна з яких потім деталізується, по¬діляється на низку версій за окремими обставинами, що охоплюють¬ся загальною версією. Наприклад, у разі виявлення трупа людини з ознаками насильницької смерті розумова діяльність слідчого роз¬починається із загальної оцінки отриманої

інформації та висунення таких можливих загальних версій: • вчинено вбивство; • стався нещасний випадок; • вчинено самогубство. Кожна з цих трьох загальних версій передбачає висунення та пе¬ревірку окремих версій. Так, припущення про вбивство породжує версії про час, місце, мотив і мету вбивства, його виконавця та співвиконавців, знаряддя вбивства, інші обставини злочину. Обсяг окремої слідчої версії може бути різним: версія може стосу¬ватися будь-

якої обставини, що перевіряється, події чи охоплювати дві та більше взаємопов'язані обставини. Іноді в одній окремій слід¬чій версії об'єднуються кілька припущень щодо різних обставин зло¬чину (наприклад, про суб'єкт, мотив, час, місце та спосіб). Аналіз і перевірка таких "збільшених", великих за обсягом версій ускладнені і їх можуть здійснити тільки досвідчені, висококваліфіковані слідчі.

Під час розслідування багатоепізодних, складних злочинів бажано, щоб окремі версії охоплювали якусь одну обставину. При цьому збільшується кількість версій, але спрощуються їх аналіз і перевірка. Логічна розробка висунутої версії призводить до уявлення про те, які факти, явища й обставини мають існувати насправді, якщо вису¬нута версія виражає об'єктивну істину. Визначення конкретних нас¬лідків, що випливають з кожної висунутої версії, — основне завдан¬ня

аналізу (розробки) версії. Важко передбачити всі наслідки висунутого припущення. Ступінь надійності версії тим вищий, чим більше наслідків виводиться з версії і підтверджується під час перевірки. Наслідки, що випливають з ви¬сунутої версії, мають бути максимально деталізовані для того, щоб полегшити їх порівняння з фактами реальної дійсності. Логічні наслідки зробленого слідчим припущення щодо певної обставини розслідуваного злочину відображаються

в питаннях, що ма¬ють бути з'ясовані. Визначення стосовно кожної висунутої версії ви¬черпної сукупності таких питань — одна з передумов повноти, все¬бічності та об’єктивності розслідування справи. Здійснювана при розслідуванні перевірка логічно виведених з ви¬сунутих припущень наслідків (фактів, явищ, закономірностей) спря¬мована на те, щоб виявити, чи існують вони насправді. Засоби та методи перевірки криміналістичних версій різноманіт¬ні

і відрізняються від тих, які застосовують для перевірки гіпотез у науковому пізнанні закономірностей природи та суспільства. Ці відмінності пояснюються передусім тим, що засоби й методи пере¬вірки криміналістичних версій призначені для практичного пізнання конкретного соціального явища — злочину — і спрямовані на вирі¬шення питання про винність або невинність конкретного суб'єкта. Тому вони мають відповідати суворим критеріям надійності, право¬мірності, моральності та припустимості.

Здійснювана в умовах пев¬ного правового режиму перевірка криміналістичних версій не може базуватися на застосуванні нормативно несанкціонованих методів і засобів, методик, які науково не обґрунтовані і перебувають на стадії експериментальної перевірки. Засоби й методи перевірки криміналістичних версій визначають залежно від того, до якого різновиду вони належать. Слідчі та судові версії перевіряють переважно виконанням слідчих

і судових дій. При цьому застосовують також оперативно-розшукові засоби й методи, однак вони мають допоміжний характер. Для перевірки оперативно-розшукових версій найчастіше використовують засоби й методи оперативно-розшукової діяльності; при цьому процесуальні засоби до¬речні лише в тому обсязі, в якому їх застосовують під час розслідуван¬ня кримінальної справи, що здійсн